Конкуренція: види та методи конкурентної боротьби

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

На тему:

«Конкуренція: види та методи конкурентної боротьби»

Вступ

Сучасна ринкова економіка являє собою складний організм, що складається з різноманітних виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, які взаємодіють на тлі розгалуженої системи правових норм, і об'єднуються єдиним поняттям - ринок.

За визначенням ринок - це організована структура, де «зустрічаються» виробники і споживачі, продавці і покупці, де в результаті взаємодії попиту споживачів і пропозиції виробників встановлюються і ціни товарів, і обсяги продаж. При розгляді структурної організації ринку визначальне значення має кількість виробників (продавців) і кількість споживачів (покупців), що беруть участь у процесі обміну загального еквіваленту вартості (грошей) на якийсь товар. Ця кількість виробників і споживачів, характер і структура відносин між ними визначають взаємодію попиту і пропозиції.

Діяльність будь-якої організації незалежно від її розмірів, форми власності, галузі діяльності буде успішною лише в тому разі, якщо продукція цієї організації матиме попит серед споживачів. Оскільки ж на ринку присутні багато підприємств із подібними товарами, які конкурують між собою, можна зробити висновок про те, що дана продукція повинна мати низку конкурентних переваг.

Відповідно виникає запитання, як впливатиме конкурентна боротьба на діяльність кожної окремої фірми. Який зміст має конкуренція для споживачів? Які вона несе позитивні вигоди? Яким факторам підприємства мають приділяти особливу увагу для того, аби їх діяльність у конкурентній боротьбі була успішною?

Центральним поняттям, що виражає сутність ринкових відносин є поняття конкуренції (competition). Конкуренція - це найважливіша ланка всієї системи ринкового господарства. Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є прагнення перевершити інших. Предметом конкурентного суперництва на ринках є частки ринку, контрольовані тими чи іншими товаровиробниками. Конкурентна боротьба - це динамічний процес. Він сприяє ліпшому забезпеченню ринку товарами.

В якості засобів в конкурентній боротьбі для поліпшення своїх позицій на ринку компанії використовують, зокрема, якість виробів, ціну, сервісне обслуговування, асортимент, умови поставок і платежів, рекламу.

Здобувши державну незалежність, Україна розв'язує важливі завдання - Формування культурного, політичного, наукового життя. Але надзвичайно важливе завдання є створення економіки, спроможної забезпечити гідне життя народові. Тому Україна здійснює перехід до ринкової економіки. Однією з найвагоміших змін в цьому процесі є те, що конкуренцію в роки незалежності почали розглядати, як важливий інструмент мікроекономічного аналізу.

Створення конкурентного середовища й подолання монополізму є одним з найважливіших напрямів економічної реформи в Україні. Ще в Законі про економічну самостійність України (серпень 1990 р.) та в постанові Верховної Ради «Про проекти концепції та програми переходу Української РСР до ринкової економіки» (листопад 1990 р.) «передбачалося провести роздержавлення і приватизацію, створивши справжнє підприємницьке середовище і ринкову конкуренцію». Проте здійснена в Україні приватизація ще не призвела до створення сприятливого для економічного зростання конкурентного середовища. Схоже на те, що «обмеження діяльності підприємств-монополістів для цього недостатньо, позаяк в наш час більше половини великих підприємств є монополістами у своїх галузях, і тому тільки приватизація, розкрупнення там, де це можливо, й зацікавленість у розвитку альтернативних недержавних виробництв може забезпечити нормальну конкуренцію на українському ринку».

У сучасній економічній літературі - науковій і навчальній - конкуренція розглядається за традиційним стереотипом. Дається формулювання конкуренції, її зміст, підкреслюється її важливість для ринкової системи, потім випливає аналіз конкретних форм її здійснення: досконала і недосконала.

Формування цін значною мірою залежить від типу ринку, на якому працює підприємство. Структуру ринків визначають чинники, як кількість та розміри фірм, характер вироблюваної продукції, легкість вступу до ринку або виходу з нього. Але головною ознакою, яка покладена в основу класифікації ринків, є ступінь впливу окремого продавця (покупця) на формування ринкових цін. З урахуванням перелічених чинників розрізняють чотири типи ринків: досконала конкуренція, монополістична конкуренція, олігополія та досконала монополія.

Сьогодні конкуренцію розглядають, як принцип ринкової економіки; як ідеал ринкової структури. Теорія конкуренції посідає особливе місце в мікроекономічному аналізі.

Повніше досконала конкуренція розглядається у публікаціях західних економістів. До найвідоміших спеціалістів з даної проблематики можна віднести: Семюелсона, Є. Долана, К. Макконнелла, С. Брю, Ф. Котлера, Р.Піндайка, С.Фішера.

