Амортизаційна політика підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Метою цієї курсової роботи є висвітлення питань і проблем, пов'язаних з амортизаційною політикою підприємства, визначення основних методів амортизації основних засобів, недоліків та переваг одних методів амортизації порівняно з іншими.

На будь якому підприємстві в процесі експлуатації основні засоби зношуються, отже, вони потребують відновлення їх та відшкодування вартості у вартісній формі за допомогою амортизації.

П (С) БО 7 “Основні засоби” надає підприємствам право самостійно проводити амортизаційну політику, що дозволить визначати термін експлуатації основних засобів і обирати метод нарахування амортизації, виходячи з власних економічних інтересів.

Економічна природа амортизації, основне її завдання - це заміна спрацьованих основних засобів і нагромадження коштів на розширене їх відтворення шляхом створення амортизаційного фонду (теорія відтворення).

Правильно обрана амортизаційна політика підприємства - це одна із складових успішного функціонування підприємства в ринкових умовах, його конкурентоспроможності.

РОЗДІЛ 1

1.1 Основні поняття амортизаційної політики в ринкових умовах господарювання

Амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

З амортизацією пов'язані такі поняття як первісна вартість, ліквідаційна вартість і вартість, яка амортизується.

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)

Вартість, що амортизується - це первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Знос необоротних активів - сума амортизації об'єкта необоротних активів з початку їх корисного використання .

На сьогодні відсутні чіткі правила щодо вибору методу амортизації, який був би найкращий для даного підприємства, об'єктів основних засобів та способів їх використання.

Об”єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструкторно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з”єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно.

Підприємства можуть нараховувати амортизацію основних засобів згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженим наказом Міністерства фінансів від 27 квітня 2000 року №92.

Підприємство повинно розуміти, що суми амортизації, нараховані відповідно до вимог податкового обліку, для формування прибутку з метою оподаткування та для формування витрат будуть відрізнятися.

Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов”язаних з продажем (ліквідацею).

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротніхактивів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Вартість, що амортизується - це первісна або переоцінена вартість необоротніх активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

1.2 Знос основних засобів. Його види

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає амортизацію основних як поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку.

Згідно з цим законом, основні фонди підлягають розподілу на 3 групи:

Група 1. Будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування);

Група 2. Автомобільний транспорт та вузли (запасні частини до нього); меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони,мікрофони, та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них.

Група 3. Будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2 і 4

Група 4. Електронно - обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку.

До 4-ї групи включають відповідні основні фонди, придбані після 1 січня 2003 року.

Основні засоби протягом свого тривалого функціонування зазнають фізичного і економічного спрацювання, а також техніко-економічного старіння. Під фізичним спрацюванням основних засобів розуміють явище поступової втрати своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей. Це призводить до зменшення їх реальної вартості - економічного спрацювання.

Техніко-економічне старіння основних засобів це процес знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом НТП. Воно характеризується поступовою втратою засобами праці своєї споживчої вартості внаслідок удосконалення існуючих та створення нових засобів виробництва.

Старіння властиве, передусім, знаряддям праці та транспортним засобам і пов'язане з реальними економічними збитками для підприємства, що експлуатує застарілу техніку.

Безперервний процес виробництва потребує постійного відтворення фізично-спрацьованих і застарілих основних засобів. Необхідною умовою їх відтворення є поступове відновлення їх вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування.

1.3 Методи на рахунку амортизації на підприємстві

Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання і переглядається у разі їх зміни.

Нарахування амортизації проводяться щомісячно. Воно починається через місяць після того, як об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Є п”ять методів, які дозволяється використовувати при нарахуванні амортизації:

Прямолінійний

Зменшення залишкової вартості

Прискореного зменшення залишкової вартості

Кумулятивний

Виробничий

Прямолінійний метод.

Згідно з цим методом, річна норма амортизації залежить тільки від терміну служби об'єкта, а сума амортизації з року в рік не змінюється.

Цей метод полягає в тому, що річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.

Переваги цього методу - рівномірність, стабільність, пропорційність нарахування амортизації та віднесення її на собівартість, простота і точність розрахунків.

