Тіньова економіка в Україні

Якщо відкрити “тіньову завісу”, то за нею виявиться “піраміда” рушійних сил неформального сектора економіки.

Своєрідна надбудова тіньової економіки - сугубо кримінальні елементи: торговці наркотиками, зброєю, викрадачі автомобілів, кілери, наймані убивці, сутенери. До цієї категорії можна віднести і представників органів влади і керування, якщо вони хабарничають чи торгують державними посадами й інтересами.

У середині - тіньовики-господарювальники. До них варто віднести підприємців, комерсантів, фінансистів, промисловців, дрібних і середніх бізнесменів. Ці люди-“мотор” економічної діяльності, і не тільки нелегальної.

Третя група представлена найманими робітниками, причому як фізичної, так і інтелектуальної праці. До них можуть примикати корумповані державні службовці, у доходах яких (по деяким даним) до 60% складають хабарі.

Звичайно, даний розподіл деякою мірою умовний і небезперечний, але він охоплює близько 30 млн. активного населення країни.

Загальний інтерес для всіх шарів “піраміди” полягає в одержанні додаткового доходу за межами “правового поля”. Є і загальні форми реалізації інтересів. Так, вивіз капіталу за кордон притаманний усім. Правда, представники кримінального і середнього рівнів роблять це в основному шляхом незаконних операцій із сировиною і стратегічними матеріалами, з імпортними товарами, з інвестиціями, з підробкою платіжних документів. Капітал, вивезений зусиллями тільки цих шарів, експерти оцінюють у $300 млрд. Наймані робітники можуть запропонувати на експорт тільки “мозки” і робочі руки.

Кримінальні структури діють переважно в сфері перерозподілу доходів, що одержують позаекономічними методами, головним чином насильством - від шантажу до найманого убивства.

Представники середнього шару, як правило, споконвічно є законними власниками вироблених доходів. І лише надалі з волі обставин “ведуть” доходи від оподатковування. Найчастіше для них інакше не можна: застосування діючих штрафів і пені ставить під погрозу існування власної справи. На роль суддів-арбітрів по виконанню угод вони залучають представників кримінальних структур. Адже угоди не зареєстровані, а виходить, звертатися офіційно в арбітражний суд у випадку невиконання домовленості неможливо.

Кримінальний шар “піраміди” об'єктивно зацікавлений в існуючих умовах, при яких набирає силу тіньова економіка. Тому що її представники контролюють до 90% підприємств і організацій. І це основне поле для одержання нелегальних доходів. З метою консервування такої ситуації в хід пускається підкуп виборних і призначених посадових осіб. Чи не тому так довго розглядаються в законодавчих органах відповідні закони?

Структури “тіньової економіки” у принципі не є в повному змісті економічними, тобто орієнтованими на максимальне задоволення запитів споживача при мінімальних витратах виробника. Вони більше нагадують державу в мініатюрі.

Звичайно виділяють три групи факторів, що сприяють розвитку тіньової економіки.

1. Економічні фактори:

Схема є симетричної, діючої в обидва боки - продаж надлишків сировини і матеріалів на сторону теж здійснюється за посередництвом цих організацій, що мають і тут свій відсоток доходу.

Друга: Деяка комерційна структура орендує в базового підприємства виробничі потужності, випускаючи продукцію, аналогічну продукції заводу. У число працівників, так чи інакше задіяних у цій структурі, входять співробітники відділів збуту заводу, що направляють найбільш вигідні замовлення “рівнобіжному підприємству”.

Третя: Базове підприємство являє собою НВО чи НДІ, що одержують засоби на проведення науково-дослідних робіт з державного бюджету. Зазначені засоби переводяться з бюджетного рахунка підприємства на депозитний рахунок комерційного банку. Після закінчення, обумовленого депозитним договором і часом виконання плану науково-дослідних робіт, терміну гроші виплачуються реальним виконавцям (які до цього працювали без оплати), бюджетний і депозитний рахунки “розчищаються”, а депозитний відсоток перелічується у відповідну комерційну структуру, де були задіяні так називані “науковці”.

