Вплив процесів глобалізації на розвиток регіонів України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВПЛИВ ПРОЦЕСІВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА РОЗВИТОК РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

Дана стаття присвячена дослідженню впливу глобалізаційних процесів на регіональний соціально-економічний розвиток, визначено позитивні та негативні наслідки даного процесу, представлено типологію основних сфер виявлення наслідків процесів глобалізації, здійснено їх порівняння для економічного розвитку України та Німеччини.

This article is devoted research of influence of globalizaciynikh processes on regional socio-economic development, certainly positive and negative consequences of this process, tipologiyu of basic spheres of exposure of consequences of processes of globalization is presented, their comparison is carried out for economic development of Ukraine and Germany.

Ключові слова: глобалізація, регіон, процеси, соціально-економічний розвиток.

Вступ. В кінці ХХ сторіччя світова економіка як сукупність національних господарств й їхніх економічних і політичних зв'язків вийшла на новий етап розвитку: найважливішою формою й одночасно новим етапом інтернаціоналізації господарського життя стає глобалізація. Вона охоплює найважливіші процеси соціально-економічного розвитку світу, сприяє прискоренню економічного зростання й модернізації. У той же час глобалізація породжує нові протиріччя й проблеми у світовій економіці. Сьогодні всі країни світу в різній ступені охоплені процесом глобалізації.

Глобалізація - це інтернаціоналізація виробництва, капіталів, продуктивних сил. Фактично передбачає встановлення влади у світовій економіці всесвітнього капіталізму в особі транснаціональних корпорацій і світових фінансових центрів. Відношення до глобалізації як фахівців, так і всіх жителів нашої планети дуже неоднозначне, а часто і діаметрально протилежне. Це пов'язане з різними точками зору на наслідки глобалізації, у якій одні вбачають серйозну загрозу світовій економічній системі і, відповідно, окремим країнам, а інші вбачають перспективи щодо подальшого прогресу економіки.

Глобалізацію як теорію, ідеологію та стратегію вивчають тривалий час. Проблемам глобалізації присвячені роботи вітчизняних вчених: О.Г. Білоруса, М.І. Долішнього, А.І. Кредісова, Д.Г. Лук'яненка, З.О. Луцишин, Ю.В. Макогона, Ю.М. Пахомова, С.І. Пирожкова, С.І. Соколенка, А.С. Філіпенка та інших. Щодо російської наукової школи, це праці М.Г. Делягіна, Е.Г. Кочетова, В.М. Коллонтая, О.І. Неклеси, І.О. Спиридонова, М.О. Чешкова, Ю.В. Шишкова. Серед найвідоміших зарубіжних вчених, що заклали теоретичний фундамент у цій сфері - Ф. Бродель, І. Валлерстайн, П. Герст, Дж. Даннінг, П. Кругман, А. Ругман, К. Омае, Дж. Сакс, Т. Фрідмен та інші.

Постановка завдання. Метою даної статті є визначення впливу глобалізаційних процесів на розвиток регіонів України та країни в цілому.

Результати досліджень. Реалії сучасності, глобальні зміни геополітичного розкладу сил вимагають дослідження низки явищ і процесів, що мають визначальний вплив на розвиток суспільства. Одним із таких явищ є глобалізація.

Процеси глобалізації проявляються у всіх сферах діяльності людини, визначають поступове формування світового економічного простору. Таким чином, зменшується імовірність збереження самостійності національних економік [1, с. 28 - 32]. Характерною рисою глобалізації на сучасному етапі в економіці стає поєднання процесів автономізації й інтеграції. Це знайшло відображення в „парадоксі Нейсбіта”: „Чим вище рівень глобалізації економіки, тим сильніше її дрібні учасники”. Дж. Нейсбіт, провідний діагностик тенденцій світового розвитку, відзначає рух, з одного боку, до політичної незалежності й самоврядування, з іншого - до формування економічних альянсів [2, с. 27 - 28].

Отже, парадокс глобалізації в тому, що чим багатше й міцніше внутрішні зв'язки суспільства, тим вище ступінь його економічної й соціальної консолідації, і чим повніше реалізуються його внутрішні ресурси, тим успішніше воно здатне використати переваги інтеграційних зв'язків й адаптуватися до умов глобального ринку.

Глобалізаційні процеси найчастіше підтримуються в розвинених країнах і викликають серйозні побоювання у світі, що розвивається. У цілому глобалізація забезпечила посилення взаємозв'язку й взаємозалежності національних економік, тобто відбулася інтернаціоналізація господарського життя. Але хто виявився у виграші від глобалізації? Звичайно, промислово розвинені країни й лише в другу чергу країни, що розвиваються. Глобалізація зміцнила позиції розвинених країн, дала їм додаткові переваги.

