Підприємство на ринку ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підприємство на ринку ресурсів

Зміст

Вступ

Розділ 1. Основи теорії попиту та пропозиції ресурсів

1.1 Значення формування цін на ресурси

1.2 Формування ринкового попиту на ресурси

1.3 Пропозиція ресурсів для фірми

Розділ 2. Формування попиту на ресурси підприємством

2.1 Основні визначники попиту на ресурс

2.2 Попит на ресурси за недосконалої конкуренції

2.3 Еластичність попиту на ресурс

2.4 Оптимальне співвідношення ресурсів підприємства

Розділ 3. Комплексне розрахункове завдання

Висновки

Вступ

Як відомо, ринки факторів виробництва включають ринки праці, сировини та інших виробничих ресурсів, які використовує підприємство у своїй діяльності. В основі функціонування ринків факторів виробництва лежать ті ж самі принципи, що і в основі товарних ринків. Аналіз попиту і пропозиції є основним методом їх вивчення. Але поряд із цим є і окремі відмінності, що відрізняють дію ринкового механізму факторів виробництва від товарного ринку і ринку послуг.

Попит підприємства на ресурси так або інакше залежить від попиту на кінцеві товари і послуги і ніби народжується ним. Томі попит підприємства на виробничі ресурси називають похідним попитом, і це є найбільш важливою його характеристикою.

З точки зору пропозиції фактори виробництва надаються домашніми господарствами, а не підприємствами, оскільки доходи споживачів визначаються співвідношенням попиту і пропозиції на ринках виробничих факторів.

Конкурентний ринок - це ринок факторів виробництва, де є багато продавців і багато покупців і при цьому ніхто із них не може вплинути на вартість фактора виробництва.

За умов чистої конкуренції, скажімо, виробник огірків приймає ринкову ціну і вирішує, яку площу виділити під цю культуру. Місцевий ресторан за умов монополістичної конкуренції вирішує, яке поєднання ціни, якості обслуговування та реклами максимізуватиме його прибутки. Виробник автомобілів приділяє особливу увагу виробничій стратегії своїх конкурентів і встановлює на цій основі власні ціни та обсяги продукції. Місцева телефонна компанія, що займає монопольне становище, подає прохання до відповідного державного органу про підвищення тарифів, а відтак -- надає послуги усім користувачам.

Хоча фірми і ринкові структури дуже відрізняються між собою, асе ж фірми загалом мають чимало спільного. Так, кожна фірма для виробництва свого продукту -- огірків, бутербродів, автомобілів чи надання телефонних послуг -- повинна застосовувати виробничі ресурси. Наприклад, виробник огірків поряд з іншими ресурсами використовує й ділянку землі, трактори, добрива і працю збирачів овочів. Ресторан купує кухонне устаткування і наймає поварів та офіціантів. Виробник автомобілів купує матеріали та сировину і наймає менеджерів, бухгалтерів, інженерів, робітників складальних ліній. Телефонна компанія орендує землю, купує телефонні дроти й опори, наймає операторів і рахівників з оплати рахунків.

Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсового дослідження: «Підприємство на ринку ресурсів».

Об'єкт дослідження - мікроекономіка.

Предмет дослідження - підприємство на ринку ресурсів.

Мета дослідження - розглянути попиті пропозицію на ресурси в умовах досконалої і недосконалої конкуренції, а також особливості їх функціонування.

Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:

1) розглянути теоретичні основи попиту та пропозиції ресурсів;

2) проаналізувати формування цін на ресурси;

3) охарактеризувати формування ринкового попиту на ресурси;

4) дослідити основні визначники попиту на ресурс;

5) проаналізувати попит на ресурс за недосконалої конкуренції;

6) розглянути еластичність попиту на ресурс;

7) дослідити оптимальне співвідношення ресурсів підприємства.

Методи дослідження. Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння.

Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

Розділ 1. Основи теорії попиту та пропозиції ресурсів

1.1 Значення формування цін на ресурси

Найважливішим в цінах на ресурси є те, що вони є основним чинником, який впливає на грошові, або номінальні, доходи. Видатки фірм на придбання економічних ресурсів -- це доходи (у вигляді заробітної плати, ренти, процента) домогосподарств, що пропонують власні людські і майнові ресурси.

Подібно як ціни на продукти розподіляють кінцеві товари і послуги між споживачами, так само й ціни на ресурси-розподіляють обмежені ресурси між галузями і фірмами. Розуміння того, як ціни ресурсів впливають на розподіл ресурсів, має важливе значення. Річ у тім, що в динамічній економіці ефективний розподіл ресурсів з перебігом часу викликає їх безперервне переміщення між альтернативними напрямами використання.

Для фірм ціни на ресурси є витратами, тому для отримання максимального прибутку фірма повинна виробляти найдохіднішу продукцію за найефективнішого (найменш витратного) поєднання ресурсів. За певної технології саме ціни на ресурси визначають ті кількості землі, праці, капіталу і підприємницьких здібностей, які використовуватимуться у виробничому процесі.

Економісти здебільшого погоджуються між собою щодо основних принципів ціноутворення на ресурси. Проте виникають значні розбіжності стосовно того, які з цих принципів потрібно застосовувати до конкретних ресурсів і ринків. Хоча економісти єдині в тому, що ціноутворення і використання економічних ресурсів (факторів виробництва) є феноменом попиту і пропозиції, однак вони також визнають, що на окремих ринках попит і пропозиція на ресурси можуть нерідко набувати складних вимірів, тобто суттєвої відрізнятися від звичайних. Ситуація ускладнюється ще й тим, що на сили попиту і пропозиції можуть впливати, або навіть їх витісняти, політика і заходи уряду, фірм чи трудових спілок, а також інші інституційні чинники.

1.2 Формування ринкового попиту на ресурси

Найпростіший підхід до визначення попиту на ресурси передбачає, що фірма набуває певний ресурс на конкурентному ринку і продає власний продукт на конкурентному ринку. Простота цього підходу полягає в тому, що в умовах конкуренції фірма продає за наявною ринковою ціною стільки свого продукту, скільки вважає за доцільне, тобто таку незначну частку загального обсягу продукції, що не може впливати на ціну продукту. Подібно на ринку ресурсів конкуренція означає, що фірма купує таку незначну частку загального обсягу ресурсу, яка не чинить впливу на його ціну.

