Адаптивне планування інноваційної діяльності підприємств: сутність, особливості, принципи

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Адаптивне планування інноваційної діяльності підприємств:сутність, особливості, принципи

Розкрито теоретичний зміст поняття «адаптивне планування інноваційної діяльності», його сутність та характерні особливості. Закцентовано увагу на основних моментах, які необхідно враховувати при формуванні адаптивних механізмів інноваційних процесів. Визначено загальні та спеціальні принципи адаптивного планування інноваційної діяльності підприємства.

Постановка проблеми

адаптивне планування інноваційне

В умовах становлення України на шляху до євроінтеграції та пришвидшення глобалізаційних процесів особливого значення набуває інноваційна діяльність як потенційна можливість отримати стійкі конкурентні переваги на ринку для підвищення загального рівня конкурентоспроможності країни. Планування інноваційної діяльності, як одна із основних функцій менеджменту, дозволяє підприємству передбачити та оцінити можливі результати від активізації інноваційних процесів, спрогнозувати та уникнути ризиків діяльності, виявити фактори зовнішнього та внутрішнього оточення, які можуть впливати на реалізацію інноваційних проектів. Однак, мінливість та нестабільність зовнішнього оточення ставлять нові вимоги перед традиційними моделями планування інноваційної діяльності. Тому, на нашу думку, необхідно говорити про адаптивне планування інноваційної діяльності, для побудови ефективної системи якого потрібно чітко визначити теоретичні основи та змістове наповнення поняття.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблематику адаптації в економіці досліджували такі зарубіжні та вітчизняні вчені, як: Алєкєєв С.Б., Ансофф І., Базилевич Л.А., Грищенко І.С., Забродський В.А., Кравченко А.С., Микитенко В.В., Пономаренко В.С., Чандлер А., Чуйко К.С. та ін. Питання планування тауправління інноваційною діяльністю знайшли своє відображення в працях відомих вчених, як П. Друкер, С.Д. Ільєнкова, Л. М. Гохберг, Н. Ікуджиро, Т. Хіротака, Б. Санто, Б. Твісс та ін. Однак, відсутні наукові праці, які б комплексно вивчали ці два поняття для підвищення результативності вітчизняних інноваційних процесів.

Мета дослідження полягає у формуванні понятійного апарату для базового поняття «адаптивне планування інноваційної діяльності», визначенні предмету дослідження та висвітлення його характеристик.

Виклад основного матеріалу. Сучасне середовище, в якому функціонують вітчизняні підприємства, ставить перед ним нові умови, зумовлені ризикованістю, незивначеністю, мінливістю, нестабільністю, що вимагає перегляду ролі планування інноваційної діяльності для підвищення їїефективності. Найпростішим вирішенням цієї проблеми, на нашу думку, є запровадження механізмівадаптивного планування інноваційної діяльності підприємства.

Під адаптивним плануванням інноваційної діяльності ми розуміємо процес побудови сукупності підсистем стратегічного, тактичного та оперативного планування на основі цілей та завдань інноваційної діяльності на певну перспективу, що забезпечує адекватну реакцію усіх структур підприємства на зміну факторів зовнішнього та внутрішнього середовища для утримання або досягнення оптимального (бажаного) стану.

Адаптивне планування інноваційної діяльності є складним та багатогранним процесом, який суттєво відрізняється від традиційних моделей планування, що вимагає певних навиків відповідних рівнів ієрархії, які формують та відповідають за реалізацію адаптивних планів. Окрім того, побудова адаптивних механізмів вимагає значних затрат часу та праці, тому керівництву підприємства необхідно впроваджувати системи мотивації працівників, які задіяні у процесі форування адаптаційних моделей.

Основою поняття «адаптивне планування інноваційної діяльності» є адаптивність, яку тлумачать як«прагнення підтримання певного балансу зовнішніх та внутрішніх можливостей розвитку [1, 157]». Ця властивість стає ключовою характеристикою сучасного сприйняття процесу планування на підприємстві.

