Главная
Коллекция "Otherreferats"
Экономика и экономическая теория
Природно-ресурсний потенціал України. Порівняльний аналіз
Природно-ресурсний потенціал України. Порівняльний аналіз
Чинники та складові природно-ресурсного потенціалу, його сутність та структура. Мінеральні, земельні, лісові, рекреаційні та водні ресурси. Методи вимірювання природно-ресурсного потенціалу, види його оцінки. Аналіз природно-ресурсного потенціалу України.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.10.2012 |
| Размер файла | 240,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Північно-Східний економічний район багатий на корисні копалини. З енергетичних ресурсів тут є природні горючі гази, які виявлено в усіх областях району, але головні промислові запаси зосереджені в Харківській області. Запаси нафти сконцентровані в Полтавській і Сумській областях. Основна частина виявлених тут промислових запасів нафти й газу зосереджена в нижньопермських та верхньокам'яновугільних відкладах. Нафта відзначається високою якістю, легка, тобто з невеликим вмістом сірки. Проте є і сірчиста та високосірчаста нафта - біля 25% запасів району. Є також кам'яне вугілля (на півдні Харківської області), родовища якого ще не розробляються, буре вугілля (у Харківській, Полтавській і Сумській областях), торф (у Полтавській і Сумській областях).
Перспективними за промисловими запасами нафти й газу є південний борт Донецько-Дніпровської западини загальною площею 22 тис. кв.км, де їх загальні запаси становлять 219 млн. т. Значні поклади високоякісних залізних руд (4,5 млрд. т) зосереджені в Кременчуцькому залізорудному басейні Полтавської області. Відкрито родовища фосфоритів у Харківській і Сумській областях. Є перспективні родовища в Харківській та Сумській областях.
Є поклади кам'яної солі (Сумська область), каолінів, кварцових і скляних пісків, гіпсу, крейди, мергелю, вапняків та інших мінеральних і будівельних матеріалів.
Поклади мінеральних будівельних матеріалів зумовили розвиток промисловості будівельних матеріалів. Високий науково-технічний потенціал району дає змогу розвивати науковоємкі галузі.
Водні ресурси достатні в Полтавській та Сумській областях, у Харківській області відчувається їх дефіцит. У районі 383 річки завдовжки понад 10 км кожна. Найбільше господарське значення має Дніпро з Кременчуцьким водосховищем, Дніпродзержинське та Червоноармійське водосховища. Тут протікають такі річки як Ворскла, Сіверський Донець, Сейм, Десна, Сула, Псел, Хорол. Решта річок невеликі і маловодні [11, 48].
Відомі джерела мінеральних вод у Полтавській (Миргородське, Гоголівське) і Харківській (Березівське) областях. В економічному районі вдало поєднуються рівнинна поверхня; сприятливий кліматичний режим, родючі грунти й значні запаси корисних копалин.
У районі переважають чорноземи - цінні й родючі грунти. На крайній півночі виділяються сірі лісові й дерново-підзолисті грунти, характерні для зони мішаних лісів. Далі на південь вони переходять в опідзолені й типові (лісостепові) чорноземи. Економічна оцінка земель району досить висока. У басейнах річок трапляються лучні, лучно-чорноземні та лучно-болотні грунти.
3.4 Столичний економічний район (Київська (разом з м. Києвом), Житомирська, Чернігівська області)
Рівень забезпеченості району природно-ресурсним потенціалом (ПРП) невисокий - 78,9 % від середнього показника (за оцінкою В.П. Руденка). В структурі ПРП району переважають земельні (59,8%), водні (13,7%), лісові (8,3%), мінеральні (6,7%), природні рекреаційні (11,5%) ресурси.
Рельєф району має вигляд хвилястої рівнини із загальним нахилом на північ і північний-схід (від 380 до 150 м), лише південно-західна частина лежить на Придніпровській та Волино-Подільській височинах.
За агрокліматичними відмінами всю територію району можна поділити на дві частини: північну - вологу, помірно теплу і південну - недостатньо зволожену, теплу.
Більшість корисних копалин району припадає на Український кристалічний щит. Серед паливних ресурсів - нафта. Запаси нафти незначні, родовища її майже вичерпані внаслідок тривалої експлуатації.
Поклади бурого вугілля розробляються в західній частині району, у північному крилі Дніпровського буровугільного басейну (Коростишівське родовище). Воно має низьку теплоту згоряння.
Важливе господарське значення мають кварцити Овруцького родовища як флюси для металургійної промисловості. На території району є єдине в Україні родовище пірофілітових сланців (Овруцький район), що використовуються в електротехнічній, паперовій, керамічній, гумовій промисловості і для виготовлення сувенірів.
На території Житомирщини одна з найбільших в Україні каолінових провінцій. Каоліни є основною сировиною для виготовлення фарфоро-фаянсових виробів. Цегельно-черепичні глини, вапняки є по всій території району, поклади мергелю, кварцових і будівельних пісків найбільше поширені у північній його частині, крейди - у східній.
У районі є поклади коштовного каменю: гірського кришталю, гранату, топазу, аметисту, опалу, халцедону, берилу (Володар-Волинський район Житомирської області), яшми (Овруцький район).
У палеогенових відкладах вздовж річок північної частини району трапляється бурштин.
Розвідано незначні поклади фосфоритів у Чернігівській та Житомирській областях.
Значною різноманітністю характеризуються водні ресурси економічного району. На його території протікає 594 річки. Всі вони належать до басейну Дніпра. Головними ріками є Дніпро, Десна, Прип'ять, Тетерів, Сейм, Остер, Ірпінь, Трубіж. Ріки відіграють важливу роль у господарстві району. На їх берегах розміщено більшість населених пунктів. Воду цих рік використовують у гідроенергетиці. Дніпро, Прип'ять, Десна широко використовуються для річкового судноплавства. Для потреб господарського комплексу району використовують переважно воду з річок [16, 36].
