Використання основних засобів

Аналітичне дослідження, його результати і їх використання в управлінні виробництвом повинні відповідати певним вимогам. Ці вимоги накладають свій відбиток на аналітичне дослідження і винні обов'язково виконатись при організації, проведенні і практичному використанні результатів аналізу. Зазвичай виділяють наступні вимоги до аналізу, що проводиться:

1. Аналіз повинен базуватися на державному підході при оцінці економічних явищ, процесів, результатів господарювання. Оцінюючи певні прояви економічного життя, потрібно враховувати їх відповідність державній економічній, соціальній, екологічній, міжнародній політиці і законодавству.

2. Аналіз повинен носити науковий характер, тобто базуватися на положеннях діалектичної теорії пізнання, враховувати вимоги економічних законів розвитку виробництва, використовувати досягнення науково-технічного прогресу і передового досвіду, новітні вимоги економічних досліджень.

3. Аналіз повинен бути комплексним. Комплексність дослідження вимагає обхвату всіх ланок і всіх сторін діяльності і всебічного вивчення причинних залежностей підприємства.

4. Забезпечення системного підходу, коли кожен об'єкт, що вивчається, розглядається як складна динамічна система, що складається з ряду елементів, певним способом зв'язаних між собою і зовнішнім середовищем.

5. Аналіз господарської діяльності повинен бути об'єктивним, конкретним і точним. Він повинен базуватися на достовірній, перевіреній інформації, що реально відображає об'єктивну діяльність, а висновки його повинні обгрунтовуватися точним аналітичними розрахунками.

6. Аналіз повинен бути дієвим. Активно впливати на хід виробництва і його результати, своєчасно виявляючи недоліки, прорахунки, упущення в роботі і інформуючи про це керівництво підприємства.

7. Аналіз винен проводиться за планом, систематично.

8. Аналіз повинен бути оперативним.

9. Принцип аналізу - його демократизм. Участь в його проведенні широкого круга працівників підприємства забезпечує виявлення повніше виявлення передового досвіду і використання наявних внутрішньогосподарчих резервів.

10. Аналіз повинен бути ефективним, тобто витрати на його проведення повинні давати багатократний ефект.

Вищезгаданими принципами слід керуватися при проведенні аналізу на будь-якому рівні.

2.1 Загальна характеристика підприємства з-д «Буддеталь» ВАТ ДХК «Донбассшахтобуд»

Завод «Буддеталь» ВАТ ДХК «Донбассшахтобуд» є структурною одиницею, яка входить до складу ВАТ ДХК «Донбассшахтобуд». В своїй діяльності підрозділ керується статутом ВАТ ДХК «Донбассшахтобуд», наказами та розпорядженнями голови правління, рішеннями правління, Наглядової Ради, Положенням про оплату праці, Положеннями про ревізійну комісію, чинним законодавством, рішеннями зборів акціонерів.

Державна холдингова компанія «Донбассшахтобуд» є акціонерним товариством відкритого типу створена наказом Міністерства вугільній промисловості України 24 грудня 1997 роки №572 на базі Державного відкритого акціонерного товариства «Треста «Макіївшахтобуд»» відповідно до законів України «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні», «Про господарські товариства», Указів Президента України від 11 травня 1994 року №224 «Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації», від 7 лютого 1996 р. №116 «Про структурну перебудову вугільної промисловості» шляхом об'єднання в статутному фонді контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств і інших активів.

Повна назва компанії - Відкрите акціонерне суспільство «Державна холдингова компанія «Донбассшахтобуд», скорочена - ДХК «Донбассшахтобуд».

Місцезнаходження компанії - 83000, Україна, м. Донецьк, вул. Постишева, 117.

Метою діяльності компанії є:

концентрація основних джерел фінансування по реалізації широкомасштабних та інвестиційних проектів, насамперед розвитку вугільної промисловості, формування ефективних і організаційних зв'язків підприємств, що входять до складу Компанії;

збереження виробничої кооперації по виконанню будівельно-монтажних робіт, виготовленню будівельних матеріалів, деталей, конструкцій, наданню послуг і отриманню прибули, проведенню науково - технічної політики з метою кардинального скорочення інвестиційного циклу, впровадження новітніх досягнень вітчизняної і зарубіжної науки і техніки;

концентрація науково - технічного і виробничого потенціалу по розробці та впровадженню нового прогресивного вигляду техніки, технологій та матеріалів;

організація науково-дослідних та експерементально - конструкторських робіт;

реорганізація управління виробництвом та комерційною діяльністю;

перерозподіл управлінських повноважень;

оптимізація інвестування;

підвищення ефективності виробництва та збільшення прибутку;

підвищення конкурентоздатності робіт та продукції на ринках;

вирішення соціальних питань працівників Компанії та дочірніх підприємств.

Здобуття на цій основі прибутку для реалізації економічних і соціальних інтересів членів компанії та членів трудового колективу.

Предметом діяльності Компанії є власна фінансова, виробнича і комерційна діяльність у тому числі: виконання будівельно-монтажних спеціальних і налагоджувальних робіт по будівництву, реконструкції, технічному переозброєнню об'єктів вугільної промисловості, закриттю шахт; виготовленню металоконструкцій, будівельних залізобетонних і дерев'яних виробів; виробництво і продаж товарів широкого призначення, послуги населенню, торгова діяльність та інші.

Виходячи з цього, Компанія здійснює координацію і контроль діяльності дочірніх підприємств шляхом участі в роботі їх органів управління і контролю за використанням своїх корпоративних прав. Організовує і удосконалює систему кооперативних зв'язків між дочірніми підприємствами, координує складання договорів між дочірніми підприємствами різного профілю і спеціалізації та з іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Здійснює інформаційне та методичне забезпечення діяльності дочірніх підприємств по використанню загальногалузевих джерел і фондів.

Компанія є юридичною особою від дня її державної реєстрації. Компанія функціонує як господарюючий суб'єкт, який володіє контрольним пакетом акцій дочірніх підприємств. Дочірні підприємства не можуть володіти акціями, іншими цінними паперами холдингової компанії в будь-якій формі. Компанія здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та Статуту.

Майно Компанії складається з основних засобів і обігових коштів, контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств та інших цінних паперів, а також інших цінностей, відображених в балансі Компанії.

