Потужність та обсяги виробництва підприємства

Одиниці виміру виробничої потужності підприємств застосовуються різні залежно від характеру виробництва та галузевої підпорядкованості. Загальне правило таке: виробнича потужність визначається в тих самих одиницях виміру, в яких планується та здійснюється облік продукції, що виготовляється (послуг, що надаються). Здебільшого це натуральні або умовно натуральні вимірники за видами продукції (послуг).

Для багатономенклатурних виробництв потужність може визначатися також вартісним показником усього обсягу продукції (послуг). У паспорті такого підприємства потужність позначають двома вимірниками: у чисельнику -- натуральні показники за видами продукції; у знаменнику -- загальний вартісний (грошовий) показник.

На підприємствах окремих галузей (наприклад цукрової та молочної промисловості) виробнича потужність характеризується 240 кількістю сировини, що переробляється за добу. Наука та практика господарювання виокремлюють три види потужності підприємства: проектну, поточну (фактично досягнуту), резервну. Проектною є потужність, яка визначається в процесі проектування, реконструкції (розширення) діючого або будівництва нового підприємства: вона вважається оптимальною, оскільки склад і структура устаткування відповідають структурі трудомісткості запроектованої номенклатури продукції, і має бути досягнута протягом нормативного терміну її освоєння. Поточна (фактично досягнута) виробнича потужність визначається періодично у зв'язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структури трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показників. При цьому обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність підприємства. Резервна потужність повинна формуватись і постійно існувати в певних галузях національної економіки: електроенергетиці і газовій промисловості -- для покриття так званих пікових навантажень в електро- та газових мережах, надійного забезпечення енергоресурсами споживачів на період виконання ремонтно-аварійних робіт; харчовій індустрії -- для переробки істотно збільшеного обсягу сільськогосподарської сировини, що швидко псується, у високоврожайні роки; на транспорті -- для перевезення збільшеної кількості пасажирів у літні місяці; в машинобудуванні та інших галузях -- для підготовки виробництва та освоєння випуску нових видів устаткування (агрегатів, приладів) і конструкційних матеріалів тощо.

Величина виробничої потужності підприємства формується під впливом багатьох чинників. Головними з них є:

* номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовляється;

* кількість встановленого устаткування, розміри і склад виробничих площ, можливий фонд часу роботи устаткування та використання площ протягом року;

* прогресивні техніко-економічні норми продуктивності й використання устаткування, зняття продукції з виробничих площ; нормативи тривалості виробничого циклу та трудомісткості продукції, що виробляється (послуг, що надаються).

Виробничі потужності підприємств обчислюються за відповідними галузевими основними положеннями, що відображають особливості конкретних галузей. Проте існують спільні для більшості галузей економіки методичні принципи розрахунку виробничих потужностей діючих підприємств.

Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою профільної продукції. При цьому проводять можливе звуження номенклатури, об'єднуючи окремі вироби в групи за конструктивно-технологічною єдністю з визначенням для кожної з них базового представника. Решту виробів даної групи приводять до характеристик цього представника за допомогою розрахункового коефіцієнта трудомісткості.

Якщо підприємство випускає кілька видів різної продукції, то виробнича потужність визначається окремо для кожного виду виробів. Наприклад, на металургійних підприємствах (комбінатах) обчислюють окремо потужність доменного, сталеплавильного і прокатного виробництва.

За розрахунків потужності багатономенклатурних виробництв у грошовому виразі обов'язково додається виробнича програма підприємства, стосовно якої визначено потужність.

Виробнича потужність підприємства встановлюється, виходячи з потужності провідних цехів (дільниць, технологічних ліній, агрегатів) основного виробництва з урахуванням заходів для ліквідації вузьких місць і можливого внутрішньовиробничого кооперування.

До провідних належать ті виробничі підрозділи підприємства, які виконують головні технологічні процеси (операції) і мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільних видів продукції. Наприклад, для підприємств чорної металургії провідними виробництвами заведено вважати доменні, сталеплавильні та прокатні цехи; машинобудування та металообробки -- механічні, складальні, ливарні й ковальсько-пресові цехи; цементної промисловості -- печі з виробництва клінкеру; текстильної індустрії -- прядильне і ткацьке виробництво.

За наявності кількох провідних підрозділів підприємства виробнича його потужність обчислюється за тими з них, які виконують найбільш трудомісткий обсяг робіт.

У розрахунки виробничої потужності підприємства включають:

а) усе чинне і нечинне внаслідок несправності, ремонту та модернізації устаткування основних виробничих цехів;

б) устаткування, що перебуває на складі і має бути введене в експлуатацію в основних цехах протягом розрахункового періоду;

в) понаднормативне резервне устаткування;

г) понаднормативне устаткування допоміжних цехів, якщо воно аналогічне технологічному устаткуванню основних цехів.

