Визначення основних засобів як економічної категорії та їх оцінка

В умовах сучасної платіжної кризи суттєво зростає дебіторська заборгованість. Відвертання коштів в дебіторську заборгованість призводить до фінансових ускладнень. В результаті підприємство - дебітор може відчувати нестачу грошових коштів на придбання виробничих запасів, виплату заробітної плати, розрахунки з бюджетом. В результаті заморожування коштів в дебіторській заборгованості призводить до сповільнення оборотності капіталу. Тому аналіз дебіторської заборгованості повинен проводитися в напрямку вивчення та оцінки її складу і структури; реальності її виникнення; її впливу на фінансовий стан підприємства. Для ліквідації негативного впливу дебіторської заборгованості на фінансовий стан кожне підприємство повинно бути зацікавлене в скороченні термінів платежів шляхом оформлення передоплати, покращення розрахунків, своєчасного оформлення розрахункових документів, впровадження вексельної форми розрахунків.

2.2 Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами

Невід'ємною умовою здійснення господарської діяльності є забезпечення підприємства, поряд з матеріальними і трудовими ресурсами, необхідними основними засобами - будинками, спорудженнями, транспортними й іншими засобами.

Основні засоби - один з найважливіших чинників будь-якого виробництва. Їх стан і ефективне використання прямо впливають на кінцеві результати господарської діяльності підприємств. Раціональне використовування основних фондів сприяє поліпшенню всіх техніко-економічних показників, в тому числі збільшенню випуску продукції, зниженню її собівартості, трудомісткості виготовлення.

Основні засоби являють собою один з видів виробничих ресурсів. Оцінка ефективності їхнього використання заснована на застосуванні загальної для усіх видів ресурсів технології оцінки, що припускає розрахунок і аналіз показників віддачі і ємності.

Задачі аналізу основних засобів:

- визначити забезпеченість підприємства та його структурних підрозділів основними засобами ;

- встановити причини зміни їхнього рівня;

- розрахувати вплив використання основних засобів на обсяг виробництва продукції;

- вивчити ступінь використання виробничої потужності підприємства й обладнання;

- виявити резерви підвищення інтенсивності й ефективності використання основних засобів;

- вивчення складу і динаміки основних засобів, технічного стану і темпів оновлення активної їх частини, технічного переоснащення і реконструкції підприємства, упровадження нової техніки, модернізації і заміни морально застарілого обладнання;

- визначення показників використання основних виробничих фондів, фондовіддачі і фондомісткості, а також чинників, що на них впливають.

Аналіз зазвичай починається з вивчення наявності основних засобів, їхньої динаміки та структури. Основні засоби підприємства поділяються на промислово-виробничі і непромислові, а також на засоби невиробничого призначення. Виробничу потужність підприємства визначають промислово-виробничі засоби. Крім того, прийнято виділяти активну частину і пасивну частину основних засобів, а також окремі підгрупи відповідно до їхнього функціонального призначення. Така деталізація необхідна для виявлення резервів підвищення ефективності використання основних засобів на основі оптимізації їхньої структури. Великий інтерес при цьому становить співвідношення активної і пасивної частин, силових і робочих машин, оскільки від їхнього оптимального поєднання багато в чому залежать фондовіддача, рентабельність фондів і фінансовий стан підприємства.

Важливе значення має аналіз вивчення руху і технічного стану основних засобів, що проводиться на підставі таких показників, як: коефіцієнт зносу, коефіцієнт придатності, коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття, коефіцієнт приросту, частка зданих в операційну оренду основних засобів, частка взятих в операційну оренду основних засобів тощо.

Коефіцієнт зносу характеризує ту частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах, а коефіцієнт придатності - частку не перенесеної на створюваний продукт вартості. Що нижчий коефіцієнт зносу (вищий коефіцієнт придатності) то ліпшим є технічний стан основних засобів.

Коефіцієнт оновлення характеризує інтенсивність введення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду.

Коефіцієнт вибуття засобів характеризує рівень інтенсивності їх вибуття зі сфери виробництва.

Коефіцієнт приросту основних засобів характеризує рівень приросту основних засобів, або окремих його груп за період.

Загальним показником ефективності використання основних засобів є фондовіддача - виробництво продукції на одну гривню основних засобів (відношення обсягу продукції у грошовому виразі, виробленої підприємством, до середньорічної вартості основних засобів):

(2.1)

де - фондовіддача;

ВР - виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг без ПДВ, акцизів і інших відрахувань з доходу;

ОПФ і ОПФ - вартість основних виробничих фондів підприємства відповідно на початок і кінець аналізованого періоду;

- середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства, грн.

Показник фондовіддачі характеризує об'єм виробництва (або реалізації) продукції (послуг), що доводиться на гривню середньорічної вартості основних фондів. Її рівень залежить не тільки від фондовіддачі, але і від рентабельності продажу, а також від частки реалізованої продукції в загальному об'ємі її випуску. Цей коефіцієнт має очевидну економічну інтерпретацію, показуючи, скільки гривень виручки від реалізації доводиться на одну гривню вкладень в основні засоби.

Фондовіддачу можна розрахувати також по прибутку підприємства. Тоді цей показник відображатиме фінансову віддачу фондів.

Показник фондовіддачі може бути визначений як в цілому по всій масі основних виробничих фондів підприємства, так і по їх активній частині. При розрахунку фондовіддачі слід мати на увазі, що у вартості основних фондів враховуються власні і орендовані засоби; не враховуються основні фонди, що знаходяться на консервації, а також здані в оренду іншим підприємствам.

Підвищення фондовіддачі призводить за інших рівних умов до зниження суми амортизаційних відрахувань, яка доводиться на 1 грн. готової продукції, і відповідно сприяє підвищенню частки прибутку в ціні товару.

Фондомісткість - показник, обернений до фондовіддачі: він показує скільки в середньому (за вартістю) використовується на підприємстві основних виробничих засобів для випуску продукції вартістю в 1 гривню.

