Ринковий механізм: сутність, структура, функціонування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретичні аспекти дослідження ринку

1.1Поняття, сутність та функції ринку

1.2Види ринків

1.3Інфраструктура ринку

2. Структура ринкового механізму

2.1 Сутність попиту і фактори, що його визначають. Закон попиту

2.2 Сутність пропозиції і фактори, що її визначають. Закон пропозиції

2.3 Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова рівновага

3. Розвиток ринкового механізму в сучасних умовах

3.1 Нові тенденції в розвитку ринкового механізму на рубежі 20-21 віків

3.2 Проблеми та шляхи розвитку ринкового механізму в Україні

Висновки

Використана література

ринок попит пропозиція рівновага



Вступ

Поняття ринку в загальних рисах відомо будь-якій людині, яка здійснює якісь покупки. У той же час поняття ринку багатопланове. Зміни, що тут відбуваються, цікавлять та зачіпають величезну кількість людей.

Дати коротке й однозначне визначення ринку важко, насамперед тому що це не застигле раз і назавжди явище, а процес еволюції економічних відносин людей з приводу виробництва, обміну та розподілу продуктів праці та ресурсів, що надходять у індивідуальне і виробниче споживання.

Ринок являє собою особливу, універсальну систему принципів використання обмежених ресурсів у сферах і галузях, які задовольняють інтересам зростаючого добробуту суспільства.

Сучасна економіка - це постійний рух масових товарів, грошей та доходів, які переміщуються назустріч один одному. Товари виробляються і доставляються у найвіддаленіші точки, де люди здатні протиставити їм або інші товари, або грошові доходи, отримані від продажу своїх товарів. Ці потоки переміщуються назустріч один одному з метою взаємного обміну. Якщо їх кількісні та якісні параметри співпадають і відповідають потребам людей, їх обмін здійсниться. Одні учасники процесу обміну отримають необхідні їм товари, а інші - грошовий еквівалент цих товарів.

Ринок неупереджено і жорстко здійснює відбір ресурсів, товарів і способів виробництва. Для одних учасників ринку вимоги цього відбору виявляються непомірними, і вони вибувають з «гри» через збитки і банкрутство. Економічний успіх, прибутки інших учасників свідчать про вдало вибрані виробничі рішення, способи зростання і напрямки діяльності.

Актуальність даної теми визначається тим, що в умовах перехідної економіки України дуже важливим аспектом є дослідження функціонування ринкового механізму для підвищення економічного потенціалу країни. Ринкове регулювання економічного зростання являє собою цілісну систему і включає в себе сукупність ринкових і державних механізмів, що діють на різних рівнях народного господарства. Нерозвиненість і неефективність діючих в Україні ринкових механізмів стримує вихід економіки з тривалої кризи. В останні роки пожвавлення темпів зростання було викликане не розвитком конкурентних механізмів, а наявністю виробничих і фінансових резервів нарощування випуску продукції. У зв'язку з цим особливо актуальним стає аналіз факторів економічного зростання, пов'язаних з розвитком ринкового механізму, взаємодією попиту і пропозиції, рівноважної ціни, трансформацією регулюючих функцій держави та ін.

Метою роботи є теоретико-методологічне дослідження сутності, структури, функцій ринкового механізму та його розвитку і функціонування в Україні в сучасних умовах.

Відповідно до поставленої мети визначені наступні задачі:

· дослідити ринок, його види та інфраструктуру;

· обґрунтувати функціонування ринку за допомогою його основних елементів - попиту, пропозиції та рівноважної ціни;

· проаналізувати основні проблеми і шляхи розвитку ринкового механізму в Україні.

Предметом дослідження є ринковий механізм, його зміст, структура і функціонування.

Об'єкт дослідження - процес розвитку ринкового механізму в Україні.

Теоретична і методологічна основа дослідження. Для реалізації поставлених у курсовій роботі задач були використані такі методи: діалектичний - при дослідженні сутності ринку; історичний - при аналізі розвитку ринку; статистичний і функціональний - при дослідженні величини попиту та пропозиції на ринку праці в Україні.

Інформаційною основою дослідження є наукова література, періодичні видання, законодавчі та нормативні акти України, матеріали Державного комітету статистики України.



1. Теоретичні аспекти дослідження ринку

1.1Поняття, сутність та функції ринку

Виникнення ринку безпосередньо пов'язане з появою суспільного поділу праці. Вже на зорі цивілізації відбувся великий розподіл праці між землеробськими і скотарськими племенами. Поділ праці, його диференціація і спеціалізація в кінцевому підсумку призвели не тільки до підвищення продуктивності й ефективності суспільного виробництва, але і до неминучості обміну продуктами цієї праці. Поступово такий обмін розширювався й удосконалювався від випадкового обміну продуктами праці первісних племен до сучасного ринку, де в якості загального еквіваленту вартості виступають гроші.

Ринок як самостійне явище являє собою складне утворення, що має свою власну структуру, специфічні умови функціонування і розвитку. З часу виникнення ринку різні напрями та школи економічної думки неоднозначно трактували його сутність.

У працях А. Сміта і Д. Рікардо поняття «ринок» не отримало чіткого визначення, оскільки вони відносили його до зовнішніх, поверхневих явищ економіки, а тому використовували переважно при характеристиці ринкового попиту [1,ст.40].

Першу спробу дати наукове трактування ринку через визначення місця його дислокації зробив французький економіст О. Курно. На його думку, це - будь-який район, де взаємовідносини покупців і продавців настільки вільні, що ціни на одні й ті самі товари мають тенденцію легко і швидко вирівнюватися [1,ст.40].

Англійський економіст А. Маршалл стверджував, що чим досконаліше ринок, тим більше тенденція до того, щоб у всіх його пунктах в один і той же час за одну і ту ж річ платити однакову ціну [2,ст.40].

У підручнику "Економікс" ринок розглядається як «інститут або механізм, який зводить покупців (представників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг» [3,ст.40].

Американський економіст П. Хейне говорив, що ринок - це набір взаємозв'язків або процес конкурентних торгів [1, ст.40], а англійський економіст У. Джевонс розумів ринок як групу людей, що вступають у ділові відносини і укладають великі угоди з приводу будь-якого товару [1,ст.40].

