Робота працівників виконується в приміщенні площею 36 м². Кількість робочих місць дорівнює 5, отже вимоги норм виконуються (не менш 6 м² на одне робоче місце). Оптимальні параметри мікроклімату приведені в табл. 4.2.

Таблиця 4.2

Оптимальні параметри мікроклімату

Категорія важкості робіт	Період року	Температура, оС	Відносна вологість повітря, %	Швидкість руху повітря, м/с
Легка Ia	Холодний	22-24	40-60	не більш 0,1
Легка Ia	Теплий	23-25	40-60	не більш 0,1

Відповідно до умов [53] робота користувача ПЕОМ відноситься до категорії Ia (легка фізична робота), енерговитрати при цьому становлять до 120 ккал/год. Усі роботи проводяться сидячи і не вимагають систематичної фізичної напруги.

Робота на персональному комп'ютері виконується сидячи, не вимагає системи фізичної загрузки, підняття і перенесення ваг, тому в енерговитратах (150 ккал./ годину) класифікується як легка робота.

Задачею вентиляції є забезпечення чистоти повітря і заданих метереологічних умов.

Для забезпечення параметрів мікроклімату згідно СНіП 2.04.05-91 у приміщенні обчислювального центру передбачена наступна система вентиляції й опалення: використання кондиціонеру; вологе щоденне прибирання; опалення в зимовий час (центральне, водяне).

При роботі на ПК важливим виробничим фактором є освітлення. Виробниче освітлення планово-фінансового відділу у світлий час доби природне - бічне, а в темний час доби штучне - комбіноване Вимоги до освітленості робочих місць регламентується СНіП II-4-79 [64].

У приміщенні обчислювального центру підприємства використовується природне (бічне) і штучне освітлення. Природне (бічне) освітлення здійснюється через бічні світлові прорізи в зовнішніх стінах.

Показник нормованого коефіцієнта природної освітленості розраховується для міста Харкова по формулі:

е_н^IV = е_н^{III .} m ^. с

де е_н^IV - коефіцієнт природної освітленості для IV-го світлового пояса;

е_н^III - коефіцієнт природної освітленості для III-го світлового пояса; е_н^III =2%

m - коефіцієнт світлового клімату 0,9;

с - коефіцієнт сонячного клімату 0,75 тому, що вікна виходять на схід.

енIV = 2 . 0,9 . 0,75 = 1,35 %.

Відповідно до вимог [64] при оцінці рівня освітленості враховують наступне:

- розмір об'єкта розрізнення: 0,3 - 0,5 мм;

- робота високої точності, III розряд;

- характеристика скла - темний;

- контраст об'єкта розрізнення зі склом - великий;

- підрозряд "у".

На підприємстві застосовується загальне рівномірне штучне освітлення. Штучне освітлення також нормується СНіП II-4-79 [64]. Для виключення освітленості екранів дисплеїв прямими світловими потоками, світильники загального освітлення розташовані збоку від робочого місця паралельно лінії зору оператора і стіні з вікнами.

Для створення комфортних умов зорової роботи високої точності необхідні наступні дані по нормах освітлення, що приведені в табл. 4.3.

Таблиця 4.3

Норми освітлення

Найменування приміщення	Площа підлоги, м2	Розряд Зорової роботи	Освітлення
			Природне	Штучне
			Вид освітлення (верхній, бічний)	е IV, %	Нормована освітленість Е, лк
Обчислювальний центр	36	III у	Бічне	1,35	300

На організм людини несприятливо діє шум. Джерелами шуму в приміщенні обчислювального центру є технічні пристрої: установки кондиціонування, вентиляційні установки, телефони, системні блоки ПЕОМ, принтери, факси, ксерокси і так далі [53].

Відповідно до вимог [19] рівні звуку в приміщенні, де працюють оператори ПЕОМ не повинні перевищувати 65 дБ(А) ГОСТ 12.1.003-83. Норми допустимого рівня шуму на робочих місцях у обчислювальному центрі представлені у табл. 4.4.

Таблиця 4.4

Допустимі рівні звукового тиску та звуку

Місто трудової діяльності Робочі місця	Рівні звукового тиску в дБ в октавних смугах зі середньо геометричними частотами, Гц
Викладачі користувачів ПК	31,5	63	125	250	500	1000	2000	4000	8000	Рівні звуку, еквівалентні рівню звуку, дБА

Для захисту від шуму використовуються спеціальні звуковбирні перегородки, застосовується меблі, що сприяє зменшенню шуму, технічні пристрої встановлюються на спеціальні прокладки, що амортизують.

На організм користувача ПЕОМ у період роботи за дисплеєм, впливає електромагнітне випромінювання, що може стати причиною професійних захворювань. Комп'ютери попадають по визначенню до 5 діапазону (низькі частоти).

Потужність дози рентгенівського випромінювання в будь-якій точці простору на відстані 5 см від екрана не перевищує 0,003 мкР/ск. Ультрафіолетове випромінювання в діапазоні 200-315 нм не перевищує 10 Мк Вт/м² напруженість електромагнітного поля в діапазоні від 60 кгц до 3 Гц. Рінві іонізації повітря приміщень наведені в табл. 4.5.

Таблиця 4.5

Рівні іонізації повітря приміщень при роботі з ПЕОМ

Рівні	Число іонів на 1 см3 повітря
	n+	n -
Мінімально необхідні	400	600
Оптимальні	1500 - 3000	3000 - 5000
Максимально припустимі	50000	50000

Заходами захисту від випромінювання є:

- використання моніторів з убудованими захисними екранами;

- регламентовані перерви при роботі з комп'ютером на 15 хвилин, через кожні 2 години безперервної роботи.

4.4 Організація безпечних умов праці

Основним устаткуванням робочого місця оператора є дисплейний пристрій, клавіатура, робочий стіл, крісло, що відповідають ергономічним вимогам. Конструкція робочого місця, його розміри і взаємне розташування елементів (органів управління, засобів відображення інформації, допоміжного устаткування та ін.) повинні забезпечувати безпеку при використанні устаткування по призначенню, технічному обслуговуванні, ремонті і збиранні, а також відповідати ергономічним вимогам.