Несправедливий розподіл благ від глобалізації спричинив загрозу конфліктів на регіональному, національному й інтернаціональному рівнях. Відбулося не вирівнювання доходів, а скоріше їхня поляризація. Глобалізація призвела до поглиблення неоднорідності, до виникнення нової моделі світогосподарських зв'язків - 80 % всіх ресурсів контролює так званий „золотий мільярд”, що охоплює лише п'яту частину населення планети. Провідні 20 % країн розпоряджаються 80 % світового ВНП, на їхніх громадян припадає 80 % світової торгівлі й 85 % заощаджень на внутрішніх рахунках. З моменту початку глобалізації (60-і роки) розрив між найбагатшими й найбіднішими країнами більш ніж подвоївся.

Таким чином, наслідки глобалізації неоднозначні. Типологія основних сфер впливу глобалізації представлена на рис. 1.

Дійсно, реформи, здійснені в США й Західній Європі в 1980 - 1990-і рр., багато в чому сприяли зниженню податків і зростання доходів ефективно працюючих компаній, що спрямували значну частину коштів, що вивільнилися, на технічне переозброєння. Наслідком стало різке підвищення продуктивності.

Основою господарського зростання стали високотехнологічні галузі, венчурне інвестування, що дозволило різко скоротити собівартість продукції й зробити її виробництво високорентабельним. Перехід до інформаційної економіки породив стійкий попит на внутрішньому ринку США й забезпечив їм монопольне положення в області високих технологій. Зайнявши провідні позиції в програмному забезпеченні, Америка відновила своє лідерство на ринку мікротехнологій і персональних комп'ютерів. Наприкінці XX в. внесок Сполучених Штатів у світове промислове виробництво більш ніж у шість разів перевершував їхню частку в населенні планети; американські виробники контролювали 40 % всесвітнього комунікаційного ринку, близько 75 % обороту інформаційних послуг й 80% ринку програмних продуктів. У результаті інвестиційна привабливість США й західноєвропейських країн в 1990-і рр. різко зросла.

Разом із тим, далеко не у всіх країнах сформувалась така сприятлива ситуація. Соціальні держави, як-от Франція та Німеччина, на відміну від США та Великобританії, належать до країн, які програють внаслідок процесу глобалізації. Вони потрапили у скрутне становище через соціальну політику в епоху економічного глобалізму: розвиток економіки виходить з-під національно-державного контролю, а соціальні наслідки цього процесу - безробіття, міграція, убогість - накопичуються в системі національної соціальної держави.

Хоча Німеччина також давно вже є глобальним простором, в якому зіштовхуються культури світу та їх протиріччя, але ця реальність дотепер була затемнена пануючим уявленням про себе як про гомогенну націю, значною мірою. Все це стає зрозумілим у процесі дебатів про глобалізацію, яка означає, передусім, денаціоналізацію - ерозію, але і можливу трансформацію національної держави в державу транснаціональну [3, с. 26].

На підставі порівняльного аналізу наслідків глобалізації для німецької і української економіки були зроблені наступні висновки (табл. 1):

Рис. 1. Типологія основних сфер виявлення наслідків процесів глобалізації

- Спільність основної цільової настанови подальшого розвитку економіки України і Німеччини полягає в знаходженні компромісу між досягненням глобальної конкурентоспроможності і гідного рівня добробуту і соціального забезпечення населення. Особливістю Німеччини є програш в глобальній конкуренції, перш за все, за рахунок високої вартості праці. Значна частка відрахувань на соціальні потреби робить у результаті німецький експорт дорожчим і менш конкурентоздатним, а вкладення іноземних інвестицій менш привабливим.

- В Україні одне з больових, так і не вирішених завдань полягає в недооцінці або не пропорційному вкладу оцінці людського капіталу, що в умовах проведеної „шокової терапії” і прискорення приватизації обернулося зрештою „витоком розумів” або відсутністю ініціативності і апатією співробітників.

- В Україні і на нових землях Німеччини зберігається деформована структура економіки, що породжує необхідність її зміни. Так, в Німеччині припинення існування комбінатів призвело до глибокого спаду виробництва на нових землях і зростання безробіття. Проте одночасно створювалися умови для виникнення конкурентоздатних фірм. В Україні деформована структура і сировинна спрямованість економіки консервуються сприятливою кон'юнктурою світового ринку нафти і неприйняттям необхідних економічних заходів.

- У обох випадках є потреба в розширенні фінансування модернізації економіки. З одного боку, на початковому етапі проведення реформ передбачалося фінансування з боку Заходу як німецького, так і українського переходу до ринкової економіки: у Східній Німеччині - Західною Німеччиною, а в Україні - по лінії МФВ і СБРР. Проте в обох випадках основною умовою фінансової підтримки було нав'язування відповідних умов західними експертами. Для їх виконання ні в Україні, ні в Східній Німеччині не було створено необхідних інституційних передумов. Ігнорування даного факту прирекли обидва економічні експерименти на повний провал. В Україні це виражалося в обвальному падінні виробництва і погіршенні структури економіки, в Східній Німеччині - в розриві, що збільшився після 1996 р., в продуктивності праці на нових і старих землях, низькому рівні оплати праці і високому безробітті в Східній Німеччині [4, с. 91].