Компанія є власником:

- майна, переданого їй у власність;

- продукції виготовленою Компанією в результаті господарської діяльності;

- одержаних доходів;

- акцій та інших фінансових активів;

- іншого майна, придбаного на умовах, не заборонених законодавством.

Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю Компанії або передане в користування, несе Компанія. Компанія здійснює володіння, використання і відчуження їх іншим способом, якщо це не протидіє чинному законодавству і даному Статуту за угодою із Засновниками.

Компанія має самостійний і зведений баланс, поточний, валютний та інші рахунки в банках, фірмову марку та торговий знак, які затверджуються правлінням Компанії і реєструються в Торгівельно-промисловій палаті, круглу печатку зі своєю назвою, кутковий штамп і бланк із зазначенням реквізитів.

Компанія має право укладати угоди (контракти), зокрема угоди купівлі-продажу, щодо підряду, страхування майна, перевезень, зберігання, доручення і комісії тощо, набувати майнові та особисті немайнові права, нести зобов'язання, виступати в суді, господарчому та третейському суді.

Компанія має право у встановленому чинним законодавством порядку випускати цінні папери; створювати об'єднання і брати участь в об'єднаннях з іншими суб'єктами господарської діяльності; створювати на території України та за її межами свої філії та представництва, а також дочірні підприємства; чинити інші дії, що не суперечать чинному законодавству.

Створені Компанією дочірні підприємства, філії та представництва можуть наділятися основними засобами та обіговими коштами, які належать Компанії. Керівництво представництвами і філіями здійснюється особами, які призначаються правлінням Компанії, керівництво дочірніми підприємствами здійснюється відповідності з їх статутами. Взаємовідносини Компанії з дочірніми підприємствами регламентується цим Статутом, статутами підприємств і укладеними між Компанією і підприємствами договорами (угодами).

В період про прийняття рішення про продаж акцій Компанії, які перебувають у державній власності, при вирішенні питань щодо оплати праці працівників, формування фонду споживання і відчуження майна, що входить до складу основних фондів Компанії, остання керується нормами чинного законодавства, встановленими для державних підприємств.

Компанія в своїй діяльності по відношенню до дочірніх підприємств сприяє структурній перебудові усередині Компанії, використовуючи на конкурсних умовах пріоритетне фінансування розвитку перспективних підприємств і реорганізацію (ліквідацію) неприбуткових (збиткових) підприємств.

Дочірні підприємства здійснюють свою діяльність відповідно до їх статутів, положення яких не суперечать цілям діяльності і положенням статуту Компанії.

Засновником Компанії є Міністерство вугільної промисловості України (Мінвуглепром). Акціонерами Компанії можуть бути: Держава в особі Мінвуглепрому; орган приватизації; юридичні і фізичні особи, які мають право власності на акції Компанії в процесі приватизації і вторинного ринку цінних паперів. Повноваження держави як акціонера Компанії здійснює її засновник (Міністерство вугільної промисловості) через призначене їм дійова за його дорученням уповноважена особа в межах їх компетенції згідно чинного законодавства.

Акціонери мають право брати участь і голосувати на Загальних Зборах Акціонерів; обиратися і бути вибраними в органи управління Компанії, з урахуванням визначеного в цьому Статуті; уповноважувати свого представника на участь в Загальних Зборах Акціонерів за наявності нотаріально завіреної довіреності; брати участь в розподілі прибутку Компанії і отримувати її частину; отримувати інформацію про діяльність Компанії.

На вимогу акціонера Компанія зобов'язана надавати йому для ознайомлення копії річних балансів, звітів Компанії, протоколів зборів; отримувати частину вартості майна Компанії у разі її ліквідації пропорційно вартості акцій Компанії, що належать ним; передавати акції, які йому належать в порядку, визначеному чинним законодавством і цим Статутом, заповідати їх в спадок, користуватися переважним правом придбання додатково випущених акцій Компанії. Акціонери можуть мати так само інші права, передбачені чинним законодавством.

Акціонери Компанії зобов'язані дотримуватися статутних документів Компанії, виконувати рішення Загальних зборів і інших органів управління Компанією; не розголошувати комерційну таємницю і конфіденційну інформацію про діяльність Компанії; виконувати інші зобов'язання, якщо це передбачено чинним законодавством України

Акціонери зобов'язані своєчасно вносити кошти при придбанні акцій Компанії.

Статутний капітал Компанії складає 18113334,25 гривень, з яких 10924290 гривень, - власне майно правонаступника Компанії Державного відкритого акціонерного товариства «Трест» Макіївшахтобуд», а 7189044,25 грн. - вартість контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств (державних акціонерних товариств)

Статутний фонд поділений на 7245337 простих іменних акцій номінальною вартістю 25 копійок кожна. Компанія має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір Статутного фонду. Розмір Статутного фонду після повної сплати всіх раніше випущених акцій може бути збільшений шляхом випуску і реалізації у встановленому чинним законодавством порядку нових акцій; збільшення номінальної вартості випущених раніше акцій. Рішення про збільшення Статутного фонду може бути ухвалене за угодою з кредиторами Компанії шляхом зменшення номінальної вартості акцій, анулювання акцій, які викуплені Компанією у акціонерів. Рішення про зменшення розміру Статутного фонду ухвалюється в тому ж порядку, як і при його збільшенні. Рішення про зміну Статутного фонду набирає силу з моменту внесення цих змін до державного реєстру. Перелік структурних підрозділів і дочірніх підприємств, які входять до складу Компанії приведені в додатку №1 №2 до Статуту.

Управління товариством здійснюють:

- загальні збори акціонерів;

- спостережна рада Компанії;

- Ревізійна комісія Компанії.

Вищим органом є загальні збори акціонерів компанії.

Структурні підрозділи мають самостійний баланс, субрахунок в установах банку, штамп та печатку з назвою відкритого акціонерного товариства та своєю назвою.

Завод «Буддеталь» здійснює свою діяльність на основі господарчого розрахунку згідно принципу самоокуповування, несе відповідальність перед ВАТ ДХК «ДШС» за наслідками промислового - господарської діяльності.

Предметом діяльності заводу «Буддеталь» є виготовлення будівельних деталей, конструкцій, виробництво товарного бетону, розчину по замовленнях інших структурних підрозділів ВАТ ДХК «ДШС», будівництво, реконструкція і технічне переозброєння шахт і підприємств вугільної промисловості; надання платних послуг населенню і іншим підприємствам; інші види діяльності, які перераховані в Статуті ВАТ ДХК «ДШС», здійснюються за дорученням виданою і підписаною головою правління.

