Сутність ціни, її функції і місце у функціонуванні ринкового механізму

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

МІЖГАЛУЗЕВИЙ ІНСТИТУТ УПРАВЛІННЯ

Факультет менеджменту

Кафедра Економіки і підприємства

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни: Ціни і ціноутворення

На тему: «Сутність ціни, її функції і місце у функціонуванні ринкового механізму»

Виконала:

студентка 6-го курсу, 1-ї групи

заочної форми навчання

Абашева-Жудро Оксани

Перевірив:

доц. Жуков Б.Б.

Київ - 2012

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Поняття, функції та сутність ціни

2. Місце і роль цін у функціонуванні ринкового механізму

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Ціна - це грошове вираження вартості товару. У її основі лежить закон вартості, що діє в умовах товарного виробництва.

Ціна повинна забезпечувати виробникові відшкодування витрат з певною прибутковістю, а споживачеві - економічну вигоду від користування даним товаром.

Ціна виконує такі функції: облікову, розподільну, стимулюючу і регулюючу. Облікова функція забезпечує еквівалентність обміну, розподільна - виражає напрями розподілу доходу на користь виготівника і споживача, стимулююча -- зацікавлює товаровиробника у випуску прогресивних видів продукції, регулююча, -- балансує попит і пропозиція.

Ринковий механізм ціноутворення базується на співвідношенні попиту і пропозиції, що складаються на ринку. Дія ринкового механізму ціноутворення обумовлена рядом чинників, найважливішими з яких є кількість суб'єктів ринку і їх незалежність, міра індивідуалізації продукції (робіт, послуг), пропонованої ринку, зовнішні обмеження.

Процес вироблення промислової стратегії в області ціноутворення складається з ряду послідовних етапів: встановлення цілей ціноутворення; оцінки попиту; вивчення цін на товари конкурентів; вибору методу ціноутворення; обліку чинників, що впливають на встановлення ціни; остаточного встановлення ціни.

Держава будує свої стосунки з товаровиробниками за допомогою податкової і фінансово-кредитної системи, цін і правил ціноутворення, соціальних і екологічних норм і нормативів, різних державних і регіональних програм, держзамовлень для державних потреб і ін.

Ціни регулюються прямими і непрямими методами.

1. Поняття, функції та сутність ціни

Ціна - це грошове вираження вартості товару. В умовах товарного виробництва і обертання продукти праці виробляються і реалізуються як товари. Ціна кожного окремого товару не обов'язково збігається з вартістю: вона може відхилятися вгору і вниз від вартості залежно від попиту і пропозиції на даний товар. У ринкових коливаннях цін довкола вартості виявляється дія закону вартості - економічного закону товарного виробництва. Закон вартості спонукав товаровиробників зважати на суспільно необхідні витрати праці і добиватися їх зниження, регулює розподіл суспільної праці і засобів виробництва між галузями народного господарства.

Закон вартості діє в обстановці конкурентної боротьби, в якій перемагають товаровиробники, що застосовують нову техніку і технологію, найбільш ефективні прийоми організації виробництва. Таким чином, під впливом закону вартості здійснюється технічний прогрес і відбувається розшарування товаровиробників: одні в результаті конкурентної боротьби розоряються, інші збагачуються.

Закон вартості є регулювальником процесу виробництва і обертання товарів і діє через механізм цін, сприяючи встановленню певної рівноваги в співвідношенні цін на різні види товарів і створюючи основу для визначення кордону між економічно вигідним і невигідним.

Існує декілька теорій вартості: теорія трудової вартості; теорія попиту і пропозиції; теорія граничної корисності.

Теорія трудової вартості відірвана від ринку і ціни, оскільки вартість суспільно необхідних витрат праці без врахування попиту і пропозиції нічого не виражає.

Згідно теорії попиту і пропозиції вартість товару може виявитися лише в ціні, тобто в грошовому вираженні. Отже, ціна визначається співвідношенням попиту і пропозиції. Ця теорія доповнює теорію трудової вартості, оскільки зв'язав її з ринком, ціною і механізмом її формування.

Суть теорії граничної корисності полягає в тому, що вартість товару залежить від його граничної корисності: чим більше товару конкретного вигляду на ринку, тим менше його цінність, і навпаки. Якщо кількість якого-небудь товару менше потреби в нім, то його цінність зростає. При збільшенні пропозиції даного товару цінність його падає до граничної корисності. Отже, теорія граничної корисності грунтується на теорії попиту і пропозиції.

