Сприяння розвитку комерційного підприємництва в Україні
Теоретико історичний аспект комерційного підприємства як форми господарювання в сучасних умовах та його роль в Україні. Особливості розвитку підприємства, ефективність його функціонування, оцінка діяльності, шляхи покращення та сприяння його роботі.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.10.2012 |
| Размер файла | 380,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
- Сприяння розвитку комерційного підприємництва в Україні
- Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Теоретико історичний аспект комерційного підприємства
- 1.1 Комерційне підприємство як форма господарювання в сучасних умовах
- 1.2 Сутність формування комерційного підприємства
- 1.3 Роль комерційного підприємництва в Україні
- Розділ 2. Аналіз розвитку комерційного підприємства
- 2.1 Особливості розвитку комерційного підприємства
- 2.2 Ефективність функціонування комерційного підприємства
- 2.3 Оцінка діяльності комерційного підприємства
- Розділ 3. Шляхи покращення
- 3.1 Сприяння розвитку комерційного підприємництва в Україні
- Висновки
- Список використаної літератури
Вступ
Невід'ємним елементом ринкового господарювання, однією з найактивніших форм економічної діяльності є підприємництво, або особливий тип господарювання.
Підприємництво - ініціативна, новаторська діяльність господарюючого суб'єкта, спрямована на пошук і знаходження найбільш оптимальних економічних рішень з метою одержання максимальної вигоди. Підприємництво передбачає конкретну діяльність підприємця і часто ототожнюється з поняттям "власник".
Теорія підприємництва зародилась ще у ХVІІІ столітті. Першим термін "підприємець" запровадив англійський економіст Р.Кантильон. Він розглядав підприємництво особливим видом новаторської діяльності, пов'язаної із ризиком. Підприємця характеризував як людину, що бере на себе ризик, пов'язаний із організацією нового виробництва, впровадження у нього нової ідеї, із витратами, котрі можуть себе не окупити.
Адам Сміт характеризував підприємця як власника, який йде на економічний ризик заради реалізації певної комерційної ідеї і одержання прибутку. Він сам планує, організовує виробництво і розпоряджається його результатами.
Наступний крок у аналізі підприємницької діяльності здійснив видатний французький економіст Ж.Б.Сей. Він розглядав підприємництво як раціональну і водночас творчу діяльність щодо комбінування факторів виробництва.
Вагомий внесок у теорію підприємництва зробив економіст австрійської школи ХХ ст. Йозеф Шумпетер. Він найбільш влучно сформулював найхарактерніші риси підприємця, перелічивши його головні функції: виготовлення нового блага або нової якості певного блага; освоєння нового ринку збуту; отримання нового джерела сировини або напівфабрикатів і запровадження нового методу виробництва; проведення відповідної реорганізації. Для того, щоб здійснювати постійний пошук нових способів комбінації ресурсів, слід, на думку Шумпетера, мати відповідні якості: волю і здібності; виділити визначальні моменти діяльності, бачити їх у реальному світлі; бути спроможним "плисти проти течії", долаючи опір соціальних сил; здійснювати вплив на інших результатами успіху, духовною свободою, витратами сил і енергії [38: 169-170].
Наукова економічна література розглядає підприємництво з різних сторін: як економічну категорію, як метод господарювання, як тип економічного мислення.
Як економічна категорія підприємництво виражає відносини між його суб'єктами з приводу виробництва, розподілу і привласнення благ та послуг.
комерційний господарювання
Розділ 1. Теоретико історичний аспект комерційного підприємства
1.1 Комерційне підприємство як форма господарювання в сучасних умовах
Сучасна наука визначає підприємництво як особливий вид діяльності, що місить такі ознаки:
* свобода у виборі видів і методів діяльності. Підприємець має право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству;
* наявність фактора ризику. Підприємець несе персональну майнову відповідальність за прийняті рішення та їх наслідки;
* орієнтація на досягнення комерційного успіху. Підприємництво -- це діяльність, спрямована на досягнення прибутку;
* інноваційний характер. Підприємництво -- це спроба створити щось нове або поліпшити те, що вже існує.
У більш широкому розумінні, підприємництво -- це певний тип господарської поведінки, для якої характерні такі ознаки:
* інноваційність, постійний пошук нових можливостей, новаторських ідей;
* готовність іти на обґрунтований ризик;
* гнучкість та постійне оновлення;
* цілеспрямованість і наполегливість.
Головними умовами здійснення підприємницької діяльності є:
* приватна автономність підприємця, тобто його повна економічна і господарська свобода у виборі сфери, методів, часу, місця здійснення підприємницької діяльності;
* повна відповідальність підприємця за економічні, екологічні та соціальні наслідки своєї діяльності й пов'язаний з нею ризик;
* власна орієнтація підприємця на комерційний успіх, на одержання прибутку.
Найпоширенішою висхідною сферою підприємництва є малий бізнес. У ньому діють більшість підприємців. Малий бізнес створює умови для розвитку підприємництва. Висока гнучкість, швидкість реакції на зміни в ринкових умовах, відсутність жорсткої регламентації праці, широкі можливості для прояву ініціативи й розумного ризику, притаманні малому бізнесу, приваблюють приватного підприємця.
Відомі західні економісти Кемпбедл Р. Маккоішелл, Стенлі Л. Брю зазначають: "Якщо ця мінімальна, або нормальна, винагорода не забезпечується, підприємець переорієнтує свої зусилля з даного напрямку діяльності на інший, більш привабливий або навіть відмовиться від ролі підприємця заради одержання зарплати або платні".
Нормальний прибуток (винагорода) необхідний для того, щоб підприємець залишався у певній сфері діяльності (виробництво, надання послуг тощо).
В економічній літературі одержання доходу, що перевищує так званий нормальний прибуток підприємця, визначається поняттям економічний прибуток.
Отже, підприємницька діяльність зберігається за наявності нормального прибутку і заохочується, стимулюється до вдосконалення і розширення за умов отримання підприємцем економічного прибутку.
Як уже зазначалося, підприємницька діяльність -- це ризикована діяльність підприємця. Ризик безпосередньо впливає на економічний прибуток, який можна розглядати як винагороду підприємцю за ризиковану (підприємницьку) діяльність.
Зауважимо, що у підприємницькій діяльності існують два види ризиків:
* ризик, що страхується;
* ризик, що не страхується.
Ризик, що страхується, пов'язаний з більш-менш передбачуваними явищами (ризик повені, пожежі, крадіжки тощо), і за нього підприємець сплачує (може сплачувати) страхові внески відповідним страховим компаніям.
