Підвищення ефективності використання виробничих фондів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Підприємство - основна господарська ланка народного господарства країни, від результатів діяльності якої залежить економічний розвиток всієї держави. В умовах ринкових відносин підприємство функціонує самостійно на засадах самоокупності і самофінансування. Саме тому, в першу чергу, воно зацікавлене в підвищенні ефективності виробництва та збільшенні прибутковості.

В умовах ринкової економіки ефективність виробництва на підприємстві нерозривно пов'язана із проблемою економії всіх видів ресурсів, серед яких важливе місце належить виробничим фондам. До недавнього часу відтворенню та ефективному використанню виробничих фондів на підприємствах України не приділялось належної уваги, що у свою чергу призвело до неконкурентоспроможності вітчизняної продукції, занепаду підприємств. Крім того, спостерігається низький коефіцієнт вибуття зношених і морально застарілих виробничих фондів підприємств, що свідчить про те, що в більшості вітчизняних підприємств існують проблеми, пов'язані з неефективним використанням виробничих фондів.

Також підприємствам слід враховувати те, що кількість продукції, що виробляється, або обсяг виконаних робіт залежить не тільки від забезпеченості підприємства виробничими фондами, але і від того на скільки вони повно (ефективно) використовуються. Тому, поліпшення використання виробничих фондів має велике народногосподарське значення.

Крім того, від ефективності використання виробничих фондів залежить обсяг виробленої продукції, прискорення оборотності оборотних засобів, рівень продуктивності праці, тривалість виконання робіт, які в свою чергу є важливими резервами зниження собівартості продукції, підвищення ефективності виробництва тощо.

Поліпшення використання виробничих фондів зменшує потребу підприємства у капітальних вкладеннях. Господарська практика свідчить, що ефект від поліпшення використання виробничих фондів реалізується значно швидше ніж від капітальних вкладень.

Усі вище зазначені факти свідчать про актуальність написання курсової роботи на тему: "Обґрунтування підвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства", тому що в умовах ринкових відносин, коли відтворення виробничих фондів здійснюється за рахунок власних або позичкових коштів, поліпшення використання виробничих фондів є важливим фактором росту ефективності виробництва на підприємстві.

Метою написання даної курсової роботи є висвітлення не лише теоретичних аспектів підвищення ефективності використання виробничих фондів, але і визначення показників ефективності господарської діяльності підприємства та використання основних фондів і оборотних засобів з точки зору їх практичного значення в економіці підприємства.

Мета курсової роботи досягається шляхом вирішення наступних завдань:

1) характеристика ефективності використання виробничих фондів як економічної категорії;

2) визначення ролі і значення економічних ресурсів для організації виробництва;

3) висвітлення основних показників, що характеризують використання факторів виробництва;

4) визначення показників ефективності господарської діяльності підприємства, використання основних фондів і оборотних засобів, розкриття їх економічного змісту;

5) формування пропозицій щодо підвищення ефективності використання виробничих фондів.

Практичне значення одержаних результатів, полягає в тому, що реалізація висновків і пропозицій сприятиме підвищенню ефективності використання виробничих фондів підприємства.

Курсова робота складається з таких частин: вступ, три основні розділи, висновки, список використаних джерел.

У вступі обґрунтовано актуальність вибраної теми; розкрита мета курсової роботи та поставлено ряд завдань для її досягнення; приведено практичне значення одержаних результатів.

В першому розділі - "Теоретичні основи підвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства" розкривається сутність виробничих фондів як економічної категорії, ефективність їх використання; розкривається роль і значення економічних ресурсів для організації виробництва; приводяться основні показники, що характеризують використання факторів виробництва; розкриваються основні напрямки підвищення ефективності використання виробничих фондів.

В другому розділі - "Визначення показників стану, руху і ефективності використання виробничих фондів підприємства та результатів господарської діяльності" представлені розрахунки показників ефективності господарської діяльності підприємства та використання основних фондів і оборотних засобів; розкрито економічний зміст розрахованих показників.

В третьому розділі - "Шляхи покращення ефективності використання матеріальних активів підприємства" розглянуто пропозиції щодо підвищення ефективності використання основних виробничих фондів та оборотних коштів підприємства; наведено розрахунок впливу представлених заходів на показники ефективності господарської діяльності підприємства.

виробничий фонд економічний ресурс

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Характеристика ефективності використання виробничих фондів як економічної категорії

Сучасний стан розвитку ринкових відносин, виникнення різноманітних організаційно-правових форм підприємств, розвиток конкуренції, необхідність впровадження і використання сучасних інформаційних технологій зумовили пошук нових підходів до підвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства. Як наслідок, виникає необхідність дослідження сутності виробничих фондів як економічної категорії.

Процес виробництва здійснюється за умови поєднання таких факторів виробництва як робоча сила та засоби виробництва (засоби праці та предмети праці (рис. 1.1.):

Рис. 1.1. Процес виробництва

Засоби виробництва складаються із засобів праці і предметів праці, що становлять матеріальний зміст виробничих фондів підприємства. У цьому полягає схожість засобів праці та предметів праці. Проте, вони також істотно різняться. Засоби праці беруть участь в утворенні продукту протягом ряду виробничих циклів. При цьому вони втрачають лише частку загальної вартості, зберігаючи споживну вартість та речову форму. Засоби праці - це різні верстати, механізми, інструменти, двигуни тощо, тобто це засоби, за допомогою яких виготовляють продукцію і надають послуги.

Предмети праці, на відміну від засобів праці, за один виробничий цикл втрачаються повністю. Предмети праці - це все те, до чого докладається людська праця, що полягає в обробці сировини, матеріалів у процесі виробництва з метою пристосування їх до особистого і виробничого споживання.

Засоби праці та предмети праці у вартісному виразі становлять виробничі фонди (виробничі засоби) підприємства, які поділяються на основні та оборотні. Головними ознаками основних фондів є термін їх експлуатації (більше одного календарного року), вартість і спосіб її перенесення на готову продукцію.

До основних виробничих фондів відносять засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва упродовж тривалого періоду, при цьому не змінюють своєї натурально-речової форми і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань. Основні фонди поділяються на виробничі та невиробничі.

До основних виробничих фондів відносять засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва упродовж тривалого періоду, при цьому не змінюють своєї натурально-речової форми і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами.

