Економічна теорія

Розвинене товарне виробництво є пануючим в ринковій економіці, тому йому характерні такі риси як зростання суспільного характеру виробництва, яке працює на ринок, значне збільшення розміру підприємств і обсягів. Товарні відносини носять всезагальний характер, застосовується наймана праця, тобто товаром стає робоча сила. Робоча сила стала товаром завдяки двом причинам:

людина стала юридично вільною особою (тобто позбулася хазяїна) за часів капіталізму;

людина позбавилася засобів виробництва або засобів існування (великі фабрики і заводи “задушили” малих виробників).

В розвинутому товарному виробництві головною умовою перетворення грошей в капітал є можливість знайти на ринку такий товар, який зміг би створити нову вартість, причому більшу ніж він сам коштує. В ринковій економіці таким товаром є товар робоча сила. Саме в сукупності засобів виробництва та робочої сили створюється нова вартість, засоби виробництва - це промисловий капітал.

Позичковий капітал - це гроші, які приносять гроші (Г - Г').

Торгівельний капітал - форма прояву промислового капіталу.

Робоча сила як любий товар має дві властивості: свою вартість та цінність.

Споживча вартість - це здібність створювати вартість більше ніж вона сама коштує.

Вартість (цінність) - визначається вартістю життєвих благ, які необхідні для нормального відтворення робітника і його сім'ї.



Тема 6. Ринок: суть, функції і об'єкти ринкових відносин

Поняття ринку. Основні функції, типи і форми ринку

Економічна природа попиту і пропозиції та фактори, що їх визначають

Ринкова рівновага і її графічне зображення. Ціна рівноваги

Еластичність попиту і пропозиції

економічний власність ринок гроші товар

Поняття ринку. Основні функції, типи і форми ринку

Розвинене товарне виробництво стало основою ринкової системи господарювання, складовою частиною якої є ринок.

Ринок - сфера товарного обміну де здійснюються угоди купівлі-продажу товарів і послуг. Але ринок не варто зводити виключно до торгівлі. Адже це економічна категорія, яка відбиває відносини не лише обміну, а й виробництва, розподілу і споживання. З появою грошей, які стають посередником в обміні товарів, суть ринку збагачується. Він стає не тільки сферою товарного обігу, а й сферою обігу грошей. Тому ринок - це форма товарного-грошового обігу.

На сучасному стані ринок розглядають також як тип господарських зв'язків між економічними суб'єктами, тобто через ринок здійснюються товарні господарські зв'язки.

Суб'єктами ринкової економіки виступають:

фізичні особи;

трудові колективи;

юридичні особи всіх форм власності.

Таким чином, ринок - це сукупність економічних відносин, що виникають між суб'єктами економіки з приводу обміну результатами виробництва, товарного та грошового обігу, розподілу виробничих факторів. Ринок - це сфера економічних інтересів суб'єктів економіки і ринок - це відношення між людьми, які проявляються через обмін, який функціонує на основі товарного виробництва.

Існують об'єктивні умови існування і функціонування ринку:

суспільний поділ праці;

економічна відокремленість товаровиробників, що виникає на ґрунті приватної власності;

вільне підприємництво і вільна конкуренція;

вільний вибір суб'єктами ринкових відносин будь-якого виду діяльності;

вільний обіг товарів, капіталу і праці;

існування відповідної ринкової структури і інфраструктури;

стимулююча система оподаткування, фінансування і кредитування;

система соціального захисту населення;

наявність правової бази, що сприяє створенню і постійному відновленню ринкового середовища.

Сутність і економічна природа ринку знаходить свій вираз у його економічних функціях. Ринок виконує такі основні економічні функції функції:

саморегулювання економіки. Передбачає узгодженість виробництва і споживання благ, збалансованість попиту і пропозиції за обсягом і ціною;

інформаційна. В умовах ринку ціни, процентні ставки, курси цінних паперів постійно змінюються, тому ринок дає учасникам обміну інформацію відносно цих змін;

стимулююча. Полягає у спонуканні виробників до створення нових благ з меншими витратами і більшими доходами;

ціноутворююча. Полягає у формуванні цін благ на основі їх вартості через співвідношення попиту і пропозиції;

диференційна. Вона здійснюється у формі очищення економіки від нежиттєздатних елементів.

Таким чином, ринок є функціональною формою економічних зв'язків суб'єктів цілісної економічної системи. Це конкретна форма існування вільного підприємництва.

Сучасна економічна теорія виділяє декілька типів ринків: нерозвинутий ринок, вільний ринок, деформований ринок, регульований ринок.

Нерозвинутий ринок характеризується випадковими ринковими відносинами, як правило, безпосереднім бартерним товарним обміном.

Вільний ринок характеризується наступними ознаками:

безліч учасників ринкових відносин і вільна конкуренція між ними;

необмежений доступ до будь-якої господарської діяльності;

стихійність і об'єктивність ціноутворення;

абсолютна мобільність, тобто вільне переміщення виробничих факторів;

неможливість суб'єктивного впливу одних суб'єктів ринку на дію інших;

відсутність монополізму, ринкової влади і державного врегулювання.

Але в сучасних умовах вільний ринок - це скоріше всього наукова абстракція, ніж реальне явище.

Деформований ринок існує в економіці товарного типу, де регулююча роль ринку відсутня, а ці функції бере на себе держава.

Сучасний ринок - це регульований ринок. Тобто сучасне ринкове господарство засноване на взаємодії ринкового механізму самоврегулювання і державного впливу на економіку.



Економічна природа попиту і пропозиції та фактори, що їх визначають

Размещено на http://www.allbest.ru

Попит - це готовність покупців придбати певний товар. Це є потреба в товарі, яка реалізується за даного рівня цін. Попит - це сума грошей, яку покупці можуть заплатити за певний товар.

Першим визначним чинником попиту є ціна. Попит знаходиться у зворотному зв'язку між ціною і величиною попиту. Цей зворотній зв'язок між ціною і величиною попиту називають законом попиту.

Закон попиту можна пояснити ефектом доходу і ефектом заміщення. Ефект доходу показує, що при низькій ціні людина може дозволити собі купити більше потрібного їй товару, причому не одказуючи собі в купівлі альтернативних товарів.

