Моделювання поведінки ринкових суб’єктів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Моделювання поведінки споживача

1.1 Теоретичні основи дослідження поведінки споживача

1.2 Оцінка поведінки споживача з врахуванням дії факторів зовнішніх та внутрішніх чинників

1.3 Аналіз отриманих результатів та рекомендації

Розділ 2. Моделювання поведінки конкурентного підприємства

2.1 Теоретичні основи функціонування підприємства в умовах досконалої конкуренції

2.2 Аналіз поведінки конкурентного підприємства та галузі

2.3 Аналіз отриманих результатів та рекомендації

Розділ 3. Моделювання поведінки монополії

3.1. Модель монополістичного ринку та його характеристики

3.2. Аналіз діяльності підприємства-монополіста

3.3 Аналіз отриманих результатів та рекомендації

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Мета курсової роботи - поглиблення та систематизацію теоретичних знань і практичних знань у моделювання поведінки ринкових суб'єктів.

Завдання курсової роботи - навчитися приймати рішення застосовуючи отриманні теоретичні знання та аналізуючи результати проведених розрахунків, досконально осмислити процес виробництва, проаналізувати проблеми, які супроводжують цей процес, ознайомитися з необхідними для виробництва факторами.

В процесі виконання курсової роботи я досліджуватиму процес виробництва, аналізуватиму проблеми, що супроводжують даний процес, враховуючи необхідні для цього фактори виробництва.

В процесі роботи над цією курсовою роботою я також поглиблюватиму свої теоретичні знання з даної дисципліни, щоб у подальшому застосовувати отримані знання на практиці.

Виконання даної роботи допоможе мені, в подальшому, орієнтуватися в широкому спектрі економічних питань, обґрунтуванні оптимальних рішень основних мікроекономічних суб'єктів (споживачів і фірм), поведінку яких у різних ринкових структурах вивчає мікроекономіка.

Дослідження поведінки учасників ринкової системи спирається на ряд базових понять, таких як економічні блага, ефективність, альтернативна вартість, і фундаментальних припущень, найважливішими з яких є принцип рідкісності або обмеженості ресурсів, закон спадної віддачі та принцип раціональності поведінки суб'єктів.

Курсова робота складається з виконання індивідуально навчально-дослідницького завдання, що має наступну структуру:

Моделювання поведінки споживача.

Моделювання поведінки фірми на досконало конкурентному ринку.

Моделювання поведінки фірми в умовах монополії.

Кожна частина завдання передбачає опис ринкового суб'єкта та умов його поведінки, виконання розрахунків, побудову відповідних рисунків та надання пояснювальної записки з описанням ходу розрахунків і економічного змісту реакцій споживача чи фірми.

Розділ 1. Моделювання поведінки споживача

1.1 Теоретичні основи дослідження поведінки споживача

Охарактеризувати поведінку споживача. Описати товари, що вживає споживач.

Споживач керується потребою, з метою її задоволення. Потребу характеризують як стан незадоволеності, з якого споживач намагається вийти вживаючи певні блага (матеріальні або духовні).

Блага - це цінність, яка створюється і використовується для задоволення існуючих соціально-економічних потреб суспільства. Саме корисність робить благо саме тим, що потребує споживач.

Антиблага - це протилежне явище до блага, тобто має від'ємну корисність, споживання таких благ є небажаним.

Нормальні блага - блага, обсяг яких зростає зі зростанням доходу.

Блага низької споживчої якості - блага, обсяг споживання яких спадає при зростанні доходу.

Також на поведінку споживача впливають такі фактори як корисність, ціна та дохід. Корисність цілком справедливо можна розглядати як характеристику задоволеності споживача, тобто задоволення його потреб при споживанні певних товарів та послуг. Слід пам'ятати, що корисність для різних споживачів різна, оскільки залежить від особистих факторів, але корисність певних благ може бути різною і для одного й того ж самого споживача якщо взяти до уваги зміни часу та обставин. У мікроекономіці склалися два підходи до пояснення поведінки споживача: кардиналістський (кількісний) та ординалістський ( порядковий).

Кардиналістська модель поведінки споживача виходить з того, що корисність може вимірюватись кількісно за допомогою умовної одиниці - „ютиля” (від англ. utility - корисність). Маючи на меті максимізацію корисності, споживач оцінює споживчу властивість кожного товару в ютиляхі вибирає товари з найбільшим числом ютилів. Величина корисності залежить не тільки від властивостей блага, але й від його кількості, тобто, визначається функціонально.

Функція корисності - це співвідношення обсягів спожитих благ і рівень корисності, що досягається споживачем. Функція корисності в загальному випадку має вигляд:

U = f (x1,x2,…,xn), (1.1)

де U - рівень корисності,

x1,x2,…,xn - кількість спожитих благ.

Сукупна корисність (TU) - це повне задоволення споживача від споживання усіх одиниць певного блага.

TU = f (Q) (1.2)

Гранична корисність - це додаткове задоволення, яке отримає споживач від споживання ще однієї додаткової одиниці даного блага

(1.3)

Середня корисність - сукупна корисність в розрахунку на кожну одиницю блага.

(1.4)

Споживач керується принципом раціональності, а саме: маючи обмежені кошти і бажаючи максимізувати сукупну корисність від споживання благ, він розподіляє свій бюджет (дохід) так, щоби корисність, отримана від останньої грошової одиниці, витраченої на те чи інше благо, стала однаковою. Бюджетні обмеження можна представити у такому вигляді:

, де (1.5)

І - бюджетні обмеження;

Q - кількість товарів;

P - ціна.

Рівновага споживача - стан, у якому досягається оптимальна структура покупок, яка характеризується максимальною сукупною корисністю.

- рівноважний стан споживача (1.6)

Рівновага споживача відповідає такій комбінації придбаних товарів, яка максимізує корисність при заданому бюджетному обмеженні. Як тільки споживач отримує такий набір, у нього зникають стимули замінювати його на інший. Рівновазі споживача можна дати геометричне тлумачення: якщо рівновага досягається у точці дотику лінії бюджетних обмежень до кривої байдужості U2, то це означає, що у точці А3 нахил цих двох ліній збігається.

Рис.1.1 Рівновага споживача

Крива байдужості - це крива, кожна точка якої характеризує вибір споживача у вигляді певного набору товарів чи послуг і відображає один рівень корисності..

Для описання уподобань споживача щодо всіх можливих комбінацій двох товарів застосовується карта байдужості - сукупність кривих байдужості , кожна з яких представляє інший рівень корисності (рис. 1.2.). Вона описує поведінку споживача без врахування видатків на будь-який кошик і є „моделлю бажаного”.

Рис. 1.2 Карта байдужості

Особливості кривих байдужості:

якщо рухатися зверху вниз, то крива байдужості направлена зліва направо;

крива байдужості завжди ввігнута;

чим далі знаходиться крива байдужості від осі координат, тим вищий рівень корисності має.

