Економічна сутність та форми інвестицій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економічна сутність та форми інвестицій

1.Економічна сутність та форми інвестицій

Термін "інвестиція" походить від латинського invest, що означає "вкладати". Нині інвестиції -- це вкладання капіталу з метою подальшого його нарощування. Приріст капіталу в результаті його інвестування є компенсацією за ризик втрат від інфляції та неодержання процентів від банківських вкладень капіталу.

Джерелом приросту капіталу, основним мотивом інвестування є одержуваний прибуток. Обидва процеси -- вкладання капіталу і одержання прибутку -- відбуваються в певному поточному часі, а саме: можна поступово вкладати капітал, а потім одержувати прибуток; паралельно вкладати капітал й одержувати прибуток; вкладати капітал з інтервалами, а через певний час одержати прибуток. У першому випадку прибуток буде одержано після завершення інвестування в повному обсязі; у другому випадку прибуток можливий за умови повного завершення процесу інвестування; у третьому випадку між періодом інвестування та одержанням прибутку минає певний час, що залежить від форми інвестування та особливостей інвестиційного проекту.

Відповідно до закону України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.1991р., під інвестиціями розуміються усі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток, або досягається соціальний ефект.

Проте метою інвестицій є не тільки створення прибутку або досягнення соціального ефекту, а й інші форми забезпечення розвитку і підвищення ринкової вартості підприємства, що знаходить своє відображення у зростанні суми вкладеного капіталу. Цю мету інвестування підкреслюють як головну найбільш відомі зарубіжні економісти. Так, у монографії “Інвестиції” У. Шарп разом з іншими американськими вченими визначає: “У найбільш широкому розумінні термін “інвестувати” означає розстатися з грошима сьогодні з тим, щоб отримати більшу суму їх у майбутньому”. Аналогічне визначення цього терміна подається в монографії “Основи інвестування”, підготовленій американськими економістами Л. Гітманом та М. Джонком: “...інвестиція -- це спосіб розміщення капіталу, який має забезпечити збереження або зростання суми капіталу”. Ця мета інвестицій підкреслюється й у визначеннях українських економістів у працях з цього питання -- в монографіях І. Бланка “Інвестиційний менеджмент”, А.Мертенса “Інвестиції”, В. Шевчука і П. Рогожина “Основи інвестиційної діяльності” та інших.

Інвестиції в широкому розумінні можна визначити як витрати ресурсів, що здійснюються з метою одержання в майбутньому користі або прибутку. У такому розрізі рішення про вкладання інвестицій відрізняються від рішень, спрямованих на споживання, для яких характерним є те, що витрати ресурсів спрямовані на одержання тільки негайної корисності.

Розрізняють інвестиції валові та чисті.

Валові інвестиції -- це загальний обсяг інвестування за певний період, що спрямоване на нове будівництво, придбання засобів виробництва та приріст товарно-матеріальних засобів.

Чисті інвестиції -- це сума валових інвестицій без суми амортизаційних відрахувань у певному періоді.

Динаміка чистих інвестицій характеризує економічний розвиток підприємства, галузі, держави. Якщо сума чистих інвестицій від'ємна, тобто обсяг валових інвестицій менший від суми амортизаційних відрахувань, це свідчить про зменшення обсягу випуску продукції. Якщо сума чистих інвестицій дорівнює нулю, це означає відсутність економічного зростання, а якщо сума валових інвестицій перевищує суму амортизаційних відрахувань, то це означає, що економіка розвивається.

Залежно від протікання у часі процесів вкладення коштів і отримання прибутку від інвестицій виділяють три можливі форми:

v послідовне протікання процесів: прибуток може бути отримано одразу після вкладення інвестицій у повному обсязі;

v паралельне протікання процесів: прибуток може бути отриманий вже після введення першої черги об'єкта;

v інтервальне протікання процесів (як у випадку інвестицій у фондові інструменти).

Залежно від виду вкладених інвестиційних ресурсів інвестиції можуть здійснюватися у формі:

v грошових коштів та цільових банківських вкладів;

v рухомого та нерухомого майна;

v ноу-хау;

v майнових прав та ін.

