Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

Інфляція як об'єктивне явище ринкової економіки

Зміст

інфляція ринкова економіка фінансова

• Вступ 3
• 1. Інфляція як об'єктивне явище ринкової економіки. 5
• 2. Види інфляції та її соціально-економічні наслідки 11
• 3. Шляхи подолання інфляції 18
• Висновки 26
• Список використаної літератури 28

Вступ

Інфляція -- один із найхарактерніших проявів макроекономічної розбалансованості та фінансової нестабільності в державі. Негативний вплив інфляції на суспільство настільки значний, що її подолання або недопущення стало важливим напрямком політики усіх країн. Проблема інфляції особливо актуальна для країн із перехідною економікою. Трансформація командно-адміністративної системи у ринкову переважно супроводжується високими темпами інфляції, а остання нерідко загрожує не лише розвиткові економіки, а й в окремих випадках -- існуванню самої державності.

Україна, як і майже усі посткомуністичні країни, зазнала руйнівного впливу інфляційних процесів на економіку, тому дослідження даного питання є одним із основних на сучасному етапі, їхнє приборкання було і залишається важливим аспектом макроекономічної політики. Звичайно, подолати інфляцію в сучасних умовах практично неможливо, проте утримувати її на низькому контрольованому рівні цілком реально. Це особливо важливо тепер, коли, здається, врешті-решт вдалося призупинити спад виробництва. Цей момент може стати переломним у розвитку української економіки, а вихід із стагфляційного коловороту полегшить макроекономічну політику держави і дасть змогу в майбутньому використовувати класичні антикризові інструменти.

Метою нашої роботи є вивчення суті інфляційних процесів та її соціально економічних наслідків в умовах ринкової економіки. Важливу увагу слід приділити питанням антиінфляційної політики, яка здійснюється в нашій державі так, як в Україні все ще зберігається величезний інфляційний потенціал.

Внаслідок чого ми приходимо до розуміння того, що доки не буде приватизовано та демонополізовано вітчизняної економіки, існуватиме величезний державний борг і дефіцит бюджету зокрема, а структура національної економіки не відповідатиме справжнім потребам країни, говорити про довгострокову стабілізацію цін передчасно. Україні необхідно рішуче йти шляхом реформ, бо тільки таким чином можна домогтися повної макроекономічної стабілізації та зростання економіки.

1. Інфляція як об'єктивне явище ринкової економіки

Становлення нової ринкової економічної системи в Україні здійснюється в умовах розвитку і поглиблення інфляційних процесів, тобто зростання рівня сукупних ринкових цін. У сучасній економічній літературі, як вітчизняній, так і західній, загальноприйнято вважати (принаймні переважна більшість учених-економістів дотримується такої точки зору), що розвиток інфляції впливає тільки негативно на процес функціонування національної економічної системи. Вона знецінює національну грошову одиницю, породжує кризу неплатежів, гальмує інвестиційну й інноваційну діяльність підприємств і фірм, посилює соціальну нерівність у розподілі грошових доходів, знижує рівень соціальної та економічної ефективності національної економічної системи і т. ін. Інакше кажучи, інфляції властиві тільки економічні дефекти, і вона розцінюється як негативний економічний процес, що має тільки негативні економічні й соціальні наслідки.

Виходячи з наведеного вище теоретичного постулату (забігаючи трохи вперед, зазначимо, що він усе-таки правильний, але вочевидь однобокий, неповний, недосконалий), уряди більшості країн СНД й інших постсоціалістичних країн розробляють спеціальні програми гальмування, "придушення" розвитку інфляційних процесів у національних економіках. Таку програму розроблено й урядом України. Вона, без сумніву, потрібна і її практична реалізація позитивно вплине на процес ринкового реформування української національної економіки хоча б тому, що загальмує процес знецінення національної грошової одиниці -- гривні. Однак при цьому треба мати на увазі, що інфляція як процес зростання сукупних цін має не тільки вказані вище негативні соціально-економічні наслідки, тобто економічні дефекти, як ми їх кваліфікували вище, а й позитивні наслідки: в певних аспектах і в певному розумінні вона позитивно впливає на процес функціонування національної економічної системи. На противагу економічним дефектам, назвемо їх економічними ефектами.

Проблема економічних ефектів інфляційних процесів майже не досліджується в сучасній науковій економічній літературі. Більшість економістів-дослідників трактує інфляцію за біологічною аналогією як "підвищення температури тіла", з яким треба боротися певними засобами і методами. На основі теоретичного узагальнення економічних і соціальних наслідків розвитку інфляційних процесів як у країнах СНД, так і в розвинутих західних класичних ринкових економічних системах автори даної статті дійшли ряду теоретичних висновків, які в своїй сукупності вказують на те, що інфляція як глибинний економічний процес має певний позитивний вплив на розвиток і функціонування національної економічної системи. Вона, так би мовити, володіє чітко окресленими економічними ефектами.

Однак ми дотримуємося думки, що інфляція одна найважливіших хвороб ХХ ст., вона є характерною особливістю сучасного економічного розвитку, яка виступає наслідком існуючих господарських диспропорцій і в той же час служить важливою причиною їх посилення і загальною нестабільністю економіки. Процес розповсюдження інфляції став лихом для більшості країн світу.

На початок 90-х років XX сторіччя не було жодної постсоціалістичної країни, яка б не відчула руйнівного впливу інфляції.

У класичній економічній теорії інфляція трактується як частина теорії грошей. Вона є процесом підвищення загального рівня цін та зниженням купівельної спроможності грошей. Дж. М. Кейнс вперше проаналізував інфляцію як елемент макроекономічної теорії.

