Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

амортизація політика підприємство

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади формування амортизаційної політики підприємства

1.1 Роль і значення основних фондів та амортизаційної політики в ринкових умовах господарювання

1.2 Характеристика амортизації

1.3 Методи нарахування амортизаційних відрахувань

Розділ 2. Практична частина на базі ВАТ Яготинської районної друкарні ім. Сафонова

2.1 Характеристика даної друкарні

2.2 Оцінка вартості основних фондів

2.3 Розрахунок амортизаційних відрахувань

2.4 Аналіз амортизаційної політики даного підприємства

Розділ 3. Шляхи вдосконалення амортизаційної політики на підприємстві

3.1 Заходи, спрямовані на вдосконалення амортизаційної політики на підприємстві

3.2 Основні шляхи розвитку, вдосконалення амортизаційної політики в Україні

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Однією з найважливіших сфер економічних відносин в державі є процес відтворення виробничого апарату. На шляху побудови ринкових відносин у нашій державі, поряд з формуванням ринку капіталу, цілеспрямованого регулювання потребує процес відтворення основних фондів, оскільки вони великою мірою визначають ефективність суспільного виробництва, темпи впровадження науково-технічного прогресу, зростання національного доходу і добробуту населення.

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих основних фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої ваги амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.

Економічна природа амортизації, основне її завдання - це заміна спрацьованих основних засобів і нагромадження коштів на розширене їх відтворення шляхом створення амортизаційного фонду (теорія відтворення).

Правильно обрана амортизаційна політика підприємства - це одна із складових успішного функціонування підприємства в ринкових умовах, його конкурентоспроможності.

Актуальність теми полягає у правильному використанні основних фондів, нарахування амортизації що призведе до ефективного їх використання, до зменшення витрат і тим самим до збільшення прибутку.

Метою даної роботи є формування амортизаційної політики підприємства.

Завдання:

— виявлення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними засобами, тобто встановлення відповідності величини, складу та технічного рівня засобів виробничій програмі підприємства;

— оцінити технічний стан і віковий склад основних фондів, зокрема їх активної частини;

— визначення рівня використання основних засобів і факторів які впливають на нього;

— з'ясування ефективності використання обладнання в часі та за потужністю;

— розрахунок впливу використання основних засобів на обсяг продукції;

— виявлення резервів підвищення ефективності використання основних засобів;

Об'єктом дослідження є ВАТ Яготинська районна друкарня ім. Сафонова.

Предметом дослідження є формування ефективної амортизаційної політики друкарні; виявити фактори які на неї впливають і розробити заходи щодо їх усунення.

В даній роботі використано такі методи дослідження як: порівняння - зіставлені певні числові характеристики; групування - основні фонди згруповано для кращого вивчення; метод відносних величин - обчислення коефіцієнтів використання основних засобів; аналіз; та інші.

Розділ 1. Теоретичні засади формування амортизаційної політики підприємства

1.1 Роль і значення основних фондів та амортизаційної політики в ринкових умовах господарювання

У період переходу до ринкових відносин, в умовах конкурентної боротьби між товаровиробниками, підвищенню ефективності використання основних фондів слід приділити особливу увагу оскільки від раціонального використання основних фондів залежить ефективність діяльності підприємства.

Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Не належать до основних засобів:

1) предмети терміном служби меншим за один рік незалежно від їхньої вартості;

2) предмети вартістю до 1000 гривень за одиницю (за ціною придбання) незалежно від терміну служби. Гранична вартість предметів, що не належать до основних засобів, може змінюватися Міністерством фінансів України;

3) спеціальні інструменти і спеціальні пристосування для підприємств серійного і масового виробництва певних виробів або для виконання індивідуальних замовлень незалежно від їхньої вартості;

4) спеціальний одяг, спеціальне взуття а також постільні речі незалежно від їхньої вартості і терміну служби;

5) формений одяг, призначений для видачі працівникам підприємства, незалежно від вартості і терміну служби.

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

а) суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

б) реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

в) суми ввізного мита;

г) суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

д) витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

є) витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;

ж) інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

У процесі господарської діяльності кругообіг основних засобів проходить три стадії.

На першій стадії відбувається продуктивне використання основних засобів та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні засоби в процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу виробництва. На першій стадії кругообігу основних засобів втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції.

На другій стадії відбувається перетворення частини основних засобів, які перебувають в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційних відрахувань.

На третій стадії в процесі виробництва відбувається поновлення споживної вартості частини основних засобів. Це поновлення здійснюється заміною зношених основних засобів на нові за рахунок нарахованої суми зносу основних засобів.

Розглянемо основні моменти щодо термінів нарахування амортизації на рис. 1.

Рисунок 1. Нарахування амортизації основних засобів

Необхідною умовою правильного використання та відтворення основних фондів є їх класифікація за такими ознаками:

1. Функціональне призначення.

1.1 Будинки (будинки виробничо-господарського,соціально-культурного призначення та зайняті органами управління).

1.2 Споруди (об'єкти, що виконують технічні функції,- дороги, мости тощо).

1.3 Передавальні пристрої (об'єкти трансформації, перетворення і передачі енергії та для переміщення речовин).

1.4 Машини та обладнання:

> силові машини й обладнання (об'єкти, що виробляють теплову енергію та перетворюють різного роду енергію у механічну);

> робочі машини й обладнання (об'єкти, що призначені для механічного, термічного та хімічного впливу на предмет праці);

> вимірювальні прилади;

> регулюючі прилади та пристрої;

> лабораторне обладнання ;

> обчислювальна техніка;

> медичне обладнання;

> комп'ютерна техніка та її комплектуючі;

> інші машини та обладнання (телефони, факси, копіювальна техніка тощо).

