Інноваційні ризики на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

33

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інноваційні ризики на підприємстві

ЗМІСТ

ризик інноваційний

ВСТУП

Розділ 1. Теоретичні аспекти інноваційних ризиків

1.1 Сутність ризиків та їх класифікація

1.2 Сутність інноваційних ризиків

Розділ 2. Ризики інноваційної діяльності підприємств

2.1 Загальна характеристика інноваційної діяльності підприємств

2.2 Основні причини виникнення інноваційних ризиків на підприємстві

2.3 Методики розрахунку інноваційних ризиків на підприємстві

Розділ 3. Шляхи зниження інноваційних ризиків на підприємстві

3.1 Пропозиції щодо зниження та запобігання інноваційних ризиків

ВИСНОВКИ

Список використаної літератури

ВСТУП

Однією з характерних ознак розвитку вітчизняної та світової економіки останнього часу є зростання невизначеності умов господарювання через ускладнення зовнішнього середовища, загострення конкуренції, обмеженість ресурсів, падіння попиту тощо. Зростання невизначеності породжує зростання ризиків, з якими вітчизняні підприємства стикаються у своїй повсякденній діяльності, зокрема і в процесі реалізації інноваційних проектів. Розроблення інноваційних продуктів вітчизняними підприємствами завжди характеризується ризиком, а відмова від інноваційної діяльності може призвести до втрати підприємством своїх ринкових позицій. З огляду на це, проблеми дослідження ризиків інноваційної діяльності підприємств набувають особливої актуальності.

Управління інноваційною діяльністю є процесом постійного прийняття управлінських рішень на етапах планування, організування, мотивування, контролювання і регулювання, а їх досить часто приймають в умовах невизначеності. Високий рівень ризику в інноваційній діяльності підприємств пояснюється тим, що інноваційні рішення, з одного боку, потребують значних витрат коштів, а з іншого - не всі інновації приносять очікуваний економічний ефект підприємству.

Великі витрати на дослідження, розробки, проектування, побудову моделей, їх тестування, маркетингові дослідження підприємства здійснюють перш ніж новий продукт буде впроваджено на ринок, а у багатьох випадках активно пропаговані концепції нових продуктів не досягають навіть фази комерціалізації. Інноваційний продукт, який все ж таки впроваджений на ринок, з одного боку, повинен повернути підприємству затрачені на його розробку кошти, а з іншого - компенсувати також й інші витрати, що були понесені підприємством на так звані невдалі інноваційні проекти.

Під ризиками взагалі розуміють ймовірність виникнення втрат, недоотримання прибутків, небажаного розвитку середовища функціонування, відхилення від установлених цілей тощо. Також ризики можемо окреслити як ситуацію, за якої майбутні умови господарювання неможливо чітко передбачити, натомість можна говорити лише про ймовірність настання тієї чи іншої події. Багата кількість сучасних концепцій надають змогу підприємствам виявляти ризики, їх оцінювати, а також певною мірою контролювати.

Предметом дослідження курсової роботи є інноваційна діяльність підприємств.

Метою курсової роботи є аналіз ризиків інноваційної діяльності підприємств, а також розробка шляхів зниження або запобігання інноваційних ризиків на підприємствах.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ІННОВАЦІЙНИХ РИЗИКІВ

1.1 Сутність ризиків та їх класифікація

Ризик -- можливість того, що все відбуватиметься не так, як очікується, можливість припуститися помилки.

Вивчення, оцінка і зменшення ризиків в усі часи мали велике значення у господарській діяльності. З точки зору здорового глузду людині не дано знати все, знання кожної людини і людства в цілому обмежені, а життя має безліч проявів. Тому ризики завжди будуть присутні в людській діяльності.

Поняття ризику пов'язується з усвідомленням небезпеки, загрози, ненадійності, невизначеності, непевності, випадковості, збитку. На думку дослідників, термін «ризик» походить від латинського слова «resecum» --скеля або небезпека зіткнення з нею. Теоретичну та методологічну базу досліджень ризику, обчислень імовірності настання втрат та збитків становить так звана теорія ризику [2].

Як наука ця теорія має два напрямки: перший становить спеціальну частину прикладної математики -- стохастику, завданням якої є обчислення ймовірностей, а другий -- спеціальну економічну дисципліну, що вивчає економічний зміст втрат і збитків, які виникають з певною ймовірністю, та методику їх уникнення. У всіх сферах суспільно-економічного життя існує безліч ризиків, які потрібно класифікувати за видами, щоб далі можна було піддавати їх системному аналізу, приймаючи раціональні управлінські рішення.

Залежно від завдань класифікації ризики класифікують за різними якісними та кількісними критеріями. Найбільшого прикладного значення набула класифікація за критеріями, які характеризують найважливіші складові поняття ризику: випадкову подію як причину виникнення ризику, ризикогенний об'єкт як його носій, імовірність настання випадкової події щодо місця, часу та наслідків. Іноді беруть до уваги й інші критерії класифікації, які дають змогу повніше схарактеризувати прояви ризиків у різних сферах суспільного життя [2].

За своїм походженням ризики поділяються насамперед на природні та антропогенні. Причини природних ризиків -- випадкові події та стихійні явища -- зовсім не залежать від діяльності людини, тоді як антропогенні ризики виникають лише внаслідок різноманітної господарської та науково-технічної діяльності людей. З постійним розширенням сфери діяльності людини вплив її на появу ризиків стає дедалі відчутнішим.

Антропогенні ризики давно є предметом спеціальних наукових досліджень, оскільки їм, на відміну від природних ризиків, які мають статичний характер, притаманна надзвичайна динамічність. Динамізм антропогенних ризиків зумовлюється економічними, технологічними та організаційними змінами, що супроводжують розвиток суспільства. Ризики, ототожнювані з ризикогенними об'єктами, можуть класифікуватися згідно з критерієм сутності їх безпосередніх носіїв. З огляду на це ризики поділяються на майнові та особисті. Незалежно від випадкової події майнові ризики стосуються майнових об'єктів та майнових інтересів відповідних власників, а особисті -- конкретних осіб.