Монетаризм, змінивши кейнсіанські теорії у 80-х роках, вже не просто включає проблеми інфляції в макроекономічну теорію. Проблеми інфляції стають найважливішою складовою частиною останньої. "Під інфляцією, -- пише М. Фрідмен, -- я розумію стійке та безперервне зростання цін, що завжди і всюди виступає як грошовий феномен, викликаний надмірною масою грошей по відношенню до випуску продукції". ' Це положення переконує в тому, що причини інфляції -- у сфері обігу. А тому допускається обмеження впливу держави в процеси суспільного відтворення.

На противагу цьому в кейнсіанських теоріях під інфляцією розуміється надмірний попит, причини якого -- як на стороні пропозиції, так і попиту: "В разі, якщо пропозиція грошей у порівнянні з пропозицією товарів для купівлі збільшилася, має місце інфляція".

За своїм походженням інфляція є явищем, пов'язаним із рухом грошей, яка народжується на грошовому ринку. Інфляція є фактором стійкості грошової системи та макроекономічної рівноваги. За умов розвитку ринкової економіки інфляція набуває постійного характеру [15, c.34].

Непомірно високі темпи інфляції у перехідній економіці можуть підштовхнути до думки, що її причину треба шукати винятково у трансформаційному процесі. При цьому зробити якісь однозначні висновки про джерела інфляції, коли одночасно діє велика кількість досліджуваних чинників, непросто, проте незаперечним фактом є те, що лібералізація цін стає першим кроком до високої відкритої інфляції.

Відомо, що в колишньому СРСР, до складу якого входила Україна, існували адміністративні фіксовані ціни. Останні створювали ілюзію відсутності інфляції. Проте падіння ефективності та якості виробництва, гіпермілітаризація, дармові державні видатки на підтримку світового пролетаріату, різноманітні приписки та статистичні обмани не могли не відобразитися на економіці країни. Поєднання спаду виробництва та незмінних доходів і цін спричинили приховану інфляцію, яка виражалася передусім у формі дефіциту товарної маси. Однак навіть у такий спосіб не вдавалося повністю "приборкати" інфляцію.

У більшості посткомуністичних країн реформи, як відомо, починалися саме з лібералізації цін. Незалежно від того, як вони здійснювалися -- поступово чи методом "шокової терапії", -- прихована інфляція перетворювалася на відкриту. Водночас вона була не завжди сподіваною, в тому розумінні, що, як правило, прогнозовані темпи зростання цін були часто нижчими від фактичних. Так, в Україні у 1992 р. передбачалося триразове річне зростання цін, проте фактичний темп інфляції становив 2000%.

Відкрита тривала інфляція справді стала несподіванкою для державних мужів, чимось надзвичайним і незнайомим. Невміння уряду боротися з інфляцією тільки підсилювало зростання цін. Це призводило до важких соціально-економічних наслідків. Відбувся значний перерозподіл національного багатства. Різко зросла диференціація доходів різних верств населення. Інфляція за короткий час "з'їла" грошові заощадження громадян. іТак, в Україні за 1992--1993 рр. вклади населення в ощадних установах знецінилися більш як у 600 разів.

Інфляція, поєднавшись із безпрецедентним падінням національного обсягу виробництва, призвела до виникнення гіперстагфляції (див. табл. 2), яка стала найвідмітнішою болісною рисою нашої економіки. Вхід економіки України до фази гіперстагфляції був зумовлений насамперед високими темпами зростання загального рівня цін. Згідно із статистичними даними спад виробництва простежується майже завжди, коли значення річних темпів інфляції переходять 40-відсоткову межу. Причини виникнення подібного зв'язку між рівнем інфляції та обсягом національного виробництва можна простежити як на макро-, так і на мікрорівнях. У період значного зростання цін, а надто -- гіперінфляції дуже швидко відбувається знецінення національної грошової одиниці. Це призводить до зниження рівня сукупних заощаджень всередині країни. При цьому змінюється і структура кредитів. Частка короткострокових кредитів різко зростає. Так, у 1992 р. в Україні короткострокові кредити становили 94,9%, а в 1993 р. -- 97,2%. Зрозуміло, що в такій ситуації про якісь значні інвестиції в машини та устаткування не може бути і мови, особливо в ті галузі, де строк окупності капіталу становить п'ять і більше років [16, c.78].

На мікрорівні інфляція виступає в ролі своєрідного неформального податку і доповнює основні державні фіскальні вилучення. Світовий досвід доводить, що граничні податкові ставки понад 40--50% практично призупиняють зростання виробництва. В Україні ж, де 40-відсоткова інфляція була досягнена лише у 1996 р., а гранична податкова ставка часто-густо сягала 80%, сумарний інфляційно-податковий тиск на виробника легко переходив стовідсотковий бар'єр. Отже, неможливість для підприємств отримати кредит на довгий термін разом із знеціненням їхніх власних обігових коштів призводять до браку фінансових ресурсів для подальшого виробництва хоча б у попередніх обсягах

Інфляція - це процес обезцінення грошей в результаті переповнення сфери обігу грошовими засобами зверх реальних потреб і підвищення загального рівня цін у країні.

Нині в багатьох державах, у т. ч. й Україні існує така емісія (випуск) грошей, яка перевищує дійсні потреби обороту. Якщо кількість грошей в обігу зростає швидше, ніж об'сяг товарів, які продаються, то наступає інфляція (від латинського слова “інфлатіо” - збуття).

Під час інфляції паперові гроші обезцінюються, наслідком чого є: 1) підвищення ринкової ціни золота; 2) зростання цін товарів; 3) падіння курсу національної валюти по відношенню до іноземних грошових одиниць, які зберегли реальну вартість або обезцінилися в меншій мірі.

