Стан розвитку малого підприємництва на Вінниччині

2,76

0,16

0,79

-0,33

Тульчинський

5988,9

1,58

7139,2

1,7

9230,7

1,8

10349,4

1,84

0,12

0,1

0,04

Тиврівський

4949,2

1,3

6665,1

1,59

9768,2

1,9

11463,8

2,04

0,29

0,31

0,14

Хмільницький в тому числі: м. Хмільник

7921,8 5217,6

2,09 1,37

9847,4 3720,1

2,35 0,89

12584 7250,9

2,45 1,41

15733,5 10256,7

2,79 1,82

0,26 -0,48

0,1 0,52

0,34 0,41

Чернівецький

2798,8

0,74

4246

1,01

4124,5

0,8

3581,5

0,64

0,27

-0,21

-0,16

Чечельницький

2230

0,61

5298

1,26

4163,8

0,81

4551,9

0,81

0,65

-0,45

0

Шаргородський

2903,4

0,77

4483,6

1,07

4458,1

0,87

9935,6

1,76

0,3

-0,2

0,89

Ямпільський

4980,3

1,31

4989,8

1,19

8012

1,56

4365,1

0,78

-0,12

0,37

-0,78

ВСЬОГО

379474,2

100

418820

100

513971,3

100

562953,4

100

0

0

0

Варто зазначити, що лише у Чечельницькому районі відбулося збільшення випуску продукції (на 388,1 тис грн. більше, ніж у попередньому році), а от у Погребищенському, Чернівецькому та Оратівському районах показники у 2007 році значно погіршились у порівнянні з 2006.

Велику увагу слід відвести аналізу фінансових результатів малих підприємств в регіонах області, адже, як показує статистика, більшість підприємств малого бізнесу закриваються протягом першого року своєї діяльності. Близько третини працює без прибутку, а загальна сума збитків більше, ніж у два рази перевищує загальну суму прибутку (таблиця 2.6).

Таблиця 2.6 Групування фінансових результатів малих підприємств до оподаткування по регіонах області за 2006 - 2007 роки

Регіони	Загаль-	Підприємства, що одержа-	Підприємства, що
Вінниччини	на К-СТЬ	ли прибуток, (+)	одержали збиток, (-)
	Підпри-	К-сть	В % до	фін.	К-сть	в%	фін.
	Ємств	підпри-	Загал.	резу-	підпри-	до	резу-
		ємств	к-сті	льтат.	ємств	заг.	льтат.
				тис. грн		к-сті	тис.грн
Барський	128	75	58,6	434,1	53	41,4	2567,8
Бернадський	90	68	75,6	391,9	22	24,4	1481,1
Вінницький	293	182	62,1	2833,8	111	37,9	5102,3
Гайсинський	132	75	56,8	1132,4	57	43,2	3038,7
Жмеринський	49	25	51,0	519,6	24	49,0	3387,1
Іллінецький	97	52	53,6	439,4	45	46,4	7287,0
Калиновський	143	81	56,6	911,7	62	43,5	6812,8
Козятинський	43	24	55,8	127,0	19	44,2	472,8
Крижопільсь-	102	65	63,7	330,6	37	36,3	7431,2
кий
Літинський	76	36	47,4	239,1	40	52,6	2769,4
Липовецький	111	58	52,3	466,3	53	47,7	2379,5
Мог-Поділь-ський	45	21	46,7	329,7	24	53,3	3304,8
Мур. Курило-вецький	78	36	46,2	191,6	42	53,8	2276,5
Немирівський	110	70	63,6	945,3	40	36,4	3232,3
Оратівський	62	37	59,7	318,9	25	40,3	1132,3
Піщанський	42	18	42,9	452,2	24	57,1	1397,6
Погребищен-ський	73	57	78,1	202,8	16	21,9	661,9
Теплицький	132	78	59,1	289,9	54	40,9	1462,7
Томашпіль-ський	109	87	79,8	270,7	22	20,2	768,3
Тростянець-кий	84	58	69,0	308,9	26	31,0	3716,8
Тульчинський	147	100	68,0	788,9	47	32,0	2042,8
Тиврівський	129	83	64,3	1088,8	46	35,7	1740,3
Хмільницький	54	35	64,8	67,9	19	35,2	1559,2
Чернівецький	39	22	56,4	273,2	17	43,6	366,8
Чечельниць-кий	41	23	56,1	384,7	18	43,9	638,1
Шаргородсь-кий	115	75	65,2	311,6	40	34,8	2697,2
Ямпільський	93	57	61,3	78,7	36	38,7	1859,7
Вінниця	3282	2095	63,8	36110,8	1187	36,2	49242,1
Жмеринка	94	54	57,4	541,4	40	42,6	1191,9
Могилів-	117	68	58,1	484,6	49	41,9	2127,3
Подільський
Хмільник	165	120	72,7	1018,8	45	27,3	2092,0
Всього	6461	4041	62,5	53992,2	2420	37,5	128603,8

Як видно із таблиці 2.6, у Вінницькому районі більше 60 % підприємств малого бізнесу одержали прибуток, який склав 2833,8 тис. грн. Проте фінансовий результат МП, що отримали збиток, слав 5102,3 тис грн. (що майже у 2 рази більше за отриманий прибуток). Така ж ситуація у місті Вінниці. Тут 2095 підприємств отримали прибуток у розмірі 36110,8 тис. грн., а 1187 підприємств зазнали збитків у розмірі 49242,1 тис. грн.

Схожу картину ми можемо спостерігати і у інших регіонах області. Так, у Тульчинському районі з 147 підприємств 100 має позитивний результат у розмірі 788,9 тис. грн., а 47 - від'ємний, який складає 2042,8 тис. грн. У Калиновському регіоні 57 % підприємств отримали прибуток у розмірі 911,7 тис. грн., а 43 % -- збиток у розмірі 6812,8 тис грн.

Взагалі, по області з 6461 підприємства 4041 підприємство (62,5 % від загальної кількості МП в області) одержали прибуток у розмірі 53992,2 тис. грн., а 2420 підприємств (37,5 % від загальної кількості малих підприємств) -зазнало збитків на суму 128603,8 тис. грн.

Отже, із проведеного аналізу діяльності МП Вінниччини видно, що на Вінниччині меле підприємництво, хоч і повільно, все ж розвивається. Так у 2007 році в економіці області функціонувало 6460 малих підприємств. У порівнянні з 2006 роком їх кількість збільшилась на 1157 одиниць чи на 22% (таблиця 2.7).

