Підходи щодо формування потенціалу підприємства. Вимірювання величини виробничого потенціалу підприємства на базі елементного підходу

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Підходи щодо формування потенціалу підприємства.

Вимірювання величини виробничого потенціалу підприємства на базі елементного підходу

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Підходи щодо формування потенціалу підприємства

2. Вимірювання величини виробничого потенціалу підприємства на базі елементного підходу

3. Оцінка потенціалу підприємства варіанту № 4 графоаналітичним методом “Квадрат потенціалу»

3.1 Розрахунок довжини векторів потенціалу підприємства вар. № 4

3.2 Графічне зображення “квадрату потенціалу” підприємства вар. № 4

3.3 Тип форми “квадрату потенціалу” підприємства вар.№ 4

3.4 Характеристика зв'язку типу форми “квадрату потенціалу” підприємства вар. № 4 та стадії життєвого циклу підприємства

3.5 Заходи щодо розвитку оптимального потенціалу підприємства вар.№ 4

ВИСНОВКИ

4. Задача

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

В економічній літературі поняття «потенціал підприємства» трактується по різному. При цьому виділяються різні терміни Федонін О. С., Рєпіна І. М., Олексюк О. Т. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003.:

- виробничий потенціал;

- виробничо-економічний;

- економічний;

- ринковий;

- маркетинговий;

- конкурентний.

Нова наукова категорія - “потенціал підприємства” розуміється як сукупність засобів і можливостей підприємств у реалізації ринкової діяльності.

У широкому розумінні поняття “потенціал” - це засоби, запаси, джерела, які є в наявності й можуть бути використані, приведені в дію для досягнення певної мети, виконання плану, розвязання завдань, можливості якої-небудь соціальної системи в певній сфері .

Необхідно розрізняти поняття виробничо-економічного і ринкового потенціалу підприємства Ревуцкий Л.Д. Потенциал и стоимость предприятия. - М.: Перспектива, 1997.

Ринковий потенціал - являє собою максимально можливий обсяг реалізації при даному рівні забезпеченості ресурсами і є мірою використання виробничо-економічного потенціалу. Виробничо-економічний потенціал характеризується розмірами наявних у підприємства основних фондів і персоналу. Однак у сучасних умовах у якості його найважливіших складових необхідно розглядати також застосовувані технології й управлінські ресурси.

В дійсній контрольній роботі розглянуті питання практичного розрахунку потенціалу умовного підприємства варіант №4 за допомогою інтегральної ранжованої оцінки методом порівняння з еталоном.

1. Підходи щодо формування потенціалу підприємства

Нова наукова категорія - “потенціал підприємства” розуміється як сукупність засобів і можливостей підприємств у реалізації ринкової діяльності.

У широкому розумінні поняття “потенціал” - це засоби, запаси, джерела, які є в наявності й можуть бути використані, приведені в дію для досягнення певної мети, виконання плану, розвязання завдань, можливості якої-небудь соціальної системи в певній сфері .

Необхідно розрізняти поняття виробничо-економічного (або ресурсного) і ринкового потенціалу підприємства.

Ринковий потенціал - являє собою максимально можливий обсяг реалізації при даному рівні забезпеченості ресурсами і є мірою використання виробничо-економічного (ресурсного) потенціалу. Ресурсний потенціал характеризується розмірами наявних у підприємства фондів і персоналу. Однак у сучасних умовах у якості його додаткових складових необхідно розглядати також застосовувані технології й управлінські ресурси.

Виробничий потенціал підприємства (ВПП) - це відносини, які виникають на мікрорівні між працівниками підприємства з приводу отримання максимально можливого виробничого результату, якого можна досягнути при найбільш ефективному використанні виробничих ресурсів, при наявному рівні техніки і технології, передових формах організації виробництва, незалежно від стану зовнішнього середовища [5]. До виробничих ресурсів, що характеризують ВПП, відносять основні фонди, оборотні засоби та трудові ресурси підприємства. Іншими словами, виробничий або ресурсний потенціал підприємства - це потенційний обсяг виробництва продукції, потенційні можливості використання сировини і матеріалів, потенційні можливості професійних кадрів.

Формування потенціалу підприємства -- це процес ідентифікації та створення спектра підприємницьких можливостей, його структуризації та побудови певних організаційних форм задля стабільного розвитку та ефективного відтворення. Суть процесу формування потенціалу підприємства з урахуванням того, що він є складною економічною системою з притаманними тільки їй певними властивос-тями, наведена схемою на рис. 1.1 [8].

