Размещено на http://www.allbest.ru/

"Оцінка платоспроможності підприємства"

фінансовий платоспроможність ліквідність актив

Вступ

Перехід до ринкової економіки жадає від підприємств фінансової стабільності, що є важливою передумовою успішного ведення господарської діяльності. Вона досягається налагодженням ритмічної і ефективної роботи підприємств, вмілого управління виробничими фондами і джерелами їх формування. Цьому сприяють розробка економічно обґрунтованих бізнес-планів і нормативів ресурсна збалансованість бізнес-плану, раціональне розміщення і ефективне використання власного і залученого капіталу, оптимальність управлінських рішень; всебічний аналіз і об'єктивна оцінка фінансового стану за даними обліку і звітності, вжиття конкретних заходів для стабілізації фінансово-господарської діяльності.

В умовах ринку фінансова стабільність формує імідж господарюючого суб'єкта, с його візитною карткою. Тому організаціям і підприємствам необхідно постійно дбати про фінансову стабільність, вживати заходів для її зміщення.

Характерними ознаками фінансової стабільності організацій і підприємств є ритмічне виконання планових завдань з обсягів діяльності при одночасному забезпеченні протягом тривалого часу (2-3 і більше років підряд) фінансової стійкості рентабельності, платоспроможності, ліквідності і ділової активності в цілому.

Фінансова стійкість характеризується таким станом фінансових ресурсів (їх наявністю, розміщенням і використанням), при якому підприємство забезпечує процес відтворення за рахунок зростання прибутку і накопичення власного капіталу, зберігаючи при цьому платоспроможність і кредитоспроможність.

Рентабельність характеризує кінцевий результат господарсько-фінансової діяльності організацій і підприємств, їх ділову активність. Вона створює передумови фінансової стійкості, а ефективне використання прибутку (на виробничий соціальний розвиток) є передумовою фінансової стабільності.

Платоспроможність характеризує здатність організацій і підприємств своєчасно розраховуватися за своїми зобов'язаннями. Фінансове стійке підприємство, яке працює рентабельно, має реальну можливість бути платоспроможним, оскільки забезпечує в процесі кругообігу виробничих фондів перевищення грошових надходжень над їх видатками, тобто сплачує борги і накопичує власний капітал.

Кредитоспроможність характеризує наявність в організацій і підприємств передумов для отримання кредиту, передбачених нормативними документами з кредитування, їх спроможність своєчасно повернути позичку і сплатити відсотки за користування нею. Кредитоспроможність значною мірою залежить від забезпеченості господарюючих суб'єктів власними коштами (їх наявності, ефективності розміщення і використання) і рентабельності.

Ліквідність характеризує спроможність організацій її підприємств виконувати свої грошові зобов'язання, передусім сплачувати борги. Вона забезпечується наявністю ліквідних засобів (активів), які можуть бути використані на погашення боргових зобов'язань. До поточних ліквідних активів відносяться запаси і затрати (II розділ активу балансу), грошові кошти, розрахунки та інші активи (III розділ активу балансу) за виключенням неліквідних матеріальних запасів і зобов'язань. Господарюючі суб'єкти здатні погасити свої боргові зобов'язання тоді, коли сума наявних поточних ліквідних активів є не меншою від короткострокових грошових зобов'язань (ІІІ розділ пасиву балансу). Забезпечується ліквідність наявністю власних оборотних коштів та діловою активністю.

Ділова активність організацій і підприємств характеризується ефективністю господарської діяльності, прибутковістю інвестицій. Вона оцінюється динамікою обсягів діяльності і рівнем рентабельності. Рентабельність обчислюється як відношення прибутку до сукупного обороту, основних фондів, оборотних засобів, загальної суми активів власного і залученого капіталу.

Таким чином, фінансова стабільність характеризується низкою самостійних і водночас тісно взаємопов'язаних економічних категорій, які доповнюють одна одну. У бізнесі вони використовуються як комплексно, так і окремо, їх використовують зовнішні і внутрішні інвестори, кредитори, ділові партнери.

Тому в умовах ринку важливо, щоб господарюючі суб'єкти систематично аналізували фінансовий стан, оперативно реагували на відхилення від критичної межі задовільної оцінки за вище названими ознаками фінансової стабільності, вживали заходів для підвищення ефективності господарсько-фінансової діяльності.

1. Поняття платоспроможності і значення її оцінки

1.1 Теоретичні основи аналізу платоспроможності підприємств

Сьогодні, на жаль, більшість підприємств не можна характеризувати як стабільними та такими, що мають стійкий фінансовий стан. Саме в такий час особливо гостро постає питання аналізу та дослідження фінансового стану підприємства, пошуку нових підходів до цієї проблеми. Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Отже, фінансовий стан можна характеризувати з позиції його ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, рентабельності, прибутковості, ділової активності та оборотності.

Фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової перспективи оцінюється показниками ліквідності й платоспроможності. Розрізняють поняття майнової (абсолютної) ліквідності та фінансової (відносної) ліквідності. Майнова (абсолютна) ліквідність означає здатність активу трансформуватись у кошти. Ступінь ліквідності активів визначається тривалістю часу, необхідного для цієї трансформації.

Фінансова ліквідність означає готовність і спроможність підприємства виконувати свої зобов'язання у повному обсязі й у встановлені кредитною угодою строки. Це визначається політикою підприємства щодо збереження ліквідності, основне завдання якої -- уникнення неліквідності і неплатоспроможності завдяки пошуку в необхідних обсягах резервів коштів та інших ліквідних активів.

Суттєвою ознакою ліквідності є формальне перевищення (у вартісній оцінці) оборотних активів над короткостроковими пасивами. Водночас варто уникати ситуації збереження залишків коштів та інших резервів високоліквідних активів на довгий термін поза виробничим процесом, бо це призводить до зниження рентабельності виробництва. Про погіршення можливостей ліквідності компанії свідчить збільшення іммобілізації власних обігових коштів та появи неліквідів: простроченої дебіторської заборгованості, векселів одержаних, прострочених тощо. У таблиці розкрито фактори, які впливають на збільшення або зменшення ліквідності підприємства.