Таблиця 1

Компаративна оцінка впливу глобалізації на економічний розвиток Німеччини та України

Наявність величезної фінансової підтримки західних земель і перенесення їх правової бази і інституційних структур до Східної Німеччини повинні були сприяти проведенню швидкої трансформації. Проте істотні відмінності в рівні розвитку економіки і продуктивності, менталітеті і рівні кваліфікації, підприємництві і менеджменту не дозволили отримати віддачу від величезних капіталовкладень і привели у результаті до звинувачення деякими політиками нових земель в погіршенні конкурентоспроможності Німеччини в цілому. Таким чином, програш Німеччини в глобальній конкуренції пов'язаний з недостатньою гнучкістю економічних інструментів, зокрема програм стимулювання економіки нових земель, що вимагає швидкого перегляду пріоритетів економічного стимулювання. Після закінчення п'ятнадцяти років об'єднання назріла необхідність радикальних змін підходів до проведення структурної політики і вибору інструментів економічного стимулювання. Перенесення не реформованої соціальної системи із заходу на схід сприяло тому, що державна добродійність на нових землях фактично заохочує дотаційний менталітет [5, с. 52 - 53].

Новизну і успіх сучасної і майбутньої структурної політики багато в чому визначатиме додавання в традиційну матрицю економічного сприяння - рівень і інструмент сприяння - третього виміру, а саме, організаційної форми, за допомогою якої інструменти або їх комбінація працюють на кількох рівнях, а також забезпечують взаємодію між різними інструментами для отримання ефекту синергії. Таким чином, ми отримуємо просторову модель, результативність якої визначатиметься узгодженістю трьох її вимірювань - рівня, інструментів і організаційної форми, що забезпечує:

1) орієнтацію на декілька галузей, секторів зростання на основі підтримки створення транспортної, логістичної і підприємницької інфраструктури;

2) налагодження коопераційних і мережевих відносин між фірмами і науково-дослідними підрозділами на базі подальшого розвитку наукової, підприємницької і виробничої інфраструктури;

3) створення регіональних, галузевих і інноваційних центрів.

При всій схожості ситуації назрілих економічних реформ в Україні і Німеччині в української економіки все ж таки є ряд глобальних конкурентних переваг, що визначають потенціал її розвитку в системі світових господарських зв'язків, зокрема:

- енергетичний і транзитний потенціали;

- резерви підвищення капіталізації реальних активів, включаючи землю і природні ресурси;

- інноваційний і людський потенціал, включаючи високий ступінь пристосовності українців до виживання в нелегких умовах трансформаційного періоду;

- сприятлива зовнішньоекономічна кон'юнктура, що приводить до надлишку капіталу в країні і необхідності його інвестування у вигідні проекти.

Таким чином, в Україні назріла ситуація і розуміння того, що зовнішні і внутрішні умови створюють можливості мобілізації ресурсів, перш за все людських, підприємницьких, інтелектуальних для здійснення макроекономічного прориву. Особливо значущими для такої мобілізації є: вибудовування ефективної моделі приватно-державного партнерства, конструктивної взаємодії держави, бізнесу і громадян при рішенні конкретних стратегічних задач; уніфікація інституційного середовища, її гармонізація з міжнародною системою фінансів, споживання, державного управління; створення інфраструктури, що забезпечує доступ різних учасників до кадрових, інноваційних і фінансових ресурсів, а також відповідних умов для їх взаємовигідної співпраці.

Аналіз і оцінка досвіду останніх досягнень в німецькій і українській політиці регіонального економічного стимулювання дозволяють встановити механізми, які спрямовані на подолання негативних наслідків глобалізації. Його організаційні інструменти - регіональні інноваційні центри, полюси зростання - висуваються як основні цільові настанови нової структурної політики України і Німеччини.

Література

глобалізація економічний регіональний

1. Маруняк Є.О. Методичні підходи до економіко-географічного дослідження процесів глобалізації в контексті стратегії регіонального розвитку України // Укр. геогр. журн. - 2004. - № 1. - С. 28 -32.

2. Мальковская И.А. Трансформация государства и эволюция публичного администрирования в условиях глобализации (актуализация европейского опыта для России) // Вестник Российского университета дружбы народов. Серия: Политология. - 2006. - № 8. - С. 27-43.

3. Савлук С. Наслідки глобалізації для розбудови України // Персонал. -- 2007. - № 4.- С. 23-36.

4. Постиндустриальный мир и процессы глобализации // Мировая экономика и международные отношения. - 2000. - № 3. - С. 91.

5. Мартин Г.-П., Шуманн Х. Западня глобализации: атака на процветание и демократию: Пер. с нем. - М.: Издательский дом „АЛЬПИНА”, 2001. - С. 52-53.

Размещено на Allbest.ru