Размещено на http://www.allbest.ru/

27

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Акціонерне товариство (АТ) - це комерційна організаційно-правова форма об'єднання, утвореного шляхом добровільної угоди юридичних і фізичних осіб (зокрема іноземних), що об'єднали свої кошти і випустили в обіг акції з метою одержання прибутку.

Акціонерні товариства - невід'ємна частина ринкової економіки. Цінні папери, що випускаються ними, розподіляються між підприємствами, організаціями, а також між окремими громадянами.

Фінанси акціонерного товариства - це грошові відносини, що виникають на всіх стадіях створення, діяльності, реорганізації і ліквідації АТ. Роль фінансів акціонерних товариств багатогранна: вони охоплюють грошові відносини з засновниками товариства, трудовим колективом, з постачальниками, покупцями, інвесторами, бюджетом, банками, позабюджетними, страховими й іншими організаціями.

Таким чином, фінанси акціонерного товариства функціонують у процесі придбання сировини, матеріалів й інших товарно-матеріальних цінностей, реалізації зробленої продукції (послуг), у процесі інвестицій, формування акціонерного капіталу і резервів, створення і розподілу прибутку, при виплаті дивідендів по акціях і відсотків по облігаціях, у процесі сплати податків у бюджет, при одержанні і погашенні кредитів і т. п. Тим самим фінанси акціонерні товариства виконують функції формування грошових капіталів (статутного капіталу, доходів, прибутку, резервів і інших фондів), їх розподілу, контроль за їх створенням і використанням.

Особливості створення і функціонування акціонерних товариств різних видів приводять до специфіки фінансових відносин усередині цих товариств.

Статутний капітал акціонерного товариства відкритого типу формується шляхом продажу акції у формі відкритої підписки; в акціонерному товаристві закритого типу статутний капітал утвориться тільки за рахунок внесків засновників, тобто акції у відкритий продаж не надходять.

1. Структура власного капіталу акціонерних товариств

Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства також у межах несплаченої суми.

До акціонерних товариств належать: відкрите товариство, акції якого вільно розповсюджуються шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

Закрите акціонерне товариство може бути реорганізоване у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесенням змін до статуту товариства.

Поняття «капітал» звичайно асоціюється з поняттям «власність». У момент створення підприємства його стартовий капі гал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками) і являс собою вартість майна підприємства. На цьому етапі, коди підприємство ще не мас зовнішньої заборгованості, основна облікова формула А = 3 + К набуває вигляду А = К, оскільки 3=0. Саме так трактується початковий статутний капітал Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» Поддерьогін І. М. Фінанси підприємств. Курс лекцій - К., 1998, стор. 44.

Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємство неминуче використовує залучені кошти, тобто утворює борти. Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства (А = 3+К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників.

Тому власний капітал підприємства визначається як різниця між вартісно його майна і борговими зобов'язаннями:

К=А-3.

Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Визнання і оцінка власного капіталу без посередників залежить від визнання і оцінки його активів і зобов'язань.

Слід зазначити, що сума власного капіталу - цс абстрактна вартість майна, яка не є йото поточною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників фірми. На суму власного капіталу суттєво впливають усі умовності бухгалтерського обліку, що були застосовані при оцінці активів і кредиторської заборгованості, і вона може лише випадково співпадати із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому.

Разом з тим, власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:

- довгострокового фінансування - знаходиться у розпорядженні підприємства необмежено довго;

- відповідальності і захисту прав кредиторів - відображений у балансі підприємства власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

- компенсації завданих збитків - тимчасові збитки мають погашатися за рахунок власного капіталу;

- кредитоспроможності - при наданні кредиту, за інших рівних умов перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом;

- фінансування ризику - власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на що можуть не погодитися кредитори;

- самостійності і влади - розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності та впливу його власників на підприємство;

- розподілу доходів і активів - частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна при ліквідації підприємства.

Як правило, підприємство створюється з метою отримання прибутку. Реалізувати що мету воно може лише за умови збереження свого капіталу.

Згідно з фінансовою концепцією збереження капіталу прибуток заробляється підприємством (а відповідно, зберігається та нарощується його капітал) тільки за умови, якщо сума чистих активів на кінець періоду перевищує суму чистих активів на початок періоду після вилучення будь-яких виплат власникам або внесків власників протягом цього періоду.

Хоча загальна сума власного капіталу може бути визначена за відомою формулою: К=А-3, користувачі фінансової звітності потребують більш детальної інформації про його склад та зміни, що відбулися протягом звітного періоду. Це забезпечить зацікавлених осіб даними про ефективність управління підприємством і надасть кредиторам та інвесторам відомості щодо динаміки та перспективи їх економічних прав. Тому фінансова звітність має надавати інформацію про:

- джерела капіталу підприємства;

- правові обмеження щодо розподілу інвестованого капіталу серед акціонерів;

- обмеження щодо розподілу дивідендів серед теперішніх і майбутніх акціонерів;

- пріоритетність прав на майно підприємства при його ліквідації.

