Прямі іноземні інвестиції в економіку України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи іноземного інвестування

1.1 Поняття іноземних інвестицій

1.2 Концепції економічного зростання

1.3 Вплив іноземних інвестицій на економічне зростання

Розділ 2. Аналіз іноземного інвестування

2.1 Надходження іноземних інвестицій в Україні за 2009-2010 рр.

2.2 З яких країн поступає інвестування України

2.3 Напрямки використання іноземних інвестицій

Розділ 3. шляхи Вдосконалення іноземного інвестування

3.1 Вдосконалення іноземного інвестування

3.2 Державні іноземні інвестиції

3.3 Механізм впливу на економічне зростання

Висновки

Література

Додатки

Вступ

Актуальність теми. Інвестиції відіграють ключову роль у процесах економічного зростання національної економіки. Завдяки інвестиціям (як зовнішнім, так і внутрішнім) можливий розвиток господарюючих суб'єктів на всіх ієрархічних рівнях та, відповідно, зростання національного прибутку. Отриманий приріст національного прибутку частково знову накопичується, призводить до подальшого збільшення виробництва - процес повторюється безперервно, а інвестиції, що таким чином утворюються за рахунок національного прибутку, в результаті його розподілу, самі обумовлюють його ріст, розширене відтворення. Причому, чим ефективнішим є інвестування, тим більшим буде зростання національного прибутку, абсолютних розмірів накопичення, які можуть бути знову вкладеними у виробництво. Саме такою схемою можна подати позитивний ефект інвестицій на економіку.

У сучасних умовах трансформаційні економіки та економіки, що розвиваються, потребують значних інвестиційних вкладень в економічне зростання, причому власних інвестиційних ресурсів катастрофічно не вистачає. Зазначене зумовлює необхідність залучення іноземних інвестицій в економіку України з метою забезпечення ефективного розвитку у середньо- та довгостроковій перспективі.

Широке коло питань, пов'язаних з дослідженнями в галузі розвитку інвестиційної діяльності та залучення іноземних інвестицій, знайшли відображення в роботах вітчизняних і закордонних учених-економістів, зокрема: О. Барановського, І. Бланка, Л. Борщ, В. Волошина, О. Гаврилюка, П. Гайдуцького, В. Гейця, Б. Губського, Б. Данилишина, М. Денисенка, В. Загорського, Г. Захарчин, В. Кузнєцова, Д. Лук'яненка, А. Мерзляка, В. Осецького, А. Пересади, А. Поручника, С. Реверчука, О. Рогача, А. Румянцева, А. Степаненка, Н. Свірідової, І. Ткачук, М. Туріянської, В. Федоренка, А. Філіпенка, М. Чумаченка, Е. Берлоу, Є. Брігхем, Р. Вернон, О. Вільямсон, Д. Гофман, Дж. Данінг, М. Кесон, К. Кодзім, Р. Коуз, Т. Озава, М. Портер, А. Ругман, П. Семюелсон, П. Фішер, С. Хаймер, У. Шарп та інші. Однак деякі теоретичні та практичні аспекти залучення прямих іноземних інвестицій в національну економіки розроблені недостатньо повно та потребують уточнення і подальшого розвитку в сучасних умовах.

Метою роботи є аналіз теоретичних основ і розробка практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення організаційно-економічного механізму залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України та визначення основних стратегічних цілей для підвищення рівня інвестиційної привабливості українських підприємств.

Досягнення зазначеної мети потребує вирішення комплексу таких завдань:

дослідити економічну сутність поняття «прямі іноземні інвестиції»;

визначити основні напрями державної політики у сфері залучення іноземних інвестицій;

дослідити сучасний стан іноземного інвестування в Україні;

проаналізувати регіональні аспекти залучення прямих іноземних інвестицій;

запропонувати напрями удосконалення політики залучення прямих іноземних інвестицій задля покращення інвестиційного іміджу країни.

Об'єктом дослідження роботи є прямі іноземні інвестиції в економіку України.

Предметом дослідження є теоретичні основи залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України та практичні аспекти покращення стану інвестиційної привабливості.

Інформаційною базою дослідження при написанні роботи були наукові доробки вітчизняних і зарубіжних вчених, законодавчі й нормативно-правові акти, що регулюють інвестиційну діяльність, матеріали Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, звітні дані Національного банку України. Широко опрацьовано дані статистичних щорічників, інформаційно-аналітичних бюлетенів та оглядів, довідкової літератури, періодичних і монографічних видань, матеріали міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференцій.

Структура курсової роботи. Курсова робота виконана на 35 сторінках друкованого тексту. Досліджений фактичний матеріал представлений в 6 таблицях, 4 рисунках, 2 додатках. Опрацьована література включає 30 джерел.

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи іноземного інвестування

1.1 Поняття іноземних інвестицій

Ефективне реформування економіки будь-якої країни, її структурні перетворення, відновлення виробництва, створення дієвої та ефективної ринкової та соціальної інфраструктури, формування конкурентоспроможного середовища є неможливим без відповідних інвестицій. Закріплення позитивних тенденцій розвитку економіки України та підвищення життєвого рівня населення не в останню чергу залежить від збільшення джерел формування інвестиційних ресурсів, зокрема іноземних, та розширення шляхів доступу до них.

Аналіз визначень прямих іноземних інвестицій (далі - ПІІ) ілюструє кілька дещо відмінних підходів. Але всі вони окреслюють ту саму сутність феномену ПІІ.

Основне визначення прямих іноземних інвестицій сформулювали експерти Міжнародного валютного фонду (МВФ) та Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) : "інвестиції вважаються прямими, якщо здійснюються за межами національних кордонів з метою розширення виробництва товарів і послуг, закупівлі товарів для імпорту в країну базування або експорту в треті країни. Їх характерними рисами є те, що інвесторові належить управлінський контроль над підприємствами, і вони виступають у формі акціонерного капіталу і коротко- та довготермінових міжфірмових позик"[1;с.23].

За визначенням Міжнародного валютного фонду, іноземні інвестицій є прямими в тому випадку, коли іноземний власник володіє не менше ніж 25 % статутного капіталу акціонерного товариства[1;с.25].

Держкомстат України зараховує до прямих іноземних інвестицій ті, що дають інвестору право на участь в управлінні підприємством і мають обсяг не менше ніж 10 % у власному капіталі підприємства, враховуючи внески до статутних фондів спільних підприємств.[2]

Відповідно до класифікації ЮНКТАД, до прямих іноземних інвестицій належить придбання іноземним інвестором пакета акцій підприємства, у яке він вкладає свій капітал, у розмірі не менше ніж 10-20 % від сумарної вартості акціонерного капіталу[3;с. 15].

