Індекс нерівності розподілу матеріальних і соціальних благ

Ступінь нерівномірності розподілу матеріальних і духовних благ між людьми. Методологія дослідження індексу GINI, формування доходів у ринковій економіці. Поляризація суспільства на бідних та багатих в світовому масштабі. Зв'язок індексів GINI та HDI.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид контрольная работа
Язык украинский
Дата добавления 17.12.2010
Размер файла 4,9 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Житомирський державний технологічний університет

Кафедра економічної теорії

Індивідуальна робота

На тему:

Індекс нерівності розподілу матеріальних і соціальних благ

Житомир 2010р.

Зміст

Вступ

1.Методологія дослідження індексу GINI

2.Аналіз проблеми у світових масштабах

3.Аналіз проблеми для України

Висновки та пропозиції.

Список літератури

Додатки

Вступ

Постановка проблеми дослідження. Диференціація доходів населення характеризує ступінь нерівномірності розподілу матеріальних і духовних благ між людьми. Практично всі дослідники, що займаються вивченням проблем доходів населення, відзначать, що вони, багато у чому, визначаються: соціальним становищем, тобто статусом; кількістю витраченої праці; підприємництвом; власністю.

Актуальність теми дослідження. На початку ХХІ століття на сторінках провідних економічних видань з новою силою розпочалися дискусії з проблем соціальної диференціації населення. В них узяли участь представники різних наукових напрямів, як Дж. Голтроп, Е. Соренсон, Е. Райт, Д. Грусскі, Д. Скотт. Дискусія стосується співвідношення традиційних класових досліджень (як у немарксистській, так і неовеберівській інтерпретації) та запропонованої рядом американських дослідників (К. Грусскі, Д. Вееден) моделі соціальних класів, в основі якої покладено поділ за професією як фундаментальну одиницю експлуатації.

Для визначення ступеня нерівності населення за доходами найбільш уживаним є коефіцієнт Джині (коефіцієнт концентрації) та децильний (або квінтильний) коефіцієнт диференціації. Для ілюстрації економічної нерівності населення також може використовуватися крива Лоренца. Треба відзначити, що рівень нерівності не може бути єдиним для всіх, бо він відображає критерії справедливості в конкретному періоді для кожного окремого суспільства. Така залежність від часу та простору дає змогу стверджувати, що існує відносна стійкість диференціації доходів в часі, бо уявлення про справедливість у суспільстві змінюються еволюційно, протягом декількох поколінь.

Стійкість коефіцієнта Джині дає змогу пояснити позитивний вплив економічного зростання на скорочення бідності: оскільки розподілення прибутку залишається стабільним, то збільшення середнього прибутку призводить до покращення положення усіх верств населення.

Оцінка взаємозв'язку між економічним розвитком та соціальною нерівністю була проведена на підставі даних за різні ріки країн різних регіонів світу. В якості показника диференціації доходів було обрано коефіцієнт Джині, а показники економічного розвитку були представлені індексами ВВП на душу населення та індексом розвитку людського потенціалу (HDI). Останній є середньою арифметичною величиною таких трьох показників як індекс очікуваної тривалості життя, індекс рівня освіти та індекс добробуту (ВВП на душу населення). Усі країни були розділені на 3 групи високого, середнього та низького рівня розвитку, Україна розглядалась як в загальній сукупності всіх країн так і окремо.

1.Методологія дослідження індексу GINI

Проблема розподілу доходів у ринковій економіці є однією із ключових, оскільки принципи розподілу передбачають механізм вирішення низки як економічних, так і соціальних проблем. Система розподілу визначає можливості отримання доходу від володіння певними ресурсами, систему стимулів до праці, поділ людей на класи і соціальні групи, вирішення проблеми бідності та ін. У командній економіці існували зрівняльний розподіл прибутків і доходів та система перерозподілу соціальних благ через суспільні фонди споживання. Така система розподільних відносин дозволяла створити для більшості членів суспільства однакові умови матеріального добробуту, але не створювала стимулів до зростання виробництва, оскільки не передбачала достатньої диференціації і доходів, і суспільства. Формування доходів у ринковій економіці відбувається на основі таких принципів:

1. Усі доходи формуються відповідно до вкладу праці, природних ресурсів, капіталу і підприємницьких здібностей у виробництво товарів та послуг. Це означає, що розподіл носить факторний характер,є функціонально-виробничим, а основними факторнимидоходами виступаютьзаробітнаплата,рента, відсоток і прибуток.

2. Дохід від факторів виробництва пропорційний кількості і якості вкладених ресурсів. На цьому заснований принцип соціальної справедливості в розподілі. Він означає, що кожний учасник має право примножувати своє багатство, збільшуючи при цьому свій вклад у підвищення ефективності виробництва. Принцип соціальної справедливості фіксує не походження доходів, а ступінь рівності і відповідно нерівності розподілу. Цей принцип прямо пов'язаний із функціонально-виробничим розподілом, бо рівність або нерівність залежать від того, за рахунок чого і за яких обставин ці доходи присвоюються.

3. Нерівномірність у розповіді ресурсів веде до значної нерівності в доходах. Високий ступінь нерівномірності може створювати низку соціально-економічних проблем: підривати стимули, загострювати соціальну несправедливість,погіршувати можливості для розвитку суспільства.