Потенційним джерелом економічного прибутку є ризик, що не страхується, з яким стикається підприємець і який переборює своїм талантом і професійністю підприємницької-діяльності.
До ризику, що не страхується, належать:
* невизначеність і зміни попиту;
* не контрольованість витрат, змін у цінах, у загальній економічній кон'юнктурі;
* зміни у зайнятості, смаках споживачів;
* зміни у державній економічній політиці;
* зміни у фінансово-бюджетній, банківсько-кредитній сферах тощо.
Подолання підприємцем ризику, що не страхується, забезпечує йому отримання економічного прибутку від підприємницької діяльності.
1.2 Сутність формування комерційного підприємства
Правове становище підприємств в українському законодавстві, що почало формуватися після набуття державної незалежності, вперше було визначено Законом України від 27.03.1991 р. "Про підприємства в Україні", більшість положень якого була врахована при розробці проекту Господарського кодексу України, що набував чинності з 01.01.2004 р. Слід зазначити, що в новому Цивільному кодексі поняття підприємства дається в главі 12 ".Загальні положення про об'єкти цивільних прав" у ст. 191 "Підприємство як єдиний майновий комплекс". Відповідно до цієї статті, "підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності", є сукупністю нерухомих і рухомих речей, майнових та інших прав, а також може бути в цілому чи в частині об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів. На відміну від Цивільного кодексу Господарський кодекс (статті 62-72) визначає підприємство самостійним суб'єктом господарювання, якому притаманні такі риси:
- належність до основної ланки економіки;
- безпосереднє здійснення виробничої, науково-дослідницької, торговельної та іншої господарської діяльності - як комерційної (підприємницької), так і некомерційної;
- можливість функціонування на будь-якій формі власності: державній (державні та казенні підприємства), комунальній (комунальні підприємства), колективній (підприємства у формі виробничих кооперативів, господарських товариств, колективних підприємств), приватній (приватні підприємства);
- установчий документ - зазвичай статут, якщо інше не встановлено законом (так, для підприємств, що діють у формі повного чи командитного товариства, установчим документом буде засновницький договір - ч. 1 ст. ГК 82;
- для командитного товариства з одним повним учасником - меморандум, що передбачено ч. З ст. 134 ЦК України);
- функціонування та базі відокремленого майна, що знаходить вираз у наявності самостійного балансу та рахунку в банку; це маймо може бути закріплено за підприємством на праві власності (підприємства у формі господарських товариств і виробничих кооперативів, приватне підприємство, якщо засновник (власник майна) сам (без найманого керівника) управляє цим підприємством), праві господарського відання (держанні підприємства, комунальні підприємства, приватні підприємства з найманим керівником, а також підприємства громадських, релігійних, кооперативних організацій, якщо засновник застосував цей правовий титул при закріпленні за підприємством виділеного йому майна), праві оперативного управління (казенні підприємства, а також інші унітарні підприємства, якщо власник для закріплення за останніми майна обирає цей правовий титул), праві користування (може застосовуватися як додатковий правовий титул до одного з вищеназваних, як це має місце, наприклад, в орендному підприємстві);
- наявність господарської правосуб'єктності, и тому числі статусу юридичної особи з одночасною забороною мати у своєму складі інших юридичних осіб; підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо), а також мати філії, представництва, інші відокремлені підрозділи;
- індивідуалізація підприємства як самостійного суб'єкта господарювання забезпечується наявністю у нього власного найменування (фірмової назви), що відображається в його вихідних документах, печатці; як платник податку підприємство повинно мати ідентифікаційний код;
- порядок управління підприємством залежить від типу підприємства - унітарного (управління здійснюється одноособовим керівником, що призначається власником майна підприємства) чи корпоративного типу (управління здійснюється (а) за допомогою органів, створених учасниками: збори учасників, виконавчий і контрольний органи, або (б) уповноваженими учасниками - в повному та командитному товариствах);
ступінь самостійності підприємства (обсяг його прав та обов'язків) залежить від правового титулу майна підприємства:
а) підприємства - власники майна мають максимальний обсяг прав (затверджують свій статут, вирішують усі питання стратегічного плану - щодо реорганізації та ліквідації підприємства, зміни напрямів діяльності, використання майна, в тому числі розподілу прибутку тощо) та мінімум обов'язків (сплата податків та інших обов'язкових платежів, ведення бухгалтерського обліку та подання статистичної звітності, внесення змін до відомостей державної реєстрації у разі наявності підстав для цього; дотримання вимог екологічного, трудового, містобудівного та іншого законодавства; виконання умов укладених договорів та дотримання прав і законних інтересів інших осіб);
б) щодо підприємств - невласників (правовий титул майна такого підприємства - або право господарського відання, або право оперативного управління) стратегічні питання створення та діяльності таких підприємств вирішуються власниками їх майна (їх представниками), які затверджують статут підприємства, призначають його керівника, визначають правовий титул майна та межі майнової самостійності підприємства, в тому числі порядок використання його прибутку, вирішують питання реорганізації та ліквідації підприємства тощо. Частина питань погоджується з власником майна (створення філій, представництв підприємства, випуск облігацій підприємства тощо). Лише деякі питання вирішуються підприємством самостійно (формування виробничої програми, прийняття (неприйняття) державного замовлення, Встановлення господарських зв'язків, наймання та звільнення працівників, організація виробничого процесу тощо). Таке підприємство має додаткові обов'язки, крім уже названих: виконувати вказівки власника або погоджувати з ним питання діяльності підприємства у передбачених законом та статутом підприємства випадках (якщо це не суперечить вимогам законодавства), відраховувати власнику визначену ним частину чистого прибутку підприємства; використовувати закріплене за підприємством майно лише в межах, визначених законом і статутом підприємства.
1.3 Роль комерційного підприємництва в Україні
Комерційне підприємництво характеризується насамперед тим, що визначальну роль тут відіграють товарно-грошові та торгово-обмінні операції. Вони виражають основний зміст комерційного підприємництва. Основу цього виду підприємницької діяльності становлять операції й угоди з купівлі-продажу, тобто з перепродажу товарів і послуг.
За радянських часів у свідомості багатьох людей склався й укоренився негативний стереотип приватного комерційного підприємництва як антисуспільної, нетрудової і протизаконної діяльності, яку звичайно називають спекуляцією. Таке уявлення складалося впродовж кількох десятиліть.
Багато років в Україні панувала державна монополія не тільки на зовнішню, а й значною мірою на внутрішню торгівлю. Громадяни могли вільно продавати тільки продукцію власного господарства й особисті речі. Деякі права щодо торгівлі мали колгоспи і промислова та споживча кооперації, що по суті були недержавними.