В період адміністративно-командної системи господарювання ціноутворення грунтувалося на теорії трудової вартості, тому у формуванні цін були присутні суб'єктивізм і волюнтаризм.

В умовах ринкової економіки в основі ціноутворення лежить теорія альтернативної вартості, об'єднуюча розглянуті теорії в єдину теорію вартості. Суть її така: перш ніж придбати товар, покупець стоїть перед необхідністю ухвалення альтернативного рішення, який товар вибрати з безлічі пропонованих на ринку. Купивши один з них, він відмовляється від інших. Вартість купленого товару є альтернативною вартістю. Покупець оцінює товар з точки зору своїх інтересів і можливостей.

В той же час альтернативна вартість впливає на пропозицію даного товару, оскільки товаровиробник ради організації його виробництва і здобуття прибутку відмовився від інших благ.

Таким чином, альтернативна вартість формується на ринку в конкурентній боротьбі залежно від попиту і в той же час впливає на виробництво і, отже, на пропозицію.

Ціна повинна відображати інтереси як виробників, так і споживачів товарів: виробникові -- відшкодування витрат з певною прибутковістю, а споживачеві -- економічну вигоду від експлуатації даного товару.

Ціна виконує різні економічні функції: облікову, розподільну, стимулюючу і регулюючу.

Облікова функція забезпечує еквівалентність обміну, тобто виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) за інших рівних умов забезпечує відшкодування витрат на виробництво і реалізацію, а також утворення прибутку в розмірі, що дозволяє удосконалювати і розвивати виробництво, підвищувати життєвий рівень працівників. Цю функцію ціни виконують завжди. Знаючи, в що обходиться та або інша продукція, можна за допомогою цін порівнювати різні її види, а також виражати в грошовому вимірі будь-яку кількість продукції і послуг.

Розподільна (або перерозподільна) функція полягає в розподілі доходу між виробниками і споживачами. Якщо ціна товару вища за його вартість, то виробник відшкодовує свої витрати і отримує прибуток. Якщо ж ціна нижча за вартість, то виробник працює собі в збиток. Споживач, використовуючи продукцію, також має різну економічну вигоду.

Отже, розподільна функція ціни виражає напрям розподілу -- на користь виготівника або споживача. Іншими словами, в результаті відхилення цін від вартості національний дохід перерозподіляється між накопиченням і вжитком. Завдання перерозподілу національного доходу в певній економічній, соціальній або політичній меті може успішно вирішувати податкова система. Тому необхідно поступово звільняти ціни від цієї функції і передавати її виконання податковій системі.

Стимулююча функція. Суть її полягає в тому, що підвищені ціни стимулюють підприємства до випуску прогресивних і дефіцитних видів продукції, а знижені -- до зняття з виробництва застарілої продукції.

Регулююча функція виражається в балансуванні попиту і пропозиції. Якщо немає можливості досягти відповідності попиту і пропозиції зміною обсягу виробництва або це недоцільно, використовується інструмент ціни. У машинобудуванні він застосовується як по відношенню до засобів виробництва (наприклад, знижені ціни на сільськогосподарську техніку), так і по відношенню до споживчих товарів тривалого користування (наприклад, підвищені ціни на легкові автомобілі).

Функції цін взаємозв'язані і утворюють єдину систему, хоча їх дія багато в чому взаємно перекривається, чим пояснюються труднощі практичного ціноутворення.

2. Місце і роль цін у функціонуванні ринкового механізму

Світовою практикою накопичений чималий досвід розробки і використання ринкового механізму ціноутворення, на який впливають такі умови:

- кількість суб'єктів ринку (продавців і покупців): чим їх більше, тим у меншій мірі змінюється ціна;

- незалежність суб'єктів ринку: чим їх менше, тим більше можливостей як у продавців, так і у покупців впливати на рівень ціни, і навпаки;

- міра індивідуалізації продукції (робіт, послуг): чим всілякіше їх асортимент, тим більше вірогідність того, що окремі їх види зможуть витримати загальний напружений стан ринку;

- зовнішні обмеження: на рівень цін на ринку впливають такі чинники, як попит, пропозиція, державне регулювання цін і ін.