1. Конкуренція. Її суть і функції

Конкуренція між виробниками являє собою тип взаємовідносин між виробниками з приводу встановлення цін і обсягів пропозиції товарів на ринку. Аналогічно можна визначити конкуренцію між споживачами як їхні взаємовідносини з приводу формування цін і обсягу попиту на ринку.

Слово «сoncurrentia» в перекладі з латинської мови означає «змагання, суперництво». Як економічна категорія конкуренція - це боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів і послуг, за привласнення найбільших «прибутків». Конкуренція виконує роль регулятора темпів і обсягів виробництва, спонукаючи виробника запроваджувати науково-технічні досягнення, підвищувати продуктивність праці, вдосконалювати технологію, організацію праці тощо.

Конкуренція є необхідною за умови, коли пропозиція перевищує попит, і зазвичай виникає між товарами, а не підприємствами. Тому кожна фірма має чітко визначити:

· які види конкурентної боротьби є на ринку збуту, де вона діє;

· які саме фірми-конкуренти представляють той чи інший вид конкуренції.

Конкуренція є визначальним фактором впорядкування цін, стимулом інноваційних процесів (запровадження в виробництво нових винаходів та технологій). Вона сприяє витісненню з виробництва неефективних підприємств, раціональному використанню ресурсів, диктату виробників-монополістів по відношенню до споживача.

Конкуренція виконує в ринковій економіці наступні функції:

· функція регулювання;

· функція мотивації;

· функція розподілу;

· функція контролю.

Функція регулювання. Для того, щоб утриматися в боротьбі, підприємець має пропонувати вироби, яким віддає перевагу споживач. Отже і фактори виробництва під впливом ціни спрямовуються в ті галузі, де в них відчувається найбільша потреба.

Функція мотивації. Для підприємця конкуренція означає шанс та ризик одночасно:

· підприємства, які пропонують ліпшу за якістю продукцію або виробляють її з меншими виробничими витратами, отримують винагороду в вигляді прибутку (позитивні санкції). Це стимулює технічний прогрес;

· підприємства, які не реагують на побажання клієнтів або порушення правил конкуренції своїми суперниками на ринку, отримують покарання в вигляді збитків або витісняються з ринку (негативні санкції).

Функція розподілу. Конкуренція не тільки включає стимули до вищої продуктивності, але і дозволяє розподіляти доход серед підприємств і домашніх господарств у відповідності з їхнім ефективним внеском. Це відповідає панівному в конкурентній боротьбі принципу винагородження за результатами.

Функція контролю. Конкуренція обмежує й контролює економічну потужність кожного підприємства. Наприклад, якщо монополіст може призначати єдино можливу ціну, то конкуренція надає покупцеві можливість вибору серед декількох продавців. Чим досконаліше конкуренція, тим справедливіше ціна.

Політика держави в області конкуренції спрямована на те, щоб конкуренція могла виконувати свої функції. Керівний принцип «оптимальної інтенсивності конкуренції» в якості цілей політики в області конкуренції передбачає, що:

· технічний прогрес швидко поширюється щодо виробництва (інновація під тиском конкуренції);

· підприємства гнучко адаптуються до зміни умов, наприклад, до потреб споживачів (адаптація під тиском конкуренції).

Масштаб інтенсивності конкуренції визначається тим, наскільки швидко переваги в прибутку втрачаються в результаті успішного відтворення інновацій конкурентами. В першу чергу це залежить від того, наскільки швидко конкуренти реагують на ривок вперед підприємства-піонера і наскільки динамічним є попит.

У відповідності з керівним принципом оптимальної інтенсивної конкуренції сприятливі умови для нормального функціонування суперництва з`являються тоді, коли в економіці існує «широка» олігополія з «помірною» індивідуалізацією продукції. «Вузька» олігополія із сильною індивидуалізацією продукції, навпаки, зменшує інтенсивність конкуренції.

В кожній ринковій економіці існує небезпека того, що учасники конкурентної боротьби спробують ухилитися від обов`язкових норм і ризику, пов`язаних з вільною конкуренцією, вдаючись, наприклад, до змови про ціни чи до імітації товарних знаків. Тому держава повинна видавати нормативні документи, які регламентирують правила конкурентної боротьби. За Смітом сутність конкурентної поведінки виробників становило «чесне» - без змови - суперництво виробників завдяки, як правило, ціновому тиску на конкуренті. Не суперництво у встановленні ціни, а відсутність можливості впливати на ціну є найважливішим моментом у сучасній трактовці поняття конкуренції.

