Размещено на http://allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Облік готової продукції та її реалізації

1.1 Поняття та класифікація продукції

1.2 Поняття готової продукції, її облік і оцінка

1.3 Характеристика готової продукції її оцінка та класифікація

Розділ 2. Аналіз собівартості готової і реалізованої продукції

2.1 Значення і задачі аналізу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

За умов ринкової економіки господарчим суб'єктом (підприємством) надані широкі права і можливості у реалізації своїх економічних інтересів, вибору способів організації виробництва, збуту продукції. При цьому підприємства виходять із власних ресурсних можливостей з врахуванням широкого спектру факторів, які впливають на ефективність використання виробничого потенціалу. Економічний аналіз обов'язково повинен передувати прийняттю науково обґрунтованих рішень на бухгалтерському рівні управління. Аналіз має не лише виявити хиби, а й розкрити можливості подальшого зростання економіки. За цих умов зростає важливість проведення своєчасного економічного аналізу в промисловості, зокрема таких важливих показників, як показники випуску готової продукції і її реалізації.

Випуск і реалізація продукції впливає на фінансові результати роботи підприємства. Крім того, реалізація виробничої продукції - це основне джерело формування доходу підприємства. Тому техніко-економічний аналіз роботи підприємства починається з аналізу випуску та реалізації продукції, у вивченні обсягу виробництва, темпів його зростання, тобто у оцінці виконання плану виробництва та реалізації продукції.

Будь-яке виробниче підприємство створюється з метою виготовлення продукції та її реалізації. Процес виготовлення продукції від закупівлі сировини, комплектуючих до моменту її продажу дуже об'ємний. Тому облік готової продукції повинен забезпечити контроль за виконанням завдань по випуску продукції згідно договірного асортименту на всіх стадіях її руху, зберіганням готової продукції за обсягом, асортиментом та кількістю (в місцях складування i в дорозі), своєчасною випискою документів відвантаження, поданням розрахункових документів покупцям та контроль своєчасного здійснення платежів, використання матеріальних i фінансових ресурсів за допомогою складання планових i фактичних калькуляцій собівартості продукції.

Побудова обліку готової продукції можлива за різними варіантами. Продукція, яка має кількісні якісні та вартісні характеристики, може бути здана на склад, а звідти відбуватиметься її відвантаження та реалізація. I водночас можливий інший пiдхід (здебільшого на малих підприємствах, фермерських господарствах тощо), коли готова продукція не передається на склад, а нагромаджується безпосередньо в цехах, звідки її відвантажують або передають покупцеві та реалізують.

Нові економічні відносини проникають у всі сфери господарської діяльності підприємств України. Відбувається інтенсивний перехід діяльності економічних суб'єктів на ринкові відносини, в цих умовах у підприємств виникає необхідність активніше використовувати бухгалтерський облік, контроль та аудит, щоб контролювати та удосконалювати свою роботу. Ринкові відносини, які склалися, об'єктивно вимагають зміни бухгалтерського обліку, контролю та аудиту, наблизив його максимально до міжнародних стандартів. Управління підприємством складний і відповідальний процес, який має свою стратегію і тактику. Дбаючи про поточну господарську діяльність, керівник підприємства, його власники, головні спеціалісти зобов'язані постійно думати про перспективу підприємства. Тільки така система управління може бути основою успішного розвитку підприємства.



Розділ 1. Облік готової продукції та її реалізації

Основними поняттями, що характеризують кінцевий результат виробництва на підприємстві, є готова продукція, товари (роботи, послуги), відвантажена та реалізована продукція.

За діючими положеннями, готовою продукцією вважається продукція, яка пройшла всі стадії оброблення, приймання, укомплектовування за умовами договорів із замовниками та відповідає технічним вимогам і стандартам. Номенклатура готової продукції визначає показники обсягу діяльності підприємства, тому треба забезпечити точний облік готової, відвантаженої та реалізованої продукції. На підприємствах готова продукція обліковується в місцях її зберігання (складах).

У бухгалтерському обліку виокремлюють також товари закуплені (вироби й продукти інших підприємств для наступного продажу без оброблення та перероблення на даному підприємстві) та товари відвантажені (вироби та продукти, видані зі складу, які знаходяться в дорозі або на відповідальному зберіганні в одержувача, за договором або іншою угодою право власності на них не переходить до одержувача в момент відвантаження).

У процесі розв'язання задач обліку відвантаженої (відпущеної) продукції відбувається формування даних у натуральному та вартісному вираженні про відвантаження продукції в розрізі покупців, асортименту, договорів; про виконання робіт і послуг; про залишки товарів, а також даних для зведеного обліку та складання звітності та прийняття управлінських рішень.

Продукція підприємства вважається реалізованою тільки після надходження грошей на рахунок у банк.

Задачі обліку готової продукції та її реалізації інформаційні пов'язані з задачами суміжних ділянок обліку, а також із задачами управлінської інформаційної системи підприємства в цілому.

Для розв'язання задач з обліку готової продукції використовується інформація про:

· відпуск на сторону покупних напівфабрикатів, товарів і матеріальних цінностей (облік виробничих запасів);

· фактичну собівартість товарної продукції (облік витрат на виробництво);

· оплачені банком розрахункові документи та про витрати на збут (облік фінансово-розрахункових операцій);

· нормативну, планову інформацію, дані про постачання за договорами (управлінська інформаційна система підприємства);

· реалізацію основних засобів (облік основних засобів та нематеріальних активів).

· Результати оброблення даних з обліку готової продукції використовуються в:

· обліку витрат на виробництво (інформація про випуск готової продукції за номенклатурними номерами в натуральному виразі);

· зведеному обліку та складанні звітності (інформація про фактичну собівартість реалізованої продукції, про податок на додану вартість, про виторг від реалізації, про результати реалізації);

· управлінській інформаційній системі підприємства (інформація про наявність, відвантаження й реалізацію готової продукції).

