Аналіз прибутковості підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

В умовах ринкової економіки прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Постійне збільшення прибутку - це стале джерело фінансування розвитку виробництва (реінвестування прибутку), виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення соціальних і матеріальних потреб працівників підприємства, благодійної діяльності. Прибуток - найважливіший показник для оцінювання виробничої та фінансової діяльності підприємств, оскільки відбиває ступінь його активності та фінансового благополуччя.

Вугільна промисловість потребує проведення таких заходів, як кардинальне оновлення фізично зношених та морально застарілих основних фондів, прийняття та реалізація ефективних нетрадиційних рішень з побудови нових шахт, реконструкція, технічне переозброєння та реструктуризація діючого шахтного фонду, перебудова структури керування вугільною промисловістю та удосконалення форм організації оплати праці, підвищення продуктивності праці шляхом мотивації та стимулювання трудової діяльності персоналу, що безпосередньо впливає на фінансові результати діяльності організації.

Прикладом чіткої спрямованості на здійснення даної стратегії є ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна №1»

Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна №1» - одне з ведучих вуглевидобувних підприємств України. Сучасне устаткування, прогресивні технології, професіоналізм працівників забезпечують високий рівень якості продукції.

Метою діяльності товариства є: задоволення потреб на вугільну продукцію на внутрішньому і зовнішньому ринках, одержання прибутку як результату виробничої, комерційної діяльності, при дотриманні існуючого законодавства України реалізація економічних і соціальних інтересів акціонерів товариства і його працівників. За роки співробітництва шахта «Красноармійська-Західна №1» піднялася до рівня лідера національної вугільної промисловості.

1. ЗАГАЛЬНОТЕРОРЕТИЧНІ І МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРИБУТКОВОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Прибуток як економічна категорія

У Законі України «Про підприємства в Україні» записано: «підприємство -- самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який ... здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу)... На всіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів і господарської діяльності є прибуток (доход)». Цими нормативними положеннями визначається роль і місце прибутку в економіці підприємства.

Прибуток підприємства -- це перевищення доходів від його діяльності над сумою видатків; він являє собою єдину форму його власних нагромаджень. Податок на додану вартість і акцизний збір, які надходять у складі виручки від реалізації продукції підприємств, являють собою форми централізованих нагромаджень, у повній сумі надходять у розпорядження держави, формуючи значну частку прибуткової частини державного бюджету.

На відміну від ПДВ і акцизного збору, прибуток, що його одержують підприємства у сфері виробництва товарів і послуг, хоч він також є одним із головних джерел формування централізованих фінансових ресурсів держави, в значній своїй частині використовується тими підприємствами, які його одержали, на збільшення виробництва, реконструкцію і технічне переозброєння їх основних засобів, удосконалення технології, матеріальне заохочення трудящих соціальний розвиток колективів.

Згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», прибутком вважається сума валових доходів, тобто по суті доходів від усіх видів діяльності, скоригована певним чином для цілей оподаткування, зменшена на суму валових витрат підприємства і на вартість зносу (амортизації) основних засобів і нематеріальних активів. Аналіз складу валових доходів і валових витрат свідчить про те, що прибуток як об'єкт оподаткування являє собою досить умовну величину, яка відображає співвідношення між доходами і витратами підприємства за певний, законодавчо встановлений період оподаткування. Головна його особливість полягає в тому, що він безпосередньо не залежить від собівартості продукції, від різниці між виручкою від реалізації продукції і витратами на виробництво цієї продукції. Прибуток як об'єкт оподаткування визначається за даними спеціального податкового обліку, який не співпадає з бухгалтерським обліком прибутку.

Прибуток у класичному розумінні являє собою різницю між ціною товару і затратами на виробництво товару -- його собівартістю. Саме таке розуміння прибутку закладене в усіх законодавчих актах України, крім законодавства про оподаткування прибутку. Такий показник, безумовно, в більшій мірі характеризує якість господарювання підприємства, саме він реальний і з точки зору спроможності підприємства відраховувати частину прибутку до бюджету.