Таблиця 2.7

Загальні показники малих підприємств по регіонах за 2004 - 2007 роки та їх динаміка

Назва показника	Роки	Відхилення
	2004	2005	2006	2007	2005від 2004	2006 від 2005	2007 від 2006
А	1	2	3	4	5	6	7
Загальна
Кількість	4823	5221	5303	6460	398	82	1157
малих
Підприємств
Середня чисельність	47100	52005	54042	57173	4901	2041	3131
Працівників
Середньо-	105,32	125,28	156,78	189,11	19,96	31,5	32,33
Місячна з/п
Обсяг Виробленої Продукції	379474,5	418820,0	513971,3	562953,4	39345,50	95151,30	48982,1

Аналіз галузевої структури малого підприємництва Вінницької області свідчить про те, що понад 40% їх кількості здійснюють свою діяльність у сфері торгівлі та громадського харчування (Додаток Б). Спостерігається позитивна тенденція щодо збільшення чисельності малих підприємств у виробничих галузях економіки. Серед них - 19 % становлять промислові, 8 % - будівельні, 7,6 % - сільськогосподарськіпідприємства.

Зросла також і середня чисельність зайнятих в малому бізнесі Вінниччини. На кінець 2007 року вона становила 57173 працівника. Порівняно з 2006 роком вона зросла на 5,8% (чи на 3131 особу). Всього в малому підприємництві з врахуванням фізичних осіб на даний час зайнято 85 тисяч громадян, що становить майже 10,8 % населення області, зайнятого в суспільному виробництві.

Середньомісячна заробітна плата одного працівника малого бізнесу у минулому році зросла, більш як, на 20 % порівняно з попереднім роком і складала 189,11 грн.

Майже на 10% зріз обсяг виробленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг на малих підприємствах. У 2006 році цей показник становив 562953,4 тис. грн.

Позитивною є тенденція збільшення надходжень до бюджету від діяльності суб'єктів малого бізнесу. Частка надходжень доходів від діяльності малого підприємництва до бюджетів усіх рівнів становить майже 11% [34, 32].

З вище зазначеного видно, що загалом така категорія бізнесу, як мале підприємництво розвивається хоч і важко, але неухильно і поступально.

В умовах перехідної економіки, при обмеженні внутрішнього попиту, монополізмі, суперечностей в законодавстві, недостатній розвину тості виробничої мережі, інфляції та інших проблемах малий бізнес зазнає складнощів на шляху свого розвитку. Крім того, малі підприємства значно програють у конкуренції великим підприємствам і лише підтримка держави зможе зміцнити їхнє становище і створити необхідні умови для їх сталого розвитку у майбутньому.

Слід зазначити, що політика держави щодо підприємницької діяльності перебуває у стадії постійного пошуку, щоб створити сприятливі умови для розвитку малого бізнесу.

Поряд зі створенням сприятливих умов для малого підприємництва на державному рівні, посилюється роль у цій сфері регіональних органів виконавчої влади. Певні зрушення на місцях відбулися внаслідок реалізації комплексних регіональних програм розвитку малого підприємництва на 1997 - 1998 рр., що дало можливість грунтовніше розробити відповідні програми на 1999 - 2004 рр. І вже здійснити чимало заходів.

Так, при Вінницькому Технопарку діє бізнес-інкубатор, де йде підготовка за програмою менеджменту малого та середнього бізнесу секретарів-референтів, менеджерів з реклами та ін. Також опрацьовано пілотну програму створення інфраструктури малого бізнесу у Вінницькій області.

З метою реалізації державної політики у сфері розвитку підприємництва у Вінницькій області періодично розробляються "Регіональні програми розвитку малого підприємництва". Головна мета таких програм -спрямування дій обласних та місцевих органів державної виконавчої влади, суб'єктів малого бізнесу, об'єднань і спілок підприємств, установ ринкової інфраструктури на створення і підтримання сприятливого середовища для розвитку малого підприємництва, формування і впровадження ефективної системи його обслуговування, підтримки і захисту. Також, в області створено регіональне відділення союзу промисловців і підприємців, яке досить конструктивно співпрацює з владою.

З метою активізації фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва передбачено створення більше 30 місцевих фондів підтримки малого пі бізнесу, які крім обласного центру, функціонують у м Жмеринці та м Немирові.

В області впроваджуються програми мікрокредитування підприємницької діяльності суб'єктів господарювання на основі конкурсного відбору бізнес-планів. З метою розширення доступу суб'єктів малого бізнесу до позабюджетних фінансових джерел ініційовано регулярний розгляд органами місцевого самоврядування питань щодо встановлення диференційованих ставок фіксованого та єдиного податків, вартості торгових патентів, орендної плати тощо в залежності від пріоритетності сфер господарської діяльності суб'єктів підприємництва. Для новостворених малих підприємств виробничих галузей, особливо в периферійних районах, встановлюються пільгові ставки оподаткування місцевими податками та зборами.

Потрібні нові підходи до організації і регулювання малого бізнесу, які допоможуть у розв'язанні існуючих проблем у малому підприємництві і які сприятимуть підвищенню прибутковості і зниженню рівня збитковості, якими супроводжується діяльність підприємств та організацій у сфері малого бізнесу.

2.2 Прогноз тенденції розвитку малих підприємств в Україні

У контексті стратегічних завдань макроекономічної стабілізації та економічного зростання в Україні особливо важливими завданнями є досягнення ділової активності широких верств населення і формування "критичної маси" малого підприємництва. У країнах з розвиненою ринковою економікою сектору малого підприємництва належить важлива роль у забезпеченні сталого економічного зростання, підвищення експортного потенціалу, прискорення науково-технічного прогресу, вирішення проблем ефективного використання народногосподарських ресурсів, а також у сприянні вирішенню ряду соціально-політичних проблем суспільства. Особливого значення набуває розвиток сектору малого підприємництва в умовах перехідної економіки через його високі адаптаційні характеристики і унікальну спроможність створювати сприятливі умови для налагодження дії ринкових механізмів. Тому одним з найважливіших напрямів трансформаційних процесів в Україні є створення ефективної політики щодо державного сприяння розвитку вітчизняного малого підприємництва, що є необхідним для того, щоб вказаний сектор економіки, спираючись на виважену державну політику підтримки та регулювання, набув належного розвитку і став реальною потужною силою ринкових перетворень [20,45].

Розвиток вітчизняного сектору малого підприємництва є складним та суперечливим процесом, отже, особлива увага має приділятися виявленню головних тенденцій розвитку вказаного сектору економіки та його складових елементів. Зокрема, серед складових елементів сектору малого підприємництва особливе місце займає сукупність малих підприємств, які, за даними статистики, мають найбільшу питому вагу в загальній кількості вітчизняних суб'єктів малого підприємництва. Тому, на нашу думку, є доцільним приділити увагу встановленню переважної тенденції розвитку вітчизняних малих підприємств.

