1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Підприємство, як ланка народного господарства

1.1 Принципи та умови організації підприємницького бізнесу

1.2 Підприємство як організаційна структура бізнесу

1.3 Основні форми бізнесу та їх класифікація

1.4 Ідея та види діяльності

1.5 Припинення діяльності підприємств бізнесу

Розділ 2. Аналіз господарської діяльності ТОВ “Джерело”

2.1 Загальна характеристика підприємства

2.2 Аналіз структури балансу

2.3 Аналіз показників фінансової стійкості

Розділ 3. Шляхи вдосконалення аналізу фінансового стану підприємства.

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність теми полягає в тому, що підприємство - основна ланка бізнесу, тому що саме на підприємстві відбувається процес виробництва матеріальних благ та послуг, і воно виступає як самостійний господарський осередок, як організаційна структура підприємницького бізнесу

Мета роботи полягає в одержанні необхідної кількості інформативного матеріалу, який дасть змогу оцінити обєктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків та збитків, змін в структурі активів і пасивів, в розрахунках з дебіторами і кредиторами.

Обєктом дослідження вибране товариство з обмеженою відповідальністю “Джерело”, яке створене за рішенням Загальних зборів засновників в 2007 році.

Для досягнення поставленої мети було вирішено ряд задач:

- розглянуто теоретичні основи підприємництва та підприємства в бізнесі;

- аналіз господарської діяльності ТОВ “Джерело”;

- аналіз балансу та оцінка фінансової стійкості;

- розробка шляхів покращення діяльності підприємства в майбутньому.

Методи дослідження - теоретичний, описовий, аналітичний.

Джерелами інформації для написання роботи послужили такі документи: форма №1 “Баланс підприємства” за 2007, 2008, 2009 роки; форма №2 “Звіт про фінансові результати та їх використання” за 2007, 2008, 2009 роки;

Розділ 1. Підприємство, як ланка народного господарства

1.1 Принципи та умови організації підприємницького бізнесу

Організація бізнесу за своєю природою має процесуальний характер. Це відпрацювання, насамперед, правил формування підприємницьких структур, обов'язкових для всіх суб'єктів бізнесу. Ці правила (принципи) регулюються законодавчими актами відповідно до норм, прийнятих у суспільстві.

Джерелом законодавчих актів є відносини, які склалися у суспільстві, передусім - економічні. Юридичні акти закріплюють ці відносини, даючи простір для розвитку або гальмуючи їх.

Економічні відносини не існують поза формами їх прояву. Форми ж економічних відносин різноманітні, рухомі, мінливі. Вони не завжди знаходять відображення у законодавчих актах, які постійно відстають від економічного розвитку і тим самим стримують здійснення реформ, гальмуючи перехід до ринку.

Відносини бізнесу - одна з форм прояву економічних відносин, які почали розвиватися у нашій економіці.

Організаційний механізм здійснення підприємницького бізнесу в умовах переходу до ринкової економіки закладений у Господарський Кодекс України (ГКУ). Відповідно до нього підприємництво здійснюється на основі таких принципів:

- вільний вибір видів діяльності;

- залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;

- самостійне формування програм діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції;

- встановлення цін відповідно до законодавства;

- вільний найм працівників;

- залучення та використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;

- вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, встановлених законодавством;

- самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності;

- використання підприємцем частки валютної виручки, що йому належить, за власним розсудом [7, с.69].

Принципи організації бізнесу не можна абсолютизувати. Вони розвиваються, взаємодіють між собою і відображають відносини, що склалися у суспільстві на певний період.

Для розвитку підприємницької діяльності необхідні певні умови, які в основному можна звести до наступного: потреба створення законодавчої та нормативної баз; додержання конкурентного режиму господарювання; формування ринкової інфраструктури, стимулювання бізнесу. Потреба створення законодавчої бази продиктована потребою надати всім господарюючим суб'єктам гарантії для збереження їх власності, виключення можливості націоналізації, експропріації, створення для всіх учасників бізнесу однакових прав, повної економічної свободи, неприпустимості втручання органів державного управління в діяльність підприємницьких структур. Конкурентний режим господарювання передбачає вільне суперництво між учасниками бізнесу: за джерела сировини; вигідні умови вкладення капіталу; за більшу частину прибутку. Формування елементів ринкової інфраструктури відкриває можливість для бізнесмена брати участь у системі товарних і фондових бірж, користуватися послугами комерційних банків, підприємств оптової торгівлі; доступ до ресурсів, кредитів, інформації тощо. Стимулювання бізнесу передбачає заохочення та розвиток підприємництва, малого бізнесу, створення сприятливого економічного середовища (податкові пільги), прямі державні дотації, фінансування ризикових проектів інноваційного характеру та ін.

Принципи та умови організації бізнесу не залишаються незмінними. З розвитком суспільства розвиваються та змінюються відносини, створюються нові умови для вдосконалення і розвитку бізнесу. Усе це знаходить відображення у законодавчих актах [2, с.92]

Підприємці-бізнесмени мають право без обмеження приймати рішення і самостійно займатися будь-якою діяльністю, яка не суперечить чинному законодавству. Разом з тим законодавчими актами передбачено обмеження у підприємницькому бізнесі, зокрема, діяльність з виготовлення та реалізації наркотичних засобів і зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин може здійснюватися тільки державними підприємствами, а проведення ломбардних операцій - повним товариством. Тільки з дозволу (ліцензії) Кабінету Міністрів України можуть здійснюватися: пошук (розвідка) та експлуатація родовищ корисних копалин; виробництво, ремонт та реалізація спортивної, мисливської вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, а також холодної зброї; виготовлення та реалізація медикаментів і хімічних речовин; виготовлення пива та алкогольних напоїв, внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів і багажу повітряним, річковим, морським, залізничним та автомобільним транспортом; фрахтування морського торговельного флоту; виготовлення цінних паперів, грошових знаків і знаків поштової оплати; посередницька діяльність з приватизаційними паперами; надання послуг з охорони державної, колективної та приватної власності; монтаж, ремонт та профілактичне обслуговування охоронної сигналізації; видобування дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, збір, переробка твердих і рідкісних відходів виробництв, що містять дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, виконання авіаційно-хімічних робіт та аерофотозйомок; проектування, будівництво та експлуатація об'єктів атомної енергетики, а також надання послуг на обслуговування їх; аудиторська та страхова діяльність, виготовлення та реалізація ветеринарних медикаментів і препаратів та інші види діяльності, зазначені у ГКУ. Без спеціального дозволу не може здійснюватися медична, ветеринарна та юридична практика; потребує дозволу організація азартних ігор та інших ігорних закладів.