Оскільки ризики сприймаються здебільшого за кількісними параметрами, то дуже важливим є їх поділ на класи за критерієм розміну. За цим критерієм розрізняють катастрофічні, великі, середні, малі та незначні ризики. Ризик відносять до однієї із цих категорій залежно від імовірності настання більших чи менших матеріальних втрат, які можуть виникнути в кожному конкретному випадку.

Поділ ризиків за критерієм їх розміру має важливе практичне значення, оскільки допомагає розробляти й застосовувати єдину методологію обслуговування ризиків різних категорій, а передусім -- катастрофічних і великих.

Особливістю катастрофічних ризиків є не лише великомасштабність негативних наслідків, а й неможливість їх передбачити й розрахувати. Причинами катастрофічних ризиків можуть бути й різні види людської діяльності: винахідницька, політична чи економічна [3].

Катастрофічний ризик означає загрозу появи численних негативних наслідків однієї події. Проте до катастрофічних наслідків може призвести також збіг у часі та просторі багатьох окремих незначних подій.

1.2 Сутність інноваційних ризиків

Інноваційний ризик -- це міра можливих збитків, які можуть виникнути у разі вкладення підприємницькою фірмою коштів у виробництво нових товарів, технологій, послуг, що не відразу сприймаються ринком або не знаходять свого споживача взагалі.

Розрізняють зовнішні (об'єктивні) ризики та суб'єктивні інноваційні ризики.

Ризики мікросередовища (за функціональними складовими інноваційного потенціалу у контексті стратегічного підходу до управління розвитком інноваційного потенціалу) в першу чергу пов'язані з можливістю невірного (неефективного) вибору відповідних функціональних стратегій у системі стратегічного набору підприємства. Ризики макросередовища, тобто такі, що опосередковано впливають на прийняття інноваційних рішень, поділяються на передбачувані та непередбачувані .

Дослідження наведеної нижче таблиці 1 показують, що надана класифікація інноваційних ризиків і виділення чинників, які їх спричиняють, визначають особливу можливість розроблення процедур їх цілеспрямованого аналізу з подальшим розробленням комплексу заходів, спрямованих на запобігання зниженню або нейтралізацію ризику інноваційної діяльності [10].

Таблиця 1. Класифікація інноваційних ризиків

Зовнішні ризики (об'єктивні)	макросередовище	економічний;політико- правовий;соціально-демографічний; екологічний; технологічний.
	мікросередовище	споживчий; конкурентний; інвестиційний; постачальницький;посередницький; контактний.
Внутрішній (об'єктивно-суб'єктивний)
Суб'єктивні ризики (ризики прийняття інноваційних рішень)	- аналізу відповідності внутрішніх можливостей розвитку; - генерації ідей; - перевірки і добору ідей; - розроблення і перевірки задуму товару; - аналізу ринку для інновації та розроблення плану її просування; - оцінки можливостей підприємства-інноватора; - розроблення товару; - ринкових випробувань товару; - розгортання комерційного виробництва нового товару.

Забезпечення певної передбачуваності в інноваційній діяльності є однією зі складних проблем, тому що часто досить значні витрати можуть дати нульовий результат через значний ризик, оскільки ризик визначається як стан знань, коли відомі один або декілька варіантів по кожній альтернативі й коли ймовірність реалізації кожного результату відома особі, що приймає рішення. Виходячи з того, що невід'ємною характеристикою інновацій є підвищений ризик, то першорядним завданням будь-якого інноваційно-активного підприємства є управління ризиками. Від успішності його рішення в рамках адекватно вибудуваної системи ризик-менеджменту залежать результати реалізації всього інноваційного проекту [4].

На основі проведеної ідентифікації стає можливим здійснити класифікацію ризиків. Цей етап також належить до першого етапу циклу управління ризиками інноваційної діяльності та є важливою основою для проведення аналізу. У деяких аграрних підприємствах із напівформальною структурою управління або недостатньо розвинутою організаційною культурою етап класифікації ризиків може проводитися в неявній формі, без фіксації характеристик ризиків. Проте керівник будь-якого підприємства або проекту, розподіляючи відповідальність за виконання роботи й зниження ризиків, орієнтується на сфери компетенції фахівців і учасників інноваційної діяльності. Тим самим він неформально класифікує ризики за функціональними галузями і визначає їхню сутність.

Рис. 1. Послідовність аналізу ризиків інноваційної діяльності

РОЗДІЛ 2. РИЗИКИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

2.1 Загальна характеристика інноваційної діяльності підприємств

В звичайному розумінні інноваційні процеси, що мають місце в будь-якій складній виробничо-господарській системі, характеризуються сукупністю безперервно виникаючих у часі і просторі прогресивних, якісно нових змін. Результатом інноваційних процесів є новини, а їх впровадження у господарську практику визнається нововведенням. Інноваційні процеси започатковуються певними галузями науки, а завершуються у сфері виробництва, спричиняючи у ній прогресивні зміни. Між окремими видами інноваційних процесів (новин, нововведень) існує порівняно тісний взаємозв'язок [11]. Ефективні технічні, організаційні та економічні нововведення неодмінно призводять до помітних позитивних змін у соціальних процесах на підприємствах, а все зростаюча актуалізація нагальних завдань.

Якщо проаналізувати інноваційну діяльність в Україні за 2007-2010 рр., то можна зробити висновок, що питома вага підприємств, які впроваджували інновації, була найбільшою у 2008 році, після чого у 2009 році вона зменшилась на 0,8% і до 2010 року має тенденцію до зниження (табл. 2). Поступово збільшується кількість інноваційних видів продукції, освоюються, хоча залишається низькою питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової ( в середньому 6%) [20].