Чимало в районі невеликих озер, особливо в долинах річок Уборть (Житомирська область) і Снов (Чернігівська).
На території району 111 водосховищ, у тому числі Київське о значна частина Канівського, а також 3858 ставків.
Великі площі в районі займають болота. Вони мають важливе водорегулювальне значення. Внаслідок непродуманого осушення кількість боліт у районі зменшується, зникли деякі малі річки, пересихають грунти, гинуть ліси. Це негативно впливає на режим живлення річок, рослинний і тваринний світ району, водний режим головної артерії України - Дніпра.
Одне з основних багатств району - ліси. Загальна площа лісового фонду 2,4 млн. га, лісистість території - 26% (по Україні - 14 %). За площею лісів та запасами деревини Столичний економічний район посідає перше місце в Україні. Ліси розміщені нерівномірно: 2/3 їх загальної площі у межах поліської частини району. За призначенням ліси поділяються на дві групи. До першої групи віднесено зелені зони міст, ґрунтозахисні насадження, захисні смуги річок, шляхів сполучення, заповідників та заказників. Другу групу становлять експлуатаційні ліси. Для них характерна висока частка молодих насаджень.
У структурі лісових ресурсів переважають хвойні породи (59,6%), твердолистяні (20,5%), м'яколистяні (19,9%). За видовим складом насадження сосни становлять 59%, дуба - 20%, берези - 13,5%, поширені також вільха, осика, граб, ясен, ялина та ін [16, 37].
Ліси району мають велике господарське значення. Вони дають сировину для меблевої, целюлозно-паперової промисловості, будівництва. У лісах росте велика кількість рослин, які дають цінні їстівні плоди (ліщина, малина, ожина, брусниця, чорниця та ін.), лікарських рослин, медоносних. Багаті ліси на гриби. Крім того, ліси приміських зон мають важливе рекреаційне значення. Однак у зв'язку з Чорнобильською катастрофою, від наслідків якої особливо постраждала північна частина району, лісокористування на цій території різко обмежене, місцями заборонене.
Грунти в межах району досить різноманітні за механічним складом та фізико-хімічними властивостями. На півночі, в поліський частині району, поширені дерново-підзолисті, а в долинах річок - дерново-оглеєні, лучні та болотні грунти. Вони часто перезволожені, тому обмежено використовуються в рільництві; сприятливі для використання під пасовища і сіножаті.
Сприятливі кліматичні умови, поєднання різних рослинних угруповань, наявність численних водних об'єктів, а також джерел мінеральних вод Київської та Житомирської областей, багато культурно-історичних пам'яток визначають роль Столичного економічного району як важливого рекреаційного регіону. Однак використання рекреаційного потенціалу району дуже обмежене внаслідок забруднення його території радіоактивними речовинами.
3.5 Подільський економічний район (Вінницька, Тернопільська і Хмельницька області)
Подільський економічний район багатий на різноманітні нерудні другорядні корисні копалини, залежно від геологічної будови її території. Нещодавно у північній частині Хмельницької області відкрито значні родовища мідних, а в південній частині Вінниччини - залізних руд (800 млн. т), проте найбільшою є група нерудних корисних копалин (розвідано та обстежено понад 1400 родовищ). Серед них найширше представлені кристалічні породи гранітогнейсової групи.
Граніти приурочені до Українського кристалічного масиву у Вінницькій області. На південь і південний захід від неї дуже поширені вапняки та пісковики. Переважно сірі й червоні граніти з відкритою розробкою зосереджені в Хмельницькій області.
Вінницькі граніти різні за кольором - є цінним у виробництві облицювальних матеріалів для оздоблення споруд.
Важливою сировиною для виготовлення абразивів є граніти, які містять гранати. Чисті, червоно-вишневого кольору гранати можна використовувати як дорогоцінний камінь.
У Погребищенському районі виявлено опал, який можна використовувати як камінь для виготовлення різних прикрас.
Продуктом руйнування гранітогнейсів є каолін - біла фарфорова глина, поширена на півночі Вінницької та Хмельницької областей.
Побічним продуктом переробки каолінових порід є кварцит - матеріал, який у вигляді щебеню широко використовують у шляховому будівництві.
У Барському районі розвідано значні поклади флюориту, або плавикового шпату, які можуть стати справжньою базою для хімічної промисловості цього району. Чистий флюорит застосовують в оптиці.
Пісковики поширені в районах Тернопільської області, у Хмельницькій та Вінницькій областях. Пісковики Вінницького Придністров'я належать до найкращих в Україні. їх використовують для виготовлення точил, стеків, тротуарних плит, шляхової бруківки, бордюрних і бортових робіт.
Подільський економічний район є одним з найбагатшим в Україні на родовища вапняків, які залягають потужними шарами (від 5 до 60 м). Всього в районі зареєстровано 62 родовища вапняку і понад 300 родовищ взято на облік.
Подільські вапняки відзначаються чистотою, містять дуже мало домішок, тому придатні для виготовлення вапна. Вапняки використовують і для виготовлення облицювальних плиток, стінних блоків [16, 38].
Родовища крейди розміщені в околицях Кременця, у районах Хмельниччини. Вони залягають близько до поверхні, мають значну товщину, що дає змогу видобувати крейду відкритим способом. Крейду застосовують у комбікормовій промисловості, для вапнування грунтів, виготовлення шкільних олівців.
Добрим будівельним матеріалом є крем'яниста крейда - опока, що залягає потужними шарами по схилах приток Дністра.
Родовища гіпсу розміщені в Борщівському і Заліщицькому районах між річками Серетом і Дністром, а також на заході Кам'янець-Подільського району та в Могилів-Подільському районі.
Піски різного геологічного походження поширені в усьому економічному район, і мають найбільше будівельне значення.