Фондомісткість використовується для планування і визначення додаткової потреби або економії, виходячи з показників плану і результатів раніше проведеного аналізу:

(2.2)

Особливий сенс набувають розрахунок і оцінка фондомісткості в динаміці. Зміна фондомісткості показує приріст або зниження вартості основних засобів на 1 гривню готової продукції і застосовується при визначенні суми відносної економії або перевитрати засобу в основних фондах. При цьому економія або додаткова потреба буде рівна:

(2.3)

де К- фактична фондомісткість;

К- планова фондомісткість.

При цьому економія або додаткова потреба, викликана зростанням продукції, може бути розрахована таким чином:

(2.4)

де , - планова і фактична середня вартість виробничих фондів;

,- плановий і фактичний об'єм продукції.

Подальший аналіз отриманих результатів може проводитись в двох напрямках:

- у разі підвищення фондомісткості і збільшення потреби у фондах слід проаналізувати причини цього збільшення (зниження об'ємів продукції і погіршення завантаження устаткування, зростання його вартості, припустимо в результаті його переоцінки і т.п.) і визначити джерела покриття цієї додаткової потреби;

- у разі зниження фондомісткості і зменшення потреби в основних фондах необхідно подивитися, чи не з'явиться в цьому випадку зайве або недозавантажене устаткування.

Фондоозброєність праці розраховується, як відношення середньої вартості основних засобів основного виду діяльності до кількості робітників у найбільшу зміну або до їх середньоспискової чисельності.

Технічний стан основних фондів характеризується ступенем їх оновлення, вибуття, віковим складом обладнання. Чим нижче коефіцієнт зносу основних засобів, тим краще стан, в якому вони знаходяться. Ступінь оновлення основних фондів характеризується відношенням вартості основних фондів, які надійшли за звітний період, до вартості їх на кінець періоду. Вона показує величину введених у дію основних засобів за той чи інший період.

Більш високий коефіцієнт оновлення активної частини фондів в порівнянні з аналогічним коефіцієнтом, розрахованим по усім фондам, показує, що оновлення основних фондів здійснюється на підприємстві за рахунок активної їх частини і позитивно впливає на показник фондовіддачі. Коефіцієнт вибуття показує частку основних фондів, щороку вибувших з виробництва. Зокрема, рівень зносу основних засобів свідчить про їхню придатність до дальшої експлуатації, й орієнтовну тривалість у майбутньому. Реальну забезпеченість підприємства основними засобами можна точніше визначити за залишковою вартістю - різницею між первісною вартістю об'єктів і нарахованою сумою зносу.

Форми і темпи відновлення основних засобів обумовлені доцільністю реконструкції, заміни, модернізації груп і видів обладнання.

Що більше коефіцієнт вибуття засобів наближається до коефіцієнту оновлення, то нижчим є рівень зносу засобів і ліпшим їх технічний стан. Зростання його означає оновлення матеріальної бази підприємства.

Підвищення питомої ваги активної частини фондів характеризує прогресивність їх структури, зростання технічної оснащеності підприємства, сприяє збільшенню випуску продукції, зростанню фондовіддачі. Причому темпи зростання машин і устаткування повинні, як правило, випереджати темпи зростання інших основних фондів.

Скажімо, недостатня забезпеченість підприємства, основними засобами призводить до їхнього надто інтенсивного використання, передчасного зносу, надмірних витрат на ремонти, зрештою звичайної ліквідації. Одночасно роботи виконуються несвоєчасно, або порушується технологія їхнього виконання, відтак зростають втрати продукції. Наявність зайвих основних засобів теж небажана, оскільки при цьому вони скуповуються занадто довго. До того ж це зумовлює додаткові витрати на їх зберігання, підтримання в робочому стані і т.п.

2.3 Аналіз ефективності використання основних засобів

Від оснащеності підприємства основними засобами й ефективного їх використання, передусім від ефективного використання основних виробничих засобів, вирішальною мірою залежить обсяг виробництва товарів і послуг та пов'язані з ним кінцеві результати діяльності підприємства.

Фондовіддача являє собою один з основних факторів, які визначають обсяг продукції підприємства, тому необхідно детально проаналізувати, які фактори в свою чергу впливають на неї. Причому треба мати на увазі, що показник фондовіддачі вкрай складний, на нього впливає безліч факторів, значна частина їх між собою пов'язані і супідрядні (наприклад, трудомісткість продукції і виробіток продукції за одиницю часу роботи устаткування, додержання нормативних термінів перебування устаткування у ремонтах і на техобслуговуванні, коефіцієнт змінності роботи устаткування тощо).

Важливо вибрати такі фактори, які, по - перше, прямо пов'язані з рівнем фондовіддачі і характеризують її як з точки зору екстенсивного завантаження (завантаження за часом) знарядь праці, так і з точки зору інтенсивності їх використання, а також з погляду їх вартості, що склалася на ринку, адже фондовіддача є вартісним показником. По-друге, набір таких факторів має містити параметри, які мають кількісну визначеність і можуть бути взяті з даних бухгалтерського і управлінського обліку.

При розрахунку фондовіддачі варто мати на увазі, що у вартості основних фондів враховуються власні й орендовані засоби; не враховуються основні фонди, що знаходяться на консервації, а також здані в оренду іншим підприємствам.

При оцінці динаміки фондовіддачі вихідні дані приводять у порівнянний вид. Обсяг продукції варто скорегувати на зміну оптових цін і структурних зрушень, а вартість основних засобів - на коефіцієнт переоцінки.

Проводячи дослідження, необхідно враховувати, що використання основних засобів визнається ефективним, якщо відносний приріст обсягу продукції або прибутку перевищує відносний приріст вартості основних засобів за аналізований період.

основний засіб залізничний транспорт



Рисунок 3.1. - Система фондовіддачі

Співвідношення темпів приросту вартості основних засобів і темпів приросту обсягів виробництва дозволяє визначити граничний показник фондомісткості, тобто приріст основних засобів на 1 % приросту продукції. Якщо граничний показник фондомісткості менше 1, мають місце підвищення ефективності використання основних засобів та збільшення коефіцієнта використання виробничої потужності.

