Розміщення плодово-овочевої консервної промисловості в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Актуальність теми. Основи ефективного функціонування господарства певної території закладаються ще на етапах районного планування і просторової локалізації підприємств. Оптимальне розміщення підприємства щодо сировинних і трудових ресурсів, районів збуту продукції дає змогу максимально знизити собівартість продукції. Тому питання раціонального розміщення продуктивних сил є завжди актуальним для вивчення.

Об'єктом дослідження в нашій роботі буде плодоовочеконсервна промисловість. Проблема здорового харчування людей уже протягом багатьох десятиріч залишається однією з найактуальніших. Останніми роками спостерігається різке зниження калорійності продуктів споживання, зменшення в них протеїнів, жирів, вітамінів, вуглеводів. Тому плодоовочеконсервна промисловість є найвирішальнішою ланкою, яка потребує постійної і неослабної уваги. Розвиток її мав свої піднесення і занепади. Хоча наприкінці 80-х років спостерігалося деяке поліпшення економічних показників, зокрема зростали врожайність овочів і виробництво овочевих консервів, проте в умовах цілковитого монополізму держави, відомчого диктату, вкрай незбалансованих товарно-грошових, цінових, майнових та інших відносин між окремими ланками агропромислового комплексу, ізольованості від передового досвіду і відсутності здорового суперництва із зарубіжними країнами виявилася остаточно неспроможність методів командно-адміністративної системи до творчого розвитку і в цій сфері людської життєдіяльності.

Об'єкт дослідження - плодоовочева консервна галузь харчової промисловості.

Предмет дослідження - розміщення плодово-овочевої консервної промисловості в Україні

Мета роботи - дослідження розміщення плодоовочеконсервної промисловості в Україні.

Ця мета досягається вирішенням ряду конкретних завдань:

- розкрити значення і місце плодоовочеконсервної промисловості в економіці України;

- показати основні передумови розвитку і фактори розміщення цієї галузі;

- з'ясувати територіальну організацію галузі;

- визначити місце продукції галузі на внутрішньому та зовнішньому ринках;

- охарактеризувати санітарні та гігієнічні вимоги до якості плодоовочевоконсервної продукції;

- визначити перспективи розвитку і розміщення плодоовочеконсервної промисловості.



Історія розвитку плодоовочевої промисловості в Україні

Консервна промисловість, одна з важливіших галузей харчової промисловості України, що консервує харчові продукти, спеціалізуючись головним чином на виробництві плодоовочевих, м'ясних, рибних і молочних консервів. К. п. розвинулась на Україні вже в другій пол. 19 ст., на півдні, зокрема в Одесі (50% виробництва рибних консервів та понад 30% всього консервного виробництва України). В 1913 р. на Україні працювало 12 більших заводів консервної промисловості, що разом з дрібнішими підприємствами випродукували 18- млн умовних банок овочевих і 15 млн м'ясних і рибних консервів, даючи до 90% виробництва цієї галузі в Російській Імперії. При радянській владі було ліквідовано більшість дрібних підприємств К. п. та збудовано рівночасно ряд більших; найбільшим осередком К. п. стає Херсонщина (50% укр. продукції), далі Одещина (25%). Ріст продукції УССР такий (у млн умовних банок): 1940 р. - 339, 1950 - 298, 1955 - 667, 1959 - 967.

Найбільше значення мас на Україні виробництво плодо-овочевих консервів (80% виробництва всієї К. п. України); в 1950-их рр. на Україні працювало 38 більших плодо-овочевих консервних заводів, та бл. 215 дрібніших, розміщених перев. на півд. Україні. Найбільші з них працюють в таких містах, як Одеса, Херсон, Жданов, Осипенко, Мелітопіль, Симферопіль, Джанкой, Вінниця, Краматорське, Кам'янець Подільський, Черкаси, Біла Церква, Ніжен. Менш розвинена рибоконсервна пром-сть (6% заг. виробництва К. п. України), що розташована гол. в портових містах на Чорному і Озівському м. (Керч, Одеса, Херсон - великий консервний зав. ім. Сталіна, Миколаїв, Очаків, Жданов, Осипенко, Генічеське, Феодосія, Ялта), на Дніпрі (Київ, Дніпропетровське, Запоріжжя), на Бозі (Миколаїв, Вінниця, Вознесенське), на Дунаї (Кілія, Вилкове, Рені, Ізмаїл), на Дністрі (Білгород Дністровський). Ще слабше розвинене виробництво м'ясних консервів (бл. 5% заг. продукції К. п. України), що розташоване гол. у великих містах. З нових галузей слід назвати виробництво молочних консервів (шість зав.), натуральних соків, заморожених овочів і ягід, дієтних продуктів, сухих сніданків, харчових концентратів, вітамінів тощо. У зв'язку з швидкою розбудовою К. п. в ін. частинах СССР питома вага України у загальносоюзному виробництві зменшилася з 30,5% в 1940 р. до 22,5% в 1959. Значна кількість продукції (зокрема плодо-овочеві консерви) вивозилась з України в ін. частини СССР.

Значення плодово-овочевої промисловості в господарському комплексі України

В наш час харчування людини є досить проблематичним, оскільки останніми роками спостерігається різке зниження калорійності продуктів споживання, зменшення в них протеїнів, жирів, вітамінів, вуглеводів. Життя вимагає вирішення цієї проблеми, насамперед її рушійного механізму - економічних аспектів. У цьому зв'язку плодоовочеконсервна промисловість є, по суті, найвирішальнішою ланкою, яка потребує постійної і неослабної уваги. Адже сама продукція цього підкомплексу дає змогу забезпечувати високо вітамінізованим, оздоровлюючим харчуванням, її одержують безпосередньо із самої природи, і при правильній обробці та переробці вона тривалий час не лише зберігає, але й поліпшує свої поживні якості. Біологічні особливості овочів, фруктів певні відмінності їх від інших культур у вирощуванні і переробці зумовлюють відособлення у самостійний підкомплекс.

В Україні плодоовочеконсервна промисловості є галуззю спеціалізації і в багатьох областях має профілююче значення. За обсягом валової продукції у структурі харчової індустрії вона посідає десяте місце, а за чисельністю промислово-виробничого персоналу - четверте.