Виробничу потужність підприємства треба обчислювати за технічними або проектними (не завищеними) нормами продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами виходу продукції з урахуванням застосування прогресивної технології та досконалої організації виробництва. За браком таких норм можна використовувати власні розрахункові технічні норми, які враховують прогресивні досягнення значної кількості (20 -- 25%) робітників однакових професій і ланок виробництва.

Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування. На підприємствах з безперервним процесом виробництва таким максимально можливим фондом часу роботи устаткування є календарний фонд (8760 годин на рік) за мінусом часу, необхідного для проведення ремонтів і технологічних зупинок устаткування.

Для підприємств з дискретним процесом виробництва фонд часу роботи устаткування визначають, виходячи з фактичного режиму роботи основних цехів і встановленої тривалості змін у годинах з відрахуванням часу на проведення ремонтів устаткування, вихідних і святкових днів. У сезонних виробництвах фонд часу роботи устаткування регламентується встановленим режимом роботи підприємства (за технічним проектом) з урахуванням забезпечення оптимальної кількості діб роботи окремих технологічних цехів (ліній).

У найзагальнішому вигляді виробничу потужність провідного цеху (дільниці) з виготовлення однорідної продукції (переробки сировини, виконання інших виробничих операцій) можна визначити за однією з таких формул

N_i = ai·Tр·m;

де N_i -- потужність і-го виробничого підрозділу підприємства;

a_i -- продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру і-ої продукції за годину;

Tp -- річний фонд часу роботи устаткування;

m -- середньорічна кількість фізичних одиниць устаткування;

t_i -- трудомісткість виготовлення одиниці продукції (переробки сировини, час надання послуги в годинах).

Розраховується також технологічна спроможність (потужність) решти виробничих ланок підприємства (поряд з провідними цехами чи дільницями).

Такі розрахунки необхідні для виявлення невідповідності між потенційними можливостями з випуску продукції (надання послуг) окремих виробничих підрозділів і забезпечення узгодженої технологічної пропорційності між взаємозв'язаними виробничими ланками. Ступінь відповідності потужностей різних структурних підрозділів підприємства визначають через розрахунок і порівняння коефіцієнтів суміжності, що характеризують співвідношення потужностей провідного підрозділу та решти виробничих ланок.

Визначення виробничої потужності підприємства завершується складанням балансу, що відбиває зміни її величини протягом розрахункового періоду і характеризує вихідну потужність (N_вих). Для цього використовується формула

N_вих = N_вх + N_отз + N_р ± N_на - N_в,

где N_вх -- вхідна потужність підприємства;

N_отз -- збільшення потужності протягом розрахункового періоду внаслідок здійснення поточних організаційно-технічних заходів;

N_р -- нарощування виробничої потужності завдяки реконструкції або розширенню підприємства;

N_на -- збільшення (+) або зменшення (-) виробничої потужності, спричинене змінами в номенклатурі та асортименті продукції, що виготовляється;

N_в-- зменшення виробничої потужності внаслідок її вибуття, тобто виведення з експлуатації певної кількості фізично спрацьованого та технічно застарілого .устаткування.

Визначення й регулювання резервної виробничої потужності підприємства здійснюється з допомогою розрахунків необхідної кількості резервних агрегатів (груп устаткування) та обгрунтування розмірів експериментально-дослідних виробництв. Зазвичай величина резервних потужностей для покриття пікових навантажень не перевищує 10 -- 15%, а для підготовки та освоєння виробництва нових виробів -- 3 -- 5% загальної потужності. При цьому треба враховувати, що резерв виробничої потужності передбачається, головне, для підприємств, що вже досягли рівня використання поточної потужності не нижче за 95% і випускають понад 25% нової продукції.

Обсяг виробництва - результат діяльності підприємства по виробництву якої-небудь продукції і представлених виробничих послуг.

При оцінці використовуються як натуральні, так і вартісні показники. Перші з них характеризують продукцію по її номенклатурі, асортименту, якості. Вартісні показники застосовуються при оцінці валової, товарної і реалізованої продукції. Головна з них - реалізована продукція. У її обсяг включається вартість лише тієї частини виготовленої продукції, яка була продана і сплачена покупцем. У практиці цей показник називають проданим валом. Товарна продукція включає фактично реалізовану продукцію і вартість продукції, що знаходиться на складі підприємства або відправленої споживачу, але не сплаченої їм. Валова продукція характеризує загальний обсяг продукції, виробленої за певний період часу. Включає товарну продукцію, вартість приросту або збитку залишків напівфабрикатів власного виготовлення. При визначенні обсягу виробництва використовуються трудові показники (фонд оплати праці, преміювання працівників), показник чистої продукції, що є різницею між валовою продукцією і матеріальними витратами (вартістю спожитих в процесі виробництва сировини, матеріалів, палива, енергії, амортизації основних виробничих фондів). Ці показники очищені від спотворюючого впливу різного рівня матеріаломісткості виробництва в різних галузях. Використовування системи показників при визначенні обсягу виробництва підвищує достовірність і реалістичність його числення.