Збільшення фондовіддачі призводить до відносної економії виробничих основних засобів і збільшення обсягу продукції, що випускається. Відносна економія основних засобів розраховується як різниця між величиною середньорічної вартості основних засобів звітного періоду і середньорічної вартості основних засобів базового (попереднього) року, скоригованої на збільшення обсягу виробництва продукції.

Вивчивши узагальнюючі показники ефективності використання основних засобів, необхідно провести більш детальний аналіз використання виробничого обладнання. Насамперед, перевіряється забезпеченість підприємства обладнанням, повнота його використання.

Обладнання - найактивніша частина основних засобів. Зростання його питомої ваги вважається прогресивною тенденцією.

Аналіз роботи обладнання базується на системі показників, що характеризують використання його чисельності, часу роботи і потужності.

Розрізняють обладнання наявне і встановлене (здане в експлуатацію), фактично використовуване у виробництві, те, що перебуває в ремонті і в модернізації, та резервне. Найбільшого ефекту досягають, якщо за величиною перші три групи приблизно однакові.

Для оцінки використання наявне обладнання порівнюють з встановленим, а встановлене - з працюючим, тому що не все наявне обладнання може бути встановлено і не все встановлене обладнання перебуває в експлуатації. Задача найбільш повного використання обладнання полягає в тому, щоб звести до мінімуму кількість невстановленого обладнання. З цією метою необхідно зближення величин, які характеризують кількість наявного, встановленого і працюючого обладнання.

Для характеристики ступеня залучення обладнання у виробництво розраховують такі показники:

– коефіцієнт використання наявного обладнання:

Кн = Кількість діючого обладнання / кількість наявного обладнання

– коефіцієнт використання парку встановленого обладнання:

Ку = Кількість діючого обладнання / кількість встановленого обладнання

Різниця між кількістю наявного і встановленого обладнання, помножена на плановий середньорічний виробіток продукції на одиницю обладнання, - це потенційний резерв зростання виробництва продукції за рахунок збільшення кількості діючого обладнання.

При цьому потенціальний резерв збільшення виробництва продукції за рахунок збільшення кількості діючого обладнання - це різниця між кількістю наявного та встановленого обладнання, помножена на базовий середньорічний виробіток продукції на одиницю обладнання.

Показники ефективності експлуатації обладнання поділяють на дві групи:

- показники екстенсивного використання (за часом);

- показники інтенсивного використання (за потужністю).

Показники першого типу характеризують роботу обладнання за часом або за кількістю (охопленням); кількість обладнання; відпрацьований час; коефіцієнт змінності роботи устаткування; структура парку машин і обладнання. Показники другого типу пов'язані з його виробітком (випуск продукції за 1 машино-годину), тобто визначають рівень використання потужності обладнання, його продуктивність.

Вихідними даними при аналізі екстенсивного використання обладнання є баланс робочого часу роботи обладнання.

Для характеристики ступеня екстенсивного завантаження обладнання вивчають баланс часу його роботи. До нього входять:

- календарний фонд часу - максимально можливий час роботи обладнання (кількість календарних днів множать на 24 і на кількість одиниць встановленого обладнання);

- режимний фонд часу - (кількість одиниць встановленого обладнання множать на кількість робочих днів звітного періоду на кількість годин щоденної роботи з урахуванням коефіцієнта змінності);

- можливий фонд - відрізняється від режимного часу перебування обладнання в плановому ремонті і в модернізації;

- плановий фонд - час роботи обладнання за планом;

- фактичний фонд відпрацьованого часу за даними обліку.

Порівняння фактичного і планового календарних фондів часу дає змогу встановити ступінь виконання плану введення обладнання в експлуатацію за кількістю і термінами; календарного і режимного - можливості кращого використання обладнання за рахунок підвищення коефіцієнта змінності, а режимного і планового - резерви часу за рахунок скорочення його витрат на ремонт.

Для характеристики використання часу роботи обладнання застосовують такі показники:

- коефіцієнт використання календарного фонду часу;

- коефіцієнт використання режимного фонду часу;

- коефіцієнт використання планового фонду часу;

- коефіцієнт використання можливого фонду часу.

Сукупність фондів часу дає можливість проаналізувати час роботи обладнання. Порівняння календарного і режимного фондів часу дає можливості кращого використання за рахунок підвищення коефіцієнта змінності, а режимного і можливого - за рахунок кращого використання обладнання за рахунок скорочення витрат часу на ремонт в робочий час.

Висновки до ІІ розділу

В другому розділі дипломної роботи було представлено методику аналізу використання основних засобів підприємства залізничного транспорту. Проаналізовано показники оцінки майнового стану підприємства, показники забезпеченості підприємства основними засобами, показники ефективності використання основних засобів.

Отже, основні виробничі фонди підприємств, які беруть участь у процесі виробництва, підлягають фізичному та моральному зносу, старіють, в результаті чого знижуються їх експлуатаційні можливості. Стан і використання основних виробничих фондів є важливою умовою, фактором забезпечення нормальних умов процесу виробництва та підвищення його ефективності. Тому на підприємствах важливу роль грає проведення систематичної оцінки стану основних фондів і аналіз ефективності їх використання.

Показниками, що характеризують стан основних фондів та ефективність їх використання, можуть бути такі, які характеризують: рівень забезпечення підприємства основними фондами; стан основних виробничих фондів; ефективність використання основних виробничих фондів.

Майновий стан підприємства характеризують такі показники, як: вартість та структура майна, що має підприємство у своєму розпорядженні; коефіцієнт зносу основних засобів; коефіцієнт оновлення основних засобів; коефіцієнт вибуття основних засобів.

Загальним показником ефективності використання основних засобів є фондовіддача. Підвищення фондовіддачі призводить за інших рівних умов до зниження суми амортизаційних відрахувань, яка доводиться на 1 грн. готової продукції, і відповідно сприяє підвищенню частки прибутку в ціні товару.