Здійснення обмежень у бізнесі не є прямою забороною. Ця акція передбачає відповідальність за справу, яку хоче організувати підприємець, і якщо у нього для цього є засоби виробництва, гроші та умови, що відповідають вимогам виробництва, то такий дозвіл він може отримати протягом ЗО днів з дня подання заяви. Відмова, як правило, дається у письмовому вигляді і в той самий строк. Спірні питання з приводу відмови у видачі ліцензії розглядаються арбітражним судом [4, с.106].

1.2 Підприємство як організаційна структура бізнесу

Підприємницький бізнес є не що інше як організація власного підприємства (фірми) і, залежно від виду діяльності, воно може бути промисловим підприємством, адвокатською конторою, консалтинговою фірмою, фермерським господарством, банком, видавництвом, торговельною точкою, акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю тощо.

Відповідно до форм власності, встановлених ГКУ, і організаційної структури розрізняють підприємства:

- індивідуальне - на особистій власності фізичної особи та виключно його праці;

- сімейне - на власності та праці громадян - членів однієї сім'ї, що проживають разом і ведуть спільно своє господарство;

- приватне - на власності окремого громадянина, з правом найму робочої сили;

- колективне - на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, суспільної та релігійної організації;

- державне комунальне - на власності адміністративно-територіальних одиниць;

- державне - на загальнодержавній (республіканській) власності;

- спільне - на базі об'єднання майна різних власників (мішана форма власності);

- орендне - на орендних відносинах, що передбачають передачу в оренду і повне господарське володіння колективу засобів виробництва та іншого майна, що залишається власністю орендодавця [21, с.68].

Підприємницькі структури розподіляють за такими ознаками:

- економічним призначенням - на виробництво засобів виробництва; предметів споживання; продукції воєнно-промислового комплексу (ВПК); виробництво ідей та послуг, духовне виробництво;

- масштабами виробництва - індивідуальні, серійні, масові;

- рівнем спеціалізації - спеціалізовані, універсальні, мішані;

- кількістю персоналу - малі, середні, великі;

- галузями виробництва - промислові, будівельні, сільські, громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування та ін.;

- сферами виробництва - виробничі, невиробничі;

- новими формами господарювання - фірми, контори, бюро, агентства, біржі, групи, фонди, кооперативи, товариства, банки, шопи [21, с.74].

Підприємство - основна ланка бізнесу, тому що саме на підприємстві відбувається процес виробництва матеріальних благ та послуг, і воно виступає як самостійний господарський осередок, як організаційна структура підприємницького бізнесу.

Набувши господарської самостійності та вивільнившись від відомчої опіки, багато підприємств, включившись у підприємницьку діяльність, почали змінювати свій статус та форми функціонування. Так почали формуватись нові структури підприємницького бізнесу. Ряд підприємств перетворились у фірми, компанії, товариства, акціонерні товариства і залишаються основною ланкою бізнесу. ГКУ створює однакові правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності та організаційної форми підприємства

Як особлива форма підприємницької діяльності розглядаються об'єднання підприємств. До них відносять:

- асоціації - договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу та комерційну діяльність будь-кого з її учасників;

- корпорації - договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;

- концерни - статутні об'єднання підприємств промисловості, транспорту, банків, торгівлі, наукових організацій на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців;

- консорціуми - тимчасові, статутні об'єднання промислового та банківського капіталу для досягнення загальної мети;

- виробничі об'єднання - єдиний виробничо-господарський комплекс, до складу якого входять підприємства, конструкторські бюро, технологічні організації та ін..;

- науково-виробничі об'єднання (НВО) - об'єднання різних господарських одиниць, але основною є сильна, науково-дослідна, проектно-конструкторська або технологічна організація. НВО покликане забезпечити органічну єдність елементів циклу „наука - створення експериментального зразка - впровадження у виробництво"

- об'єднання - за галузевими, територіальними та іншими принципами. Усі об'єднання є юридичними особами, мають самостійний баланс, розрахункові рахунки, печатку зі своєю назвою та інші реквізити [12, с.39].

1.3 Основні форми бізнесу та їх класифікація

Різноманітність форм власності зумовила різноманітність форм ведення господарства, тобто кожній формі власності відповідає певна організаційна форма господарства Організаційно-правові форми (види) підприємницьких структур закріплено у Законі України „Про підприємства в Україні". Проте організаційно-правові форми підприємницьких структур і форми підприємницької діяльності (бізнесу) - це не одне і те саме. Наприклад, організаційно-правова форма підприємницького бізнесу - фірма, а форма його підприємницької діяльності (бізнесу) - акціонерне товариство або організаційно-правова форма - спільне підприємство, а форма його підприємницької діяльності - товариство з обмеженою відповідальністю. Розглянемо поняття „форми організації" і „форми функціонування".

Форми організації виступають як зовнішні. Вони мають певну самостійність, але приховують зміст, спотворюють його.

Форми функціонування - змістовні процеси, приховані в глибинах економічного розвитку і на поверхні проявляються у вигляді відображення і не завжди дзеркального.

Форми бізнесу рухомі, вони взаємопов'язані та взаємодіють між собою; переходячи з одного стану в інший, тобто змінюють форму функціонування на організаційно-правову форму і навпаки. Так, організаційно-правова форма такого підприємства - командитне товариство, форма його підприємницької діяльності (бізнесу) - спільне підприємство. Можливе й поєднання організаційно-правової форми підприємства з формою підприємницької діяльності (бізнесу). Наприклад, організаційно-правова форма підприємства і форма його функціонування - акціонерне товариство.

Спосіб ведення господарства являє собою єдність організаційно-правових і господарських відносин, що виявляються в формах організації та функціонування, тому форми бізнесу в конкретній практиці сприймаються як цілісні. Тому не можна вибрати форму організації підприємства, не визначивши форму його функціонування [3, с.74].

Вибір статусу підприємства та форми його функціонування - це єдиний процес, який не повинен залежати від розпорядження уряду або чиновника, що його представляє.