Таблиця 1.1 Фактори впливу на ліквідність підприємства

Фактори, що впливають на збільшення ліквідності	Фактори, що впливають на зменшення ліквідності
одержання довгострокового кредиту	погашення довгострокових позик
інвестування капіталу	грошові виплати
Прибутки	збитки
амортизаційні відрахування	податки на дохід від дооцінки активів
скорочення дебіторської заборгованості	інвестиції в основні засоби
скорочення запасів	збільшення дебіторської заборгованості
повернення наданих позик	погашення короткострокових кредитів
продаж необоротних активів	використання резервних фондів

Платоспроможність підприємства відбиває наявність у нього коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що потребує негайного погашення. Характерними ознаками платоспроможності підприємства є наявність у нього достатніх коштів на розрахунковому рахунку та відсутність простроченої кредиторської заборгованості. Про неплатоспроможність свідчать такі статті у звітності: "Збитки", "Кредити і позики, не погашені в строк", "Прострочена кредиторська заборгованість", "Векселі видані, прострочені". Іншим індикатором фінансового стану підприємства являється його стійкість. Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси і витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись зі своїми зобовязаннями. Поняття фінансової стійкості підприємства тісно повязане із поняттям його перспективної платоспроможності. Її аналіз дає змогу визначити фінансові можливості підприємства на відповідну перспективу.

Фінансова стійкість - це визначений стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. Знання граничних меж зміни джерел засобів для покриття вкладень капіталу дозволяє генерувати такі потоки господарських операцій, що ведуть до поліпшення фінансового стану підприємства, до підвищення його стійкості.

У ринкових умовах, коли господарська діяльність підприємства і його розвиток здійснюється за рахунок самофінансування, а при недостатності власних фінансових ресурсів - за рахунок позикових засобів, фінансова стійкість підприємства є важливою аналітичною характеристикою.

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті проведення обєктивного аналізу величини та структури активів та пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Загальновідомо, що абсолютна сума прибутку, отримана підприємством, у тім числі прибуток від основної діяльності, є дуже важливими показниками фінансового становища підприємства, наявних тенденцій його розвитку. Однак вони не можуть характеризувати рівень ефективності господарювання. За інших однакових умов більшу суму прибутку отримає те підприємство, яке володіє більшим капіталом, використовує більше живої та матеріалізованої праці, більше виробляє та реалізує продукції (робіт, послуг). Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами.

Як доводить практика, фінансовий стан більшості підприємств України не можна охарактеризувати «стійким» та «стабільним». Для того, щоб визначити причини даної тенденції, необхідно визначити головні причини та проблеми, з яким сутикається сьогоднішнє підприємство.

Так, основні проблеми, з якими зіштовхуються і які не можуть вирішити більшість неблагополучних промислових підприємств, а також головні причини їх виникнення запропоновані на рис.1.1. (в успішних підприємств проблеми багато в чому схожі, однак такі підприємства володіють здатністю і потенціалом для їх подолання).

Рис.1.1. Проблеми втрати фінансової рівноваги, з якими можуть зіштовхнутися підприємства та причини їх появи.

Ще декілька років тому не існувало детальної загальноприйнятої, офіційної методики оцінки фінансового стану промислового підприємства. Однак, нещодавно було проведено спроби створити систему показників, які б забезпечували однозначність підходів при оцінці фінансово-господарського стану підприємств.

Так, 17 січня 2001 р. з метою забезпечення однозначності підходів при оцінці фінансово-господарського стану підприємств, виявленні ознак поточної, критичної або надкритичної їх неплатоспроможності та ознак дій, передбачених статтями 156-2 - 156-4 Кримінального кодексу України - приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, а також для своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для здійснення випереджувальних заходів щодо запобігання банкрутству підприємств були затверджені наказом №10 Міністерства Економіки України «Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства».

Відповідно до вказаних Рекомендацій поточною неплатоспроможністю може характеризуватися фінансовий стан будь-якого підприємства, якщо на конкретний момент через випадковий збіг обставин тимчасово суми наявних у нього коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу, що відповідає законодавчому визначенню, як неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати грошові зобов'язання перед кредиторами після настання встановленого строку їх сплати, у тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше, як через відновлення платоспроможності.

1.2 Методика розрахунку показників платоспроможності

Платоспроможність підприємства виступає як зовнішній прояв фінансової стійкості, сутністю якої є забезпеченість оборотних активів довгостроковими джерелами формування. Велика чи менша поточна платоспроможність (чи неплатоспроможність) обумовлена більшим чи меншим ступенем забезпеченості (чи незабезпеченості) оборотних активів довгостроковими джерелами.

Прогнозовані платіжні можливості організації за умови погашення короткострокової дебіторської заборгованості і реалізації наявних запасів (з урахуванням компенсації здійснених витрат) відображає коефіцієнт покриття (коефіцієнт ліквідності):

.

Даний коефіцієнт показує, у якому ступені підприємство здатне погасити свої поточні зобов'язання за рахунок оборотних коштів. Нижньою межею коефіцієнта покриття можна вважати 1,0.

Миттєву платоспроможність підприємства характеризує коефіцієнт абсолютної ліквідності, що показує, яку частина короткострокової заборгованості може покрити організація за рахунок наявних коштів і короткострокових фінансових вкладень, швидко реалізованих у випадку потреби. Короткострокові зобов'язання включають: короткострокові кредити банків та інші короткострокові позики, короткострокову кредиторську заборгованість, включаючи заборгованість по дивідендах, резерви майбутніх витрат і платежів, інші короткострокові пасиви. Показник розраховується по формулі:

Нормальне обмеження , розповсюджене в економічній літературі, означає, що щодня підлягають погашенню 20% короткострокових зобов'язань підприємства, іншими словами, у випадку підтримки залишку коштів на рівні звітної дати (переважно за рахунок забезпечення рівномірного надходження платежів від контрагентів) короткострокова заборгованість, що має місце на звітну дату, може бути погашена за 5 днів (1:0,2).

Загальна платоспроможність підприємства визначається як здатність покрити всі зобов'язання підприємства (короткострокові і довгострокові) усіма її активами. Коефіцієнт загальної платоспроможності розраховується по формулі:

Природним є наступне обмеження для коефіцієнта:

Основним фактором, що обумовлює загальну платоспроможність, є наявність у підприємства реального власного капіталу.