До мінусів можна віднести те, що конкуренція - призводить до економічних криз виробництва, розорення і безробіття, призводить до хижацького використання ресурсів, інколи переростає у недобросовісну конкуренцію.

2. Види конкуренції

Розрізняють такі види конкуренції:

· чиста (ідеальна, досконала) - конкуренція, на ринку з багатьма продавцями та покупцями тотожного, взаємозамінного товару, коли жоден із продавців чи покупців не здатний відчутно вплинути на ціну чи обсяги продажу;

· недосконала - конкуренція, коли ринок не здатний виконувати свої функції, внаслідок чого, наприклад, окремі виробники мають змогу контролювати ціни й обсяги продажу продукції, яку вони виробляють;

· монополістична - конкуренція, яка має місце на ринку з багатьма продавцями і покупцями та значною кількістю товарів, що реалізуються за різними цінами;

· олігополістична (грец. oligos - мало) - конкуренція, на ринку з небагатьма великими продавцями товарів, здатними суттєво впливати на ціни реалізації цих товарів; модель ринкової структури, за якої небагато великих фірм монополізують виробництво і реалізацію основної маси товарів.

Досконала конкуренція

Під досконалою (чистою) конкуренцією розуміють термін, який відповідає ринку, на якому жодна з фірм, чи жоден із споживачів не є достатньо могутніми, щоб вплинути на ринкову ціну.

Конкуренція називається досконалою (чистою), якщо:

· Існує дуже велика кількість ринкових агентів (незалежно діючих продавці, що звичайно пропонують свою продукцію на високоорганізованому ринку. Прикладом є ринки сільськогосподарських товарів, фондова біржа і ринок іноземних валют).

· Стандартизована продукція (конкурентні фірми виробляють однорідну продукцію, споживачеві байдуже у якого продавця купувати продукцію).

· Жодного контролю над ціною (окремий конкурентний виробник згоджується з ціною. Він знаходиться у владі ринку; ціна продукту є дана величина, на яку виробник не впливає).

· Вільне входження в галузь і вихід з неї (нові фірми можуть вільно входити, а існуючі - вільно покидати досконало конкурентні галузі).

· Наявність і доступність ринкової інформації.

· Висока мобільність ресурсів.

· Раціональна поведінка ринкових об'єктів.

Отже, досконала конкуренція має свої особливості (риси чи ознаки), що дає можливість вважати її важливим інструментом мікроекономічного аналізу.

Особливість досконалої конкуренції полягає в тому, що окрема конкурентна фірма не може відчутно вплинути на ринкову ціну, встановити ціну вище, ніж ринкова, оскільки на ринку існує дуже велика кількість інших продавців-конкурентів і покупці можуть придбати необхідну кількість цієї продукції у інших продавців за ринковою ціною.

Ринкова ціна формується на ринку під впливом попиту і пропозиції. Важливою проблемою є пристосування виробника до цін.

Недосконала конкуренція

Це конкуренція, яка тією чи іншою мірою пов'язана з певним обмеженням вільного підприємництва. Для недосконалої конкуренції характерна незначна кількість фірм у кожній сфері підприємницької діяльності, можливість якоїсь групи підприємств впливати на кон'юнктуру ринку. При недосконалій конкуренції існують жорсткі бар'єри для проникнення на конкретні ринки нових підприємців, немає близьких замінників продукту, що виробляється привілейованим виробником.

Олігополістична конкуренція

Олігополія характеризується небагаточисельністю учасників конкуренції - коли відносно мала (в межах десятку) кількість фірм панує на ринку товарів чи послуг. Класичним прикладом олігополії є «велика трійка» в США - «Дженерал моторз», «Форд», «Крайслер».

За умов олігополії можуть вироблятися як однорідні, так і диференційовані товари. Однорідність найчастіше має місце на ринках сировини й напівфабрикатів: руди, нафти, сталі, цементу тощо; диференціація - на ринках споживчих товарів.

Небагаточисельність фірм сприяє монополістичним угодам між ними: щодо встановлення цін, розділу чи розподілу ринків або щодо інших способів обмеження конкуренції між ними. Доведено, що конкуренція на олігополістичному ринку тим інтенсивніше, чим нижче рівень концентрації виробництва (велика кількість фірм), і навпаки.