Вибір форми бізнесу залежить від особистих пристрастей та смаків, визначається об'єктивними умовами - сферою діяльності, наявністю коштів, прихильністю до тих чи інших форм підприємств і здійснюється за такими принципами:

- рівність усіх форм здійснення певної господарської діяльності без надання привілеїв будь-якій з них;

- економічна діяльність і свобода вибору форм бізнесу;

- можливості взаємопереходу одних форм в інші та утворення симбіозу з придбанням нових якостей і втратою деяких попередніх характеристик;

- взаємообумовленість і взаємодоповнюваність форм, їх єдність у створенні мішаної економіки;

- деідеологізація, що виявляється у відмові від упереджень, застарілих стереотипів щодо доцільності окремих форм;

- невтручання держави в природний процес розвитку і поширення різних форм бізнесу.

Проте, для того щоб зробити правильний вибір, потрібно знати, з чого можна вибирати. Спробуємо розібратися в цьому.

В усіх країнах з ринковою економікою існує велика різноманітність підприємницьких структур або, як їх ще прийнято називати, підприємницьких фірм, класифікація яких здійснюється за якісними і кількісними параметрами [8, с.95].

Основним якісним параметром при такому розмежуванні є тип власності, на якому ґрунтується підприємство (фірма), наприклад приватна, спільна, державна Поряд з цим розмежування за якісними параметрами може здійснюватися за характером і змістом діяльності (виробничі, комерційні); за обсягом та асортиментом випущеної продукції (масове, серійне, універсальне, спеціалізоване); за способом входження у різні міжфірмові спілки (асоціації, консорціуми, об'єднання); за способами та методами ведення конкуренції (лідери, претенденти, відомі, новачки) тощо.

Основними кількісними параметрами класифікації форм бізнесу є чисельність працівників і річний обіг капіталу.

Відповідно до першого критерію підприємницькі структури (фірми) поділяють на малі (до 200 чол.), середні (не більше як 500 чол.) і великі (понад 500 чол.). інший критерій віднесення підприємств до розряду малих - річний обіг капіталу - в Україні ще не визначений, хоча, наприклад, в Німеччині до малих підприємств відносять підприємства з річним оборотом не більше ніж 25 тис. марок; до середніх та великих - понад 25 тис. марок.

Кількісні параметри класифікації зумовлені якісними і насамперед типом власності. Наприклад, малі підприємства - це, як правило, або індивідуальні, приватні фірми, або невеликі колективні підприємства типу кооперативів або товариств. Середні та великі утворення - це товариства з обмеженою відповідальністю або акціонерні товариства.

Практика розвитку бізнесу в різних країнах виробила багато підходів до класифікації ферм бізнесу, але більшість дослідників та ділових людей дійшли висновку, що надмірне роздроблення форм бізнесу не виправдане, тому що, які б критерії класифікації не використовувалися, - все зводиться до одиничного або групового виробництва та володіння. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що основними формами бізнесу є індивідуальне та колективне підприємництво.

Особливість індивідуального підприємництва полягає в тому, що бізнесмен діє на свій страх і ризик, під повну особисту відповідальність. Індивідуальне підприємництво - це індивідуальне підприємство (фірма), основане на особистій власності та праці фізичної особи (індивідуальна трудова діяльність) або приватне підприємство (фірма) - як власність окремого громадянина з правом найму робочої сили. Різновид приватного підприємства - сімейне підприємство (фірма), основане на власності та праці членів однієї сім'ї, що проживають разом.

Особливість колективного підприємництва полягає в тому, що партнери - члени колективу несуть спільну відповідальність за справи фірми. Колективне підприємництво - це різноманітні форми колективної власності: акціонерка, муніципальна, мішана та ін. Воно виступає у вигляді різних підприємств, товариств, фірм, об'єднань [5, с.88].

1.4 Ідея та види діяльності

Створення власної справи - це завжди величезний ризик і подолання опору, що неминуче виникає при народженні нового. Створюючи власну справу, потрібно знати, що це не тільки можливість (за сприятливих умов) користуватися благами, які пророкує це починання, а й відповідальність за функціонування, розвиток, виживання її. Бізнесменом практично може бути будь-яка людина - інженер, економіст, технік, медпрацівник, продавець, винахідник, службовець, робітник, викладач, студент, домогосподарка, пенсіонер, школяр. Треба тільки визначити власні підприємницькі здібності та імовірні можливості стати бізнесменом. Але залишитися бізнесменом зуміють лише ті, хто нестандартно мислить, має силу волі, цілеспрямованість, велику працездатність, націленість на пошук нового, тобто ті, які у підприємницькій діяльності вбачають зміст усього свого життя.

Відкрити власну справу, організувати своє підприємство нелегко. Кожне таке рішення приймається виходячи із конкретної ситуації і тому воно унікальне, але все ж в усіх подібних рішеннях є дещо спільне - вони передбачають відмову від способу життя, що склався, ні1 користь створення власної справи.

Рішення зайнятися бізнесом включає в себе такі моменти:

- бажання створення власної справи, щоб стати господарем, небажання працювати на когось;

- відмова від попередньої кар'єри і готовність змінити свій спосіб життя;

- переконаність у тому, що власна справа - заняття престижне і достойне;

- можливість створення власної справи (наявність коштів, умов);

- упевненість у реальності створення такої справи за умови існування необхідних зовнішніх і внутрішніх передумов [16, с.74].

Вихідною точкою, з якої починається власна справа, є ідея, закладена в її основу. Це може бути ідея нового продукту, який вироблятиме підприємство, що створюється; послуги, які воно надаватиме населенню; механізм організації та управління виробництвом тощо. Така ідея може бути як власною (оригінальною, вперше народженою) і в цьому випадку підприємство створюється для її реалізації, так і запозиченою. В практиці бізнесу ідея виступає початковою точкою підприємницької діяльності.

Джерел нових ідей безліч: це публікації офіційних органів влади, вчених, думка бізнесменів, відгуки споживачів, продукція, що випускається конкурентами, науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки тощо. Носієм нових ідей та механізмів їх реалізації виступає людина. Якщо вона хоче відкрити свою справу, дуже важливо, щоб ідея відповідала її здібностям, особистим ціннісним установкам.

Якщо ідею знайдено, починається процес вибору виду діяльності та проектування підприємства, причому види діяльності повинні сприяти:

- високому рівню рентабельності;

- швидкості окупності проекту;

- можливості продажу продукції в максимальному обсязі;

- відносно прийнятним умовам матеріально-технічного забезпечення;

- невисокому рівню капіталомісткості;

- найменшому ризику;

- мобільності (здатності до швидких змін);

- підтримці з боку авторитетних органів (податкових, фінансових та ін.);

- здібностям і можливостям підприємця і були прийнятними для нього [13, с.36].