В українському законодавстві визначення іноземних інвесторів дає Закон України "Про режим іноземного інвестування"[4;с. 2]. Кількісний критерій у визначенні прямих іноземних інвестицій у Законі запозичений із господарсько-правової практики розвинених країн. Подібне визначення (10 % від статутного капіталу) цілком відповідає економічній дійсності індустріальних держав з добре розвиненим фондовим ринком. Відповідно до західних стандартів розподілу акціонерного капіталу в публічних акціонерних товариствах десятивідсотковий пакет акцій здебільшого є або контрольним, або близьким до нього, що дає його власнику реальні можливості впливу на процес прийняття рішень у рамках такого товариства.

Однак, відповідно до Закону України "Про господарські товариства", реальною можливістю одержати контроль над підприємством (чи право блокувати певні рішення) мають тільки ті інвестори, що володіють більше ніж 25 % акцій[5;с.5].

За суб'єктами інвестування виділяють такі найпоширеніші групи прямих іноземних інвесторів:

- приватні інвестори-підприємці;

- транснаціональні корпорації (ТНК);

- інституційні інвестори (зокрема, міжнародні фінансові організації, такі, як Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) і Міжнародна фінансова корпорація (МФК))[6; с. 34].

Інвестори-підприємці (приблизно 15 % від загального обсягу) -у виборі суб'єктів інвестування надають перевагу малим і середнім підприємствам, діяльність яких легко контролювати. Головною метою цих інвесторів є отримання швидких і ризикових прибутків. Близько 80 % від загальної кількості інвестицій, зроблених приватними інвесторами-підприємцями, становлять інвестиції у негрошовій формі. Цей тип інвесторів імпортує у країну своє обладнання і технології виробництва, віддаючи перевагу створенню нового підприємства, а не купівлі вже наявного[7; с. 24].

Транснаціональні корпорації є довготерміновими інвесторами, які мають свої власні технології. Здійснюючи інвестування в країни, вони ставлять за мету своєї діяльності здобути новий ринок для своєї продукції, отримати доступ до ресурсів, досягти більшої ефективності виробництва.

ТНК віддає перевагу інвестуванню довготермінових проектів із залученням великого науково-дослідного потенціалу[8;с. 19].

Інституційні інвестори є фінансовими посередниками, які залучають кошти переважно через продаж акцій в інвестиційних фондах і вкладають ці кошти в диверсифікований портфель цінних паперів. До складу інститу-ційних інвесторів відносять фонди прямого інвестування, які переважно здійснюють середньотермінові капіталовкладення (5-7 років), купуючи великі пакети акцій компаній. Цей вид інвесторів досягає вищих рівнів прибутковості. Серед інституційних інвесторів виділяють такі, як ЄБРР та МФК, які фінансують уряди різних країн (приблизно 3-4 %). Ці інвестори мають іншу інвестиційну стратегію і критерії інвестування. На відміну від ТНК, їхні цілі набагато ширші, ніж максимізація прибутку. Вони сприяють реструктуризації підприємств, прискоренню трансформаційних процесів в економіці[9;с. 43].

Можливими недоліками ПІІ з погляду на економіку країни-об'єкта інвестування є:

1. Усунення з ринку вітчизняних виробників і постачальників;

2. Сувора експлуатація місцевих сировинних ресурсів;

3. Збільшення залежності країни від іноземного капіталу;

4. Постачання (збут) неякісних, недосконалих і морально застарілих ресурсів і активів;

5. Підвищення рівня конкуренції на ринку;

6. Трансферт частини прибутків за кордон[10;с. 21-22].

Іншим проблемним питанням, яке часто непокоїть громадськість, є питання рівня екологічної безпеки іноземних інвестиційних проектів. Наприклад, в Україні вже стала стереотипною думка, що іноземці розташовують на українській території лише екологічно брудні підприємства, функціонування яких виснажує природні ресурси та завдає збитків довкіллю і здоров'ю громадян. Проте, на основі досвіду багатьох держав світу доведено, що окрім негативних тенденцій, іноземні інвестиції мають ще й ряд переваг,такі як:

1. Зниження рівня залежності від імпорту;

2. Підвищення рівня зайнятості та кваліфікації робочої сили;

3. Збільшення рівня комплексного використання сировинних ресурсів;

4. Упровадження сучасних тенденцій, ноу-хау;

5. Стимулювання розвитку експортного потенціалу;

6. Поліпшення адаптації суб'єктів господарювання за умов конкурентного середовища;

7. Використання зарубіжного організаційного та управлінського досвіду;

8. Прискорення темпів структурної перебудови економіки та впровадження ринкових реформ;

9. Поліпшення платіжного балансу;

10. Створення стратегічних альянсів між Україною та іноземними підприємствами;

11. Привнесення в економіку країни елементів приватної власності в чистому вигляді [11; с.23-24].

Підсумовуючи викладене вище, можна зробити висновок, що для України стратегічною метою зовнішньоекономічної політики має стати максимальне використання позитивних ефектів від залучення прямого іноземного капіталу.

1.2 Концепції економічного зростання

Проблеми економічного зростання особливо гостро постали перед людством у XX ст., але це не означає, що вони нікого не хвилювали раніше. Уперше про економічне зростання заговорили меркантилісти, а більш-менш предметно цю проблему поставив фізіократ Ф. Кене. Протягом останніх десятиліть однією з найважливіших довгострокових цілей економічної політики уряду будь-якої країни є стимулювання економічного зростання, підтримка його темпів на стабільному та оптимальному рівні. Усе це вимагає чіткого уявлення про економічне зростання, фактори його стимулювання і стримування.

Економічне зростання є надзвичайно складним явищем. З даного приводу відомий американський історик економічної думки Б. Селігмен зазначав, що задовільна теорія економічного зростання повинна враховувати природні ресурси, політичні інститути, законодавство, а також багато психологічних і соціальних факторів. Розробка такої всеохоплюючої теорії, на думку вченого, -- майже нездійсненне завдання. Відомі економісти, автори теорій економічного зростання, ясна річ, не претендували на створення всеохоплюючої та універсальної теорії, не робили спроб «обійняти неосяжне». Тому кожна теорія або модель мають відповідні припущення та абстракції, які дозволяють виділити і вивчити найбільш суттєві фактори економічного зростання!

