В умовах розвитку ринкових відносин важливе значення набуває аналіз господарської діяльності, який дає можливість всебічно вивчити діяльність підприємств, своєчасно виявити недоліки і застосувати заходи по їх усуненню, визначити перспективи розвитку.

Витрати обігу в системі економічних показників - найважливіший показник, який відображає якісний бік діяльності підприємств і організацій книжкової торгівлі. Цей показник в певній мірі відображає всі напрямки діяльності підприємств по вдосконаленню торгових процесів, знижнню рівня витрат по реалізації товарів та ін.

Задачами аналізу витрат обігу є:

Вивчення виконання кошторису витрат обігу за певний період і розробка заходів на майбутнє;

Вивчення основних факторів, що впливають на загальний рівень витрат обігу, а також на окремі статті витрат;

Виявлення резервів економії ресурсів в сфері товарного обігу, виявлення витрат і розробка заходів направлених на їх ліквідацію.

Інформаційною базою аналізу витрат обігу є дані бухгалтерської звітності.

В річній і квартальній звітності книготорговельного підприємства передбачена форма №5 - звіт про витрати обігу, в якому відображені абсолютні величини матеріальних витрат за статтями, а також витрати по оплаті праці.

В організаційній та управлінській роботі підприємств витрати займають особливе місце. Від їх розмірів багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання. Тому в умовах переходу України до ринкових відносин проблема управління витратами підприємств стає дуже важливою. Управління витратами - це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення відтворення витрат підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

Предметом даної роботи є дослідження процесу формування витрат на виробництво продукції на підприємстві.

Суб'єктом дослідження виступають витрати підприємства на виробництво та реалізацію продукції торговельного підприємства ТзОВ «Дімекс».

Метою роботи є виявлення резервів та обґрунтування шляхів зниження витрат досліджуваного підприємства.

Основними задачами роботи є:

- Розгляд основних завдань та джерел аналізу витрат підприємства;

- Характеристика фінансово-господарської діяльності підприємства;

- Аналіз загальної суми та рівня витрат;

- Аналіз впливу основних факторів на загальну суму та рівень витрат від операційної діяльності підприємства;

- Резерви зниження витрат підприємства.

Витрати підприємства формуються в процесі використання ресурсів при здійсненні певної його діяльності. Вони мають різну цільову спрямованість, але найбільш загальним і принциповим є поділ їх на операційні, фінансові, інвестиційні та надзвичайні витрати, а також податок на прибуток і дивіденди.

В процесі господарської діяльності формуються витрати підприємства в цілому та його структурних підрозділів. Витрати підприємства в цілому визначаються як сума зменшення вартості активів або зменшення власного капіталу (збиток). Джерелом покриття витрат підприємства є його доходи, які збільшують вартість активів на суму витрат, здійснених для отримання цих доходів, і суму одержаного чистого прибутку.

1. Види та класифікація витрат торговельного підприємства

Вивчення сутності, механізму формування та обґрунтування заходів щодо управління витратами обігу підприємства, потребує проведення їх системної класифікації.

Класифікація витрат торговельного підприємства може бути проведена за різними ознаками (рис. 1.1).

Рис. 1.1 - Класифікація витрат торговельного підприємства

За економічним характером витрат виділяють:

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація основних фондів і нематеріальних активів;

- інші витрати.

З метою обліку і планування використовують єдину номенклатуру витрат обігу, в якій виділяють такі статті витрат:

1. Витрати на перевезення.

2. Витрати на оплату праці.

3. Витрати на оренду та утримання основних фондів.

4. Амортизаційні відрахування на повне відновлення основних фондів і нематеріальних активів.

5. Витрати на поточний ремонт основних фондів.

6. Знос та утримання малоцінних і швидкозношуваних предметів. Витрати на паливо, газ і електроенергію для виробничих потреб.

Витрати на зберігання, підсортування, обробку, пакування і передпродажну підготовку товарів.

9. Витрати на рекламу.

10. Відсотки за кредит.

11. Втрати товарів у межах норм природного убутку під час перевезення, зберігання та реалізації.

12. Витрати на тару.

13. Відрахування на соціальні заходи.

14. Витрати на обов'язкове страхування майна.

15. Інші витрати.