Класифікація видів діяльності відображує різну сферу суспільного виробництва, в якій є можливість зайнятися бізнесом. Не спиняючись на кожному з них, зазначимо деякі види діяльності зі сфери виробництва, послуг, ідей (інтелектуального бізнесу), комерційної і зовнішньоекономічної діяльності. При цьому слід пам'ятати, що вибір діяльності складний і важкий процес. З конгломерату видів діяльності виділяють у сфері:

- виробництва - виробництво продукції виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання, продуктів харчування, будівельних матеріалів, різноманітного обладнання, електроприладів, вимірювальної техніки, вторинної переробки сировини, упаковки тощо;

- послуг - громадське харчування, побутове обслуговування, транспортні, навчальні та лікувальні послуги, видовищно-розважальні заходи, комерційна демонстрація відео- і кінопрограм, комерційні змагання, організація та проведення виставок, ярмарків, конкурсів, аукціонів, туристичні, довідково-консультативні послуги, послуги з приватизації, при переході на нові форми власності, створенні підприємств, фірм, агентські і аудиторські послуги, патентно-ліцензійні, технічні, складські та ін.;

- ідей (інтелектуального виробництва) - науково-дослідні розробки, винаходи, відкриття, „ноу-хау", технології, рецептури, комп'ютерні програми, матеріали, методичні, літературні, художні твори, комерційні ідеї, торговельні та комерційні таємниці, інноваційна діяльність, продаж авторського права та ін..;

- комерційної діяльності - роздрібна та оптова торгівля; створення профільних, універсальних, спеціалізованих магазинів, салонів, торгівля за зразками, купівля та продаж нерухомості; торгово-посередницька, торгово-закупівельна, біржова діяльність, аукціонний продаж, організація торгових домів, торгівля на дому, створення комерційних банків, фінансових груп та ін.;

- зовнішньоекономічної діяльності - науково-технічна та виробнича кооперація, створення представництв, філій, спільних підприємств, консалтингових, маркетингових, туристських служб, організація навчання, стажування фахівців, редакційно-видавнича, комерційна, експортно-імпортні, валютно-кредитні, посередницькі, лізингові операції, виставки, огляди, конференції, тендери, промислові, науково-технічні, технологічні, економічні послуги та ін. [10, с.80].

Практика індустріальне розвинених країн, де ринкова економіка є провідною, свідчить про те, що у сфері послуг зайнято до 75-80 % працездатного населення, тоді як у виробництві матеріальних благ - лише 20-25 % працездатних, тобто розгалуженість сфери послуг свідчить про якісні зміни в економіці. За деякими даними економічних джерел в Україні у сфері матеріального виробництва зайнято понад 87,5 % працездатних і лише 12,5 % працює у сфері послуг.

Ідея і вид діяльності взаємопов'язані між собою. Не можна вибрати вид діяльності без ідей, не знаючи яким бізнесом займатимешся. Разом з тим вдало вибраний вид діяльності дає можливість реалізувати повною мірою ідею. У конкретній практиці чітко сформульована ідея виступає видом діяльності, тобто набуває власної форми реалізації. Проте знайти ідею і визначити вид діяльності - це ще не все, необхідно підібрати форму організації та стадії функціонування підприємства, а для цього - вирішити такі завдання:

- знайти свою „господарську нішу", тобто місце на ринку;

- визначити час і регіон, де буде створене підприємство;

- встановити спрямованість або спеціалізацію підприємства;

- зафіксувати форму підприємництва (індивідуальну чи колективну);

- поставити мету своєї діяльності та визначити способи її досягнення, тобто відпрацювати стратегію і тактику бізнесу;

- продіагностувати ресурсну, сировинну базу, дати їй експертну оцінку;

- вибрати технологію виробництва;

- провести аналіз і дати оцінку майбутнім споживачам і конкурентам;

- дослідити можливості вкладення грошей і одержання кредитів;

- вивчити пільги, привілеї, обмеження, перешкоди;

- розробити цінову політику на свій продукт або послугу;

- сформулювати тип збутової поведінки;

- налагодити рекламу [25, с.76].

Рис.1.1 Стадії функціонування підприємств бізнесу

Налагодити власну справу можна кількома шляхами:

- організувати індивідуальне підприємство з правом юридичної особи або без такого права, зареєструвавшись як суб'єкт індивідуальної трудової діяльності;

- створити приватне або сімейне підприємство;

- стати засновником (учасником) повного, мішаного, з обмеженою відповідальністю акціонерного товариства;

- купити існуюче підприємство (цей процес не набув у нашій країні ще значного поширення, проте з розвитком приватизації купівля підприємств стане реальністю).

Проте, які б підприємства (фірми) не створювалися, процедури їх утворення в основному однакові для всіх [14, с.91].

1.5 Припинення діяльності підприємств бізнесу

Ринок неординарний. Конкуренція, що відбувається на ньому, одні підприємства, фірми приводить до багатства, інші - до банкрутства.

Тепер кожне підприємство, будь-яка структура підприємницького бізнесу повинні самостійно вирішувати свої проблеми. Якщо підприємство змушене припинити свою діяльність, то зробити це потрібно цивілізованим способом. Звичайно, у разі припинення діяльності підприємств (фірм) виникає безліч питань, від вирішення яких залежить майбутнє багатьох людей. Тому в усіх державах, у тому числі і в Україні, відпрацьовані нормативи, механізм поведінки в таких ситуаціях.

Держава гарантує при реорганізації та ліквідації підприємств захист прав та інтересів працівників, яких звільняють, відповідно до трудового законодавства України. Підприємства можуть припинити свою діяльність не тільки з причини нерентабельності, а й тому, що змінюють форму функціонування, об'єднуються з іншим підприємством, відокремлюються з розподілом майна та ін. Проте в усіх цих випадках порушуються інтереси як власників, так і найманих працівників, які потребують допомоги, захисту і можуть розраховувати у цих випадках на державу.

Припинення діяльності підприємств (фірм) здійснюється двома шляхами - реорганізації та ліквідації.

Підприємство реорганізується у таких випадках:

- злиття з іншим підприємством та утворення в результаті нового підприємства, до якого переходять усі майнові права та обов'язки обох підприємств;

- приєднання одного підприємства до іншого. В результаті до останнього переходять усі майнові права та обов'язки підприємства, що приєднується;

- поділу підприємства. Новим підприємствам, ще виникли, переходять за домовленістю сторін, у відповідних частинах (частках) майнові права і обов'язки розділеного підприємства;

- виділення з підприємства одного або кількох нових, яким переходять за актом (балансом) у відповідних частинах (частках) майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства;

- перетворення одного підприємства в інше. До нового підприємства переходять усі майнові права і обов'язки реорганізованого.