За даними статистики, процес становлення малих підприємств в Україні загалом, та у Вінницькій області зокрема, характеризується дещо суперечливими тенденціями, про що свідчать дані (таблиці 2.9 та 2.10).

Таблиця 2.9 Основні показники розвитку малих підприємств Вінниччини за 2006 - 2007рр.

Показники	2006	2007	Приріст у 2007 р.
	рік	рік	у порівнянні з
			2006
Загальна кількість малих	5303	6460	1157
підприємств, од.
Кількість малих
підприємств на 10 тис. осіб	ЗО	37	7
наявного населення, од.
Кількість малих
підприємств, що випускали	4118	4574	456
продукцію, од.
У% до загальної кількості	77,7	70,8	-6,9
малих підприємств
Обсяги виробленої малими
підприємствами продукції,	513,9	563,0	49,1
млн. грн.
Середня чисельність
працівників, тис. осіб	54,0	57,2	3,2
Середня чисельність
працюючих на одному	10	9	-1
малому підприємстві, чол.
Середньомісячна заробітна	156,78	189,11	32,33
плата працівників, грн..

Таблиця 2.10 Основні показники розвитку малих підприємств в Україні за 2006 - 2007 рр

Показники	2006	2007	Приріст у 2007 р.
			у порівнянні з
			2006
Загальна кількість малих	233607	253791	20184
підприємств, од.
Кількість малих
підприємств на 10 тис. осіб	48	53	5
наявного населення, од.
Кількість малих
підприємств, що випускали	174804	188281	13477
продукцію, од.
У% до загальної кількості	74,8	74,2	-0,6
малих підприємств
Обсяги виробленої малими
підприємствами продукції,	23304,3	25787,6	2483,3
млн. грн.
Середня чисельність	1807,6	1918,5	110,9
працівників, тис. осіб
Середня чисельність
працюючих на одному	8	8	0
малому підприємстві, чол.

З одного боку, в 2006 році на Вінниччині мали місце позитивні тенденції: по-перше, відбулося зростання загальної кількості малих підприємств - на 1157 одиниць в абсолютному вимірі і на 7 одиниць у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення; по-друге, зростання кількості реально діючих малих підприємств - на 456 одиниць; по-третє, збільшення обсягів виробленої малими підприємствами продукції на 49,1 млн. грн. у абсолютному виразі; по-четверте, збільшення кількості зайнятих на малих підприємствах на 3,2 тис. осіб; по-п'яте, підвищення середньомісячної заробітної плати працівників малих підприємств на 32,33 грн. Все це, на перший погляд, переконливо свідчить про наявність позитивних зрушень у розвитку малих підприємств, підвищення ролі малих підприємств у вирішенні проблем зайнятості та росту доходів населення, активізацію ділової активності в країні.

З іншого боку, мають місце суттєві негативні тенденції: так, у 2006 році мало місце зменшення питомої ваги малих підприємств, що випускають продукцію та надають послуги, в загальній кількості вітчизняних малих підприємств на 6,9 %. Тобто маємо суперечливу ситуацію: з одного боку ми спостерігаємо стрімкий ріст малих підприємств, а з іншого, зниження питомої ваги малих підприємств, що випускають продукцію та надають послуги.

В цілому по Україні ситуація схожа. Так, у 2007 році кількість малих підприємств зросла на 20184 одиниці в абсолютному вимірі і на 5 одиниць у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення. Зросла і кількість реально діючих малих підприємств - на 13477 одиниць. Кількість зайнятих на малих підприємствах збільшилась на 110,9 тис. осіб в абсолютному вимірі та на 0,3 % до кількості населення в працездатному віці. Проте, тут теж спостерігається тенденція до зниження питомої ваги малих підприємств, що випускають продукцію та надають послуги щодо загальної кількості малих підприємств.

Щоб подолати дані протиріччя, ми пропонуємо зробити більш детальний аналіз, який буде ґрунтуватись на поділі малих підприємств на економічно активні" та "економічно пасивні". "Економічно активні" суб'єкти це реально діючі підприємства, тобто ті, що випускають продукцію, надають послуги і їх діяльність фіксується офіційною статистикою. "Економічно пасивні" - це суб'єкти, що не проводять економічну діяльність або діяльність яких з будь-яких причин не враховується офіційною статистикою. Збільшення кількості економічно активних суб'єктів малого підприємництва, є свідченням наявності позитивних змін в економічних та суспільних відносинах, підвищення ефективності державної політики щодо підтримки та регулювання сектору малого підприємництва, зростання підприємницької активності населення тощо. Збільшення кількості суб'єктів малого підприємництва вказує на наявність негативних змін в підприємницькому середовищі, пригнічення ділової активності, розвитку тінізаційних процесів. Висновки про перевагу позитивних або негативних тенденцій в процесі розвитку вітчизняних малих підприємств значною мірою залежать від встановлення пропорцій між величинами приросту економічно активних і економічно пасивних малих підприємств в прирості загальної кількості малих підприємств.

Отже, ми пропонуємо наступну схему дій для встановлення переважаючої тенденції розвитку малих підприємств в Україні та її регіонах за звітний період на підставі даних, що надаються офіційною статистикою.

По-перше, розраховується приріст загальної кількості малих підприємств за звітний період (МПз):

МПз=КЗз-КЗп (2.1)

де КЗз - загальна кількість малих підприємств за звітний період;

КЗп - загальна кількість малих підприємств за попередній період.

По-друге, розраховуємо кількість економічно пасивних малих підприємств в регіоні за звітний (КЕПз) та попередній (КЕШІ) періоди:

КЕПз = КЗз-КЕАз (2.2)

КЕПп = КЗп-КЕАп (2.3)

де КЕПз (КЕПп) - кількість економічно пасивних малих підприємств в регіоні за звітний (попередній) період;

КЕАз (КЕАп) - кількість економічно активних малих підприємств, що випускали продукцію та надавали послуги в регіоні за звітний (попередній) період.

