Аналіз стану ринку капіталу в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

з теми: «Аналіз стану ринку капіталу в Україні»

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи формування капіталу

1.1 Економічна сутність ринку капіталу та його роль в економіці країни

1.2 Підходи до управління ринком капіталу

1.3 Інфраструктура ринку капіталу

2. Аналіз стану ринку капіталу в Україні

2.1 Оцінка ефективності функціонування ринку позикового капіталу

2.2 Аналіз ефективності функціонування валютного ринку

3. Напрямки держаної політики щодо удосконалення ринку капіталу в Україні

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Ринок фінансових ресурсів поділяється на: грошовий ринок (ринок цінних паперів -- боргових свідоцтв з термінами погашення менше одного року); ринок капіталів (довгострокових цін них паперів та корпоративних акцій); кредитний ринок (боргових зобов'язань за довгостроковими кредитами). Іноді цей ринок називають ринком позичкового капіталу.

Фінансовий ринок (ринок капіталу, фондовий ринок) -- це специфічна сфера економічних відносин, де відбувається купівля-продаж фінансових ресурсів. Вона характерна лише для розвиненої ринкової економіки і включає: кредитний ринок і ринок цінних па перів. Такий ринок формується на основі коштів підприємств, організацій і населення й обслуговує обіг платіжних коштів, кредитів та цінних паперів. У розвиненому конкурентному середовищі він створює гнучкий механізм мобілізації та перерозподілу вільних коштів для забезпечення фінансування витрат підприємств і організацій, істотного розширення можливостей вишукування необхідних фінансових ресурсів для виробничого і соціального розвитку.

Ринок капіталу - це частина фінансового ринку, де формується попит і пропозиція на середньостроковий та довгостроковий позичковий капітал виконує наступні функції. По-перше, об'єднує дрібні, розрізнені грошові заощадження населення, державних підрозділів, приватного бізнесу, зарубіжних інвесторів і створює великі грошові фонди. По-друге, трансформує грошові кошти в позичковий капітал, що забезпечує зовнішні джерела фінансування матеріального виробництва національної економіки. По-третє, надає позики державним органам і населенню для вирішення таких важливих завдань, як покриття бюджетного дефіциту, фінансування частини житлового будівництва тощо. Кредитний ринок дозволяє здійснити накопичення, рух, розподіл і перерозподіл позичкового капіталу між сферами економіки. ринок капітал

Функціонування ринку капіталу дозволяє підприємствам вирішувати проблеми як формування інвестиційних ресурсів для реалізації реальних інвестиційних проектів, так і ефективного фінансового інвестування (здійснення довгострокових фінансових вкладень). Фінансові активи, що обертаються на ринку капіталу, як правило, менш ліквідні; для них характерний найбільший рівень фінансового ризику і відповідно більш високий рівень дохідності.

Отже, метою даної роботи є розгляд особливостей сучасного ринку капіталів.

Предметом дослідження роботи є економіка України, а особливо її фінансовий сектор, об'єктом дослідження виступає ринок капіталів.

Для досягнення мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:

- провести теоретичне дослідження ринку капіталів,

- проаналізувати сучасний стан ринку капіталів;

- виявити проблеми в розвитку ринку капіталів.

1. Теоретичні основи формування капіталу

1.1 Економічна сутність ринку капіталу та його роль в економіці країни

Залежно від виду фінансових активів, які обертаються на певному сегменті фінансового ринку, Н.С. Рязанова пропонує наступну класифікацію:

- ринки фінансових активів, які також називаються фінансовими ринками і на яких обертаються частки капіталу (акції), облігації, векселі та інші вимоги на реальні активи;

- ринки грошей, тобто кредитних зобов'язань тривалістю до одного року;

- ринки капіталів, які є ринками довгострокових (понад один рік) кредитних зобов'язань і часток капіталу акціонерних товариств;

- ринки споживчого кредиту, де надаються позички на придбання споживчих товарів, навчання та відпочинок тощо. 

Л. Павлова розглядає фінансовий ринок як ринок капіталів і визначає його як механізм управління потоками грошових ресурсів, платіжних засобів, що приносять прибуток і об'єднують емітентів та інвесторів.

Я. Комаринський розглядає ринок позичкових капіталів як систему економічних відносин, що забезпечують акумуляцію вільних грошових коштів, перетворення їх в позичковий капітал і його перерозподіл між учасниками процесу відтворення.

О.І. Шнирков, розкриваючи зміст грошової та фінансово-кредитної політики у країнах Східної Європи, веде мову про створення в цих країнах, починаючи з другої половини 80-х років, таких ринків, як фінансовий, кредитний, цінних паперів, валютний. При цьому не вдається до розкриття змісту виділених ним ринків.

Є.Ф. Жуков при відображенні світового досвіду створення фінансових ринків наголошує, що поняття «ринок капіталів» і «ринок цінних паперів», прийняті в розвинених країнах, більше відповідають формуванню аналогічних понять для нашої економіки, ніж поняття «грошовий», «кредитний», «фінансовий» ринок, що отримали широке розповсюдження в наших засобах масової інформації та в ряді офіційних документів. Серед економістів немає єдиної думки щодо суті капіталу. Широкого розповсюдження набули так звані "речові", "грошові", "часові" підходи до визначення капіталу.

Основу речового підходу заклали ще А.Сміт і Д.Рікардо. Перший розглядав капітал як нагромаджену працю, другий вважав, що капітал - це засоби виробництва. Ототожнення капіталу з речами має місце в працях багатьох сучасних економістів, зокрема таких, як П. Самуельсон, Дж. Робінсон, С Фішер, У. Нордхаус і ін.

Грошові концепції зв'язують поняття капіталу з грошима, цінними паперами, фінансовими ресурсами. Абсолютизація грошової форми капіталу бере початок від меркантилізму. В сучасних умовах вона характерна передусім для представників монетаризму [3, c. 59].

Чимало економістів витлумачує суть капіталу на основі концепції продуктивності капіталу". Вони вважають, що кожний фактор виробництва має фізичну продуктивність, тобто створює свою частку доходу.

Ряд авторів при визначенні капіталу в центр уваги кладе фактор часу. На їх думку, одержуваний капіталістом доход становить собою своєрідну винагороду за відмову непродуктивного використання коштів, за відмову від задоволення особистих потреб, за очікування благ майбутніх.

Під впливом зростання ролі освіти та особистості людини виникли різноманітні теорії людського капіталу. їх автори вважають, що капіталом є знання, уміння, навики і всі вони можуть бути використані з метою виробництва товарів та послуг, а в кінцевому плані - для одержання доходу.