Значення консервування овочів та фруктів полягає в тому, що воно забезпечує їх тривале зберігання, високі смакові та харчові властивості, компенсує дефіцит плодоовочевих продуктів у зимово-осінній період. Плодоовочеві продукти є важливим джерелом вуглеводів, органічних кислот, мінеральних солей і вітамінів, але їх споживання у свіжому вигляді обмежується через сезонність і територіальні відмінності природних умов. Тому консервування овочів та фруктів дозволяє дещо зменшити вплив цих відмін і забезпечує їх споживання в різних районах. Вирішальним фактором розвитку і розміщення плодоовочеконсервної промисловості є сировинний. Це пояснюється передусім тим, що овочі та фрукти зберігаються не довго,та є мало транспортабельними. Плодоовочеконсервне виробництво розвинуте на сході України, зокрема в Запорізькій, Полтавській, Донецькій областях. Особливо виділяється Мелітопольське аграрно-виробниче об'єднання, частка якого у загальнорайонних потужностях галузі складає 57%.

Економічне середовище нині в Україні характеризується значною нестабільністю. Зростає рівень невизначеності та ризику, що ускладнює діяльність підприємств як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках. Ці труднощі зумовили появу негативних тенденцій та змін у плодоовочеконсервній галузі.

Галузь, яка відіграє важливу роль як в економіці АПК, так і всієї країни, знаходиться в скрутному становищі, хоча і останнім часом і спостерігаються деякі прояви відносного поліпшення справ та пожвавлення виробничої діяльності на ряді підприємств, зокрема плодоовочеконсервного виробництва Херсонської області.

Особливе місце в галузі завжди займало виробництво плодоовочевих консервів для дитячого харчування. Ця продукція має велике соціальне значення, оскільки раціональне харчування є важливим чинником збереження здоров'я дітей та їх гармонійного розвитку.

Виходячи з усього вище сказаного, можна сказати, що плодоовочеконсервна промисловість потрібно розглядати на державному рівні. Тому що, якщо дорослі громадяни деколи можуть і обійтися без вітамінів, то дітям, хоч у такому вигляді, вітаміни потрібні завжди для їх подальшого розвитку в здорових, сильних та розумних людей у майбутньому з повноцінним організмом та здібностями.

Основні передумови розвитку та розміщення галузі: природні, економічні та соціальні

З огляду на сприятливі природно-кліматичні умови для розвитку овочівництва і садівництва, сезонний характер надходження продукції цих галузей та на об'єктивну необхідність продовження періоду її споживання протягом року, в Україні було створено розгалужену мережу плодоовочепереробних підприємств, які в «доринковий» період виробляли понад 30% загальносоюзного обсягу плодоовочевих консервів - у цілому високоякісної та порівняно дешевої продукції, що задовольняла внутрішні потреби республіки і вивозилася за її межі. Інтенсивно розвиватися плодоовочеконсервна галузь України почала з 70-х років, найвищих обсягів виробництва тут досягнуто в 1986-1989 pp. (3,9 млрд. уб. на рік). Сприятливими для цього факторами були:

1) централізовані капіталовкладення держави на будівництво і технологічне оснащення державних консервних заводів (хоча порівняно з іншими галузями народного господарства вони інвестувалися значно інертніше);

2)достатнє за обсягами сировинне постачання переробним підприємствам в основному, за рахунок великотоварного виробництва суспільного сектора (насамперед, спеціалізованих господарств);

3) зумовленість економічної ефективності, зокрема, державних заводів державним регулюванням цін: за рахунок знижок і надбавок на низько- і високорентабельні види продукції цей показник вирівнювався, а по підприємствах він був у середньому на рівні 4-5% (цього мало для розширеного відтворення виробництва, але досить для функціонування);

4) забезпечення за рахунок держзамовлень на продукцію державних консервних заводів гарантованого каналу її збуту, з якого здійснювалися роздрібна торгівля, забезпечення армії, експорт тощо;

5)досить успішна діяльність споживчої кооперації України у сфері заготівель сировини в підсобних господарствах населення, її переробки та реалізації готової продукції в мережі магазинів власної системи і вивезення частини її за межі України;

6)розвиток «сільської промисловості» (будівництво заводів і цехів у колгоспах і радгоспах, що забезпечувало їм додаткові грошові надходження від реалізації продукції переробки овочів і фруктів, - на певних етапах вона не підлягала оподаткуванню)

Економічна ефективність розглядуваної галузі в Україні зумовлюється рядом умов макро- і мікрозовнішнього середовищ, а також внутрішнього маркетингового середовища підприємств. Зокрема, в останні роки політичні умови в нашій країні характеризувалися нестабільністю політичного становища, недостатнім захистом інтересів товаровиробників з боку держави, її інертним ставленням до розвитку різних форм власності та господарювання (незважаючи на ряд прийнятих законодавчих актів щодо цього). Акціонування консервних підприємств теж не принесло позитивних результатів.

Крім того, на діяльність підприємств галузі згубно впливають нестабільність фінансової системи (коливання курсу національної валюти, інфляційні процеси тощо), а також погіршення демографічної ситуації в державі, яке проявляється, зокрема, в підвищенні частки громадян пенсійного віку і скороченні працездатного населення. Якщо абстрагуватися від інших чинників, то це зумовлює збільшення навантаження на працюючі підприємства щодо формування пенсійного фонду тощо. Правова ситуація в країні характеризується недосконалістю законодавчої системи оподаткування підприємств-виробників (і в тому числі - нарахування ПДВ та ін.), що не стимулює розвиток вітчизняного виробництва. Недосконалою є також нормативна база зовнішньоторговельних операцій, яка б мала забезпечувати державний протекціонізм експорту і обмеження імпорту продукції, для виробництва якої в Україні є умови.

Негативне діяння науково-технічних факторів у галузі проявилося в тому, що більшість її підприємств увійшли в «ринкові» умови з вкрай фізично спрацьованими і морально застарілими основними. фондами. В 1999 р. їх спрацювання становило в середньому 40-50%, а в 2002 - 62%. Внаслідок припинення в останні роки державного інвестування технічного переоснащення заводів, а також через їх фінансову неспроможність самостійно оновлювати основні фонди ситуація на краще не змінилася. Навпаки - відбулося їх подальше старіння. Процес заміни фондів ускладнюється ще й тим, що на устаткування вітчизняного походження випадає лише 47%. За відсутності валютних коштів технічне переоснащення більшості підприємств галузі практично виключається. Це унеможливлює і їх переорієнтацію на виробництво нових видів продукції, застосування сучасних видів упаковки, тощо.

Серед негативних факторів макрозовнішнього середовища маркетингу плодоовочеконсервних заводів - і нераціональне розміщення частини з них щодо потенціальних сировинних зон. Зокрема, у великих містах і промислових центрах великі підприємства галузі перебувають у значно гіршому становищі, ніж у сільській місцевості: і з точки зору забезпечення сировиною (за обсягом та асортиментом), і через вищі транспортні затрати на її перевезення в розрахунку на одиницю виробленої продукції, і з огляду на більші фізичні затрати, а також нижчі якісні характеристики при доставці на великі відстані.