Самі по собі ці коефіцієнти не несуть серйозного значеннєвого навантаження, однак, узяті за ряд тимчасових інтервалів, вони досить повно характеризують роботу підприємства.

Підставою для визнання структури балансу незадовільною, а підприємства - неплатоспроможним є виконання однієї з наступних умов:

- коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення менше 2;

- коефіцієнт забезпеченості власними коштами на кінець звітного періоду - менше 0.1.

Платоспроможність підприємства з урахуванням майбутніх надходжень від дебіторів характеризує коефіцієнт поточної ліквідності. Він показує, яку частину поточної заборгованості організація може покрити в найближчій перспективі за умови повного погашення дебіторської заборгованості:

Нормальне обмеження означає, що кошти і майбутні надходження від поточної діяльності повинні покривати поточні борги. Для підвищення рівня поточної ліквідності необхідно сприяти росту забезпеченості запасів власними оборотними коштами, для чого варто збільшувати власні оборотні кошти й обґрунтовано знижувати рівень запасів.

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами характеризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стійкості:

Він визначається як відношення різниці між обсягами джерел власних коштів (реальний власний капітал) і фактичною вартістю основних коштів і інших позаоборотних активів (підсумок I розділу активу балансу) до фактичної вартості оборотних коштів, що знаходяться в наявності у підприємства, у виді виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, коштів, дебіторських заборгованостей і інших оборотних активів (підсумок II розділу активу балансу).

У залежності від отриманих конкретних значень к_т.л. і к_об. аналіз і оцінка структури балансу розвиваються по двох напрямках :

а) у випадку, якщо хоча б один з цих коефіцієнтів менше гранично припустимого значення, варто визначити коефіцієнт відновлення платоспроможності за 6 місяців за такою формою :

де : к_т.л.¹ - фактичне значення коефіцієнта поточної ліквідності (к_т.л.) наприкінці звітного періоду ;

k_т.л.⁰ - фактичне значення коефіцієнта поточної ліквідності (к_т.л.) початку звітного періоду ;

6 - період відновлення платоспроможності в місяцях ;

Т - звітний період у місяцях ( 12 місяців ) ;

Якщо коефіцієнт відновлення платоспроможності прийме значення більш 1.0, це свідчить про наявність реальної можливості в підприємства відновити свою платоспроможність. Якщо цей коефіцієнт виявиться менше 1.0, то в підприємства немає реальної можливості відновити свою платоспроможність .

б) Якщо к_т.л. і к_об. більше відповідних граничних значень чи рівні їм, варто розрахувати коефіцієнт утрати платоспроможності за 3 місяці :

де : 3 - період утрати платоспроможності ;

Т - звітний період ( 12 місяців ) ;

k_т.л.норм - нормативне значення коефіцієнта поточної

ліквідності ( к_т.л. ) , рівне 2 .

Якщо коефіцієнт утрати платоспроможності к_ут. прийме значення більше 1 , то в підприємства є реальна можливість не втратити свою платоспроможність.

Крім проаналізованої вище моделі, для прогнозування фінансового становища підприємства, вибору його фінансової стратегії, а також визначення ступеня можливості банкрутства можна використовувати і математичні моделі.

На Заході для прогнозування можливості банкрутства широко використовується індекс Е. Альтмана, що розраховується на основі балансу підприємства і звіту про фінансові результати, а також ринкової вартості звичайних і привілейованих акцій.

У 60-ті роки Е. Альтман вивчив фінансовий стан 33-х збанкрутілих американських фірм і порівняв їх дані з показниками розквітаючих підприємств тих же галузей і аналогічних масштабів. Дослідження дозволило Е. Альтману виявити п'ять показників, від яких найбільшою мірою залежить можливість банкрутства, і визначити їхні вагові коефіцієнти. У результаті була отримана така модель:

Z = 3,3 К1 + 1,0 К2 + 0,6 К3+ 1,4 К4+ 1,2 К5

При цьому:

К1 = Балансовий прибуток / Сума активів,

де К1 - рентабельність активів

К2 = Виручка від реалізації продукції (без ПДВ) / Сума активів,

де К2 - ресурсовіддача

К3 = Власний капітал / Притягнутий капітал,

де К3 = відношення власного капіталу (по ринковій оцінці) до притягнутого капіталу (коефіцієнт фінансового розвитку)

К4 = Реінвестований прибуток / Сума активів

К5 = Власні оборотні кошти / Сума активів

Весовые коэффициенты каждого показателя рассчитаны на основе статистических данных о банкротствах фирм за 22-летний период. Вероятность банкротства по показателю Альтмана оценивается по следующей шкале:

Якщо результат буде менше 1,81 - можливість банкрутства підприємства дуже висока; якщо Z лежить у межах від 1,81 до 2,675 - зона невизначеності; при Z вище 2,675 - низька можливість банкрутства.

Якщо Z<1,81, то підприємство стане банкрутом:

Через рік - з імовірністю 95%;

Через 3 роки - з імовірністю 48%;

Через 4 роки - з імовірністю 30%;

Через 5 років - з імовірністю 30%.

Однак застосовувати коефіцієнт Альтмана для оцінки імовірності банкрутства українських підприємств можна з великою часткою умовності, тому що ваги даної функції необхідно розраховувати по вітчизняній статистиці, а досить тривалих динамічних рядів поки немає.

2.Аналіз стану платоспроможності підприємства

2.1 Оцінка загального фінансового стану підприємства

Аналіз фінансового стану підприємства починається із загальної його оцінки за даними бухгалтерського балансу на звітну дату у порівнянні з минулим періодом.

Аналіз проводиться детальним переглядом статей пасиву і активу балансу в їх взаємозв'язку. Методами порівняння, різниць і коефіцієнтів господарюючий суб'єкт вивчає фінансовий стан, дає йому загальну оцінку з урахуванням змін, що відбулися за звітний період.

У процесі аналізу необхідно визначити об'єкти, які потребують поглибленого вивчення з метою розробки конкретної програми дій, а саме:

- оперативного реагування і прийняття управлінських рішень, спрямованих на зміцнення фінансового стану;

- вироблення фінансової стратегії щодо забезпечення фінансової стабільності в наступному періоді і на перспективу.