Фондомісткість - показник, обернений до фондовіддачі: він показує скільки в середньому (за вартістю) використовується на підприємстві основних виробничих засобів для випуску продукції вартістю в 1 гривню. Фондомісткість використовується для планування і визначення додаткової потреби або економії, виходячи з показників плану і результатів раніше проведеного аналізу.

Технічний стан основних фондів характеризується ступенем їх оновлення, вибуття, віковим складом обладнання. Чим нижче коефіцієнт зносу основних засобів, тим краще стан, в якому вони знаходяться. Ступінь оновлення основних фондів характеризується відношенням вартості основних фондів, які надійшли за звітний період, до вартості їх на кінець періоду. Вона показує величину введених у дію основних засобів за той чи інший період.

Підвищення питомої ваги активної частини фондів характеризує прогресивність їх структури, зростання технічної оснащеності підприємства, сприяє збільшенню випуску продукції, зростанню фондовіддачі. Причому темпи зростання машин і устаткування повинні, як правило, випереджати темпи зростання інших основних фондів.

Скажімо, недостатня забезпеченість підприємства, основними засобами призводить до їхнього надто інтенсивного використання, передчасного зносу, надмірних витрат на ремонти, зрештою звичайної ліквідації. Одночасно роботи виконуються несвоєчасно, або порушується технологія їхнього виконання, відтак зростають втрати продукції. Наявність зайвих основних засобів теж небажана, оскільки при цьому вони скуповуються занадто довго. До того ж це зумовлює додаткові витрати на їх зберігання, підтримання в робочому стані і т.п.

Обладнання - найактивніша частина основних засобів. Зростання його питомої ваги вважається прогресивною тенденцією.

Аналіз роботи обладнання базується на системі показників, що характеризують використання його чисельності, часу роботи і потужності.

Розрізняють обладнання наявне і встановлене (здане в експлуатацію), фактично використовуване у виробництві, те, що перебуває в ремонті і в модернізації, та резервне. Найбільшого ефекту досягають, якщо за величиною перші три групи приблизно однакові.

Для оцінки використання наявне обладнання порівнюють з встановленим, а встановлене - з працюючим, тому що не все наявне обладнання може бути встановлено і не все встановлене обладнання перебуває в експлуатації.

Задача найбільш повного використання обладнання полягає в тому, щоб звести до мінімуму кількість невстановленого обладнання. З цією метою необхідно зближення величин, які характеризують кількість наявного, встановленого і працюючого обладнання.

3. Оцінка ефективності використання основних засобів підприємства (на прикладі Кременчуцької дистанції електропостачання Південної залізниці)

3.1 Загальна характеристика Дистанції

Кременчуцька дистанція електропостачання (надалі - Дистанція) є відокремленим структурним підрозділом юридичної особи Статутного територіально-галузевого об'єднання Південна залізниця (далі - Залізниця).

Дистанція не є юридичною особою та має статус відокремленого структурного підрозділу Залізниці, окремий баланс, поточний та інші рахунки в банківських установах, печатку та кутовий штамп зі своїм найменуванням та найменуванням Південної залізниці.

До складу Дистанції входять виробничі дільниці, райони контактної мережі, тягові підстанції, райони електропостачання, електромонтажні та ремонтно - ревізійні дільниці, механічні майстерні, електростанції, які у сукупності виконують функції однієї структурної одиниці, а також є складовими Дистанції. Виробничі дільниці, райони контактної мережі, тягові підстанції, райони електропостачання, електромонтажні та ремонтно-ревізійні дільниці, механічні майстерні, електростанції є без балансовими структурами, і Кременчуцька дистанція електропостачання не визначає їх як відокремлені підрозділи, а розглядає як елементи одного структурного підрозділу.

Дистанція входить до складу та підпорядковується службі електропостачання Залізниці та несе відповідальність перед Залізницею за виконання покладених на неї обов'язків. Залізниця несе відповідальність по зобов'язанням Дистанції.

Дистанція у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної ради України, указами та розпорядженнями Президента України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, актами Міністерства транспорту та зв'язку України, Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України (далі- НКРЕ), Державної адміністрації залізничного транспорту України (далі- Укрзалізниці), іншими нормативними актами України та міжнародними договорами України, ратифікованими Верховною радою України, а також статутом залізниць України, статутом Залізниці та цим положенням.

Предметом діяльності Дистанції є:

- виконання вимог екологічної безпеки та охорони здоров'я населення, раціональне використання природних ресурсів;

- зміцнення трудової дисципліни, ефективна кадрова політика, підвищення кваліфікації кадрів;

- організація праці, заробітної плати та соціальний захист працівників на основі єдиної політики, що проводиться на залізничному транспорті, впровадження галузевих та міжгалузевих норм праці та систем матеріального стимулювання в залежності від місцевих умов, виконання трудового законодавства, підвищення культури виробництва;

- забезпечення державної політики в галузі охорони праці відповідно до Конституції України, яка спрямована на створення належних, безпечних умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням;

- ведення у встановленому порядку обліку та звітності при повній їх достовірності.

Дистанція електропостачання зобов'язана:

- забезпечити виконання передбачених цим Положенням задач, а також обов'язків, визначених діючим законодавством України;

- укладати згідно з законодавством України від імені Дистанції трудові договори зі своїми працівниками;

Дистанція електропостачання несе відповідальність за невиконання

передбачених цим Положенням обов'язків, а також за порушення законодавства України.

Управління Дистанцією здійснюється згідно з законодавством України, наказами та іншими нормативними актами Укрзалізниці , Залізниці та цим Положенням.

Дистанцію очолює начальник. Начальник Дистанції призначається на посаду та звільняється з посади наказом начальника служби електропостачання.

Начальник Дистанції керує всією діяльністю Дистанції і організовує її роботу згідно з правами, наданими відокремленому структурному підрозділу Господарським кодексом України з урахуванням особливостей їх використання на Залізниці і цим Положенням.