Гранична норма заміщення товару у на товар х називається така кількість товару у від якої споживач відмовиться, щоб отримати ще одну одиницю товару х, при цьому рівень корисності залишається незмінним (рис. 1.3).

(1.7)



Рис. 1.3 Гранична норма заміщення

Бюджетне обмеження в графічному вигляді представлене бюджетною лінією. Бюджетна лінія відображає ті набори товарів, які споживач може собі дозволити, використавши весь бюджет.

Рис. 1.4 Бюджетна лінія

Властивості бюджетної лінії:

має від'ємний нахил;

зміна доходу споживача зміщує бюджетну лінію паралельно;

зміна цін одного з благ змінює кут нахилу бюджетної лінії.

Оптимальний вибір і зміна доходу споживача

Розглянемо вплив на рівновагу споживача зміни доходу. Припустимо, що доход зростає за інших рівних умов. Оскільки ціни товарів залишаються незмінними, нахил лінії бюджетного обмеження не змінюється. Поступове зростання доходу споживача призведе до зміщення бюджетної лінії праворуч вгору, паралельно початковій в положення. Сумістивши графіки бюджетного обмеження з картою байдужості, можемо знайти точки оптимуму споживача за кожного з рівнів доходу.

Рис. 1.5 Крива «доход-споживання»

Крива „доход - споживання” єднає всі точки рівноваги споживача, пов'язані з різними рівнями доходу(рис.1.3). Траєкторія кривої „доход - споживання” залежить від типу благ. Крива „доход - споживання” для нормальних благ є монотонно зростаючою. Для нижчих благ вона набуває від'ємного нахилу.

Модель „доход - споживання” може бути використана для побудови кривих Енгеля. Криві Енгеля мають практичне значення. Вони можуть надати інформацію стосовно груп населення з відповідними доходами, для яких реклама певних товарів буде найбільш ефективною.

Рис. 1.6 Криві Енгеля

Досліджуючи криві "доход--споживання" та криві Енгеля, ми виходили з припущення, що змінюєть-ся лише доход, а інші фактори попиту залишаються незмінними. Якщо змінити вихідні посилання, зафіксувати як незмінний доход, а ввести в модель як економічну змінну ціни, то можна побудувати криву "ціна--споживання".

Вона показує функціональну залежність між обсягом споживання блага та його ціною, сполучає всі точки рівноваги споживача, пов'язані зі зміною ціни одного з благ. На її основі будується крива індивідуального попиту. (рис. 1.6).

Рис. 1.7 Модель поведінки споживача за зміни ціни одного товару

Попит - це запит споживача на придбання товару за наявних у нього коштів, що призначені для цієї покупки. Попит відображає, з одного боку, потребу покупця в деяких товарах або послугах, бажання придбати ці товари або послуги в певній кількості і, з іншого боку, можливість сплатити за покупку по цінах, що знаходяться в межах «доступного» діапазону.



Рис. 1.8 Крива попиту

Еластичність попиту за ціною -- це показник відсоткової зміни обсягу попиту при зміні на 1% ціни на товар уздовж даної кривої попиту на нього. Вона показує чутливість обсягу (величини) попиту до змін ціни товару за умови, що всі інші фактори, які виливають на попит, залишаються незмінними.

(1.8)

Аналогічно еластичності попиту за ціною можна розрахувати еластичність попиту за доходом або за ціною на інше благо.

Еластичність попиту за доходом показує відсоткову зміну запитуваної кількості товару внаслідок одновідсоткового зростання доходу.

(1.9)

- для нормальних товарів;

- для предметів розкоші;

- для неякісних товарів.

Перехресна еластичність попиту від цін означає відсоткову зміну запитуваної кількості товару при одновідсотковому збільшенні цін на інші товари.

(1.10)

- характерна для товарів субститутів;

для комплементарних товарів.

Ефекти доходу та заміни

Благо стає дешевшим або дорожчим відносно інших товарів, що стимулює зміну структури споживання: дорожчі блага замінюються дешевшими. Це - ефект заміни. З іншого боку, одночасно відбувається зміна реального доходу споживача за незмінного номінального: якщо ціна одного з товарів знижується, то вивільняється частина доходу, котра може бути використана для купівлі додаткових одиниць даного блага або додаткових одиниць інших благ. Це - прояв ефекту доходу.

Для розмежування дії ефектів графічно застосовується побудова допоміжної прямої - компенсуючої бюджетної лінії. Економічний смисл добудови - визначити, якою стала б структура ринкового споживчого кошика, якби змінились лише відносні ціни благ. Далі, залишаючи незмінними відносні ціни (новий кут нахилу бюджетної лінії незмінний), досліджують лише вплив зміни реального доходу, що графічно відображається паралельним зміщенням бюджетної лінії.

Розглянемо графічну модель відокремленої дії ефектів за Хіксом для випадку зниження ціни товару.



Рис. 1.9 Ефекти заміни та доходу за Хіксом. Нормальне благо

Нормальні блага, а також нижчі блага, для яких ефект заміни перевищує ефект доходу так, що зі зниженням ціни їх споживання збільшується, називаються звичайними благами. Для звичайних благ справджується закон попиту: з підвищенням ціни попит на них скорочується, а зі зниженням ціни - зростає, крива попиту має від'ємний нахил, є спадною.

Винятком є товар Гіффена - нижчий товар, який займає значне місце у видатках споживача і для якого не виконується закон попиту, для нього ефект доходу перевищує ефект заміни, а крива попиту має додатний нахил і є висхідною. Товар Гіффена має одночасно відповідати таким вимогам:

бути неякісним в уявленні споживача;

бути значною часткою його витрат.

1.2. Оцінка поведінки споживача з врахуванням дії факторів зовнішніх та внутрішніх чинників

Функція корисності має вигляд:

.

Номер варіанту	Доход споживача (І), грн.	Ціна товару Х(Рх), грн.	Ціна товару Y(Py), грн.	Зміни ціни товару Х (Рх), грн.	Зміни у доході споживача (І), грн.	Зміни ціни товару Z (Рz), %.	Зміни ціни товару C (Рc), %.	Фактор, що впливає на попит	Фактор, що впливає на еластичність
39	140	35	10	-15	+70	+1,4	+6	очікування	розмір доходу

Визначаємо стан рівноваги споживача (рис.1.1; див. додатки)

MUx=U`(x); MUy=U`(y).

4у = 3х

у =

І = xPx+yPy - рівняння бюджету

240 = 30х+40у

24=3x+4y

24=6х

х = 4; у = 3

Знайдемо значення сукупної корисності:U = (3*4)0,5 = 3,46

XY= 12

Будуємо криву байдужості на графіку (1.1). Для цього визначаємо набори товарів.