Проте таке розуміння капіталу не може дати пояснення, чому використання засобів виробництва, грошей та інших факторів в одних суспільствах породжує одні відносини, а в інших - інші, протилежні. Це можна пояснити, якщо розглядати капітал як специфічне виробниче виношений, як вартість, що приносить додаткову вартість. Ця остання виникає тільки тоді, коли має місце експлуатація найманої праці.

Купуючи робочу силу і засоби виробництва, капіталіст, по-перше, хоче виробити споживну вартість, яка б мала мінову вартість, тобто товар.

По-друге, він хоче виробити такий товар, вартість якого була б більшою, ніж вартість куплених ним факторів виробництва і тим самим забезпечувала б йому додаткову вартість. Як бачимо, капіталіста не цікавить споживна вартість сама по собі. Його цікавить додаткова вартість. Тому капіталіст буде прагнути виробляти ті споживні вартості, які в сучасних умовах приносять йому високу додаткову вартість.

Процес створення додаткової вартості і перетворення грошей у капітал можна простежити на такому прикладі. Припустимо, що тривалість робочого дня на бавовняному комбінаті становить 8 годин. Робітник за цей час переробляє 20 кг бавовни, за які, як за сировину, капіталіст заплатив 20 дол. Припустимо також, що для перероблення 20 кг бавовни на пряжу капіталіст витрачає 4 дол. засобів праці (зношення приміщення, споруд, машин тощо). Крім того, капіталіст витрачає 2 дол. на купівлю робочої сили. І нарешті, припустимо, що робітник, витрачаючи свою абстрактну працю, створює протягом кожної години нову вартість в 0,5 дол. За таких вихідних даних робітник протягом 4 годин роботи створить нову вартість у 2 дол., тобто таку, яка дорівнює вартості його робочої сили. За цей же період буде виготовлено 10 кг пряжі, загальною вартістю 14 дол. (10 дол. вартість 10 кг переробленої бавовни, 2 дол. вартість спожитих засобів праці і 2 дол. відтворена вартість робочої сили).

Проте після виробництва 10 кг пряжі вартістю в 14 дол. робітник не може залишити робоче місце, оскільки згідно з актом купівлі-продажу робочої сили капіталіст одержав право використовувати робочу силу протягом всього робочого дня, тобто протягом 8 годин. Таким чином, робітник змушений працювати ще 4 години, протягом яких він своєю абстрактною працею ще створить нову вартість у 2 дол. За цей же період буде виготовлено ще 10 кг пряжі вартістю 14 дол. (10 дол. вартість 10 кг переробленої бавовни, 2 дол. вартість спожитих засобів праці і 2 дол. нова вартість). В цілому протягом робочого дня буде вироблено 20 кг пряжі загальною вартістю 28 дол. А капіталіст витратить на її виробництво 26 дол. (20 дол. вартість бавовни, 4 дол. вартість спожитих засобів праці і 2 дол. вартість робочої сили). Різниця між вартістю 20 кг пряжі і вартістю, авансованою на її виробництво, становитиме 2 дол. (28 дол. - 26 дол.). Це і буде додатковою вартістю.

Таку ж величину можна визначити і іншим шляхом: нова вартість, створена робітником протягом дня - 4 дол., а денна вартість робочої сили - 2 дол. Різниця між новою вартістю і денною вартістю робочої сили становить додаткову вартість. її безплатно привласнює капіталіст. Таким чином, гроші перетворилися у капітал [3, c. 68].

При цьому присвоєння капіталістом додаткової вартості відбувається без жодного порушення закону вартості. Капіталіст купував засоби виробництва і робочу силу за вартістю, продавав вироблений продукт за вартістю і все ж одержав додаткову вартість, тобто одержав грошей більше, ніж авансував.

Ми розглянули приклад виробництва додаткової вартості одним робітником за один робочий день. Але ж на капіталістичному підприємстві працює не один, а сотні й тисячі робітників і працюють не один день, а протягом року. Відповідно цьому зростає і додаткова вартість.

Отже, одержання додаткової вартості не випадкове явище, а об'єктивно закономірний процес капіталістичного виробництва. Навіть якщо капіталісти сплачують повну вартість робочої сили, то все одно одержують додаткову вартість. Проте слід мати на увазі, що тільки при ідеальних умовах капіталісти купують робочу силу за її вартістю. В дійсності досить часто вони купують робочу силу за ціною, нижчої від її вартості.

Процес виробництва і привласнення додаткової вартості передбачає єдність сфери обігу і сфери виробництва. В сфері обігу капіталіст купує робочу силу і засоби виробництва, в ній же, продаючи вироблений товар, реалізує додаткову вартість. В сфері виробництва в результаті праці найманих працівників авансована вартість зростає, створюється додаткова вартість.

Як було показано вище, робочий день на капіталістичному підприємстві поділяється на дві частини. Протягом однієї частини робочого дня робітник відтворює вартість своєї робочої сили. Цю частину робочого дня прийнято називати необхідним робочим часом, а працю, затрачену протягом цього часу, - необхідною працею. Протягом другої частини робочого дня робітник створює додаткову вартість. Цю частину робочого дня прийнято називати додатковим робочим часом, а працю, затрачені протягом цього часу, - додатковою працею.

Необхідно мати на увазі, що додаткова праця і додатковий продукт властиві кожному суспільству, а додаткова вартість - тільки капіталізм} Додатковий продукт стає матеріальним носієм додаткової вартості тільки тому, що при капіталізмі товарне виробництво носить загальну форму і товаром стала робоча сила. Додаткова вартість безплатно привласнюється капіталістами. Вона характеризує виробничі відносини між власниками засобів виробництва і робітниками, тобто відносини, в яких капіталісти експлуатують найманих робітників. Особливістю капіталістичної експлуатації є те, що вона приховує примусовий характер праці робітника і безплатне присвоєння капіталістом додаткової праці робітника. Таке маскування, породжується тим, що при капіталізмі робітник особисто вільний і сам розпоряджається своєю робочою силою. Але відсутність у робітника засобів виробництва змушує його продавати свою робочу силу капіталістам. Тобто при капіталізмі мас місце економічний примус до праці на власника засобів виробництва [5, c. 93].

Необхідно мати на увазі, що ні гроші, ні засоби виробництва, ні життєві блага самі по собі не є капіталом. Вони перетворюються у капітал тільки тоді, коли їх використовують для присвоєння неоплаченої чужої праці Капітал, наголошував К. Маркс, це не річ, а певне, суспільне, притаманне певній історичній формації суспільства виробниче відношення, яке представлене у речі і надає цій речі специфічного суспільного характеру.