1.5 Транспортні засоби ( всі види засобів пересування, які призначені для переміщення людей і вантажів).

1.6 Інструмент.

1.7 Виробничий інвентар і приладдя (предмети, які служать для полегшення виробничих операцій, - робочі столи, верстати тощо).

1.8 Господарський інвентар (предмети конторського та господарського облаштування).

1.9 робоча і продуктивна худоба.

1.10 Бібліотечний фонд.

1.11 інші основні фонди (багаторічні насадження, документація з типового проектування).

2. Формування бухгалтерської інформації про основні фонди підприємства.

2.1 Земельні ділянки.

2.2 Капітальні витрати на поліпшення земель.

2.3 Будинки, споруди та передавальні пристрої.

2.4 Машини та обладнання.

2.5 Транспортні засоби.

2.6 Інструменти, прилади та інвентар.

2.7 Робоча і продуктивна худоба.

2.8 Багаторічні насадження.

2.9 Інші основні засоби.

3. Роль у процесі господарської діяльності.

3.1 Активні (безпосередньо беруть участь у виробничому процесі).

3.2 Пасивні (створюють умови для здійснення процесу виробництва).

4. Сфера використання.

4.1 Виробничі (беруть участь у процесі виробництва і переносять свою вартість на вироблений продукт).

4.2 Невиробничі (використовуються у невиробничій сфері підприємства).

5. Форма власності.

5.1 Власні.

5.2 Орендовані.

6. Характер участі у процесі виробництва.

6.1 Діючі.

6.2 Ті, що перебувають у запасі чи на консервації.

7. Рівень технічної придатності.

7.1 Обладнання, яке можна використовувати у виробництві.

7.2 Обладнання, що потребує капітального ремонту.

Підприємству не байдуже, в яку групу основних виробничих засобів укладати кошти. Воно заінтересоване в оптимальному підвищенні питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини основних засобів, які обслуговують процес виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства. Ясна річ, що для забезпечення нормального функціонування активних елементів основних виробничих засобів необхідні будівлі, споруди, інвентар, тобто пасивна частина основних засобів.

Основними факторами, які впливають на структуру основних засобів підприємств, є: рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування, кліматичні та географічні умови розміщення підприємств. Кожний фактор по різному впливає на структуру основних засобів. Поліпшити структуру основних засобів можна за рахунок: оновлення та модернізації устаткування; ефективнішого використання виробничих приміщень; установлення додаткового устаткування на вільній площі; ліквідації зайвого й мало ефективного устаткування.

Важливим фактором підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності, постійним джерелом фінансування їхнього розвитку є амортизаційні відрахування. Відповідно до чинних законодавчих актів підприємства формують свою амортизаційну політику, яка складається із сукупності способів управління порядком нарахування й використання амортизаційних відрахувань. Ефективність амортизаційної політики залежить від того, настільки точно визначено терміни експлуатації активів, що вводяться в дію, а також від вибору підприємством методу нарахування амортизації.

Важливим етапом амортизаційної політики стало схвалення Указом Президента України від 07.03.2001 року №169/2001 Концепція амортизаційної політики. Метою даної концепції проголошено визначення напрямів та механізмів удосконалення амортизаційної політики як чинника активізації інвестиційної діяльності в державі. Згідно з Концепцією амортизаційна політика в Україні має бути спрямована на підвищення фінансової заінтересованості суб'єктів господарювання у здійсненні інвестицій в основний капітал за рахунок коштів власних амортизаційних фондів.

Для цього, за переконанням авторів концепції , необхідна реалізація заходів за такими напрямами:

? створення економічної та правової бази для запровадження раціональних рівнів споживання, відшкодування та оновлення основного капіталу;

? обмеження державного регулювання у сфері амортизаційної політики та стимулювання інвестиційної ініціативи суб'єктів господарювання;

? відмова від суцільного примусового нарахування амортизаційних відрахувань за єдиним методом та запровадження кількох методів нарахування амортизації, надання суб'єктам господарювання права вибору конкретного методу нарахування амортизаційних відрахувань, а також права самостійно встановлювати конкретні строки служби основного капіталу у визначених законом межах;

? розмежування практики нарахування амортизаційних відрахувань відповідно до її економічної та податкової ролі;

? стимулювання суб'єктів господарювання до застосування прискореної амортизації та її інвестиційного спрямування шляхом надання податкових знижок.

Для проведення заходів у таких напрямах у Концепції пропонується:

? запропонувати нарахування амортизаційних відрахувань на всі основні фонди (крім землі);

? закріпити за суб'єктами господарювання право на використання коштів власного амортизаційного фонду та заборонити будь-які централізовані вилучення з нього;

? надавати податкові знижки тільки тим суб'єктам господарювання, які мають документальне підтвердження інвестиційного використання коштів амортизаційного фонду;

? збільшити кількість методів нарахування амортизаційних відрахувань;

? розробити класифікацію основного капіталу за групами відповідно до характеру й строків його використання та зносу;

? запровадити для кожної групи основного капіталу економічно обґрунтовані індикативні норми для нарахування економічної амортизації та діапазони припустимих відхилень, у межах яких суб'єкти господарювання обирають конкретні норми економічної амортизації самостійно;

? затвердити максимальні граничні рівні податкової амортизації, в межах яких її обсяг може перевищувати обсяг економічної амортизації.