Видатний економіст, лауреат Нобелівської премії Ф. Хайєк визначав ринок як складний передавальний пристрій, що дозволяє з найбільшою повнотою і ефективністю використовувати інформацію, розсіяну серед незліченної безлічі індивідуальних агентів[4,ст.40].

Британська енциклопедія «Encyclopedia Britannica» трактує ринок як сукупність інструментів, за допомогою яких здійснюється обмін товарами та послугами в результаті контактів покупців і продавців один з одним. Контакт може здійснюватися прямо або через індивідуальних посередників або організації [5,ст.40].

Наведені визначення свідчать про те, що їх автори виходять із західної традиції в розумінні предмета економічної науки, тобто не звертаються до вивчення виробничих або економічних відносин. Крім того, у перших двох визначеннях акцентується увага на тенденції ринку до вирівнювання цін і, таким чином, виявляється його важлива функція. При цьому не слід обмежувати ринок лише сферою товарного обміну, оскільки ринок передбачає і грошовий обіг, у тому числі обіг цінних паперів.

У сучасній політичній економії, відповідно до предмету даної науки, при визначенні сутності ринку, на перший план висувається характеристика відповідної йому системи економічних відносин. Робиться також спроба пов'язати сутність ринку з його певними функціями, наприклад, формуванням попиту та пропозиції, цін на товари.

Сучасна наукова література дає багато визначень поняттю «ринок», серед яких найбільш поширені наступні:

· Ринок - це взаємодія, в яку люди вступають для торгівлі один з одним;

· Ринок - це форма організації і функціонування суспільного виробництва, заснований на економічній свободі, конкуренції, приватній власності, вільному ціноутворенні, спонтанному порядкові;

· Ринок - це система економічних відносин, пов'язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів.

Отже, поняття ринок можна розглядати як у вузькому, так i широкому розумiннi. У першому - це форма економічного обміну, в другому - система відносин господарювання, здатна вирішувати життєво важливі завдання у сферах суспільного виробництва, обміну, розподілу та споживання.

Як явище господарського життя ринок з'явився багато сотень років тому як наслідок природно-історичного розвитку виробництва і обміну, що породили товарне ведення господарства. Відбувалося це через розвиток суспільного поділу праці, появу економічно самостійних, юридичних суб'єктів і перехід від натурального виробництва до прямого продуктообміну, а потім і до товарного обміну на ринку.

Основними ознаками, що визначають суть ринку, є: доступність для будь-якого споживача всіх товарів, представлених на ринку (вiдсутнiсть фондування, карток, талонів та інших обмежуючих форм розподілу); необмежена кiлькiсть конкурентів, абсолютно вільний вхід у ринок та вихід з нього; повна інформація учасників конкуренції щодо пропозиції, попиту, цін, норм прибутку та ін.; свобода реалізації товарів i послуг, вибору товарів споживачем та прийняття рішень; пануючий диктат споживача.

У ринкового механізму, як і у будь-якого якого явища, є окрім переваг і недоліки.

До переваг ринку відносять: ефективний розподіл ресурсів - ринок направляє ресурси на виробництво необхідних суспільству товарів; можливість його успішного функціонування при наявності дуже обмеженої кількості інформації - достатньо мати дані про ціну та витрати виробництва; гнучкість, високу адаптивність до зміни умов. Так, коли в 70-ті роки різко збільшилися ціни на енергоносії, ринок відповів на це розробкою альтернативних джерел енергії тощо; оптимальне використання результатів НТП; свободу вибору та дій споживачів і підприємців. Вони незалежні в прийнятті рішень, наймі робочої сили тощо; спроможність задовольняти різноманітні потреби, підвищенню якості товарів і послуг.

До недоліків ринкового механізму можна віднести в першу чергу створення монополій, які намагаються заволодіти всім ринком, що може призвести до руйнування рівноваги та ефективності виробництва на ринку, а може, навіть і руйнування самого ринку. Бажання максимізації прибутку за рахунок витрат виробництва веде до забруднення довколишнього середовища. Справа в тому, що ринок ігнорує інтереси тих, хто не є ні продавцем, ані покупцем даного товару.

Стихійно пристосовуючись до змін суспільних потреб, ринок лише заднім числом сигналізує про утворені диспропорції, наприклад про те, що якогось товару вироблено більше, ніж потрібно. Це супроводжується втратами ресурсів. Циклічний розвиток виробництва супроводжується недовикористанням ресурсів, включаючи і трудові.

Ринок також не може реалізувати принцип соціальної справедливості, адже питання про те, для кого виробляти, вирішується на користь тих, хто має більші доходи. Тому багато життєво необхідних товарів та послуг недосяжні бідним сім'ям. Ринковий механізм не призначений вирішувати цю задачу.

Орієнтуючись лише на індивідуалізований попит, ринок не в змозі вловити суспільні потреби, які задовольняються у формі так званих суспільних благ (розвиток культури, охорона суспільного порядку, охорона здоров'я тощо).

Більш повно i глибоко суть ринку можна розкрити через функції, які він виконує. До основних функцій слід віднести: регулюючу, стимулюючу, сануючу, інтегруючу, інформаційну, розподільчу.

Регулююча функція забезпечує постійність зв'язків між різними галузями виробництва, за допомогою ринку встановлюються основні мікро- та макропропорції в економіці, у виробництві та обміні. Через конкуренцію ринкові відносини активно впливають на зниження витрат на виробництво будь-якого товару, на впровадження досягнень науково-технічної революції, на задоволення платоспроможного попиту населення. Ринок - найбільш досконалий інструмент саморегулювання товарного виробництва. Він визначає, «що», «як» і «для кого» виробляти.

Стимулююча функція полягає в тому, що на ринку виграє той, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництв для одержання найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки, техніки, організації праці та управління. Головне в цій функції полягає в тому, що ринок стимулює виробництво саме тих товарів, які необхідні споживачам.

Сануюча функція полягає в тому, що завдяки конкуренції суспільне виробництво звільняється від економічно слабких, нежиттєздатних підприємств. Ринок - це найоб'єктивніший суддя і найдемократичніший механізм економічного відбору ефективно діючих господарств. Процес відбору - жорстокий і безжалісний, але скаржитися можна хіба що на свою некомпетентність. Реалізуючи цю функцію, ринок підвищує прибутковість економіки в цілому.

