Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ ТА ІНФОРМАТИЗАЦІЇ

НТУУ «КПІ»

КАФЕДРА № 43

(військово-гуманітарних дисциплін)

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Економічна теорія»

Тема: «Виникнення, сутність та функції грошей»

Виконав: Студент навч. групи 1001

Ю.В.МИКАЛ

Перевірив: Начальник кафедри № 43

полковник О.О. ПУЧКОВ

КИЇВ - 2013



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ВИНИКНЕННЯ ТА СУТНІСТЬ ГРОШЕЙ

РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРА ГРОШЕЙ ТА ГРОШОВА СИСТЕМА

РОЗДІЛ 3. ФУНКЦІЇ ТА РОЛЬ ГРОШЕЙ В ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ ДЕРЖАВИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ліквідність гроша вартість грошова система



ВСТУП

Актуальність теми. Вступ Ринкову економіку неможливо уявити без розвинутої грошової системи з різноманітними механізмами регулювання грошового обігу, грошової маси, валютного регулювання. Для цього необхідні знання сутності й функцій грошей. Ці питання є досить складними, суперечливими і багатогранними. Оскільки підходи до їх вирішення дуже різноманітні, іноді навіть протилежні один одному, як і в класичних працях науковців, так і в дослідженнях сучасників, то є очевидною складність грошей як об'єкта вивчення і теоретичного пізнання. Тому з'ясування сутності і функцій грошей передбачають всебічний розгляд і простеження існуючих теорій, концепцій щодо вирішення цих питань, систематизацію і аналіз усіх теорій для полегшення вивчення такої складної категорії, як гроші.

Не можна досконало пізнати суть грошей, не пізнавши причини їх виникнення, походження, не з'ясувавши їх природу, не дослідивши історичний розвиток, зокрема, розвиток та зміну функціональних форм грошей. Так, для з'ясування сутності грошей важливо простежити різноманітні погляди науковців стосовно визначення грошей, спробувати їх об'єднати за певними критеріями у групи, бо лише у єдності та взаємозв'язку можна зробити на їх основі ґрунтовний аналіз і висновки.

Метою роботи є проаналізувати сутність, структуру та функції грошей.

Виходячи з поставленої мети в роботі необхідно вирішити наступні завдання:

1) дослідити виникнення та сутність грошей;

2) дослідити структуру грошей та грошову систему;

3) показати функції та роль грошей в економічній системі держави;

Об'єктом роботи є економічна система держави.

Предметом роботи є виникнення та функції грошей.



РОЗДІЛ 1. ВИНИКНЕННЯ ТА СУТНІСТЬ ГРОШЕЙ

Гроші - це категорія товарного виробництва і товарного обігу. Вони мають товарне походження і виражають певні виробничі відносини між товаровиробниками з приводу обміну продуктами праці через ринок. У грошах як загальному еквіваленті втілений безпосередньо суспільний характер праці. Вони дають змогу вимірювати суспільні витрати і отримані результати.

За первісного періоду існування людського суспільства панувало натуральне господарство. Вироблена продукція призначалася для власного споживання. Поступово відбувалася спеціалізація людей на виготовленні певних видів продукції. Надлишки стали використовуватися для обміну на іншу продукцію, необхідну даному виробнику. Суб'єкти почали виробляти продукцію не тільки для власного споживання, але й для обміну на інші товари - для реалізації. Для безпосереднього обміну товару на товар потрібна потреба продавця саме в тому товарі, що пропонується іншою стороною. Отже, обмін товарами може відбуватися при наявності потрібних товарів в обох сторін, що вступають в угоду. Ця умова істотно обмежує можливості товарообміну. Треба врахувати, що при обміні повинна дотримуватися вимога еквівалентності вартості товарів, що беруть участь в обміні, це також обмежує обмін. Прагнення до розвитку обміну стимулювало виділення з різноманіття обмінюваних товарів деякого еквівалента, використовуваного при обміні товарів. Поступово виділялися товари, що володіли високою ліквідністю (здатністю до реалізації). Це була худоба, хутро, дорогоцінні камені, сіль, зерно, дорогоцінні метали. Саме останні (головним чином золото) були виділені як загальний еквівалент. Цьому сприяли кілька якостей, властиві золота: рідкість, однорідність, подільність, тривалість збереження, портативність.

Отже, товар, що володіє найбільшою ліквідністю стає грошима. По визначенню: гроші - це абсолютно ліквідний засіб. Треба помітити, що гроші з'явилися як результат економічних відносин у господарському житті людей. Тобто поява грошей є абсолютно об'єктивною. Виникнення грошей тісно пов'язано з історичним процесом обміну товарів і зміни форм власності. На ранніх ступенях суспільної історії обмін носив випадковий характер. Такому обміну відповідала проста чи випадкова форма власності, при якому один товар виражав свою вартість в іншому протилежному йому товар-еквіваленти.

Товар-еквівалент служить для вираження вартості першого товару. Виділення скотарських і землеробських племен привело до регулярного обміну і появи повної форми власності. Ця форма відрізняється від простої тим, що при ній в обміні беруть участь численні товари, а тому кожен товар може бути обмінений на різні товари-еквіваленти. Розгорнута форма власності виражала більш розвинений обмін. У той же час вартість кожного товару не діставала закінченого вираження. Оскільки число товарів-еквівалентів було невизначеним, вартість діставала різноманітне і різнорідне вираження. Тому виділялися товари, що у даний період часу на місцевому ринку товарів стали виражатися в одному товарі, що стає загальним еквівалентом [1]. Виникла загальна форма вартості.