В Україні фінансове забезпечення залишається найпроблемнішою ланкою у здійсненні інновацій. У 2010 році обсяги витрат на інноваційну діяльність склали 7949,9 млн. грн., що на 33,7 % менше, ніж у 2009 році. Основним джерелом фінансування інноваційної діяльності, як і в попередні роки, були власні кошти суб'єктів господарювання -5169,4 млн. грн.., що складає 65,4% від загального обсягу фінансування. В порівнянні з 2009 роком, обсяги фінансування інноваційної діяльності з державного бюджету зменшилися на 62,3 % у 2010 році склали тільки 127 млн. грн. Значно зросла частка фінансування інноваційної діяльності за рахунок іноземних інвесторів з 1% у 2009 році до 19% у 2010 році [12].

Таблиця 2. Інноваційна діяльність промислових підприємств в Україні

Показники	2007	2008	2009	2010
Питома вага підприємств, що впроваджували інновації,%	10,0	11,5	10,8	10,7
Питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової,%	6,7	6,7	5,9	4,8
Освоєно інноваційні види продукції, найменувань	2408	2526	2446	2685
Впроваджено нові технологічні процеси	786	881	758	641
У т.ч. маловідходні, ресурсозберігаючі	1145	1419	1647	1893

У складний період відродження ринкових відносин, коли вкрай важливими завданнями є збереження промислового комплексу, його структурна перебудова і забезпечення подальшого науково-технічного розвитку, проблема підвищення ефективності інноваційної діяльності вітчизняних підприємств набуває принципового значення, оскільки її вирішення дасть змогу перейти до створення і використання технологій більш високого рівня, а отже, прискорити економічне зростання національної економіки. Очевидним є те, що вирішення проблем активізації інноваційної діяльності підприємств-головна запорука здійснення успішних ринкових реформ. Крім того, досвід розвинутих країн свідчить, що вихід з економічної кризи неможливий без активізації інноваційної діяльності [13].

Вплив інноваційного чинника на виробництво сьогодні є радикальним і комплексним. Надзвичайно велика вигода провідних фірм від інноваційної діяльності обумовлена тим, що вони під гаслом експорту новітніх технологій насправді передають тільки не дуже ефективні та застарілі технології. Інновації, а значить і наука, що їх продукує, сьогодні набагато менш доступні, ніж найцінніші природні ресурси. Причиною є те, що ними володіють лише високо розвинуті країни, що дає змогу їм, по суті, утримувати монопольне становище і, таким чином, привласнювати надприбуток. Варто наголосити, що саме володіння інноваціями, котрі є стимуляторами розвитку підприємства, забезпечує перемогу у конкурентній боротьбі.

Методологічні та практичні засади інноваційної діяльності промислових підприємств в умовах перехідного періоду потребують детального опрацювання, оскільки зарубіжний досвід у цій сфері не може бути адаптований в Україні без урахування особливостей розвитку вітчизняної економіки. Всю сукупність процесів і явищ, що відбуваються на підприємствах різних галузей народного господарства, можна умовно поділити на дві групи-- традиційні і інноваційні [19]. Традиційні процеси і явища характеризують звичайне функціонування народного господарства, його галузей і підприємств, а інноваційні--розвиток останніх на якісно новому рівні. Впродовж тривалого періоду, коли економіка функціонувала і розвивалась переважно за рахунок екстенсивних факторів у виробництві домінували традиційні процеси і явища.

Оскільки екстенсивні фактори практично себе вичерпали або їх дія стала економічно невигідною, розвиток та інтенсифікація сучасного виробництва мають базуватися переважно на нових рішеннях у галузі технології, техніки, організаційних форм і економічних методів господарювання. Опрацювання, прийняття і реалізація таких рішень складають зміст інноваційних процесів. Технічні новини і нововведення проявляються у формі нових продуктів (виробів), технологій їх виготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування, енергії, конструкційних матеріалів). Організаційні нововведення охоплюють нові методи організації усіх видів діяльності підприємств та інших ланок суспільного виробництва (організаційні структури управління сферами науки і виробництва, форми організації різних типів виробництва і колективної праці).

Економічні -- методи господарського управління наукою і виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і планування, фінансування, ціноутворення, мотивації і оплати праці, оцінки результатів діяльності; соціальні -- різні форми активізації людського чинника (професійна підготовка і підвищення кваліфікації персоналу, в першу чергу складу керівників усіх рівнів; стимулювання його (їх) творчої діяльності; поліпшення умов і постійного підтримання високого рівня безпеки праці; охорона здоров'я людини і навколишнього природного середовища; створення комфортних умов життя; юридичні -- нові і змінені закони та різноманітні нормативно-правові документі, що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств і організацій [15].

За масштабністю і ступенем впливу на ефективність діяльності певних ланок суспільного виробництва усі новини та нововведення можна об'єднати у дві групи -- локальні (поодинокі, окремі) та глобальні (великомасштабні). Якщо локальні новини (нововведення) призводять переважно до еволюційних перетворень у сфері діяльності підприємств і через це не справляють особливо істотний вплив на ефективність їх функціонування і розвитку, то глобальні, що у своїй більшості є революційними мають кардинально підвищувати організаційно-технічний рівень виробництва і завдяки цьому забезпечувати суттєві позитивні зрушення в економічних і соціальних процесах [18]. Між окремими видами інноваційних процесів (новин, нововведень) існує порівняно тісний взаємозв'язок.

Ефективні технічні, організаційні та економічні нововведення неодмінно призводять до помітних позитивних змін у соціальних процесах на підприємствах, а все зростаюча актуалізація нагальних завдань соціального характеру ініціює їх розв'язання за допомогою нових організаційно-технічних і економічних рішень. Зрештою усі нововведення на підприємствах, які зорієнтовані на динамічний розвиток і невпинне підвищення ефективності виробництва, мають спиратися на власні юридичні підвалини, відповідні нормативно-законодавчі акти. Усі локальні і особливо глобальні нововведення різної спрямованості можуть забезпечувати максимально можливий прогресивний вплив на виробництво за гармонійно. Найбільший за наслідками безпосередній вплив на результативність (ефективність) діяльності підприємства справляють технічні і організаційні нововведення. Інші нововведення впливають на виробництво опосередковано (через ефективність нових технічних і організаційних рішень).