Головним джерелом прибутку на гірничому підприємстві є виручка від реалізації видобутку корисної копалини. Одержаний прибуток розраховується за формулою:

П = (Ц - С)*Q (1.1)

де П - прибуток від реалізації корисної копалини одиницю часу, грн.

Ц - оптова ціна за 1 т. продукції, грн.;

С - фактична повна собівартість добутку 1 т. корисної копалини, грн.;

Q - об'єм реалізованої продукції за певний календарний період, т.

Окрім прибутку, отримуємого від основної виробничо-господарської діяльності - видобутку та реалізації корисної копалини, гірничі підприємства можуть отримувати прибуток від іншої реалізації та позареалізаційний прибуток.

Прибуток від іншої реалізації може бути результатом виробництва та продажу побічної продукції (щебеня, піску, глини та інше), експлуатації автопарку, який знаходиться на балансі підприємства, продажу продукції підсобного господарства, відпуску іншим підприємствам тепла, енергії, пару, води та т.п.

Позареалізаційний прибуток формується від отримання заборгованостей, списаних раніше до збитків підприємства, від отриманих штрафів та неустойок та інших джерел.

Прибуток зазвичай розраховують в грн. За певний календарний період (місяць, квартал ,рік). ЇЇ розмір можна визначити і на 1 тону видобутої корисної копалини.

На гірничих підприємствах розрізняють балансову та розрахункову прибутки.

Балансовий прибуток являє собою повну величину прибутку, отримуємий підприємством в результаті своєї виробничо-господарської діяльності.

П_б = П + П_Р + П_В (1.2)

де П_б - балансовий прибуток;

П_Р - прибуток від іншої реалізації;

П_В - прибуток поза реалізований.

Розрахунковий прибуток являє собою частину балансового прибутку підприємства (за відніманням обов'язкових платежів), визначається за формулою:

П_Р = П_б - М_Ф - М_Р - М_КР (1.3)

де П_р - розрахунковий прибуток;

М_Ф - плата за виробничі фонди;

М_Р - рентні платежі;

М_КР - виплата відсотків за банківський кредит.

Через зміну загального рівня цін або зміни ціни в результаті покращення якості корисної копалини, додатковий прибуток розраховується за формулою:

(1.4)

де - додатковий прибуток в одиницю часу, грн.;

Q - об'єм виробництва;

- зміна ціни, грн.

Прибуток є загальним показником господарської діяльності. Частина прибутку повинна використовуватись підприємством для виконання обов'язків перед бюджетом, банками та вищестоящими органами. Друга частина вступає в його повне розпорядження і разом із засобами на оплату праці створює господарський дохід колективу, який є джерелом життєдіяльності підприємства.

Із залишкового прибутку за нормативами формуються фонди: розвитку виробництва, науки й техніки; соціального розвитку; матеріального заохочування або інші фонди аналогічного призначення.

Щоб прибуток підприємства зростав, воно повинне:

-- нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;

-- розширювати, орієнтуючись на ринок, асортимент і якість продукції;

-- впроваджувати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;

-- зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції (тобто її собівартість);

-- з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є у його розпорядженні, у тому числі фінансові ресурси;

-- зі знанням справи вести цінову політику, бо на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;

-- грамотно будувати договірні відносини з постачальниками і покупцями;

-- вміти найбільш доцільно розміщати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту.

Не важко помітити, що останні три з названих вище напрямків значною мірою залежать від сумлінності і кваліфікації економістів, які причетні до фінансової роботи підприємства. Так, на стадії укладання угод з покупцями дуже важливо домовитися про оптимальні ціни на товари і послуги, строки перегляду цін у зв'язку з інфляційними процесами в економіці. У договорі повинні бути чітко визначені застереження щодо порядку обчислення розмірів втрат (збитків), які є наслідком порушень зафіксованих у ньому зобов'язань сторін, а також щодо порядку відшкодування цих втрат.

1.2 Сутність рентабельності виробництва

Абсолютна сума прибутку, отримана підприємством, в тому числі і прибуток від основної діяльності, є важливими показниками, але вони не можуть характеризувати рівень ефективності господарювання. За однакових умов більшу суму прибутку отримає організація, яка володіє більшим капіталом, використовує більше живої та матеріалізованої праці, більше виробляє та реалізує продукції, робіт, послуг.