По-третє, визначається приріст економічно активних і економічно пасивних малих підприємств, що мав місце у звітному періоді:

ПЕА = КЕАз-КЕАп (2.4)

НЕП = КЕПз -КЕПп, 2.5)

де ПЕА - приріст кількості економічно активних малих підприємств у звітному періоді;

ПЕП - приріст кількості економічно пасивних малих підприємств у звітному періоді;

По-четверте, визначаються коефіцієнти приросту кількості економічно активних та економічно пасивних малих підприємств у величині загального приросту кількості малих підприємств в певному регіоні за звітний період:

Веа = ПЕА / МПз (2.6)

Веп = ПЕП/МПз (2.7)

де Веа - коефіцієнт приросту кількості економічно активних малих підприємств у величині загального приросту кількості малих підприємств в певному регіоні за звітний період;

Веп - коефіцієнт приросту кількості економічно пасивних малих підприємств у величині загального приросту кількості малих підприємств в певному регіоні за звітний період;

Отримані результати розрахунку слід розуміти таким чином.

Якщо Веа > Веп, то в розвиткові малих підприємств певного регіону за звітний період переважають позитивні тенденції, тобто приріст загальної кількості малих підприємств здебільшого відбувається за рахунок зростання кількості економічно активних, реально діючих малих підприємств та / або зменшення кількості економічно пасивних малих підприємств.

Якщо Веа < Веп, то в розвиткові малих підприємств певного регіону за звітний період переважають негативні тенденції і в прирості загальної кількості малих підприємств значну роль відіграє накопичення маси недіючих економічно пасивних або тінізованих малих підприємств.

Наведемо приклади розрахунків та висновків щодо тенденції розвитку масиву малих підприємств в окремому регіоні України (Вінницька область) та в Україні взагалі за запропонованою схемою.

Результати аналізу з урахуванням динаміки частки економічно активних малих підприємств в загальній кількості малих підприємств регіону за запропонованою схемою виявляє значну перевагу в процесі розвитку малих підприємств негативних тенденцій над позитивними. Так, у Вінницькій області за 2006 рік частка економічно активних малих підприємств зменшилась з 77,7% до 70,8 %. Результати розрахунку, (згідно таблиці 2.11), свідчать, що за таких умов в загальному прирості кількості малих підприємств частка приросту масиву економічно активних малих підприємств складає лише 39,4 % (456 одиниць), а частка приросту масиву економічно пасивних малих підприємств має переважну більшість та складає 60,6 % (701 одиницю).

Таблиця 2.11 Динаміка кількості наявних, економічно активних та економічно пасивних малих підприємств Вінницької області

Кількість наявних	Кількість економічно		Кількість
	малих	активних малих	підприємств	Економічно
		У % до	Одиниць
підприємств,	загальної				пасивних малих
	одиниць	кількості				Підприємств,
								Одиниць
2005	2006	Приріст	2005	2006	2005	2006	Приріст	2005	2006	Приріст
5303	6460	1157	77,7	70,8	4118	4574	456	1185	1886	701

Отже, всупереч позитивним результатам традиційного аналізу є підстави стверджувати, що у Вінницькій області має місце негативна тенденція до зростання кількості економічно пасивних малих підприємств, а тенденцію до зростання кількості економічно активних малих підприємств треба визнати слабо помітною.

Тепер проведемо розрахунки за запропонованою схемою для України в цілому. За даними офіційної статистики, в 2006 році в Україні на 8,6 %, що в абсолютному виразі складає 20184 малих підприємства. За результатами розрахунків за запропонованою схемою, (таблиця 2.12), випливає, що вищенаведений приріст малих підприємств (100 %) складається з 66,8 % з приросту кількості економічно активних малих підприємств (13477 одиниць) та на 33,2 % з приросту кількості економічно пасивних малих підприємств (6707 одиниць).

На підставі цього можна зробити висновок, що в 2006 році процес динаміки загальної кількості підприємств в Україні характеризується, головним чином, позитивними тенденціями розвитку.

підприємництво малий

Таблиця 2.12 Динаміка кількості наявних, економічно активних та економічно пасивних малих підприємств України

Кількість наявних	Кількість економічно активних		КІЛЬКІСТЬ
малих	підприємств,	малих підприємств	Економічно
			У % до	Одиниць
одиниць	загальної			пасивних малих
			кількості			Підприємств,
							Одиниць
2005	2006	Приріст	2005	2006	2005	2006	Приріст	2005	2006	Приріст
233607	253791	20184	74,8	74,2	174804	188281	13477	58803	65510	6707

Слід зазначити, розраховані значення мають деякі відхилення від реальних процесів. Адже у вітчизняній практиці значна частина економічно пасивних малих підприємств фактично є економічно активними, але тінізованими і з цієї причини недосяжними для офіційних статистичних досліджень. Проте, розраховані значення відсотка приросту кількості економічно пасивних малих підприємств, а також їх кількість все ж дозволять простежити головні тенденції розвитку малого підприємництва.

Висновки до 2 розділу

З проведеного вище аналізу випливає наступне:

По-перше, слід зазначити, що на Вінниччині розвиток малого підприємництва демонструє стійку тенденцію росту, але він проходить повільно та нерівномірно, про що свідчить кількість малих підприємств на 10 тисяч населення. Найбільше підприємств зосереджено у Вінницькому, Хмільницькому та Могилів-Подільському регіоні. Така зосередженість підприємств зумовлена цілим рядом факторів, серед яких визначальним є історико-економічні передумови.

Так, Вінниця є обласним центром, місто Хмільник одним із центрів санаторного відпочинку, а Могилів-Подільський відомий своїми торгівельними зв'язками.

Також нерівномірним є розміщення працівників на малих підприємствах та розмір їх середньомісячної заробітної плати. Так, у великих містах рівень оплати вищий, виплати здійснюються вчасно, що в більшій мірі сприяє соціальній захищеності людини, а тому змушує її покидати села та переїжджати до обласних центрів. Зауважимо, що в загальному середня чисельність зайнятих в малому бізнесі зросла на 5,8 %, а середньомісячна заробітна плата одного працівника зросла більше, як на 20 % порівняно з попереднім роком і складала 189,11 грн.

По-друге, складається враження, що в питанні розвитку малого підприємництва на перший план виходить проблема забезпечення необхідних передумов для передусім їх кількісного зростання. Необхідно зауважити, що незважаючи на позитивні тенденції щодо збільшення загальної кількості малих підприємств на Вінниччині частка економічно активних малих підприємств (тобто реально діючих підприємств, які надають послуги і їх діяльність фіксується офіційною статистикою) в загальній кількості малих підприємств знизилась на 6,9 %, а частка їх приросту в загальному прирості малих підприємств складає лише 39,4 %.