Інфляція в реальному житті являє собою процес обезцінення паперових грошей, який кількісно відображається у зростанні цін і вимірюється зворотними величинами від зростання цін. Вона виступає не просто, як зростання цін, а як процес обезцінення грошей. 1 першими жертвами її стають споживачі, котрі страждають від падіння якості життя. *

Інфляція - один з дуже важливих аспектів макроекономічної нестабільності. Викликані інфляцією соціально-економічні проблеми настільки складні і невизначені, що їх важко усвідомити.

Інфляція є підвищенням загального рівня цін. У періоди інфляції можуть підвищуватись не всі ціни - одні ціни можуть залишатися відносно стабільними, а інші падати. Для інфляції характерним є те, що ціни мають тенденцію підніматись надто нерівномірно.

Інфляція може бути виражена за допомогою моделі Фішера:

М х Y = р х Q,

де: М - кількість грошей в обігу;

Y - швидкість обігу;

Q - кількість товарів;

р - їх ціна.

З цього рівняння виходить, що збалансованість між грошовою масою, враховуючи швидкість обігу, та її товарним покриттям досягається шляхом зміни цін. Вони тим вище, чим більше в обороті грошей і менша пропозиція товарів.

За допомогою вимірювання темпів зростання цін встановлюється рівень обезцінення грошей. Інфляція вимірюється за допомогою індексу цін, який визначає їх загальний рівень по відношенню до базового періоду. Наприклад, індекси цін на споживчі товари 2005-2007 pp. використовуються у вигляді базового періоду, для якого встановлюється рівень цін, що дорівнює 100. У 2008 р. індекс цін приблизно становив 125. Це значить, що в 2007 р. ціни були на 25% вище, ніж у 2005-2007 pp [14. c.55].

Розвиток інфляції відбувається внаслідок як надмірного збільшення самої грошової маси, так і передуючого йому різкого зростання цін, яке веде до переповнення сфери обігу грошовими засобами. Зростаючі ціни можуть підтримуватись і за рахунок прискорення обігу платіжних грошових засобів. Переповнення сфери грошового обігу може відбутися і при збереженні попереднього об'єму грошової маси, якщо буде зростати швидкість обігу грошей або скорочуватись пропозиція товарів на ринку внаслідок падіння об'єму виробництва.

Історичною передумовою перетворення інфляції з тимчасового явища на хронічне, яке характерне для всіх країн, став крах золотого стандарту. Вилучення грошового металу з обігу, припинення вільного розміну банкнот на золото і швидкий розвиток у зв'язку з цим кредитно-банківської системи зняли бар'єри, якими обмежувалась емісія паперових грошей. В результаті цього був підірваний чисто ринковий механізм автоматичного регулювання їх кількості.

2. Види інфляції та її соціально-економічні наслідки

Розвиток інфляції впливає тільки негативно на процес функціонування національної економічної системи. Вона знецінює національну грошову одиницю, породжує кризу неплатежів, гальмує інвестиційну й інноваційну діяльність підприємств і фірм, посилює соціальну нерівність у розподілі грошових доходів, знижує рівень соціальної та економічної ефективності національної економічної системи і т. ін. Інакше кажучи, інфляції властиві тільки економічні дефекти, і вона розцінюється як негативний економічний процес, що має тільки негативні економічні й соціальні наслідки.

Виходячи з наведеного вище теоретичного постулату (забігаючи трохи вперед, зазначимо, що він усе-таки правильний, але вочевидь однобокий. Однак при цьому треба мати на увазі, що інфляція як процес зростання сукупних цін має не тільки вказані вище негативні соціально-економічні наслідки, тобто економічні дефекти, як ми їх кваліфікували вище, а й позитивні наслідки: в певних аспектах і в певному розумінні вона позитивно впливає на процес функціонування національної економічної системи. На противагу економічним дефектам, назвемо їх економічними ефектами.

Теоретична теза про двоїсту природу інфляції висловлюється вперше у сучасній вітчизняній і зарубіжній літературі. Аналіз цієї двоїстої природи інфляційних процесів дає можливість виділити два принципово різних типи інфляції -- номінальну і реальну. Дамо коротку й конспективну характеристику кожного із вказаних типів інфляції.

Інфляція номінальна -- це один із функціональних типів інфляції й складова загального рівня інфляції. У сучасній науковій економічній літературі вважається, що загальна інфляція (загальний рівень інфляції) формується як арифметична сума номінальної й реальної інфляції:

І^m = Іⁿ + І^r,

де І^m -- загальний рівень інфляції, Іⁿ -- рівень номінальної інфляції, І^r -- рівень реальної інфляції.

У будь-якій сучасній національній економічній системі загальний рівень інфляції формується як результат доповнення номінальної інфляції інфляцією реального порядку. Під номінальною інфляцією прийнято розуміти таке зростання рівня сукупних цін, яке викликається прямо чи опосередковано грошовими факторами, зокрема знеціненням (девальвацією) національної грошової одиниці'. Вважається, що товарні ціни й ціни національних грошей (курс національної валюти) перебувають в обернено пропорційній залежності: чим дешевші національні гроші, тим дорожчі національні товари. Цю залежність між ними графічно зображують так званою напівлогарифмічною діаграмою (діаграмою пропорцій).

Рис.2.1. Напівлогарифмічна діаграма (діаграма пропорцій) залежності між товарними цінами й цінами грошей.

На відміну вад номінальної інфляції, інфляція реального порядку (реальна інфляція) формується під впливом негрошових факторів, тобто за своєю суттю реальних факторів, які безпосередньо пов'язані зі зміною структури національного виробництва, вдосконаленням його технічної й технологічної систем.