За підгалузями (ланками) торгівлі виділяють:

- витрати обігу роздрібної торгівлі;

- витрати обігу оптової торгівлі;

- витрати обігу громадського харчування.

Велике значення для управління витратами має групування їх за торговельно-технологічними операціями: закупівля товарів транспортування, складування, зберігання, передпродажна підготовка, реалізація, надання додаткових послуг.

Можуть бути виділені витрати, пов'язані з окремими видами діяльності:

- основна, пов'язана з реалізацією товарів;

- діяльність щодо надання додаткових послуг;

- управлінська діяльність;

- рекламна діяльність та таке інше.

Залежно від об'єкта калькулювання витрат:

- в цілому по підприємству;

- за структурними підрозділами;

- за товарними групами;

- за окремими контрактами чи видами торгових угод.

За характером віднесення витрат на об'єкти калькулювання:

- непрямі витрати (які відносяться на об'єкт калькулювання розрахунковим шляхом на грунті заздалегідь обраної бази розрахунку)

На рівні підприємства всі витрати обігу є прямими. Для структурних підрозділів (товарних секцій) витрати на заробітну плату, допоміжні матеріали, відсотки за кредит, витрати на спеціальний одяг є прямими, а витрати на амортизацію, оренду, управлінські витрати - непрямими. Величина непрямих витрат визначається по-різному - пропорційно до товарообороту, чисельності робітників, торговельної площі, вартості основних фондів тощо.)

При калькулюванні витрат за комерційними угодами прямими витратами є транспортні витрати, відсотки за кредит, витрати на зберігання, доробку товарів, витрати на оплату послуг посередників. Всі інші види витрат можуть бути визначені тільки опосередковано.

При калькулюванні витрат за товарною групою практично всі види витрат відносяться на товарну групу непрямим шляхом.

Заявлено від виду ресурсів, споживання яких призводить до витрат, виділяють:

- витрати на утримання персоналу (трудових ресурсів) підприємства;

- витрати на використання засобів виробництва (амортизація, оренда, утримання основних фондів);

- витрати на формування і використання матеріально-технічних ресурсів (малоцінні та швидкозношувані предмети, енергія, паливо, вода, тара, спецодяг);

- витрати на використання позикових фінансових ресурсів (відсотки за кредит).

За ступенем однорідності всі витрати поділяються на прості (одноелементні) і комплексні. Прості витрати мають однорідний зміст, наприклад: заробітна плата, амортизаційні відрахування, відсотки за кредит, витрати на тару. До складу комплексних витрат включають різнорідні елементи, наприклад: витрати на оренду і утримання основних фондів, витрати на зберігання, доробку, підсортування і передпродажну підготовку товарів.

Залежно від часу одержання результатів від витрат цікавим є поділ витрат на відстрочені (дискретні) і невідстрочені (безперервні). Таке групування пов'язане з тим, що в деяких випадках підприємство не має можливості чітко визначити, коли буде одержана віддача від понесених витрат. Якщо витрати приносять результат у звітному періоді, вони вважаються безперервними. Якщо віддача від них буде мати місце в невизначеному майбутньому, вони вважаються відстроченими чи дискретними. Прикладом таких витрат; обігу є витрати на рекламу, страхування, амортизаційні відрахування] та на капітальний ремонт тощо. Ці витрати не залежать від розміру; господарської діяльності підприємства, і оцінити їх вплив на економічну ефективність діяльності підприємства досить важко.

Залежно від порядку віднесення витрат на витрати обігу конкретного періоду розрізняють:

- витрати, що повністю відносяться на витрати обігу в час їх виникнення (за їх фактичною величиною);

- витрати, що включаються до складу витрат обігу при передачі матеріальних ресурсів в експлуатацію (50%) та при вибутті з експлуатації (50%), наприклад, вартість спецодягу, малоцінних предметів, інструментів, господарського інвентаря;

- витрати, що відносяться на витрати обігу розрахунковим шляхом, впродовж тривалого періоду (амортизація основних засобів, нематеріальних активів, відрахування на капітальний ремонт незалежно від терміну фактичного здійснення витрат).

За ступенем доцільності й економічної віддачі всі витрати підприємства можна оцінити як корисні і безкорисні. Пропорція поділу витрат за даною ознакою залежить від ступеня використання ресурсного потенціалу підприємства. Якщо ресурсний потенціал підприємства використовується неефективно чи не дає очікуваної віддачі, то частина витрат обігу є безкорисною.