Знайдемо граничну норму заміщення (MRSyx) за формулою



MRS1-2=6;

MRS2-3=2;

MRS3-4=1;

MRS4-5=0,6;

MRS5-6=0,4;

MRS6-7=0,3;

MRS7-8=0,2;

MRS8-9=0,18;

MRS9-10=0,11.

Знайдемо координати точок перетину бюджетної лінії з осями ординат і добудуємо її на рис. (1.1)

Кут нахилу бюджетної лінії: tgб = , б = 0.93

Побудуємо бюджетну лінію на рис. 1.1

Pівноваги споживача знаходиться на перетині бюджетної лінії та кривої байдужості Е0(4,3). Структура оптимального споживчого кошика складається із 4 товарів Х, та 3 товарів Y.

Перевіримо правильність графічного рішення відносно точки рівноваги і оптимального споживчого кошика аналітичним способом.

24 = 3x+2y

xy = 12

y = 12/x

x2-8x+16 = 0

x = 4; y = 3

Отже, графічно точка знайдена вірно.

2. Визначимо зміни у стані рівноваги зі зміною доходу споживача (рис. 1.2):

Переносимо криву байдужості та бюджетну лінію з рис. 1.1 на рис. Будуємо нову бюджетну лінію на рис. 1.2. Визначаємо нову функцію бюджету.

;

Отримуємо нову функцію бюджету: 30х+40у=300

30 = 30х+40у

у =

300 = 6х

х = 5; у = 3,75

xy=18,75

Будуємо нову криву байдужості (рис.1.2). Для цього знову визначаємо набори товарів.

Точки перетину бюджетної лінії з осями координат:

Нова точка перетину, Е1(5; 3,75). Отже, споживач використовує 5 одиниць товару Х та 3,75 одиниці товару Y. Перевіряємо правильність точки графічним шляхом:

30 = 3x +4y

xy = 18,75

y = 18,75/x

x2-10x+25 = 0

x = 5; y = 3,75

Будуємо криву «дохід-споживання» через точки Е0 та Е1 на рисунку 1.2.

Добудуємо під рис. 1.2 взаємопов'язаний з ним рис. кривих Енгеля для товарів та . Як видно з кривих Енгеля товари Х та Y є нормальними.

Визначимо зміни у стані рівноваги зі зміною ціни одного з благ (рис. 1.3, 1.4 та 1.5):

Переносимо криву байдужості та бюджетну лінію з рис. 1.1 на рис. 1.3. Будуємо нову бюджетну лінію на рис. 1.3. Визначаємо нову функцію бюджету.

?Рх= +10, Рх1=40.

Нова функція бюджету: 40Х+40Y=240

MUx=0,5y0,5x-0,5

MUy=0,5x0,5y-0,5

Підставляємо в рівняння бюджетної лінії:

40у + 40у = 240

80у = 240

у = 3; x =3

xy=9

Побудуємо функцію корисності (нову криву байдужості) на рис.1.3.

Точки перетину бюджетної лінії з осями координат:

Нова точка рівноваги споживача: Е2=(3; 3).

Перевіримо правильність графічного рішення відносно точки рівноваги і оптимального споживчого кошика аналітичним способом.

240 = 40х+40у

ху = 9

у = 9/x

x2-6x+9 = 0

x = 3; y = 3

Добудуємо компенсуючу бюджетну лінію і за моделлю Дж. Хікса графічно визначимо точку компенсуючої рівноваги та структуру умовного споживчого кошика. Точка компенсуючої рівноваги: Е*(3,4;2,6). Структура умовного споживчого кошика складається з 3,4 одиниць товару Х та 2,6 товару Y.

Ефект доходу дорівнює (3,4-3) 0,5 = 0,2 товарів Х, ефект заміщення дорівнює (3-2,6) 0,5 = 0,2 товарів Y.

Визначаємо і проілюструємо графічно величини ефекту заміни, ефекту доходу та загального ефекту. Даний товар Х є нормальним (згідно теорії).

Побудуємо криву «ціна-споживання», сполучивши точки рівноваги Е0 та Е2.

Добудуємо під рис. 1.3 взаємопов'язаний з ним рис. індивідуального попиту на товар . Визначаємо цінову еластичність товару Х.

0,75 - нееластичний попит, так як

Перенесемо рис. 1.2 та добудуємо під ним з врахуванням форми кривої індивідуального попиту взаємопов'язаний з ним рисунок змін в індивідуальному попиті на товар Х при зміні доходу (рис. 1.4). Визначимо еластичність попиту за доходом:

Еі = = 1- , це товар, попит на який зростає в міру зростання доходів, такі товари називаються товарами «другої необхідності».

Розрахуємо перехресну еластичність товару Х, при змінні ціни Z та ціни C.

Exz= 0,5 - товар Z та С є взаємозамінними, так як перехресна еластичність попиту на них додатна.

Exc=-0,32 - товари С та Z взаємодоповнюючі, так як перехресна еластичність попиту на них від'ємна.

Вплив очікування на зміну попиту (рис. 1.5)

Очікування зміни цін є фактором попиту, який набуває особливої актуальності в умовах інфляції. Якщо очікується підвищення цін, то виробники можуть затримати випуск на ринок своєї продукції і тим самим скоротити поточну пропозицію. Але, у багатьох галузях обробної промисловості очікування підвищення цін здатне спонукати фірми збільшити виробничі потужності і тим самим викликати збільшення пропозиції.

Очікування підвищення цін у майбутньому спричиняють зростання попиту у поточному періоді за інших рівних умов, крива попиту зміщується праворуч, і навпаки - за умови очікування майбутнього зниження цін. Аналогічною є реакція споживачів в очікуванні підвищення або зниження доходу.

З врахуванням нецінових детермінант попиту функція попиту може бути представлена формулою: QD = f(P, ND) , де

ND - нецінові детермінанти попиту.

Важко робити однозначні висновки з приводу впливу фактора очікування змін в цінах на пропозицію. Фермер, чекаючи підвищення цін, може затримати вивіз на ринок свого урожаю. В результаті зменшиться пропозиція. Очікування підвищення цін в інших галузях може привести до розширення виробництва і збільшення пропозиції (несприятливі погодні умови можуть вплинути на споживача сільськогосподарської продукції).

Вплив розміру доходу на еластичність.

Чим більше місця займає товар у бюджеті споживача, за інших рівних

умов, тим вища еластичність попиту на нього. Якщо підвищиться ціна дешевшого товару на декілька відсотків, то особливого скорочення попиту на нього не буде, так як зміна ціни буде не чуттєва. Але якщо ціна на дорожчий товар (житло, автомобілі) підвищиться на такий самий відсоток, то можливе значне скорочення попиту, так як ціна стане набагато вищою. Еластичність попиту за доходом дозволяє виміряти відсоткову зміну кількості продукції, зумовлену тою чи іншою зміною доходу споживача.