Конкретна система амортизаційних списань відображає певні економічні закономірності і фактично є результатом балансування економічних інтересів держави і підприємства. Зауважимо, що в Україні існує низка особливостей обліку амортизації. Ці особливості зумовлені відмінностями податкового і бухгалтерського обліку.

Так, при податковому обліку:

- амортизації підлягають витрати на придбання, виготовлення виробничих фондів, їхній капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію та інші поліпшення. Безкоштовно отримані фонди і невиробничі фонди не амортизуються;

- нарахування амортизації відбувається щоквартально;

- використовується єдиний для усіх груп метод нарахування амортизації з різними коефіцієнтами;

- база для нарахування амортизації - балансова (залишкова) вартість груп основних фондів на початок (перше число) звітного кварталу;

- амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 здійснюється до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

- амортизація основних фондів 2-4 груп здійснюється до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

- Балансова вартість основних засобів 1 групи зменшується при виведенні об'єкта основних фондів з експлуатації будь якому разі.

Стосовно бухгалтерського обліку варто зауважити, що:

- амортизуються будь які основні засоби, які перебувають на балансі підприємства, в тому числі виробничі, невиробничі, безкоштовно отримані;

- нарахування амортизації проводиться щомісяця за кожним об'єктом окремо;

- амортизується первинна вартість основних засобів з урахуванням поліпшень, які привели до зростання економічних вигід від використання об'єкта;

- використовується вибірково будь-який із 6 методів нарахування амортизації;

Як бачимо, бухгалтерський облік амортизації основних засобів ліберальніший порівняно з податковим обліком. Це дає змогу удосконалювати амортизаційну політику підприємства.

1.2 Характеристика амортизації

Протягом тривалого функціонування в господарській діяльності суб'єктів господарювання основні фонди зазнають зазнають фізичного та економічного зносу, а також техніко-економічного старіння.

Фізичний знос основних фондів виникає внаслідок втрачання ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, що призводить до економічного спрацювання, тобто до поступового зменшення їхньої первісної реальної вартості, що зумовлене не тільки функціонуванням основних фондів, а й їхньою бездіяльністю. На темпи і розміри фізичного спрацювання засобів праці впливає сукупність чинників, які можна поділити на дві групи: дія навколишнього середовища та експлуатаційне навантаження. Під впливом чинників навколишнього середовища значна частина основних засобів піддається корозії, втрачає свій первісний стан, а інколи зазнає повного руйнування і назавжди виходить з ладу. Вплив експлуатаційного навантаження може проявлятися у двох формах: екстенсивній та інтенсивній. В залежності від співвідношення цих форм визначають швидкість і розміри фізичного спрацювання основних засобів. Внаслідок фізичного спрацювання основних фондів погіршуються їхні техніко-економічні та соціальні характеристики - знижується продуктивність, збільшуються експлуатаційні витрати, змінюється режим роботи тощо.

Розрізняють фізичне часткове та фізичне повне спрацювання основних фондів. Часткове спрацювання можна усунути. Це означає, що споживні вартості основних фондів відновлюються за рахунок ремонту. Повного спрацювання не можна усунути, воно зумовлює необхідність ліквідації зношених фондів та заміни їх новими. Між окремими видами спрацювання і старіння основних засобів праці та формами їхнього відтворення існує певний зв'язок (рис. 2.).

Рис.2. Види фізичного спрацювання і техніко-економічного старіння основних засобів та форми їхнього усунення

Процес відтворення основних засобів має низку характерних ознак, зокрема:

1) основні засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;

2) у процесі відтворення основних засобів одночасно відбувається рух їхньої споживчої вартості;

3) за допомогою амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних засобів на готову продукцію;

4) основні засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу.

Техніко-економічне старіння основних фондів - це процес їхнього знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Воно характеризується поступовою втратою засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удосконалення наявних та створення нових засобів виробництва, запровадження нової прогресивної технології, старіння продукції, що виробляється з допомогою цих засобів виробництва.

Техніко-економічне старіння властиве найбільш активній частині основних засобів, зокрема знаряддям праці, обчислювальній техніці, транспортним засобам та ін. Наявність на підприємстві значної кількості знецінених в результаті дії технічного прогресу засобів праці завдає їм відчутних економічних збитків.

Техніко-економічне старіння буває двох видів: першого і другого виду. Перший проявляється у втраті частини вартості засобів праці без відповідного фізичного спрацювання, а завдяки здешевленню їх виготовлення у нових умовах, тобто з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу. Таким чином, при техніко-економічному старінні першого виду споживча вартість основних засобів не змінюється, а змінюється лише їх вартість за рахунок здешевлення.

Другий вид характеризується скороченням тривалості їх дії, обумовленої не зниженням їх продуктивності, а тим, що подальша експлуатація старих засобів праці в поєднанні з новими призводить до збільшення витрат виробництва.

Безперервний процес виробництва потребує постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування.

Амортизація - це процес поступового перенесення вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції з метою її повного відшкодування. Об'єктом амортизації є вартість основних фондів (крім землі). Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство робить амортизаційні відрахування, тобто встановлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізичного спрацювання й техніко-економічного старіння. Ці відрахування включаються до собівартості продукції, реалізуються під час продажу товарів, а потім накопичується у спеціальному амортизаційному фонді, що служить відновленню основних фондів.

