Інновації в сфері послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІННОВАЦІЇ В СФЕРІ ПОСЛУГ

Р.А. Заблоцька

Послуги відіграють ключову роль у країнах з розвиненою економікою, та їх обсяг швидко зростає упродовж останніх років. За даними OECP на сферу послуг припадає 70% від загальної доданої вартості. Бізнес послуги стали головною рушійною силою економіки та основним фактором росту продуктивності праці, особливо в результаті збільшення використання інформаційних та комунікаційно-технологічних послуг.

В даній статті автор розглядає основні сучасні тенденції процесу інновацій в сфері послуг, визначає порівняльний характер інновацій між сектором послуг та промисловістю розвинутих країн світового господарства.

Аналіз міжнародної торгівлі послугами як окремого напрямку господарської діяльності проводиться сучасними економічними школами та формує базу основних категорій цього сегменту світового ринку. Дослідженню структурних основ, характеристик категорій торгівлі послугами та впливу міжнародної торгівлі послугами на розвиток країни, особливостей процесу іновацій в сфері послуг присвячені роботи сучасних економічних науковців Р. Стерн, Б. Хокман, А. Маттоо, П. Сове, П. Брага, П. Брентон, Ф. ДиМауро, Ж. Николетти, П. Конвай, Р. Монтизаан, Ф. Кох, Ж. ДеЖонг, Б. ДеЛаат, М. Каллон та ін.

Збільшення інновацій в індустрії послуг є головною запорукою покращення діяльності сектору. Сектор послуг традиційно був менш інноваційним ніж виробничий, також і тому, що відігравав лише допоміжну роль в системі інновацій. В результаті, державна інноваційна політика приділяла недостатньо уваги послугам, а компанії зайняті у сфері послуг не були активними учасниками державних спонсорських інноваційних програм. Однак, тенденції розвитку світової торгівлі послугами підтверджує, що послуги є більш інноваційними ніж вважалося раніше; дійсно, у деяких сферах економіки вони є більш інноваційні ніж промислове виробництво. Фактично, наукомісткі бізнесові послуги відіграють все більш і більш активну та центральну роль в економіці, що базується на наукових знаннях. Інноваційні дослідження показують, що фірми у сфері послуг використовують нововведення з багатьох тих самих причин що і промислові компанії: збільшення частки на ринку, покращення якості послуг та поширення асортименту продукції чи послуг. У порівнянні з виробництвом більшість інновацій у сфері послуг є мають технічний характер і виникають в результаті незначних постійних змін у процесах та процедурах, які не потребують значних науково-дослідницьких робіт. Тому економічна політика розвитку, що підтримує розвиток інновацій у сфері послуг потребує нові стратегії та програми.

Є загальновизнаним, що інновації є ключовим моментом у процесі економічного розвитку суспільства, але роль інновацій у сфері послуг довго недооцінювалася вченими та практиками [1]. Це відбувалося певною мірою через складність визначення об'єму інновацій у цій сфері, різноманітність галузей сфери послуг зі значними відмінностями у інноваційних процесах. Однак наростаюча кількість досліджень сучасних тенденцій інноваційних процесів допомогли з'ясувати, що витрати на науково-дослідну роботу складають лише частину всіх витрат підприємства на інновації. Навіть у промисловості науково-дослідні витрати складають тільки біля половини загальних інвестицій в інновації, а в сфері послуг ця частка ще менша [2]. Інші компоненти інновацій є більш важливими у послугах, оскільки більшість інновацій пов'язана зі змінами у процесах виробництва послуг, організаційній структурі та поведінки на ринках. Очевидно, що інноваційна активність в секторі послуг має більш організаційну направленість та є нематеріальною за своєю природою, через що не підпадає під стандартні критерії визначення інновацій [3]. Різноманітні інноваційні моніторинги намагаються зафіксувати ці додаткові аспекти, наприклад в країнах Європейського Союзу був створений Комітет інноваційного нагляду Community Innovation Survey (CIS). Завдання Комітету інноваційного нагляду є збір інформацію о інноваціях в бізнесі у зоні Європейського союзу. Він намагається фіксувати особливості інноваційної діяльності, характеристики інноваційних підприємств та фактори, що перешкоджають розвитку інновацій.