Процес вироблення промислової стратегії в області встановлення цін на продукцію складається з ряду послідовних етапів: встановлення цілей ціноутворення; оцінка попиту; вивчення цін на продукти конкурентів; вибір методу ціноутворення; облік чинників, що впливають на встановлення ціни; остаточне встановлення ціни.

Встановлення цілей ціноутворення. Для розробки відповідної цінової стратегії підприємство (фірма) повинне перш за все визначити цілі, які багато в чому видно вже з самого позиціювання на ринку продукції (робіт, послуг) і мають бути направлені на досягнення підприємством стратегічних завдань, що стоять перед ним в конкретному ринковому сегменті.

Оцінка попиту. У загальному випадку ціна і попит знаходяться в обернено пропорційної залежності, тобто із збільшенням ціни попит падає, і навпаки. Проте характер цього зв'язку не однаковий для різних видів продукції, оскільки підвищення цін на деяких з них може сприйматися як значне поліпшення їх якості і наводити до підвищення попиту. Але таке підвищення попиту можливе лише до певної межі, після чого знову починається спад.

Попит на промислову продукцію вивчається на підставі обширної інформації про його рівні при різних цінах. Отже, адекватність оцінки попиту і встановлення оптимальної ціни на продукцію в значній мірі визначаються рівнем розвитку на підприємстві маркетингової інформації.

Повинна відстежуватися окремо динаміка попиту на кожен вид продукції з точки зору рівня цін на нього, інтенсивності рекламних заходів, способу доставки, міри насичення ринку даним виглядом продукції, продукцією-аналогом або продукцією-замінником. Дуже поважно не допустити перехрещення окремих чинників, аби отримати об'єктивну оцінку впливу кожного з них на рівень попиту.

Виявлений характер впливу кожного з чинників дозволяє знайти оптимальні умови, що забезпечують необхідний попит, а отже, і відповідний йому рівень ціни на продукт.

Нарешті, для адекватної оцінки попиту необхідно брати до уваги його чутливість до зміни ціни. Якщо незначна зміна ціни веде до істотної зміни попиту, то він вважається еластичним. Нееластичний же такий попит, який не зазнає помітних змін при ваганні ціни.

Міра еластичності попиту на окремий продукт дозволяє скоректувати ціну на нього. Так, якщо попит недостатньо еластичний, підприємство може спробувати поступово підвищувати ціну на продукцію до тих пір, поки це не стане відбиватися небажаним чином на її збуті. Проте таким прийомом не слід зловживати, оскільки можна підірвати відданість споживачів. При еластичному попиті, особливо якщо підприємство не задоволене розміром поточних доходів, не зайвим було б злегка понизити ціну, аби стимулювати збут і тим самим підвищити розмір отримуваного доходу.

Вивчення цін на продукти конкурентів. Ціни, що встановлюються конкурентами, багато в чому визначають цінову стратегію підприємства, тому їх необхідно ретельно аналізувати. Ціни на промислову продукцію і її якість повинні знаходитися в прямій залежності, тому споживачі, вибираючи підприємство для обслуговування, прагнуть зіставити перш за все ці показники. Перевага віддається підприємству, в якого ціни більшою мірою відповідають рівню якості.

Для аналізу продукції конкурентів підприємства зазвичай удаються до експертних оцінок показників якості.

Якість продукції конкурентів і доступність цін на них можна оцінити, дізнавшись про це думку самих споживачів.

Зіставляючи показники якості і ціни конкурентів з аналогічними показниками свого підприємства, службовці відділу маркетингу повинні зробити певні виводи про спрямованість ціновій стратегії, що розробляється. Для цього ціни конкурентів беруться як відправна точка досліджень. Якщо якість продукції конкурентів перевершує аналогічні показники підприємства, то говорити про встановлення ціни на тому ж рівні не має сенсу. Якщо ж якість продукції підприємства приблизно відповідає якості, пропонованій конкурентами, є всі підстави для встановлення ціни, близької до ціни конкурентів. Таким чином, для вироблення продуманої цінової стратегії рівень цін і якість продукції конкурентів повинні братися за базу порівняння.

Вибір методу ціноутворення. Розробляючи цінову стратегію, підприємство може вибрати один з альтернативних методів ціноутворення.