Для обгрунтованого контролювання витрат їх поділяють на контрольовані і неконтрольовані. Таку класифікацію витрат називають правовою чи функціональною. Вона має велике значення для управлінського контролю, особливо на підприємствах з розвинутою структурою управління, і широко використовується в системі обліку витрат і результатів. Контрольовані витрати, у свою чергу, поділяються за центрами відповідальності - за конкретними підрозділами підприємства, від ефективності діяльності яких вони залежать. Наприклад, центром відповідальності за витратами на проведення ремонту приміщень є організаційно-технічна служба, за витратами на рекламу - рекламна служба чи відділ маркетингу, за транспортними витратами - транспортно-експлуатаційний відділ, закупівельні витрати - комерційний відділ тощо.

Витрати підприємства, що включаються до витрат обігу, можуть бути оцінені різними методами, що також: є однією з ознак їх класифікації. Залежно від методу оцінки витрат розрізняють:

- історичну оцінку їх величини, при якій понесені витрати відносяться на витрати обігу за ціною їх придбання (незалежно від дати закупівлі);

- поточну оцінку величини витрат (ціна відновлювання), яка визначається розрахунковим шляхом за поточними ринковими цінами на відповідний вид ресурсів.

Поточна оцінка величини витрат має особливе значення за умов інфляції, оскільки дає змогу реально оцінити розміри поточних витрат і забезпечити умови для відтворення ресурсів підприємства з одного боку, можливості розвитку товарообороту підприємства, а відповідно, і формування середнього рівня витрат обігу. (Так, за сприятливої кон'юнктури, збільшення обсягів реалізації рівень витрат обігу за інших рівних умов має тенденцію до зниження, а при несприятливій - призводить до зменшення обсягу товарообороту і викликає зростання витратомісткості його здійснення);

Рис. 1.2. Загальні фактори, що визначають розмір і рівень поточних витрат торговельного підприємства

з іншого боку, стан ринку споживчих товарів, збалансованість зростання рівня конкуренції викликає необхідність збільшення витрат, пов'язаних із забезпеченням необхідного рівня торговельного обслуговування покупців.

Стан економіки країни в цілому: стадія циклу економічного розвитку, макроекономічна збалансованість, інвестиційний клімат, рівень інфляційних очікувань і абощо.

Цей фактор визначає загальні умови функціонування як торговельних підприємств, так і його контрагентів щодо торговельно-господарської діяльності, результативність діяльності господарюючих суб'єктів ринку, їх фінансовий стан, ефективність взаємодії.

Механізм державного регулювання торговельно-господарської діяльності.

Цей фактор впливає на витрати обігу торговельного підприємства через механізм ціноутворення, оподаткування (обов'язкові платежі і податки у складі витрат обігу), митне регулювання, соціальні гарантії тощо. Фактори цієї групи не залежать від діяльності торговельного підприємства, але повинні враховуватися з метою мінімізації їх негативного впливу на витрати.

До факторів внутрішнього середовища функціонування торговельного підприємства, що визначають розмір і рівень його витрат, належать:

Обсяг товарообороту підприємства.

Збільшення обсягу товарообороту підприємства викликає зростання загального розміру витрат обігу і передбачає збільшення фінансових ресурсів, необхідних для їх фінансування.

Водночас збільшення обсягів товарообороту є найважливішим фактором зниження рівня витрат обігу. За інших рівних умов, при зростанні товарообороту забезпечується зниження рівня умовно-постійних витрат підприємства, які обумовлюють і зниження рівня загальних витрат. Однак позитивний вплив цього фактора простежується тільки стосовно обсягу товарообороту, що забезпечує досягнення максимального прибутку, тобто-рівності між граничними доходами і граничними витратами.

Ефект впливу зростання товарообороту на зниження рівня витрат обігу визначається складом витрат обігу, часткою постійних витрат у загальному обсязі витрат обігу.

Склад товарообороту.

Розмір витрат на надання торговельної послуги залежить від типу покупців, яких обслуговує торговельне підприємство; населення (роздрібний продаж), підприємств, що обслуговують колективних споживачів - дитячі садки, лікарські установи абощо (дрібний опт), підприємства для подальшого продажу чи виробничого споживання (оптовий продаж).