З амортизацією пов'язані такі поняття як первісна вартість, ліквідаційна вартість і вартість, яка амортизується.

Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Вартість, що амортизується - це первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Основні фонди - це сукупність засобів праці, які мають свою вартість і функціонують у процесі виробництва протягом тривалого періоду часу, зберігаючи при цьому натуральну речову форму і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами, в міру свого спрацювання.

Для встановлення норм амортизаційних відрахувань і розрахунків щорічних сумарних обсягів амортизації згідно з Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" основні фонди підприємства за функціональним призначенням поділяють на такі групи:

I. Перша група - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини.

II. Друга група - автомобільний транспорт, вузли та запчастини до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти.

ІІІ. Третя група - будь-які інші основні фонди, не включені до першої, другої та четвертої груп.

IV. Четверта група - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ним засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів.

1.3 Методи нарахування амортизаційних відрахувань

Пунктом 26 П(С)БО 7 встановлено такі методи нарахування амортизації для основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів):

- прямолінійний;

- зменшення залишкової вартості;

- прискореного зменшення залишкової вартості;

- кумулятивний;

- виробничий.

Для інших необоротних матеріальних активів використовуються не усі методи нарахування амортизації.

Метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Розглянемо суть кожного із методів нарахування амортизації основних засобів та їх основні економічні характеристики, що можуть вплинути на вибір конкретного методу амортизації.

За прямолінійним методом річна сума амортизації (АВ) визначається діленням вартості, що амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів:

Норма амортизації (На):

,

де АВ - річна сума амортизаційних відрахувань;

Пв - первісна вартість;

Лв - ліквідаційна вартість;

Т - термін корисного використання об'єкта;

На - норма амортизаційних відрахувань.

Істотною характеристикою оптимального вибору методу нарахування амортизації є рівномірність. Із запропонованих до застосування П(С)БО 7 методів амортизації єдиним методом, що передбачає рівномірне нарахування амортизації, є прямолінійний метод. У цьому випадку щорічно амортизується рівна частина вартості основних засобів. Зазвичай прямолінійний метод застосовують для тих об'єктів, які виконують відносно постійний обсяг роботи і для яких основним чинником, що обмежує термін використання, є тривалість експлуатації, а не моральне старіння. Як приклад можна назвати газопроводи, цистерни тощо.

Прямолінійний метод є найбільш поширеним в усьому світі. Для вітчизняних підприємств за винятком кількох видів транспортних засобів, вартість яких амортизували з використанням виробничого методу, до 01.07.1997 р. прямолінійний метод був єдиним методом нарахування амортизації основних засобів. Він є простим у застосуванні його нормативи легко коригувати.

На даний час, як оптимальний, прямолінійний метод може бути рекомендовано для нарахування амортизації вартості будівель і споруд, більшості видів промислового обладнання різних галузей, інструментів, приладів, інвентарю тощо.

Наступні три методи (зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний) становлять групу прискорених методів амортизації. Характерною особливістю цих методів є те, що в перші періоди амортизуються більші суми, а в останні - менші, тому їх ще називають регресивними методами амортизації. Тобто при використанні методів зменшення залишкової вартості зменшення сум амортизації, що їх нараховують кожного року відбувається нерівномірно.

У країнах з розвиненими ринковими відносинами основне призначення прискорених методів полягає у зниженні податкового навантаження у початковий період використання основних засобів. Кошти, які зекономили у цей час на сплаті податку, можуть бути спрямовані на компенсацію витрат, пов'язаних з оновленням обладнання. Але для нашої країни це питання не є актуальним, оскільки "податкову" амортизацію встановлює держава у законодавчому порядку.

Застосування методу зменшення залишкової вартості передбачає використання фіксованої (в процентах) норми річної амортизації. Цей метод засновано на припущені, що новий об'єкт основних засобів дасть найбільшу віддачу в першій рік його експлуатації Потім його віддача (продуктивність, потужність) з року в рік меншає. Відповідно в перший рік експлуатації об'єкта буде отримано більше економічних вигод, ніж у кожному наступному.

При методі зменшення залишкової вартості річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Залишкова вартість - це різниця між первісної вартістю та сумою нарахованого зносу у попередніх періодах.

Річна норма амортизації (у відсотках ) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкт на його первісну вартість.

Річна сума амортизації (АВ) визначається за формулою:

Залишкова вартість об'єкта (Зв):

Зв = Пв - З

Норма амортизації (На) визначається так:

,

де Зв - залишкова вартість;

З- сума нарахованого зносу у попередніх періодах;

Пв - первісна вартість;

АВ - норма амортизації,

Т - термін корисного використання об'єкта основних засобів;

Лв - ліквідаційна вартість.

За методом прискореного зменшення залишкової вартості річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації обчислюється виходячи із строку корисного використання об'єкта і подвоюється.

,

,

де АВ - річна сума амортизації;

Зв - залишкова вартість;

На - норма амортизації;

Т - термін корисного використання об'єкта.

Сума амортизації останнього року корисного використання об'єкта повинна бути такою, щоб його залишкова вартість на кінець останнього року експлуатації дорівнювала його ліквідаційній вартості.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості щодо розрахунку норми амортизації - найпростіший із прискорених методів. У цьому випадку норму визначають як подвійну норму прямолінійного методу. Дещо лякає нелінійний характер нарахування амортизації за цим методом. Але для деяких об'єктів, зокрема для комп'ютерів, які зазнають швидко морального зносу, метод прискореного зменшення залишкової вартості є найбільш прийнятним.