Номінальна інфляція лише в остаточному підсумку виступає як процес і зворотний бік знецінення національної грошової одиниці. Виділимо типи номінальної інфляції. По-перше, це так звана номінальна інфляція попиту, по-друге, номінальна інфляція витрат, або номінальна інфляція. Первинною є номінальна інфляція попиту, а номінальна інфляція пропозиції розглядається як система (різновид) номінальної інфляції попиту. Монетарна номінальна інфляція -- це результативна форма двох класичних типів номінальної інфляції -- інфляції попиту й інфляції пропозиції.

У структурі загального рівня інфляції реальна інфляція має місце тоді, коли товарні ринкові ціни зростають швидше, ніж знецінюється національна грошова одиниця. Інфляція попиту є властивою і домінуючою формою розвитку інфлятивних процесів в умовах економічного зростання, особливо динамічного й гіпердинамічного економічного зростання, інфляція витрат (пропозиції) -- в умовах економічного спаду, а монетарна інфляція -- в умовах економічного гіперспаду. Для національної економічної системи України на сучасному етапі її ринкового реформування, навпаки, панівною є інфляція витрат (пропозиції) і переважно монетарна інфляція

Реальна інфляція як тепер, так і в попередні роки розвитку української економіки була або майже відсутня, або проявляла себе як негативна реальна інфляція, основним фактором розвитку якої було не поліпшення, а погіршення технічної й технологічної структур національного виробництва.

Другою складовою загального рівня інфляції (сукупної чи інтегральної інфляції) є так звана реальна інфляція, про яку йшлося вище при розгляді й теоретичному аналізі номінальної інфляції. Реальна інфляція -- один із функціональних типів інфляції. Разом із номінальною інфляцією вона формує, як ми вже зазначали, загальний рівень інфляції (загальну інфляцію).

Реальна інфляція може бути двох типів. По-перше, така, що спричиняє зростання загального рівня інфляції понад її номінальний рівень. Це так звана позитивна реальна інфляція, її розвиток і формування свідчать про те, що в національній економічній системі має місце певне вдосконалення як технологій, так і продукції. Позитивна реальна інфляція (або плюсреальна інфляція) переміщує криву номінальної інфляції вгору на певну відстань, величина якої залежить від ступеня вдосконалення технологій і продукції й кількісно може бути визначена на основі такого параметра, як різниця між більш високим темпом зростання рівня сукупних цін і більш низьким темпом знецінення національної грошової одиниці.

Другий тип реальної інфляції -- так звана негативна реальна інфляція (реальна інфляція зі знаком "-", або мінус реальна інфляція). Вона має місце тоді, коли в національній економічній системі технологія і продукція не вдосконалюються, а погіршуються.

У національній економічній системі України розвиток процесів реальної інфляції триває досить специфічно. Є певні підстави вважати, що в Україні на сучасному етапі ринкового реформування економіки отримали значний розвиток процеси негативної реальної інфляції через подальше технічне й технологічне погіршення структури національної економіки. Виявити питому вагу цієї негативної реальної інфляції в Україні досить важко, оскільки цей тип реальної інфляції акумулюється у факторах розвитку номінальної інфляції, особливо таких, як збільшення питомої ваги економічних витрат ресурсів на одиницю продукції.

Серед чисельних видів інфляції, класифікованих за різними критеріями, виділимо найпоширеніші. Відкрита інфляція, для неї характерним є те, що макроекономічна нерівновага в бік попиту проявляється у постійному підвищенні цін.

Оскільки відкрита інфляція є макроекономічним явищем, постільки їй властиве збільшення індексів цін. Але вона не руйнує механізми ринку, вони продовжують працювати, посилають в економіку цінові сигнали, підштовхують інвестиції, стимулюють розширення виробництва і пропозиції.

При централізовано-директивному визначенні цін існує прихована (придушена) інфляція. Вона супроводжується загальним державним контролем над цінами. Вона в основному проявляється це в підвищенні цін, а в хронічному дефіциті товарів і послуг, зростанні змушених грошових заощаджень, розвитку тіньової економіки. Отже, обезцінення грошей у такій ситуації закамуфльоване.

Помірна інфляція - ціни зростають повільно - менше 10% на рік. Зберігається вартість грошей.

Галопуюча інфляція настає тоді, коли зростання цін відбувається швидко і стрибкоподібне, темпи знецінення грошей досягають 20-25% на місяць. При галопуючій інфляції помітно посилюються соціально-економічні суперечності [13, c.56].

Гіперінфляція - це інфляція з дуже високими темпами зростання загального рівня цін (понад 50% на місяць). Вона робить руйнівний вплив на економіку країни і веде до швидкого зубожіння людей і зростання безробіття. Кількість грошей в обігу і ціни зростають астрономічними темпами. Катастрофічним стає розходження цін і заробітної плати. Навіть найбільш забезпечені верстви суспільства зубожіють, розорюється їх добробут. Гроші втрачають здатність виконувати свої функції, падає їх роль в економіці, руйнуються фінансовий і кредитний механізми, натуралізуються господарські зв'язки, посилюються стихійні процеси в економіці.

Найстрашніше при гіперінфляції те, що руйнується найважливіший механізм економіки, необхідний для її нормального розвитку в майбутньому - механізм накопичення грошей для їх вкладення в розвиток виробництва.

Зростання інфляції від помірної до галопуючої й аж до гіперінфляції не є неминучим процесом. Дуже рідко буває гіперінфляція. Галопуюча ж інфляція буває нерідко. Вона час від часу відбувається навіть у таких розвинутих країнах Європи, як Франція, Великобританія, Італія. Та розвинуті країни нерідко зазнають дії помірної інфляції. Грошове та фіскальне втручання держави дозволяє їй утримувати інфляцію в економічно допустимих рамках.