Ці властивості економічних систем уможливлюють формування загальних постулатів, які слід ураховувати за формування потенціалу підприємства:

- потенціал підприємства -- це складна система пересічних характеристик його елементів, причому останні можуть тією чи іншою мірою заміщати один одного, тобто є альтернативними;

- потенціал підприємства не можна сформувати на базі механічного додавання елементів, оскільки він є динамічним угрупованням;

- під час формування потенціалу підприємства діє закон синергії його елементів;

- потенціал підприємства у вищих формах його виявлення може самостійно трансформуватися з появою нових складових елементів;

- елементи потенціалу підприємства мають функціонувати одночасно і в сукупності, бо закономірності розвитку можливостей підприємства не можуть бути розкриті окремо, а тільки в їхньому поєднанні, що потребує досягнення збалансованого оптимального співвідношення між елементами;

- усі елементи потенціалу об'єктивно пов'язані з функціонуванням і розвитком підприємства, тобто, з одного боку, вони підлягають фізичному та техніко-економічному старінню, а з другого -- вони чутливі до досягнень науково-технічного прогресу;

- складові потенціалу підприємства мають бути адекватними характеристикам продукції і послуг, що виробляються на підприємстві.

потенціал графоаналітичний вектор елементний



Рис. 1.1. Властивості економічної системи [8]

Спираючись на ці постулати, можна побудувати загальнотеоретичну модель формування потенціалу підприємства (рис. 1.2) [8].



Рис. 1.2. Загальнотеоретична модель формування потенціалу підприємства [8]

Кожен з показаних на схемі рис.1.2 елементів підпорядковується досягненню загальних цілей потенціалу підприємства, тобто, якщо існують засоби виробництва, кадри, приміщення з певними характеристиками та інші ресурси, то потенціал підприємства як економічна система здатний задовольнити постійно мінливі потреби потенційних споживачів.

Із закону цілісності системи випливає, що внаслідок взаємодії всіх ресурсів, котрі створюють систему, з'являються нові якості, яких не має кожний окремий вид ресурсу. Слід пам'ятати і про один з найвагоміших загальних законів організації -- закон синергії, який стверджує, що для будь-якої системи (підприємства, організації, фірми) існує такий набір елементів, за якого її потенціал завжди буде або значно більшим, ніж проста сума потенціалів елементів, що до неї входять, або суттєво меншим.

Синергія може давати двояку користь: пряму та опосередковану.

Пряма користь -- збільшення чистих грошових потоків від якнайповнішого використання потенціалу підприємства. Це має місце за операційної, управлінської та фінансової синергії.

Операційна синергія -- економія на операційних витратах за рахунок взаємодії маркетингового, фінансового та логістичного потенціалів.

Управлінська синергія -- економія за рахунок оптимального формування потенціалу організаційної системи управління.

Фінансова синергія -- економія за рахунок зміни підходів до формування фінансового потенціалу підприємства.

Опосередкована користь -- збільшення вартості потенціалу підприємства, або зміна мультиплікатора ціна підприємства/прибуток.

Зважаючи на ефект синергії, процес оптимізації структури потенціалу підприємства слід проводити за такими етапами.

Етап 1 -- формування системи цілей підприємства (стратегічні, тактичні, поточні; для всього підприємства, його підрозділів, а також окремих видів діяльності).

Етап 2 -- визначення необхідного для кожної цілі набору стратегічних ресурсів: цей етап обов'язково треба узгоджувати з першим.

Етап 3 -- оскільки для задоволення тієї самої потреби може існувати кілька варіантів наборів ресурсів, то доцільно провести оцінку альтернативних їх комбінацій і після цього зробити остаточний висновок.

Етап 4 -- виходячи з того, що підприємство не однаковою мірою володіє всіма видами ресурсів, треба провести раціональний розподіл обмежених ресурсів, визначити, куди найвигідніше їх спрямувати, щоб забезпечити високий рівень конкурентоспроможності потенціалу підприємства.

Етап 5 -- після проведення попередніх 4-х етапів необхідно оцінити отриманий результат.

Вивчення праць вітчизняних і зарубіжних науковців з проблем формування потенціалу підприємств дає змогу констатувати явно недостатню кількість досліджень системного характеру. Більшість дослідників, як правило, концентрують увагу на одному аспекті складного поліморфного явища: виробничому, маркетинговому, трудовому потенціалі. У найзагальнішому вигляді елементами потенціалу можна вважати всі економічні ресурси, які залучені чи реально можуть бути залучені до господарського обороту, у єдності з можливостями їх цільового використання. Досить часто в зарубіжній літературі трапляються спроби авторів виокремити з єдиної системи один найважливіший елемент. В основу такого вибору найчастіше покладають систему цільових орієнтирів, побудовану за ієрархічним принципом. Інакше кажучи, такий погляд реалізує цільовий підхід до оцінки ефективності функціонування підприємств.