Нераціональна концентрація виробничих потужностей на окремих великих підприємствах спричиняє зазначені проблеми, а також зниження коефіцієнта використання цих потужностей порівняно з невеликими об'єктами галузі. Відношення цього показника до середньо галузевого коефіцієнта становить: до 10 муб - 123%; 10-25 муб - 107%; 25-60 муб - 99%; 60-100 муб -91%; понад 100 муб - 86% (за даними 2010 р.).

Культурні фактори, які впливають на маркетинг консервних заводів, проявляються в тому, що ставлення вітчизняних споживачів до традиційних продуктів переробки овочів і фруктів у цілому є позитивним. Однак у сучасних умовах основна маса населення України віддає перевагу найнеобхіднішим і найдешевшим продуктам, І при відсутності попиту на досліджувану продукцію ніякі маркетингові заходи не можуть бути успішними.

Вплив природних факторів на роботу підприємств галузі: наприклад, роки, не врожайні для зерняткових культур, томатів або іншої овочевої та садової продукції, спричиняють дефіцит відповідної сировини, що вимагає додаткових маркетингових зусиль для її залучення з інших регіонів і, зрештою, призводять до зростання затрат виробництва.

Ефективність діяльності консервних заводів великою мірою залежить від їх взаємодії з суб'єктами і факторами мікрозовнішнього середовища. Зокрема, постачальники сировини та матеріальних ресурсів значною мірою зумовлюють ритмічність їх роботи, обсяг виробничих затрат, якість продукції тощо. Щодо матеріальних ресурсів, то на сучасному етапі при наявності коштів підприємства, в основному, мають можливості задовольняти свої потреби в них.

З сировиною ситуація є значно складнішою. З огляду на специфіку виробництва, його спеціалізацію, кон'юнктуру і асортимент готової продукції, забезпечення сировиною в необхідних обсягах, за асортиментом і технологічною якістю було проблематичним навіть за умови функціонування державних спеціалізованих господарств, яким адміністративне доводилися плани щодо кількості, структури та періоду поставок овочів і фруктів на переробку. Сьогодні, не маючи гарантій щодо збуту продукції сільськогосподарські товаровиробники відмовилися від вирощування трудомістких овочевих культур, ягід тощо. Так звані «сировинні зони» переробних підприємств практично відсутні. Цьому сприяло й те, що останні, скорочуючи обсяги виробництва, самі частково спровокували таку ситуацію, зменшивши обсяги заготівель сировини. На сучасному етапі джерела забезпечення консервних заводів сировиною та їх взаємовідносини з постачальниками є досить різноманітними.

Сировина база та асортимент продукції

Україна за своїми кліматичними та ґрунтово-геологічними умовами має унікальні можливості для вирощування і виробництва плодово-овочевої продукції та виготовлення фруктових і овочевих соків у широкому асортименті. Класифікація і характеристика видів плодоовочевих товарів

Плоди зазвичай поділяються на групи: зерняткові, кісточкові, ягоди, субтропічні і тропічні, горіхоплідні.

Зерняткові плоди

Зерняткові плоди складаються з соковитої м'якоті і насіннєвого гнізда, в ньому дрібні насіння розташовуються в насіннєвих камерах. До зерняткові плоди відносять яблука, груші, айву, горобину і ін

Яблука - Займають перше місце серед плодових культур

Яблука містять в середньому (%): води - 80,5; цукрів - 9,0; крохмалю - 0,8; кислот - 0,7; золи - 0,5; клітковини - 0,6.Кількість вітаміну С - від 4 - 17 мг% у плодах південної зони до 20 - 40 мг% у плодах середньої.

Яблука містять легкозасвоюване залізо. Одне яблуко дає третину добової норми потреби людини у вітамінах С і Р, підтримують еластичність кровоносних судин.

Груші - гірше зберігаються, містять менше кислот, більше цукру.

У грушах міститься (%): води - 87,5; цукрів - 12,2; кислот - 0,3; пектину - 0,2; мінеральних речовин - 0,7; клітковини - 0,6. З цукрів переважає фруктоза, є глюкоза і сахароза.

Айва - виростає на півдні країни. Плоди великі, нагадують яблука і груші. М'якоть щільна, має терпким смаком і тонким приємним ароматом. З айви виготовляють: варення, компоти і желе.

Горобина - має дрібні плоди, круглі, іноді гранованою форми, гіркувато-терпкого смаку. Використовується для приготування повидла, варення і морсів.

Кісточкові плоди

Кісточкові плоди складаються зі шкірочки, соковитої м'якоті, шкаралупи і ядра (насіння). Плоди кісточкових збирають в споживчій стадії зрілості, так як вони не дозрівають після знімання їх з дерева. Зрілі плоди мають ніжну соковиту м'якоть.Не витримують тривалих перевезень і зберігання. Використовуються у свіжому вигляді і для переробки.

Вишня - дозріває в липні-серпні. Вишня містить (%): води - 85,5; цукрів - 10,6; кислот - 1,3; дубильних речовин - 0,2; пектинових речовин - 0,5; золи - 0,6; клітковини - 0,5.

Черешня - плоди більші і солодші за вишні. Її плоди містять (%): води - 85,0; цукрів - 11,5; кислот - 0,8; дубильних речовин - 0,1; пектинових - 0,6; вітаміну С - 15 мг.

Слива здавна цінується за свої виключно високі смакові якості. Вона містить від 7 до 16% цукрів з переважанням інвертного цукру; кислоти - яблучну, лимонну і трохи винної, азотисті речовини; 5 - 15 мг% вітаміну С, є вітаміни Р, В, каротин.

Абрикоси містять до 20% цукрів, до 1% - пектину, і багато різних вітамінів, а також біологічно активних речовин.

Персики мають більш соковиту м'якоть. Ділять на опушені і неопушені (Ароматний, Золотий ювілей). За якістю ділять на 1 і 2 сорту.

Ягоди

Ягоди - це плоди, насіння яких знаходяться в м'якоті без яких або оболонок, як у зерняткових і кісточкових плодів.Кожен вид ягід має свої харчові і смакові достоїнства, але всі вони є коморою вітамінів.

Виноград - цінний продукт харчування. До складу винограду входять цукру, органічні кислоти, вітаміни С, ароматичні та дубильні речовини.

У залежності від призначення виноград ділять на столовий - Ізабелла, Дамські пальчики; винний - використовується для вин типу Токайського (мускат Білий, Мускат Рожевий) і сушильний - Безнасінні (киш-миш), насіннєвий (родзинки).

Смородина (сибірський виноград). За вмістом цукру смородина ділиться на чорну, червону і білу.