4. Для нормальногофункціонування економіки необхідна державна політика перерозподілу доходів через бюджет.

5. У зв'язку із функціонування недосконалої конкуренції у сучасній ринковій економіці розмір доходуможе не відображати вкладу факторів виробництва у випуск готової продукції. Це пов'язується, наприклад, із монопольним становищем підприємств, можливістю отримати спадщину, виграти гроші у лотерею, рекетом.

Аналіз цих принципів показує, що ринкова економіка не гарантує кожному члену суспільства певний визначений рівень доходів, вони визначаються вкладом певного фактора у виробництво. Усі учасники ринкової економіки із самого початку не однакові за своїми потенціальними можливостями. Вони розрізняються за: володінням власністю; здібностями, рівнем освіти і кваліфікації; фінансовими можливостями; умовами виробництва; ступенем ризикованості, вдачею; станом здоров'я тощо. Ця нерівномірність, з одного боку, породжує економічні стимули, а з іншого - примножує нерівномірність у майбутньому. Проблема нерівномірності характерна як для країн з низьким рівнем розвитку, так і для найрозвинутіших країн. Ступінь нерівномірності розподілу доходів можна проаналізувати за допомогою кривої Лоренца (за ім'ям американського економіста Макса Лоренцо (1876-1959 рр)). Як бачимо, на графіку (рис.1) по одній осі відкладена частка сімей з різними доходами, а по іншій - частка доходу. Якщо уявити, що доходи розподіляються рівномірно, то це означатиме, що існує абсолютна рівність, за якої, наприклад, 10% сімей одержують 10% доходу, 30% сімей - 30% доходу, 70% сімей - 70% доходу і т.д. Такий розподіл на графіку показує бісектриса ОА.

Рисунок 1.1. Крива Лоренца

Реальний розподіл, як показують реальні результати його аналізу у багатьох країнах, відбувається таким чином, що більша частина сукупного доходу розподіляється на користь меншої частини сімей. Його відображає на графіку крива Лоренца. Чим далі ця крива відхиляється від бісектриси, тим більший ступінь нерівності в розподілі доходів. Абсолютна нерівність в розподілі на графіку показана лініями ОВ і АВ, які обмежують графік внизу і справа. У цій ситуації графік розподілу співпадає з осями системи координат з вершиною в точці В. Він показує, що менше 1% сімей отримують 100% доходу, а інші - взагалі нічого не отримують.

Якщо заштриховану площу між бісектрисою і кривою Лоренца поділити на площу трикутника АОВ, отримаємо показник ступеня нерівномірності в доходах. Його називають коефіцієнтом Джині (за ім'ям італійського економіста Коррадо Джині (1884-1965 рр.), який запропонував використовувати цей коефіцієнт). Чим більший цей коефіцієнт, тим більший ступінь нерівномірності.

У сучасній економічній теорії поряд із кривою Лоренца та коефіцієнтом Джині для аналізу нерівномірності у розподілі доходів використовують так звані децильні та квантильні коефіцієнти. Це відношення багатства 10 або 20% найбідніших членів суспільства до такої ж кількості найбагатших. Так, у США співвідношення доходів 20% багатих і 20% бідних складає 1:6, у Франції - 1:10, у Японії і Німеччині - 1:3, у скандинавських країнах- 1:2,5, у Росії- 1:15,5 (за децильним коефіцієнтом). В Україні за різними оцінками цей показник розрізняється від 10 до 100 разів.

2.Аналіз проблеми у світових масштабах

Поляризація суспільства на бідних та багатих в світовому та національному масштабах стала невід'ємною рисою нашого буття. Незважаючи на загальне абсолютне зростання матеріального добробуту населення, представники найбільш забезпечених прошарків соціуму все більше „відриваються” від середнього та нижнього класів. Така тенденція, зазначає

З. Бауман, викликаєнайбільше занепокоєнь, активно обговорюється світовою спільнотою, проте мало докладається зусиль,аби призупинити даний процес.

За даними ЮНКТАД(орган Генеральної Асамблеї ООН) ми можемо оцінити середній індекс GINI за період 2000-2008р. та йго співвідношення з середньою кількістю населення світ того ж часу по різним країнам. Це свідчить про значну, але пряму залежність між нерівністю та часткою населення, заробляющого менше 2 дол.США в день. Так емпіричні дані вказують на те, що економічний ріст країн може навіть погіршувати стан вразливих прошарків населення

Рисунок 2.2. Індекс GINI середній показник за 2000-2008р.

Спеціалізовані агенції Організації Об'єднаних Націй розрахували, що багатство 20 %найзаможнішої частини населення Землі в 30 разів перевищувало багатство 20 % найбідніших землян в1960 році; в кінціXXна початку ХХI століття це співвідношення становило 78:1.Згідно з оцінкамиСвітового Банку, економічна криза, яка сталася в Азії наприкінці 90-х рр. ХХ ст., посилила цю тенденцію.Наприклад, в період з 1997 р. по 2000 р. число абсолютних бідних в Східній Азії зросло з 40 млн. до 100млн. чол.

