Планування енергозабезпечення підприємства
Здійснення електрозабезпечення підприємства для виробничих і господарсько-побутових потреб. Організаційні та технічні особливості управління структурою енергетичного господарства, застосування інновацій. Визначення витрат на паливо та електричну енергію.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 07.12.2010 |
| Размер файла | 123,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
1
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство освіти і науки України
Запорізька державна інженерна академія
Курсовий проект
З дисципліни Планування діяльності підприємства
Спеціальність 6.050107 Економіка підприємства
на тему: «Планування енергозабезпечення підприємства»
Запоріжжя 2010
Реферат
Обсяг роботи: 37 стор, 4 таблиці, 28 джерел літератури.
Мета роботи - планування енергозабезпечення підприємства.
Завдання роботи:
1. Провести теоретичний огляд літератури відповідно питання енергозабезпечення підприємства.
2. Зробити аналіз ефективності енергозабезпечення конкретного підприємства
3. Провести розрахунок загальних показників енергозабезпечення підприємства
4. Розробити заходи поліпшення рівня енергозабезпечення підприємства
5. Зробити висновки.
Предмет дослідження - планування енергозабезпечення підприємства.
Об'єкт дослідження: енергетичне встаткування, комплекси систем.
Енергозабезпечення, підприємство, споживач, виробництво, енергія, струм, напруга, планування, організація, ефективність, економія, інновація, прибуток, витрати.
Зміст
Вступ
1. Організація енергетичного господарства підприємства
1.1 Склад, значення і завдання енергогосподарства
1.2 Організація і управління енергозабезпеченням підприємства
1.3 Планування діяльності енергетичного господарства
2. Аналіз ефективності енергозабезпечення підприємства
2.1 Загальна характеристика підприємства
2.2 Визначення витрат на паливо для опалення виробничих будинків
2.3 Визначення витрат на електроенергію для висвітлення приміщень
2.4 Визначення витрат на силову електричну енергію для виробничих процесів
2.5 Оцінка економічних результатів
3. Енергетична безпека та застосування інновацій в енергозабезпеченні підприємства
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність роботи. Виробнича діяльність сучасного промислового підприємства пов'язана із споживанням енергетичних ресурсів як власного виробництва, так і отриманих ззовні. Основна задача енергообслуговування - надійне забезпечення підприємства всіма видами енергії встановлених параметрів при мінімумі втрат. Плановий обсяг і структура енергоресурсів залежать від потужності підприємства, виду продукції, характеру технологічних процесів, а також від зв'язків підприємства з районними енергосистемами. Вирішення завдань по енергозабезпеченню підприємства покладено на енергетичне господарство підприємства.
Тому поряд з удосконалюванням систем енергопостачання, створенням мереж нового покоління, особливе значення має розробка заходів щодо вдосконалювання методів діагностики з метою визначення й збільшення показників надійності об'єктів електропостачання, виявлення й локалізації (для наступного ремонту й реконструкції) ушкоджень устаткування, ділянок з підвищеними тепловими втратами, оцінки величини наднормативних теплових втрат об'єктів теплоенергетики й теплопостачання, огороджень будинків виробничого призначення, житлово-комунальної й соціальної сфер.
Актуальним є освоєння й реалізація системи ефективної експлуатації енергетичного встаткування з урахуванням технічного стану, тому на перший план виходять методи діагностики, що дозволяють проводити дистанційне обстеження в процесі експлуатації під навантаженням.
Метою дослідження є планування енергозабезпечення підприємства.
Досягнення мети зажадало рішення наступних основних завдань:
1. Провести теоретичний огляд літератури відповідно питання енергозабезпечення підприємства.
2. Зробити аналіз ефективності енергозабезпечення конкретного підприємства
3. Провести розрахунок загальних показників енергозабезпечення підприємства
4. Розробити заходи поліпшення рівня енергозабезпечення підприємства
5. Зробити висновки.
Предметом дослідження є планування енергозабезпечення підприємства.
Об'єктами дослідження є енергетичне встаткування, комплекси систем енергозабезпечення підприємств.
Методологічною основою дослідження є положення теорії, методів наукових областей: планування, економіки, електропостачання, стаціонарної й нестаціонарної енергопередачі, енергообміну.
Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.
1. Організація енергетичного господарства підприємства
1.1 Склад, значення і завдання енергогосподарства
Енергетичне господарство це не тільки допоміжна ділянка підприємства, але і елемент енергетичних систем району і являє собою складну сукупність процесів виробництва, перетворення, розподілу і використання всіх видів енергетичних ресурсів. Енергогосподарство забезпечує виробництво на даному підприємстві різними видами енергії і енергоносіями, здійснює монтаж, експлуатацію і ремонт енергообладнання в виробничих цехах і підрозділах підприємства.
Найбільшу питому вагу в енергопотребі займає електрична енергія 30% всієї вживаної енергії. Електрозабезпечення підприємства здійснюється в основному від районних енергетичних систем і рідше від власних електростанцій.
Теплоносії - пар і гаряча вода - поступають головним чином від теплових сіток територіальних енергосистем. На підприємствах для отримання носіїв теплової енергії широко використовують так звані другорядні енергоресурси - теплота вихідних газів опалювальних печей для нагріву води, використання води і пару, які одержані при водяному і випарювальному охолодженні, від опалення, а також відпрацьованого пару.
Забезпечення стисненим повітрям підприємств здійснюється децентралізовано, тобто при допомозі компресорних установок, які забезпечують подачу на робочі місця стисненого повітря для пневмозатискачів, підйомників і ін.
Для виробничих і господарсько-побутових потреб підприємство використовує воду в значних об'ємах, при організації водозабезпечення особливе значення повинно приділятися вирішенню екологічних питань, повторному використанню промислової води і викидів її в природні джерела тільки через систему очисних споруд.
На підприємстві використовують також тверде, рідке і газоподібне паливо в залежності від технології виробництва.
В якості твердого палива використовують вугілля, кокс. Для нагрівальних приладів застосовують рідке паливо - мазут, для транспортних засобів в залежності від двигунів внутрішнього згорання використовують дизпаливо і бензин.
Газоподібним паливом служить природній газ, який використовується нагрівальними установками. В виробничому процесі використовують також інші гази - кисень, вуглекислий газ.