Поклади мергелю є у Зборівському, Бережанському, Підгаєцькому районах (Тернопільська область), у басейнах річок Ушиці та Калюса (Хмельницька область), Могилів-Подільському та Жмеринському районах.
Дуже поширені цегельно-черепичні й гончарні глини - понад 350 родовищ, як. взято на облік. Більшість їх невеликі й середні. У північній і центральній частинах Тернопільської та Хмельницької областей є поклади гончарних та вогнетривких глин, які використовуються для виробництва кахлю та гончарного посуду.
З паливних корисних копалин переважають торф і буре вугілля Поклади бурого вугілля відкриті в Кременецькому, Шумському, Збаразькому районах Тернопільщини, проте вони невеликі.
Цінні й унікальні мінеральні води виявлено біля Гусятина, Микулинець (Тернопільщина), в околицях містечка Сатанів, міст Кам'янця-Подільського та Полонного, Хмільника. Мінеральні води економічного району використовуються для лікування захворювань внутрішніх органів, опорно-рухового апарату.
Джерелом водних ресурсів у районі є густа мережа річок, які належать до басейнів Дніпра, південного Бугу, Дністра. Найбільші серед них Серет, 3бруч, Стрипа, Смотрич, Ушиця, Соб, Удич, Гуйва, Рось Річки частково використовуються для виробництва електроенергії та зрошення В межах економічного району понад 5500 ставків, воду яких використовують для зрошення.
Типи грунтів району сформовані на лесах і лесоподібних суглинках, пісках, супісках, вапняках, глинах, алювіальних відкладах. Так, на лесах і лесовидних суглинках утворилися чорноземні і сірі лісові грунти, на твердих карбонатних породах - дерново-карбонатні, на алювіальних відкладах у долинах річок - лучні, лучно-болотні й торфово-болотні.
Опідзолені чорноземні грунти займають 65% площі економічного району. Природні сільськогосподарські ресурси нині є основою формування виробничих комплексів, їх структури, типу розселення і рівня освоєння території.
У структурі сільськогосподарських угідь району орних земель 84,4% - це найвищий показник серед економічних районів України. Пасовищ і сіножатей найбільше у північній частині економічного району.
Ліси району займають 800,5 тис. га, або 11,5% його території. На півночі ростуть соснові ліси з домішкою берези та осики, клена, липи, ясеня, бука. Показник лісистості зростає, але ще не досяг оптимального рівня для цього регіону (17,8%). Ліси району мають велике грунтово-захисне, водоохоронне, рекреаційне значення. В загальних запасах деревини твердолистяні породи займають майже 80%, хвойні - 17%, м'яколистяні - 3% [16, 39].
Природно-ресурсний потенціал подільських областей - один з основних чинників розвитку та спеціалізації господарства, формування його транспортно-економічних зв'язків. Тому раціональне використання природних ресурсів району, всебічне ресурсозбереження є важливими чинниками розвитку та розміщення його продуктивних сил.
3.6 Карпатський економічний район (Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька області)
Територія району відзначається різноманітністю природних умов і ресурсів.
Надра Карпатського економічного району багаті на корисні копалини. Найбільше значення мають паливно-енергетичні (нафта, газ, кам'яне і буре вугілля, торф і горючі сланці) та сировина для хімічної промисловості.
У Передкарпатській нафтогазоносній області розробляється 37 нафтових і нафтогазоконденсатних родовищ. Найперспективнішими є Семиногівське та Стинавське. Лише розробка останнього дасть змогу збільшити видобуток нафти у регіоні в 5-6 разів. Експлуатуються 32 родовища газу і газоконденсату.
У новій газоносній області - Закарпатському прогині виявлено 4 родовища газу, розвідано 14 і підготовлено до глибокого буріння ще 5 ділянок.
У північній частині району розміщена частина Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну. Промислові запаси вугілля тут становлять до 650 млн т. Тектонічні й гідрогеологічні умови видобутку його складні. Щорічний видобуток - до 4 млн т. На сьогодні в багатьох шахтах запаси вже вироблені, але внаслідок гострого дефіциту енергетичного палива є потреба в подовженні термінів функціонування шахт за рахунок видобутку високозольного (50-60%) та низькокалорійного (2500-3500 Ккал/кг) палива, а також розробки покладів сапропелітів. Перспективним є район з розвіданими запасами коксівного вугілля. Родовища бурого вугілля є на трьох вугленосних ділянках - Північно-подільській, Передкарпатській та Закарпатській.
Найбільші поклади торфу у північній частині району. Як ресурси палива низької якості або сировина для виробництва нафтопродуктів можуть використовуватись менілітові сланці Карпат. Як паливо для побутових потреб широко застосовуються також дрова.
У районі близько 800 дрібних озокеритових промислів у передгірних частинах Львівської (Бориславське) та Івано-Франківської (Дзвіняцьке, Старунське біля Богородчан, Полянське біля Болехова) областей. Нині продовжує функціонувати лише одна озокеритова шахта поблизу Борислава.
Металевими корисними копалинами район забезпечений гірше, ніж паливними. Родовища їх незначні і розробка нерентабельна. Незначними, але перспективними є поклади марганцю, виявлені в Бурштинському родовищі, Рахівському масиві. Загальні запаси марганцю в Бурштинському родовищі 2 млн т при середньому його вмісті в руді 9,5 %.
У Рахівському масиві виявлено нікелеві та мідні руди. Перспективні площі для розвідки й подальшого видобутку ртуті відкрито в Закарпатті, в районі Торуня. Відомі також родовища магнію, свинцю, олова, цинку, міді, ртуті, вісмуту. Є рудопрояви алюмінію, кобальту, нікелю, вольфраму, миш'яку, телуру, золота та рудні мінералізації молібдену, срібла й інших металів. На Закарпатті (Берегівське та Біганське) виявлено свинцево-цинкові руди, а також запаси алунітів. Розпочато промислову розробку Мужіївського родовища золота із запасами 43 т з концентрацією 4-10 г на 1 т породи.