Головна складність аналізу процесів формування потенціалу підприємств полягає в необхідності дослідження всіх компонентів у взаємозв'язку та динаміці. Отже, закономірності формування та розвитку потенціалу не можуть бути розкриті через аналіз його складових та комплекс зв'язків між ними. Нагадаємо, що структура потенціалу підприємства -- це відносно стійкий спосіб організації елементів потенціалу, що розкриває його будову, елементний склад, принцип формування та розвитку. Відповідно до цього саме поняття «структура потенціалу» має характеризуватися такими основними рисами: стійкість, стабільність, гнучкість, пропорційність, збалансованість тощо. У системі потенціалу підприємства можна виділити два типи закономірностей:

1) формувальні -- закономірності розвитку, які спричиняють перехід системи в інший якісний стан;

2) регулювальні -- закономірності функціонування, які сприяють стабілізації наявного рівня якості системи.

Слід зазначити, що базою загальносистемного потенціалу будь-якого підприємства є виробничий (операційний) потенціал. Проблеми дослідження саме цієї складової традиційно присвячували свої праці вітчизняні науковці.

2. Вимірювання величини виробничого потенціалу підприємства на базі елементного підходу

В економічній літературі існують два напрямки дослідження ресурсного потенціалу як об'єкта: «ресурсне» і «результативне». Ресурсний напрямок розглядає ресурсний потенціал як сукупність ресурсів господарської ланки, оцінка ресурсного потенціалу зводиться до визначення вартості доступних ресурсів, а рівень використання ресурсного потенціалу визначається відношенням отриманого результату до обсягу застосованих ресурсів. У рамках «результативного» напрямку ресурсний потенціал розглядається, як здатність господарської системи освоювати, переробляти ресурси для задоволення суспільних потреб, оцінка величини ресурсного потенціалу зводиться до оцінки максимального обороту, який господарська ланка здатна зробити при даній кількості, якості і будівлі ресурсів.

З усієї різноманітності методів визначення вартості потенціалу виокремлюють три традиційні підходи: витратний, порівняльний та результатний (дохідний).

Кожний з цих трьох підходів має багато різних методів оцінки, як то:

1) витратний підхід - метод порівняльної одиниці, метод поділу за компонентами, метод кількісної діагностики, метод обліку витрат на інфраструктуру, метод заміщення, метод індексації даних проектно-кошторисної документації;

2) порівняльний підхід - метод парних продаж, метод статистичних коригувань, експертні методи порівняння, метод мультиплікаторів порівняння;

3) результатний підхід - метод капіталізації доходу, метод дисконтування грошових потоків, метод залишкового доходу.

Стисло економічну суть трьох указаних підходів до оцінки майна підприємства, з огляду на необхідність врахування можливостей його ефективного використання, можна пояснити так:

1) витратний (майновий) - визначає вартість об'єкта за сумою витрат на його створення та використання;

2) порівняльний (ринковий) - визначає вартість на базі зіставлення з аналогами, що вже були об'єктами ринкових угод;

3) результатний (дохідний) - оцінює вартість об'єкта на засаді величини чистого потоку позитивних результатів від його використання.

Виробничий потенціал - це потенційний обсяг виробництва продукції, потенційні можливості основних засобів, потенційні можливості використання сировини і матеріалів, потенційні можливості професійних кадрів. Під виробничим потенціалом підприємства (ВПП) варто розуміти відносини, що виникають на підприємстві з приводу досягнення максимально можливого виробничого результату при найбільш ефективному використанні:

а) інтелектуального капіталу підприємства для пошуку передових форм організації виробництва;

б) наявної техніки з метою одержання найбільш високого рівня технологій;

в) матеріальних ресурсів для забезпечення максимальної економії й оборотності;

- фінансовий потенціал: потенційні фінансові показники виробництва (прибутковості, ліквідності, платоспроможності), потенційні інвестиційні можливості.

Проблема ефективної оцінки виробничого (ресурсного) потенціалу (ВПП) промислового підприємства залишається відкритою.

Методика визначення рівня ВПП [8] може включати як експрес-оцінку, так і деталізовану оцінку, що проводяться по різних напрямках дослідження на базі елементного підходу (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Система оціночних показників при визначенні рівня ВПП

Напрямок дослідження	Показники оцінки виробничої складової	Показники оцінки матеріальної складової	Показники оцінки кадрової складової
Аналіз руху складових ВПП	Коефіцієнт відновлення ОФ; Коефіцієнт вибуття ОФ; Коефіцієнт приросту ОФ.	Коефіцієнт нерівномірності постачань матеріалів; Коефіцієнт варіації.	Коефіцієнт обороту по прийому; Коефіцієнт обороту по вибуттю; Коефіцієнт плинності кадрів; Коефіцієнт сталості кадрів.
Поточний стан складових ВПП	Коефіцієнт зносу ОФ; Коефіцієнт придатності ОФ; Коефіцієнти використання парку наявного, установленого, зданого в експлуатацію устаткування; Показники, що характеризують фонд часу використання устаткування; Коефіцієнти використання виробничих потужностей.	Коефіцієнт забезпеченості матеріальними ресурсами фактичний; Коефіцієнт забезпеченості матеріальними ресурсами плановий.	Середньорічне вироблення продукції одним працюючим; Показники балансу робочого часу.
Ефективність використання складових ВПП	Фондовіддача; Фондоємністьь; Рентабельність по ОФ; Коефіцієнт завантаження устаткування; Коефіцієнт змінності; Коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування; Показник інтегрального навантаження.	Матеріаловіддача продукції; Матеріалоємність продукції; Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції; Коефіцієнт використання матеріалів.	Зміна середнього заробітку працюючих за період; Зміна середньорічного вироблення;Непродуктивні витрати робочого часу;Порівняння середніх тарифних розрядів робіт і робітників; Економія (перевитрата) фонду заробітної плати.