Дійсно, головною метою економічного зростання є збільшення обсягів економічних благ, що сприяє поліпшенню життя населення, створенню стабільної сприятливої соціально-політичної ситуації в країні, підвищенню її міжнародного авторитету. З точки зору етимології (походження) терміну «зростання» близьким є поняття «розвиток», але останнє ширше за змістом. Економічний розвиток -- це процес переходу країни від одного стану економіки до іншого, більш досконалого -- тобто якісно нового на основі відповідних структурних та інституціональних зрушень. Комплексно це проявляється в якісному вдосконаленні всієї економічної системи.

Виокремлюють два основних типи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний. Екстенсивний тип економічного зростання забезпечується за рахунок кількісного збільшення обсягів функціонуючих факторів виробництва і практично за збереження незмінними їх попередніх техніко-технологічних параметрів. Інтенсивний тип економічного зростання характеризується розширенням виробництва на основі якісного поліпшення всіх його факторів, тобто раціонального використання всього виробничого потенціалу. Як відхилення від закономірного процесу економічного розвитку в окремі періоди для ряду країн може мати (і має) місце регресивний тип зростання, для якого характерне тривале зниження обсягів суспільного виробництва. Зок­рема, таке явище спостерігалось протягом 90-х рр. у всіх країнах СНД, у тому числі і в Україні, що в літературі отримало назву трансформаційного спаду.

Щодо основних типів економічного зростання, то на практиці вони не існують в абсолютних формах. У реальному житті вони проявляються або як переважно екстенсивний, або як переважно інтенсивний тип економічного зростання. Нині в розвинутих країнах переважає інтенсивний шлях економічного розвитку. В Україні після тривалого спаду виробництва необхідно підготувати матеріальну базу для інтенсивного економічного зростання. Чим раціональніше функціонує процес відтворення, тим вище ефективність суспільного виробництва.

1.3 Вплив іноземних інвестицій на економічне зростання

Формування конкурентноздатної ринкової інфраструктури вимагає мобілізації усіх національних ресурсів та абсолютного використання усіх національних переваг. Однак поза увагою не повинні залишатися ті інвестиційні джерела, що перебувають за межами країни і які здатні підсилити темпи її економічного зростання. Для деяких країн саме міжнародна інвестиційна діяльність, інакше кажучи, надходження і використання іноземного капіталу, визначає умови економічного розвитку.

Особливо актуальна ця проблема для країн з перехідною економікою, зокрема для України.

Розширення обсягу виробництва в секторі з іноземною участю, що супроводжується підключенням до нього місцевих субпостачальників, сприяє розгортанню сполучених галузей. У результаті прискорюється ріст приймаючої економіки в цілому і виникає додатковий попит на кваліфіковану робочу силу, інженерів і вчених.

Здійснюючи імпортозаміщення, іноземний сектор здатний насичувати приймаючу економіку гостродефіцитною оригінальною продукцією, призначеною для модернізації її виробничої бази; він також дозволяє формувати сучасну модель споживання, заохочувати конкуренцію, привносити й удосконалювати ринкові методи господарювання в країнах з економікою перехідного періоду. До того ж залучення іноземних фірм, що працюють на експорт, веде до збільшення експортних доходів країни-реципієнта. Зростає внесок таких доходів у приріст її ВВП [3, с. 48-49].

Відомі економісти, як переваги іноземних інвестицій відзначають податкові надходження і заробітну плату працівникам, які, виступаючи доповненням до бюджету, у кінців-кінців призводять до розвитку інфраструктури і збільшенню соціальних витрат [4, с. 108-109].

Крім того, продуктивність праці на підприємствах з іноземними інвестиціями іноді в 2 рази перевищує продуктивність на вітчизняних. Це зумовлено високою ефективністю нових складальних підприємств, котрі належать іноземним інвесторам, їх більш вузькою спеціалізацією меншою кількістю управлінського та дослідницького персоналу [6, с. 49].

Іноземна присутність може і негативно впливати на відтворювальний процес у країні-реципієнті. За час реформ як резиденти, так і нерезиденти розробили витончені схеми укриття прибутку і відведення її від оподатковування (а нерідко і частини фонду заробітної плати, щоб не робити відрахування в позабюджетні фонди). Такого роду схеми реалізуються через використання грошових сурогатів, "откатних" цін, різноманітних форм неплатежів. До того ж, прямі іноземні інвестиції у виробництво з орієнтацією на збут на внутрішньому ринку призведуть до відтоку валюти, адже інвестори, які продадуть товари за гривні (рублі або іншу грошову одиницю) змінить їх на євро, долари або іншу тверду валюту, щоб вивести за кордон. Отже, така ситуація призводить до відтоку валюти з крайни [5, с. 18].

Говорячи про недоліки закордонних інвестицій, не можна не розглянути ситуацію в Україні. Крім маленького обсягу інвестицій, що одержала Україна за всі роки незалежності, тут участь іноземного капіталу можна охарактеризувати наступною тенденцією: залучення інвестицій йде в регіони, що вже є порівняно благополучними в цьому аспекті (Київ і Київська область); продовжується відсталість периферійних зон, котрі знаходяться в умовах глибокої кризи (регіони західної України). Тобто підсилюються регіональні диспропорції в країні.

Отже, присутність закордонного капіталу має як позитивні, так і негативні наслідки для країни-реципієнта. Тому поряд з емпіричними підходами щодо оцінки впливу закордонного капіталу на економічне зростання, існують кількісні математичні методи, розроблені ведучими вченими-економістами. Проте вважається, що багато з цих методів не доведені до логічного завершення і не надають кінцевих формул для оцінки впливу іноземних інвестицій на темпи економічного росту країни-реципієнта. Розглянемо деякі з них.

Одним з перших економістів, які спробували оцінити вплив потоку ПІІ на довгостроковий економічний розвиток національної економіки був В. Леонтьєв. Сутність цієї моделі полягає у тому, що вона відтворює функціонування двох груп країн - розвинутих і тих, що розвиваються. Зв'язок між ними забезпечується потоком виробничих інвестицій, що вивозяться з розвитих країн у ті, які розвиваються. Для країн з розвинутою економікою модель В. Леонтьєва:

Економічне зростання у країнах, котрі розвиваються, залежить від темпів росту в розвинутих країнах, а також від початкового значення капіталу, що вивозиться з розвинутих країн.

Для підтвердження правдивості вищесказаного, спробуємо відшукати початковий обсяг переміщуваного капіталу, необхідного для того, щоб темпи розвитку двох типів країн зрівнялася. Фактично це буде означати, що нам треба відшукати таку величину Н(0), при якій буде виконана умова рівнняння темпів приросту ВНП в обох групах країн.