Ринок також «зшиває» економіку в єдине ціле, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків (підприємств, галузей, регіонів), в тому числі зовнішньоекономічних. У цьому проявляється інтегруюча функція ринку. Ринок сприяє проникненню товарів у різні країни і куточки світу. Обмін товарами між країнами здійснюється за світовими цінами, які будуються на інтернаціональній вартості. Якщо ж на ринок потрапляє товар, витрати на виготовлення якого перевищують суспільно необхідні інтернаціональні витрати праці, то їхній власник стає неконкурентоспроможним.

Інформаційна функція полягає в тому, що ринок через ціни інформує виробника, торгівця, споживача про те, що вигідно виробляти й купувати, а що - ні, скільки чого треба запропонувати, на які верстви населення варто орієнтуватися у своїй господарській діяльності тощо.

Розподільча функція: доходи виробників і споживачів у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за доходами.

1.2 Види ринків

Пізнання ринку як економічної категорії неможливе без глибокого аналізу його структури, тобто елементів, з яких він складається, і які взаємодіють між собою. Для цього слід обрати критерій, за яким можна розмежувати елементи ринку. Таких критеріїв може бути багато, оскільки ринок є складним і багатоманітним утворенням економічного життя. Найбільш поширеним є розгляд структури ринку з точки зору економічного призначення об'єктів ринкових відносин:

- ринок ресурсів, що набуває форм ринку праці, ринку капіталу, ринку землі та нерухомості;

- товарний ринок, який набуває форм ринку споживчих товарів, ринку послуг, ринку науково-технічних розробок та інформації;

- фінансовий ринок, що набуває форм грошового ринку, ринку цінних паперів, валютного ринку.

Ринок можна характеризувати залежно від умов, в яких діють суб'єкти господарювання:

- вільний ринок (багато продавців, багато покупців, товари однорідні, вхід і вихід на ринок вільний, інформація доступна);

- монополізований (олігополія, монополія) (один продавець або обмежена кількість їх, багато покупців, доступ на ринок та до інформації обмежений);

- монополістична конкуренція (відносно велика кількість продавців, диференціація товару, вільні вхід на ринок і вихід);

- регульований (держава законодавчо обмежує економічну свободу окремих суб'єктів господарювання, формуючи та захищаючи конкурентне середовище).

Існує і такий критерій розмежування ринку, як відповідність до чинного законодавства: легальний (офіційний), нелегальний (сірий, чорний). Структура ринку також може бути охарактеризована за адміністративно-територіальною ознакою: місцевий, регіональний, національний, світовий; за характером продаж: оптовий, роздрібний; за способом формування: організований, стихійний. Кожний вид ринку має свої особливості. Всі вони системно взаємопов'язані і органічно взаємодіють.

Розглянемо зміст деяких окремих видів ринку.

Ринок предметів споживання і послуг. Ринок споживчих товарів і послуг являє собою сферу обігу, за допомогою якої реалізуються товари народного споживання та послуги. Ця сфера забезпечує задоволення потреб різних соціальних груп, кожної сім'ї, кожної людини. Складовими елементами ринку предметів споживання є виробництво товарів тривалого користування (телевізорів, холодильників, автомобілів, відеотехніки тощо) та поточного споживання. Даний ринок найбільш схильний до коливання попиту та пропозиції грошового обігу, інфляції. Цей ринок безпосередньо впливає на благоустрій нації. Послуга - це особлива споживна вартість, що задовольняє певні потреби людини. Особливістю послуги як товару (порівняно із звичайним товаром, втіленим у речі) є те, що вона корисна не як річ, а як діяльність.

Розрізняють традиційні (послуги транспорту, зв'язку, страхування, туризм, послуги вчителя, юриста, лікаря, культурні послуги і т.д.) і нетрадиційні (маркетингові, інженерно-консультативні та інженерно-будівельні, рекреаційні, рекламні, інформаційні та ін.) послуги. Крім того, розмежовують матеріальні (транспорт, торгівля та ін.) та нематеріальні (освіта, охорона здоров'я та ін.) послуги. У розвинених країнах світу у сфері послуг зайнято приблизно 70% працездатного населення, в США - до 75% [9,ст.40]. Це свідчить про існування розвиненого ринку послуг, які створюються як у сфері матеріального виробництва (громадське харчування, торгівля, побут та ін.), так і в сфері нематеріального виробництва (освіта, охорона здоров'я, мистецтво, культура та ін.).

Фінансовий ринок - це певна сукупність економічних відносин з приводу організації і купівлі-продажу вільних грошових коштів та їх перетворення на грошовий капітал. Суб'єктами цих відносин є підприємства різних форм власності, населення, комерційні банки, фінансово-кредитні організації та ін. Об'єктами фінансового ринку є особливості заощадження населення, тимчасово вільні кошти, що утворюються в процесі обороту промислового і торговельного капіталу та ін. Фінансовий ринок включає: ринок капіталів (інвестиційний ринок), ринок кредитів, ринок цінних паперів, валютний ринок.

До ринку капіталів відносять перш за все товари і послуги виробничого призначення або такі товари і послуги, які безпосередньо не призначаються для задоволення потреб населення, а непрямим чином (через поставку обладнання, машин, технології, сировину, матеріали) спрямовані на вирішення завдань із задоволення потреб суспільства в необхідних благах. Для даного ринку характерна постійність та довгостроковість виробничих зв'язків, великомасштабність комерційних операцій, оскільки, як правило, з цим ринком пов'язано вирішення проблем інвестицій або капітальних вкладень.

Кредитний ринок є системою відносин між позикодавцями і позичальниками з приводу позики в товарній або грошовій формі. Суб'єктами кредитного ринку виступають юридичні особи (підприємства, організації, банки, держава) через свої повноправні органи, а також фізичні особи (громадяни).

Ринок цінних паперів є прямим продовженням кредитного ринку. Цінні папери - це грошові документи, які визначають взаємовідносини між суб'єктами, що їх випустили і тими, хто придбав їх. Вони передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, передбачених цими документами, особам, що є їх власниками. Серед цінних паперів розрізняють акції, облігації (підприємств та державних позик) та іпотечні облігації; купони до облігацій, векселі, чеки, депозитні сертифікати, варранти (складські свідоцтва) та ін. На первинному ринку цінних паперів відбувається розміщення щойно випущених цінних паперів, а вторинний ринок цінних паперів забезпечує перепродаж раніше випущених цінних паперів через фондову біржу і позабіржовий оборот.