Крім того, хоча формально економічна наука і статистика України зараховують торгівлю до галузей виробничої сфери, у свідомості людей торгівля і торгово-підприємницька діяльність не асоціюються не те що з виробничою, а й навіть з трудовою діяльністю. І нині доходи від торгівлі мало хто вважає трудовими.
Складність подолання поглядів на комерційне підприємництво, що сформувалися в суспільній свідомості, зумовлена ще й тим, що іноді воно справді було й залишається протиправним.
В умовах гострого дефіциту на окремі товари і послуги працівники державної торгівлі або самостійно, або із залученням посередників реалізовують за підвищеними цінами товари, призначені для продажу за державними цінами. У цьому разі комерсант одержує незаконну додаткову плату за торгово-посередницькі послуги, а по суті -- хабар за продаж дефіцитного товару.
Подібна "комерційна" діяльність повинна переслідуватися і каратися. На жаль, відсутність законодавчого забезпечення правових норм комерційного підприємництва не дає можливості провести чітку грань між законною і протизаконною комерцією.
Загальна схема комерційного підприємництва багато в чому аналогічна схемі виробничо-підприємницької діяльності. Відмінність полягає в тому, що в разі комерційного підприємництва немає потреби в забезпеченні виробничими ресурсами, пов'язаними з випуском продукції, оскільки матеріальні ресурси підприємець купує як готовий товар, а потім реалізує їх споживачеві.
Комерційна справа доцільна, якщо вона забезпечує чистий прибуток не менш як 20 % витрат. Така жорстка вимога зумовлена високим рівнем ризику, що характерний для комерції.
Особливим видом комерційного підприємництва є фінансове (фінансово-кредитне). Об'єктом купівлі-продажу в цьому разі є дуже специфічний товар -- гроші, іноземна валюта, цінні папери.
Для цього виду підприємництва гроші та цінні папери не тільки опосередковують товарообмінні операції, а й є основним об'єктом товарно-грошових відносин, перетворюючи їх на грошово-грошові або валютно-грошові. По суті, підприємець має справу з продажем одних грошей за інші у прямій або непрямій формі.
За неринкової економіки фінансове підприємництво було цілковито монополізоване державними органами, а здійснення його окремими громадянами або колективами вважалося протизаконним.
За ринкової економіки ринок грошей, валюти, цінних паперів має право на законне існування, і активними агентами цього ринку поступово стають комерційні банки, фондові біржі, підприємства, організації і навіть окремі громадяни-підприємці. Право на здійснення громадянами операцій з цінними паперами закріплене законодавством України.
Загальна схема фінансової підприємницької угоди аналогічна схемі комерційної справи, але комерційним товаром у цьому разі стають гроші, валюта, цінні папери.
Як і в інших видах комерційної діяльності, фінансово-кредитній угоді мають передувати аналіз ринку цінних паперів і маркетингова діяльність, пов'язана з пошуком, виявленням і залученням потенційних покупців грошей, валюти, цінних паперів, тобто майбутньої клієнтури. Згодом таку діяльність здійснюватимуть фондові біржі, що стануть, можливо, основними осередками фінансового підприємництва.
Одночасно з виявленням потенційного покупця грошей, валюти, цінних паперів підприємець встановлює джерела їх отримання. Початковим власником фінансового товару може бути підприємець, який має гроші, валюту, цінні папери. У цьому порівняно рідкісному для умов України випадку підприємець є продавцем цінних паперів або лихварем, що дає цінні папери (гроші, валюту тощо) споживачеві в борг за певну плату або під певний відсоток.
Розглянемо такий специфічний вид фінансового підприємництва, коли підприємець відіграє роль виробника цінних паперів. Природно, що йдеться не про фальшивомонетників. Мається на увазі, що підприємець офіційно в юридично оформленому порядку випускає, а точніше, здійснює емісію таких цінних паперів, як власні акції, облігації, кредитні білети, комерційні папери (грошові зобов'язання, векселі). Суть підприємницької діяльності полягає в тому, що ці папери підприємець продає, розміщує за певних умов і зобов'язань як фінансовий капітал. Така форма фінансового підприємництва властива в основному для підприємств, а не окремих громадян.
Розділ 2. Аналіз розвитку комерційного підприємства
2.1 Особливості розвитку комерційного підприємства
На кожному підприємстві, в організації існують певні правила і норми поведінки. Вони допомагають підтримувати необхідний порядок на підприємстві і забезпечують високу ефективність праці персоналу.
співробітники обов`язково винні добре знати:
правила техніки безпеки;
правила поведінки на своєму робочому місці;
свої норми праці;
основні правила роботи підприємства а також цілий ряд інших питань, що мають відношення до діяльності підприємства.
Крім того, персонал повинен бути знайомий з вимогами розробленого положення про дисципліну.
Керфівники зобов`язані відразу ж ознайомити своїх співробітників з правилами внутрішнього трудового розпорядку, а персонал, у свою чергу, зобов`язаний строго і неухильно дотримувати їх в процесі своєї роботи.
керівники мають проінформувати своїх співробітників про основні вимоги дисциплінарного кодексу, включивши його основні положення в текст трудового контракту.
Це необхідно через низку обставин. Кожен співробітник відразу повинен зрозуміти наступне:
адмінітсрація приймає рішучі заходи для підтримки трудової дисципліни;
за будь-яку провину доведеться нести відповідальність;
ступінь покарання залежатиме від тяжкості досконалої провини;
у разі незгоди з дисциплінарним стягненням рішення може бути оскаржене в порядку, встановленому законодавством.
З цією метою адміністрація роз`яснює своїм співробітникам:
у яких випадках застосовуватиметься дисциплінарне стягнення;
як воно застосовуватиметься;
які види стягнень можуть застосовувати;
за яких умов може бути зняте дисциплінарне стягнення.
Слід мати на увазі, що можна не тільки карати своїх співробітників за досконалу провину і порушення трудової дисципліни, але і заохочувати за зразкове виконання трудових обов`язків, підвищення продуктивності праці і за інші досягнення в роботі.
Адмінітсрація може:
оголосити подяку;
видати премію;
нагородити цінним подарунком, почесною грамотою;
представити до звання кращого по професії.
Крім того, тим працівникам, які успішно і сумлінно виконують свої трудові обов`язки, можна надавати додаткові пільги: частково або повністю оплачувати путівки в санаторії і удома відпочинку, допомагати у вирішенні житлових проблем і так далі
Як показує практика, більшості підприємців все ж таки доводиться стикатися з різною провиною з боку свого персоналу.