Для формування висновку про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий ним прибуток необхідно порівняти з здійсненими витратами.

1. Витрати можна розглядати як поточні витрати діяльності фірми - собівартість продукції, робіт, послуг.

2. Витрати можуть визначатися як авансована вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує поняття рентабельності, що в найбільш загальному розумінні означає прибутковість або дохідність виробництва та реалізації всієї продукції, робіт, послуг чи окремих її видів; дохідність підприємств, організацій, установ в цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки.

Рентабельність виробництва - один з найважливіших господарських показників, що оцінює рівень економічної ефективності роботи підприємства.

На відміну від прибутку рентабельність розраховується в відносних одиницях виміру.

Якщо прибуток оцінюється в гривнях на одиницю часу, то рентабельність визначається відношенням величини прибутку за певний період до вартості виробничих фондів підприємства або до витрат виробництва, визначеним у відсотках.

В першому випадку цей показник відображає ступінь використання виробничих фондів, а в другому - рівень ефективності витрат виробництва, які отримує підприємство в процесі випуску продукції.

Як правило, рентабельність окремих видів і всієї продукції розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції до її собівартості.

Рентабельність виробництва розраховується як відношення прибутку від виробничо-господарської діяльності до середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормуючих оборотних засобів.

Рівень рентабельності Р (%) окремих видів і всієї продукції розраховують за формулою:

 (1.5)

де П - прибуток від реалізації даної продукції, грн.;

С - собівартість виробництва продукції, грн.

Рівень рентабельності виробництва, що розраховується як відношення прибутку до собівартості виробничих фондів, планується підприємством і враховується у виді загальної Р_О та розрахункової Р_Р рентабельності:

1) Загальна рентабельність

(1.6)

2) Розрахункова рентабельність

(1.7)

де П_Б та П_Р - прибуток відповідно балансовий та розрахунковий, грн. в рік;

Ф - середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн.;

О_С.Н - середньорічна величина нормуючих оборотних засобів, грн.

Рівень рентабельності є синтетичним показником, який відображає основний економічний показник, що характеризує величину виробничих фондів, які використовує підприємство, їх витрати та результати виробничо-господарської діяльності підприємства в вигляді вартості реалізованої продукції та її собівартості.

Рівень рентабельності залежить від ступеню ефективності роботи колективу підприємства. Крім того на рівень рентабельності впливає конкретні умови виробництва, встановлений рівень цін на продукцію підприємства і на споживчі їм засоби виробництва, рівень тарифних ставок та інших доплат по заробітній платі та ряд інших факторів, які мають загально галузеве значення.

Так як основними показниками, обумовлюючими рівень рентабельності, є вартість реалізованої продукції, її собівартість, величина основних виробничих фондів та нормуючих оборотних засобів, прогресивні зміни всіх цих показників роблять безпосередній позитивний вплив на рентабельність виробництва.

1.3 Розподіл прибутку

Головна вимога, яка пред'являється сьогодні до системи розподілу прибутку, що залишається на підприємстві, полягає в тім, що вона повинна забезпечити фінансовими ресурсами потреби розширеного відтворення на основі встановлення оптимального співвідношення між засобами, що направляються на споживання і накопичення.

При розподілі прибутку, визначенні основних напрямків його використання насамперед враховується стан конкурентного середовища, що може диктувати необхідність істотного розширення і відновлення виробничого потенціалу підприємства. Відповідно до цього визначаються масштаби відрахувань від прибутку у фонди виробничого розвитку, ресурси яких призначаються для фінансування капітальних вкладень, збільшення оборотних коштів,забезпечення науково-дослідної діяльності, упровадження нових технологій, переходу на прогресивні методи праці і т.п. Загальна схема розподілу прибутку підприємства приведена на мал.1.1 мал.1.1 Розподіл чистого прибутку підприємства

• Для кожної організаційно-правової форми підприємства законодавчо установлений відповідний механізм розподілу прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, заснований на особливостях внутрішнього пристрою і регулювання діяльності підприємств відповідних форм власності.