По-третє, вже побіжний аналіз кількісних характеристик малого підприємництва свідчить, що незважаючи на ряд позитивних моментів, мале підприємництво не відіграє ще тієї ролі, що властива йому потенційно. Досить нагадати, що практично половина всіх підприємств вказаного виду зосереджена в торгівлі та громадському харчуванні. До того ж, малі підприємства дуже уразливі до будь-яких змін стосовно них у політиці, а тому вирішальне слово поки що залишається за крупною промисловістю.

РОЗДІЛ ІІІ. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МАЛОГО БІЗНЕСУ

3.1 Проблеми та перешкоди, які стоять на шляху розвитку малого підприємництва

Перехід України до ринку супроводжується становленням і розвитком малих підприємств, завданням яких є формування й насичення ринку товарами та послугами, сприяння розвитку конкуренції та послабленню монополізму, розширенню рівня виробництва та зайнятості.

Як зазначив представник Кабінету Міністрів України, міністр економіки з питань європейської інтеграції України О.В.Шлапак на Всеукраїнській нараді з проблем розвитку малого та середнього підприємництва, за останні роки в рамках проголошеної державної політики підтримки підприємництва було зроблено чимало, зокрема: врегульовано процедуру державної реєстрації; введено спрощену систему оподаткування малого бізнесу; певною мірою впорядковано систему перевірок фінансово-господарської діяльності; запроваджено державну регуляторну політику у сфері підприємництва, метою якої було зменшення адміністративного втручання, усунення правових та економічних перешкод на шляху розвитку підприємництва; переглянуто багато нормативних актів; прийнято Закони України, які визначили ставлення держави до малого підприємництва. В той же час у сфері підприємництва накопичилося чимало проблем, які потребують обов'язкового розв'язання [24, 140].

Однією з найголовніших проблем є проблема податкова, вирішення якої можливе насамперед шляхом якнайшвидшого прийняття нового Податкового кодексу. При цьому має бути забезпечено збереження спрощеної системи оподаткування без звуження сфери її застосування.

Діюча зараз спрощена система оподаткування має позитивні риси, які досить суттєво від звичайної системи оподаткування:

у підприємства малого бізнесу (будь то фізична чи юридична особа) з'являється можливість вибору тієї системи сплати податку, яка в найбільшому ступені його задовольняє і найбільш вигідна для нього;

при сплаті єдиного податку його платних звільняється від сплати інших 13 податків та обов'язкових платежів і зборів, що в цілому зменшує загальну суму податкових платежів і дає можливість зменшити валові витрати;

зменшення валових витрат за рахунок сплати податків дозволяє отримати більший розмір валового прибутку, а при умові, що платник при цій системі не сплачує податок, він по суті стає для нього чистим, тобто використовується для розподілу за самостійно визначеними напрямками;

фізичні особи, платники єдиного податку, можуть не застосовувати контрольно-касові апарати для проведення розрахунків з споживачами, що суттєво спрощує загальну систему обліку для такої фізичної особи;

перехід на сплату єдиного податку дозволяє платнику досить точно розрахувати суму податкових платежів , визначити розмір отриманого доходу і в цілому розрахувати економічну стратегію на майбутнє тощо.

Але, незважаючи на те, що дана спрощена система оподаткування визначила свою ефективність по відношенню до звичайної системи оподаткування, сприяла розвитку та розширенню малого підприємництва на Україні, вона одночасно висвітлила і багато проблем, які потребують швидкого вирішення.

Недоліки єдиного податку пов'язанні, перш за все, з недосконалістю українського законодавства. Наприклад, ні в одному з Законів України, що стосуються оподаткування, немає згадувань про єдиний податок. Тобто, Указ Президента України про прийняття єдиного податку не пов'язується з чинним законодавством. Існують обмеження згідно з діючим законодавством і по видах діяльності при віднесені їх до підприємств малого бізнесу. До них не можуть відноситись довірчі товариства, страхові компанії, банки, ломбарди, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи, діяльність в сфері грального бізнесу, здійснення обміну іноземної валюти, виробництво та імпорт підакцизних товарів та інше. Це також зменшує коло підприємців, які можуть бути віднесені до підприємств малого бізнесу.

Термін, на який видається відповідне свідоцтво на єдиний податок один рік. При цьому вартість податку платник повинен сплачувати постійно, незважаючи на те, що в окремі періоди року він може взагалі в зв'язку з об'єктивними причинами не працювати і не отримувати доходів.

Також виникають і психологічні труднощі переходу до нових методів ведення обліку та звітності. Підприємці побоюються втратити своїх клієнтів, а, відповідно, і скорочення об'ємів виробництва, із-за відсутності можливості виписувати податкові накладні. Також лякає процес пристосування персоналу до нової системи оподаткування.

Потребує вдосконалення і методика визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, яка ще до реального втілення вжиття набула широкого розголосу серед підприємців та громадян. Пропозиції щодо змін до неї вже підготовленні за участю громадських організацій підприємців.

Близьким до проблем оподаткування стоять проблеми сплати обов'язкових соціальних платежів. Нещодавно в Україні був один Фонд соціального страхування, а тепер їх три з різними назвами. І підприємець, який працює за спрощеною системою, повинен сплачувати до них кошти, хоча він уже сплатив єдиний податок, витрачаючи при цьому багато зайвого часу.

Внесок на обов'язкове соціальне страхування повинен бути єдиним, а підприємець, який користується спрощеною системою оподаткування, повинен сплачувати його з єдиним податком.

Другою проблемою, яка істотно впливає на розвиток малого бізнесу є адміністративний тиск на підприємців. Ця проблема має багато аспектів.

По-перше - перевірки, їх кількість невиправдано велика. Скорочення кількості планових перевірок компенсується збільшенням позапланових. Більшість підприємців й нині переживають приниження і непорозуміння, а вони ж основа економічної і політичної стабільності в країні.

Невпорядкованими залишаються процедури перевірок правоохоронними органами, які не вважають себе контролюючими органами і тому впевнені, що на них не поширюються встановлені правила проведення перевірок.

По-друге - одержання різного роду дозволів і погоджень, які віднімають левову частку грошей та часу у підприємців.

По-третє - нормативне регулювання. Третина розроблених органами виконавчої влади регуляторних актів подається на розгляд без необхідного економічного обгрунтування і повертається.

По-четверте, це побори, які офіційно називаються "сплатою внесків у добровільні фонди". На жаль, немає жодного прикладу, коли б винні в цьому порушенні чиновники зазнали заслуженого покарання. Потрібен широкий розголос подібних фактів, щоб підприємці відчули: влада не лише від них вимагає бути чесними та прозорими, але й сама намагається бути такою.