Не можна зменшувати значення моделі, запропонованої В. Леонтьєвим, адже її вважають класичним інструментом, який допомагає зрозуміти глобальні тенденції господарчого розвитку. Проте аналізуючи сучасні економічні умови деякі недоліки цієї моделі стають очевидними.

Для відповіді на питання, як впливають ПІІ на економічне зростання у конкретній країні, може служити модель, запропонована П. Вельфснсом і П. Джесиньськи. Ця модель базується на традиційному апараті виробничих функцій.

Хоча модель, запропонована Вельфенсом-Джесиньськи, у цілому прийнятна, вона має ряд недоліків. В цій моделі загальний обсяг основного капіталу країни-реципієнта складається з накопиченого внутрішнього капіталу і прямих іноземних інвестицій. Такий підхід може викликати певні сумніви: ПІІ в загальному випадку не можуть прирівнюватися до основного капіталу через наявність тимчасових лагів в освоєнні інвестиції і поступового вибуття основних фондів. Більш того, існує небезпека подвійного рахунку, адже матеріалізовані в основних фондах ПІІ, як правило, враховуються в національній статистиці по вирахуванні приросту внутрішнього основного капіталу.

Моделі взаємодії місцевих і іноземних інвестицій (моделі типу "хижак-жертва"). Ще один напрямок дослідження ролі ПІІ в посиленні динамічності розвитку національного господарства - побудова економетричних залежностей між показниками інвестиційної активності місцевих і іноземних фірм. Вони, як правило, впливають один на одного, причому характер такого впливу для різних сторін різний.

Відобразити цей ефект можна, зокрема, за допомогою моделей типу "хижак-жертва".

Їх сутність полягає в тому, що іноземні і місцеві підприємства взаємодіють один з одним, причому підприємства одного сектора можуть розширювати своє виробництво за рахунок підприємств іншого. Іноді взаємодія може впливати на розвиток економічної діяльності фірм таким чином, що вона буде прискорюватися, підвищуватися.

Моделі типу "хижак-жертва" є привабливими, але можна вказати і на ряд, недоліків. Вона не враховує прямі і зворотні зв'язки в розвитку іноземного і національного секторів економіки, але при цьому пов'язані з досить тонким емпіричним аналізом по встановленню характеру таких зв'язків.

Розділ 2. Аналіз іноземного інвестування

залучення пряма іноземна інвестиція

2.1 Надходження іноземних інвестицій в Україні за 2009-2010 рр.

У 2010р. в економіку України іноземними інвесторами вкладено 5986,0 млн.дол. США прямих інвестицій1: із країн ЄС надійшло 4605,8 млн.дол. (76,9% загального обсягу), із країн СНД - 849,2 млн.дол. (14,2%), з інших країн світу - 531,0 млн.дол. (8,9%). У той же час капітал нерезидентів зменшився на 809,7 млн.дол. (таблиця 2.1.)

Таблиця 2.1 Прямі іноземні інвестиції в Україну у 2010 році (млн.дол. США)

	Усього	У тому числі з
		Країн ЄС	Країн СНД	Інших країн світу
Капітал нерезидентів в Україні на початок звітного періоду (01.01.2010)	40053,0	31608,5	2837,4	5607,1
Збільшення капіталу нерезидентів - усього	5986,0	4605,8	849,2	531,0
грошових внесків	5684,8	4346,7	837,9	500,2
купівлі акцій	3249,3	2441,9	690,6	116,8
внесків у вигляді акцій	8,5	8,4	0,1	0,0
внесків за рахунок скасування боргу	19,8	19,8	-	-
внесків у вигляді рухомого і нерухомого майна	245,5	208,2	11,1	26,2
внесків у вигляді нематеріальних активів	1,5	1,5	0,0	0,0
Зменшення капіталу нерезидентів - усього	809,7	659,9	29,4	120,4
грошових внесків	494,3	398,8	17,0	78,5
цінних паперів	87,9	78,8	0,8	8,3
рухомого і нерухомого майна	77,1	62,5	5,9	8,7
поступки нерезидентом свого капіталу резиденту	90,1	62,0	5,7	22,4
інших видів зменшення капіталу	60,3	57,8	0,0	2,5
Переоцінка капіталу	-7,1	-1,8	2,8	-8,1
Утрати капіталу	106,3	56,1	6,9	43,3
Обсяги прямих інвестицій, які перейшли з категорії портфельних інвестицій	29,4	9,8	19,3	0,3
Обсяги прямих інвестицій, які перейшли до категорії портфельних інвестицій	62,7	49,4	0,2	13,1
Курсова різниця	-374,6	-346,0	-2,6	-26,0
на початок звітного періоду (01.01.2010)	5338,2	4646,8	154,3	537,1
на кінець звітного періоду	5899,3	5135,9	181,9	581,5
Сукупний капітал нерезидентів, враховуючи позичковий капітал, на кінець звітного періоду	50607,3	40361,1	3971,9	6274,3

Інвестування здійснювалось переважно у вигляді грошових внесків, які становили 5684,8 млн.дол. (95,0% вкладеного обсягу).

Приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці тощо, за 2010 р. становив 4655,0 млн.дол (рис. 2.1).

Рис. 2.1 Прямі іноземні інвестиції в Україну

Зросли обсяги капіталу з Кіпру на 909,3 млн.дол., Російської Федерації - на 836,4 млн.дол., Нідерландів - на 753,3 млн.дол., Франції - на 736,3 млн.дол., Німеччини - на 475,0 млн.дол. і Швеції - на 454,1 млн.дол. Зазначені країни забезпечили майже 90% приросту іноземного капіталу в Україні. За рахунок продажу капіталу нерезидентам інших країн і вилучення інвестицій зменшились обсяги капіталу інвесторів зі Сполучених Штатів Америки на 116,7 млн.дол. та Ізраїлю - на 12,8 млн.дол., капітал інвесторів з Норвегії та Ісландії зменшився на 71,3 млн.дол. та на 29,3 млн.дол. відповідно за рахунок продажу капіталу нерезидентам інших країн.

Приріст іноземного капіталу спостерігався на підприємствах, що здійснюють фінансову діяльність, у сумі 2628,5 млн.дол., операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг і надання послуг підприємцям, - 485,6 млн.дол., торгівлю, ремонт автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку, - 447,9 млн.дол., а також на підприємствах промисловості - 766,2 млн.дол.