Попит на ресурси є похідним попитом, тобто похідним від товарів і послуг, які виробляють за допомогою певних ресурсів. Ресурси задовольняють потреби людини не прямо, а опосередковано -- через виробництво товарів і послуг. Ніхто не хоче "споживати" гектар землі, трактор чи послуги праці фермера; домогосподарства бажають споживати продукти харчування або продукти, вироблені за допомогою цих ресурсів, а не самі ресурси. Аналогічно, попит на автомобілі викликає попит на працівників автомобільної промисловості і потребу для цих працівників в таких послугах, як підготовка податкової декларації, стрижка волосся, догляд за дитиною, отже, -- похідний попит на перукарів, доглядальниць тощо.

Похідний характер попиту на ресурси означає, що стабільність попиту на будь-який ресурс залежатиме від:

1) продуктивності ресурсу при створенні блага;

2) ринкової вартості, або ціни, блага, виробленого за допомогою цього ресурсу.

Ресурс, що є високопродуктивним при виробництві блага, яке високо оцінює суспільство, користуватиметься великим попитом. З іншого боку, попит буде незначним на відносно непродуктивний ресурс, за допомогою якого можна виробляти певне благо, що не користується попитом у домогосподарств. І не буде жодного попиту на ресурс, -- навіть якщо він феноменально ефективний -- у виробництві того продукту, який ніхто не хоче купувати.

Роль продуктивності і ціни продукту при визначенні попиту на ресурс можна чітко показати за допомогою таблиці 1. Припустімо, що фірма набуває для свого підприємства лише один змінний ресурс -- працю. Дані стовпців 1-3 нагадують нам про закон спадної віддачі, згідно з яким граничний продукт (MP) праці падає, досягнувши деякої точки. Для простоти припустімо, що граничний продукт починає зменшуватися з першим найнятим працівником.

Похідний попит на ресурс залежить не лише від продуктивності цього ресурсу, але також і від ціни продукту, який виробляють за допомогою цього ресурсу. У стовпці 4 подано відомості про ціну. Ціна продукту є постійною і в даному випадку дорівнює 2 дол., бо ми припускаємо наявність конкурентного ринку продукції. Фірма приймає ціну і може продавати за цією ціною такий обсяг продукції, який захоче.

Таблиця 1.Попит на ресурс: продаж продукту за чистої конкуренції

Перемноживши дані стовпця 2 на дані стовпця 4, отримаємо у стовпці 5 дані про загальний виторг. Із даних про загальний виторг можна обчислити граничний продукт у грошовому виразі (MRP) -- приріст загального виторгу, що походить з використання кожної додаткової одиниці змінного вхідного фактора (в цьому випадку праці). Його вказано у стовпці 6.

Шкала MRP -- стовпці 1 та 6 -- це шкала попиту фірми на працю. Щоб пояснити це твердження, нам спочатку потрібно з'ясувати правило, яким користується фірма, що орієнтується на прибуток, при застосуванні будь-якого ресурсу. Для максимізації прибутку фірма повинна використовувати додаткові одиниці будь-якого ресурсу доти, доки кожна наступна одиниця дає більший приріст загального виторгу фірми, ніж приріст її загальних витрат.

Економісти для позначення приросту загальних витрат і приросту загального виторгу, що зумовлює кожна додаткова одиниця праці або іншого змінного ресурсу, застосовують спеціальні терміни. Нам уже відомо, що MRP вимірює приріст загального виторгу внаслідок використання кожного наступного найнятого працівника. Величину, на яку кожна додаткова одиниця ресурсу збільшує загальні витрати фірми (витрати на ресурси), називають граничними витратами на ресурси (MRC). Отже, можна змінити правило для використання ресурсів так: фірма матиме прибуток при застосуванні додаткових одиниць ресурсу до тієї точки, в якій MRP цього ресурсу дорівнює MRC. Якщо кількість працівників, яку фірма наймає в даний момент така, що MRP останнього працівника перевищує його або її MRC, то фірма забезпечує собі прибуток від найму більшої кількості працівників. Однак, якщо кількість зайнятих така, що MRC останнього найнятого працівника перевищує MRP, фірма наймає працівників, які не оплачують самих себе, отже, вона може збільшити свій прибуток лише внаслідок звільнення деякої кількості працівників. Слід зауважили, що це правило MRP=MRC дуже подібне до правила максимізації прибутку МЯ=МС, що застосовувалось для визначення цін і обсягу продукції. Логічне обґрунтування обох правил однакове, але тепер ми акцентуємо увагу на витратах на ресурси, а не на обсягах-продукції.

Оскільки ціна на продукт і граничний виторг на чисто конкурентному ринку дорівнюють одне одному, остільки ціна на ресурси та граничні витрати на ресурси збігаються, коли фірма залучає ресурси у конкурентній боротьбі. На чисто конкурентному ринку праці ставку заробітної плати встановлюють сукупна, або ринкова, пропозиція праці та ринковий попит на працю. Окрема фірма не може впливати на цю ставку заробітної плати, бо вона наймає дуже незначну частку сукупної пропозиції праці. Це означає, що загальні витрати на ресурси збільшуються точно на величину наявної ставки заробітної плати для кожного найнятого додаткового працівника; ставка заробітної плати і MRC рівні між собою. Звідси випливає, що фірма в умовах конкуренції найматиме працівників до точки, в якій ставка заробітної плати (або MRC) дорівнює їхньому MRP.