Агрус - скоростигла високоврожайна ягода. Має круглі, подовжені; дрібні, середні, великі плоди. Містить багато цукрів, органічних кислот, пектинових і дубильних речовин, мінеральних речовин.

Малина - буває садові й дикоростуча.

Суниця - садова ягода. Дозріває рано і відрізняється прекрасним смаком і ароматом. Використовують у свіжому вигляді, для лікувальних цілей і переробляють (Фестивальна, Зоря). За якістю ділять на 1 і 2 сорту.

Полуниця - вона дрібніша, ніж ягоди суниці, але володіє меншим ароматом.

Дикорослі ягоди - журавлина, брусниця, ожина, чорниця, лохина, обліпиха.

Горіхоплідні:

До горіхоплідних відносять: волоські, кедрові горіхи, мигдаль, фісташки, арахіс та кеш'ю. Всі горіхоплідні містять жирів - 40-70%, білків -15.5-22%, мінеральних речовин-до 3% і вітаміни А, С і гр. В.

Ліщини горіхи - Фундук. Ядра фундука більші, ніж лісових горіхів, мають більш тонку шкаралупу і дають більший вихід ядра (Кримський, Кудрявчік).

Волоські горіхи - плоди мають округлу або овальну форму, з шкаралупою від світло - сірого до темно - коричневого кольору. Вихід ядра - 53 - 61%.

Кедрові горіхи - це насіння кедрової сосни. Кедрові горіхи дрібні, яйцеподібної форми з тонкою млосно-бурою шкаралупою. Ядро жовтуватого кольору.

Мигдаль - солодкий і гіркий. Солодкий мигдаль може бути бумажноскорлупним, плотноскорлупним, твердим. Горіхи мають довгасту злегка стислу з боків форму.

Фісташки - мають міцну двостулкову шкаралупу світло-жовтого кольору. При повному дозріванні шкаралупа тріскається. Ядро має зелений відтінок, солодкий смак.

Арахіс - плоди ростуть в землі. Плоди подовжені,, покриті сітківкою шкаралупою світло-жовтого кольору. Містить багато жирів, білків і вітамінів.

Горіх-кешью - використовують замість мигдалю для приготування кондитерських виробів.

Субтропічні і тропічні плоди:

До цитрусовим плодам відносять лимони, мандарини, апельсини і грейпфрути. Вони містять багато цукру, лимонної кислоти, вітаміни С, Р і гр. В, каротин, калій, мідь.

Сорти грейпфрутів розрізняються забарвленням м'якоті (світло-жовта, рожева, червона)

Банани - безнасінні плоди трав'янистої рослини, містять багато крохмалю (18%), 1.5% цукрів. При дозріванні вміст цукру підвищується до 19%. Вітаміну С в бананах близько 11 мг%, калію 348 мг%.

Плід ананаса - супліддя з багатьох плодиків, зрощених навколо спільного м'ясистого стрижня як м'ясистої шишки з пучком листя на верхівці. М'якоть ананаса становить близько 67% від маси плоду, соковита з сильним ароматом, кислувато-солодка, білого, світло-жовтого або жовтого кольору. Загальна кількість цукрів - близько 12% (більше сахарози), кислот - 0,6 - 1% (лимонна і трохи яблучна). Вітаміну С міститься від 15 до 60 мг%.

Маслини (оливки) - соковиті плоди з кісточкою овальної або округлої форми, темно-фіолетового кольору.

Свіжі маслини мають гіркий смак і неїстівні. Гіркота плодам надає глікозид олеуропін. При солінні і маринуванні глікозид руйнується.

М'якоть плоду містить до 55% жиру, білки, цукру, пектин, мінеральні речовини, калій, фосфор, кальцій, вітаміни С і В, каротин.

Овочі прийнято ділити на вегетативні та генеративні. До групи вегетативних входять підгрупи овочів:

· бульбоплоди - картопля і топінамбур;

· коренеплоди - морква, петрушка, пастернак і селера, буряк, редис, ріпа, редька;

· листові - капуста, цибуля, часник і овочева зелень;

· кореневищні - хрін;

· стеблові - капуста кольрабі, спаржа.

До групи генеративних входять:

· квіткові - кольорова капуста, артишок;

· плодові: томатні - томати, баклажани, перці; гарбузові - огірки, кабачки, патисони, гарбузи, кавуни і дині, бобові - овочева квасоля, горох овочевий, боби городні, цукрова кукурудза.

Плодово-овочева галузь - галузь харчової промисловості, підприємства якої займаються первинною переробкою і зберіганням овочів, плодів, ягід, картоплі та грибів. Основна продукція: сушені овочі, фрукти і картопля; солоні й квашені овочі, фрукти й гриби; плодоовочеві та грибні консерви; свіжоморожені овочі, ягоди; екстракти, соки, морси тощо.

З усіх видів плодово-овочевого консервування в Україні найбільш розповсюджено виробництво соків, консервованих овочів (огірки, томати, горошок, кукурудза, бобові та ін.)

На сьогоднішній день розвиток підприємств переробки даної галузі залежить від багатьох, як внутрішніх, так і зовнішніх чинників: високої конкуренції, зростання попиту, коливання цін на продукцію, кліматичних умов, характеристик товарів та потенціалу самого підприємства.

Половина ринку плодово-овочевої консервації України розподілена між декількома великими виробниками, котрі мають можливість переробляти власну сировину та вести агресивну маркетингову політику. Значна доля ринку на початок 2009 року належала компаніям, які представлені такими торгівельними марками, як: «ВЕРЕС», «Чумак», «Златодар», «Торчин продукт», «Нежин», «Руна» [ 1].

Проблеми та перспективи розвитку плодово-овочевої консервації в Україні та світі у своїх працях досліджували такі вчені як: Кукін О.М., ПисаренкоВ.В., Саблук П.Т. та інші.

Населення почало відходити від консервації таких важких і проблематичних видів консервування, як: горошок, кукурудза, бобові, гриби, овочева ікра та ін. Завдяки цьому, збільшився попит і виробники почали розширювати свої сегменти ринку. Стабільній попит дозволив виробникам купувати нові виробничі потужності. Повстала головна проблема - сировина, виробники вирішили це завдяки зворотній інтеграції .

Отже, плодово-овочева галузь в Україні характеризувалася динамічним розвитком до кризи, що пояснювалося з одного боку - реальним ростом доходів населення, а з іншого - зменшенням об'ємів домашнього консервування.

У 2008-2009 році ситуація зі збутом консервів носила інший характер, пов'язано це із зниженням купівельної активності населення та підвищенням цін на плодоовочеву консервацію [ 1].

З осінні 2008 року і на протязі 2009 року - ринок плодово-овочевої консервації живе завдяки трьом основним тенденціям:

1.Перерозподіл долі на ринку

2.Зміна споживчих властивостей

3.Новий формат спілкування з продавцями [2].