Родовища самородної сірки (Новий Роздол, Яворів) повністю забезпечують потреби України. Сірконосні пласти потужністю до 25 м залягають на глибині 350-2000 м. Вміст у них сірки - до 45%. Площа басейну 5 тис. км2.
Нині розвідано 21 родовище і 25 проявів калійних солей. Площа Передкарпатського соленосного басейну - 4,5 тис. км2. Поклади кухонної солі представлені Солотвинським родовищем з промисловими запасами 360 млн т. Щороку видобувають її 900-920 тис. т шахтним способом з глибини до 400 м. Після збагачення отримують молоту та брикетовану сіль (700 тис. т) для потреб харчової, хімічної промисловості та сільського господарства [16, 40].
Із фосфатних руд поширені фосфорити (Незвиське родовище). У багатьох галузях для очищення газів і стічних вод як добавку до корму та добрив використовують цеоліти, промислові запаси яких виявлено в Закарпатті (Сокирницьке, Крайниківське, Данилівське). Цеолітові утворення найбільш рудного Сокирницького родовища (120 млн) повністю задовольняють потреби промисловості й сільського господарства. Вохристі глини залягають у Новоселицькому та Іршавському родовищах. Поклади графіту є в Чивчинських горах.
Серед магматичних та метаморфічних корисних копалин у районі поширені андезит, базальт, перліт, ліпарит. Мармур і мармуроподібиі вапняки залягають у Тереблянському та Лугівському родовищах, вулканічні туфи в Косинському і Буковинківському, бентонітові глини - в Горбків-ському (Закарпаття). Є корисні копалини осадового походження - аргіліти, пісковики, піски, піщано-гравійні суміші, а також значні запаси цементної сировини. З глинистих порід відомі різні типи лесу, суглинків, каолінів та глин, а з карбонатних - вапняки, мергелі. доломіти.
Територія Карпатського економічного району добре забезпечена водними ресурсами. Найбільші ріки - Дністер, Західний Буг, Прут і Тиса. Водні ресурси місцевого формування становлять 15,7 км3. їх об'єми з розрахунку на одного жителя коливаються від 747 до 6390 м3. Експлуатаційні запаси підземних вод сягають 763,9 млн м3. У межах району є значні запаси мінеральних вод, зокрема в Прикарпатті та Закарпатті. Вони добре вивчені, але використовуються ще недостатньо.
Дуже різноманітний грунтовий покрив Карпатського економічного району. Гірські ділянки вкриті переважно бурими гірсько-лісовими грунтами в поєднанні з дерново-буроземними, гірсько-лучними та лучними. Оглеєні їх різновиди широко представлені в Придунайській низовині. Потужність гумусового шару таких грунтів до 36 см, а вміст гумусу 5-7%. У Подільській частині переважають чорноземи опідзолені й світло-, темно-сірі та сірі опідзолені грунти.
У Передкарпатській частині Чернівецької, Львівської та Івано-Франківської областей переважають дерново-підзолисті грунти й оглеєні їх форми у комплексі з буроземно-підзолистими та лучними грунтами по зонах річок.
Карпатський економічний район добре забезпечений лісовими ресурсами - покрита лісом площа становить 60%. Ліси дають сировину для галузей економіки, мають протиерозійне, кліматичне, санітарно-оздоровче й природоохоронне значення. Карпати є третім районом України за збором лікарських рослин [16, 40].
Сумарний ПРП Карпатського району становить 9,7% потенціалу ресурсів України. У компонентній структурі ПРП найбільше значення мають земельні - 30,7% (у Чернівецькій області 50,0%), водні - 26,45% та рекреаційні ресурси - 21,3%. Район значно виділяється в Україні лісовими ресурсами, на які припадає у структурі ПРП 14,7% проти 4,2% по Україні. Разом з тим особливості рельєфу зумовили зменшення компонентної частки земельних та зростання рекреаційних ресурсів.
3.7 Центральний економічний район (Черкаська і Кіровоградська області)
Більшість території району лежить у зоні Лісостепу, південніше від Кіровограда - зона північного Степу.
Район багатий на корисні копалини. Розвідано понад 30 родовищ бурого вугілля Дніпровського буровугільного басейну. Є родовища горючих сланців (Бовтиське). На лівобережжі Дніпра, в долинах річок, в тому числі р. Ірдинь, видобувають торф.
Район має велике значення для розвитку атомної енергетики країни у зв'язку з наявними тут покладами уранових руд (Смолинське рудоуправління).
У східній частині району, на лінії Кривий Ріг - Кременчук, зосереджені поклади залізистих кварцитів; на заході, у Побужжі, - хромітів та нікелевих руд. В останні роки розвідано Кіровоградський золоторудний район (родовища Клинці, Юріївське та ін.).
Видобувають також будівельну сировину: вогнетривкі глини, каоліни, бентоніти, граніти, габро, лабрадорит та інші (басейн р. Тясмин). Є поклади графіту (Завалівське родовище), вони мають міжрайонне значення. Район перспективний на алмазоносність.
Водними ресурсами район забезпечений недостатньо. По його території протікають річки Дніпро і Південний Буг, багато малих і середніх річок. Всього в Кіровоградській області 438 річок, серед них 120 довжиною понад 10 км і 45 довжиною понад 25 км. У Черкаській області 181 річка понад 10 км завдовжки. Тут також є Канівське, Кременчуцьке та Дніпродзержинське водосховища. Крім цих у районі створено ще 108 водосховищ та 2564 ставки і заплавних озера. На території Українського кристалічного щита є джерела лікувальних радонових та інших мінеральних вод (Умань, Новоукраїнка, Знам'янка) [16, 41].