Важливим фактором, який дозволяє правильно організувати систему енергозабезпечення і рівень технічної експлуатації є надійність і безперебійність забезпечення енергією. Перериви в енергозабезпеченні ведуть до порушень виробничих процесів і економічним збитком.
Процес виробництва, розподіл і потреба енергії є єдиним енергетичним процесом в якому всі елементи взаємозв'язані. Структура і об'єм енергозабезпечення залежать від виду продукції, технологічного процесу, виробничої потужності і зв'язків з територіальною енергетикою.
Енергетичне господарство на підприємстві ділиться на:
- загальне;
- цехове.
Загальне - це генеруючі, перетворюючі і виробничі спорудження, установки і пристрої, які об'єднуються в підрозділи, цехи:
- теплосиловий;
- електросиловий;
- газовий;
- електромеханічний;
- слаботоковий.
Теплосиловий - це контрольні установки, теплова сітка підприємства, водозабезпечення, каналізація, компресорні установки і сітка зрідженого повітря, кондиціонери, мазутоперекачуючі установки.
Електросиловий - понижуючі підстанції, трансформаторні установки, кабельні сітки, електролінії.
Газовий цех - газопровідна сітка, киснева станція, склади з балонами, які наповнені різним газом.
Електричний цех - виконує роботи по ремонту електрообладнання і електроапаратури.
Слаботокова ділянка - здійснює технічне обслуговування АТС, комутаторних установок, акумуляторних підрозділів, радіотелевізійної сітки.
1.2 Організація і управління енергозабезпеченням підприємства
Енергогосподарство:
- електросиловий цех;
- тепловий цех;
- електромеханічний цех;
які в свою чергу діляться на виробничі ділянки (всього більше 20 цехів і ділянок):
- підстанції;
- електросітка;
- трансформаторно-масляний;
- акумуляторний;
- релейного захисту;
- зв'язку і сигналізації;
- котельні;
- теплозабезпечення;
- повітря і газозабезпечення;
- водозабезпечення і каналізації;
- паливозабезпечення;
- вентиляційний;
- розбірно-збірний;
- слюсарний;
- механічний;
- обмотковий;
- дослідний;
- масляний;
- електромонтажний;
- комплектувальний.
Виробнича структура енергогосподарства відображає організаційні і технічні особливості його як об'єкта управління.
Велика кількість різного енергообладнання і складних енергоустановок вимагають єдиного керівництва енергогосподарством.
На підприємствах це здійснює головний енергетик (якщо це невелике підприємство, то це служба входить до головного механіка).
Апарат відділу головного енергетика ВГЕ складається з функціональних бюро, груп і лабораторій.
Головний енергетик має 2 заступників:
- по енергетичній частині
- по теплотехнічній частині
Обов'язковою умовою для забезпечення нормальної роботи в-ва є черговий енергетик, який має безпосередній зв'язок з диспетчерською службою підприємства.
Різні відділи і бюро займаються виконанням обов'язків, які передбачені відповідними положеннями і регламентуються умовами діяльності при любих формах внутрішньогосподарського розрахунку.
1.3 Планування діяльності енергетичного господарства
Виробничу програму енергетичного цеху підприємства формують згідно з його потребами та нормативною базою, що є основою для планування діяльності енергетичних цехів.
Планування діяльності енергетичних цехів здійснюють планово-економічне бюро відділу головного енергетика, економісти цехів.
Основними розділами плану є:
- виробнича програма;
- чисельність і заробітна плата;
- собівартість.
Виробничу програму енергетичного цеху складають у натуральному та вартісному вираженні.
Завдання в натуральних показниках охоплює такі види робіт:
- виробництво та розподіл електричної енергії (в умовах децентралізованої системи електропостачання); виробництво та розподіл теплової енергії, пари, стисненого повітря, кисню, вуглекислоти та інших видів енергії, забезпечення водою для господарських потреб та обігу;
- усі види планових ремонтів та міжремонтне обслуговування енергетичного обладнання; виготовлення запасних частин для енергетичного обладнання; монтаж (демонтаж) енергетичного устаткування;
- інші види послуг.
Виробничу програму в натуральному вираженні визначає відділ головного енергетика згідно з паливно-енергетичним балансом підприємства.
Обсяги виробництва цеху у вартісному вираженні визначають за планово-розрахунковими цінами, які встановлюють на підставі калькулювання планової собівартості одиниці послуг.
Зважаючи на те, що кожне підприємство використовує енергетичні ресурси як власного виробництва, так і отримані із зовні, та витрачає на це значні кошти, варто розглянути систему енергозабезпечення, тобто визначення потреби в енергетичних ресурсах; методику складання енергетичних балансів; систему планування енергетичних цехів.
З'ясовуючи потребу в енергії та паливі, потрібно враховувати виробничу програму на плановий період, прогресивні норми витрат палива та енергії на одиницю продукції, норми витрат енергії та палива на власні потреби (опалення, вентиляцію тощо), організаційно-технічні заходи підприємства, відпуск енергії за межі підприємства, норми втрат енергії в мережах.
Визначення потреби промислового підприємства в енергоресурсах ґрунтується на використанні прогресивних норм витрат. Для визначення потреби в паливі та енергії застосовують норми питомих витрат.
Під прогресивною питомою нормою витрат енергії та палива розуміють максимально допустимі її витрати, необхідні для виготовлення одиниці продукції або виконання одиниці робіт у найбільш раціональних умовах організації виробництва й експлуатації устаткування.
Норми питомих витрат енергії поділяють на технологічні, цехові та загальнозаводські.
Технологічна норма визначає витрати енергії чи палива, включаючи витрати на здійснення технологічних операцій чи процесів, і встановлюється тільки на одиницю продукції. Цехова норма крім витрат на технологічні потреби охоплює витрати енергії на допоміжні та поточні потреби, втрати енергії в цехових мережах і перетворювальних засобах. Загальнозаводська норма визначає витрати енергії основних і допоміжних цехів, витрати енергії на підсобні потреби та власні енергопристрої, а також втрати в загальнозаводських мережах і перетворювальних засобах.
Коли підприємство виготовляє однорідну продукцію, то на її одиницю також можуть установлюватися цехові або загальнозаводські норми.
Норми визначають на підставі проведених випробувань, а також шляхом вивчення фактичної роботи устаткування.