Поступово в результаті розвитку обміну з декількох товарів виділився один товар, що став грати цю роль постійно. Народжується грошова форма власності. Грошима стає будь-який найбільш важливий предмет споживання. У багатьох народів роль грошей грала худоба. Латинська назва грошей - pecunia - походить від pecus - худоба. Гомер, говорячи про деякі види зброї, оцінював їх у биках. У різних народностей грошима були цукор, слонова кістка, хутро, опіум, какао, і т.д. За своїм місцем у товарному виробництві й обміні гроші - це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом. Як такі гроші виходять в окремих своїх функціях далеко за межі сфери товарного обміну й обслуговують усі сфери економіки, зокрема нагромадження вартості, її розподіл, перерозподіл та використання, у тому числі на потреби інвестування [2].

У літературі існує безліч різних визначень грошей, які значно відрізняються одне від одного. Під грошима часто розуміється все те, що звичайно приймається в обмін на товари і послуги; продукт угоди між людьми; товар особливого роду, ще виконує роль загального еквівалента; те, що використовується як гроші . Л. Харріс визначає гроші як «будь-який товар, що функціонує як засіб обігу, лічильна одиниця й засіб збереження вартості». Р. Барр пише, що «гроші можуть бути визначені як засіб обміну, загальноприйнятий у даному платіжному співтоваристві». С. Фішер, Р. Дорнбуш і Р. Шмалензі вважають ключовим моментом у визначенні грошей їх платіжну функцію: «Гроші - загальновизнаний засіб платежу, який приймається в обмін за товари і послуги, а також при оплаті боргів.” Яскравим прикладом суто функціонального підходу в цьому питанні слугує визначення К.Р. Макконнела і С.Л.Брю: “Гроші - це те, що гроші роблять. Усе, що виконує функції грошей, і є гроші” Підсумовуючи різні визначення сутності грошей (а їх дуже багато) я виділив такі особливості:

1) грошима у широкому змісті можуть бути названі будь-які знаки цінності, що служать для розміну, придбання інших предметів, чи наймання людської праці;

2) гроші - це суспільний інститут, що збільшує багатство, знижуючи витрати обміну і, сприяючи більшій спеціалізації відповідно з наявними порівняльними перевагами людей;

3) переваги використання грошей, у порівнянні з натуральним обміном, величезні. Витрати обміну були б набагато більші, а суспільне багатство внаслідок цього набагато менше, якби не існувало грошей, що значно полегшують весь цей процес [4]. В економічній системі, обмеженій натуральним обміном, людям приходилося затрачати непомірну кількість часу на пошук тих, із ким їм було б вигідно обмінюватися. Гроші це те, що приймають як сплату за товари, послуги і борги, отже гроші - це засіб обміну.

Люди приймають гроші в обмін на товари і послуги, щоб потім обміняти гроші на ті товари і послуги, які вони хочуть придбати. Без такого засобу обміну люди повинні звертатися до бартеру - безпосереднього обміну товарів і послуг на інші товари і послуги - дуже неефективного засобу здійснення обміну. При бартері необхідно знайти партнера, у якого є те, що вам треба, а він повинний хотіти те, що ви пропонуєте до обміну. Це вимагає вишукування всіх потенційних партнерів по обміну, здатних задовольнити потреби і побажання один одного в товарах і послугах, а потім досягнення згоди за умовами обміну. У такий спосіб бартер приводить до високих витрат, зв'язаних з пошуком.

Гроші служать також розрахунковою одиницею або «мірою вартості». Роль грошей як «одиниці виміру» дозволяє використовувати встановлені ціни для угод.

Історично гроші виділилися із загального світу товарів і самі спочатку були і звичайним товаром, і специфічним товаром - грошима. Подальший хід історії привів до ліквідації товарної форми грошей і переходу до нових форм. Розглянемо, як же це відбувалося. Склалося так, що гроші мають товарну природу, але є не звичайним, а специфічним товаром, постійно виконуючи роль загального еквівалента. Таким еквівалентом часто була монета. Слово «монета» виникло внаслідок того, що стародавні римляни використовували Храм богині Монета як майстерню для карбування монет. Монети вперше з'явилися в Лідії і Древній Греції 8-7 ст. до н.е. З'являючись у розвинутих державах, монети швидко поширювалися на сусідні варварські племена, потім усе далі і далі. Згодом усі місця, де виготовлялися монети, сталі називати «монета».

Монети, як такі, існують усюди приблизно вже протягом 2500 років, але, як відомо, їм передували різні предмети, які використовувалися як гроші. У настінних малюнках Древнього Єгипту зважують на вагах золоті кільця. У Китаї, щонайменше 3000 років тому, в якості грошей застосовували шкарлупки каурі, раковини деяких видів молюсків з Індійського океану. Є також свідчення того, що тисячі років тому в примітивних суспільствах використовували каміння. Обіг повноцінних металевих грошей, коли вони збігаються з товарною формою, по-перше занадто дорогий, по-друге, видобуток металів не поспіває за ростом потреби економіки в засобах обігу [3].