При цьому, найбільший об'єм консервованих овочів було вироблено у 2006 році, у якому був зібраний рекордний врожай - 158 тис. тонн консервів. Як результат, у 2007 році значна частина виробників овочів не виробляла, а реалізовувала залишки готової продукції. У 2008 році було вироблено 140 тис. тонн консервів.



Таблиця 1. Динаміка виробництва деяких видів плодово-овочевих консервів в Україні за 2003-2008 роки, тис. тонн [ 3].

Найменування	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Овочі консервовані натуральні	93	102	150	158	101	140
Джеми, фруктові желе, пюре й фруктові пасти	71	61	94	81	85	92

Найвищим серед всього асортименту перероблених овочів в Україні залишається споживання консервованих огірків і томатів. Серед усього обсягу сировини, щорічно закуповується консервними заводами, частка огірків становить не менше 50-60%. У той же час, значна частина переробних заводів скорочує виробництво фруктової консервації. Головними причинами цього стали зростання цін на упаковку, різкий стрибок цін на цукор, а також падіння попиту на повидло, варення та пюре в минулому сезоні.

Внаслідок зміни структури виробленої і реалізованої продукції за 9 місяців 2009 року в порівнянні з аналогічним періодом 2008 року спостерігається приріст виробництва овочів консервованих натуральних на 14% і на 36% плодово-овочевої консервації з додаванням оцту. У натуральному вираженні, у 2008р. випущено 137 тис.т. натуральних консервованих овочів і 57,2 тис.т. овочів, фруктів, горіхів і грибів, консервованих з додаванням оцту. За 9 місяців 2009р. ці цифри склали 119тис.т і 55,3 тис.т, відповідно. Серед областей-лідерів за плодово-овочевої консервації: Черкаська область - вироблено 22% натуральних консервованих овочів і 19% - плодово-овочевої консервації з додаванням оцту, у Закарпатській - 2% та 26%, відповідно, в Одеській - 19% натуральних консервованих овочів [ 1].

Так, за даними маркетингової компанії «Синергії», ринок насичений лише на 60% [ 4].

Одним із найважливіших аспектів - є аналіз забезпечення галузі сировиною.



Таблиця 2. Динаміка виробництва овочів, плодів та ягід тис. т за 2003-2009 рік

Найменування	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009
Овочі	6538	6964	7295	8058	6835	7965	8341
Плоди та ягоди	1697	1635	1690	1114	1470	1504	1618

Виробництво овочів у 2008 році порівняно із 2007 - збільшилося на 16,5%, або на 1130 тис. т а у 2009 порівняно з 2008 - лише на 4,7% або 376 тис. т.

Зменшення виробництва овочів у динаміки відбулося за рахунок зменшення посівних площ на 7 тис. га (2008 рік - 458 тис. га у 2009 - 451 тис. га)

Виробництво плодів та ягід у 2008 році порівняно з 2007 роком збільшилося на 34 тис. т або на 2,3%, у 2009 порівняно із 2008 збільшилося на 114 тис. т або 7,6% [5].

Головним чинником підвищення ефективності виробництва плодово-овочевої продукції має стати добре налагоджений маркетинг, завданням якого є підвищення зацікавленості працівників у ефективному використанні ресурсів та поліпшення стану реалізації продукції, зміцнення матеріально-технічної бази підприємств, розвиток інфраструктури ринку, організація реклами .

Розглянемо виробництво соків на графіку рис.1.1, бачимо що ближче до півдня країни, дислокуються вітчизняні сокові гіганти - ТОВ “Сандора” (Миколаївська обл.), СП Вітмарк-Україна” (Одеська обл.) та ЗАТ “Ерлан” (Дніпропетровська обл.). Локальні осередки виробництва соків розміщені в центрі та на заході України. В центрі помітний розвиток сокозаводів Житомирської та Вінницької областей. Західний дивізіон представлений регіональними виробниками - закарпатські, хмельницькі, чернівецькі, львівські підприємства. Серед регіоналів помітн соковики з високим потенціалом: компанія “Майбел” (Сімферополь, Крим), херсонські овочеконсервні заводи.

Біля 92% українського ринку зосереджено в руках трьох консорціумів. Залишившийся сегмент ринку розділяють між собою декілька десятків гравців (імпортери в тому ж числі), які оперують більш як півсотнею “соковитих марок.

ТОВ “Сандора” (Миколаїв) - безумовний соковий лідер, контролюючий 47 % сокового ринку. Найбільш відомі бренди: “Сандора Ексклюзив”, “Сандора Морс”, “Сандора Мультиактив”, “Сандора Класика”, Сандорик”, “Садочок”, “Дар”.

СП “Вітмарк-Україна” (Одеса)- другий гравець в ринковому табелі рангів, який займає 23% сокового ринку України. Найбільш відомі бренди: Джаффа”, “Соковита” та “Чудо Чадо”.

Частка ЗАТ “Ерлан” (ТМ “Соки Біола” (Дніпропетровськ) тримається в межах 20 %.

Спільна частка компаній “Рідна марка” (Київська обл.), “Вінніфрут (Вінницька обл.) та “Нідан +” (Закарпаття) складає близько 7%.

Економічна криза майже не позначилася на стратегічних планах транснаціональних водних гігантів -- на відміну від локальних гравців, у них досить коштів для подальшої експансії. «Великі іноземні компанії мають шанс не лише зберегти свою частку ринку, а й наростити обсяги реалізації», -- стверджує маркетинг-директор сокового бізнесу компанії «Кока-Кола Україна» Ірина Безкровна.

Особливості транспортування

Плоди та овочі приймаються до перевезення свіжими,чистими, без механічних пошкоджень, без пошкоджень шкідниками та хворобами, без зайвої зовнішньої вологості, однакового ступеня зрілості в кожному вагоні, упакованими у відповідну для кожноговиду плодів та овочів тару, якщо перевезення їх без тари не передбачено стандартами або технічними умовами.

Картоплю та плодоовочі в ізотермічних вагонах та контейнерах, критих вагонах та універсальних контейнерах перевозять у тарі.

Картоплю пізню упаковують в ящики, ящичні піддони, мішки сітчасті та з тканин; картоплю ранню - у жорстку тару; буряк та моркву столові свіжі - у ящики, мішки з тканин та ящичні піддони; цибулю - у дерев'яні ящики та м'яку тару (мішки, сітки); часник свіжий -у ящики; яблука свіжі пізнього дозрівання, огірки, баклажани, кабачки, капусту кольорову, червонокачанну, білокачанну ранню, дині дрібноплідні свіжі - у дерев'яні ящики; капусту білокачанну середньостиглу, середньопізню та пізньостиглу - у ящики та ящичні піддони; гарбузи продовольчі та дині свіжі - у контейнери та клітки; кавуни продовольчі свіжі - у ящичні піддони; помідори, перець солодкий, виноград, абрикоси, персики, аличу, вишні та черешні свіжі - у дерев'яні ящики та ящики-лотки; смородину та агрус свіжі - у ящики-лотки масою; суницю - у ящики-лотки та кошики.