З 2005 року в Україні спостерігається тенденція до зменшення чисельності працівників наукових установ і організацій, які виконують дослідження і розробки. У 2010 році кількість науковців стала меншою на 1,9% відносно 2009 року. У той же час чисельності докторів наук в економіці України стала більшою на 3,2% порівняно з 2009 роком (табл. 3) [14].

На сьогодні значною проблемою інноваційної економіки України є те, що за кількістю науковців вона посідає одне з перших місць у світі, а її розвиток відбувається без істотного використання результатів наукових досліджень. Значна кількість дослідників, які захищають дисертації докторів і кандидатів наук, на протязі останнього десятиліття не залишаються в науці. Вони віддають перевагу прикладному використанню своєї кваліфікації або викладанню у вищих навчальних закладів. Стійкі тенденції щодо зменшення загальної чисельності працівників, які виконують наукові та науково-технічні роботи, зокрема в галузі технічних наук, та старіння наукових кадрів становлять загрозу інтелектуальній спадковості поколінь, призводять до втрати наукового кадрового потенціалу держави.

Таблиця 3. Наукові кадри та кількість наукових організацій в Україні

Роки	Кількість організацій, які виконують наукові дослідження й розробки	Чисельність науковців,осіб	Чисельність докторів наук в економіці України, осіб	Чисельнвсть кандидатів наук в економіці України, осіб
2005	1505	106603	11573	65839
2006	1510	105512	12014	68291
2007	1452	100245	12488	71893
2008	1404	96820	12845	74191
2009	1378	94138	13423	77763
2010	1340	92403	13866	81169

2.2 Основні причини виникнення інноваційних ризиків на підприємстві

Під інноваційним ризиком, у загальному випадку, варто розуміти загрозу зазнання збитків або недоодержання доходу (прибутку) суб'єктами інноваційного процесу. З цієї позиції можна виділити ризики суб'єктів інноваційного процесу, включаючи їхній прояв і причини. Джерелами ризику є впливи факторів мікросередовища і макросередовища, а також факторів внутрішнього середовища підприємства [4].

1. Ризики, викликані впливом факторів макросередовища.

1.1. Економічні. Зміна економічної ситуації може призвести до втрати конкурентоспроможності продукції.

1.2.Політико-правові. Проявляються як можливі несприятливі зміни політико-правового середовища господарювання. Прикладом може бути ситуація з експортом металу в США, яка мала місце в недавньому минулому, коли товаровиробників України і Росії «підвели» під антидемпінгове законодавство.

1.3.Соціально-демографічні.Виникають внаслідок різних інтересів різних соціальних груп населення, а також зміни цих інтересів, що може призвести до не сприйняття інновацій, зниження обсягів її збуту й ін. Як приклад можна назвати фактичний провал маркетингових стратегій автомобілів АвтоЗАЗ DAEWOO, що позиціонувалися як автомобілі для середнього класу в класичному західному розумінні, однак український середній клас, що зароджується, не відповідає західним критеріям.

1.4.Екологічні. Проявляються як можливі втрати товаровиробників, викликані екодеструктивним впливом товарів, а також технологій їхнього виробництва. Наприклад викиди забруднюючих речовин у повітря Сумським підприємствами ВАТ «Хімпром», ВАТ «Центролит», ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» і іншими позначаються на ефективності їхньої діяльності. Ймовірні понаднормативні викиди різко збільшують екологічні платежі.

1.5.Технологічні. Виникають внаслідок можливих змін у технологічному середовищі, як правило, ініційованих НТП.

2. Ризики, викликані дією факторів мікросередовища.

2.1.Конкурентні. Виникають внаслідок дії конкурентів. Ці ризики особливо великі для високоприбуткових ринків і галузей, що інтенсивно розвиваються, високий прибуток яких сприяє припливові конкурентів. У результаті найбільш слабкі і нестійкі до конкурентного тиску товаровиробники змушені іти з ринку. У такий спосіб програв у конкурентній боротьбі і був ліквідований Сумський пивзавод.

2.2.Постачальницькі. Викликані діями постачальників, як правило можливими змінами умов постачання, а також зміною профілю їхньої діяльності. Такі ризики особливо великі для підприємств, що використовують дефіцитну сировину, або одержують її від обмеженого кола постачальників.

2.3.Торговельно-збутові. Викликані можливими змінами умов взаємодії з торговельними і збутовими посередниками. Основні загрози несе те, що підприємство, яке реалізує свою продукцію через посередників почасти втрачає контроль за подальшою долею товару. І у випадку відходу посередників воно може цілком або частково втратити ринок.

2.4.Споживчі. Викликані можливими змінами запитів споживачів.

Так, за даними тижневика «Бізнес» у даний час усе більшою популярністю починають користуватися текстильні покриття для підлог і ламіновані підлоги, внаслідок чого очікується зниження споживання лінолеуму. Тому для його виробників у найближчому майбутньому буде зростати ризик нереалізації продукції.

2.5.Контактні. Викликаються можливими змінами у взаєминах з контактними аудиторіями підприємства.

3.Ризики, викликані діями факторів внутрішнього середовища підприємства.

Можна виділити такі основні внутрішні фактори ризику: кваліфікація і досвід керівників, фахівців і робітників; система підготовки і перепідготовки кадрів; вікова структура кадрів; мотивація праці і ступінь відповідності інтересів власників, керівників, фахівців і робітників; система управління і ступінь її гнучкості; система управління якістю; трудова і технологічна дисципліна; стан обладнання; використовувані технології; ступінь резервування виробничих потужностей і площ, їхня гнучкість; місце розташування підприємства щодо транспортних вузлів, джерел сировини, ринків збуту; форма господарювання і форма власності; фінансова стійкість; забезпеченість ресурсами; імідж підприємства і т.п. [3].

