Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

«Рентабельність та собівартість продукції»

Вступ

В умовах ринкових відносин, що характеризуються своєю динамічністю, доводиться постійно ухвалювати неординарні рішення, зв'язані з урахуванням фінансового положення підприємства.

Для оцінки рівня ефективності роботи підприємства одержуваний результат (валовий дохід, прибуток), зіставляється з витратами або використовуваними ресурсами. Порівняння прибули з витратами означає рентабельність, або, точніше, норму рентабельності.

Перехід до ринкових відносин вимагає глибоких зрушень в економіці - вирішальній сфері людської діяльності. Необхідно здійснити крутий поворот до інтенсифікації виробництва, переорієнтовувати кожне підприємство, організацію, фірму на повне і першочергове використання якісних чинників економічного зростання. Повинен бути забезпечений перехід до економіки вищої організації і ефективності зі всесторонньо розвиненими продуктивними силами і виробничими відносинами. В значній мірі необхідні умови для цього створюються ринковою економікою.

Один з чинників підвищення ефективності - вдосконалення структури економіки. Вищими темпами необхідно розвивати галузі, що забезпечують науково-технічний прогрес і успішне рішення соціальних задач, добиватися поліпшення пропорцій між виробництвом засобів виробництва і предметів споживання, галузями агропромислового комплексу.

Основою економіки вже довгий час є підприємство. Ефективність його діяльності - це і робочі місця, і національний дохід, і форма ринкової інфраструктури.

У сучасних ринкових умовах кінцевий результат роботи підприємства оцінюється рівнем рентабельності. Рентабельність виступає одним з найважливіших основних показників роботи підприємства.

Показники рентабельності більш повно, чим прибуток, відображають остаточні результати господарської діяльності підприємства. Вони характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності, окупність витрат і так далі. Величина показників рентабельності показує співвідношення ефекту з наявними або використаними ресурсами. Показники рентабельності зазвичай використовуються для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці і ціноутворенні.

Саме шляхи підвищення рівня рентабельності підприємства з'явилися об'єктом дослідження в даній курсовій роботі. Розгляд питання здійснювався на прикладі ВАТ «Сирзавод». В процесі роботи використовувалися праці вітчизняних і зарубіжних авторів.

1. Теоретичні основи і собівартість продукції

1.1 Основи рентабельності підприємства

В умовах ринкових відносин, що характеризуються своєю динамічністю, доводиться постійно ухвалювати неординарні рішення, зв'язані з урахуванням фінансового положення підприємства. Наприклад, якщо темпи продажів підприємства падають, то чи зменшиться відповідно цьому виробництво товарів або підприємство повинно дотримуватися колишніх темпів розвитку, роблячи запас на майбутнє? Або якщо попит на продукцію сильно і несподівано збільшується, то чи можна з існуючих потужностей зняти більше продукції? Чи повинне підприємство розвивати нові технології, що вимагають значних капіталовкладень, або обмежитися інтенсифікацією праці? Все це зрештою пов'язано з оцінкою використання ресурсів підприємства. Для оцінки рівня ефективності роботи підприємства одержуваний результат (валовий дохід, прибуток), зіставляється з витратами або використовуваними ресурсами. Порівняння прибули з витратами означає рентабельність, або, точніше, норму рентабельності.

На практиці використовуються два варіанти вимірювання норми рентабельності. Це відношення прибули до поточних витрат - витрат підприємства (собівартості) або до авансованих вкладень (основним виробничим фондам і оборотним коштам). Обох вимірників зв'язано між собою показником швидкості обороту авансованих вкладень.

У практиці роботи підприємств застосовується ряд показників рентабельності.

1. Рентабельність продукції можна розрахувати по всій реалізованій продукції і по окремих її видах. У першому випадку вона визначається як відношення прибули від реалізації продукції до витрат на її виробництво і реалізацію. Рентабельність всієї реалізованої продукції розраховується і як відношення прибули від реалізації товарної продукції до виручки від реалізації продукції; по відношенню балансового прибутку до виручки від реалізації продукції; по відношенню чистого прибутку до виручки від реалізації продукції. Показники рентабельності всієї реалізованої продукції дають уявлення про ефективність поточних витрат підприємства і прибутковості продукції, що реалізовується.

У другому випадку визначається рентабельність окремих видів продукції. Вона залежить від ціни, по якій продукція реалізується споживачеві, і собівартості по даному її вигляду.

2. Рентабельність виробничих фондів розраховується як відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і матеріальних оборотних коштів. Цей показник можна розрахувати і по чистому прибутку.

3. Рентабельність вкладень в підприємство визначається за вартістю майна, наявного в його розпорядженні, При розрахунку використовуються показники балансового і чистого прибутку. Вартість майна визначається по бухгалтерському балансу. Окрім прибутку при розрахунку рентабельності вкладень можна використовувати виручку від реалізації продукції. Цей показник характеризує рівень продажів на 1 рубель вкладень в майно підприємства.