Справа в тім, що гроші як загальний еквівалент використовуються ідеально. Виступаючи посередником в обміні товарів, вони відіграють скороминущу роль. Саме на цій основі створюються передумови для появи знаків вартості. Таким чином, сам процес обігу металевих грошей у міру відхилення позначеного на них номінального змісту від реальної ваги визначив появу перших функціональних форм грошей, що визначили в майбутньому повний відрив грошей від товарної форми і її повне зникнення.

Спочатку знаки повноцінних грошей теж надходили у виді металевих монет (спочатку мідь, бронза, потім роль грошей надовго закріпилася за золотом). Чому саме золото грає в історії розвитку грошей вирішальну роль? Його важко виробляти (добувати, обробляти), тобто воно задовольняє визначенню грошей. У порівнянні з іншими металами (крім відкритих у ХХ століття) золото має більш високу вартість, не іржавіє, є подільним. Нарівні з ними золото має ще й такі якості, як портативність (звісно, відносна), легкість у карбуванні, здатність до приймання скрізь, де розвинута торгівля. Є припущення, що не останню роль в утвердженні золота як синоніма багатства, грошей зіграли жінки. За даними археологів, практично всі кращі прикраси для прекрасної половини людства виготовлені із золота, причому найстарші з них датуються V-IV тис. до н.е. Розвиток промисловості до XV століття дозволив збільшити видобуток корисних копалин, у першу чергу, срібла і золота [4]. Приватного власника металу утримували від вкладення в монету великі втрати металу, оплати витрат карбування і спеціального монетного мита, а також небажання розкривати розміри свого багатства. Отож, карбування залишалося в руках багатих землевласників, а також монастирів.

Після появи банків у X столітті для спрощення розрахунків з'являються замінники грошей. Роль їх зростає. Стали з'являтися форми взаємного погашення платежів і разом з нею з'явився вексель, що виник в Італії ще в XI столітті, а потім звідси проникнув у Францію, пізніше в Німеччину й Англію. Паперові грошові знаки є не повноцінними грошима, а тільки їх знаками. Уперше вони були випущені в VII столітті в Китаї купюрами великих достоїнств для заміни незручних повноцінних мідних грошей.

Появу прообразу паперових грошей можна віднести до І тис. до н. е. У цей час у Китаї з'явились гроші, виготовлені із шкір білих оленів. В ХІІІ ст. відомий мандрівник Марко Поло побачив у Китаї гроші, виготовлені із перетертої внутрішньої частини деревної кори (фактично - прообразу майбутньої целюлози). Вони мали форму чотирикутних пластинок з особливими знаками та печатками, мали різну купівельну спроможність і були обов'язковими до приймання.

Виникнення паперових грошей пов'язане з іменем хана Хубілая - онука Чингізхана. Широкого розповсюдження паперові гроші набули лише в кінці ХVІІ - на початку ХVІІI ст. На Заході вони вперше були випущені в британських колоніях Північної Америки в 1690 р. (штат Массачусетс), Спочатку кількість паперових грошей була обмеженою, і тому вони мали високу представницьку вартість. Однак під час війни колоній з метрополією випуск їх різко збільшився, внаслідок цього відбулося різке знецінення паперових грошей (в 10 разів).

У Західній Європі паперові гроші увійшли в обіг пізніше. У XII-XV ст. купці для зручності торгівлі створюють банки для заміни через них наявних платежів безготівковими, більш зручними і безпечними. Але широкі можливості для розвитку паперових грошей створює тільки капіталізм із його розвитий кредитною системою. Даний період насамперед характеризується розвитком кредитно-паперових грошей і витиснення ними металевих монет. Кредитні гроші виникають з функції грошей як засобу платежу, розвиток якого відбувається на основі капіталістичного кредиту [6].

Отже, гроші - не просто товар, а носій певних суспільних відносин, формування яких зумовило виділення із широкого ряду товарів одного - грошового, вперше гроші з'явилися в Лідії і Древній Греції 8-7 ст. до н.е. З'являючись у розвинутих державах, монети швидко поширювалися на сусідні варварські племена, потім усе далі і далі.

Історично гроші виділилися із загального світу товарів і самі спочатку були звичайним товаром. Подальший хід історії привів до ліквідації товарної форми грошей і переходу до нових форм.

Виступаючи посередником в обміні товарів, вони відіграють скороминущу роль. Саме на цій основі створюються передумови для появи знаків вартості.

РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРА ГРОШЕЙ ТА ГРОШОВА СИСТЕМА

Грошові системи - це складні економічні системи, їх становлення й процеси вдосконалення об'єктивно відображають рівень розвитку продуктивних сил і виробничих відносин та механізм взаємодії суспільних інститутів, що забезпечують їх функціонування. Виходячи з цього, потрібно засвоїти суть, функції та способи взаємодії грошової одиниці, особливості формування масштабу цін, валютного курсу, видів законних платіжних засобів, платіжного обороту та його організації. Важливим є розуміння ролі грошово-кредитних інструментів регулювання й підтримки товарно-грошової рівноваги та органів, що регулюють процес функціонування грошової системи. Грошова система будь-якої країни є результатом історичного розвитку даної держави і відображає історичні традиції та національні особливості. Всі вони різні за рівнем розвитку. Водночас, кожна з них включає наступні спільні складові елементи:

1) Грошова одиниця. Як правило, її назва пов'язана з історією країни і законодавчо закріплена як грошовий знак, що є засобом виміру вартості та виразу цін товарів. Для зручності використання грошова одиниця ділиться на дрібніші частини. Нині для цього використовується десятинна система поділу. Приміром, 1 гривня = 100 копійок, 1 долар США = 100 центів, 1 фунт стерлінгів = 100 пенсів, 1 італійська ліра = 100 чентезімо, 1 французький франк = 100 сантимів, 1 німецька марка = 100 пені, 1 шведська крона = 100 єре тощо [7].