Начальник Дистанції :

- визначає, планує, здійснює і координує всі види діяльності Дистанції;

- визначає напрямки розвитку Дистанції;

- вживає заходів щодо забезпечення Дистанції кваліфікованими кадрами, найкращого використання знань і досвіду працівників, створення для них безпечних умов праці;

- відповідає за дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього середовища;

- організовує виконання діючого законодавства України з питань охорони праці;

- несе відповідальність за формування фінансових планів та результати виробничо-фінансової діяльності Дистанції, за техніко-економічне обґрунтування доцільності придбання та правильність визначення цін на продукцію (роботи, послуги), що закуповуються для виробничих потреб підприємства;

- у межах своєї компетенції видає накази, інструкції, вказівки та розпорядження, обов'язкові для всіх працівників Дистанції;

- здійснює ведення необхідної документації;

- за довіреністю від імені Залізниці укладає договори;

- відкриває в закладах банків рахунки та субрахунки, за погодженням з керівництвом Залізниці формує структуру та штат Дистанції в межах фонду оплати праці;

- заохочує та притягає до дисциплінарної відповідальності підлеглих працівників;

- призначає на посади та звільняє працівників Дистанції згідно зі штатним розкладом та переліком посад, затвердженим начальником Залізниці.

Бухгалтерія, очолювана головним бухгалтером, безпосередньо підкоряється начальникові Дистанції. До складу бухгалтерії входять бухгалтери - бухгалтер по заробітній платі, бухгалтер-матеріаліст, бухгалтер по обліку основних засобів і податків, касир. На бухгалтерію покладаються ведення своєчасної і достовірної інформації про діяльність і майнове положення Дистанції, необхідної для контролю за дотриманням чинного законодавства, за раціональним і економним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, запобігання негативним явищам в діяльності Дистанції, а також формування її облікової політики.

Облікова політика підприємства є сукупністю способів ведення бухгалтерського обліку - первинного спостереження, вартісного вимірювання, поточного угрупування і підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності.

Облікова політика підприємства розробляється головним бухгалтером і затверджується керівником підприємства на початку звітного періоду. У ній повинні бути приведені істотні способи ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, до яких відносяться способи, що впливають на оцінку і ухвалення рішень користувачів бухгалтерської звітності по майновому і фінансовому стану, грошовому обороту і результатам господарської діяльності підприємства.

Облікова політика підприємства в частині основних фондів в основному полягає у виборі і реалізації оптимальних варіантів їх оцінки і амортизації, відповідних її особливостям, структурі використовуваних основних засобів, кінцевій меті і завданням.

У обліковій політиці підприємства в частині, що стосується основних засобів, повинно бути обумовлено:

- встановлення межі між основними засобами і засобами праці в обороті;

- порядок числення зносу по основних засобах;

- порядок обліку і фінансування ремонту основних засобів;

- порядок проведення інвентаризації майна і зобов'язань.

Для організації діяльності Дистанції Залізниця наділяє її необхідним майном та коштами.

Майно Дистанції складають основні фонди та обігові кошти, а також інші матеріальні цінності, вартість яких відображається у балансі Дистанції.

До складу основних засобів Дистанції не входять виробничі основні засоби інших галузей і невиробничі основні засоби.

По приналежності основні засоби Дистанції в бухгалтерському обліку відносяться до власних. Орендованих основних засобів Дистанція не має.

По ступеню використання у виробничо - господарській діяльності Дистанції основні засоби підрозділяються на ті, що діють і недіючі. До тих, що діють відносяться основні засоби, що знаходяться в експлуатації, у тому числі і ремонтовані. До складу недіючих включаються основні засоби в запасі і на консервації.

Облік основних засобів в Дистанції ведеться відповідно до норм і стандартів, встановлених Законом про бухгалтерський облік, а також з прийнятою обліковою політикою підприємства. У бухгалтерському обліку основні засоби враховуються за первинною вартістю на дату придбання, знос (амортизація) нараховується відповідно до встановлених норм протягом нормативного терміну служби об'єктів основних засобів.

Операціями по надходженню основних засобів є:

- введення їх в дію в результаті здійснення капітальних вкладень;

- безкоштовне надходження основних засобів;

- оренда, лізинг;

- оприбутковування неврахованих раніше основних засобів, виявлених при інвентаризації;

- внутрішнє переміщення.

Основні засоби, що надходять, в Дистанції приймає комісія, що призначається керівником. Для оформлення приймання комісія складає в одному екземплярі акт приймання - передачі основних засобів (ф. № ОЗ-1) на кожен об'єкт окремо. Загальним актом приймання - передачі оформляють надходження однотипних об'єктів, які мають одне і те ж виробниче призначення, ідентичну характеристику, одну і ту ж вартість і які поступили в один цех. До акту прикладають документацію з технічними даними на об'єкт, технічний паспорт. Після відкриття бухгалтерської інвентарної картки обліку основних засобів, технічну документацію передають в технічний відділ підприємства.

Приймання закінчених робіт по добудові і устаткуванню об'єкта, виконуваних в порядку капітальних вкладень оформляють актом приймання здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів (ф. № ОЗ-3). У акті вказують зміну в технічній характеристиці і первинній вартості об'єкту, викликане реконструкцією і модернізацією. Акт підписується комісією і головним бухгалтером і затверджується керівником Дистанції або особою, на це уповноваженою.

Переміщення основних засобів з одного цеху чи дільниці в інший цех чи дільницю в межах підприємства оформляється накладною на внутрішнє переміщення. За даними накладних, підписаних одержувачем і здавальником, складають групувальну відомість обліку руху основних засобів усередині організації. Номери накладних записують в інвентарних картках, які поміщають в картотеку по новому місцезнаходженню.

Передача основних засобів в Дистанції оформляється випискою акту приймання - передачі передавальною стороною в двох екземплярах. У акті указують первинну вартість об'єкту, його знос. Одночасно з актом в двох екземплярах виписується повідомлення, що служить контрольним документом. Бухгалтерія передавальної сторони списує основні засоби і суму зносу зі свого балансу після отримання від приймаючої сторони повідомлення про оприбутковування об'єкту.