Реалізація товарів великими партіями при інших рівних умовах вимагає нижчих витрат на її здійснення, ніж при індивідуальному обслуговуванні покупців.

Асортиментна структура товарообороту.

У прикладі, наведеному в таблиці 2, оптимальний обсяг товарообороту дорівнює 4 тис. ум. од., оскільки саме за цього обсягу середні загальні витрати (42,5 ум. од.) приблизно дорівнюють обсягові граничних витрат (40 ум. од.) і мають найбільше значення.

Мінімум граничних витрат, виявлений при аналізі, свідчить про необхідність проведення організаційно-технічних заходів щодо зниження рівня поточних витрат чи освоєння нових напрямків діяльності торговельного підприємства.

Збільшення обсягу товарообороту економічно виправдане доти, доки граничні витрати на додаткову одиницю обороту будуть менші за середні витрати на весь обсяг обороту:

B_гран < B_cep. 1.1

Виконання цієї умови є підставою для зниження середніх витрат підприємства на весь обсяг товарообороту. Якщо ж згадана умова не виконується: то це призведе до зростання витрат на одиницю обігу, збільшення їх рівня і зниження прибутку.

Рівність між середніми і граничними витратами настає в точці критичного обсягу товарообороту, яка визначає максимально доцільний обсяг продажу при структурі витрат, що склалася.

Будь-яка зміна граничних витрат (в бік зростання, зменшення, відхилення між середніми і граничними витратами) свідчить про необхідність проведення організаційно-технічних заходів щодо зниження рівня поточних витрат чи обмеження обсягу товарообороту підприємства. Чим більше відхилення між середніми і граничними витратами, тим більші можливості підприємства у нарощуванні обсягу реалізації товарів.

Вивчення і кількісна оцінка залежності між величиною витрат підприємства та обсягом товарообороту також є основою для прийняття інших управлінських рішень, зокрема: оптимізації асортименту продукції; встановлення цін на нову продукцію, яку за визначеною ціною реалізує підприємство-конкурент; вибору чи заміни устаткування; прийняття рішень про купівлю чи виробництво інструменту, комплектуючих деталей; пошуку варіантів зміни виробничої потужності підприємства; визначення доцільності прийняття додаткового замовлення тощо.

Споживання ресурсів та їх трансформація у витрати забезпечує одержання потрібних результатів у вигляді товарообороту, доходів, прибутку. Для оцінки ефективності здійснених витрат використовують показники, що характеризують одержаний результат у розрахунку на одиницю витрат.

Аналогічно може визначатися і ефективність здійснення окремих видів витрат торговельного підприємства.

Витрати обігу є якісним показником діяльності торговельного підприємства, тому що їх розмір і рівень формуються під впливом факторів як зовнішнього, так і внутрішнього середовища підприємства.

До факторів зовнішнього середовища функціонування підприємства (загальноекономічні фактори) належать:

1. Стан ринків факторів виробництва. Вплив цього фактора на витрати обігу торговельного підприємства пов'язаний:

а) з формуванням його матеріально-технічної бази, що визначає прогресивність торговельно-технологічних процесів та їх економічність;

б) з оптимізацією структури ресурсного потенціалу торговельного підприємства, що зрештою визначає тенденції в змінах експлуатаційних витрат, дає можливість мобілізувати резерви скорочення непродуктивних витрат;

в) з формуванням рівня витрат на оплату послуг сторонніх організацій і матеріальних ресурсів, що забезпечують функціонування торговельного підприємства.

Кон'юнктура споживчого ринку впливає на загальний рівень витрат обігу торговельного підприємства пов'язаний з різницями у витратомісткості реалізації окремих груп товарів.

Зростання в складі товарообороту частки товарів з більш високим рівнем витратомісткості реалізації обумовлює зростання загального рівня витрат обігу. Тому одним із завдань управління витратами обігу є оптимізація асортименту структури обороту за критерієм мінімальної витратомісткості. Використання цього фактора обмежене структурою споживчого попиту, спеціалізацією торговельного підприємства, станом матеріально-технічної бази та іншими факторами.