Дисплей розміщується на столі і підставці на відстані 500-700 мм від очей оператора так, що кут між нормаллю до центра екрана і горизонтальною лінією складає 200. Кут спостереження екрана, а також інших засобів відображення інформації в горизонтальній площині не перевищує 600.

Приміщення обчислювального центру, де знаходиться ПЕОМ, є приміщенням з підвищеною небезпекою поразки людини електричним струмом. Визначену небезпеку для обслуговуючого персоналу складає статична електрика.

Відповідно до нормативних документів припустима величина напруженості електростатичного поля (ЕСП) складає 20 кв/м. При цьому час перебування персоналу не регламентується. У більшості моніторів напруженість ЕСП не перевищує 15 кв/м.

Для зниження величин виникаючих розрядів статичної електрики підлоги застеляють полівинилхлоридним лінолеумом, а також підтримують відносну вологість повітря на рівні 55-60% за допомогою побутових зволожувачів.

На організм користувача ПЕОМ у період роботи діє електромагнітне випромінювання, у т.ч. рентгенівське. Потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання на відстані 5 см від екрана не повинне перевищувати 100 мкР/год.

Для захисту від впливу ЕМВ рекомендується захист часом. У період роботи за дисплеєм необхідно передбачати через кожні дві години 3-х чи п'ятихвилинні перерви для відпочинку.

Для зниження монотонності в роботі, перерви варто супроводжувати гімнастичними вправами підтримки загального м'язового тонусу, а також для очей і кистей рук.

Передбачено наступні заходи електробезпечності: конструктивні, схемно-конструктивні. Конструктивні заходи безпеки спрямовані на запобігання можливості дотику людини до струмоведучих частин.

Характеристика ступеня захисту персоналу від зіткнення зі струмоведучими частинам, а також ступінь захисту оболонки від улучення сторонніх тіл усередину ПЕОМ для ступеня захисту оболонки IP44. "4" позначає захист від твердих тіл розміром більш 1 мм; а друга "4" - захист від бризів води.

Для захисту персоналу від ураження електричним струмом ПЕОМ виконані згідно І класу засобу захисту, тобто мають робочу ізоляцію та елемент занулення [53]. Схемно-конструктивні заходи електробезпечності, коли забезпечується безпека дотику людини до металевих струмоведучих частин ПЕОМ при пробої ізоляції і виникненні електричного потенціалу на них.

Таким чином, згідно з метою захисту від поразки електричним струмом застосовується занулення. Занулення - навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих неструмоведучих частин, що можуть виявитися під напругою.

При проведенні робіт в електроустановках з метою попередження електротравматизму проводять організаційно-технічні заходи. До роботи допускаються обличчя, що вивчили інструкції з експлуатації і технічний опис машин, що пройшли інструктаж з техніки безпеки й одержали кваліфікаційну групу по електробезпечності. Технічні заходи: вивішування попереджувальних знаків безпеки, перевірка відсутності напруги.

При плануванні приміщення необхідно враховувати санітарну характеристику виробничних процесів, а також нормативів площ для розташування меблів, устаткувань та необхідної ширини проходів, що забезпечують безпечну роботу та зручне обслуговування устаткувань.

Робоче місце і взаємне розташування всіх його елементів повинне відповідати антропометричним, фізичним і психологічним вимогам. Велике значення має також характер роботи. Зокрема, при організації робочого місця програміста повинні бути дотримані наступні основні умови: оптимальне розміщення устаткування, що входить до складу робочого місця і достатній робочий простір, що дозволяє здійснювати всі необхідні рухи і переміщення.

Ергономічними аспектами проектування відеотермінальних робочих місць, зокрема, є: висота робочої поверхні, розміри простору для ніг, вимоги до розташування документів на робочому місці (наявність і розміри підставки для документів, можливість різного розміщення документів, відстань від очей користувача до екрана, документа, клавіатури і т.д.), характеристики робочого крісла, вимоги до поверхні робочого столу, регулювання елементів робочого місця.

Головними елементами робочого місця є стіл і крісло. Основним робочим положенням є положення сидячи. Робоче місце повинно розтошовуваться на відстані не менш 1,5 м від стіни з вікном та від інших стін на відстані 1 м, між собою на відстані не менш 1,5 м.

Робоча поза сидячи викликає мінімальне стомлення. Раціональне планування робочого місця передбачає чіткий порядок і сталість розміщення предметів, засобів праці і документації. Те, що потрібно для виконання робіт частіше, розташовано в зоні легкої досяжності робочого простору.

Під час користування комп'ютером треба установлювати монітор на відстані 50-60 см від очей. Фахівці також вважають, що верхня частина відеодисплея повинна бути на рівні чи очей трохи нижче. Коли людина дивиться прямо перед собою, його очі відкриваються ширше, ніж коли він дивиться вниз. За рахунок цього площа огляду значно збільшується, викликаючи зневоднювання очей. До того ж якщо екран установлений високо, а очі широко відкриті, порушується функція моргання, що приводить до їхньої швидкої стомлюваності Навіть саме ергономічне устаткування у світі не допоможе уникнути захворювань, якщо використовувати його неправильно. Випливаючи простим радам по ергономічній організації робочого місця, можна запобігти подальший розвиток захворювань. Крім цього, створення сприятливих умов праці і їх правильне естетичне оформлення має велике значення для полегшення праці і підвищення його якості і продуктивності.

Важливе значення для здорових та безпечних умов праці мають раціональне розташування основного та допоміжного устаткування, меблів та також правильна організація робочих міст.

4.5 Пожежна безпека

Приміщення підприємства відноситься по пожежній небезпеці до категорії В - згідно ОНТП 24-86. Джерелами виникнення пожеж в приміщенні є:

- елементи схем ЕОМ, у деяких вузлах температура піднімається до 80-100^O С. При цьому можливо обпалювання з'єднуючих проводів, що приведе до короткого замикання і їх горінню;

- силові кабелі подачі харчування до ПЕОМ;

- паперовий пил, що утвориться при використанні носіїв інформації на паперовій основі;

- могутні постійно діючі системи вентиляції і кондиціонування повітря;

- розряди статичної електрики.