Однією з гострих проблем розвитку малого бізнесу є його фінансування. Внутрішніх джерел фінансування, які включають отриманий прибуток, амортизаційні відрахування, коштів сформованих фондів, явно не досить для оновлення і розширення матеріальної бази. Особливо гостро стоїть питання про кредитування підприємців, які розпочинають свою діяльність і ще не встигли заробити позитивну ділову репутацію і які не мають реальних активів, які могли б гарантувати повернення позичених засобів інвестору.

Де підприємці можуть взяти гроші?

По-перше, це засоби, накопичені самими підприємцями, його сім'єю, позичені у друзів.

По-друге, кредити банків.

По-третє, фінансування різних фондів підтримки малого бізнесу.

По-четверте, іноземні інвестиції, а також, кошти партнерів - учасників бізнесу. У відповідності з програмами підтримки розвитку малого бізнесу (МБ) пебредбачено фінансування МБ за рахунок засобів місцевих бюджетів, позабюджетних засобів, отриманих від приватизації державного майна. Проте малому підприємництву повинно виділятися лише 0,5% від запланованих річних доходів відповідних бюджетів на підтримку малого бізнесу, що складає мізерну суму, особливо, якщо враховувати кількість суб'єктів МБ і їх проблеми [14, 4].

Разом з тим сьогодні на фінансовому ринку вже з'явились інститути, які готові вкладати свої ресурси в розвиток малого підприємництва. Основних потенціальних інвесторів малого бізнесу можна поділити на слідуючи групи:

приватні особи, що мають надлишкові збереження і бажають
отримати додатковий дохід від їх вкладення;

кредитні союзи;

ломбарди;

комерційні банки, що спеціалізуються на роздрібному бізнесі чи
розвивають даний вид діяльності як окремий напрямок тощо.

В таблиці 3.1 приведено порівняльну характеристику різних джерел фінансування малого бізнесу в Україні. Тут описані лише найбільш відомі і прямі джерела фінансових ресурсів для підприємців.

Таблиця 3.1

Характеристика" можливих джерел фінансування малого бізнесу

Інвестор/	Максим.	Максим.	В-сть	Забезпечення	Інші умови
Кредитор	сума к-ту	строк	позики
		к-ту
А	1	2	3	4	5
Приватна Особа	До 100 тис. дол. СІЛА	До 1 року	Від 3% в місяць в валюті	Засоби із дорогоцінних металів без забезпечення	1 . Кредитор залишає за собою право дострокового погашення
					Кредиту
Комерційні	банку	Залежить	Від 10%	Рухоме,	1 . Надають
Банки	Залежить	від цілей	річних в	нерухоме	Перевагу вели-
	від	кредиту,	валюті і від	майно,	Ким і середнім
	розміру	але не	25% річних	порука третіх	Позичальникам.
		більше	в гривнях	осіб, майнові	2. Обов'язкова
		чим 2		права	Наявність лік-
		роки (на			Відного забез-
		практиці			Печення.
		до 1 року)			3. Проводиться
					Економічний
					Аналіз фінан-
					Сового стану
					4. Для
					Отримання
					Кредиту потрі-
					Без бізнес-план.
Комерційні			Від 12 %	Рухоме,	1 . Кредити
Банки, що	До 125	До 1,5р.	річних в	нерухоме	Надаються
Працюють з	тис. дол.		валюті і від	майно	Тільки для
Міжнародн	СІЛА		25% річних		Розвитку уже
йми фінан-			в гривнях		Успішно працю-
Совими ор-					Ючого бізнесу .
Ганізаціями					2. Погашення
які цих					Відбувається у
Організацій					Відповідності з
здій-нюють					Встановленим
Цільове					Графіком.
Кредиту-					3. Гнучкий
Вання за					Підхід до застави
Рахунок
Засобів
					4. Для
					Отримання
					Кредиту не
					Обов'язково
					Надавати бізнес-
					план

Приведені дані про джерела фінансування малого бізнесу В Україні свідчать перш за все про обмеженість як самих джерел, так і ресурсів, якими вони володіють. На жаль, на сьогоднішній день найбільш розповсюдженим і доступним джерелом грошових засобів для представників малого бізнесу є приватні особи чи особи, що ведуть нелегальну підприємницьку діяльність по кредитуванню. Перевагою цих кредитів є простота і швидкість їх отримання, до того ж не потрібно надавати пакети документів, висновки договорів, страхування можливих ризиків і т. д. [25, ЗО].

Додатковою формою співпраці з зарубіжними компаніями є отримання обладнання, технологій, матеріалів на основі кредиту, компенсаційних угод, лізингу.

Участь підприємств малого та середнього бізнесу у зовнішньоекономічній діяльності в якості торгівельно-посередницьких організацій могла б вирішити наступні завдання:

урізноманітнення структури зовнішньо-торгівельних організацій;

створення відповідного конкурентного середовища;

- налагодження більш тісних зв'язків між закордонними та українськими як споживачами, так і виробниками різноманітної продукції.

Незважаючи на це, іноземні інвестори побоюються вкладати кошти в нашу економіку, тому що, на їхню думку, мати капітал в Україні не вигідно. Перш за все через те, що в Україні важко що-небудь виробляти, створюючи додаткову вартість. Маємо велику кількість підприємств, які існують за рахунок прибуткових фірм, користуючись їхніми відрахуваннями до бюджету у вигляді пільг і державної допомоги у зв'язку з неможливістю здійснювати свою діяльність через застаріле обладнання.

Другою перешкодою для іноземного інвестора є корумпованість органів влади і окремих елементів. В Україні надто багато контролюючих організацій, які часто дублюють діяльність один одного. Практика вилучення зборів і платежів, постійна зміна вимог і смаків тих хто перевіряє, змушують підприємців використовувати різноманітні методи захисту своєї власності.

Отже, з огляду на те, що малий бізнес непривабливий для традиційного банківського кредитування, а масштаби державної та закордонної фінансової підтримки невеликі й не підлягають ніякому порівнянню з їх реальними потребами, актуальним стає питання про формування в Україні небанківського фінансового сектору.

Певні кроки у цьому напрямі на державному рівні вже зроблені. Так, було розроблено проект Програми державної підтримки небанківського фінансового сектору в Україні на 2004 - 2006 роки. В програмі зазначалося, що головною метою держави повинно було стати впровадження прогресивних фінансових технологій підтримки МП, фінансування пріоритетних напрямів розвитку малого бізнесу (за галузями, територіями), інтеграція фінансових механізмів у загальну фінансово-кредитку систему України. Провідною ідеєю програми є нова фінансова ідеологія, в якій акценти перенесені з бюджетних джерел на позабюджетні. Якщо будуть включенні дійові механізми для реалізації цієї програми, то вона може стати серйозним поштовхом у розвитку МП.