У районі одні з найкращих в Україні грунтово-кліматичні умови. В лісостеповій частині Кіровоградської області переважають чорноземи типові середньо - й малогумусні, чорноземи опідзолені (95% площі), ясно-сірі га сірі лісові грунти; у степовій - чорноземи звичайні середньо - й малогумусні (95% площі).
Природні типові ландшафти (різнотравно-типчаково-ковиловий степ) практично не збереглися, крім невеликих ділянок на схилах річкових долин та балок, на узліссях.
Природно-ресурсний потенціал району сприяє розвитку АПК, будівельної індустрії, окремих галузей кольорової металургії.
3.8 Причорноморський економічний район (Автономна республіка Крим, Миколаївська, Одеська, Херсонська області та м. Севастополь)
Район займає степову частину території, яка прилягає до Чорного і частково до Азовського морів. Рельєф його - переважно хвиляста рівнина, яка поступово знижується з півночі на південь до узбережжя морів, а на Кримському півострові, навпаки, підвищується на південь, до Кримських гір.
У районі є значні родовища корисних копалин. Це залізні руди, флюсові вапняки, солі Сиваша, різні види будівельних матеріалів. Найбільше значення має залізна руда. Балансові запаси руди сягають 2,8 млрд т (майже 14% промислових запасів руди України). Руди Керченських родовищ відносно бідні за вмістом заліза (всього 28-30%) і потребують збагачення. Керченські руди містять домішки марганцю, ванадію, фосфору і миш'яку. При їх переробці можна виробляти оксид ванадію (V), а також фосфатшлак - цінне добриво.
У районі більше половини республіканських запасів флюсових вапняків. Основні родовища їх - Балаклавське й Старокримське. Зацаси їх становлять сотні мільйонів тонн. Щороку в районі видобувають близько 6 млн т флюсів, які відправляють на металургійні заводи Донбасу та Придніпров'я.
Причорноморський район добре забезпечений сировиною для будівельної індустрії - вапняками, глинами, кварцовими пісками, гранітами, мармуром, мергелем, каоліном, вулканічними туфами. Тут міститься 84% запасів вапняку, 100% - діориту, 94% - мармуру від загальних по країні. Будівельні матеріали поширені скрізь, але особливо багаті на них АР Крим та Одеська область.
Серед природних ресурсів багато озер і лиманів, води яких містять солі натрію, хлору, брому, особливо Сиваша, ресурси якого практично невичерпні. Солі озер і лиманів є цінною сировиною для хімічної промисловості.
На території району виділяється Причорноморсько-Кримська нафтогазоносна область, у якій відкрито й експлуатуються 17 газових родовищ із загальними запасами газу 14,3 млрд м3. На дні Чорного моря, особливо біля о. Зміїного (Одеська область), геологи виявили ряд перспективних газових і нафтових родовищ (підземних і водночас підводних структур). Іншими видами палива район забезпечений недостатньою мірою. Прояви покладів кам'яного вугілля виявлено в Бахчисарайському районі АР Крим, бурого вугілля в Єланецькому районі Миколаївської області та інші [16, 42].
Велике значення Ікають лікувальні грязі, ропа та джерела мінеральних вод. Кращі лікувальні грязі в Куяльницькому та Хаджибейському лиманах Одеської області і Сакському озері АР Крим. Лише в Криму налічується понад 100 різних за складом і дією на людський організм мінеральних джерел. Джерела мінвод є в інших областях, зокрема поблизу Одеси та Херсону.
Гідрографічна мережа району відносно негуста, але його перетинають найбільші ріки України - Дніпро, Дністер, Дунай. Дніпро з притоками - важлива транспортна магістраль, а також джерело водопостачання та гідроенергії півдня України.
Енергетичне значення кримських річок невелике. їх води використовуються для зрошування земель та водопостачання міст і сіл. На ріках Альма, Бельбек, Бік-Карасу, Чорна, Салгир споруджено водосховища Альмінське, Бахчисарайське, Білогірське, Чорнорічинське, Сімферопольське, з яких беруть воду для зрошення садів і полів.
Виняткове народогосподарське значення мають Чорне й Азовське моря. На їх узбережжях розміщені великі промислові центри й порти. Мілководне Азовське море - одне з найбагатших у світі на органічні кормові ресурси, що і сприяє розмноженню морської фауни. Багато риби і в дельті Дунаю. У північно-західній частині Чорного моря росте водорость філофора, з якої виготовляють агар-агар, котрий застосовують у харчовій промисловості.
Грунти району різноманітні. Розміщення грунтів у районі має чітко виражений зональний характер. У північно-західній частині поширені опідзолені чорноземи, у степовій зоні - малогумусові чорноземи й темно-каштанові слабосолонцюваті грунти. В долинах Дунаю та Дніпра переважають мулувато-болотяні грунти. Гірський Крим вкритий бурими лісовими, а також місцями гірсько-лучними та гірсько-торф'яними грунтами.
Для збереження цінних видів рослин і тварин у степовій частині Херсонської області, в Чаплинському районі, 1887 р. створено біосферний заповідник "Асканія-Нова".
3.9 Волинський (Північно-Західний) економічний район (Волинська і Рівненська області)
Природі умови та ресурси в цілому сприятливі для розвитку господарства району. На Волинському Поліссі є відклади мертелів і крейди, що визначають характерні риси його природи (значне поширення озер карстового походження, наявність великих ділянок дубово-грабових та сосново-дубових лісів, перегнійно-карбонатних грунтів).
Промислове значення мають такі корисні копалини, як крейда, кам'яне вугілля (запаси його майже вичерпані), нафта, торф, вапняки, глина. Є ряд значних родовищ торфу (Турське, Цирське, Морочне, Чемерне та ін.). Останнім часом відкрито невеликі запаси природного газу біля містечка Локачі (6,5 млрд мЗ), значні поклади мідної руди у Волинській області та урану і мідної руди в Рівненській.