За формою одержання доходу інвестиції можна класифікувати на такі, що приносять матеріальні вигоди (грошові доходи, зменшення ризику, вихід на нові ринки збуту) і такі, що забезпечують соціальні вигоди (підвищення престижу підприємства, поліпшення умов праці та стану навколишнього середовища).

З метою врахування, аналізу і планування інвестиції класифікуються за такими ознаками.

1. За об'єктами вкладень коштів виділяють реальні і фінансові інвестиції.

Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи -- як матеріальні, так і нематеріальні (іноді вкладення коштів у нематеріальні активи, пов'язані з науково-технічним прогресом, характеризуються як інноваційні інвестиції, або інновації).

Фінансові інвестиції -- це вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти (активи), серед яких найбільшу частку становлять вкладення коштів у цінні папери (акції, облігації).

2. За характером участі в інвестуванні виділяють прямі і непрямі інвестиції.

Під прямими інвестиціями розуміють особисту участь інвестора у виборі об'єктів інвестування і вкладенні коштів. Пряме інвестування здійснюють в основному підготовлені інвестори, що мають досить точну інформацію про об'єкт інвестування і добре ознайомлені з механізмом інвестування.

Непрямі інвестиції являють собою інвестування, що опосередковується іншими особами (інвестиційними або іншими фінансовими посередниками). Не всі інвестори мають достатню кваліфікацію для ефективного вибору об'єктів інвестування і наступного керування ними. У цьому випадку вони одержують цінні папери, що випускаються інвестиційними або іншими фінансовими посередниками (наприклад, інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів і інвестиційних компаній). Зібрані в такий спосіб інвестиційні кошти ці посередники розміщують на свій розсуд -- вибирають найефективніші об'єкти інвестування, беруть участь у керуванні ними, а отримані прибутки розподіляють потім серед своїх клієнтів.

3. За періодом інвестування розрізняють короткострокові і довгострокові інвестиції.

Короткострокові інвестиції -- це звичайно вкладення капіталу на період не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів тощо).

Під довгостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період понад один рік. Цей критерій застосовують у практиці обліку, але, як показує досвід, він потребує подальшої деталізації. Інвестиційні компанії довгострокові інвестиції деталізуються в такий спосіб: а) до 2 років; б) від 2 до 3 років; в) від 3 до 5 років; г) понад 5 років.

4. За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні, державні, іноземні і спільні.

Приватні інвестиції -- це вкладення коштів, здійснювані громадянами, а також підприємствами недержавних форм власності, насамперед -- колективної (правильніше було б назвати цю форму інвестицій “недержавними”, але в економічній теорії та практиці вживається термін “приватні”).

Під державними інвестиціями розуміють вкладення, здійснювані центральними і місцевими органами влади й управління за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами й установами за рахунок власних і позичкових коштів.

Іноземні інвестиції являють собою вкладення, здійснювані іноземними громадянами, юридичними особами і державами.

Під спільними інвестиціями розуміють вкладення, здійснювані суб'єктами даної країни й іноземних держав.

5. За регіональною ознакою виділяють інвестиції всередині країни і за кордоном.

Інвестиції всередині країни (внутрішні інвестиції) означають вкладення коштів в об'єкти інвестування, розміщені в територіальних межах даної країни.

Під інвестиціями за кордоном (зарубіжними інвестиціями) розуміють вкладення коштів в об'єкти інвестування, розміщені за межами території даної країни (до цих інвестицій відносять також придбання різноманітних фінансових інструментів інших країн -- акцій закордонних компаній, облігацій інших держав тощо).

Наведена класифікація інвестицій відбиває найістотніші їхні ознаки і за необхідності може бути розширена залежно від підприємницьких або дослідницьких цілей.

Суб'єктами інвестиційної діяльності є інвестори, замовники, виконавці робіт, користувачі об'єктів інвестиційної діяльності, а також постачальники, будь-які суб'єкти підприємницької і фінансової діяльності - банківські, страхові і посередницькі установи. Суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути фізичні та юридичні особи (в тому числі іноземні), а також державні та міжнародні організації. Відносини між суб'єктами інвестиційної діяльності здійснюють на підставі договорів. Основним суб'єктом інвестиційної діяльності є інвестор, який здійснює вкладення власних, позикових або залучених коштів у формі інвестицій.