Власний капітал утворюсться двома шляхами:

- внесенням власниками підприємства грошей та інших активів;

- накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві Лайко Л. А., Лишенко Ю. І. Фінанси АПК. Навч. посіб. для студ виш навч. закладів. - К. 2000, стор. 51.

Сума власного капіталу може збільшуватися внаслідок конвертування зобов'язань, а також збільшення вартості активів, непов'язаного із підвищенням заборгованості перед кредиторами (дооцінка необоротних активів, дарчий капітал).

Власний капітал - це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку.

Інвестований капітал - це сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною (оголошеною) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення.

Нерозподілений прибуток - це частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:

- сталий капітал, сума якого визначається в установчих документах і підтягає обов'язковій реєстрації у державному реєстрі господарюючих одиниць;

- додатковий капітал (нереєстрований) - це додатково вкладений капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток.

Статутний і додатковий капітал виконують різні функції. Так, статутний капітал - це первісне джерело інвестування і формування майна підприємства. На відміну від додаткового, він забезпечує регулювання відносин власності і управління підприємством, його розмір не може бути меншим за встановлену законодавством суму.

Додатковий вкладений капітал - сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну варіість

Інший додатковий капітал - сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Резервний капітал - сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

2. Емісійна політика акціонерного товариства

Залучення власного капіталу з зовнішніх джерел шляхом додаткової емісії акцій є складним і дорогим процесом. Тому дане джерело формування власних фінансових ресурсів використовують лише у вкрай обмежених випадках.

З позиції фінансового менеджменту основною метою емісійної політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу власних фінансових засобів у мінімально можливий термін.

Розробка ефективної емісійної політики підприємства охоплює наступні етапи.

1. Дослідження можливостей ефективного розміщення передбачуваної емісії акцій.

Аналіз кон'юнктури фондового ринку (біржового і по-забіржового) включає характеристику стану попиту та пропозиції на акції, динаміку рівня цін їхнього дотування, обсяги продажу акцій, нові емісії і ряд інших показників. Результатом проведення такого аналізу є визначення рівня чутливості реагування фондового ринку на появу пової емісії.

Оцінка інвестиційної привабливості своїх акціїі проводиться з позиції оцінки перспективності розвитку галузі, конкурентоспро-можності виробленої продукції, а також рівня показників свого фінансового стану. У процесі оцінки визначається можливий ступінь інвестиційної переваги акцій своєї компанії в порівнянні з акціями інших компаній.

2. Визначення мети емісії. У зв'язку з високою вартістю залучення власного капіталу з зовнішніх джерел мета емісії повинна бути досить вагомою з позицій стратегічного розвитку підприємства і можливостей істотного підвищення його ринкової вартості в майбутньому періоді. Основними цілями, якими керується підприємство, є:

- реальне інвестування (створення мережі нових філій, дочірніх фірм, нових виробництв із великим обсягом випуску продукції і т. п.);

- необхідність істотного поліпшення структури використовуваного капіталу (підвищення частки власного капіталу з метою росту рівня фінансової стійкості: забезпечення більш високого рівня власної кредитоспроможності і зниження за рахунок цього вартості залучення позикового капіталу; підвищення ефекту фінансового лівериджу і т. п.);

- намічуване поглинання інших підприємств;

- інші цілі, що вимагають швидкої акумуляції значного обсягу власного капіталу.

- визначення обсягу емісії. При визначенні обсягу емісії необхідно виходити з раніше розрахованої потреби в залученні власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел.

Визначення номіналу, видів і кількості емітованих акцій. Номінал акцій визначається з урахуванням основних категорій майбутніх їхніх покупців (найбільші номінали акцій орієнтовані на їхнє придбання інституціональними інвесторами, а найменші - на придбання населенням). У процесі визначення видів акцій (простих і привілейованих) встановлюється доцільність випуску привілейованих акцій: якшо такий випуск визнаний доцільним, го встановлюється співвідношення простих і привілейованих акцій.

5. Оцінка вартості створюваного акціонерного капіталу. Відповідно до принципів такої оцінки вона здійспюст ься за двома параметрами: а) передбачуваному рівнем дивідендів (він визначається виходячи з обраної по типу дивідендної політики): б) витрат з випуску акцій і розміщення емісії Поддерьогін І. М. Фінанси підприємств. Курс лекцій - К., 1998, стор. 71.

3. Порядок формування статутного капіталу акціонерних товариств

капітал акціонерний дивіденд товариство

Статутний капітал акціонерного товариства складається із внесків акціонерів (учасників). Він відображає власні джерела формування активів і власність акціонерного товариства як юридичної особи. Водночас сума статутного капіталу відображає колективну власність акціонерів, де частка кожного визначається номінальною вартісно придбаних ним акцій.

Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з дня реєстрації підприємства в державному реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності і закінчується днем вибуття підприємства з державного реєстру (внаслідок припинення діяльності, банкрутства тощо).