Списання основних засобів у зв'язку з їх вибуттям унаслідок повного зносу, непридатності до подальшої експлуатації, а також аварій, крахів, вважається ліквідацією основних засобів.

Ліквідацію основних засобів оформляють актом форми № ОЗ-3. Акт містить зведення про первинну вартість об'єкту, його знос, причини ліквідації, результати ліквідації. Складають акт в одному або трьох екземплярах залежно від порядку його затвердження керівником підприємства, з балансу якого об'єкт підлягає списанню, або керівником вищестоящої організації.

Зайве не використовуване устаткування, прилади, інструмент, інвентар підприємства залізниць можуть продавати іншим організаціям і підприємствам. Реалізацію оформляють актом приймання-передачі, на підставі якого продавець списує об'єкт, складаючи розрахунковий документ, що пред'являється в банк для отримання платежу від покупця. Суму, на яку виписуються розрахункові документи, визначають виходячи з договірної вартості.

Майно, закріплене за Залізницею на праві господарського відання, є державною власністю та знаходиться у оперативному користуванні Дистанції. Оперативне користування здійснюється Дистанцією за згодою Залізниці.

Джерелом формування майна Дистанції є:

- майно, передане Залізницею на баланс Дистанції;

- грошові надходження на рахунок Дистанції, отримані від Укрзалізниці та Залізниці;

- грошові надходження від надання послуг, виконання робіт, реалізації продукції, отримані за прибутковими господарськими договорами, а також від інших видів фінансово-господарської діяльності;

- кредити банків та інших кредиторів, отримані для потреб Дистанції;

- майно, отримане за рішенням судових органів та органів державної виконавчої служби;

- інші джерела, не заборонені діючим законодавством.

Збитки заподіяні Дистанції у результаті порушення її майнових прав фізичними та юридичними особами, а також державними органами, відшкодовуються згідно з чинним законодавством.

Облік та звітність Дистанції здійснюється у відповідності з вимогами ст.19 Господарського Кодексу, Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, облікової політики Укрзалізниці, Порядку економічних взаємовідносин на залізничному транспорті України та інших нормативно - правових актів.

Дистанція зобов'язана належним чином оформляти первинну документацію, виробничо - господарські та фінансові операції, здійснювати оперативний, бухгалтерський, податковий облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону, фінансову та статистичну інформацію про свою господарську діяльність, інші дані, визначені законом.

Планування фінансово-економічних показників Дистанції проводить служба.

Здійснюючи господарську діяльність, Дистанція забезпечує:

- дотримання термінів і якості виконання робіт;

- здійснення заходів, направлених на продуктивність праці та рентабельності виробництва;

- збереження матеріально-технічних засобів і протипожежну безпеку на своїх об'єктах виробництва робіт;

- запровадження заходів з економічного витрачання матеріалів, палива, електроенергії та зниження собівартості робіт.

Дистанція проводить економічний аналіз виробничо-фінансової діяльності.

Відносини Дистанції з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюється на підставі договорів.

Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, здійснюються Дистанцією тільки при наявності відповідних ліцензій.

Трудовий колектив Дистанції складають працівники, які беруть участь в її діяльності на підставі трудового договору, що регулює трудові відносини працівника з підприємством.

Взаємовідносини трудового колективу та адміністрації Дистанції регулюються відповідними угодами, чинним законодавством України та цим Положенням. Суперечки, які виникають при укладенні та виконанні колективного трудового договору розв'язуються у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Організація роботи по впровадженню в Дистанції прогресивних форм організації і стимулювання праці, забезпеченню правильного застосування встановлених положень по оплаті праці і системи преміювання, проведення заходів по ліквідації втрат робочого часу.

Розробка і здійснення заходів по створенню безпечних умов працюючим. Забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці нарівні, не нижчому за передбачений законодавством, а також здійснення комплексних заходів щодо дотримання встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам.

Своєчасний розгляд та прийняття рішень по листам, скаргам, заявам і пропозиціям громадян.

Організує покращення житлових, культурно - побутових умов робітників, спеціалістів та службовців, здійснює всебічний розвиток соціальної сфери.

Ліквідація та реорганізація Дистанції здійснюється Залізницею у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

У разі ліквідації Дистанції її права та обов'язки переходять до Залізниці.

При ліквідації та реорганізації Дистанції працівникам гарантується дотримання їх прав та законних інтересів відповідно до норм діючого законодавства України.

3.2 Аналіз показників рівня забезпеченості Дистанції основними фондами

Одним з найважливіших фактів збільшення об'єму виробництва продукції на підприємстві є забезпеченість їх основними фондами у необхідній кількості і асортименті, повніше і ефективніше їх використання .

До показників, що характеризують рівень забезпеченості підприємства основними виробничими фондами, відносяться: питома вага основних виробничих фондів у майні підприємства; фондоозброєність і фондомісткість.

Питома вага вартості основних виробничих фондів у майні підприємства (ПВВовф) визначається відношенням вартості цих фондів (за вирахуванням їх зносу) до вартості майна підприємства. Це співвідношення (коефіцієнт), тобто нормативне значення цього показника, повинно складати не менше 0,5.

В 2005 році по відношенню до 2004 року спостерігається зменшення залишкової вартості основних засобів в абсолютному значенні на 518,6 тис. грн. або на 1,95 % та зростання вартості майна підприємства в абсолютному значенні на 306,1 тис. грн. або на 1,12%. Дані відхилення позначились на зменшенні питомої ваги вартості основних виробничих фондів в майні Дистанції на 3,09%. В 2006 році по відношенню до 2005 року залишкова вартість основних засобів також продовжує зменшуватися у відносному значенні на 4,73%., а вартість майна Дистанції продовжує зростати у відносному значенні на 0,5%.

Динаміку росту залишкової вартості основних виробничих фондів до вартості майна Дистанції за 2004 - 2008 роки представимо на рисунку 3.1.