Основні невиробничі фонди за тривалістю функціонування і втратою споживної вартості подібні до основних виробничих фондів, але між ними існує різниця. Основні невиробничі фонди не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва. Джерелом відтворення їх є прибуток підприємства, тоді як джерелом простого відтворення основних виробничих фондів є амортизаційні відрахування. До основних невиробничих фондів належать фонди житлово-комунальних господарств, будинки відпочинку, медичні заклади, заклади громадського харчування, спортивні установи та ін.

Класифікують основні фонди за видами, функціональною ознакою, галузевою належністю, віковим складом.

Видова класифікація основних фондів, що застосовується в бухгалтерському обліку (згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби"):

· земельні ділянки;

· капітальні витрати на поліпшення земель;

· будинки, споруди та передавальні пристрої;

· машини та обладнання;

· транспортні засоби;

· інструменти, прилади, інвентар (меблі);

· робоча і продуктивна худоба;

· багаторічні насадження;

· інші основні фонди.

Економічне значення основних фондів полягає в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці, визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують своєчасне і якісне виконання робіт (випуск продукції) і цим самим визначають рівень продуктивності праці. На базі зростання основних фондів збільшується економічний потенціал і виробничі можливості підприємств, підвищується технічний рівень виробництва, що забезпечує збільшення обсягів випуску продукції, поліпшення умов праці тощо.

Процес виробництва на підприємстві пов'язаний також із використанням оборотних фондів. Оборотні фонди - це частина виробничих фондів, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, при цьому переносять усю свою вартість на створювану продукцію і змінюють свою натуральну форму. Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, які в процесі виробництва перетворюються в готову продукцію, становлячи її матеріальну основу, або сприяють її створенню.

Для продовження процесу виробництва предмети праці постійно відтворюються як у натуральній, так і у вартісній формі після кожного виробничого циклу. Тому часта змінюваність предметів праці у процесі виробництва є основою для назви їх оборотними фондами. У плановій та обліковій практиці оборотні фонди поділяють наступним чином (рис. 1.2.):

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2. Оборотні фонди підприємства

Отже, виробничі фонди - сукупність засобів і предметів праці, необхідних для ведення виробництва, виражена у грошовій формі.

Однією з найбільш важливих задач розвитку промисловості є забезпечення виробництва, насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього необхідно раціонально використовувати основні і оборотні фонди та виробничі потужності.

Вивчення основних фондів підприємства дуже важливе для аналізу та пошуку шляхів підвищення ефективності виробництва. У результаті можна зробити припущення щодо їх домінуючої частки в загальній вартості активів і діяльності підприємства.

Аналіз наявності і стану основних та оборотних фондів підприємства дає можливість розраховувати показники та шляхи підвищення ефективності їхнього використання, прогнозувати необхідність залучення коштів для придбання нових основних фондів у зв'язку з фізичним зношенням наявних.

1.2 Роль і значення економічних ресурсів для організації виробництва

Важливим моментом у розв'язанні проблеми підвищення ефективності використання виробничих фондів відіграє визначення ролі економічних ресурсів для організації виробництва.

Виробничий процес, незалежно від соціально-економічної системи, являє собою споживання виробничих, економічних ресурсів, які ще називають факторами (чинниками) виробництва. Економічна сутність виробництва саме полягає в ефективному використанні факторів для створення з їх допомогою різноманітних економічних благ.

Під економічними ресурсами розуміють всі види ресурсів, які використовуються в процесі виробництва товарів і послуг. Економічні ресурси є необхідним фактором будь-якого виробництва. Їх стан та ефективне використання прямо пропорційно впливає на кінцеві результати господарської діяльності підприємства.

Всі економічні ресурси з точки зору їх ролі в процесі виробництва прийнято ділити на три види: трудові, природі та інвестиційні. До трудових ресурсів відносяться люди, їх робоча сила; до природних - земля, її надра, ліса і води; до інвестиційних - засоби виробництва, які складають капітал. Без наявності всіх трьох видів ресурсів процес виробництва неможливий.

Крім того, розрізняють матеріальні (засоби і предмети праці), фінансові (грошові кошти, направлені в виробництво), інформаційні (дані, необхідні для функціонування автоматизованого виробництва і управління ним за допомогою комп'ютерної техніки) ресурси.

Економічні ресурси відіграють важливу роль на мікроекономічному рівні. Від їхнього раціонального використання залежить прибуток власників факторів виробництва, зниження витрат і цін на кінцеву продукцію, результативність роботи підприємства.

Економічні завдання та цілі підприємства досягаються за умов ефективного використання обмежених економічних ресурсів. Успішне функціонування підприємства залежить від вміння керівництва визначати шляхи покращення використання ресурсів, спланувати заходи, спрямовані на підвищення ефективності та оцінити їх результати. На основі теоретичних основ економіки підприємства потрібно проаналізувати та узагальнити економічні процеси на підприємстві за допомогою системи економічних показників, виявити можливості покращення кінцевих результатів господарської діяльності, спланувати практичні дії стосовно покращення використання виробничих ресурсів та їх вплив на досягнення цілей підприємства. Основні фонди та оборотні кошти є основними елементами виробничих ресурсів підприємства, ефективне використання яких є одним з основних завдань економіста.

1.3 Основні показники, що характеризують використання факторів виробництва та основні напрямки і значення підвищення ефективності використання виробничих фондів

Рентабельність виробництва (рентабельність виробничих фондів). Цей показник характеризує ефективність витрат, що акумулюються у виробничих фондах, тобто ефективність окремих витрат виробництва.

; (1.3.1)

- середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства;

- річна вартість нормованих оборотних коштів.

= (Б_{в поч.} + Б_{в зал.}) / 2 ; (1.3.2)

де Б_{в поч.} - балансова вартість ОВФ на початок періоду;

Б_{в зал.} - балансова вартість ОВФ на кінець періоду (залишкова).

Показники, що характеризують ступінь використання основних виробничих фондів та оборотних коштів підприємства.

1) Показники фізичного стану основних виробничих фондів підприємства:

- Коефіцієнт зносу. Характеризує ступінь зносу основних фондів.

К_зн= = ; (1.3.3)

де К_зн - коефіцієнт зносу ОВФ;

?Зн - сума зносу ОВФ;

Б_вп - первісна балансова вартість ОВФ;

З_в - залишкова вартість ОВФ.