Практично неможливо перерахувати всі можливі випадки порушення трудової дисципліни. Проте можна у відомому сенсі зорієнтувати співробітників, яке покарання може спричинити ту або іншу провину. Зокрема, можна визначити ступінь тяжкості досконалої провини.
Як правило, різні види порушень трудової дисципліни ділять на дві групи: незначна провина і серйозні порушення. Природно, ступінь покарання залежатиме від тяжкості досконалої провини.
До незначної провини можна віднести, наприклад:
запізнення на роботу;
прогул;
погано виконане службове завдання.
До серйозних порушень трудової дисципліни відноситься провина, що систематично повторюється, про яку мова йшла вище, а також:
нанесення умисного майнового збитку;
відмова виконувати вимоги начальства;
крадіжка особистих речей співробітників і розкрадання майна
підприємства;
обман керівництва підприємства.
Це тільки частина можливої провини персоналу.
До застосування дисциплінарного стягнення від працівника повинне зажадатися письмове пояснення. Після цього повідомити співробітника, яке порушення трудової дисципліни він допустив.
Привести наявні у розпорядженні докази його провини.
Уважно вислухати всі контраргументи співробітника, що провинився.
У разі потреби можна звернутися за допомогою до інших співробітників.
Привести додаткові докази і свідоцтва досконалої провини.
У разі відмови працівника дати письмове пояснення скласти про те відповідний акт.
Якщо допущено серйозне порушення, можливо, потрібно на деякий час усунути даного співробітника від роботи, поки інцидент не буде повністю вичерпаний.
Дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням провини, але не пізніше за один місяць з дня його виявлення. У цей термін не включається час хвороби працівника, перебування його у відпустці, а також часу, необхідного на облік думки представницького органу працівників.
Стягнення не може бути застосовано пізніше 6 місяців з дня здійснення провини, а за наслідками ревізії, перевірки фінансово-господарської діяльності або аудиторської перевірки -- пізніше за 2 роки з дня його здійснення. У зазначені терміни не включається час виробництва у кримінальній справі.
За кожну провину може бути застосоване тільки одне дисциплінарне стягнення.
Провина може бути дуже незначною. Іноді подібні речі трапляються і з дисциплінованими співробітниками, що знаходяться на хорошому рахунку у начальства. Порушення можуть бути і ненавмисними. Все це можна розглядати як пом`якшувальних провину обставин.
Якщо провина незначна, можливо, не потрібно відразу формально застосовувати дисциплінарне стягнення.
Замість цього поговоріть з даним співробітником в неформальній обстановці. Надайте співробітникові можливість розкаятися в скоєному і виправитися.
Проте у будь-якому випадку його потрібно попередити про те, що наступного разу на нього вже буде накладено відповідне дисциплінарне стягнення.
Якщо розмова віч-на-віч не пішла на користь співробітникові або ж неформальної бесіди явно недостатньо, можна застосувати яке-небудь дисциплінарне стягнення:
- зауваження;
- догана;
- звільнення.
Наказ (розпорядження) або ухвала про застосування дисциплінарного стягнення з вказівкою мотивів його застосування повинно бути оголошено (повідомлено) працівникові, підданому стягненню, під розписку, протягом 3 робочих днів з дня його видання.
У разі відмови працівника від підписання вказаного наказу (розпорядження) складається відповідний акт.
Дисциплінарне стягнення може бути оскаржене в порядку, встановленому законодавством.
Орган, що розглядає трудову суперечку, має право враховувати:
- тяжкість досконалої провини;
- обставини, при яких він здійснений;
- попередня поведінка працівника;
- відношення до праці;
- відповідність дисциплінарного стягнення тяжкості досконалої провини.
2.2 Ефективність функціонування комерційного підприємства
Приватне підприємство "Парсіфаль" є підприємством, що ґрунтує свою діяльність на основі приватної форми власності з правом найняття робочої сили.
Діяльність підприємства регулюється законами України "Про власність" та "Про підприємства в Україні", а також іншими актами законодавства, що регулюють діяльність підприємств.
Засновником підприємства є: громадянка України Хамалич Ірина Миколаївна.
Підприємство є юридичною особою, володіє відособленим майном, в тому числі, тим що передав Засновник, має самостійний баланс, у відповідності з діючим законодавством може набувати майнових та особистих немайнових прав і виконувати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному суді. Підприємство має свій розрахунковий і валютний рахунок у банку, емблемну та круглу печатку, штампи з повним своїм найменуванням, бланки, знаки обслуговування та торговельну марку.
Підприємство створене для виробництва та реалізації на споживчому ринку товарів народного споживання та послуг з сучасним рівнем якості. Підприємство покликане також здійснювати науково-технічну, маркетингову, посередницьку діяльність.
Підприємство, виконує роботи та надає послуги, зокрема:
- гуртова, роздрібна та комісійна торгівля промисловими та продуктовими товарами, товарами виробничо-технічного призначення (технологічне обладнання, промислова та побутова електротехніка і електроніка) та сировиною;
- послуги громадського харчування (кафе, бари, ресторани, тощо);
- виробництво та реалізація товарів народного споживання, в тому числі предметів побутового призначення, товарів повсякденного вжитку, одягу, взуття, іграшок, спортивного інвентаря, предметів гігієни, предметів декоративно-прикладного мистецтва та інше;
- виробництво, заготівля та переробка сільськогосподарської продукції (м'ясної, молочної та рослинної) та продукції побічного користування лісом; вирощування квітів, садівництво, бджільництво;
- монтаж налагоджування, технічне обслуговування обладнання виробничо-технічного призначення, обчислювальної техніки, в тому числі розробка програмного забезпечення;
- розробка та виконання проектно-архітектурних, будівельних, реставраційних та реконструкцій них робіт в сфері будівництва, оформлення зовнішніх та внутрішніх інтер'єрів будівель;
- проектування, виготовлення і реставрація вітражів та вітражних виробів;
- брокерські, ділерські, техніко-економічні та консалтингові послуги на ринку України та за її межами;
- маркетинг та маркетингові послуги;
- послуги в сфері сервісного обслуговування автотранспортних засобів;
- гуртова та роздрібна торгівля автотранспортними засобами, організація автосалонів;
- організація та експлуатація автозаправочних станцій, пунктів технічного обслуговування автомобілів та автостоянок;
- побутові послуги;
- автотранспортні та транспортно-експедиційні послуги;
- рекламно-інформаційна діяльність і послуги;
- послуги звуко- та відеозапису, прокат аудіо- та відеокасет та компакт дисків;
- лізинг та проведення лізингових операцій з засобами виробництва;
- організація трудових бригад для виконання замовлень фізичних та юридичних осіб в сфері будівництва, сільського господарства, промисловості;
- організація дозвілля та відпочинку (атракціони, відеосалони, дискотеки тощо);
- інвестиційна діяльність в сфері виробництва та організації нових виробництв;
- створення та утримання гральних закладів, організація азартних ігор.