Ліквідація підприємства (фірми) здійснюється:

- за особистою ініціативою власника, підприємця;

- після закінчення строку, на який воно створювалося, або після досягнення мети, поставленої при його організації;

- за рішенням вищого органу підприємства (фірми);

- згідна з рішенням суду або арбітражного суду: за клопотанням банківських органів в разі неплатоспроможності та визнання його банкрутом; контролюючих органів за систематичне або грубе порушення чинного законодавства;

- за іншими підставами, передбаченими засновницькими документами та законодавчими актами України [16, с.41].

Ліквідація підприємства (фірми) здійснюється ліквідаційною комісією, яка створюється власником або уповноваженим ним органом, а у випадку банкрутства - судом або арбітражним судом. За рішенням судових органів ліквідація може провадитися і органом управління підприємством (фірмою).

Ліквідаційна комісія або орган, який провадить ліквідацію, публікує в офіційній пресі інформацію про ліквідацію підприємства (фірми); повідомляє порядок і строк прийняття претензій; оцінює наявне майно підприємства; виявляє дебіторів і кредиторів (розраховується з ними); здійснює заходи щодо сплати боргів третім особам; складає ліквідаційний баланс і подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію.

Майно підприємства (фірми), його кошти після розрахунків з бюджетом, кредиторами, оплатою праці працівників розподіляються між засновниками (учасниками) пропорційно до частки їх у майні підприємства, в порядку та за умов, передбачених засновницькими документами і законодавчими актами України. Претензії, не задоволені у зв'язку з відсутністю майна, а також не визначені ліквідаційною комісією, вважають погашеними. Спори, що виникають у процесі ліквідації між фізичними та юридичними особами, розглядають у судовому порядку.

Ліквідацію підприємства (фірми) вважають завершеною, а підприємство (фірму) таким, що припинило свою діяльність, з моменту занесення запису до реєстру державної реєстрації [16, с.81].

Розділ 2. Аналіз господарської діяльності ТОВ “Джерело”

2.1 Загальна харатеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю “Джерело”, створено за рішенням Загальних зборів засновників та затверджено протоколом Загальних зборів засновників №1 від 24.06.2007 року. Знаходиться ТОВ “Джерело” за адресою: м.Запоріжжя, вул.Мотросова, д.14а. оф.3. Товариство з обмеженою відповідальністю “Джерело” зареєстровано Реєстраційною палатою Запорізького міськвиконкому. Реєстраційне свідоцтво №23674401 від 29.06.2007року.

Товариство з обмеженою вдповдальнстю добровльною органзацю громадян Украни, створене по взамнй угод шляхом об`днання х вкладв з метою здйснення слдуючо пдпримницько дяльност:

а) внутршн та мжнародн перевезення вантажв та пасажирв автомобльним транспортом ;

б) посередницька та комерцйна дяльнсть,вербування та посередництво при працевлаштуванні населення як в межах краіни так і за її межами;

в) виробництво, переробка та реалзаця сльскогосподарсько продукц,надання всіх видів послуг господарствам та сільгоспартілям;

г) розробка, виробництво реалзаця товарв народного споживання, продукц виробничо-технчного призначення, в тому числ нафтопродуктв, будвельних матералв;

д) створення та органзаця дяльност пдпримств харчово промисловост, кафе, ресторанв, нших об`ктв громадського харчування ;

є) посередництво при купівлі-продажу земельних ділянок та нерухомості, придбання та реалізація житлових, суспільних, та промислових побудов, приміщеннь, обєктів незакінченного будівництва та під зніс;

е) органзаця мсць роздрбно та оптово торгвл продуктами харчування, помисловими товарами та горльчано-тютюновими виробами мпортного виробництва;

ж) гірські роботи: відкритим шляхом ; підземні

з) органзаця пунктв по технчному обслугованню та ремонту легкових, вантажних автомоблв та автобусв .

й) монтаж сантехничного обладнання а також центрального опалювання ізовнішніх теплових мереж;

і) закупівля та продаж металобрухту, металопрокату ;

к) консультаційні послуги в усіх видах діяльності, надання інформаційних та рекламних послуг, процессінг, проведення маркетингового обслуговання;

л) організація служби побуту;

м) створення пунктів прокату;

н) заготівля та реалізація усіх видів вторинних ресурсів, лісопродукції, шкіряної сировини;

о) сервісне обслуговання побутової електронної то комп`ютерної техніки;

п) придбання та розробка інтелектуальних пакетів та програм та їх реалізація;

р) проведення різних видів готельного бїзнесу;

с) брокерська, ділерська та дистриб`ютерська діяльність, консалтінг, аудиторське, юридичне обслуговання та інші форми бізнес-сервісу. Всі види фінансових і валютних операцій в тому числі з готівкою;

т) оптова та роздрібна торгівля, закупівля товарів у населення, в тому числі за готівку, товарообмінні операції;

у) інші види діяльності, не заборонені законодавством.

На теперішній час підприємство займається наступними видами діяльності:

1) розробка, виробництво і реалізація товарів народного споживання

2) будівництво житла, обєктів виробничого та побутового призначення, реконструкція та капітальний ремонт діючих обєктів, забудова земельних ділянок з наступною іх експлуатаціїю або продажу. Проектування приміщеннь і споруд, складання проектно обрахункової документації, науково дослідні розробки та дослідно-констукторські роботи. Комплектовність будівель, будівництво обєктів під ключ;

3) консультаційні послуги в усіх видах діяльності,надання інформаційних та рекламних послуг, процессінг, проведення маркетингового обслуговання.

По даних таблиці 2.1 можна зробити наступний аналітичний висновок:

- на протязі періоду, що досліджується, на підприємстві спостерігалась тенденція до зростання всіх основних показників господарської діяльності. Так загальний обєм продажу продукції становив в 2007 році 68,411 тис.грн. В 2007 році підприємство різко збільшило об'єм продаж в порівнянні з 2007 роком (в 1.8 рази), він становив 125,649 Грн. В 2009 році об'єм продаж виріс ненабагато (на 1.3%) і становив на 1 січня 2010 року 127.344 грн.?