- Коефіцієнт придатності. Показує яку долю залишкова вартість основних фондів складає від їх первісної вартості.

К_пр = =1 - К_зн ; (1.3.4)

де К_ПР - коефіцієнт придатності основних фондів.

- Технологічна структура основних виробничих фондів. Дозволяє виявити складові по яким відбулося збільшення випуску продукції та підвищити їх частку в загальному обсязі основних фондів.

2) Показники, що характеризують забезпеченість підприємства основними виробничими фондами:

- фондозабезпеченість виробництва. Характеризує забезпеченість або потребу підприємства в основних виробничих фондах для виконання одиниці робіт або виготовлення одиниці продукції.

Ф_з = ; (1.3.5)

де Ф_З - фондозабезпеченість виробництва;

Б_в - балансова вартість ОВФ;

О - обсяг виробництва (тис. грн.).

- механозабезпеченість виробництва. Характеризує забезпеченість або потребу підприємства у засобах механізації для виконання одиниці робіт або виготовлення одиниці продукції.

М_з = ; (1.3.6)

де М_З - механозабезпеченість виробництва;

Б_ва - балансова вартість активної частини ОВФ (засобів механізації).

3) Показники, що характеризують озброєність працівників основними виробничими фондами:

- фондоозброєність праці. Характеризує співвідношення між величиною основних виробничих фондів та чисельністю робітників на підприємстві.

Ф_оз = ; (1.3.7)

де Ф_оз - фондоозброєність праці робітників;

Ч_р - чисельність робітників, зайнятих в найбільш чисельну зміну.

- механоозброєність праці. Характеризує співвідношення між величиною засобів механізації та чисельністю робітників на підприємстві.

; (1.3.8)

де М_оз - механоозброєність праці робітників.

4) Показники що, характеризують використання основних виробничих фондів в часі:

- коефіцієнт використання календарного часу. Характеризує питому вагу числа робочих днів в році.

; (1.3.9)

Ефективне використання основних виробничих фондів підприємства забезпечується при = 0,65 - 0,70.

- коефіцієнт використання робочого часу. Характеризує ступінь використання робочого часу в році.

; (1.3.10)

Ефективне використання основних виробничих фондів підприємства забезпечується при = 0,75 - 0,80.

- коефіцієнт змінності. Характеризує кількість змін роботи основних виробничих фондів в добу.

 ; (1.3.11)

5) Узагальнюючі показники:

- фондовіддача. Характеризує обсяг продукції, що виробляється на одну гривню основних виробничих фондів.

; (1.3.12)

де - чистий дохід підприємства;

- середньорічний залишок оборотних фондів.

- фондовіддача по чистій продукції. Показник по чистої продукції відображає реальний вклад підприємства у виготовлення тої чи іншої продукції.

; (1.3.13)

де ОВП - обсяг виробленої продукції

МВ - матеріальні витрати

Ар - річні амортизаційні відрахування

БВ - балансова вартість ОВФ.

- Коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів. Характеризує ефективність використання основних фондів з врахуванням їх оборотності, а саме обсяг виробленої продукції на одиницю спожитої вартості ОВФ.

; (1.3.14)

6) Показники ефективності використання оборотних коштів:

- коефіцієнт оборотності. Характеризує кількість обертів, які здійснюють оборотні засоби за певний період. Коефіцієнт оборотності показує обсяг випущеної і реалізованої продукції, який припадає на одиницю середньорічного залишку оборотних коштів. З іншого боку він показує скільки разів на протязі року оборотні кошти пройшли всі стадії кругообігу. Чим вищий коефіцієнт оборотності, тим ефективніше використовується оборотні засоби, тим ефективніше виробництво.

; (1.3.15)

де - середньорічний залишок оборотних засобів;

- обсяг реалізованої продукції.

- Коефіцієнт завантаженості оборотних засобів. Характеризує потребу підприємства в основних засобах на 1 грн. виконуваних робіт.

; (1.3.16)

- Тривалість одного обороту. Цей показник характеризує тривалість одного обороту, який необхідний для повернення оборотних засобів в результаті реалізації продукції. Чим менше часу витрачається на один оборот, тим ефективніше використовуються оборотні засоби.

; (1.3.17)

де Д - тривалість періоду, за який визначається оборотність оборотних засобів (рік - 360 днів).

- Коефіцієнт ефективності використання оборотних засобів. Показує величину економічного ефекту (прибутку), що припадає на 1 гривню оборотних засобів.

; (1.3.18)

де - величина прибутку.

- Коефіцієнт використання оборотних засобів (окупності матеріальних затрат). Характеризує окупність матеріальних витрат.

; (1.3.19)

де - вартість валової продукції (виконаних робіт);

МВ - матеріальні витрати.

В умовах ринкової економіки ефективність виробництва на підприємстві нерозривно пов'язана із проблемою економії всіх видів ресурсів, серед яких важливе місце належить основним виробничим фондам.

Кількість продукції, що виробляється підприємством, або обсяг виконаних робіт залежить не тільки від забезпеченості підприємства основними виробничими фондами, але і від того на скільки вони повно використовуються. Повніше використання основних фондів на підприємстві веде до зменшення потреби у введені в експлуатацію нових виробничих потужностей, до збільшення випуску обсягів продукції та підвищення рівня її якості, прискорює їх оборотність, що значною мірою сприяє вирішенню проблеми скорочення розриву в термінах фізичного і морального зносу, прискорює темпи оновлення основних фондів, сприяє росту продуктивності праці і фондовіддачі.

Для оцінювання резервів підвищення ефективності основних фондів необхідно, насамперед, знати реальний рівень використання основних фондів й конкретні можливості його підвищення. Серед основних напрямків підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства виділяють наступні:

· Екстенсивний - полягає у збільшенні тривалості роботи, скороченні цілозмінних і внутрішньозмінних втрат робочого часу, підвищенні коефіцієнта змінності.