Відповідно до вимог пожежна безпека в приміщені забезпечується:

- системою запобігання пожеж;

- системою пожежної безпеки;

- організаційно-технічними заходами щодо пожежної безпеки.

У системі запобігання пожежі передбачено:

- для виготовлення будівельних конструкцій використані цегла, залізобетон, скло, метал і інші непальні матеріали;

- дерев'яні елементи конструкції будинку (перегородки, двері) просочуються вогнезахисною речовиною - антипіреном і оббиваються листовим залізом;

- у випадку виникнення короткого замикання в джерелах електроенергії установлене швидкодіюче захисне відключення;

- усі види кабелів прокладають у металевих трубах до розподільних щитів стояків живлення;

- кабельні лінії, по яких здійснюється електроживлення, прокладають під технологічними підлогами, що виготовляють з непальних матеріалів, із застосуванням плит з мінеральної вати, змазаної вогнезахисною сумішшю.

У системі пожежної безпеки передбачено:

- аварійне відключення апаратів;

- устаткування приміщення пристроями пожежної автоматики, призначеними для виявлення, оповіщення, ліквідації пожеж (до них відносяться: система автоматичної пожежної сигналізації (теплові і димові сигналізатори), автоматичні установки пожежегасіння (АУП); АУП оснащені звуковою і світловою сигналізацією, що оповіщає людей про необхідність евакуації з приміщення; сигналізація включається за 30 секунд до початку випуску вогнегасячої речовини);

- використання вогнегасників для гасіння і локалізації невеликих пожеж типу ВВ-5 і внутрішнього протипожежного водопроводу високого тиску (необхідно 3 вогнегасники);

- використання інших первинних засобів гасіння пожеж: сухого піску, азбестових ковдр, крім того, у приміщенні є водопровід, що забезпечує приміщення водою на випадок пожежі;

У приміщенні в наявності мається детальна схема евакуації.

Організаційними мірами пожежної профілактики є: навчання персоналу правилам пожежної безпеки, видання інструкцій, плакатів, планів евакуації персоналу у випадку пожежі. При пожежі передбачений зв'язок з пожежною охороною по телефоні.

4.6 Охорона навколишнього природного середовища

Науково-технічний прогрес постійно примушує переглядати взаємини галузі з навколишньою природним середовищем (НПС).

Під забрудненням НПС будемо розуміти впровадження людиною в неї таких відходів виробництва й інших видів господарської діяльності (у виді речовин і енергії), що або взагалі не характерні для біосфери, або не характерні їхньої концентрації й інтенсивності. Які також складають погрозу здоров'ю людини, погіршують умови його життя, негативно впливають на структуру екології.

Функціонування обчислювального центру безпосередньо зв'язано з роботою обчислювальної техніки. При цьому на організм оператора ПЕОМ впливає велика кількість шкідливих факторів, що перераховані в табл. 4.1, відповідно до нормативних документів.

Каналізаційні води на території обчислювального центру направляються в міську каналізацію.

У планово-фінансового відділі до виробничих відходів відносяться газорозрядні лампи, що складаються за спеціальним договором на переробку, і побутове сміття, що вивозиться в централізованому порядку.

5. ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА

5.1 Основи стійкості роботи промислових підприємств

Під стійкістю роботи промислових підприємств (об'єктів) розуміють їх можливість в умовах надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу виробляти продукцію в запланованому обсязі і номенклатурі, а при слабких пошкодженнях відновлювати виробництво в мінімальні терміни. Стійкість роботи промислового підприємства складається з стійкості інженерно-технічного комплексу (будівель, споруд, систем енерго-, газо-, водозабезпечення, технологічного обладнання і т.п.) до дії зовнішніх факторів при аваріях, катастрофах, стихійному лихові, а також при застосуванні щодо них сучасної зброї; стійкості виробничої діяльності (захист виробничого персоналу, надійність систем управління, постачання, поновлення роботи в найкоротші терміни) [25].

Фактори, від яких залежить стійкість роботи об'єктів в над звичайних ситуаціях мирного і воєнного часу: надійність захисту робітників і службовців; безпечність розташування об'єкта відносно зон можливих зруйнувань; можливість інженерно-технічного комплексу протистояти ударній хвилі будь-якого вибуху і вражаючим діям ядерної зброї; безперервність постачання електроенергією, паливом, сировиною, газом, всім необхідним для випуску продукції; надійність управління виробництвом, силами і засобами цивільної оборони; підготовленість підприємства до проведення рятувальних робіт [25].

З перелічених факторів випливають такі шляхи і засоби підвищення стійкості роботи промислових підприємств і галузей господарства України: нагромадження фондів захисних споруд і засобів індивідуального захисту; будівництво важливих підприємств за межами зон можливих зруйнувань; будівництво підприємств-дублерів; розширення шляхів сполучення і розвиток всіх видів транспорту; підсилення і дублювання енергетичних потужностей; розширення зв'язків між галузями промисловості і підприємствами; утворення матеріально-технічних резервів; підтримання сил цивільної оборони в постійній готовності.

5.2 Вимоги до стійкості функціонування промислових підприємств

Основним керівним документом, згідно з яким повинні плануватися та здійснюватися інженерно-технічні заходи (ІТЗ) цивільної оборони є "Будівельні норми і правила", що зберігають свою чинність на всій території України. Інженерно-технічні заходи ЦО - це комплекс заходів, спрямованих на: захист населення та зниження можливих втрат і збитків від наслідків великих виробничих аварій, катастроф та стихійних лих, а також застосування засобів озброєної боротьби під час конфліктних ситуацій; підготовку галузей промисловості та об'єктів господарювання до стабільної роботи при загрозі і виникненні великих виробничих аварій, катастроф, стихійних лих та під час розгортання конфліктних ситуацій; створення умов для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РІНР), ліквідації наслідків виробничих аварій, катастроф, стихійних лих та застосування засобів озброєної боротьби.