На валютному ринку предметом купівлі-продажу є різні національні валюти. Його функціонування зумовлено розвитком зовнішньоекономічних зв'язків між різними країнами і необхідністю взаємних розрахунків. З погляду організаційних відносин цей ринок функціонує через кореспондентські рахунки між банками різних країн, у вигляді валютних бірж. Найважливішими для світових валютних операцій є Нью-Йоркська, Лондонська, Паризька та Токійська валютні біржі.

Ринок праці - це саморегульована система розподілу робочої сили із специфічними факторами конкуренції між її власниками за найбільш вигідні умови та оплату праці, а також між працедавцями - за залучення найбільш кваліфікованої робочої сили. Суб'єктами відносин на ринку праці виступають власники підприємств - «покупці» і окремі особи - «продавці». Ринок праці виконує такі функції:

1) оцінює корисність і цінність робочої сили, тобто того чи іншого виду праці;

2) регулює попит і пропозицію праці, розподіляє робочу силу між галузями економіки і регіонами країни.

Ринок інформації - це сукупність економічних відносин з приводу збирання, опрацювання, систематизації інформації та її продажу кінцевому споживачу. Від якості та обсягу інформації залежить правильність прийнятого рішення. Інформація є рідкісним благом, для отримання якого потрібні певні витрати. Між виробником і споживачем на ринку інформації є посередники, основне завдання яких - збирання і продаж інформації. Так, на відомому аукціоні Сотбіс, де реалізуються твори мистецтва, комісійні складають 20% від ціни проданого шедевра[10,ст.40]. Інформаційні ринки відрізняються один від одного ступенем поінформованості та можливості реальних дій таких посередників у реалізації товарів і послуг.

1.3 Інфраструктура ринку

Під інфраструктурою ринку розуміють комплекс інститутів, служб, підприємств, організацій, які забезпечують нормальний режим безперебійного функціонування ринку.

Одним із найважливіших інфраструктурних елементів є біржі. Термін «біржа» в перекладі з латинської мови означає «шкіряний гаманець». Біржі виникали як місця, де комерсанти здійснюють торговельні операції. Перша біржа була зареєстрована в Антверпені у 1531 р., друга - у Лондоні в 1566р.

У Росії перша біржа з'явилася у 1705 р. в Санкт-Петербурзі, а на території України - 1796 р. в Одесі. Пожвавлення біржової торгівлі відбулося у період НЕПу. Кількість бірж у цей період перевищила 100. Проіснували вони до 1930р. А з переходом постсоціалістичних країн до ринку біржова торгівля відроджується. Отже, розглянемо окремі види бірж.

Фондова біржа - це організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Членами біржі можуть бути індивідуальні торговці паперами та кредитно-фінансові інститути.

Провідна роль у світовому біржовому обороті належить сьогодні саме фондовим ринкам. На даний момент у світі налічується більше 200 фондових бірж, серед яких найбільшими та найвпливовішими є Нью-Йоркська, Токійська, Лондонська біржі. Загалом у США налічується 13 фондових бірж, у Великобританії - 22, Японії - 9, Франції - 8, Німеччині - 7, Канаді - 5 [11,ст.40].

Найбільшою в світі фондовою біржею є Нью-Йоркська біржа, ціна місця на якій досягає 15 млн. доларів. Члени біржі, або державні органи, які контролюють її діяльність, ставлять умови, при яких та чи інша компанія може бути допущена до біржової торгівлі. Так, щоб котирувати акції на Нью-Йоркській біржі, корпорація повинна мати не менше 22 млн. дол. активів, загальну чисельність випущених акцій - не менше 1 млн. шт., і чисельність акціонерів, які володіють не менш ніж 100 акціями - 200 чоловік. На Нью-Йоркській біржі котируються акції більш ніж 3000 компаній. Загальна капіталізація становить близько 30 трлн. доларів. Тому оборот цієї біржі становить близько 50% від усього обороту фондових бірж закордонного світу[12,ст.40]. На Токійській біржі котируються близько 1 600, на Лондонській - близько 2 800 компаній[13,14, ст.40]. Щоб зареєструватися на Токійській біржі, прибуток компанії за останні три роки має становити не менше 300 млн. йен, статутний капітал - не менше 1 млрд. ієн і дивіденди на одну акцію - не менше 5 йен[13,ст.40]. Таким чином членами фондової біржі можуть стати лише високорентабельні фірми. Для порівняння, річні обсяги торгів на лідируючій українській біржі ПФТС досягаються на Лондонській біржі за півгодини.

Товарна біржа - це оптовий товарний ринок, для якого характерні такі особливості: торгівля товарами за стандартами та зразками, що дає можливість реалізувати не сам товар, а контракт на його поставку; регулярність торгів на основі певних правил; формування цін на основі зіставлення попиту і пропозиції; свобода вибору контрагента за угодою; стандартизація контрактів і мінімальних партій поставок. Товарні біржі поділяються на міжнародні та національні, універсальні і спеціалізовані. Найбільш важливі центри міжнародної торгівлі перебувають у США, Англії і Японії: на їхню частку припадає більше 90% міжнародного біржового обороту[11,ст.40]. На універсальних біржах продаються промислові та сільськогосподарські товари. Так, на Нью-Йоркській товарній біржі продаються контракти на нафту, газ, платину, паладій, золото, срібло, мідь і алюміній, какао, бавовна, кава, цукор, етанол, вугілля і т.д. У 2007 році було укладено 216 млн. угод, а виручка біржі склала 497,3 млн. доларів [15,ст.40].

На товарній біржі здійснюються два види товарообігу: реальний і ф'ючерсний. Перший передбачає перехід товару від продавця до покупця. На такі поставки припадає близько 10% світової торгівлі відповідними товарами[11,ст.40]. При ф'ючерсних видах товарообігу продається право на товар (наприклад, на майбутній урожай), ф'ючерсні контракти, тому зустрічно-синхронний грошовому потоку рух товару тут не обов'язковий. У разі можливих збитків, обумовлених зміною ціни на ринку в майбутньому, ф'ючерсні контракти страхуються (так зване хеджування). Операції хеджування - основна сфера діяльності товарних бірж. Так, на Лондонській біржі металів та цукру ці операції становлять близько 60% їх діяльності[16, ст.40]. Друге місце в діяльності товарних бірж займають спекулятивні операції. На Лондонській біржі металів вони становлять у середньому 30-35% обороту [16, ст.40], на Нью-Йоркський біржі кави, какао, цукру - близько 40% сукупної діяльності [15, ст.40]. Учасники цих операцій отримують прибуток внаслідок різниці цін на товари на різних біржах і в різний час.