Основними шляхами поліпшення екстенсивного використання устаткування є:

- збільшення змінності (перехід на дво- чи тризмінну роботу);

- скорочення та ліквідація величини змінних і внутрішньозмінних простоїв шляхом підвищення рівня організації виробництва (повне і своєчасне забезпечення робочих місць інструментами, матеріалами, напівфабрикатами, деталями);

- усунення причин нерівномірної роботи підприємства, що призводить до невикористання устаткування в цілому;

- зменшення кількості недіючого устаткування, виведення з експлуатації зайвого та швидке залучення у виробництво невстановленого устаткування, обсяги якого є досить значними;

- підвищення якості ремонтного обслуговування устаткування;

- скорочення часу перебування машин в ремонті і технічному обслуговуванні, підвищення коефіцієнта змінності його роботи.

· Інтенсивний - передбачає підвищення ступеня завантаження устаткування за одиницю часу та збільшення рівня використання їхньої потужності.

Основними напрямами підвищення інтенсивного завантаження устаткування є:

- модернізація діючого устаткування, машин та механізмів, установлення оптимального режиму їх роботи;

- упровадження сучасних технологій;

- правильний вибір машин і робочого устаткування;

– скорочення строків досягнення проектної продуктивності техніки;

– удосконалення наукової організації праці, виробництва й управління, підвищення кваліфікації та професійної майстерності робітників.

Досить значними резервами кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів і виробничих потужностей є удосконалення структури основних виробничих фондів. Оскільки збільшення випуску продукції досягається тільки у провідних основних цехах, то важливо підвищувати їх частку в загальному обсязі основних фондів. Збільшення основних фондів допоміжного виробництва веде до зростання фондомісткості продукції, оскільки безпосередньо обсяги продукції не збільшує, але і без пропорційно розвинутого допоміжного виробництва основні цехи з повною віддачею не можуть функціонувати. Тому необхідно встановлювати оптимальну виробничу структуру підприємства - важливий напрямок кращого використання основних фондів.

Важливий резерв кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів та виробничих потужностей - швидке освоєння проектних потужностей, введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів, устаткування.

Поліпшення використання оборотних фондів підприємства і, насамперед, сировини, матеріалів та інших матеріальних ресурсів, що втілені у предметах праці, також є одним із важливіших напрямків підвищення економічної ефективності виробництва на підприємстві.

Підприємства можуть підвищити ефективність використання оборотних фондів за рахунок економії матеріальних ресурсів, кращого їх зберігання та обліку, суворого дотримання норм витрат матеріалів на одиницю продукції. Економічне використання матеріальних ресурсів полягає у формуванні такого рівня витрат сировини і матеріалів, за якого на виготовлення продукції високої якості використовується мінімальна кількість сировини та матеріалів. Це дозволяє з однієї і тієї ж кількості матеріальних ресурсів виробляти більше продукції без додаткових витрат і таким чином збільшити прибутковість підприємства.

Оптимізація розмірів і раціональне управління запасами приводить до прискорення оборотності оборотних засобів. Прискорення оборотності оборотних засобів полягає в тому, що при тій самій величині оборотних засобів підприємство може виконати більші обсяги робіт, або при тих самих обсягах робіт підприємство може вивільнити з кругообігу частину оборотних засобів. Крім того, висока оборотність оборотних фондів означає швидке повернення у грошовій формі витрачених коштів, що дає можливість підприємству своєчасно виплачувати заробітну плату, здійснювати оплату постачальникам тощо. Таким чином, прискорення оборотності оборотних засобів з одного боку, зумовлює збільшення обсягу виробленої продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства, а з іншого -- дає можливість вивільнити частину цих коштів і за їх рахунок створити додаткові резерви для розширення виробництва. Тому, підприємство зацікавлене у збереженні, раціональному використанні та прискоренні оборотності оборотних засобів.

Основними шляхами прискорення оборотності оборотних засобів підприємства є: збільшення виробництва продукції; зниження матеріаломісткості продукції на основі застосування прогресивних технологічних процесів; матеріальна зацікавленість працівників підприємства в економному витрачанні матеріальних ресурсів на базі впровадження внутрігосподарського розрахунку, скорочення обсягу незавершеного виробництва, удосконалення матеріально-технічного забезпечення; прискорення реалізації продукції; прискорення розрахунків із споживачами продукції; зменшення дебіторської заборгованості; зміцнення платіжної дисципліни тощо.

РОЗДІЛ 2. ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ СТАНУ, РУХУ І ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ ПІДПРИЄМСТВА ТА РЕЗУЛЬТАТІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1 Визначення річних витрат на виробництво та реалізацію продукції підприємства

Таблиця 1

№ п/п	Обґрунтування підвищення ефективності використання виробничих ресурсів підприємства	Дані
1	Проектна потужність підприємства, тис.шт.	530
2	Обсяг виробництва (реалізації), тис.шт.	450
3	Відпускна ціна одиниці виробленої продукції, грн.	26
4	Балансова вартість ОВФ, тис.грн. в т.ч.	6019,7
5	Будівлі, споруди	2315,3
6	Передавальні пристрої	509,4
7	Машини та обладнання	1458,6
8	Транспортні засоби	1504,9
9	Інструмент та інвентар	115,8
10	ЕОМ	115,8
11	Залишкова вартість ОВФ, тис.грн.	3310,8
12	Питома вага активної частини ОВФ, %	65,0
13	Вартість ОВФ, що використовувалися в 2-й і 3-й змінах, тис.грн.	3009,825
14	Чисельність працівників	400
15	Середньодобова потреба в оборотних фондах, тис.грн.	3,48
16	Середньорічний залишок оборотних фондів, тис.грн.	1455
17	Зменшення тривалості одного обороту, днів	6
18	Норматив заробітної плати на одиницю продукції, грн/грн	0,12
19	Корисний фонд часу роботи ОВФ, днів	-
20	- за планом	265,00
21	- фактично	230
22	Питома вага нормованих оборотних коштів, %	75,00

2.1.1 Річна потреба в оборотних коштах підприємства визначається за формулою

ОК_р=? Р_і Ч Т_ц

де ОК_р - річна потреба в оборотних коштах;

Р_і - середньодобова витрата оборотних коштів;

Т_ц - тривалість періоду, діб (360).

ОК_р= 3,48 Ч 360 = 1252,8 тис. грн.

Це означає, що підприємству на протязі року потрібно оборотних коштів на суму 1252,8 тис. грн.