Метою діяльності заводу «Буддеталь» є отримання прибутку для задоволення соціальних та економічних інтересів трудового колективу акціонерного товариства та структурного підрозділу.

Для досягнення мети діяльність заводу «Буддеталь» забезпечує створення та розвиток власних потужностей будівельної бази; впровадження у виробництво досягнень науки і техніки, підвищення продуктивності праці і якості будівельних робіт, максимальне впровадження внутрішніх резервів, дотримання правив по охороні праці при проведенні будівельних і інших видів робіт на будівельних майданчиках, впровадження нових засобів і способів попередження промислового травматизму і аварій, участь у формуванні сучасної промислової і соціальної сфери ВАТ ДХК «ДШС», наданню послуг населенню, здійснення заходів по комплексному використанню і збереженню природних ресурсів.

Майно належить заводу «Буддеталь» на правах господарського ведення і може здаватися в оренду або списуватися з балансу тільки з дозволу правління акціонерного товариства або його голови - генерального директора.

Джерелом формування майна структурного підрозділу є доходи від реалізації послуг, кредитів банку і інших джерел.

Структурний підрозділ самостійно платить податки і інші обов'язкові платежі.

Показником фінансових результатів заводу «Буддеталь», після сплати податків і інших обов'язкових платежів прямують у ВАТ ДХК «ДШС» для розподілу на розвиток галузі, соціальний розвиток, матеріальне заохочення і інші цілі.

Трудові доходи найнятих робітників визначаються трудовими договорами визначаються згідно прийнятих окладів і норм, регулюються податками і не можуть бути нижче встановленого законодавчими актами прожиткового мінімуму.

2.2 Аналіз господарчої діяльності підприємства з-д «Буддеталь» ВАТ ДХК «Донбассшахтобуд»

Джерелом даних для аналізу є: бізнес-план підприємства; план технічного розвитку; форма №1 «Баланс підприємства»; форма №11 «Звіт про наявність та рух основних засобів»; дані про переоцінку основних засобів; інвентарні картки обліку основних засобів; проектно-кошторисна, технічна документація та інші.

Основні техніко-економічні показники роботи підприємства за 3 роки надані в табл. 2.1, яка розрахована на підставі звітних форм, наданих у додатках А, Б, В, Г, Д, Ж.

Таблиця 2.1 - Основні техніко-економічні показники роботи заводу «Буддеталь» ВАТ ДХК «ДШБ»

Назва показників	Од.вим.	2003 рік	2004 рік	2005 рік
1. Об'єм реалізації продукції	Тис.грн.	2672	3141	3384
2. Чистий доход	Тис.грн.	-	-	-
3. Середньорічна вартість основних промислово-виробничихфондів	Тис.грн.	3931	3695,5	3394,5
4. Середньосписочна кількість промислово-виробничого персоналу	Чол.	112	101	89
5. Фонд оплати праці	Тис.грн.	331	387	440
6. Продуктивність праці одного среднесписочного працівника	Грн.	23,86	31,1	38,02
7. Середня заробітна плата	Грн.	246,3	319,3	412
8. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування	Тис.грн.	-140	-73	-435
9. Чистий прибуток	Тис.грн.	-140	-79	-447
10. Фондовіддача	Грн.	0,679	0,85	0,997
11. Фондоозброєність праці одного середньосписочного працівника	Тис.грн.	35,09	36,59	38,14
12. Фондомісткість	Грн.	1,176	1,473	1,003

Аналізуючи дані табл. 2.1 ми бачимо таку динаміку: об'єм реалізації продукції з 2003 по 2005 рік зріс на 712 тис. грн.; середньорічна вартість основних промислово-виробничих фондів знижується (з 2003 року по 2005 рік на 546,5 тис. грн.); середньосписочна кількість промислово-виробничого персоналу теж зменшується, але фонд оплати праці поступово зростає; виработка на 1 працюючого у 2005 році порівняно з 2003 роком зросла на 14,16 грн; середня заробітна плата зросла на 109 грн.; чистий прибуток має від'ємне значення, хоча у 2004 році він був значно вищим ніж у 2005 році.

Фондовіддача з 2003 по 2005 рік зросла на 0,318 грн; фондоозброєність праці одного середньосписочного працівника підвищилась на 3, 05 тис. грн.; а фондомісткість знизилась на 0,173 грн.

На підприємстві з-д «Буддеталь» амортизація нараховується прямолинійним методом:

2003 рік:

А_1гр=3214*5/100=160,7 тис. грн.;

А_2гр =799*25/100=199,75 тис. грн.;

А_3гр =12*15/100=1,8 тис. грн.;

Всього 362,25 тис. грн.;

2004 рік:

А_1гр=3085*5/100=154,25 тис. грн.;

А_2гр =737*25/100=184,25 тис. грн.;

А_3гр =15*15/100=2,25 тис. грн.;

Всього 340,75 тис. грн.;

2005 рік:

А_1гр=2938*5/100=146,9 тис. грн.;

А_2гр =605*25/100=151,25 тис. грн.;

А_3гр =11*15/100=1,65 тис. грн.;

Всього 299,8 тис. грн.;

З наведених розрахунків бачимо, що амортизаційні відрахування поступово зменшуються, але конкуренція спонукає підприємство оновлювати ОВФ і здійснювати їх прискорене списання з метою нагромадження фінансових ресурсів для наступного вкладення коштів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та інше поліпшення ОВФ. Тому можливо зробити висновок, що даний метод нарахування амортизаційних відрахувань не ефективний на даному підприємстві.

2.3 Аналіз використання основних виробничих засобів підприємства з-д «Буддеталь» ВАТ ДХК «Донбассшахтобуд»

В ході аналізу складу, структури основних виробничих фондів необхідно оцінити розміри, динаміку і структуру вкладень капіталу заводу до основних виробничих фондів, виявити головні функціональні особливості виробничої діяльності (бізнесу) господарюючого суб'єкта. Для цього проводиться порівняння даних на початок та кінець звітного періоду. Узагальнену картину наявності та руху основних фондів в розрізі класифікаційних груп можна скласти за даними форми бухгалтерського обліку 11-ОФ «Звіт про наявність і рух основних засобів, амортизацію (знос)».