Валютна біржа - біржа, що здійснює на регулярній та впорядкованій основі куплю-продаж іноземної валюти за ринковими цінами. Курс, який встановлюється на біржі, називають офіційним курсом.

Біржа праці, служба зайнятості - це установи, які здійснюють посередницькі функції між працівниками і роботодавцями (підприємцями), збирають і надають інформацію про наявність вакансій, сприяють підготовці та перепідготовці кадрів, створенню робочих місць, швидкому переміщенню робочої сили, забезпеченню ефективної зайнятості працездатного населення.

Основні функції служби зайнятості:

- вивчення і прогнозування ситуації на ринку праці;

- організація громадських робіт;

- виплата допомоги з безробіття;

- організація перекваліфікації кадрів за вимогами ринку;

- відшкодування (часткове) витрат, пов'язаних зі зміною місця роботи.

Біржі праці виникли у першій половині XIX ст. В сучасних умовах посередницькі функції між працівниками і підприємцями виконують державні біржі. У США в середині 90-х рр. їх налічувалося близько 2 тис. Крім державних бірж праці, в країнах Заходу існують приватні агентства для трудового посередництва і посередницькі бюро. Приватні агентства сприяють працевлаштуванню окремих категорій працівників (сільськогосподарських працівників, вчителів та ін.) Так, у США налічується близько 15 тис. таких агентств [17,ст.40]. Посередницькі бюро виконують свою функцію при профспілках, молодіжних організаціях і т. д.

Отже, біржі - це ринкові структури, де укладаються угоди, здійснюються біржові операції.

Виходячи з вищенаведеного можна зробити висновок про те, що ринок - це один із найвидатніших витворів людської цивілізації. Він об'єднує інтереси людей, які ніколи не бачили один одного, забезпечує виробництво саме того, що потрібно, безпосередньо не опитуючи при цьому кожного споживача. Ринок також досконало розподіляє ресурси і неупереджено ставиться до людей, незалежно від їхнього рангу.

Функціонування ринку безпосередньо залежить від розвитку ринкової інфраструктури, яка забезпечує життєдіяльність, стійкість, інформаційне та наукове забезпечення, страховий та правовий захист суб'єктів ринку.



2. Структура ринкового механізму

2.1 Сутність попиту і фактори, що його визначають. Закон попиту

Розуміння механізму самоорганізації, саморозвитку і саморегулювання економічної системи ґрунтується насамперед на розумінні взаємодії попиту й пропозиції. Саме характер цієї взаємодії визначає цілу низку економічних явищ і процесів.

Термін «попит» в економічній науці означає потребу, забезпечену грошима. Із такого визначення випливає, що попит на той чи інший товар(послугу) залежить від ціни. Покажемо цю залежність за допомогою табл.2.1.

Таблиця 2.1 Попит індивідуального споживача на йогурт (дані довільні)

Ціна за 1 упаковку, грн.	Величина попиту за тиждень, шт.
5	1
4	2
3	4
2	7
1	11

Як бачимо, зменшення ціни на 1 упаковку йогурту зумовлює збільшення попиту на нього (за інших умов). Це вказує на обернений зв'язок між величиною попиту на товар і ціною цього товару. Це означає, що збільшення ціни на будь-який товар зумовить зменшення величини попиту на нього, і, навпаки, зменшення ціни сприятиме підвищенню попиту. Саме кількісний причинно-наслідковий взаємозв'язок між величиною попиту і ціною виражає закон попиту.

Природа закону попиту не складна. Якщо у покупця є певна сума грошей на придбання даного товару, то він зможе купити тим менше товару, що більша ціна, і навпаки. Звичайно, реальна картина набагато складніша, оскільки покупець може залучити додаткові кошти, придбати замість даного товару інший -- товар субститут. Але в цілому закон попиту відображає головну тенденцію -- згортання об'єму закупівель зі зростанням цін на товар в умовах, коли грошові можливості покупця обмежені певною межею.

Крива попиту -- це відношення між ринковою ціною товару і грошовим виразом попиту на неї «Рис. 2.1».

Рис. 2.1. Крива попиту. Р -- ціна, Q -- кількість.

Крива попиту показує вірогідну кількість товару, який вдається продати за певний час та за певною ціною. Що еластичніший попит, то вища ціна може бути встановлена на товар. Еластичність попиту -- це реакція ринку на відсутність товару, можливість його заміни, ціну конкурентів, пониження цін, небажання покупців міняти свої споживчі звички і шукати дешевші товари, підвищення якості товарів, природне зростання інфляції і на інші чинники.

Розрізняють індивідуальний і ринковий попит. Індивідуальний попит - це попит окремого споживача, а ринковий попит - це сума індивідуальних попитів, які пред'являються кожним споживачем за різних цін.

Слід розрізняти поняття «зміна величини попиту» і «зміну в попиті». Зміни величини попиту відбуваються через зміну ціни і графічно характеризуються рухом точки по кривій попиту.

Ціна - це форма виразу вартості товару або послуги в грошах. Саме ціна виступає головним фактором попиту. Однак існують й інші причини зміни рівня попиту. Їх називають неціновими факторами. Під їх впливом крива попиту переміщується в просторі вправо чи вліво «Рис. 2.2». Саме це і є зміною в попиті.

Рис. 2.2. Зміна попиту в залежності від впливу різних факторів.