Ефект заміщення виражається в тому, що із зниженням ціни у людини з'явиться стимул купити дешеві товари, замість аналогічних, але дорогих.

Окрім ціни, на криву попиту, тобто на її рух впливають і цінові фактори, а саме зміни в доході споживачів, кількість покупців на ринку, якість товарів, споживчі смаки і споживчі сподівання.

Пропозиція - це готовність виробників продавати товар або це кількість товару, яку продавці готові продати за даного рівня цін. Пропозиція завжди розглядається з точки зору встановлення цін. Для виробника дуже важливо, які ціни існують на ринку на той чи інший товар, тобто ціна стимулює товаровиробника більш виробляти і більш продавати певного товару.

Размещено на http://www.allbest.ru

Між пропозицією і ціною існує пряма залежність: чим вище ціна, тим більше пропозиція. І чим нижча ціна, тим менша пропозиція.

Цю пряму залежність між ціною і величиною пропозиції називають законом пропозиції.

Закон пропозиції показує, що виробники будуть виробляти і продавати більшу кількість свого товару по високим цінам, тому що вони несуть визначні витрати на виробництво товарів і для них ціна являє собою виручку за кожну одиницю продукції, а також служить стимулом для виробництва більшої кількості продукту.

На криву пропозиції окрім ціни впливають і не цінові детермінанти (фактори), а саме ціни на ресурси , ціни на інші товари, кількість продавців на ринку певного товару, технологія виробництва, а також система оподаткування і дотації держави.

Попит і пропозиція разом із ціною утворюють ринковий механізм, через який проявляється дія закону попиту і пропозиції.



Ринкова рівновага і її графічне зображення

Ціна рівноваги.

На ринку конкретне співвідношення попиту і пропозиції залежить від багатьох чинників, а саме, запасу товару, динаміки цін, грошових доходів населення, організації торгівлі, реклами тощо.

Це конкретне співвідношення попиту і пропозиції може проявлятися в трьох варіаціях:

пропозиція перевищує попит. Такий випадок може бути результатом надлишкового виробництва товарів;

попит перевищує пропозицію товарів, при цьому виникає незадоволений попит і товарний дефіцит. Виходом із цієї ситуації можуть бути зростання пропозиції товару, зменшення росту доходів населення, підвищення цін;

попит і пропозиція певного товару співпадають. За умов вільної конкуренції конкурентні сили сприяють синхронізації цін попиту і цін пропозиції, що веде до вирівнювання величин попиту і пропозиції.

Ціна, яка вирівнює попит і пропозицію, і тим встановлює рівновагу ринку певного товару називається ціною рівноваги.



Еластичність попиту і пропозиції

Існує властивість попиту і пропозиції змінюватися в залежності від динаміки визначаючих їх факторів і, перш за все, від зміни ціни. Ступінь зміни ціни на зміну обсягу попиту називається еластичністю попиту.

Ступінь зміни ціни на зміну обсягу пропозиції називається еластичністю пропозиції (вперше еластичність попиту і пропозиції дослідив англійський економіст Маршалл у кінці XIX ст.).

Цінова еластичність попиту і пропозиції може бути більшою або меншою в залежності від того, як на попит або пропозицію впливає ціна.

Размещено на http://www.allbest.ru

Міру впливу ціни на попит і пропозицію визначають через коефіцієнт еластичності попиту і пропозиції:

Всі товари характеризуються різною ціновою еластичністю як попиту, так і пропозиції.

Якщо обсяг попиту або пропозиції зміниться в більшій мірі, ніж зміна ціни, то такий попит або пропозиція є еластичним: .

Якщо , то обсяг попиту і пропозиції змінюється в меншій мірі, ниж зміна ціни, то такий попит і пропозиція будуть нееластичними.

Якщо , то і зміна попиту і пропозиції, і зміна ціни однакові. Такий попит і пропозиція будуть називатися одиничною еластичністю.

Економічна теорія також поняття як цілком еластичний попит і пропозиція, це коли зміна ціни не впливає на зміни обсягу попиту і пропозиції - цілком нееластичний. Цілком еластичний - це коли зміна попиту і пропозиції не впливають на зміну ціни.

d1s1 - цілком нееластичний попит і пропозиція

d2s2 - нееластичний попит і пропозиція

d3s3 - одинична еластичність

d4s4 - еластичний попит і пропозиція

d5s5 - цілком еластичний попит і пропозиція



Тема № 7. Поняття структури ринку і об'єкти ринкових відносин

Поняття структури ринку і її елементи

Ринкова інфраструктура і її елементи

Поняття структури ринку і її елементи

Структура ринку - це внутрішня будова, розміщення і порядок окремих елементів ринку. Ознаками будь-якої структури ринку є тісний зв'язок між її елементами, стійкість цих елементів, цілісність і сукупність даних елементів. Структура ринку визначається за суб'єктами та об'єктами, а також в територіальному аспекті за рівнем та ступенем насиченості і за ступенем обмеженості конкуренції. За об'єктами визначається загальна структура ринку, в яку входять товарний ринок, який вміщує споживчий ринок та ринок засобів виробництва, ринок праці, ринок інвестицій, який вміщує ринок цінних паперів і ринок кредитів. В сучасних умовах в структуру ринку входять ринок послуг, інформації, технологій, духовних благ тощо. За суб'єктами виділяють такі типи ринку як ринок покупця, ринок продавця і посередницький ринок. У територіальному аспекті виділяють місцевий, регіональний, національний (внутрішній), світовий (зовнішній) ринки. За рівнем і ступенем насиченості ринок буває рівноважний, дефіцитний та надлишковий. За ступенем обмеженості конкуренції розрізняють вільний ринок, монополістичний ринок і олігополістичний ринок. Кожен з елементів ринку має свої особливості з точки зору функціональних умов рівноваги, формування і розподілу доходів. Водночас всі вони взаємопов'язані і утворюють єдину систему ринків. Відправним елементом ринкової структури є товарний ринок, який включає такі макроекономічні складові: ринок споживчих товарів і послуг, ринок інвестицій і капіталу.

Ринок споживчих товарів і послуг один із найголовніших компонентів товарного ринку. Стабільне функціонування цього ринку, насичення його споживацькими товарами і послугами безпосередньо залежить від стану економіки. Споживацький ринок включає в себе галузеві ринки продовольчих і промислових товарів, а також побутових, комунальних, торгівельних і транспортних послуг. В країнах з розвинутою ринковою економікою лише незначна частка товарів широкого вжитку поступає споживачам прямо від виробників, а основна маса продукції реалізується через посередників.