При проведенні аналізу забезпеченості підприємства основними фондами необхідно визначити, чи достатньо у підприємства основних фондів, яка їх наявність, динаміка, склад, структура, технічний стан, рівень виробництва і його організація.

Всі показники використання основних фондів можуть бути об'єднані в три групи:

показники екстенсивного використання основних фондів, що відображають рівень використання їх за часом;

показники інтенсивного використання основних фондів, що відображають рівень їх використання по потужності (продуктивності);

показники інтегрального використання основних фондів, що враховують сукупний вплив всіх чинників.

Показники екстенсивного використання основних фондів:

коефіцієнт екстенсивного використання обладнання;

коефіцієнт змінності обладнання;

коефіцієнт завантаження обладнання;

коефіцієнт змінного режиму часу роботи обладнання.

Ефективність основних фондів в промисловості визначається натуральними і вартісними показниками.

Необхідно вивчити забезпеченість підприємства основними виробничими фондами. Забезпеченість окремими видами машин, механізмів, обладнанням встановлюється порівнянням фактичної їх наявності з плановою потребою, необхідною для виконання плану по випуску продукції.

Сукупність даних свідчить про поступове зменшення вартості основних виробничих фондів наростаючим підсумком за три роки (забезпеченість основними фондами заводу поступово падає). Суттєвою причиною цьому послужив їх моральний і фізичний знос. Найбільшу питому вагу із загальної вартості основних виробничих фондів займають будівлі, споруди і передавальні пристрої (80,40% від загального числа). Машини і устаткування займають друге місце за величиною в питомій вазі основних виробничих фундацій заводу (18,57%). Їх рух і динаміка мають схожий характер з динамікою і рухом будівель, споруд і передавальних пристроїв. Тобто спостерігається протягом трьох розглянутих років поступове зменшення їх вартості. Інші основні засоби займають нікчемну частку в загальній сукупності основних виробничих засобів (0,31%).

Можна відзначити, що на підприємстві активно відбувається процес списання основних виробничих засобів. Причому за останні два роки цей процес відбувається більш інтенсивно (в 2004 році вибуло 197 тис. грн., а в 2005 - 289 тис. фондів - 30 тис. грн. і отримав виробничих фондів на суму 43 тис. грн. (це свідчить про те, що в даному році завод більше придбав засобів, ніж їх списав).

Якщо розглядати рух основних виробничих фондів постатейно, то можна помітити, що найбільшу питому вагу до загальної суми вибуття і введення мають такі статті як: будівлі, споруди і передавальні пристрої, машини і устаткування. Незначний рух спостерігається також в інших статтях.

Важливе значення має аналіз вивчення руху і технічного стану основних виробничих фондів, для цього налічуються наступні показники:

1) Коефіцієнт вибуття:

К_виб2003 = 39 / 4025 = 0,009 тис. грн.;

К_виб2004 = 197 / 3837 = 0,051 тис. грн.;

К_виб2005 = 289 / 3554 = 0,081 тис. грн.

Т.ч. узагальнюючи отримані дані можна відзначити, що в період з 2004 по 2005 рік спостерігається підвищення даного коефіцієнта, що свідчить про те, що підприємство проводило ліквідацію основних виробничих фондів (їх вибуття), це пов'язано з їх фізичним і моральним зносом (тобто непридатністю). Причому розраховані дані свідчать про те, що в 2005 році вибуття основних виробничих фондів відбувалося набагато інтенсивніше ніж в 2004 році. (К_{лік 2004}=0,051_, К_{лік 2005}=0,081).

2) коефіцієнт оновлення:

К_он2003 = 43 / 4025 = 0,010 тис. грн.;

К_он2004 = 61 / 3837 = 0,015 тис. грн.;

К_он2005 = 30 / 3554 = 0,008 тис. грн.

3) коефіцієнт приросту:

К_пр2003 = (43 - 39) / 3837 = 0,001 тис. грн.;

К_пр2004 = (61 - 197) / 3554 = -0,038 тис. грн.;

К_пр2005 = (30 - 289) / 3235 = - 0,08 тис. грн.

Негативне значення коефіцієнта приросту свідчить про те, що підприємство більше списало основних виробничих фондів, чим придбало.

Методика порівняльного аналізу коефіцієнта приросту аналогічно методикам аналізу коефіцієнтів оновлення і вибуття основних фондів.

При проведенні аналізу коефіцієнти оновлення, вибуття і приросту основних фондів слід розглядати взаємозв'язано. Привертаючи додаткові дані, доцільно з'ясувати, чи здійснюється оновлення основних фондів за рахунок нового будівництва або модернізації, заміни старого обладнання на нове, більш високопродуктивне і зробити відповідний висновок про ефективність застосування основних фондів.

Таблиця 2.4 - Аналіз коефіцієнтів введення, вибуття і приросту

Рік	Вартість основних виробничих фондів, що надійшли	Вартість вибулих основних виробничих фондів	Коефіцієнт вибуття	Коефіцієнт введення	Коефіцієнт приросту
2003	43	39	0,009	0,010	0,001
2004	61	197	0,051	0,015	-0,038
2005	30	289	0,081	0,008	-0,08

Т.ч. порівнюючи вартість вибулих і введених в дію основних виробничих фондів можна помітити, що в 2003 році коефіцієнт приросту хоча і позитивний (тобто введено більше, ніж списано), але все таки має відносно невисоке значення (Кпр = 0,001). Це свідчить про те, що вартість введених в дію основних виробничих фондів і вартість вибулих основних виробничих фондів практично не різниться. Починаючи з 2004 року спостерігається різке зниження коефіцієнта (особливо в 2005 році - Кпр = -0,08) до негативного. Тобто на підприємстві відбувається активна процедура списання основних виробничих фондів, при незначному (в порівнянні із списанням) надходженні. Не зважаючи на надходження в 2004 році щодо чималої частини основних виробничих фондів (61 тис. грн.), на заводі йде списання набагато більш значуща частина (197 тис. грн.).

Узагальнювальними показниками технічного стану основних виробничих фондів є коефіцієнти зносу і придатності.

4) коефіцієнт зносу:

К_{з.поч2003} = 2010 / 6035 = 0,333;

К_{з.поч2004} = 2202 / 6039 = 0,364;

К_{з.поч2005} = 2349 / 5903 = 0,397;

К_{з.кін2005} = 2409 / 5644 = 0,426.