Використовуючи дані стовпця 6 з таблиці 1, виявляємо, що коли ставка заробітної плати дорівнює 13,95 дол., фірма найматиме лише одного працівника. Це відбуватиметься тому, що перший працівник забезпечить загальний виторг 14 дол., а приріст загальних витрат становитиме трохи менше -- 13,95 дол. Іншими словами, MRP перевищує MRC для першого працівника, тому цього працівника вигідно найняти. Проте для кожного наступного працівника MRC перевищує MRP, а це означає, що фірмі невигідно наймати жодного з цих працівників. Якщо ставка заробітної плати становить 11,95 дол., то з тієї ж причини виявляємо, що фірмі вигідно наймати як першого, так і другого працівника. Так само, якщо ставка заробітної плати становить 9,95 дол., то наймуть трьох працівників, якщо 7,95 дол. -- чотирьох, якщо 5,95 дол. -- п'ятьох. І так далі. Очевидно, що шкала MRP відображає попит фірми на працю, бо кожна точка на цій шкалі (графіку) показує кількість працівників, які фірма найняла би за кожної можливої ставки заробітної плати. Це показано на рисунку 1.



Рисунок 1. Попит виробника на ресурс за умов чистої конкуренції

Крива MRP є кривою попиту на ресурс. Положення цієї кривої залежить від граничної продуктивності ресурсу і ціни продукту. За умов чистої конкуренції ціна продукту постійна; отже, зниження граничної продуктивності -- єдина причина того, що крива попиту на ресурс є спадною.

Раніше ми застосували правило рівності цін та граничних витрат, або Р = МС, для обсягу продукції з максимальним прибутком і виявили, що в короткостроковому періоді для конкурентної фірми частина кривої граничних витрат, що лежить вище кривої середніх змінних витрат, є кривою пропозиції продукту в короткостроковому періоді. Тепер застосовуємо правило MRP = MRC для витрат, які забезпечують максимальний прибуток, до кривої MRP і виявляємо, що ця крива є кривою попиту на застосовуваний вхідний фактор, або ресурс.

Використання ресурсу приносить прибуток до тієї точки, в якій його граничний продукт у грошовому виразі дорівнює граничним витратам на ресурс (MRP = MRC).

Застосування правила MRP = MRC до кривої MRP фірми показує, що крива MRP є кривою попиту фірми на ресурс.

1.3 Пропозиція ресурсів для фірми

Коли ринок ресурсів абсолютно конкурентний, фірма може придбати будь-який обсяг цього ресурсу за фіксованою ціною. Крива пропозиції даного ресурсу для фірми тоді абсолютно еластична, як на мал. 2б. На мал. 2б фірма купує тканину за ціною 10 дол. за ярд (91,44 см) для пошиття одягу. Оскільки фірма займає лише незначну частину ринку тканини, вона може купити будь-яку кількість останньої, не впливаючи на її ціну.

Крива пропозиції СВт для фірми на рис. 2б -- це крива середніх витрат (так само, як крива попиту для фірми с кривою середньої виручки), оскільки це витрати, які фірма має зробити на одиницю придбаного нею ресурсу. Крива граничних витрат ГВт, з іншого боку, показує витрати фірми на кожну додаткову одиницю ресурсу, який вона купує. (Крива граничних витрат на ринку ресурсів виробництва аналогічна кривій граничної виручки на ринку продукції). Коли ринок ресурсів виробництва конкурентний, криві середніх витрат і граничних витрат зображуються ідентичними горизонтальними лініями, так само як лінії граничної та середньої виручки для конкурентної фірми на ринку продукції.

Рисунок 2. Пропозицій ресурсу для фірми на конкурентному (тис. ярдів) ринку ресурсів.

Коли ми розглядали особливий випадок з ринком продукції з конкуренцією, ми бачили, що фірми купують ресурси, такі як праця, до тієї точки, в якій продукт граничної виручки дорівнює ціні ресурсу, як у рівнянні (14.3). Таким чином, у випадку ринку з конкуренцією умовою максимізації прибутку с тс, що ціна на ресурс мас дорівнювати граничним витратам:

В нашому прикладі ціна на тканину (10 дол. за ярд) визначається конкурентним ринком тканини (мал. 2а) в точці перетину кривих попиту і пропозиції. На мал. 2б показано кількість тканини, закуплену фірмою, в точці перетину кривих граничних витрат і граничної виручки. Якщо закуплено 50 ярдів тканини, то граничні витрати в розмірі 10 дол. дорівнюють граничній виручці, одержаній від збуту одягу, який став можливим завдяки збільшенню використання тканини у виробничому процесі. Якби було придбано менше від 50 ярдів тканини, фірма втрачала б можливість одержати додатковий прибуток від реалізації одягу. Якби обсяг закупок був більшим від 50 ярдів, до вартість тканини перевищила б граничну виручку, яку фірма одержала б, реалізуючи додаткову кількість одягу.

На конкурентному ринку ресурсів виробництва фірма може придбати будь-яку кількість ресурсу, не впливаючи на ціну. Отже, фірма має справу з абсолютно еластичною кривою попиту на цей ресурс. Через це кількість ресурсу, придбана виробником продукту, визначається точкою перетину кривих попиту і пропозиції. В частині а) галузева кількість попиту і пропозиції тканини врівноважується за ціною 10 дол. за ярд. У частині б) фірма мас справу з горизонтальною кривою граничних витрат по ціні 10 дол. за ярд і приймає рішення купити 50 ярдів.

Крива ринкової пропозиції фактора виробництва, як правило, похило прямує догори. Проте, коли вхідним ресурсом с праця, то рішення щодо пропозиції приймають радше люди, ніж фірми. Тоді основною метою стає не максимізація прибутку, а максимізація корисності.

Розділ 2. Формування попиту на ресурс підприємством

2.1 Основні визначники попиту на ресурс

Побудова кривої попиту на ресурс ґрунтується на двох взаємопов'язаних чинниках -- продуктивності ресурсу і ринковій ціні продукту, який виробляють за допомогою цього ресурсу. У нашому попередньому аналізі змін у попиті на продукт запроваджено ще один фактор -- зміна цін на інші ресурси.

Оскільки попит на ресурс є похідним, то будь-яка зміна у попиті на продукт впливатиме на ціну продукту і, отже, на MRP ресурсу. За інших рівних умов, зміна у попиті на продукт, який продукується певним видом праці, змінюватиме попит на працю у тому ж напрямі.