Основними критеріями оцінки фінансового стану є:

- забезпеченість підприємства власними коштами та ефективність їх розміщення;

- наявність власних оборотних коштів, їх відповідність встановленому нормативу та ефективність використання;

- рентабельність роботи підприємства та ефективність використання прибутку поточного року і за звітний рік;

- економічна виваженість залучення банківського і комерційного кредитів;

- стан розрахункової і платіжної дисципліни;

- ліквідність боргових зобов'язань і балансу в цілому;

- ділова активність підприємства.

Загальну оцінку фінансового стану підприємства на кінець звітного періоду порівняно з минулим періодом можна дати безпосередньо за даними бухгалтерського балансу шляхом перегляду статей пасиву і активу балансу в їх взаємозв'язку беї попереднього складання аналітичних таблиць. Такий аналіз і оцінка фінансового стану проводиться з метою оперативного реагування. Конкретні управлінські рішення можуть прийматися як в ході складання балансу, так і в процесі його аналізу (ліквідація прострочених платежів, списання нереальних до стягнення боргових зобов'язань, нормалізація матеріальних запасів, ефективне використання прибутку тощо).

Однак оцінка фінансового стану з метою визначення фінансової стабільності протягом тривалого часу (2-3 і більше періодів підряд) зобов'язує вести книгу (зошит) аналітичних таблиць з оцінки фінансового стану підприємства, розраховану на 3-5 років. Наявність концентрованого інформаційного забезпечення в динаміці дає можливість фінансовому менеджеру швидко і виважено реагувати на зміни тих чи інших показників, вивчати їх тенденцію, фактори впливу тощо.

Для загальної оцінки фінансового стану доцільно на основі бухгалтерського звіту складати трупову таблицю структури розміщення капіталу та ефективності його використання.

В курсовій роботі будуть використовуватись дані за 1999-2000 роки Хотинського міського споживчого товариства (надалі - підприємство).

Таблиця 2.1 Структура розміщення капіталу та ефективність його використання

Статті балансу	На початок року	На кінець року	Відхиленні (+.-)
	сума, тис.грн	У % до підсумку	сума, тис. гри.	У % до підсумку	в сумі, тис.грн	У %
Актив 1. Основні засоби та інші позаоборотні активи	653	65.0	680	58.0	27	4.1
2. Запаси і затрати	231	23.0	375	32.0	144	62.3
3. Грошові кошти, розрахунки та інші активи	120	12.0	118	10.0	-2	-1,7
3.1.Прострочена дебіторська заборгованість	3	0,3	-	-	-3	-0.3
Баланс	1004	100,0	1173	100,0	169	16.8
Пасив 1. Власні та прирівняні до них кошти	673	67,0	751	64,0	78	11,6
2. Довгострокові пасиви	-	-	-	-	-	-
3. Розрахунки та інші короткострокові пасиви	331	33,0	422	36,0	91	27,5
3.1. Кредити банків	50	5,0	106	9,5	56	112,0
3.2.Прострочена заборгованість: - банку	_	_	_	_	_	_
-іншим кредиторам	21	1.3	-	-	-21	-1.3
Баланс	1004	100,0	1173	100.0	169	16.8
Фактична наявність власних оборотних коштів	20	Х	71	Х	51	255,0
Норматив власних оборотних коштів	35	Х	50	X	15	42,9
Відхилення від нормативу (+, -)	-15	X	+21	X	X	X
Частка власних оборотних коштів: - в оборотних засобах (у розділах II + ІІІ активу балансу	-	5,7	-	14,4	-	+8,7 пункта
В запасах і затратах ( у розділі II активу балансу)	-	8,7	-	18,9	-	+10,2 пункта
Сукупний оборот, тис. грн..	1620	-	1984	.	364	22.5
в т ч на 1 грн. активів грн.	1.61	.	1.69	.	0.08
балансовий прибуток, тис. грн.	14		68		54	385,7
В т.ч. на 1 гри. активів коп.	1.4		5,8		4.4

Таблиця 2.1 складається за підсумками розділів активу І пасиву балансу з виділенням або без виділення окремих підстатей та доповнюється даними про фактичну наявність власних оборотних коштів, їх норматив, балансовий прибуток, обсяги діяльності, рентабельність.

У процесі загальної оцінки фінансового стану необхідно відштовхуватися від того, що підприємство, яке за рахунок власних і прирівняних до них коштів (І + II розділи пасиву балансу) покриває основні засоби та інші позаоборотні активи (І розділ активу балансу) і не менше 40 відсотків оборотних активів (II + III розділи активу балансу), не вилучає власних оборотних коштів у прострочену дебіторську заборгованість, не має простроченої кредиторської заборгованості, працює рентабельно і не знижує обсягів діяльності, характеризується як достатньо фінансове стійке підприємство.

У наведеному прикладі (табл.2.1) власні і прирівняні до них кошти на кінець звітного року в підприємстві збільшилися на 78 тис грн. і становлять 751 тис грн. Вони повністю покривають основні засоби та інші позаоборотні активи (680 тис. грн.) І в сумі 71 тис. грн. беруть участь у формуванні оборотних засобів.

Фактична сума власних оборотних коштів на кінець року у порівнянні з їх наявністю на початок року збільшилася на 51 тис. грн. (при плані 30 тис. грн.) Норматив на кінець звітного періоду мінус фактична їх наявність на початок звітного періоду (50 - 20). Внаслідок цього частка власних оборотних коштів у формуванні оборотних засобів (II + III розділи активу балансу) на кінець звітного року підвищилась і становить 14,4 відсотка, що на 8,7 пунктів більше ніж у минулому періоді.

Підприємство у звітному році працювало рентабельно, мобілізувало в оборот раніше вилучені в прострочену дебіторську заборгованість 3 тис. грн., ліквідувало прострочену кредиторську заборгованість (21 тис. гри.), забезпечило високі темпи зростання рентабельності (385,7 відсотка) і випереджуючі темпи приросту поточних ліквідних активів (40,5 відсотка [(144 - 2) х 100 : (231 + 120 - 3)] над темпами приросту короткострокових боргових зобов'язань (27,5 відсотка). Внаслідок цього підприємство підвищило свою платоспроможність і ліквідність боргових зобов'язань.