Згідно з Законом України «Про господарські товариства» акціонерним визнається товариство, яке мас статутний капітал. поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Статутний капітал акціонерного товариства не може бути менше суми, еквівалентної на момент створення товариства 1250 мінімальних заробітних плат. Сума статутного капіталу, відображена у фінансовому обліку і звітності, повинна дорівнювати загальній номінальній вартосіі випущених акцій, вказаній в установчих документах Фінансова діяльність підприємства. Підручник За ред. О. М. Бандурка - 2-ге видання перероб. і доповнене - К., Либідь, 2002, стор. 19.

Акція є одиницею власності в акціонерному товаристві. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» визиачаакцію як цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує пайову участі, у статутному капіталі акціонерного товариства, що підтверджує членство та право на участь в управлінні ним, дає прано його власникові па одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства.

Акції можуть бути іменними та на пред'явника, простими та привілейованими. Всі акціонерні товариства повинні випускати прості акції, яким надається право голосу. Можуть також випускати привілейовані акції. Сума простих акцій - це залишковим капітал підприємства, тому що власникам привілейованих акцій задається першочергове право при сплаті дивідендів і розподілі активів у разі ліквідації товариства. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом.

Випуск акцій обов'язково повинен супроводжуватись його реєстрацією в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. Бланки акцій обліковуються на забалансовому рахунку «Бланки суворої звітності».

Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи та громадяни. Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, шо визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами.

Засновники несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації акціонерного товариства.

Для створення акціонерного товарисгеа засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства.

Акціонерне товариство має право випускати цінні папери відповідно до вимог, встановлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. У разі додаткового випуску акцій без реєстрації попереднього випуску акцій усі договори купівлі-продажу акції додаткового випуску вважаються недійсними. Не пізніше, ніж через шість місяців після реєстрації випуску акцій акціонерне товариство зобов'язане видати акціонерам акції (сертифікати акцій). Закрите акціонерне товариство має право випускати лише іменні акції.

Акції купуються учасниками при створенні акціонерного товариства на підставі договору з його засновниками, а при додатковому випуску акцій у зв'язку зі збільшенням статутного фонду - з товариством.

Акція може бути придбана також на підставі договору з її власником (утримувачем) за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб та з інших підстав, передбачених законодавством.

При створенні акціонерного товариства акції можуть бути розповсюджені шляхом відкритої підписки на них (у відкритих акціонерних товариствах) або розподілу всіх акцій між засновниками (у закритих акціонерних товариствах).

Відкрита підписка на акції при створенні акціонерного товариства організовується засновниками. Вони у будь-якому випадку зобов'язані бути утримувачами акцій на суму, не менше 25% статутного фонду і строком, не менше двох років Бандурка А. М., Коробов М. Я. Фінансова діяльність підприємств. К., «Либідь», 1998, стор. 117.

Засновники відкритого акціонерного товариства (емітенти) зобов'язати опублікувати відповідно до вимог чинного законодавства інформацію про випуск акцій, зміст і порядок реєстрації якої встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Засновники акціонерного товариства публікують повідомлення про наступну відкриту підписку, де вказуються його фірмове найменування, предмет, цілі та строки діяльності товариства, склад засновників, дата проведення установчих зборів, розмір статутного фонду, що передбачасться, номінальна вартість акцій, їх кількість і види, переваги і пільги засновників, місце проведення, початковий та кінцевий строки підписки на акції, склад майна, що вноситься засновіниками в натуральній формі, найменування банківської установи та номер поточного рахунка, на який мають бути внесені початкові внески. За рішенням засновмиків у повідомлення може бути включена й інша інформація. Строк відкритої підписки не може перевищувати 6 місяців.

Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10% вартості акцій, на які вони підписалися, після чого засновники видають їм письмове зобов'язання про продаж відповідної кількості акцій.

Після закінчення вказаного у повідомленні строку підписка припиняється. Якщо до того часу не вдалося охопити підпискою 60% акцій, акціонерне товариство вважається незаснованим. Особам, які підписалися на акції, повертаються внесені ними суми або інше майно не пізніше як через 30 днів. За невиконання цього зобов'язання засновники несуть солідарну відповідальність.

У разі, якщо підписка на акції перевищує розмір статут о фонду, засновники можуть відхилити зайву підписку, якщо це передбачено умовами випуску. Відмова у підписці проводиться згідно з переліком передплатників з кінця переліку. У разі, якщо засновники не відхиляють зайву підписку, рішення про прийняття або відмову зайвої підписки приймають установчі збори. При відмові засновниками або установчими зборами зайвої підписки внесені суми повертаються у порядку, передбаченому частішою четвертою цієї статті.

До дня скликання установчих зборів особи, які підписалися на акції, повинні внести з урахуванням попереднього внеску не менше 30% номінальної вартості акцій. На підтвердження внеску засновники видають тимчасові свідоцтва.

Акціонерне товариство має право викупити в акціонера оплачені ним акції тільки за рахунок сум, що перевищують статутний фонд, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Вказані акції повинні бути реалізовані або анульовані у строк не більше одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів проводиться без урахування придбаних акціонерним товариством власних акцій.