5) Коефіцієнт придатності:

К_{п.поч2003} = (6035 - 2010) / 6035 = 0,666 тис. грн.;

К_{п.поч2004} = (6039 - 2202) / 6039 = 0,635 тис. грн.;

К_{п.поч.2005} = (5903 - 2349) / 5903 = 0,602 тис. грн.;

К_{п.кін2005} = (5644 - 2409) / 5644 = 0,573 тис. грн.

Аналізуючи коефіцієнти зносу і придатності, слід зазначити, що чим нижче коефіцієнт зносу і вище коефіцієнт придатності, тим в кращому стані знаходяться основні виробничі фонди. Сума коефіцієнтів зносу і придатності на початок року повинна бути рівна одиниці, і відповідно і на кінець року.

Таблиця 2.5 - Аналіз коефіцієнтів зносу і придатності

Коефіцієнти	2003 рік	2004 рік	2005 рік
	На поч. року	На кінець року	Зміна	На поч. року	На кінець року	Зміна	На поч. року	На кінець року	Зміна
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Коефіцієнт зносу (Кз)	0,333	0,364	0,031	0,364	0,397	0,033	0,397	0,426	0,029
Коефіцієнт придатності (Кпр)	0,666	0,635	-0,031	0,635	0,602	-0,033	0,602	0,573	-0,029

Аналізуючи отримані дані можна відзначити, що коефіцієнт зносу за 2003 рік збільшився на 0,031 (з 0,333 до 0,364). В 2004 році відбувається ще більша зміна даного коефіцієнта у бік збільшення на 0,033 (з 0,364 до 0,397), в 2005 році значення коефіцієнта збільшилося на 0,029 (з 0,397 до 0,426). Що стосується коефіцієнта придатності, то за 2003 рік відбувається його зменшення на 0,031 (з 0,666 до 0,635). В 2004 році відбувається ще більша зміна даного коефіцієнта у бік зменшення на 0,0033 (з 0,635 до 0,602), за 2005 рік можна відзначити зменшення коефіцієнта на 0,029 (з 0,602 до 0,573). Поступове зменшення коефіцієнта придатності і збільшення коефіцієнта зносу негативно говорить у бік використовування основних виробничих фондів: вони з кожним роком стають все більш старими, заводу необхідно постійно проводити технічні заходи щодо забезпечення їх подальшої діяльності, це приводить до низької якості, підвищенню собівартості виготовляємої продукції, а отже веде до постійного зменшення прибутку.

Рентабельність:

Р₂₀₀₃ = -140 / 4015 * 100% = -3,5%;

Р₂₀₀₄ = -79 /3695,5 * 100% = -2,1%;

Р₂₀₀₅ = -447 / 3394,5 * 100% = -13,2%.

Чим вище коефіцієнт рентабельності, тим краще працює підприємство. Коефіцієнт рентабельності показує скільки прибутку доводиться на одну гривну основних виробничих фондів.

Негативне значення коефіцієнтів свідчить про нераціональне використання основних виробничих фондів, неповної завантаженості обладнання, його простоїв, які в 2005 році досягли рівня 13,2% із знаком мінус, що на 11,1% більш ніж в 2004. Т.ч. рентабельність показує, що завод працює не на повну потужність, це негативно відображується на виконанні об'ємів виробництва продукції і як наслідок скорочує величину одержуваного прибутку.

Фондовіддача дозволяє керівництву визначити розмір виручки, що знімається зі встановлених фондів. Але для вироблення технічної продукції цього недостатньо. Необхідно знати фондомісткість продукції, тобто скільки фондів доводиться на одиницю продукції (скільки основних фондів фінансують одну гривну виручки від реалізації продукції).

Фондовіддача:

ФВ_поч2004 = 2672 / 3931 = 0,679 тис. грн.;

ФВ_поч2005 = 3141 / 3695,5 = 0,85 тис. грн.;

ФВ_кін2005 = 3384 / 3394,5 = 0,997 тис. грн.

Зростання фондовіддачі свідчить про отримання більш високого прибутку, який у свою чергу може бути направлен на технічне переозброєння заводу.

Аналізуючи отримані дані стає очевидним, що фондовіддача за період з 2003 по 2005 збільшилася на 0,318 тис. грн. (з 0,679 до 0,997). Це викликано головним чином збільшенням об'ємів виробництва продукції або ж підвищенням цін на сировину, матеріали, енергоресурси, що спричинило підвищення відпускних цін на продукцію, що випускається. Зростання фондовіддачі свідчить про отримання більш високого прибутку, який у свою чергу може бути направлений на технічне переозброєння заводу

Фондомісткість продукції - показник, зворотний фондовіддачі:

ФМ_поч2004 = 1/0,679=1,473;

ФМ_поч2005 = 1/0,85=1,176;

ФМ_кін2005 = 1/0,997=1,003.

Чим менше показник фондомісткості, тим більше продуктивне обладнання є в наявності у заводу, тим менше витрат несе завод, пов'язаних з ремонтом і переналагодженням обладнання, тим більше низька буде собівартість продукції, що виготовляється.

Фондомісткість - дуже важливий показник, який органічно пов'язаний з економією капіталовкладень або з їх збільшенням. Наприклад, при зниженні фондомісткості продукції, але при зростанні або при постійній виручці від її реалізації, спостерігається краще використання ОВФ, а отже, з'являються умови економії капіталовкладень. Гідністю показника фондомісткості є те, що його чисельник може бути розкладений на складові частини по окремих цехах і групах обладнання. Це дозволяє встановити вплив використання техніки на кожній виробничій ділянці на узагальнювальний показник використання фондів.

Найбільш точне використання основних виробничих фондів відображає показник фондовіддачі, розрахований виходячи з об'єму продукції в натурі. Проте натуральні і умовно-натуральні вимірники об'єму продукції застосовуються лише на підприємствах, що випускають продукцію одного виду, або її можна прирівняти до одного виду.