Другим об'єктом інвестиційної діяльності є замовник. Замовниками можуть бути інвестори (уповноважені посередники), які здійснюють реалізацію інвестиційних проектів, і не втручаються у підприємницьку діяльність.

Підрядники - це фізичні та юридичні особи, які виконують роботи за договором підряду або державним контрактом, що укладається із замовниками.

Інвестиції здійснюють за такими напрямами:

· капітальне будівництво;

· інновації, в яких втілюється науково-технічна продукція та інтелектуальний потенціал;·фондовий ринок і акції, облігації, похідні інструменти.

капітал інвестиція емітент позика

2.Облігації (сутність, класифікація, характеристика інвестиційним якостей, показники ефективності)

Облігації (лат. obligatio -- забов`язання; англ. bond -- довгострокова, note -- короткострокова) -- це вид боргових цінних паперів, що служать цілям залучення грошових ресурсів для оновлення основного капіталу. Емітент (юридична особа, яка від свого імені випускає цінні папери) несе зобов'язання перед власниками облігацій щодо їх викупу в обумовлений термін та щодо виплати доходу. Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Облігація є одним з головних джерел фінансування дефіциту державного бюджету, для більшості розвинених країн. Облігація для корпорацій є важливим джерелом коштів, що запозичуються.

Облігація не дає її власникові права на участь в управлінні акціонерним товариством.

Облігації випускаються державними, орендними, колективними та іншими підприємствами.

Акціонерним товариством випускаються облігації на суму, що не перевищує 25% установчого капіталу. Умови випуску і контроль за їх випуском здійснює Міністерство фінансів України згідно з визначеними відповідними законодавчими актами, що діють на території України.

Сплата відсотків по облігаціях підприємств здійснюється щорічно.

За формою розпорядження облігації класифікуються на іменні, що свідчать про належність конкретному власнику, та на пред'явника, а за формою випуску -- на купонні, що мають купони, по яких виплачуються відсотки, та безкупонні.

За строком обігу облігації бувають:

1. короткострокові -- випускаються на строк до 1 року;

2. середньострокові -- випускаються на строк від 1 до 5 років;

3. довгострокові -- випускаються на строк понад 5 років;

4. вічні -- які не передбачають зобов'язань емітента щодо їх остаточного погашення.

За способом забезпечення облігації розділяються на заставні (забезпечуються активами емітента, тобто емітент погоджується заставити під борг своє майно, а власнику облігації надається право отримати заставлене майно у власність за несплати боргу) та беззаставні.

Заставні облігації можуть мати такі форми:

ь облігації під першу заставу -- претензії по яких задовольняються у першу чергу;

ь облігації під другу чи загальну заставу -- розміщуються, коли облігації під першу заставу вже обертаються; претензії по них задовольняються після розрахунків з власниками облігацій під першу заставу;

ь облігації під заставу цінних паперів -- забезпечуються не фізичними активами, а акціями чи борговими паперами, які за невиплати боргу переходять до власників цих облігацій;

ь гарантовані облігації -- виконання зобов'язань по них гарантується не емітентом, а іншою компанією.

Беззаставні облігації не забезпечені майном емітента. Вони виступають у вигляді прямих боргових зобов'язань, які не дають права власнику на майнові претензії до емітента. Причинами їх випуску можуть бути: відсутність фізичних активів для застави; фінансова могутність і висока репутація, які дозволяють брати в борг, не забезпечуючи зобов'язань майном, та деякі інші.

Класифікація облігацій

Форма розпорядження: Іменні, на пред'явника.

Форма випуску: Купонні, безкупонні.

Спосіб виплати доходу: Відсоткові, безвідсоткові, кумулятивні, з «плаваючим курсом», двохвалютні, з участю у доходах.

Вид погашення:

o з достроковим погашенням,

o з відкладеного фонду,

o з викупного фонду,

o з відшкодуванням,

o серійні,

o з розширенням строку заборгованості,

o зі звуженням строку заборгованості,

o невідкличні (ординарні).