На будь-якому підприємстві об'єктом розподілу є балансовий прибуток підприємства. Під його розподілом розуміється направлення прибутку в бюджет і по статтях використання на підприємстві. Законодавчо розподіл прибутку регулюється у виді податків і інших обов'язкових платежів. Визначення ж напрямків витрат прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, структури статей його використання знаходиться в компетенції самого підприємства

Держава не встановлює яких-небудь нормативів розподілу прибутку, але через порядок надання податкових пільг стимулює напрямок прибутку на капітальні вкладення виробничого і невиробничого характеру, на благодійні цілі, фінансування природоохоронних -- заходів, витрат по змісту об'єктів і установ невиробничої сфери тощо.

Законодавство обмежує розмір резервного фонду підприємства, регулює порядок формування резерву по сумнівних боргах. Порядок розподілу і використання прибутку підприємства фіксується в його статуті і визначається положенням, що розробляється відповідними підрозділами економічних і фінансових служб і затверджується керівним органом підприємства.

Із загального (валового) прибутку сплачується податок. Величина, що залишилась, є чистим прибутком. З неї виплачуються борги і проценти за довгострокові кредити, а решта поділяється на дві частини. Перша -- прибуток, який розподіляється між власниками майна (капіталу) підприємства (акціонерами), спрямовується на заохочувальні виплати його персоналу за результатами роботи та інші потреби (внески у благодійні фонди, допомога різним організаціям тощо).

До другої частини належить прибуток, який залишається на підприємстві (нерозподілений прибуток), і використовується на інвестиційні потреби та створення резервного фонду.

Останній є фінансовим компенсатором ймовірних відхилень від нормального обігу грошей або додаткової їх потреби. Напрямки і суми використання чистого прибутку визначаються власниками підприємства

Прибуток повного товариства розподіляється між учасниками у відповідностями з установчим договором, у якому визначаються частки його учасників. Визначення часткою в договорі має значення не тільки при розподілі прибутку, але і для рішення питання про покриття збитків.

Кожен учасник, одержавши частину прибутку повного товариства, враховує її в складі свого балансового прибутку як позареалізаційний доход і з загальної суми балансового прибутку у встановленому порядку обчислює податок, що вносить у бюджет.

Чистий прибуток товариства розподіляється між резервним фондом, фондом накопичення, фондом споживання, а прибуток, що залишився -- уже між засновниками.

В установчому договорі можуть бути передбачені й іншої умови розподілу прибутку. При недостатності прибутку вкладники можуть одержати менший відсоток прибутку на свій внесок, але й у цьому випадку договором можуть бути передбачені інші умови (наприклад, виплата відсутньої частини прибутку вкладникам у наступному році і т.д.).

У командитному товаристві з отриманого балансового прибутку насамперед вноситься в бюджет податок на прибуток, обчислений відповідно до порядку, установленим для юридичних осіб. Після цього частина прибутку направляється вкладникам у долі, що відповідає їхньому внеску в капітал товариства, потім прибуток направляється на розвиток підприємства й інші мети. Залишок прибутку розподіляється між дійсними членами (повними товаришами)

Якщо прибуток чи не отриманий отримана в меншому обсязі, ніж передбачалося, то можливі наступні варіанти:

при негативних фінансових результатах дійсні члени зобов'язані віддати вкладникам їхню частку прибутку, продавши майно товариства;

при недостатності засобів може бути прийняте рішення про невиплату пайовикам прибутку.

Прибуток товариства з обмеженою відповідальністю обкладається податком і розподіляється в загальному порядку, установленому для юридичних осіб. При підведенні підсумків господарської діяльності за рік кожному учаснику (пайовику) виплачується частка прибутку, що відповідає його внеску в статутний капітал, внесення в бюджет податків, інших обов'язкових платежів, напрямку прибутку на розвиток підприємства і матеріальне заохочення працівників.

Найбільш складним є порядок розподілу прибутку акціонерних товариств. Загальні механізми розподілу прибутку і порядок виплати дивідендів фіксується в статуті суспільства.