Існують якісний та вартісно-кількісний підходи до оцінки ВППю

Методика визначення якісного рівня ВПП містить у собі наступні етапи:

Підготовчий етап:

1. Визначення рівнів ВПП і їхня характеристика. Приклад, визначення рівнів ВПП приведений у табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Характеристика рівнів виробничого потенціалу

Рівень ВПП	Визна-чення	Коротка характеристика
Високий рівень ВПП	А	Підприємство знаходиться в стані абсолютної рівноваги по всім складовим у відповідності з усіма критеріями оцінки
Середній рівень ВПП	Б	Підприємство успішно існує в бізнесі, маються труднощі, що переборюються, тому що працюють механізми адаптації
Низький рівень ВПП	В	Наявність хронічних порушень більшості параметрів усіх функціональних складових: проблеми з забезпеченням підприємства ОПФ, сировиною, матеріалами, трудовими ресурсами, неефективне їхнє використання

2. Розробка узагальнюючих і приватних показників оцінки ефективності використання ВПП по видах (основні й оборотні фонди, трудові ресурси).

3. Визначення граничних значень показників, визначених у п.2. з урахуванням рівнів ВПП, визначених у п.1. Наприклад, для експрес-оцінки рівня ВПП були обрані наступні показники й експертним шляхом визначені їхні граничні значення:

Оцінка стану виробничої складової:

- знос основних фондів. Деякою мірою значення даного показника свідчить про наявність чи відсутність проблем, зв'язаних з накопиченим зносом основних виробничих фондів. У цьому змісті саме накопичений знос, його величина - свого роду показник успіху чи невдачі на ринку засобів праці. Даний показник визначається відношенням суми зносу основних фондів до їхньої первісної вартості. Рівень цього показника для оцінки ВПП має наступну шкалу:

Рівень ВПП А - менш 50% - помірний;

Рівень ВПП Б - 51-69 % - потребуючий відновлення;

Рівень ВПП В - 70 % і більш - значний.

- співвідношення коефіцієнтів відновлення і вибуття основних фондів. Коефіцієнт відновлення розраховується як відношення вартості основних фондів, що надійшли, до вартості основних фондів на кінець року. Коефіцієнт вибуття розраховується як відношення вартості вибулих основних фондів до вартості основних фондів на початок року. Якщо відновлення основних виробничих фондів випереджає вибуття, то йде процес “випередження”, тобто варто припускати, що основні фонди не тільки підтримуються в працездатному стані, але і відбуваються процеси істотного відновлення чи розширення виробничої бази. Співвідношення компенсації свідчить про те, що підприємство може лише підтримувати основні виробничі фонди на досягнутому рівні. Співвідношення відставання свідчить про те, що підприємство “втрачає” основні виробничі фонди. Рівень цього показника для оцінки ВПП має наступну шкалу:

Рівень ВПП А - > 1;

Рівень ВПП Б - 0,5 - 1;

Рівень ВПП В - < 0,5.

- фондовіддача. Даний показник визначається відношенням виторгу від реалізації продукції до середньорічної вартості основних засобів. Ріст фондовіддачі є одним з факторів інтенсивного зростання обсягу випуску продукції. Рівень цього показника для оцінки ВПП має наступну шкалу:

Рівень ВПП А - > 1; Рівень ВПП Б - = 1; Рівень ВПП В - < 1.

Оцінка стану матеріальної складової:

- частка перемінних витрат у собівартості продукції. Оцінюючи даний показник, безсумнівно, потрібно мати на увазі, що структура собівартості має яскраво виражені галузеві особливості. Рівень цього показника для оцінки ВПП має наступну шкалу:

Рівень ВПП А - 80 % і більш; Рівень ВПП Б - 50 % - 79 %;

Рівень ВПП В - < 50 %.