За місцем обігу: внутрішні, міжнародні.

Облігації повинні мати такі реквізити:

a) найменування цінного паперу -- «облігація»;

b) фірмове найменування і місцезнаходження емітента;

c) фірмове найменування або ім'я покупця (для іменної облігації);

d) номінальна вартість облігації;

e) строки погашення;

f) розмір і строки виплати відсотків (для відсоткових облігацій);

g) місце і дату випуску;

h) серію і номер облігації;

i) підпис керівника емітента або іншої вповноваженої на те особи, печатку емітента.

Крім основної частини, до облігації може додаватися купонний листок на виплату відсотків. Він повинен містити такі основні дані:

порядковий номер; номер облігації; найменування емітента; рік виплати відсотків.

Держава виступає суб'єктом інвестиційної діяльності через свої інститути, господарські товариства (компанії) та корпорації, фінансово-кредитні установи, інших функціональних учасників. Держава бере участь в інвестиційному процесі як безпосередньо через державний сектор економіки, так і опосередковано, через свої інституції, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, Національний банк, Фонд держмайна. Державний антимонопольний комітет. В цілому державне інвестування охоплює ті галузі і виробництва, продукція яких має загальнонаціональний характер та які найближчим часом не підлягають приватизації: оборонна галузь, окремі об'єкти загальнодержавної інфраструктури (магістралі, термінали тощо).

Згідно із законодавством України індивідуальними суб'єктами інвестиційного ринку можуть бути фізичні особи -- як резиденти, так і нерезиденти (тобто ті, які проживають за межами України).

Суть оцінки вартості облігацій полягає у тому, що протягом періоду обігу облігації її власник має отримати таку саму суму, яку він вклав в облігацію, купуючи її. Проте сукупність платежів, які має отримати власник облігації, розтягнуто в часі, і відповідно всі майбутні платежі необхідно привести до теперішньої вартості (моменту, на який здійснюється оцінка) шляхом дисконтування.

Сума майбутніх грошових потоків за купонними облігаціями складається з процентів за фінансовим активом і ціни облігації на момент погашення. За оцінювання вартості купонної облігації враховуються такі показники: номінальна вартість, процентна ставка, строк до погашення, умови виплати процентів (періодичність виплат). Отже, поточна ринкова вартість купонної облігації за умови, що протягом строку обігу облігації здійснюються періодичні виплати процентів, а в кінці строку виплачується номінал, розраховується за формулою:

Робл. = ?^t_i=1 С / (1 + r)ⁱ + N / (1 + r)ⁿ

де

Робл. - поточна вартість облігації з періодичною виплатою процентів;

C - річні купонні виплати;

N - номінальна вартість облігації;

r - ринкова процентна ставка в п-ому періоді (дохідність в альтернативному секторі);

t - кількість періодів, протягом яких здійснюється купонна виплата.

Ця формула є базовою математичною моделлю оцінки грошової вартості процентних облігацій.

У разі виплати суми купону за облігаціями частіше одного разу на рік дану формулу можна трансформувати у наступну:

Робл. = ?^t*к_i=1 С /к / (1 + r/к)ⁱ + N / (1 + r/к)^n*к,

де

к - періодичність виплати процентів протягом року.

У разі виплати всієї суми процентів під час погашення облігації формула модифікується у формулу:

Робл.к = N + Ck / (1 + r)ⁿ,

Ск - сума процентів за облігацією, яку буде нараховано під час її погашення за відповідною ставкою.

Для облігацій з нульовим купоном (дисконтних) поточна ринкова вартість визначається за формулою

Робл.д. = N / (1+r)ⁿ,

де

n - кількість років, через які буде погашено облігацію.

Якщо строк обігу дисконтних облігацій менший одного року, поточна ринкова вартість облігації визначається за формулою:

Робл.д. = N / (1 + r*Т/365),

де

Т - кількість днів до погашення облігації.