Як і в інших країнах, гривня в Україні виникла історично, а її відновлення в обігу у 1996 р. означало повернення традиційної, однієї з найстаріших в світі грошової одиниці, що діяла на території Європи і представляла колись могутню державу східних слов'ян. Забезпечення стабільності гривні є не тільки ознакою державності і реальної незалежності України, а й складає реальну основу зміцнення й розвитку її грошової системи та економіки.

2 ) Види державних грошових знаків, що мають законну платіжну силу.

У грошовому обігу України перебувають банкноти, номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100,200 і 500 гривень, та монети 50, 25, 10, 5, 2, 1 копійка. Їх емісія здійснюється на основі кредитів НБУ та чеково-депозитної емісії комерційних банків. У деяких країнах законна платіжна сила надається казначейським квитком. Їх особливістю є те, що у грошовий обіг вони попадають внаслідок бюджетної емісії за примусовим курсом для задоволення поточних потреб держави. Це означає, що казначейські квитки не пов'язані з виробництвом товарів і не володіють механізмом повернення до емітента. Меншовартість казначейських квитків, а головне, їхня нетоварна емісія здатна спричиняти інфляційне зростання цін, диспропорції, кризи тощо.

3) Масштаб цін - величина грошової одиниці даної країни. В епоху використання у грошовому обігу золота і срібла вартість грошової одиниці визначалася як фіксована державою вагова кількість грошового металу в грошовій одиниці. Приміром, 1 російський рубль до 1913 р. = 0,7742 г золота, у США в 1900 р. 1 долар = 1,50463 г чистого золота, у 1934 р. - 0,887 г, у 1973 р. - 0,737 г. Після запровадження ямайської валютної системи у 1976 - 1978 pp. і офіційного скасування золотого вмісту грошової одиниці та відміни офіційної ціни золота масштаб цін не фіксується [8]. Офіційний масштаб цін замінено фактичним, що стихійно складається в процесі ринкового обміну. Хоч кредитні гроші власної вартості не мають, проте функцію міри вартості виконують. Масштаб цін за цих умов визначається як певна кількість товарів, що приймаються за одиницю, а остаточно реалізується під впливом взаємодії попиту і пропозиції.

4) Валютний курс - співвідношення між грошовими одиницями різних країн, яке використовується для обміну валют та в інших операціях і визначається купівельною силою порівнюваних одиниць. Валютний курс гривні визначається НБУ на підставі щотижневих чотириразових торгів іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку НБУ з урахуванням курсів, що зафіксовані на Московській, Франкфуртській і Нью-Йоркській біржах та з урахуванням показників курсів валют, що їх публікує газета «Файненшел Таймc» (Лондон). У залежності від соціально-політичного стану суспільства і розвитку ринкових відносин використовуються: фіксовані валютні курси, плаваючі системи валютних курсів і системи валютних коридорів. У країнах зі стабільною і розвиненою економікою переважно використовуються плаваючі системи валютних курсів. В Україні також сформувався плаваючий курс гривні.

5) Порядок готівкової і безготівкової емісії та обігугрошових знаків.

Взаємодію та регулювання готівкового та безготівкового обігу держава забезпечує на основі актів внутрішнього законодавства з урахуванням економічного й валютного становища країни. Слідуючи курсом обмеження й витіснення товарно-грошових відносин, радянська економічна система запровадила роздільний обіг готівкової та безготівкової маси грошей, в якому готівка використовувалася для задоволення споживацьких потреб населення, а розрахунки між підприємствами здійснювались переважно безготівковим способом. У противагу цьому українська грошова система спирається на принципи єдності й вільної взаємодії та взаємопереливу готівкового та безготівкового обігу у процесі досягнення економічної ефективності суспільного виробництва і стабільності грошової одиниці [9].

6) Регламентація безготівкового грошового обороту. Її здійснює держава через механізм діяльності ЦБ (НБ) шляхом встановлення порядку використання грошей на рахунках у банках. Діє державне визначення сфер безготівкового переказування коштів по рахунках, визначення способів і форм платежів. Законами України «Про підприємства в Україні», «Про банки і банківську діяльність», «Про обіг векселів в Україні» встановлено такі засади організації безготівкових розрахунків:

а) підприємства усіх форм власності зобов'язані зберігати свої грошові кошти на рахунках комерційних банків і використовувати їх для міжгосподарських платіжно-розрахункових операцій у безготівковій формі шляхом переказування з рахунку платника на рахунок продавця;

б) платежі слід здійснювати максимально наближено до моменту відвантаження продукції;

в) платежі виконують банки за згоди і в порядку, що встановлюють власники рахунків. Безакцептне списання коштів допускається лише у виключних випадках;

г) форми і способи розрахунків визначаються договорами й угодами між суб'єктами грошових відносин, але в межах чинного законодавства;

д) суб'єкти господарського життя можуть скористатися правом вибору банка для відкриття своїх рахунків і розрахунково-касового обслуговування. За потреби вони можуть мати поточні і два розрахункових рахунки у різних містах і комерційних банках [10].