Хоча за аналізом картографії регіональної бідності за період із 1981 по 2009 р. дозволив установити, що: у Південній Африці рівень абсолютної бідності зріс із 42 до 46% і становив найвищі показники серед регіонів світового господарства;у країнах Азії рівень абсолютної бідності суттєво скоротився з 57 до 12% у Східній Азії та з 52 до 32% - у Південній;у країнах Східної Європи і Центральної Азії до 1992 р. спостерігалися найнижчі показники рівня абсолютної бідності (0,5-1,5%), в останнє десятиріччя рівень абсолютної бідності у регіоні досяг 4-5%, що пов'язано з розпадом Радянського Союзу (рис. 2.3.).

Рисунок 2.3. Рівень бідності в світі за період 1981-2009 та прогнозований 2015 роки

Сучасна кризова економічна ситуація у світі не сприятиме зменшенню розриву міжбідними та багатими. Експерти наголошують, що кількість бідних людей зростає швидше за населеннясвіту. Бідність існує як у високорозвинутих країнах, так і в країнах, що розвиваються.

Таблиця 2.1.Економічна нерівність в США

Роки

Індекс GINI

1929

0,45(оцінка)

1947

0,38(оцінка)

1967

0,386(перший рік дослідження)

1970

0,394

1980

0,403

1990

0,428

2000

0,462

2005

0,469

2006

0,47(історичний максимум)

2007

0,463

2009

0,468

В 2001 р. в СШАнараховувалось 32,9 млн. офіційно зареєстрованих бідних (з них 13,4 млн. чол. перебували в ситуаціїкрайньої бідності), а в 2002 р. - вже 34,6 млн. чол. (з них 14,1 млн. чол. - в ситуації крайньої бідності).

Рисунок 2.4. Індекс GINI в США та Великобританії

М. Кастельс вказує на актуальність проблеми незадовільного матеріального становища населення Індії,Латинської Америки, колишніх радянських республік. За даними Всесвітнього банку рівень бідності в Росії складає в 2009році 12,1%, в 2010 році 10,2% та прогнозується, що в 2011році 8,9.

Що стосується більшості країн світу, то за різними даними індекс GINI може становити дещо суперечливі значення, адже за різними джерелами подається різна інформація, але в загальному тенденції не відрізняються.

Рисунок 2.5 Зв'язок між індексомGINI та індексом HDI

В групі високо розвинутих країн по індексу HDIкраїн(HDI?0,8) спостерігається негативний зв'язок між ним та індексомGINI: посилення нерівності в розподілі доходів супроводжується зниженням рівня розвитку, що ми и можемо прослідкувати на рисунку 1.5.

Таблиця 2.2.Групування країн по рівню розвитку 2009 року

З таблиці видно, що не залежно від того високо розвинута країна чи ні, розрив у країнах всіх рівнів присутня нерівність в доходах населення, що безпосередньо впливає на якість життя, рівень та динаміку розвитку.

Рисунок 2.6. Зв'язок між індексом GINIта індексом ВВП в високорозвинутих країнах

Аналогічний характер зв'язку між індексом GINIта індексом ВВП в групі високо розвинутих країн, проте в групі середньорозвинутих країн зв'язок з індексом GINI, менш значний RІ=0,26, але з індексом ВВП сильний R=0,52.

Рисунок 2.7. Зв'язок між індексом GINIта індексом ВВП в середньорозвинутих країнах

Отже, можна сказати , що на даний момент можна спостерігати тенденцію до ще більшого розриву між багатими та бідними, а саме в тих країнах що є високорозвиненими коефіцієнт нерівності досить високий.

3.Аналіз проблеми для України

З початком нового тисячоліття, у зв'язку із покращанням стану економіки України, підвищувався рівень життя пересічних громадян. Науковці констатували зменшення масштабів бідності.

Бідні характеризуються специфічною системою цінностей та соціальних практик. Особливої уваги з боку науковців потребує окреслена тенденція амбівалентного ставлення бідних до багатства. З одного боку, воно виступає показником життєвого успіху людини, з іншого - оцінюється негативно, в першу чергу шляхи його накопичення. Це свідчить про засудження прагнення до успіху як такого, що становить перешкоду для практик, спрямованих на підвищення рівня життя.

Таблиця 3.3.Динаміка доходів населення за період 2004-2009р.

України відбувається розшарування населення за доходом. Особисте споживання стає жорстко диференційованим, про що свідчить співвідношення децильних показників приблизно 1:40. Формуються різні моделі споживання в залежності від матеріального рівня в результаті внутрішніх причин (непрозорої приватизації, низького рівня доходів, збільшення податків тощо) і зовнішнього фактору - глобалізації. Така ситуація потребує вирішення, тому що загострює соціальну напругу. Крім того, споживання стало набувати набагато більшого значення в житті людини, що стосується усіх груп населення однак з різним ступенем можливості його реалізації. Охарактеризовано найбільш розповсюджені моделі споживання: для незначної частки населення з високими статками, які вже долучилися до суспільства споживання; основної маси населення з невисокими статками; маргінальної групи, яка характеризується маргінально-віртуальним споживанням і середнього класу, споживання якого відрізняється найбільшою оптимальністю у задоволенні матеріальних і духовних потреб.