- практично таку ж тенденцію мав і ріст валового доходу без податку на добавлену вартість. В 2008 році він становив 183,7% а в 2009 році-- 86,2%до рівня 2007 року. В абсолютних величинах обєм валового доходу без ПДВ зазнав змін на протязі періоду, що досліджується, на 49,109грн, однако загальний темп росту витрат на виробництво перевищував загальні темпи росту обєму продажу та валового доходу. Він становив 215,8%, що на 29% більше ніж загальні темпи росту обєму продажу та валового доходу. Це говорить про те, що за цей період зросла собівартість продукції. Зріст собівартості продукції почався на протязі 2007 року, коли темп росту витрат на виробництво перевищив на 28% темпи росту загального обєму продажу та валового доходу. Ріст собівартості стався за рахунок зростання фонду оплати праці.

Таблиця 2.1 - Угруповання основних показників господарської діяльності ТОВ “Джерело” за 2007-2009 роки

Показники	2007	2008	відхилення (2008-2007)	темп росту % до 2007р	2009	відхилення (2009-2008)	темп росту % до 2008р	загальне відхилення (2009-2008)	загальний темп росту % до 2007 року
Загальний обєм продажу (тисгрн)	68,411	125,649	57,238	183,7	127,344	1,695	101,3	58,933	186,2
Валовий дохід без податку на додану вартість (тис.грн)	57,007	104,703	47,796	183,7	106,116	1,413	101,3	49,109	186,2
Витрати на виробництво (тис.грн)	25,993	54,926	28,933	211,3	56,1	1,174	102,1	30,107	215,8
Випуск продукції (тис.грн)	61,187	115,055	53,868	188,04	101,681	-13,374	88,4	40,494	166,18
Балансовий прибуток (тис.грн.)	31,014	49,777	18,763	160,5	50,016	0,239	100,5	19,002	161,3
Чистий прибуток (тис.грн.)	23,754	36,951	13,197	155,6	39.191	2,24	106,1	15,437	164,9
Середньоспискова чисельність працівників (чол)	11	11	0	100	12	1	109,1	1	109,1
місячний фонд оплати праці (тис.грн)	1,98	2,4	0,42	129,12	2,6	0,2	108,3	0,62	131,3
Середньомісячна з/п одного робітника (грн.)	180	200	20	111,1	200	0	100	20	111,1

- чисельність працівників на підприємстві практично не змінилась. За період з 2007 по 2009 роки вона зросла лише на одного чоловіка і становила 12 чоловік.

В 2007 році було реалізовано 93,2% продукції, що була вироблена, а 6,8відсотка становили запаси готової продукції. В 2008 було продано 91,0% продукції. В цьому році запаси готової продукції становили 9,0% тобто запаси готової продукції зросли до 14,5 тис.грн. В 2009 році було реалізовано 104,4% продукції, тобто в 2009 році відбулась реалізація частини запасів готової продукції, яка становила 4,4% від валового доходу підприємства без ПДВ. На 1 січня 2010 року запаси готової продукції підприємства зменшились на 4,4 тис.грн в порівнянні з 1 січням 2010 року. З цього можна зробити висновок, що продукція ТОВ “Джерело” користується досить великим попитом і запаси зменшились

- заборгованості по з/п перед своїми працівниками підприємство не має.

- заборгованість перед бюджетом мала тенденцію до зростання. В 2007 році вона становила 1,03тис.грн., в 2009році --5,0тис.грн

- середньомісячна з/п працівників підприємства зросла в 2008 році, порівняно з 2007 роком на 11,1%, становивши 200 гривень проти 180 гривень в 2007 році. В 2009 році середньомісячна з/п працівників ТОВ “Джерело” не змінювалась.

Таким чином обєкт дослідження являє собою підприємство зі сталими економічними показниками: величина прибутку зростала з року в рік, обєм випуску та реалізації має тенденцію до росту. Величина обєму продаж збільшується, тим самим зменшуючи запаси готової продукції.

2.2 Аналіз структури балансу

На початок 2009 року -- на 39,157 тис.грн., склавши на початок 2009 року 115,759 тис.грн. Ці зміни на 65,2% обумовлені збільшенням обігових коштів та на 34,8% - збільшенням основних засобів та вкладеннь. На початок 2008 року питома вага основних засобів та вкладень в майно підприємства збільшилась на 0,7% та склала 33,3%, a питома вага матеріальних обігових коштів зільшилась на 0,3%, склавши на початок 2008р. 66,7%. Ia 12% зменьшилась питома вага грошових коштів та цінних паперів та дорівнювалась 26,7%. Збільшення майна підприємства на39,157 тис.грн.та 72,3% було забеспечено ростом власних коштів та на 27,7% -- обумовлено підвищенням зобовязань підприємства. Ріст джерел власних коштів на 28,304 тис.грн. збільшив частку майна підприємства, що покривається власними засобами. Частка кредиторської заборгованості зменьшилась на 10,3%, склавши на початок 2009 року 47,9%.

На початок 2010 року -- на 49,032 тис.грн., склавши на початок 2010року 125,632 тис.грн. Ці зміни на 51,5% обумовлені збільшенням обігових коштів та на 48,5% - збільшенням основних засобів та вкладень. На початок 2009 року питома вага основних засобів та вкладень в майно підприємства збільшилась на 6,2% та склала 38,8%, a питома вага матеріальних обігових коштів зменьшилась на 6,0%, склавши на початок 2010р. 61,2%. На 12,5% зменьшилась питома вага грошових коштів та цінних паперів та дорівнювалась 26,2%. Збільшення майна підприємства на 49,032 тис.грн та 77,6% було забезпечено ростом власних коштів та на 22,4% -- обумовлено підвищенням зобовязань підприємства. Ріст джерел власних коштів на 38,055 тис.грн. збільшив частку майна підприємства, що покривається власними засобами. Частка кредиторської заборгованості зменьшилась на 14,0%, склавши на початок 2010 року 44,2%.

Так, як в активі балансу підприємства питома вага оборотних активів становила за всі три роки, що досліджуються, біля 2/3 майна підприємсва то буде доцільно провести розрахунок впливу окремих факторів на збільшення вартості обігових коштів ТОВ “Джерело”. Для зручності цього розрахунку згрупуємо статті балансу, що складають оборотні активи в таблицю 2.2

Таблиця 2.2 - Структура оборотних коштів ТОВ “Джерело”

Оборотні активи	Умовні позначення	2007	2008	2009
Запаси	Z	12,823	41,821	24,977
Дебіторська заборгованість	RA	9,2	4,511	19,0
Грошові кошти	Д	29,642	30,85	32,931

Для визначення впливу кожного фактора використовуємо метод ланцюгових підстановок:

1. за період з 2007 по 2008 роки.