Інновації можуть здійснюватися різними способами, від проведення НДР всередині організації до фінансування НДР в інших організаціях, придбання ноу-хау за допомогою ліцензованих угод, використання новітніх механізмів або збільшення фінансування тренінгів для спеціалістів, дизайну або маркетингу:

Внутрішні дослідження та експериментальний розвиток (внутрішня НДР): уся креативна робота, яка систематично проводиться підприємством з метою збільшення багажу знань і використання цих знань для розробки нових засобів, таких як нові чи удосконалені продукти (товари/послуги) та нові процеси.

Придбання НДР (зовнішня НДРР): вищезгадана діяльність, яка здійснюється іншими підприємствами (у тому числі підприємствами з інших груп) або іншими державними чи приватними дослідними організаціями.

Придбання техніки та обладнання. Будь які удосконалені механізми, апаратне забезпечення купується для створення нових чи значно удосконаленої продукції (товарів/послуг) та/або процесів.

Придбання інших зовнішніх знань: придбання прав на використання патентів та безпатентних нововведень, ліцензій, ноу-хау, торгових марок, програмного забезпечення та інших видів знань з інших організацій для використання в підприємницьких інноваціях.

Навчання: внутрішня та зовнішня підготовка персоналу спрямована на розвиток та/або впровадження інновацій.

Впровадження інновацій на ринок: що включає внутрішню та зовнішню маркетингову діяльність спрямовану на впровадження нової чи удосконаленої продукції підприємства на ринок. Вона може включати до себе попередній аналіз ринку, ринкові тести та просуваючи рекламу, але виключає будування дистриб'юторських мереж виводу товарів/послуг на ринок.

Проект, інші підготовчі процеси для виробництва/надання: процедури та технічні підготовчі процеси для реалізації фактичного впровадження інновацій продуктів та процесів [4].

Інновації у сфері послуг суттєво відрізняються в залежності від сектору та розміру підприємства. Інноваційні огляди вказують на те, що компанії зайняті у сфері послуг є інноваційними, хоча, в цілому, менше ніж промислові підприємства. Частка компаній, пропонуючи послуги, які звітують про свою інноваційну діяльність, складає від більше ніж 55% у Німеччині до приблизно 25% в Іспанії. Однак, практично в усіх країнах-членах, у секторі послуг частка інноваційних компаній (тобто інноваційний об'єм компаній в секторі) серед всієї кількості компаній цього сектору нижче за кількість інноваційних промислових підприємств. В Німеччині, наприклад, про впровадження інновацій звітували 65% промислових підприємств у порівнянні з 55% у секторі послуг; в Іспанії інноваційними були майже 40% промислових підприємств і лише 25% у сфері послуг. Найбільша різниця між промисловими та обслуговуючими підприємствами відмічена в Бельгії, Данії та Нідерландах, де вона досягає 20 процентним відміткам. Лише в Ісландії, Португалії та Греції об'єм інновацій в секторі послуг був більшим ніж у промисловості. Аналогічна закономірність помітна і в інноваційних оглядах Австралії, Японії, Кореї та Нової Зеландії, в яких інноваційними були від 18% до 40% обслуговуючих компаній, і де об'єм інновацій в секторі послуг менший ніж в промисловості. Найбільша різниця між секторами послуг та виробництва спостерігається в Кореї, де об'єм інновацій у сфері послуг дорівнював приблизно половині того об'єму, що мав місце у промисловості.