- співвідношення зміни цін на сировину, матеріали і зміни цін на продукцію. У випадку якщо значення даного співвідношення більш одиниці - це співвідношення називається “диктат постачальника”. Постачальник, у силу різних причин (дефіцитність продукції, монопольне положення) має можливість диктувати ціну на свою сировину, а виробник продукції - підприємство, по різних причинах (тверда конкуренція, низький купівельний попит і т.п.) не має можливості відповідно підвищувати ціни на готову продукцію. Якщо значення показника дорівнює одиниці - це “співвідношення рівнодення”. Тобто підприємство - виробник продукції як би передає “підвищення” цін на сировину, матеріали на ціни на готову продукцію. Якщо ж значення даного співвідношення менш одиниці - це вже “диктат виробника”. Означає це наступне - сировина, матеріали купуються за низькими цінами, а готова продукція користається підвищеним попитом; або підприємство займає дуже вигідну ринкову позицію і має можливість “диктувати ціни”. Рівень цього показника для оцінки ВПП має наступну шкалу:

Рівень ВПП А - < 1; Рівень ВПП Б - = 1; Рівень ВПП В - > 1.

- матеріаловіддача. Даний показник визначається як відношення виторгу від реалізації продукції до матеріальних і прирівняних до них витрат у собівартості продукції. Рівень цього показника для оцінки ВПП має наступну шкалу:

Рівень ВПП А - > 1,5; Рівень ВПП Б - 1 - 1,5; Рівень ВПП В - < 1.

Оцінка стану кадрової складової:

- співвідношення коефіцієнта обороту по прийому і коефіцієнта обороту по вибуттю. Коефіцієнт обороту по прийому визначається відношенням числа прийнятих за визначений період часу до середньосписочної чисельності протягом розглянутого періоду. Коефіцієнт обороту по вибуттю визначається відношенням числа звільнених за визначений період часу до середньосписочної чисельності протягом розглянутого періоду. Відповідне значення отриманого співвідношення, у першу чергу співвідношення компенсації, буде говорити про збалансованість, динамічну рівновагу у формуванні трудових ресурсів підприємства. Рівень цього показника для оцінки ВПП має наступну шкалу:

Рівень ВПП А - > 1; Рівень ВПП Б - 0,5 - 1; Рівень ВПП В - < 0,5.

- професійний склад кадрів. Присвоєння зазначеної якісної характеристики здійснюється на основі експертної оцінки. Рівень цього показника для оцінки ВПП має наступну шкалу:

Рівень ВПП А - відповідає потреби;

Рівень ВПП Б - необхідно навчання і відновлення персоналу;

Рівень ВПП В - не відповідає потребам, необхідно радикальне відновлення персоналу.

- зміна виробленої продукції на одного працюючого. Вироблення визначається відношенням обсягу зробленої продукції до середньосписочної чисельності працюючих. Потім розраховується зміна вироблення як відношення вироблення поточного періоду до вироблення попереднього періоду. Рівень цього показника для оцінки ВПП має наступну шкалу:

Рівень ВПП А - >10 %; Рівень ВПП Б - 0 - 10 %; Рівень ВПП В - < 0.

4. Присвоєння кожному значенню показника, що попали в інтервал, визначений у п.3., бальної характеристики. Найбільший бал повинний відповідати самому сприятливому інтервалу, найменший бал - самому критичному інтервалу.

5. Визначення мінімального і максимального значення бальної шкали в межах використовуваної групи показників.

Для нашого приклада шкала значень буде виглядати в такий спосіб:

Коефіцієнти рівня ВПП А - 10 балів; Коефіцієнти рівня ВПП Б - 6 балів;

Коефіцієнти рівня ВПП В - 2 бали.

Максимальне значення шкали - 30 балів (10*3), де 10 - максимальний бал по розрахованих коефіцієнтах кожної структурної групи; 3 - кількість показників, що характеризують кожну зі складових ВПП.

Мінімальне значення шкали - 6 балів (2*3), де 2 - мінімальний бал по розрахованих коефіцієнтах кожної структурної групи; 3 - кількість показників, що характеризують кожну зі складових ВПП.

6. Присвоєння інтервалам, визначеним у п.3, бальних значень. Рекомендується проводити дану градацію, використовуючи метод експертної оцінки.

Наприклад, підприємство можна віднести в розряд з високим рівнем виробничого потенціалу при наступних значеннях коефіцієнтів, що розраховуються:

- усі три коефіцієнти - коефіцієнти рівня ВПП А;

- два коефіцієнти - коефіцієнти рівня ВПП А, один коефіцієнт - коефіцієнт рівня ВПП Б.

Підприємство можна віднести в розряд із середнім рівнем виробничого потенціалу при наступних значеннях коефіцієнтів, що розраховуються:

- два коефіцієнти - коефіцієнти рівня ВПП А, один коефіцієнт - коефіцієнт рівня ВПП В;

- один коефіцієнт - коефіцієнт рівня ВПП А, один коефіцієнт - коефіцієнт рівня ВПП Б, один коефіцієнт - коефіцієнт рівня ВПП В;

- два коефіцієнти - коефіцієнти рівня ВПП Б, один коефіцієнт - коефіцієнт рівня ВПП А;

- усі три коефіцієнти - коефіцієнти рівня ВПП Б;

- два коефіцієнти - коефіцієнти рівня ВПП Б, один коефіцієнт - коефіцієнт рівня ВПП В.