Відповідно до вимог, при проектуванні здійснюється зонування території, на якій розташовані категорійовані міста та об'єкти господарювання. Територія, де може виникнути надмірний тиск у фронті повітряної ударної хвилі Р_ф =10 кПа і більше, складає зону можливих руйнувань. Частина території зони можливих руйнувань, у межах якої надмірний тиск у фронті повітряної ударної хвилі Р_ф = 30 кПа і більше, складає зону можливих сильних руйнувань. Вимоги до планування і забудови міст спрямовані, головним чином, на захист населення і зменшення масштабів можливих зруйнувань і втрат, створення кращих умов для успішної ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф та застосування противником зброї, в тому числі ядерної.

При будівництві необхідної транспортної мережі потрібно вирахувати ширину магістралі в метрах

L = H_макс + H₂ + 15, м

де Н - висота найвищого будинку на магістралі, крім висотних громадських будівель каркасної конструкції.

Розміщення об'єктів повинно здійснюватись з урахуванням зон можливих руйнувань. Нові важливі промислові підприємства, основні склади і бази мають розміщуватись за межами зони можливих руйнувань.

За зонами можливих сильних руйнувань повинні розміщуватись: бази, склади з продовольчими і промисловими товарами першої необхідності; базові склади легкозаймистих і горючих матеріалів, головні споруди водозабезпечення; насосні компресорні станції магістральних трубопроводів; міжміські кабельні магістральні мережі та інші важливі об'єкти. В зоні можливих сильних зруйнувань дозволяється розміщувати комунальні гаражі, тролейбусні депо, трамвайні парки, склади поточного забезпечення, підземні магістральні трубопроводи, одну з груп головних споруд системи водопостачання та інші підприємства обслуговування населення міста [25].

Промислові підприємства (об'єкти) повинні будуватися з урахуванням вимог, виконання яких сприяє підвищенню стійкості інженерно-технічного комплексу об'єкта. Будівлі і споруди на об'єкті необхідно розміщувати розосереджено. Відстань між будівлями має забезпечувати протипожежні розриви. Ширина протипожежного розриву визначається за формулою:

L = H₁ + H₂ + 15, м,

де H₁ і H₂ - висота сусідніх будинків.

Будівлі адміністративно-господарського і обслуговуючого призначення розміщують окремо від основних цехів. Найбільш важливі виробничі споруди треба будувати заглибленими або пониженої висоти, прямокутної форми. Це зменшить парусність будівлі і збільшить опір ударній хвилі будь-якого вибуху. Висока стійкість до дії ударної хвилі властива залізобетонній будівлі з металевими каркасами в бетонній опалубці.

Для підвищення стійкості до пожеж в будинках застосовують вогнестійкі конструкції, а також вогнезахисну обробку горючих елементів будівлі. В кам'яних будинках перекриття повинно бути виготовлене з армованого бетону або з бетонних плит. Велика за розмірами будівля поділяється на секції незгораючими стінами. В ряді випадків при проектуванні та будівництві промислових будівель і споруд має бути передбачена можливість герметизації приміщень від проникнення радіоактивного пилу. Це особливо важливо для підприємств харчової промисловості і продовольчих складів. В складських приміщеннях планують якомога менше вікон та дверей. Складські приміщення для зберігання легкозаймистих речовин (бензин, нафта, мазут та ін.) повинні розміщуватись в окремих блоках заглибленого або напівзаглибленого типу біля або за межами об'єкта. Деякі унікальні види технологічного устаткування потрібно розміщувати в більш міцних спорудах (підвалах, підземних спорудах) або будівлях з легких незгоряючих конструкцій павільйонного типу, під навісом або відкрито. Це обумовлюється тим, що в багатьох випадках устаткування може витримати набагато більший надлишковий тиск ударної хвилі, ніж будівля, в якій воно знаходиться. При зруйнуванні будівлі внаслідок падіння конструкції розміщене в них устаткування буде виходити з ладу.

Електрозабезпечення є основою будь-якого виробництва. Порушення нормальної подачі електроенергії на об'єкт або окремі ділянки виробництва може призвести до повної зупинки роботи об'єкта. Для надійного електрозабезпечення в умовах надзвичайних ситуацій при його проектуванні і будівництві враховують основні вимоги, які випливають із завдань цивільної оборони. Електрозабезпечення повинно здійснюватись від енергосистем, до складу яких входять електростанції, що працюють на різних видах палива. Великі електростанції потрібно розміщував ти одна від одної і від великих міст на відстані, не меншій двох радіусів зон можливих руйнувань. Районні понижуючі станції, диспетчерські пункти енергосистем і мережі електропередач належить розташовувати за межами зон можливих сильних руйнувань [25].

Постачання електроенергію великих міст і об'єктів, які не перестають працювати в надзвичайних умовах, необхідно передбачити від двох незалежних джерел. При електропостачанні об'єкта від одного джерела повинно бути не менше двох вводів з різних напрямів. Трансформаторні підстанції необхідно надійно захищати, їх стійкість повинна бути не нижчою від стійкості самого об'єкта. Електроенергію на ділянки виробництва належить подавати по електрокабелях, прокладених в землі на глибині 0,8-1,2 м. Крім цього, необхідно створювати автономні резервні джерела електропостачання. Для цього можна використовувати пересувні електростанції на залізничних платформах, автопричепах та інші електростанції, не включені в енергосистему. В містах, розміщених на берегах морів та річок, необхідно створювати берегові пристрої для прийому електроенергії з корабельних електроустановок. Система електропостачання повинна мати захист від впливу електромагнітного імпульсу ядерного вибуху.

Нормальна робота багатьох підприємств залежить від безперервного їх забезпечення технічною і питною водою. Потреба промислових підприємстві у воді порівняно велика. Так, витрати води на виробництво тонни хімічного волокна становлять близько 2000 куб. м.

Порушення у постачанні водою промислових об'єктів може призвести до їх зупинки і викликати труднощі в проведенні рятувальних робіт в районі стихійного лиха, аварії, катастрофи або застосування сучасної зброї. Для підвищення стійкості постачання об'єктів водою необхідно, щоб система водопостачання здійснювалась не менше, ніж від двох незалежних джерел, одне з яких бажано підземне.