Загальну потребу в енергії (Е3) визначають таким чином (одиниця вимірювання кВт/год):
Ез = НеА + Евл + Ест + Евт
де Не - планова норма витрат палива та енергії на одиницю продукції;
А - плановий обсяг випуску продукції в натуральному або вартісному вираженні;
Е вл - витрати енергії та палива на власні потреби (опалення, освітлення тощо);
Е ст - енергія, яку буде відпущено стороннім споживачам;
Е вт - втрати енергії в мережах.
Кількість електричної енергії для технологічних цілей розраховують двома способами:
1) на планову програму;
2) за потужністю встановленого устаткування.
Перший метод значно точніший. Він застосовується за масового та великосерійного виробництва; у цьому разі кількість необхідної електроенергії (Wтех) визначають так:
де m - кількість найменувань виробів одного типорозміру;
Поб - потужність, яка використовується під час оброблення одного виробу, кВт;
tм - норма машинного часу на оброблення одного виробу, год;
n - кількість виробів одного найменування, шт./рік;
K - коефіцієнт, який ураховує втрати електроенергії.
Необхідну кількість електроенергії за потужністю встановленого устаткування обчислюють так:
де П - загальна потужність установленого устаткування, кВт;
Фц - фонд часу роботи цеху, год/рік;
К1, К2, К3, К4 - відповідно коефіцієнти використання устаткування за потужністю, у часі, машинного часу (відношення машинного часу до штучно-калькуляційного), ураховуючи втрати енергії в мережах.
Кількість електричної енергії, яка йде на освітлення, визначають так:
де S - виробнича площа цеху, дільниці, м2;
Тосв - тривалість роботи цеху з освітленням, год/рік;
П осв - питома потужність освітлюваних точок (25 Вт/м2);
К - коефіцієнт втрат в електричних мережах.
Варто звернути увагу на те, що планування загальної потреби та виробництва енергії відбувається за допомогою побудови енергетичних балансів - системи взаємозв'язаних показників виробництва, отримання й розподілу різних видів енергії та палива. Складаючи енергобаланс, водночас вирішують такі питання: енергозабезпечення та енерговикористання; обґрунтування раціональних схем енергозабезпечення; поліпшення режимів роботи технологічного та енергетичного устаткування; визначення та оцінювання надлишкових втрат енергії, реалізація економії енергії, включаючи вторинні енергоресурси.
Енергетичні баланси підприємств можуть бути класифіковані за призначенням, видами енергоносіїв, масштабами завдань, що вирішуються цими балансами, характером цільового використання енергії.
На відміну від фактичних енергобалансів, що показують досягнутий рівень енерговикористання, нормативні віддзеркалюють потенційно можливий рівень використання енергії. Тому нормативні енергобаланси має бути покладено в основу як під час визначення першочергових заходів, спрямованих на економію енергії та палива, так і в процесі розроблення перспективного енергобалансу підприємства, котрий має охопити всі види енергії (електричної, теплової, хімічної, механічної) та енергоносіїв (паливо, пара, гаряча вода, стиснене повітря, конденсат, кисень тощо).
Баланси, що складаються для окремих видів енергії та параметрів енергоносіїв, називають частинними.
Зміст і форми побудови енергобалансів підприємств мають задовольняти такі вимоги:
а) інформація, подана в балансі, має відображатись у формі, яка дає змогу скласти уявлення про ефективність використання енергії на підприємстві в цілому;
б) для аналізу цільового використання енергії потрібно розрізняти витрати енергії на двигуні (силові), технологічні, господарсько-побутові (освітлення, опалення, вентиляція, гаряче водопостачання) потреби;
в) для контролю енерговикористання цехів, дільниць, енергозасобів баланси енергії необхідно будувати у виробничо-територіальному аспекті, з відокремленням витрат за цехами та засобами;
г) баланси мають віддзеркалювати внутрішній обіг енергії в енергоносіях різного виду та параметрів, бути пов'язаними з матеріальними балансами відповідних енергоносіїв;
ґ) для оцінювання рівня енерговикористання в балансах має бути відображено як досягнутий, так і передовий рівень енерговикористання.
Перші три вимоги до балансів диктують необхідність їх вертикальної побудови, тобто за виробничими дільницями, та за напрямами використання; останні дві - горизонтальної, тобто за економічною та цільовою ознаками в цілому по підприємству з визначенням корисної енергії та витрат за місцем їх виникнення та видами.
Задовольнити всі зазначені щойно вимоги до балансів в одній формі майже неможливо, тому ці вимоги визначають диференційовано, складаючи баланси у двох формах: вертикальній і горизонтальній. Вертикальну форму енергобалансу називають робочою, а горизонтальну - аналітичною, або синтезованою. Черговість розроблення енергетичних балансів залежить від рівня дослідження об'єкта в ієрархічній системі управління виробництвом. На машинобудівному підприємстві в загальному вигляді можна встановити шість таких рівнів: І - підприємство; II - виробництво чи корпус; III - цех; IV - дільниця чи технологічна лінія; V - групи устаткування; VI - агрегат чи верстат.
Від рівня балансів залежить повнота та деталізація їх розроблення. Баланси розробляють послідовно - від VI до І рівня.
На І рівні складають загальний баланс енергоспоживання підприємством усіх видів енергоресурсів.
Потрібно мати на увазі, що план енергоспоживання підприємства - це витратна частина енергобалансу, яка забезпечує виконання підприємством виробничої програми та водночас є виробничою програмою енергетичних цехів.
До цієї частини балансу належать такі розрахунки:
а) потреби основного та допоміжного виробництва у всіх видах енергії та палива;
б) нормативні втрати енергії та палива в енергетичних мережах, перетворювальних засобах і виробничому устаткуванні;
в) максимальні енергетичні навантаження протягом планового періоду з урахуванням споживання енергії;
г) планові середньодобові, місячні, квартальні та річні графіки навантаження.
Для визначення загальної суми витрат енергетичного цеху складають кошторис на виробництво (на кожний вид робіт - окремий). Собівартість послуг на продукцію енергетичних цехів (дільниць) для внутрішньоцехових потреб визначають за прямими витратами, а для внутрішньозаводських потреб - з урахуванням і непрямих витрат. До кошторису витрат енергетичних цехів поряд із витратами на власне виробництво вносять витрати на придбання енергії аналогічного виду, а також витрати на її перероблення.