2.1.2 Визначення повної собівартості продукції

C=C_в+С_нв

де С_в - виробничі витрати, тис. грн.;

С_нв - невиробничі витрати, грн. (становлять 5% від суми виробничих витрат).

С_в = С_пр + С_нпр

де С_пр, С_нпр - відповідно - прямі та непрямі витрати, тис. грн.

С_пр = С_мв + С_оп + С_ам + С_рем + С_соц + С_ін

де С_мв - вартість матеріальних витрат (становлять 50% від річної потреби оборотних коштів);

С_оп - витрати на оплату праці;

С_ам - амортизаційні відрахування;

С_рем - вартість ремонтних робіт;

С_соц - відрахування на соціальні заходи(у %від витрат на оплату праці);

С_ін - інші виробничі витрати.

С_оп = О Ч Н_П

де О - обсяг виробництва продукції, тис. грн.;

Н_П - норматив заробітної праці на одиницю продукції.

С_ам = ?Сам_і

де Сам_і - річна амортизація ОВФ і-ої групи (і =1..4), тис. грн.;

С_рем = С_ам Ч k_рем

де k_рем - коефіцієнт, який враховує витрати на технічне обслуговування та ремонт (35% від величини амортизаційних відрахувань).

С_соц = С_оп + k_соц

де k_соц - коефіцієнт витрат на соціальні заходи

С_ін = k_i Ч (С_мв + С_оп + С_ам + С_рем + С_соц)

де k_i - коефіцієнт який враховує розмір інших витрат (20%)

С_нпр = С_пр Ч k_нпр

де k_нпр - коефіцієнт непрямих витрат (становить 50% від прямих витрат).

Визначимо річні витрати на виробництво та реалізацію продукції підприємства:

Розрахуємо витрати на оплату праці:

С_оп= 450000 Ч 26 Ч 0,12= 1404 тис. грн.

Амортизаційні відрахування (податковий метод):

І-а група ОВФ:

Первісна балансова вартість ОВФ І-ї групи = 2315,3 + 509,4 = 2824,7 тис. грн.

С_{ам І} (1-й квартал) = 2824,7 Ч 0,02 = 56,494 тис. грн.

Залишкова вартість (після 1-го кварталу) = 2824,7 - 56,494 = 2768,206 тис. грн.

С_{ам І} (2-й квартал) = 2768,206 Ч 0,02 = 55,364 тис. грн.

Залишкова вартість (після 2-го кварталу) = 2768,206 - 55,364 = 2712,842 тис. грн.

С_{ам І} (3-й квартал) = 2712,842 Ч 0,02 = 54,257 тис. грн.

Залишкова вартість (після 3-го кварталу) = 2712,842 - 54,257 = 2658,585 тис. грн.

С_{ам І} (4-й квартал) = 2658,585 Ч 0,02 = 53,172 тис. грн.

Залишкова вартість (після 4-го кварталу) = 2658,585 - 53,172 = 2605,413 тис. грн.

Сума амортизаційних відрахувань:

С_{ам І} = 56,494 + 55,364 + 54,257 + 53,172 = 219,287 тис. грн.

ІІ-а група ОФВ:

Первісна балансова вартість ОВФ ІІ-ї групи = 1458,6 + 1504,9 = 2963,5 тис. грн.

С_{ам ІІ} (1-й квартал) = 2963,5 Ч 0,1 = 296,35 тис. грн.

Залишкова вартість (після 1-го кварталу) = 2963,5 - 296,35 = 2667,15 тис. грн.

С_{ам ІІ} (2-й квартал) = 2667,15 Ч 0,1 = 266,715 тис. грн.

Залишкова вартість (після 2-го кварталу) = 2667,15 - 266,715 = 2400,435 тис. грн.

С_{ам ІІ} (3-й квартал) = 2400,435 Ч 0,1 = 240,044 тис. грн.

Залишкова вартість (після 3-го кварталу) = 2400,435 - 240,044 = 2160,391 тис. грн.

С_{ам ІІ} (4-й квартал) = 2160,391 Ч 0,1 = 216,039 тис. грн.

Залишкова вартість (після 4-го кварталу) = 2160,391 - 216,039 = 1944,352 тис. грн.

Сума амортизаційних відрахувань:

С_{ам ІІ} = 296,35 + 266,715 + 240,044 + 216,039 = 1019,148 тис. грн.

ІІІ-а група ОФВ:

Первісна балансова вартість ОВФ ІІІ-ї групи = 115,8 тис. грн.

С_{ам ІІІ} (1-й квартал) = 115,8 Ч 0,06 = 6,948 тис. грн.

Залишкова вартість (після 1-го кварталу) = 115,8 - 6,948 = 108,852 тис. грн.

С_{ам ІІІ} (2-й квартал) = 108,852 Ч 0,06 = 6,531 тис. грн.

Залишкова вартість (після 2-го кварталу) = 108,852 - 6,531 = 102,321 тис. грн.

С_{ам ІІІ} (3-й квартал) = 102,321 Ч 0,06 = 6,139 тис. грн.

Залишкова вартість (після 3-го кварталу) = 102,321 - 6,139 = 96,182 тис. грн.

С_{ам ІІІ} (4-й квартал) = 96,182 Ч 0,06 = 5,771 тис. грн.

Залишкова вартість (після 4-го кварталу) = 96,182 - 5,771 = 90,411 тис. грн.

Сума амортизаційних відрахувань:

С_{ам ІІІ} = 6,948 + 6,531 + 6,139 + 5,771 = 25,389 тис. грн.

ІV-а група ОФВ:

Первісна балансова вартість ОВФ ІV-ї групи = 115,8 тис. грн.

С_{ам ІV} (1-й квартал) = 115,8 Ч 0,15 = 17,37 тис. грн.

Залишкова вартість (після 1-го кварталу) = 115,8 - 17,37 = 98,43 тис. грн.

С_{ам ІV} (2-й квартал) = 98,43 Ч 0,15 = 14,765 тис. грн.

Залишкова вартість (після 2-го кварталу) = 98,43 - 14,765 = 83,665 тис. грн.

С_{ам ІV} (3-й квартал) = 83,665 Ч 0,15 = 12,55 тис. грн.

Залишкова вартість (після 3-го кварталу) = 83,665 - 12,55 = 71,115 тис. грн.

С_{ам ІV} (4-й квартал) = 71,115 Ч 0,15 = 10,667 тис. грн.