Недолік - він не враховує морального зносу і різну виробничу потужність основних засобів у різні роки її експлуатації. Практика показує, що знос машин збільшується у перший період їх експлуатації. Надалі, протягом досить тривалого часу, величина зносу стабілізується, після чого він знову, але вже більшою мірою, зростає. Нерівномірне й моральне старіння, яке теж найбільше у перший період використання нових машин. Застосування цього методу не завжди забезпечує повне перенесення вартості основного капіталу на створюваний продукт. Утворюється недоамортизація основного капіталу, що є прямою втратою вартості - збитком.

Метод зменшення залишкової вартості.

Це метод, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта основних засобів на початок звітного періоду, або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації, та річної норми амортизації.

Річна норма амортизації (%) обчислюється як різниця між одиницею та результату кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта, з результату відділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

( 1 )

Переваги: левова частка амортизації придбаного об'єкта припадає на перші роки експлуатації, що є виправданим в разі швидкого морально старіння основних засобів.

Недолік: на перші роки експлуатації зростає навантаження на ціну продукції.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості.

Це метод, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року, або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації, та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється.

Перевага: Прискорюється накопичення амортизаційної суми, не чекаючи терміну кінця експлуатації.

Недолік: при цьому методі відсутній зв'язок між ліквідаційною вартістю і власне ліквідацією об'єкта основних засобів, оскільки при встановленому терміні експлуатації вся амортизація ляже тягарем на собівартість продукції, виробленої протягом першої половини терміну експлуатації, в свою чергу, залишкова вартість цього об'єкта, пропрацювавши лише половину встановленого терміну, досягає ліквідаційної, в той час як до ліквідації ще далеко.

Кумулятивний метод.

Це метод, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму кількості років його корисного використання.

Перевага: Кумулятивний коефіцієнт - це не що інше, як річна норма амортизації, що є зручним для розрахунків.

Недолік: Для кожного року експлуатації необхідно визначати свою норму амортизації (кумулятивний коефіцієнт). І це для кожного об'єкта!

Виробничий метод.

Це метод, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробнича ставка амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використання об'єкта основних засобів.

Перевага: Виробничий метод - це метод, який змушує керівництво підприємства дбати про те, щоб виробничі об'єкти постійно експлуатувалися, “заробляючи” на свою амортизацію, оскільки зношення цих засобів прямо залежить від фізичних одиниць роботи або використання.

Недолік: Застосування його можливе лише у тому випадку, коли виробничу віддачу того чи іншого об'єкта основних засобів можна достовірно визначити.

Розглянемо механізм нарахування амортизації основних засобів за вказаними методами:

Прямолінійний:

Ра= ( Пв-Лв)/ Кв , (2)

Ра= 1/ Кв * Ва , (3)

Ра= Ва / Кв , (4)

На = 1/ Кв. (5)

2.Зменшення залишкової вартості: Ра= На* Зв . (6)

3.Прискореного зменшення залишкової вартості:

Ра= 1/ Кв. *Кп* Зв , (7)

Ра= 2* На* Зв. (8)

4.Комукулятивний:

Ра= ( Пв-Лв ) * ( Кв - Кє)/ СРКв , (9)

Ра= Ва * Кк . (10)

5.Виробничий:

Ра= ( Пв-Лв ) / Но *Ор , (11)

Вс = ( Пв-Лв ) / Но , (12)

Ма = Вс*Ом. (13)

При використанні методів на рахунку амортизації прямолінійного, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості і кумулятивного щомісячна сума амортизації визначається за розрахунком :

Ма = Ра / 12, (14)

Де Ра - річна сума амортизації;

Ма - місячна сума амортизації;

Пв - первісна вартість об'єкта;

Лв - ліквідаційна вартість об'єкта;

Кв - очікуваний термін корисного використання об'єкта ;

Ва - вартість об'єкта, що підлягає амортизації;

На - норма амортизації на рік ;

Вс - виробнича ставка амортизації ;

Зв.- залишкова вартість;

Кє - кількість років використання об'єкта ;