При розгляді процесу виробництва додаткової вартості і перетворення грошей у капітал, було помічено, що засоби виробництва і робоча сила як фактори процесу праці беруть різну участь у створенні вартості продукт}'. Вартість засобів виробництва переноситься на створюваний продукт конкретною працею робітника. Тобто в новому продукті вартість засобів виробництва лише зберігається. Водночас робітник своєю абстрактною працею створює нову вартість, додаючи її до старої вартості - вартості спожитих засобів виробництва Нова вартість містить в собі відтворену вартість робочої сили і додаткову вартість. Отже, робоча сила створює вартість і додаткову вартість.

Ту частину капіталу, яка витрачається на купівлю засобів виробництва і яка в процесі праці не змінює свою величину К. Маркс назвав постійним капіталом і позначив буквою С (від початкової букви латинського слова constantes - "постійний"). В нашому прикладі це капітал, авансований на купівлю 20 кг бавовни і вартість зношення засобів праці (20 дол. і 4 дол.).

Ту частину капіталу, яка потрачена на купівлю робочої сили і яка в процесі виробництва змінює свою вартість, К. Маркс називає змінним капіталом і позначає буквою V (variables - "змінюваний"). В нашому прикладі це денна вартість робочої сили (2 дол.).

В умовах капіталізму засоби виробництва і робоча сила виступають як частини капіталу, а тому вартість товару набуває специфічну форму вираження. Минула праця тепер вже проявляється як вартість постійного капіталу (с), перенесена із засобів виробництва на новостворений продукт. Жива праця, втілена в товарі, виступає як новостворена вартість у формі v + m , де v - еквівалент вартості робочої сили, m - додаткова вартість. Таким чином, вартість ( W ) товарів, вироблених на капіталістичних підприємствах, можна виразити формулою W = с + v + m. Інакше кажучи, вартість товарів, вироблених на капіталістичних підприємствах, виражає виробничі відносини капіталістичного суспільства - експлуатацію найманих робітників капіталом.

Ринок капіталів - це частина фінансового ринку, де формуються попит і пропозиція в основному на середньо - і довго строковий позиковий капітал, специфічна сфера ринкових відносин, де об'єктом угоди є наданий у позику грошовий капі тал і де формуються попит і пропозиція на нього.

Позиковий капітал - це кошти, віддані в позику під певний відсоток за умови повернення.

Формою руху позикового капіталу є кредит. Основним його джерелом служать кошти, що вивільняються в процесі відтворення: амортизаційні фонди підприємств, частина оборотного капіталу в грошовій формі, прибуток, що йде на відновлення і розширення виробництва, грошові доходи і заощадження всіх верств населення. На ринку капіталів кредити надаються на термін понад рік.

Ринок капіталів сприяє зростанню виробництва і збільшенню товарообігу, руху капіталів усередині країни, трансформації грошових заощаджень у капіталовкладення, відновленню основного капіталу.

Економічна роль цього ринку полягає в його спроможності об'єднати дрібні, розрізнені кошти й у такий спосіб активно впливати на концентрацію і централізацію виробництва та капіталу.

З функціональної точки зору ринок капіталів - це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію і перерозподіл грошових капіталів з метою забезпечення процесу відтворення: з інституційної - сукупність кредитно-фінансових установ, фондових бірж, через які рухається позиковий капітал.

Таким чином, ринок капіталів - це складова частина фінансового ринку, що розпадається на ринок цінних паперів і ринок середньо і довгострокових банківських кредитів. Це також найважливіше джерело довгострокових інвестиційних ресурсів для уряду, корпорацій і банків. Якщо грошовий ринок надає високоліквідні кошти в основному для задоволення коротко строкових потреб, то ринок капіталів забезпечує довгострокові потреби у фінансових ресурсах. Він охоплює оборот позикового і банківського капіталів, комерційного і банківського кредитів, а також функціонування кредитних аукціонів.

Ринок капіталів пройшов еволюцію від зародження на ринку простого товарного виробництва у формі обігу лихварського капіталу до широкого розвитку ринку позикових капіталів на загальному ринку (об'єкт угоди - наданий у позику грошовий капітал на основі співвідношення попиту і пропозиції на цей товар і ставки позикового (кредитного) відсотка).

Найрозвиненішим можна вважати ринок капіталів США. Він вирізняється розгалуженістю, наявністю могутньої кредитної системи і розвиненого ринку цінних паперів, високим рівнем на громадження грошового капіталу, широкою інтернаціоналізацією.

Про створення ринку капіталів в Україні говорити поки ще рано. Мова може йти тільки про наявність і зміцнення деяких елементів цього ринку: формування повноцінної дворівневої банківської системи, поступовий розвиток спеціалізованих кредитно-фінансових установ і становлення ринку цінних паперів.

Ринок капіталів - це один із сегментів фінансового ринку, особлива сфера фінансових відносин, пов'язаних із процесом і забезпечення кругообігу позикового капіталу.

Основні учасники:

- первинні інвестори, тобто власники вільних фінансових ресурсів, які мобілізовані банками і перетворені у позиковий капітал;

- спеціалізовані посередники - кредитно-фінансові організації, які здійснюють безпосереднє залучення (акумуляцію) коштів, перетворення їх у позиковий капітал і подальшу тимчасову передачу його позичальникам на зворотній основі за плату у формі відсотків;

- позичальники - юридичні і фізичні особи, а також держава, що відчувають нестачу у фінансових ресурсах і готові заплатити спеціалізованому посереднику за право тимчасового користування ними.

Особливість цього ринку сьогодні в Україні - централізоване регулювання кредитних відносин в економіці з боку держави через НБУ. Це сприяє формуванню повноцінної системи безготівкового грошового обігу, а також розширенню переліку послуг і операцій комерційних банків.

Кредитні важелі використовуються як один із найефективніших регуляторів ринкової економіки:

- середньострокові позики - на цілі як виробничого, так і чисто комерційного характеру. Найбільше поширення вони одер жали в аграрному секторі, а також при кредитуванні інновацій них проектів із середніми обсягами необхідних інвестицій;

- довгострокові позики - в інвестиційних цілях. Для них характерний великий обсяг переданих ресурсів. Особливий розвиток вони одержали в капітальному будівництві, паливно-енергетичному комплексі, сировинних галузях економіки. Такі позики видаються на термін від 3 до 5 років. У нашій країні вони використовуються не дуже широко через загальну нестабільність економіки і меншу прибутковість у порівнянні з короткостроковими кредит ними операціями.