Залишкова вартість (після 4-го кварталу) = 71,115 - 10,667 = 60,448 тис. грн.

Сума амортизаційних відрахувань:

С_{ам ІV} = 17,37 + 14,765 + 12,55 + 10,667 = 55,352 тис. грн.

Загальна сума амортизаційних відрахувань:

С_ам = С_{ам І} + С_{ам ІІ} + С_{ам ІІІ} + С_{ам ІV}

С_ам = 219,287 + 1019,148 + 25,389 + 55,352 = 1319,176 тис. грн.

Обчислюємо вартість ремонтних робіт:

С_рем= 1319,176 Ч 0,35 = 461,712 тис. грн.

Відрахування на соціальні заходи (36,8 %):

С_соц= 1404 Ч 0,368 = 516,672 тис. грн.

Вартість матеріальних витрат:

С_мв= 3,48 Ч 360 Ч 0,5 = 626,4 тис. грн.

Інші виробничі витрати:

С_ін= 0,2 Ч (626,4 + 1404 + 1319,176 + 461,712 + 516,672) = 865,592 тис. грн.

Прямі витрати:

С_пр= 626,4 + 1404 + 1319,176 + 461,712 + 516,672 + 865,592 = 5193,552 тис. грн.

Непрямі витрати:

С_нпр= 5193,552 Ч 0,5 = 2596,776 тис. грн.

Виробничі витрати складають:

С_в = 5193,552 + 2596,776 = 7790,328 тис. грн.

Визначаємо невиробничі витрати:

С_нв = 7790,328 Ч 0,05 = 389,516 тис. грн.

Повна собівартість продукції:

С = 7790,328 + 389,516 = 8179,844 тис. грн.

Кошторис витрат на виробництво та реалізацію продукції

Таблиця 2

№ п/п	Елементи витрат	Значення, тис. грн.
1	Прямі витрати на виробництво, в тому числі:	5193,552
	- Матеріальні витрати	626,4
	- Витрати на оплату праці	1404
	- Відрахування на соціальні заходи	516,672
	- Амортизація	1319,176
	- Вартість ремонтних робіт	461,712
	- Інші витрати	865,592
2	Непрямі витрати на виробництво	2596,776
3	Виробнича собівартість виготовленої продукції	7790,328
4	Повна собівартість	8179,844

2.1.3 Визначаємо собівартість одиниці продукції

С_од =

де С_од - повна собівартість виготовленої продукції, тис. грн.

О - обсяг виробництва продукції, тис. шт.

С_од = 8179,844 / 450 ? 18,18 грн./шт.

На основі попередніх обчислень було встановлено, що річна потреба в оборотних коштах підприємства становила 1252,8 тис. грн.; матеріальні витрати на виробництво продукції становили 626,4 тис. грн.; витрати на оплату праці - 1404 тис. грн.; відрахування на соціальні заходи (державне соціальне страхування, пенсійний фонд, фонд зайнятості населення) становлять 516,672 тис. грн.; сума амортизаційних відрахувань становить 1319,176 тис. грн.; інші витрати підприємства (витрати на сертифікацію і збут продукції, на відрядження та ін.) складають 865,592 тис. грн.; прямі та непрямі витрати становлять відповідно 5193,552 та 2596,776 тис. грн.; виробничі витрати -7790,328 тис.грн., невиробничі витрати складають 5% виробничих витрат і становлять 389,516 тис. грн. Повна собівартість продукції становить 8179,844 тис. грн., а собівартість одиниці продукції - 18,18 грн.

2.2 Визначення показників ефективності виробництва

2.2.1 Валова виручка від реалізації готової продукції

В = Ц_од Ч О

де Ц_од - відпускна ціна одиниці продукції;

О - обсяг реалізації продукції (в натуральних показниках).

В = 26 Ч 450 = 11700 тис. грн.

2.2.2 Чистий дохід (чиста виручка) від реалізації продукції:

ЧД(ЧВ) = В - ПДВ

ЧД (ЧВ) = 11700 - 11700 / 6 = 9750 тис. грн.

де ПДВ - нарахування податку на додану вартість (20 %).

2.2.3. Валовий прибуток підприємства:

П_вал = ЧД(ЧВ) - С_в

де С_в - виробнича собівартість реалізованої продукції.

П_вал = 9750 - 7790,328 = 1959,672 тис. грн.

2.2.4 Прибуток до оподаткування (прибуток від звичайної діяльності):

П = П_вал - С_нв

де С_нв - невиробничі витрати (адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, фінансові витрати).

П = 1959,672 - 389,516 = 1570,156 тис. грн.

2.2.5 Чистий прибуток (прибуток після оподаткування):

П_ч = П - Податок

де Податок - податок на прибуток (25%).

Пч = 1570,156 - 1570,156 Ч 0,25 = 1177,617 тис. грн.

Таким чином, 1177,617 тис. грн. нерозподіленого прибутку залишається в розпорядженні підприємства.

2.2.6 Рентабельність продукції:

Р_п = Ч 100 %

Р_п = (1959,672 / 7790,328) Ч 100% = 25,2 %

де С_в - виробнича собівартість реалізованої продукції.

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Як видно, цей показник є досить високим.

2.7 Рентабельність виробництва (рентабельність виробничих фондів):

- середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства;

- річна вартість нормованих оборотних коштів.

= (Б_{в поч.} + Б_{в зал.}) / 2

де Б_{в поч.} - балансова вартість ОВФ на початок періоду;

Б_{в зал.} - балансова вартість ОВФ на кінець періоду (залишкова);

= (6019,7 + 3310,8) / 2 = 4665,25

Р_вф= 1959,672 / (4665,25 + 1455) Ч 100% = 32 %

Цей показник характеризує ефективність витрат, що акумулюються у виробничих фондах, тобто ефективність окремих витрат виробництва. Рентабельність виробничих фондів є високою, а це означає, що вони використовуються раціонально.

У даному підрозділі було визначено валову виручку від реалізації готової продукції - 11700 тис. грн. Чистий дохід становив 9750 тис. грн.; прибуток від оперативної діяльності (операційний прибуток) - 1570,156 тис. грн.; чистий прибуток - 1177,617 тис. грн. залишається в розпорядженні підприємства. Рентабельність продукції і виробництва відповідно становлять - 25,2% та 32%, що є досить високими показниками.