Плоди та овочі в закриту тару вкладають щільно, так, щоб вони не билися і не терлися.

Допускається за згодою одержувача перевезення без тари навалом кавунів, гарбузів продовольчих свіжих, буряків столових, білокачанної капусти середньопізніх та пізньоспілих сортів, а також пізньої картоплі.

Ранню капусту в ящиках укладають у рефрижераторних вагонах на висоту 2,2-2,4 м.

Для огородження дверей вагонів при перевезенні овочів та картоплі без тари використовуються овочеві щити відправника. Кукурудзяні качани молочної та молочно-воскової стиглості перевозяться тільки в рефрижераторних вагонах.

Кукурудзяні качани приймаються до перевезення довжиною не менше 15 см (для цукрової кукурудзи не менше 12 см) із свіжими світло-зеленими покривними листками без ознак в'ялості, маточками коричневого кольору, не зморщеними зернами, розташованими щільно одне до одного, без пошкоджень хворобами та шкідниками.

Качани упаковуються у лотки або дерев'яні ящики місткістю до 12 кг та підвозяться на станцію у разі наявності підготовленого вагона.

Ящики з качанами завантажують вертикальним або перехресним способом. Висота завантаження попередньо не охолоджених качанів має бути не більше 1,2 м, попередньо охолоджених - не більше 1,6 м. Попередньо охолоджені до температури не вище +3 град. C кукурудзяні качани приймаються до перевезення на термін транспортування не більше 6 діб, а неохолоджені - до 4 діб. Термін від часу зрізання до завантаження не повинен перевищувати для неохолоджених качанів 12 годин, а для попередньо охолоджених - 30годин.

На період березень-червень застосовуються такі граничні терміни перевезення плодоовочів свіжих після зимового зберігання з обов'язковою переборкою перед завантаженням:

-в ізотермічних вагонах з охолодженням або опаленням:

- для яблук пізніх строків визрівання, упакованих в дерев'яні

та картонні ящики:

-для першого сорту - 14 діб;

- для другого сорту - 12 діб;

- для капусти білокачанної пізньої стиглості - 8 діб;

- для картоплі пізньої - 20 діб;

- для моркви столової:

1) упакованої в дерев'яні ящики - 6 діб;

2)упакованої в ящичні піддони - 5 діб;

3) для буряка столового, упакованого в дерев'яні ящики, - 15 діб;

- для цибулі ріпчастої:

- упакованої в дерев'яні ящики - 18 діб ;

- упакованої в мішки - 12 діб;

-у критих вагонах при плюсових температурах зовнішнього

повітря та в упаковці, передбаченій для ізотермічних вагонів:

- для яблук пізніх:

- першого сорту - 10 діб;

- другого сорту - 8 діб;

- для капусти білокачанної пізньої стиглості - 5 діб;

- для картоплі пізньої - 15 діб;

- для буряка столового, упакованого в дерев'яні ящики, - 5 діб;

- для цибулі ріпчастої:

- упакованої в дерев'яні ящики - 10 діб;

- упакованої в мішки - 7 діб.

У зимовий період заморожені та підморожені яблука, клюква та інші плодоовочі для переробки, а також картопля свіжа для переробки на крохмаль протягом усього року, допускаються до перевезення в критих вагонах за умови зазначення відправником у графі "Заяви і відмітки відправника" накладної та в документах про якість, що вантаж пред'явлено в замороженому або підмороженому стані та що він направляється для переробки. Загальна тривалість періоду від моменту збору до вивантаження на станції призначення не повинна перевищувати:

7 місяців - для картоплі продовольчої свіжої ботанічних сортів Лорх, Старт, Передовик, Епікур, Улюбленець, Столова, Гатчинська I, Дружня, Розвариста, Петрівська;

7 місяців - для капусти качанної свіжої з доброю лежкістю: Зимівка 1474, Харківська зимова, Білосніжка, Дашківська, Серпейка, НДІОХ 89, Гібриди Крючкова ТСХА, ЛангейнденерДауер (Нідерланди), Бартола (Нідерланди), Бетвана (Нідерланди), Тюркес (Німеччина);

6 місяців - для картоплі продовольчої свіжої ботанічних сортів Вогник, Темп, Лощинська, Форан, Зміна, Домодідівська, Олев;

6 місяців - для капусти качанної свіжої з доброю лежкістю: Амагер 611, Подарунок 2500, Дайєвайс (Німеччина), Гако (червонокачанна);

5 місяців - для картоплі продовольчої свіжої ботанічних сортів Бродянський, Мрія, Берліхінген, Епрон, Приєкульська рання;

4 місяці - для капусти качанної свіжої із задовільною лежкістю: Надія, Білоруська 455, Зимова Грибовська 13, Кам'яна голівка 447 (червонокачанна);

25 діб - для сливи, аличі, яблук та груш ранніх термінів дозрівання;

15 діб - для кабачків, баклажанів, перцю солодкого, абрикосів та персиків;

10 діб - для огірків грунтових, вишень, черешень, смородини та агрусу.

Характеристика факторів,що впливають на розміщення галузі

Вирішальним фактором розвитку і розміщення плодоовочеконсервної промисловості є сировинний. Це пояснюється передусім тим, що овочі та фрукти зберігаються недовго, містять у собі багато води і є мало транспортабельними. Серед незалежних держав співдружності Україна посідає одне з провідних місць з виробництва плодоовочеконсервної продукції. На її долю припадає третя частина всього валового збору овочів та фруктів країн-членів СНД. Проте потреба населення у цих продуктах не задовольняється. Так, у 1989 р. рівень споживача овочів і баштанних культур у середньому по Україні досяг всього лише 119 кг у розрахунку на душу населення, фруктів та ягід - 52 кг, або відповідно 74 % і 58 % від рекомендованої норми. Загалом спостерігається спад виробництва овочів і фруктів у більшості областей України. Це зумовлюється насамперед низькою врожайністю культур, досить слабкою матеріально-технічною базою галузі і скороченням трудових ресурсів. Нині в плодоовочевому господарстві використовується ще багато ручної праці, особливо на збиранні урожаю - рівень механізованих робіт не перевищує 15-20 %. Овочі і фрукти вирощують в усіх областях України. У структурі посівних площ, які зайняті під овочевими культурами, переважають помідори, огірки, капуста. На долю огірків і капусти припадає понад 40 %, на помідори та інші овочі - близько 36 % всіх культур. Спостерігаються значні відміни у рівнях врожайності і валових зборах овочевих культур у розрізі областей так і в окремих господарствах.