В умовах нормальної ринкової економіки, як правило, інфляційне зростання цін збігається з пожвавленням кон'юнктури, тому що активізуються матеріальні стимули. Тільки в умовах серйозної деформації економіки, структурної розбалансованості її інфляція не тільки не активізує економічного зростання, а навпаки - пригнічує його, викликає не тільки стагнаційні процеси, а й спад виробництва (зі збільшенням безробіття) і зростання цін. Такий стан грошового обігу і економічного циклу називається стагфляцією (поєднання економічної стагнації з інфляцією).

Крім того можна назвати кредитну інфляцію, інфляцію зумовлену податками, структурну інфляцію, інфляцію викликану підвищенням заробітної плати та інші різновиди [7, c.9].

На закінчення вважаємо за необхідне звернути увагу на те, що суттєво? поліпшити ситуацію можна лише за умов комплексного впровадження заходів антиінфляційного регулювання. Адже економіку будь-якої країни слід розглядати як систему, організм з безмежною кількістю прямих та опосередкованих зв'язків. Механізм дії інфляційних факторів залежить від співвідношення багатьох економічних процесів -- внутрішніх і зовнішніх. Він неоднорідний на часовому проміжку становлення ринкової економіки в Україні. Також неоднакова активність конкретних інфляційних факторів. Це обумовлено тим, що інфляція -- це, передусім, динамічний макроекономічний процес. У більшості випадків ті негативні процеси, які проглядаються на рівні макроекономіки, є наслідком значних деформацій внутрішніх економічних процесів, як макроекономічних, так і мікроекономічних.

Саме тому без системного підходу, без комплексного оздоровлення фінансової ситуації, що мають бути узгоджені з конкретними національними особливостями, конкретними змінами процесів у кожній ланці економічної системи країни, їх розвитком протягом незупинного плину часу. Інакше, якщо засоби щодо оздоровлення економічної ситуації використовуються частково, то результат нагадуватиме лише тимчасову "косметичну" операцію.

Заходи по оздоровленню фінансової ситуації в Україні можуть дати позитивні результати лише за умов початкового, обов'язкового і суттєвого оздоровлення фінансів базової ланки економіки -- фінансів підприємств та організацій, ефективного стимулювання ділової активності та підприємництва, продукуючого процесу.

Підвалиною економіки України має бути ефективна антиінфляційна політика і реальна стабілізація на її засадах національної грошової одиниці. Політика зміцнення національної грошової одиниці буде здійснюватись в напрямі забезпечення фінансової стабілізації. Фінансово-грошова стабілізація спрямовуватиметься на реалізацію нового курсу соціально-економічної політики. Фінансово-грошова стабілізація - це єдино можлива основа виведення економіки України з кризи і подальшого вирішення на цій основі всього комплексу проблем життя населення. Забезпечення такої стабілізації є основою утворення реальних стимулів виробництва та якісної перебудови економіки [1,c9].

Необхідно проводити структурне реформування як фінансової системи, так і банківської. Основна мета фінансово-грошової стабілізації - структурна перебудова економіки, розширення інвестиційного процесу, мобілізація через утвердження фінансового ринку та різні фінансові інституції відповідних фінансових ресурсів.

Об'єктивною передумовою фінансової стабілізації стане проведення глибокої реформи бюджетної системи країни. Основні принципи та механізми цієї реформи визначені Законом України “Про бюджетну систему України”, введеним у дію в 1995 р.

У процесі реформи фінансової системи відбувається: реальне розмежування фінансової та кредитної діяльності, фінансів державних підприємств та державного бюджету; розробка зведеного балансу фінансових ресурсів держави; здійснення децентралізації державних фінансів, структурного розмежування державного та місцевих бюджетів за джерелами надходжень та витрат []10, c.43.

Заходи по зміцненню фінансово-грошової системи держави дали позитивні результати за умови суттєвого оздоровлення фінансів базової ланки економіки - фінансів підприємств та організацій, ефективного стимулювання ділової активності та підприємництва. Вихід з фінансової кризи можливий лише на основі глибокого структурного реформування всієї фінансової системи України. Фінансово-грошова стабілізація в нашій державі безпосередньо пов'язана з радикальним поглибленням банківської реформи.

Грошова політика є одним з головних інструментів макроекономіки. Прискорення або уповільнення зростання маси грошей підвищує або знижує ставку процента, заохочує або стримує інвестиції. У періоди т. з. “дорогих грошей” висока ставка процента зменшує ВНП і пом'якшує інфляцію.

Здійснення оздоровлення фінансової ситуації в Україні надасть змогу зупинити негативні процеси в економіці -- падіння рівня виробництва, знецінення грошей, дефіцит держбюджету -- та забезпечити передумови для подальшого економічного росту.

Країни, що рішуче пішли шляхом ринкових перетворень, частково вже мають певні позитивні результати, які відображуються, передусім, у стримуванні інфляційних процесів, зростанні обсягів виробництва, підвищенні рівня життя населення. Безперечно, що й Україна, маючи значний економічний потенціал, не лише стабілізує фінансову ситуацію в країні, але й забезпечить умови "керованості" інфляційними факторами, що надасть їй змогу зайняти належне місце серед інших економічно та соціальне розвинутих країн Європи.

3. Шляхи подолання інфляції

Заходи по оздоровленню фінансової ситуації в Україні можуть дати позитивні результати лише за умов початкового, обов'язкового і суттєвого оздоровлення фінансів базової ланки економіки -- фінансів підприємств та організацій, ефективного стимулювання ділової активності та підприємництва, продукуючого процесу.