7) Правила вивезення і ввезення національної валюти та організації міжнародних розрахунків. На підставі принципів загальної економічної політики НБУ здійснює відповідну валютну політику, спільно з Кабінетом Міністрів складає платіжний баланс України, контролює дотримання схваленого Верховною Радою ліміту зовнішнього державного боргу України, видає ліцензії на здійснення валютних операцій, визначає способи встановлення й використання валютних курсів, виражених в іноземній валюті. В структурі НБУ використовуються такі групи операцій:

а) надання кредитів комерційним банкам під забезпечення цінними паперами та іншими активами;

б) відкриття й використання власних кореспондентських рахунків у закордонних банках та ведення рахунків банків - кореспондентів;

в) купівля і продаж іноземної валюти та платіжних документів у іноземній валюті;

г) зберігання, купівля й продаж монетарних коштовних металів та розміщення золотовалютних резервів;

д) проведення операцій з резервними фондами грошових знаків тощо.

8) Центральним елементом і державним органом реалізації її грошово-кредитного та валютного врегулювання є центральний (національний) банк.

Основу діяльності НБУ складають:

забезпечення стабільності національної грошової одиниці - гривні;

розробка і реалізація грошово-кредитної політики та здійснення повсякденного контролю за її реалізацією;

стимулювання розвитку й зміцнення банківської системи України;

забезпечення ефективного й безперебійного функціонування розрахунків в інтересах вкладників і кредиторів тощо [13].

Відносно усіх інших банків НБУ є монополістом у емісії національної валюти, кредитором останньої інстанції, забезпечує методичне керівництво банками, формує порядок реєстрації й нагляду за діяльністю комерційних банків, здійснює інкасування, перевезення й зберігання резервів грошових знаків.

Отже, у структурному відношенні гроші можна розділити за кількома критеріями:

– за ступенем «готовності» окремих елементів до оборотності, тобто за ступенем їх ліквідності;

– за формою грошових засобів (готівкові, депозитні);

– за розміщенням у суб'єктів грошового обороту;

– за територіальним розміщенням.

Грошова система - це визначена державою форма організації грошового обігу, що історично склалася й регулюється законами цієї держави. Її основу становить сукупність економічних відносин та інститутів, які забезпечують її функціонування. Кожна промислово розвинена країна має власну грошову систему, яку розвиває й вдосконалює для розвитку національної економіки

РОЗДІЛ 3. ФУНКЦІЇ ТА РОЛЬ ГРОШЕЙ В ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ ДЕРЖАВИ

Щоб осягнути сутність сучасних грошових систем, зміни у грошовому обігу і в самих грошах слід розглянути функції грошей як загального еквівалента.

Функції грошей розглядаються як прояв їхньої сутності, вони стабільні і мало піддані змінам. У більшості випадків здійснюються лише грошима і можуть виконуватися тільки при участі людей. Такий підхід до функцій грошей означає, що гроші представляють інструмент економічних відносин у суспільстві, і саме люди, використовуючи можливості грошей, можуть визначати ціни товарів, застосовувати гроші в процесах реалізації й платежів, а також використовувати їх як засіб нагромадження [11]. В літературі існують різні підходи до розгляду цих функцій. К. Маркс дослідив п'ять функцій грошей: міри вартості, засобу обігу, засобу утворення скарбів (заощадження), засобу платежу і світових грошей. Функція міри вартості полягає в тому, що гроші є загальним втіленням і мірилом вартості найрізноманітніших товарів. Не гроші роблять товари сумірними, а втілена в них абстрактна, суспільно необхідна праця. Тому їх вартість може вимірюватись особливим товаром - грошима, що, як конкретна форма втілення абстрактної праці, самі мають вартість і можуть бути мірою вартості. Ціна - це грошове вираження вартості товарів. Щоб визначити вартість товарів у грошах, треба певну кількість грошового матеріалу прийняти за одиницю. Вона називається масштабом цін, У різних країнах за грошову одиницю були прийняті різні вагові кількості грошового металу. Процес товарного бігу, опосередкованого грошима, можна зобразити формулою Т - Г - Т, де Т - товар, Г - гроші. Цей процес включає два протилежних акти - продаж товару за гроші (Т - Г) і купівлю товару на гроші (Г - Т), в яких гроші відіграють роль посередника і виконують функцію засобу обігу. Перехід від безпосереднього товарообміну (за формулою Т - Т) до товарного обігу за допомогою грошей (Т - Г - Т) дає змогу успішно подолати межі (індивідуальні, часові та просторові), пов'язані з безпосереднім обміном товару на товар [11].

Функція грошей як засобу обігу полягає в тому, що її виконують, по-перше, не ідеальні, а реальні гроші; по-друге, повноцінні та неповноцінні гроші. Оскільки реальні гроші як засіб обігу весь час переходять з рук в руки, виступаючи посередником при обміні товарами, то можуть використовуватись і неповноцінні гроші. Після тривалого перебування в обігу монети втрачають частину своєї ваги. Незважаючи на це, вони продовжують бездоганно функціонувати як засіб обігу, немовби повноцінні, Враховуючи це, в багатьох країнах почали випускати неповноцінні гроші, замінюючи золото на срібло, мідь, "псувати" монети, тобто зменшувати їх металевий зміст. Потім з'явились паперові гроші [12].