Для товарів вищої категорії цей коефіцієнт буде мати позитивне значення, тобто при збільшенні доходу споживач буде мати змогу споживати якісніший товар.

Негативне значення коефіцієнта еластичності попиту за доходом свідчить про товар нижчої категорії. Споживачі як правило скорочують покупки такого роду в міру зростання своїх доходів.

За допомогою еластичності за доходами можна прогнозувати які галузі будуть розвиватись і розширюватись, а яким варто припинити виробництво.

Висока позитивна еластичність за доходом означає, що внесок конкретної галузі в економічний ріст буде більшим, ніж її частка в структурі економіки. Невеликий позитивний або негативний коефіцієнт вказує на перспективу скорочення виробництва в галузі.

поведінка споживач конкуренція

1.3 Аналіз отриманих результатів та рекомендації

За початковими даними сукупна корисність товару Х та товару У дорівнювала 3,46. За даного доходу 240 грн. споживчий кошик складався з 4 товарів Х та 3 товарів У. Правильність споживчого набору був перевірений як графічним так і аналітичним шляхом.

Змінивши дохід на 40 грн. отримали дохід обсягом 300 грн. Зміна доходу вплинула на сукупну корисність - 4,3. В такому випадку споживчий кошик становив 5 товарів Х та 3,75 товарів У.

За результатами побудови кривої «дохід-споживання» та кривої Енгеля було визначено, що товари мають характеристику «нормальних».

За умов зміни ціни на товар Х відбудеться зміна кута нахилу бюджетної лінії та перехід на нову криву байдужості, яка визначається сукупною корисністю на рівні 3. При цьому відбудеться зміна споживчого кошику, який буде визначатися наступним набором товарів: 3 товари Х та 3 товари Y.

За результатами побудови кривої «ціна-споживання» та компенсуючої бюджетної лінії було встановлено, що ефект доходу дорівнює (3,4-3) 0,5 = 0,2 товарів Х, ефект заміщення дорівнює (3-2,6) 0,5 = 0,2 товарів Y.

За ціновою еластичністю товару Х можна охарактеризувати як нееластичний, тобто однопроцентна зміна ціни спричиняє менш ніж однопроцентну зміну обсягу попиту.

Еластичність попиту за доходом є додатною, це свідчить про те, що товар відноситься до нормальних благ.

Товар Z та С за перехресною еластичністю характеризуються як взаємозамінні, тому при підвищенні ціни на товар Z, його обсяг зменшиться, а тим часом зросте попит на товар С. Протилежна ситуація спостерігається у співвідношенні товару С до Z - вони є взаємодоповнюючими. Підвищення ціни на товар С призведе до зменшення обсягу попиту на нього, так і до скорочення попиту на товар Z.

Розділ 2. Моделювання поведінки конкурентного підприємства

Теоретичні основи функціонування підприємства в умовах досконалої конкуренції.

Підприємство - це цілісний об'єкт, що здійснює перетворення ресурсів на готову продукцію, тобто це організація, яка формується і управляється з метою отримання максимального прибутку для її власників шляхом виробництва благ для продажу на ринок. Воно є ринково виробничою системою, так як одночасно виступає у ролі споживача факторів виробництва, виробника продукції та продавцем її на ринок. Параметри підприємства:

продукт;

витрати;

доходи;

прибуток.

Конкурентне підприємство - підприємство, яке продає свою продукцію на ринку досконалої конкуренції та метою діяльності якого є максимізація прибутку. В умовах досконалої конкуренції всі підприємства мають нормальний прибуток, тобто такий, що повністю покриває втрати.

Показники, що характеризують діяльність підприємств в умовах досконалої конкуренції:

Постійні витрати (FC) - витрати, які не залежать від зміни обсягу виробництва і присутні навіть в тому випадку, коли виробництво продукції відсутнє взагалі.

Змінні витрати (VC) - витрати, що змінюються залежно від обсягу виробництва.

Сукупні витрати (ТС) - це сума постійних та змінних витрат.

(2.1)

Середні постійні витрати (AFC) - це кількість постійних витрат виробництва що припадають на одиницю випуску продукції.

(2.2)

Середні змінні витрати (АVC) - це кількість змінних витрат виробництва, що припадають на одиницю випуску продукції.

(2.3)

Середні сукупні витрати (ATC) - це кількість сукупних витрат виробництва, що припадають на одиницю випуску продукції:

= AFC+AVC (2.4)

Граничні витрати (MC) - це приріст сукупних витрат пов'язаний з виробництвом додаткової одиниці продукції.

Підприємство, яке функціонує в умовах досконалої конкуренції також характеризують за доходом:

Валовий дохід - це загальна виручка від продажу всього обсягу продукції:

(2.6)

Граничний дохід - це приріст валового доходу, який є результатом продажу ще однієї одиниці продукції

 (2.7)

Середній дохід - це валовий дохід у розрахунку на одиницю проданої продукції:

(2.8)

Рис. 2.1 Валовий, середній та граничний доходи конкурентного підприємства

Досконала конкуренція -- ідеалізований стан ринку, коли окремі покупці і продавці не можуть впливати на ціну.

Ознаки досконалої конкуренції:

безліч продавців і покупців;

однорідність і подільність товарів, що продається;

відсутність бар'єрів для входу або виходу з ринку;

висока мобільність чинників виробництва;

рівний і повний доступ всіх учасників до інформації (ціни товарів)

раціональність учасників

На ринку панує для однакових продуктів єдина ціна, тому що жоден покупець або продавець в зв'язку зі своїм незначним розміром не може її диктувати. В умовах досконалої конкуренції всі підприємства мають нормальний прибуток, тобто такий, що повністю покриває втрати.

Ринкова рівновага - це така ситуація, коли плани покупців і продавців на ринку співпадають і за даної ціни величина пропозиції дорівнює величині попиту. В умовах досконалої конкуренції граничний доход фірми дорівнює ціні (МR = Р), стан рівноваги може бути також визначений рівнянням Р = МС.

Таким чином, конкурентна фірма досягає стану короткострокової рівноваги, коли Р = МR = МС.

У короткостроковому періоді постійні витрати залишаються незмінними, фірма може змінювати обсяг продукції, що випускається, тільки за допомогою зміни величини змінних витрат.

З погляду економіки, суть відмінності короткострокового періоду від довгострокового полягає в можливості зміни виробничих потужностей. В рамках короткострокового періоду неможливо ввести нові виробничі потужності, але можливо підвищити ступінь їх використання. В межах довгострокового періоду можна розширити виробничі потужності. Розподіл на два періоди має велике значення при визначенні стратегії і тактики фірми в максимізації прибутку.