Таким чином, можна сказати, що основними причинами виникнення інноваційного ризику на підприємстві є:

1. Спонтанність природних процесів і явищ, стихійні біди. Прояви стихійних сил природи - землетруси, повені, бурі, урагани, а також окремі неприємні природні явища - мороз, ожеледь, град, гроза, засуха та інші можуть зробити серйозний негативний вплив на результати підприємницької діяльності, стати джерелом непередбачуваних витрат.

2. Випадковість. Вірогідністна сутність багатьох соціально-економічних і технологічних процесів, багатоваріантність матеріальних відносин, в які вступають суб'єкти підприємницької діяльності, призводять до того, що в схожих умовах одна і та ж подія відбувається неоднаково, тобто має місце елемент випадковості. Це зумовлює неможливість однозначного передбачення настання передбачуваного результату.

Вельми помітний і не завжди передбачений вплив на результати підприємницької діяльності надають:

- різного роду аварії - пожежі, вибухи, отруєння, викиди атомних і теплових електростанцій і т.п.;

- вихід з ладу устаткування;

- нещасні випадки на транспорті, виробництві і багато чого іншого.

Як показує практика, не дивлячись на заходи, що приймаються суспільством, направлені на зменшення вірогідності їх виникнення і зниження величини заподіяного ними збитку, вказані вище випадкові події залишаються можливими, їх не можуть виключити найдорожчі інженерно-технічні заходи.

3. Наявність протиборчих тенденцій, зіткнення суперечливих інтересів виробників.

Прояв цього джерела інноваційного ризику вельми багатоманітний від воїн і міжнаціональних конфліктів до конкуренції і простого зіткнення інтересів. В боротьбі за покупця конкуренти можуть збільшити номенклатуру продукції, що випускається, поліпшити її якість, зменшити ціну і т.п. Існує несумлінна конкуренція, при якій один з конкурентів ускладнює іншому здійснення підприємницької діяльності незаконними діями, включаючи підкуп посадовців, нанесення йому прямого збитку.

Разом з елементами протидії може мати місце просте зіткнення інтересів, яке також здатне надавати негативну дію на результати підприємницької діяльності. А також виробники частіше за все надають протидію, оскільки перебудова технологічних та інших процесів, яка вимагається нововведенням, не завжди достатнім чином забезпечується організаційно-економічними і технічними заходами, відповідними стимулами. Наявність корумпованих структур в апараті управління створює реальні можливості для лютого опору, для появи особливо жорстких форм протидії, аж до замаху на життя і здоров'я тих, хто намагається боротися з такими антигромадськими явищами.

Таким чином, наявність протидіючих і протиборчих тенденцій в суспільно-економічному розвитку вносить в соціально-економічне життя елементи невизначеності, створює ситуації ризику.

4. Характер вірогідності НТП. Загальний напрямок розвитку науки і техніки може бути передбачений з відомою точністю. Однак наперед у всій повноті визначити конкретні наслідки тих або інших наукових відкриттів, технічних винаходів практично неможливо. Технічний прогрес неможливо здійснити без інноваційного ризику, що обумовлено його природою вірогідності, оскільки витрати і особливо результати розтягнуті і віддалені в часі, вони можуть передбачатися лише в деяких, звичайно широких межах.

5. Неповнота та недостатність інформації про об'єкт, процес, явище, по відношенню до якого ухвалюється рішення, з обмеженістю людини в зборі і переробці інформації з постійною мінливістю цієї інформації.

Процес ухвалення рішень припускає наявність достатньо повної і правильної інформації. Ця інформація складається з обізнаності: про наявність і величину попиту на товари і послуги, на капітал; про фінансову стійкість і платоспроможність клієнтів партнерів, конкурентів; про ціни, курсах, тарифи, дивіденди; про можливості устаткування і нової техніки; про позицію, образи дій і можливих рішень конкурентів і ін. Проте на практиці така інформація часто буває різнорідною різноякісної, неповної або спотвореної.

Таким чином, чим нижче якість інформації, яка використовується при ухваленні рішень, тим вище ризик виникнення негативних наслідків такого рішення.

6. До джерел, які сприяють виникненню невизначеності та інноваційного ризику, відносяться також:

- обмеженість, недостатність матеріальних, фінансових, трудових та ін. ресурсів при ухваленні і реалізації рішень;

- неможливість однозначного вивчення об'єкту при рівні і методах наукового пізнання, які виникли в даних умовах;

- відносна обмеженість свідомої діяльності людини, існуючі відмінності в соціально-психологічних установках, ідеалах, намірах, оцінках, стереотипах поведінки.

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що підприємницька діяльність здійснюється під впливом невизначеності зовнішнього середовища (економічної, політичної, соціальної і т.д.), безліч змінних, контрагентів, осіб поведінку яких не завжди можна передбачити з прийнятною точністю [11].

2.3 Методики розрахунку інноваційних ризиків на підприємстві

Організація, яка вирішила впровадити інновацію, в своїй діяльності оточена середовищем - ринком. Впливи цього середовища породжують різноманітні ризики не отримання очікуваного ефекту.

Ризики можна поділити на технічні (пов'язані з технічною реалізацію проекту) і ринкові, наприклад:

1) нестабільність попиту (падіння продаж);

2) поява альтернативного продукту;

3) зниження цін конкурентами;

4) збільшення виробництва конкурентами;

5) ріст податків;

6) невистачання оборотних коштів;

7) проблеми роботи штату фірми (соціальні тощо);

8) проблеми екологічного характеру (введення гранично допустимих норм викидання шкідливих речовин тощо).

Ризик - імовірнісна категорія і визначається як імовірність виникнення втрат при прийнятті того чи іншого рішення. Критерій економічного ефекту від прийняття рішення про впровадження інновації можна представити в наступній формі:

(1)

де E - ефективність нововведення в умовах ризику;

S - обсяг виробництва нової продукції за один період (наприклад, рік);

C - ціна одиниці продукції;

T - тривалість життєвого циклу нової продукції (кількість періодів);

P_m - імовірність технічного успіху;

P_k - імовірність комерційного успіху;

- сума всіх витрат на розробку і впровадження інновації.