На відміну від двох попередніх методів кумулятивний метод хоч і є прискореним (регресивним), але належить до лінійних методів.

Річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання:

,

де АВ - річна сума амортизаційних відрахувань,

Пв - первісна вартість;

Лв - ліквідаційна вартість;

Т3 - кількість років, що залишилося до кінця корисного використання об'єкта;

Tc - сума числа років служби об'єкта основних засобів.

Т3( кількість років, що залишилося до кінця корисного використання об'єкта основних засобів) кожного року зменшуватиметься на 1.

Тз/Тс - це кумулятивний коефіцієнт, в якому знаменник - показник постійний, а чисельник змінюється щороку.

Зазвичай прискорені методи застосовують у випадках, коли об'єкти основних засобів зазнають швидкого модального зносу, як, наприклад, персональні комп'ютери. Прискорені методи нарахування амортизації можна також використовувати з метою збереження відносної рівноваги між сумую витрат на ремонт об'єктів основних засобів і амортизацією, яку щороку нараховують протягом усього терміну їх корисного використання. Прикладом основних засобів, у міру старіння яких значно зростають витрати на ремонт, технічне обслуговування та експлуатацію можуть слугувати транспортні засоби.

За виробничим методом місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

,

де АВм - місячна сума амортизаційних відрахувань;

Ом - місячний обсяг продукції (робіт, послуг);

Ba - виробнича ставка амортизації

,

де О - загальний обсяг продукції (робіт, послуг);

Пв - первісна вартість;

Лв - ліквідаційна вартість.

Цей метод можна назвати також методом нарахування амортизації пропорційно обсягу виконаних робіт.

Виробничий метод засновано на припущенні, що розмір амортизації (зносу) залежить тільки від інтенсивності експлуатації об'єкта незалежно від терміну, тобто тривалість (кількість років) експлуатації об'єкта не впливає на суми амортизації, що нараховується.

Застосування виробничого методу обмежене не тільки тим, що не завжди є можливість визначити виробничу потужність об'єкта протягом усього терміну його корисного використання. Не рідко в цьому немає потреби. Але для амортизації вартості основних засобів, які самостійно можуть виконувати конкретний обсяг робіт, цей метод є вкрай ефективним.

Зазначимо, що із загального переліку дозволених до застосування методів нарахування амортизації один метод виділено особливо - так званий "податковий метод".

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" , на відміну від П(С)БО 7, жорстко регламентує порядок нарахування амортизації і не допускає можливості будь-якого вибору. Тому який би метод (або методи) не вибрало підприємство для нарахування амортизації в бухгалтерському обліку в податковому обліку потрібно діяти твердо дотримуватись вимог, викладених у ст.8 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", яка так і називається "Амортизація" Проте, якщо розглядати ст.8 ширше, то можна стверджувати, що вона регламентує не тільки порядок нарахування амортизації, але й податковий облік основних фондів загалом. Звертає на себе увагу і те, що в назві ст. 8 основні фонди не згадуються, а це дозволяє зробити висновок, що з погляду оподаткування, інтерес викликають не основні фонди як такі, а тільки їхній вплив на об'єкт оподаткування. А цей вплив саме і проявляється переважно через амортизацію, адже відповідно до ст. З Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток який визначається за формулою:

,

де П - прибуток (об'єкт оподаткування);

ВВс - скоригований валовий дохід;

Вв - валові витрати;

АВ - сума амортизаційних відрахувань.

Отже, амортизаційні відрахування з метою оподаткування не включаються до валових витрат, вони є самостійним показником, що бере участь (на рівні з валовими витратами) у розрахунку оподатковуваного прибутку Для того, щоб цей показник визначити, потрібно дотримуватись правил податкового обліку основних фондів, встановлених ст. 8 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств". До основних можна віднести такі правила податкового обліку основних засобів:

- амортизується не вартість (як у бухгалтерському обліку) основних фондів, амортизуються витрати на їх виготовлення, придбання або поліпшення Тому не амортизується в податковому обліку, наприклад, вартість безкоштовно отриманих основних фондів. З іншого боку, основні фонди можуть бути не введені в експлуатацію, можуть повністю або частково не використовуватися, але оскільки витрати здійснено, амортизація продовжує нараховуватися;

- об'єктом нарахування амортизації с балансова вартість групи. Ця величина, хоча і формується внаслідок операцій з основними фондами, все ж відносно самостійна. Рух основних фондів не завжди супроводжується зміною балансової вартості групи Тому може виникнути ситуація, коли основних засобів уже немає, а балансова вартість ще залишилася. Можлива й протилежна ситуація: балансова вартість тієї чи іншої групи дорівнює нулю, але в складі цієї групи ще є основні фонди;

- для цілей податкового обліку обов'язковий пооб'єктний облік балансової вартості тільки основних фондів групи 1. Основні фонди груп 2,3 і 4 враховуються не пооб'єктно, а за сукупною балансовою вартістю відповідної групи.

Порядок нарахування амортизації викладено в пп.8.3.1 ст.8 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" і може бути подано у вигляді формули

,

де АВ - сума амортизаційних відрахувань;

БВ - балансова вартість групи на початок звітного періоду;

На - норма амортизації для відповідної групи.

Норми амортизації - показники задані, вони встановлені в п.8.6 ст.8 Закону. Норми амортизації з розрахунку на квартал встановлені в таких розмірах:

1 група - 2%;

2 група - 10%;

3 група - 6%;

4 група -15%.