На промислових об'єктах трубопроводи водопостачання в усіх випадках закільцьовують. Водопровідне кільце об'єкта повинне наповнюватись від двох різних міських магістралей. Постачання об'єктів водою з відкритих водойм (рік, озер) має виконуватись системою головних споруд, розташованих поза зоною можливих сильних зруйнувань. Стійкість мережі водопостачання підвищується при заглибленні в грунт усіх ліній водопроводу і розташування належних гідрантів і відключаючих пристроїв на території, яка не буде заваленою, а також пристроїв перемичок, які дозволять відключити пошкоджені ланки і споруди. На підприємствах треба передбачити оборотне використання води для технічних цілей, що зменшує загальну потребу у воді і, відповідно, підвищує стійкість водозабезпечення.

При порушенні мережі газ може стати причиною вибуху, пожежі. Для більш надійного постачання газ повинен подаватися в місто і на промислові об'єкти двома незалежними газопроводами. Газорозподільні станції необхідно розташовувати за межами міста з різних сторін. Газова мережа закільцьовується і прокладається під землею на глибині 0,6-1,7 м. На газовій мережі у визначених місцях встановлюють автоматичні відключаючі пристрої, які спрацюють від надлишкового тиску ударної хвилі. Крім того, на газопроводах слід встановлювати відключаючу апаратуру з дистанційним управлінням і крани, які автоматично перекривають подачу газу при розриві труб, що дозволяє відключити газові мережі певних ділянок і районів міста.

Виконання вимог, норм проектування, інженерно-технічних заходів цивільної оборони сприяє нормальному функціонуванню промислових підприємств і забезпеченню робітників, службовців не тільки в надзвичайних умовах мирного і воєнного часу, але покращує умови праці і проживання людей.

5.3 Організація і проведення досліджень з оцінки стійкості об'єкта

Дослідження стійкості роботи об'єкта господарської діяльності (ОГД) - це всебічне вивчення обстановки, яка може скластися під час надзвичайної ситуації та визначення її впливу на виробничу діяльність підприємства. Мета дослідження полягає в тому, щоб виявити слабкі місця в роботі об'єкта та виробити найбільш ефективні пропозиції, спрямовані на підвищення його стійкості.

Дослідження стійкості роботи ОГД проводиться силами інженерно-технічного персоналу із залученням спеціалістів науково-дослідних та проектних організацій. Організатором та керівником досліджень є керівник підприємства. Увесь процес планування і проведення досліджень поділяється на три етапи: підготовчий; оцінка стійкості роботи ОГД; розробка заходів, які підвищують стійкість роботи, ОГД в умовах надзвичайних ситуацій [25].

На першому етапі розробляються керівні документи, які вивчають склад учасників досліджень та організовується їх підготовка. Основними документами для організації досліджень стійкості роботи ОГД є: наказ керівника підприємства щодо проведення дослідження; календарний план основних заходів з підготовки до проведення досліджень; план проведення досліджень. Наказ керівника підприємства розробляється на підставі вказівок старшого начальника з урахуванням умов, пов'язаних з виробничою діяльністю об'єкта. В наказі вказується: мета і завдання дослідження; терміни проведення робіт; склад учасників досліджень; склад і завдання дослідницьких груп;термін готовності облікової документації.

Календарний план основних заходів з підготовки до проведення досліджень визначає: основні заходи; терміни їх виконання; відповідних виконавців; сили та засоби, які залучаються для виконання завдань. План проведення досліджень є основним документом, який визначає зміст роботи керівника дослідження і груп головних спеціалістів. В плані вказується: тема дослідження; мета дослідження; тривалість дослідження (1,5-3 місяці); склад дослідницьких груп та зміст їх роботи; порядок проведення дослідження.

На другому етапі проводиться безпосереднє дослідження стійкості роботи об'єкта. В ході дослідження визначаються умови захисту робітників та службовців від уражаючих факторів, проводиться оцінка вразливості виробничого комплексу від різних уражаючих факторів, оцінюється характер можливих пошкоджень від вторинних уражаючих факторів, вивчається стійкість роботи системи забезпечення та кооперативних зв'язків з іншими об'єктами, з'ясовуються вразливі місця в системі управління виробництвом.

Кожна група оцінює стійкість відповідних елементів виробничого комплексу та робить необхідні розрахунки. До складу групи комплексних досліджень (керівник головний інженер) входять керівники всіх груп.

Група досліджень стійкості будівель та споруд (керівник начальник відділу капітального будівництва) на основі аналізу характеристик і стану виробничих будинків та споруд: визначає ступінь їх стійкості до дії вражаючих факторів ядерного вибуху; оцінює розміри можливих пошкоджень від дії вторинних вражаючих факторів; здійснює розрахунки сил і засобів, необхідних для відновлення виробничих споруд при різних ступенях руйнування. Крім того, група досліджує та оцінює захисні властивості захисних споруд, визначає необхідну кількість захисних споруд на території об'єкта та в заміській зоні.

Група досліджень стійкості виробничого обладнання (керівник - головний механік) оцінює стійкість технологічних ліній, верстатів та механізмів і визначає: можливі втрати станків, приладів і систем автоматичного управління при різних ступенях пошкодження; способи збереження і захисту особливо цінного обладнання; потребу в силах і засобах, терміни та обсяги відновлюючих робіт; можливість створення резерву обладнання та порядок його використання.

Група дослідження стійкості технологічного процесу (керівник - головний технолог) оцінює стійкість технологічного процесу, для чого: уточнює заходи переведення ОГД на режим роботи в умовах НС; визначає найбільш вразливі ділянки технологічної лінії; розробляє варіанти зміни технологічного процесу (за необхідності); оцінює можливості і терміни безаварійної зупинки виробництва за сигналом "Повітряна небезпека" або при раптовому припиненні подачі електроенергії.

Група дослідження стійкості систем енергозабезпечення (керівник - головний енергетик) оцінює: стійкість системи електро-, газо-, водопостачання, каналізації та переведення котелень на інші види палива; нормативно-необхідні та мінімальні потреби з кожного виду енергії; основні та додаткові джерела енергопостачання, можливості внутрішніх та зовнішніх джерел; стійкість заводських комунікацій; наявність та можливості автономних джерел енергопостачання; характер можливих аварій і можливість виникнення вторинних факторів та їх наслідки; можливі варіанти підвищення стійкості систем енергопостачання; варіанти відновлення систем енергопостачання при різних ступенях ураження об'єкта; можливість підключення до сусідніх трансформаторних підстанцій.