Оа1.= (96)+А (96)+Д(96)= 12,823+9,2+29,642=51,665

Оа2.= (97)+А (96)+Д(96)= 41,821+9,2+29,642=80,663

Оа3.= (97)+А (97)+Д(96)= 41,821+4,511+29,642=75,974

Оа4.= (97)+А (97)+Д(97)= 41,821+4,511+30,85=77,182

На зміну вартості оборотних засобів ТОВ “Джерело” в 2007-2008 роках фактори оказали наступний вплив:

- запаси -- Оа.2-Оа.1= 80,663-51,665= 28,998 (тобто зміна вартості запасів на 28.998 тис.грн. збільшила вартість оборотних коштів);

- дебіторська заборгованість -- Оа.3-Оа.2 = 75,974-80,663= - 4,689 (тобто зміна дебіторської заборгованості зменьшила вартість оборотних засобів на 4,689 тис.грн.);

- грошові кошти -- Оа4-Оа3= 77,182-75,974 = 1,208 (тобто зміна вартості грошових коштів підприємства на 1,208 тис.грн. збільшила вартівсь оборотних коштів).

за період з 2008 по2009 роки.

Оа1.= (97)+А (97)+Д(97)= 41,821+4,511+30,85=77,182

Оа2.= (98)+А (97)+Д(97)=24,977+4,511+30,85= 60,338

Оа3.= (98)+А (98)+Д(97)= 24,977+19,0+30,85=74,827

Оа4.= (98)+А (98)+Д(98)= 24,977+19,0+32,931=76,908

На зміну вартості оборотних засобів ТОВ “Джерело” в 2008-2009 роках фактори оказали наступний вплив:

- запаси -- Оа.2-Оа.1= 60,338-77,182= -16,844(тобто зміна вартості запасів на 16,844 тис.грн. зменьшила вартість оборотних коштів);

- дебіторська заборгованість -- Оа.3-Оа.2 = 74,827-60,338= 14,489 (тобто зміна дебіторської заборгованості збільшила вартість оборотних засобів на 14,489тис.грн.);

- грошові кошти -- Оа4-Оа3= 76,908-74,827 = 2,081 (тобто зміна вартості грошових коштів підприємства на 2,081 тис.грн. збільшила вартівсь оборотних коштів).

2. за період з 2007 по 2009 роки

Оа1.= (96)+А (96)+Д(96)= 12,823+9,2+29,642=51,665

Оа2.= (98)+А (96)+Д(96)=24,977+9,2+29,642= 63,819

Оа3.= (98)+А (96)+Д(96)= 24,977+19,0+29,642=73,619

Оа4.= (98)+А (98)+Д(98)= 24,977+19,0+32,931=76,908

На зміну вартості оборотних засобів ТОВ “Джерело” в 2007-2009 роках фактори оказали наступний вплив:

- запаси -- Оа.2-Оа.1= 63,819-51,665= 12,154(тобто зміна вартості запасів на 12,154 тис.грн. збільшила вартість оборотних коштів);

- дебіторська заборгованість -- Оа.3-Оа.2 = 73,619-63,819= 9,8 (тобто зміна дебіторської заборгованості збільшила вартість оборотних засобів на 9,8тис.грн.);

- грошові кошти -- Оа4-Оа3= 76,908-73,619= 3,289 (тобто зміна вартості грошових коштів підприємства на 3,289 тис.грн. збільшила вартівсь оборотних коштів).

З поданих вище розрахунків видно, що за період з 2007 по 2008 роки на формування оборотних коштів мав найбільший вплив ріст вартості запасів виробництва, який склав за цей період 12,154 тис.грн. Всі інші групи активів, що формують оборотні кошти теж мали тенденцію до збільшення. Так розмір дебіторської заборгованості збільшився за період, що досліджується на 9,8 тис.грн., а розмір грошових засобів підприємства -- на 3,289 тис.грн.

Динаміка статей активу та пасиву балансу ТОВ “Джерело” показана на рисунках 2.1 та 2.2.

2007 рік

2008 рік

2009 рік

Рисунок 2.1 Динаміка статей пасиву балансу ТОВ “Джерело”

2007 рік

2008 рік

2009 рік

Рис.2.2 Динаміка статей активу балансу ТОВ “Джерело”

2.3 Аналіз показників фінансвої стійкості

Після загальної характеристики фінансового стану і його зміни за звітний період такою важливою задачею аналізу фінансового стану є дослідження показників фінансової стійкості підприємства.

Таблиця 2.3 - Дослідження показників фінансової стійкості підприємства

АКТИВ	Умовні позначення	2007	2008	2009	ПАСИВ	Умовні позначення	2007	2008	2009
. Основні засоби і вкладення	F	24.935	38,577	48,724	. Джерела власних засобів	ИС	31.995	60,299	70,05
. Запаси і витрати	Z	12.823	41,821	24,977	. Кредити й інші позикові засоби	K
. Кошти, розрахунки та інші активи	RA	38.842	35,361	51,931	у тому числі: короткострокові кредити і позикові засоби;	K t
у тому числі: кошти і короткострокові фінансові вкладення;	Д	29.642	30,85	33,331	довгострокові кредити і позикові засоби	KT
розрахунки та інші активи.	r A	9.2	4,511	19,0	Позички, не погашені в термін	K O
					. Розрахунки та інші пасиви	R P	44.605	55,46	55,582
БАЛАНС	B	76.6	115,759	125,632	БАЛАНС	B	76.6	115,759	125,632

Для характеристики джерел формування запасів і витрат використовують декілька видів показників, що відбивають різноманітний ступінь охоплення різних видів джерел:

- наявність власних засобів, рівна різниці розміру джерел власних засобів і розміри основних засобів і вкладень: ЕС= ИС-F;

На підприємстві “Джерело” цей показник дорівнював:

2007рік-- ЕС=31,995-24,935=7,06 (тис.грн)

2008рік-- ЕС= 60,299-38,577=21,722 (тис.грн)

2009рік-- ЕС= 70,05-48,724=21,326 (тис.грн)

- наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат, одержувана з попереднього показника збільшенням на суму довгострокових кредитів і позикових засобів: ЕТ=(ИС+КТ)-F;

Так, як на підприємстві за весь час дослідження не було зовнішніх позикових коштів, то цей показник в своєму чисельному вираженні дорівнював попередньому.