Підвалиною економіки України має бути ефективна антиінфляційна політика і реальна стабілізація на її засадах національної грошової одиниці. Політика зміцнення національної грошової одиниці буде здійснюватись в напрямі забезпечення фінансової стабілізації. Фінансово-грошова стабілізація спрямовуватиметься на реалізацію нового курсу соціально-економічної політики. Фінансово-грошова стабілізація - це єдино можлива основа виведення економіки України з кризи і подальшого вирішення на цій основі всього комплексу проблем життя населення. Забезпечення такої стабілізації є основою утворення реальних стимулів виробництва та якісної перебудови економіки [1,c.9].

Необхідно проводити структурне реформування як фінансової системи, так і банківської. Основна мета фінансово-грошової стабілізації - структурна перебудова економіки, розширення інвестиційного процесу, мобілізація через утвердження фінансового ринку та різні фінансові інституції відповідних фінансових ресурсів.

Об'єктивною передумовою фінансової стабілізації стане проведення глибокої реформи бюджетної системи країни. Основні принципи та механізми цієї реформи визначені Законом України “Про бюджетну систему України”, введеним у дію в 1995 р.

У процесі реформи фінансової системи відбувається: реальне розмежування фінансової та кредитної діяльності, фінансів державних підприємств та державного бюджету; розробка зведеного балансу фінансових ресурсів держави; здійснення децентралізації державних фінансів, структурного розмежування державного та місцевих бюджетів за джерелами надходжень та витрат [10, c.43.]

Заходи по зміцненню фінансово-грошової системи держави дали позитивні результати за умови суттєвого оздоровлення фінансів базової ланки економіки - фінансів підприємств та організацій, ефективного стимулювання ділової активності та підприємництва. Вихід з фінансової кризи можливий лише на основі глибокого структурного реформування всієї фінансової системи України. Фінансово-грошова стабілізація в нашій державі безпосередньо пов'язана з радикальним поглибленням банківської реформи.

Грошова політика є одним з головних інструментів макроекономіки. Прискорення або уповільнення зростання маси грошей підвищує або знижує ставку процента, заохочує або стримує інвестиції. У періоди т. з. “дорогих грошей” висока ставка процента зменшує ВНП і пом'якшує інфляцію.

Здійснення оздоровлення фінансової ситуації в Україні надасть змогу зупинити негативні процеси в економіці -- падіння рівня виробництва, знецінення грошей, дефіцит держбюджету -- та забезпечити передумови для подальшого економічного росту.

Країни, що рішуче пішли шляхом ринкових перетворень, частково вже мають певні позитивні результати, які відображуються, передусім, у стримуванні інфляційних процесів, зростанні обсягів виробництва, підвищенні рівня життя населення. Безперечно, що й Україна, маючи значний економічний потенціал, не лише стабілізує фінансову ситуацію в країні, але й забезпечить умови "керованості" інфляційними факторами, що надасть їй змогу зайняти належне місце серед інших економічно та соціальне розвинутих країн Європи.

Світовий досвід виробив дві головні концепції антиінфляційних заходів, що спираються на кредитно-грошову і фіскальну політику. Це - заходи або безкомпромісної боротьби з інфляцією, або адаптації, пристосування до життя в умовах інфляційної нестабільності. Перший метод реалізується шляхом змін у системі оподаткування ( як правило підвищення податків) та введенням жорсткого державного контролю цін та зарплати. Другий - це індексація доходів, застосування механізму корегування процентних ставок відповідно до темпів інфляції та ін. До того ж необхідною є повна адаптація усіх економічних інституцій до функціонування в умовах інфляції. Адаптаційна політика має свої недоліки: кошти на компенсаційні надбавки населенню треба брати з державного бюджету, тобто врешті-решт через податки, або робити грошову емісію, що знову призведе до зростання інфляції. Як правило, в умовах боротьби з інфляцією ці методи використовуються комплексно, що дає більш виражений ефект, і дозволяє пом'якшити труднощі, що випали на долю економіки країни.

а) Методи антиінфляційного оподаткування

В процесі стримування інфляції податки відіграють двоїсту роль. Скорочуючи доходи, що виступають як джерела витрат для споживачів, високі податки носять антиінфляційний характер. Однак, податки можуть також збільшувати витрати виробництва, підвищуючи через це рівень цін на товари.

Розглянемо ті спотворення в оподаткуванні, які викличе неочікувана інфляція, тобто випадок, коли цей елемент економічної системи країни до дій в умовах інфляціі не пристосований.

У разі, якщо податкова система країни має труднощі з адаптацією до інфляційних процесів, виникають такі складні проблеми:

По-перше, із зростанням рівня цін частка податкових виплат у загальному обсязі реальних доходів збільшується, породжуючи, таким чином, ефект прогресивного зростання податків. Якщо б податки знаходилися у постійній пропорції до номінальних доходів незалежно від розміру останніх, у цьому не було б ніякої проблеми, оскільки в такому разі люди сплачували б однаковий, не залежний від рівня цін відсоток своїх доходів у вигляді податків. Але, оскільки, норма оподаткування при використанні його прогресивної форми має тенденцію зростати разом з рівнем номінальних доходів, то інфляція, призводячи до збільшення номінальних доходів, тим самим збільшус й частку податків у складі реальних доходів.