Умову рівноваги фірми, як в короткостроковому, так і в довгостроковому періоді можна сформулювати таким чином: МС=MR. Будь-яка фірма, що добивається прибутку, прагне встановити такий обсяг виробництва, при якому дотримується ця умова рівноваги. На ринку довершеної конкуренції граничний дохід завжди рівний ціні, тому умова рівноваги фірми набуває вид МС=Р.

Коли лінія граничного доходу лише торкається кривої середніх витрат, валова виручка точно дорівнює валовим витратам. Прибуток фірми буде нормальним, оскільки ціна її продукції рівна середнім витратам.

Отже, для максимізації прибутку фірма повинна розширювати обсяги виробництва доти, поки граничний дохід перевищує граничні витрати і негайно припинити випуск як тільки граничні витрати почнуть перевищувати граничний доход.

Основні підходи до визначення максимізації прибутку

Для визначення максимізації прибутку можна застосувати 2 методи: сукупний та граничний. Сукупний аналіз використовується шляхом зіставлення сукупних величин. Граничний аналіз - зіставленням граничних величин.

Рис. 2.2 Максимізація прибутку конкурентною фірмою.

TR-- валовий доход;

ТС -- валові витрати;

Q-- обсяг випуску продукції.

Максимізація прибутку досягається, коли відрізок між ТR і ТС найбільший (відрізок АВ (ТR >ТС), обсяг випуску Q*). Точки С і D -- точки критичного обсягу випуску продукції, коли (ТС = ТR). Виробництво стає збитковим коли ТС > ТR.

Граничний аналіз

Рис. 2.3 Максимізація прибутку конкурентною фірмою

Q, -- обсяг випуску продукції;

Р-- ціна;

МR -- граничний доход;

МС -- граничні витрати.

Обсяг виробництва Q*, який максимізує прибуток, визначається при умові рівності граничних витрат (МС) і граничного доходу (МR) в точці Е (точці максимізації прибутку).

Тому граничною умовою для фірми, що максимізує прибуток на ринку досконалої конкуренції, буде: Р=MС.

2.2 Аналіз поведінки конкурентного підприємства та галузі

1. Оптимізація обсягів виробництва фірми

Припустимо, що конкурентне підприємство у короткостроковому періоді збільшує обсяги виробництва від 0 до 10 одиниць продукції за певного рівня постійних і змінних витрат та певних ринкових цін.

Постійні витрати = 90.

Змінні витрати: 0, 78, 110, 130, 140, 156, 176, 207, 257, 327, 429.

Ціни: 65, 35, 28

Обчислюємо витрати та економічні прибутки (збитки) підприємства (грн.) і заповнюємо таблицю 2.1.

Таблиця 2.1 Витрати та економічні прибутки підприємства

Q	FC	VC	TC	AFC	AVC	ATC	MC	MR1	MR2	MR3	TR1	TR2	TR3	EP1	EP2	EP3
0	90	0	90	-	-	-								-90	-90	-90
1	90	78	168	90	78,00	168	78	65	35	28	65	35	28	-103	-133	-140
2	90	110	200	45	55,00	100	32	65	35	28	130	70	56	-70	-130	-144
3	90	130	220	30	43,33	73,3	20	65	35	28	195	105	84	-25	-115	-136
4	90	140	230	22,5	35,00	57,5	10	65	35	28	260	140	112	30	-90	-118
5	90	156	246	18	31,20	49,2	16	65	35	28	325	175	140	79	-71	-106
6	90	176	266	15	29,33	44,3	20	65	35	28	390	210	168	124	-56	-98
7	90	207	297	12,8	29,57	42,4	31	65	35	28	455	245	196	158	-52	-101
8	90	257	347	11,25	32,13	43,3	50	65	35	28	520	280	224	173	-67	-123
9	90	327	417	10	36,33	46,3	70	65	35	28	585	315	252	168	-102	-165
10	90	429	519	9	42,90	51,9	102	65	35	28	650	350	280	131	-169	-239

За даними таблиці 2.1 побудуємо модель TRTC.

рис. 2.1 - криві TC, VC, FC, TR1, EP1;

рис. 2.2 - криві TC, VC, FC, TR2, EP2;

рис. 2.3 - криві TC, VC, FC, TR3, EP3.

Р=65. Оптимальний обсяг виробництва Q=8. Фірма покриває сукупні витрати та отримує прибуток у розмірі 240 грн.

Р=35. Оптимальний обсяг виробництва Q=7. Фірма покриває частину змінних витрат та отримує збитки у розмірі 50 грн.

Р=28. Оптимальний обсяг виробництва Q=6. Фірма покриває тільки змінні витрати та отримує збитки у розмірі 100 грн.

За даними таблиці 2.1 побудуємо модель MRMC.

рис. 2.4 - криві ATC, AVC, AFC, MC, MR1;

рис. 2.5 - криві ATC, AVC, MC, MR2;

рис. 2.6 - криві ATC, AVC, MC, MR3.

Р=65. Оптимальний обсяг виробництва Q= 8,8. Фірма отримує економічний прибуток у точці перетину МС та MR у короткостроковому періоді, та може функціонувати в довгостроковому.

Р=35. Оптимальний обсяг виробництва Q=7,2. Підприємство знаходиться в точці де, P=МС=МR>AVC. Фірма може працювати у короткостроковому періоді.

Р=28. Оптимальний обсяг виробництва Q=6,8. Підприємство не в змозі працювати навіть у короткостроковому періоді. P<AVC.

За рис. 2.6 моделі MRMC визначаємо критичні ціни:

Ціна беззбитковості Р=42 грн.

Ціна зупинки виробництва Р=30 грн.

Позначимо на рис.2.6 точку беззбитковості (b = 7,7;42) і точку закриття (z = 6,8;29)

Вплив на короткострокову пропозицію підприємства наступних чинників:

а) підвищення орендної плати за приміщення офісу підприємства ( FC) крива S зміститься вверх вліво;

б) підвищення цін енергоносіїв, які використовуються у виробництві(VC) - крива S зміститься паралельно вверх;

в) звільнення частини робітників(VC) - крива S зміститься вниз вправо;

г) скорочення управлінського персоналу(FC) - крива S зміститься вниз вправо;

д) підвищення залізничних тарифів(VC) - крива S зміститься паралельно вверх.

2. Пропозиція конкурентного підприємства і галузі

За рис. 2.6 моделі MRMC визначаю обсяги пропозиції підприємства за галузевими цінами і заповнюю відповідні колонки (1, 2, 5) таблиці 2.2.

За даними таблиці 2.1. визначаю величини прибутків (збитків), одержаних підприємством за кожного значення ринкової ціни, обсяги галузевої пропозиції за умови, що в галузі функціонує 1000 фірм з ідентичними витратами.