Так, найвищі валові збори овочів за останнє п'ятиріччя спостерігаються в Донецькій, Київській, Одеській, Дніпропетровській областях, де середньорічний обсяг їх склав 650-500 тис.т. Найменше овочів збирають в Чернівецькій, Тернопільській, Рівненській, Івано-Франківській, Закарпатській, Волинській областях -120-200 тис.т в середньому за рік. Решта областей України має середній рівень виробництва овочів - від 200 до 500 тис. т за рік.

Садівництво також є традиційною галуззю сільського господарства України. Під плодово-ягідними насадженнями зайнято 851 тис.га, у тому числі площа садів у плодоносному віці складає 680 тис. га. Проте в останні роки площі під садами і ягідниками помітно cкopoчyються, зменшyютьcя відповідно і валові збори фруктів.

Починаючи з 1991 р. визначилися тенденції до різкого спаду виробництва плодоовочевих консервів: у 1997 р. (порівняно з 1990 р.) - у 5 разів, і в тому числі овочевих - У 12, томатних - у 6,8, фруктових - у 3,3 рази. При цьому змінилася і їх структура: знизилася питома вага групи овочевих і томатних, а зросла - фруктових (за рахунок збільшення випуску окремими заводами концентрованих фруктових соків у великій тарі для подальшої переробки).

Класифікація і характеристика основних видів плодоовочевих консервів

Консервування, як засіб збереження продуктів відоме з давніх-давен (засолення, квашення, сушіння). Консерви в сучасному понятті з'явилися на початку ХІХ століття та в сучасну епоху виробляються в усіх країнах світу. З великої кількості рецептур плодоовочевих консервів, з огляду на використану сировину вироби можна розділити на дві групи: овочеві і фруктові (плодово-ягідні).

Із овочів виробляють такі види консервів:

1. овочеві натуральні консерви, призначених виготовлення перші місця і других страв, і навіть використовуються як гарнір. У процесі виготовлення цих консервів сировину не піддається кулінарній обробці чи концентруванню, в зв'язку з чим продукція у у максимальному ступені зберігає вихідні властивості сировини. До таких консервів ставляться «Зелений горошок», «Цукрова кукурудза», «Томати цільно консервовані» та інших.,

2. овочеві закусочні консерви, під час вироблення яких сировина піддається кулінарній обробці, включаючи овочевий фарш і томатний соус. Їх готують у вигляді ікри, що складається з подрібнених овочів, змішаних з сіллю, томатною пастою, прянощами. Такі консерви є продукт, готовий для безпосереднього вживання. До таких консервів відносяться «Перець фарширований», Ікра кабачкова» тощо.,

3. овочеві і м'ясо-овочеві обідні страви: перші (борщі, супи, розсольники тощо.) чи другі (рагу, голубці тощо.). ці консерви вживають для харчування після короткочасного підігріву. Перші страви іноді попередньо розбавляють гарячою водою,

4. концентровані напівфабрикати (томатна-паста і томату-пюре), використовувані для виготовлення перших і других обідніх страв, щоб одержати заливок при виробленні деяких овочевих, рибних і м'ясних консервів, для соусів,

5. консервовані соуси (головним чином із томатів), застосовувані як приправи до других обідніх страв,

6. натуральні овочеві консервовані соки, які є готовими до використання напоями, містять всі найцінніші складові вихідної сировини,

7. овочеві маринади, вживані як закуски,

8. заквашені і солоні овочі, застосовувані, як і маринади

Із плодів виробляються такі види продукції:

1. узвари, які складаються з фруктів чи ягід в цукровому сиропі, консервовані - у герметичних банках. Такі узвари не вимагають додаткової обробки перед вживанням й можуть використовуватись як десерт,

2. консервовані фруктові і ягідні соки - натуральні чи вироблені з додаванням цукрового сиропу. Їх вживають як напої. З іншого боку, плодові соки можуть бути напівфабрикатом виготовлення желе, натуральних сиропів для безалкогольної продукції, лікеро-горілчаних виробів,

3. плодові заготівлі та напівфабрикати як пюре чи пасти, консервовані - у герметичній тарі, і навіть пюре і плоди, збережені з допомогою сірчистого ангідриду (сульфітовані). Заготівлі в герметичній тарі застосовуються виготовлення десертних продуктів і страв для харчування дітей. Сульфитироване пюре використовують лише за умов промислової переробки щоб одержати повидла, мармелад, джем, варення, начинки для цукерок тощо.,

4. варення, джем, желе, повидло й інші продукти, отримані внаслідок варіння плодів і плодових напівфабрикатів (пюре, соки) із цукром. Всі ці продукти вживають в ролі десерту без додаткової обробки перед використанням,

5. маринади з фруктів, і ягід, і навіть мочені плоди, які використовуються аналогічно овочевим маринадам як закуски.

Темпи зростання чи падіння обсягу виробництва

Вирішальним фактором розвитку і розміщення плодоовочеконсервної промисловості є сировинний. Це пояснюється передусім тим, що овочі та фрукти зберігаються недовго, містять у собі багато води і є мало транспортабельними. Серед незалежних держав співдружності Україна посідає одне з провідних місць з виробництва плодоовочеконсервної продукції. На її долю припадає третя частина всього валового збору овочів та фруктів країн-членів СНД. Проте потреба населення у цих продуктах не задовольняється. Так, у 1989 р. рівень споживача овочів і баштанних культур у середньому по Україні досяг всього лише 119 кг у розрахунку на душу населення, фруктів та ягід - 52 кг, або відповідно 74 % і 58 % від рекомендованої норми. Загалом спостерігається спад виробництва овочів і фруктів у більшості областей України. Це зумовлюється насамперед низькою врожайністю культур, досить слабкою матеріально-технічною базою галузі і скороченням трудових ресурсів. Нині в плодоовочевому господарстві використовується ще багато ручної праці, особливо на збиранні урожаю - рівень механізованих робіт не перевищує 15-20 %.