Ці середні показники приховують значні відхилення, коли деякі послуги виявляються більш інноваційними ніж виробництво. Найбільший об'єм інновацій здійснюється в бізнес послугах та у фінансовому посередництві, де відповідно 60% та 50% підприємств були інноваційними [4]. В оптово-роздрібній торгівлі, транспорті та комунікаціях менш ніж 40% та 30%, відповідно, звітували про інновації. Це порівняно з 50% відсотками у промисловості. Оптово-роздрібна торгівля і транспорт та комунікації мають найменші показники інноваційної активності, але вони складають від 60% до 80% середньо загальної кількості підприємств сфери послуг, і це у значній мірі впливає на низький середній рівень інновацій. Подібна тенденція спостерігається і в Японії, де бізнес послуги та фінансове посередництво також мають більший об'єм інновацій ніж промисловість. Австралія та Нова Зеландія демонструють дещо іншу структуру, де показники інноваційної активності підприємств фінансового посередництва майже такі самі, як і в промисловості, а показники бізнес послуг навіть ще нижче.

Значні відмінності у впровадженні інновацій залежать також від розміру підприємства. Великі компанії сектору послуг (250 і більше працівників) виявляються більш інноваційними ніж малі (менше ніж 50 працівників) та середні (50-249 працівників). Наприклад, CIS 3 зазначає, що серед великих підприємств інноваційними є 75% у порівнянні з менш ніж 40% малих. У звітах японських та корейських оглядів зазначено, що відповідно 35% і 27% великих компаній були інноваційними у порівнянні з 15% та 20% малих. Найбільша різниця у об'ємі інновацій великих та малих підприємств спостерігається у великих європейських економіках Франції, Німеччині, Італії та Іспанії де різниця досягає ЗО процентних відміток; у менших, скандинавських країнах 20 чи менше. He новина, що переважна більшість компаній у секторі послуг є малими; згідно CIS 3 малі підприємства складають 80% усіх компаній у цьому секторі, порівняно з 75% у промисловому. Інші дослідження показали, що взаємозв'язок між розміром підприємства та його інноваціями слабший у сфері послуг ніж у промисловості, припускаючи, що економіка масштабу не є таким важливим фактору, у порівнянні з промисловістю [5].

Як і для решти підприємств, інноваційність малих компаній значною мірою залежить від характеристик того чи іншого сектору індустрії послуг. Малі компанії є більш інноваційними у наукомістких послугах, таких як бізнес послуги та фінансове посередництво: на ці два сектори припадає 14% не інноваційних малих підприємств і 18% інноваційних [4]. Відносно великі розміри секторів оптово-роздрібної торгівлі, транспорту та комунікацій знову пригнічує загальне середнє значення малих підприємств у секторі послуг. He дивлячись на це, є очевидним, що у сфері комп'ютерних послуг (складова бізнес послуг) малі підприємства є так само інноваційними, як і великі [5].

Відмінності структури інновацій в сфері послуг. Звичайно, що інновації у секторі послуг відрізняться від інновацій у промисловості. Деякі характеризують процес інновацій в секторі послуг як «зворотній цикл продукту», у якому компанія спочатку приймає нову технологію з метою збільшення ефективності вже існуючого процесу; потім удосконалений процес призводить до значного покращення якості наданих послуг; та врешті-решт нова технологія створює основу для зовсім нової послуги, зазвичай у іншій сфері. Інші вважають, що інновації у послугах є головним чином нетехнічними і пов'язані з поступовими удосконаленнями процесу виробництва та продажу послуг [4]. Ж. Сандбо та Ф. Галуж визначили чотири типи інновацій інновація продукту, інновація процесу, структурна інновація та ринкова інновація -- і висвітлили два останні типи, які найбільш чітко виявлені в секторі послуг [6].