Обсяг попиту на продукцію галузі	12000	10000	8500	7000	6000	5000	3000	2500
Ринкові ціни в галузі	20	30	40	50	58	65	80	90

Таблиця 2.2 Пропозиція конкурентного підприємства і галузі

Ціна, Р	Обсяг пропонування фірми (Sf)	Прибутки (збитки) фірми (EPf)	Обсяг галузевого пропонування (S)	Обсяг попиту на продукцію галузі (D)
20				12000
30	7	-86,8	7000	10000
40	7,6	-21,6	7600	8500
50	8	53,6	8000	7000
58	8,5	171,7	8500	6000
65	8,7	175,7	8700	5000
80	9,4	290	9400	3000
90	9,8	400,8	9800	2500

За ціни Р=20 підприємство не може виробляти товар, тому обсяг пропозиції за даних цін незазначений.

Крива ринкового попиту і пропозиції галузі (рис. 2.7).

Рівноважна ціна Q0=7800, Рівноважний обсяг продукції галузі P0=44

3. Діяльність різнорозмірних підприємств у різні короткострокові етапи

За рис. 2.7 визначену ринкову рівноважну ціну приймемо за ціну продажу продукції конкурентного підприємства. Визначимо для кожного значення змінного фактора основні показники діяльності (табл. 2.3)

Таблиця 2.3 Витрати та економічні прибутки малого підприємства у першому короткостроковому періоді

Q	FC	VC	TC	AFC	AVC	ATC	MC	MR	TR	EP
0	90	0	90	-	-	-			0	-90
1	90	78	168	90	78,00	168,00	78	44	44	-124
2	90	110	200	45	55,00	100,00	32	44	88	-112
3	90	130	220	30	43,33	73,33	20	44	132	-88
4	90	140	230	22,5	35,00	57,50	10	44	176	-54
5	90	156	246	18	31,20	49,20	16	44	220	-26
6	90	176	266	15	29,33	44,33	20	44	264	-2
7	90	207	297	12,86	29,57	42,43	31	44	308	11
8	90	257	347	11,25	32,13	43,38	50	44	352	5
9	90	327	417	10	36,33	46,33	70	44	396	-21
10	90	429	519	9	42,90	51,90	102	44	440	-79

Підприємство збільшує свої розміри від малого до середнього і переходить у другий короткостроковий період розвитку підприємства. Для цього підприємство збільшує обсяги L і K в 1,5 рази, і як результат обсяги виробництва зросли вдвічі.

Розраховуємо всі показники діяльності підприємства (табл. 2.4).

Таблиця 2.4 Витрати та економічні прибутки середнього підприємства у другому короткостроковому періоді

Q	FC	VC	TC	AFC	AVC	ATC	MC	MR	TR	EP
0	135	0	135	-	-	-				-135
2	135	117	252	67,5	58,50	126,00	58,5	44	88	-164
4	135	165	300	33,75	41,25	75,00	24	44	176	-124
6	135	195	330	22,5	32,50	55,00	15	44	264	-66
8	135	210	345	16,875	26,25	43,13	7,5	44	352	7
10	135	234	369	13,5	23,40	36,90	12	44	440	71
12	135	264	399	11,25	22,00	33,25	15	44	528	129
14	135	310,5	445,5	9,64	22,18	31,82	23,25	44	616	170,5
16	135	385,5	520,5	8,4375	24,09	32,53	37,5	44	704	183,5
18	135	490,5	625,5	7,5	27,25	34,75	52,5	44	792	166,5
20	135	634,5	769,5	6,75	31,73	38,48	72	44	880	110,5

Наступний етап розвитку підприємства - третій короткостроковий період. Для того, щоб підприємство перейшло на цей етап, воно збільшує свої розміри і стає великим. Кількість капіталу та праці збільшується в 2 рази, обсяг, як результат, зростає в 1,5 рази. Розраховуємо всі показники діяльності підприємства.

Таблиця 2.5 Витрати та економічні прибутки великого підприємства у третьому короткостроковому періоді

Q	FC	VC	TC	AFC	AVC	ATC	MC	MR	TR	EP
0	270	0	270	-	-	-				-270
3	270	234	504	90	78,00	168,00	78	44	132	-372
6	270	330	600	45	55,00	100,00	32	44	264	-336
9	270	390	660	30	43,33	73,33	20	44	396	-264
12	270	420	690	22,5	35,00	57,50	10	44	528	-162
15	270	468	738	18	31,20	49,20	16	44	660	-78
18	270	528	798	15	29,33	44,33	20	44	792	-6
21	270	621	891	12,86	29,57	42,43	31	44	924	33
24	270	771	1041	11,25	32,13	43,38	50	44	1056	15
27	270	981	1251	10	36,33	46,33	70	44	1188	-63
30	270	1269	1539	9	42,30	51,30	96	44	1320	-219

За результатами вирахуваних таблиць 2.3, 2.4, 2.5 показуємо взаємозв'язок короткострокового і довгострокового періодів. На рис. 2.8 показую критичні точки кривих SAC1, SAC2, SAC3, SMC1, SMC2, SMC3, LAC, LMC.

З одержаних результатів можна зробити такі висновки: найменші сукупні витрати в першому періоді, ефект від масштабу спадаючий.

2.3 Аналіз отриманих результатів та рекомендації

Розрахувавши витрати та економічні збитки (прибутки) підприємства можемо побудувати модель ТRTC та за її допомогою визначити оптимальні обсяги виробництва та результати діяльності фірми. Розрахунки дали такі результати: за ціни Р=65 оптимальний обсяг виробництва буде дорівнювати Q=8. Фірма покриває сукупні витрати та отримує прибуток у розмірі 240 грн. За Р=35 оптимальний обсяг виробництва - Q=7. Фірма покриває частину змінних витрат та отримує збитки у розмірі 50 грн. За Р=28 оптимальний обсяг виробництва Q=6. Фірма не покриває жодні витрати та отримує збитки у розмірі 100 грн. Тобто її функціонування не є доцільним.

За даними таблиці 2.1 побудуємо модель MRMC і визначимо оптимальні обсяги виробництва та результати діяльності підприємства. Отримали такі результати: Р=65, оптимальний обсяг виробництва Q=.9. Фірма отримує економічний прибуток у точці перетину МС та MR у короткостроковому періоді, розміром 65 грн. Р=35, оптимальний обсяг виробництва Q=7,2. Підприємство знаходиться в точці де, P=МС=МR>AVC. Фірма може працювати у короткостроковому періоді. Р=28, оптимальний обсяг виробництва Q=6,8. Підприємство не в змозі працювати навіть у короткостроковому періоді. P<AVC, але воно наближене до точки P=МС=МR>AVC. Визначаю критичні ціни: Ціна беззбитковості Р=42 грн; ціна зупинки виробництва Р=30

За допомогою моделі MRMC визначаю обсяги пропозиції підприємства, величину прибутків (збитків), одержаних підприємством за кожного значення ринкової ціни та обсяги галузевої пропозиції за умови, що в галузі функціонує 1000 фірм з ідентичними витратами. Результати наведені в таблиці 2.2. За ціни Р=20 підприємство не може виробляти товар, тому обсяг пропозиції за даних цін незазначений.