1.1 Поняття та класифікація продукції

У процесі виробництва людина взаємодіє з певними засобами виробництва і створює конкретні матеріальні блага. Отже, останні є продуктами праці, тобто споживною вартістю, речовиною природи, пристосованою людиною за допомогою знарядь праці до своїх потреб. Результат праці здебільшого матеріалізується у вигляді конкретного продукту (продукції, виробу). Продукція, що виготовляється, протягом певного часу перебуває на різних стадіях технологічного процесу і з огляду на це називається незавершеним виробництвом, напівфабрикатом чи готовим для споживання продуктом (виробом).

Ясна річ, що в промисловому виробництві результатом (продуктом) праці є продукція, на підприємствах транспорту -- відповідний обсяг виконаної роботи (перевезених вантажів або пасажирів на ту чи ту відстань), а в установах зв'язку та банках -- надані юридичним і фізичним особам послуги. Іноді продукт праці є водночас і виробленою продукцією, і виконаною роботою, і наданою послугою (наприклад, полагоджені годинник, телевізор, холодильник, взуття тощо).

Загальновідомо, що більшість продуктів праці є придатною для різних сфер і способів використання в народному господарстві. Збіжжя, наприклад, може бути сировиною для виробництва борошна, виготовлення пива чи горілки, може використовуватись як корм для худоби чи посівний матеріал. Продукт праці, що існує в готовій для споживання формі, може стати сировиною для виробництва іншого продукту (наприклад, виноград -- для виготовлення виноградного соку, вина). Чи стане конкретна споживна вартість засобом виробництва або кінцевим предметом споживання, цілком залежить від її функції та місця в процесі праці. Предмети праці, що підлягають обробці в процесі виробництва і змінюють свою форму, перетворюються на продукти праці, котрі розподіляються на засоби виробництва та предмети споживання; стосовно суспільного виробництва в цілому вони називаються продукцією відповідно І та II підрозділів, а у промисловості - продукцією груп «А» і «Б».

Засоби виробництва, у свою чергу, поділяються на засоби праці та предмети праці, а предмети споживання -- на продовольчі і непродовольчі товари. Такий поділ продукції класифікує її за ознакою економічного призначення. Зрештою для загальної характеристики продукції (роботи, послуг) практичне значення має застосування системи вимірників її (їхнього) обсягу. Вимірники обсягу продукції. За умов товарного виробництва та ринкової економіки виготовлена продукція, виконана робота або надана послуга є товаром, котрий має не лише споживну вартість, а й вартість (мінову вартість). Для постійного й повного задоволення потреб ринку планування та облік товарів, що їх виготовляють на продаж, здійснюється в натуральних (фізичних) і вартісних (грошових) вимірниках. Важливо зважити на те, що міру задоволення потреб ринку можна охарактеризувати, виходячи насамперед із показників обсягу товарів певної номенклатури та асортименту в натуральному вигляді. Номенклатура продукції -- це перелік найменувань виробів, завдання з випуску яких передбачено планом виробництва продукції. Асортимент -- це сукупність різновидів продукції кожного найменування, що різняться за відповідними техніко-економічними показниками (за типорозмірами, потужністю, продуктивністю, дизайном тощо). Номенклатура і товарний асортимент включають стару продукцію, попит на яку зберігається, а також нову продукцію, дослідні зразки принципово нових виробів.

Вимірниками обсягу продукції в натуральному виразі є конкретні фізичні одиниці -- штуки, тонни, метри тощо. У практиці планування та обліку обсягу продукції іноді використовують умовно-натуральні (наприклад, умовні банки консервів, умовні листи шиферу, штуки цегли) і подвійні натуральні показники (наприклад, виробництво сталевих труб може вимірюватися тоннами та метрами, тканин -- погонними і квадратними метрами).

Обсяг продукції у вартісному виразі на більшості підприємств різних галузей виробничої сфери визначається показниками товарної, валової, чистої продукції. Товарна продукція є практично скрізь застосовуваним вартісним показником, що дає змогу підсумовувати виготовлення різних видів продукції і завдяки цьому визначати загальний обсяг виробництва на тому чи тому підприємстві, а також обчислювати низку макроекономічних та узагальнюючих похідних показників розвитку народного господарства. Це, власне, загальна вартість усіх видів готової продукції, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру, призначених на продаж або для реалізації різним споживачам. Показник валової продукції, окрім елементів, які входять до складу товарної продукції, включає також зміну залишків незавершеного виробництва протягом розрахункового періоду, вартість сировини й матеріалів замовника та і деякі інші елементи залежно від галузевих особливостей виробничої діяльності підприємства. Причому динаміка залишків незавершеного виробництва враховується лише на тих підприємствах машинобудування та металообробки, де тривалість виробничого циклу для переважної більшості видів продукції перевищує два місяці. Слід також знати, що обсяг товарної і валової продукції виробничого об'єднання, у складі якого підприємства або інші виробничі ланки перебувають на самостійному балансі, визначається підсумовуванням відповідних показників цих підприємств (ланок).З метою більш повної характеристики динаміки виробництва продукції та показників його ефективності (передовсім продуктивності праці) за складання виробничої програми підприємства роблять також розрахунки чистої продукції. За вихідну базу для її обчислення беруть обсяг товарної продукції, з вартості якої виключають матеріальні витрати й суму амортизаційних відрахувань, тобто вартість так званої уречевленої праці, елімінуючи вплив останньої на величину загальної вартості продукції, що її виробляє підприємство. За економічним змістом показник чистої продукції відбиває наново створену на підприємстві вартість і завдяки цьому характеризує результати використання саме власного трудового потенціалу. Відтак показник чистої продукції доцільно застосовувати для об'єктивної оцінки рівня ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства.

Проте міру задоволення ринкового попиту на ту чи ту продукцію відбиває не обсяг її виробництва в натуральному й вартісному виразі, а обсяг фактично реалізованих (проданих) виробів. З огляду на цю важливу обставину варто визначити й контролювати також планові (очікувані) та фактичні обсяги реалізованої продукції. Плановий (очікуваний) показник реалізованої продукції визначають виходячи з передбаченого виробничою програмою підприємства на відповідний рік обсягу товарної продукції, з урахуванням зміни залишків, нереалізованих на початок і кінець розрахункового періоду, а фактичний -- після оплати споживачем (замовником) вартості продукції та надходження відповідних грошових сум на банківський рахунок постачальника.