За безстроковими облігаціями передбачено невизначено тривалий період виплати доходів (купону). У разі фіксованого розміру купону протягом усього строку дії облігації поточна ринкова вартість розраховується за формулою:

Робл.б. = C / r

і фактично являє собою суму членів нескінченно спадної геометричної прогресії.

Для оцінки ефективності вкладень в облігації використовують такі показники: купонна, поточна і повна дохідність.

1. Купонна ставка (Дс) - встановлюється у разі емісії облігації, визначається відносно номіналу і показує, який процент доходу нараховується щорічно власникові облігації. Купонна ставка визначається за формулою:

Дс = С / N * 100%,

де

С - річний купонний дохід, грош.од.

Як правило цей показник не розраховується, а встановлюється згідно з умовами випуску.

2. Поточна дохідність - визначає процент доходу, який щорічно отримує власник облігації на інвестований капітал. Розраховується як процентне співвідношення між річним купонним доходом від облігації і тією ціною, за якою інвестор її придбав.

Слід розрізняти дохідність, яка наводиться у біржових зведеннях, і дохідність для певного інвестора: у першому випадку у знаменнику стоїть поточна вартість цінного паперу, в другому - використовується ціна, за якою інвестор купив облігацію. Отже, поточна дохідність може бути визначена за формулою:

Дп. = С / Робл. * 100%,

де

Робл. - поточна вартість облігації (ціна, за якою інвестор придбав облігацію).

3. Дохідність до дати погашення (повна, кінцева дохідність облігації) -характеризує не тільки поточний дохід за облігацією, а й виграш (збиток), який отримав інвестор, погашаючи облігацію за ціною, вищою або нижчою ціни купівлі. Повна дохідність розраховується за формулою:

Дк. = ((Р₁ - Р₀) / n + С) / Р₀ * 100%

де

Р1 - вартість реалізації (номінал) облігації;

Ро - ціна купівлі (поточна вартість на момент оцінки);

п - кількість років обігу облігації.

На ринку також розміщуються короткострокові дисконтні облігації (строк обігу менше одного року). У такому разі очікувану дохідність можна розрахувати за формулою:

Дд.к. = N - Ркуп. / Ркуп. * 365/Т

Як вже зазначалося за розрахунку поточної ринкової вартості облігації, на ринку розміщуються й безстрокові облігації, за якими виплачується фіксований купон протягом строку обігу фінансового активу. В такому разі модель розрахунку очікуваної поточної доходності може мати вигляд:

Добл.б. = С / Робл.

де

Робл. - ціна, за якою облігація реалізується на ринку.

ЗАДАЧІ

ВАРІАНТ 5

1. Обчислити майбутню вартість вкладу через 18 місяців за складними процентами, якщо початкова вартість вкладу 2500 грн.. відсоткова ставка -13% у квартал.

S =

S - майбутня вартість

P - початковий вклад

I - відсоткова ставка нарахувань

N - кількість кварталів

2. Обчислити теперішню вартість ануїтету за 10 років, якщо сума ануїтетного платежу 600грн., річна відсоткова ставка - 25%.

Ра ==2142,3 грн

Ра - теперішня вартість ануетету

3. Обчислити теперішню вартість вкладу за складними відсотками, якщо кінцева вартість вкладу через 4 років 8000грн., річна відсоткова ставка - 20%, темп інфляції - 10%. Знайти реальну відсоткову ставку та інфляційну премію.

Дано:

t = 4 років Р=

S = 8000 грн Ic = I + a + I * a

І = 20 % Ic - інфляційна премія

а = 10 % Ic=0.20+0.1+0.20 * 0.1=0.32

Р - ? P= грн

Ip= (9.1%) - реальна відсоткова ставка

Відповідь: P=2635,1 грн Ic=0.32 Ip= 9.1%

4. Обчислити майбутню вартість ануїтету через 9 років, якщо сума ануїтетного платежу 100грн., річна відсоткова ставка - 22%, темп інфляції - 9%,

Дано:

t=9 років Sa=A*Кн.*а

A=100 грн

І=22 % Sa - Майбутня вартість ануїтету

а=9 % Кн.= =27,6

Sa=100*27,66*1.09=3015 грн.

Sa - ?