За даними таблиці 2.2. будую криві ринкового попиту і пропозиції галузі (рис. 2.7). Визначаю рівноважну ціну і рівноважний обсяг продукції галузі, отримуємо результат: Рівноважна ціна Q0=7800; Рівноважний обсяг продукції галузі P0=54

Розділ 3. Моделювання поведінки монополії

3.1 Модель монополістичного ринку та його характеристики

На противагу конкурентному ринку є ринок чистої монополії (монопольний ринок), тобто такий, де виробники представлені виключно одним продавцем. Це накладає досить суттєвий відбиток на модель прийняття виробником рішення про обсяги виробниц-тва, що максимізують його прибутки. Пізнання цієї моделі разом з розглянутою уже моделлю поведінки виробника на конкурентному ринку дає змогу з'ясувати механізми прийняття відповідних рішень на ринках монополістичної конкуренції та олігополїі.

Монополія -- це окремі крупні підприємства, які виробляють значну кількість продукції певного виду і таким чином займають монопольне становище на ринку, впливають на процес ціноутворення і отримують більш високі (монопольні) прибутки.

Існують різні види монополій, що можна класифікувати до трьох основних: природна, адміністративна й економічна.

Суб'єкт господарювання займає монопольне(домінуюче) становище на ринку товарів, якщо:

- на цьому ринку немає жодного конкурента;

- немає значної конкуренції внаслідок обмеженої можливості доступу інших підприємств на ринок;

- частка підприємства на ринку продукції перевищує 35 % і суб'єкт господарювання не довів, що зазнає значної конкуренції.

Монополіст максимізує прибуток, випускаючи таку кількість продукції, за якої граничний виторг дорівнює граничним витратам (MR = MC). Що ж до ціни, яку править монополіст, то вона визначається висотою кривої попиту в точці випуску, що дає максимум прибутку. Така ціна завжди вища за граничні витрати, тобто Р > МС. Монополісти не мають кривої пропозиції, так як вона співпадає з кривою попиту.

Щоб максимізувати прибуток, монополіст, як правило, вибере такі ціну і випуск продукції, за яких різниця між загальним виторгом та загальними витратами є найбільшою. На рисунку ця ситуація зображена графічно.

Рис. 3.1 Максимізація прибутку монополією, модель TRTC

Графік ілюструє прийняття рішення монополістом за моделлю TRTC. Точки перетину кривих і є точками беззбитковості, а виробництво в межах обсягів, що відповідають цим точкам, є прибутковим. Відстань між кривими і по вертикалі показує величину економічного прибутку, крива якого побудована на графіку окремо. Відрізок EF відповідає його максимальній величині.

Монополіст в процесі визначення обсягу та ціни керується еластичністю попиту. З кожною додатковою одиницею продукції монополіст змушений зменшувати ціну. Таким чином сукупний виторг монополіста зазнає впливу спадного характеру ціни та цін еластичності попиту, тому не може зростати нескінченно.

Графічно оптимальний випуск відповідає рівню виробництва, для якого криві ТR і ТС мають однаковий кут нахилу. На цьому рівні випуску монополія максимізує прибуток .

Змінюючи обсяги в той чи інший бік, фірма зрівноважує випуск, досягаючи оптимуму в точці, де криві МR і МС перетинаються. Визначивши оптимальний розмір випуску, монополія використовує криву попиту для знаходження ціни.

Якщо на оптимальному обсязі випуску ціна перевищує величину середніх сукупних витрат , монополія максимізує економічний прибуток. Сукупний прибуток монополії можна розрахувати за відомою нам загальною формулою:

(3.1)

Рис. 3.3 Максимізація прибутку монополістом. Модель МRМС

Умовою беззбитковості для монополії такі ж самі як і для конкурентної фірми, і умова закриття, коли . Однак ситуація закриття та та збитковості - рідку явище для монопольного ринку. Зазвичай монопольна фірма отримує високі прибутки.

Монополіст виробляє продукцію лише в тому випадку, коли окупає всі сукупні витрати. Кращим варіантом розвитку буде стан рівноваги, який одночасно є коротко- і довгостроковою рівновагою, оскільки в точці а перетинаються криві граничного виторгу і граничних витрат коротко - і довгострокового періоду:

.(3.2)

Рис. 3.4 Довгострокова рівновага монопольної фірми

Монопольна влада - це здатність впливати на ринкову ціну. Показник для вимірювання монопольної влади називається індексом Лернера виражається так:

(3.3)

Основна мета цінової стратегії монополіста - захоплення якнайбільшої частини споживчого надлишку і перетворення його у монопольний прибуток. Вона реалізується за допомогою політики цінової дискримінації - продажу одного і того самого товару різним покупцям за різними цінами.

Розрізняють три види цінової дискримінації: дискримінацію першого, другого і третього ступеня.

Цінова дискримінація першого ступеня виникає, коли фірма призначає для кожного покупця резервну ціну - максимальну, яку кожен покупець погоджується заплатити за кожну придбану одиницю товару. Для монополіста, що здійснює абсолютну цінову дискримінацію, ціна і граничний виторг співпадають, подібно до досконалої конкуренції, так само співпадають криві попиту і граничного виторгу. Досконала цінова дискримінація пом'якшує недоліки монопольної влади і виявляється вигідною для обох сторін: монополіст розширює обсяги випуску до ефективного рівня конкурентного ринку, відсутні безповоротні втрати, що сприяє зростанню добробуту суспільства.

Цінова дискримінація другого ступеня передбачає блокове призначення цін залежно від обсягів продажу: чим більша кількість товару купується, тим нижчою є ціна. Така цінова дискримінація сприяє розширенню виробництва, зменшенню витрат при позитивному ефекті масштабу і навіть підвищенню добробуту споживачів.

Цінова дискримінація третього ступеня застосовується, коли можна виділити окремі групи покупців з різною еластичністю попиту. Сегментація ринку здійснюється в залежності від тих чи інших ознак, які надають групі характерних рис споживання. На сегментованих ринках перерозподіл продукції між покупцями відбувається шляхом зниження цін для одних і підвищення для інших. Вища ціна встановлюється на тому сегменті ринку, де попит менш еластичний.