У 2010р. з України в економіку інших країн світу спрямовано 679,5 млн.дол. прямих інвестицій (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 Прямі інвестиції з України в економіку країн світу у 2010 році (млн.дол. США)

	Усього	У тому числі в
		країни ЄС	країни СНД	інші країни світу
Капітал резидентів в економіці інших країн світу на початок звітного періоду (01.01.2010)	6226,3	5910,9	220,9	94,5
Збільшення капіталу резидентів - усього	679,5	640,8	30,4	8,3
грошових внесків	100,1	61,5	30,4	8,2
купівлі акцій	84,6	47,9	28,5	8,2
внесків у вигляді акцій	579,3	579,3	-	-
внесків за рахунок скасування боргу	-	-	-	-
внесків у вигляді рухомого і нерухомого майна	0,1	-	0,0	0,1
внесків у вигляді нематеріальних активів	-	-	-	-
інших видів здійснення інвестицій	-	-	-	-
Зменшення капіталу резидентів - усього	3,7	0,1	2,3	1,3
вилучення капіталу	2,7	0,1	2,3	0,3
з них
грошових внесків	2,4	0,1	2,2	0,1
цінних паперів	0,2	-	0,0	0,2
рухомого і нерухомого майна	0,1	-	0,1	-
поступки резидентом свого капіталу нерезиденту	-	-	-	-
інших видів зменшення капіталу	1,0	-	0,0	1,0
Переоцінка капіталу	-	-	-	-
Утрати капіталу	0,0	-	0,0	-
Перехід прав власності на капітал резидента за кордоном іншому резиденту	-	-	-	-
Обсяги прямих інвестицій, які перейшли до категорії портфельних інвестицій	0,0	-	-	0,0
Курсова різниця	-31,0	-27,7	-2,6	-0,7
Капітал резидентів в економіці інших країн світу на кінець звітного періоду	6871,1	6523,9	246,4	100,8
на початок звітного періоду (01.01.2010)	123,4	123,4	-	-
на кінець звітного періоду	130,9	130,9	-	-
на кінець звітного періоду	7002,0	6654,8	246,4	100,8

Обсяг прямих інвестицій з України в економіку країн світу, з урахуванням його курсової різниці й утрат капіталу, на 1 січня 2011р. становив 6871,1 млн.дол., у т.ч. у країни ЄС - 6523,9 млн.дол. (94,9% загального обсягу), у країни СНД - 246,4 млн.дол. (3,6%), в інші країни світу - 100,8 млн.дол. (1,5%) (рис. 2.2)

Рис. 2.2. Прямі інвестиції з України

Прямі інвестиції з України здійснено до 46 країн світу, переважна їхня частка спрямована до Кіпру (92,3%).

2.2 З яких країн поступає інвестування України

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, унесених в Україну, на 1 січня 2011р. склав 44708,0 млн.дол., що на 11,6% більше обсягів інвестицій на початок 2010р., та в розрахунку на одну особу становив 978,5 дол.

Інвестиції надійшли зі 125 країн світу (рис. 2.3).



Рис. 2.3. Розподіл прямих інвестицій в Україну за основними країнами-інвесторами (у % до загального обсягу)

До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає більше 82% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр - 9914,6 млн.дол., Німеччина - 7076,9 млн.дол., Нідерланди - 4707,8 млн.дол., Російська Федерація - 3402,8 млн.дол., Австрія - 2658,2 млн.дол., Франція - 2367,1 млн.дол., Сполучене Королівство - 2298,8 млн.дол., Швеція - 1729,9 млн.дол., Віргінські Острови, Британські - 1460,8 млн.дол. та Сполучені Штати Америки - 1192,4 млн.дол.

Сума кредитів і позик, отриманих підприємствами України від прямих інвесторів, на 1 січня 2011р. становила 5899,3 млн.дол. Найбільше їх надійшло з Кіпру - 2243,5 млн.дол., Нідерландів - 666,3 млн.дол., Німеччини - 642,3 млн.дол., Сполученого Королівства - 306,2 млн.дол., Австрії - 209,1 млн.дол. та Франції - 179,8 млн.дол.

2.3 Напрямки використання іноземних інвестицій

На підприємствах промисловості зосереджено 14042,6 млн.дол. (31,4% загального обсягу прямих інвестицій в Україну), у т.ч. переробної - 12488,1 млн.дол. та добувної - 1207,7 млн.дол. (табл. 2.3).

Таблиця 2.3 Прямі інвестиції в Україну за видами економічної діяльності

	Обсяги інвестицій на
	2009	2010
	млн.дол. США	у % до загального підсумку	млн.дол. США	у % до загального підсумку
Усього	40053,0	100,0	44708,0	100,0
Сільське господарство, мисливство, лісове господарство	793,0	2,0	833,7	1,9
Рибальство, рибництво	5,6	0,0	12,9	0,0
Промисловість	13276,4	33,1	14042,6	31,4
добувна	1050,1	2,6	1207,7	2,7
переробна	11916,5	29,7	12488,1	27,9
виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів	1828,4	4,6	1858,7	4,2
легка промисловість	140,9	0,4	139,3	0,3
оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, крім меблів	270,1	0,7	281,3	0,6
целюлозно-паперове виробництво; видавнича діяльність	245,4	0,6	241,1	0,5
виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення	449,1	1,1	452,9	1,0
хімічна та нафтохімічна промисловість	1224,3	3,0	1339,6	3,0
виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції	795,4	2,0	806,8	1,8
машинобудування	1145,0	2,8	1171,4	2,6
інші галузі промисловості	260,8	0,6	256,6	0,6
виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	309,8	0,8	346,8	0,8
Будівництво	2206,0	5,5	2339,2	5,2
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	4316,6	10,8	4764,5	10,7
Діяльність готелів та ресторанів	444,8	1,1	458,3	1,0
Діяльність транспорту та зв'язку	1626,5	4,1	1711,2	3,8
Фінансова діяльність	12431,0	31,0	15059,5	33,7
Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг	4268,5	10,7	4754,1	10,6
Державне управління	0,5	0,0	0,5	0,0
Освіта	14,1	0,0	16,8	0,1
Охорона здоров'я та надання соціальної	121,0	0,3	131,2	0,3

Серед галузей переробної промисловості у металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів унесено 5940,4 млн.дол. прямих інвестицій, у виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів - 1858,7 млн.дол., хімічну та нафтохімічну промисловість - 1339,6 млн.дол., машинобудування - 1171,4 млн.дол., виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції - 806,8 млн.дол. У фінансових установах акумульовано 15059,5 млн.дол. (33,7%) прямих інвестицій, на підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку - 4764,5 млн.дол. (10,7%), в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям, - 4754,1 млн.дол. (10,6%)(додаток 1).