У таблиці 1 припустімо, що внаслідок збільшення попиту на продукт ціна продукту різко зросла -- від 2-х до 3-х дол. Якщо обчислити значення для нової кривої попиту на працю і нанести їх на рисунок , можна побачити, що ця нова крива лежить праворуч від попередньої кривої. Так само зменшення попиту на продукт і зниження його ціни перемістить криву попиту на працю вліво.

За інших незмінних умов, зміна у продуктивності праці переміщує в тому ж напрямі і криву попиту на працю. Наприклад, якщо подвоїти значення MP зі стовпця 3 таблиці 1, то виявляється, що значення даних МRР також подвоїлось, що означає збільшення попиту на працю.

Продуктивність будь-якого ресурсу можна змінити декількома шляхами.

1. Інші вхідні фактори виробництва. Дані про граничну продуктивність, скажімо, праці, залежатимуть від кількості інших ресурсів, що пов'язані з нею. Чим більша кількість капіталу та землі поєднується із працею, тим вищі гранична продуктивність і попит на працю.

2. Технічний прогрес. Вдосконалення техніки і технології чинить такий самий вплив. Чим вища якість капіталу, тим вища продуктивність праці. Праця сталеливарників на сучасних кисневих конверторах, що становлять певний обсяг реального фізичного капіталу, продуктивніша, ніж праця робітників на старих мартенівських печах, які становлять таку ж кількість фізичного капіталу.

3. Якість робочої сили. Підвищення якості самого змінного ресурсу -- праці -- збільшуватиме граничну продуктивність і, отже, попит на працю. По суті, ми отримуємо нову криву попиту на інший, кваліфікованіший і складніший, вид праці.

Усі ці міркування важливі для пояснення того, чому середній рівень (реальної) заробітної плати вищий у Сполучених Штатах Америки, ніж в більшості інших країн. Американські працівники зазвичай мають ліпше здоров'я і вищу кваліфікацію, ніж працівники інших країн, і в більшості галузей економіки застосовують більший обсяг капітальних благ вищої якості, а також; багатші природні ресурси. Це спричиняє високий попит на працю. Пропозиція на ринку праці у США є відносно обмеженим ресурсом порівняно з іншими країнами. Усталений попит і відносно обмежена пропозиція призводять до високих ставок заробітної плати.

Подібно як ціни на інші продукти змінюють попит на деякий визначений товар, так і зміни у цінах на інші ресурси можуть змінити попит на конкретний ресурс. Як вплив зміни ціни на продукт X на попит на продукт Y залежить від того, є X і Y замінниками чи взаємодоповнюваними товарами (розділ 3), так і вплив зміни ціни ресурсу А на попит на ресурс В залежатиме від їхньої взаємозамінюваності або ступеня їх доповнюваності.

Припустімо, що в деякому виробничому процесі технологія передбачає, що праця і капітал як фактори взаємозамінюють одне одного. Фірма може виробляти деякий обсяг продукції з відносно невеликою кількістю праці та відносно великою кількістю капіталу, і навпаки. Тепер припустімо, що ціна машин і устаткування знижується. Відповідний вплив на попит на працю буде результатом двох протилежних ефектів: ефекту заміщення і ефекту обсягу продукції.

1. Ефект заміщення. Зниження цін на машини і устаткування спонукає фірму замінювати працю машинами. Це очевидна реакція пристосування, якщо фірма намагається виробляти певний заданий обсяг продукції з найнижчими витратами. Отже, за наявних ставок заробітної плати буде найнято менше робітників. Цей ефект заміщення знижуватиме попит на працю.

2. Ефект обсягу продукції. Оскільки ціна машин знизилася, витрати виробництва різних обсягів продукції також зменшилися. За нижчих витрат фірмі вигідно виробляти і продавати більший обсяг продукції, який розширить попит на усі ресурси, включаючи працю. Внаслідок зниження цін на машини і устаткування цей ефект обсягу продукції збільшуватиме попит на працю.

Отже, ефект заміщення означає, що фірма купуватиме більше того ресурсу, відносна ціна якого знизилася, і навпаки, використовуватиме менше ресурсу, відносна ціна якого зросла. Тобто зниження ціни капіталу збільшить відносну ціну праці і зменшить попит на працю. Ефект обсягу продукції простежується, бо зміна ціни фактора змінить витрати виробництва і обсяг продукції, що максимізує прибуток, у тому ж напрямі. Зниження ціни на капітал знижуватиме витрати виробництва, збільшуватиме обсяг продукції, який максимізує прибуток, і збільшуватиме попит на працю.

Ефекти заміщення та обсягу продукції діють у протилежних напрямах. При зниженні цін машин і устаткування ефект заміщення зменшує, а ефект обсягу продукції збільшує попит на працю. Фактичний чистий вплив на попит на працю залежатиме від відносних значень цих двох протилежних ефектів. Коли ефект заміщення перевищує ефект обсягу продукції, то зниження ціни капіталу зменшуватиме попит на працю; якщо ж справедливе зворотне твердження, -- попит на працю збільшуватиметься. При перевазі ефекту заміщення над ефектом обсягу продукції зміна ціни ресурсозамінника змінить попит на працю в тому ж напрямі. Якщо ефект обсягу продукції перевищує ефект заміщення, то зміна ціни ресурсозамінника змінить попит на працю у протилежному напрямку.

Певні продукти, такі як фотоапарати і плівка, комп'ютери і програмне забезпечення, називають взаємодоповнюваними товарами у тому розумінні, що вони "йдуть разом", тобто споживачі потребують їх одночасно. Ресурси можуть також доповнювати одні одних в тому розумінні, що збільшення одного із них у виробничому процесі спричинить до збільшення кількості другого ресурсу і навпаки.

Припустімо, що дрібний виробник металовиробів використовує штампувальні преси як головну складову капітального устаткування. Кожен прес сконструйовано так, що ним може керувати тільки один робітник. Припустімо також, що значні технологічні нововведення у виробництві цих пресів істотно зменшили їхню вартість. Тепер не буде жодного негативного ефекту заміщення, бо праця і капітал повинні застосовуватися у фіксованих пропорціях -- одна особа на одну машину. Капітал не може заміщувати працю. Однак стосовно праці діє позитивний ефект обсягу продукції. За інших рівних умов, зменшення ціни капітальних благ означає нижчі витрати виробництва. Отже, буде вигідно виробляти більший обсяг продукції. Фірма, що чинить саме так, використовуватиме і більше капіталу, і більше праці. Якщо праця і капітал доповнюють одне одного, то зниження ціни на машини і устаткування збільшуватиме попит на працю через ефект обсягу продукції. І навпаки, у випадку підвищення ціни капіталу ефект обсягу продукції зменшуватиме попит на працю. Зміна ціни взаємодоповнюваного ресурсу змінює попит на працю у протилежному напрямі.