Якщо ризиків виділяється декілька, потрібно виділити їх відносну вагу, а також оцінити імовірність появи. Всі можливі ситуації введення на ринок нового товару можна визначити елементами деякої скінченої дискретної множини R. Тоді можна оцінити матрицю прогнозних прибутків різних стратегій підприємства (рядки) в умовах різних ситуацій (стовпчики).

Приклад 1. Модель реклами. Підприємство вирішило провести рекламну кампанію. Величину витрат на неї позначимо через R. При цьому, звичайно, очікується, що попит на продукцію збільшиться. Змоделюємо зміну попиту за формулою (2):

S(R)=S(0)(1-) (2)

де S(R) - величина попиту.

Задачу оптимізації реклами можна математично представити в наступній формі:

D(x)>max

ѓ(x)=(C-H)x

FC=

x ? S(R) (3)

Прибуток розраховується за формулою (4):

D(x)=ѓ(x)-FC (4)

Приклад 2. Оцінка ризиків стратегії майбутньої поведінки підприємства на ринку споживачів.

Нехай реалізація нововведення спряжена з наступними технічними ризиками з вагами (як він може вплинути на реалізацію проекту). Результати роботи експертів дали наступні результати ймовірності виникнення технічного ризику.

Таблиця 4. Ймовірності виникнення технічного ризику на підприємстві

РИЗИК	Вага (доля втрат прибутку)	Ймовірність
R1 - на стадії підготовки проекту,	0,4	0,4
R2 - на стадії будівництва лінії нової технології	0,2	0,3
R3 - ризик зв'язаний з фінансуванням	0,15	0,6
R4 - ризик зв'язаний з соціальними проблемами	0,12	0,2
R5 - ризик зв'язаний з технічним оснащенням	0,08	0,5
R6 - ризик зв'язаний з екологічними обмеженнями	0,05	0,7

Таблиця 5. Розподіл ризиків по ступеню значущості

Значимість	Ризики
Р1	R1, R2, R3, R4
P2	R5, R6

На ринку може виникнути різні ситуації, але експерти їх розділили на три групи: ситуація 1, ситуація 2, ситуація 3 з ймовірностями, відповідно, 40%, 35%, 25%. Оцінено можливий прибуток, в залежності від ситуації:

Таблиця 6. Оцінка можливого прибутку на ринку споживачів

Стратегія	Ситуація1	Ситуація 2	Ситуація 3
Нова технологія виробляє холодильники	48	67	52
Морозильники	89	24	46
Кондиціонери	72	49	76

Знайти оптимальну стратегію.

Для розв'язування цієї задачі слід зробити наступні кроки:

1)Вирахувати оцінку технічного ризику як добуток ваги ризику на імовірність його появи;

2) Оцінити кожен ризик в балах по 100-бальній шкалі;

3) Знайти суму оцінок всіх ризиків - S_y;

4) Оцінити по матриці можливих прибутків оптимальну стратегію за двома принципами:

- за принципом мінімаксу (коли не враховується імовірність появи кожної ситуації на ринку);

- за критерієм Байєса-Лапласа (коли вибирається та стратегія, для якої середній очікуваний прибуток максимальний);

5) Оцінити очікуваний економічний ефект від інновації за формулою (5):

E=(1-Sy)E₀ (5)

де S_y - сумарна оцінка ризиків;

E₀ - очікуваний безризиковий ефект від оптимальної стратегії.

Одним з основних ризиків виходу інновації на ринок є можлива дія конкурентів - виробників аналогічної продукції. Конкурентна політика компанії полягає у визначенні головних конкурентів і формуванні основних варіантів конкурентної стратегії.

Приклад 3. Моделі конкуренції на ринку.

Нехай, випуск продукції трьох однопродуктових фірм визначається наступною виробничою функцією:

?_i(t) =A_i(t)K_i(t)

де ?_i(t) - кількість одиниць продукції в момент часу t фірми;

K_i(t) - кількість вкладеного капіталу у виробництво в момент t;

A_i(t) - інтенсивність технології фірми в момент t.

Моменти часу дискретизовані з постійним кроком h_t (наприклад, місяць). Тоді загальний випуск продукції визначається формулою (6):

?_t= (6)

Нехай, ринкова ціна продукції від кількості пропозиції виглядає наступним чином:

P_t=D(?_t)=2,5 ?_t

Технології фірм дозволяють виробляти продукт при наступних значеннях коефіцієнтів:

A_1t=20

A_2t=22

A_3t=24

Нехай, кожна фірма вкладає у виробництво приблизно однакову кількість грошей K_1t=4000.

Прибуток фірм на одиницю вкладеного у виробництво капіталу визначається формулою (7):

d_it=P_tA_it- (c+r_in)/4 (7)

де C- витрати на виробництво продукції на одиницю капіталу;

r_in - витрати на інноваційні процеси розробки продукції на одиницю капіталовкладення.

Крім того, відстаюча (перша) фірма вирішила провести НДДК для розробці нової технології, яка б дозволила збільшити продуктивність праці на одиницю капіталу. НДДКР на кожному кроці час генерує нові рівні збільшення продуктивності (значення A_1t) з певним успіхом.

Таблиця 7. Співвідношення коефіцієнтів до імовірності успіху

Коефіцієнт збільшення	Імовірність успіху
1,02	0,4
1,04	0,3
1,06	0,2
1,08	0.1

Динаміка капіталу визначається рівнянням:

K_i(t+1)=(1-s)K_it+d_it-4000

s - норма зносу капіталу (дисконт),

Крім того, c=90, r_in, r_in=30.

Підводячи підсумки, слід зазначити, що запропоновані методики розрахунків інноваційних ризиків дають можливість розробки процедур їхнього цілеспрямованого аналізу з метою розробки заходів, спрямованих на їхнє запобігання, зниження або компенсацію .

