Прогнозування фінансових потреб виробничої фірми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прогнозування фінансових потреб виробничої фірми

Обов'язковою умовою успішної неперервної діяльності підприємства є розробка довгострокового фінансового планування, яке називають стратегічним плануванням.

Стратегічне планування (Strategic Planning) -- це процес визначення стратегічної мети і відповідних дій для досягнення даної мети. У результаті створюється довгостроковий план фірми, розрахований на майбутній період, до 10--15 років.

При плануванні існує певна послідовність дослідження інформації. Спочатку складають прогнозні, а на їх основі -- бюджетні звіти. При цьому існують певні вимоги до активів, Так, величина зростання основних засобів визначає бюджет капіталовкладень, а зміна величини робочого капіталу залежить від грошового потоку, пов'язаного з операційною діяльністю.

Капітальні інвестиції залежать від фінансової політики, що здійснюється на підприємстві. До складових фінансової політики відносяться:

-- розподіл чистого прибутку;

-- сплату дивідендів;

-- отримання додаткового капіталу підприємства (додаткова позика -- короткострокова, довгострокова, чи додаткова емісія тощо).

При складанні прогнозного балансу використовують методику «Правило рівноваги», тобто всі складові фінансових звітів змінюють у певній пропорційній залежності. Визначають прогнозну величину обсягу реалізації, яка впливає на величину зміни основних засобів і встановлює необхідну величину капітальних витрат; це потребує нового фінансування.

Існують різні моделі фінансового планування, але найчастіше використовується підхід у відсотках від обсягу продажу.

Найпростіша модель фінансового планування така, в якій кожна стаття фінансових звітів знаходиться в прямій математичній залежності від доходів, тобто коефіцієнт зростання всіх статей Балансу та Звіту про прибуток однаковий. Зіставлення розрахованих даних Балансу та Звіту про прибуток дозволяє визначити необхідну фінансову політику, а врахування прийнятої фінансової політики дозволяє скласти прогнозні фінансові звіти.

Одним з важливих питань, що знаходить відображення в прогнозних звітах, -- це узгодження між операційною, інвестиційною та фінансовою діяльністю. Розглянемо приклад взаємозалежності між обсягом реалізації та певною фінансовою політикою, що проводиться на підприємстві. Для прогнозних розрахунків визначаються коефіцієнти, що характеризують певну дивідендну політику на підприємстві:

коефіцієнт виплати дивідендів (К_в.д) як відношення величини дивідендів до чистого прибутку;

коефіцієнт капіталізації (реінвестування) (К_кап) як відношення величини нерозподіленого прибутку до чистого прибутку;

коефіцієнт інтенсивності капіталу (К_ін.к) як відношення активів до обсягу реалізації, що характеризує капіталоємність продукції;

маржа прибутку як відношення чистого прибутку до обсягу реалізації, що приймається як незмінна величина.

Якщо існує необхідність у капітальних інвестиціях, то це не тільки впливає на фінансову політику, а й обмежує інвестиційну діяльність, тобто взаємозв'язок між фінансовою та інвестиційною діяльність не може розглядатися ізольовано.

Якщо необхідна величини фінансування відбувається за рахунок зовнішніх джерел, то визначається звана величина -- необхідне зовнішнє фінансування (External Financing Needed -- EFN):

Якщо застосовують зовнішнє фінансування, то певним чином необхідно скористатися короткостроковою та довгостроковою позиками банку. Якщо ні, то прогнозний обсяг реалізації треба зменшити.

Для стійкого фінансового стану принципове значення має величина власних обігових коштів (net working capital -- NWC), тому найчастіше вважають, що величина робочого капіталу звітного і прогнозного періоду залишається незмінною.

Зростання обсягу реалізації веде до зростання фінансових ресурсів і прямо впливає на фінансову політику підприємства.

Формалізуємо залежність між зовнішнім фінансуванням і зростанням обсягу реалізації, враховуючи і коефіцієнт ризику. Для цього порівняємо темпи приросту обсягу реалізації, приросту активів, приросту нерозподіленого прибутку, EFN та коефіцієнт фінансового ризику.