Отже, під час побудови системи адаптивного планування інноваційної діяльності необхідно враховувати кілька важливих моментів, а саме:

* ще на початкових етапах побудови попередніх варіантів плану інноваційної діяльності необхіднозакладати маржу для можливості варіювання планових показників;

* для вибору остаточного плану інноваційної діяльності (інноваційного проекту) необідно оцінити якомога більше альтернатив задля визначення найбільш ефективного;

* остаточний план інноваційної діяльності повинен бути варіативним, тобто, ще до початкузапровадження інноваційного проекту необхідно будувати дерево рішень для передбачення усіх можливих сценаріїв розвитку;

* адаптивні механізми необхідно враховувати не лише під час формування планів, під час реалізації інноваційних проектів потрібно постійно та систематично оцінювати ефективність діяльності, рівеньдосягнення поставлених цілей та вплив факторів внутрішнього та зовнішнього середовища.

Адаптивне планування суттєво відрізняється від традиційних видів планування, насамперед, інформацією, яка використовується. Для традиційних видів планування (стратегічного, тактичного, оперативного) інформація збирається на початкових етапах і стає основою для прийняття управлінських рішень. Зібрана в процесі планування інформація вважається повною, достовірною та релевантною аж до завершення виконання управлінських рішень, які були прийняті в процесі планування. Під час адаптивного планування інформація збирається не разово, а періодично, систематично та регулярно. На основі зібраної інформації плани корегуються, що сприяє їх адаптивності. Порівняльна характеристика основних видів планування наведена у табл. 1.

Таблиця 1.Порівняльна характеристика основних видів планування

Отже, як видно з табл.1, адаптивне планування суттєво відрізняється від традиційних видів планування, і основна відмінність проявляється у якості інформації, яка використовується під час планування. Планова інформація в процесі адаптивного планування збирається не разово, як при традиційних методах планування, а періодично, що і зумовлює можливість адаптації планових показників до мінливості зовнішнього та внутрішнього оточення. Однак, такі підходи до планування спричинюють виникнення і певних недоліків, які пов`язані зі значними затратами праці та матеріальних ресурсів, окрімтого, складання адаптивних планів вимагає значних навиків для працівників, які їх складають. Ці навики пов`язані, насамперед, з умінням закладати необхідну маржу для наступних коливань планових показників, а також визначення необхідного та достатнього періоду оновлення інформації для уникнення надлишкових затрат праці та упущення моменту змін цих показників.

Нові вимоги до планування інноваційної діяльності спричинюють необхідність перегляду принципів, згідно яких інноваційна діяльність повинна плануватися на підприємстві. Однак, поява нових принципів планування інноваційної діяльності не означає відмову від старих, тому усі принципи доцільноподілити на загальні та спеціальні. До загальних принципів адаптивного планування інноваційної діяльностівідносимо:

- принцип необхідності. Формування інноваційного плану розвитку підприємства є необхідною умовою впровадження інноваційного проекту на підприємстві, оскільки планування дозволяє обрати проект з оптимальним рівнем ефективності, оцінити потенційні ризики в ході реалізації інноваційних проектів, спрогнозувати виникнення можливостей та загроз у зовнішньому та внутрішньому середовищі тощо;

- принцип директивності. Адаптивний план інноваційної діяльності підприємства, як і будь-який план, повинен мати директивний характер, тобто силу закону, що означає обов`язкове розуміння та підпорядкування працівниками усіх ланок управління та рівнів ієрархії;

- принцип економічності. В процесі формування планів необхідно постійно порівнювати можливі резульати від впровадження інноваційних проектів та витрати, які пов`язані безпосередньо з процесом планування. Окрім того, кількість ресурсів (фінансових, матеріальних та трудових) повинна відповідати реальність кількості наявних ресурсів підприємства;

- принцип цілеспрямованості. На початкових етапах адаптивного планування інноваційної діяльності необхідно чітко визначати кінцеві цілі та завдання, з можливість їх подальшого корегування, для кращого розуміння працівниками підприємства, що суттєво підвищить ефективність та продуктивність їх діяльності;