Отже, крива попиту на працю переміщуватиметься вправо, коли:

1) збільшується попит (і відповідно ціна) на продукт, що вироблений цією працею;

2) підвищується продуктивність праці (MP);

3) зменшується ціна на ресурсозамінник за умови, що ефект обсягу продукції вагоміший, ніж ефект заміщення;

4) збільшується ціна на ресурсозамінник за умови, що ефект заміщення перевищує ефект обсягу продукції;

5) зменшується ціна на взаємодоповнюваний ресурс.

Визначники попиту на працю мають величезне практичне значення, що видно з поданих нижче прикладів.

1. Робітники автомобільної промисловості США. У 1995 р. в автомобільній промисловості США було на 400000 працівників менше, ніж у 1979 р. Таке значне зменшення кількості робочих місць у цій галузі допомагають пояснити два чинники. По-перше, іноземна конкуренція, зокрема з боку японських виробників, зменшила попит на американські автомобілі. Частка автомобільного ринку США, яка належала американським фірмам, скоротилася від приблизно 80% у 1979 р. до приблизно 66% . Зменшення попиту на американські автомобілі різко звузило похідний попит на працю американських авторобітників. По-друге, застосування промислових роботів в автомобілебудуванні позбавило праці робітників складальних ліній, отже, зменшило попит на працю в автомобільній промисловості США.

2. Працівники ресторанів і кафе швидкого обслуговування. Останніми роками підприємства фірми "МакДональдс" та інших подібних закладів намагалися залучати домогосподарок та інших людей літнього віку для роботи у своїх, ресторанах. Основна причина такого підходу полягає в тому, що нині у США щораз більше жінок працює, і через це родина змушена харчуватися у підприємствах громадського харчування. Збільшення попиту на продукцію підприємств громадського харчування розширило попит на працівників цих підприємств. Оскільки пропозиція праці традиційних працівників цих підприємств -- підлітків -- не збільшилася, багато ресторанів цього типу нині наймає домогосподарок і пенсіонерів.

3. Персональні комп'ютери. Упродовж останнього десятиліття суттєво знизилась середня ціна персональних комп'ютерів і водночас небувало зросла потужність типового комп'ютера. Ці зміни у світі комп'ютерів неоднаково вплинули на попит на працю. Між 1975 і 1990 pp. зайнятість у сфері обслуговування комп'ютерів (програмування і забезпечення) щорічно збільшувалася на 12%. В окремих установах комп'ютери і персонал, який їх обслуговував, виступали взаємодоповнюваними факторами. Отже, зниження цін на комп'ютери зменшило витрати виробництва до такого рівня, що ціни на продукти і послуги знизилися, продаж збільшився і похідний попит на операторів комп'ютерів підвищився. Навпаки, в інших установах комп'ютери замінили працівників, що зменшило попит на працю і дозволило цим фірмам використовувати меншу кількість працівників для виробництва товарів і послуг. Наприклад, наприкінці 1993 р. Податкове управління США оголосило, що внаслідок модернізації його комп'ютерної системи на 1/3 зменшиться кількість осіб, потрібних для опрацювання податкових декларацій та виконання інших ручних операцій.

Крива попиту на ресурс переміщуватиметься внаслідок змін у попиті на продукт, змін продуктивності ресурсу і змін у цінах інших ресурсів,

Якщо ресурси А і В взаємозамінювані, зниження ціни ресурсу А зменшуватиме попит на ресурс В за умови, що ефект заміщення перевищує ефект обсягу продукції. Проте якщо ефект обсягу продукції переважує ефект заміщення, допит на ресурс В зростатиме.

Якщо ресурси C і D взаємодоповнювані, зниження ціни ресурсу С збільшуватиме попит на ресурс D.

2.2 Попит на ресурси за недосконалої конкуренції

Наш аналіз попиту на працю дещо ускладнюється, коли припустити, що фірма продає свою продукцію на ринку з недосконалою конкуренцією. Чиста монополія, олігополія і монополістична конкуренція на ринку означають, що крива попиту на продукцію спадна; фірма повинна погодитися на нижчу ціну, щоб збільшити свій збут.

Дані про продуктивність із таблиці 1 збережено у стовпцях 1-3 таблиці 2. Однак, у стовпці 4 таблиці припущено, що ціну продукту потрібно знизити для продажу граничного продукту, який виробив кожен додатково найнятий робітник. MRP продавця, який діє в умовах чистої конкуренції (таблиця 1), знижується лише тому, що зменшується граничний продукт. Проте MRP продавця, що діє в умовах недосконалої конкуренції, знижується з двох причин: 1) зменшується граничний продукт і 2) зі збільшенням обсягу продукції падає ціна на продукт.

Таблиця 2. Попит на ресурс: реалізація продукції в умовах недосконалої конкуренції

Треба підкреслити, що нижча ціна, яка супроводжує кожен приріст обсягу продукції, стосується не лише граничного продукту кожного наступного працівника, а й також усіх попередніх одиниць, які б інакше могли продаватися за вищу ціну. Проілюструємо сказане: граничний продукт другого працівника становить 6 одиниць. Ці 6 одиниць продукції можна продати по 2,40 дол. за кожну або 14,4 дол. за всі. Проте це не MRP другого працівника. Щоб продати ці 6 одиниць, фірма повинна знизити на 20 центів ціну 7-ми одиниць продукції, вироблених першим робітником, -- одиниць продукції, які можна було продати за 2,60 дол. кожну. Отже, MRP другого робітника є лише 13 дол. [= 14,40 дол. -- (7 х 20 центів)]. Так само, MRP третього робітника становить 8,40 дол., хоча 5 одиниць, які виробляє цей робітник, коштують на ринку 2,20 дол. кожна. Третій робітник не збільшує загальний виторг фірми на 11 дол., коли врахувати зниження ціни на 20 центів для 13 одиниць продукції, що виготовили два попередніх робітники. У цьому випадку MRP третього робітника становить лише 8,40 дол. [= 11,0 дол. -- (13 х 20 центів)]. Аналогічно пояснюють й інші значення стовпця 6.