1.2 Поняття готової продукції, її облік і оцінка

Готова продукція - це матеріальний результат виробничої діяльності підприємства. Крім випуску речовинної продукції (машин, взуття, одягу, хліба, цукерок тощо), підприємство може виконувати певні роботи для інших підприємств або надавати їм послуги. Наприклад, ремонтні роботи, перевезення вантажів своїм автотранспортом для інших підприємств та ін. На відміну від речовинної продукції, під якою розуміється вираз "Готова продукція", цей вид продукції називають "виконані роботи та послуги".

Таким чином, продукція підприємства може складатися з готової продукції та виконаних робіт та послуг.

Усі елементи виробничого процесу - сировина, матеріали, паливо тощо, які перебувають на різних стадіях технологічного процесу, утворюють незавершене виробництво.

Готова продукція на промисловому підприємстві проходить такі операції:

а) випуск продукції з виробництва і здача її на склади,

б) зберігання продукції на складах підприємства,

в) відпуск продукції на місці одногороднім і відправка (відвантаження) іногороднім покупцям;

г) відпуск продукції для внутрішніх потреб основних цехів, для збуту продукції (наприклад, тара власного виробництва) та ін.;

д) реалізація продукції (одержання грошей від покупців за відпущену продукцію).

Готова продукція оформлюється здавальною накладною і передається на склад. На невеликих підприємствах готова продукція прямо з виробництва, проминувши склад, відвантажується покупцям. Виконані роботи та послуги оформлюються приймально-здавальним актом.

На складі готова продукція обліковується в кількісному виразі за її видами на картках або в книгах складського обліку. В картці або книзі визначаються назва продукції, її номенклатурний номер, одиниця виміру, розмір, марка, ціна за одиницю. Облік готової продукції на складі ведеться в міру її надходження на склад або відпуску зі складу. В картках або книгах складського обліку робляться записи про надходження та відпуск готової продукції і щоденно виводяться її залишки.

Оцінка продукції у звітному періоді може здійснюватися за фактичною собівартістю і за обліковими цінами з деяким відхиленням від фактичної собівартості. Наприкінці місяця обов'язковою умовою є облік готової продукції за фактичною собівартістю (визначається за даними аналітичного обліку затрат на виробництво).

Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від вартості готової продукції за обліковими цінами (при списанні з рахунка № 26 "Готова продукція") визначається як добуток рівня (відсотка) відхилень і вартості відпущеної зі складу готової продукції за обліковими цінами.

Рівень (відсоток) відхилень визначається діленням суми відхилень на початок місяця з сумою відхилень з продукції, що надійшла на склад із виробництва за звітний місяць, на суму вартості залишку готової продукції за обліковими цінами на початок місяця та вартості оприбуткованої за звітний місяць з виробництва на склад готової продукції за обліковими цінами.

Для правильного визначення фактичної виробничої собівартості готової продукції, виконання робіт та послуг доцільно на кінець звітного періоду визначити залишки незавершеного виробництва, тобто незакінчену обробкою продукцію в процесі виробництва.

Реалізованою продукцією підприємства вважається продукція (товари, роботи, послуги), за яку покупцеві (замовникові) пред'явлені розрахункові документи.

Пред'явленими розрахунковими документами (покупцеві, замовникові) вважаються документи з моменту подачі їх до установи банку (за умови здійснення розрахункових операцій через установи банків), або передачі їх покупцеві (замовникові) відповідно до умов, передбачених договором (контрактом), тобто без участі установ банків.

Якщо покупець (замовник) за умовами договору одержує продукцію безпосередньо на підприємстві-виготовлювачі, то така продукція вважається реалізованою після видачі і відповідного оформлення документами та пред'явлення покупцеві-замовникові розрахункових документів.

Реалізованою вважається також продукція, за яку підприємство-продавець одержало плату або авансові платежі.

У зв'язку з реалізацією продукції підприємство здійснює витрати, пов'язані з вивезенням цієї продукції своїм транспортом. Ці витрати відносяться за рахунок підприємства і включаються до складу витрат, на збут.

Вивезення відвантаженої продукції можливе також і транспортом сторонньої організації.

До поза виробничих витрат відноситься:

· витрати на здійснення складських, вантажно-розвантажувальних, пакувальних і страхових операцій постачальника, які включаються до ціни продукції відповідно до базису поставки, передбаченого договором;

· витрати на рекламу і попередню підготовку товарів;

· витрати на оплату транспортно-експедиційних, страхових і посередницьких послуг, вартість яких включається до ціни продукції згідно з базисом поставки, передбаченим угодою сторін, на оплату експортного мита і митних зборів та ін.

До витрат на рекламу відносяться:

· розробка та видання рекламних виробів (ілюстрованих прейскурантів, каталогів, брошур, альбомів, проспектів, плакатів, афіш, рекламних листівок та ін.);

· реклама в засобах масової інформації (об'яви в пресі, передачі по радіо і телебаченню), витрати на світову, комп'ютерну та іншу зовнішню рекламу;

· розробка і виготовлення ескізів, етикеток, зразків фірмових пакетів і упаковки;

· придбання, виготовлення копіювання, дублювання, демонстрація рекламних кіно, відео і діафільмів;

· відшкодування витрат на участь у виставках, ярмарках, вартість безкоштовно переданих зразків і моделей на представницькі потреби, організація прийомів, конференцій та інших офіційних заходів (включаючи оплату праці обслуговуючого персоналу) у розмірі до 2% від обсягу реалізації продукції (робіт, послуг) за оподатковуваний період і в цілому за рік.

Аналітичний облік поза виробничих витрат ведеться у відомості №15, а саме:

· витрати на зберігання, завантаження, розвантаження, продукції;

· витрати, пов'язані з транспортуванням продукції;

· витрати на сплату мита;

· витрати на рекламу і передпродажну підготовку товарів;

· інші витрати, пов'язані з реалізацією продукції.