Отже, основним для цілей податкового обліку є поняття балансової вартості груп основних фондів, оскільки саме цей показник платник податку розраховує самостійно. Від правильності розрахунку балансової вартості групи залежить правильність нарахування амортизації.

Розділ 2. Практична частина на базі ВАТ Яготинської районної друкарні ім. Сафонова

2.1 Характеристика даної друкарні

Дане товариство є Відкритим Акціонерним товариством, друкарня ім. Сафонова. Яке за класифікацією видів економічної діяльності є : целюлозно - паперова діяльність; видавнича справа яка здійснюється відповідно до діючого законодавства в Україні і статутних документів підприємства.

Статутні документи зареєстровані від 10 червня 1991 року. Воно займається друком газет, брошур, буклетів та інших видів видавничої справи. Вартість основних фондів на підприємстві на кінець звітного періоду 32,400 тисяч гривень, вартість статутного капіталу 41,300 тисяч гривень.

2.2 Оцінка вартості основних фондів

Показники стану й ефективності використання основних засобів можна об'єднати в три групи (рис. 3.), які характеризують:

— забезпечення підприємства основними засобами;

— стан основних засобів;

— ефективність використання основних засобів.



Рис. 3. Показники стану й ефективності використання основних засобів

До показників, які характеризують забезпеченість підприємства основними фондами, належать: фондомісткість, фондоозброєність, коефіцієнт реальної вартості основних виробничих фондів у майні підприємства.

Забезпеченість підприємства основними виробничими фондами визначається рівнем фондоозброєності праці. Останню розраховують як відношення вартості основних фондів до чисельності працівників підприємства. Отже, збільшення рівня фондоозброєності є позитивним фактором.

Коефіцієнт реальної вартості основних виробничих фондів у майні підприємства визначається як відношення вартості основних фондів до вартості майна підприємства.

Стан основних фондів характеризують через такі коефіцієнти: знос ; придатність; оновлення і вибуття основних фондів.

Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних фондів, що її списано на витрати виробництва у попередніх періодах. Визначається відношення суми зносу основних фондів до їх балансової вартості.

,

де Кз - коефіцієнт зносу;

Зо - сума зносу;

Фк - балансова вартість основних фондів;

Показник зносу може визначатись також у відсотках на початок і кінець звітного періоду і дає змогу оцінити стан основних фондів.

Сума нарахованого зносу дорівнює 6,3 тис. грн. балансова вартість становить 187,7. Отже коефіцієнт зношеності дорівнює 0,034.

Коефіцієнт придатності розраховується за формулами:

Кп= 1-Кз, або Кп= 100%-Кз,

де Кп - коефіцієнт придатності основних фондів;

Кз - коефіцієнт зносу.

Коефіцієнт придатності показує, яка частина основних фондів придатна до експлуатації в процесі господарської діяльності і на даній друкарні становить.

Коефіцієнти оновлення і вибуття розраховують за формулами:

;

;

де Ко - коефіцієнт оновлення;

Фу - вартість уведених основних фондів;

Кв - коефіцієнт вибуття;

Фв - вартість вивединих;

Коефіцієнт оновлення основних фондів характеризує інтенсивність введення в дію нових основних фондів. Він показує частку введених основних фондів за визначений період у загальній вартості основних фондів на кінець звітного періоду.

Отже, бачимо що за звітній рік дана друкарня не придбала жодного основного засобу. Це є негативним явищем яке згодом призведе до накопичення застарілого обладнання і буде стримувати зростання економічної ефективності основних фондів.

Коефіцієнт приросту розраховується за формулою:

Оскільки коефіцієнт оновлення дорівнює 0 то і неможливо розраховувати коефіцієнт приросту.

До показників, які характеризують ефективність використання основних фондів: фондовіддача, рентабельність основних фондів, сума прибутку на одну гривню основних фондів.

Фондовіддача визначається як відношення обсягу виготовленої продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів.

Середньорічна вартість основних фондів становить 159,1 тис. грн.

Тобто на одну гривню виробленої продукції припадає 0,27 тис. грн. основних фондів.

Фондомісткість є величиною зворотною до фондовіддачі. Цей показник дає можливість визначити вартість основних фондів на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприємства основними фондами. За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість - до зменшення.

Відносним показником ефективності використання основних фондів є рентабельність. Цей показник визначається за формулою:

П = 2,8 тис. грн, Scep=159,1 тис. грн

Аналіз показників ефективності використання основних фондів

Таблиця 1.

Показники	Попередній рік	Звітній рік	Відхилення
Обсяг продукції	43,5	39,8	- 3,7
Cередньорічна вартість, тис. грн.	134,1	159,1	+25
Фондовіддача	0,30	0,27	- 0,3
Фондомісткість	3,3	3,7	+0,4

2.3 Розрахунок амортизаційних відрахувань

Звіт про основні засоби, нарахування податкової та економічної амортизації і використання амортизаційних відрахувань у 2009 році.

Таблиця 2.

Подають:	Терміни подання
підприємства, організації та установи всіх форм власності та видів економічної діяльності органу державної статистики за місцезнаходженням	Не пізніше 20 лютого після звітного року
Найменування організації - складача інформації Районна друкарня
Поштова адреса м. Яготин, вул. Сафонова, 12
Коди організації - складача
За СДРПОУ	території (КОАТУУ)	Виду економічної діяльності (КВЕД)	Форми власності (КФВ)	Організацйно-правової форми господарювання (КОПФГ)	Міністерства, іншого центрального органу (КОДУ)
1	2	3	4	5	6
02466814	2610600000	22,22,0	32		01005

Вибір методу та виду амортизації

Таблиця 3.