У трансформаційному суспільстві відбувається інституціалізація моделей деформованого споживання, що призводить до появи інституційних пасток особистого споживання: заможного класу, для якого характерне споживацтво, демонстративне та вимушене споживання; бідного населення, нормою якого є споживання заради виживання; маргінального, на долю якого випадають лише викривлені форми споживання.

При моделі виживання в сфері споживання не в повній мірі здійснюється інвестування в людський капітал, що пов'язане з освітою, підготовкою на виробництві, зміцненням здоров'я, медичним обслуговуванням тощо. Ця модель стосується більшості населення України. За розрахунками Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук рівень бідності у 2008 р. становив 27%. Ситуація виживання виникла під час економічної кризи перехідного періоду, яка супроводжувалась значним падінням рівня і якості життя населення і виникненням масової малозабезпеченості. Для цієї групи населення здійснюється тільки просте відтворення людини.

Прослідкуємо динаміку Коефіцієнта GINIна Україні.

Рисунок 3.8 Тенденція Індексу GINI протягом періоду 1999-2009р.

Нажаль на майбутні роки спеціалісти прогнозують негативну тенденцію для населення України, так як більшість подій свідчить про ще більшу нерівність доходів та можливе знищення середнього класу відповідними діями можновладців.

Рисунок 3.9 Індекс GINIсвітових масштабах на 2009рік.

Ми можемо побачити, що Україна посідає посередню позицію , як і більшість країн Європи, США, Австралії та інші. Проте радіти особливо нема чому, інформація чомусь невідома всьому суспільству, телебачення намагається змовчати про ці дані, висновків ні яких не роблять, більшість людей навіть не знає про ці показники.

Висновки та пропозиції

Отже, в групі з високим рівнем розвитку має місце зворотна залежність HDI і індексу ВВП від коефіцієнта Джині, в групі ж з середнім рівнем розвитку залежність пряма і вона зростає в групі з низьким рівнем розвитку. Якщо розглядати всю сукупність даних, то можна простежити високий зворотній зв'язок.

Результати проведеного дослідження свідчать про те, що простежується певна залежність між економічним розвитком (показником ВВП, рівнем розвитку людського потенціалу - HDI) та диференціацією доходів (індексом Джині): спостерігається зниження індексів ВВП і HDI при збільшенні розшарування населення по доходах. Проте слід зазначити, що спостерігається значний розриви країн за показником ВВП на душу населення при близьких значеннях коефіцієнта Джині.

Що стосується України, рейтинг індексу розвитку людського потенціалу (HDI) знизився з 2004 до 2006 року з 70 - го до 82 - го місця в світі, нажаль він не стабільний та за останні роки почав знову зростати, саме нестабільність показника є більш негативним, адже якщо країна рівномірно розвивається то показник не буде суттєво коливатися. Найнегативніші чинники тут - перш за все низький рівень доходів домогосподарств, погіршення харчування населення, нездоровий спосіб життя та недоліки в системі охорони здоров'я населення. Для того, щоб покращити ці показники необхідно в першу чергу звернути увагу на спосіб життя, адже кожна людина в першу чергу повинна слідкувати за собою, розвиватися, так як держава починає будуватися з маленьких частин, адже більшість обирає до правлячої верхівки собі подібних. Це основна причина з якої потрібно починати, по-друге держава повина забезпечити умови для розвитку науки та техніки, щоб в тих хто почав вже діяти з'явилося бажання залучити до себе інших, та діяти в правильному напрямку.

Список літератури

1.Аналітичні записки ЮНКТАД№14, червень 2010р.

2.Звіт програми розвитку ООН.

3.Довідник ЦРУ по країнам світу.

4.http://hdr.undp/org/en/statistics/

5.http:www.visionofhumanity.org/gpi/results/rankingsluk

6.http://www.cia/gov/library/publications/the-wold-factbook/rankorder/

Додатки

Додаток А

Таблица

Страна

R/P 10% (ООН)[1]

R/P 20% (ООН)[2]

Джини индекс (ООН)[3]

R/P 10% (ЦРУ)[4]

Год

Джини индекс (ЦРУ)[5]

Год

Афганистан

x

x

x

x

x

x

x

Албания

7.2

4.8

31.1

7.2

2004

26.7

2005

Алжир

9.6

6.1

35.3

9.6

1995

35.3

1995

Ангола

x

x

x

x

x

x

x

Аргентина

40.9

17.8

51.3

35.0

Jan.-Mar. 2007

49

2006

Армения

8

5

33.8

25.8

2004

41

2004

Австралия

12.5

7

35.2

12.7

1994

35.2

1994

Австрия

6.9

4.4

29.1

6.8

2004

26

2005

Азербайджан

9.7

6

36.5

9.5

2001

36.5

2001

Бахрейн

x

x

x

x

x

x

x

Бангладеш

7.5

4.9

33.4

7.5

2000 est.

