Розробка виробничої програми

Уся продукція створюється в результаті залучення у виробництво певної комбінації виробничих факторів, при цьому отримується продукція, готова до реалізації чи подальшої переробки [4]. Формальне представлення комбінації вихідних продуктів з метою їхньої трансформації в готову продукцію можна виразити у вигляді виробничої функції:

f(d1, d2, d3……dm, x1, x2, x3……xn) = 0, (3.2.4.)

де d - фактори виробництва;

m - кількість факторів виробництва;

x - обсяги випуску продукції;

n - кількість видів продукції, що випускається.

Ця функція характеризує виробничий процес з будь-якою кількістю продукції, що випускається [26]. Якщо ж маємо лише один вид продукції, перед нами моно виробництво і тоді рівняння має вигляд:

f(d1, d2, d3……..) = x. (3.2.5.)

Ця виробнича функція вказує, що обсяг випуску продукції безпосередньо залежить від обсягу використаних ресурсів чи факторів виробництва. У наведених виробничих функціях передбачається додержання таких умов:

Якість виготовленої продукції та факторів виробництва точно визначені й відповідають встановленим технологічним вимогам виробництва.

Залучення факторів і отримання продукції здійснюється протягом певного календарного часу. Обсяги використаних ресурсів та отриманих результатів визначаються відповідно до цього періоду.

Значення всіх величин у виробничих функціях відносяться до певного періоду. Вплив попереднього та вплив на подальший період не враховуються.

Виробнича функція відображає процес комбінування, який може охоплювати ціле підприємство, його частину, окреме робоче місце. Якщо розглядати виробничу функцію в цілому по підприємству при N кількості робочих місць, спираючись на передбачення про ідентичність функцій однакових виробничих одиниць, то функція f(d1, d2, d3……..) = x набуває вигляду:

(3.2.6.)

Виробнича функція описує m видів продукції, але не дає ніяких даних про те, яким чином вони пов'язані між собою. Теорія виробництва виділяє два види таких залежностей:

- альтернативне виробництво, тобто таке коли на наявних агрегатах можна одночасно виготовляти лише один з видів продукції. Таким чином, різноманітні продукти можуть виготовлятись лише один за одним. Якщо протягом періоду виготовляють один вид продукції, це - моно виробництво; якщо в рамках періоду продукти змінюють один одного - говорять про альтернативне виробництво;

- пов'язане чи кумулятивне виробництво, тобто якщо залучення у виробництво певної комбінації вихідних ресурсів веде до випуску декількох видів продукції. При цьому обсяг випуску окремих продуктів знаходиться в певному співвідношенні. Зміна технології чи процесу виробництва спричиняє зміну цього співвідношення.

Оптимальною може вважатись така виробнича програма, що дозволяє максимально ефективно використовувати наявні виробничі ресурси [26]. Однак слід вираховувати певні обмеження, а саме:

- трудомісткість запланованих до виробництва в потоці виробів не повинна перевищувати ефективного часу його роботи:

(3.2.7.)

- заплановані обсяги виробництва не повинні перевищувати наявні виробничі потужності підприємства:

(3.2.8.)

- потреба в сировині, матеріалах, напівфабрикатах при запланованих обсягах виробництва не повинна перевищувати реальні можливості матеріально-технічного постачання підприємства:

(3.2.9.)

де - трудомісткість пошиву і-ї моделі на k-му потоці;

- ефективний фонд робочого часу k-го потоку, год;

- норми витрат матеріальних ресурсів на виготовлення і-ї моделі на k-му потоці;

- наявна кількість матеріального ресурсу (сировини, матеріалів, палива, напівфабрикатів);

підприємство повинно мати достатню кількість працівників відповідної кваліфікації для виконання виробничої програми [26].

У ринковій економіці наведений критерій оптимізації виробничої програми поступово буде втрачати своє значення, оскільки підприємство матиме можливість вільно закупити всі необхідні ресурси на ринках факторів виробництва. У цьому випадку критерій відповідності виробничої програми факторам виробництва буде відігравати допоміжну роль і використовуватися лише для оцінки необхідного приросту ресурсів, тобто для оцінки інвестиційних потреб підприємства на виробничий розвиток. Лімітними факторами стануть додаткові джерела фінансування визначених інвестиційних потреб. У цих умовах вибір оптимального варіанту виробничої програми будуватиметься на мінімізації витрат підприємства за його ресурсним забезпеченням [26].

Планування оптимальної виробничої програми слід розглядати як вибір такого варіанта випуску продукції, який найбільшою мірою відповідав би всім визначеним вище критеріям оптимальності, тобто був визнаний суспільством через попит на продукцію, реальним та ефективним [26].