Група досліджень стійкості матеріально-технічного постачання і транспорту (керівник - начальник відділу матеріально-технічного постачання): аналізує систему забезпечення робочого процесу всім необхідним для випуску продукції в умовах надзвичайної ситуації; оцінює умови відправки продукції і стійкості роботи транспорту; обґрунтовує необхідність і створює додаткові запаси сировини, обладнання, комплектуючих виробів, а також визначає місця їх зберігання; вивчає стійкості існуючих зв'язків з поставникам та користувачами; складає розрахунки на потрібну кількість будівельних та інших матеріалів для відновлення виробництва і будівництва сховищ на об'єкті та ПРУ в заміській зоні (на підставі заявок інших груп).

Служба оповіщення і зв'язку вивчає і оцінює стійкість зв'язку з органами ЦО, виробничими підрозділами і формуваннями ЦО. Оцінює надійність системи зв'язку і оповіщення, повноту обладнання пунктів управління.

Служба сховищ і укрить оцінює інженерний захист робітників і службовців, правильність експлуатації сховищ і укрить, готовність їх до використання за прямим призначенням. Розраховує час на оповіщення робітників і службовців, збір і укриття їх в захисних спорудах.

Служба радіаційного та хімічного захисту оцінює можливості роботи об'єкта в умовах радіації і дає пропозиції щодо захисту робітників і службовців від радіоактивного зараження, визначає типові режими радіаційного захисту людей, розробляє графік робочих змін для проведення РІНР. Аналізує забезпеченість робітників та службовців засобами індивідуального захисту, умови зберігання і порядок їх видачі. Готує пропозиції щодо організації і ведення радіаційної і хімічної розвідки, організації санітарної обробки людей, знезараження одягу, транспорту, техніки і споруд.

Медична служба розробляє заходи щодо організації медичного обслуговування робітників та службовців на об'єкті і в заміській зоні, а також при проведенні РІНР. Визначає сили і засоби для надання першої медичної допомоги потерпілим. Виробляє рекомендації з організації дозиметричного контролю при перебуванні людей у зоні радіоактивного зараження і рекомендації по захисту продуктів харчування і джерел водопостачання.

Служба охорони громадського порядку розробляє заходи з підсилення пропускного режиму, охорони матеріальних цінностей, забезпечення громадського порядку.

Штаб цивільної оборони ОГД в цей період оцінює загальний стан ЦО і визначає заходи для забезпечення захисту робітників ї службовців. До цієї роботи залучається ряд начальників служб. Які виконують відповідні функції.

На третьому етапі підводяться підсумки проведених досліджень. Групи спеціалістів за підсумками досліджень готують підсумки і пропозиції з захисту робітників та службовців і підвищенню стійкості елементів виробництва, які досліджуються.

Група комплексних досліджень на основі доповідей інших груп складає загальний план, в якому визначаються: можливості щодо захисту робітників і службовців в захисних спорудах; загальна оцінка стійкості об'єкта, найбільш слабкі (вразливі) ділянки виробництва; практичні заходи, терміни та обсяги робіт, які виконуються при повсякденній діяльності та при загрозі НС; порядок та приблизні строки відновлювальних робіт при різних ступенях руйнування.

За результатами досліджень розробляються плани, в яких визначаються відповідні заходи, необхідні кошти на їх проведення, терміни і відповідальні особи за їх виконання.

В зв'язку з тим, що заходи щодо підвищення стійкості роботи виконуються завчасно (в мирний час), з оголошенням загрози нападу ворога та в умовах НС, відповідні плануючі документи для зручності користування ними складаються на кожну можливу ситуацію: перспективний план заходів щодо підвищення стійкості роботи ОГД, які проводяться завчасно; план-графік нарощування заходів з підвищення стійкості роботи ОГД при загрозі виникнення НС (нападу противника); графік безаварійної зупинки виробництва.

Правильність проведених розрахунків та реальність пропозицій і рекомендацій перевіряються на спеціальних навчаннях під керівництвом начальника ЦО об'єкта.

Завчасно плануються і проводяться в основному заходи, які потребують значних матеріальних витрат та часу на їх виконання. Економічна ефективність цих заходів може бути досягнута при їх коригуванні із завданнями щодо безаварійної роботи об'єкта, у поліпшення умов праці, удосконалення виробничого процесу, реконструкції виробництва та ін.

Головну небезпеку для наземних об'єктів становлять ударна хвиля, світлове (теплове) випромінювання, вторинні вражаючі фактори і радіоактивне зараження місцевості. Проте іноді доводиться враховувати і вплив проникаючої радіації та електромагнітного імпульсу.

Оцінка стійкості об'єкта включає визначення: видів вражаючих факторів, які можуть впливати на об'єкт, та їх параметрів; впливу ударної хвилі на елементи об'єкта; можливості виникнення пожеж; впливу вторинних вражаючих факторів.

Дослідження стійкості роботи об'єкта господарювання (ОГ) полягає у всебічному вивченні умов, які можуть скластися у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу, та у визначенні їх впливу на виробничу діяльність.

Мета дослідження стійкості об'єкта господарювання полягає в тому, щоб виявити вразливі місця в роботі ОГ у надзвичайних ситуаціях і виробити найефективніші рекомендації, спрямовані на підвищення стійкості.

Критерії стійкості ОГ до впливу вражаючих факторів надзвичайних ситуацій:

1. До впливу повітряної ударної хвилі (ПУХ). За кількісний показник стійкості до ПУХ приймається значення надлишкового тиску, при якому будівлі, споруди, обладнання і комунально-енергетичні мережі (КЕМ) об'єкта зберігаються або зазнають слабких чи середніх руйнувань - це значення надлишкового тиску прийнято вважати межею стійкості об'єкта до ударної хвилі - Р_{ф lim} (мінімальна межа стійкості досліджуваних елементів, які входять до його складу). Об'єкт стійкий, якщо Р_{ф lim} Р_{ф max}.