1.2 Підходи до управління ринком капіталу

Управління ринком капіталу здійснюється в основному банками. Банк є однією із сторін відносин, яка в певній угоді на ринку капіталів виступає або як кредитор, або як позичальник.

У банку сконцентровані й проходять потоки тільки в грошовій формі. Банк утворився як наслідок розвитку кредиту, який, у свою чергу, є фундаментом цієї установи.

Банк є головною ланкою кредитної системи і забезпечує широкий комплекс різноманітних банківських послуг. Ця кредитна установа приймає і розміщує грошові внески громадян та юридичних осіб, надає різні види позик, здійснює розрахунки за дорученням клієнтів та їхнє касове обслуговування; випускає чеки, акредитиви, акції, облігації тощо; купує, зберігає та продає цінні папери; здійснює валютні операції; надає консультаційні послуги.

Залежно від економічного змісту всі види діяльності комерційних банків поділяють на дві групи:

пасивні операції -- забезпечують формування ре сурсів банку, необхідних йому, крім власного капіталу, для забезпечення нормальної діяльності, забезпечення ліквідності й одержання запланованого доходу.

До пасивних операцій належать:

- залучення коштів на депозитні рахунки (поточні, строкові,

ощадні та інші):

- не депозитне залучення коштів (одержання позик на міжбанківському ринку, позик Центрального банку, випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов'язань).

Основний вид пасивних операцій - залучення коштів на банківські рахунки всіх видів. Ці кошти називаються депозитами, а операції - депозитними. Депозити слугують важливим джерелом коштів, за рахунок яких банк формує переважну час тину своїх дохідних активів. Недепозитні кошти залучають, як правило, для підтримки ліквідності банків, тобто в надзвичай них ситуаціях, оскільки ці кошти дорожчі та більш короткострокові, ніж депозитні.

активні операції -- пов'язані з розміщенням банком власних та залучених коштів для одержання до ходу і забезпечення своєї ліквідності.

До активних операцій належать:

- операції з надання кредитів (кредитні операції);

- вкладення у цінні папери;

- формування касових залишків та резервів;

- формування інших активів (формування основних засобів - будівель, обладнання тощо).

Ключовий вид активних операцій - кредитні, які забезпечують переважну частину доходів багатьох банків. Це важливе джерело коштів для економіки.

1.3 Інфраструктура ринку капіталу

Торговий капітал історично передував промисловому капіталу. У формі купецького капіталу він існував ще в рабовласницькому суспільстві. В докапіталістичних формаціях торговий капітал поряд з лихварським капіталом був самостійною і головною формою існування капіталу.

Для його функціонування потрібен був певний рівень розвитку товарного виробництва, товарний і грошовий обіг. Всі ці умови існували задовго до капіталізму, що й послужило матеріальною передумовою появи торгового капіталу [4, c. 102].

З виникненням капіталізму торговий капітал втрачає свою самостійність. Він, як зазначав К. Маркс, існує вже як агент промислового капіталу. На ранній стадії капіталістичного виробництва функціями виробництва товару і його реалізації займалися одні й ті ж самі капіталісти. Проте з розвитком капіталізму, в міру загострення конкурентної боротьби функції реалізації відособлюються. Можливість такого відособлення міститься вже в самому характері руху Промислового капіталу в процесі відтворення. На третій стадії кругообороту рух капіталу зводиться до перетворення товарного капіталу в грошовий (Т' - Г'). Основне завдання промисловця - виробництво Додаткової вартості, а функція реалізації товару для нього побічна. Тому Й вона відособлюється й обслуговується операціями торгового капіталу. Формула руху (кругообороту) торгового капіталу така ж, як і загальна формула капіталу, тобто Г - Т - Г '.

Як бачимо, даний капітал обмежується лише сферою обігу.

Позичковий капітал - це відособлена частина промислового капіталу. Це капітал який приносить проценти.

Позичковий капітал у формі лихварського капіталу існував ще задовго до капіталізму. Він виник ще в період розкладу первіснообщинного ладу і особливого розвитку набув у рабовласницькому і феодальному суспільстві.

Лихварський капітал виступав у формі грошової позики представникам панівних класів і грошової позики дрібним товаровиробникам.

Лихварський капітал характеризувався надзвичайно високим процентом. Інколи він досягав 1000. Будучи попередником промислового капіталу, лихварський капітал сприяв створенню передумов для капіталістичного виробництва, оскільки він розоряв дрібних товаровиробників, сприяв перетворенню їх в найманих робітників J нагромаджував величезні грошові багатства, які пізніше використовувалися для організації капіталістичних промислових підприємств.

Із зародженням і становленням капіталізму становите-лихварського капіталу підривається. Промисловим і торговим капіталістам невигідно було сплачувати високі проценти лихварям. Тому вони самі починають надавати один одному кредити під низький пропей1' організовуючи кредитні товариства.

З переходом до капіталізму позичковий капітал відособлюється від промислового, але перебуває заодно і під його впливом.

Можливість утворення вільного грошового капіталу вже міститься в самому кругообороті промислового капіталу.

Джерелами позичкового капіталу є [7, c. 124]:

тимчасово вільні грошові кошти у формі амортизаційних відрахувань;

тимчасово вільний оборотний капітал в зв'язку з неспівпадінням часу реалізації товарів з часом придбання нових партій сировини, палива, матеріалів;

нагромаджувана капіталістами, але ще не використана для розширення виробництва додаткова вартість;

тимчасово вільний грошовий капітал, призначений для виплати заробітної плати робітникам;

грошові доходи і заощадження населення;

вільні грошові кошти держави, страхових компаній тощо.

Таким чином, виникає враження начебто гроші самі по собі мають властивість приносити прибуток.

2. Аналіз стану ринку капіталу в Україні

2.1 Оцінка ефективності функціонування ринку позикового капіталу

Грошово-кредитна політика впродовж ІІІ кварталу 2007 р. спрямовувалася на забезпечення сприятливих умов для кредитної підтримки банківською системою процесів економічного розвитку з одночасним запобіганням утворенню монетарних ризиків для цінової стабільності. Використовуючи монетарні інструменти та механізми, Національний банк забезпечив рівень пропозиції грошей адекватний до зростаючого попиту на них, сприяв збереженню рівноваги на грошово-кредитному ринку та закріпленню позитивних тенденцій як у монетарній сфері, так і в реальному секторі економіки.

Ситуація на грошово-кредитному ринку впродовж ІІІ кварталу 2007 р. у цілому була стабільною і прогнозованою, а грошово-кредитна політика - гнучкою. Національний банк оперативно реагував на зміни в ситуації на грошово-кредитному ринку і певним чином коригував тактику своїх дій.