Код рядка	Яка амортизація нараховується на підприємстві (необхідну клітинку закреслити-X)
101	Податкова
102	Економічна і податкова одночасно	X
Код рядка	Методи нарахування амортизації (необхідне закреслити-X)
103	Прямолінійний	X
104	Зменшення залишкової вартості
105	Прискореного зменшення зальшкової вартості
106	Кумулятивний
107	Виробничий
108	Податковий

Вартість основних засобів та сума нарахованої амортизації згідно з податковим обліком.

Нарахування амортизації по групах.

Таблиця 4.

Код рядка	Групи основних засобів	Вартість основних засобів на початок року	Збільшення вартості основних засобів	Зменшення вартості основних засобів	Вартість основних засобів на кінець року	Сума нарахованої амортизації за рік
А	Б	1	2	3	4	5
201	Усього сума рядків202-205	44,0		5,3	32,4	6,3
202	У тому числі 1
203	2	5,1		1,6	3,2	0,3
204	3	38,9		3,7	29,2	6,0
205	4

Бухгалтерський облік за видами діяльності.

Таблиця 5.

Види економічної діяльності	Код (розділу, підкласу, групи згідно КВЕД)	Номер рядка	Наявність на початок року	Вибуло у звітному році	Наявність на кінець року	Наявність за відрахуванням зносу	Амортизація (знос) основних засобів за рік	Вартість основних засобів на які повністю зараховано амортизацію
			Без урахування індексації та переоцінки звітного року	З урахуванням індексації	усього	У т. ч ліквідовано основних засобів		На початок року	На кінець року
А	Б	В	1	2	5	6	7	8	9	10	11
Усього по підприємству		100	187,7		49,0	49,0	138,7	44,0	32,4	6,3	59,5
Основні засоби за видами економічної діяльності			187,7		49,0	49,0	138,7	44,0	32,4	6,3	59,5

Таблиця 6. Бухгалтерський облік за групами.

Код рядка	Групи основних засобів	Первісна (переоцінена) вартість	Залишкова вартість на
		Вартість основних засобів на початок року	Збільшення вартості основних засобів	У тому числі	Зменшення вартості основних засобів	У тому числі	Вартість основних засобів на кінець року	Сума нарахованої амортизації за рік	Початок року	Кінець року
				Введення в дію нових за рахунок будівництва	Придбання	Поліпшення		Ліквідація	Продаж
					Нових	Тих, що були у використанні				Нових	Тих що були у використанні
А	Б	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14
301	Усього сума рядків (302-317)	187,7						49,0	49,0			138,7	6,3	44,0	32,4
302	Земельні ділянки			X	X					X			X	X	X
303	Капітальні витрати на поліпшення земель
304	Будинки, споруди
305	Машини і обладнання	167,0						34,5	34,5			132,5	6,0	38,9	29,2
306	Транспортні засоби
307	Інструменти прилади інвентар	20,7						14,5	14,5			6,2	0,3	5,1	3,2
308	Робоча та продуктивна худоба
309	Багаторічні насадження
310	Інші основні засоби
311	Бібліотечні фонди
312	МНМА
313	Тимчасові споруди
314	Природні ресурси
315	Тара
316	Предмети прокату
317	Інші необоротні матеріальні активи

Таблиця 7. Склад основних засобів підприємства на кінець звітного року.

Найменування показника	№ рядка	Наявність на кінець року
		Усього	У т.ч. за основним видом діяльності
А	Б	1	2
Усього (сума рядків 202-217)	201	138,7	138,7
Земельні ділянки	202
Капітальні витрати на поліпшення земель	203
Будинки. споруди та передавальні пристрої	204
Машини та обладнання	205	132,5	132,5
Транспортні засоби	206
Інструменти, прилади, інвентар (меблі)	207	6,2	6,2
Робоча і продуктивна худоба	208
Багаторічні насадження	209
Інші основні засоби	210
Бібліотечні фонди	211
Малоцінні необорогні матеріальні активи	212
Тимчасові (нетитульні) споруди	213
Природні ресурси	214
Інвентарна тара	215
Предмет прокату	216
Інші необоротні матеріальні активи	217
довідка:
Незавершені капітальні інвестиції	301

2.4 Аналіз амортизаційної політики даного підприємства

Для забезпечення відтворення основних засобів важливе значення має вивчення їхнього стану та використання. Стан і використання і використання основних засобів є важливим фактором підвищення ефективності діяльності підприємства.

У процесі виробництва основні засоби зношуються фізично і старіють морально. Рівень фізичного зносу основних засобів визначається у процесі нарахування амортизації. Цей процес можна розглядати в кількох аспектах:

- по-перше, як метод визначення поточної оцінки не зношеної частини основних засобів;

- по-друге, як спосіб віднесення на готову продукцію одноразових витрат на основні засоби;

- по-третє, як засіб нагромадження фінансових ресурсів для заміщення виведених з виробничого процесу основних засобів або для вкладення коштів у нові виробництва.

Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність основних фондів, охоплює два блоки: перший - показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий - показники рівня використання основних фондів у цілому та окремих їхніх видів. Чинна система показників ефективності відтворення основних фондів в Україні потребує вдосконалення щодо методики обчислення деяких з них та повноти охоплення окремих сторін відтворення засобів праці.