2.3 Визначення показників, що характеризують ступінь використання основних виробничих фондів та оборотних коштів підприємства

2.3.1 Показники фізичного стану основних виробничих фондів підприємства

- коефіцієнт зносу:

К_зн= =

де К_зн - коефіцієнт зносу ОВФ;

?Зн - сума зносу ОВФ;

Б_вп - первісна балансова вартість ОВФ;

З_в - залишкова вартість ОВФ;

К_зн = (6019,7 - 3310,8) / 6019,7 = 0,45

Цей коефіцієнт характеризує ступінь зносу основних фондів. В нашому випадку основні фонди зношені на 45 %.

- коефіцієнт придатності:

К_пр = =1 - К_зн

де К_ПР - коефіцієнт придатності основних фондів.

К_пр = 1 - 0,45 = 0,55

Коефіцієнт придатності показує вартість основних засобів, яка ще не перенесена на новостворену продукцію. В нашому випадку цей показник = 55 %.

- технологічна структура основних виробничих фондів:

· будівлі і споруди = 2315,3 / 6019,7 Ч 100% = 38,5 %

· передавальні пристрої = 509,4 / 6019,7 Ч 100% = 8,5 %

· машини та обладнання = 1458,6 / 6019,7 Ч 100% = 24,2 %

· транспортні засоби = 1504,9 / 6019,7 Ч 100% = 25 %

· інструмент та інвентар = 115,8 / 6019,7 Ч 100% = 1,9 %

· ЕОМ = 115,8 / 6019,7 Ч 100% = 1,9 %

З технологічної структури ОВФ бачимо, що найбільшу частину балансової вартості складають будівлі і споруди (38,5%), а найменшу - інструмент та інвентар та ЕОМ ( по 1,9 %).

2.3.2 Показники, що характеризують забезпеченість підприємства основними виробничими фондами:

- фондозабезпеченість виробництва:

Ф_з =

де Ф_З - фондозабезпеченість виробництва;

Б_в - балансова вартість ОВФ;

О - обсяг виробництва (тис. грн.).

Ф_з = 6019,7 / 11700 = 0,52 грн. / грн.

Цей показник свідчить, що на 1 грн. виробленої продукції на підприємстві припадає 0,52 грн. вартості ОВФ.

- Механозабезпеченість:

М_з =

де М_З - механозабезпеченість виробництва;

Б_ва - балансова вартість активної частини ОВФ (засобів механізації).

М_з = (6019,7 Ч 0,65) / 11700 = 0,33 грн. / грн.

Цей показник свідчить, що на 1 грн. виробленої продукції на підприємстві припадає 0,33 грн. вартості засобів механізації.

2.3.3 Показники, що характеризують озброєність працівників основними виробничими фондами:

- фондоозброєність праці:

Ф_оз =

де Ф_оз - фондоозброєність праці робітників;

Ч_р - чисельність робітників, зайнятих в найбільш чисельну зміну.

Ф_оз = 6019,7 / 400 = 15,049 тис. грн. / люд.

Отже, на одного робітника, зайнятого у найбільш чисельній зміні, припадає 15,049 тис. грн. вартості ОВФ.

- Механоозброєність праці:

М_оз =

де М_оз - механоозброєність праці робітників.

М_оз = (6019,7 Ч 0,65) / 400 = 9,782 тис. грн. / люд.

Отже, вартість активної частини ОВФ (машин і механізмів), що припадає на одного робітника, зайнятого у найбільш чисельній зміні, складає 9,782 тис. грн.

2.3.4 Показники що, характеризують використання основних виробничих фондів в часі:

- коефіцієнт використання календарного часу:

К_кч =

Де К_кч - коефіцієнт використання календарного часу;

Ч_{пл д} - число планових робочих днів;

Ч_{кал д} - число календарних днів.

К_кч = 265 / 365 = 0,73 днів / днів.

Отже, число планових робочих днів займає 73 % від числа календарних днів у році, що є оптимальним показником.

- коефіцієнт використання календарного часу:

К_рч =

Де К_рч - коефіцієнт використання робочого часу;

Ч_{пл д} - число планових робочих днів;

Ч_{ф д} - число фактичних робочих днів.

К_рч = 230 / 265 = 0,87 днів / днів.

Отже, число фактичних робочих днів за рік займає 87 % від числа планових робочих днів, що є досить високим показником.

- Коефіцієнт змінності:

К_зм =

де К_зм - коефіцієнт змінності роботи ОВФ;

Б_ві - балансова вартість ОВФ, що використовувались в і-ті зміни (в нашому випадку і=1,2,3);

Б_в - балансова вартість ОВФ.

К_зм = (6019,7 + 3009,825 + 3009,825) / 6019,7 = 2

Отже, кількість змін роботи ОВФ за добу становить 2.

2.3.5 Узагальнюючі показники

- фондовіддача:

Ф_в =

де О - обсяг виробництва продукції (тис. грн.);

Б_в - балансова вартість ОВФ;

Ф_в = 11700 / 6019,7 = 1,94 грн. / грн.

Отже, на 1 грн. ОВФ виробляється продукції на 1,94 грн.

- Фондовіддача по чистій продукції:

Фчп =

де О - обсяг виробленої продукції

МВ - матеріальні витрати

Ар - річні амортизаційні відрахування

БВ - балансова вартість ОВФ

Фчп = (11700 - 626,4 - 1319,176) / 6019,7 = 1,62 грн. / грн.

Як видно, фондовіддача по чистій продукції менша за загальну фондовіддачу і становить 1,62 грн. чистої продукції на 1 грн. ОВФ.

- Коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів:

К_в =О / А_р

де О - обсяг виробленої продукції

Ар - річні амортизаційні відрахування

К_в =11700 / 1319,176 = 8,87 грн. / грн.

Високе значення даного показника свідчить про ефективність використання ОВФ з врахуванням їх оборотності.

2.3.6 Визначення показників ефективності використання оборотних коштів:

- коефіцієнт оборотності:

К_о = О / О_з

де О - обсяг реалізованої продукції;

О_з - середньорічний залишок оборотних засобів.

К_о = 11700 / 1455 = 8,04 грн. / грн.

Отже, оборотні кошти здійснюють приблизно 8 обертів за рік, що є досить непоганим показником для підприємства.