В умовах посилення інфляційного тиску Національний банк у серпні поновив проведення мобілізаційних операцій, обсяг яких у серпні - вересні становив 11.8 млрд. грн. (у цілому за 9 місяців 2007 р. обсяг мобілізаційних операцій становив 58.7 млрд. грн.) [21].

Національний банк утримувався в ІІІ кварталі від застосування більш вагомих рестрикцій них заходів з огляду на те, що в умовах домінування немонетарних чинників формування інфляційної динаміки активне застосування монетарного інструментарію могло б не стільки сприяти стримуванню інфляційних тенденцій, скільки негативно вплинути на темпи економічного розвитку.

За достатнього рівня ліквідності банківської системи обсяги проведених операцій з рефінансування банків у ІІІ кварталі були незначними - 1015.4 млн. грн. У цілому за 9 місяців - 1950.2 млн. грн., з них 324.5 млн. грн. - кредити овернайт, 1502.7 млн. грн. - кредити через тендер, 123 млн. грн. - кредити під заставу майнових прав на кошти банківського вкладу (депозиту).

Середньозважена процентна ставка за операціями з рефінансування за січень вересень була позитивною щодо фактичного рівня інфляції і становила 9.21%, у т.ч. за кредитами овернайт - 10.20%, тендерними кредитами - 9.07%, за кредитами рефінансування під заставу майнових прав за коштами банківського вкладу (депозиту) - 8.28%.

Про відсутність проблем з ліквідністю у банків свідчить збереження на низькому рівні вартості ресурсів на міжбанківському кредитному ринку, де середньозважена процентна ставка за кредитами коливалася в межах 1.5% - 2.5%, у тому числі за кредитами овернайт - 0.8% - 1.6%.

Головним каналом випуску грошових засобів в обіг у ІІІ кварталі були інтервенції Національного банку України на міжбанківському валютному ринку, обсяг яких у липні - вересні 2007 р. становив 3.5 млрд. дол. США (за 9 місяців 2007 р. - 6.9 млрд. дол. США). Це сприяло збільшенню впродовж ІІІ кварталу обсягу вільної ліквідності банківської системи на 23% (з початку року - на 56.9%) - до 17 млрд. грн.

Більш швидке зростання ліквідності банків у ІІІ кварталі частково стримувалося за рахунок збільшення обсягу готівки поза банками на 15.3% (з початку року - на 29.1%) - до 96.8 млрд. грн. Водночас обсяг коштів у національній валюті на єдиному казначейському рахунку в липні - вересні істотно не впливав на ліквідність банків - після значного зростання в І кварталі (на 63.4%) у ІІ та ІІІ кварталах цей показник дещо зменшився - на 8% та 3.4% відповідно і за станом на 1 жовтня 2007 р. становив 13.2 млрд. грн.

Монетарна база в ІІІ кварталі збільшилася на 15% (з початку року - на 31.3%) - до 127.7 млрд. грн., грошова маса - на 14.9% (з початку року - на 33.4%) - до 348.2 млрд. грн. Значення грошового мультиплікатора упродовж ІІІ кварталу не змінилося і становило 2.73 (на початку року - 2.69).

Окрім високих темпів економічного розвитку, зростання попиту на гроші відбувалося за рахунок процесу демонетизації економіки - з початку року рівень монетизації збільшився з 42.32% до 44.9%.

Сприятливі макроекономічні та монетарні умови були підґрунтям для активного нарощування банками активно-пасивних операцій. У ІІІ кварталі темпи зростання депозитів прискорилися: якщо в І кварталі загальний обсяг депозитів збільшився на 6%, у ІІ - на 10.5%, то в липні - вересні - на 14.9%. З початку року загальний обсяг депозитів збільшився на 34.5% - до 248.1 млрд. грн.

Другий квартал поспіль депозити юридичних осіб збільшувалися вищими темпами, ніж вклади населення - у липні - вересні показники приросту становили 20.1% та 11.2% відповідно. З початку року обсяг вкладів населення збільшився на 32.1% - до 141.2 млрд. грн., а обсяг депозитів юридичних осіб - на 37.8% - до 106.8 млрд. грн.

Оцінюючи темпи зростання депозитів юридичних осіб слід звернути увагу на те, що значна частина їх приросту прийшлася на вересень, коли їх обсяг збільшився одразу на 10.6%. Така динаміка була зумовлена надходженням у цьому місяці на рахунки Державної служби автомобільних доріг коштів від залученого під державні гарантії кредиту обсягом 465 млн. дол. США. Надалі ці кошти були конвертовані та в жовтні перераховані на єдиний казначейський рахунок.

У січні - вересні продовжувалися позитивні тенденції в строковій структурі депозитів. Обсяг довгострокових депозитів збільшився на 36.3% - до 109.8 млрд. грн., а їх питома вага в загальному обсязі депозитів - з 43.7% до 44.3%.

У ІІІ кварталі закріпилася тенденція до поступового зменшення рівня доларизації економіки - у липні - вересні її рівень знизився з 26.1% до 24.8% (на початку року цей показник становив 27% і в травні сягнув 28.2%). Це свідчить про збільшення довіри до національної валюти, що проявляється у більш прискореному збільшенні вкладів у гривнях (на 41.9% з початку року - до 162.1 млрд. грн.) порівняно з депозитами в іноземній валюті (на 22.5% - до 86 млрд. грн.). Питома вага вкладень у національній валюті в загальному обсязі депозитів з початку року збільшилася з 62% до 65.4% (у т.ч. за депозитами фізичних осіб - з 54.3% до 58.1% від загального обсягу депозитів фізичних осіб) [21].

Утім аналіз показників розвитку системи банків свідчить про те, що частка зобов'язань в іноземній валюті в загальній сумі зобов'язань банків України з початку року збільшилася з 51.7% до 52.2%.

Така ситуація є наслідком того, що в умовах дефіциту довгострокових ресурсів на внутрішньому ринку банки активно запозичували такі кошти на зовнішньому ринку. У структурі ресурсної бази банків продовжує збільшуватися частка строкових вкладів (депозитів) інших банків та кредитів, що отримані від інших банків, у загальному обсязі зобов'язань банків. Упродовж 2006 р. ця частка збільшилася з 14.7% до 22.8%, а за січень - вересень 2007 р. - до 26.6%. Обсяг строкових вкладів (депозитів) інших банків і кредитів, що отримані від інших банків, збільшився з початку року на 76.5%. Значну частину цих коштів становлять зобов'язання в іноземній валюті. Крім того, частка коштів суб'єктів господарювання в структурі зобов'язань банків упродовж січня - вересня 2007 р. зменшилася з 25.8% до 23.3%, а частка коштів фізичних осіб - з 35.6% до 31.1%.