Для більшості підприємств, що виготовляють широку номенклатуру виробів, зокрема машинобудівних заводів, зведені показники фондовіддачі розраховуються виходячи з об'єму продукції у вартісному виразі. При цьому застосовуються різні показники об'єму продукції - нормативна чиста, валова, товарна, реалізована продукція. Обчислюють також суму прибутку на гривню вартості основних виробничих фондів. У цій роботі прийоми використання основних виробничих фондів розглядаються виходячи з узагальнювальних показників фондовіддачі, обчислених на основі вартісних показників об'єму продукції і величини фондів. Той самий підхід і ті ж методичні прийоми слід застосовувати і при аналізі використання окремих видів обладнання, привертаючи при цьому точніших натуральних, умовно-натуральних і розрахунковий-технічних вимірників.

Фондовіддача (фондомісткість) у вартісному виразі залежить від рівня цін на продукцію, структури цін (її зміни унаслідок асортиментних зрушень), оцінки основних виробничих фондів структури фондів, технічного їх рівня і стану, ступінь використання.

У другому розділі була розглянута характеристика підприємства з-д «Буддеталь» ВАТ ДХК «Донбассшахтобуд»: загальна характеристика підприємства з-д «Буддеталь», аналіз господарчої діяльності підприємства, амортизаційні відрахування, аналіз використання основних виробничих засобів був проведений за три роки 2003 рік, 2004 рік та 2005 рік. Головним показником використання основних засобів є показник фондовіддачі. Так, показник фондовіддачі в 2003 році склав 0,679, в 2004 році 0,85, а в 2005 - 0,997. Але це може бути обумовлене не зростанням темпів виробництва, а й підвищенням цін на сировину, енергоресурси, що спричинило підвищення відпускних цін на продукцію, що випускається. Для виявлення проблем виробництва необхідно робити аналіз згідно сучасних методик, один із методів такого аналізу буде наведений у третьому розділі.

3 Заходи по вдосконаленню ефективності використання основних виробничих засобів заводу «Буддеталь»

Одним з найважливішим фактором збільшення обсягів виробництва продукції на промислових підприємствах є забезпеченість основними засобами в необхідній кількості та більш повне та ефективне їх використання. Задачами аналізу для визначення заходів по вдосконаленню ефективності використання основних виробничих засобів є:

- визначення забезпечення підприємства та його структурних підрозділів основними засобами та рівня їх використання по загальним та приватним показникам;

- визначення причин зміни їх рівня;

- визначення чутливості об'єму виробництва продукції та інших показників до зміни рівня використання основних засобів;

- вивчення рівня використання виробничої потужності підприємства та устаткування;

- виявлення резервів підвищення ефективності використання основних засобів.

Ефективність використання основних фондів може бути оцінена узагальнюючими і частковими показниками. До групи узагальнюючих показників відноситься фондовіддача, фондоємкість і фондоозброєність праці.

Щоб фондовіддача зростала, темпи росту продуктивності праці повинні перевищувати темпи росту фондоозброєності праці. На фондовіддачу впливає також структура основних фондів. Отже, під час проектування підприємства необхідно прагнути до економічно доцільного співвідношення основних, допоміжних і обслуговуючих структурних підрозділів.

Природно, що чим вище фондовіддача, тим більш ефективно працює підприємство. На її величину впливає, насамперед, частка активної частини основних виробничих фондів і рівень її екстенсивного, інтенсивного й інтегрального використання.

Усі фактори, що впливають на ефективність використання основних фондів підрозділяються на дві групи: екстенсивні і інтенсивні. Екстенсивне покращення використання засобів праці припускає, що, з одного боку, буде збільшений час роботи діючого устаткування за календарний період, а з іншого боку - кількість діючого в складі всього устаткування, що є на підприємстві. Збільшення часу роботи устаткування може бути досягнуте такими способами:

- зменшенням внутрішньо змінних простоїв окремих видів основних фондів шляхом підвищення якості ремонту і налагодження устаткування, забезпечення виробництва робочою силою, сировиною, матеріалами, напівфабрикатами і комплектуючими виробами, паливом і енергією відповідно календарним графікам організації виробничого процесу. Для цього необхідна ефективна організація роботи відділу матеріально-технічного постачання, енергетичного цеху, транспортного господарства. Лінійні керівники цехів повинні стежити за організацією праці робітників і запобігати нерегламентованим перервам;

- скорочення цілодобових простоїв шляхом реалізації тих самих засобів, що і для внутрішньо змінних простоїв. Крім цього, на величину цілодобових простоїв впливає якість роботи відділів маркетингу і збуту. Професійний аналіз ринку збуту продукції, незадовільно сформована виробнича програма, портфель замовлень приведуть до простоїв як робітників, так і устаткування. Такі ж фактори впливають на підвищення коефіцієнта змінності верстатного парку підприємства і його підрозділів;

- зменшення кількості зайвого устаткування і прискорення залучення у виробництво невстановленого устаткування.

Інтенсивне поліпшення використання устаткування припускає підвищення рівня його завантаження за одиницю часу, погодинної продуктивності. На підвищення цього показника впливають такі фактори, як рівень кваліфікації і професійної майстерності робітників, кваліфіковане налагодження устаткування, оптимізації режимів його роботи, удосконалювання технології й організації виробничого процесу.

На підприємстві з-д «Буддеталь» немає аналітичного відділу і не проводиться аналіз діяльності підприємства, тому пропонується зробити аналіз інтенсивності та ефективності використання основних виробничих засобів, аналіз використання технологічного устаткування та визначити резерви збільшення випуску продукції, фондовіддачі та фондорентабельності.

3.1 Використання сучасних методів щодо аналізу інтенсивності та ефективності використання основних виробничих засобів

Про рівень інтенсивності використання основних виробничих фондів можливо судити по розміру таких показників, як:

- фондовіддача основних виробничих фондів (її розраховують як відношення обсягу виготовленої продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів) (1.4)

- фондовіддача активної частини основних виробничих фондів:

(3.1)

де ФВ^а - фондовіддача активної частини;

ОФ^аср.р - середньорічна вартість активної частини основних виробничих фондів.

ФВ^а₂₀₀₃=2672/768=3,48

ФВ^а₂₀₀₄=3141/671=4,69

ФВ^а₂₀₀₅=3384/505=6,7

- фондовіддача машин та технологічного устаткування:

, (3.2)

де ФВ^м - фондовіддача машин та технологічного устаткування;

ОФ^мср.р - середньорічна вартість машин та устаткування.