Таблиця 2.4 - Аналіз фінансової стійкості підприємства за 2007рік

Стійкість	Поточна	У короткостроко вій перспективі	У довгостроковій перспективі	Висновок
1 Абсолютна	Д>=RP+KO 29,642<44.605	Д>=RP+KO+K t 24.642<44.605	Д>=RP+KO+K t+KT 24.642<44.605	Не відповідає
2. Нормальна	RA>=RP+KO 38.842<44.605	RA>=RP+KO+K t 38.842<44.605	RA>=RP+KO+Kt+KT 38.842<44.605	Не відповідає
3. Передкризова (мінімальна стійкість)	RA+Z>=RP+KO 38.842+12.823>44.605	RA+Z>=RP+KO+K t 38.842+12.823> 44.605	RA+Z>=RP+KO+Kt+KT 38.842+12.823>44.605	ВІДПОВІДАЄ
4. Кризова	RA+Z<RP+KO	RA+Z<RP+KO+K t	RA+Z<RP+KO+Kt+KT

Таблиця 2.5 - Аналіз фінансової стійкості підприємства “Джерело” за 2008 рік

Стійкість	Поточна	У короткостроко вій перспективі	У довгостроковій перспективі	Висновок
1 Абсолютна	Д>=RP+KO 30,85<55,46	Д>=RP+KO+K t 30,85<55,46	Д>=RP+KO+K t+KT 30,85<55,46	Не відповідає
2. Нормальна	RA>=RP+KO 35,381<55,46	RA>=RP+KO+K t 35,381<55,46	RA>=RP+KO+Kt+KT 35,381<55,46	Не відповідає
3. Передкризова (мінімальна стійкість)	RA+Z>=RP+KO 35,381+41,821>55,46	RA+Z>=RP+KO+K t 35,381+41,821>55,46	RA+Z>=RP+KO+Kt+KT 35,381+41,821>55,46	ВІДПОВІДАЄ
4. Кризова	RA+Z<RP+KO	RA+Z<RP+KO+K t	RA+Z<RP+KO+Kt+KT

Таблиця 2.6 - Аналіз фінансової стійкості підприємства “Джерело” за 2009рік

Стійкість	Поточна	У короткостроко вій перспективі	У довгостроковій перспективі	Висновок
1 Абсолютна	Д>=RP+KO 33,331<55,582	Д>=RP+KO+K t 33,331<55,582	Д>=RP+KO+K t+KT 33,331<55,582	Не відповідає
2. Нормальна	RA>=RP+KO 51,931<55,582	RA>=RP+KO+K t 51,931<55,582	RA>=RP+KO+Kt+KT 51,931<55,582	Не відповідає
3. Передкризова (мінімальна стійкість)	RA+Z>=RP+KO 51,931+24,977>55,582	RA+Z>=RP+KO+K t 51,931+24,977> 55,582	RA+Z>=RP+KO+Kt+KT 51,931+24,977>55,582	ВІДПОВІДАЄ
4. Кризова	RA+Z<RP+KO	RA+Z<RP+KO+K t	RA+Z<RP+KO+Kt+KT

За всі три роки дослідження фінансова стійкість ТОВ “Джерело” охарактеризована мною, як передкризова, але вона мала тенденцію до поліпшення. В 2009 році підприємству “не вистачило” 3 тисячи 651 гривню швидколіквідних активів, щоб можна було охарактеризувати його стійкість, як нормальну. Іншими словами в 2009 році підприємству необхідно було або збільшити вартість швидколіквідних активів або зменшити вартість зобов”язаннь підприємства на 3,651 тис.грн.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення аналізу фінансового стану підприємства

На підставі проведеного в курсовій роботі аналізу фінансового стану можна зробити наступний висновок:

В кінці періоду підприємство при застосуванні тільки своїх грошових коштів мало змогу погасити 59% всіх своїх зобов'язань, а при застосуванні, як засіб платежу, своїх виробничих запасів -- покрити свої зобов”язання на 112%. В 2006 році ці показники становили відповідно 67% та 97%. Треба також сказати, що за всі три роки дослідження підприємство покривало на 100% не тільки свої зобов'язання, а й власні обігові кошти при застосуванні, як засіб платежу грошові кошти, та виробничі запаси;

Показник ліквідності балансу -- підприємство мало можливість розрахуватись з своїми боргами тількі за умови своєчасних розрахункiв з дебiторами i сприятливої реалiзацiї готової продукцiї,а також продажу у випадку потреби iнших елементiв матерiальних оборотних коштiв. Динаміка показника критичної ліквідності свідчить про те, що підприємство на кінець 2009 мало можливість практично повністю (на 93%) з своїми зобов'язаннями за умови використання як засіб платежу грошові кошти та погашену дебіторську заборгованість; коефіцієнт оборотності основних і оборотних коштів -- розрахунки цього показника свідчать, що підприємство в 2007 виробляло продукції вартістю 1 гривня 32 копійки з однієї гривні оборотних коштів, що вкладені в виробництво. Цей показник зростав з року в рік. В 2009 р. він вже дорівнював 1,66 грн. на одну гривню оборотних активів, що вкладені в виробництво приходилась одна гривня шістдесят шість копійнок продукції, що була реалізована.

Але деякі показники мали тендненцію за ці роки до погіршення. До таких показників відносяться:

- зростання кредиторської заборгованості -- з 44,6 тис.грн. до 55,6 тис.грн. Слід відмітити, що не зважаючи на зростання абсолютної величини кредиторської заборгованості (з 2007 по 2009 роки) на 11 тис.грн. за цей період зменшился період очикування погашення кредиторської заборгованості, який в 2009 становив 362 дні в порівнянні з 626 днями в 2007 В кінці періоду підприємство при застосуванні тільки своїх грошових коштів мало змогу погасити 59% всіх своїх зобов'язань, а при застосуванні, як засіб платежу, своїх виробничих запасів -- покрити свої зобов'язання на 112%. В 2006 році ці показники становили відповідно 67% та 97%. Треба також сказати, що за всі три роки дослідження підприємство покривало на 100% не тільки свої зобов'язання, а й власні обігові кошти при застосуванні, як засіб платежу грошові кошти, та виробничі запаси;

В результаті проведеного аналізу слід зробити висновок, що керівництву підприємства потрібно вжити заходів по скороченню кредиторської заборгованості.

Так як кредиторська заборгованість на підприємстві в основному складається з заюоргованості за товари відвантажені, строк оплати за які ще не настав, керівництву підприємства можна рекомендувати скорочення строків платежу, що обумовлені в договорах. Це дасть змогу скоротити період очикування погашення кредиторської заборгованості та зменшення її абсолютної величини.