До нецінових факторів, що впливають на попит, відносяться:

- реклама;

- грошові доходи населення (пряма залежність між доходами і попитом);

- зміни в структурі населення;

- очікування споживачів (очікування зростання цін у майбутньому збільшує поточний попит і навпаки);

- мода і смаки споживачів;

- ціни на супутні товари. Якщо зростає ціна на товар-субститут (взаємозамінний товар), то попит на нього знижується, а на його замінник підвищується. Наприклад, подорожчання масла зумовлює скорочення попиту на нього і зростання попиту на маргарин. Якщо зростає ціна на товар-комплемент (доповнюючий), то зменшується попит і на цей товар, і на доповнюючий. Наприклад, зростання ціни на бензин змушує власника автомобіля менше користуватися ним, а відтак зменшується попит як на бензин, так і на мастила, гальмівну рідину тощо;



2.3 Сутність пропозиції і фактори, що її визначають. Закон пропозиції

Пропозиція - це обсяг товарів та послуг, який виробники хочуть і можуть поставити на ринок за різною ціною за певний проміжок часу.

Сталий причинно-наслідковий зв'язок між ціною та обсягом товарів (послуг), який товаровиробник здатний поставити на ринок, виражається законом пропозиції, зміст якого полягає в тому, що чим вища ціна (за інших однакових умов), тим більше товару за такою ціною товаровиробники готові запропонувати на ринок упродовж певного проміжку часу, і навпаки, чим нижча ціна, тим менше товарів виробник бажатиме і зможе поставити на ринок.

Із визначення випливає прямий взаємозв'язок між ціною і пропозицією товару, яку можна представити у вигляді табл. 2.2.

Таблиця 2.2 Пропозиція йогурту індивідуальним виробником (дані довільні)

Ціна за 1 упаковку, грн.	Пропозиція протягом тижня, шт.
5	1100
4	700
3	400
2	200
1	100

Пропозиція, як і попит, набуває форми не тільки індивідуальної, а й ринкової пропозиції. Ринкова пропозиція визначається як загальна сума індивідуальних пропозицій, а крива ринкової пропозиції складається із сукупності індивідуальних обсягів товарів, запропонованих усіма виробниками цього товару за певною ціною.

Еластичність пропозиції -- показник, що відтворює зміни сукупної пропозиції, які відбуваються у зв'язку зі зростанням цін. У випадку, коли збільшення пропозиції перевершує зростання цін, останнє характеризується як еластичне. Якщо приріст пропозиції дорівнює приросту цін, пропозиція називається одиничною. Коли приріст пропозиції менше приросту цін, формується так звана нееластична пропозиція. Таким чином, еластичність пропозиції характеризує чутливість (реакція) пропозиції товарів на зміни їх цін.

Крива пропозиції показує співвідношення між ринковими цінами і кількістю товарів, які виробники бажають запропонувати «Рис. 2.3».

Рис. 2.3. Крива пропозиції. Р -- ціна, Q -- кількість.

Ціна виступає найважливішим фактором пропозиції, але існують і нецінові фактори, під впливом яких крива переміщується в просторі вправо чи вліво «Рис. 2.4».

Рис. 2.4. Зміна пропозиції в залежності від впливу різних факторів.

Основні нецінові фактори пропозиції:

- скорочення цін на ресурси і на фактори виробництва, що веде до зменшення витрат виробництва;

- передові технології, що сприяють зниженню витрат на продукцію;

- державна податкова політика, політика підтримки підприємництва субсидіями, пільгова кредитна політика;

- очікування виробників;

- пропозиція товарів залежить від наявності чи відсутності взаємозамінних чи взаємодоповнюючих ресурсів і факторів виробництва;

- вихід на ринок нових фірм, що збільшують пропозицію незалежно від цін;

- природні катастрофи і соціальні конфлікти, що руйнують економіку, скорочують виробництво і пропозицію товарів та послуг на ринку.

Зміна величини пропозиції означає пересування по кривій пропозиції під впливом зміни ціни на товар, а зміна в пропозиції виражається у зсуві всієї кривої вправо чи вліво під впливом нецінових факторів.

2.3 Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова рівновага

Продавці й покупці планують свою діяльність, спираючись на власний досвід та інформацію, яку їм надає ринок насамперед через ціни. Таке планування кожний суб'єкт здійснює відособлено. Іноді ринок виявляє, що споживачі помилилися у своїх споживацьких очікуваннях, оскільки підприємці запропонували менше товарів, ніж покупці готові були купити за встановленою ціною. Можлива й інша ситуація, коли підприємці пропонують більший обсяг товарів, ніж споживачі готові купити за встановлену ними ціну.

Стан ринку, коли попит дорівнює пропозиції, називається ринковою рівновагою. Саме взаємодія попиту і пропозиції визначає ринкову рівновагу. Криві попиту і пропозиції в точці кількісно-цінової рівноваги (точка Е) перетинаються, в результаті чого встановлюється ринкова ціна Р*»Рис. 2.5».

Рис. 2.5. Встановлення ринкової ціни Р*.

Ціна рівноваги - це ринкова ціна (P*), за якої обсяг попиту дорівнює обсягу пропонування. Це ціна, яка задовольняє і продавців, і покупців, за цією ціною їхні інтереси співпадають. У точці рівноваги відсутні як дефіцит, так і надлишок товарів, отже, зникають чинники, які спричиняють зміну ціни.

Ринок не завжди перебуває в стані рівноваги, але завжди існує тенденція до вирівнювання обсягів попиту і пропозиції. Якщо ціна відхиляється вгору від рівноважної, з'являється надлишок товарів у продавців, загострення конкуренції змушує їх знижувати рівень ціни до рівноважного, а якщо ціна опустилась нижче за рівноважну, то виникає дефіцит товарів і, користуючись конкуренцією серед покупців, продавці піднімають ціну «Рис. 2.6».

Рис. 2.6. Ринкова рівновага.



Так, у 2010 році через літню спеку та засуху врожай сільгосппродукції зменшився майже у 2 рази, що негативно відобразилося на економіці. Наприклад, у Росії через дефіцит сировини збільшилися витрати на виробництво одного літра молока. Відповідно збільшилася його собівартість, а це призвело до зростання відпускних цін. Роздрібні ціни на молочну продукцію підвищилися на 3-18% залежно від асортименту.

Також виробництво міді в світі в січні-серпні було нижче попиту приблизно на 363 тис. тонн в порівнянні з дефіцитом в 47 тис. тонн за аналогічний період 2009 року. Таким чином, брак металу на світовому ринку збільшилася більш ніж в 7,7 рази і відповідно ціни на цей метал почали поступово збільшуватися [19,ст.40]. Навпаки, постачання алюмінію в світі будуть перевищувати попит цього року на 1,03 млн тонн, що призведе до зниження на нього цін на світовому ринку [20,ст.40].

