Сучасний стан та проблеми розвитку вітчизняного ринку енергоресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОГО РИНКУ ЕНЕРГОРЕСУРСІВ

Розглянуто сучасний стан та проблеми розвитку вітчизняного ринку енергоресурсів. Охарактеризовано організаційно-економічні шляхи вирішення даних проблем.

The current status and problems of development of domestic energy market. Characterizes the organizational and economic solutions to these problems.

Ключові слова: ринок енергоресурсів, промислові підприємства, організаційно-економічні проблеми.

Постановка проблеми. Ефективний розвиток держави неможливий без збалансованого і мінімалізованого споживання енергетичних ресурсів. Рівень конкурентоздатності на внутрішньому і зовнішньому ринках, незалежність підприємств та їх розвиток визначається питомими показниками споживання енергії на одиницю виробленої продукції, а на рівні держави - енергоємністю ВВП. В умовах енергетичної кризи зусилля вчених зосереджені на пошуку нових форм і методів формування енергоефективності промислових підприємств. Висока енергоємність ВВП України, що у 2,6 рази перевищує середній рівень енергоємності країн світу, є наслідком суттєвого відставання галузей економіки від світових стандартів.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Згідно «Національної доповіді з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності за 2009 рік» [1], «Енергетичної стратегії України на період до 2030 року» [2] та «Комплексної державної програми енергозбереження України» [3], визначено, що рівень енергоспоживання економіки України є середньоєвропейським і характеризується дисбалансом по галузям та джерелам, потребує детальної класифікації та визначення шляхів виходу з проблеми енергозалежності.

Постановка завдання. Метою статті є дослідження сучасного стану та проблем ринку енергоресурсів України та обґрунтування організаційно-економічних шляхів вирішення даних проблем.

Для досягнення мети необхідно вирішити наступні завдання:

1. Розглянути сучасний стан енергоспоживання економіки України;

2. Визначити проблеми енергетичного ринку;

3. Обґрунтувати організаційно-економічні шляхи вирішення даних проблем.

Виклад основного матеріалу дослідження. Україна частково забезпечена власними енергоресурсами і вимушена вдаватися до їх імпорту, що становить країну в залежність від країн- експортерів. Україна має значні природні ресурси і унікальне довкілля, але при цьому найгіршу в Європі екологічну ситуацію. Також наша країна є однією з країн, де найбільш неефективно використовуються енергоресурси [1]. Лише з кінця 90-х років відбулося помітне зменшення енергоємності ВВП України з одночасним його зростанням. Але дана динаміка обумовлена не впровадженням енергозберігаючих заходів, а в більшій мірі фізичним і моральним зносом обладнання. Енергетична залежність України станом на 2005 рік становить 54,8%, що є середньоєвропейським показником. Структура споживання первинної енергії країнами світу наведена в таблиці 1 [1,2]. Згідно до табл. 1 у структурі енергоспоживання нашої країни спостерігаються позитивні зрушення, що обумовлено зменшенням споживання частково імпортованого газу на 6% і збільшенням при цьому споживанням власного вугілля на 4,2% та відновлювальних джерел енергії на 5,7%.

У 2009 році в Україні було вироблено 173,6 млн кВтЧгод електричної енергії, 55,1 млн тонн товарного вугілля та 21,5 млрд кубічних метрів природного газу, забезпеченість даними ресурсами склала відповідно: 102,3%, 94,2% і 40,8%.

В Україні склалися сприятливі умови для розвитку нетрадиційної енергетики. Загальний річний теоретично досяжний енергетичний потенціал відновлювальних джерел становить 98 млн. т. у. п., що станом на 2010 рік складає більше 50% загального енергоспоживання.

В економіці України провідна роль належить саме промисловості, де сконцентровано біля 40% всіх товарів і послуг, та третина основних засобів. Особливу увагу необхідно звернути на низький рівень рентабельності 6% та високий рівень зносу основних засобів, який складає станом на 2008 рік 58%. Впровадженням інновацій займається близько 10% підприємств України. Майже 46% ВВП України виробляється в сфері переробки природних ресурсів, 16,3% у сфері виробництва та розподілу енергоносіїв, характер національної економіки є енергоінтенсивний. Висока енергоємність ВВП (0,89 кг ум. п. на 1 долар США виробленої продукції) є однією з основних економічних проблем України. Внаслідок великої енергоємності експортних галузей промисловості значна частина отриманих прибутків спрямовується на оплату імпортованих енергоресурсів [5]. Важливі уроки енергоефективного керування Україна може винести з позитивного досвіду країн ЄС. Протягом 1990-2005 років країнам ЄС вдалося досягти відчутного зниження енергоємності ВВП. Протягом 90-х років це зниження відбулося на 17% , за 2000…2005 роки на

3% (до 0,179 кг у.п./ євро) [6]. Таких результатів вдалося досягнути завдяки міцному поєднанню програмного і законодавчого підґрунтя, застосуванні низки інструментів щодо моніторингу та контролю за їх застосуванням, комплексне поєднання з іншими напрямами державного регулювання.