1.3 Характеристика готової продукції її оцінка та класифікація

Основу побудови обліку готової продукції становлять:

визначення терміна "готова продукція" та класифікація готової продукції; оцінка готової продукції;

облік випуску готової продукції; облік наявності готової продукції на складах та складових у виробництві; система рахунків обліку.

Готова продукція -- це виріб або напівфабрикат, робота, послуга що пройшли всі стадії технологічної обробки на даному підприємстві та відповідають затвердженим стандартам або технічним умовам, договору, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або замовникові-покупцеві відповідно до діючого порядку прийняття продукції.

Всі елементи виробничого процесу (сировина, матеріали тощо), які знаходяться на різних стадіях технологічного процесу, утворюють незавершене виробництво.

Готова продукція може мати, а може і не мати кількісні та якісні характеристики (кількість маси, шт., метрів, сорт тощо). Але у всіх випадках продукція повинна мати вартісну характеристику.

Побудова обліку готової продукції можлива за різними варіантами. Продукція, яка має кількісні та вартісні характеристики, може бути здана на склад, а звідти буде здійснюватися її відвантаження (передача) та реалізація покупцеві

На окремих підприємствах (фермерських господарствах), готова продукція не передається на склад, а накопичується безпосередньо у виробництві, звідти здійснюється її відвантаження (або передача) покупцеві та реалізація.

Продукція, яка не має кількісних характеристик (робота, послуга або посередництво тощо), безпосередньо з виробництва передається покупцеві (замовнику).

Оцінка готової продукції У бухгалтерському обліку готова продукція має оцінюватися за фактичною собівартістю, яка може бути визначена тільки після зібрання всіх затрат та калькулювання. Разом з тим виникає потреба в щоденному обліку наявності й руху готової продукції та визначенні її вартісних характеристик. Тому в поточному обліку готова продукція оцінюється за прийнятими на підприємстві "твердими" обліковими цінами. Ними можуть бути середньорічна, планова собівартість, оптово-розрахункова, договірна ціна або фактична собівартість.

Якщо готова продукція оцінюється не за фактичною собівартістю, то відокремлено від фактичної собівартості обчислюється відхилення. В кінці місяця ці відхилення у відповідній долі розподіляються між залишками нереалізованої продукції і реалізованими виробами.

Оцінка продукції за "твердими" обліковими цінами дає можливість вести постійне спостереження за кількісними та вартісними параметрами процесів випуску та реалізації продукції. Тверді облікові ціни є основою побудови бухгалтерського обліку готової продукції на складах за оперативно-бухгалтерським методом.



Розділ 2. Аналіз собівартості готової і реалізованої продукції

Важливим показником, що характеризує роботу промислових підприємств, є собівартість продукції. Від її рівня залежать як рентабельність окремих видів продукції, так і фінансові результати діяльності підприємства взагалі, темпи розширеного виробництва, фінансовий стан суб'єкта господарювання. Саме тому питанням аналізу собівартості готової та реалізованої продукції необхідно приділяти значну увагу та проводити постійний аналіз з метою оперативного та ефективного управління витратами підприємства взагалі та собівартістю продукції зокрема.

Аналіз собівартості продукції дозволяє:

- з'ясувати тенденції зміни даного показника;

- виконання плану по рівню собівартості;

- визначити вплив факторів на його зміну;

- оцінити вплив собівартості на показники рентабельності, як окремих видів продукції, так і підприємства взагалі.

Об'єктами аналізу собівартості продукції є наступні показники:

- повна собівартість продукції в цілому і по елементах витрат;

- витрати на гривню готової продукції;

- собівартість порівнянної продукції;

- собівартість окремих виробів;

- окремі елементи і статті витрат.

В залежності від обсягу виробництва усі витрати підприємства можна розділити на постійні і змінні.

Постійні витрати (амортизація, оренда приміщень, податок на майно, погодинна оплата праці робітників, зарплата і страхування адміністративно-управлінського апарата) залишаються стабільними при зміні обсягу виробництва, а змінні (сировина, матеріали, технологічне паливо, електроенергія) змінюються пропорційно обсягу виробництва продукції.

Лінія витрат при наявності постійних і перемінних витрат являє собою рівняння першого ступеня:

У = а + х,

де У - загальна сума витрат на виробництво продукції; а - абсолютна сума постійних витрат;

Ь - ставка змінних витрат на виробництво одиниці продукції (послуг);

х - обсяг виробництва продукції (послуг).

Залежність суми витрат від обсягу виробництва надана на рис. 1.

На осі абсцис відображається обсяг виробництва продукції, а на осі ординат - сума постійних і змінних витрат. З рисунка видно, як зі збільшенням обсягу виробництва зростає сума змінних витрат, а при спаді виробництва відповідно зменшується, поступово наближаючись до лінії постійних витрат.

ЗВ = ВП + ВЗ

де ЗВ - загальна сума витрат на виробництво продукції;

ВП - абсолютна сума постійних витрат виробництва;

ВЗ, - ставка змінних витрат на виробництво одиниці продукції (послуг).



Рис. 1. Залежність загальної суми витрат від обсягу виробництва

Витрати на одиницю продукції залежать від якості сировини і матеріалів, заміни одного виду матеріалу іншим, зміни составу сировини, техніки, технології та організації виробництва, кваліфікації працівників, відходів сировини, тощо. Спочатку потрібно проаналізувати зміну питомої ваги витрат матеріалів за рахунок того чи іншого фактора, а потім помножити на планові ціни і фактичний обсяг виробництва і-то виду продукції. У результаті отримуємо приріст суми матеріальних витрат на виробництво цього виду виробу за рахунок зміни структури витрати сировини та матеріалів.

Рівень середньої ціни матеріалів залежить від стану ринку сировини, відпускної ціни постачальників, структури матеріальних ресурсів, рівня транспортних і заготівельних витрат, якості сировини і матеріалів. Щоби визначити зміну витрати сировини та матеріалів за рахунок зміни ціни, необхідно зміну середньої ціни і-то виду групи матеріалів помножити на фактичну кількість використаних матеріалів відповідного виду та їх фактичну питому вагу.