Структуру підприємства і його підрозділів визначає директор підприємства.
Вищим органом управління є Засновник. У виключну компетенцію Засновника входить внесення змін і доповнень до Статуту підприємства, визначення напрямків діяльності та розвитку підприємства, призначення Директора, затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку, розгляд та затвердження планів поточної виробничої діяльності підприємства, затвердження річного звіту Директора підприємства.
Поточне керівництво підприємством здійснюється Директором підприємства на принципах єдиноначальності. Директор підприємства призначається Засновником. До компетенції Директора входять всі питания, що стосуються діяльності фірми, крім тих, що належать до виключної компетенції Засновника. Засновник сам може виконувати функції Директора.
Директор підприємства здійснює адміністративне і господарське керівництво діяльністю підприємства і несе персональну відповідальність за результати цієї діяльності, здійснює розподіл обов'язків між робітниками і визначає їх повноваження при вирішенні питань діяльності підприємства.
Директор визначає форми, розміри і види оплати праці робітників, готує накази, розпорядження, інструкції та інші акти по питаннях, що входять в його компетенцію.
Директор розпоряджається майном і коштами підприємства, представляє підприємство у відносинах з українськими чи іноземними юридичними і фізичними особами, укладає на Україні і за кордоном угоди, договори від імені підприємства і видає доручення на виконання таких угод.
Директор приймає на роботу і призначає на посаду робітників підприємства, встановлює посадові обов'язки, оклади, тарифи, заохочує працівників, що відзначилися, накладає дісциплінарні стягнення.
Директор може доручати вирішення окремих питань, що входять до його компетенції, іншим працівникам підприємства.
Перевірка фінансової діяльності: Для виконання ревізійної роботи може запрошуватись незалежна аудиторська організація.
Майно підприємства складають основні і оборотні кошти, інші матеріальні цінності та фінансові ресурси, одержані в процесі виробничо-господарської діяльності підприємства.
Статутний фонд створений за рахунок індивідуальних (особистих) коштів Засновника, що належать йому на праві особистої власності і не є сумісною власністю подружжя. Засновник формує резервний фонд підприємства у розмірі не менше 25% від статутного фонду та установлює щорічні відрахування в резервний фонд не менше 5%.
Невикористані в поточному році кошти переносяться на наступний рік і вилученню не підлягають.
Узагальненим показником фінансової діяльності підприємства є його прибуток.
З чистого прибутку підприємство формує фонди:
- виробничого і соціального розвитку;
- матеріального заохочення;
- резервний;
- фонд засновника.
Рішення про розподіл чистого прибутку підприємства стосовно фондів та порядку використання приймається засновником.
Підприємство здійснює облік результатів своєї діяльності, веде бухгалтерську і статистичну звітність в установленому порядку і несе відповідальність за їх достовірність.
Підприємство зберігає грошові кошти на рахунках в установах банку і виконує касові операції відповідно до встановлених правил.
Підприємство несе відповідальність у встановленій законодавством формі і в порядку за своєчасне виконання своїх обов'язків перед бюджетом, банками, Засновником, постачальниками, споживачами та іншими фізичними і юридичними особами.
2.3 Оцінка діяльності комерційного підприємства
Основними техніко-економічними показниками діяльності «Парсіфаль» є чистий прибуток, чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), , валовий прибуток і рентабельність.
Чистий прибуток - це прибуток, що надходить у розпорядження підприємства після сплати податку на прибуток та інших обов'язкових платежів; визначається як різниця між приведеним до теперішньої вартості грошовим потоком та сумою інвестованих коштів.
Валовий прибуток - розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції.
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) обчислюється коригуванням собівартості товарної продукції на зміну залишків нереалізованої продукції.
Рентабельність - узагальнюючий показник економічної ефективності виробництва, що характеризує співвідношення між результатами виробничо-господарської діяльності і затратами на виробництво продукції, тобто показує доходність, прибутковість.
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - це дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) мінус податки з продаж.
Щоб проаналізувати ці техніко-економічні показники діяльності Парсіфаль потрібно провести аналіз динаміки показників. Аналіз динаміки показників проводиться за допомогою рядів динаміки. Техніко-економічні показники Парсіфаль наведені в таблиці 2.1.
Таблиця 1.1. Вихідні дані для розрахунку основних техніко-економічних показників діяльності Парсіфаль.
|
Роки |
Показники |
|||||
|
Чистий прибуток, грн. |
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів,робіт,послуг),грн. |
Рента-бельні-сть, %. |
Валовий прибуток, грн. |
Собівартість реалізованої продукції (товарів,робіт, послуг), грн. |
||
|
2008 |
12841 |
141814 |
36,2 |
37692 |
104122 |
|
|
2009 |
14937,6 |
167517 |
40,8 |
48510,2 |
119006,8 |
|
|
2010 |
6380 |
1748801,1 |
33,0 |
43394,8 |
131485,3 |
Проводимо аналіз основних техніко-економічних показників діяльності Парсіфаль, зокрема чистого прибутоку, валового прибутоку, собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), рентабельності, чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
Таблиця 1.2. Розрахунок основних техніко-економічних показників діяльності Парсіфаль.
|
Роки |
Значення показника |
Абсолютний приріст |
Темпи росту, % |
Темпи приросту, % |
Середньорічні Темпи росту, % |
||||
|
ланцюгові |
базисні |
ланцюгові |
базисні |
ланцюгові |
базисні |
1.Чистий прибуток,тис.грн.
|
2008 |
12841 |
70,49 |
|||||||
|
2009 |
14937,6 |
2096,6 |
2096,6 |
116,33 |
116,33 |
16,33 |
16,33 |
||
|
2010 |
6380 |
-8557,6 |
-6461 |
42,71 |
49,68 |
-57,29 |
-50,32 |
2.Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис.грн.
|
2008 |
141814 |
351,65 |
|||||||
|
2009 |
167517 |
25703 |
25703 |
118,12 |
118,12 |
18,12 |
18,12 |
||
|
2010 |
1748801 |
1581284 |
1606987 |
1043,95 |
1233,17 |
943,95 |
1133,17 |
3. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), тис.грн.