СРКв - сума чисел років корисного використання об'єкта ;

Ом - місячний обсяг продукції виготовленої з використанням об'єкта

РОЗДІЛ 2

амортизаційна політика підприємство

Розрахунок калькуляції та ціни одиниці хліба «Орільського» подового із борошна пшеничного в/г і І ґатунку з масою 0,8 кг

Визначаємо витрати по статті калькуляції «Сировина і матеріали»:

1.1 Визначаємо потребу в борошні: Б= ВП/Вихскор. *100 (1),

Де: ВП- випуск продукції

Вихскор. - вихід скоректований

Борошно в/г : Бв/г =0,3/129,2 *100=0,232 т

Борошно І/г: БІ/г =0,7/129,2*100 = 0,542 т

1.2 Визначаємо вартість борошна:

Бв/г =0,232* 1780=412,96 грн

БІ/г = 0,542*1660=899,72 грн

1.3 Загальна потреба в борошні:

Бзаг=0,232+0,542=0,774 т

1.4 Визначаємо потребу в солі: С= Б*Nсолі /100 (2),

Де: Nсолі - норма витрати сировини на 100 кг борошна

Б- загальна потреба в борошні

С= 0,774*1,5/100=0,012 т

1.5 Визначаємо вартість солі:

0,012* 203=2,44 грн

1.6 Визначаємо потребу в дріжджах: Д=Б*Nдріжджі / 100 (3)

Д=0,774*2/100 = 0,015 т

1.7 Визначаємо вартість дріжджів:

0,015* 6250= 93,75 грн

1.8 Загальна вартість сировини:

?сировини= 412,96+899,72+2,44+93,75=1408,87 грн

1.9 Визначаємо транспортно-заготівельні витрати:

1408,87 * 23/100 = 32,40 грн

1.10 Загальні витрати по статті «Сировина і матеріали»:

?=1408,87+32,40 = 1441,27 грн

Визначаємо витрати по статті «Паливо і енергія на технічні цілі»:

2.1 Визначаємо потребу в паливі:

П = ВП*N у.п./1,17 (4),

Де: N у.п = норма витрати умовного палива

П= 1*140/1,17 = 119,66 м3

2.2 Визначаємо вартість палива:

119,66* 1899/1000 = 227,23 грн

2.3 Визначаємо потребу і вартість електроенергії: Е= ВП* Nел *Т (5),

Де: Nел - норма витрати електроенергії

Т - тариф

Е= 1*40*0,64 = 25,60 грн

2.4 Сумарні витрати по статті «Паливо і енергія на технічні цілі»:

?= 227,23+25,60 = 252,83 грн

3. Визначаємо витрати по статті калькуляції «Основна заробітна плата»:

Відрядний розцінок за 1 т хліба становить 65 грн , отже основна заробітна плата становить 65 грн.

4.Визначаємо витрати по статті калькуляції « Додаткова заробітна плата»:

4.1 Визначаємо доплату за роботу в нічний час:

65*29,2/100=18,98 грн

4.2 Визначаємо доплату за роботу в вечірні години:

65*16,7/100=10,86 грн

4.3 Визначаємо доплату за роботу в святкові дні:

65*1,6/100=1,04 грн

4.4 Визначаємо доплату за роботу в вихідні дні:

65*14,1/100=9,17 грн

4.5 ? доплат = 18,98+10,86+1,04+9,17=40,05 грн

4.6 Визначаємо розмір премії:

(65+40,05)*30/100=31,52 грн

4.7 Визначаємо розмір відпускних:

(65+40,05+31,52)*8/100= 10,93 грн

4.8 Сумарні витрати по статті « Додаткова заробітна плата» :

?= 40,05+31,52+10,93 = 82,50 грн

5.Відрахування на соціальне страхування:

(65+82,50)*37,18/100= 54,84 грн

6. Відрахування на утримання і експлуатацію устаткування:

65*85/100= 55,25 грн

7.Визначаємо витрати по статті калькуляції «Загально-виробничі витрати»:

65*140/100 = 91 грн

8. Визначаємо виробничу собівартість:

?= 1441,27+252,83+65+82,50+54,84+55,25+91= 2042,69 грн

9. Визначаємо витрати на виробництво:

Таблиця 1.