Що ж стосується пільг для малого бізнесу, які, на думку деяких фахівців і вчених, мають стати основою для розвитку цієї діяльності, слід зазначити таке. В Україні вже застосовувався пільговий режим оподаткування малих підприємств - на перші три роки вони взагалі звільнялися від оподаткування. Застосування пільгового оподаткування в Китаї, на приклад, дало позитивний результат, а в Україні його вимушені були відмінити через масові зловживання у сфері використання пільг. Більшість зареєстрованих малих підприємств функціонувало до трьох років, після цього вони закривалися і відроджувалися знову як малі вже під іншою назвою з правом отримувати ще три роки податкові пільги. Така практика дискредитувала саму ідею пільгової підтримки підприємств з метою нарощування необхідного економічного потенціалу.

Причиною того, що в Україні не були реалізовані переваги пільгового оподаткування малих підприємств було незадовільне загальноекономічне середовище: високі темпи інфляції, низькі доходи населення, спад обсягів виробництва і зумовлене цим знецінення майна та подорожчання кредитних ресурсів. Щоб вижити, підприємці змушені були шукати різні способи для продовження термінів дії відповідної пільги [10, 21].

Система податкових пільг для малого підприємництва, яка доповнюється в межах наданих місцевими радами прав регіональною системою, має бути передбачена законом щодо малого бізнесу.

Регіональні системи (у різних районах) надання пільг з оподаткування повинні відрізнятись через специфіку розвитку малого бізнесу в кожному регіоні. Регіональний аспект має стати головним, тому що завдання малого бізнесу збігаються із завданням місцевих рад регіону: насичення місцевого ринку товарами та послугами; нейтралізація монополізму; розширення сфери прикладання праці, вирішення екологічних завдань [21, 113].

Об'єктивними факторами поширення тіньової економіки є:

спад виробництва або криза у визначальних галузях економіки;

не досконалість діючої моделі конкуренції;

повна відсутність або низький рівень державного контролю, майнової і посадової відповідальності за результати підприємницької діяльності на всіх рівнях управління;

неадекватність методів регулювання окремих господарських сфер і галузей об'єктивними економічними умовами, які склалися;

недосконалість чинного законодавства, що створює майже безкарні можливості для приховування дійсних обсягів вироблюваної продукції, певним чином легалізує механізм тонізації;

достатня наповненість джерел формування тіньових доходів;

- висока ефективність прихованого підприємництва, що робить економічно виправданим ризик в умовах тіньової діяльності. Адже прибуток від таких операцій значно підвищує ризик та низький рівень соціальних гарантій. Відтак тіньова економіка стає вигіднішою, бо витрати, пов'язані з її здійсненням, значно менші, ніж обсяги законних платежів у легальному підприємництві [19, 24]. Таким чином, тісне поєднання суб'єктивних та об'єктивних факторів обумовлює значне розширення і розвиток існування прихованого підприємництва.

Як бачимо з вище зазначеного, на сьогоднішній день у підприємців не стало менше проблем, не ослабло і їхнє загострення. Та сьогодні підприємці вже інші. Пройшов стан розгубленості і роз'єднання, ті що залишилися у бізнесі, пристосувалися до суворих умов, навчилися виживати навіть в супереч чинному депресивному законодавству. Сучасні бізнесмени це, зазвичай, досвідчені менеджери, організовані у спілки, об'єднання, формальні і неформальні угруповання, які відстоюють групові інтереси

Отже, утвердилось розуміння всіх суб'єктів економіки щодо необхідності розвитку малого бізнесу в Україні. Але одного переконання замало - потрібно створити відповідні умови аби підтримати мале підприємництво. Саме тому в розвинутих країнах існує розгалужена мережа державної підтримки малого і середнього бізнесу, яка складається із урядових, змішаних і приватних організацій. Вони діють як на комерційній основі, так і в умовах бюджетного фінансування.

Створення малого бізнесу є одним з факторів рішення проблем структурних перетворень в економіці України, подолання її кризового стану, створення ефективних механізмів управління. Вивчаючи західний досвід підтримки невеликих фірм, в Україні теж можна створити відповідні урядові і приватні організації, які б підтримували малий і середній бізнес, надавали кваліфіковану допомогу початківцям, видавали їм спеціальну літературу, інформували про досвід найбільш успішно діючих фірм, про нормативно-правові умови виробництва тощо.

Також держава повинна стимулювати зовнішньоекономічну діяльність підприємств малого та середнього бізнесу. Вихід на зовнішній ринок дозволить малим і середнім підприємствам:

заохочувати іноземний капітал;

збільшити надходження валютних коштів;

отримати сучасні технології;

розширити коло ділового співробітництва;

збільшити рівень зайнятості.

Потребують уваги способи виходу малих підприємців на зовнішні ринки. На сьогоднішній день їх декілька:

укладання угоди безпосередньо між національною фірмою та фірмою зарубіжного партнера;

створення власних невеликих збутових організацій;

використання посередників для власної продукції за кордоном;

створення малих і середніх підприємств власних експортних
об'єднань.

Всі ці пропозиції розроблені на перспективу, але нашій державі під силу все це здійснити.

Також вкрай важливим є виховати у жителів України одну важливу рису - культ виконання, якого нам сьогодні так не вистачає. У нас з'явились необхідні закони, проте вони, в значній частині, не працюють. Але ж виконання законів - це і є реформа, це і є національна згода, це і є прорив від інфляції і занепаду до стабілізації і подальшого підйому.

Потрібно, щоб Уряд не тільки створював окремі програми, перспективні розробки, але і пропагував їх, доводив до свідомості кожного жителя нашої держави необхідність виконання запропонованих мір.

Всебічна поінформованість, високій ступінь усвідомлення того, що відбувається, чого може очікувати окрема людина, сім'я, колектив від тієї чи іншої програми - ось та основа, на яку опирається національна згода. Все це буде сприяти оживленню ринкових відносин і може, поряд з іншими факторами стимулюючого впливу, стати початком позитивних тенденцій соціально-економічного розвитку України.

3.2 Основні напрями підвищення економічної ефективності функціонування малих підприємств на Вінниччині

Розвиток малого підприємництва має велике значення для економіки України, так як сучасне конкурентноздатне народне господарство не може існувати без результативно функціонуючого малого бізнесу. З його допомогою може бути вирішено велику кількість не тільки економічних, але і соціальних завдань. Широкий розвиток малого бізнесу дозволить створити додаткові робочі місця, що дуже важливо при існуючому в наш час рівні безробіття. Мале підприємництво є одним із важливих напрямів економічної реформи, що сприяє розвитку конкуренції, наповненню споживчого ринку товарами і послугами, створенню нових робочих місць, формуванню широкого кола власників і підприємців.