Акціонер у строки, встановлені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства, зобов'язаний оплатити повну вартість акцій.

У разі несплати у встановлений строк акціонер, якщо інше не передбачено статутом підприємства, сплачус за час прострочення 10% річних від суми простроченого платежу.

При несплаті протягом трьох місяців після встановленого строку платежу акціонерне товариство має право реалізувати ці акції в порядку, встановленому статутом товариства.

Акціонерному товариству забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з його господарською діяльністю.

Акціонерне товариство може змінювати розмір статутного капіталу згідно з рішенням зборів акціонерів. У бухгалтерському обліку ці зміни знаходять відображення тільки після державної реєстрації нового розміру статутного капіталу, збільшення статутного капіталу акціонерного товариства більше, ніж на 1/3 може бути здійснено за рішенням правління за умови, що передбачено статутом.

Зміни статутного капіталу регулюються Положенням про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства, затвердженим рішенням Державної комісії цінних паперів та фондового ринку від 08.04.1998 р. №44. Акціонерне товариство має право збільшувати статутний капітал, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю не нижче номінальної.

Збільшення статутного капіталу може здійснюватися шляхом:

- випуску нових акцій;

- обміну облігацій на акції;

- збільшення номінальної вартості акцій.

При збільшенні кількості акцій встановленої номінальної вартості підписка на додатково випущені акції проводиться у тому ж порядку, що і на акції першої емісії, а статутний капітал збільшується за рахунок:

- додаткових внесків учасників - у обліку це буде відображатись аналогічно операціям формування статутного капіталу;

- індексації основних засобів згідно з Положенням про порядок збільшення статутного фонду за рахунок індексації основних засобів, затвердженим рішенням ДКДПФР від 12. 02 1998 р. №39 Цалко Ю. С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз: Навч. посібник -2-ге видання перероблене і доповнене. - К, ЦУЛ, 2001, стор. 199;

- реінвестування прибутку;

- нарахованих дивідендів - у випадку, коли прийняте рішення про виплату дивідендів акціями.

При збільшенні номінальної вартості акцій статутний капітал може збільшуватися за рахунок додаткових внесків учасників до встановленого рівня номінальної вартості акцій або за рахунок індексації основних засобів.

Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства може здійснюватися шляхом:

- зменшення номінальної вартості акцій;

- зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості шляхом викупу їх у власників з мстою анулювання.

Для реєстрації інформації про випуск акцій до рееструвального органу подаються такі документи: а) заява про реєстрацію інформації про випуск акцій; б) нотаріально засвідчена копія установчого договору у разі здійснення першого випуску акцій); в) інформація про випуск акцій відкритого акціонерного товариства; г) копія платіжного доручення про сплату державного мита за реєстрацію інформації про випуск цінних паперів у розмірі, передбаченому законодавством;

Інформація подається реєструвальному органу в 2 примірниках і повинна бути пронумерована, прошнурована і а засвідчена підписом керівника та печаткою емітента (у разі здійснення першого випуску акцій - підписами та печатками засновників або уповноваженими ними особами), а також підписами та печаткою аудитора (аудиторської фірми).

Якщо емітент користується послугами торговця цінними паперами щодо розміщення даного випуску акцій, то інформація також засвідчується підписом та печаткою торговця цінними паперами;

ґ) рішення про випуск акцій, що оформлено протоколом, який має містити відомості про:

- кількість та відсоток голосів акціонерів, що беруть участь у зборах;

- фірмове найменування емітента та його місцезнаходження;

- розмір статутного фонду або вартість основних і оборотних фондів емітента;

- цілі та предмет його діяльності;

- зазначення службових осіб емітента;

- найменування контролюючого органу (аудиторської фірми); дані про розміщення раніше випущених в обіг цінних паперів (перелік і результати попередніх випусків цінних паперів із зазначенням свідоцтв про рєстрацію випусків цінних паперів та органів, що видали відповідні свідоцтва (із зазначенням за кожним випуском кількості цінних паперів іменних та на пред'явника, простих та привілейованих акцій, процентних та безпроцентних облігацій, номінальної вартості та загальної суми випуску); мету випуску акцій; зазначення категорій акцій; кількість іменних акцій та акцій на пред'явника; кількість привілейованих акцій; форму випуску акцій; загальну суму випуску та кількість акцій; номінальну вартість акцій;

Кількість та відсоток голосів акціонерів, що приймають рішення про випуск акцій (у разі прийняття рішення заі альними зборами акціонерів);

порядок проведення голосування; порядок виплати дивідендів; строк і порядок підписки на акції та їх оплати; строк повернення коштів при відмові від випуску акцій; черговість випуску акцій (при випусках їх різними серіями); порядок повідомлення про випуск і порядок розміщення акцій; права власників привілейованих акцій;