Облік чинників, що впливають на встановлення ціни. Вибраний метод ціноутворення багато в чому визначає цінову стратегію підприємства, для успішного здійснення якої необхідно враховувати ряд чинників, що впливають на встановлення цін. Це такі чинники:

- імідж підприємства. Їм багато в чому визначається встановлення цін. Підприємство, пропонуючи свою продукцію споживачам, повинне перш за все піклуватися про те, як воно виглядатиме на тлі інших підприємств, як сприйматиметься споживачами його продукція. Імідж підприємства формується під впливом безлічі чинників, таких як стосунки із споживачами, якість продукції і ціна на неї. Розробляючи цінову стратегію, підприємство повинне враховувати сприйманий споживачами імідж, оскільки ніж більший його авторитет, тим великою довірою і популярністю користується його продукція;

- географія. Багато підприємств мають розгалужену мережу філій і представляють свою продукцію по всьому світу. Тому виникає необхідність орієнтації цінової стратегії на особливості грошових ринків в різних країнах (регіонах). Вживання єдиної цінової стратегії без врахування географічного чинника може привести до істотних втрат, що так чи інакше змусить підприємство переглянути свої підходи до ціноутворення;

- вплив інших суб'єктів ринку. Окрім конкурентів на цінову стратегію підприємства можуть чинити тиск споживачі, уряд. У багатьох випадках щоб уникнути конфліктів із споживачами своєї продукції і для підтримки свого іміджу підприємства йдуть назустріч побажанням споживачів, відносно політики встановлення цін, що проводиться. Проте слід прагнути не допускати таких "побажань", проводячи гнучку цінову стратегію. Якщо все-таки не удасться уникнути подібного лоскітливого положення, то перш ніж прийняти відповідне рішення, необхідно оцінити якісний і кількісний склади споживачів, що висувають які-небудь вимоги, і залежно від цього вносити прийнятні корективи до цінової стратегії; цінові знижки. Багато підприємств активно використовують в своїх цінових стратегіях різні цінові знижки, покликані стимулювати придбання промислової продукції у великих об'ємах. Зазвичай подібні цінові знижки застосовуються відносно крупних споживачів продукції.

Проте встановлення знижок і надбавок вимагає від підприємств точного аналізу своїх витрат, аби збільшення об'ємів продажів сприяло не скороченню, а збільшенню прибутку. Остаточне встановлення ціни. Вибраний метод ціноутворення багато в чому визначає майбутню ціну на промислову продукцію, проте остаточно встановлена ціна може істотно відрізнятися від пропонованої заздалегідь. Це пояснюється наявністю описаних вище чинників, що впливають на встановлення цін. Проте облік цих чинників знову-таки не дає ще остаточної ціни, оскільки необхідний також аналіз деяких психологічних показників.

Встановлюючи остаточну ціну, слід поклопотатися про те, аби вона була доступна споживачам і в той же час підкреслювала якість продукції. Вважається, що споживачі краще сприймають ціну, що закінчується на непарне число. Так, ціна 49 грн. сприймається покупцем вже як що перевищує 40 грн., а ціна в 50 грн. -- вже як що перевищує 50 грн.

Крім того, якщо підприємство передбачає встановити ціну вище за ціни на аналогічні продукти конкурентів, то це слід робити так, щоб перевищення не виходило кратним. Наприклад, не рекомендується встановлювати ціну, в 1,5 - 2 рази що перевищує ціни конкурентів. Аналогічно якщо підприємство розраховує, що його ціна має бути нижче за ціни конкурентів, то її доцільно встановити такій (якщо, звичайно, дозволяють можливості), аби передбачуване зниження було кратним, наприклад на третину нижче за ціни основних конкурентів. В цьому випадку психологія споживача спрацює набагато швидше, що повністю окупить початкові витрати.

Таким чином, проаналізувавши всі значні чинники, підприємство зможе остаточно встановити ціну на вироблювану їм продукцію.

ціна ринковий ціноутворення

ВИСНОВКИ

Ціна - це головна і універсальна форма зв'язку товаровиробника і ринку. Вона робить можливим (або неможливою) купівлю-продаж товару, а отже, і само економічне існування виробника товару. Можливості реалізації практично всіх економічних інтересів кінець кінцем визначаються рівнем ціни, по якій продається і купується товар. Правильний вибір ціни є заставою хорошого фінансового стану і фінансової стійкості підприємства (фірми), успішній реалізації тактичного і стратегічного планування.