Також до позитивних характеристик діяльності малих підприємств можна віднести:

обслуговування місцевого (регіонального) ринку;

відсутність складної ієрархічної організаційної структури;

юридична та економічна незалежність;

функціонування переважно на місцевій сировинній та енергетичній
базах;

швидке впровадження інноваційних технологій;

високий рівень особистої мотивації до досягнення успіху [30,168].

Проте в умовах, які склалися в нашій державі на сьогоднішній день,

малий бізнес не може швидко стати потужним стимулом виробництва. Найбільш негативно на розвиток малого підприємництва впливає два фактори. Перший - відсутність твердої законодавчої і нормативної бази. Другий - багаточисельні і дуже високі податки. В результаті малі підприємства, особливо в сфері виробництва, опиняються на межі банкрутства не залежно від ефективності їх діяльності і народногосподарського значення. Це приводить до значного подорожчання продукції, робіт і послуг, примушує частину підприємців взагалі не сплачувати податки, розширює зону "тіньової" економіки. Тому одним з напрямів підвищення економічної ефективності функціонування малих підприємств повинна стати державна підтримка малого бізнесу.

Головним принципом цієї підтримки повинно стати поступове скорочення адміністративно-директивного регулювання малого бізнесу і створення переважно економічних і правових умов для нормального ведення ринкового господарства. Потрібно формувати стимули для саморозвитку і підвищення конкурентноздатності малого підприємництва з урахуванням галузевих, географічних, історичних особливостей і традицій, а також закордонного досвіду. Необхідно створити рівні господарські можливості для малих і великих підприємств. Дуже важливо, щоб ця підтримка сприяла добросовісній конкуренції; створенню розвиненої інфраструктури малого бізнесу; розвитку пріоритетних видів діяльності малого підприємництва; накопиченню інвестиційних ресурсів і використанню їх в пріоритетних напрямах; участі малих підприємств в реалізації важливих народногосподарських програм і проектів, а також в постачанні продукції і виконанні робіт для державних потреб; модернізації виробничих фондів малих підприємств, застосуванню прогресивних технологій і нової техніки; стійкому функціонуванню малого підприємництва за рахунок зменшення комерційних і фінансових ризиків, пов'язаних з малим підприємництвом.

Для реалізації цих цілей необхідні: пільгові умови доступу до фінансових, матеріально-технічних і інформаційних ресурсів, науково-технічних розробок і технологій; підтримка зовнішньоекономічної діяльності малого бізнесу, включаючи сприяння розвитку його торгових, науково-технічних, виробничих, інформаційних зв'язків з закордонними країнами, а також залучення іноземних інвестицій; встановлення спрощеного порядку реєстрації суб'єктів малого підприємництва, ліцензування їх діяльності і надання державної статистичної звітності.

Розглянемо основні переваги, які може надати лізинг суб'єктам малого бізнесу в Україні. З точки зору орендаря економічні переваги проявляються в чотирьох групах факторів. Це - поява зручного джерела фінансування, економія коштів, зменшення ступеня ризику і стимулювання оновлення виробництва.

Щодо можливості економії фінансових ресурсів лізингові операції можуть надати лізингоодержувачу наступні вигоди:

неомертвлення власного капіталу;

економія на витратах, пов'язаних із володінням майном;

можливість безкоштовного навчання свого персоналу;

максимальне використання виробничих ресурсів;

можливість виходу за допомогою лізингових угод на ринки інших
країн [16,160].

Окрім цього, лізинг для малих підприємств дозволяє вирішити проблему отримання позикових коштів для середньо і довгострокового фінансування, оскільки мале підприємство може отримати доступ до лізингового фінансування набагато простіше, ніж до банківської позики.

Виключно важливим для малого підприємництва є те, що лізинг дозволяє вирішити проблему початкових капітальних вкладень, оскільки для підприємця зникає необхідність використовувати власний капітал для закупівлі устаткування [22, 8].

Підсумовуючи викладене, хочемо зазначити, що перспективи щодо лізингу для малого підприємництва в Україні взагалі і втому числі на Вінниччині досить непогані. Належне застосування лізингу може вирішити багато проблем, адже поряд з пожвавленням інвестиційного процесу, він сприяє налагодженню належних відносин між виробниками і споживачами, впровадженню досягнень науково-технічного прогресу, раціонального використання фінансових ресурсів і в кінцевому підсумку є суттєвим важелем роз витку малого підприємництва.

Для залучення ресурсів великих підприємств з ціллю розвитку малого підприємництва доцільно, на нашу думку, використовувати систему контрактних відносин великих і малих фірм через оригінальну систему контрактів-ліцензій (франшиз).

Під франчайзингом розуміють своєрідний спосіб доведення продукції чи послуг до споживача, підхід до організації бізнесу і завоювання ринку на основі кооперації матеріальних і фінансових ресурсів та зусиль різних підприємств. Велика головна фірма надає малій фірмі за плату виключне право використовувати свою технологічну схему і торгову марку, при необхідності виділяє кредит на пільгових умовах, надає різного роду консультаційні послуги, здає в оренду обладнання і т.п. Подібна система співробітництва виявляється вигідною обом сторонам.

Вітчизняним підприємцям франчайзинг відомий завдяки таким компаніям, як МсDonalds, Domino Pizza, Но1іdaу Іnn, Соса-Соlа, спільних підприємств "Американська хімчистка", "Фото-стоп Україна".

Найбільш перспективними напрямами запровадження франчайзингової системи в сучасних умовах є роздрібна торгівля, громадське харчування, домашні послуги, охорона безпеки, медичне обслуговування, автосервіс, ділові послуги і консультування (технічні, фінансові, аудиторські, юридичні, маркетингові тощо).

Франчайзинг може стати резервом розвитку малих і спільних підприємств, які займаються розробкою та виробничим втіленням продукції інноваційного характеру, наданням послуг, пов'язаних з обстеженням наявного у виробничій сфері технологічного обладнання та вибором найбільш раціонального методу його використання чи модернізації.

На нашу думку, розширення франчайзингової системи в національній економічній системі макро-і мікрорівнів дозволить:

підтримати починаючих бізнесменів на початковому етапі становлення їх діяльності;

ефективно використовувати ресурси великих підприємств для функціонування, підтримки і забезпечення "виживання" підприємницьких структур сфери малого бізнесу;