Важливу роль в характері конкурентних відносин на такому ринку відіграють обсяг і структура тої інформації про конкурентів і про умови попиту, якою фірми володіють: чим менше такої інформації, ти більш конкурентним буде поведінка фірми. Основна відмінність олігополістичного ринку від ринку досконалої конкуренції пов`язано з динамикою цін. Якщо за досконалої конкуренції вони пульсують безперервно й безсистемно залежно від коливань попиту й пропозиції, то за олігополії ціни мають тенденцію до стійкої фіксації й змінюються не так часто. Типовим є т.зв. лідерство в цінах, коли їх переважно диктує одна провідна фірма, інші ж олігополісти ідуть слідом за лідером. Доступ до ринку новим продавцям утруднений. В разі згоди олігополістів з приводу цін, конкуренція все більше зміщується в напрямі якості, реклами і індивідуалізації.

Монополістична конкуренція

За умов монополістичної конкуренції велика кількість виробників пропонує схожу, але не ідентичну продукцію, тобто на ринку присутні гетерогенні товари. Якщо за умов досконалої конкуренції фірми виробляють стандартизовану (однорідну) продукцію, то за умов монополістичної конкуренції виробляється диференційована продукція. Диференціація стосується передовсім якості продукту чи послуг, завдяки чому у споживача складаються цінові переваги. Продукція може бути диференційована також за умовами післяпродажного обслуговування (для товарів тривалого користування), за близькістю до покупців, за інтенсивністю реклами тощо.

Таким чином, фірми на ринку монополістичної конкуренції вступають в суперництво не тільки за допомогою цін, але й шляхом всебічної диференціації продукції й послуг. Монопольність в такій моделі полягає в тому, що кожна фірма за умов диференціації продукції має певною мірою монопольну владу над своїм товаром; вона може підвищувати й знижувати ціну на нього незалежно від дій конкурентів, хоч ця влада і обмежується наявністю виробників аналогічних товарів.

За такої моделі ринку фірми прагнуть розширяти свою область переваг шляхом індивідуалізації своєї продукції. Це відбувається передовсім за допомогою товарних знаків, найменувань і рекламної кампанії, які наголошують на відмінностях товарів.

Монополістична конкуренція відрізняється від досконалої за наступними ознаками:

· на ринку продаються не гомогенні, а гетерогенні товари;

· для учасників ринку нема повної прозорості ринку, й вони діють не завжди відповідно до економічних принципів;

· підприємства прагнуть розширити свою область переваг шляхом індивідуалізації своєї продукції;

· доступ на ринок для нових продавців при монополістичній конкуренції утруднений через наявність переваг.

Монополії

Монополія (від гр. «monos» - один; «poleo» - продаю) - це захоплення фізичною чи юридичною особою частини або всього ринкового простору і встановлення на ньому свого панування. У вузькому розумінні монополія означає виключне право на володіння будь-чим або на здійснення якихось заходів.

Монополія - це підприємство або група підприємств, що випускає значну частину продукції даної галузі, або декількох галузей і може диктувати ринку ціни. Можливість диктувати ціни є найбільш визначальним критерієм монопольного утворення.

У наукових працях і підручниках визначають такі основні форми монополій, як картелі, синдикати, трести і концерни.

Картель - це об'єднання кількох підприємств однієї галузі виробництва, яке не ліквідовує їх виробничої або комерційної самостійності, але передбачає угоду між ними з окремих питань: розподілу ринків збуту, рівня цін, квотування виробництва тощо.

Синдикат - об'єднання підприємств однієї галузі промисловості, які створюють спільну гуртово-збутову контору. Таким чином, залишаючи за собою виробничу незалежність, члени синдикату втрачають комерційну.

Трест - акціонерне товариство, члени якого втрачають як виробничу, так і комерційну незалежність. Управління ведеться радою директорів. Може охоплювати підприємства різних галузей промисловості.

Концерн - це об'єднання юридично незалежних підприємств різних галузей промисловості через систему контрольних пакетів акцій.

З урахуванням охоплення економіки виділяються:

1. Чиста монополія (один продавець, доступ на ринок закритий, повний контроль над ціною);

2. Абсолютна монополія (знаходиться в руках держави або господарських органів).

Залежно від причин виникнення розрізняють наступні види монополій:

1. Природна монополія - нею володіють власники і організації, що володіють рідкісними та невідтворюваних ресурсами, а також галузі інфраструктури (громадський транспорт і т.д.).

2. Легальні монополії, що утворюються на законній підставі (патенти і т.д.)

3 Штучні монополії. Під цією назвою мається на увазі об'єднання підприємств, що створюється заради одержання монополістичних вигод. Ці монополії навмисно змінюють структуру ринку:

· Створюють бар'єри для входження на ринок нових фірм;

· Обмежують аутсайдерам (підприємствам, які не увійшли до монополістичне об'єднання) доступ до джерел сировини і енергоносіїв;

· Створюють дуже високий (порівняно з новими фірмами) рівень технологій;

· Застосовують більш великий капітал;

· «Забивають» нові фірми добре поставленої рекламою.