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, ураховуючи позичковий капітал, на 1 січня 2011р. становив 50607,3 млн.дол.(табл. 2.4).

Таблиця 2.4 Прямі інвестиції з України за видами економічної діяльності

	Обсяги інвестицій на
	2009	2010
	млн.дол. США	у % до загального підсумку	млн.дол. США	у % до загального підсумку
Усього	6226,3	100,0	6871,1	100,0
Сільське господарство, мисливство, лісове господарство	0,3	0,0	6,8	0,1
Промисловість	95,4	1,5	130,2	1,9
добувна	0,3	0,0	0,3	0,0
переробна	95,1	1,5	129,9	1,9
хімічна та нафтохімічна промисловість	4,8	0,1	5,3	0,1
металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів	8,9	0,1	37,6	0,5
машинобудування	19,8	0,3	21,8	0,3
інші галузі промисловості	2,6	0,0	2,6	0,0
Будівництво	1,9	0,0	1,9	0,0
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	124,9	2,0	131,6	1,9
Діяльність транспорту та зв'язку	44,8	0,7	54,2	0,8
Фінансова діяльність	596,1	9,6	628,4	9,1
Операції з нерухомим майном, оренда,	5347,6	85,9	5902,9	85,9

Сума кредитів і позик, наданих українськими резидентами підприємствам прямого інвестування, на 1 січня 2011р. становила 130,9 млн.дол.

Рис. 2.4. Розподіл прямих інвестицій з України за основними країнами-інвесторами (у % до загального обсягу)

Загальний обсяг прямих інвестицій в економіку країн світу, враховуючи позичковий капітал, становив 7002,0 млн.дол. США(додаток 2).

Розділ 3. Шляхи вдосконалення іноземного інвестування

3.1. Вдосконалення іноземного інвестування

Одним із реальних та істотних чинників оздоровлення економіки має стати низка інвестиційно-забезпечувальних заходів, які були б набагато ефективнішими від тих, які вже були здійснені на попередніх етапах розвитку, а також створення на основі чинного законодавства, з урахуванням практичного досвіду та аналізом впливу попередніх нормативних актів, такої правової бази, яка б забезпечила сприятливий режим іноземного інвестування України.

Термін „інвестиції” походить від лат. investire - одягати, оточувати, - і означає сукупність всіх видів майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємництва та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається відповідний соціальний ефект.

Процес становлення нормативної бази в Україні щодо регулювання інвестиційної діяльності вимагає тривалого часу, оскільки одні нормативні акти приймалися, інші відмінялися, або їх положення знаходили своє відображення в інших нормативних актах. На сьогодні основними нормативними актами, що регулюють процес інвестування, є Закон України «Про інвестиційну діяльність» з багатьма змінами та доповненнями, Закон України «Про режим іноземного інвестування», Господарський кодекс України. Деякі інші нормативні акти, через свою тимчасовість і нестабільність закріплених у них положень, зокрема стосовно їх дії в часі та просторі, створюють проблеми в регулюванні інвестиційної діяльності.

Як свідчить досвід, піднесення та зміцнення економіки розвинутих країн світу відбувалось за рахунок іноземних інвестицій. Тому безперечним є той факт, що одним з основних чинників, що сприяє розвитку іноземного інвестування, є державне регулювання інвестиційної діяльності, тобто наявність сприятливого режиму іноземного інвестування.

Зараз в Україні існує безліч нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність, однак, відсутній один консолідований документ, який би чітко регулював правовідносини у цій галузі і мав би забезпечувати сприятливий режим іноземного інвестування в Україні.

Заслуговує на увагу і те, що юридична природа та власне поняття «режиму іноземного інвестування» на сьогодні не розкрито науковцями.

Можна визначити, що «режим іноземного інвестування України» - це сукупність економічних, соціальних, політичних та правових чинників, які забезпечують здійснення іноземними інвесторами інвестицій в економіку країни, гарантують забезпечення податкової політики, отримання прибутку, прозорість правовідносин на ринку фінансових послуг, а також безпосередній захист інвестицій державою через існуючі компетентні органи влади, а також у судовому порядку.

Об'єм іноземних інвестицій є одним з показників, що характеризують міру інтеграції країни в світову спільноту і залежить від привабливості об'єкту інвестування.

Зовнішньоекономічні операції включають угоди по імпорту-експорту активів або капіталу і по імпорту-експорту товарів і послуг.

Здобуття іноземних інвестицій, умови їх залучення - це чинник, що характеризує інвестиційну діяльність і сприяючий подальшому розвитку зовнішньоекономічних зв'язків. Інвестиційна привабливість визначається суб'єктами інвестування по загальному інвестиційному клімату в країні, умовам проведення зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі правовими, митними.

Кожна держава має свою систему цін на ресурси, податкову політику і законодавчу базу, різний рівень розвитку галузей і, відповідно, виникають відмінності в прибутковості суб'єктів і об'єктів інвестування. Імпортні і експортні операції по переміщенню капіталу пов'язані також з політичною стабільністю і рівнем торгівлі на міжнародному ринку.

Іноземні інвестиції - довгострокові вкладення капіталу зарубіжними власниками в промисловість, сільське господарство, транспорт і інші галузі економіки; реалізація вивозу підприємницького капіталу в країні-реципієнтові.

Іноземні інвестиції - це реалізація вивозу підприємницького капіталу в країни-реципієнтів. У Законі України "Про режим іноземного інвестування" іноземні інвестиції визначаються як цінності, які вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою здобуття прибутку або досягнення соціального ефекту.

Іноземними інвесторами є суб'єкти, які проводять інвестиційну діяльність на території країни. На сучасному етапі здобуття прибутку, як кінцевій меті процесу інвестування, сприяє залученню іноземного капіталу. Інвестори вивчають національну економіку країни, її законодавчу систему, ресурси для визначення об'єкту капіталовкладень з вищою віддачею. Об'єктами зарубіжного інвестування є всі об'єкти, інвестування в яких не заборонене законами України.

Для залучення зарубіжних інвесторів в кожній країні обов'язковими є наступні заходи:

ряд податкових пільг на прибуток;

звільнення від податків і мит матеріалів, комплектуючих виробів, устаткування, що ввозяться для розвитку виробництва;

облік при оподаткуванні курсових змін;

введення п'ятирічного відстрочення для вживання положень нових російських законів, погіршуючих умови діяльності іноземних інвесторів;

звільнення від сплати митних зборів, податку на додану вартість при ввезенні товарів, які є вкладом іноземного інвестора в статутний капітал протягом терміну його формування, звільнення від вивізного митного збору товарів власного виробництва;

заміна податків, зборів і обов'язкових платежів розподілом виробничої продукції між інвестором і суб'єктами;

визначення основ господарської діяльності вільних економічних зон і надання пільг в зонах експортного виробництва.