Відзначені три схеми механізмів охоплюють операції по прихованню отриманих доходів від оподатковування держави. Тут, власне, губляться “кінці” зазначених вище угод: перетворюючи в готівку чи валюту, доходи вкладаються в нерухомість і особисте майно, перевозяться за рубіж.

Дане коло угод важко фіксувати і вивчати, а швидке становлення нової вітчизняної банківської системи безпосередньо зв'язано з обслуговуванням подібних операцій.

Реєструємий зараз рівень ділової активності не дозволяє більшості підприємств промисловості, будівництва і транспорту хоча б зберігати виробничі потужності. Спроба включити витрати на утримування і експлуатацію у ціну продукції приводить до її різкого подорожчання, унаслідок чого ледве чи не офіційною практикою стали замовлення на виробництво послуг через “малі підприємства”, що діють при базовому підприємстві. Такий сьогоднішній механізм “проїдання” основних доходів.

Загальна структура будь-якого фінансово-господарського угруповання, що веде спільну “тіньову” діяльність, звичайно включає:

підприємства, що здійснюють торгово-посередницькі і виробничі операції;

банк;

“службу безпеки”;

зв'язки.

Що являє собою кожний з цих елементів? Та сама господарська діяльність звичайно ведеться підприємцями через кілька фірм. Це допомагає вирішувати проблему тимчасової неплатоспроможності їхніх партнерів: неплатежі “скидаються” на одне з підприємств, що і спеціалізується на їх “розшивці”. Крім того, за допомогою розгалуженої структури основній групі власників легше контролювати поводження своїх партнерів (реорганізації і переділи власності в угрупованнях відбуваються регулярно).

Банк дозволяє оперативно переказувати безготівкові гроші в наявні і навпаки, не говорячи вже про інші операції.

“Служба безпеки” має різні форми: це і звичайні охоронці, і спортивні секції, і “дах” державних органів керування. Крім того, більшість угруповань так чи інакше прагне виступати співзасновниками в громадських організаціях і засобах масової інформації, що розцінюється як поширення турботи про свою безпеку на сферу суспільної думки.

Зв'язки так само можуть бути різними. У цій якості виступають: звичайні (прямі чи далекі) родичі, земляцтва, етнічна приналежність.

У країні сформувалася організована мережа нелегального (тіньового) обертання і переводу за границю товарних, валютних, сервісних і інтелектуальних ресурсів.

Одним з каналів витоку валюти є іноземні фірми. Кошти за нібито поставлені товари чи зроблені послуги направляються на рахунки іноземних фірм в українських банках і потім через кореспондентські рахунки іноземних банків переміщаються за рубіж. Часто зустрічаються випадки, коли іноземна фірма спочатку здобуває товар на території України, а потім тут же перепродує його по більш високій ціні. Ця операція не є незаконною, однак її результатом є скорочення валютних резервів держави без збільшення відповідних товарних ресурсів.

На ринку цінних паперів кримінальний менеджмент виявляється у виді шахрайства, фальсифікації документів, несумлінного котирування цінних паперів і висновку незаконних угод з цінними паперами, використання службової (конфіденційної) інформації при здійсненні угод з цінними паперами, приховання емісійного доходу, розкрадання фінансових засобів у великих і особливо великих розмірах.

Іншою, не менш небезпечною для соціально-економічного розвитку країни проблемою є тенденція криміналізації системи пенсійного забезпечення. Фінансові зловживання в цій сфері стали носити масовий характер, насамперед у виді незаконного обналичування коштів і практично повсюдного відходу недержавних пенсійних фондів від оподатковування. Проглядається небезпека створення нових могутніх фінансових пірамід. Для світової практики - проблема, загалом, не нова, а способи її рішення за рахунок уведення спеціалізованого депозитарного обслуговування і створення керуючої компанії досить добре відомі.