Витрати на утримання та експлуатацію загальнозаводських мереж включають у собівартість відповідного виду енергії.
Калькуляційні одиниці продукції енергетичних цехів такі: для електричної енергії - 1000 кВт/год; тепла та пари - 1 Дж (або 1 т пари); стисненого повітря - 1000 м3; води - 1000 м3; карбіду кальцію - 1 т.
Необхідно звернути увагу на те, що технологічні особливості енергетичного виробництва, і, насамперед, високий рівень автоматизації процесів, визначають характер планування та нормування праці робітників, оплату їхньої праці.
Чисельність робітників, яких поділяють на експлуатаційників та ремонтників, визначають здебільшого за нормативами обслуговування.
2. Аналіз ефективності енергозабезпечення підприємства
енергетичний паливо електричний
2.1 Загальна характеристика підприємства
Як промислове підприємство взяте завод по капітальному ремонту будівельно-дорожніх машин, які в тім або іншому масштабі або спеціалізації мають місце на залізничному транспорті (шляхові ремонтно-технічні заводи й цехи). Вихідною базою для техніко-економічних розрахунків є виробнича програма, що включає найменування виробів (типів ремонтуємих машин) із вказівкою їхнього випуску по кількості за рік.
Таблиця 1. ? Виробнича програми підприємства
|
Найменування ремонтуємих машин (j-тий тип) |
Програма ремонту - Мj, штук |
|
|
Екскаватор Одноковшевий Э-302 |
140 |
|
|
Екскаватор Одноковшевий Э-662 |
155 |
|
|
Бульдозер Із трактором С-100 |
165 |
|
|
Бульдозер із трактором Д-54 |
175 |
Крім індивідуальної виробничої програми, для проектування використається ще ряд загальних вихідних даних, частина з яких наведена в таблиці 2.
Таблиця 2. - Додаткові дані до виробничої програми
|
Номер типу машин - j |
Найменування ремонтуємих машин |
Програма ремонту - Mj, штук |
Трудомісткість одиниці ремонту - t0j чіл. - ч |
Вартість покупних виробів на одиницю ремонту C0nuj, грн. |
Вартість основних матеріалів на одиницю ремонту - C0omj,грн. |
|
|
1 |
Екскаватор одноковшевий Э-302 |
140 |
=1140 |
=4960 |
=3280 |
|
|
2 |
Екскаватор одноковшевий Э-662 |
155 |
=1820 |
=13600 |
=8800 |
|
|
3 |
Бульдозер із трактором С-100 |
165 |
=700 |
=5040 |
=2800 |
|
|
4 |
Бульдозер із трактором Д-54 |
175 |
=470 |
=4800 |
=2720 |
2.2 Визначення витрат на паливо для опалення виробничих
будинків
Енергозабезпечення, водопостачання, водовідвід й очисні спорудження по охороні навколишнього середовища великих заводів вимагають більших витрат, що включають у собівартість продукції. Тому важливі не тільки строгий облік і оцінка енергетичних і водних ресурсів, але й вживання спеціальних заходів до їхнього економічного використання на основі впровадження ресурсозберігаючих і екологічно чистих технологій.
Завод має власну вугільну котельню. У цьому випадку спочатку визначається річна потреба умовного палива (Qт.у.) по формулі:
де q - витрата палива на 1м3 будинки в ккал/год (при природній вентиляції приймаємо 15-25 ккал/ч);
Н - кількість годин в опалювальному сезоні;
V - обсяг будинку, м3(6000);
Кт.у.. - теплотворна здатність умовного палива (7000 ккал/кг);
? коефіцієнт корисної дії котельної установки (0,75).
Для адміністративних і службових приміщень:
Для механічних, складальних і інших цехів:
Для ковальських, ливарних і пресових цехів:
Для побутових і допоміжних приміщень:
Разом для всіх приміщень: Річні витрати на натуральне паливо будуть:
де Qт.н. - річна потреба натурального палива, т;
Цт. н. - відпускна ціна за 1 тонну натурального палива, грн.;
ктр.т. - коефіцієнт, що враховує витрати на транспортування палива (приймаємо 1,3);
- технічний еквівалент конкретного виду натурального палива.
млн. грн.
2.3 Визначення витрат на електроенергію для освітлення
приміщень
Загальна річна потреба електроенергії для висвітлення приміщень підприємства визначається по формулі:
де Wо.i. - потреба електроенергії для висвітлення приміщень i-го типу. Величини Wо.i. визначаються по формулі:
де - норма витрати електроенергії на висвітлення одиниці площі i-го типу приміщень, Вт/м 2;
Si - сумарна площа приміщень i-го типу, м2;
ri - тривалість горіння світильників за рік у приміщеннях відповідного типу, ч.
Для адміністративних і службових приміщень:
Для механічних, складальних і інших цехів:
Для ковальських, ливарних і пресових цехів:
Для побутових і допоміжних приміщень:
Річні витрати на висвітлення будуть:
Зосв. = Wо.общ.*Цэ.о = 606000*0,24 = 145440 грн..
де Цэ.о. - ціна одного кВт год на висвітлення (0,24 грн.).
2.4 Визначення витрат на силову електричну енергію для
виробничих процесів
Кількість споживаної за рік електроенергії для силових ланцюгів заводу (Wс) визначається по формулі:
де - сумарна потужність електроустаткування (двигунів верстатів і електроінструмента, електричних печей, зварювальних агрегатів і ін.);
Тэф. - річний фонд часу роботи встаткування при одній зміні,ч (приймається рівним ефективному фонду часу одного працівника);
тсм. - кількість змін роботи встаткування в добу (приймається 1 зміна);
- коефіцієнт завантаження встаткування (0,80-0,95).
Wc. = 1120 * 1800 * 1 * 0,85 = 1713600 = 1,714 млн. грн.
У загальному виді величина визначається по формулі:
де X - кількість видів електроустаткування, що класифікується по споживаній потужності;
- середня потужність одиниці електроустаткування i-го виду, кВт год;
xi - кількість одиниць устаткування i-го виду.
Для всіх приймаються наступні дані:
X=3;
Річні витрати на силову електроенергію будуть:
Зс.з. = Wc. * Цс. = 1,714*0,17 = 0,291 млн. грн.