Ділова активність підприємства підвищилась: сукупний оборот у розрахунку на 1 гривню наявних активів на кінець звітного року становить 1,69 грн. (1984:1173) проти 1,61 грн. у минулому періоді; прибуток відповідно становить 5,8 коп. (68 : 1173) проти 1,4 коп.; рентабельність (прибуток на 100 грн. сукупного товарообороту) становить 3,43 грн. (68 : 1984 х 100) проти 0,86 грн. у минулому періоді.

Аналіз засвідчує, що підприємство у звітному році підвищило ефективність фінансово-господарської діяльності. Це сприяло зміцненню фінансового стану Проте частка власних оборотних коштів в оборотних засобах залишається ще низькою, темпи приросту власного капіталу (11,6 відсотка) нижчі за темпи приросту залученого капіталу (27,5 відсотка), внаслідок чого частка власних коштів у валюті балансу знизилась на З пункти (64,0 - 67,0), що не може не насторожувати І вимагає поглибленого аналізу.

Основними ознаками фінансової стабільності є фінансова стійкість, рентабельність, платоспроможність, кредитоспроможність, ліквідність і ділова активність.

Фінансова стійкість є результатом успішної господарсько-фінансової діяльності організацій і підприємств продовж тривалого часу. Вона досягається ефективним використанням грошових ресурсів у процесі кругообороту виробничих фондів, дотримання балансу між необхідними фондами і джерелами їх формування, оптимізації їх величини, складу і структури.

Фінансова стійкість вимагає такого руху грошових потоків у процесі кругообороту виробничих фондів, при якому забезпечується постійне перевищення їх грошових надходжень (Г¹) над видатками (Г). Саме воно створює можливість стабільного накопичення і збільшення власного капіталу, забезпечує необхідні передумови для залучення позичкового капіталу.

Вміле маневрування та ефективне використання власного і позичкового капіталу в процесі кругообороту виробничих фондів забезпечує безперервність процесу відтворення.

Основними критеріями фінансової стійкості організацій і підприємств є:

- забезпеченість власними коштами, раціональність їх розміщення та ефективність використання;

- рентабельність та ефективність використання прибутку.

Завдання аналізу - вивчити фактори впливу на зміну складу і структури власних коштів, їх розміщення та ефективність використання; виявити внутрігосподарські резерви щодо нарощення власного капіталу, збільшення його частки у валюті балансу і обороті; вжити заходів для мобілізації та ефективного використання фінансових ресурсів.

Поглиблений аналіз власних коштів варто починати з вивчення структурних змін їх складу і розміщення в господарських активах (табл.2).

Таблиця 2.2. Склад і структура власних коштів та їх розміщення

Показники	На початок року	На кінець року	Відхилення (+.-)
	сума, тис.грн	В % до підсумку	сума, тис. гри.	В % до підсумку	в сумі, тис.грн	В %
1. Статутний фонд	628	93.4	640	85.2	12	1.9
2. Пайовий фонд	-	-	-	-	-	-
3. Резервний фонд	13	1,9	14	1,9	1	7,7
4. Спеціальні фонди	21	3,1	52	6,9	31	147,6
5. Прибуток	9	1,3	44	5,9	35	388,9
6. Збитки	-	-	-	-	-	-
7. Інші джерела власних і прирівняних до них КОШТІВ	2	0,3	1	0,1	-1	-50,0
8. Разом (1 розділ пасиву балансу)	673	100,0	751	100,0	78	11,6
9. Довгострокові пасиви (II розділ пасиву балансу)	-	-	-	-	-	-
10. Всього(І + ІІ розділи пасиву)	673	100,0	751	100,0	78	11,6
10.1. В основних засобах	653	97,0	665	88,5	12	1,8
10.2. В інших позаоборотних активах		-	15	2,0	15,0	-
10.3. Разом (І розділ активу балансу)	653	97.0	680	90,5	27	4,1
10.4. В обороті	20	3,0	71	9,5	51	255,0

З даних табл. 2.2 випливає, що власні кошти на кінець звітного року збільшилися на 78 тис. грн., або 11,6 відсотка, в т.ч. за рахунок росту залишку коштів спеціальних фондів (на 31 тис. грн., або 147,6 відсотка) і нерозподіленого прибутку (на 35 тис. грн., або 388,9 відсотка).

Внаслідок цього покращилася структура розміщення (інвестування) власних коштів: зросла сума власних коштів в обороті на 51 тис. грн., а їх частка в загальній сумі власних коштів збільшилася з 3,0 до 9,5 відсотка.

Разом з тим необхідно зазначити, що статутний фонд не бере участі у формуванні оборотних засобів. Він навіть не покриває в повному обсязі основні засоби (640 і 665 тис. грн. відповідно). Тому при розподілі прибутку за звітний рік слід передбачити поповнення статутного фонду в сумі, не менше 25 тис. грн. (665-640). Доцільно також поповнити резервний фонд, поступово доводячи його до 10, 15 і 25 відсотків статутного фонду з тим, щоб коштів резервного фонду було достатньо для покриття непередбачених витрат, а статутний фонд залишався б стабільним і мав тенденцію до зростання.

При оцінці складу і структури власних коштів треба звертати увагу на динаміку пайового фонду) і постійно дбати, щоб пайовий фонд мав тенденцію до збільшення, а його частка у власних оборотних коштах становила не менше 30 відсотків (в сумі, що по рядку 10,4. гр. 2 і гр. 4 табл.2.2).

Зростання залишків коштів спеціальних фондів на 31 тис. грн. (табл.2.2) відбулося за рахунок фонду фінансування будівництва і придбання основних засобів (звіт форми № 3 або дані аналітичного обліку). Його залишок на кінець року дорівнює 36 тис. грн. З них 15 тис. грн. використано на фінансування незавершених капітальних вкладень, а 21 тис. грн. тимчасово мобілізовані в господарський оборот (збільшено суму власних оборотних коштів).

Таким чином, зростання власних оборотних коштів на кінець звітного року в сумі 51 тис. грн. відбувся за рахунок тимчасово невикористаних коштів спеціальних фондів і нерозподіленого прибутку, їх наявність в обороті є нестійкою. Щоб запобігти значному зниженню суми власних коштів в обороті підприємству потрібно не менше 70 відсотків розподілюваного прибутку скерувати на виробничий розвиток, з них понад 25 тис. грн. спрямувати в статутний фонд. Окрім цього, треба подбати про роботу з прибутком в поточному році на рівні, не нижчому від звітного року.