Важливою умовою залучення іноземних інвесторів є рішення питання про власність на землю.

В Україні іноземні інвестори керуються в своїй діяльності більш ніж 70 нормативними актами різного рівня. Зміни і доповнення, що вносяться до чинного законодавства, не покращують умови інвестиційної діяльності.

Дослідження умов залучення іноземних інвестицій до України показало, що іноземним інвесторам дуже важливе, аби в країні-реципієнтові були створені певні умови для їх діяльності. На основі даних проведеного дослідження умов вступу іноземних інвестицій нами розроблена класифікація способів усунення перешкод прямим іноземним інвестиціям, об'єднаних в чотири групи перешкод ПІІ і пропонуються заходи їх усунення.

Серед заходів загального характеру до першочергових відносяться:

стабільність політичної обстановки і довіра уряду;

надійність інформаційного забезпечення;

простір дій для приватного підприємництва;

адекватне і прогнозоване оподаткування;

правові гарантії і гарантії виконання договорів;

скорочення ролі бюрократичного апарату управління, спрощення процедури видачі дозволів;

ліберальний зовнішньоторговельний режим;

можливість користуватися недорогими послугами інфраструктури, такими як електроенергія, вода, телекомунікації, транспортні дороги, послуги і т.д.;

відсутність контактів з кримінальними структурами.

Для усунення перешкод вступу зарубіжних інвестицій уряд намагається поліпшити умови для інвесторів. З цією метою ухвалюються закони, вносяться зміни і доповнення до тих, що діють. Передбачається, що іноземці матимуть можливість придбання права власності на землю. Також створено Агентство сприяння іноземним інвестиціям, але без певних повноважень.

Потрібна політика сприяння іноземним інвестиціям, обов'язкова для всіх державних установ, яка сприятиме зростанню довіри інвесторам і поліпшенню умов для процесу інвестування.

У сфері сприяння вступу іноземних інвестицій до України пріоритетними на даному економічному етапі розвитку є наступні питання:

право власності на землю;

організація роботи Агентства сприяння іноземним інвестиціям, визначення його функцій;

правове забезпечення;

податкова система зниження зборів.

Як показує досвід західних країн, вступи іноземних інвестицій повинні сприяти розвитку економіки країни, оздоровленню платіжного балансу за рахунок поточних операцій, технологічному оздоровленню економіки і зростанню досягнень науково-технічного прогресу.

Для створення сприятливого інвестиційного клімату, його стабілізації необхідний тривалий період часу, що сприятиме розвитку міжнародної інвестиційної співпраці, збільшенню припливу інвестицій з-за кордону і їх ефективному використанню.

3.2 Державні іноземні інвестиції

Зарубіжні інвестиції здійснюються в різних формах, але основні - це державні і приватні інвестиції.

Державні іноземні інвестиції здійснюються в національних інтересах, тому здобуття прибутку не є основною їх метою.

Приватні інвестиції, що включають прямі, портфельні, кредитові і інші види, здійснюються власниками капіталу, що виробляють довгострокові вкладення засобів у галузі економіки.

По співвідношенню прямих і портфельних інвестицій визначається роль і значення іноземного капіталу в економіці країни.

Прямі приватні інвестиції представляють вкладення в зарубіжні підприємства, які на відміну від портфельних, дають право інвесторові контролювати діяльність підприємств з іноземним капіталом, у тому числі спільних підприємств.

Портфельні інвестиції надходять до країни шляхом продажу коштовних паперів через міжнародні фінансові інститути, фонди, експортні агентства, банки. У країну-реципієнта підприємницький капітал поступає у формі позик, кредитів, грантів.

Всі державні структури мають певний вплив на процес залучення інвестицій з-за кордону в національну економіку країни. На регіональному рівні в управлінні іноземними інвестиціями беруть участь органи місцевої адміністрації. Їм делеговані функції соціально-економічного розвитку регіонів.

Країни СНД, у тому числі Україна, вважали прямі іноземні інвестиції (ПІІ) як основне джерело розвитку в перехідний період. Хоча частково ПІІ і грають певну роль в розвитку економіки, але враховуючи економічний стан країни підтримка їх незначна. Саме у зв'язку із значно менш сприятливим кліматом вкладення найбільш розвинених країн - основних реципієнтів капіталу в соціалістичні країни, що розвиваються і колишні, - непорівнянно малі.

Так, за даними німецьких спостерігачів за семирічний період внесок ПІІ в кількісному вираженні як в процес економічного зростання, так у фінансування внутрішніх інвестицій в країнах-реципієнтах був невеликим. Із загальної суми прямих іноземних інвестицій у всіх 26 країнах, де проводяться реформи близько 40% направлені до Угорщини і 70% - до Східної і Центральної Європи.

У Україні на душу населення доводиться зарубіжних інвестицій близько 15 дол. США - це останнє місце серед всіх східноєвропейських країн, в яких проводяться реформи. Так, для порівняння в 1996 році: Угорщина - 1000 дол. США на душу населення, Чехія - 400, Естонія - 320, Польща - 140, Росія - 27.

Іноземні інвестиції нерівномірно розподіляються по регіонах країни. Найбільш пріоритетними, з точки зору аналізу політики реформ, є: Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Київська, Львівська, Одеська, Харківська області, а також м. Київ. Більший об'єм інвестицій поступає до України із США, Німеччини, Англії. Західні інвестори вкладають капітал перш за все в галузі машинобудування і металургію.

У галузевій структурі агропромислового комплексу України іноземні інвестиції прямують в основному не в первинну переробку сільськогосподарської сировини, тобто не в ті підприємства, які безпосередньо пов'язані з сільським господарством, а пріоритетною галуззю, одержуючою більший об'єм закордонних інвестицій, є харчова промисловість, що має більше 20% в загальному об'ємі інвестицій, сільське господарство отримує вдесятеро менше (2,2%).

Іноземні інвестиції в АПК прямують в основному для розвитку харчової промисловості і що переробляє.

На основі проведеного аналізу інвестиційного процесу нами визначені чинники, від яких залежить вступ прямих іноземних інвестицій до України. Чинники, що впливають на іноземні інвестиції, можна підрозділити на дві групи, виділивши позитивні і негативні або переваги і недоліки інвестицій для зарубіжних інвесторів (таблиця 3.1).