В результаті крива MRP -- крива попиту на ресурс -- виробника, який діє за недосконалої конкуренції, менш еластична, ніж крива виробника в умовах чистої конкуренції. За ставки заробітної плати, або MRC, що становить 11,95 дол., підприємець за умов і чистої конкуренції, й недосконалої конкуренції найме двох робітників. Проте за ставки 9,95 дол. фірма в умовах чистої конкуренції найме трьох робітників, а за недосконалої -- лише двох. І за ціни 7,95 дол. фірма в умовах досконалої конкуренції візьме на роботу чотирьох працівників, а за недосконалої -- лише трьох. Різницю в еластичності можна легко побачити, якщо виразити графічно дані таблиці 2 (це зроблено на рисунку 3) і порівняти їх з рисунком 1.

Рисунок 3. Попит виробника на ресурс за недосконалої конкуренції

Крива попиту виробника на ресурс за недосконалої конкуренції спадна, бо граничний продукт зменшується і зі збільшенням обсягу виробництва продукції знижується ціна продукту.

Не дивно, що виробник за недосконалої конкуренції при наймі робітників менше реагує на зниження заробітної плати, ніж виробник за умов чистої конкуренції. Відносне небажання виробника за недосконалої конкуренції залучати більше ресурсів і виробляти більший обсяг продукції зі зниженням цін на ресурс є реакцією ринку ресурсів на тенденцію до скорочення виробником обсягу продукції на ринку за недосконалої конкуренції. За інших рівних умов, виробник вироблятиме менший обсяг продукції за недосконалої конкуренції, ніж за чистої конкуренції. Для виробництва цього меншого обсягу продукції він потребуватиме менше ресурсів.

Однак тут існує одне застереження. Такі ринкові структури, як чиста монополія й олігополія порівняно з чисто конкурентним ринком можуть сприяти технічному проґресу, збільшувати обсяги виробництва, підвищувати зайнятість і знижувати ціни у довгостроковому періоді. Крива попиту на ресурси у цих випадках не обмежена.

Отже, крива попиту виробника на ресурс за умов чистої конкуренції спадна, тому що граничний продукт ресурсу зменшується; крива попиту виробника на ресурс за недосконалої конкуренції спадна внаслідок того, що граничний продукт зменшується, а ціна продукту зі збільшенням обсягу його виробництва знижується.

2.3 Еластичність попиту на ресурс

Проаналізовані вище чинники зумовлюють переміщення кривих попиту на ресурс. Такі зміни у попиті на ресурс треба чітко відрізняти від змін у величині попиту на нього. Останні не супроводжуються переміщенням кривої попиту на ресурс. Зміна у величині попиту на ресурс зображується як переміщення від однієї точки до іншої на стабільній кривій попиту на ресурс внаслідок зміни ціни на конкретний ресурс (який розглядають). В таблиці 1 ми зауважували, що збільшення ставки заробітної плати з 5,95 дол. до 7,95 дол. зменшить кількість потрібної праці з п'яти до чотирьох робітників.

Що визначає чутливість робітників до змін ціни на ресурс?

1. Коефіцієнт зниження MP. Важливе значення має такий спеціальний показник, як коефіцієнт зниження граничного продукту змінного ресурсу. Якщо граничний продукт праці знижується повільно в міру Ті додавання до незмінної кількості капіталу, то MRP, або крива попиту на працю, знижуватиметься повільно, простежуватиметься тенденція до високої еластичності. Незначне зниження ціни на такий ресурс супроводжується відносно великим збільшенням потрібної кількості ресурсу. І навпаки, якщо гранична продуктивність праці різко знижується, то MRP, або крива попиту на працю, швидко знижується. Це означає, що відносно значне зниження ставки заробітної плати супроводжуватиметься досить скромним збільшенням найнятої праці; попит на ресурс буде нееластичним.

2. Легкість заміщення ресурсів. Ступінь, до якого ресурси можуть замінювати один одного, є також важливим показником еластичності. Більша кількість добрих замінників ресурсу підвищує еластичність попиту на певний ресурс. Якщо виробник меблів вважає, що п'ять або шість порід деревини однаково добре підходять для виготовлення столиків для кави, то підвищення ціни на одну із порід деревини може спричинити різке падіння попиту на неї, бо виробник може легко замінити цю породу іншими. В іншому крайньому випадку заміщення може виявитися неможливим: боксити абсолютно потрібні для виробництва алюмінію. Отже, попит на боксити з боку виробників є нееластичним.

Час також може відігравати важливу роль у процесі заміщення ресурсів. Наприклад, водії вантажівок можуть домагатися істотного підвищення заробітної плати за незначного зниження зайнятості, а то й збереження усіх робочих місць. Проте, з перебігом часу, оскільки вантажівки зношуються і їх замінюють, фірма може закупити вантажівки більшої вантажопідйомності і, отже, доставляти такий самий обсяг продукції, використовуючи меншу кількість водіїв. Крім того, у міру зношення вантажівок фірма може застосувати зовсім інші засоби транспортування. Інший приклад: недавно збудований комерційний літак був спеціально сконструйований для двох пілотів, а не для традиційних трьох.

3. Еластичність попиту на продукт. Еластичність попиту на будь-який ресурс залежить від еластичності попиту на продукт, який виробляють за допомогою цього ресурсу. Чим вища еластичність попиту на продукт, тим вища еластичність попиту на ресурс. Саме такий характер взаємозв'язку випливає із похідної природи попиту на ресурс. Незначне підвищення ціни продукту з високою еластичністю попиту різко зменшить обсяг продукції і, отже, зумовить відносно значне скорочення величини попиту на різні потрібні ресурси. А це означає, що попит на цей ресурс є еластичним.