Оскільки гроші - це такий особливий товар, на який можна купити будь-який інший, то вони стають загальним втіленням суспільного багатства, яке товаровиробники прагнуть нагромаджувати. Функцію засобу нагромадження гроші виконують, якщо за обміном товару на гроші не настане обмін грошей на товар і гроші залишать сферу обігу і утворять скарб, виступаючи в своїй золотій або срібній плоті.

Специфіка грошей як засобу нагромадження полягає в тому, що це гроші, по-перше, реальні і, по-друге, повноцінні, тобто такі, які мають власну вартість. Процес виробництва зумовлює необхідність нагромадження грошей і тимчасового вилучення їх із сфери обігу, адже кожний товаровиробник для придбання засобів і предметів праці має накопичити достатню суму грошей, а тому тією чи іншою мірою він виступає збирачем скарбів. При цьому можуть нагромаджуватися не тільки золото чи срібло, а й металеві та паперові знаки грошей. Завдяки своїй високій ліквідності гроші є зручною формою збереження багатства [13].

Гроші є загальним виразником багатства, їх можна безпосередньо перетворити на будь-який товар. Тому якісно вони не мають меж, проте кожна реальна грошова сума кількісно обмежена і на неї можна придбати лише певну кількість благ. Тому існує суперечність між кількісною межею і якісною безмежністю грошей як загального виразника речового багатства. Поряд з безпосереднім нагромадженням скарбів у монетній формі відбувається їх нагромадження у вигляді предметів розкоші з золота та срібла [14]. Це приводить до того, що, з одного боку, все більш розширюється ринок для золота і срібла незалежно від виконуваної ними функції, а з другого - створюється приховане джерело пропозиції грошей, яке є особливо дійовим у періоди суспільних потрясінь. Функція засобу платежу тісно пов'язана з функцією грошей як засобу обігу. У К. Маркса функція засобу платежу розглядається як особлива, що існує поряд з функцією засобу обігу, і аналізується після функції заощадження. Таку функцію гроші виконують при наданні і погашенні грошових позичок, при грошових взаєминах з фінансовими органами (податкові платежі, одержання засобів від фінансових органів), а також при погашенні заборгованості по заробітній платі й ін..

Функцію засобу платежу виконують і готівка, однак переважна частина грошового обігу, у якому гроші виступають як засіб платежу, приходиться на безготівкові грошові розрахунки між юридичними особами. При удаваному подібності грошей як засобу обігу і засобу платежу маються деякі розходження. Так, наприклад, при реалізації товару на умовах негайної оплати не виникають кредитні відносини. Зворотну ситуацію ми можемо спостерігати при оплаті боргів між учасниками операцій. В товарообороті, опосередкованому грошима (продаж заради купівлі), гроші виступали як швидкоплинний посередник і виконували функцію засобу обігу [15].

Коли гроші здійснюють самостійний рух, переходячи від одного власника до іншого, то вони виконують функцію засобу платежу. Цю функцію вони здійснюють як у сфері товарного обігу (продаж товарів у кредит), так і поза ним (наприклад, сплата заробітної плати, податків, орендної плати, квартирної плати, комунальних послуг тощо).

При функціонуванні грошей на світовому ринку панувала подвійна міра вартості - золото і срібло, але згодом функцію світових грошей почало виконувати тільки золото, Нині витіснення золота з грошового обігу стосується і світових грошей.

Паперові знаки (долари, фунти стерлінгів, марки, єни тощо) відіграють все більшу роль у міжнародних розрахунках. Проте золото залишається твердими і бажаними для всіх країн світовими грошима, надійним гарантом у міжнародних розрахунках [14]. Світові гроші функціонують як загальний платіжний засіб, загальний купівельний засіб і абсолютна суспільна матеріалізація багатства взагалі.

Як загальне втілення суспільного багатства гроші у світовому обігу виступають тоді, коли багатство переноситься з однієї країни в іншу (при переведенні підприємцями своїх грошей на зберігання за кордон, при наданні зовнішніх позик тощо). Для здійснення міжнародних платежів кожна країна потребує певного запасу золота [5].

У процесі розвитку товарно-грошового обігу виникають різні представники грошей, які реалізують якусь конкретну функцію, підфункцію або їх комбінації. Еволюційні процеси в економіці, які спричинили демонетизацію золота, підготували підґрунтя для запровадження нематеріальних носіїв грошової суті - так званих кредитних грошей.

Неповноцінні гроші - це гроші, які не мають власної субстанціональної вартості. Основними формами неповноцінних грошей є білонна (розмінна) монета, паперові гроші (казначейські зобов'язання), банківські зобов'язання (банкноти), депозитні вклади, квазігроші.

Квазігроші (грошові засоби у безготівковій формі, що перебувають на страхових і ощадних вкладах у комерційних банках.,) або майже гроші - це специфічні грошові форми, в яких грошова суть істотно послаблена, відхиляється від загальноприйнятих, стандартних форм. Таке відхилення можливе з кількох причин:

- коли в стандартних формах значно послаблюється грошова суть. Так, при розміщенні грошей у довгострокові вклади вони зберігають звичайну форму депозитних грошей, проте при цьому дещо знижується їх ліквідність, здатність бути платіжними засобами;

- коли грошові функції виконують нестандартні форми, які не можна віднести до жодної з зазначених вище. Наприклад, вексель у певних межах може використовуватися як гроші у функції купівельного і платіжного засобу, хоч не є грошима в загальноприйнятому розумінні.