Таблиця 1 Порівняльна таблиця структури споживання первинної енергії

Таблиця 2 Потенціал енергії відновлювальних джерел енергії [4]

Динаміка споживання ПЕР промисловістю України наведена у «Галузевій програмі енергозбереження та енергоефективності на період до 2017 року» [7], зокрема тут наводиться динаміка фактичних витрат енергоресурсів на одиницю продукції у машинобудуванні та металопереробці у 2000 - 2007 р. (рис. 1).

Показники енергоємності валового галузевого продукту у машинобудуванні у 2000?2007 та прогнозовані показники енергоємності після впровадження комплексу енергозберігаючих заходів наведено у таблиці 3.

Енергозберігаючі заходи, що підвищують загальну енергоефективність підприємства, визнано в світовій практиці енергоресурсом на рівні глобальних і загальноприйнятих: нафти, вугілля, газу, біомаси та ядерного палива. Інвестиції в енергозберігаючі заходи в 3 рази ефективніші за інвестиції у нові енергогенеруючі потужності. Окрім енергетичної складової не менш важливою є екологічна. Економія однієї тонни палива призводить до зменшення викиду 1,5…3 тонни СО2 та центнерів інших викидів (таблиця 4). А зменшення викидів в атмосферу призводить до зменшення виплат за викиди. Зменшення енергоємності ВВП та енергозалежності України здійснюється шляхом державного регулювання.

Законодавча база з енергоефективного регулювання була започаткована у 1994 році прийняттям закону

«Про енергозбереження» [8]. Основними механізмами політики енергоефективності є механізми інформаційної обізнаності, регуляторні норми, економічні стимули, адміністративно-контрольні механізми та інше.

Таблиця 3 Показники енергоємності валового галузевого продукту у машинобудуванні у 2000?2007 рр. [9]

Таблиця 4 Шкідливі викиди під час згоряння різних видів палива, кг/ т. у. п. [5]

Організаційно-економічні шляхи вирішення проблем енергоефективності економіки України. На рівні держави згідно [1] пропонуються наступні шляхи: удосконалення системи управління та регулювання у сфері енергоспоживання і енергозбереження; створення передумов для докорінного зменшення енергоємності виробництва; удосконалення систем збору інформації щодо виробництва транспортування та використання ПЕР.

До найбільш поширених механізмів регуляторної політики відносяться: сертифікація, стандартизація та тарифна політика. Основними механізмами державного регулювання енергоефективності є:

* ліцензування окремих видів господарської діяльності;

* нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів [7, 8];

* стандартизація та сертифікація - встановлення комплексу обов'язкових норм щодо раціонального використання та економії паливно-енергетичних ресурсів;

* енергетичний аудит та енергопаспортизація об'єктів;

* державна експертиза з енергозбереження, завданнями якої є визначення відповідності діяльності пов'язаної з видобуванням, транспортуванням, перетворенням і споживанням паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) законодавству з енергозбереження;

* державний контроль та нагляд у сфері енергоефективності, який полягає у обліку ПЕР, дотриманні законодавства з енергозбереження, енергетичному маркуванні, забезпеченні досягнення показників використання ПЕР;

* фінансово-кредитна підтримка сфери енергоефективності, інформування населення;

Державна економічна програма енергоефективності на 2010-2015 роки [9] зосереджує увагу на наступних шляхах розв'язання проблеми енергоефективності: розроблення і виконання окремих галузевих програм енергоефективності; виконання Комплексної програми з енергозбереження; і третій спосіб - виконання Державної цільової економічної програми енергоефективності. Програму передбачається розв'язати шляхом:

* впровадження новітніх технологій;

* використання альтернативних джерел енергії;

* модернізації інженерних мереж і систем;

* законодавчого врегулювання питань щодо зниження енергоємності ВВП;

* створення сприятливих умов для залучення вітчизняних інвестицій;

* формування державної системи моніторингу і контролю за ефективним використанням ПЕР;

Також до даних заходів необхідно долучити активну взаємодію держави і бізнесу: так збільшення податкового кредиту до 20% у США у 80х роках для інвестицій в енергоефективність стало потужним фактором у зростанні ринку енергоефективних послуг. На даний час світовий ринок енергопослуг перевищує 42 млрд доларів на рік, з яких 45% - промисловість, 30% - комунальна сфера, 25% - житловий сектор [4] і має тенденцію до зростання.