|
2008 |
104122 |
113,74 |
|||||||
|
2009 |
119006,8 |
14884,8 |
14884,8 |
114,29 |
114,29 |
14,29 |
14,29 |
||
|
2010 |
131485,3 |
12478,5 |
27363,3 |
110,49 |
126,28 |
10,49 |
26,28 |
4. Валовий прибуток, тис.грн.
|
2008 |
37692 |
107,29 |
|||||||
|
2009 |
48510,2 |
10818,2 |
10818,2 |
128,70 |
128,70 |
28,70 |
28,70 |
||
|
2010 |
43394,8 |
-5115,4 |
5702,8 |
89,46 |
115,13 |
-10,54 |
15,13 |
5. Рентабельність,%.
|
2008 |
36,2 |
95,48 |
|||||||
|
2009 |
40,8 |
4,6 |
4,6 |
112,71 |
112,71 |
12,71 |
12,71 |
||
|
2010 |
33,0 |
-7,8 |
-3,2 |
80,88 |
91,16 |
-19,12 |
-119,12 |
Отже, при проведеному аналізі показників спостерігається, що чистий прибуток підприємства за 2008-20082 р.р. несе нечіткий характер: спочатку він зріс на 2096,6 тис. тис., а потім впав на 8557,6 тис. грн., абсолютне значення його змінилося на -8557,6 і -6461 тис.грн. відповідно до базового і попереднього років.Темпи росту у 2010 р. порівняно з 2009 р. зменшилися на 0,43%. Темпи приросту у 2009 р. порівняно з 2010 р. . зменшилися на 66,65%.
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2008-2010 р.р. має тенденцію до зростання. Він у 2010 р. порівняно з 2008 р. на 1606987 тис.грн. Абсолюте значення його змінилося на 1581284 тис. грн. і 1606987 тис.грн. відповідно до базового і попереднього років, темпи росту у 2010 р. порівняно з 2009 р. збільшився на 1115,05%. Темпи приросту у 2010 р. порівняно з 2009 р. . зменшилися на 1115,05%.
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) з кожним роком зростає. Порівняно з 2008 р. у 2008 р. вона зросла на 27363,3 тис.грн., абсолютне значення змінилося на 12478,5 тис. грн. і 27363,3 тис. грн. відповідно до базового і попереднього років. Темпи росту у 2010 р. порівняно з 2009 р. збільшився на 11,99%. Темпи приросту у 2010 р. порівняно з 2009 р. теж зросли на 11,99%.
Валовий прибуток за 2008-20082 р.р. несе нечіткий характер: спочатку він зріс на 10818,2 тис. грн., а потім він впав на 5115,4 тис. грн., абсолютне значення змінилося на -5115,4 тис.грн.і 5702,8 тис.грн. відповідно до базового і попереднього років. Темпи росту у 2010 р. порівняно з 2009 р. зменшилися на 13,57%. Темпи приросту у 2009 р. порівняно з 2010 р. . зросли на 13,57%.
Рентабельність за 2008-20082 р.р. несе нечіткий характер: спочатку вона зросла на 4,6 %, а потім вона зменшилася на %. Абсолютне значення змінилося на -7,8 % і -3,2 % відповідно до базового і попереднього років Темпи росту у 2010 р. порівняно з 2009 р. зменшилися на 21,55%. Темпи приросту у 2009 р. порівняно з 2010 р. . зменшилися на 131,83%.
Графічний розрахунок основних техніко-економічних показників діяльності Парсіфаль зображено на рисунку 2.2.
Рисунок 2.2. Графічне зображення темпів росту.
Проводимо аналітичне вирівнювання і прогноз чистого доходу (виручки) від реалізації продукції.
Розділ 3. Шляхи покращення
3.1 Сприяння розвитку комерційного підприємництва в Україні
Українські вчені приділяють значну увагу пошуку шляхів розвитку інфраструктури фінансового ринку. Так, О.В. Батура та В.А. Табінський вважають, що створення інвестиційної інфраструктури малого підприємництва може бути досягнуте за рахунок формування спеціалізованих інвестиційних банків і пайових інвестиційних фондів які б акумулювали кошти приватних інвесторів для розміщення їх як портфельних інвестицій у малі підприємства. Вони пропонують створити регіональний ринок фінансових послуг на основі регіональної кредитно-гарантійної установи. Основою у цій системі повинні бути регіональні комерційні банки, що не мають великих корпоративних клієнтів, а орієнтовані на роботу із фізичними особами й представниками малого підприємництва, які шляхом певних організаційних перетворень зможуть надавати досить широкий спектр фінансових послуг.
Засновниками регіональної кредитно-гарантійної установи можуть бути банки, страхові компанії, іноземні інвестори, органи державної влади і малі підприємства. До найважливіших заходів у підвищенні ефективності кредитно-фінансової та інвестиційної підтримки суб'єктів малого підприємництва В.А. Табінський відносить створення загальноукраїнської системи лізингових послуг, франчайзингу, систем страхування інвестиційних ризиків у секторі малого підприємництва, доступних для всіх його суб'єктів; розробку відповідної системи гарантій для малого підприємництва у сфері кредитування; формування системи банків підтримки малого підприємництва; консолідацію усіх фінансових та інвестиційних ресурсів, призначених для розвитку малого підприємництва в усіх сферах економіки, з метою забезпечення підтримки перспективних проектів. При цьому він наголошує, що система створення скоординованої мережі об'єктів інфраструктури малого підприємництва потребує фінансового сприяння та матеріально-технічного забезпечення з боку держави.
О. Кужель вважає, що найважливішим елементом регіональної інфраструктури підтримки малих і середніх підприємств є фінансові інститути, покликані забезпечити доступність грошово-кредитних ресурсів. При цьому, в умовах гострої обмеженості державних коштів для підтримки малого підприємництва, пропонується принципово нова фінансова стратегія, яка передбачає:
-- залучення українських та іноземних банків, а також інших кредитно-фінансових організацій до фінансування (кредитування) програм, що реалізуються Українським фондом підтримки підприємництва (УФПП) під державні гарантії;
-- надання допомоги з боку іноземних банків, потенційних партнерів УФПП, у виході на міжнародні фінансові ринки й формування його репутації як міжнародного позичальника;
-- надання допомоги з боку іноземних і українських банків у випуску та розміщенні боргових зобов'язань УФПП або інших зобов'язань за його дорученнями на міжнародному фінансовому ринку;
-- спільну діяльність УФПП та іноземних і українських банків, інших кредитно-фінансових організацій, а також регіональних адміністрацій, інших урядових органів і організацій у створенні системи гарантій і взаємних поручництв для кредитування інвестиційних проектів у сфері малого підприємництва;
-- формування системи лізингу як однієї з найперспективніших можливостей створення і розвитку виробничого базису малого й середнього підприємництва в Україні;
-- цілеспрямовану діяльність УФПП у збільшенні власних активів за рахунок підвищення швидкості обігу наданих кредитів і активної роботи на
фондовому ринку.