2. До впливу теплового (світлового) випромінювання. За показник стійкості об'єкта до впливу теплового (світлового) випромінювання береться мінімальне значення теплового (світлового) імпульсу, при якому може статися загоряння матеріалів чи конструкцій будівель і споруд, у результаті чого виникнуть пожежі на об'єкті. Це значення світлового імпульсу прийнято вважати межею стійкості об'єкта до впливу теплового (світлового) імпульсу - U_{св lim} . Об'єкт стійкий, якщо U_{св lim} = U_{св max}.

3. До впливу радіоактивного зараження. За критерій стійкості об'єкта в умовах радіоактивного зараження беруть критичне значення рівня радіації на об'єкті, при якому ще можлива виробнича діяльність у звичайному режимі (двома повними змінами, повний робочий день і при цьому персонал не дістане дозу випромінювання, більшу встановленої) - Р_{1 lim} (Р/год.).

Об'єкт стійкий, якщо Р_{1 lim} Р_{1 max} .

4. До впливу електромагнітного імпульсу ядерного вибуху (ЕМІ). За показник стійкості роботи об'єкта в умовах впливу ЕМІ ядерного вибуху прийнятий коефіцієнт безпеки К, який визначає відношення граничне допустимого наведеного струму або напруги U_д до наведеного, тобто створеного ЕМІ в даних умовах U_е, що вимірюється у децибелах (Дб).

Стійкість системи в цілому визначається за мінімальним значенням коефіцієнта безпеки елементів, що входять до її складу [25].

За результатами досліджень розробляється план заходів з підвищення стійкості роботи об'єкта у надзвичайних ситуаціях. Визначаються вартість впровадження заходів, джерела фінансування, сили і засоби, терміни виконання і відповідальні за виконання особи. План заходів, які проводяться силами об'єкта, затверджується керівником підприємства - начальником цивільної оборони.

На кожному підприємстві, виходячи з його призначення, розташування і специфіки виробництва, заходи з підвищення стійкості можуть бути різними.

5.4 Шляхи і способи підвищення стійкості роботи об'єктів

Підвищення стійкості об'єкта досягається: посиленням найбільш слабких (вражаючих) елементів і ділянок об'єкта. Для цього на кожному ОГД завчасно на основі досліджень планують і проводять відповідні організаційні й інженерно-технічні заходи. Досягнення науки і техніки дозволяють реалізувати такі рішення, за яких підприємство буде стійким до впливу дуже значних надлишкових тисків, однак це пов'язано з великими витратами засобів і матеріалів і може бути виправдано лише при захисті особливо важливих елементів об'єкта. Заходи будуть економічно обґрунтовані, якщо вони максимально узгоджені із завданнями, які розв'язуються в мирний час для забезпечення безаварійної роботи, поліпшення умов праці, удосконалення виробничого процесу. Особливо велике значення має розробка інженерно-технічних заходів при новому будівництві, бо у процесі проектування у багатьох випадках можна домогтися логічного поєднання загальних інженерних рішень із захисними заходами цивільної оборони, що знизить витрати на їх реалізацію.

На існуючих об'єктах заходи щодо підвищення стійкості доцільно проводити в процесі реконструкції чи виконання інших ремонтно-будівельних робіт.

Підвищення стійкості роботи промислових об'єктів передбачає: захист робітників та службовців у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу; підвищення міцності і стійкості найважливіших елементів і вдосконалення технологічного процесу; підвищення стійкості матеріально-технічного постачання; підвищення стійкості управління об'єктом; розробку заходів щодо зменшення імовірності виникнення; вторинних факторів ураження і збитків від них; підготовку до відновлення виробництва після ураження об'єкта.

ВИСНОВОК

Дослідження питань, пов'язаних з узагальненням існуючих теоретичних положень, науковим обґрунтуванням та розробленням методичних підходів і практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності використання капіталу підприємством та формування його оптимальної структури, проведене в дипломній роботі, дозволило зробити наступні висновки, що капітал одна з фундаментальних економічних категорій, сутність якої наукова думка з'ясовує протягом кількох століть. В сучасній фінансовій науці найбільш ґрунтовне трактування капіталу наводить І. Бланк, під яким він розуміє нагромаджений шляхом заощаджень запас економічних благ у формі коштів і реальних капітальних товарів, що залучаються його власниками в економічний процес як інвестиційний ресурс і фактор виробництва, з метою одержання доходу, функціонування яких в економічній системі базується на ринкових принципах і пов'язано з факторами часу, ризику і ліквідності.

Капітал, що залучається підприємством для здійснення господарської діяльності, характеризується не тільки своєю багатоаспектною економічною сутністю, але і різноманіттям виглядів, у яких він виступає. Поліпшити управління капіталом підприємства може науково-обґрунтована класифікація його видів.

Оскільки зміст процесу управління капіталопотоками визначається управлінськими функціями до яких, насамперед, належать прогнозування, планування, організація, координування, регулювання, мотивація, облік і контроль, то їх реалізація передбачає відповідні види фінансового аналізу.

За функціями управління аналіз капіталопотоків розподіляється на перспективний (притаманний етапу попереднього управління, для якого характерними функціями є прогнозування основних показників діяльності підприємства), оперативний (притаманний етапу оперативного управління, на якому здійснюються організація, оперативний контроль, координування, регулювання діяльності підприємства) та ретроспективний (притаманний заключному етапу управління, на якому переважають функції заключного контролю та мотивації).

За умов ринкової економіки, самостійність підприємств, їхня відповідальності за результати діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фінансову стратегію підприємства.

Отже, узагальнюючи попередні висновки, можна стверджувати, що структура капіталу підприємства впливає на рівень рентабельності його власного капіталу, рентабельність активів, фінансову стійкість і платоспроможність та рівень фінансових ризиків. Існує безперечний зв'язок цих показників та структури капіталу. Саме оптимізаційна модель дозволила цей зв'язок простежити та зробити відповідні висновки.

Аналіз структури власних та позикових коштів необхідний для оцінки раціональності формування джерел фінансування діяльності підприємства та його ринкової вартості. Це є важливим, по-перше, для зовнішніх споживачів інформації при вивченні ступеня фінансового ризику та, по-друге, для самого підприємства при визначенні перспективного варіанту організації фінансів та розробці фінансової стратегії.