Цінними є будівельні корисні копалини: базальт (в Івановій Долині, Берестовці, Рафаловці, Степані), граніт (у Вирах, Осницьку, Клесові). Саме наявність їх сприяла виникненню й розвитку в районі потужної промисловості будівельних матеріалів. Поблизу м. Здолбунова є великі запаси крейди, що сприяло виникненню та розвитку тут цементної промисловості.
У районі формуються річки, притоки Дніпра та Прип'яті - Турія, Стохід, Стир, Горинь, Случ та ін. Гідрографічна мережа достатньо добре розвинена. У крайній північно-західній частині Волинського Полісся виділяються карстові озера, в тому числі Шацькі: Світязь, Пулемецьке, на Рівненщині - Біле, Хоромис та ін. Озера використовуються для рибальства, туризму, рекреації.
Грунти в поліській частині району дерново-підзолисті різних видозмін - від слабопідзолистих піщаних і глинисто-піщаних в комплексі з торфоболотними до сірих лісових і підзолистих чорноземів. На півдні Рівненської області виділяються досить родючі чорноземи на твердих карбонатних породах (рендзини) [16, 43].
На Поліссі осушення боліт нині зведено до мінімуму, оскільки це призводить до переосушення грунтів, виникнення пилових бур внаслідок зниження зернистості грунту.
У минулому Волинське Полісся було суцільно вкрите переважно дубово-сосновими лісами. Нині лісистість тут коливається у межах від 25 до 50%. Особливістю Волинського Полісся є його заболоченість. На Рівненщині, в її північній частині, поширені оліготрофні (верхові), бідні на мінеральні солі, болота, у лісостеповій частині району - грабово-дубові й дубові ліси, які не лише дають необхідну деревину для промисловості, а й мають водоохоронне значення, сприяють очищенню забрудненого атмосферного повітря.
У регіоні, особливо в Рівненській області, здійснюється програма дезактивації, яка спрямована на зниження рівня радіоактивного забруднення: внесення калійних та калієвмісних добрив (вапнування грунтів), особливо на пасовищах, під насадженнями картоплі й інших коренеплодів, введення в організм худоби фероцитів.
Отже, за оцінкою загального природо-ресурсного потенціалу, як в цілому, так і по окремих компонентах, яка здійснювалася за допомогою групування однорідних за відповідними характеристиками регіонів (областей) на основі інтерактивного методу, можна виділити такі групи регіонів України:
Регіони з високим загальним природно-ресурсним потенціалом характеризуються високою забезпеченістю мінеральними і земельними ресурсами, високою забезпеченістю природно-рекреаційними ресурсами, низькою забезпеченістю лісовими ресурсами. Сюди входять Донецька, Дніпропетровська, Луганська області та Автономна Республіка Крим.
Регіони із середнім загальним природно-ресурсним потенціалом характеризуються високою забезпеченістю земельними ресурсами і середньою забезпеченістю мінеральними та лісовими ресурсами, низькою забезпеченістю природно-рекреаційними ресурсами. Сюди входять Харківська, Київська, Запорізька, Одеська, чернігівська, вінницька, Полтавська, Кіровоградська, Черкаська, Миколаївська, Херсонська, Сумська, Хмельницька області.
Регіони з низьким загальним природно-ресурсним потенціалом характеризуються високою забезпеченістю лісовими ресурсами, середньою та низькою забезпеченістю природно-рекреаційними ресурсами і низькою забезпеченістю мінеральними та земельними ресурсами. Сюди входять Львівська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Волинська, Тернопільська, Чернівецька області.
Розділ 4. Актуальні проблеми формування, використання та збереження природних ресурсів
Проблеми щодо раціонального використання мінерально-сировинних ресурсів України полягають у важковидобувному характері значної частини ресурсів, виснаженості найбільш якісної частини запасів, обмеженні обсягів фінансування геологорозвідувальних робіт. У перспективі здійснюватиметься розвідка нових для України корисних копалин - золота, міді, хрому, свинцю, цинку, молібдену, рідкісноземельних металів, фосфоритів. Це дасть змогу за існуючими прогнозними оцінками збільшити експортні можливості вітчизняної мінерально-сировинної бази у 1,5 - 2 рази та скоротити імпорт сировини на 60 - 70% (без урахування вуглеводнів).
На сучасному етапі економічного розвитку основними проблемами в сфері земельних ресурсів виступають: підвищення ефективності їх використання та охорони на основі зменшення розораності земель, припинення деградації грунтів та зростання їх родючості; досягнення збалансованого співвідношення угідь у зональних системах землекористування; формування продуктивної та високоефективної системи землекористування як надійної основи розв'язання продовольчої проблеми.
Напрями вирішення цих важливих народногосподарських проблем пов'язані з посиленням ролі держави в управлінні земельними ресурсами, проведенням ефективної земельної реформи та відповідної аграрної політики, залученням земельних ресурсів у активний економічний обіг. У найближчій перспективі необхідно скоротити вилучення продуктивних земель для несільськогосподарських потреб, знизити рівень землемісткості певних галузей народного господарства до нормативних величин [5, 123].
Основними, найбільш актуальними проблемами щодо формування і раціонального використання лісових ресурсів України є: порушення збалансованості між лісосировинними запасами, обсягами лісоспоживання і екологічними вимогами; значне виснаження лісосировинної бази, погіршення природних комплексів, деградація рослинного покриву; обмеженість інвестицій для лісогосподарського виробництва; скорочення обсягів лісокористування та низький рівень задоволення потреб у деревині за рахунок місцевих ресурсів.