Таблиця 3.1 Чинники, що впливають на прямі іноземні інвестиції

Переваги для прямих іноземних інвестицій	Перешкоди для іноземних інвесторів
· Географічне положення в Європі · Велике населення · Сприятливі природні умови · Великий по розмірах ринок · Нерозвинена виробнича і соціальна інфраструктури · Високий рівень утворення населення · Рівень кваліфікації робочої сили, у тому числі інженерно-технічних працівників · Низький рівень заробітної плати · Соціальна незахищеність працівників · Низький рівень конкуренції в країні	· Негативний міжнародний рейтинг України · Відсутність політичної відповідальності держави · Немає стабільності в законодавстві · Бюрократичний апарат з низьким рівнем доходів · Відсутність ініціативи ухвалення рішення · Тривалий термін розгляду документів для реєстрації спільних підприємств · Низькі темпи приватизації · Відсутність державних гарантій для іноземних інвестицій, які могли б захистити в суді · Складна і дорога процедура здобуття в'їзних віз і пограничний контроль · Труднощі при здобутті дозволу на трудову діяльність · Податкова система, робота податкової інспекції (великі податки і збори; суб'єктивна інтерпретація законів, що діють) · Порушення домовленостей про зустрічі з представниками державних структур або підприємств України · Нерозвинений внутрішній фінансовий ринок · Недостатньо розвинені і дорогі послуги інфраструктури

"Недоліки" перевищують "достоїнства", це пояснюється нестабільністю інвестиційного процесу в країні, залежного від багатьох суб'єктивних чинників.

Географічне положення і природні умови України сприятливі для інвесторів, також як велика чисельність населення і високий рівень його освіти. Частина населення не має постійної роботи і стабільного доходу. Низький рівень заробітної плати може мати і негативне значення, оскільки сприяє зацікавленості в здобутті хабарів при проведенні економічних заходів.

Кваліфікована робоча сила, що соціально незахищена, така, що не зажадалася державою, використовується зарубіжними підприємцями, оскільки потребує роботи. Оплата праці значно нижча, ніж в інших економічно стабільних країнах.

Нерозвинена інфраструктура як виробнича, так і соціальна з одного боку є перешкодою для західних бізнесменів, з іншого боку - це хороший об'єкт вкладення капіталу.

Серед причин, визначених аналітичним методом, перешкоджаючих іноземним інвестиціям в інших країнах СНД характерні нестабільність і невизначеність в законодавстві, особливо непередбачувані зміни в оподаткуванні.

3.3 Механізм впливу на економічне зростання

Проведені дослідження особливостей іноземного інвестування показали, що іноземні інвестиції мають позитивні і негативні характеристики для країн-реципієнтів і країн-резидентів, приведені в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 Вплив іноземних інвестицій на економіку країн-експортерів і країн-імпортерів

країна-резидент-експортер	країна-реципієнт-імпортер
Достоїнства	Недоліки	Достоїнства	Недоліки
Рост прибутки інвестицій за рахунок перерозподілу капіталу усередині країни в більш прибуткові за кордоном Збільшується експорт товарів, устаткування, технологій, що повинне стимулювати виробничий процес Стимулирует інноваційний процес	Висока міра риски Зниження темпів вітчизняного виробництва Міграція робочої сили Уповільнення темпів економічного зростання і розвитку країни із-за переміщення капіталу за кордон	Стимулюють темпи зростання національної економіки Поступают сучасні технології, техніка, устаткування Создаются додаткові робочі місця Усиливается конкуренція усередині країни	Прибуток інвестора -- частина ВВП -- поступає в країну-резидент, знижуючи темпи економічного зростання країни-реципієнта Поступают не нові технічні засоби, технології Небезпека демпінгу Висока ціна Стримується інноваційний процес Оплата праці нижче світового рівня Недостаточная конкурентоспроможність наводить до розорення національних товаровиробників Знижується роль і значення країни на світовому ринку

Країни-інвестори отримують вищий середній прибуток інвестицій, оскільки вкладають їх в більш прибуткові галузі за кордоном, використовують там дешевшу кваліфіковану робочу силу, експортують туди засоби праці, але цим уповільнюючи темпи економічного зростання і розвитку своєї країни. Іноземні інвестиції і міграція робочої сили є сучасними формами переміщення трудових ресурсів і грошових коштів. Причиною міграції робочої сили є рівень заробітної плати, на який впливають економічний розвиток країни, її природні, історичні і національні особливості, соціальні умови. Країна-експортер капіталу сприяє міграції робочої сили зі своєї країни і створює додаткові робочі місця в країні-імпортерові, використовуючи її дешевий кваліфікований трудовий потенціал.

Інвестиції, що поступають, спочатку є поштовхом для економічного розвитку країни-імпортера, сприяючи зростанню виробничих можливостей країни і покращуючи її демографічну обстановку. Що поступають сучасна техніка і технологія мають завищену ціну, оскільки вони не найновіші, досить тривалий період що діють в країні-експортерові. Використовуючи іноземний капітал, важко стати лідером на світовому ринку. Іноземні інвестиції, що знаходяться під гарантією уряду, використовуються неефективно. Країна-реципієнт повинна мати чітку державну політику відносно інвестицій, що поступають.

Аналіз інвестиційної діяльності підприємств АПК показав, що інвестиції, що отримуються підприємствами, часто використовуються не на технічне переозброєння розвитку виробництва, а на реконструкцію і погашення вибуття основного капіталу. Більшість підприємств отримують інвестиції для підтримки існуючого виробництва без врахування конкурентоспроможності продукції, що знижує інтенсифікацію інвестиційного процесу.

В умовах ринкових стосунків на інвестиційний попит впливають такі чинники, як ставка кредитного відсотка і норма прибутку.

Висновки

Отже, при визначенні теоретичних засад залучення інвестиційних коштів, було з'ясовано, що на даному етапі інвестиційна політика держави перебуває у стані активного впровадження. Однак, існує ряд негативних факторів, які впливають на прискорення цього процесу - це недосконалість судової гілки влади, корпоративного управління,земельних відносин, функціонування аграрного ринку, фондового ринку, банківської системи.

Тобто, держава має забезпечити цілеспрямовану інвестиційну політику для розвитку всіх сфер діяльності країни. Врешті-решт, інвестиційна політика покликана сформувати у державі сприятливий інвестиційний клімат, який є необхідним елементом стабілізації економіки в найближчі часи на Україні.