порядок реалізації переважного права акціонерів на придбання акцій; що випускаються додатково, у кількості, пропорційній їх частці у статутному фонді та ірийняття рішення про випуск акцій; термін проведення відкритої підписки дня акціонерів, що реалізують своє переважне право, та термін проведення підписки для інших інвесторів й акціонерів на придбання акцій у кількості, що перевищує кількість акцій на яку акціонер мас переважне право:

д) проміжна фінансова звітність за звітний період, що передував кварталу, у якому подаються документи для реєстрації інформації про випуск акцій, у складі балансу та звіту про фінансові результати (для банків - звіту про прибутки та збитки), засвідчена підписами та печатками емітента та аудитора (аудиторської фірми), а також висновок аудитора (аудиторської фірми) (при додатковому випуску акцій);

є) баланс та звіт про фінансові результати (для банків - звіт про прибутки та збитки), засвідчені підписами та печатками емітента та аудитора (аудиторської фірми), довідка про фінансовий стан та висновок аудитора (аудиторської фірми) за звітний рік, що передував року, у якому подаються документи для реєстрації інформації про випуск акцій (при додатковому випуску акцій);

є) висновок аудитора (аудиторської фірми) щодо спроможності засновників - юридичних осіб сплатити відповідні внески до статутного фонду (при першому випуску акцій);

ж) довідка, засвідчена підписами та печаткою реєстратора про передачу реєстру власників цінних паперів;

з) копії свідоцтв про реєстрацію попер випусків цінних паперів;

й) нотаріально засвідчена копія статуту товариства (для підтвердження повноважень щодо прийняття рішення про збільшення розміру стату фонду іншим, ніж загальні збори акціонерів, ном товариства).

В інформацію про випуск акцій можуть бути включені такі відомості:

а) характеристика емітента: повне та скорочене (в разі наявності) найменування; місцезнаходження, номери телефону (факс електронної пошти); дата державної реєстрації акціонерного товариства та орган, що здійснив його реєстрацію; предмет та цілі діяльності; розмір статутного фонду; чисельність штатних працівників (за стаж останнє число кварталу, що передував квартал якому подаються документи); чисельність акціонерів (за станом на останнє число кварталу, що передував кварталу, у який подаються документи);

б) дані про посадових осіб емітента, голову та членів виконавчого органу, голову та членів ради (спостережної ради) товариства, ревізійної комісії та головного бухгалтера: ім'я та по батькові, рік народження, кваліфікація, виробничий стаж, стаж роботи на посаді, посада, яку особа займає на цьому місці роботи;

в) відомості про середню заробітну плату виконавчого органу за останній квартал та фінансовий рік, що передував поданню документів (за згодою цих членів виконавчого органу);

г) перетік ліцензій (дозволів) емітента на вадженпя певних видів діяльності із зазначе терміну закінчення їх дії;

д) відомості про участь емітента в холдині компаніях, концернах, асоціаціях тощо;

е) відомості про юридичних осіб, у які володіють більше ніж 10% статутного фонду активів, у тому числі про дочірні підприємства, та представництва емітента;

є) опис діяльності емітента за станом звітного періоду, що передував кварталу, подаються документи для реєстрації інформації про випуск акцій, а саме дані про:

- обсяг основних видів продукції, послуг робіт, що здійснює емітент; ринки збуту та особливості розвитку;

ж) можливі фактори ризику в діяльності емітента;

з) перспективи діяльності емітента на поточний та наступний роки;

й) проміжна фінансова звітність за звітний період, що передував кварталу, у якому подаються документи для реєстрації інформації про випуск акцій у складі балансу та звіту про фінансові результати (для банків - звіту про прибутки та збитки);

і) баланс та звіт про фінансові результати (для банків - звіт про прибутки та збитки) за звітний рік, що передував року, в якому подаються документи для реєстрації інформації про випуск акцій;

і) дані про випуск акцій:

- дата і номер рішення (протоколу) про випуск акцій;

- найменування органу, який прийняв рішення (із зазначенням кількості та відсотка голосів, якими приймалось рішення про випуск акцій у разі прийняття рішення загальними зборами акціонерів);

- загальна номінальна вартість акцій, на які планується здійснити підписку;

- мета використання фінансових ресурсів, залучених від випуску (конкретні обсяги та напрями використання);

- зобов'язання емітента щодо невикористання коштів, залучених від випуску акцій для покриття збитків товариства;

- кількість акцій за типами і категоріями (іменні або на пред'явника, прості та привілейовані);

- форма випуску акцій (документарна або без документарна);

- перелік засновників із зазначенням кількості, типу і категорій належних їм акцій на дату прийняття рішення про випуск акцій;

- права, що надаються власникам простих та привілейованих акцій;

- номінальна вартість акцій:

- серії та порядкові номери акцій;

- адреси місць, дата початку та закінчення проведення першого етапу підписки на акції (при додатковому випуску акцій);

- адреси місць, дати початку та закінчення проведення другого етапу підписки на акції (при додатковому випуску акцій):

- адреси місць, дата початку та закінчення підписки на акції (при першому випуску акцій);

- запланований курс продажу акцій;

- відомості щодо ринкової вартості акцій (при додатковому випуску);