Вирішення названих проблем тісно пов'язано з розширеним відтворенням лісових ресурсів, підвищення ефективності їх охорони і використання. Необхідно проводити активні заходи щодо захисту і відновлення лісових насаджень з тим, щоб поступово переходити на забезпечення потреб країни переважно за рахунок власних ресурсів із збереженням основних екологічних функцій лісу. Поряд з цим принципово важливо підвищити експертні можливості лісового господарства України.
Основні проблеми щодо ефективного використання рекреаційних ресурсів України полягають у: максимально повному задоволенні потреб населення у повноцінному оздоровленні та лікуванні; охороні і відновленні рекреаційних ресурсів; зростанні якості послуг у цій сфері. Перспективи розвитку рекреаційного комплексу України полягають у залученні додаткових інвестицій в оновлення інфраструктури, що працює на потреби рекреаційного комплексу; інтенсивному розвитку туризму та індустрії відпочинку і оздоровлення в цілому; збільшенні питомої ваги рекреаційної сфери у зростанні національного доходу країни.
Основні проблеми щодо раціонального формування, використання та збереження водних ресурсів України полягають у: забрудненні водних об'єктів шкідливими викидами та недостатньо очищеними промисловими і комунально-побутовими стічними водами; інтенсивному старінні основних фондів водозабезпечуючого і водоохоронного призначення, низькій продуктивності очисних споруд; недостатній самовідновлюваній та самоочисній здатності водних систем; незбалансованій за водним фактором системі господарювання, що характеризується високими обсягами залучення водних ресурсів у виробничу сферу та високою водомісткістю продукції [5, 124].
Перспективи вирішення відзначених проблем полягають у формуванні ефективних правових, економічних та організаційних передумов раціонального водовикористання, запровадженні водозберігаючих форм господарювання, створенні замкнутих циклів водокористування з мінімальним забрудненням води, забезпеченні відновлюваних функцій водних джерел. У найближчій перспективі необхідно посилити соціальну спрямованість водокористування, забезпечивши права людини на сприятливе водне середовище з урахуванням екологічної місткості водоресурсних джерел.
Висновки
Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасної економічної теорії - природо-ресурсний потенціал України. Дослідження та аналіз низки літературних джерел дали змогу зробити такі висновки і узагальнення.
Під природно-ресурсним потенціалом розуміють сукупність природних ресурсів і природних умов, які знаходяться у певних географічних межах, що забезпечують задоволення економічних, екологічних, соціальних, культурно-оздоровчих та естетичних потреб людини і суспільства.
Рівень забезпеченості України традиційними видами корисних копалин, а також земельними ресурсами є високим, дещо менше Україна забезпечена водними, лісовими та рекреаційними ресурсами.
За оцінкою загального природо-ресурсного потенціалу, як в цілому, так і по окремих компонентах, можна виділити такі групи регіонів України:
Регіони з високим загальним природно-ресурсним потенціалом характеризуються високою забезпеченістю мінеральними і земельними ресурсами, високою забезпеченістю природно-рекреаційними ресурсами, низькою забезпеченістю лісовими ресурсами. Сюди входять Донецька, Дніпропетровська, Луганська області та Автономна Республіка Крим.
Регіони із середнім загальним природно-ресурсним потенціалом характеризуються високою забезпеченістю земельними ресурсами і середньою забезпеченістю мінеральними та лісовими ресурсами, низькою забезпеченістю природно-рекреаційними ресурсами. Сюди входять Харківська, Київська, Запорізька, Одеська, чернігівська, вінницька, Полтавська, Кіровоградська, Черкаська, Миколаївська, Херсонська, Сумська, Хмельницька області.
Регіони з низьким загальним природно-ресурсним потенціалом характеризуються високою забезпеченістю лісовими ресурсами, середньою та низькою забезпеченістю природно-рекреаційними ресурсами і низькою забезпеченістю мінеральними та земельними ресурсами. Сюди входять Львівська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Волинська, Тернопільська, Чернівецька області.
Саме ресурсозбереження є прогресивним напрямом використання природо-ресурсного потенціалу, що забезпечує економію природних ресурсів та зростання виробництва продукції при тій самій кількості використаної сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів. Основні стратегічні напрями ресурсозбереження можуть бути зведені до таких: комплексне використання мінерально-сировинних і паливних ресурсів; впровадження ресурсозберігаючої техніки і технології; широке використання в галузях переробної промисловості вторинної сировини; стабілізація земельного фонду, відновлення родючості землі, рекультивація відпрацьованих кар'єрів тощо; ефективне регулювання лісокористування, підтримання продуктивності лісів, активне лісовідновлення; збереження рекреаційних ресурсів при розміщенні нових промислових об'єктів.
Одним з вагомих компонентів ресурсозбереження є вторинний ресурсний потенціал. Навіть за кризових умов господарювання щорічно утворюється близько 600-700 млн. т відходів з номенклатурою більше ніж 50 найменувань, в структурі яких переважає видобувна, паливно-енергетична, металургійна, хімічна промисловість. У перспективі передбачається формування ефективного механізму вторинного ресурсоспоживання і залучення у цю сферу іноземних інвестицій. Зокрема, значного розвитку набуде вторинна металургія. Особлива увага приділятиметься розширенню напрямів використання макулатури, полімерної вторинної сировини, деревини; створюватимуться потужності по переробці картонної, скляної, металевої та пластикової тари і упаковки.
Важливим пріоритетом є підвищення ефективності енергозбереження у зв'язку з тим, що Україна належить до енергодефіцитних країн і за рахунок власних джерел задовольняє свої потреби в паливно-енергетичних ресурсах менш ніж на 50%.
Крім цього, ключовим завданням економічного та соціального розвитку України на найближчі роки є забезпечення сталого економічного піднесення при тій самій кількості використаної сировини.