потужність обсяг виробництво продукція

Практична частина

Задача 1.

Середньорічна вартість основних фондів на підприємстві дорівнює ОФ_срб = 2500 тис. грн. У базовому році обсяг виготовленої продукції досяг Q_б = 950 т. Оптова ціна за 1 т становить Р = 3000 грн. Наступного року передбачається збільшити середньорічну вартість основних виробничих фондів на 3%, а випуск продукції - на 10%.

Обчислити розмір фондовіддачі в базовому і розрахунковому роках та зробити висновок щодо її динаміки.

Розв'язання:

Розмір фондовіддачі в базовому році:

Середньорічна вартість основних виробничих фондів в розрахунковому році:

Випуск продукції в розрахунковому році:

.

Розмір фондовіддачі в розрахунковому році:

Отже, в розрахунковому році розмір фондовіддачі збільшився на

.

Задача 2

Середньорічна сума оборотніх коштів фірми становить С_б = 750 тис. грн., а виторг від реалізації виробленої продукції - Р = 3900 тис. грн. Коєфіцієнт завантаження оборотних коштів на звітний рік планувався в розмірі К_з = 0,15, а тривалість обороту - О_з = 45 днів.

Визначити ефективність використання оборотних коштів фірми та обсяг додаткового іх залучення у звітному році.

Розв'язання:

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є швидкість обертання. Вона обчислюється в днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот.

,

де О -- термін обертання оборотних коштів, днів;

С -- середні залишки нормованих оборотних коштів, грн.;

Д -- тривалість періоду, за який обчислюється обертання, днів;

Р -- обсяг реалізації продукції, грн.

Тривалість обертання коштів -- це синтетичний показник, здатний відображати одночасно результат процесу матеріального відтворення -- обсяг реалізації створених товарів і наданих послуг за даний період -- і ефективність використаних у цьому процесі матеріальних засобів і коштів. За сучасних умов він може використовуватись на рівні підприємств і на макрорівні для розробки комплексних економічних програм.

Для базового периоду:

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовується коефіцієнт обертання, що визначається за формулою:

,

де К_о -- коефіцієнт обертання оборотних коштів;

Р -- обсяг реалізованої продукції, грн.;

С -- середні залишки нормованих оборотних коштів, грн.

Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за звітний період. Що більше оборотів здійснюють оборотні кошти, то ліпше вони використовуються.

Для базового периоду:

.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів обчислюється за такого формулою:

,

де К_з -- коефіцієнт завантаження оборотних коштів, коп.

Він характеризує величину оборотних коштів на 1 грн. реалізованої продукції. Чим менше оборотних коштів припадає на 1 грн. реалізованої продукції, тим ліпше вони використовуються.

Середньорічна сума оборотніх коштів фірми для звітного периоду:

Обсяг додатково вивільнених (залучених) оборотних засобів:

Задача З.

Кількість промислово-віробничого персоналу на підприємстви у базовому році становила 5000 чоловік. У звітному році обсяг виробництва продукції планується підвищити на 6%, а кількість працівників повинна зменьшитись на 60 чоловік.

Обчислити приріст продуктивності праці у звітному періоді.

Розв'язання:

Приріст продуктивності праці у звітному періоді:

.

Задача 4.

Виробнича потужність підприємства на початок розрахункового року становила 15000 тис. т продукції. З квітня розрахункового року введено в дію дві лінії розливу сумарною потужністю 12000 т продукції, а з липня цього ж року виведено з експлуатації одну лінію потужністю 5400 т продукції. Середньорічна потужність підприємства в базовому році становила 14000 тис. т продукції. Впродовж розрахункового року вироблено 13500 тис. т продукції.

Визначити:

1) середньорічну виробничу потужність підприємства в розрахунковому році;

2) приріст середньорічної потужності порівнянно з базовим роком;

3) вихідну потужність на початок наступного за розрахунковим року;

4) коефиціент використання виробничої потужності в розрахунковому році.

Розв'язання:

1) Середньорічна виробнича потужність підприємства в розрахунковому році:

.

2) Приріст середньорічної потужності порівнянно з базовим роком:

.

3) Вихідна потужність на початок наступного за розрахунковим року:

.

4) Коефиціент використання виробничої потужності в розрахунковому році:

.

Задача 5.

Реалізовано Q = 200 тис. одиниць продукції продажною ціною P = 48 грн. за одиницю, витрати на виробництво продукції становили TC = 8000 тис. грн.

Розрахувати суму одержаного валового прибутку TP підприємства і рівень рентабельності виготовлюваної ним продукції.

Розв'язання:

Валовий прибуток TP рівний загальному доходу TR = P·Q за вирахуванням загальних витрат TC:

ТР = Р·Q - TC = 48·200 - 8000 = 1600 тис. грн.

Рентабельність продукції обчислюється по формулі:

.

ЛІТЕРАТУРА