- докладний опис порядку підписки на акції та їх оплати (подання заяви до уповноваженого органу управління товариства, укладання договору, здійснення оплати акцій відповідно до умов випуску, видача уповноваженим органом управління товариства документів, які підтверджують внесення коштів в оплату за акції (письмове зобов'язання про продаж відповідної кількості акцій, тимчасове свідоцтво про підтвердження внеску) із зазначенням найменування банківської установи та номера поточного рахунку, на який буде внесено оплату за акції;

- порядок реалізації акціонерами свого переважного права на придбання акцій (при додатковому випуску акцій);

- дії, що проводяться в разі перевищення (иедосяптення) запланованого рівня підписки на акції або її дострокового закінчення (згідно з рішенням про випуск акцій);

- найменування торговця цінними паперами (якщо емітент користується його послугами щодо розміщення даного випуску) зі зазначенням повної назви, місцезнаходження, номерів телефоні та факсів, коду за ЄДРПОУ, номера та дамі видачі діючого дозволу;

- терміни, порядок та адреси місць виплати дивідентів за підсумками календарного року (при додатковому випуску акцій);

- перелік і результати попередніх випусків цінних паперів із зазначенням свідоцтв про реєстрацію випусків цінних паперів та органів, що видали відповідні свідоцтва (із зазначенням за кожним випуском кількості цінних паперів іменних та на пред'явника, простих та привілейованих акцій, процентних та безпроцентних облігацій, номінальної вартості та загальної суми випуску);

- кількість акцій, що перебувають у власності членів виконавчого органу, та перелік осіб, частки яких у статутному фонді перевищують 5% із зазначенням відсотків за кожною такою особою Цалко Ю. С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз: Навч. посібник - 2-ге видання перероблене і доповнене. - К, ЦУЛ, 2001, стор. 202.

4. Розрахунок дивідендів за акціями акціонерного товариства

Основною метою розробки дивідендної політики є встановлення необхідної пропорційності між поточним споживанням прибутку власниками і майбутнім його ростом, який максимізує ринкову вартість підприємства і забезпечує стратегічний його розвиток.

Формуванню оптимальної дивідендної політики в країнах з розвинутою ринковою економікою присвячені численій теретичні дослідження. Найбільш розповсюдженими теоріями, зв'язаними з механізмом формування дивідендної політики, є:

1. Теорія незалежності дивідендів. Її автори - Ф. Модильяне і М. Міллер - стверджують, що обрана дивідендна політика не здійснює ніякого впливу ні на ринкову вартість підприємства (ціну акцій), ні на добробут учасників у поточному чи перспективному періоді.

2. Теорія переваги дивідендів. Її автори - М. Гордон і Д. Лінтмер - стверджують, що кожна одиниця поточного доходу (виплаченою у формі дивідендів) через те, що вона «очищена від ризику», коштує завжди більше, ніж дохід відкладений на майбутнє, у зв'язку з властивим йому ризиком. Виходячи з цієї теорії максимізація дивідендних виплат доцільніша, ніж капіталізація прибутку.

3. Теорія мінімізації дивідендів. Відповідно до цієї теорії ефективність дивідендної політики визначається критерієм мінімізації податкових виплат за поточними і майбутніми доходами власників. А через те оподатковування поточних доходів у формі одержуваних дивідендів завжди вище, ніж майбутніх, дивідендна політика повинна забезпечувати мінімізацію дивідендних виплат, а відповідно максимізацію кагаталізації прибутку - для того, щоб отримати найвищий податковий захист сукупного доходу власників. Однак такий підхід до дивідендної політики не влаштовує численних дрібних акціонерів з низьким рівнем доходів.

4. Сигнальна теорія дивідендів побудована на тому, що основні моделі оцінки поточної реальної ринкової вартості акцій як базисний елемент використовують розмір виплачуваних за нею дивідендів. У такий спосіб ріст рівня дивідендних виплат визначає автоматичне зростання реальної, а відповідно і ринкової вартості акцій, що при їхній реалізації приносить акціонерам додатковий дохід. Крім того, виплата високих дивідендів «сигналізує» про те, що компанія знаходиться на підйомі й очікує істотного зростання прибутку в майбутньому періоді. Ця теорія нерозривно пов'язана з високою «прозорістю» фондового ринку, на якому оперативно отримана інформація впливає на коливання ринкової вартості акцій.

5. Теорія відповідності дивідендної політики складу акціонерів. Згідно з цією теорією компанія повніша здійснювати таку дивідендну політику, яка відповідає очікуванням акціонерів.