Для визначення ставки дивідендів необхідно розрахувати потенційний розмір прибутку, що може бути виплачена акціонерам без збитку для діяльності АТ.

Якщо прибуток, планований як результат господарської діяльності суспільства за рік, позначимо як П_З (загальний прибуток); прибуток, що буде спрямована у виді податків у бюджет, -- П_П; прибуток, що направляється на розвиток суспільства, -- П_Р; прибуток, що відчисляється в резервний фонд, -- П_РФ; тоді прибуток, що нараховується на виплату дивідендів, П_Д, буде дорівнює:

П_Д = П_З -- П_Н -- П_РФ -- П_Р.

Прибуток як чистий доход АТ формується в процесі його господарської діяльності і реалізується після продажу зробленої продукції, виконання робіт, надання послуг. Його величина залежить від підсумків роботи суспільства, ефективності використання притягнутих фінансових ресурсів. Узагальнюючим результатом господарської діяльності АТ є балансовий прибуток, що обчислюється в загальновстановленому порядку. Як фінансовий ресурс використовується чистий прибуток, що залишився в розпорядженні суспільства після сплати податку.

Особливістю розподілу прибутку АТ є формування резервного фонду (і інших аналогічних по призначенню фондів -- гарантійних, страхових і т.п.), що створюється суспільством. Величина резервного фонду не може бути менш 10 та більш 25 % величини оплаченого статутного капіталу. Розмір відрахувань у резервні фонди встановлюється загальними зборами акціонерів, але вони не можуть складати більш 50% оподатковуваного прибутку.

Резервний і інший фонди призначені для покриття збитків АТ і використовуються, якщо прибутку звітного року недостатньо для виплати доходів по цінних паперах.

До витрат АТ, зв'язаним з розвитком виробництва та тих, що фінансуються з чистого прибутку, відносяться витрати по випуску і поширенню акцій і облігацій (придбання бланків цінних паперів, сплата винагороди посередникам за первинне розміщення цінних паперів). Частина прибутку, використовуваної на накопичення, може бути спрямована на збільшення статутного капіталу АТ чи як внесок у статутний капітал дочірнього суспільства.

Політика АТ в області розподілу прибутку звичайно здійснюється Радою директорів і підлягає твердженню на загальних зборах акціонерів. При плануванні розподілу чистого прибутку АТ необхідно враховувати види випущених акцій. Так, по привілейованих акціях передбачається обов'язкова виплата дивідендів по затверджених ставках. Питання про виплату дивідендів по простих акціях зважується в залежності від фінансових результатів діяльності суспільства і з урахуванням перспектив його розвитку. З метою розвитку підприємства при недостатності прибутку може бути прийняте рішення про реінвестування дивідендів по простих акціях і невиплаті доходів їх власникам. Розподіл прибутку на частину, що інвестується, і дивіденд є найважливішим моментом фінансового планування, тому що від цього залежить розвиток АТ і його можливості виплачувати дивіденди в майбутньому. Занадто високі дивіденди, виплачувані в рекламних цілях, приводять до ”проїдання” основного капіталу. У той же час невиплата дивідендів знижує ринковий курс акцій суспільства і створює складності при розміщенні чергового випуску акцій.

2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ «ВУГІЛЬНОЇ КОМПАНІЇ» ШАХТА «КРАСНОАРМІЙСЬКА-ЗАХІДНА №1»

2.1 Загальна характеристика ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна №1»

Відкрите акціонерне товариство «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська -Західна № 1» є правонаступником державного відкритого акціонерного товариства «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська--Західна №1» яке засновано відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 27 квітня 2000 р. № 46, постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 р. № 1310 „Про створення державного відкритого акціонерного товариства «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1» шляхом злиття ДВАТ «Шахта «Красноармійська-Західна №1» і ДВАТ ЦЗФ «Чумаківська» згідно з Законом України «Про господарські товариства», на виконання Указу Президента України від 7 лютого 1996 р. №116 «Про структурну перебудову вугільної промисловості», «Програми реформування та фінансового оздоровлення підприємств вугільної промисловості України на 2005 рік».