Не менш важливо проаналізувати раціональність розміщення та ефективність використання власних коштів і довгострокових пасивів (І + II розділи пасиву балансу). ЦІ кошти призначені на формування постійних активів (основних засобів та інших позаоборотних активів -1 розділ активу балансу) і формування поточних активів (оборотних засобів), щонайперше планових.

Планові оборотні засоби - це товарно-матеріальні цінності (запаси сировини, матеріалів, палива, пального, запасних частин, незавершеного виробництва, готової продукції, товарів, тари, малоцінних і швидкозношуваних предметів), витрати майбутніх періодів, грошові кошти в касі і в дорозі, кошти в розрахунках за товари, роботи і послуги, строк сплати яких не настав.

Вважається за необхідне 40-60 відсотків власних коштів і довгострокових пасивів направляти на формування оборотних засобів. Такий підхід до інвестування власного капіталу забезпечує належну мобільність, фінансову незалежність, можливість маневрування, закладає надійну основу для рентабельної роботи, фінансової стійкості і стабільності.

Рентабельність є важливою ознакою фінансової стабільності. Величина прибутку і рівень рентабельності характеризують здатність підприємства здійснювати процес відновлення, його ділову активність. Зростання прибутку і ефективне його використання забезпечує підприємству можливість виробничого і соціального розвитку, підвищує рівень фінансової незалежності та стабільності.

В процесі аналізу потрібно перевірити повноту одержання прибутку та ефективність його використання.

Джерелами інформації для аналізу рентабельності є звіт про фінансові результати та їх використання форми № 2 за ДКУД), фінансовий план та дані бухгалтерського обліку про витрати, фінансові результати та використання прибутку. На їх основі можна скласти наступну табл. 5.

З даних табл. 5 випливає, що сума прибутку збільшилася порівняно з планом на 30,0 тис. грн., або на 78,9 %, а порівняно з минулим роком - на 54 тис. грн., або в 4,9 рази. Рівень рентабельності підвищився проти плану на 1,43 пункти (3,43 - 2,00), в т.ч. операційного прибутку на 0,67 пункти.

На зміну величини і рівня операційного прибутку впливають зростання або зниження обсягів діяльності (сукупного обороту), рівня валового доходу, податків і зборів з валового доходу та рівня витрат виробництва і обертання. Визначити вплив кожного з факторів можна так.

Таблиця 2.3. Доходи, витрати і прибуток підприємства за звітний рік

Показники	Фактично за минулий рік. тмс.грн	Звітний рік	Фактичні показники звітного року в % до плану минулого року
		за Фінпланом	Фактично
		суми. тис.грн	В % до сукупного обороту	Сума тис.грн.	В % до сукупного обороту
1. Валовий дохід	371	432	22,74	448	22,58	120,8	109,7
2. Податок на додану вартість	62	72	3,79	75	3,78	121,0	104,2
3. Акцизний збір	-	-	-	-	-	-	-
4. Виграти виробництва і обертання	296	322	16,95	320	16,13	108,1	99,3
5.Операційний прибуток	13	38	2,00	53	2,67	407,7	139,5
6. Результати від іншої реалізації	-	-	-	13	0,66	-	-
7. Доходи і витрати від позареалізаційних операцій	1	-	-	2	0,1	-	-
8. Балансовий прибуток	14	38	2,00	68	3,43	485,7	178,9
9. Сукупний оборот	1620	1900	X	1984	X	122,5	104,4

1. Відхилення за рахунок збільшення сукупного обороту проти прогнозованого дорівнює добутку величини приросту на прогнозований рівень рентабельності:

[( 1984 - 1900 ) х 2,00): 100 = 1,7 тис.грн.

2. Відхилення за рахунок зміни фактичного рівня валового доходу проти прогнозованого дорівнює добутку різниці в рівнях на фактичний сукупний оборот:

[( 22,58 - 22,74 ) х 1984 ]: 100 = - 3,2 тис.грн.

3. Відхилення за рахунок зміни фактичного рівня витрат проти прогнозованого дорівнює добутку різниці в рівнях на фактичний сукупний оборот:

[(16,13-16,95 )х 1984]: 100 = - 16,3тис.грн.

4. Відхилення за рахунок зміни питомої ваги ПДВ (через недобір валового доходу) визначається аналогічно:

[( 3,78 - 3,79) х 1984 ]: 100 = - 0,2 тис.грн.

Таким чином, під впливом вище наведених факторів операційний прибуток підприємства збільшився на 15 тис,, грн. (1,7 - 3,2 + 16,3 + 0,2). З них вирішальну роль відіграла економія витрат в сумі 16,3 тис. грн.

Окрім цього, результати від іншої реалізації (доходи від здачі окремого майна в оренду) в сумі 13 тис. грн. і позареалізаційні доходи в сумі 2 тис. грн. збільшили балансовий прибуток ще на 15 тис. грн., що позитивно вплинуло на кінцевий фінансовий результат підприємства.

Аналогічно можна визначити вплив окремих факторів на зміну суми прибутку порівняно з минулим періодом, а потім встановити причини і фактори впливу на кожне з відхилень та розробити заходи щодо подальшого зростання рентабельності.

2.2 Аналіз платоспроможності підприємства

Одним з показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства, є його платоспроможність, тобто можливість наявними грошовими ресурсами вчасно погашати свої платіжні зобов'язання. Платоспроможність є зовнішнім проявом фінансового стану підприємства, його стійкості.

Аналіз платоспроможності необхідний не тільки для підприємства з метою оцінки і прогнозування фінансової діяльності, але і для зовнішніх інвесторів (банків). Перш ніж видавати кредит, банк повинний упевнитися в кредитоспроможності позичальника. Те ж повинні зробити і підприємства, що хочуть вступити в економічні відносини один з одним. Їм важливо знати про фінансові можливості партнера, якщо виникає питання про надання йому комерційного кредиту чи відстрочки платежу.