Таблиця 3. - Робочий електробаланс підприємства
|
№ з/п |
Стаття балансу |
Електроенергія |
||||
|
Прибуток |
Витрати |
|||||
|
КВт/год |
% |
КВт/год |
% |
|||
|
1 |
Вироблено власними засобами |
4,3 |
21,4 |
- |
- |
|
|
2 |
Отримано зі сторони |
15,8 |
78,6 |
- |
- |
|
|
Разом |
20,1 |
100,0 |
17,1 |
85,1 |
||
|
3 |
Спожито електроенергії виробничими підрозділами а) цех чавунного литва. У тому числі: силові споживачі технологічні споживачі б) цех сталевого литва. У тому числі: силові споживачі технологічні споживачі та інші (наводяться дані про споживання електроенергії усіма основними та допоміжними цехами). У тому числі: силові споживачі технологічні споживачі в) механоскладальний цех У тому числі: силові споживачі технологічні споживачі |
- - - - - - - - - - - - |
- - - - - - - - - - - - |
3,3 3,1 3,2 4,3 1,2 3,1 7,35 4,35 3,0 2,15 1,85 0,3 |
16,4 15,4 1,0 21,4 6,0 15,4 37,3 21,9 15,4 10,0 9,0 1,0 |
|
|
4 |
Освітлення У тому числі: основних цехів допоміжних цехів невиробничі приміщення |
- - - - |
- - - - |
1,1 0,6 0,2 0,3 |
5,5 3,0 1,0 1,5 |
|
|
5 |
Господарсько-побутові потреби (опалення, вентиляція тощо) |
- |
- |
0,21 |
1,0 |
|
|
6 |
Втрати в мережах та перетворювальних засобах |
- |
- |
0,64 |
3,2 |
|
|
7 |
Відпущення на сторону (житлове селище, палац культури, стадіони і т. ін.) |
- |
- |
1,05 |
5,2 |
|
|
Баланс |
20,1 |
100 |
20,1 |
100 |
2.5 Оцінка економічних результатів
Однієї з основних характеристик економічної ефективності роботи підприємства (його організаційно-технічного рівня, ефективності керування й т.п.) є його прибутковість, що визначається процентним відношенням прибутку до відповідних витрат. Варто визначити (без обліку ПДВ): - балансовий прибуток від реалізації одиниці продукції j-го типу (); - балансовий прибуток від реалізації всіх відремонтованих машин j-го типу (); - загальний балансовий прибуток від реалізації всієї виробничої програми (). При цьому використаються формули:
; ; .
Таблиця 4. - Результати розрахунків
|
Тип машини |
Програма ремонту - Mj, шт. |
Собівартість одиниці ремонту C0j, грн. |
Ціна одиниці ремонту - Ц0j, грн. |
Балансовий прибуток на одиницю ремонту - П0бj, грн. |
Прибуток від ремонту машин одного типу - П0бj, грн. |
|
|
Э - 302 |
140 |
47242 |
59052,5 |
11810,2 |
1653428 |
|
|
Э - 662 |
155 |
84665,6 |
105832 |
21166,4 |
3280792 |
|
|
С - 100 |
165 |
31795,5 |
39744,4 |
7948,9 |
1311568,5 |
|
|
Д - 54 |
175 |
23604,9 |
29506,1 |
5901,2 |
1032710 |
|
|
Загальний балансовий прибуток підприємства, грн. |
7278516 |
У цей час прийнято визначати наступні види рентабельності:
Рентабельність конкретних видів продукції (ремонту однієї машини j-го типу, що буде раняться планової рентабельності, використовуваної при ціноутворенні):
Розрахунок рентабельності екскаватора одноковшевого Э-302:
Розрахунок рентабельності екскаватора одноковшевого Э-662:
Розрахунок рентабельності бульдозера із трактором С-100:
Розрахунок рентабельності бульдозера із трактором Д-54:
Рентабельність випуску всієї продукції заводу:
Загальна рентабельність або рентабельність виробництва:
де СОПФ - середньорічна вартість основних виробничих фондів;
Собс - сума нормованих оборотних коштів.
Величина Собс складається з вартостей ряду складових (покупні вироби, основні й допоміжні матеріали, незавершене виробництво й напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів і ін.), більшість із яких не розглядалися в дійсному проекті. Тому виходячи із завдань проектування величина Собс умовно розділяється на дві частини - Собс.і й С обс. о. В індивідуальну частину (Собс.и) включається вартість покупних виробів ()і основних матеріалів (), сумарна величина яких залежить від виробничої програми й визначається по формулі:
Величини СОПФ і Собс.о приймають однаковими для всіх варіантів виробничої програми.
Величина Собс визначається по формулі:
С обс = С обс.і + С обс.о. = 20000000 + 7235200 = 27235200 грн.
3. Енергетична безпека та застосування інновацій в
енергозабезпеченні підприємства
Енергетична безпека як один з видів ресурсної безпеки є важливою складовою економічної безпеки підприємства, що значною мірою обумовлює рівень ефективності його функціонування.
Під енергетичною безпекою підприємства, його виробничих підрозділів і галузей виробництва доцільно вважати захищеність виробничих об'єктів від зовнішніх і внутрішніх чинників, що порушують нормальне функціонування систем енергозабезпечення, ставлять під загрозу ефективну роботу виробничих систем та систем життєзабезпечення.
Енергетична безпека підприємства - це сукупність умов і чинників, які забезпечують стабільність функціонування операційної системи підприємства.
Енергетична безпека підприємства - це стан захищеності економічних інтересів підприємства від зовнішніх і внутрішніх загроз, пов'язаних з нестачею (вимушеними перевагами) енергопостачання, які мають динамічний характер.
Енергетична безпека підприємства - це захищеність його виробничо-збутової діяльності від загроз зовнішнього і внутрішнього середовища, здатність адаптуватися до змін, що не позначається негативно на його діяльність.
Можна визначити щонайменше три рівні енергетичної безпеки підприємства:
- мінімальний (підтримуючий) рівень, коли стан енергетичної безпеки підприємства має нестійкий характер внаслідок неритмічного забезпечення енергоресурсами неритмічного функціонування операційної системи з цієї та інших причин;
- достатній рівень, коли стан енергетичної безпеки підприємства має відносно стійкий характер внаслідок в цілому нормативного забезпечення підприємства енергоресурсами та в основному ритмічного функціонування операційної системи;
- високий рівень управління енергетичною безпекою підприємства здійснюється з мінімально необхідними витратами ресурсів.