В умовах монополістичної форми господарювання конкуренція носить досить складний характер. По-перше, монополія в сучасних умовах має досить точну інформацію про споживачів і потенційних конкурентів. По-друге, за допомогою реклами монополія робить істотний вплив на формування попиту споживачів, так як для великих монополій реклама є більш доступною. По-третє, монополія через канали фінансових і політичних зв'язків впливає на замовника в особі державних установ або на компанію контрагентів. Ці моменти, як правило, знижують рівень ризику в процесі конкуренції та забезпечують отримання монопольного прибутку.

3. Методи здійснення конкурентної боротьби

Конкуренцію можна поділити на сумлінну і несумлінну (нечесну).

Основними методами сумлінної конкуренції є:

· підвищення якості продукції;

· зниження цін («війна цін»);

· реклама;

· розвиток до- і післяреалізаційного обслуговування;

· створення нових товарів і послуг із використанням досягнень НТР і т. ін.

Сумлінна конкуренція поділяється на цінову і нецінову.

Цінова конкуренція означає, що головним методом боротьби проти конкурентів є ціна. У такій боротьбі перемагає той, хто домагається нижчої, ніж ринкова ціна, вартості своєї продукції. Це, по суті, боротьба за скорочення витрат виробництва завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, наукової організації праці, підвищенню її продуктивності.

Нецінова конкуренція пов'язана зі стратегією боротьби, спрямованої не на зміну цін, а на створення зовнішніх умов, які поліпшують реалізацію продукції.

Способи конкурентної боротьби:

· Поліпшення якості продукції. Відомо, що одна продукція може мати різну якість на різних підприємствах. Причиною цього є в основному порушення технології виробництва. Крім технологічної дисципліни, тут можливе використання технічних новинок, які становлять комерційну таємницю.

· Використання реклами. Усі рекламні заходи розраховані на те, щоб привернути увагу покупців, інформувати про споживчі властивості товару, спонукати споживача на покупку, нагадати про існування того чи іншого товару.

· Реклама формує уявлення про особливі якості товару, хоча його споживча вартість при цьому часто залишається без змін. Мета реклами - акцентувати увагу на торговельних знаках і фірмових клеймах.

· Умови продажу товару. Фірма зобов'язується здійснювати ремонт виробу, надавати запасні частини, провадити безплатні консультації щодо використання свого товару.

Нечесна конкуренція - це діяльність господарського суб'єкта, спрямована на одержання комерційної вигоди і забезпечення домінуючого становища на ринку, яка не виключає обман споживачів, партнерів, інших господарських суб'єктів і державних органів.

Методи здійснення нечесної конкуренції

· Дезінформація споживачів - поширення виробником неправильних відомостей про споживчі властивості товару (клас, сорт, якість виготовлення).

· Використання товарного знака, фірмового найменування або маркування товару без дозволу господарського суб'єкта, на ім'я якого вони зареєстровані. Зазвичай використовуються товарні бланки, маркування фірм, продукція яких користується великим попитом.

· Поширення неправдивих повідомлень про товари своїх конкурентів. Така інформація, звичайно, завдає шкоди діловій репутації конкурентів і негативно відбивається на результатах їхньої комерційної діяльності.

· Намагання деяких фірм впливати на постачальників ресурсів і банки для того, щоб вони відмовляли конкурентам у постачанні сировини, матеріалів, а також у наданні кредитів.

· Переманювання провідних спеціалістів конкурентів шляхом підкупу, встановлення вищих окладів та надання різних пільг.

· До нечесної конкуренції можна віднести також порушення законів.

4. Способи поведінки господарюючих суб'єктів в умовах конкуренції

Основними особливостями зовнішнього середовища функціонування вітчизняних підприємств є багатовекторна спрямованість і високий темп проведення економічних перетворень, мінливість та динамізм, значний ступінь ризику та невизначеності. За таких умов суб'єктам господарювання необхідно вчасно виявляти зміни в середовищі, ідентифікувати тенденції їхнього розвитку, розробляти й реалізувати систему заходів щодо ліквідації або зменшення негативних наслідків впливу та використання сприятливих умов.

Сучасні умови господарювання зумовлюють істотні відмінності стратегічного управління, а саме: скорочення періоду прийняття стратегічних управлінських рішень, ускладнення зв'язків підприємства з іншими суб'єктами ринку, мінливість можливостей і загроз зовнішнього середовища функціонування підприємства, зростання ролі вірогідної інформації у прийнятті управлінських рішень тощо.