На багатьох підприємствах можуть мати місце надпланові відходи сировини та матеріалів, які можна реалізувати або використовувати для інших цілей. Якщо зіставити їх вартість з ціною можливого використання і вартістю вихідної сировини, то довідаємося, на яку суму збільшилися матеріальні витрати, що включені в собівартість продукції. Враховуючи ці дані, можна підрахувати, наскільки змінилась собівартість одного виробу.

Якщо на підприємстві мають місце покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, то потрібно визначити, наскільки вигідна для підприємства кооперація. Для цього порівнюють ціну придбання і собівартість виготовлення напівфабрикату на підприємстві. Якщо ціна придбання нижче собівартості виготовлення, то більш вигідно купувати комплектуючі вироби та напівфабрикати.

Заробітна плата на випуск окремих виробів залежить від тих же факторів, крім структури виробництва продукції:

Далі необхідно довідатися, як змінилася собівартість одиниці продукції за рахунок трудомісткості продукції і рівня середнього динної оплати праці.

Трудомісткість продукції і рівень оплати праці залежать від впровадження нової, прогресивної техніки і технології, механізації й автоматизації виробництва, організації праці, кваліфікації працівників та ін.

Крім прямих витрат, які безпосередньо впливають на собівартість як окремих видів продукції, так і її загального обсягу, значний вплив оказують непрямі витрати. Непрямі витрати в собівартості продукції представлені наступними комплексними статтями:

- витрати на утримання і експлуатацію устаткування;

- загальновиробничі витрати;

- витрати на збут.

Аналіз цих витрат здійснюється шляхом порівняння їх фактичної величини на гривню товарної продукції в динаміці за 5 років, а також з плановим рівнем звітного періоду. Таке зіставлення показує, як змінилася їх частка у вартості готової продукції в динаміці та у порівнянні з планом, і яка спостерігається тенденція - росту чи зниження. В процесі наступного аналізу з'ясовують причини, що викликали абсолютну і відносну зміну витрат. По своєму складу це комплексні статті і складаються вони, як правило, з декількох елементів витрат.

Витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування включають амортизацію машин і технологічного обладнання, витрати по їх утриманню, витрати по експлуатації, витрати по внутрішньозаводському переміщенню вантажів, знос МБП, тощо. Деякі види витрат (наприклад амортизація невиробничого обладнання) не залежать від обсягу виробництва продукції і є умовно-постійними. Інші цілком, чи частково залежать від зміни обсягів виробництва і є умовно-змінними. Ступінь їх залежності від обсягу виробництва продукції встановлюється за допомогою коефіцієнтів, величина яких визначається або шляхом досвідчення, або за допомогою кореляційного аналізу на підставі великій сукупності даних про обсяг випуску продукції і сумі цих витрат.

Загальна сума амортизації залежить від кількості машин і устаткування, їх структури, вартості і норм амортизації. Вартість устаткування може змінюватись за рахунок придбання більш дорогих машин; ліквідацією або реалізацію окремих об'єктів основних засобів; їх переоцінкою у зв'язку з інфляцією. Норми амортизації змінюються досить рідко і тільки за рішенням уряду. Сьогодні найбільша частина підприємств України використовує податковий метод нарахування амортизації з відповідними нормами для кожної групи об'єктів основних засобів. Середня норма амортизації може змінитися через структурні зміни в складі основних фондів підприємства.

Сума амортизації, віднесена на конкретний вид продукції, крім перерахованих факторів, залежить ще від зміни суми прямих витрат, що є базою її розподілу. Питома амортизація на одиницю продукції залежить і від обсягу виробництва продукції. Чим більше продукції випущено на даних виробничих потужностях, тим менше амортизації та інших постійних витрат приходиться на одиницю продукції.

Витрати на капітальний, поточний і профілактичний ремонт залежать від обсягу ремонтних робіт, їх складності, ступеня зношеності основних фондів, вартості запасних частин і ремонтних матеріалів, ощадливого їхнього використання.

Витрати на внутрішнє переміщення вантажів залежать від виду транспортних засобів, повноти їх використання, ступеня виконання виробничої програми, ощадливого використання засобів на утримання і експлуатацію рухливого складу.

На суму зносу МШП впливають обсяг виробництва продукції і рівень витрат на один виріб, що у свою чергу залежить від того, наскільки раціонально й ощадливо використовуються інструменти, малоцінний інвентар, чи налагоджений діючий контроль за їх схоронністю і справністю.

Аналіз цехових витрат має велике значення, тому що вони займають велику питому вагу в собівартості продукції. Оцінка витрат за даним напрямком повинна проводитись у розрізі статей; аналізується їх динаміка, виконання кошторису та доцільність здійснення саме цих витрат.

При перевірці виконання кошторису не можна всю отриману економію віднести на рахунок підприємства, так само як і всі допущені перевитрати оцінювати негативно. Оцінка відхилень фактичних витрат від кошторису залежить від того, які причини викликали економію або перевитрати по кожній статті. У ряді випадків економія пов'язана з невиконанням намічених заході щодо поліпшення умов праці, техніці безпеки, по винахідництву і раціоналізації, підготовці і перепідготовці кадрів і т.д. Невиконання цих заходів наносить підприємству іноді більший збиток, ніж сума отриманої економії. У процесі аналізу повинні бути виявлені непродуктивні витрати, втрати від безгосподарності і надмірностей, які можна розглядати як невикористані резерви зниження собівартості продукції.

Непродуктивними витратами варто вважати втрати від псування і нестачі сировини (матеріалів) і готової продукції, оплата простоїв з вини підприємства, доплати за цей час та в зв'язку з використанням кваліфікованих робітників на роботах, що вимагають менш кваліфікованої праці, вартість спожитої енергії і палива за час простоїв підприємства, тощо.