33.4

2000

Белоруссия

6.9

4.5

29.7

6.9

2002

29.7

2002

Бельгия

8.2

4.9

33

8.3

2000

28

2005

Белиз

x

x

x

x

x

x

x

Бенин

9.4

6

36.5

9.4

2003

36.5

2003

Бутан

x

x

x

x

x

x

x

Боливия

168.1

42.3

60.1

157.3

2002

59.2

2006

Босния и Герцеговина

5.4

3.8

26.2

5.5

2001

26.2

2001

Ботсвана

43

20.4

60.5

x

x

63

1993

Бразилия

51.3

21.8

57

49.8

2004

56.7

2005

Болгария

7

4.4

29.2

8.8

2005

31.6

2005

Буркина Фасо

11.6

6.9

39.5

11.5

2003

39.5

2003

Бурунди

19.3

9.5

42.4

19.3

1998

42.4

1998

Венесуэла

48.3

16

48.2

50.3

2003

48.2

2003

Вьетнам

6.9

4.9

34.4

10.0

2004

37

2004

Дания

8.1

4.3

24.7

12.0

2000 est.

24

2005

Доминиканская Республика

28.5

14.3

51.6

29.4

2005

49.9

2005[6]

Эквадор

44.9

17.3

53.6

17.5

Oct. 2006[7]

46

2006

Египет

8

5.1

34.4

8.0

2000

34.4

2001

Сальвадор

57.5

20.9

52.4

55.4

2002

52.4

2002

Экваториальная Гвинея

x

x

x

x

x

x

x

Эстония

10.8

6.4

35.8

11.0

2003

34

2005

Эфиопия

6.6

4.3

30

6.5

2000

30

2000

Европейский союз

x

x

x

9.0

2001 est.

30.7

2003 est.

Финляндия

5.6

3.8

26.9

5.7

2000

26

2005

Франция

9.1

5.6

32.7

8.3

2004

28

2005

Габон

x

x

x

x

x

x

x

Гамбия

20.2

11.2

50.2

20.6

1998

50.2

1998

Грузия

15.4

8.3

40.4

15.2

2003

40.4

2003

Германия

6.9

4.3

28.3

6.9

2000

28

2005

Гана

14.1

8.4

40.8

13.7

1999

40.8

1998

Греция

10.2

6.2

34.3

10.4

2000 est.

33

2005

Гватемала

48.2

20.3

55.1

48.2

2002

55.1

2007

Гвинея

10.5

6.6

38.6

21.6

2006

38.1

2006

Гвинея-Бисау

19

10.3

47

84.8

1991

x

x

Гайана

x

x

x

26.0

1999

43.2

1999

Гаити

71.7

26.6

59.2

68.1

2001

59.2

2001

Гондурас

34.2

17.2

53.8

35.2

2003

53.8

2003

Гонконг

17.8

9.7

43.4

x

x

52.3

2001

Венгрия

5.5

3.8

26.9

5.6

2002

28

2005

Исландия

x

x

x

x

x

25

2005

Индия

8.6

5.6

36.8

8.6

2004

36.8

2004

Индонезия

7.8

5.2

34.3

7.9

2002

36.3

2005

Ирак

x

x

x

x

x

x

x

Иран

17.2

9.7

43

16.9

1998

43

1998

Ирландия

9.4

5.6

34.3

9.4

2000

32

2005

Израиль

13.4

7.9

39.2

11.8

2005

38.6

2005

Италия

11.6

6.5

36

11.7

2000

33

2005

Иордания

11.3

6.9

38.8

11.3

2003

38.8

2003

Йемен

8.6

5.6

33.4

8.6

2003

33.4

1998

Замбия

32.3

15.3

50.8

32.3

2004

50.8

2004

Зимбабве

22

12

50.1

20.2

1995

56.8

2003

Казахстан

8.5

5.6

33.9

8.0

2004 est.

33.9

2003

Кения

13.6

8.2

42.5

18.6

2000

44.5

1997

Камбоджа

12.2

7.3

41.7

12.0

2004

41.7

2004 est.

Камерун

15.7

9.1

44.6

15.4

2001

44.6

2001

Канада

9.4

5.5

32.6

9.5

2000

32.1

2005

Китай

21.6

12.2

46.9

21.8

2004

46.9

2004

Колумбия

63.8

25.3

58.6

4.3

2004

53.8

2005

ДР Конго

x

x

x

x

x

x

x

Республика Конго

x

x

x

x

x

x

x

Коста-Рика

37.8

15.6

49.8

37.4

2003

49.8

2003

Кот-д'Ивуар

16.6

9.7

44.6

17.0

2002

44.6

2002

Хорватия

7.3

4.8

29

7.2

2003 est.

29

2001

Куба

x

x

x

x

x

x

x

Кипр

x

x

x

x

x

29

2005

Чехия

5.2

3.5

25.4

5.2

1996

26

2005

КНДР

x

x

x

x

x

x

x

Республика Корея

7.8

4.7

31.6

8.6

2005 est.

31.3

2007

Кувейт

x

x

x

x

x

x

x

Киргизия

6.4

4.4

30.3

6.4

2003

30.3

2003

Лаос

8.3

5.4

34.6

8.4

2002

34.6

2002

Латвия

11.6

6.8

37.7

11.6

2003

37.7

2003

Ливан

x

x

x

x

x

x

x

Лесото

105

44.2

63.2

48.2

2002 est.

63.2

1995

Ливия

x

x

x

x

x

x

x

Литва

10.4

6.3

36

10.3

2003

36

2005

Люксембург

x

x

x

6.8

2000

26

2005

Республика Македония

12.5

7.5

39

12.3

2003

39

2003

Мадагаскар

19.2

11

47.5

19.3

2001

47.5

2001

Малави

10.9

6.7

39

11.0

2004

39

2004

Малайзия

22.1

12.4

49.2

28.0

2003 est.