Енергетичну безпеку підприємства можна розглядати як в короткотерміновому періоді (забезпечення стабільного функціонування підприємства впродовж відносно нетривалого часу, наприклад, року), так і в довготерміновому періоді (забезпечення динамічного розвитку підприємства у відносно тривалому періоді, наприклад, на 5-10 років).
Енергетична безпека підприємства пов'язана з тим, наскільки його операційна система, зокрема, підсистема забезпечення може протистояти впливу змін зовнішнього та внутрішнього середовища.
Фактори зовнішнього середовища організації, що визначають рівень ризику енергозабезпечення, можна поділити на фактори прямої дії, які безпосередньо визначають рівень ризику, та фактори непрямої дії, які опосередковано впливають на стан ризику.
До факторів прямої дії (впливу) належать:
- законодавство, яке регулює господарську діяльність постачальників та споживачів енергоресурсів (насамперед, податкова система);
- стан конкуренції між енергопостачальниками, що впливає на рівень цін на ринках енергоресурсів;
- стан взаємин між постачальниками та споживачами енергоресурсів;
- ефективність діяльності органів державної влади, зокрема, правоохоронних органів, щодо недопущення несанкціонованих дій місцевої влади (корупція), кримінальних угрупувань (рекет).
До факторів непрямої (опосередкованої) дії належать:
- міжнародна обстановка, зміни якої впливають на економічну діяльність і зокрема, курс валют;
- надзвичайні події у світі і державі (стихійне лихо тощо);
- економічний стан в державі і, зокрема, нафтопереробній галузі, електроенергетиці та аграрному секторі.
Негативний вплив (дії) зовнішнього середовища має об'єктивний характер:
- стан кон'юнктури ринків енергоресурсів та аграрної продукції;
- форс-мажорні обставини.
Фактори зовнішнього середовища, що визначають рівень ризиків в енергозабезпеченні:
- деформація структури економіки країн, зокрема, її тінізація;
- недосконала система оподаткування.
До зовнішніх чинників, що визначають ризики в енергозабезпеченні, відносять:
- інфляцію;
- ризик країни;
- політичні процеси.
Внутрішні чинники, що впливають на ризики в енергозабезпеченні:
- обсяг обігових коштів;
- розмір дебіторської заборгованості;
- рівень менеджменту.
Фактори внутрішнього середовища, що визначають рівень ризиків в енергозабезпеченні: значна міра основних виробничих фондів.
Негативний вплив (дії) внутрішнього середовища має суб'єктивний характер: неефективна робота персоналу підприємства.
Управління енергетичною безпекою доцільно розглядати як складову енергетичного менеджменту та операційного менеджменту.
Як складова менеджменту управління енергетичною безпекою фокусує свою увагу на функціонуванні операційної системи в умовах невизначеності і ризиків у забезпеченні процесу виробництва продукції (послуг) енергоресурсами.
Як складова енергетичного менеджменту енергетичною безпекою зосереджує свою увагу на функціонуванні підсистем забезпечення підприємства енергоресурсами та їх ефективному використанні.
Енергетична безпека підприємства формується апаратом управління (адміністрацією) шляхом розробки та реалізації відповідної системи заходів, внаслідок цього забезпечується стабільна і ефективна виробничо-збутова діяльність.
Концептуальні підходи до управління енергетичною безпекою полягають в наступному:
а) прогнозуванні результатів функціонування операційною системою підприємства в умовах невизначеності і ризиків енергозабезпечення;
б) оцінці;
в) аналізі чинників, що зумовлюють ситуації підвищеного ризику в енергозабезпеченні;
г) розробці системи заходів щодо запобігання (недопущення) та зменшення втрат від неврахування (непопередження) факторів ризику.
д) формування ризикостійкості енергопідсистеми, яка б дозволила нейтралізувати чи компенсувати негативні результати.
Формування системи управління енергетичною безпекою підприємства має включати наявність:
- системи показників енергетичної безпеки підприємства;
- посівний моніторинг та оцінка рівня енергетичної безпеки підприємства;
- з'ясування і класифікація умов, чинників та загроз економічній безпеці;
- визначення суб'єкта управління цим процесом, його функцій, повноважень, відповідальності тощо;
- опрацювання алгоритму впливу суб'єкта управління на об'єкт управління.
Важливою складовою управління енергетичною безпекою підприємства є стратегічне планування енергетичної безпеки.
Стратегічний план енергетичної безпеки включає основні перспективні заходи щодо удосконалення постачання та використання енергоресурсів.
Кожному підприємству доцільно мати детально опрацьований оперативний план забезпечення енергетичної безпеки, який розробляється на підприємстві стратегічного плану і час від часу переглядатися, адекватно враховуючи зміни зовнішнього та внутрішнього середовища.
Ефективне управління енергетичною безпекою підприємства спрямоване на забезпечення:
- фінансової стабілізації підприємства;
- конкурентоспроможності продукції (високої якості та низької собівартості);
- нормативного функціонування операційної системи, її підсистем, зокрема, підсистеми енергозабезпечення;
- стабільності кадрового складу, високої його кваліфікації та мотивації;
- екологічності виробництва.
Енергетична безпека підприємства з організаційно-правового погляду включає систему захисту виробничого персоналу, енергетичних систем, машин і обладнання, запасів енергоресурсів, а також систем транспортування (передачі) енергоресурсів.
Зазначена система захисту потенціалу підприємства має бути компетентною і включати:
- законодавчий захист пов'язаний із забезпеченням недоторканості особи, правового захисту власності в т.ч. й інтелектуальної, компетентної інформації тощо;
- організаційно-технічний захист, що здійснює службу безпеки підприємства з відповідним технічним забезпеченням.
Інновації в енергопостачанні - це процес реалізації нової ідеї, спрямованої на впровадження у виробництво результатів наукових досліджень у сфері енергопостачання, спрямованих на підвищення енергетичної ефективності одержання енергетичного ефекту і зменшення енергоємності виробництва продукції (послуги).