4. Умови товаропостачання торговельного підприємства. Вплив цього фактора на витрати обігу пов'язаний з характером і

розташуванням постачальників підприємства, обсягами закупівлі товарів, оптимізацією розміру партій поставки, раціональністю графіків завозу, засобами доставки товарів, ланковістю товаропросування.

Зазначені умови товаропостачання визначають транспортні витрати торговельного підприємства, витрати, пов'язані з формуванням і зберіганням товарних запасів підприємства.

Розмір витрат обігу торговельного підприємства двояко залежить від стану і розвитку основних фондів підприємства. З одного боку, розвиток матеріально-технічної бази, зростання витрат обігу, що пов'язані з амортизацією основних фондів, збільшенням витрат на їх утримання і експлуатацію, виплатою орендної плати. З іншого боку, покращення якісного стану основних фондів і зростання ефективності їх використання обумовлює скорочення витрат обігу за рахунок зменшення втрат товарів у процесі транспортування, зберігання і реалізації, скорочення витрат ручної праці, збільшення пропускної спроможності торговельної зали, раціоналізацією торговельно-технологічних процесів, зростання інтенсивності праці абощо.

Торгівля є трудомісткою галуззю народного господарства, що обумовлює високу питому вагу в складі витрат обігу, пов'язаних з утриманням і використанням трудових ресурсів.

Розмір витрат обігу визначається чисельністю і складом робітників підприємства, ефективністю застосування системи матеріального стимулювання праці, ступенем механізації трудомістких процесів, рівнем використання робочого часу.

Збільшення ефективності використання трудових ресурсів забезпечує зростання продуктивності праці і, відповідно, викликає зниження рівня заробітної плати та здійснює вплив на зниження рівня низки інших витрат: відрахувань на соціальні заходи, витрат на охорону праці і техніку безпеки, знос спецодягу й інших видів витрат, пов'язаних з процесом обслуговування.

Водночас зростання продуктивності праці, сприяючи збільшенню обсягу товарообороту, викликає зниження рівня постійних витрат, а отже, і загального рівня витрат.

Використання для формування активів торговельного підприємства позикового капіталу у вигляді банківських кредитів і позик обумовлює виникнення витрат, пов'язаних зі сплатою вартості залучення позикового капіталу. Розмір відсотків за кредит, що включається до складу витрат обігу, залежить від обсягу і тривалості використання кредитних ресурсів, кон'юнктури кредитного ринку і ступеня фінансової стійкості торговельного підприємства, які визначають розмір процентів ставки по кредиту.

Час товарного обігу залежить від ефективності комерційної діяльності підприємства, умов товаропостачання, організації та інтенсивності продажу товарів тощо. Управління цими процесами дає змогу оптимізувати час товарного обігу, що, в свою чергу, дає можливість забезпечити відносне зниження товарних запасів, а отже, і витрат, пов'язаних з їх формуванням.

Найбільш вагомі фактори, що визначають обсяг витрат за окремими статтями витрат обігу торговельного підприємства, наведені у табл. 1.1.

Таблиця 1.1 - Фактори, що впливають на окремі види поточних витрат торговельного підприємства

Знання факторів, що впливають на розмір і рівень витрат обігу, дає змогу визначити резерви зниження витрат, що є складовим елементом системи управління витратами торговельного підприємства.

Стратегія управління поточними витратами є однією з допоміжних стратегій управління діяльністю торговельного підприємства в цілому. Метою її розробки є управління витратами обігу, виходячи з генеральної мети управління - максимізації ринкової вартості підприємства та його прибутку.

2. Аналіз діяльності та витрат торговельного підприємства «Дімекс»

Загальні витрати торговельного підприємства включають довгострокові і поточні витрати. Критерієм розмежування даних понять є економічна природа і часовий фактор. За економічною сутністю поточні витрати торговельного підприємства являють собою сукупність затрат живої та уречевленої праці на здійснення поточної торговельно-виробничої діяльності підприємства, а за натурально-речовим складом - спожиту частину матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Згідно з Методичними рекомендаціями про склад витрат і порядок їх планування в торговельній діяльності слід виділити витрати обігу. Витрати обігу в широкому розумінні включають витрати всіх ланок товаропросування від виробників до споживачів. Витрати обігу у вузькому розумінні - витрати, пов'язані із здійсненням на торговельному підприємстві торговельно-технологічних операцій.