46.1

2002

Мали

12.5

7.6

40.1

12.6

2001

40.1

2001

Мальта

x

x

x

x

x

28

2005

Мавритания

12

7.4

39

11.8

2000

39

2000

Маврикий

x

x

x

x

x

37

1987 est.

Мексика

24.6

12.8

46.1

24.6

2004

46.1

2004

Молдавия

8.2

5.3

33.2

8.3

2003

33.2

2003

Монголия

8.2

5.4

32.8

8.2

2002

32.8

2002

Черногория

x

x

x

x

x

30

2003

Марокко

11.7

7.2

39.5

11.9

1999

40

2005 est.

Мозамбик

18.8

9.9

47.3

18.8

2002

47.3

2002

Мьянма

x

x

x

11.6

1998

x

x

Намибия

128.8

56.1

74.3

129.0

2003

70.7

2003

Непал

15.8

9.1

47.2

15.6

2004

47.2

2004

Нидерланды

9.2

5.1

30.9

9.2

1999

30.9

2005

Новая Зеландия

12.5

6.8

36.2

x

x

36.2

1997

Никарагуа

15.5

8.8

43.1

15.4

2001

43.1

2001

Нигер

46

20.7

50.5

44.3

1995

50.5

1995

Нигерия

17.8

9.7

43.7

17.5

2003

43.7

2003

Норвегия

6.1

3.9

25.8

6.0

2000

28

2005

Оман

x

x

x

x

x

x

x

Пакистан

6.5

4.3

30.6

6.6

2002

30.6

2002

Панама

57.5

23.9

56.1

61.4

2003

56.1

2003

Папуа -- Новая Гвинея

23.8

12.6

50.9

23.8

1996

50.9

1996

Парагвай

65.4

25.7

58.4

65.9

2003

58.4

2003

Перу

30.4

15.2

52

31.5

2003

52

2003

Филиппины

15.5

9.3

44.5

15.5

2003

44.5

2003

Польша

8.8

5.6

34.5

8.7

2002

36

2005

Португалия

15

8

38.5

9.2

1995 est.

38

2005

Катар

x

x

x

x

x

x

x

Румыния

7.5

4.9

31

7.4

2003

31

2005

Россия

12.7

7.6

39.9

12.8

2002

41

2006

Руанда

18.6

9.9

46.8

18.2

2000

46.8

2000

Саудовская Аравия

x

x

x

x

x

x

x

Сенегал

12.3

7.4

41.3

12.4

2001

41.3

2001

Сербия

x

x

x

x

x

30

2003

Сьерра-Леоне

87.2

57.6

62.9

87.2

1989

62.9

1989

Сингапур

17.7

9.7

42.5

17.3

1998

42.5

1998

Словакия

6.7

4

25.8

6.7

1996

26

2005

Словения

5.9

3.9

28.4

5.9

1998

24

2005

Сомали

x

x

x

x

x

x

x

ЮАР

33.1

17.9

57.8

31.9

2000

57.8

2000

Испания

10.3

6

34.7

10.2

2000

32

2005

Шри-Ланка

11.1

6.9

40.2

36.1

FY 2003/04

50

FY 2003/04

Судан

x

x

x

x

x

x

x

Свазиленд

25.1

13

50.4

25.4

2001

50.4

2001

Швеция

6.2

4

25

6.2

2000

23

2005

Швейцария

9

5.5

33.7

8.9

2000

33.7

2000

Сирия

x

x

x

x

x

x

x

Китайская Республика

x

x

x

6.1

2002 est.

33

2000[8]

Таджикистан

7.8

5.2

32.6

7.8

2003

32.6

2003

Танзания

9.2

5.8

34.6

9.3

2000

34.6

2000

Таиланд

12.6

7.7

42

12.4

2002

42

2002

Восточный Тимор

x

x

x

x

x

38

2002 est.

Тринидад и Тобаго

12.9

7.6

38.9

x

x

x

x

Тунис

13.4

7.9

39.8

13.7

2000

40

2005 est.

Турция

16.8

9.3

43.6

17.1

2003

43.6

2003

Туркмения

12.3

7.7

40.8

12.2

1998

40.8

1998

Уганда

16.6

9.2

45.7

16.4

2002

45.7

2002

Украина

5.9

4.1

28.1

7.6

2008

31

2008

ОАЭ

x

x

x

x

x

x

x

Великобритания

13.8

7.2

36

13.6

1999

34

2005

США

15.9

8.4

40.8

15.0

2007 est.