Особливого значення для України набуває ринок послуг. В сфері послуг в розвинутих країнах зайнято понад 60% працюючих, тоді як в Україні лише 20%. Ринкове господарство не може функціонувати без такого важливого фактору виробництва як капітал. Це пояснюється тим, що управління виробництвом у ринковому господарстві здійснюється через капітал.

Одним із елементів ринку інвестицій і капіталу є ринок засобів виробництва, який охоплює галузі ринків засобів праці і природних ресурсів, в тому числі і ринок землі. На ринку засобів виробництва засоби праці і природні ресурси продаються виключно підприємцями і причому тільки іншим підприємцям. В Україні створення ринку засобів виробництва, інвестицій і капіталу означає перехід від централізованого фондового розподілу інвестиційних ресурсів до оптової торгівлі в умовах вільної конкуренції та вільного ціноутворення.

Ринки інвестицій та капіталу поділяються на внутрішні та зовнішні, в умовах піднесення економічної активності приоритетним є внутрішній ринок, де функціонують як інвестиційні товари (машини, обладнання, матеріали) так і кредитні ресурси (позичковий капітал), які пропонуються вітчизняними виробниками. В умовах кризового стану економічної активності, як правило, крім стимулювання внутрішніх інвестиційних ресурсів перевага надається залученням іноземних інвестицій. Створення ринку капіталу потребує стимулювання не позичкового капіталу, а підприємницького іноземного капіталу (прямі і портфельні інвестиції). Інвестиції у виробництво існують у формі грошового капіталу, що надається в позику. Грошовий капітал пов'язаний з фінансово-кредитним ринком.

Размещено на http://www.allbest.ru

Фінансово-кредитний ринок включає в себе ринок кредитних ресурсів, ринок цінних паперів, ринок валют. Ринок кредитних ресурсів-операції з позичковим капіталом. Кредити надаються як населенню і підприємцям, так і уряду держави за відповідну плату в розмірі позичкового проценту, який залежить від попиту та пропозиції на кредитному ринку.

Ринок цінних паперів є частиною фінансово-кредитного ринку. Фондовий ринок - це система економічних відносин між тими хто випускає і продає цінні папери, і тими хто їх купує. Учасниками цього процесу є емітенти - це підприємства, що випускають і продають цінні папери, а також інвестори і інвестиційні установи. Цінні папери - це документи, які засвідчують майнові права її власника і дають право на одержання певного доходу. Ринок цінних паперів є сферою формування попиту та пропозиції на цінні папери. Інструментами ринку цінних паперів є самі цінні папери, які виступають у наступних формах: акції, облігації, векселя, чеки, ощадні і депозитні сертифікати тощо.

В Україні діє закон “Про цінні папери та фондову біржу”, який передбачає функціонування та обіг різноманітних цінних паперів та регламентує механізм функціонування фондової біржі.

Ринкова інфраструктура і її елементи

Найбільш складним та важливим структурним утворенням ринкової економіки є ринкова інфраструктура. До основних елементів ринкової інфраструктури відносяться біржі, аукціони, ярмарки, торгові дома, брокерські, страхові та акціонерні компанії, маркетинг тощо.

Біржі - це організації, де здійснюється купівля-продаж масових товарів (товарна біржа), цінних паперів (фондова біржа), валюти (валютна біржа), робочої сили (біржа праці).

Товарна біржа - це комерційне підприємство, завдяки якому регулярно функціонує ринок однорідних товарів з чітко визначеними параметрами. Біржі утворюються на засадах акціонерних товариств, або знаходяться у державній власності. Найважливіша функція товарних бірж - виявлення реальних ринкових цін, встановлення їх рівня, тобто котирування. Котирування здійснює спеціальна біржова комісія за підсумками попередніх торгів та в залежності від попиту та пропозиції на даний товар. На товарній біржі реалізуються без попереднього огляду стандартні партії товару. Товарні біржі поділяються на публічні та приватні. На публічних товарних біржах угоди можуть укладати, як члени біржі, так і підприємці, що не є їх членами. Діяльність цих бірж регулюється законами та урядовими актами. Приватні товарні біржі можуть бути організовані як у формі відкритих акціонерних компаній, так і закритих корпорацій, укладати угоди на яких можуть лише акціонери. Операції на біржах здійснюють маклери і дилери.

Маклер (брокер) - це посередник при укладанні угод між зацікавленими сторонами. Дилер - це особа, яка сама купує собі місце на біржі, виступає від свого імені і діє на свій страх і ризик. Усі біржові операції поділяються на два види: угоди з реальним товаром і строкові угоди. В Україні існують такі біржі: Українська універсальна товарна біржа, Київська, Донецька, Придніпровська та інші товарні біржі. Діяльність товарних бірж в Україні регламентована законом “Про товарні біржі”.

Фондова біржа - це організований і регулярно функціонуючий ринок, на якому відбувається купівля-продаж цінних паперів. Фондові біржі мають організовану правову форму приватних акціонерних товариств, або державних структур. В структурі ринку цінних паперів виділяють первинний і вторинний ринки цінних паперів. На первинному здійснюють продаж цінних паперів їх емітентами, цей ринок обслуговується банківською системою, яка здійснює емісію цінних паперів. На вторинному ( фондовому ) ринку здійснюють рух раніше випущені цінні папери і обслуговуються фондовою біржею. Фондова біржа - це організований, постійно функціонуючий фондовий ринок. Фондові біржі обслуговують вторинний ринок і виконують функції:

забезпечують мобілізацію тимчасово вільних грошових засобів для інвестування в економіку;

встановлюють ринкову ціну на цінні папери;

здійснюють переміщення капіталів між галузями і регіонами через збут і придбання акцій;

прогнозують загально-ринкову структуру через біржові індекси.

Курс цінних паперів залежить від співвідношення попиту і пропозиції акцій на фондовій біржі. Курси акцій можуть відхилятися від їх номінальної вартості. Курс визначається за формулою: .

Аукціони - це форма продажу товарів у визначений час і у визначеному місці, які попередньо були виставлені для ознайомлення.