ВИСНОВКИ

Виробнича програма підприємства - це завдання по виробництву й реалізації визначеної кількості продукції у номенклатурі, асортименті і якості у встановлений термін.

Виробнича програма є одним із центральних розділів планування й регулювання економічної й господарської діяльності підприємства. Виробнича програма є тим розділом плану, на основі якого визначається потреба в трудових, матеріальних і інших виробничих ресурсах. Вона дуже впливає на плани розвитку техніки, капітального будівництва, на рентабельність виробництва й фінанси підприємства.

В умовах переходу України до ринкової економіки, від віджилих форм розподілу готової продукції до попиту на неї, відбувається зародження інших методів планування виробничої програми, заснованих на новому для нас економічному мисленні - знанні теорії й методів маркетингової стратегії у виробництві.

Виробнича програма підприємства в нових умовах господарювання повинна розроблятися по всіх розділах у тісному зв'язку з плануванням ринків збуту, тобто з повною реалізацією продуктів виробництва.

Внутрішньозаводське планування є одним із визначальних розділів виробничої програми підприємства.

Серед принципів, застосовуваних при розробці виробничої програми, слід зазначити:

* напруженість виробничої програми - максимальне використання ресурсів, які приймають участь у виробництві;

* взаємна погодженість усіх розділів виробничої програми, їхнє економічне обґрунтування;

* взаємна погодженість виробника з постачальниками і споживачами продукції;

* систематичне відновлення виробленої продукції (номенклатура, асортимент);

* безперервне нарощування випуску і збуту продукції.

Виконання виробничої програми підприємства залежить від забезпечення виробництва визначеною групою виробів (номенклатури, асортименту) усіма видами ресурсів, що беруть участь як у процесі виготовлення продукції, так і в її реалізації.

Технічний рівень виробництва на визначений момент часу в значній мірі визначає можливості виконання виробничої програми.

Для обґрунтування виробничої програми з урахуванням виробничих потужностей, представлених засобами праці, необхідно знати динаміку виробництва і збуту продукції.

Загальноприйнятим критерієм оптимальності при формуванні виробничої програми підприємства є максимум прибутку від реалізації продукції. Процес визначення оптимальних цін і обсягів реалізації знаходить своє відображення, насамперед, у зміні ваги окремих видів продукції в загальному обсязі виробництва. Критерієм зміни питомої ваги окремих видів продукції є показник рентабельності продукції. При цьому вважається, що підвищення в загальному обсязі реалізації питомої ваги більш високорентабельних виробів забезпечує і найбільший розмір прибутку.

Виробнича програма підприємства, що забезпечує максимальний прибуток від реалізації продукції, приводить до мінімізації підприємницького ризику, пов'язаного з діяльністю даного підприємства, але не забезпечує максимально можливої ефективності виробництва.

В курсовій роботі ми розглянули металургійний завод «Дніпроспецсталь».

На мою думку, все більш очевидним стає те, що головною характерною рисою нових систем керування повинна стати орієнтація на довгострокову перспективу, проведення фундаментальних досліджень, диверсифікованість операцій, інноваційну діяльність, максимальне використання творчої активності персоналу. Децентралізація, скорочення рівнів в апараті керування, просування працівників і їхньої оплати, у залежності від реальних результатів, стануть основними напрямками змін.

За принципом формування виробничої програми можна виділити 3 групи номенклатурних позицій:

номенклатура продукції, встановлена в державному контракті на замовленні;

номенклатура продукції, яка визначається на основі ринкового попиту, замовлень споживачів, торгових і посередницьких організацій;

номенклатура виробів і послуг, які використовуються підприємством на внутрішні виробничі потреби і визначаються планом виробництва продукції та послуг, які будуть реалізовані у плановому періоді.

Державний контракт і державне замовлення формуються на основі пропозицій міністрерств і відомств - державних замовників. Фінансування державного контракту проводиться за рахунок державного бюджету, а державного замовлення - за рахунок власних коштів підприємств та організацій і наявних кредитних ресурсів. Відповідальність замовників (споживачів) і виконавців за виконання державного контракту і державного замовлення визначається укладеними договорами (контрактами) та законодавством України.

Виробнича програма є важливим розділом, на основі якого проводиться планування потреби матеріально-технічних, трудових, енергетичних ресурсів, розраховується собівартість, прибуток та інші фінансові показники.