6. Залишкова політика дивідендних виплат припускає, що фонд виплати дивідендів утвориться після того, коли за рахунок прибутку задовольняються погреби у формуванні власних фінансових ресурсів, що забезпечують повною мірою реалізацію інвестиційних можливостей підприємства. Якщо за наявними інвестиційними проектами рівень внутрішньої ставки прибутковості перевищує середньозважену вартість капіталу, то основна частина прибутку повинна бути спрямована на реалізацію таких проектів, тому що вона забезпечить високий темп росту капіталу (відкладеного доходу) власників. Перевагою політики цього типу є забезпечення високих темпів розвитку підприсмства, підвищення його фінансової стійкості. Недолік цієї політики полягас в нестабільності розмірів дивідендних виплат, повної непередбачуваності їх розмірів у майбутньому періоді і навіть відмова від виплат у період високих інвестиційних можливостей, що негативно позначається на формуванні рівня ринкової ціни акцій. Така дивідендна політика використовується, як правило, лише на ранніх стадіях життєвого циклу підприсмства, зв'язаних з високим рівнем його інвестиційної активності.

На основі існуючих теоретичних підходів та практичного досвіду сформувались різні типи дивідендної політики.

Політика стабільного розміру дивідендних виплат припускасїє виплату незмінної їхньої суми протягом тривалого періоду (при високих темпах інфляції сума дивідендних виплат коригується на індекс інфляції). Перевагою цієї політики є її надійність, що створює почуття впевненості в акціонерів у незмінності розміру поточного доходу незалежно від різних обставин на фондовому ринку. Недоліком цієї політики є її слабкий зв'язок з фінансовими результатами діяльності підприємства, у зв'язку з чим у періоди несприятливої кон'юнктури і низького розміру прибутку інвестиційна діяльність може бути зведена до нуля. Для того, щоб уникнути цих негативних наслідків стабільний розмір дивідендних виплат встановлюється звичайно на відносно низькому рівні, що і відносить даний тип дивідендної політики до категорії консервативної.

Політика мінімального стабільного розміру дивідендів з надбавкою в окремі періоди являє собою найбільш зважений тип, її перевагою є стабільна гарантована виплата дивідендів у мінімально передбаченому розмірі при високому зв'язку з фінансовими результатами діяльності підприємства, що дозволяє збільшувати розмір дивідендів у періоди сприятливої господарської кон'юнктури, не знижуючи при цьому рівень інвестиційної активності. Така дивідеіщна політика дає найбільший ефект на підприємствах з нестабільним у динаміці розміром формування прибутку. Основний недолік цієї політики поляки: в тому, шо при тривалій виплаті мінімальних розмірів дивідендів інвестиційна привабливість акцій компанії знижується і відповідно падає їхня ринковії вартість.

Політика стабільного рівня дивідендів передбачає мовлення довгострокового нормативного коефіцієнта дивідендних виплат стосовно суми прибутку. Перевагою цієї політики є простота її формування і тісний зв'язок з розміром прибутку. У той же час основним її недоліком є нестабільність розмірів дивідендних виплат на акцію. Ця нестабільнісіь викликає різкі перепади в ринковій вартості акцій по окремих періодах, що перешкоджає максимізації ринкової вартості підприсмства в процесі здійснення такої політики (вона «сигналізує» про високий рівень ризику господарської діяльності даного підприємства). Навіть при високому рівні дивідендних виплат така політика не залучає звичайно інвесторів (акціонерів), що уникають ризику.

Політика постійного зростання розміру дивідендів передбачає стабільне зростання рівня дивідендних виплат у розрахунку на одну акцію. Зростання дивідендів при здійсненні такої політики відбувається, як правило, у твердо установленому відсотку приросту до їх розміру в попередньому періоді. Перевагою такої політики є забезпечення високої ринкової вартості і акцій компанії і формування позитивного її іміджу у потенційних інвесторів при додаткових емісіях. Недоліком же цієї політики є відсутність гнучкості в її проведенні і постійне зростання фінансової напруженості якщо темп росту коефіцієнта дивідендних виплат зростає. Тому здійснення такої дивідендної політики можуть дозволити собі лише реально процвітаючі акціонерні компанії - якщо ж ця політика не підкріплена постійним зростанням прибутку компанії, то вона являє собою вірний шлях до її банкрутства.

Первісним етапом формування дивідендної політики є вивчення й оцінка факторів, що визначають цю політику. У практиці фінансового менеджменту ці фактори прийнято поділяти на чотири групи:

1. Фактори, що характеризують інвестиційні можливості підприємства. До числа основних факторів цієї групи відносяться:

а) стадія життєвого циклу компанії (на ранніх стадіях життєвого циклу акціонерна компанія змушена більше засобів інвестувати у свій розвиток, обмежуючи виплату дивідендів);

б) необхідність розширення акціонерною компанію своїх інвестиційних програм (у періоди активізації інвестиційної діяльності, спрямованої на розширене відтворення основних засобів і нематеріальних активів, потреба в капіталізації прибутку зростає);

в) ступінь готовності окремих інвестицій них проектів з високим рівнем ефективності (окремі підготовлені проекти вимагають прискореної реалізації з мстою забезпечення ефективної їхньої експлуатації при сприятливій кон'юнктурі ринку, шо обумовлює необхідність концентрації власних фінансових ресурсів у ці періоди).