За таких умов, чіткий прогноз та врахування змін факторів зовнішнього макро- і мікросередовищ дозволить підприємству досягти довгострокових конкурентних переваг, сприятиме розробці успішної стратегії. Тип стратегії повинен відповідати особливостям зовнішнього середовища і можливостям підприємства. Засобом досягнення такої відповідності є стратегічна поведінка як форма розвитку підприємства, що характеризується швидким реагуванням і гнучким пристосуванням внутрішніх можливостей підприємства до майбутніх змін зовнішнього середовища його функціонування.

Необхідною передумовою ефективної стратегічної адаптації підприємства є вірний вибір стратегічних цілей й напрямків стратегічного розвитку, які повинні бути узгодженими з потребами суспільства, характером зовнішнього середовища та внутрішніми можливостями підприємства. Тобто, стратегічна поведінка підприємств повинна бути націлена на забезпечення захисту від зовнішніх загроз, використання підприємствами ринкових можливостей та дій, які сприяють захисту конкурентної позиції компанії та її довгострокової прибутковості.

В сучасній науковій літературі виділяють значну кількість напрямів стратегій розвитку та типів стратегічної поведінки.

До базових стратегій розвитку відносять: концентрованого (інтенсивного) росту, інтегрованого росту, диверсифікованого росту, цілеспрямованого скорочення.

А.А. Томпсон, А.Дж. Стрикленд створюють ієрархію стратегій: корпоративна - ділова - функціональна - оперативна. Автори відзначають, що обрання стратегії пов'язане з досягненням необхідних результатів з урахуванням стану підприємства, його стратегічного потенціалу та перспектив.

Портер виділяє п'ять категорій конкурентних стратегій, від яких залежить конкурентоспроможність підприємства, основними з яких є: лідерство за витратами, широкої диференціації, оптимальних витрат, сфокусована стратегія на низьких витратах, сфокусована стратегія на диференціації продукції.

Проте, в наш час, в умовах нестабільного економічного середовища забезпечити ефективний розвиток підприємств за рахунок концентрації ресурсів можливо шляхом впровадження стратегії інтеграції та створення інтегрованих структур, які є формою взаємодії між підприємствами, установами, науково-дослідними організаціями, фінансовими структурами. Інтегровані формування спрямовані на поєднання можливостей високотехнологічного виробництва й концентрованого фінансового капіталу з метою забезпечення стабільних умов функціонування, збільшення конкурентних переваг та рівня конкурентоспроможності підприємств, створення необхідного інвестиційного потенціалу для інноваційного шляху розвитку.

В той же час, дослідження діяльності підприємств з формування стратегій розвитку свідчать, що в інтегрованих структурах може розроблятися та впроваджуватися індивідуальна стратегічна поведінка за кожним напрямком бізнесу у загальній стратегії розвитку.

5. Поведінка фірми в умовах досконалої конкуренції

конкуренція досконалий реформа боротьба

Поведінка фірми в короткостроковому періоді і її рівноваги

Попит на продукцію фірми. Якщо фірма є ціноотримувачем, вона може продати за ринковою ціною будь-яку кількість продукції. У будь-якому разі її поставки на ринок не змінять принципово загальний обсяг галузевого пропозиції.

При аналізі поведінки фірми використовується важливе теоретичне припущення, що виробник веде себе раціонально. Принцип раціональності поведінки виробника аналогічний принципу, використовуваному споживачем. Тобто виробник буде нарощувати обсяг виробництва до тих пір, поки його граничний дохід не зрівняється з граничними витратами.

Було б помилковим вважати, що фірма завжди отримує економічний прибуток. Більш того, далеко не завжди фірма може отримати нормальний прибуток. Ситуація на ринку може виявитися не сприятливою, а ринкова ціна може опуститися настільки низько, що загальні середні витрати не будуть цілком компенсуватися, отже, не буде і нормального прибутку.

Як би не була неприємна ситуація з економічними збитками, це не означає, що підприємству слід негайно припиняти виробництво, що фірма повинна йти з ринку. У деяких умовах доцільно продовжувати виробництво, незважаючи на збитки. Розглянемо докладніше подібну ситуацію. Якщо фірма закриває провадження, це не означає, що вона звільняється від втрат. Існують постійні витрати, які не залежать від обсягу випущеної продукції. Це платежі, які потрібно здійснювати, навіть якщо фірма взагалі нічого в даний момент не виробляє.