ФВ^м₂₀₀₃=2672/728,5=3,7

ФВ^м₂₀₀₄=3141/635=4,9

ФВ^м₂₀₀₅=3384/485=6,98

- відносна економія основних фондів:

Е_овф = ОВФ₁ - ОВФ₀*І_вп (3.3)

де ОВФ_1, ОВФ₀ - середньорічна вартість основних виробничих фондів у звітному та базисному році;

І_вп - індекс валової продукції.

Е_овф2004=3695,5-3931*(3141/2672)=-925,5

Е_овф2005=3394,5-3695,5*(3384/3141)=-586,9

В процесі аналізу вивчаються динаміка перелічених показників, виконання плану за їх рівнем. Після цього вивчаються фактори зміни їх розміру.

Найбільш загальним показником ефективності використання основних фондів є фондорентабельність. Її рівень залежить від фондовіддачі, рентабельності продажів та долі реалізованої продукції в загальному її випуску. Зв'язок цих показників можливо представити наступним чином:

R_овф=ФВ_овф*Д_рп*R_об (3.4)

де Д_{рп -} долі реалізованої продукції в загальному її випуску;

R_об - рентабельності продажів.

R_овф2003=0,679*0,8*(-3,5)=-1,90

R_овф2004=0,85*0,82*(-2,1)=-1,46

R_овф2005=0,997*0,85*(-13,2)=-11,18

При використанні прийому абсолютних різниць, можливо визначити зміну фондорентабельності за рахунок:

- фондовіддачи основних виробничих фондів

, (3.5)

?R_овф2004=(0,85-0,679)*0,8*(-3,5)=-0,48

?R_овф2005=(0,997-0,85)*0,82*(-2,1)=-0,25

- долі реалізованої продукції в загальному її випуску

, (3.6)

?R_овф2004=0,85*(0,82-0,8)*(-3,5)=-0,0595

?R_овф2005=0,997*(0,85-0,82)*(-2,1)=-0,063

- рентабельності обороту

, (3.7)

?R_овф2004=0,85*0,82*((-2,1) - (-3,5))=0,976

?R_овф2005=0,997*0,85*((-13,2) - (-2,1))=-9,41

Факторами першого рівня, які впливають на фондовіддачу основних виробничих фондів, є зміна долі активної частини фондів в загальній сумі ОВФ, питомої ваги діючого устаткування в активній частині фондів та фондовіддачі діючого устаткування:

, (3.8)

ФВ_овф2004=0,192*0,89*4,9=0,84

ФВ_овф2005=0,1702*0,82*6,7=0,94

Зміна фондовіддачі ОВФ за рахунок:

- питомої ваги активної частини ОВФ

, (3.9)

?ФВ_{пит.а2005}=(0,1702-0,192)*0,89*4,9=-0,095

- питомої ваги діючого устаткування в активній частині фондів

, (3.10)

?ФВ_{пит.м2005}=0,1702*(0,82-0,89)*4,9=-0,06

- фондовіддачі діючого устаткування

, (3.11)

?ФВ_ФВ.м2005=0,1702*0,82*(6,7-4,9)=0,25

Зміна валової продукції за рахунок:

- збільшення середньорічної вартості ОВФ

, (3.12)

?ВП_овф2005=(3394,5-3695,5)*0,85=-255,85

- зміни питомої ваги активної частини ОВФ в загальній їх сумі

, (3.13)

?ВП_{пит.а2005}=3394,5*(-0,095)=-322,5

- зміни питомої ваги діючого устаткування в активній частині ОВФ

, (3.14)

?ВП_{пит.м2005}=3394,5*(-0,06)=-203,67

- зміни фондовіддачі діючого устаткування

, (3.15)

?ВП_{пит.м2005}=3394,5*0,25=848,6

Виходячи з вищенаведених розрахунків можливо зробити висновок, що поліпшення показників можливо тільки за рахунок фондовіддачі діючого устаткування.

3.2 Визначення ступеню використання технологічного устаткування

Устаткування - найбільш активна частина основних фондів. Зростання його рівня вважається прогресивною тенденцією. При проведенні аналізу забезпеченості підприємства виробничим устаткуванням і ефективності його використання все устаткування доцільно згрупувати по його участі в процесі виробництва. Для аналізу роботи устаткування використовується система показників, які характеризують використання його чисельності, часу роботи та потужності. Розрізняють наступні групи устаткування:

- наявне;

- установлене (здане в експлуатацію);

- діюче (яке фактично використовується у виробництві);

- яке знаходиться в ремонті та на модернізації;

- резервне.

Найбільш високий ефект досягається, коли перші три групи по розміру приблизно однакові.

Ступінь притягнення наявного устаткування у виробництво характеризують наступні показники:

коефіцієнт використання парку наявного устаткування (К_н.)

(3.16)

коефіцієнт використання парку установленого устаткування (К_у.)

(3.17)

Різниця між кількістю наявного та установленого обладнання, помножена на плановий середньорічний виробіток продукції на одиницю устаткування, - це потенційний резерв росту виробництва продукції за рахунок збільшення кількості діючого устаткування.

Дані про устаткування яке є на підприємстві з-д «Буддеталь» наведені в таблиці 3.1

Таблиця 3.1 - Аналіз забезпеченості з-да «Буддеталь» устаткуванням

Показники	2003 рік	2004 рік	2005 рік	Відхилення (2005-2004)
1. Кількість наявного устаткування	29	30	30	0
1.1 установлене, од.	28	28	28	0
1.1.1 діюче, од.	26	25	23	-2
1.1.2 недіюче, од	2	3	5	2
1.2 невстановлене, од.	1	2	2	0
2. Коефіцієнт використання парку наявного устаткування (1.1.1/1) Кн	0,897	0,833	0,767	-0,067
3. Коефіцієнт використання парку установленого устаткування (1.1.1/1.1) Ку	0,928	0,893	0,821	-0,071

З приведених розрахунків видно, що коефіцієнт використання парку установленого устаткування в 2004 році склав 0,893, а в 2005 році - 0,821, за останній рік він знизився на 0,07, але при цьому він близький до одиниці отже устаткування використовується майже на повну потужність.

У підприємства є не встановлене устаткування, отже, (при необхідності) можливе збільшення виробничої потужності за рахунок введення його в експлуатацію додаткових одиниць устаткування.

Важливе значення у сфері матеріального виробництва має проблема скорочення цілозмінних і внутрішньозмінних простоїв устаткування.