З одного боку, активне залучення банками ресурсів за кордоном дає змогу певним чином компенсувати дефіцит довгострокових фінансових ресурсів, який відчувається на фінансовому ринку України. З іншого боку, такі операції призводять до накопичення певних ризиків. Зокрема, це сприяє зростанню доларизації економіки, що в цілому послаблює керованість грошово-кредитного ринку (адже Національний банк прямо може впливати на динаміку обсягу та вартості лише національної валюти).

Також це посилює вразливість економіки до зовнішніх шоків - нинішні темпи зростання зовнішньої заборгованості корпоративного сектору в разі виникнення шоків на світових фінансових ринках можуть призвести до дисбалансів на валютному ринку України.

У сегменті кредитування небанківських позичальників у січні - вересні спостерігалося превалювання операцій в іноземній валюті - обсяг кредитів, наданих в іноземній валюті, збільшився на 55.9%, у той час як у національній валюті - на 43.2%.

У цілому в січні - вересні 2007 р. загальний обсяг кредитних вкладень (без урахування доходів) збільшився на 49.5% - до 363 млрд. грн. Кумулятивний темп приросту кредитних вкладень є найбільшим за період економічного зростання. У ІІІ кварталі загальний обсяг кредитних вкладень збільшився на 16.3%, тоді як у ІІ - на 15.6%, а в І - на 11.4%.

Банківська система демонструвала достатньо високі темпи кредитування як юридичних осіб (зростання з початку року на 42.4% - до 235.3 млрд. грн.), так і населення (на 64.6% - до 127.7 млрд. грн.).

У строковому розрізі позитивним фактором є збільшення в січні - вересні довгострокових кредитів на 56.4% - до 242.9 млрд. грн., питома вага яких у загальному обсязі наданих кредитів збільшилася з 63.9% до 66.9%. Проте, як і в минулому році, таке зростання значною мірою має не інвестиційну, а споживчу спрямованість. Свідченням цьому є те, що довгострокові кредити, надані фізичним особам, збільшувалися більшими темпами (67.4%), ніж аналогічні за терміном кредити, надані юридичним особам (на 48.4%).

Динамічне нарощування кредитних вкладень відбувалося в умовах зменшення ставок за кредитами, а також зменшення маржі між кредитними і депозитними ставками в національній валюті.

Середньозважена процентна ставка за кредитами в національній валюті зменшилася з 15.1% річних у грудні 2006 р. до 13.8% річних у вересні 2007 р. Середньозважена процентна ставка за кредитами в іноземній валюті також зменшилася з 11.5% у грудні до 11.1% у вересні. Інтегральна процентна ставка за кредитами зменшилася з 13.7% річних до 12.9%.

Середньозважена процентна ставка за депозитами в національній валюті впродовж цього самого періоду збільшилася з 7.9% до 8.3% річних при зменшенні процентної ставки за депозитами в іноземній валюті з 6.1% до 5.6%. Інтегральна процентна ставка за депозитами зменшилася з 7.2% до 7.1%.

Маржа між середньозваженою кредитною та депозитною процентними ставками в національній валюті зменшилася з 7.2 в.п. (у грудні минулого року) до 5.6 в.п. у вересні.

На валютному сегменті грошово-кредитного ринку Національний банк України продовжував орієнтуватися на забезпечення передбачуваної динаміки валютного курсу гривні, який залишається одним із найбільш дієвих інструментів стримування цінової динаміки, а отже, і забезпечення загальної стабільності національної грошової одиниці. Утримуючи стабільним офіційний курс гривні до долара США на рівні 5.05 грн./дол. США, Національний банк не застосовував жорсткої фіксації обмінних курсів, які формуються на валютному ринку України і віддзеркалюють коливання валютного попиту та пропозиції.

Так з початку 2007 р. безготівковий обмінний курс гривні до долара США змінювався в діапазоні від 5.07 до 4.99 грн./дол. США, а готівковий - від 5.08 до 4.98 грн./дол. США. Упродовж ІІІ кварталу курс гривні з купівлі безготівкових доларів США знизився на 0.11%, а з продажу готівкових - на 0.25%.

2.2 Аналіз ефективності функціонування валютного ринку

Середньозважена процентна ставка за депозитами в національній валюті впродовж року була підпорядкована загальній тенденції до поступового зменшення, хоча і мала в окремі періоди певні коливання. Упродовж року вона знизилася з 8.1% річних (у грудні 2005 р.) до 7.9% річних у грудні 2006 р. В умовах відсутності впродовж тривалого часу у банків проблем із ресурсами в іноземній валюті середньозважена ставка за депозитами в іноземній валюті впродовж року мала сталу тенденцію до зниження, зменшившись з 6.9% до 6.1%. Інтегральна відсоткова ставка за депозитами знизилася з 7.7% до 7.2%. Основними результатами політики Національного банку України на валютному сегменті ринку в 2006 р. було забезпечення стабільності обмінного курсу гривні до курсоутворюючої валюти - долара США та збільшення міжнародних резервів за своєчасного погашення зовнішнього державного боргу.

Офіційний курс гривні до долара США в 2006 р. зберігався на рівні 5.05 грн./дол. Динаміка курсу гривні до євро та російського рубля віддзеркалювала кон'юнктуру міжнародних ринків, де за рік долар США знецінився відносно інших світових валют. Гривня подешевшала відносно євро та російського рубля відповідно на 11.4% та 9.3%.

Обсяг міжнародних резервів у 2006 р. підвищився на 2.9 млрд. дол. США і досяг майже 22.3 млрд. дол. США за здійснення платежів з виконання зовнішніх боргових зобов'язань Уряду обсягом 1.4 млрд. дол. США, Національного банку - 463 млн. дол. США. На готівковому сегменті валютного ринку попит на іноземну готівку протягом 2006 р. перевищував її пропозицію майже на 3.6 млрд. дол. США у доларовому еквіваленті порівняно з 1.3 млрд. дол. США в 2005 р. На фондовому ринку в 2006 р. прискорилося зростання кількісних показників сегмента недержавних цінних паперів, які емітують підприємства та місцеві органи влади. Загальний обсяг торгів цими цінними паперами за 2006 р. на торговельному майданчику Фондової біржі ПФТС, яка є найбільшим організатором торгівлі цінними паперами в Україні, становив 19 млрд. грн., що в 1.8 раза перевищує рівень 2005 р. Індекс ПФТС, що відображає коливання цін на акції найпривабливіших підприємств, за станом на 1 січня 2007 р. досяг позначки в 498.86 пункту, збільшившись порівняно з початком 2006 р. на 41.3%.