Приріст активів визначається за формулами:

Приріст величини нерозподіленого прибутку визначають за формулою

Величина зовнішнього фінансування дорівнює:

Коефіцієнт фінансового ризику визначають за формулою

Заплановане зростання обсягу реалізації може відбуватися як за рахунок внутрішніх резервів, так і за рахунок зовнішнього фінансування. Внутрішніми джерелами фінансування є нерозподілений прибуток та додаткова емісія власних акцій. До додаткової емісії фінансові менеджери звертаються в особливих випадках, оскільки, як правило, надається перевага зовнішньому фінансуванню (випуск облігацій, кредити банків тощо), яке веде до збільшення фінансового лівериджу та до зростання прибутковості власного капіталу.

Якщо зростання обсягу реалізації відбувається за рахунок нерозподіленого прибутку, то фінансовий ризик підприємства зменшується. Якщо зростання обсягу реалізації відбувається за рахунок зовнішнього фінансування, то фінансовий ризик підприємства збільшується.

Для того щоб забезпечити зростання обсягів реалізації з урахуванням певної фінансової політики, треба визначити певні обсяги реалізації, що дозволять або не застосовувати зовнішнє фінансування, або не змінювати фінансову незалежність підприємства. З цією метою розраховують певні коефіцієнти зростання.

Коефіцієнт внутрішнього зростання (К_вн.зр) характеризує максимальний темп приросту обсягу реалізації, який може мати підприємство без зовнішнього фінансування.

стратегічне фінансове економічне планування

де К_кап - нерозподілений прибуток / чистий прибуток;

ROA - чистий прибуток / активи.

Коефіцієнт стійкого зростання (К_ст.зр) характеризує максимальний темп приросту обсягу реалізації, який гарантує постійну величину співвідношення зобов'язань до власного капіталу. Фінансування відбувається без зміни коефіцієнта фінансового ризику, тобто за рахунок позичок і нерозподіленого прибутку.

де К_кап - нерозподілений прибуток / чистий прибуток;

ROE - чистий прибуток / ВК.

Найбільш узагальненим показником, який характеризує можливості підприємства щодо розширення основної діяльності, є коефіцієнт стійкості економічного зростання.

Розширену факторну модель для розрахунку коефіцієнта стійкості економічного зростання можна записати так:

де РП -- реінвестований прибуток; ЧП -- чистий прибуток; ВР -- виручка від реалізації продукції без ПДВ; ВОК -- сума власних обігових коштів; ВК -- сума власних коштів; КЗ -- сума короткострокових зобов'язань; К -- сума всіх коштів; ОК -- сума обігових коштів, або

де Кр.п. - частка прибутку реінвестована у виробництво; Кр - рентабельність реалізованої продукції; Ко.в.к - обіговість власних коштів; К з.в.к - коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами; Кп.л - коефіцієнт поточної ліквідності; Кк.з/к - коефіцієнт (частка) короткострокових зобов'язань у капіталі підприємства; Кф.з - коефіцієнт фінансової залежності.

Використання багатофакторної моделі коефіцієнта стійкості економічного зростання і дослідження його тенденції (тренду) в динаміці дозволяє провести прогноз темпів розвитку підприємства, а застосовуючи методи факторного аналізу, оцінити вплив кожного показника-фактора на узагальнений показник -- стійкість економічного зростання.

У межах загальної довгострокової стратегії розробляються короткострокові завдання, тобто здійснюється бюджетування.

Бюджетування (Budgeting), як процес складання бюджетів, дає можливість здійснювати періодичне планування, забезпечує координацію, кооперацію та комунікацію різних часових періодів, різних ланок діяльності, різних центрів відповідальності, дозволяє узгодити мету та кількісно обґрунтувати необхідні витрати, є базою для оцінювання діяльності підприємства та його підрозділів тощо. Зрозуміло, що для вирішення та узгодження всіх цих питань необхідно розробляти як окремі бюджети (операційні, фінансові), так і загальний (зведений) бюджет.

Обов'язковою складовою бюджетування є оформлення його результатів у вигляді системи бюджетів.