Із сукупності компонентів, що складають інноваційну інфраструктуру, -- правового поля, інноваційних підприємств та інституцій, персоналу, інвестиційних структур, каналів інформації, методів оцінки проектів, міжнародних зв'язків -- М.Е. Сорокін виділяє інфраструктуру ринку інноваційного капіталу. Він пропонує комплекс рекомендацій, які стосуються насамперед фінансово-економічних умов та резюмуються у вигляді десяти важелів сприяння ринку інноваційного капіталу:
1. Розвиток ринку цінних паперів інноваційних підприємств.
2. Стимулювання венчурного капіталу, франчайзи, залучення іноземних інвестицій в інноваційну сферу.
3. Запровадження програми субвенцій, грантів і нематеріального забезпечення.
4. Установлення системи державних контрактів.
5. Поліпшення режимів оподаткування і регулювання діяльності малих інноваційних підприємств.
6. Створення інноваційних кредитних ліній, механізму гарантій та страхування.
7. Розвиток лізингу і розширення оренди державного майна.
8. Забезпечення механізмів взаємокредитування й кооперації інноваційних підприємств.
9. Підтримка партнерських структур.
10. Удосконалення методів оцінки комерційної перспективності й ризиків.
Жодним із джерел можливого забезпечення надходження коштів у розпорядження малих і середніх підприємств не слід нехтувати, оскільки тільки за такого підходу можна сподіватися на значні обсяги та прийнятну ціну фінансових ресурсів для цього сектору економіки. Відповідно, державна підтримка малого бізнесу означає водночас і підтримку джерел та каналів надходження коштів для них -- як кредитних, так і таких, що дають право на участь у прибутку. Однак для того, щоб фінансування малого бізнесу не перетворилося на філантропію без конкретних результатів, важливою складовою фінансової інфраструктури має стати своєрідна амортизаційно-страхова система щодо коштів, які надаються малим та середнім підприємствам. З огляду на це доцільно розробити ефективну систему фінансування малого бізнесу, яка базуватиметься на викладених нижче положеннях.
Держава у рамках погашення і страхування додаткових ризиків, пов'язаних із фінансуванням малого підприємництва, має здійснити імплементацію у фінансову інфраструктуру двох необхідних для стійкості цілої системи елементів. По-перше, це має бути низка компетентних і авторитетних незалежних агенцій, які б оцінювали перспективність фінансування тих чи інших проектів, реалізація яких і потребує відповідних коштів. По-друге, залежно від здійсненої цими агенціями оцінки перспективності конкретного проекту держава повинна гарантувати повернення певної частини коштів у разі невдачі при втіленні ідеї.
Варто також зазначити, що у деяких випадках пропоновані для фінансування проекти можуть становити комерційну таємницю, розголошення якої було б негативним для підприємця. Виходом із цієї ситуації могла б стати офіційна реєстрація та система юридичного захисту авторських ідей, що мали б становити основу проектів, здійснення яких потребує налагодження фінансування.
У випадках, коли ідея не може бути юридичне захищена, для її фінансування, яке гарантувало б комерційну таємницю, можна було б використати лотерейну систему, що функціонувала б на засадах розігрування кредитів між підприємцями, зацікавленими у них. Йдеться, власне, про розігрування кредитів, а не грантів, що значною мірою відсікатиме фінансове неспроможні й авантюрні проекти.
Переможці лотереї матимуть змогу отримати кредит без гарантії та застави, який, однак, необхідно буде у майбутньому повертати.
У цілому фінансова інфраструктура підтримки малого бізнесу має бути гармонійно діючою системою, до якої входитимуть такі основні елементи: джерела фінансових ресурсів, канали їх надходження на рахунки малих підприємств. агенції щодо незалежної оцінки перспективності фінансування розроблених проектів, агенції з офіційної реєстрації та юридичного захисту авторських ідей, агенції із забезпечення функціонування лотерейної системи розиграшу кредитів між підприємцями, зацікавленими у них.
При цьому послідовність залучення зазначених елементів інфраструктури відповідає графічній моделі, поданій на рисунку.
Ця модель демонструє, що після виникнення певної ідеї та розробки базованого на ній проекту підприємець Залежно від необхідного рівня конфіденційності подає запит на фінансування до агенції для незалежної оцінки перспективності фінансування розроблених проектів або до агенції із забезпечення функціонування лотерейної системи розиграшу кредитів між підприємцями.
У першому випадку залежно від здійсненої оцінки перспективності конкретного проекту встановлюється розмір (відсоток від величини кредиту) державних гарантій для повернення певної частини коштів у разі невдачі при втіленні ідеї та проводиться тендер на надання кредиту малому підприємству під установлений відсоток державних гарантій.
У другому випадку, якщо розиграш лотереї на фінансування закінчився успішно для підприємця, він оформлює безгарантійний і беззаставний кредит через відповідну державну установу.
Рисунок. 3.1 Графічна модель процесу залучення суб'єктів фінансової інфраструктури підтримки малого бізнесу
Таким чином, фінансова інфраструктура підтримки малого бізнесу створюватиме всі умови для того, щоб перспективні ідеї і проекти одержали достатнє фінансування за прийнятними цінами. При цьому система експертних оцінок перспективності проектів, диференційованих за розмірами державних гарантій повернення коштів, кредитних лотерей, виступатиме гарантом відповідальності й зацікавленості всіх учасників ринку у фінансуванні малих підприємств.
Ця обставина надзвичайно важлива, оскільки, як зазначив у виступі на Всеукраїнській нараді з питань підприємництва 15.07. 2002 року Президент України Л.Д. Кучма, ідея фінансового сприяння розвитку малого бізнесу в Україні була дискредитована.
Так, в Українському фонді підтримки підприємництва діяла дивна схема, що давала змогу шляхом видачі кредиту, який згодом перетворювався на безвідсоткову, а потім на безповоротну фінансову допомогу, фактично подарувати десятки мільйонів гривень невеликій групі підприємств. Не кращий стан справ і в спеціалізованій Кредитно-гарантійній установі з підтримки малого та середнього підприємництва, апарат якої не дуже результативно витрачає кошти, внесені свого часу до статутного фонду установи. А інших джерел поповнення досі не знайдено.