Ярмарок - це важливий і ефективний елемент ринкової інфраструктури. Ярмарки - це торги, ринки товарів, які періодично організовують в установленому місці.

Торгові дома - фірми, які закупають товари у виробників, або оптовиків своєї країни та перепродають їх за кордон чи навпаки.

В Україні налагоджена робота служб зайнятості, прийнято закон “Про зайнятість населення” згідно з яким на всій території України створені служби зайнятості, які зобов'язані надавати послуги щодо забезпечення зайнятості населення. Основними функціями є аналіз і прогноз попиту та пропозиції на ринку праці, інформування населення і державних установ про стан ринку праці, надання можливості влаштування на роботу, надання можливості перекваліфікації, реєстрація безробітних.



Тема 8. Ринок капіталу та його складові

Суть капіталу та його форми

Кредитний ринок і його складові

Позичковий капітал і економічна природа процента

Суть капіталу та його форми

Ринкове господарство не може функціонувати без такого важливого фактору виробництва як капітал. Це пояснюється тим, що управління виробництвом у ринковому господарстві здійснюється через капітал.

Капітал - це економічна різнопланова категорія. В економічній теорії існує декілька концепцій, кожна з яких по-своєму трактується сутність цієї економічної категорії. Представники класичної політекономії (А. Сміт, Д. Рикардо, Ж.-Б. Сей та ін.) визначають капітал як сукупність матеріальних благ, що задовольняють потреби людей, тобто капітал це засоби виробництва.

Марксистська економічна теорія трактує капітал як сукупність певних виробничих відносин людей. Властивих для системи найманої праці, тобто відносин з приводу привласнення власниками засобів виробництва результатів неоплаченої праці найманих працівників. Прихильники маржиналізму вважають, що капітал - це все те, що приносить дохід. Сучасний монетаризм вважає, що капітал - це є гроші або кредитні гроші, які в своєму русі приносять дохід. Підсумовуючи все сказане, можна дати узагальнене визначення капіталу, що капітал - це вартість, яка в своєму русі зростає і приносить дохід. Капітал може існувати в різноманітних формах. Це, перш за все: продуктивний капітал в формі засобів виробництва, грошовий капітал, товарний капітал, торгівельний капітал, позичковий капітал.

Саме позичковий капітал здійснює свій рух на ринку капіталів, тобто позичковий капітал - це грошовий капітал, який надається у позику економічним суб'єктам з метою одержання доходу в формі позичкового процента.

Ринок капіталів поділяється на кредитний ринок і ринок цінних паперів.

Кредитний ринок і його складові

Кредитний ринок - це ринок грошового капіталу. Водночас кредитний ринок пов'язаний з ринком цінних паперів та ринком облігацій. Кредитування грошового капіталу здійснюється у формі інвестицій, тому кредитний ринок - це ринок інвестицій.

Інвестиції - це капітальні вкладення у виробництво, тобто це грошовий капітал який надається в позику товаровиробникам. Таким чином, кредитний ринок поділяється на ринок грошей та ринок облігації.

Облігації - це боргові зобов'язання, що свідчать про надання грошового капіталу в кредит і, водночас, це цінні папери, що здійснюють свій рух на ринку цінних паперів.

Кредитний ринок, концентруючи попит і пропозицію на інвестиції має подвійне призначення: він зосереджує і надає в позику грошовий капітал та переміщує інвестиції із сфер і галузей, тобто дає їх надлишок у сфери і галузі, де виникає їх нестача.

Суб'єктами кредитного ринку є кредитори (економічні суб'єкти, що надають гроші в позику) і позичальники грошей (економічні суб'єкти, що беруть гроші в позику). Як кредиторами, так і позичальниками можуть бути підприємства і установи, домашні господарства, окремі особи і сама держава.

Размещено на http://www.allbest.ru

Рівновага кредитного ринку залежить від співвідношення попиту на інвестиції і пропозиції на грошовому ринку. Пропозицію грошей здійснюють банки, які залучають до цього вільні грошові засоби фірм і населення. Під пропозицією грошей розуміють грошову масу в обігу, тобто сукупність платіжних засобів, що обертається в економіці в даний момент. Пропозиція грошей складається з готівки і безготівкових чекових грошей. Попит на гроші випливає із двох їх функцій: засобу обігу і засобу нагромадження багатства або збереження вартості. У першому випадку йдеться про попит на гроші для укладання угод купівлі-продажу товарів і послуг, тобто так званий трансакційний попит. В другому випадку про гроші для закупівлі інших фінансових активів, зокрема цінних паперів.

Трансакцій попит пояснюється необхідністю зберігання грошей на поточних рахунках комерційних та інших банків з метою здійснення купівель і платежів. Попит на гроші на придбання інших фінансових активів визначається прагненням одержати дохід у формі проценту або дивіденду. Пропозиція грошей вважається цілком еластичною.

Тому крива пропозиції відображається вертикальною лінією. Крива попиту на гроші перетинає криву пропозиції в точці рівноваги ЕМ, тобто коли обсяг пропозиції грошей і попиту на них збалансовується. Рівновага забезпечується рівноважною ставкою процента. Специфіка грошового ринку полягає в тому, що гроші тут не продаються рівно і не купуються, вони обмінюються на всі інші ліквідні засоби за альтернативною вартістю, яка вимірюється в одиницях мінімальної норми процента. Якщо на кредитному або грошовому ринку збільшується пропозиція грошей, то це веде до зниження процентної ставки. Це пояснюється тим, що надлишок пропозиції грошей інвестується в цінні папери, курс яких буде зростати, що рівнозначно зниженню ставки процента. В такому випадку попит на гроші буде скорочуватись і це приведе до встановлення рівноваги на грошовому ринку. Якщо навпаки попит на гроші буде зростати, то фірми і населення будуть продавати свої цінні папери, що зумовлює зростання процентної ставки. В такому випадку грошовий ринок досягатиме нового стану рівноваги.

Позичковий капітал і економічна природа процента

Процент як дохід на грошовий капітал, відданий в позику, є загадкова економічна категорія. В економічній теорії існує кілька версій сутності і економічної теорії, процентна: так класична політична економія, продовжена Марксом пов'язує процент з прибутком на позичковий капітал, при цьому прибуток розглядається як привласнення капіталу власністю, тобто кредитором, цебто підприємницький дохід, що привласнюється капіталом підприємця, який взяв грошовий кредит.