Бюджет (Budget) -- це план майбутніх дій підприємства, виражений у натуральних та грошових показниках. Найчастіше бюджет складається і затверджується на один рік з деталізацією за кварталами, місяцями тощо.

Зведений бюджет (Master Budget) базується на операційних та фінансових бюджетах та узгоджує майбутні операції всіх підрозділів підприємства.

Операційні бюджети (Operating Buget) -- це сукупність бюджетів продажу, витрат, доходів, які забезпечують визначення бюджету грошових коштів і складання бюджетного звіту про прибуток.

Операційні бюджети розробляються за певною послідовністю, яка визначається особливостями виробничого процесу й залежністю та взаємозалежністю між економічними та розрахунковими показниками. Розробка операційного бюджету базується на прогнозній інформації про обсяги продажу, які дозволяють визначити бюджети запасів, прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, виробничих накладних витрат, собівартості готової продукції, реалізованої продукції, витрат на збут, на управління. Уся ця інформація є основою для складання бюджетного звіту про фінансові результати.

Фінансові бюджети (Financial Budget) -- це сукупність бюджетів капітальних вкладень, грошових потоків, що дозволяють визначити його фінансову політику. Лише за наявності такої інформації можна скласти бюджетний баланс і визначити майбутній фінансовий стан підприємства. Складена бюджетна фінансова звітність дозволяє бачити завтрашній день фірми і є обов'язковою та необхідною складовою ефективного управління підприємством.

Основним завданням при бюджетуванні є визначення взаємодії між операційною, інвестиційною та фінансовою політикою підприємства за різних рівнів продажу продукції.

Основним показником, на якому базується розробка бюджетів і визначення майбутніх фінансових звітів, є прогнозний обсяг продажу (Sales Forecast), при цьому точність не є вирішальною.

Бюджет продажу (Sales Budget) -- це операційний бюджет про запланований обсяг продажу, ціну та дохід, є відправною точкою при бюджетуванні.

З бюджету продажу випливає бюджет виробництва (Production Budget), де визначаються заплановані номенклатура, структура та обсяг виробництва, та враховуються заплановані запаси готової продукції. Тому обсяг виробництва за балансовим рівнянням визначається як сума необхідного обсягу продажу плюс запас готової продукції на кінець періоду та мінус запас готової продукції на початок періоду.

Потім розробляють бюджет використання матеріалів (Material Usage Budget), де визначають кількість та номенклатуру матеріалів для виконання виробничої програми.

Розрахунок кількості матеріалів, які їх необхідно придбати, знаходить відображення в бюджеті придбання матеріалів (Material Purchases Budget), де обсяг закупівлі матеріалів визначається як сума виробничих потреб в матеріалах плюс необхідний запас матеріалів на кінець періоду та мінус початковий запас матеріалів.

Визначивши обсяг виробництва продукції з урахуванням номенклатури та структуру, встановивши технологічні норми праці на одиницю продукції й тарифні ставки, розробляються бюджет прямих витрат на оплату праці (Direct Labor Budget).

Обсяг необхідних змінних та постійних накладних витрат визначають у бюджеті загальновиробничих витрат (Manufacturing Overheads Budget),

Бюджетна собівартість у бюджеті собівартості виготовленої продукції (Cost of Goods Manufactured Budget) визначається на підставі бюджетів використання прямих витрат, прямих витрат на оплату праці, виробничих накладних витрат з урахуванням запланованих залишків незавершеного виробництва. Бюджетна собівартість виготовленої продукції розраховується як заплановані витрати на виробництво та залишки незавершеного виробництва.

На підставі бюджетів запасів готової продукції та собівартості виготовленої продукції складають бюджет собівартості реалізованої продукції (Cost of Goods Sold Budget). Собівартість реалізованої продукції визначається як собівартість виготовленої продукції з урахуванням залишків готової продукції.

Витрати на управління та обслуговування підприємства знаходять відображення в бюджеті адміністративних витрат (Administrative Expense Budget).

Виходячи з бюджету продажу, складають бюджет витрат на збут (Selling Expense Budget), де враховують як змінні, так і постійні збутові витрати. На підставі бюджетів продажу, собівартості реалізованої продукції, витрат на збут, адміністративних витрат та інших операційних витрат складають бюджетний звіт про прибуток (Budgeted Income Statement).