Для характеристики ступеню екстенсивного навантаження устаткування вивчається баланс часу його праці, який включає:

календарний фонд часу - максимально можливий час праці устаткування (кількість календарних днів в звітному періоді множиться на 24 години та на кількість одиниць встановленого устаткування);

режимний (номінальний) фонд часу (кількість одиниць встановленого устаткування множиться на кількість робочих днів звітного періоду та на кількість годин щоденної роботи з обліком коефіцієнта змінності - відношення кількості відпрацьованих машино-годин до кількості устаткування);

плановий фонд - час роботи устаткування по плану. Розрізняється з режимним фондом часом наявності устаткування в плановому ремонті та на модернізації;

фактичний фонд відпрацьованого часу визначається за даними обліку.

Для характеристики використання часу роботи устаткування приймаються наступні показники:

- коефіцієнт використання календарного фонду часу

 (3.18)

- коефіцієнт використання режимного фонду часу

(3.19)

- коефіцієнт використання планового фонду часу

(3.20)

де Тф, Тп, Тр, Тк - фактичний, плановий, режимний та календарний фонди робочого часу устаткування.

Таблиця 3.2 - Аналіз використання устаткування з-да «Буддеталь» за часом

Показники	2003 рік	2004 рік	2005 рік	Відхилення (2005-2004)
1. Календарный фонд часу, Тк, машино-год	227760	219000	201480	-17520
2. Режимный фонд часу, Тр, машино-год	183456	205800	175812	-29968
3. Плановий фонд часу, Тп, машино - год	174283,2	193452	167021,4	-26430,6
4. Фактический фонд часу, Тф, машино - год	148140,7	162499,7	143638,4	-18861,3
5. коефіцієнт використання календарного фонду часу, К.к.ф.ч.	0,65	0,74	0,71	-0,03
6. коефіцієнт використання режимного фонду часу, Кр.ф.ч.	0,81	0,79	0,82	+0,03
7. коефіцієнт використання планового фонду часу, Кп.ф.ч.	0,85	0,84	0,86	0,02

За період з початку 2003 по 2005 рік фактичний, плановий, режимний і календарний фонд часу роботи устаткування знизився. Також знизилися і коефіцієнти використання устаткування в часі. Зниження даних показників свідчить про зниження коефіцієнта змінності і підвищення часу знаходження устаткування в простої.

Під інтенсивним завантаженням устаткування мається випуск продукції за одиницю часу в середньому на одну машину (машино-година).

Показником інтенсивності роботи устаткування є коефіцієнт інтенсивного навантаження (К_і.н):

, (3.21)

де ГВ_ф, ГВ_пл. - фактичний та плановий виробіток устаткування за машино-годину.

K_і.н2005=6-5=1

Загальний показник, який комплексно характеризує використання устаткування, - коефіцієнт інтегрального навантаження - це множення коефіцієнтів екстенсивного та інтенсивного навантаження устаткування:

, (3.22)

KI₂₀₀₄=0,86*1=0,86

В процесі аналізу вивчається динаміка цих показників, виконання плану та причини їх зміни.

По групам однорідного устаткування розраховується зміна об'єму виробництва за рахунок його кількості, екстенсивності та інтенсивності використання:

ВП=К*Д*К_см*Т*ГВ, (3.23)

де К-кількість i-го устаткування;

Д - кількість відпрацьованих днів одиницею устаткування;

Т - середня тривалість зміни;

ГВ - виробіток продукції за машино-годину на i-ом устаткуванні.

Розрахунок впливу цих факторів проводиться одним із засобів детермінірованого факторного аналізу.

Методика розрахунку засобом цепної підстановки:

ВП₀=К₀*Д₀*К_см0*Т₀*ГВ₀, (3.24)

25*245*1,4*10,3*5=441612,5 грн.;

ВП_ум1=К₁*Д₀*К_см0*Т₀*ГВ₀, (3.25)

23*245*1,4*10,3*5=406283,5 грн.;

ВП_ум2=К₁*Д₁*К_см0*Т₀*ГВ₀, (3.26)

23*246*1,4*10,3*5=407941,8 грн.;

ВП_ум3=К₁*Д₁*К_см1*Т₀*ГВ₀, (3.27)

23*246*1,3*10,3*5=378803,1 грн.;

ВП_ум4=К₁*Д₁*К_см1*Т₁*ГВ₀, (3.28)

23*246*1,3*10,5*5=386158,5 грн.;

ВП₁=К₁*Д₁*К_см1*Т₁*ГВ₁, (3.29)

23*246*1,3*10,5*6=463390,2 грн.

Зміна випуску продукції за рахунок:

- кількості діючого устаткування

ДВП_к=ВП_ум1-ВП₀ (3.30)

406283,5-441612,5= -35329 грн.;

- середньої кількості відпрацьованих днів одиницею устаткування за рік

ДВП_д=ВП_ум2-ВП_ум1 (3.31)

407941,8-406283,5=1658,3 грн.;

- коефіцієнта змінності роботи устаткування

ДВП_к.зм=ВП_ум3-ВП_ум2 (3.32)

378803,1-407941,8= -29138,7 грн.;

- середньої тривалості зміни

ДВП_т=ВП_ум4-ВП_ум3 (3.33)

386158,5-378803,1=7355,4 грн.;

- середньогодиного виробітку

ДВП_ГВ=ВП₁-ВП_ум4 (3.34)

463390,2-386158,5=77231,7 грн.;

З вищенаведених розрахунків можливо зробити висновок, що випуск продукції за рахунок кількості діючого устаткування знизився на 35329 тис. грн.; за рахунок середньої кількості відпрацьованих днів одиницею устаткування за рік збільшився на 1658,3 тис. грн. За рахунок коефіцієнту змінності роботи устаткування випуск продукції знизився на 29138,7 тис. грн. (!) - цьому необхідно приділити особливу увагу. Випуск продукції збільшився також за рахунок середньої тривалості зміни на 7355,4 тис. грн. та за рахунок середньогодиного виробітку на 77231,7 тис. грн. Причини зміни середньогодиного виробітку устаткування та їх вплив на об'єм виробництва продукції установлюють на основі вивчення виконання плану інноваційних заходів. Для цього зміну виробітку устаткування за машино-годину множать на кількість відпрацьованих ним годин після проведення відповідного заходу.

3.3 Визначення резервів збільшення випуску продукції з метою розробки заходів щодо підвищення ефективності використання основних виробничих засобів