Використання “стримуючої” податково-бюджетної політики є одним із шляхів усунення загрози інфляції. Державний бюджет на наступний рік може бути складений таким чином, щоб скорочення обсягу державних закупок й замовлень поєднувалося із збільшенням чистих податків, компенсуючи очікуване пожвавлення сукупного попиту у приватному секторі економіки. Правильне поєднання скорочення обсягу державних замовлень, трансфертних виплат та підвищення податків втримає криву сукупного попиту у бажаному положенні AD, а економічну систему - в стані стабільності.

Політика податкового регулювання доходів (TІP) орієнтована на використання податків і створення у фірм та робітників стимулів не піднімати ціни й зарплату.

TІP-це система, при якій за допомогою податкової системи фірми й зайняті на них робітники заохочуються або наказуються в залежності від зростання рівня цін й зарплати.

Розглянемо ціновий різновид TІP. Фірмам повідомляється, що рівень сплачуваних іми податків залежить від зростання цін на їх продукцію. Наприклад, підвищення цін до 5% не викликає жодних штрафних санкцій, за кожний наступний відсотковий пункт уряд збільшує ставку оподаткування. Податкова ставка може збільшуватись, скажімо на 2 пункти (з 25 до 27%) за кожний відсоток приросту цін на продукцію фірми.

За умов реалізації такої політики підвищення цін коштуватиме фірмам надто дорого. Отже, в них з'являється стимул не допускати значного збільшення цін. Зростання цін по всіх фірмах, таким чином, буде меншим, й темпи інфляції скоротяться. Подібний механізм може бути реалізований й у відношенні зарплати.

Згідно з вищесказаним, фахівцями пропонується ввести до схеми розрахунку основного податку антиінфляційний коефіцієнт. Його призначення - забезпечити зацікавленість товаровиробника у відповідності темпів зростання товарної і грошової мас, зниженні існуючих темпів інфляції на внутрішньому ринку.

Як відомо, будь-яке втручання в функціонування економіки, що затримує пересування кривої сукупного попиту вгору або змушує іі зсуватися вниз відносно кривої сукупної пропозиції буде стримувати темпи інфляції. Аналогічного ефекту можна було б досягти, якщо б було можливо вплинути на сукупну пропозицію. Такий підхід до економічної практики став відомим як “концепція пропозиції”.

Основне питання полягає в тому, яким чином здійснити бажане збільшення природного рівня реального обсягу виробництва. Прибічники “концепціі пропозиції” як один із способів досягнення цього результату розглядають змінення у податковій політиці. Вони звернули увагу на те, що на протязі 70-х років відбулося припинення зростання природного рівня реального обсягу виробництва у США. Головною причиною такого стану речей, на думку прихильників “концепціі пропозиції”, стала діюча в США податкова система. Вона ніяким чином не сприяла розвитку процесів накопичення та інвестування, а також зацікавленості у високопродуктивній праці. Інфляція ще більш посилила проблему. Не тільки корпорації і дуже заможні люди страждали від високих податків. Поєднана дія інфляції, прогресивного податку на доход вводила звичайних робітників, що отримують зарплату, в групи, що оподатковуються за більш високою ставкою. Основою економічної програми прибічників “концепції пропозиції” стала детально обміркована послідовність дій по зменшенню ставок оподаткування. По-перше, мав бути знижений податок на доход громадян, що посилило б трудову мотивацію робітників. По-друге, планувалося реформувати систему податків на доходи від приросту капіталу та ввести різноманітні податкові стимули (пільги для підприємств, що збільшують обсяги виробництва) - це стимулювало б накопичення та інвестиції. По-третє, практика індексації мала розповсюдитись на всю податкову систему для того, щоб ставки податків не підштовхувались інфляцією.

б) Регулювання цін за умов інфляційної нестабільності

Надзвичайно важливу роль відіграє державний контроль над цінами, особливо в умовах кризису економіки і виходу з нього.

Під контролем над цінами розуміють будь-яку послідовність цілого ряду заходів - від помірних обмежень до примусового встановлення верхніх границь зростання цін, що проводяться у рамках економічної політики.

Одним з підходів с перевірений у світовій практиці метод тимчасового заморожування цін й надалі їх часткового перегляду. Він полягає у заборонені підвищувати ціни вище визначеного рівня, без спеціального на те дозволу. За граничний рівень цін може бути прийнятий той, що існував на протязі базового періоду перед “заморожуванням”. При цьому підвищення цін вражається допустимим, якщо, наприклад, воно було пов'язано з ростом цін на імпортні вироби ( тобто коли збільшення витрат неможливо контролювати); недопустимим - якщо його причиною стало невиправдане підвищення зарплати, що стимулювало підприємців самим обмежувати зростання заробітної плати.

Заморожування цін дозволяє долати інфляційні очікування населення, господарюючих суб'єктів, кредитної системи, внести деяке заспокоєння в економіку.

В ролі альтернативи прямому державному регулюванню цін іноді розглядаються картельні згоди про ціни, які можуть зіграти позитивну роль, якщо однією зі сторін, що беруть в них участь буде уряд, що забезпечує загальну узгодженість цін.

Проблеми у реалізації політики контролю за цінами можна також пояснити значними адміністративними складнощами іі проведення. До органів контролю постійно пред'являються вимоги зробити виключення для тих чи інших видів товарів або який-небудь галузі. Поступово, по мірі подальшого відхилення цін від стану рівноваги й посилення дефіциту, тиск на контролюючи органи з вимогами надати пільги зростає, й, врешті-решт, це надзвичайно ускладнює контроль.

Інша проблема полягає у тому, що уряд може спробувати зберегти ціновий контроль в силі вже після завершення проміжного періоду й початку нового підйому. В цей період контроль такого роду може виявитись некорисним й лише погіршити ситуацію.