Виходячи з обсягів операційної діяльності, взаємовпливу та взаємозалежності Інвестиційної та фінансової діяльності, визначають бюджет грошових коштів (Cash Budget), враховуючи, що не всі доходи та витрати мають грошовий характер.

Заключним етапом є складання бюджетного балансу (Budgeted Balance Sheet), де міститься інформація про майбутній фінансовий стан в результаті запланованих операцій.

Задача 14

Особа N вирішила зайнятися бізнесом у сфері роздрібної торгівлі кишеньковими калькуляторами. Вона звернулася до відділу торгівлі й отримала інформацію, що вартість патенту становить 100 грн. Крім того оренда приміщення за рік становить 700 грн. Собівартість калькуляторів становить 20 грн. з правом повернення нереалізованого товару. Підприємець вирішив, що ціна 50 грн. за один калькулятор буде найкращою.

Визначити, скільки калькуляторів підприємець повинен продавати, щоб його бізнес був прибутковим. Яка виручка забезпечить беззбитковість його підприємства?

Визначимо точку беззбитковості:

ТБ = Постійні витрати / Ціна - Собівартість =

(700+100)/50-20 = 27 (штук)

Отже, щоб бізнес був беззбитковим, мінімальний обсяг реалізації має становити 27 штук калькуляторів. Тобто, щоб бізнес був прибутковим підприємець повинен продавати більше як 27 штук калькуляторів.

Виручка в розмірі 27*50 = 1350 грн. забезпечить беззбитковість підприємства підприємця.

Задача 31

Розрахувати коефіцієнт поточної ліквідності багатопрофільного підприємства, якщо на кінець 2000 р. активи розділу ІІ балансу становили 1125 тис. грн., розділу ІІІ балансу - 1125 тис. грн., короткострокові зобов'язання в 2000 р. - 851 тис. грн.

Визначити як зміниться коефіцієнт поточної ліквідності, якщо підприємство здійснюватиме такі операції:

1) сплатить 100 тис. грн. короткострокових зобов'язань готівкою;

2) отримає 155 тис. грн.. від дебіторів;

3) купить товари на суму 50 тис. грн. у кредит;

4) спише товарно-матеріальні запаси вартістю 34 тис. грн. і нарахує знос 14 тис. грн.

Коефіцієнт поточної ліквідності визначається:

Кп.л. = Поточні активи / поточні зобов'язання = 1125 + 1125 / 851 = 2,6

Якщо підприємство сплатить 100 тис. грн. короткострокових зобов'язань готівкою; отримає 155 тис. грн. від дебіторів; купить товари на суму 50 тис. грн. у кредит; спише товарно-матеріальні запаси вартістю 34 тис. грн. і нарахує знос 14 тис. грн., тоді коефіцієнт поточної ліквідності буде:

Кп.л. = (1125 + 1125) + (155 - 34 + 14) / 851 - 100 + 50 = 2385 / 801 = 2,9

Отже, як бачимо коефіцієнт поточної ліквідності збільшиться на 0,3 (2,9-2,6) пункта.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" від 16.07.2000.

2. Головко В. І., Мінченко В. А., Шарманська В. М. Фінансово-економічна діяльність підприємства: контроль, аналіз та безпека: Навч. посібник. -- К., 2005.

3. Єлейко Я. І., Кандибка О. М., Лапішко М, Л., Смовженко Т. С. Основи фінансового аналізу. -- Львів: Львівський банківський інститут НБУ, 2000.

4. Комаринський Я., Яремчук І. Фінансово-інвестиційний аналіз. Навч. посіб. - К.: Українська енциклопедія, 1996.

5. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібник -- К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. -- 378 с.

6. Крамаренко Г. О. Фінансовий аналіз і планування: Навч. посібник. - К., 2003.

7. Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання. - К.: КНЕУ, 2001. - 387с.

9. Шморгун Н. П., Головко І. В. Фінансовий аналіз. Навчальний посібник. -- К.: ЦНЛ, 2006. -- 528 с.

Размещено на Allbest.ru