Інноваційні проекти у сфері енергозаощадження характеризуються:
- досить високою мірою ринку як при розробці, так і реалізації інноваційного енергоощадного проекту, що зумовлюється динамікою зовнішнього і внутрішнього середовища організації;
- складнощами у визначенні вірогідності наслідків ризиків, обумовлених високою мірою невизначеності внаслідок нестачі об'єктивної інформації, що утруднює можливість прогнозування величини ефекту від його впровадження;
- наявністю бар'єрів комунікації при взаємодії значної кількості учасників розробки і реалізації, інтереси яких можуть не співпадати, що може зумовлювати збільшення затрат часу і коштів.
Важливим методом підвищення надійності системи енергозабезпечення є резервування, що передбачає застосування додаткової кількості елементів та зв'язків енергосистеми порівняно з мінімально необхідними для нормативного виконання функцій енергозабезпечення у звичайних (пересічних) виробничих умовах.
Основними елементами енергосистеми є елементи мінімізованої структури енергосистеми, що забезпечують її працездатність.
Резервні елементи енергосистеми - це елементи, які використовуються для забезпечення працездатності енергосистеми у випадку виходу з ладу основних елементів.
Резервування енергосистеми класифікується за рядом ознак:
- рівень резервування. Виділяють загальне резервування, при якому резерв передбачається на випадок відмови енергосистеми в цілому; поелементне резервування, при якому резервуються окремі елементи енергосистеми; змішане резервування, яке поєднує загальне та поелементне резервування;
- кратністю резервування, що характеризує відношення кількості резервних елементів до кількості основних елементів енергосистеми. Виділяють однократне (дублююче) та багатократне резервування;
- стан резервних елементів енергосистеми до часу їх включення у роботу. Виділяють навантажений резерв, при якому резервні елементи навантажені так, як і основні елементи; полегшений резерв, коли резервні елементи навантажені менше, ніж основні; навантажений резерв, коли резервні елементи не включені до роботи;
- можливість спільної роботи основних і резервних елементів із загальним навантаженням (визначається здатністю елементів, що одночасно підключених до навантаження, не викликати виходу з ладу резервованої енергосистеми);
- спосіб з'єднання основних і резервних елементів у складі резервованої енергосистеми. Виділяють постійний спосіб з'єднання усіх елементів, коли вони підключені до загального завантаження протягом цього часу роботи енергосистеми, напівпостійне з'єднання, коли з'єднаними із загальним навантаженням залишаються лише працездатні елементи, а елемент, що вийшов з ладу, виключається; напівзаміщення, коли на початку роботи з'єднують із загальним навантаженням лише працездатність основні елементи, а при відмові одного з них підключається резервний елемент, але основний елемент, що відмовив, відключається вручну автоматично або за допомогою відповідного пристрою.
Висновки
На підприємствах в зв'язку з ростом виробництва, а також його вдосконалення, введенням нової технології росте потреба в паливо-енергетичних ресурсах. Тому потребу в цих ресурсах треба добре прогнозувати і планувати.
Процес прогнозування передбачає дослідження впливу економічних, технологічних і організаційних факторів в залежності від прийняття планових рішень, які повинні відображати тенденції зміни енергоспоживання і враховувати їх на найближчу перспективу.
За 15 років аналіз даних про розхід енергоресурсів показав, що розхід електроенергії плановий і фактичний майже ніколи не співпадає, відхилення досягають 10-15%, а іноді доходять до 30-50%.
Основна причина відхилень в тому, що вартість і енергомісткість продукції знаходиться не в однаковому співвідношенні. Тому навіть якщо облік продукції ведеться в незмінних цінах, то зміна номенклатури визиває коливання питомого розходу е/е.
Крім того, вагомими фактами, які впливають на зміни в споживанні е/е є зміна основних фондів, чисельності, встановлених енергопотужностей.
Надійне і економічне забезпечення потреби в енергоресурсах необхідної якості являється однією з умов ефективної і ритмічної роботи промислових підприємств і залежить від багатьох факторів, серед яких головну роль відіграє організація технічного обслуговування і ремонту обладнання.
Комплексний підхід до організації раціонального використання енергоресурсів передбачає техніко-економічний аналіз резервів економії енергоресурсів, розробку планів організаційно-технічних заходів і їх реалізацію.
Економія енергоресурсів досягається за рахунок інтенсифікації технологічних процесів і впровадження нової техніки і прогресивної технології, скорочення норм розходу на виробництво продукції, зменшення витрат енергії, робота обладнання в економних режимах, використання вторинних енергоресурсів.
Резерви економії розподіляють:
- 60-70% дає розробка і використання нової більш економного енергоспоживання обладнання, застосування менше енергомістких технологій, застосування засобів автоматизації і контролю;
- 20-25% можна отримати шляхом зниження енергоресурсів на стадії споживання і при передачі, транспортуванні і зберіганні енергоресурсів;
- 10-15% можуть давати організаційно-технічні заходи, в т.ч. використання вторинних енергоресурсів.
Оцінка ефективності енергозбереження повинна проводитися при обов'язковому співставленні деяких варіантів: якість готової продукції, продуктивність обладнання, конструктивно-технологічні особливості, ступінь забруднення навколишнього середовища.
Поряд з організаційно-технічним заходами по економії паливно-енергетичних ресурсів велике значення має стимулювання персоналу за їх ефективне використання.
В теперішній час необхідне комплексна система стимулювання, яка передбачає:
- посилення дії стимулювання (премії, доплати, надбавки) на підвищення ефективності енерговикористання, прискорення впровадження енергозберігаючих технологій і обладнання і поліпшення якості продукції;
- забезпечення єдності інтересів робітників, спеціалістів, службовців і керівників;
- стимулювання персоналу за підтримку на оптимальному рівні показників роботи обладнання;
- колективні форми стимулювання.
Список використаної літератури
1. Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы.- М.: Финансы и статистика, 1997. - 248 с.
2. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности: Учебник / Н.А. Русак, В.И. Стрижев, О.Ф. Мигун и др. - Мн.: Вышэйш. шк., 1998. - 398 с.
3. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник. - 4-е изд., доп. и перераб. - М.: Финансы и статистика, 2002. - 416 с.
4. Горемыкин В.А., Бугулов Э.Р., Богомолов А.Ю. Планирование на предприятии. - М.: Филинъ, 2000.