Аналіз загальновиробничих витрат у собівартості одиниці готової продукції відбувається з урахуванням результатів, отриманих при аналізі їх у цілому по підприємству. Ці витрати розподіляються між окремими видами виготовленої продукції пропорційно прямим витратам за винятком покупних матеріалів.

Сума цих витрат, що припадає на одиницю продукції, залежить від зміни:

а) загальної суми цехових витрат;

б) суми прямих витрат, що є базою розподілу накладних;

в) обсягу виробництва продукції.

Якщо уже відомо, за рахунок яких факторів змінилася загальна сума накладних витрат, неважко довідатися їхній вплив на собівартість окремих виробів. Для цього зміну загальної суми цехових чи загальнозаводських витрат за рахунок фактора потрібно помножити на питому вагу /-го виду продукції в цих витратах і отриманий результат розділити на фактичну кількість зробленої продукції даного виду.

Витрати на збут включають витрати по відвантаженню продукції покупцям (вантажно-розвантажувальні роботи, доставка), витрати на тару і пакувальні матеріали, рекламу, вивчення ринків збуту тощо.

Витрати по доставці готової продукції залежать від відстані перевезення, ваги перевезеного вантажу, транспортних тарифів за перевезення вантажів, виду транспортних засобів. Наявність власних транспортних засобів може суттєво скоротити витрати за цією статтею в порівнянні з орендою стороннього транспортного засобу.

Витрати по навантаженню і вивантаженню можуть змінюватися в зв'язку зі зміною ваги відвантаженої продукції і розцінок за навантаження і вивантаження однієї тонни продукції.

Витрати на тару і пакувальні матеріали залежать від їхньої кількості і вартості. Кількість у свою чергу зв'язана з обсягом відвантаженої продукції і нормою витрати пакувальних матеріалів на одиницю продукції. Економія на пакувальних матеріалах не завжди бажана, тому що красиве, естетичне, привабливе упакування - один з факторів підвищення попиту на продукцію. Те ж можна сказати і про витрати на рекламу, вивчення ринків збуту й інші маркетингові дослідження.

На закінчення аналізу непрямих витрат підраховуються резерви можливого скорочення і розробляються конкретні заходи з їх реалізації.

2.1 Значення і задачі аналізу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг

Обсяг виробництва і реалізації продукції -- найважливіші показники, що характеризують виробничо-господарську діяльність підприємства.

Кількість випущеної і реалізованої продукції визначається попитом на продукцію підприємства, його матеріально-технічною базою, організаційно-технічним рівнем, ефективністю використання виробничих ресурсів. У свою чергу обсяг продукції впливає на всі інші сторони діяльності -- трудові показники, показники використання основних засобів, собівартість, витрати, прибуток від операційної діяльності, фінансовий стан підприємства.

В умовах ринку аналіз виконання виробничої програми зводиться перш за все не до загального дослідження показників обсягу виробництва, а до аналізу маркетингової складової, дослідження відповідності продукції ринковому попиту, здатності її задовольняти вимоги покупців і споживачів. Вагомою складовою частиною аналізу є оцінка обсягу і динаміки продукції на експорт. В процесі аналізу значну увагу треба приділити оцінці виконання договірних зобов'язань по обсягам, строкам, якості продукції, встановити причини невиконання договірних зобов'язань та їх вплив на результати роботи підприємства.

Задачею аналізу виробничої програми є оцінка впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на обсяг виробництва та реалізації продукції, виявлення резервів та розробка заходів щодо їх впровадження.

Аналіз випуску товарної продукції передбачає загальну оцінку виконання плану, оцінку впливу факторів на його величину, аналіз ритмічності, якості продукції і її конкурентоспроможності, оновлення продукції, виконання плану з номенклатури і асортименту.

Аналіз реалізації продукції передбачає визначення частки ринку і тенденції її зміни за декілька останніх років, загального обсягу реалізації і впливу на нього факторів, оцінку ринків збуту, в тому числі в динаміці, аналіз експортної продукції, аналіз виконання договірних зобов'язань.

Аналіз випуску продукції у натуральному виразі.

У сучасних умовах України, коли має місце постійне зниження обсягу виробництва, зіставлення показників по випуску продукції фактичних і планових, а також показників попереднього періоду (року) є недостатнім. Необхідно проаналізувати обсяг виробництва найважливіших видів продукції підприємства, цеху за кілька років (наприклад, за п'ять) і виявити динаміку цих показників зіставленням обсягу виробництва кожного року з базовим періодом. Далі необхідно вказати основні причини зниження випуску продукції, серед яких переважають такі причини, як розриви господарських зв'язків з колишніми союзними республіками, а в зв'язку з цим проблеми з ресурсним забезпеченням і збутом продукції, невисокий рівень якості продукції, що виробляється багатьма вітчизняними підприємствами, у результаті чого продукція є неконкурентоспроможною на світовому ринку, митні бар'єри з країнами ближнього зарубіжжя, взаємні неплатежі й ін.

Аналіз випуску продукції в натуральному (умовно-натуральному) виразі починається з загального аналіза, який передбачає визначення абсолютного відхилення фактичного випуску по кожному виду продукції у порівнянні із планом і показниками попереднього року, а також відносних показників (темпів росту або прирісту обсягів продукції).

Аналіз обсягу виробництва у вартісному виразі.

На випуск продукції у вартісному вираженні впливають багато факторів.

Для оцінки впливу факторів на обсяг виробництва можуть застосовуватися і інші факторні моделі, це залежить від рівня механізації праці, матеріаловіддачі, фондовіддачі (капіталовіддачі). Наприклад, у ручних процесах обсяг випуску продукції в значній мірі залежить від забезпеченості підприємства робочою силою і рівня її використання. Для виявлення величини впливу трудових факторів на обсяг товарної продукції факторну модель можна представити як добуток середньоспискової чисельності промислово-виробничого пер-соналу (або робітників) і середньорічного вироблення товарної продукції на одного працюючого (або робітника).