- принцип системності. Кожне підприємство є системою, тому планування інноваційної діяльності повинно носити системний характер, тобто пов`язуватися з іншими видами діяльності організації для уникнення суперечливостей та неодзодженості;

- принцип участі. Максимальна кількість працівників підприємства повинна бути задіяна у процесіформування планів інноваційних проектів, що підвищує рівень розуміння та бачення кінцевих цілей та суттєво знижує ймовірність виникнення супротиву;

- принцип науковості. Усі норми та значення планових показників повинні бути науково обгрунтованими, тобто присутність випадкових чисел є недопустимим у планах інноваційної діяльності;

- принцип збалансованості. Під час прогновування реалізації інноваційних проектів потрібновраховувати не лише потенційний результат, але й рівень ризиків, які з ним пов`язані. Тому, чим вищий рівень ризикованості інноваційного проекту, тим більший результат повинно отримати підприємство від його реалізації;

- принцип маркетингової орієнтації. Під час планування інноваційної діяльності підприємств необхідно, насамперед, враховувати можливості та потреби ринку, оскільки саме споживачі є основним фактором успішної реалізації нового чи покращеного продукту;

- принцип актуалізації. Система планування інноваційної діяльності повинна постійно оновлюватися та удосконалюватися на основі новітніх наукових розробок для підвищення ефективності процесу планування.

До спеціальних принципів адаптивного планування інноваційної діяльності включаємо:

- принцип адаптивності. Усі плани інноваційної діяльності організації повинні бути максимально адаптивними, тобто здатними до варіювання для адекватної реакції на зовнішні та внутрішні чинники;

- принцип гнучкості. В процесі формування планів необхідно враховувати можливості корегування планових параметрів, а іноді навіть їх спрямування під впливом непередбачуваних змін у сферіфункціонування підприємства;

- принцип резервування. Резерви для коливання планових показників під впливом внутрішнього та зовнішнього середовища повинні закладатися на усіх етапах планування для врахування можливостей деяких змін у процесі реалізації плану;

- принцип альтернативності. Для затвердження остаточного інноваційного проекту потрібно сформулювати та оцінити якомога більше альтернатив на предмет ефективності та ризикованості для вибору оптимального рішення;

- принцип точності. Кожен план інноваційної діяльності підприємства повинен складатися з такою точністю, яка сумісна з рівнем невизначеності середовища, в якому воно функціонує;

- принцип безперервності. Процес планування інноваційної діяльності підприємства не закінчується в момент затвердження кінцевого плану та обрання конкретного інноваційного проекту, оскільки навіть підчас його реалізації необхідно постійно оцінювати ефективність планування, досяжність поставлених цілейта зміну факторів внутрішнього та зовнішнього середовища для постійного уточнення та корегування.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Формування та реалізація механізмівадаптивного планування інноваційної діяльності дозволять сучасним вітчизняним підприємствам оптимально підлаштовуватися під вплив факторів внутрішнього та зовнішнього оточення для виявлення та уникнення загроз, а також використання потенційних можливостей для підвищення ефективності реалізації інноваційних проектів. Тому подальші дослідження необхідно проводити у напрямку формування механізму через визначення послідовних етапів адаптивного планування інноваційної діяльності підприємств.

Література

1. Бай І.С. Про окремі особливості формування досконалої моделі менеджменту підприємства / І.С.Бай, Г.Є. Мошек // Экономика Крыма. - Симферополь, 2010. - № 3(32). - С. 155-158.

2. Іванова В.В. Планування в підприємствах і організаціях споживчої кооперації: стан і перспективи розвитку: [монографія] / В.В. Іванова, Г.М. Сидоренко-Мельник, А.А. Фастовець, І.В. Юрко ; за ред. А.А. Фастовець. - Полтава : РВЦ ПУСКУ, 2008. - 157 с.

3. Ткаченко Н.М. Роль планування в розвитку торговельного підприємства / Н.М. Ткаченко //Економічна стратегія і перспективи розвитку сфери торгівлі та послуг. - Харків, 2010. - №1 (11). - С. 368-374.

Размещено на Allbest.ru