Рисунок 3.1 - Відношення залишкової вартості основних засобів до вартості майна Дистанції в 2004 - 2008 роках

Зростання вартості майна в 2004-2006 роках відбувається за рахунок збільшення запасів та появи дебіторської заборгованості із внутрішніх розрахунків. В 2007-2008 роках спостерігається зростання залишкової вартості основних засобів та за рахунок цього відбувається зростання вартості майна Дистанції.

На рисунку 3.2 відобразимо, як саме в динаміці (2004-2008 роки) зміна залишкової вартості основних засобів та вартості майна Дистанції вплинули на питому вагу вартості основних виробничих фондів у вартості майна Дистанції.

Як видно з рисунку 3.2 фактичне значення коефіцієнта питомої ваги вартості основних виробничих фондів у майні Дистанції в жодному з років не знизився нижче 0,5 - критичного значення цього показника. В 2004 році коефіцієнт питомої ваги вартості основних засобів сягав максимального свого значення 0,97, що більше в абсолютному значенні на 0,04 або 4,3% від 2008р., де коефіцієнт питомої ваги становив 0,93.

Рисунок 3.2 - Питома вага вартості основних виробничих фондів в динаміці

В 2006 році даний коефіцієнт був найнижчим і складав 0,89, що нижче в абсолютному значенні на 0,04 або 4,3% від 2008 р. В останні роки спостерігається тенденція до зростання даного показника. Можна сказати, що реальний виробничий потенціал Дистанції є високим.

Фондоозброєність - показник, що характеризує рівень забезпеченості основними виробничими фондами промислово - виробничого персоналу Дистанції. Розраховується фондоозброєність праці (ФОп), грн., за такою формулою:

ФОп = СВовф : Чр (3.1)

де Чр - середньоспискова чисельність робітників,

СВовф - середньорічна вартість основних виробничих фондів.

Зростання рівня фондоозброєності - шлях до підвищення продуктивності праці.

Для розрахунку середніх показників використовуються дані бухгалтерського обліку, де наявність основних засобів підприємства показується щомісячно. Середні показники можуть бути визначені як середні за місяць, квартал, рік. Найбільш інформативним показником є середньорічна вартість основних засобів, оскільки враховує зміну у вартості основних засобів за триваліший період (звітний рік). Існують два варіанти розрахунку середньорічної вартості основних засобів підприємства: як напівсума залишків на початок і кінець звітного року і як середня хронологічна із залишків на початок кожного місяця або кварталу. Формула розрахунку середньої хронологічної має вигляд:

Х1 + Х2 + ... + Х(n-1) + Хn

Фср.р.= ----------------------------------------- (3.2)

n-1

де Фср.р. - середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.;

Х1, Хn - половина повної балансової вартості основних засобів на початок і кінець звітного року, тис. грн.;

Х2 ..., Хn-1 - вартість основних засобів на початок місяця (кварталу) в звітному році, тис. грн.;

n - число показників.

У дипломній роботі використовується спрощений спосіб розрахунку середньорічної вартості основних засобів, як середнє арифметичне:

Х1 + Хn

Фср.р. = ------------------ (3.3)

2

Динаміку росту фондоозброєності по Дистанції за 2004 - 2008 роки представимо на рисунку 3.3

Рисунок 3.3 - Фондоозброєність в динаміці за 2004 - 2008 роки

Проаналізувавши дані з таблиці 3.3 та рисунку 3.3 можна сказати, що максимального значення фондоозброєність досягла в 2008 році, вона становить 324,7 тис. грн., що в абсолютному значенні на 252,8 тис. грн. або 351,6% більше від 2006 року де її значення мінімальне і складає 71,9 тис. грн.

Причиною такого стрімкого зростання стала переоцінка основних засобів. Це можна чітко побачити в формі №5 "Примітки до річної фінансової звітності".

Отже, зростання фондоозброєності в 2008 році говорить про підвищення продуктивності праці .

Фондомісткість - показник, який характеризує рівень середньорічної вартості основних виробничих фондів на одиницю вартості виробленої валової продукції. Розраховується фондомісткість продукції (ФМп), грн., за такою формулою

ФМп = СВовф : Вп (3.4)

де Вп - вартість виробленої валової продукції.

Таблиця 3.3 - Фондомісткість за 2004 - 2008 роки, тис. грн

Показник	Роки	Відхилення
	2004	2005	2006	2007	2008	2005- 2004 тис. грн	2005/ 2004 %	2006- 2005 тис. грн	2006/ 2005 %	2007- 2006 тис. грн	2007/ 2006 %	2008- 2007 тис. грн	2008/ 2007 %
чистий доход від реалізації продукції	12607,6	16619,0	20424,1	20200,2	51013,1	+4011,4	+31,8	+3805,1	+22,9	-223,9	-1,1	+30812,9	+152,5
вартість основних виробничих фондів на початок року	26176,2	26651,6	26133,0	25012,0	46383,5	+475,4	+1,8	-518,6	-1,9	-1121,0	-4,3	+21371,5	+85,4
вартість основних виробничих фондів на кінець року	26651,6	26133,0	24896,0	48530,8	182862,5	-518,6	-1,9	-1237,0	-4,7	+23634,8	+94,9	+134331,7	+276,8
середньорічна вартість основних виробничих фондів (Фср.р.)	26413,9	26392,3	25514,5	36771,4	114623,0	-21,6	-0,1	-877,8	-3,3	+11256,9	+44,1	+77851,6	+211,7
фондоміст-кість	2,1	1,59	1,25	1,82	2,25	-0,51	-24,3	-0,34	-21,4	+0,57	+45,6	+0,43	+23,6

У 2008 році фондомісткість досягла найвищого значення 2,25, у порівнянні з 2006 роком, де її значення сягало 1,25. В абсолютному значенні вона зросла на 1,0 або 80%. Її підвищення, тобто збільшення потреби у фондах, пояснюється зростанням їх вартості в результаті переоцінки основних засобів. Зростання показника фондомісткості свідчить про неефективне використання основних фондів Дистанцією та зменшення коефіцієнта використання виробничої потужності.