З появою маржиналізму його представники залучають до аналізу економічної природи процентні психологічні фактори. Вони ґрунтуються на тому, що для власника грошового капіталу капітал має вищу граничну цінність сьогодні, ніж у майбутньому. Позика грошового капіталу приведе до втрати частини його вартості при поверненні його кредиту, тому власник капіталу намагається компенсувати цю втрату за допомогою встановленого процента на кредит.

За кейнсіанські теоріями, норма процента виступає межею граничної ефективності майбутніх інвестицій, тобто визначається період віддачі інвестицій. Чим вища норма процента, тим менша схильність до інвестування і межа віддачі інвестицій більша. І навпаки, чим більша норма процента, тим більша схильність до інвестування, межа віддачі скорочується.

З точки зору сучасної економічної теорії процента - це ціна, яку потрібно заплатити за те щоб, оволодіти виробничими ресурсами сьогодні, а не очікувати поки нагромадяться гроші, щоб ці ресурси придбати в майбутньому.

При аналізі категорії процента важливо розрізняти номінальну і реальну ставку процента. Номінальна ставка процента - це поточна ринкова норма процента без урахування інфляції. Реальна ставка - це номінальна ставка з урахуванням очікуваної інфляції. Наприклад, якщо річна мінімальна процентна ставка дорівнює 14%, а очікувана інфляція - 6%, то реальна ставка процента - 8%.



Тема 9. Ринок цінних паперів, його суть і функції

Суть, економічна роль і структура ринку цінних паперів

Основні види ринкових цінних паперів

Механізм функціонування ринку цінних паперів. Фондова біржа

Суть, економічна роль і структура ринку цінних паперів

У ринковій економіці першорядного значення набуває фінансовий ринок. Через нього залучаються грошові кошти фірм, приватних осіб, держави, які перевищують їх поточні потреби і як кредитні засоби спрямовуються на розвиток виробництва та в інші сфери економіки. В руках кредитора залишається капітал у вигляді цінних паперів, їх купівля та продаж формує ринок цінних паперів.

Ринок цінних паперів - це система економічних відносин між продавцями і покупцями цінних паперів, які є його суб'єктами. Ринок цінних паперів є сферою формування попиту на цінні папери та її пропозиції. Попит створюється фірмами, державою, яким не вистачає власних доходів для фінансування інвестицій.

Кредиторами виступають приватні особи, установи і держава. Ринок цінних паперів є частиною ринку капіталів. Учасниками ринку цінних паперів є емітенти (економічні суб'єкти, які випускають і продають цінні папери) - фірми, банки, держава. Інвестори (емітенти), які купують цінні папери для здійснення посередницької діяльності при купівлі-продажу цінних паперів, створюють інвестиційні установи (інвестиційні компанії, інвестиційні фонди). Економічна роль ринку цінних паперів визначається функціями, які виконують цінні папери в процесі обігу на ринку. Насамперед, це мобілізація тимчасово вільних коштів фірм і приватних осіб з метою їх ефективного інвестування в економіку. Ринок цінних паперів виконує дві основні функції:

інвестиційну - це мобілізація фінансових засобів і перетворення їх в інвестиції;

перерозподільну - це забезпечення міжгалузевого і міжрегіонального переміщення капіталу для більш ефективного їх використання.

Випуск і реалізація цінних паперів державою сприяє покриттю дефіциту державного бюджету, вирівнюванню нерівномірностей, податкового надходження платежів, для забезпечення структурної перебудови в економіці. Ринок цінних паперів виступає механізмом мобілізації грошових засобів домашніх господарств і фірм, забезпечуючи відтік грошових засобів на інвестиційні цілі. Ринок цінних паперів зменшує інфляцію і сприяє нормалізації споживання і нагромадження національного продукту. В структурі ринку цінних паперів виділяють первинний і вторинний ринок.

На первинному ринку відбувається продаж цінних паперів після їх випуску. Первинний ринок цінних паперів обслуговується банківською системою, яка здійснює емісію цінних паперів за дорученням своїх клієнтів.

Вторинний або фондовий ринок цінних паперів, на якому здійснюється рух, раніше випущених цінних паперів обслуговує насамперед фондова біржа.

Основні види ринкових цінних паперів

Існують різноманітні форми ринкових цінних паперів. В Україні діє закон України “Про цінні папери”, який регламентує різноманітність видів цінних паперів, а саме облігації, акції, векселі, чеки, депозитні, ощадні і приватизаційні сертифікати тощо.

Облігації - це боргові зобов'язання господарського товариства або держави, які надають право на одержання позичкового процента. Випуск і продаж облігацій для господарських товариств і для держави є джерелом позики. Процент по облігаціям повинен виплачуватись з прибутку товариств, незалежно від його фінансового становища ще до сплати податків і виплати дивідендів по акціях.

Акція - це цінний папір, що засвідчує право його власника на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивіденду, а також участь в управлінні акціонерної компанією і одержання частини майна після її ліквідації. Розрізняють такі види акцій:

звичайні, які засвідчують факт передачі акціонерному товариству певного капіталу, дають права на участь в розподілі чистого прибутку, а також гарантують право на участь в управлінні товариством;

привілейовані - приносять фіксований дивіденд і мають переваги при розподілі прибутку, однак вони випускаються невеликим капіталом і не дають право голосу в управлінні товариством;

іменні - видаються на певну особу і заносяться в особливий реєстр товариства.

На всіх акціях вказується їх номінальна вартість, проте їх продаж здійснюється на фондовому ринку за курсовою або біржовою ціною, яка може відрізнятися від номінальної під впливом попиту і пропозиції.

Облігації і акції - це основні інструменти ринку цінних паперів.

Вексель - це боргове зобов'язання платника, що видав вексель, яке забезпечує оплату у визначений термін зазначеної суми боргу власникові векселя. Вексель сполучає в собі властивості цінного паперу, тобто приносить дохід у формі процента боргового зобов'язання і є свідченням про позику і розрахунковим засобом. Векселі бувають простими, перевідними і фінансовими. Простий вексель виписує боржник. Перевідний вексель виписує кредитор, а фінансовий виписується з метою продажу за готівку.