Підприємство можна віднести в розряд з низьким рівнем виробничого потенціалу при наступних значеннях коефіцієнтів, що розраховуються:

- два коефіцієнти - коефіцієнти рівня ВПП В, один коефіцієнт - коефіцієнт рівня ВПП А;

- два коефіцієнти - коефіцієнти рівня ВПП В, один коефіцієнт - коефіцієнт рівня ВПП Б;

- усі три коефіцієнти - коефіцієнти рівня ВПП В.

На основі даних міркувань були визначені граничні значення бальної шкали:

Загальний Рівень ВПП А - 26 - 30 балів;

Загальний Рівень ВПП Б - 14 - 22 бала;

Загальний Рівень ВПП В - 6 - 14 балів.

7. Визначення експертним шляхом значимості кожної складової в залежності від регіональної чи галузевої приналежності підприємства з метою визначення підсумкового рівня ВПП суб'єкта, що хазяює.

Вартісна оцінка потенціалу підприємства проводиться за розрахунком складових елементів потенціалу підприємства [7].

1. Фондовий потенціал (ФП) визначається за формулою :

,

де Ф -середньорічна вартість основних виробничих фондів;

Ен - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень.

2. Потенціал оборотних фондів (ОП) визначається як :

,

де М - річний обсяг матеріалів;

Км - коефіцієнт витягу продукції із ресурсної маси, який

визначається відношенням вартості матеріальних ресурсів,

використаних на виробництво продукції, до загальної вартості

матеріальних ресурсів, спожитих підприємством.

3. Потенціал нематеріальних активів (НП) розраховується як :

,

де НМА, Нзем - експертна оцінка вартості нематеріальних активів

та вартості землі, яка вираховується згідно з методикою,

прийнятою на державному рівні;

4. При розрахунку потенціалу технологічного персоналу спочатку проводиться оцінка живої праці (тобто на одного середньоспискового працівника) встановленням його фондового аналога у вартісному обчисленні за формулою :

,

де А - оцінка одиниці живої праці;

Пп - продуктивність праці одного працівника;

Ф0 - збільшення фондоозброєності праці одного працівника у

базовому періоді;

Пп - збільшення продуктивності праці одного працівника у базовому періоді;

Величина потенціалу технологічного персоналу (ПТП) буде визначатися формулою :

,

де Ч - середньорічна чисельність ПВП;

Нт - коефіцієнт реалізації потенціалу технологічного персоналу, що приймається на рівні нормативу ефективності капітальних вкладень;

5. Розмір виробничого потенціалу (ВП) вираховується як сума його складових частей:

ВП=ФП+ОП+НП+ПТП

6. Управлінський (УП), інноваційний (ІП)Ю фінансовий (ФінП), маркетинговий (МП), науково-технічний (НТП), інформаційний (Пінф), інфраструктурний (Пінфраст) потенціалу та потенціал ОСУ(ПОСУ) визначаються часткою витрат на їх формування, яка припадає на рік, що обирається до аналізу.

7. Загальний обсяг потенціалу підприємства (ПП) - це інтегральний показник :

ПП = ВП+ІП+ФінП+УП+МП+НТП+ПОСУ+Пінф+Пінфрастр

3. Оцінка потенціалу підприємства графоаналітичним методом “Квадрат потенціалу”

Графоаналітичний метод - це комплексний метод оцінки потенціалу підприємства. Він враховує 4 структурних елементи потенціалу: виробництво, маркетинг, організаційну структуру й менеджмент та фінанси [8].

Етапи оцінки.

1.Будується матриця а_іj

i-показники

j-підприємства

2. Показники групуються в 4 групи:

а) виробництво

б) маркетинг

в) організаційна структура і менеджмент

г) фінанси

3. Визначається вагомість показників. Сума вагомостей по кожній групі = 1

4. Визначення еталонних значень показників. Еталонні значення показників як правіло дорівнюють середньогалузевим показникам, можуть вибиратися по показникам найкращого підприємства, можуть бути бажані значення показників.

1. Розрахунок довжини вектора для к-ї групи

(3.1)

де к -1,4 кількість груп

П_і - показник по аналізуємому підприємству

П_іе -значення показника еталоного підприємства

q_і - вагомість показника

n - кількість показників групи

2. Побудова графіку квадрат-потенціал

3. За формою квадрата робляться висновки:

а) за розмірами квадрату

- якщо довжина вектору >70 - підпріємство має крупний потенціал

- якщо довжина вектору =30-70 - підприємство має середній потенціал

- якщо довжина вектору <30 - підприємство має малий потенціал

б) за типом квадрату потенціалу

- якщо довжина вектора В₁=В₂=В₃=В₄- підпріємство має збалансований потенціал (форма графічної фігури близька до квадрату);

- якщо довжина векторів В1- В4 сильно різниться - підприємство має незбалансований потенціал (форма графічної фігури є неправильним чотирикутником);

4. Розробляються заходи щодо покращення слабкого з векторів В1 - В4.