Отже, зміна ціни повертає ринок до попередньої рівноваги. Точка рівноваги є стійкою, а коливання ціни відіграє роль механізму саморегулювання ринкової системи.

Як уже зазначалося, ціни на товари перебувають у постійному русі: зміна ціни на один товар впливає на обсяг попиту і пропозиції на інший, а це, у свою чергу, впливає на рівноважну ціну. Так, підвищення у листопаді ціни ф'ючерсів на північноморську нафтову суміш марки Brent Crude Oil на Лондонській біржі IСE (InterContinental Exchange Futures) на 1,44 долара - до 83,75 долара за барель зумовили підвищення цін на бензин, які до того ж досягли історичного максимуму - 1,93 доларів за літр [14,ст.40]. Це, у свою чергу, зумовило зменшення попиту на бензин і товари-комплементи. А у США навпаки, за останні два тижні вартість пального опустилася на 9,25 центи і склала в середньому по країні 2,83 долара за галон (3,78 літра) автомобільного палива найнижчого сорту. Падіння цін на бензин в США перш за все пов'язано з падінням цін на нафту на Нью-йоркській товарній біржі, де на момент закінчення торговельної сесії ф'ючерсні контракти на постачання "чорного золота" у липні полягали з розрахунку 70,04 долара за барель [15,ст.40].

Якщо вся система цін виявляється у стану рівноваги, тоді настає загальна рівновага ринку. Умови рівноваги не спонукають економічних суб'єктів до того, аби змінювати свою економічну поведінку. Для того, щоб виникли мотиви до такої зміни, необхідно, щоб змінилися зовнішні умови: технології, очікування, рівні цін тощо.

Отже, стан і часткової, і загальної рівноваги є теоретичною абстракцією. У реальному житті така економічна ситуація виникає лише подекуди і рівновага дуже швидко порушується. Однак розуміння механізму встановлення і порушення рівноваги має надзвичайно важливе значення для розуміння закономірностей функціонування економічної системи, впливу на неї економічної політики та коригування останньої.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що попит і пропозиція є тісно пов'язаними і постійно взаємодіючими категоріями, які слугують сполучним механізмом між виробництвом і споживанням. На величину попиту, як і на величину пропозиції, впливають цінові і нецінові чинники. Результатом взаємодії попиту і пропозиції виступає ринкова ціна, яка також називається рівноважною ціною. Вона характеризує стан ринку, при якому величина попиту дорівнює пропозиції.

Треба також зазначити, що попит виступає одним з найважливіших факторів формування економічної стратегії підприємства, адже тільки виробництво "потрібних", таких що користуються попитом у покупців товарів, доцільно і вигідно з економічної точки зору.



3. Розвиток ринкового механізму в сучасних умовах

3.1 Нові тенденції в розвитку ринкового механізму на рубежі 20-21 віків

В XX столітті, особливо в другій його половині, істотно змінився стан ринку в світовій економіці. Проте, у вченні про ринок ці зміни довгий час не одержували адекватного віддзеркалення. Прихильники неокласичного напряму економічної теорії відстоювали застарілу догму (бездоказове положення, що приймається за незаперечну істину) про досконалу конкуренцію. Згідно їх поглядами ринок досконалої конкуренції складається з безлічі дрібних фірм. Через свої невеликі розміри підприємства не можуть впливати на ринкову ціну. Вони виробляють однакову продукцію. Покупці мають «досконале знання» про якість товарів, ціни і вигоду торгівлі. Досконала конкуренція є чистою, тобто не залежить від втручання держави і монополій.

На початку 30-х років в економічній теорії відбулася своєрідна, за оцінкою деяких вчених, революція, яка покінчила з догмою про досконалу конкуренцію. З рішучою критикою неоконсервативної концепції конкуренції виступила професор Кембриджського університету Джоан Робінсон. В роботі «Економічна теорія недосконалої конкуренції» вона заявила: «Дослідження різних закономірностей економічної теорії прийнято починати розглядом умов досконалої конкуренції, трактуючи потім монополію як відповідний особливий випадок, правильніше починати дослідження розглядом монополії, трактуючи і умови досконалої конкуренції як особливий випадок»[21,ст.40].

Отже, виділимо основні нові тенденції, які властиві розвитку ринкового механізму в другій половині XX ст.

Перша тенденція ринку - посилення монополізації ринку. Науково - технічна революція викликала перехід до набагато більш високого рівня укрупнення господарства (до об'єднання підприємств в різні комплекси). Централізація виробництва привела до утворення могутніх монополій, що охоплюють національний економічний простір.

Друга тенденція ринку - загострення конкуренції. Науково-технічна революція надзвичайно прискорила вдосконалення технічної бази виробництва. У зв'язку з цим різко посилилось суперництво, особливо в області впровадження новітніх досягнень техніки і технології.

Сучасна ринкова система - це взаємодія і поєднання різних економічних структур, господарської практики і правового забезпечення економічної політики тощо. Відсутність будь-якого елемента негайно викличе збої, приведе до неефективного розвитку економічної системи. Саме тому третьою тенденцією ринку є посилення ролі і значення держави як гаранта цивілізованого розвитку ринку. Виданням різних законодавчих актів, проведенням відповідної економічної політики воно створює «правила гри», якими слідують учасники ринку.

Отже, розглянемо шляхи розвитку ринкового механізму в сучасних умовах в Україні.

3.2 Проблеми та шляхи розвитку ринкового механізму в Україні

За останні роки понад 80 країн світу здійснили фундаментальні реформи з метою створення ринкової системи. Усі вони визнали основоположний факт економічного життя: для досягнення процвітання та підвищення життєвого рівня неможливо обминути створення ринкової системи, тісно взаємопов'язаної з усією світовою економікою.

Українській державі, щоб перейти до сучасної ринкової економіки доводиться долати великі труднощі. Вони пов'язані перш за все з тим, що між стартом -- абсолютною монополією -- і фінішем - розвинутим ринком, дистанція величезного розміру.