Чек - це форма кредитних грошей і цінний папір, що здійснює свій рух на міжбанківському ринку.

Депозитний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про внесення грошових засобів (депонування) на банківський рахунок (депозит).

Ощадний сертифікат - це облігація, що свідчить про депонування грошових засобів в ощадному банку.

Приватизаційний сертифікат засвідчує право на частку державного майна.

Важливу роль на фінансовому ринку виконують державні цінні папери. Їх випускають уряд, державні фінансово-кредитні установи і місцеві органи влади. Державні цінні папери є найбільш ліквідними і відносно надійними. Доходи на них не обкладаються прибутковим податком.

Цінні папери - це ефективний капітал. Суть його полягає в тому, що капітал втілений в цінних паперах здійснює самостійний обіг на ринку цінних паперів.

Механізм функціонування ринку цінних паперів. Фондова біржа

Фондова біржа - це організований і регулярно діючий фондовий ринок, на якому відбувається купівля-продаж цінних паперів. Фондові біржі можуть бути акціонерними товариствами (США, Японія, Німеччина) або державними ринковими інститутами (Франція, Росія, Україна). Біржі керуються біржовими комітетами, котрі обираються загальними зборами акціонерів і призначається урядом. Фондові біржі обслуговують вторинний ринок цінних паперів і виконують такі основні функції:

забезпечують мобілізацію тимчасово вільних грошових засобів для інвестування в економіку;

встановлюють ринкову ціну на цінні папери (курс акції, облігації);

здійснюють переміщення капіталів, між галузями і регіонами через збут і придбання акцій;

прогнозують загальну ринкову кон'юктуру через біржові індекси.

Курс або ціна акції (облігації) визначається як відношення дивіденду до норми позичкового процента на 100%. Курс цінних паперів залежить від співвідношення попиту і пропозиції на фондовій біржі. Курс може відхилятися від номінальної вартості.

В Україні існує і функціонує фондова біржа (Київська фондова біржа), яка регламентована дією закону України “Про банківську діяльність і фондову біржу”.



Тема 10. Ринок природних ресурсів і рента

Природні ресурси як фактор виробництва

Ринок природних ресурсів та його рівновага

Економічна природа ренти і форми земельної ренти

Природні ресурси як фактор виробництва

Природні ресурси - це один із факторів виробництва, до нього відносять сировину і матеріали (предмети праці), паливо, енергію, засоби праці, але головним природним ресурсом є земля. Саме поняття земля і визначає всю сукупність природних ресурсів. Найважливішою особливістю природних ресурсів є їх обмеженість або рідкісність, але рідкісними є і інші фактори виробництва: земля, капітал і підприємницька здібність. Проте вони хоч рідкісні, але відтворювальні, тобто виробляються нові засоби праці, відтворюється робоча сила, виростають нові покоління робітників і підприємців. Тому другою особливістю природних ресурсів є їх невідтворюваність. У зв'язку з проблемою невідтворюваності природних ресурсів потрібно розглядати питання їх якості і, зокрема, якості землі. Якість землі насамперед визначається її родючістю при використанні сільськогосподарського виробництва. Виділяють два види якості (родючості) - це природна та штучна. Природна якість землі закладена в неї самою природою. Штучна якість землі - це поліпшена людиною її природна якість шляхом використання мінеральних добрив, застосування прогресивної техніки, тобто через надання і вкладення в землю додаткового капіталу, але можливості людей у штучному поліпшенні якості землі суттєво обмежені та і якість землі, що знаходиться в сільськогосподарському виробництві не можна поліпшувати нескінченно, цьому перешкоджає дія закону спадної віддачі. Зміст закону спадкової віддачі стосовно використання землі в сільському господ. можна сформулювати так: кожне прирощення капіталу і праці, які застосовуються до землі дає все менший ефект, тобто все менший приріст продукту.

Сільське господарство може розвиватися двома типами: екстенсивним і інтенсивним. За екстенсивного розвивається сільське господарство, яке ґрунтується на використання природної родючості землі, ґрунти виснажуються, втрачають свої природні якості. Інтенсифікація сільського господарства - це поліпшення штучної якості земель, вона модифікувала дію закону складної родючості. Якість землі зростає, але з певного моменту розпочинається спадна віддача додаткових вкладень капіталу в землю.

Ринок природних ресурсів та його рівновага

За умов ринкової економіки природні ресурси, а саме земля токож стають товаром тобто вони продаються і купуються. Утворюються ринок природних ресурсів головним компонентом якого є ринок землі. Як і будь на якому ринку тут виникають попит і пропозиція і формується ціна.

Ціноутворення на ринку природних ресурсів має свої особливості:

ціна визначається виключно попитом на обмежені природні ресурси, а їх пропозиція є цілком нееластичною, що визначається їх рідкістю. Там де попит більший ціна зростає, а де менший - знижується. Землю, на відміну інших природних ресурсів, транспортувати неможливо, її не можна наблизити до ринку, тому земля в одних умовах дорога, а в інших дешева;

ціну землі визначає і її невідтворюваність. Площі придатні для використання землі поступово скорочуються їх поглинають міста і підприємства, земля забруднюється. Людина у змозі певним чином поліпшити якість землі, пристосовуючи до своїх потреб. Але ці можливості суттєво обмежені.

Водночас ціна землі є поняттям ірраціональним, тобто невимірним. Як відомо, ціна будь-якого товару формується на основі витрат його виробництва. Однак земля не є продуктом виробництва, якщо абстрагуватись від витрат на початкове освоєння і наступних інвестицій на поліпшення економічної якості ґрунту. Разом з тим земля є одним із виробничих факторів, тому її ціна може розглядатись похідною від цін кінцевих продуктів землі. Ціна землі визначається орендною платою за її використання або рентою (доходом від землі). На ринку землі встановлюється і рівноважна ціна. Припустимо, що всі земельні ділянки одинакові за своєю якістю, то ціна визначатиметься взаємодією попиту на землю та її пропозицією. Але ж пропозиція на ринку землі є цілком не еластичною, а мінливим є лише попит.

Размещено на http://www.allbest.ru

Специфіка ринку земельних ресурсів полягає в тому, що рівноважним чинником на землю виступає рента (тобто дохід від землі) і водночас вона змінює лише попит і не змінює пропозицію. Таким чином, земля як об'єкт власності приносить своєму власникові постійний дохід у формі земельної ренти. Продаючи землю, її власник намагається зберегти цей дохід, тому ціна землі залежить від величини ренти і норми позичкового проценту по вкладам.