45

2007

Уругвай

17.9

10.2

44.9

17.9

2003

45.2

2006

Узбекистан

10.6

6.2

36.8

10.6

2003

36.8

2003

ЦАР

69.2

32.7

61.3

68.1

1993

61.3

1993

Чад

x

x

x

x

x

x

x

Чили

33

15.7

54.9

32.1

2003

54.9

2003

Земля

x

x

x

12.0

2002 est.

x

x

Ямайка

17.3

9.8

45.5

17.0

2004

45.5

2004

Япония

4.5

3.4

24.9

4.5

1993

38.1

2002

Додаток В

розподіл дохід матеріальний благо

Таблица

Country

Distribution of family income - Gini index

Albania

26.7 (2005)

Algeria

35.3 (1995)

Argentina

45.7 (2009)

Armenia

37 (2006) 44.4 (1996)

Australia

30.5 (2006) 35.2 (1994)

Austria

26 (2007) 31 (1995)

Azerbaijan

36.5 (2001) 36 (1995)

Bangladesh

33.2 (2005) 33.6 (1996)

Belarus

27.9 (2005) 21.7 (1998)

Belgium

28 (2005) 28.7 (1996)

Benin

36.5 (2003)

Bolivia

59.2 (2006) 44.7 (1999)

Bosnia and Herzegovina

56.2 (2007)

Botswana

63 (1993)

Brazil

56.7 (2005) 60.7 (1998)

Bulgaria

29.8 (2008) 26.4 (2001)

Burkina Faso

39.5 (2007) 48.2 (1994)

Burundi

42.4 (1998)

Cambodia

43 (2007 est.) 40 (2004 est.)

Cameroon

44.6 (2001) 47.7 (1996)

Canada

32.1 (2005) 31.5 (1994)

Central African Republic

61.3 (1993)

Chile

54.9 (2003) 57.1 (2000)

China

41.5 (2007) 40 (2001)

Colombia

58.5 (2008) 53.8 (1996)

Costa Rica

48 (2008) 45.9 (1997)

Cote d'Ivoire

44.6 (2002) 36.7 (1995)

Croatia

29 (2008) 29 (1998)

Cyprus

29 (2005)

Czech Republic

26 (2005) 25.4 (1996)

Denmark

29 (2007) 24.7 (1992)

Dominican Republic

49.9 (2005) 47.4 (1998)

Ecuador

47.9 (2009) 50.5 (2006) note: data are for urban households

Egypt

34.4 (2001)

El Salvador

52.4 (2002) 52.5 (2001)

Estonia

34 (2008) 37 (1999)

Ethiopia

30 (2000) 40 (1995)

European Union

31 (2006 est.) 31.2 (1996 est.)

Finland

29.5 (2007) 25.6 (1991)

France

32.7 (2008) 32.7 (1995)

Gambia, The

50.2 (1998)

Georgia

40.8 (2009) 37.1 (1996)

Germany

27 (2006) 30 (1994)

Ghana

39.4 (2005-06) 40.7 (1999)

Greece

33 (2005) 35.4 (1998)

Guatemala

55.1 (2007) 55.8 (1998)

Guinea

38.1 (2006) 40.3 (1994)

Guyana

43.2 (1999)

Haiti

59.2 (2001)

Honduras

53.8 (2003) 56.3 (1998)

Hong Kong

53.3 (2007)

Hungary

28 (2005) 24.4 (1998)

Iceland

28 (2006) 25 (2005)

India

36.8 (2004) 37.8 (1997)

Indonesia

39.4 (2005) 37 (2001)

Iran

44.5 (2006)

Ireland

30.7 (2008) 35.9 (1987)

Israel

39.2 (2008) 35.5 (2001)

Italy

32 (2006) 27.3 (1995)

Jamaica

45.5 (2004) 37.9 (2000)

Japan

38.1 (2002) 24.9 (1993)

Jordan

39.7 (2007) 36.4 (1997)

Kazakhstan

28.8 (2008) 31.5 (2003)

Kenya

42.5 (2008 est.) 44.9 (1997)

Korea, South

31.3 (2007) 35.8 (2000)

Kosovo

30 (FY05/06)

Kyrgyzstan

30.3 (2003) 29 (2001)

Laos

34.6 (2002) 37 (1997)

Latvia

36 (2005) 32 (1999)

Lesotho

63.2 (1995) 56 (1986-87)

Lithuania

36 (2005) 34 (1999)

Luxembourg

26 (2005)

Macedonia

39 (2003)

Madagascar

47.5 (2001) 38.1 (1999)

Malawi

39 (2004)

Malaysia

46.1 (2002) 49.2 (1997)

Mali

40.1 (2001) 50.5 (1994)

Malta

26 (2007)

Mauritania

39 (2000) 37.3 (1995)

Mauritius

39 (2006 est.) 37 (1987 est.)

Mexico

48.2 (2008) 53.1 (1998)

Moldova

33.2 (2003) 40.6 (1997)

Mongolia

32.8 (2002) 44 (1998)

Montenegro

30 (2003)

Morocco

40.9 (2005 est.) 39.5 (1999 est.)