Оцінка платоспроможності зовнішніми інвесторами здійснюється на основі характеристики ліквідності поточних, активів, що визначається часом, необхідним для перетворення їх у кошти. Чим менше потрібен час для інкасації даного активу, тим вище його ліквідність.

Ліквідність балансу - можливість суб'єкта господарювання звернути активи в готівку і погасити свої платіжні зобов'язання, а точніше - це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у готівку відповідає терміну погашення платіжних зобов'язань. Вона залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних засобів величині короткострокових боргових зобов'язань.

Ліквідність підприємства -- це більш загальне поняття, чим ліквідність балансу. Ліквідність балансу припускає вишукування платіжних засобів тільки за рахунок внутрішніх джерел (реалізації активів). Але підприємство може залучити позикові засоби з боку, якщо в нього мається відповідний імідж у діловому світі і досить високий рівень інвестиційної привабливості.

Поняття платоспроможності і ліквідності дуже близькі, але друге більш ємне. Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність. У той же час ліквідність характеризує як поточний стан розрахунків, так і перспективу. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати несприятливі можливості в майбутньому.

Ліквідність балансу є основою (фундаментом) платоспроможності і ліквідності підприємства. Іншими словами, ліквідність -- це спосіб підтримки платоспроможності. Але в той же час, якщо підприємство має високий імідж і постійно є платоспроможним, то йому легше підтримувати свою ліквідність.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів по активі, згрупованих по ступені убутної ліквідності, з короткостроковими зобов'язаннями по пасиві, що групуються по ступені терміновості їхнього погашення.

Перша група містить у собі абсолютно ліквідні активи, такі, як готівка і короткострокові фінансові вкладення.

До другої групи відносяться швидко реалізовані активи: готова продукція, товари відвантажені і дебіторська заборгованість. Ліквідність цієї групи поточних активів залежить від своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу в банках, від попиту на продукцію, її конкурентоздатності, платоспроможності покупців, форм розрахунків і ін.

Значно більший термін знадобиться для перетворення виробничих запасів і незавершеного виробництва в готову продукцію, а потім у готівку. Тому вони віднесені до третьої групи повільно реалізованих активів.

Четверта група - це активи, які трудно реалізуються, куди входять основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення, незавершене будівництво.

Відповідно на чотири групи розбиваються і зобов'язання підприємства:

- найбільш термінові зобов'язання (кредиторська заборгованість і кредити банку, терміни повернення яких наступили);

- середньострокові зобов'язання (короткострокові кредити банку);

- довгострокові кредити банку і позики;

- власний (акціонерний) капітал, що знаходиться постійно в розпорядженні підприємства.

Вивчення співвідношень цих груп активів і пасивів за кілька періодів дозволить установити тенденції в структурі балансу і його ліквідності.

Для оцінки платоспроможності в короткостроковій перспективі розраховують наступні показники:

1. Коефіцієнт маневрування (К_м), який визначається як відношення власних оборотних коштів (ВОК) до загальної суми власних коштів (ВК) за формулою:

Км = ВОК : ВК

Чим більша частка власних коштів в обороті, тим вища платоспроможність підприємства.

2. Коефіцієнт поточної ліквідності (покриття короткострокових боргових зобов'язань поточними ліквідними активами ) (Кплб), який визначається як відношення поточних ліквідних активів (ПЛА) до короткострокових боргових зобов'язань (КБЗ) за формулою:

Кплб = ПЛА : КБЗ

3. Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття всіх боргових зобов'язань) (Кзлб), який визначається як відношення поточних ліквідних активів (ПЛА) до загальної суми боргових зобов'язань (БЗ) (II + III розділи пасиву балансу) за формулою:

Кзлб = ПЛА : БЗ

Якщо підприємство працює рентабельно, коефіцієнт маневрування > 0,4, коефіцієнт покриття короткострокових зобов'язань > 1,5 і коефіцієнт покриття всіх боргових зобов'язань > 1, то воно здатне в процесі господарської діяльності своєчасно сплатити боргові зобов'язання і є платоспроможним. Платоспроможними можуть вважатися і підприємства з дещо нижчим коефіцієнтом маневрування при умові нарощування (а не зниження) обсягів діяльності і прибутку.

Так, в даному підприємстві коефіцієнт маневрування на кінець звітного періоду становив всього 0,09, а коефіцієнт поточної і загальної ліквідності 1,17 (Табл. 7). Водночас підприємство у звітному році значно покращило свою фінансово-господарську діяльність: сукупний оборот порівняно з попереднім роком складає 122,5 %, а прибуток 488,7 % (табл. 1), тобто підприємство знаходиться на стадії піднесення. Тому таке підприємство не слід вважати неплатоспроможним.

Зовнішніми ознаками платоспроможності підприємства є дотримання ним розрахунково-платіжної дисципліни і відсутність прострочених платежів за борговими зобов'язаннями банку та іншим кредиторам (постачальникам, бюджету, позабюджетним цільовим фондам держави, з оплати праці тощо), що проглядається за даними II і III розділів пасиву балансу і конкретизується в даних аналітичного обліку по юридичних і фізичних особах. За показниками балансу визначеного нами підприємства, простроченої кредиторської заборгованості на кінець звітного періоду немає.

Неплатоспроможність підприємства є наслідком:

- вилучення власних коштів з обороту в основні фонди та позаоборотні активи;

- накопичення наднормативних запасів оборотних засобів за рахунок залучених коштів і сповільнення їх оборотності;

- наявність простроченої дебіторської заборгованості і неліквідних активів;

- збиткова робота і "проїдання" власного капіталу.

В підприємстві, робота якого аналізується, частка власних оборотних коштів на кінець звітного року зросла, ліквідована прострочена дебіторська заборгованість, значно збільшилася рентабельність. Але поглибленого аналізу вимагає ефективність використання оборотних коштів, оскільки матеріальні запаси СІЇ розділ активу балансу) на кінець звітного року порівняно з залишками на початок року збільшилися на 144 тис.грн., або на 62,3 відсотка, тоді як сукупний оборот зріс всього на 22.5 відсотка (табл. 1), що не може не насторожувати.

Ефективність використання оборотних коштів оцінюється з допомогою наступних показників, які показані в табл.№6.