- коефіцієнт завантаженості оборотних засобів:

К_з = О_з / О_р

К_з= 1455 / 11700 = 0,125 грн. / грн.

Отже, в даному випадку на 1 грн. виготовленої продукції необхідно 0,125 грн. оборотних засобів.

- тривалість одного обороту:

де Д - тривалість періоду, за який визначається оборотність оборотних засобів (рік - 360 днів);

К_о - коефіцієнт оборотності.

Т_о = 360 / 8 = 45 днів

Тривалість одного обороту, який необхідний для повернення оборотних засобів в результаті реалізації продукції в даному випадку = 45 днів.

- коефіцієнт ефективності використання оборотних засобів:

К_з = П_вал / О_з

де П_вал - величина валового прибутку;

К_в = 1959,672 / 1455 = 1,35 грн. / грн.

Отже, в даному випадку на 1 грн. оборотних засобів припадає 1,35 грн. прибутку.

- коефіцієнт використання оборотних засобів (окупності матеріальних затрат):

К_з = О / МВ

де О - обсяг реалізованої продукції;

МВ - матеріальні витрати.

К_вк = 11700 / 626,4 = 18,68 грн. / грн.

Отже, на 1 грн. матеріальних витрат припадає 18,68 грн. реалізованої продукції.

У даному розділі було визначено річну потребу підприємства у оборотних коштах, було розраховано валову виручку підприємства, чистий дохід, валовий прибуток, операційний прибуток підприємства, показники, що характеризують ступінь використання основних і оборотних коштів підприємства. На основі попередніх розрахунків було визначено рентабельність продукції і виробництва відповідно становлять - 25,2% та 32%, що є досить високими показниками. Тим не менше, слід зазначити що дане підприємство має достатній резерв для підвищення ефективності використання виробничих фондів.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Економічне обґрунтування заходів щодо поліпшення використання ОВФ підприємства в часі

3.1.1 На основі запроектованих заходів визначається величина збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів (12%):

?Р_ч = Р_чб Ч ?Д_рч

де ?Р_ч - збільшення фонду робочого часу використання ОВФ, днів;

Р_чб - фактичний робочий час використання ОВФ у базовому році, днів;

?Д_рч - величина збільшення робочого часу за рахунок запроектованих заходів у плановому році, %.

?Р_ч = 230 Ч 0,12 = 27,6 днів.

Запроектований комплекс заходів дасть змогу збільшити річний робочий час використання основних виробничих фондів на 28 днів.

3.1.2 Визначається коефіцієнт використання робочого часу у плановому році:

де Р_ч.пл. - плановий корисний фонд робочого часу використання ОВФ, днів

К_рч = (230 + 27,6) / 265 = 0,97

Цей коефіцієнт є досить високим, з чого слідує, що робочий час в плановому році буде використовуватися ефективно.

3.1.3 Визначається збільшення числа змін використання ОВФ підприємства у плановому році під впливом збільшення робочого часу. При цьому приймається, що в першій зміні використовуються всі основні виробничі фонди підприємства:

?Зм_пл. = Кзм_б Ч ?Р_ч

де ?Зм_пл. - приріст числа змін використання ОВФ, змін;

Кзм_б - коефіцієнт змінності використання ОВФ в базовому році

?З_м.пл. = 2 Ч 26 = 52 зміни.

Отже, зважаючи на збільшення робочого часу, число змін використання ОВФ підприємства у плановому році збільшиться на 52 зміни.

3.1.4 Визначається загальне число змін використання ОВФ при базовому рівні змінності їх використання:

Зм_пл = Р_чб Ч Кзм_б + ?Зм_пл.

де Зм_пл - величина змін використання ОВФ у плановому році;

Кзм_б - значення коефіцієнту змінності в базовому році.

Зм_пл = 230 Ч 2 + 52 = 512 змін.

Загальне число змін використання ОВФ у плановому році становить 512 змін.

3.1.5 Визначається приріст обсягу виробництва продукції підприємства за рахунок збільшення річного робочого часу використання

ОВФ:

де О_рч - обсяг виробництва продукції у базовому році, тис. грн.;

Зм_б - число змін використання ОВФ у базовому році;

?Зм_пл. - приріст числа змін використання ОВФ, змін;

Зм_б = Р_чб Ч Кзм_б = 230 Ч 2 = 460 днів.

?О_рч = 11700 / 460 Ч 52 = 1322, 609 тис. грн.

Отже, за рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ в плановому році буде виготовлено продукції на 1322, 609 тис. грн. більше.

3.1.6 Визначаються додаткові витрати підприємства пов'язані зі збільшенням величини річного робочого часу, виходячи з нормативу додаткових витрат на одну тисячу грн. вартості ОВФ - 0,1 грн. у додаткову зміну

?Д_рч = Бв_б Ч 0,0001 Ч ?Зм_пл.

?Д _рч = 6019,7 Ч 0,0001 Ч 52 = 31,302 тис. грн.

Отже, додаткові витрати підприємства пов'язані із збільшенням величини річного робочого часу становлять 31,302 тис. грн.

3.1.7 Визначається зниження собівартості продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у вартості продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. продукції. Доля річних амортизаційних відрахувань одиниці обсягу продукції становить:

Д_{АВ б} = ?(Бв_і Ч а_і) / О

Д_{АВ пл} = ?(Б_ві Ч а_і) / (О + ?О_рч)

де Д_АВ - доля амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції (в долях від одиниці);

Б_ві - балансова вартість і-тої групи ОВФ, тис. грн.;

а_і - норма річних амортизаційних відрахувань і-тої групи ОВФ;

О - Обсяг виробництва продукції, тис. грн.

Д_{АВ б} = 1319,176 / 11700 = 0,113 грн. / грн.

Д_{АВ пл} = 1319,176 / (11700 + 1322, 609) = 0,101 грн. / грн.

Доля амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції в базовому та плановому роках становить відповідно 0,113 та 0,101 грн. в 1 грн. обсягу продукції.

3.1.8 Економія витрат виробництва за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань буде становити:

?В = (Д_{АВ б} - Д_{АВ пл.}) Ч О_пл

де (Д_{АВ б} - Д_{АВ пл.}) - економія річних амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсяг виробництва продукції