Хоча політика державного регулювання цін несе значний позитивний ефект і мас особливе значення в кризові періоди, іі реалізація може призвести до дуже небажаних наслідків.

У короткостроковому плані пряме регулювання цін сприятиме стабілізації національної економіки. Так, у державі можуть значно знизитись темпи зростання оптових й роздрібних цін і це призведе до гальмування інфляційних процесів. Але вже у найближчі роки виявляться негативні наслідки централізованої моделі регулювання. “Заморожування” цін і заробітної плати обмежить міжгалузевий перелив капіталів, буде гальмувати інвестиційну політику, знизить рівень ділової активності, стримуватиме зростання доходів.

Висновки

За результатами дослідження питань даної курсової роботи відмітимо наступне.

Інфляція є характерною особливістю сучасного економічного розвитку України. Виступаючи наслідком існуючих господарських диспропорцій вона служить причиною їх посилення і загальної нестабільності економіки, вона також є тісно пов'язаною з проблемою зайнятості населення і безробіттям, матеріальним і духовним благополуччям людей, їх добробутом.

Інфляція представляє собою знецінення грошей внаслідок порушення законів грошового обігу і появи маси грошей не забезпечених товарною масою.

Вивчаючи дану проблему ми виділили наступні види інфляції:

природна (повзуча, позитивна тощо);

галопуюча гіперінфляція;

інфляція попиту та інфляція пропозиції;

внутрішня і зовнішня (імпортована);

збалансована і незбалансована;

регульована і не регульована.

Інфляцію не можна пов'язувати з одним фактором чи з конкретною причиною, вона відображає всі недуги економіки але в той же час. В умовах природного рівня інфляції, тобто її керованості, інфляція має позитивне значення: стимулює конкуренцію, збалансовує попит і пропозицію, грошово-фінансові та матеріально-технічні ресурси. Але ми дотримуємось думки про те що, ця позитивність є умовною, внаслідок короткостроковості.

Перехід інфляційного процесу за природні межі має руйнівні наслідки, породжує гострі соціально-економічні проблеми, що призводить до підвищення цін, знецінення грошових заощаджень, неухильного підвищення курсів іноземних валют, диспропорції суспільного відтворення та іншим негативним явищам.

В умовах переходу до ринкової економіки основними причинами інфляції є чинники, які мають як грошовий так і негрошовий характер. Серед основних з яких можна виділити дефіцит державного бюджету, монополістична структура економіки, мілітаризація, яка супроводжується використанням величезних природних ресурсів, державна політика доходів, до чинників, які мають не економічний характер віднесемо політичну нестабільність в країні та втрату довіри до уряду.

Зазначимо, що суттєво поліпшити ситуацію яка склалась на сьогоднішній день в Україні можна лише за умов комплексного впровадження заходів антиінфляційного регулювання. Основними з яких мають бути:

реальна стабілізація національної грошової одиниці;

фінансово-грошова стабілізація, спрямована на реалізацію нового курсу соціально-економічної політики;

підтримка стабільних цін на ринку;

проведення структурного реформування фінансової та банківської систем;

проведення глибокої реформи бюджетної системи та ін.

Список використаної літератури

Башнянин Г.І., Богиня Д.П. Копич І.М. Номінальна й реальна інфляція: проблеми природи, типологізації та метрологічного аналізу// Фінанси України,- 2001,- №10.

Гивончук І.О. Причини та особливості інфляції в Україні // Вісник. держ. ут-ту “Львівська політехніка”, - 2001, -№284.

Гладик Д. Вплив грошової маси на рівень інфляції і ціну кредитних ресурсів // Вісник НБУ, - 2004, -№6.

Джамбрандов И. Антиинфляционная политика: измерение эффективности// Финансовая Украина, - 2004, - 30 января.

Домбровски М. Инфляционные последствия вариационного кризиса в России и на Украине.

Илларионов А. Закономерности мировой инфляции // Вопросы экономики, - 2003, - №2.

Илларионов А. Инфляция и экономический рост // Вопросы экономики, -2001,- №8.

Ковальчук Т.Т. Коваль М.М. Основні чинники та фактори інфляції в Україні // Фінанси України, - 2004, - №1.

Кораблін С. Хай живе інфляція? // Финансовая Украина, - 2001, - 4 лютого.

Лукінов І., Білоус О., Степаненко В. Інфляційні процеси, причини їх прояву і дії // Вісник АН України, - 2004, - №11.

Малий І.Й. Кредитна інфляція в умовах перехідної економіки // Фінанси України, - №6, - 2004.

Мельник О. Вплив інфляції на економічне становище підприємств // Економіка України, - 2002, - №11.

Мельник О. Вплив інфляції на розвиток кредитних відносин // Банківська справа, - 2001, - №1.

Мельник О.М. Зміни економічного стану підприємств України під впливом інфляції // Фінанси України, - 1997, - №7.

Павловський Н. Грошова маса, виробництво, неплатежі, та інфляція// економіка України, - 1997, - № 12.

Панчишин С.М., Буняк В.Б., Стасишин А.В. Фіскальні аспекти інфляційного процесу в умовах трансформації економіки України//Фінанси України, - 1998, - №5.

Райская Н. Исследование инфляционных процессов в условиях переходной экономики // Вопросы экономики, - 1997, - №10.

Унковская І. Інфляція та та економічне зростання: проблеми й суперечності // Вісник. Київ.торг.ек.ут-ту, - 1998, -№1.

Ходачук О., Мандыбура В. Эмиссия: “за” и “против” // Бизнес,- 1999, 19 апр.

Шиллер Р. Вплив низької інфляції на фінансову стійкість банків // Фінанси України, - 1997. - №1.

Размещено на Allbest.ru