Те ж саме можна сказати про чек та деякі інші грошові інструменти.

Використання квазігрошей має позитивний вплив на економіку:

- дає можливість підвищити ліквідність ринку за рахунок запровадження в оборот додаткових платіжних інструментів квазігрошових форм, передусім векселів;

- дає можливість зменшити масу платіжних засобів в обороті за рахунок вилучення їх у довгострокові депозитні вклади, що сприяє оздоровленню кон'юнктури ринків;

- робить управління грошовою масою, а отже пропозицією грошей, більш гнучким і ефективним.

Не маючи субстанціональної вартості, усі вони застосовуються як гроші лише тому, що в економічних контрагентів, які їх одержують як платіж, є віра в можливість використати їх для забезпечення своїх майбутніх платежів [12]. Фактор довіри до цих форм стає вирішальним для їх функціонування як грошей, завдяки чому вони дістали також назву кредитних. Як зазначалося вище, саме золото виконувало грошову роль не стільки у своїй реальній вартості, скільки в номінальній. Поступово воно набуло особливої споживної вартості як загального еквівалента, що заслонила собою його природну споживну вартість.

Відтак світова практика використання золотих грошей підготувала суспільство до сприйняття нематеріальних грошей, не пов'язаних із золотом, як більш ефективної грошової форми. На цій підставі економічна думка остаточно дійшла висновку, що гроші не адекватні золоту.

Кредитні гроші класифікуються за кількома критеріями. Залежно від форми існування виділяють паперові гроші, монету, депозитні гроші, електронні гроші, залежно від статусу емітента та характеру емісії - казначейські та банківські гроші.

Поняття паперових грошей має два тлумачення: широке, коли паперовими називають будь-які грошові знаки, виготовлені з паперу (розмінні і нерозмінні банкноти, казначейські білети тощо), і вузьке, коли паперові гроші ототожнюються зі знаками вартості, що імітуються казначейством для покриття бюджетних витрат.

Паперові гроші - це нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяються нею примусовим курсом, визнаються законодавче обов'язковими до приймання у всі види платежів. По суті, - це завершена форма знака вартості, яка відірвалася не тільки від субстанціональної вартості грошей, а й від реальних потреб обороту. Мірилом їх емісії стає не потреба обороту в платіжних засобах, а потреба держави у фінансуванні бюджетного дефіциту. Такі гроші називають ще декретними, або казначейськими. Виникнення паперових грошей зумовлене тими самими об'єктивними причинами, які привели в кінцевому підсумку до демонетизації золота. Проте у кожному конкретному випадку до випуску паперових грошей державу спонукають більш «прозаїчні» причини. Передусім - це необхідність покрити дефіцит державного бюджету, оскільки уряд неспроможний це зробити збільшенням надходжень грошових коштів з інших джерел.

Отже підводячи підсумок розділу можна наголосити увагу на таких визначеннях функцій грошей:

1. Як міри вартості. Вираження вартості товару в грошах відбувається шляхом встановлення цін.

2. Як засіб обігу і платежу. Гроші відіграють роль посередника в схемі Т - Г - Т (товар - гроші - товар), усуваючи незручність схеми Т - Т (відповідно, товар -товар). У період інфляції функція грошей як засіб обігу різко падає.

3. Як засіб нагромадження. Ця функція виникла в період обігу повноцінних грошей через прагнення людей до багатства.

4. Світові гроші Засіб міждержавних розрахунків (сучасна загальноєвропейська валюта - євро, в інших випадках - золото).

Роль грошей тісно пов'язана з їх функціями. Якщо функція грошей - це їх конкретна «робота» щодо обслуговування руху вартості на певному етапі процесу відтворення, то роль грошей - кінцевий результат цієї «роботи», її наслідок для суспільства. Роль грошей визначається рівнем розвитку товарного виробництва та адекватних йому суспільних відносин. Вона не може бути реалізована там, де для цього немає відповідних умов.



ВИСНОВКИ

Виходячи з мети та завдань реферату можна зробити наступні висновки:

По-перше, гроші - не просто товар, а носій певних суспільних відносин, формування яких зумовило виділення із широкого ряду товарів одного - грошового, вперше гроші з'явилися в Лідії і Древній Греції 8-7 ст. до н.е. З'являючись у розвинутих державах, монети швидко поширювалися на сусідні варварські племена, потім усе далі і далі.

Історично гроші виділилися із загального світу товарів і самі спочатку були звичайним товаром. Подальший хід історії привів до ліквідації товарної форми грошей і переходу до нових форм.

Виступаючи посередником в обміні товарів, вони відіграють скороминущу роль. Саме на цій основі створюються передумови для появи знаків вартості.

По-друге, у структурному відношенні гроші можна розділити за кількома критеріями:

– за ступенем «готовності» окремих елементів до оборотності, тобто за ступенем їх ліквідності;

– за формою грошових засобів (готівкові, депозитні);

– за розміщенням у суб'єктів грошового обороту;

– за територіальним розміщенням.