У вересні 2006 р. Міністерство фінансів України поновило проведення первинних аукціонів з розміщення облігацій внутрішніх державних позик. Обсяг розміщення становив 1597.59 млн. грн. Обсяги погашення та сплати доходу за ОВДП попередніх випусків у 2006 р. становили 4815.09 млн. грн. З початку року спостерігається продовження тенденції до зменшення зацікавленості нерезидентів у придбанні державних цінних паперів. Так, обсяг ОВДП у власності нерезидентів протягом 2006 р. зменшився на 3371.7 млн. грн. Натомість, у 2005 р. обсяг ОВДП у власності нерезидентів збільшився на 4247.7 млн. грн. Прогнозна оцінка розвитку грошово-кредитного ринку Національний банк України і надалі проводитиме грошово-кредитну політику, спрямовану на забезпечення стабільності національної грошової одиниці. З цією метою здійснюватиметься регулювання грошової пропозиції через використання всього спектра монетарних інструментів та механізмів таким чином, щоб повністю задовольнити попит економіки на гроші та не створити монетарних ризиків для динаміки цін. На підставі макроекономічних прогнозів Уряду, з урахуванням усіх трьох складових формування попиту на гроші (реального зростання економіки, цінового чинника та змін у швидкості обертання грошей) очікується, що темпи зростання грошової маси в 2007 р. становитимуть 28 - 33%.

3. Напрямки держаної політики щодо удосконалення ринку капіталу в Україні

У 2006 році відбулося прискорення економічного розвитку, зростання виробництва підтримувалося значним підвищенням внутрішнього попиту та розширенням інвестиційної діяльності. Індекс споживчих цін становив 111,6 відсотка, що обумовлено підвищенням цін на газ, яке призвело до подорожчання більшості послуг. На збереження фінансової стабільності позитивно впливала валютно-курсова політика Національного банку України щодо недопущення значних коливань обмінного курсу до основної курсоутворюючої валюти - долара США. Зміни в попиті та пропозиції на валютному сегменті ринку (унаслідок змін у платіжному балансі) зумовили певне уповільнення динаміки монетарних агрегатів. Монетарна база зросла на 17,5 відс., грошова маса - на 34,5 відс., що відповідало потребам економіки в платіжних засобах. Прискорене зростання депозитів в іноземній валюті призвело до підвищення на 14,3 відс. рівня доларизації.

У поточному році економіка України продовжує розвиватися високими темпами, за десять місяців порівняно з відповідним періодом минулого року ВВП у реальному вимірі збільшився на 7,3 відсотка. Економічне зростання відбувалося переважно за рахунок підвищення попиту на продукцію кінцевого споживання, інвестиційні товари, а також високого попиту на світових ринках на чорні метали. Зберігається тенденція минулого року щодо посилення внутрішніх чинників економічного зростання, зокрема кінцевого споживання та нагромадження основних фондів у структурі ВВП, з одночасним негативним впливом зовнішнього фактора через від'ємне сальдо торгового балансу. Зростання номінальних доходів населення в січні-вересні ц.р. становило 25 відсотків. Темпи приросту реальної заробітної плати становили 12,2 відс., а реальних наявних доходів населення - 11,7 відсотка.

Характерною особливістю поточного року є стрімка динаміка розвитку переробної промисловості. За січень - жовтень ц.р. обсяг валової доданої вартості в цій галузі збільшився на 13,1 відс., що суттєво перевищує показник 2006 року. Швидкими темпами збільшувався випуск металургійної продукції та готових металевих виробів (за десять місяців збільшено обсяги виробництва на 9,9 відс.), машинобудування - на 27,4 відс., харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів - на 12,1 відс. та виробництво іншої мінеральної продукції - на 18,6 відсотка. Також суттєвий вплив на динаміку ВВП мало нарощування валової доданої вартості в торгівлі (на 17,2 відс.) та будівництві (11 відс.). Через неврожай у ц.р. відбулось скорочення обсягу виробництва валової доданої вартості в сільському господарстві (на 5,3 відс.).

Поліпшується ситуація на ринку праці - кількість безробітних, які перебувають на обліку, з кінця жовтня 2006 р. до кінця жовтня ц.р. скоротилася на 15,2 відс., або з 653,3 до 553,7 тис. чол., рівень зареєстрованого безробіття, розрахований по відношенню до працездатного населення працездатного віку, зменшився з 2,3 до 2 відсотків.

За результатами січня - вересня від'ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу становило 3,71 млрд. дол. США, що в 2,6 разу перевищує від'ємне значення попереднього року. Експорт товарів та послуг за цей період зріс на 25,7 відс., до 41,98 млрд. дол. США, в основному завдяки відновленню сприятливої кон'юнктури на ринках чорних металів і виробів з них. Імпорт товарів та послуг збільшився на 31,2 відс., до 45,92 млрд. дол. США. Передумовою цього було подорожчання природного газу, нарощування імпорту продукції машинобудування як інвестиційного призначення, так і легкових автомобілів, а також зростання імпорту фінансових послуг. Водночас інтенсивний приплив залученого капіталу та прямих іноземних інвестицій суттєво перевищив від'ємне сальдо рахунку поточних операцій. Зокрема, за 9 міс. ц.р. обсяги чистого надходження прямих іноземних інвестицій становили 6,8 млрд. дол. США, що в 1,6 разка більше, ніж у січні - вересні 2006 року. Значна частка коштів іноземних інвесторів спрямована у підприємства, що здійснюють фінансову діяльність (32,2 відс. від загального обсягу вкладених коштів).

За результатами січня - жовтня 2007 р. доходи державного бюджету становили 127,4 млрд. грн., що на 23,4 відс. перевищує відповідне значення минулого року. Відношення обсягу доходів бюджету до ВВП становило 22,7 відс., що на 3,1 відс. п. менше, ніж аналогічне значення минулого року. Видатки державного бюджету в зазначеному періоді становили 131,6 млрд. гривень.

За січень-вересень прямий і гарантований державний борг зріс на 2,1 відс. -до 82,2 млрд. грн., а його відношення до ВВП становить 12,1 відс. порівняно з 15 відс. на початок року. Починаючи з червня Уряд активно здійснював внутрішні та зовнішні запозичення. У червні - жовтні до Державного бюджету України від розміщення ОВДП надійшло 2,8 млрд. грн., а від розміщення ОЗДП - 500 млн. дол. США. Окрім того, було надано гарантійні зобов'язання на кредит Державної служби автомобільних доріг України на суму 465 млн. дол. США.