Для визначення величини впливу матеріальних факторів на товарну продукцію її можна представити як добуток суми матеріальних витрат і матеріаловіддачі. При цьому в суму матеріальних витрат включається вартість сировини і матеріалів (за винятком відходів), покупних виробів і напівфабрикатів, палива й енергії на технологічні цілі. Під матеріаловіддачей розуміється відношення виробництва товарної продукції до суми матеріальних витрат.

При аналізі впливу наявності і використання основних засобів на виконання плану по товарній продукції обсяг її розглядається як добуток середньорічної вартості основних виробничих фондів і їхньої фондовіддачі.

Для виявлення тенденції зміни обсягу виробництва доцільно здійснити аналіз динаміки показників за ряд років і розрахувати середньорічний темп їх росту. Ці дані можуть використовуватися для обґрунтування виробничої програми на наступний рік з допомогою методу трендового прогнозування.

Аналіз виконання плану з номенклатури і асортименту

Під номенклатурою розуміють перелік продукції однакового призначення, реалізованої підприємством і представленої в його плані окремими позиціями.

Асортиментом називають перелік продукції в межах кожної позиції номенклатури, що підприємство зобов'язане поставити певним споживачам з урахуванням термінів, якості і т.ін.

Існують різні способи оцінки виконання плану з номенклатури і асортименту. Один із способів оцінки виконання плану з номенклатури полягає у визначенні “виконаний” або “не виконаний” план по кожній позиції, незалежно від ступеня виконання плану. Номенклатурні позиції відсутні у плані, по яким вироблена продукція, не враховуються.

Наприклад, підприємство має план по постачанню продукції по 12 номенклатурних позиціях, з яких:

по семи позиціях план перевиконаний;

по двох -- виконаний на 100%;

по трьом позиціям план виконаний менш ніж на 100 %.

Тоді план з номенклатури виконаний на 75 % ((7 + 2) / 12 ? 100).

Оцінка виконання плану з асортименту може здійснюватися також з використанням різних методів:

по способу найменшого відсотка;

по питомій вазі в загальному переліку найменувань виробів, по яких виконаний план випуску продукції;

за допомогою середнього відсотка.

По першому методу за оцінку виконання плану по асортименту приймається найменший процент виконання плану з обсягу вироб-ництва із усіх видів продукції.

По другому методу розрахунок здійснюється по аналогії із визначенням проценту виконання плану з номенклатури, що наведений вище.

Виконання плану з асортименту при використанні третього методу визначається так: продукти, по яких план виконаний або перевиконаний, зараховуються у виконання плану по асортименту в розмірі вартості планового випуску; продукти, по яких план не виконаний, -- у розмірі вартості фактичного випуску. Для оцінки планового і фактичного випуску приймаються порівнянні ціни. Фактично вироблені продукти, що не передбачені планом, при розрахунку показника не враховуються.

Аналіз ритмічності виробництва

Аналіз ритмічності роботи підприємства і його підрозділів здійснюється за даними оперативного обліку випуску продукції.

Для оцінки виконання плану по ритмічності використовуються наступні показники:

· коефіцієнт ритмічності;

· коефіцієнт варіації;

· коефіцієнт аритмічності.

Один з найбільш розповсюджених показників -- коефіцієнт ритмічності. При визначенні цього показника перевиконання планових завдань в окремі декади (дні, місяці) в розрахунок не приймається і фактичний випуск зараховується лише в розмірах, що не перевищують планове завдання за кожну декаду (день, місяць) звітного періоду.

Коефіцієнт ритмічності визначається відношенням фактичного випуску продукції в межах плану (по декадах, днях, місяцях) до планового випуску продукції.

Дані для розрахунку коефіцієнта ритмічності можуть представ-лятися як у вартісному (у порівнянних цінах), так і в натуральному виразі. В останньому випадку при значній номенклатурі доцільно розрахунок виконувати по найважливіших видах продукції.

Для оцінки ритмічності виробництва розраховується також показник аритмічності як сума позитивних і негативних відносних відхилень у випуску продукції від плану за кожний день (тиждень, декаду). Чим менш ритмічно працює підприємство, тим вище показник аритмічності.

Крім прямих показників, що характеризують ритмічність, наведених вище, існують і непрямі показники, такі як втрати від браку, виплати штрафів за несвоєчасне відвантаження продукції і т.ін.

Аналіз якості продукції

Показники якості продукції є одними із найважливіших показників діяльності підприємства. Якість продукції залежить від багатьох факторів, таких як рівень техніки і технології, впровадження інновацій, організація виробництва і праці, організація роботи служби матеріально-технічного постачання, трудова дисципліна, ефективність системи стимулювання праці і ін. В свою чергу якість продукції оказує значний вплив на обсяг товарної і реалізованої продукції, прибуток від реалізації продукції, рентабельність. При підвищенні якості продукції обсяг реалізації може збільшуватись як за рахунок зростання попиту на більш якісну продукцію, так і за рахунок більш високих цін.

Існують загальні показники якості продукції, характерні для усіх промислових підприємств, і специфічні, характерні для підприємств окремих галузей промисловості. До загальних показників якості відносять:

· коефіцієнт сортності;

· питома вага експортної продукції;

· питома вага сертифіцированої продукції;

· питома вага продукції, що відповідає світовим стандартам;

· питома вага нової продукції.

До загальних показників якості відносяться і ряд показників, що характеризують недоліки в забезпеченні якості продукції, такі як:

· обсяг і питома вага забракованої продукції (внутрішнього і зовнішнього браку);

· кількість прийнятих рекламацій;

· витрати від браку;

· штрафи за постачання неякісної продукції.

· До специфічних показників якості відносяться:

· показники надійності (безвідмовність, збереженість, ремонтопри-датність, довговічність);

· показники технологічності;

· показники стандартизації і уніфікації;

· ергономічні показники;

· естетичні показники;

· показники транспортабельності;

· патентно-правові показники;

· екологічні показники;

показники безпеки.

Аналіз якості продукції починається з загального аналізу, при якому визначається питома вага продукції кожного сорту в загальному випуску продукції і робляться висновки про зміну питомої ваги кожного сорту в порівнянні з планом і минулим роком (якщо зіставлення робиться у вартісному виразі, плановий і фактичний обсяги виробництва по сортах приводиться в порівнянних цінах).