Однак крім постійних витрат існують ще й змінні витрати. Якщо ціна досить висока, щоб покрити цей вид витрат, то раціональним для фірми буде рішення продовжувати виробництво, щоб отримати операційний прибуток і мінімізувати збитки.

Якщо ж ринкова ціна спускається настільки низько, що вона не може покрити не тільки середні витрати в цілому, але навіть і середні змінні витрати, виробництво стає недоцільним навіть у короткостроковому періоді.

Рівновага фірми в довгостроковому періоді.

Якщо типова фірма в галузі отримує економічний прибуток, то в довгостроковому періоді це приверне в галузь нові капітали, відкриються нові фірми, а існуючі в галузі підприємства будуть розширювати виробництво.

Якщо в короткостроковому періоді фірма зазнає збитків, але отримує операційний прибуток, то раціональним довгостроковим рішенням було б скорочення обсягу виробництва і подальший відхід з галузі.

Якщо ціна опускається до такого рівня, що фірми приймають рішення закрити виробництво і залишити галузь, галузевепропозиція скорочується і при колишній величиною галузевого попиту це приведе до підвищення ціни. Цей механізм характеризує «невидиму руку ринку», про яку говорив Сміт. Вільна конкуренція вирівнює позиції всіх виробників і забезпечує їм тільки нормальний прибуток (у довгостроковому періоді).

Масштаб виробництва може мати позитивні і негативні наслідки для фірми. Ефект масштабу може, у свою чергу, бути внутрішнім і зовнішнім. Внутрішній ефект масштабу зумовлений зміною розмірів виробництва самої фірми. Зовнішній ефект масштабу для фірми пов'язаний не з її власним рівнем виробництва, а з галузевим. Так, якщо галузь розширюється, скорочується і ціна, а значить, довгострокові середні витрати фірми падають. Для фірми це означає зовнішній позитивний ефект масштабу.

6. Модель ринку монополістичної конкуренції

Основна відмінність між ринком досконалої конкуренції і ринком недосконалої конкуренції полягає в тому, що на першому фірми не мають ринкову (монопольної) владою, а на другому - володіють. Монопольна влада означає здатність фірми впливати на ціну своєї продукції, тобто встановлювати її на свій розсуд.

Монополістична конкуренція - тип галузевого ринку, на якому існує досить багато продавців, що продають диференційований продукт, що дозволяє їм здійснювати певний контроль над продажною ціною товару (або послуги). На ринку монополістичної конкуренції діє відносно велике число продавців, кожен з яких задовольняє невелику частку ринкового попиту на загальний тип товару, реалізованого фірмою і її конкурентами.

Крива попиту, як вона бачиться окремої монопольно - конкурентної фірмі, має негативний нахил. Це пояснюється наступним. Якщо товар даної фірми відрізняється від товарів фірм-конкурентів особливими якісними характеристиками, які подобаються певній категорії покупців, тоді фірма може підняти ціну свого товару без падіння продажу до нуля, тому що достатня кількість споживачів готове заплатити більш високу ціну.

Таким чином, монополістична конкуренція схожа на ситуацію монополії тим, що фірми мають здатність контролювати ціну своїх товарів. Одночасно вона схожа і на досконалу конкуренцію, оскільки кожний товар продається багатьма фірмами і на ринку існують досить вільний вхід і вихід.

Позитивна економічна прибуток, яку отримують монопольно - конкурентні фірми в короткостроковому періоді, на довгостроковому етапі буде стимулювати вступ на ринок інших фірм. У міру випуску ними нових товарів дана фірма буде втрачати свою частку реалізації на ринку.

При цьому фірма ще буде володіти монопольною владою: крива попиту як і раніше нахилена вниз, так як фірмова марка товару є унікальною. Але вступ на ринок інших фірм і конкуренція звели її прибуток до нуля.

Модель олігопольний ринкової структури

Розглянемо як приклад просту модель дуополії (дві фірми конкурують один з одним), вперше представленої французьким економістом О. Курно в 1838 р.

Припустимо, фірми виробляють однорідний товар і знають криву ринкового попиту. Кожна фірма має вирішити, скільки продукції випускати, і обидві фірми приймають свої рішення в один і той же час. При прийнятті виробничих рішень кожна фірма повинна пам'ятати, що її конкурент теж приймає рішення за обсягом виробництва і що кінцева ціна буде залежати від сукупного обсягу виробництва обох фірм.

Суть моделі Курно полягає в тому, що кожна фірма приймає обсяг виробництва свого конкурента постійним, а потім приймає власне рішення щодо обсягу виробництва. При цьому і та, і інша фірма прагнуть до максимізації власного прибутку.

Отже, в галузі працюють лише дві фірми.