Так крива попиту на ресурс з рисунку 1 є еластичнішою, ніж крива попиту на ресурс, показана на рисунку 2. Ця відмінність виникає внаслідок того, що на рисунку 1 крива попиту на продукт, за припущенням, досконало еластична, тоді як рисунок 2 ґрунтується на спадній, а не на досконало еластичній кривій попиту на продукт.

4. Співвідношення затрат на працю і загальних витрат. Чим більший відсоток загальних витрат на виробництво припадає на деякий ресурс, тим вища еластичність попиту на цей ресурс. У крайньому випадку, якщо витрати на працю були б єдиними витратами виробництва, то 20%-ве підвищення ставки заробітної плати перемістило би криву витрат фірми вгору на 20%. За заданої еластичності попиту на продукт таке суттєве зростання витрат спричинило би відносно значне зменшення обсягу продажу і різке скорочення кількості потрібної праці. Попит на працю був би еластичним. Проте якби витрати на працю становили лише 50% витрат виробництва, то 20%-ве зростання ставки заробітної плати збільшило б витрати лише на 10%. За тієї ж самої еластичності попиту на продукт відбулося б відносно менше зменшення обсягу продажу і відповідно -- скорочення кількості праці. Попит на працю був би нееластичним.

Еластичність попиту на ресурс буде тим нижчою» чим швидше зменшується граничний продукт; менша кількість замінників; нижча еластичність попиту на продукт; менший відсоток загальних витрат, що припадає на ресурс.

2.4 Оптимальне співвідношення ресурсів

Наш аналіз зосереджувався на одному змінному факторові виробництва -- праці. Проте у довгостроковому періоді фірми можуть змінювати кількість усіх ресурсів, які вони застосовують. Тому важливо з'ясувати, яке поєднання, або комбінацію, ресурсів вибере фірма, якщо всі ресурси будуть змінними. Хоча у своєму аналізі ми беремо до уваги лише два ресурси, цей аналіз можна поширити на будь-яку їх кількість.

У центрі нашого аналізу перебувають такі два взаємопов'язані питання:

1. Яким повинно бути поєднання, тобто комбінація, ресурсів для виробництва будь-якого обсягу продукції з найнижчими витратами?

2. Яка комбінація, або співвідношення, ресурсів максимізуватиме прибуток фірми?

Фірма виробляє будь-який обсяг продукції за співвідношення ресурсів, що забезпечують найнижчі витрати, коли останній долар, витрачений на кожен ресурс, дає однаковий граничний продукт. Іншими словами, витрати на будь-який обсяг продукції мінімізуються, коли граничний продукт па долар вартості коленого застосовуваного ресурсу є однаковим. За наявності двох ресурсів -- праці і капіталу -- загальні витрати мінімізуються, коли

Не важко зрозуміти, чому виконання цієї умови означає виробництво з найнижчими витратами. Припустімо, що ціни праці і капіталу становлять 1 дол. за одиницю, але праця і капітал застосовуються у таких кількостях, що граничний продукт праці -- 10, а граничний продукт капіталу -- 5. З нашого рівняння (1) випливає, що таке співвідношення ресурсів не забезпечує виробництво продукції з найнижчими витратами: MP_L/P_L = 10/1, a МР_С/Р_С = 5/1.

Якщо фірма витрачає на капітал на долар менше і за цей долар наймає додаткову одиницю праці, то вона втрачає 5 одиниць продукції, вироблених капіталом, але отримає 10 одиниць продукції від найму на додатковий долар праці. Чистий обсяг продукції збільшиться на 5 (= 10 - 5) одиниць за тих же загальних витрат. Таке переміщення долара від капіталу до праці веде до того, що для цієї фірми крива MP праці переміщується вниз, а крива MP капіталу -- вгору. Фірма переміщується до стану рівноваги, де виконується рівняння (1). У цій точці MP як праці, так і капіталу може дорівнювати, наприклад, 7.

За однакових загальних витрат отримуємо більший обсяг продукції, тому витрати на одиницю -- отже, і загальні витрати на будь-який обсяг продукції -- знижуються. Виробляти більший обсяг продукції за даних загальних витрат -- це те саме, що виробляти даний обсяг продукції з нижчими загальними витратами. Цього висновку можна дійти і в такий спосіб. Якщо фірма купує капіталу на 1 дол. менше, обсяг її продукції зменшиться на 5 одиниць. Витративши з цього зекономленого долара лише 50 центів на працю, фірма збільшує обсяг продукції на 5 одиниць. Це компенсує скорочення обсягу продукції від зменшення на 1 дол. використовуваного капіталу (5 одиниць = Ѕ граничного продукту на 1 дол. найнятої праці). Отже, фірма досягає того ж обсягу продукції із загальними витратами, що нижчі на 50 центів.

Витрати на виробництво будь-якого обсягу продукції можна знижувати доти, доки MP_L/P_L МР_С/Р_С. Проте коли перелив коштів між капіталом і працею сягає точки, в якій задовольняється умова рівняння (1), то вже неможливі подальші зміни у кількостях залучених праці та капіталу, які б і далі знижували витрати. Такому обсягові продукції і відповідає комбінація праці й капіталу, яка забезпечує найнижчі витрати виробництва.

Правило найнижчих витрат для виробника аналогічне правилові максимізації корисності для споживача. Для досягнення максимуму корисності при виборі благ споживач враховує як свої смаки і вподобання, відображені у даних про спадну граничну корисність, так і ціни різних продуктів. Виробник хоче мінімізувати витрати саме так, як споживач намагається максимізувати корисність. У намаганнях знайти таке співвідношення, або комбінацію, ресурсів виробник повинен, враховувати і продуктивність ресурсу, що знаходить своє відображення у даних про спадну граничну продуктивність, і ціни (витрати) на різні ресурси. Фірма може виявити, що для неї вигідно використовувати в дуже незначних кількостях винятково продуктивний ресурс, навіть якщо ціна на нього небувало висока. І навпаки, фірма може у великих кількостях використовувати відносно непродуктивний ресурс, якщо ціна на нього досить низька.