Також слід зазначити, що ризики є керованими. Їх можна зменшити шляхом ретельного пророблення прийнятих рішень, проведення правильної кадрової політики, дотриманням технологічної дисципліни і т.п.[8].

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ЗНИЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ РИЗИКІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1 Пропозиції щодо зниження та запобігання інноваційних ризиків

У практиці управління інноваційними проектами можуть застосовуватися наступні способи зниження ризику: [16]

- розподіл ризику між учасниками проекту (передачі частини ризику співвиконавцям);

- страхування ризику;

- створення резерву для покриття не передбачуваних витрат.

План фінансування проекту повинен враховувати:

- ризик нежиттєздатності проекту;

- податковий ризик;

- ризик не завершення проекту.

Інвестори завжди повинні бути впевнені, що можливі доходи будуть достатніми для покриття витрат та забезпечення окупності капіталовкладень.

На макрорівні основна увага інноваційного менеджера повинна бути приділена комерційній ефективності проекту, яка визначається як відношення фінансових витрат та результатів.

Для визначення інвестиційної привабливості та зниження ризику у діловій практиці детально аналізується: [13]

- методи страхування проектів від інфляційних втрат;

- середньорічна рентабельність проектів по середній ставці банківського кредиту;

- потреби в інвестиціях та стабільність їх надходжень;

- періоди окупності інвестицій;

- рентабельність інвестицій в цілому та з урахуванням дисконтування.

Розвиваючись на основі інновацій і беззаперечно йдучи на ризик, підприємство інноватор, щоб домогтися зниження ризику, змушене вдосконалювати свою виробничу базу, систему матеріально-технічного забезпечення, оптимізувати структуру збутової мережі і систему руху товарів адаптуючи їх до змін (очікуваних або фактичних) ситуацій на ринку. В цьому аспекті кожна успішно реалізована інновація розширює адаптаційні ринкові можливості підприємства до змін зовнішнього середовища. Це свідчить про те, що ризик має певний дуалізм (табл. 8) [18].

Таблиця 8. Позитивні і негативні аспекти інноваційного ризику для підприємства-інноватора

Стимулюючий фактор (негативний аспект)	Шанс на успіх (стимулюючий аспект)
Прямі фінансові втрати внаслідок не сприйняття новинки ринком. Втрачені можливості внаслідок концентрації зусиль на безперспективних напрямках. Передумова налагодженої системи взаємодії з економічними контрагентами, наприклад, у разі неможливості використовувати традиційні канали збуту для реалізації інновації. Складнощі фінансування інноваційної діяльності, результат якої не цілком визначений. Перебудова традиційної налагодженої системи функціонування і управління підприємством. 6. Високі витрати на залучення висококваліфікованих фахівців ззовні. 7. Втрата іміджу в разі провалу інновації.	1. Випередження конкурентів. 2. Можливість використовувати переваги першовідкривача, зокрема цінову стратегію "зняття вершків". 3. Розширення адаптаційних можливостей підприємства-інноватора до змін ситуації на ринку. 4. Підтримання інтересу споживачів шляхом надання їм досконаліших видів продукції. 5. Підвищення іміджу підприємства-інноватора. 6. Проникнення в нові, найбільш привабливі з економічного погляду сфери діяльності. 7. Реалізація творчого потенціалу працівників і менеджерів підприємства-інноватора. 8. Удосконалення організаційної структури управління. 9. Поліпшення фінансових результатів.

З одного боку, він є гальмівним чинником інноваційної діяльності, який загрожує негативним результатом, з їхнього - це шанс вирватися вперед, отримати переваги на ринку.

Надзвичайно важливо окремо досліджувати внутрішній ризик підприємства-інноватора, величина якого визначається особливостями організації управління та функціонування підприємства. Він займає проміжне місце між об'єктивними і суб'єктивними ризиками, оскільки містить елементи обох груп. Зокрема, наявне устаткування, технологічне оснащення, виробничі площі, місце розташування і т. ін. існують об'єктивно, однак їх стан, ступінь резервування, використання та інше залежить від суб'єктивних чинників.

До основних чинників внутрішнього інноваційного ризику належать: система управління і ступінь його гнучкості; ступінь узгодження інтересів робітників, фахівців, менеджерів і власників підприємства-інноватора; ступінь резервування виробничих площ, виробничі потужності та їх гнучкість; використовувані технології; маркетинг; система підготовки і перепідготовки кадрів; структура кадрів за рівнем освіти, кваліфікації та за віком; форма господарювання і форма власності; фінансова стійкість; забезпеченість ресурсами; імідж і т.д. [11].

ВИСНОВКИ

Високий рівень ризику є однією з характерних ознак інноваційних процесів багатьох підприємств. Управління інноваційною діяльністю є процесом постійного прийняття управлінських рішень на етапах планування, організування, мотивування, контролювання і регулювання, а їх досить часто приймають в умовах невизначеності. Високий рівень ризику в інноваційній діяльності підприємств пояснюється тим, що інноваційні рішення, з одного боку, потребують значних витрат коштів, а з іншого - не всі інновації приносять очікуваний економічний ефект підприємству.

Великі витрати на дослідження, розробки, проектування, побудову моделей, їх тестування, маркетингові дослідження підприємства здійснюють перш ніж новий продукт буде впроваджено на ринок, а у багатьох випадках активно пропаговані концепції нових продуктів не досягають навіть фази комерціалізації. Інноваційний продукт, який все ж таки впроваджений на ринок, з одного боку, повинен повернути підприємству затрачені на його розробку кошти, а з іншого - компенсувати також й інші витрати, що були понесені підприємством на так звані невдалі інноваційні проекти.

Взагалі, під ризиками розуміють ймовірність виникнення втрат, недоотримання прибутків, небажаного розвитку середовища функціонування, відхилення від установлених цілей тощо. З огляду на інноваційні проекти ризик можемо також окреслити як ситуацію, за якої майбутні умови господарювання неможливо чітко передбачити, натомість можна говорити лише про ймовірність настання тієї чи іншої події. Сучасні інструменти ризик-менеджменту надають змогу підприємствам виявляти ризики, їх оцінювати, а також певною мірою контролювати.