Правопорушення торкнулися і такої сфери діяльності, як страхова справа. До найбільш розповсюджених порушень законодавства тут відносяться здійснення неліцензованої діяльності, неправильне оформлення договору страхування, неправильне встановлення страхових сум, затримки ухвалення рішення про можливість страхової виплати. Особливо небезпечними є такі правопорушення як незаконні виплати, виплати по фальшивих свідченнях, інсценування страхового випадку, завищення страхових сум, фінансові операції, зв'язані з помилковим банкрутством.

2. Формування і прояви тіньової економічної влади

2.1 Преступні угруповання як тіньова влада

Професійна злочинність настільки ж стара, як і цивілізація. Приблизно такий же вік має й організована злочинність: піратські флотилії і розбійницькі банди зустрічаються вже на найперших сторінках історії. Однак сучасна організована злочинність, що виникла приблизно століття тому назад, має принципові відмінності від злочинних організацій доіндустріальних суспільств. Виникнення організованої злочинності сучасного типу -- це якісно новий етап розвитку злочинного світу. Якщо “архаїчні” бандити були маргіналами, аутсайдерами суспільства, то діяльність сучасних мафіозі будується в основному за законами бізнесу, а тому мафія стала досить органічним інститутом ринкового господарства.

Але діяльність тих злочинних організацій, що вважаються типовими для організованої злочинності (мафіозні “родини” Італії, якудза в Японії, китайські тріади й ін.), аж ніяк не зводиться до нелегального підприємництва. Усі ці мафіозні організації існували ще до того, як сформувалися сучасні нелегальні ринки (ринок наркотиків, “живого товару”, зброї, антикваріату, викрадених автомашин і т.д.): якщо ринки нелегальних товарів стали складатися тільки після Другої світової війни, то майже всі знамениті мафіозні асоціації (за винятком американської “Коза Ностра”) активно діяли щонайменше із середини XIX в. Перетворення злочинних співтовариств у подоби легальних фірм відповідає, мабуть, досить розвитому рівню їхнього розвитку. На ранніх стадіях мафіозні організації відіграють роль, скоріше, свого роду тіньових урядів. Згодом ці риси подібності помітно слабшають, але цілком не зникають. Щоб довести це, розглянемо рекет-бізнес, з якого, як правило, і починається історія будь-якої мафіозної організації.

Рекет -- це збір гангстерами “данини” під погрозою заподіяння фізичної і майнової шкоди. Збираючи данину, злочинна організація звичайно гарантує обкладеним “даниною” підприємцям захист від вимагань інших злочинних груп чи злочинців-одинаків. Щоб гарантувати стабільну плату, рекетири прагнуть брати на себе роль верховного арбітра в спірних ситуаціях, зв'язаних з майновими суперечками між своїми клієнтами (боргові зобов'язання, виконання контрактних угод).

Займаючись рекетом, злочинна організація продає послуги по захисту прав власності -- захисту від усіх кримінальних елементів, у тому числі і від членів даної організації. Правоохоронні послуги завжди відносять до числа суспільних благ, виробництво яких є монополією держави. Тому розвиток рекету варто розглядати як форму кримінального політогенезу, створення тіньового ерзац-уряду, що конкурує з офіційним урядом. “...Мафія виконує функції уряду (виконання законів і кримінальне судочинство), -- пише з цього приводу відомий американський економіст-кримінолог Е. Ендерсон, -- у тій сфері, де законна судова система терпить фіаско в здійсненні своїх повноважень. Виконувати функції кримінального уряду, що бере на себе організацію “тіньового” правосуддя, по силу не злочинцям-одинакам і не дрібним конкуруючим бандам, а тільки великим організаціям, що діють довгі роки. Крім того, виникає необхідність у постійній координації дій різних злочинних організацій з метою запобігання взаємних зіткнень через спірні території. Для цього створюються спеціальні “ради директорів”, що складаються з керівників найбільших злочинних “родин”, на регулярних зборах яких здійснюється стратегічне планування кримінальної діяльності і врегулювання конфліктів.