Овочі і фрукти вирощують в усіх областях України. У структурі посівних площ, які зайняті під овочевими культурами, переважають помідори, огірки, капуста. На долю огірків і капусти припадає понад 40 %, на помідори та інші овочі - близько 36 % всіх культур. Спостерігаються значні відміни у рівнях врожайності і валових зборах овочевих культур у розрізі областей так і в окремих господарствах. Так, найвищі валові збори овочів за останнє п'ятиріччя спостерігаються в Донецькій, Київській, Одеській, Дніпропетровській областях, де середньорічний обсяг їх склав 650-500 тис.т. Найменше овочів збирають в Чернівецькій, Тернопільській, Рівненській, Івано-Франківській, Закарпатській, Волинській областях -120-200 тис.т в середньому за рік. Решта областей України має середній рівень виробництва овочів - від 200 до 500 тис. т за рік.

Садівництво також є традиційною галуззю сільського господарства України. Під плодово-ягідними насадженнями зайнято 851 тис.га, у тому числі площа садів у плодоносному віці складає 680 тис. га. Проте в останні роки площі під садами і ягідниками помітно cкopoчyються, зменшyютьcя відповідно і валові збори фруктів.

Починаючи з 1991 р. визначилися тенденції до різкого спаду виробництва плодоовочевих консервів: у 1997 р. (порівняно з 1990 р.) - у 5 разів, і в тому числі овочевих - У 12, томатних - у 6,8, фруктових - у 3,3 рази. При цьому змінилася і їх структура: знизилася питома вага групи овочевих і томатних, а зросла - фруктових (за рахунок збільшення випуску окремими заводами концентрованих фруктових соків у великій тарі для подальшої переробки).

У 1998 р. (порівняно з попереднім) плодоовочевих консервів вироблено ще на 34% менше - лише 511,2 муб. Змінилося також розміщення виробництва (в 1991 р. у Криму випускалося 17% консервної продукції України, а на Одещині - 11%, тоді як у 1997 р. - відповідно, 8,3 і 3,9%). Водночас зросла питома вага областей, де набуло розвитку виробництво концентрованих фруктових соків: Вінницької - відповідно, з 6,1 до 18,1% і Хмельницької - з 4,5 до 24,2% .

За аналізований період виробничі потужності консервних підприємств України скоротилися майже на 100 муб, причому найістотніше - колишніх лідерів галузі (в Криму - майже вдвічі, в Херсонській області - на 1/3 і в Одеській - на 1/4). тоді як у Вінницькій та Житомирській областях мав місце їх приріст. Поряд з скороченням потужностей, знижується і рівень їх використання (в середньому по Україні в 1990 р. він становив 73,7%, у

1997 р. - 12,5% і в 1999 р. - 15,2%). У розрізі областей і конкретних заводів цей показник диференціюється (від 3,7% - по Одеській до 49,1 - по Хмельницькій областях).

Споживчий фактор галузі

Фактором зовнішнього середовища досліджуваних підприємств, який впливає на їх розвиток, є споживач, тому споживчий фактор є визначальним у розміщенні цієї галузі. Допомога виробникам плодоовочевих консервів щодо їх проходження, доставки споживачам і продажу є функцією маркетингових посередників, насамперед - торгових (оптових і роздрібних). Перші - комерційні організації, що здійснюють оптові закупки продукції для перепродажу роздрібним торговцям і кінцевим споживачам; другі - спеціалізовані магазини або відділи в овочевих магазинах, а також фізичні особи, основною діяльністю яких є роздрібна торгівля (вирішення питань вибору цільових ринків, товарного асортименту, визначення ціни, вибору ефективних методів стимулювання збуту і територіального розміщення торговельних точок тощо). Сьогодні комерціалізована плодоовочева торгівля в цілому не заінтересована в реалізації плодоовочеконсервної продукції (через високі оптові ціни, трудомісткість проходження, потребу в спеціальних приміщеннях для зберігання, низький попит). Виняток становлять окремі види «ходових» консервів - зелений горошок, томатопродукція, деякі соки.Через нестабільність фінансової системи, високі процентні ставки, інфляційні процеси тощо послугами кредитних, страхових та інших організацій - фінансових посередників підприємства користуються лише в крайніх випадках. Такою самою є ситуація і з послугами транспортних компаній, покликаних переміщувати вироблену продукцію до місця призначення: через їх високу вартість перевезення здійснюються, в основному, транспортом виробників або замовників. Тому транспортний фактор має велике значення в розміщенні плодоовочеконсервної галузі.

У країнах з сталою ринковою економікою агентств маркетингових послуг (рекламні, дослідницькі, маркетингово-консультаційні) допомагають підприємствам вибрати цільові ринки і розмістити на них продукти. Здебільшого, плодоовочепереробні заводи здійснюють ці функції самостійно, користуючись інформацією про ринки, ціни з періодичних видань і комерційних вісників, іноді повідомляючи через них про наміри щодо обсягів, асортименту і цін реалізації своєї продукції. На телебаченні рекламування вітчизняної продукції відсутнє - через високу вартість ефірного часу і низьку платоспроможність її виробників.

Найважливішим фактором розміщення плодоовочевоконсервної промисловості є споживчий. Успішність функціонування продоовочеконсервних підприємств визначають так звані «клієнти» - покупці або замовники їх продукції, які мають різні потреби, ресурси, ставлення до неї та групуються за ознаками, створюючи окремі сегменти ринку, що, в свою чергу, зумовлює форми і методи організації маркетингу. Отже, це ринок споживачів - окремих осіб, які купують консерви для задоволення власних потреб, для особистого споживання; ринок виробників - покупців готової продукції та напівфабрикатів для використання в процесі виробництва в системі громадського харчування для приготування страв, на підприємствах харчової промисловості для виготовлення інших продуктів харчування (кондитерських виробів, напоїв, йогуртів); ринок проміжних продавців - покупців продукції для наступного перепродажу з метою одержання прибутку; ринок державних установ - державних організацій, які купують продукцію для передання лікувальним закладам, дитячим будинкам, військовим частинам тощо; зовнішній ринок. З переходом на давальницькі схеми розрахунків з поставщиками сировини частина продукції переробних підприємств є власністю перших (які, в свою чергу, відшукують «своїх» клієнтів»). У період бартеризації до «клієнтів» плодоовочеконсервних заводів належать і структури, які поставляють їм сировину, матеріально-технічні ресурси, енергоносії тощо в обмін на готову, в основному «ходову» продукцію, що може видаватися працівникам цих структур у рахунок оплати праці та реалізуватися ними іншим «клієнтам».

плодоовочевий економіка галузь ринок

Аналіз імпорту,експорту галузі

Плодоовочеконсервний підкомплекс покликаний забезпечувати потреби вітчизняного ринку в конкурентоспроможній продукції та її експорт в економічно доцільних структурі та обсягах (з орієнтацією на продаж не напівфабрикатів і сировини, а готових продуктів, як це практикують інші країни). Виконуючи вищезгадані функції, плодоовочеконсервна промисловість відіграватиме справді велику роль у соціальному та економічному розвитку України.