№	Статті витрат	Значення, грн	Питома вага, %
1	Сировина і матеріали	1441,27	70,56
2	Паливо і електроенергія	252,83	12,38
3	Основна заробітна плата	65	3,18
4	Додаткова заробітна плата	82,50	4,04
5	Соціальне страхування	54,84	2,68
6	Експлуатація устаткування	55,25	2,70
7	Загально-виробничі витрати	91	4,45
8	Виробнича собівартість	2042,69	100

Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а , значить і рівень техніки, технології і організації виробництва. Чим краще працює підприємство, тим нижча собівартість продукції.

За допомогою деяких методів можна зменшити собівартість продукції:

1.Підвищення технічного рівня виробництва:

Розширення масштабів вдосконалення застосованої технології виробництва

Впровадження нової техніки, прогресивної технології, автоматизації виробництва

Покращення використання та застосування нових видів сировини

2.Вдосконалення організації виробництва та праці:

Покращення організації та обслуговування виробництва

Вдосконалення управління виробництвом та скорочення витрат на управління

Впровадження наукової організації праці

Скорочення транспортних витрат

3.Зміна обсягів виробництва, структури та розміщення виробництва

4.Розвиток виробництва:

Введення і освоєння нових видів виробництва

Введення нових потужностей на підприємстві

Проаналізувавши питому вагу витрат в розрахунках калькуляції хліба «Орільського» подового можна зробити деякі висновки. Найбільша питома вага припадає на статтю калькуляції «Сировина і матеріали», вона складає 70,65%. Для зниження витрат по даній статті можна здійснити пошук сировини за нижчими цінами, але такою ж якістю, впроваджувати нову техніку, прогресувати технологію виробництва. Також можна зменшити транспортні витрати шляхом вигідної зміни поставників і зменшити заготівельні витрати шляхом збільшення виробничих запасів. Удосконалення процесу виробництва (впровадження безвідходної технології та ліквідація втрат від браку)

Друга по обсягу питома вага має стаття «Паливо і електроенергія». Вона становить 12,38%. Доцільно змінити старі потужності, які «тягнуть» багато енергії на нові, встановити лічильники, які враховували б зміну пору року та доби і потребу енергії на добу, також правильно підібране устаткування зменшить «холостий хід» устаткування.

Висновок

Метою нарахування амортизації за методом, визначеним ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” є зменшення бази оподаткування.

Метою нарахування амортизації за одним з п'яти методів, визначених в П(С)БО 7, є створення реального джерела відновлення основних засобів.

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” не передбачає цільового спрямування амортизаційних коштів на технічне оновлення виробництва. Вони можуть бути використані і як оборотні кошти.

Це суперечить економічній природі амортизації, основним завданням якої є заміна спрацьованих основних фондів і нагромадження коштів на розширене їх відтворення.

Вибір амортизаційної політики підприємством суттєво впливає на його рентабельність та конкурентоспроможність, оскільки будь-яке збільшення собівартості продукції за рахунок амортизаційної складової є обтяжливим для підприємства.

Знос є об'єктивним процесом, оскільки визначається загальними, об'єктивними факторами (час, зовнішнє середовище, темпи науково-технічного прогресу тощо).

Амортизація повинна не тільки забезпечувати умови для простого відтворення, а й сприяти підвищенню конкурентоспроможності виробництва.

Список літератури:

1. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник. К.: Атіка, 2002.-480с.

2. Економіка підприємства: Підручник / За ред.. С.Ф Покопропивного.- Вид2-ге, перероб., та допов..-К.: КНЕУ,2001.- 528с.

3. Економіка підприємств харчової промисловості. Підручник / За ред.. А.О. Заїнчковського .- К.: Урожай. 1998.-272с.

4. Г.М. Тарасюк Планування діяльності підприємства. Навч. Посібник - К.: «Каравела», 2003.-432с.

5. Руденко А.І. Єкономика предприятий.- Минск, 1995.-320с.

Размещено на Allbest.ru