3.3 Визначення та аналіз показників стану основних виробничих фондів

Стан основних виробничих фондів характеризується такими показниками : коефіцієнтом оновлення; коефіцієнтом вибуття; коефіцієнтом приросту; коефіцієнтом зносу; коефіцієнтом придатності; співвідношенням основних виробничих та невиробничих фондів.

Коефіцієнт оновлення основних виробничих фондів - показник, який відображає частку знову введених цих фондів у звітному році у загальній їх вартості на кінець звітного року. Цей коефіцієнт показує рівень введення в експлуатацію нових основних виробничих фондів у вартісному виразі. Розрахунок коефіцієнта оновлення основних виробничих фондів ( Ко) можна провести за такою формулою:

Ко = ВФзв : ВФкр (3.5)

де ВФзв - вартість знову введених в експлуатацію основних виробничих фондів у звітному році;

ВФкр - вартість основних виробничих фондів на кінець звітного року.

Динаміку росту вартості знову введених в експлуатацію основних виробничих фондів до вартості основних виробничих фондів на кінець звітного року представимо на рисунку 3.6

Як бачимо з рисунку 3.6 та даних таблиці 3.4 вартість знову введених в експлуатацію основних виробничих фондів зменшується з 2004 року до 2006 року включно. Зменшення 2005 року від 2004 року у відсотковому виразі становить 57,62%, 2006 року від 2005 року - 59,63%. Це зменшення є негативною тенденцією причиною якого є вибуття основних фондів без їхнього оновлення в цих роках. Щодо вартості основних виробничих фондів на кінець звітного року, то за цей же період вона зростає, але це зростання є незначним в 2005 році до 2004 року на 1,11%.

Рисунок 3.6 - Відношення вартості знову введених в експлуатацію основних виробничих фондів до вартості основних виробничих фондів на кінець звітного року та в 2006 році до 2005 року на 0,44%

Зовсім іншу ситуацію можна спостерігати в 2007 та 2008 роках. Вартість знову введених в експлуатацію основних виробничих фондів стрімко зростає, в 2007 році по відношенню до 2006 року у відсотковому виразі на 27516,98% , в 2008 році до 2007 року на 338,81%. Дане зростання спричинене значною переоцінкою основних виробничих фондів в 2007році на 80990,6 тис. грн. в 2008 році на 351173,0 тис. грн.

Більш чітко зміну коефіцієнта оновлення представлено на рисунку 3.7

Як видно з таблиці 3.4 та рисунка 3.7 коефіцієнт оновлення основних виробничих фондів в динаміці змінюється, найнижче його значення в 2006 році і воно становить 0,004. Найбільше значення даного коефіцієнта спостерігається в 2008 році, воно становить 0,709. Найбільше відхилення коефіцієнт оновлення має в 2007 році по відношенню до 2006 року в абсолютному значенні 0,544, або 13600%. Збільшення на кінець аналізуємого періоду коефіцієнта оновлення основних виробничих фондів - явище позитивне.

Рисунок 3.7 - Коефіцієнт оновлення основних засобів в динаміці за 2004 - 2008 роки

Зменшення коефіцієнта оновлення основних виробничих фондів яке відбувалося з 2004 року до кінця 2006 року пов'язане зі зменшенням надходжень основних засобів в динаміці.

Коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів - показник, що відображає частку вибулих у звітному році фондів у загальній їх вартості на початок цього ж року. Цей коефіцієнт показує рівень вибуття фондів у зв'язку з їх фізичним і моральним зносом і непридатністю для подальшого використання у виробничому процесі. Розрахунок коефіцієнта вибуття (Кв) основних виробничих фондів проводиться за такою формулою :

Кв = ВФв : ВФпр (3.6)

де ВФв - вартість основних виробничих фондів, що вибули у звітному році;

ВФпр - вартість основних виробничих фондів на початок звітного року.

Динаміку вибуття основних виробничих фондів представимо на рисунку 3.8

Рисунок 3.8 - Коефіцієнт вибуття основних засобів в динаміці з 2004 по 2008 роки

В результаті аналізу можна сказати, що в період з 2004 року до 2006 року включно коефіцієнт вибуття основних засобів склав 0,004 і залишався незмінним протягом цього періоду.

Як бачимо, в 2004 і 2005 роках вартість основних засобів які вибули склала 272,4 тис. грн., а відхилення у первісній вартості основних виробничих фондів в 2005 році до 2004 року, яке склало +719,1 не вплинуло на коефіцієнт вибуття основних засобів в цих роках. В 2006 році спостерігається зменшення вартості основних засобів які вибули, відхилення 2006 року від 2005 року в абсолютному значенні становить -14,4 тис. грн., або 5,29% та одночасно відбувається збільшення первісної вартості основних виробничих фондів в абсолютному значенні на +290,3 тис. грн., або 0,44% Але і це не впливає на коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів, він залишається незмінним. В 2007 році вартість вибулих основних виробничих фондів була найбільшою і склала 985,2 тис. грн., відхилення цього показника в 2007 році від 2006 року склало + 727,2 тис. грн., або 281,86%, одночасно відбулося збільшення первісної вартості основних виробничих фондів, відхилення 2007 року від 2006 року склало + 80288,1 тис. грн., або 121,63%, саме ця обставина спричинила незначне підвищення коефіцієнта вибуття основних виробничих фондів. Найнижче значення коефіцієнта вибуття спостерігається у 2008 році і становить 0,001. На такий його розмір вплинуло зменшення вартості основних засобів які вибули, відхилення 2008 до 2007 року склало -567,9 тис. грн., або 57,64% та збільшення первісної вартості основних виробничих фондів на +349662,6 або 239% за рахунок їхньої переоцінки.

Отже, Дистанція має низьку інтенсивність вибуття основних фондів, тобто низьку ступінь вибуття тих основних фондів, які або морально застаріли, або зношені й непридатні до подальшого використання.