Почавши з монополізації публічно-правових функцій, великі злочинні організації швидко переходять до монополізації окремих видів кримінального виробництва -- здійснюють свого роду “націоналізацію”. По суті, кожна злочинна організація прагне створити замість гангстерського ринкового господарства гангстерську командну економіку, цілком замінивши конкуренцію централізованим розподілом. Однак повною мірою це нездійсненно: крім протидії з боку інших злочинних організацій і правоохоронних органів повної монополізації злочинного бізнесу перешкоджає сама технологія кримінального виробництва.

2.2 Еволюція та різноманітність форм організованої злочинності

Для розвитку організованої злочинності необхідний стійкий і високий попит на заборонені законом чи гостродефіцитні товари і послуги. Тому економічна історія організованої злочинності -- це пошук лідерами мафій особливих ринкових ніш, закріплення і розширення своїх позицій у запеклій конкурентній боротьбі, а також періодичне “перепрофілювання”, викликане змінами ринкової кон'юнктури. Економічна історія “довгоіснуючих” мафіозних співтовариств показує, що при всій національній специфіці набір основних злочинних промислів і навіть послідовність їх зміни дуже схожі (табл. 1).

Таблиця 1. Стадії економічної еволюції найбільших організованих злочинних співтовариств

Нерозвиненість ринкового господарства, відсутність елементарних умов безпеки бізнесу допускає широкий розвиток “послуг безпеки” (рекету). Коли ринковий лад стабілізується і правоохоронні функції в основному повертаються в руки держави, мафія проникає в інфраструктурні види бізнесу (вантажно-розвантажувальні роботи, будівництво), що не викликають інтересу в “великого капіталу”. На більш високій стадії розвитку мафія здобуває здатність до саморозвитку відносно незалежно від легального бізнесу. Якщо раніш гангстери займалися в основному нелегальним виробництвом легальних послуг для підприємців, то тепер вони починають займатися виробництвом заборонених товарів. Становлення “суспільства масового споживання” викликає переорієнтацію на лихварство й азартні ігри, а невдоволення цим суспільством породжує наркобізнес. В усіх випадках мафія випливає за суспільним попитом, одночасно штучно стимулюючи його.

У міру того як мафіозне співтовариство збагачується і “окультурюється”, воно виявляє усе більш глибокий інтерес до інфільтрації в легальний бізнес. Ця тенденція особливо підсилюється в умовах активного економічного росту, що дає можливість робити “великі гроші” законним чи напівзаконним образом.

У такий спосіб модель економічної еволюції організованих злочинних співтовариств виглядає в такий спосіб: рекет - контроль над інфраструктурою - азартні ігри, лихварство - наркобізнес - “білокомірцева” злочинність - легальний бізнес. Ця модель відбиває узагальнену закономірність розвитку, очищену від випадкових обставин (яким був, наприклад, “сухий закон” у США, що породив масове бутлегерство і різко прискорив розвиток і консолідацію організованої злочинності в країні). Деякі стадії в цій моделі можуть мінятися місцями, стискуватися і навіть випадати.

Найважливіший аспект в економічній теорії організованої злочинності -- це питання про ступінь її суспільної небезпеки. У сучасній вітчизняній кримінологічній літературі (особливо, популярної) панує думка, що саме організована злочинність несе суспільству найбільшу небезпеку і тому повинна бути головним об'єктом правоохоронної діяльності. Економісти дивляться на цю проблему принципово інакше.