3.1 Розрахунок довжини векторів потенціалу підприємства вар.№4

В табл. 3.1 наведені результати розрахунку векторів В1 - В4 по вихідним даним варіанту № 4 та алгоритму формули (3.1), виконані в “електронних таблицях” Excel-2003.

Таблиця 3.1

Розрахунок векторів потенціалу підприємства варіант № 4

3.2 Графічне зображення “квадрату потенціалу” підприємства вар. №4

На рис.3.1 наведене графічне зображення “квадрату потенціалу” підприємства №4 та “квадрату потенціалу” еталона, у якого всі вектори дорівнюють 100%.



Рис.3.1. - Графічне зображення “квадрату потенціалу” підприємства варіант №4

3.3 Тип форми “квадрату потенціалу” підприємства вар.№4

Аналіз графічних фігур, наведених на рис.3.1 показує, що підприємство варіант № 4 повекторно може бути охарактеризоване як:

а) Вектор В1 (виробництво) = 82,9%, тобто вище 70% , відповідно підприємство знаходиться в діапазоні високого (крупного) відносного рівня виробничого потенціалу;

б) Вектор В2 (організація та менеджмент) = 84,8%, тобто в діапазоні вище 70% - підприємство має високий (крупний) відносний рівень організаційної структури та менеджменту;

в) Вектор В3 (маркетинг) = 93,88%, тобто в діапазоні вище 70% - підприємство має високий (крупний) відносний рівень маркетингу;

б) Вектор В4 (фінанси) = 95,25%, тобто в діапазоні вище 70% - підприємство має високий (крупний) відносний рівень забезпечення фінансами та фінансової стійкості;

Тип форми “квадрату потенціалу” підприємства варіант №4:

- має суттєве відхилення від класичного квадрату (еталон) в сегменті вектору В1, тобто потенціал підприємства - незбалансований, а самий слабкий вектор - виробництво.

- має суттєве відхилення від класичного квадрату (еталон) в сегменті вектору В2, тобто організаційна структура та менеджмент підприємства - незбалансований, а вектор - менеджмент також, як і виробництво - слабкий.

3.4 Характеристика зв'язку типу форми “квадрату потенціалу” підприємства вар.№4 та стадії життєвого циклу підприємства

Спільний аналіз показників табл.3.1 та форми “квадрату потенціалу” підприємства №4 (рис.3.1) свідчить:

1) підприємство має в достатності фінанси та має стійкі фінансові показники ліквідності та автономії;

2) підприємство має високий рівень маркетингу своєї продукції.

3) на цьому фоні підприємство має невисокий рівень оргструктури та менеджменту та має недостатній рівень виробничого потенціалу.

Відносно еталону у підприємства варіант № 4 відмічається:

а) рівень фондовіддачі основних фондів становить 73,3 % від еталонного по галузі, тобто основні фонди використовуються неефективно;

б) рівень витрат на одиницю продукції становить 116,7 % від еталонного по галузі, тобто використовується неефективна технологія мінімізації витрат на випуск продукції у порівнянні з еталонною;

в) підприємство має запас потужностей менший на 54%, ніж еталонна потужність підприємств галузі;

г) фактична загрузка потужностей становить 85% при еталонній загрузці потужностей 67%, тобто у підприємства мало резервів для нарощування обсягів випуску продукції.

д) при здійсненні випуску продукції на рівні 60% від еталону підприємство варіант №4 отримало всього 116,7% доходу відносно рівня еталону, тобто продукція підприємства є високодоходною.

Таким чином, по наявному переліку даних про потенціал підприємства варіант № 4 - ймовірніше, що воно знаходиться на етапі життєвого циклу - розвиток виробництва високорентабельної продукції з нарощуванням потужностей випуску до фізично можливих. Для більш ймовірного аналізу необхідна динаміка змін потенціалу за останні 3 роки

3.5 Заходи щодо розвитку оптимального потенціалу підприємства вар.№4

Оскільки у підприємства варіант №4 є значний фінансовий потенціал - тобто вектор В4 дорівнює 95,25% доцільним є інвестування отриманого прибутку від виробництва високорентабельної продукції для модернізації основних засобів:

- підняття потужності підприємства;

- впровадження нових основних засобів та технологій, що підвищить фондовіддачу та зниження витрат на одиницю продукції.

ВИСНОВКИ

Дослідження потенціалу підприємства варіант №4 методом “квадрату потенціалу” показало, що:

1) підприємство має в достатності фінанси та має стійкі фінансові показники ліквідності та автономії;

2) підприємство має високий рівень маркетингу своєї продукції.