Грошова система - це визначена державою форма організації грошового обігу, що історично склалася й регулюється законами цієї держави. Її основу становить сукупність економічних відносин та інститутів, які забезпечують її функціонування. Кожна промислово розвинена країна має власну грошову систему, яку розвиває й вдосконалює для розвитку національної економіки

По-третє, можна наголосити увагу на таких визначеннях функцій грошей:

1. Як міри вартості. Вираження вартості товару в грошах відбувається шляхом встановлення цін.

2. Як засіб обігу і платежу. Гроші відіграють роль посередника в схемі Т-Г-Т (товар - гроші - товар), усуваючи незручність схеми Т-Т (відповідно, товар -товар). У період інфляції функція грошей як засіб обігу різко падає.

3. Як засіб нагромадження. Ця функція виникла в період обігу повноцінних грошей через прагнення людей до багатства.

4.Світові гроші. Засіб міждержавних розрахунків (сучасна загальноєвропейська валюта - євро, в інших випадках - золото).

Роль грошей тісно пов'язана з їх функціями. Якщо функція грошей - це їх конкретна «робота» щодо обслуговування руху вартості на певному етапі процесу відтворення, то роль грошей - кінцевий результат цієї «роботи», її наслідок для суспільства. Роль грошей визначається рівнем розвитку товарного виробництва та адекватних йому суспільних відносин. Вона не може бути реалізована там, де для цього немає відповідних умов.

Узагальнюючи можна зробити кілька основних висновків: виникнення грошей тісно пов'язане з історичним процесом обміну товарів і зміни форм власності. Функції грошей розглядаються як прояв їх сутності. Так, функція грошей як міри вартості, полягає у вирішенні вартості товару в грошах, шляхом встановлення цін. Як засіб обігу гроші забезпечують рух товарів через рух грошей. Гроші унікальні за своєю простотою, як засіб платежу за товари і послуги: їм притаманна найвища ліквідність серед всіх фінансових засобів. Так, функція грошей як засобу платежу полягає у можливості купівлі з наступною оплатою. Як засіб нагромадження гроші полегшують процес здійснення накопичення з поточного доходу за рахунок гарантування майбутньої купівлі здатності. Функцію світових грошей гроші виконують як засіб міждержавних розрахунків.

Проблеми суті і функцій грошей є дуже важливими при становленні національної грошової системи. Слабкість і сила національних валют виражаються в тому, як вони виконують свої функції. Так нестабільність гривні як національної валюти України заважає їй бути повноцінною мірою вартості, так як в даному випадку змінюється масштаб цін. Внаслідок знецінення грошових знаків, погано виконуються функції купівельного та платіжного засобів. Також в Україні простежується і порушення ефективності виконання функцій нагромадження, оскільки вона прямо залежить від стабільності грошової одиниці. Отже для побудови ефективної грошової системи необхідне правильне розуміння суті грошей і створення сприятливих умов для виконання грошима своїх функцій.



СПИСОК ВИКОРИТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Гальчинський А.С. Теорія грошей: навчальний посібник. / А.С. Гальчинський - К.: Знання, 2008. - 263 с.

2. Гейдер І.О. Грошові реформи в зарубіжних країнах: підручник / І.О. Гейдер - К.: Знання, 1999. - 269 с.

3. Грабовецький Б.Є. Економічний аналіз: навчальний посібник / Б.Є. Грабовецький - Вінниця: ВНТУ, 2007. - 191 с.

4. Гриценко А.І. Сучасна валютна система: підручник / А.І. Гриценко - К.: Вища шк., 1995. - 224 с.

5. Дахно І.І. Міжнародна економіка : навчальний посібник. / І.І. Дахно - 3- є вид., стереотип. - К. : МАУП, 2007. - 248 с.

6. Климко Г.Н. Основи економічної теорії: навчальний посібник / Г.Н. Климко. - К.: Знання, 2006. - 232 с.

7. Кармазін В.А., Економічний аналіз: практикум. / В.А. Кармазін, О.М. Савицька - К.: Знання, 2007. - 255 с.

8. Мних Є.В. Економічний аналіз: підручник. / Є.В. Мних - К.: ЦУЛ, 2003. - 412 с.

9. Мочерний С.В. Економічна натеорія: навчальний посібник / С.В. Мочерний. - К.: ВЦ - «Академія», 1999. - 656 с.

10. Опарін В.М. Фінанси загальна теорія: навчальний посібник. / В.М. Опарін. - 2-ге вид., доп. і перероб. - К.: КНЕУ, 2002. - 240 с.

11. Приймак В.I. Математичні методи економічного аналізу: навчальний посібник. / В.I. Приймак. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 296 с.

12. Череп А.В. Економічний аналіз: навчальний посібник. / А.В. Череп - К.: Кондор, 2006. - 160 с.

13. Філіпенко А.С. Міжнародні валютно-кредитні відносини: Підручник / А.С.Філіпенко, В.І. Мазуренко, В.Д. Сікора та ін. - К.: Либідь, 1997 - 288 с.

14. Фінанси (теоретичні основи): підручник / [М.В. Грідчіна, В.Б. Захожай, Л.Л. Осіпчук та ін.]; Під кер-вом і за наук. ред. М.В. Грідчіної, В. Б. Захожая. - [2-ге вид., випр. і доп.]. - К.: МАУП, 2004. - 312 с.

15. Фінанси: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни/[О. Р. Романенко, С.Я. Огородник, М.С.Зязюн, А.А. Славкова]. - К.: КНЕУ, 2003. - 387 с.

Размещено на Allbest.ru