Спеціальні інновації (Асі hoc innovation), тобто специфічне вирішення конкретної задачі, поставленої клієнтом, відноситься до п'ятого типу інновацій у послугах, які відбуваються в результаті виконання специфічних умов покупця послуги. Інновації у підприємствах сектору послуг значною мірою залежать від вимог клієнтів, і вони часто такі інновації приймають форму спеціальних інновації. Лише невеликий відсоток підприємств здійснюють тільки один тип інновацій. В основному інновації продукту, процесу та структурні інновації з'являються водночас: від 60% до 90% компаній, що впроваджують інновації пропонують новий продукт на ринку; від 1/3 до 2/3 пропонують нові процеси. Хоча інновації продукту є ї більш розповсюджені, багато інноваційних підприємств здійснюють два типа інновацій. Крім того, підприємства і сектору послуг і промисловості здійснюють інновації продукту; у багатьох країнах інноваційні підприємства у сфері послуг частіше створюють новий продукт ніж виробничі підприємства; найбільші відмінності між обслуговуючими та виробничими підприємствами помітні в інноваціях процесів, які частіше відбуваються на виробничих підприємствах. Буде необачливим виходячи з цих даних робити висновки про те, що компанії сектору послуг більш ніж виробничі зорієнтовані на інновацію продукції. Існує декілька варіантів пояснення цих результатів, у тому числі і спеціальні інновації, які значною мірою стимулюють інновацію нових продуктів. Де Жонг та ін. вважають, що відмінності, які зазвичай існують між інноваціями продукту ї та процесів, не стосуються сфери послуг [7]. Єдина чітка відмінність між інноваціями в послугах та інноваціями в галузях промисловості є те, що у сфері послуг менше спираються на науково-дослідницькі роботи, як на ключовий рушійний процес інновацій. Хоча науково-дослідні роботи є лише одним з елементів інноваційного процесу в промисловості, інвестиції в НДР тісно взаємопов'язані з введенням інновацій. В країнах з високою часткою витрат на НДР в сфері бізнесу у ВВП, кількість інноваційних підприємств також є більшою. Слабший зв'язок має місце у сфері послуг, де частка витрат на НДР у ВВП значно нижчий ніж в промисловості. Аналогічні результати були виявлені і при проведенні інших досліджень [8]. У багатьох країнах інтенсивність НДР у сфері послуг менше на 10% ніж в промисловому сектору. Це не означає, що НДР не є важливим у сфері послуг, але існує багато інших факторів, які відіграють велику роль у провадження інновацій у цій сфері.

В сучасних умовах інтенсивного розвитку економік, продуктивність і зростання зайнятості надзвичайно залежать від рівня розвитку сектору послуг і тому послуги вважаються каталізатором економічного зростання. He дивлячись на традиційний погляд на сектор послуг, як на індустрію, яка є менш динамічна та інноваційна, ніж промисловість, останні статистичні данні свідчать про те, що сфера послуг стає все більш і більш наукомісткою та інноваційною ніж вважалося раніше. Дійсно, деякі види послуг є більш інноваційні ніж середнє промислове виробництво. Фактично, наукомісткі бізнесові послуги відіграють все більш і більш активну та центральну роль в економіці, що базується на наукових знаннях. Інноваційні дослідження показують, що фірми у сфері послуг використовують нововведення з багатьох тих самих причин що і промислові компанії: збільшити долю на ринку, покращити якість послуг та поширити асортимент продукції чи послуг.

інновація послуга промисловість економічний

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. OECD (2001а), Science, Technology and Industry Outlook 2001--Drivers of Growth: ICT, Innovation and Entrepreneurship, OECD, Paris.

2. OECD. Science, Technology and Industry Outlook 2001--Drivers of Growth: ICT, Innovation and Entrepreneurship, 2001(a); OECD. Innovation and Productivity in Services, OECD, Paris, 2001(b).

3. De Laat B., Callon M., Laredo P. Innovation in Services as an Epitome of Complexity: How Network Analysis Can Disentangle It // Paper presented to the 7th International Forum on Technology Management. Kyoto, 1997. 3-7 November;

4. CIS3 Survey. OECD Science, Technology and Industry Outlook 2004, OECD, Paris.

5. European Commission. “Innovation in Services: Issues at Stake and Trends”, study coordinated by Jeremy Howells and Bruce Tether under Contract No. INNO-03-01, Brussels, 2004.

6. Sundbo, J. and F. Gallouj. Innovation in Services SIS4 Project Synthesis, STEP Group, Norway, 1998. De Jong, J.P.J., et al., “Innovation in Service Firms Explored: What, How and Why?”, Strategic Study B200205, 2003, Zoetermeer, January.

7. DTI (Department of Trade and Industry) “Competing in the Global Economy The Innovation Challenge”, DTI Economics Paper No. 7, DTI, United Kingdom, 2003.

Размещено на Allbest.ru