На рівні підприємства пропонуються наступні організаційно-економічні заходи:

* створення методології економіко-енергетичного обстеження промислових підприємств, що ґрунтується на детальному аналізі техніко-економічних показників енергоспоживання (втрати енергії, знос обладнання, теплові характеристики ізоляційних оболонок, коефіцієнти перетворення енергії, питомі показники енергоспоживання та інше); інструментальному обстеженні підприємства (тепловізорне знімання, аеродинамічні, гідравлічні, теплові випробовування, аналіз газових викидів та інше); аналізі експертно-статистичної інформації та організаційних форм підприємства;

* створення математичної моделі прийняття рішень із пошуку оптимальних методів забезпечення механізму енергозбереження промислових підприємств. Дана модель повинна ґрунтуватися на результатах економіко-енергетичного обстеження промислових підприємств;

* формування служби енергоменеджменту підприємства шляхом первинної підготовки, перепідготовки чи залучення сторонніх кваліфікованих працівників. Необхідними передумовами для створення даної служби є зацікавленість керівництва у створенні в структурі підприємства служби енергоменеджменту та готовність її фінансувати, відповідні технічні можливості, наявність спеціалістів, енергетична складова вартості продукції повинна бути не менше 15%;

* за результатами моделювання сформувати пріоритетні шляхи енергомодернізації підприємства.

Висновки

енергоспоживання сертифікація економія паливний

1. Розглянуто сучасний стан енергоспоживання економіки України. Виявлено, що енергетична залежність України станом на 2005 рік становить 54,8%, що є середньоєвропейським показником. У структурі енергоспоживання нашої країни спостерігаються позитивні зрушення, що обумовлено зменшенням споживання частково імпортованого газу на 6% і збільшенням при цьому споживанням власного вугілля на 4,2% та відновлювальних джерел енергії на 5,7%. Наведено динаміку енергоспоживання у машинобудівній галуззі.

2. Визначено проблеми енергетичного ринку, основною з яких є висока енергоємність ВВП 0,89 кг ум. п. на 1 долар США виробленої продукції.

3. Обґрунтовано організаційно-економічні шляхи вирішення даних проблем. До основних шляхів належать удосконалення системи управління та регулювання у сфері енергоспоживання і енергозбереження; створення передумов для докорінного зменшення енергоємності виробництва; удосконалення систем збору інформації щодо виробництва транспортування та використання ПЕР. На рівні підприємства - це створення ефективної системи енергоменеджменту та проведення комплексного енергоаудиту.

Література

1. Переосмислення супеню відповідальності перед майбутнім: Національна доповідь з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності за 2009 рік / М. Пашкевич та ін. - К ., НАЕР-НАУ, 2010. - 254 с.

2. Енергетична стратегія України на період до 2030 року: офіц. текст станом на 19.06.2011 [Електронний ресурс]

3. Комплексна державна програма енергозбереження України : затв. Кабінетом Міністрів України; наказ від 05.02.1997 №148 із змінами від 15.11.2009 [ Електронний ресурс ]

4. Потенціал енергії відновлювальних джерел енергії [Електронний ресурс]

5. Долінський А.А. Енергозбереження та екологічні проблеми енергетики / А.А. Долінський // Вісник НАН України - 2006. - № 2. - С. 24-32.

6. Єрмілов С.Ф. Державна політика енергоефективності в українському та європейському контексті [ Електронний ресурс ] / С.Ф. Єрмілов // Економіка і прогнозування. - 2007. - № 2. - С. 27 - 42

7. Галузева програма енергозбереження та енергоефективності на період до 2017 року: затв. Міністерством промислової політики України; наказ від 25.02.2009 № 152 із змінами від 21.08.2011 [Електронний ресурс]

8. Про енергозбереження : Закон України від 01.07.1994 №74/94ВР, редакція від 09.02.2006 [Електронний ресурс]

9. Державна цільова економічна програма енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2015 роки: затв. Кабінетом Міністрів України; наказ від 01.03.2010 №243 [Електронний ресурс].

Размещено на Allbest.ru