Для аналізу рекет-бізнесу доцільно використовувати запропоновану американським економістом М. Олсоном логічну модель, що порівнює “бандита-гастролера” і “осілого бандита”. Раціональний злочинець, що постійно змінює об'єкти злочинних зазіхань (злодійства чи грабежу), практично зовсім не зацікавлений у добробуті своїх жертв і тому буде забирати в них усе, що тільки можна. Природно, “у світі, де діють бандити-гастролери, ніхто не бачить ніяких... спонукальних мотивів робити чи накопичувати усе, що може бути викрадено...” Ситуація принципово міняється, указує М. Олсон, коли замість багатьох бандитів-гастролерів формується одна злочинна організація, що монополізує злочинну діяльність на якій-небудь території. “Пастуху” вигідно, щоб його “вівці” були ситі; щоб у мафіозної “родини” були стабільно високі доходи, їй необхідно піклуватися про процвітання місцевих жителів і бізнесменів. Тому раціональна мафіозна “родина”-монополіст не буде красти чи грабувати на своїй території сама і не дозволить робити це стороннім злочинцям. Злочинна організація “збільшить свій виторг, торгуючи “охороною”, захистом від злочинів, які вона готова зробити сама (якщо їй не заплатять), і злочинів, що зроблять інші (якщо вона не буде тримати на відстані сторонніх злочинців). Отже, якщо яка-небудь “родина” має абсолютні можливості для того, щоб робити і монополізувати злочини на конкретній території, злочинність там буде невелика, чи (за винятком “охоронного” рекету) її не буде взагалі. Це може показатися дивним, але модель М. Олсона переконує, що з економічної точки зору і злочинці, і законослухняні громадяни зацікавлені в максимальній монополізації кримінальних промислів.

Таким чином, економічна теорія доводить, що для суспільства організована злочинність (монополізація злочинних промислів) переважніше злочинності дезорганізованої (конкурентної організації злочинних промислів). Економісти авторитетно застерігають проти популістських “хрестових походів” на організовану злочинність, результатом яких стане не зниження, а збільшення соціальних витрат.

2.3 Боротьба з тіньовою економічною владою в перехідній економіці

Для протидії тіньовій економічній діяльності та її локалізації доцільно було б розробити спеціальну комплексну програму, в основі якої повинні бути глибока лібералізація та оптимізація екологічного режиму, впровадження лише об'єктивно вимушених обмежень і вимог з боку держави. При цьому лібералізація включає лібералізацію податків, кредиту, заробітної плати, цін, економічної та зовнішньоекономічної діяльності.

Вирішення зазначеного завдання має зосереджуватися на таких основних напрямках.

По-перше, необхідно створити відповідну законодавчу базу, а саме:

*розробити та ухвалити пакет законодавчих актів, які б посилювали захист приватної власності, комерційної та банківської таємниці, забезпечували правову захищеність.;

*здійснити комплексну податкову реформу, яка передбачала б розширення оподаткованої бази з однозначним скороченням номінальних обсягів податкових ставок, впровадження принципів системності та стабільності у податковій політиці;

*внести відповідні зміни та доповнення до Законів України “Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні”, які б спростили процедуру реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, упорядкували процедуру їх ліквідації тощо.

По-друге, потребують вирішення питання організаційно-правового забезпечення, а саме:

*ухвалення та реалізації програми легалізації тіньових капіталів, які не мають кримінального походження, включаючи гарантії амністії для капіталів, повернутих з-за кордону;

*запровадження єдиної загально регіональної комп'ютерної мережі реєстрації та ліцензування підприємницької діяльності;

*реформування національної системи обліку і звітності з метою її спрощення та уніфікації;

*створення привабливих, ніж в інших державах, умов для інвестування і залучення фінансових ресурсів;

*зосередження роботи правоохоронного апарату на локалізації організованої злочинності та кримінальних промислів, а також на захисті власності, економічних прав і життя підприємців та громадян.

По-третє, враховуючи соціально-психологічні фактори, в першу чергу необхідно:

*розробити, а головне - реалізувати більш чітку ідеологію в проведенні необхідних правових, організаційних та економічних заходів щодо протидії тіньовій економічній діяльності;

*організувати підготовку та перепідготовку кадрів для підприємницької діяльності через систему бізнес-центрів, технопарків тощо;

*провести необхідні заходи, спрямованні на формування відповідної громадської думки щодо тіньової економічної діяльності;

*створити за рахунок державного фінансування мобільні науково-практичні групи для дослідження тіньової економіки, оцінки її масштабів, шляхів обмеження тощо.