Таблиця 2.4. Показники ефективності використання оборотних коштів підприємства

Назва показників	За минулий рік	За звітний рік	Відхилення (+,-)
І. Коефіцієнт фондовіддачі	5,51	4,29	-1,22
2. Коефіцієнт оборотності	5.5	4,3	-1,2
3. Оборотність оборотних засобів у днях	65	84	+19
4. Коефіцієнт завантаженості сукупного обороту	0,18	0,23	+0,05
5. Рентабельність оборотних засобів (коштів)	4,76	14,72	+9,96
6. Середньорічна сума оборот них засобів, тис. гри.	294	462	+168

З даних табл. 2.4 видно, що ефективність використання оборотних коштів на підприємстві в звітному році погіршилася. Ріст середньорічної суми оборотних засобів на 168 тис. грн. спричинив до зниження фондовіддачі (на 22 %), сповільнення оборотності оборотних коштів і процесу оновлення оборотних засобів (на 19 днів). Це призвело до росту частки залученого капіталу з 33 відсотків на початок року до 36 відсотків - на кінець року (табл.2.1) і тільки завдяки випереджаючим темпам приросту власних оборотних коштів (255,0) над темпами приросту залучених коштів (27,5) коефіцієнт поточної ліквідності короткострокової заборгованості не знизився (1,05 і 1,17 відповідно).

Зростання залишків оборотних засобів, сповільнення їх оборотності вимагає окремого обстеження: вивчення складу, структури, конкурентоспроможності за цінами і якістю матеріальних запасів, ліквідності дебіторської заборгованості тощо та вжиття заходів для нормалізації запасів оборотних засобів. Якщо зростання матеріальних запасів обумовлене зростанням середньоринкових цін і при цьому не знижена їх конкурентоспроможність, то в цій частині при аналізі необхідно скорегувати матеріальні запаси і заборгованість на середній індекс цін.

З вищенаведеного видно, що підприємство, роботу якого аналізуємо, за звітний рік наростило власні кошти, збільшило їх частку в обороті, підвищило ліквідність боргових зобов'язань, немає простроченої кредиторської заборгованості, нарощує обсяги діяльності, працює рентабельно, є платоспроможним.

3. Можливості підвищення платоспроможності підприємства

Платоспроможне підприємство має право користуватися банківським кредитом при умові належної забезпеченості власними коштами. Тому при перевірці кредитоспроможності (окрім визначених показників, що характеризують платоспроможність і ліквідність) банк першочергово визначає коефіцієнт забезпеченості підприємства власними коштами (Кип), або коефіцієнт автономії, який характеризує частку власних коштів (ВК) у валюті балансу (ВБ), тобто в загальній сумі задіяних у господарській діяльності ресурсів. Він визначається за формулою:

Кзвк=ВК:ВБ

Кредитоспроможним вважається платоспроможне підприємство, в якого сума власних коштів у валюті балансу становить не менше 50 відсотків, тобто Кзвк >0,5. У наведеному прикладі цей показник на кінець звітного року: 0.64 (табл. 7, п.1). тобто підприємство кредитоспроможне.

Показник кредитоспроможності для банку є підставою для прийняття рішення про кредитування. На його основі банк визначає ступінь кредитного ризику і конкретизує умови кредитного договору. Організації і підприємства повинні постійно дбати про високу кредитоспроможність для того, щоб мати право на одержання короткострокового кредиту і своєчасно розраховуватись за товари, роботи і послуги.

Одночасно підприємство повинно визначитись в економічній доцільності та ефективності залучення в оборот кредитних ресурсів банку.

Економічна доцільність кредиту зумовлена потребою ресурсного збалансування планових запасів оборотних засобів (Озпл), необхідних для безперервної діяльності підприємства і виконання прогнозованого обороту.

Величина необхідного кредиту (К) визначається за формулою:

К = Озпл - НВОК - ЗКє,

де НВОК - норматив власних оборотних коштів;

ЗКє - відносно стала величина залучених коштів, визначена за даними балансу (коди рядків 630 + 700), помноженого на поправочний коефіцієнт (від 0,5 до 0,75).

Із залученням в оборот кредитних ресурсів збільшуються обсяги діяльності, зростає валовий дохід і витрати обертання (виробництва).

Кредит буде ефективним тоді, коли доходи, отримаю за рахунок додаткового обороту, будуть більшими, ніж планові витрати обертання (виробництва), збільшені на величину відсотків за користування кредитом в частині, що припадає на додатковий оборот. Визначити ефект від залучення кредиту можна на основі планових рівнів валового доходу (Рвд), витрат обертання (Рв) і рівня витрат зі сплати відсотків за кредит (Рк) за формулою:

Рвд > Рв + Рк

Наприклад: підприємство прогнозує залучити в оборот кредит у сумі 50 тис.грн. на закупівлю товарів строком на 90 днів під 60 відсотків річних. Планові дані: оборотність товарів ЗО днів, рівень валового доходу 20 % до товарообороту без ПДВ, а витрат обертання - 14%.

З наведених даних випливає, що підприємство зможе отримати додатковий оборот в сумі 150 тис.грн. [(50 х 90 ): 30] і валового доходу - 30 тис.грн. (150 х 0,2). За користування кредитом підприємство сплатить 7,5тис.грн. [ (50 х 90 х 60) : 100], які складуть 5,0 відсотків до додатково отриманого обороту. Отож, кредит для підприємства є ефективним, оскільки:

Рв + Рк < Рвд (14 + 5 < 20)

Додаткові доходи повністю покривають витрати і дають можливість отримати прибуток у розмірі одного відсотка до обороту. Зростанню прибутку буде сприяти також відносне зниження витрат обертання внаслідок збільшення обороту (за рахунок умовно постійних витрат).

Слід зазначити, що ефективність кредиту необхідно визначати з оборотності тих оборотних засобів, на формування яких залучається кредит (товари, сировина, матеріали чи сукупні планові запаси оборотних засобів), планового рівня валового доходу і витрат. При цьому доцільно враховувати, що в умовах ринку кредит є вигідним і при мінімальному прибутку, оскільки дає можливість утвердитись на ринку товарів І послуг. Скорочення обсягів діяльності в умовах ринку є згубним для кооперативних організацій і підприємств, загрожує втратою ринків збуту своєї продукції.