3) на цьому фоні підприємство має невисокий рівень оргструктури та менеджменту та має недостатній рівень виробничого потенціалу.

Відносно еталону у підприємства варіант № 4 відмічається:

а) рівень фондовіддачі основних фондів становить 73,3 % від еталонного по галузі, тобто основні фонди використовуються неефективно;

б) рівень витрат на одиницю продукції становить 116,7 % від еталонного по галузі, тобто використовується неефективна технологія мінімізації витрат на випуск продукції у порівнянні з еталонною;

в) підприємство має запас потужностей менший на 54%, ніж еталонна потужність підприємств галузі;

г) фактична загрузка потужностей становить 85% при еталонній загрузці потужностей 67%, тобто у підприємства мало резервів для нарощування обсягів випуску продукції.

д) при здійсненні випуску продукції на рівні 60% від еталону підприємство варіант №4 отримало всього 116,7% доходу відносно рівня еталону, тобто продукція підприємства є високодоходною.

Таким чином, по наявному переліку даних про потенціал підприємства варіант № 4 - ймовірніше, що воно знаходиться на етапі життєвого циклу - розвиток виробництва високорентабельної продукції з нарощуванням потужностей випуску до фізично можливих.

Оскільки у підприємства варіант №4 є значний фінансовий потенціал - тобто вектор В4 дорівнює 95,25% доцільним є інвестування отриманого прибутку від виробництва високорентабельної продукції для модернізації основних засобів:

- підняття потужності підприємства;

- впровадження нових основних засобів та технологій, що підвищить фондовіддачу та зниження витрат на одиницю продукції.

4. Задача 4

На початок року вартість основних фондів становила 890 тис. грн. У травні було придбано основні фонди на суму 210 тис. грн., у листопаді - 38 тис. грн. У квітні з балансу підприємства вибули основні фонди вартістю 46 тис. грн., а у серпні - 52 тис. грн. середньорічні обігові кошти 50000 грн., заробітна плата виробничого персоналу 35000 грн., відрахування на соціальні заходи 1200 грн. Знайти загальний потенціал за Проскуріним.

Рішення:

Згідно спрощеному погляду Проскуріна С.В. на визначення вартості виробничого потенціалу підприємства [4] - загальна вартість потенціалу може бути розрахована як:

Пз = Фо+Фоб+ЗПн+ Всх, (4. 1)

де Пз - величина виробничого потенціалу;

Фо - середньорічні основні виробничі фонди;

Фоб - середньорічні обігові кошти;

Зпн - заробітна плата промислово - виробничого персоналу підприємств;

Всх - відрахування на соцстрахування.

Таким чином, С.Проскурін, беручи до уваги тільки найсуттєвіші моменти, залишив поза увагою структурні зміни в основних виробничих фондах, рівень виробничих запасів підприємства, кваліфікаційний рівень працівників підприємств.

Величина середньорічних основних виробничих фондів, згідно вихідним умовам задачі по вибуттю та придбанню основних фондів, розраховується за формулою по відновлювальній вартості (початковій без врахування амортизації) [6] :



де - ОФн - відновлювальна вартість основних фондів на початок року;

ОФввед (і) - відновлювальна вартість порції введених основних фондів у місяці введення Мввед(і) з початку року;

i = 1,...,n - кількість введень порцій ОФ на протязі року;

ОФвивед (j) - відновлювальна вартість порції виведених основних фондів у місяці виведення Мвивед(j) з початку року;

j = 1,...,m - кількість виведень порцій ОФ на протязі року;

Згідно з вихідними даними середньорічна вартість основних фондів дорівнює :

Відповідно, вартість загального потенціалу підприємства по Проскуріну розраховується як:

Пз = 967 666,7 грн.+50 000 грн.+35 000 грн.+ 1 200 грн. = 1 053 866,7 грн.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Авдеенко В.Н., Котлов В.А. Производственный потенциал промышленного предприятия. - М., 1999. - 255с.

2. В.А. Верба, О.М. Гребешкова Проблеми ідентифікації компетенцій підприємства // Київський національний економічний університет, 2004,

3. Попов Е.В. Рыночный потенциал предприятия, М, «Экономика»,2002 - 559с.

4. Проскурін С.В. Маркетинг військово - технічної продукції і розвиток експортного потенціалу України. - К.: Грот,1999. - 88 с.

5. Ревуцкий Л.Д. Потенциал и стоимость предприятия. - М.: Перспектива, 1997. - 124 с.

6. Статистика підприємництва : навч.посібник / під редакцією Вашківа П.Г. - К.: „Слобожанщина”, 1999. - 436 с.

7. Сосненко Л.С. Анализ экономического потенциала действующего предприятия. - М.: Экономическая литература, 2004. - 304 с.

8. Федонін О.С., Рєпіна І.М., Олексюк О.Т. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 316 с.

Размещено на Allbest.ru