В цій моделі дві фірми одночасно намагаються вирішити: яку кількість продукції їм виробляти. Тут кожна фірма повинна передбачати, який випуск продукції в іншої фірми, щоб прийняти рішення щодо власного випуску. Передбачаючи той чи інший випуск іншої фірми, дана фірма в залежності від цього вибирає свій власний випуск, що максимізує її прибуток. Отже, рівновага в моделі Курно досягається, коли обидві фірми правильно оцінюють можливий випуск конкурента і тому з успіхом максимізують свої власні прибутки (тобто одночасно вибирають оптимальні обсяги випуску).

Висновок

Конкуренція є необхідною і визначальною умовою нормального функціонування ринкової економіки. Явище конкуренції має свої плюси й мінуси. До позитивних рис можна віднести: активізацію інноваційного процесу, гнучке пристосування до попиту, висока якість продукції, високу продуктивність праці, мінімізацію витрат, реалізацію принципу оплати праці за її якістю й кількістю, можливість регулювання з боку держави. До негативних наслідків - те, що перемога одних супроводжується тяжкою, а подекуди катастрофічною поразкою інших, застосування нечесних прийомів, надмірна експлуатація природних ресурсів, екологічні порушення і т.і.

Надмірна монополізація, поява конкурентної боротьби між монополіями, без відповідного контролю з боку держави може призвести до створення, так би мовити, «держав у державі», якими і є сучасні ТНК. Монополізм призводить до уповільнення науково-технічного прогресу, консервує низька якість продукції, роблять цю продукцію неконкурентоспроможною на світовому ринку, втрачаються стимули пошуку більш ефективних рішень при розв'язанні проблем організації виробництва.

В наш час набули великого розвитку різноманітні маркетингові дослідження, що мають на меті вивчення запитів споживача, його відношення до тих чи інших товарів, оскільки знання виробником подібної інформації дозволяє йому точніше уявляти майбутніх покупців його продукції, точніше розуміти й прогнозувати ситуацію на ринку в результаті його дій, зменшувати ризик невдачі тощо.

Говорячи про негативні методи здійснення конкурентної боротьби необхідно зазначити, що конкуренції притаманне й таке явище, як промислів шпигунство. Звичайно, не можна заперечувати певну ефективність промислового шпигунства, наприклад він здійснює значний вплив на розвиток військово-промислового комплексу. Проте промислове шпигунство не може замінити розвитку в галузевих, державних і глобальних масштабах, не може замінити науково-дослідницькі роботи, відкриття, адже, якщо постійно користуватися чужим, вкраденим, то при цьому втрачається деякий власний потенціал розвитку, що зрештою веде до регресу.

В цілому ж, конкуренція має менше негативних ознак, ніж позитивних; конкуренція - значно менше лихо, ніж монополія, яка зловживає своїм панівним положенням в економіці.

Конкуренція - визначальна умова підтримання динамізму в економіці, за умов конкуренції створюється більше національне багатство при меншій вартості кожного виду продукції порівняно з монополією й плановою економікою.

Список літератури

1. Фрідкін Л. Між монополією і концентрацією буде балансувати антимонопольне регулювання / / Економічна Газета. -2005. - №64 (882) від 26.08.2005.

2. Журавльова Г.П. Економіка: підручник / Г.П. Журавльова. - М.: Економіст, -2005.

3. Калина А.В., Осокіна В.В. Економічна теорія і практика господарювання: Навч. посібник. - К.: МАУП, 2005.

4. Основи економічної теорії/ С.В. Мочерний, С.А. Єрохін, Л.О. Каніщенко та ін. За ред. С.В. Мочерного. - К.: ВЦ «Академія», 2007.

5. Економічна теорія: Уч. посіб. / Под ред. Н.І. Базилєва, С.П. Гурко. - Мн.: Книжковий будинок, Екоперспектіва, 2004. -637 с.

6. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань: Навч. посіб. - К.2007.

7. Ковальчук В.М. Загальні основи ринкової економіки. Тернопіль СМП «Астон». 2008

8. Будаговська Н. Мікроекономіка і макроекономіка. К. 2003

9. Ватаманюк З., Панчишин С. Макро - мікроекономіка. К. 2009.

10. Економіка. Підручник / За ред. А.С. Булатова. - М.: МАУП, 2001.

11. Економічна теорія (політекономія). Підручник / За ред. В.І. Відяніна, Г.П. Журавльової. - М.: РЕА, 2007.

12. Курс економіки. Підручник / Під ред. Б.А. Райзберг. - М.: ИНФРА-М, 2009.

Размещено на Allbest.ru