Мінімізація витрат недостатня для максимізації прибутку. Існує багато різних рівнів обсягу продукції, за яких фірма може виробляти продукт з найнижчими витратами. Проте є всього-на-всього один обсяг продукції, за якого максимізується прибуток. Із нашого попереднього аналізу ринків продуктів випливає, що обсяг продукції з максимальним прибутком досягається тоді, коли граничний виторг дорівнює граничним витратам (MR = MC). Тепер виведемо правило цієї рівності з огляду витрат на ресурси.

В курсовій роботі при з'ясуванні шкали попиту на працю було встановлено, що кількість найнятої праці, яка максимізує прибуток, -- це така її кількість, за якої ставка заробітної плати, або ціна праці (P_L), дорівнює граничному продуктові праці у грошовому виразі (MRP_L), тобто: Р_L = MRP_L.

Таке ж логічне обґрунтування можна застосувати до будь-якого іншого ресурсу, скажімо, капіталу. Капітал також використовуватиметься у кількості, що максимізує прибуток, коли його ціна дорівнює граничному продуктові у грошовому виразі, або Р_с = MRP_C. Отже, можна сказати, якщо фірма залучає ресурси на конкурентних ринках, вона досягає співвідношення ресурсів, що максимізує прибуток, тоді, коли кожен використовуваний вхідний фактор залучається до тієї точки, в якій його ціна дорівнює його граничному продуктові у грошовому виразі:

Поділимо обидві частини кожного рівняння на відповідні ціни і отримаємо:

З рівняння (2), що недостатньо того, аби MRP обох ресурсів були просто пропорційні їх цінам; MRP ресурсів повинні дорівнювати їх цінам, тоді їх відношення становитиме одиницю. Наприклад, якщо МRP_L = 15 дол., Р_L = 5 дол., MRP_C = 9 дол. і Р_с = 3 дол., то фірма недовикористовує як капітал, так і працю, хоча відношення MRP до ціни ресурсів ідентичні для обох ресурсів. Фірма могла б збільшувати свій прибуток через залучення додаткових кількостей і праці, і капіталу доти, доки спадні криві MRP не знизяться до точки, в якій MRP_L = 5, a MRP_с = 3. Таке співвідношення становило би 5/5 та З/З і дорівнювало б одиниці.

Висновок рівняння (2) про максимізацію прибутку містить положення рівняння (1) про виробництво з найнижчими витратами. [Коли чисельники з рівняння (2) поділити на ціну продукту, отримаємо рівняння (1)]. Фірма, яка максимізує свій прибуток, повинна виробляти обсяг продукції з максимальним прибутком за такого співвідношення ресурсів, яке забезпечує найнижчі витрати. Якщо ж фірма we застосовує поєднання праці і капіталу, що забезпечує найнижчі витрати, тоді у неї є можливість виробляти той самий обсяг продукції з нижчими загальними витратами і реалізувати більший прибуток. Отже, необхідною умовою для максимізації прибутку є дотримання вимоги рівняння (1). Проте рівняння (1) не є достатньою умовою для максимізації прибутку. Цілком можливо, що фірма вироблятиме не «той» обсяг продукції, тобто обсяг, який не максимізує прибуток, рівночасно дотримуючись співвідношення ресурсів, що забезпечує найнижчі витрати.

Висновки

попит пропозиція еластичність конкуренція

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасної мікроекономіки - підприємство на ринку ресурсів. Дослідження та аналіз низки літературних джерел дали змогу зробити такі висновки і узагальнення.

Ціни на ресурси є основним чинником, що визначає грошові доходи, і водночас ці ціни розподіляють ресурси між різними галузями та фірмами.

Попит на будь-який ресурс є похідним від продукту, який виготовляють за його допомогою. Це означає, що попит на ресурс залежить від його продуктивності і від ринкової вартості (ціни) блага, яке виготовляють з його використанням.

Шкала граничного продукту будь-якого ресурсу у грошовому виразі є шкалою попиту на цей ресурс. Це випливає з правила, згідно з яким фірмі за конкурентних умов найвигідніше застосовувати ресурс до тієї точки, в якій ціна ресурсу дорівнює його граничному продуктові у грошовому виразі.

Крива попиту на ресурс є спадною, бо граничний продукт додаткових вхідних одиниць будь-якого ресурсу зменшується згідно із законом спадної віддачі. Коли фірма продає продукцію на ринках з недосконалою конкуренцією, то крива попиту на ресурс падає ще з іншої причини: ціна на продукт повинна знижуватися, щоб фірма могла реалізувати більше продукції. Ринковий попит на ресурс можна визначити, підсумувавши по горизонталі криві попиту всіх фірм, що використовують цей ресурс.

Попит на ресурс змінюватиметься внаслідок:

а) зміни попиту і, відповідно, ціни на продукт, який виробляють за допомогою цього ресурсу;

б) змін у продуктивності ресурсу; в) змін цін інших ресурсів.

Якщо ресурси А і В взаємозамінювані, зниження ціни ресурсу А зменшуватиме попит на ресурс В за умови, що ефект заміщення більший, ніж ефект обсягу продукції. Проте якщо ефект обсягу продукції переважає ефект заміщення, зниження ціни ресурсу А збільшуватиме попит на ресурс В.

Якщо ресурси С і D взаємодоповнювані або спряжені, то лише ефект обсягу продукції та зміна ціни ресурсу С змінюватиме попит на ресурс D у протилежному напрямі.

Еластичність попиту на ресурс буде збільшуватись, якщо:

а) темп зниження граничного продукту цього ресурсу є повільним;

б) більша кількість наявних ресурсозамінників;

в) вища еластичність попиту на ресурс;

г) більший відсоток цього ресурсу в загальних витратах виробництва.

Будь-який рівень обсягу продукції вироблятиметься за співвідношення ресурсів з найнижчими витратами, якщо граничний продукт на долар вартості кожного вхідного фактора є однаковим, тобто коли:

Фірма застосовує співвідношення ресурсів, яке максимізує прибуток, якщо ціна кожного ресурсу дорівнює його граничному продуктові у грошовому виразі, або мовою арифметики, коли:

Размещено на Allbest.ru