Список використаних джерел
1. Данилишин Б.М., Доругонцов С.І., Міщенко В.С., Коваль Я.В., Новаторов О.С., Паламарчук М.М. Природо-ресурсний потенціал сталого розвитку України. - К., 1999. - 743 с.
2. Дахно І.І. Міжнародна торгівля: навчальний посібник. - К.: МАУП, 2003. - 296 с.
3. Дорогунцов С.І., Пітюренко Ю.І., Олійник Я.Б. Розміщення продуктивних сил України: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2000. - 350 с.
4. Економічна теорія: Політекономія: Підручник /За ред.В.Д. Базилевича. - К.: Знання-Прес, 2001.
5. Качан Є.П., Баб'як Г.П., Брич В.Я., Дусановська М.П. Розміщення продуктивних сил України: Підручник. - К., 1999. - 435 с.
6. Качан Є.П. Розміщення продуктивних сил України: Підручник. - К.: ВД "Юридична книга", 2001. - 346 с.
7. Ковалевський В.В., Семенова В.Ф. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник. - К., 2004. - 323 с.
8. Кушнарьов Є.П. Стратегія соціально-економічного розвитку Харківської області на період до 2001 року: Монографія, 2004. - 123 с.
9. Мочерний С.В. Економічна теорія: Посібник. - К.: ВЦ "Академія", 1999. - 236 с.
10. Основи економічної теорії: Навчальний посібник / За ред.В.О. Білика, П.Т. Саблука. - К.: Інститут аграрної економіки, 1999. - 375 с.
11. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Навчальний посібник. - К.: Вікар, 2002 - 387 с.
12. Уразов А.У., Маслак П.В., Саух І.В. Основи економічної теорії: Навч. Посіб. - К.: МАУП, 2005. - 328 с.
13. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручний.2-ге вид., перероб. і допов. / За ред. Г, Н. Климка, В.П. Нестеренка. - К.: Вища школа, 1997 - 267 с.
14. Основи економічної теорії: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / Рибалкін В.О., Хмелеаський М.О., Біленко Ті., Прохоренко А.Г. - К.; ВЦ "Академія", 2002. - 352 с.
15. Філіпенко А.С., Будкін В.С., Гальчинський А.С. Україна і світове господарство. Взаємодія на межі тисячоліть. - К., 2002.
16. Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка: Навч. посіб. - К.: Кондор, 2005.
Додатки
Додаток 1
Картограма розподілу perioнів України по групах за загальним природно-ресурсним потенціалом
Додаток 2
Діаграма групування регіонів України за загальною забезпеченістю природно-ресурсним потенціалом
Як свідчить дана діаграма, групування регіонів України за загальним природо-ресурсним потенціалом є нерівномірним. Так, у групу з високим природно-ресурсним потенціалом увійшло 4 області (16% загальної їх кількості), у групу із низьким - 8 областей (28%). Найбільшу групу склали регіони із середнім загальним природо-ресурсним потенціалом - 13 областей (56%).
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Природно-ресурсний потенціал Запорізької області, корисні копалини регіону та фактори використання. Причини забруднення атмосферного повітря регіону, шляхи покращення екології. Етапи формування природно-ресурсного фонду, його раціональне використання.
курсовая работа [27,3 K], добавлен 12.04.2009Поняття та склад потенціалу національної економіки. Відмінні риси природно-ресурсного, демографічного та трудового, науково-технічного, інформаційного, виробничого, екологічного, зовнішньоекономічного потенціалу. Показники економічного потенціалу країни.
презентация [2,4 M], добавлен 01.11.2012Місце Київської області в економіці України. Економічна оцінка природно-ресурсного й виробничого потенціалу. Населення й трудові ресурси. Промисловий, транспортний і агропромисловий комплекси області. Освіта, охорона здоров'я, соціальна сфера і туризм.
реферат [38,8 K], добавлен 02.03.2016Сутність потенціалу підприємства, його структура та конкурентоспроможність. Фінансові ресурси підприємства, їх склад, характеристика і джерела формування. Аналіз фінансового потенціалу підприємства та шляхи вдосконалення його ефективності в умовах кризи.
научная работа [44,9 K], добавлен 26.09.2009Теоретичні засади оцінки інноваційного потенціалу підприємства. Сутність та види інновацій на підприємстві. Структура інноваційного потенціалу підприємства. Методики оцінювання інноваційного потенціалу ХДЗ "Палада", стан та шляхи його підвищення.
дипломная работа [511,2 K], добавлен 10.06.2010Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу. Виробничий потенціал. Ефективність національної економіки. Моделі економічного розвитку. Державний бюджет та податкова система України. Фінансування діяльності бюджетних установ. Грошово-кредитна політика.
шпаргалка [275,9 K], добавлен 05.02.2010Характеристика категорії "фінансовий потенціал регіону" на основі імматеріального, ресурсного та системного підходів. Визначення релевантних складових фінансового потенціалу регіонів України з урахуванням функціональної ознак, алгоритм кількісної оцінки.
статья [1,2 M], добавлен 17.05.2014Особливості формування і використання природо–ресурсного потенціалу Луганського регіону. Загальна характеристика трудового населення, питома вага промисловості у ВВП, поверхня та водні ресурси області. Проблеми і стан навколишнього природного середовища.
курсовая работа [225,7 K], добавлен 10.05.2009Економічна сутність ресурсного потенціалу підприємства. Матеріальні і нематеріальні ресурси, формування та використання фінансових ресурсів підприємства. Проблеми та перспективи підвищення ефективності формування і використання ресурсів підприємства.
курсовая работа [71,0 K], добавлен 15.02.2011Плата за забруднення водних ресурсів. Загальна характеристика природно-ресурсного потенціалу Луганської області. Аналіз мінеральних, водних, земельних, лісових, фауністичних, рекреаційних ресурсів області. Еколого-економічна оцінка природного середовища.
курсовая работа [186,5 K], добавлен 08.02.2013