Запропонована модель функціонування фінансової інфраструктури підтримки малих підприємств відкидає використання обтяжливих фінансових зобов'язань для держави, неринкових засобів впливу на комерційні фінансові установи. а також виключає можливість безвідповідального ставлення підприємців до отриманих коштів. Водночас вона створює можливості для розв'язання гострої проблеми доступу малого бізнесу до порівняно дешевих фінансових ресурсів.
Висновки
Отже, розвиток недержавного сектора економіки -- один з основних напрямків економічних реформ, що відбуваються в економіці України. Значне місце у формуванні механізму саморозвитку ринку посідає мале підприємництво. Розвиваючись під впливом загальної макроекономічної політики, воно має бути об'єктом спеціальних заходів державної фінансової підтримки і стимулювання.
Політика державної підтримки малого підприємництва в Україні лише формується, робляться перші кроки, тому нині дуже важливо закласти в її основу правильні орієнтири, спрямувати діяльність органів державної влади центрального, регіонального та місцевого рівнів на максимальне використання потенціалу малого бізнесу й усунення наявних бар'єрів, що заважають становленню і розвитку цієї важливої сфери економічної діяльності.
Необхідність державної підтримки малого підприємництва -- далеко не аксіома, і визнання її багато в чому залежить від поглядів на економічну функцію держави, що домінують у ній, та на роль і значення малого підприємництва в національній економіці.
Обмеженість економічних і політичних можливостей сьогодні не дає змоги малому підприємництву в Україні конкурувати однаково з великими корпоративними структурами. Тому повинні використовуватися інші можливості. Серед основних напрямків компенсації браку ресурсів малого підприємництва слід виділити його самоорганізацію.
Малий бізнес - це самостійна, систематична господарська діяльність малих підприємств будь-якої форми власності та громадян - підприємців (фізичних осіб), яка проводиться на власний ризик з метою отримання прибутку.
Однією з найболючіших проблем для малого бізнесу є проблема пошуку й отримання фінансових ресурсів, необхідних для розвитку і процвітання фірми.
Для розвитку малих підприємств необхідно, щоб в Україні у цілому фінансова інфраструктура підтримки малогобізнесу була гармонійно діючою системою. Основними елементами інфраструктури, яка б мала забезпечувати малі підприємства фінансовими ресурсами, є банки, фондові біржі, а також не банківські фінансово-кредитні інститути - пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні фонди, довірчі товариства, кредитні спілки тощо.
Список використаної літератури
1. Варналій З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики. - 3-є вид., стер. - К.: т-во «Знання», КОО, 2005 - 302 с.
2. Говорушко Т.А., Тимченко О.І. Малий бізнес. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 200 с.
3. Шпак В.І. Розвиток малого підприємництва в Україні (на прикладі української видавничо-поліграфічної компанії «Експрес-Об'ява»). - К.:МАУП, 2008. - 112 с.: іл. - Бібліогр.: с.107-110.
4. Малий та середній бізнес. За загальною редакцією В.Є.Сахарова. - К.: ВНЗ «Національна академія управління », 2009. - 368 с.
5. Взаимодействие малого и крупного бизнеса. Информационно-аналитический сборник. Інститут предпринимательства и инвестиций. - Москва, 2009.- 178 с.
6. Литвиненко В.М. Малий бізнес у світовій економіці: Монографія - Київ-Ніжин: ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2010 . - 180 с.
7. Взаимодействие малых предприятий с крупным производством на региональном уровне. - Институт стратегического анализа и развития предпринимательства. - Москва, 1998. -282 с.
Подобные документы
Аналіз впливу законодавчого регулювання діяльності малих підприємств та його наслідків. Етапи формування малого підприємництва в Україні. Основні проблеми процесу розвитку малого підприємництва та шляхи їх подолання. Малі підприємства в сфері обігу.
статья [203,7 K], добавлен 22.02.2018Здійснення підприємництва у ринковій економіці та еволюція його теоретичного осмислення. Функції підприємництва, його форми та види. Законодавча база діяльності підприємств в Україні. Проблеми та шляхи удосконалення розвитку підприємництва в Україні.
курсовая работа [284,7 K], добавлен 02.03.2011Сутність, функції і види підприємництва; суб'єкти підприємницької діяльності. Труднощі і суперечності становлення вітчизняного малого бізнесу та перспективи його розвитку. Причини, що впливають на ефективність господарської діяльності в Україні.
курсовая работа [412,3 K], добавлен 31.01.2014Підприємництво як сучасна форма господарювання, його сутність, значення та організаційно-правові форми здійснення. Типологія, середовище та активізація підприємства. Головні проблеми та перспективи конкурентоздатності даної діяльності в Україні.
курсовая работа [31,5 K], добавлен 10.06.2011Аналітична оцінка ефективності діяльності ТОВ "Металоіндустрія Плюс", економічна діагностика результативності його господарювання. Формування стратегії подолання негативних тенденцій у роботі підприємства та шляхи підвищення її результативності.
дипломная работа [4,7 M], добавлен 02.07.2010Обґрунтування теоретико-методологічних основ функціонування підприємства як суб’єкта ринкових відносин та визначення його місця в структурі національної економіки. Аналіз динаміки показників діяльності підприємництва в Україні. Шляхи подолання проблем.
курсовая работа [1,5 M], добавлен 14.01.2016Роль і сутність підприємництва в умовах ринкових відносин. Аналіз функціонування суб’єктів підприємницької діяльності. Правові засади функціонування підприємницького сектору на сучасному етапі в Україні. Чинники, що впливають на розвиток підприємництва.
курсовая работа [65,4 K], добавлен 10.05.2011Сутність підприємництва як виду економічної активності, його роль у ринковій економіці. Головні риси, притаманні підприємництву. Основні форми підприємництва: мале, середнє. Проблеми розвитку підприємництва в Україні: Господарський та Податковий кодекси.
курсовая работа [80,1 K], добавлен 05.01.2014Сутність підприємництва, його функції, принципи та умови існування. Види підприємницької діяльності. Державне регулювання, організаційно-правові форми підприємництва в Україні. Загальна характеристика та аналіз підприємницької діяльності ПП "Гроно".
дипломная работа [266,6 K], добавлен 14.12.2011Загальні відомості про підприємство ВАТ "Тернопільський комбайновий завод", порядок формування стратегії його зовнішнього розвитку. Аналіз потенціалу розвитку машинобудування в Україні. Шляхи покращення становища машинобудівної галузі виробництва.
курсовая работа [1,6 M], добавлен 24.05.2015