3.2 Аналіз діяльності підприємства-монополіста

1. Оптимізація вибору простої монополії

Визначаємо величини сукупного і граничного виторгів та економічних прибутків фірми-монополіста. Заповнюємо колонки 1-8 таблиці 3.1, добравши необхідні дані з таблиці 2.1

Таблиця 3.1 Витрати та прибутки монополії

Обсяг попиту (тис. од.)	Ціна	Сукупний виторг	Граничний виторг	Граничні витрати	Середні витрати	Сукупні витрати	Економічні прибутки	дискримінація Цінова
QD	P	TR	MR	MC	ATC	TC	EP	TRmd	EPmd
1	146	146	146	78	168	168	-22	146	-22
2	136	272	126	32	100	200	72	282	82
3	126	378	106	20	73,33	220	158	408	188
4	116	464	86	10	57,5	230	234	524	294
5	106	530	66	16	49,2	246	284	630	384
6	96	576	46	20	44,33	266	310	726	460
7	86	602	26	31	42,43	297	305	812	515
8	76	608	6	50	43,38	347	261	888	541
9	66	594	-14	70	46,33	417	177	954	537
10	56	560	-34	102	51,9	519	41	1010	491

За даними таблиці 3.1 побудуємо модель TRTC. Оптимальний обсяг виробництва: Qопт.=6 тис. од, при цьому отриманий прибуток = 310 тис. грн.

Побудуємо модель МRМC. Визначаємо оптимальний обсяг: Qопт.=7,7 тис. од. Ступінь монопольної влади визначаємо за формулою:

0,31

2. Оптимізація вибору монополії з ціновою дискримінацією

На рис. 3.1 моделі TRTC добудуємо криві сукупного виторгу та економічного прибутку монополії з ціновою дискримінацією TRmd, EPmd. Визначимо оптимальний обсяг виробництва та величину економічного прибутку. Оптимальний обсяг виробництва Qопт.= 8, Економічний прибуток ЕР=550 тис. грн.

Монополія з ціновою дискримінацією за інших рівних умов виробляє більший обсяг продукції і отримує більший економічний прибуток, ніж проста монополія.

За рис. 3.2 моделі МRМC визначаємо оптимальний обсяг виробництва монополії з ціновою дискримінацією І ступеня.

Оскільки монополія з ціновою дискримінацією І ступеня продає кожну одиницю продукції (кожну тисячу одиниць) за готовністю покупців платити, крива її граничного виторгу співпадає з кривою попиту . Відтак за графіком 3.2 моделі МRМC оптимальний обсяг виробництва для такого монополіста, визначений за правилом , буде більшим, ніж для простої монополії, і рівним обсягу виробництва конкурентної галузі.

Оптимальний обсяг виробництва: Qопт.=8,7

3. Визначення суспільних втрат від монополізації галузі

За рис. 3.2 моделі МRМC визначаємо рівноважні обсяг випуску та ціну, які встановилися б на галузевому ринку за умов досконалої конкуренції; порівнюємо їх з ціною і обсягом випуску простої монополії.

Qc=8,7тис. од., Pc=65 тис. грн. - за умов досконалої конкуренції

Qм=6,8 тис. од., Pм=88 тис. грн. - за умов простої монополії.

Отже кількість товару, яку виробляє монополіст менша, а ціна за якою він продає вища.

Суспільні втрати від монопольної влади пов'язані з тим, що за умов монополії ціна товару вища, а обсяги його виробництва менші, ніж за умов досконалої конкуренції. Оскільки для оптимального обсягу випуску монополії завжди , монополія не досягає виробничної ефективності, а оскільки , не досягається ефективність розподілу ресурсів.

Аналіз отриманих результатів та рекомендації

Для оптимізації обсягу виробництва монополіст використовує універсальне правило граничного випуску

Нахил кривої сукупного виторгу , визначає величину граничного виторгу , а нахил кривої сукупних витрат - величину граничних витрат . Отже, на рівні випуску, що відповідає однаковому нахилу кривих і , монополія максимізує прибуток згідно з правилом .

Якщо фірма вирішить виробляти, то вона максимізуватиме прибуток на обсязі, для якого граничний виторг дорівнює граничним витратам. Визначивши оптимальний обсяг випуску, монополія використовує криву попиту для знаходження ціни. Крива попиту показує, яку ціну бажали б заплатити покупці за запропонований обсяг продукції. Якщо на оптимальному обсязі випуску ціна перевищує величину середніх сукупних витрат , монополія максимізує економічний прибуток.

У короткостроковому періоді монополіст здійснює виробництво, доки покриває змінні витрати, у довгостроковому періоді - лише тоді, коли окупає сукупні витрати.

Отже, монополіст, не вдаючись до цінової дискримінації, отримує менший прибуток, але в більшій мірі задовольняє споживацький попит.

В умовах конкурентного ринку надлишки споживача і виробника максимальні. В умовах монополії споживачі втрачають частину надлишку через підвищення ціни, і ще частину через обмеження обсягу випуску. Це та ціна, яку суспільство платить за неефективний розподіл ресурсів монополією.

Висновки

В даній роботі було розглянуті особливості поведінки споживачів, фірми в різних ринкових структурах.

Споживач керується бажанням максимізувати сукупну корисність. Фірми, підприємства в різних ринкових структурах мають на меті отримати як вимога найбільший прибуток.

Споживач у своєму виборі обмежуються доходом та цінами на товари. Такий вид обмежень називається бюджетним.

Фірма не має контролю над ринковою ціною, то єдиним шляхом збільшення її прибутку - є ефективне використання наявних ресурсів.

Досконала конкуренція є найбільш сприятливою для суспільства, але в чистому вигляді вона зустрічається в край рідко. Тому держава повинна здійснювати таку політику яка б сприяла розвитку конкуренції у всіх галузях, де вона можлива.

Метою цінової стратегії монополіста є захоплення споживчого надлишку і перетворення його у монопольний прибуток. Монополія намагається дослідити характер попиту різних груп покупців, щоб призначити кожному ту ціну, яку він готовий заплатити. Ще раз підтверджується твердження що попит формує пропозицію.

Список використаної літератури

1. Вільна енцеклопедія :[Електронний ресурс] - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/

2. А. Ф. Косік, Г. Е. Гронтковська . Мікроекономіка . Навчальний посібник / Київ - 2004

3. «Зміна рівноваги споживача. Індивідуальний та ринковий попит»/ Економіко - правова бібліотека [Електронний ресурс ] / Режим доступу: http://www.vuzlib.net/mikro/5.htm

4. Короткострокова і довгострокова рівновага фірми/ Економіко-правова бібліотека.: [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://revolution.allbest.ru/economy/00164009_0.html

5. «Фірма в умовах монополії» / [Електронний ресурс ] / Режим доступу: http://www.br.com.ua/referats/Microeconomic/7986-2.html;

6. Конспект з дисципліни мікроекономіка, КПІ, 2010 рік.

Размещено на Allbest.ru