В сучасному світі існує стійка і виражена тенденція до зростання ціни на землю, основною причиною чого є підвищення попиту на природні ресурси і зростання рентних доходів.



Економічна природа ренти і форми земельної ренти

Економічна рента - це дохід який, відносять до виробничих витрат ресурсів, що перевищує його альтернативну вартість, тобто він отримується лише за фіксованої (нееластичної пропозиції ресурсу). Аналізуючи суть земельної ренти, необхідно виходити з того, що її існування пов'язане із використанням землі як виробничого фактора, ряд особливостей якого утворює матеріальну основу для існування рентного доходу, тобто земля - це невідтворювальний фактор виробництва, земля рідкісний, водночас обмежений виробничий ресурс. Цінність землі як виробничого ресурсу неухильно зростає і земля в процесі правильного і раціонального виробництва не втрачає своїх корисних властивостей.

Історично рента виникла разом з приватною власністю на землю. За умов ринкових відносин рента сплачується орендатором землі її власникові у вигляді орендної плати за використання землі.

В сільському господарстві існує два види монополій: монополія на землю як на об'єкт господарства, монополія приватної власності на землю. Саме ці два види монополій і є причинами створення двох видів ренти: монополія на землю як на об'єкт господарства утворює диференціальну ренту, монополія приватної власності на землю утворює абсолютну ренту. Сучасна економічна теорія не заперечує існування диференціальної земельної ренти, умовами виникнення якої є:

відмінність різних ділянок землі за їх родючістю;

віддаленість від ринків збуту продукції;

відмінність різних ділянок землі за віддачею, від додаткових інвестицій.

Розрізняють два види диференціальної ренти: диференціальна рента І, Диференціальна рента ІІ.

Диференціальна рента І виникає внаслідок різної природної родючості (продуктивності) і віддаленості земель від ринків збуту і вдержується з усіх земельних ділянок, окрім найгірших по продуктивності і за місцем розташування.

Диференціальна рента ІІ утворюється матеріальною основою її виникнення (тобто умовами диференціальної ренти І), а також за рахунок додаткових інвестицій. В сучасних умовах диференціальна ІІ стає основною формою рентного доходу власників землі.

Існування абсолютної земельної ренти тобто, доходу земельних власників з усіх без виключення ділянок землі в тому числі і найгірших відстоює виключно марксистська економічна теорія.

Так, наприклад, є три ділянки землі в них вкладено інвестиції по $10 тисяч, урожайність неоднакова, рентабельність 20%. Визначити диференційну ренту.

Варіант	Вартість	Урожайність	Рентабельність	Вартість зерна	Вартість 1 ц	Середня вартістьц	Прибуток
1	$10000	100	20%	12	120	120	0
2	$10000	200	20%	12	60	120	60
3	$10000	300	20%	12	40	120	80



Тема 11. Ринок праці і його інструменти

Суть і особливості ринку праці

Умови рівноваги і моделі ринку праці

Заробітна плата і її форми і системи

Суть і особливості ринку праці

Ринок праці - це саморегульована система розподілу робочої сили із специфічними факторами конкуренції між носіями робочої сили за найбільш вигідні умови праці та її оплати і між підприємствами, фірмами за залучення необхідної кількості найбільш кваліфікованої робочої сили.

Ринок праці - це економічні відносини між покупцями і продавцями робочої сили. Суб'єктами ринку праці виступають фірми, підприємства як покупці робочої сили і наймані працівники як продавці своєї праці або своєї робочої сили. Робоча сила може з'явитися на ринку як товар за існуванням таких умов:

носій робочої сили повинен бути юридично вільним;

він повинен бути позбавлений засобів виробництва, що і спонукає його продавати свою робочу силу;

на ринку повинні знаходитись покупці цього специфічного товару.

Перша з цих умов створює можливість продажу робочої сили. Друга передбачає необхідність її продажу. Третя вказує на існування особливих економічних відносин, які розкривають суть ринку праці, а саме відносини найму робочої сили. Процес перетворення робочої сили в товар у масовому масштабі охопив цілу епоху, яка називається періодом первісного нагромадження (в Західній Європі ХVI - XVII ст.). Саме тоді відбулося масове вивільнення селян із кріпосної залежності та їх обезземелення, що змусило їх продавати свою робочу силу, тобто працювати за наймом. На той час також нагромаджувались необхідні грошові капітали, які використовувались для закупки факторів виробництва, в тому числі і праці. Важливою особливістю ринку праці є його інтегрованість, тобто існує не єдиний, а багато спеціалізованих ринків праці, які і є елементами інтегрованості ринку.

Спеціалізація і інтеграція ринків праці існує внаслідок утворення нових професій з одного боку і відмирання старих та заміна новими трудовими ресурсами, зміни змісту традиційних процесів. На динаміку ринку праці впливають такі чинники:

демографічні (кількість населення, працездатне населення, статева структура, міграція населення);

природно-кліматичні умови;

економічні умови;

соціальний рівень і якість життя;

організаційні умови;

правові умови.

Ринок праці побудований на таких принципах:

особиста і економічна свобода працівників, які можуть обирати між зайнятістю і безробіттям, тією чи іншою професією, родом діяльності тощо;

право працедавця визначення рівня ціни фактора праці виходячи з попиту та пропозиції на неї.

Ринок праці, як невід'ємний елемент ринкової економіки, виконує важливі функції в національному виробництві, саме на ринку праці у сфері взаємодії продавців і покупців робочої сили відбувається оцінка того, чи іншого виду праці, її суспільної значимості, регулюється попит і пропозиція праці, робоча сила розподіляється між галузями економіки, підприємцями, регіонами країни.



Умови рівноваги і моделі ринку праці

Размещено на http://www.allbest.ru

Як і всі інші ринки, ринок праці функціонує на основі взаємодії чинників ціни праці, попиту і пропозиції на неї. Пропозиція праці визначається, перед усім, ціною праці (ставкою заробітної плати), а також рівнем податків, потребами забезпечених непрацюючих членів сім'ї, звичаями і традиціями, культурними звичаями, віросповіданням тощо. Попит на працю залежить від ціни на неї, а також визначається потребами виробництва, технічним рівнем підприємств, станом технології тощо. Суб'єкти ринку праці - фірми і наймані працівники вступають у відносини купівлі-продажу праці. В результаті конкуренції між ними, через механізм попиту і пропозиції, встановлюється певний обсяг зайнятості і рівень оплати праці.