Реалізація цих та інших заходів дозволить певною мірою локалізувати тіньову економічну діяльність, повернути бодай найменш криміногенну частину тіньової економіки в русло нормального розвитку. Усе це значною мірою сприятиме формуванню позитивного іміджу нашої держави в очах світового співтовариства та впливатиме на потік іноземних інвестицій, конче необхідних для структурної перебудови господарського комплексу та економічного зростання в Україні.

Звичайно оцінки тіньової економіки бувають украй негативними. Але якщо оцінювати це явище об'єктивне, виключивши, природно, кримінальну його частину, то можна виявити й елементи позитивного впливу. Головне - це те, що тіньова економіка забезпечує значну частину споживачів необхідними товарами і послугами. Таким чином, функціонування тіньової економіки сприяє задоволенню купівельного попиту.

Висновки

Тіньова економіка в Україні - це результат системної кризи економіки, що виникла через невідповідність методів здійснення ринкових перетворень. Поширення тіньової економіки відбулося на основі руйнації діючих розподільних відносин і побудови нових, які істотно порушили усталений баланс інтересів суб'єктів економіки, паритетність розвитку окремих її сфер, мотивацію ефективного господарювання. Тіньова економіка в Україні має тотальне поширення у всіх сферах економічної діяльності і за обсягом вже перевищила масштаби легального сектору.

Існує безліч форм проявів тіньової економіки в Україні, проте механізми її поширення зводяться, головним чином, до поглиблення диспаритетності, а також порушення пріоритетності капіталовкладень, яке пов'язане з протекціонізмом, зловживаннями службовим становищем, протиправним наданням найбільш сприятливих умов нелегітимним формам підприємництва. Цьому сприяє неврегульованість відносин власності, а також відсутність механізмів забезпечення рівноправності всіх видів власності (на землю, капітал, засоби виробництва і робочу силу), що зумовлює тим самим істотні диспропорції.

За таких обставин до позитивів тіньової економіки слід віднести те, що вона стала тимчасовим засобом виживання значної кількості населення незалежно від соціального стану, будь то підприємець чи найманий працівник, державний службовець чи пенсіонер.

Професійна злочинність настільки ж стара, як і цивілізація. Приблизно такий же вік має й організована злочинність: піратські флотилії і розбійницькі банди зустрічаються вже на найперших сторінках історії. Однак сучасна організована злочинність, що виникла приблизно століття тому назад, має принципові відмінності від злочинних організацій доіндустріальних суспільств. Виникнення організованої злочинності сучасного типу -- це якісно новий етап розвитку злочинного світу. Якщо “архаїчні” бандити були маргіналами, аутсайдерами суспільства, то діяльність сучасних мафіозі будується в основному за законами бізнесу, а тому мафія стала досить органічним інститутом ринкового господарства.

Для протидії тіньовій економічній діяльності та її локалізації доцільно було б розробити спеціальну комплексну програму, в основі якої повинні бути глибока лібералізація та оптимізація екологічного режиму, впровадження лише об'єктивно вимушених обмежень і вимог з боку держави. При цьому лібералізація включає лібералізацію податків, кредиту, заробітної плати, цін, економічної та зовнішньоекономічної діяльності.

В арсеналі засобів боротьби з тіньовою економікою в Україні переважають карально-обмежувальні дії, які, зважаючи на постійне зростання тіньового сектору, не дали позитивних результатів.