5. Економічний аналіз: Навч. посіб. / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ПП “Рута”, 2003. - 680 с.
6. Економічний аналіз: Навч. посіб. / М.А. Болюх, В.З. Бучевський, М.І. Горбатюк та ін.; За ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. - К.: КНЕУ, 2003. - 556 с.
7. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002. - 190 с.
8. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2000. - 152 с.
9. Калина А.В., Конева М.И., Ященко В.А. Современный экономический анализ и прогнозирование (микро- и макроуровень): Учеб.-метод. пособие. - К.: МАУП, 2003. - 416 с.
10. Карлоберг К. Бизнес-анализ с помощью Excel: Пер с англ. - К.: Диалектика, 1997. - 448 с.
11. Кіндрацька Г.І. Основи стратегічного менеджменту: Навч. посіб. - 2-ге вид., стер. - Львів: Кінпатрі, 2003. - 264 с.
12. Ковалев В.В. Финансовый анализ: методы и процедуры. - М.: Финансы и статистика, 2001.
13. Количественные методы финансового анализа: Пер. с англ. / Под ред. С.Дж. Брауна, М.П. Крицмена. - М.: ИНФРА-М, 1996.
14. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посіб. - К.: Вища шк., 2003. - 278 с.
15. Мних Є.В. Економічний аналіз: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 412 с.
16. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства: Підручник. - К.: Скарби, 2002. - 336 с.
17. Перебийніс В.І. Проблеми енергетичної безпеки у контексті енергетичного менеджменту // Матеріали міжнародної науково-практ. конф. “Теоретичні і практичні засади формування системи менеджменту та регіональному рівні”. - Полтава: Техсервіс, 2001. - С. 37-42.
18. Перебийніс В.І. Операційні системи аграрного підприємства // Науковий вісник Національного аграрного ун-ту. - К., 2001. - Вип. 43. - С. 87-89.
19. Планування діяльності підприємства: Навч.-метод. посіб. Для самост. вивч. дисц. / М.А. Бєлов, Н.М. Євдокимова, В.Є. Москалюк та ін.; За заг. ред. В.Є. Москалюка. - К.: КНЕУ, 2002. - 252 с.
20. Редченко К.І. Стратегічний аналіз в бізнесі: Навч. посіб. - Львів: Новий світ-2000, 2003. -272 с.
21. Томас Р. Количественные методы анализа хозяйственной деятельности: Пер. с англ. - М.: Дело и Сервис, 1999. - 432 с.
22. Савицкая Г.В. Методика комплексного анализа хозяйственной деятельности: Краткий курс. - 2-е изд., испр. - М.: ИНФРА-М, 2003. - 303 с.
23. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. - Минск: ИП “Экоперспектива”, 2000.
24. Совершенствование планирования на промышленном предприятии / М.Г. Грещак, Л.В. Минин, Н.Г. Белик, П.Д. Гончарук. - К.: Техника, 1999. - 184 с.
25. Соколова Г.Н. Информационные технологии экономического анализа / Г.Н. Соколова. - М.: Экзамен, 2002. - 320 с.
26. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. - К.: Каравела, 2003. - 432 с.
27. Тян Р.Б. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. - К.: МАУП, 1998. - 156 с.
28. Чернелевський Л.М. Економічний аналіз на підприємствах промисловості і торгівлі. - К.: Пектораль, 2003. - 312 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Оптимізація виробничої програми. Вартість і амортизація основних та оборотних засобів виробничих підрозділів. Планування чисельності персоналу підприємства, заробітної плати підприємства та прямих витрат на основні матеріали, потреб в оборотних коштах.
курсовая работа [287,1 K], добавлен 09.01.2014Класифікація інвестицій, організаційні аспекти їх залучення у виробниче підприємство. Аналіз визначення необхідного обсягу та джерел фінансування виробничих інвестицій. Шляхи вдосконалення процесу управління інвестиційною діяльністю підприємства.
курсовая работа [185,0 K], добавлен 21.03.2012Визначення загальної вартості та структури основних виробничих фондів підприємства. Розподіл основних фондів за групами. Річна потреба обігових коштів підприємства. Кошторис витрат та собівартості одиниці продукції підприємства. Основні види витрат.
контрольная работа [53,1 K], добавлен 22.07.2010Визначення необхідного обсягу випуску продукції підприємства в цілому за рік. Розрахунок потреб в матеріалі кожного виду, вартості матеріальних запасів, заробітної плати основних виробничих робітників, загального прибутку. Складення кошторису витрат.
контрольная работа [359,4 K], добавлен 02.12.2015Прогнозування попиту на продукцію підприємства. Оптимізація виробничої програми. Вартість і амортизація основних засобів виробничих підрозділів. Планування чисельності персоналу і заробітної плати організації та прямих витрат на основні матеріали.
курсовая работа [414,4 K], добавлен 25.08.2014Характеристика та структура планової роботи на підприємстві, особливості діяльності функціональних відділів. Порядок планування збуту, аналіз ринку продажу та розрахунок прибутковості підприємства. Складання кошторису витрат на виробництво продукції.
контрольная работа [38,6 K], добавлен 19.10.2012Сутність економічних показників роботи підприємства. Особливості визначення витрат протягом короткого відрізка часу, їх значення впродовж довготривалого періоду. Принципи розрахунку оптимального обсягу виробництва, планування середньострокових витрат.
презентация [170,2 K], добавлен 18.10.2013Річне планування, виробничі можливості підприємства. Розрахунок кількості устаткування і показники його використання ВАТ "Механічний завод". Розрахунок фонду заробітної плати, складання кошторису витрат. Пропозиції по поліпшенню використання ресурсів.
курсовая работа [68,3 K], добавлен 30.04.2012Сутність фінансового капіталу підприємства та його роль в забезпеченні ефективної діяльності підприємства. Методичні підходи до управління капіталом підприємства та його структурою. Критерії та показники оцінки ефективності управління капіталом.
курсовая работа [401,2 K], добавлен 10.06.2002Економічний зміст загальновиробничих витрат. Оцінка економічних показників господарської діяльності підприємства ПАТ "Житомирський завод огороджувальних конструкцій". Аналіз існуючої системи планування і контролю на підприємстві, шляхи її удосконалення.
курсовая работа [250,5 K], добавлен 03.06.2014