Як бачимо, дана друкарня в процесі своєї діяльності неефективно використовує основні фонди це видно з таблиці 1. У звітному році фондовіддача становила 0,27, що на 0,3 менше ніж в попередньому році.

Фондомісткість становить 3,7, тобто збільшилась в порівнянні з минулим роком на 0,4. За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість - до зменшення. В даному випадку навпаки, що свідчить про незадовільну роботу друкарні.

Проаналізувавши коефіцієнт введення можна сказати, що за даний рік не було придбано і введено в експлуатацію жодного об'єкта основних засобів. Коефіцієнт вибуття становить 0,26 тобто 26% основних фондів було виведено з експлуатації.

Причинами такого різкого скорочення основних засобів може бути:

Ї поганих технічний стан обладнання;

Ї застарілі технології;

Ї низький попит на дану продукцію;

Ї нерентабельність основних фондів.

Заходи що покращення даної ситуації:

Ї реконструкція діючої друкарні;

Ї модернізація основних засобів;

Ї залучення інвестицій;

Ї введення нових більш якісне і матеріаломістке обладнання;

Ї заміна або ремонт діючих потужностей;

Дана друкарня нараховує амортизацію використовуючи прямолінійний метод. Сума нарахованої амортизації за рік дорівнює 6,3 тис. грн., зокрема на будинки і споруди - 6,0; на інструменти, прилади, інвентар - 0,3.

На кінець звітного періоду вартість основних фондів становить 138,7 тис. грн.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення амортизаційної політики на підприємстві

3.1 Заходи, спрямовані на вдосконалення амортизаційної політики на підприємстві

Важливим фактором підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств, постійним джерелом фінансування їхнього розвитку є амортизаційні відрахування. Відповідно до чинних законодавчих актів підприємства формують свою амортизаційну політику, яка складається із сукуп­ності способів управління порядком нарахування й використання амортиза­ційних відрахувань. Ефективність амортизаційної політики залежить від того, наскільки точно визначено терміни експлуатації активів, що вводяться в дію, а також від вибору підприємством методу нарахування амортизації.

За побудови ефективної амортизаційної політики підприємства одним з основних показників, який має бути постійним об'єктом моніторингу, є термін окупності активів. Серед сукупності чинників, котрі впливають на окупність активів, варто насамперед виділити два: ціна продукції (робіт, послуг); обсяг збуту продукції (робіт, послуг).

Підприємства мають за результатами кожного звітного місяця здійснювати розрахунок через зміни методу амортизації на ціну продукції і обсяг її реалізації, виходячи з кон'юнктури ринку. Це дасть змогу вибирати оптимальний варіант. Як свідчить практика, вибір методу амортизації потребує такої послідовності дій:

1. Прогнозування обсягу продажу продукції на найближчий звітний пері­од за заявками-замовленнями торговельних підприємств.

2. Прогнозування зміни цін із урахуванням кон'юнктурного, сезонного попиту на товар тощо.

3. Розрахунок норм амортизації за різними методами з метою порівняння зміни розміру собівартості продукції.

4. Прогнозування ціни продукції з урахуванням вибраного методу амортизації.

3.2 Основні шляхи розвитку, вдосконалення амортизаційної політики в Україні

Україна на шляху до інтеграції і гармонізації з країнами-членами ЄС, формування єдиного економічного простору з традиційними економічними партнерами, зокрема Росією, Білоруссю, Казахстаном, прагне уніфікувати існуючу систему бухгалтерського обліку, яка у сучасних умовах змінюється й удосконалюється відповідно до міжнародних стандартів. Тому процеси стандартизації та удосконалення системи бухгалтерського обліку України із застосуванням міжнародних стандартів, вибору раціонального методу амортизації основних засобів є актуальними і нині. Це обумовлюється об'єктивними причинами та підтверджується появою наказу Міністерства фінансів України №561 від 30.09.2003 р. „Про затвердження методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів”.

Перехід на ринкові умови господарювання, запровадження комерційних засад у діяльність підприємств, приватизація державних підприємств потребують нових підходів до формування фінансових ресурсів. Так, нині збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позичкових коштів у формуванні фінансових ресурсів підприємств. Усе це змушує підприємства виявляти ініціативу та винахідливість. Раціональне застосування амортизаційної політики на підприємстві є важливою ланкою його фінансового управління і дає можливість керівництву підприємства розширити виробництво чи створити новий напрям бізнесу.

Господарським кодексом України передбачено, що одним з основних напрямів державної економічної політики є амортизаційна політика, спрямована на створення для суб'єктів господарювання найбільш сприятливих і рівноцінних умов забезпечення процесу відтворення основних виробничих і невиробничих фондів переважно на якісно новій техніко-технологічній основі.

З цією метою інвестиційна політика держави спрямована на створення суб'єктом господарювання необхідних умов для залучення і концентрації коштів для потреб розширеного відтворення основних засобів виробництва, а також на забезпечення ефективного і відповідального використання цих коштів та здійснення контролю за ним.

Важливою умовою реалізації інвестиційної політики держави є його податкова система, що повинна стимулювати якнайшвидше відновлення підприємствами, насамперед активної частини основних засобів.

Як приклад такого підходу розглянемо модифіковану систему прискореного відшкодування витрат Modified Accelerated Cost Recovery System MACRS), що застосовується в США з 1987 р. Ця система встановлює методи амортизації і термін експлуатації основних засобів для визначення суми амортизаційних відрахувань з метою оподаткування.