Продовжується розвиток вітчизняного фондового ринку, з початку року спостерігалося стрімке зростання індексу ПФТС - на 31 жовтня ц.р. він становив 1177 пунктів, збільшившись порівняно з початком року на 135,9 відсотка. Водночас загальний обсяг торгів цінними паперами, що емітують підприємства та органи влади, на торговельному майданчику ПФТС за десять місяців ц.р. порівняно з аналогічним періодом 2006 р. зменшився на 9,5 відсотка. Цього року в структурі емісії грошей знову почав домінувати валютний канал, через який у січні-жовтні в обіг випущено 37 млрд. грн., тоді як через кредитний - лише 149 млн. грн. Емісія через валютний ринок є звичним явищем для України проте, таке інтенсивне наповнення економіки грошима за умов значного дефіциту торговельного балансу трапляється вперше. Монетарна база за десять місяців зросла на 34 відс., грошова маса - на 35,9 відсотка. Відбулися позитивні зрушення в динаміці депозитів: темпи приросту гривневих вкладень фізичних осіб (47,7 відс.) значно перевищили темпи приросту депозитів в іноземній валюті (23,5 відс.). Цей процес знайшов відображення у зниженні рівня доларизації економіки, який зменшився з 26,97 відс. на початок року до 24,71 відс. на 1 листопада. Протилежна ситуація склалася на кредитному ринку, де темпи приросту кредитів, наданих комерційними банками фізичним особам у гривні (58 відс.) значно поступаються темпам збільшення кредитів у іноземній валюті (84 відс.). Зростання кредитів в іноземній валюті забезпечується значною мірою запозиченнями банків за кордоном, що, в свою чергу, містить ризик дестабілізації на фінансовому ринку. Суттєвий вплив на формування грошової бази мала динаміка коштів на рахунках Уряду в Національному банку України: протягом десяти місяців залишки коштів збільшилися на 6,4 млрд. грн. до 25 млрд. грн. Масове витрачання накопичених коштів може ще більше ускладнити цінову ситуацію на споживчому ринку. Про вичерпання можливостей без інфляційного поглинання додаткової грошової пропозиції свідчить уповільнення монетизації економіки - протягом січня-жовтня розрахунковий рівень монетизації зріс на 7,1 відс., тоді як минулого року відповідний показник становив 11 відсотків.

На початку 2007 року відбулось суттєве уповільнення темпів інфляції (протягом січня-травня середньомісячний темп становив лише 0,4 відс.), що було обумовлено, зокрема, насиченням продовольчого ринку. Проте, починаючи з червня темпи інфляції різко прискорились і за підсумками десяти місяців ціни споживчого ринку зросли на 11,7 відс. (у жовтні по відношенню до жовтня минулого року інфляція становила 14,8 відс.), що є найвищим значенням для зазначеного періоду за останні сім років. Найбільший вплив на інфляцію протягом січня-жовтня мало подорожчання продуктів харчування на 18,2 відс. (за останні 12 місяців - на 19,6 відс.), обумовлене, передусім, зниженням порівняно з попереднім роком врожаю зернових та посиленням через це проблем у тваринництві. Зерновий фактор підсилив дію інших, не менш важливих, чинників, головними з яких є: прискорене зростання доходів населення в поєднанні з динамічним розвитком споживчого кредитування; значне зростання цін виробників (18,3 відс. з початку року); високі інфляційні очікування, сформовані, головним чином, необережними висловлюваннями щодо недостатнього врожаю, необґрунтованої емісії тощо. Не слід виключати і фактор політичної невизначеності, а також можливість спекулятивних дій деяких суб'єктів ринку, що, в свою чергу, також позначається на посиленні інфляційних очікувань.

Незважаючи на тенденцію погіршення торговельного балансу, на валютному ринку спостерігалося перевищення пропозиції над попитом. Цедозволило збільшити золотовалютні резерви з 22,3 млрд. на початок року до 31,7 млрд. дол. США на 1 листопада і забезпечити стабільність обмінного курсу. Курсова стабільність позитивно впливала на стримування інфляції і одночасно стимулювала експортну діяльність через протидію укріпленню курсу, яке могло відбутись із-за збільшення припливу іноземних інвестицій. Реальний ефективний обмінний курс гривні за дев'ять місяців ц.р. девальвував на 1,2 відсотка. Юридичні та фізичні особи задовольняють усі свої потреби щодо купівлі-продажу валюти на безготівковому та готівковому валютному ринках.

Однак доларизація економіки залишається на високому рівні, що відображає прискорене збільшення кредитів в іноземній валюті з посиленням відповідних ризиків подальшого зростання зовнішнього боргу, які загострилися ще у попередньому році. Зважаючи на це процес лібералізації валютного ринку, який відбувається останніми роками і набуває подальшого розвитку в умовах вступу України до СОТ, повинен враховувати нарощування зазначених ризиків і забезпечити їх зниження.

Макроекономічна ситуація в 2008 році формуватиметься в умовах, визначених динамікою розвитку економіки та інфляційних процесів нинішнього року. Очікується, що завдяки пожвавленню інвестиційної активності та кінцевого попиту темпи зростання ВВП вдасться втримати на рівні 6,8 відсотка. На динаміку цих показників суттєвий вплив матиме очікуване прискорення приросту прямих та портфельних іноземних інвестицій, хоча процеси залучення капіталу на міжнародних ринках уповільняться. Передбачається, що за рахунок іноземних інвестицій та зовнішніх запозичень позитивне сальдо фінансового рахунку перевищить від'ємне сальдо поточного рахунку, обсяги і структура якого можуть зазнати певних змін через очікуване подорожчання енергоносіїв та уповільнення темпів розвитку світової економіки, а також з врахуванням необхідності адаптації зовнішньоекономічних відносин України до правил Світової організації торгівлі, вступ до якої очікується. Поступове зростання доходів населення за рахунок підвищення рівня соціальних гарантій стимулюватиме подальше розширення внутрішнього ринку. Згідно з Проектом Державного бюджету на 2008 рік основними пріоритетами бюджетної політики буде фінансування програм соціального характеру та активна розбудова інфраструктури. Негативний вплив на економічний розвиток можуть мати такі фактори, як прискорення інфляції поточного року, подальше зростання цін на енергоносії, погіршення кон'юнктури на міжнародних ринках основних товарів українського експорту та деякі інші чинники.