Однак рівновага (Е) забезпечується мінімально можливою ставкою заробітної плати (Wo) Якщо ж рівень заробітної плати опуститься нижче (до W1), то фірми зіштовхнуться з проблемою нестачі працівників, а обсяг виробництва в економіці катастрофічно впаде і за рівня W1 не знайдеться жодного працівника на ринку, який взагалі згодився б працювати, тобто пропозиції праці не існуватиме взагалі. Але якщо ставка заробітної плати підніметься до W2 то виникає протилежна ринкова ситуація. Кількість пропонованої праці при цьому буде значно перевищувати попит на неї, а різниця між пропозицією і попитом покаже кількість запропонованої праці що не знайшла застосування в економіці. Внаслідок цього виникає безробіття.

Однак перевищення заробітної плати над рівноважним рівнем не може продовжуватись надто довго, під впливом зменшення попиту на працю відбудеться зниження ставки заробітної плати до рівноважного рівня. Існування в ринковій економіці стійкого безробіття свідчить про вплив на ринок праці ряду неконкурентних чинників, що перешкоджають досягненню його рівноваги, сприяючи відхиленню заробітної плати вище її рівноважного рівня. Першим таким чинником є держава, яка встановлює мінімальний рівень заробітної плати обов'язковий для всіх фірм, а також здійснює її індексацію. Це повинно підвищувати рівень заробітної плати, який виявляється вищим від рівноважного. Інший чинник - діяльність професійних спілок, зусилля яких спрямовані на зростання рівня оплати праці. В силу дій конкурентних і неконкурентних чинників формуються різні моделі ринку праці, серед яких виділяють наступні:

конкурентна модель, де рівень заробітної плати визначається балансом попиту і пропозиції на неї під дією ринкової конкуренції;

монополістична модель, що характеризується монопольною владою підприємця, який і визначає ставку заробітної плати;

профспілкова модель, за якої вирішальний вплив на визначення ціни праці виявляють профспілки, які захищають інтереси продавців робочої сили.

Так як одним із неконкурентних чинників, що перешкоджає досягненню рівноваги на ринку праці є держава, то вона бере на себе функції захисту населення і проводить активну соціальну політику на ринку праці, стимулюючи попит на працю відкриття і модернізацію робочих місць. При цьому значну роль відіграє біржа праці, в Україні служба зайнятості.

Служба зайнятості - це державна установа, що регулює попит і пропозицію на ринку праці. Служба зайнятості визначає кон'юнктуру ринку, реєструє безробітних, проводить їх перекваліфікацію, допомагає у працевлаштуванні, надає безробітним інформацію про наявність вільних робочих місць, проводить фахову орієнтацію молоді, виплату по безробіттю тощо.

Заробітна плата і її форми і системи

Заробітна плата - це найважливіша категорія ринкових цін, так як вона є ціною особливого товару - робочої сили.

Сучасна економічна теорія трактує заробітну плату як ціну плати. Але існували і інші трактування заробітної плати. Однією з перших спроб зрозуміння заробітної плати було її трактування як мінімуму засобу існування для найманих працівників і членів їх сімей (В. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо), з їх позицій заробітна плата являє собою грошовий вираз мінімального обсягу засобів існування осіб найманої праці. Класична політична економія в особі К. Маркса трактувала заробітну плату як грошовий вираз вартості і ціни робочої сили. Він виходив з того, що праця не може мати ціни, а на ринку продається робоча сила, тому речовим змістом заробітної плати стає та кількість життєвих засобів, яка необхідна для відтворення робочої сили найманого працівника та членів його сім'ї. Сучасне уявлення про сутність заробітної плати бере свої витоки з теорії “Трьох факторів виробництва” французького економіста Ж.-Б. Сея. Згідно цієї теорії заробітна плата виступає функцією такого фактора виробництва як праця. На цьому ґрунті поступово і сформувалося визначення заробітної плати як ціни праці. Заробітна плата розглядається в широкому і вузькому розумінні. В широкому розумінні цей термін включає оплату праці різних працівників різних спеціальностей як матеріального, так і нематеріального виробництва. У вузькому розумінні заробітна плата - це ставка або ціна, що визначається за використання одиниці праці протягом визначеного часу.

Ціна праці - це є відношення денної вартості робочої сили до середньої тривалості робочого дня. Для характеристики рівня оплати праці використовуються показники номінальної і реальної заробітної плати.

Номінальна заробітна плата - це сума грошей, яку одержує працівник за свою працю. Реальна заробітна плата визначається сукупністю товарів і послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату за існуючого рівня цін після відрахування податків та інших платежів

Таким чином, рівень реальної заробітної плати визначається номінальною сумою, рівнем податків і цін на життєві блага. З рахуванням інфляції, динаміка реальної заробітної плати розраховується як індекс вартості життя, тобто індекс реальної заробітної плати дорівнює відношенню індексу номінальної зарплати до рівня вартості життя. При обчисленні рівня заробітної плати застосовуються показник мінімальної заробітної плати. Основою розрахунку мінімальної заробітної плати виступає показник прожиткового мінімуму. В ринковій економіці застосовуються дві основні форми заробітної плати: це погодинна і відрядна форма.

Погодинна форма заробітної плати - це плата за кількість праці, розрахованої в годинах. Вона виплачується згідно із трудовою угодою, і погодинною ставкою заробітної плати. Основною формою погодинної основної плати є тарифна система оплати праці, в основі якої лежить тарифна ставка.

Відрядна (або поштучна) заробітна плата залежить від обсягу виконаної роботи. Її величина визначається розцінкою одиниці продукту або величиною виробітку. Названі форми заробітної плати у поєднанні з формами організацій праці утворюють системи заробітної плати. В сучасних умовах діють такі системи заробітної плати: преміальна система (найбільш поширена), погодинно-преміальна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, відрядно-регресивна, система колективного преміювання, система участі у прибутках тощо.