Риси, притаманні українській тіньовій економіці, багато в чому є спільними для перехідних економік посткомуністичних країн. Неофіційна економіка дає роботу працівникам, які не мають можливості заробити на прожиття в офіційній економіці і, по суті, рятують від злиднів багато родин. Зараз в оцінці тіньової економіки простежується дві крайності. Перша - ототожнення її з кримінальним світом, мафією та організованою злочинністю. Друга - прагнення оголосити її зразком ефективного ведення ринкового господарства в складних умовах господарювання і переходу до ринку. Звичайно, для офіційної економіки це не найкращий варіант, але слід вказувати не лише на суто негативні прояви явища названого “тіньовою економікою”. Кримінальна і неформальна тіньові економіки по суті, паразитують на нестабільності і хиткості державних проблем і приносять найбільшу шкоду не лише економіці, але і суспільним моральним настроям.

Використана література

1.Аврех Г. Наши мошенники ворочают уже биллионами. // “ЗР”, “ДелРос - информ”, 2001

2.Антонян Ю.М., С.В. Бородин “Перступное поведение и психические аномалии” Изд. Спарк М.1998

3.Балабанова Л. “Судебная патопсихология” Изд. Сталкер Киев 1997

4.Банковское дело / Пол ред. О. И. Лаврушина. М., 1992. С. 96. г

5.Бутенко А.П. “Противоречия развития социализма как общественного строя” 1982г.

6.Величенков А., Куликов В. “Теневые пирамиды реформируемой экономики” / РЭЖ , №№ 8-9, 1996.

7.Грошово-кредитна та банківська статистика: Бюл. Національного банку України. - 2000. - №1. - С. 7-18.

8.Долам Э. Дж„ КзмпбедлК. Д., Кэмпбедл Р. Дж. Деньги, банковское дело и денеж но-кредитная политика / Пер. с англ. В. Лукашевича и др. Под общ. ред. В. Лукашевича. Л., 1991. С. 12.

9.Долгова А.И. “Вопросы борьбы с преступностью” 1986г.

10.Долгова А.И., Криминология. Учебник., М.: 1997 г.;

11.Жвалюк В. Фінансова злочинність становить велику небезпеку для цивілізованого розвитку економіки держави// Консультант. - 2000. - 28 лист. - № 48. - С. 1.

12.Исправников В.О. “Теневой капитал: конфисковать или амнистировать?” / “Экономика и жизнь”, № 24, 1996.

13.Кривенко Т., Куранова Э. Расследование преступлений в кредитно-финансовой сфере.

14.Криминология XX век, под редакцией В.Н. Бурлакова, В.П. Сальникова. СПБ Юр. Центр Пресс 2000г. с. 311

15.Криминология, М., Юридическая литература, 1988, с.с.17-46, 63-85, 112-158;

16.“Криминология” под редакцией Шнайдера Г.И. М., 1994г.

17.Криміногенна ситуація в Україні: оцінка, тенденції, проблеми: Звіт МВС України. - К., 1995; Злочинність в Україні: Стат. зб. - К., 1998.

18.Научные основы экономического прогнозирования. М., 1971. с.32.

19.Орехов В.В. Социальное планирование и вопросы борьбы с преступностью. Л., 1972.

20.Организованная преступность-2. Криминологическая Ассоциация. М., 1996г. с. 29

21.Ореховский П. “Статистические показатели и теневая экономика” / РЭЖ , № 4, 1996.

22.Пирожков В.Ф.. “Криминальная психология” Изд. Ось-89 М.1998г.

23.Попович В.М. Правові основи банківської справи та її захист від злочинних посягань. - К.: Правові джерела, 1996. - С. 50-57.

24.Тосунян Г.А., Э.А. Иванов “Влияние законодательства на теневой и криминальный оборот капитала в России” Государство и право, 2000, № 1 с. 41

25.“Теневая экономика” / Бунич А.П. , Гуров А.И. и др. / М.: Экономика, 1991.

26.Чуфаровский Ю.В. “Юридическая психология”

27.Яшин А. “Противостояние” / “Экономика и жизнь”, № 41, 1996.

Размещено на Allbest.ru