5. Що Ви обираєте: 12000грн. Готівкою чи виплати по 2900грн, на протязі 5-ти років, річна відсоткова ставка - 18% з періодичністю виплат 3 рази на рік (обчислити для , цього варіанту ефективну відсоткову ставку),

Дано:

Г=12000 грн. S==30790 гр

А=2900

I=18% Ie==0.196 19.6% - ефективна відсоткова ставка

t=5 років по 3 рази

n=15

12000<30790 тож можна зробити висновок, що виплати є вигіднішою операцією.

Чи варто вкладати гроші в інвестиційний проект, який розрахований на 5 років і передбачає такі грошові потоки: с(0)=-5000грн., с(1)=3000грн., с(2)=1000грн., с(3)=250грн., с(4)=850грн., с(5)=900грн., альтернативна відсоткова ставка - 14% річних.

S=-C(0)+

S=-5000+= -460 грн.

Висновок: даний проект є збитковим га 460 грн., а тому вкладати в нього кошти не варто.

7. Оцінити значення внутрішньої норми дохідності інвестиції об'ємом 10000грн., що генерує грошові потоки по 2100грн. на протязі 7-ми років.

Дано: Кд= = 4,762

?ГП=10000 грн

ГП=2100 грн Кд==4,66

T=7 років

Iд-?

Звідси Х=0,077 Iд=Х*100=7,7%

Відповідь: значення внутрішньої норми дохідності Інвестиції дорівнює 7,7%.

8. Розглядаються чотири чисто дисконтні облігації з термінами погашення один, два. . три та чотири роки і цінами $920, $905, $895. $890 відповідно, номінальна вартість кожної облігації $1000. Використовуючи дану інформацію, визначити річну, дворічну, трирічну та чотирирічну спот-ставки; обчислити форвардні ставки через рік, два, три роки. Який вигляд матиме крива доходності?

Дано:

Ц1=$920

Ц2=$905

Ц3=$895

Ц4=$890

НВ=$1000

Спот-ставки: S1,S2,S3,S4

Форвардні ставки: F1,F2,F3-?

Спот-ставки:

S=

S1=(1000/920)-1=0.087 (8,7%)

S2=(1000/905)-1=0.105 (10,5%)

S3=(1000/895)-1=0.117 (11,7%)

S4=(1000/890)-1=0.1236 (12,36 %)

Форвардні ставки:

Ft=

F1=12,3 %

F2=14,2 %

F3=15,4 %



9. Відомі: спот-ставка з(1)=20% та форвардні ставки т(1)=18,5%, т(2)=20%, Г(3}=23%. Обчислити дворічну, трирічну та чотирирічну спот-ставки. Який вигляд матиме крива доходності?

Дано: (1+S1)*(1+F1)=(1+S2)?

S1=20% (1+S2)=1.1925

F1=18,5% S2=19,25%

F2=20% (1+S2)?*(1+F2)=(1+S3)?

F3=23% S3=19,5 %

(1+S3)?*(1+F3)=

S2,S3,S4-? S4=20,36%

10. Інвестиційний портфель складається з акцій двох компаній, із сподіваними нормами доходності т(1)=75%, т(2)=80% і середньоквадратичними відхиленнями (ступенем ризику) ст(1)=6%, а (2)=3%. Обчислити сподівана норму дохідності та ступінь ризику портфеля, якщо частки акцій компаній у портфелі х(1)=^;25%, х(2)=75% відповідно.

Мр=Х1*Т1+Х2*Т2 - сподівана норма доходності портфеля

Мр=0,25*0,75+0,75*0,8=0,7875 (78,75%)

Ступінь ризику:

р=(0,06/0,75)*0,25+(0,03/0,8)*0,75 = 0,02+0,028125=0,048125 (4,812%)

Список літератури

1) Бланк И.А. "Инвестиционный менеджмент". - К., 1995-448с

2) Закон України "Про інвестиційну діяльність"

3) Татаренко Н. Теорія інвестицій. Навчальний посібник. К., КНЕУ, 2000-160с

4) Пересада А.А. Інвестування. Навч. Посібник. ТВ.паліт. - 2004. -250с

Размещено на Allbest.ru