Ціна виступає грошовим вираженням вартості. Як грошове вираження вартості ціна не обов'язково повинна збігатися з вартістю. Вона може бути вищою або нижчою від вартості. На ринках товарыв існує безліч цін.

Ще не так давно в економічних словниках, підручниках ціна визначалась як грошове заження вартості послугиу. А вартість, як відомо, -- це втілена й зечевлена в товар (чи послуги) абстрактна праця. Вона визначається кількістю суспільне необхідного робочого часу, потрібного для виготовлення певної споживної вартості при суспільне нормальних умовах виробництва, середньому в цьому суспільстві рівні умілості та інтенсивності праці.

Однак на практиці вартість одного товару (тобто витрат необхідного часу) часто вища, ніж вартість іншого товару, але ринкова ціна його менша. В чому ж справа? Виявляється, ціна залежить також від співвідношення попиту і пропозиції на товар. У нашому прикладі ціна другого товару вища тому, що попит на нього перевищує пропозицію цього товару, а отже, ціна вища, ніж вартість. Є й інші чинники, що пов'язані не з вартістю, а з іншими причинами.

Відхилення ціни від вартості відбувається не за вказівкою чиновників, а внаслідок співвідношення попиту і пропозиції. Монопольна ціна, встановлена державою або нав'язана приватним монополістом, не має нічого спільного з ринковою ціною. В умовах адміністративно-командної економіки ціни втратили свою регулюючу роль. Наслідком цього став хронічний дефіцит послугиів і багатьох послуг.

Ціна є важелем встановлення пропорцій у господарстві в умовах конкуренції. Якщо в країні панує монополія державної власності на засоби виробництва, ціна втрачає роль регулятора економіки, перестає бути поряд з конкурентною боротьбою рушійною силою розвитку виробництва.

Ринкова ціна не може бути встановлена урядовим декретом чи указом президента країни. Для цього мають бути об'єктивні умови:

- демонополізація економіки на основі проведення приватизації;

- наявність конкурентного середовища;

- створення необхідних умов для підприємництва, розвитку всіх легальних форм господарювання.

Якщо абстрагуватись від інших чинників або розглядати ціноутворення, як кажуть, «за інших однакових умов», то ціна залежить від вартості товару: збільшення вартості веде до збільшення ціни і навпаки.

Як відомо, величина вартості товару змінюється прямо пропорційно до кількості часу, витраченого на його виробництво, і обернено пропорційно - до продуктивності праці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Башнянин Г.І. С. Політична економія. -- К.: 2000.

2. Базилевич В.Д. Економічна теорія: Політекономія: Підруч. К.: 2009. - 719 с.

3. Бойчин І.М., Харів П.С. Економіка підприємства, Львів: 2008. - 212 с.

4. Гейц В.М. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку. К.: 2003. - 108 с.

5. Коропецький І.С. Українські економісти XIX століття та західна наука. - К.: Либідь, 1993. - 192 с.

6. Крайник О.П., Барвинська Є.С. Економіка підприємства. Навчальний посібник. Львів, 2003. - 203 с.

7. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник. - К.: „Академвидав”, 2003. - 416 с. (Альма-матер).

8. Тормоса Ю.Г. Ціни та цінова політика. Навчально-методичний посібник. К.: 2003. - 91 с.

9. Українське суспільство: соціологічний моніторинг 1994--2003 / За ред. Н.В. Паніної. -- К.: Інститут соціології АН України, 2003.

10. Управление организацией: Энциклопедический словарь / Под ред. А.Г. Поршнева и др. -- М.: ИНФРА-М, 2001.

11. Чернобай Л.І. Технологія та аудит зовнішньоекономічних операцій: Навчальний посібник. - 2010. - 292 с.

12. Чухно А.А., Єщенко П.С., Климко Г.Н. Основи економічної теорії. Підручник - К.: 2001. - 606 с.

13. Шевчук Д.О. Ціноутворення. Навчальний посібник. К.: 2008. - 290 с.

14. Шегеда А.В., Митвиненко Т.М., Нахаба М.П. Економіка підприємства /Навч. посібник Київ: 2001; 335 с.

15. Шкварчук Л.O. Ціни і ціноутворення. Посібник. К.: 2000. - 380 с.

Размещено на Allbest.ru