Структура капіталу, що використовується на підприємстві, визначає рівень багатьох кінцевих результатів його діяльності. Так, від неї залежать вартість капіталу і рівень фінансового ризику. Структура капіталу є чинником збільшення віддачі на вкладений власниками капітал, що виражається в перевищенні величини рентабельності власного капіталу над рентабельністю усіх використовуваних активів. Тому задача оптимізації структури капіталу є однією з найважливіших задач, що вирішуються у рамках фінансової діяльності підприємства, а удосконалення методики формування оптимальної структури капіталу є актуальним питанням, що стоїть перед теорією управління фінансами підприємств.

Підприємство, що було об'єктом дослідження даної дипломної роботи (ТОВ "ХЗ ПТУ") має таку структуру капіталу, при якій позиковий капітал протягом 2004-2007 рр. займав у загальній сумі капіталу від 25 до 53%. Це свідчить про посилення незалежності підприємства від зовнішніх кредиторів, але обумовлюється політикою підприємства та її організаційно-правовим статусом.

Не досить гарний фінансовий стан підприємства, що зберігався упродовж досліджуваного періоду, пов'язаний із наступними причинами:

- значна концентрація коштів підприємства у вигляді запасів, а саме незавершеного виробництва та виробничих запасів. Це пояснюється специфікою виробничого процесу. У залежності від термінів поставок вітчизняними виробниками необхідних комплектуючих для завершення виробничого циклу підприємства; стадії виконання контрактів із замовниками та ін., визначається термін знаходження обладнання на стадії незавершеного виробництва. Хоча не виключено, що зростання цін на комплектуючі та інші необхідні виробничі запаси може збільшити витрати підприємства на їх придбання, а отже і суму статті запасів, що відображається у балансі підприємства;

- наявність у підприємства на кінець 2007 року великої суми дебіторської заборгованості за товари, роботи та послуги, що за три роки зросла. Це свідчить про те, що підприємство розширюється, знаходить нових замовників на телекомунікаційні системи, розробляє гнучку систему сплати боргів для дебіторів та ін. Поступове збільшення суми грошових коштів та їх еквівалентів на рахунках підприємства дозволяє судити про те, що великий розмір дебіторської заборгованості не спричиняє дефіциту коштів, а отже, є керованим;

- наявний у підприємства позиковий капітал представлений переважно кредиторською заборгованістю за товари, роботи та послуги.

На основі проведеного аналізу в роботі викладено ряд рекомендацій спрямованих на удосконалення управління структурою капіталу підприємства. А саме: рекомендації щодо оптимізації структури капіталу підприємств та визначення факторів, що вливають на його рентабельність; рекомендації щодо визначення політики формування власного фінансового капіталу підприємства; рекомендації щодо її організації на підприємстві кредитної роботи.

Застосування вищевикладених рекомендацій допоможе підприємству розробити ефективну стратегію та тактику покращення ефективності діяльності, що буде спрямована на поліпшення системи управління фінансовою діяльністю підприємства.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ:

1. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30 червня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 31. С. 15-24.

2. Закон України "Про охорону праці" (в редакції Закону N 229-ІV (229-15) від 21.11.2002.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс". Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. №391/3684 // www. rada. gov. uа.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати". Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 р. за № 391/3684. // www. rada. gov. uа.

5. Баканов М.И. Теория анализа хозяйственной деятельности. - М.: Финансы и статистика, 2003. - 421 с.

6. Белых Л.П. Реструктуризация предприятия. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 398 с.

7. Бланк И.А. Концептуальные основы финансового менеджмента. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2003. - 590 с.

8. Бланк И.А. Словарь-справочник финансового менеджера. - К.: Ника-центр, 1998. - 480 с.

9. Бланк И.А. Управление формированием капитала. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2002. - 512 с.

10. Борщ О.Г. Капітал як економічна та фінансова категорія // Агроінком. - 2006. - № 7. - С. 32-35.

11. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту. - К.: Молодь, 1997. - 998 с.

12. Брігхем Є.Ф. Фінансовий менеджмент. Т.1. - К.: Молодь, 2005. - 497 с.

13. Брігхем Є.Ф. Фінансовий менеджмент. Т.2. - К.: Молодь, 2005. - 668 с.

14. Булев И.П. Основные принципы управления предприятием в условиях кризиса // Менеджер. - 2003. - № 3(5). - С.66-73.

15. Булев И.П., Брюховецкая Н.Е. Основные принципы управления предприятием в условиях кризиса // Менеджер. - 2001. - № 3(5). - С. 66-73.

16. Валдайцев С.В. Оценка бизнеса и управление стоимостью предприятия: Учеб. пособ. для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 720 с.

17. Ван Хорн, Джейли К. Основы финансового менеджмента. 11-е изд: Пер. с англ. - М.: Издательский дом "Вильяме", 2001. - 992 с.

18. Воробйов Ю. Модель створення та накопичення фінансового капіталу підприємницькими структурами // Економіст. - 2001. - № 3. - С.50-51.

19. ГОСТ 12.1.003-83 ССБТ. Шум. Общие требования безопасности. - Введ. 01.01.1980.

20. Грачов В.І., Косарева І.П., Прохорова В.В. Управління фінансовою санацією: Навчальний посібник. - X.: ВД "ІНЖЕК", 2005. - 208 с.

21. Гридчина М.В. Финансовый менеджмент: Курс лекций. - 2-е изд. - Киев: МАУП, 2002. - 158 с.

22. Давыдова Г.В. Методика количественной оценки банкротства предприятий // Управление риском. - 2005. - № 3. - С. 13-20.

23. Дем'яненко І.В. Фінансова стабілізація підприємств і механізми її забезпечення. - К.: Інститут аграрної політики, 2001. - 72 с.

24. Дем'яненко М.Я. Фінансовий словник-довідник / За ред. М.Я. Дем'яненка. - К.: ІАЕ УААН, 2003. - 555 с.

25. Депутат О.П. Цивільна оборона. - Львів: Афіша, 2000. - 236 с.

26. Довгань Л.П. Визначення оптимальної вартісної структури та мінімізація ризиків залучення позикових коштів // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - № 12(30). - С. 26-33.