2. Фактори, що характеризують можливості формування фінансових ресурсів з альтернативних джерел. У цій групі факторів основними є:

а) достатність резервів власного капіталу, сформованих у попередньому періоді;

б) вартість залучення додаткового акціонерного капіталу;

в) вартість залучення додаткового позикового капіталу;

г) доступність кредитів на фінансовому ринку;

д) рівень кредитоспроможності акціонерного товариства, обумовлений його поточним фінансовим станом.

3. Фактори, пов'язані з об'єктивними обмеженнями.

До чиста основних факторів цієї групи відносяться:

а) рівень оподатковування дивідендів;

б) рівень оподатковування майна підприємств;

в) досягнутий ефект фінансовою лівериджу, обумовлений сформованим співвідношенням використовуваного власного і позикового капіталу;

г) фактичний розмір одержуваною прибутку і коефіцієнт рентабельності власного капіталу.

4. Інші фактори. У складі цих факторів можуть бути виділені:

а) кон'юнктурний цикл товарного ринку, учасником якого є акціонерна компанія (у період підйому кон'юнктури ефективність капіталізації прибутку значно зростає);

б) рівень дивідентних виплат компаніями-конкурентами;

в) невідкладність платежів за раніше отриманими кредитами;

г) можливість втрати контролю над управлінням компанією.

Дивіденди можуть виплачуватись у різних формах.

1. Виплата дивідендів готівкою. Це найбільш проста і найпоширеніша форма здійснення дивідендних виплат.

2. Виплата дивідендів акціями. Така форма передбачає надання акціонерам знову емітованих акцій на суму дивідендних виплат. Вона становить інтерес для акціонерів, менталітет яких орієнтований на ріст капіталу в майбутньому періоді.

3. Автоматичне реінвестування. Ця форма виплати надає акціонерам право індивідуальною вибору - одержати дивіденди наявними чи реінвестувати їх у додаткові акції.

4. Викуп, акцій компанією. Він розглядається як одна з форм реінвестування дивідендів, відповідно до якої на суму дивідентного фонду компанія скуповує на фондовому ринку частину акцій. Це дозволяє автоматично збільшувати розмір прибутку на одну акцію, що залишилася, і підвищувати коефіцієнт дивідентних виплат у майбутньому періоді. Така форма використання дивідендів вимагає згоди акціонерів.

Висновок

Акціонерні товариства відкритого і закритого типу здійснюють свою діяльність на єдиних началах. Кожне акціонерне товариство володіє повною фінансово-господарською самостійністю, як в оплаті праці, так і у встановленні цін, порядку розподілу чистого прибутку й інших видів підприємницької діяльності. При цьому акціонерне товариство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями всім майном, але не відповідає по зобов'язаннях акціонерів. Акціонери відповідають по зобов'язаннях товариства лише в межах особистісного внеску в капітал, тобто в межах вартості належних їм акцій. Вони не мають права вимагати повернення своїх внесків крім випадків, передбачених статутом акціонерного товариства.

Якщо діяльності акціонерного товариства заподіяно збиток, що призвело до неплатоспроможності товариства, то при наявності несумлінних дій керівників, акціонерів чи інших осіб суд може покласти на них відповідальність за відшкодування завданого збитку.

Річний звіт про роботу акціонерного товариства і бухгалтерський баланс щорічно публікуються в засобах масової інформації. Поряд з цим для інформування акціонерів публікуються рахунки прибутків і збитків, проспект емісії акції товариства й інша поточна інформація.

Будь-яке акціонерне товариство має право не тільки брати участь у капіталі інших товариств, але й відкривати філії і представництва (у тому числі за кордоном), а також мати дочірні і залежні товариства. Філії і представництва не є юридичними особами і діють від імені товариства. Вони складають власний баланс, що входить до складу балансу акціонерного товариства. Товариство, що створило філію і представництво, несе відповідальність за їх діяльність.

Список використаних джерел

1. Аранчій В.Л., Чумак В.Л. Фінансова діяльність підприємств. Навч. посібник - К., «Професіонал», 2004.

2. Бандурка А.М., Коробов М.Я. Фінансова діяльність підприємств. К., «Либідь», 1998.

3. Гринькова В.М. Фінанси підприємств Навч посіб-2-ге вид. перероб. Знання-Прес, 2004.

4. Зитковський Фінанси підприємств: Навч. посібник. Тернопіль, Економічна думка, 1999 р.

5. Лайко Л.А., Лишенко Ю. І. Фінанси АПК. Навч. посіб. для студ виш навч. закладів. - К. 2000.

6. Поддерьогін І. М. Фінанси підприємств. Курс лекцій - К., 1998.

7. Слав'юк Р.А. Фінанси підприємців. Навч посібник: - К.:ЦУЛ, 2004.

8. Сичов Л.М. Фінанси підприємств: Навч. посібник. - Херсон, 2001.

9. Фінансова діяльність підприємства. Підручник За ред. О.М. Бандурка - 2-ге видання перероб. і доповнене - К., Либідь, 2002.

10. Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз: Навч. посібник -2-ге видання перероблене і доповнене. - К, ЦУЛ, 2001.

Размещено на Allbest.ru