Ризики інноваційної діяльності можна розглядати у двох аспектах.

По-перше - як можливість виникнення загроз для підприємства, по-друге - як наслідки, яких ці загрози можуть завдати. Найбільш небезпечними для підприємств можна вважати ті загрози, які можуть мати сильний потенційний вплив на результати інноваційної діяльності та одночасно існує досить висока ймовірність їх настання. Істотною загрозою для підприємств можуть бути також події, ймовірність настання яких є порівняно невеликою, однак у випадку їх виникнення вони можуть завдати серйозних негативних наслідків для підприємства. Останні значно менше уваги можуть звертати на ті загрози, наслідки яких не є істотними, а ризик їх виникнення - невеликий.

На першому етапі управління ризиками інноваційної діяльності важливо виділити види інноваційних ризиків залежно від наслідків, які вони можуть мати для підприємства-інноватора у процесі безпосередньої реалізації інноваційного проекту. Зокрема, істотний вплив на інноваційні проекти підприємства можуть чинити так звані ризики мікросередовища, до яких належать:

- організаційні ризики (неефективна стратегія інноваційної діяльності підприємства, погане організування підрозділів, які займаються інноваційними розробками, неефективно побудовані канали поширення інформації в процесі інноваційної діяльності, можливі конфлікти в процесі реалізації інноваційних розробок, невдало підібрані стилі керівництва та форми влади тощо);

- маркетингові ризики (неефективний підбір відповідних маркетингових стратегій пропагування та впровадження інновацій);

- продуктові ризики (неефективний підбір відповідних технологій, постачальників ресурсів, підрядників, неякісно організована система управління запасами тощо);

- фінансові ризики (брак необхідних для реалізації інноваційних проектів коштів, погіршення фінансового стану підприємства, складність одержання зовнішніх позик для фінансування інноваційних проектів тощо);

- ризики управління персоналом (неспроможність штатних працівників підприємства самостійно реалізувати інноваційний проект, плинність кадрів, неефективна система мотивування працівників, які задіяні у процес інноваційної діяльності тощо).

Середній за наслідками вплив на реалізацію інноваційних проектів можуть мати так звані ринкові ризики, до яких належать: складність прогнозування кон'юнктури у тій чи іншій сфері діяльності, зростання рівня конкуренції, існування різноманітних бар'єрів входження на ринок з інноваційними продуктами тощо.

Ризики макросередовища найменше впливають за наслідками на реалізацію інноваційних проектів. До них доцільно віднести складність прогнозування кон'юнктури на загальнодержавному та світовому рівнях, зміну валютних курсів, відсоткових ставок, принципів оподаткування, митних правил, а також політичні обставини, зміни смаків та вподобань споживачів, зниження їх рівня купівельної спроможності тощо.

Таким чином, найважливішим елементом аналізу інноваційного ризику є усвідомлення усіма учасниками інноваційної діяльності того, що дійсно ризиковою поведінкою підприємства є не реалізація інноваційних проектів, а відмова від їх здійснення, що призведе у майбутній перспективі до погіршення конкурентоспроможності підприємства та втрати ринкових позицій. Тому інноваційною діяльністю потрібно займатися і водночас приділяти належну увагу ризикам такої діяльності.

Список використаної літератури

1. Бардиш Г.О. Проектне фінансування : підручник. - Львів : ЛБІ НБУ, 2000

2. Вовчак О.Д. Інвестування : навч. посібник. - Львів : Вид-во "Новий Світ-2000", 2008

3. Волков О.І., Денисенко М.П., Гречан А.П. «Економіка й організація інноваційної діяльності» / за ред. проф., чл.- кор. Академії педагогічних наук України О.І. Волкова там проф..доктора ек.наук М.П. Денисенко/ Підручник- К.: 2005. - 424 с.

4. Волков О.І., Денисенко М.П., Гречан А.П. «Економіка й організація інноваційної діяльності» / за ред. проф., чл.- кор. Академії педагогічних наук України О.І. Волкова там проф..доктора ек.наук М.П. Денисенко/ Підручник-К.: ВД «Професіонал» 2004. - 960 с.

5. Гриньов В.Ф. Инновационный менеджмент : учебн. пособие. - 2-ое изд. - К. : МАУП, 2001. - 152

6. Денисенко М.П., Гречан А.П., Гаман М.В. «Провайдинг інновацій»-К.: Видавничий дім «Професіонал» , 2008. - 448 с.

7. Дука А.П. Теорія та практика інвестиційної діяльності. Інвестування: навч. посібник. 2-е вид. - К. : Каравела, 2008. - 246 с.

8. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: Навч. посібник. - Суми: Університетська книга, 2005. - 324 с.

9. Кокурин Д.И. «Инновационная деятельность» / - М.:Экзамен, 2001. - 576 с.

10. Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 504

11. Лук'янова В.В., Головач Т.В. Економічний ризик : Навч. посібник. - К. : Академ-видав, 2007.-138 с.

12. Михайлова Л.Т., Турчина С.Г. «Інноваційний менеджмент» / Навч. Посібник - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 248 с.

13. Мойсеєнко І.П. Інвестування : навч. посібник. - К. : Знання, 2006. - 458 с.

14. Степанов О.П., Гончарова Н.П., Андрощук Г.О. «Інноваційний бізнес» /Навч.посібник - К.:Книжкове видавництво НАУ, 2007. -

420 с.

15. Федулова Л.І. «Інноваційна економіка» /Федулова Л.І.: Підручник-К.:Либідь, 2006. - 480 с.

16. http://pidruchniki.com.ua

17. http://buklib.net

18. http://ua.textreferat.com

19. http://www.ukrreferat.com

20. http://studentbooks.com.ua

Размещено на Allbest.ru