Узагальнюючим показником сортності продукції є коефіцієнт сортності, що розраховується як відношення планового або фактичного обсягів продукції різних сортів у грошовій оцінці до її вартості за ціною продукції вищого сорту.

,

,

де Ві -- обсяг виробництва i-го сорту продукції в натуральному виразі;

Ці -- ціна продукції i-го сорту (порівнянна);

Цв -- ціна продукції вищого сорту (порівнянна).

Виконання плану з якості продукції (Вк) визначається по формулі:



У процесі аналізу якості здійснюється аналіз кількості прийнятих рекламацій, питома вага рекламованої продукції, динаміки рекла-мованої продукції, причин браку.

У підрозділах підприємства про якість продукції можна судити на основні даних про госпрозрахункові санкції. Аналіз госпрозрахункових санкцій проводиться аналогічно аналізу рекламацій споживачів.

Постачання споживачам неякісної продукції приводить до сплати штрафів. У ході аналізу необхідно оцінити динамікові цих штрафів, показників, що характеризують їх відношення до прибутку. Ріст сум штрафів негативно характеризує роботу підприємства над якістю продукції.

З ліквідацією виробничого браку зв'язані можливості збільшення випуску продукції й одержання додаткового прибутку.

Однак якість товару не може бути проаналізовано тільки з погляду відповідності технічним стандартам. Продукція може бути найвищої технічної якості і проте низької якості з погляду маркетингової стратегії. Комерційна якість продукції залежить від її здатності виконувати свої функції, тобто задовольняти потреби споживачів.

До показників якості продукції належать обсяг сертифікованої продукції та питома її вага у загальному обсязі, обсяг експортної продукції і її питома вага, показники оновлення продукції. Коефіцієнт оновлення продукції розраховується співвідношенням вартості нової і старої продукції у річному обсязі виробництва. До нової у світовій практиці належить така, яка випускається протягом 1 - 3 років, але не більше 5. Доцільно розглядати ці показники в динаміці за ряд років.

Аналіз реалізації продукції

Одним з найважливіших показників оцінки роботи промислового підприємства є обсяг реалізованої продукції.

Аналізуючи виконання плану реалізації, звітні її дані зіставляються з плановими, що дає можливість встановити ступінь виконання плану, відхилення звітних даних від планових, виявити фактори, дія яких привела до відхилення фактичної реалізації від запланованої.

Реалізація продукції складається з трьох основних моментів:

випуск продукції;

відвантаження її споживачам;

оплата відвантаженої продукції споживачами.

До кінця звітного періоду не вся товарна продукція буде відправлена споживачам. Частина її затримується на підприємстві, утворюючи залишки готової продукції на складі:

Vвп = Vт + (О1 - О2),

де Vвп -- відвантажена продукція;

Vт -- товарна продукція;

О1, О2 -- залишки готової продукції на складі відповідно на початок і кінець звітного періоду.

У зв'язку із тим, що підприємства можуть визначати виручку від реалізації по відвантаженій продукції, або по її оплаті можливі два варіанти методики аналізу обсягу реалізації. При першому варіанті обсяг відвантаження і реалізації співпадають. В цьому випадку:

Vр = О1 + ТП - О2;

Vвп = Vр,

де Vр -- обсяг реалізованої продукції.

Якщо обсяг реалізації визначається по другому варіанту, треба мати на увазі, що в кінці звітного періоду не уся відвантажена продукція буде реалізована (оплачена споживачами). Відбувається це по наступних причинах:

неправильне або несвоєчасне оформлення платіжних доку-ментів;

неплатоспроможність або неакуратність споживача (неоплачені в термін);

термін оплати ще не наступив;

відмовлення споживача від оплати продукції (наприклад, через погану якість) і ін.

Співвідношення між відвантаженою і реалізованою продукцією наступне:

Vр = Vвп + (НП1 - НП2),

де НП1, НП2 -- відвантажена, але нереалізована продукція на початок і кінець звітного періоду.

З урахуванням попередніх формул можна записати:

Vр = Vт + (О1 - О2) + (НП1 - НП2).

Усяке підприємство зацікавлене якомога швидше одержати гроші за відвантажену продукцію і прагне тому до зменшення залишків відвантаженої, але нереалізованої продукції. Якщо залишки нереалізованої продукції розкласти по причинам утворення, то формула прийме вид:

Vр = Vт + (О1 - О2) + (V1I - V2I) + (V1II - V2II) + (V1III - V2III) + (V1IV - V2IV),

де VI -- продукція відвантажена, але не оформлена розрахунковими документами;

VII -- відвантажена продукція, термін оплати якої ще не наступив;

VIII -- відвантажена продукція, термін оплати якої вже минув;

VIV -- продукція, що знаходиться на відповідальному збереженні;

1,2 -- підстрочні індекси відповідно на початок і кінець періоду.

Таким чином на величину реалізації впливають такі фактори:

зміна обсягу товарної продукції (?Vт)

?Vт = Vтф - Vтпл;

зміна залишків готової продукції на складі

?Vо = (О1ф - О2ф) - (О1пл - О2пл);

зміна залишків відвантаженої, але нереалізованої продукції за різними причинами (?VI, ?VII, ?VIII, ?VIV)

?VI = (V1ф - V2ф)І - (V1пл - V2пл)І;

?VIІ = (V1ф - V2ф)ІІ - (V1пл - V2пл)ІІ і т.ін.

Аналіз реалізації продукції тісно зв'язаний з аналізом виконання договірних зобов'язань з постачання продукції. Недовиконання плану по договорах для підприємства обертається зменшенням виручки від реалізації, прибутку, виплатою штрафних санкцій. Крім того, підприємство може втратити ринки збуту продукції.

Відсоток виконання договірних зобов'язань (Кд.з.) розраховується відношенням різниці між плановим обсягом відвантаження згідно із договірними зобов'язаннями (ОПпл) і його недовиконанням (ОПн) на плановий обсяг відвантаження (ОПпл):



.