Відомо, що всі країни, що йдуть ринковим шляхом розвитку, мають різні ринкові моделі. Скажімо є американська, канадська, німецька, японська та інші моделі. Але Україна, будуючи ринкову модель, не повинна нікого копіювати, повторювати, а має будувати таку модель ринкової економіки, яка найбільше відповідає особливостям нашого розвитку, структурі економіки, географічному положенню. Враховуючи те, що Україна має могутній індустріальний і науково-технічний потенціал, підготовлені кадри нам недоцільно обирати модель ринкової економіки, в якій переважає дрібна приватна власність і економіка регулюється виключно ринковими законами. Цей шлях був би не прогресом, а регресом.

Реформування економіки передбачає: створення надійного механізму управління грошово-кредитною системою; організаційно-господарське реформування економіки; створення ефективного механізму економічного стимулювання та регулювання підприємницької діяльності. Розглянемо більш детально проблеми реформування економіки в нашій державі.

Для України одна з таких проблем - формування багатомільйонного загону підприємців, що уміють ефективно господарювати. Досвід всіх країн з розвинутою ринковою економікою виявив таку закономірність: чим більше підприємців, зайнятих виробництвом корисних благ, тим більше насичується товарами ринок, тим швидше росте споживання. Проте зі збільшенням числа підприємців посилюється конкуренція між ними, внаслідок чого знижуються ціни і зменшується прибуток фірм. В результаті зростає зацікавленість підприємців в тому, щоб підвищувати якість і здешевлювати виробництво товарів і послуг.

Іншою проблемою є створення ринкової інфраструктури, здатної налагодити нормальні економічні зв'язки між суб'єктами ринку. Для цього організовується, зокрема, мережа бірж й страхових кампаній, які певною мірою захищають підприємців від ризику. Замість державної системи матеріально-технічного постачання виникають товарні біржі. Створюються фондові біржі вільні ринки цінних паперів (акції і облігації). Нарешті, державні органи почали фондували біржі праці, які допомагають незайнятим людям влаштуватися на роботу.

На даний момент в Україні зареєстровано 550 бірж,з яких 106 універсальних, 356 товарних і товарно-сировинних, 25 агропромислових, 24 фондові біржі з їхніми філіями та 39 інших[23,ст.40].

Щоб налагодити нормальні народногосподарські зв'язки між всіма суб'єктами господарювання, вимагається розв'язати складну проблему - встановити ринкову рівновагу між платоспроможним попитом і пропозицією товарів в загальнодержавному масштабі. Така задача розв'язується шляхом необхідного розвитку вітчизняного товарного виробництва і впорядкування ціноутворення. Коли буде створений розвинутий ринок, звільнені від жорсткого державного контролю ціни прагнутимуть рівня рівноваги, який в однаковій мірі є вигідний і продавцям, і покупцям. На прикладі ринку праці розглянемо попит і пропозицію робочої сили в Україні у 2010 році «Табл. 3.1» [23,ст.40].

Таблиця 3.1. Попит та пропозиція робочої сили у 2010 році

	Кількість незайнятих громадян,які перебували на обліку в державній службі зайнятості, тис. осіб	Потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць та вакантних посад, тис. осіб	Навантаження на 10 вільних робочих місць (вакантних посадах), осіб
Січень	545,6	65,4	83
Лютий	547,0	65,9	83
Березень	518,9	73,1	71
Квітень	472,4	76,6	62
Травень	434,7	80,2	54
Червень	411,2	79,7	52
Липень	413,0	81,2	51
Серпень	416,1	87,4	48
Вересень	426,6	84,6	50
Жовтень	421,2	81,2	52



Виходячи з даних таблиці, можна зробити висновок, що на даний момент в нашій країні спостерігається перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї, що виражається у високому рівні безробіття.

Проаналізуємо динаміку росту пропозиції робочої сили за останні роки за допомогою графіку «Рис. 3.1» (Додаток А).

Як бачимо, найменша пропозиція була у 2009 році, що найбільшим чином наближало нашу країну до ринкової рівноваги на ринку праці.

Проаналізуємо, в яких галузях економіки на даний момент спостерігається найбільший рівень попиту на працівників «Табл. 3.2»(Додаток Б) [23,ст.40].

Як бачимо, найбільша потреба у працівниках спостерігається в промисловості, торгівлі, ремонті автомобілів та техніки і органах державного управління.

На основі даної таблиці розглянемо, як змінювався попит на робочу силу протягом 2009 та 2010 років «Рис. 3.2».

Рис. 3.2. Динаміка росту попиту на робочу силу

Виходячи з даного графіку, можна зробити висновок, що у 2010 році, на відміну від 2009 р., потреба у робочій силі поступово збільшується з кожним місяцем. В результаті така тенденція має привести до зменшення рівня безробіття в Україні і поліпшення стану економіки нашої країни.

Разом з тим на державу покладається завдання регулювати інфляційні процеси. Але з цього приводу Україна має невтішні показники. Так, Світовий банк погіршив прогноз інфляції з 13,4% до 13,8% у 2009 році, водночас в останніх дослідженнях банк стабільно зберігає прогноз зниження реального ВВП України на рівні 15% [11, ст.40].

За період 1991 - 2004 pp. наша країна просунулася до розвинутого ринку на занадто малу відстань. Виявилися цілий ряд нерозв'язаних проблем, негативних тенденцій, що вимагають негайного вирішення як в теорії, так і на практиці.

Одне з не менш важливих завдань - проведення демонополізації ринку і розвиток цивілізованих форм конкуренції.

Рух від повністю монополізованого ринку почався і дотепер продовжується без якихось істотних змін стану українського ринку. Слабо виконуються законодавче проголошені заходи по обмеженню монополістичної діяльності й розвитку конкуренції. Тому, наприклад, лібералізація цін проводилася руками монополій і в їх інтересах. В той же час, незважаючи на задекларовані цілі, держава слабо підтримує дрібний і середній бізнес, без якого не може бути конкурентного ринку. Так, у 2007 року звернення малого бізнесу за держпідтримкою наступні: «Рис. 3.3» [23,ст.40]

Рис. 3.3. Результати звернення малого бізнесу за держпідтримкою

Як бачимо, 76,1% не звертались за допомогою до держави, тому що не вірять в її підтримку [23,ст.40]. Тому, темпи зростання кількості діючих малих підприємств зменшуються з кожним роком: у 2003 році вони становили - 257,7%, у 2004 році - 148,5%, у 2005 році - 106,4%, у 2006 році - 114,7%, у 2007 році - 93,4% [23,ст.40].