Mozambique

47.3 (2002) 39.6 (1997)

Namibia

70.7 (2003)

Nepal

47.2 (2008) 36.7 (1996)

Netherlands

30.9 (2007) 32.6 (1994)

New Zealand

36.2 (1997)

Nicaragua

43.1 (2001) 60.3 (1998)

Niger

50.5 (1995)

Nigeria

43.7 (2003) 50.6 (1997)

Norway

25 (2008) 25.8 (1995)

Pakistan

30.6 (FY07/08) 41 (FY98/99)

Panama

56.1 (2003) 48.5 (1997)

Papua New Guinea

50.9 (1996)

Paraguay

53.2 (2009) 57.7 (1998)

Peru

52 (2008) 46.2 (1996)

Philippines

45.8 (2006) 46.6 (2003)

Poland

34.9 (2005) 31.6 (1998)

Portugal

38.5 (2007) 35.6 (1995)

Romania

32 (2008) 28.8 (2003)

Russia

42.3 (2008) 39.9 (2001)

Rwanda

46.8 (2000) 28.9 (1985)

Senegal

41.3 (2001) 41.3 (1995)

Serbia

26 (2008) 30 (2003)

Sierra Leone

62.9 (1989)

Singapore

48.1 (2008)

Slovakia

26 (2005) 26.3 (1996)

Slovenia

28.4 (2008) 23.8 (2004)

South Africa

65 (2005) 59.3 (1994)

Spain

32 (2005) 32.5 (1990)

Sri Lanka

49 (2007) 46 (1995)

Swaziland

50.4 (2001)

Sweden

23 (2005) 25 (1992)

Switzerland

33.7 (2008) 33.1 (1992)

Tajikistan

32.6 (2006) 34.7 (1998)

Tanzania

34.6 (2000) 38.2 (1993)

Thailand

43 (2006) 42 (2002)

Timor-Leste

38 (2002 est.)

Tunisia

40 (2005 est.) 41.7 (1995 est.)

Turkey

41 (2007) 43.6 (2003)

Turkmenistan

40.8 (1998)

Uganda

45.7 (2002) 37.4 (1996)

Ukraine

31 (2006) 29 (1999)

United Kingdom

34 (2005) 36.8 (1999)

United States

45 (2007) 40.8 (1997)

Uruguay

45.2 (2006) 44.8 (1999)

Uzbekistan

36.8 (2003) 44.7 (1998)

Venezuela

41 (2009) 49.5 (1998)

Vietnam

37 (2004) 36.1 (1998)

Yemen

37.7 (2005) 33.4 (1998)

Zambia

50.8 (2004) 52.6 (1998)

Zimbabwe

50.1 (2006) 50.1 (1995)

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Структура доходів населення і джерела їх формування, причини нерівності в доходах. Аналіз нерівності доходів в Україні, наслідки їх нерівномірного розподілу. Бідність як одна з найважливіших соціальних проблем, оцінка її стану в країні та шляхи подолання.

    курсовая работа [1,5 M], добавлен 01.05.2014

  • Сутність і механізм розподілу доходів. Плюси і мінуси нерівності доходів населення. Освітньо-професійні ресурси як чинник соціальної диференціації населення. Регіональні та структурні особливості доходів і видатків населення.

    курсовая работа [36,1 K], добавлен 03.09.2007

  • Еволюція факторів виробництва. Виробництво матеріальних благ як умова існування людини і суспільства. Обмеженість ресурсів і виробнича функція. Структура продуктивних сил суспільства. Розвиток продуктивних сил. Продуктивність праці та її показники.

    презентация [152,4 K], добавлен 24.09.2015

  • Сутність та джерела формування доходів та витрат населення. Оцінка впливу інфляції на рівень життя населення. Статистична оцінка споживання населенням матеріальних благ. Кореляційно-регресійний та кластерний аналіз регіонів України за рівнем доходів.

    дипломная работа [4,2 M], добавлен 15.12.2011

  • Дослідження поняття праці - цілеспрямованої діяльності людини, яка реалізує свої фізичні та розумові здібності для отримання певних матеріальних або духовних благ, іменованих на виробництві продуктом праці. Соціальна сутність праці, її характер і зміст.

    контрольная работа [29,8 K], добавлен 12.06.2011

  • Теорія споживання. Доходи та витрати домогосподарств. Показники диференціації населення за рівнем матеріального добробуту та нерівності розподілу доходів (витрат). Становлення середнього класу в Україні. Становище економіки України за 2000 – 2003 рр.

    курсовая работа [57,4 K], добавлен 19.03.2004

  • Зв'язок між потребами і діяльністю людини. Філософсько-економічна характеристика праці як основи суспільного виробництва. Теорія поведінки споживачів. Створення матеріальних і нематеріальних благ. Індустрія краси та мотиваційні очікування споживачів.

    курсовая работа [32,0 K], добавлен 21.08.2011

  • Сучасна ринкова економіка. Рівноважна ціна та теорія загальної рівноваги. Методи аналізу загальної рівноваги. Конкуренція — чинник встановлення рівноваги. Рівновага як наслідок розподілу товарів. Дослідження ефективності виробництва в ринковій економіці.

    курсовая работа [5,9 M], добавлен 02.10.2008

  • Джерела отримання доходів. Суспільні фонди споживання. Сутність і механізм розподілу доходів. Проблеми, що пов’язані з розподілом доходів. Аналіз розподілу доходів в Україні. Особливості політики держави у галузі регулювання і перерозподілу доходів.

    реферат [117,0 K], добавлен 18.12.2013

  • Суспільне виробництво та його роль в житті суспільства. Виробництво як процес суспільної праці. Результативність виробництва. Структура суспільного виробництва і людина у ньому. Ефективність суспільної праці та розширення джерел багатства суспільства.

    реферат [25,9 K], добавлен 16.12.2007

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.