У товарну продукцію підприємства включаються:

готові вироби;

запасні частини для продажу;

напівфабрикати виробництва підприємства;

нестандартне технологічне устаткування вироблене як для потреб самого виробництва, так і для реалізації;

частина продукції допоміжних підрозділів, яка реалізується іншим споживачам;

інші роботи і послуги виробничого характеру.

Основими факторами скорочення триалості виробничих процесів є: спрощення кінематичної схеми продукції; спрощення й удосконалювання технологічних процесів; уніфікація й стандартизація складових частин продукції, елементів технологічних процесів, оснащення, організації виробництва; поглиблення подетальної технологічної і функціональної спеціалізації; скорочення питомої ваги механічно оброблюваних деталей; аналіз і дотримання принципів раціональної організації виробничих процесів; автоматизація обліку часу, контрльних, транспортно-складських операцій; скорочення часу природних процесів.

У ХХІ столітті передові машинобудівні заводи світу будуть розробляти і впроваджувати безупинні процеси на основі мікроелектроніки, біотехнології, генної інженерії з використанням екстремальних умов у замкнутих безвідхідних циклах автоматизованого виробництва.

СПИСОК ВИКОРИСТОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеева М. Планирование деятельности фирмы. - М.: Финансы и статистика, 1997. - 246 с.

2. Амоша О. Стратегія вдосконалення господарського механізму.// Вісник НАН України. - 2002. - №1. - с. 11-15

3. Асаул А.Н. Организация предпринимательской деятельности: Учебное пособие. - Хмельницкий. 2001. - 391 с.

4. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - К.: Атака, 2002. - 479 с.

5. Бухалков М.И. Планирование на предприятии. - М.: ИНФА-М, 2005. - 415 с.

6. Гончарук В.А. Маркетинговое консультирование. - М.: Изд-во «Дело», 1998. - 177 с.

7. Грещак М.Г. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2001. - 228 с.

8. Гришан Ю. Напрямки вдосконалення внутрігосподарського управління на підприємствах // Економіка України. - 2001. - №1. - С. 9 - 17.

9. Ивахник Д.Е., Григорьева В.З. Оптимизация производственной программы предприятия в условиях рыночных отношений.// Маркетинг в России и за рубежом. - 1999. - №1. - с. 14-17.

10. Ковальчук І.В. Реальна економіка: Навчальний посібник з економіки підприємства. - К.: ВІПОЛ, 2004. - 393 с.

11. Ларченко С.В., Гончаренко В.І. Коригування виробничої програми підприємства на підстав показників маржинального прибутку та трудомісткості продукції.(http://intkonf.org/larchenko-sv-ktn-goncharenko-vi-koriguvannya-virobnichoyi-programi-pidpriemstva-na-pidstavi-pokaznikiv-marzhinalnogo-pributku-ta-trudomistkosti-produktsiyi/).

12. Мальцев Е. Бюджетування: ефект чи ефективність.// Контракти. - 2004. - №11. - с. 46-47.

13. Народна українська академія. Збірник праць молодих учених Народної української академії. - Х. 2006. - 142 с.

14. Нелідіна Ю.С. Виробнича програма підприємства. Економіка підприємства. (http://www.rusnauka.com/22_NIOBG_2007/Economics/25280.doc.htm).

15. Новицкий Н.И. Организация производства на предприятиях. - М.: Финансы и статистика. - 2001. - 89 с.

16. Пасічник В.Г., Акіліна О.В. Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 255 с.

17. Петрович Й.М. Економіка виробничого підприємства: Навчальний посібник. - К.: Знання-Прес, 2003. - 405 с.

18. Покропивний С. Ф. Економіка підприємства: Підручник. - К.: КНЕУ, 2003. - 608 с.

19. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - К.: Вікар, 2006 - 219 с.

20. Примак Т.О. Руководство по планированию деятельности предприятия. - К.: Влад и Влада, 1998. - 80 с.

21. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. - Минск: Новое знание, 2001. - 384 с.

22. Скригун Н., Цимбалюк Л. Оптимізація виробничих запасів як один із напрямків управління витратами.// Економіка підприємств. - 2003. - №2. - с.39-41.

23. Стивенсон Р. Управление производством. - М.: Бином, 1999. - 226 с.

24. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. - К.: Каравела, 2003. - 432 с.

25. Тян Р.Б. Планирование деятельности предприятия: Учебное пособие. - К.: МАУП, 1998. - 152 с.

26. Чаюн І.О., Бондар І.Ю. Планування виробничої програми підприємства та її ресурсне обґрунтування. - К.: КНТЕУ, 2000. - 126 с.

Размещено на Allbest