Рентабельність власних засобів підприємства визначається відношенням чистого прибутку до його власних засобів, визначуваних по балансу. Доцільно розрахувати і віддачу довгострокових фінансових вкладень. Рентабельність довгострокових фінансових вкладень розраховується як відношення суми доходів від цінних паперів і пайової участі в інших підприємствах до загального об'єму довгострокових фінансових вкладень. Отриманий результат цікаво порівняти з рентабельністю виробничих фондів. У ряді випадків він може бути вище, ніж рентабельність виробничих фондів.

Для оцінки ефективності роботи підприємства недостатньо використовувати тільки показник прибули. Наприклад, два підприємства одержують однаковий прибуток, але мають різну вартість виробничих фондів, тобто суму основного капіталу і оборотних коштів. Ефективніше працює те підприємство, у якого вартість виробничих фондів менша. Таким чином, для оцінки ефективності роботи підприємства необхідно зіставити прибуток і виробничі фонди, за допомогою яких вона створена. Це і є рентабельність.

Рентабельність - прибутковість підприємства; показник економічної ефективності виробництва промислового підприємства, який відображає кінцеві результати господарської діяльності. Її розраховують як відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основного капіталу і. нормованих оборотних коштів.

Розрізняють два види рентабельності: рентабельність, розрахована на основі балансового (загальною) прибутку, і рентабельність, розрахована на основі чистого прибутку.

Основне джерело грошових накопичень підприємств - виручка від реалізації продукції, а саме та її частина, яка залишається за вирахуванням матеріальних, трудових і грошових витрат на виробництво і реалізацію цієї продукції. Тому важливе завдання кожного господарюючого суб'єкта - одержати більше прибули при найменших витратах шляхом дотримання строго режиму економії у витрачанні засобів і найбільш ефективного їх використання.

Витрати на виробництво і реалізацію продукції визначають рівень і структуру її собівартості. Виручка від реалізації продукції обчислюється в діючих цінах. При радикальній зміні управління економікою показник виручки від реалізації продукції стає одним з найважливіших показників діяльності підприємств. Даний показник створює зацікавленість трудових колективів не стільки в зростанні кількісного об'єму продукції, що випускається, скільки в збільшенні об'єму реалізованої продукції (з урахуванням зниження залишків нереалізованої продукції). Це означає, що проводитися повинні такі вироби і товари, які відповідають вимогам споживачів і мають великий попит.

У цих цілях необхідно вивчати ринкові умови господарювання і можливості впровадження вироблюваної продукції на ринок шляхом розширення об'ємів її реалізації. З розвитком підприємництва і підвищенням конкуренції зростає відповідальність підприємств за виконання прийнятих на себе зобов'язань. Таким чином, показник виручки від реалізації продукції відповідає вимогам комерційного розрахунку і, у свою чергу, сприяє розвитку підприємницької діяльності.

Зацікавленість підприємств у виробництві і реалізації якісною, такою, що має попит на ринку продукції, відбивається на величині прибули, яка за інших рівних умов знаходиться в прямій залежності від об'єму реалізації цієї продукції.

Для оцінки ефективності роботи підприємства недостатньо використовувати тільки показник прибули. Наприклад, два підприємства одержують однаковий прибуток, але мають різну вартість виробничих фондів, тобто суму основного капіталу і оборотних коштів. Ефективніше працює те підприємство, у якого вартість виробничих фондів менша. Таким чином, для оцінки ефективності роботи підприємства необхідно зіставити прибуток і виробничі фонди, за допомогою яких вона створена. Це і є рентабельність.

Рентабельність - це прибутковість підприємства; показник економічної ефективності виробництва промислового підприємства, який відображає кінцеві результати господарської діяльності.

Аналізуючи прибуток за декілька років, необхідно встановити, яка склалася тенденція в її зміні, чи відображає вона збільшення ефективності роботи підприємства.

Якщо сума прибутку показує абсолютний ефект діяльності, то рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тобто відносний рівень прибутковості підприємства або продукції, яка проводиться. У загальній формі рентабельність розраховують як відношення прибули до витрат або використовуваних ресурсів (капіталу).

Рентабельність в перший рік роботи підприємства, як правило, дуже низька, хоча наступні декілька років роботи підприємства спостерігається її зростання. З часом її величина стабілізується, а в кінці виробництва може почати падати. Однією з причин збільшення рентабельності може бути збільшення об'ємів виробництва.

Найбільшим показником діяльності підприємства є рентабельність підприємства. У цьому показнику синтезуються всі чинники виробництва і реалізації продукції, оборотність господарських засобів.

Збільшення рентабельності підприємства пов'язане із збільшенням рентабельності продукції.

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності (виробничою, підприємницькою, інвестиційною), окупність витрат і т.д. Вони більш повно, чим прибуток, відображають остаточні результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення ефекту з наявними або використаними ресурсами. Їх використовують для оцінки підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці і ціноутворенні.

2. Собівартість продукції

Ще одним важливим показником, що характеризує роботу підприємства, є собівартість продукції, робіт, послуг.

Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємства, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан суб'єктів господарювання.

Аналіз собівартості продукції, робіт і послуг має дуже важливе значення. Він дозволяє з'ясувати тенденції зміни даного показника, виконання плану по його рівню, визначити вплив чинників на його приріст, встановити резерви і дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей зниження собівартості продукції.

Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити виручку з витратами на виробництво продукції і її реалізацію, тобто з собівартістю продукції. Підприємство одержує прибуток, якщо виручка перевищує собівартість; якщо виручка рівна собівартості, то вдалося лише відшкодувати лише витрати на виробництво і реалізацію продукції і прибуток відсутній; якщо витрати перевищують виручку, то підприємство одержує збиток, тобто негативний фінансовий результат, що ставить його в складне фінансове положення, що не виключає і банкрутство.

Рентабельність - це відносний показник ефективності роботи підприємства. У загальній формі він обчислюється як відношення прибули до витрат.

Аврашков Л.Я. указує декілька способів розрахунку рентабельності. Він підкреслює, що рентабельність має ряд модифікацій. Перш за все потрібно відрізняти рентабельність використовуваних ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції (витрат на її виробництво).

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Перш за все, розраховується рентабельність реалізованої продукції (Рп)

Рп = Вр: Ср*100

Вр - виручка від реалізації

Ср - собівартість реалізованої продукції

Рентабельність продукції може розраховуватися як відношення прибули до об'єму реалізованої продукції.

Рентабельність використовуваних ресурсів залежно від обхвату останніх може бути визначена як рентабельність виробничих фондів, сукупних активів власного капіталу.

Рентабельність виробничих фондів (Рп) - традиційний показник на вітчизняних підприємствах, який на практиці називають рентабельність виробництва, розраховують по формулі:

Рп = П: Ко*100

П - загальний (валова) прибуток підприємства за рік

До - середня величина основних виробничих фондів і оборотних коштів підприємства за рік.

Потрібно мати на увазі, що така методика розрахунку рентабельності виробництва є недостатньо конкретною. Вона завищує цей показник, оскільки загальний прибуток містить надходження не тільки від виробництва, але і від інших форм діяльності. Це потрібно враховувати при аналізі ефективності виробництва. Волгин А.П. виділяє і такий вид рентабельності, як рентабельність активів і рентабельність власного капіталу.

Рентабельність активів (Ра) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства.

Ра = П: Са*100

Са - середня сума активів балансу підприємства

П - прибуток за рік

Рентабельність власного капіталу (Рк) показує ефективність використання активів, створених за рахунок власних засобів:

Рк = Пч: Кс*100

Пч - чистий прибуток за вирахуванням виплати відсотків за кредит

Кс - власний капітал

Величина власного капіталу приймається за даними балансу. Вона дорівнює сумі активів мінус всі боргові зобов'язання. Цей показник рентабельності цікавить в першу чергу акціонерів, оскільки він означає верхню межу дивідендів.

Недоліком цього методу є те, що при розрахунку передбачається незмінна величина річного прибутку на весь період експлуатації об'єкту інвестування. Крім того, майже неможливо оптимізувати певні об'єкти інвестування з певним річним прибутком.

3. Організаційно-економічна характеристика підприємства ВАТ «Сирзавод»

Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства

У 1970 році був заснований сирзавод, який підкорявся запорізькому підприємству «Центровивоз». У 1977 році сирзавод стає мелітопольським державним підприємством по збору і переробці молока.

У 1996 році за рішенням фонду держмайна і приватизації перейменовується у Відкрите акціонерне суспільство «сирзавод» (згідно договору №456 від 16.01.1996 р.).

Підприємство «…… сирзавод» - самостійний господарюючий суб'єкт, юридична особа, що здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України.

ВАТ «…… сирзавод» є юридичною особою і здійснює свою діяльність на підставі ЗУ «Про підприємства в Україні», ЗУ «Про підприємництво», «Про господарські суспільства», «Про власність» і ін.

Підприємство «сирзавод» - підприємство, організоване на засоби групи підприємців, які посідають адміністративні посади в нім.

Стаття 27 Цивільного кодексу України затверджує право юридичних осіб на індивідуальне найменування. Найменування юридичної особи є одним з необхідних засобів його індивідуалізації, що дозволяє відрізнити одне з них від іншого.

Найменування юридичної особи указується в його засновницьких документах. У засновницьких документах може указуватися його повне і скорочене найменування.

Управління підприємством здійснюється директором, який ухвалює рішення з усіх питань діяльності підприємства.

Трудовий колектив ВАТ «Сирзавод» має повноваження відповідно до закону України «Про підприємства в Україні».

Організаційна структура підприємства

Сирзавод має в своєму розпорядженні майно, що складається з основних фондів, а так само інших засобів підприємства, вартість яких відбивається в самостійному балансі. На підприємстві так само створений резервний фонд, у розмірі 25% від суми статутного фонду. Його формування здійснюється шляхом щорічних відрахувань у розмірі 5% від суми чистого прибутку до досягнення фондом встановленого розміру.

Підприємство має так само власну виробничу базу, з виробничими ділянками і адміністративними приміщеннями:

- масло цех, сирцех, казеїновий цех;

- котельна;

- бокс для ремонту автомобілів;

- офіс (адміністративна будівля);

- складські приміщення;

- автомобілі;

- гараж.

При необхідності ВАТ «Сирзавод» бере в оренду технічні засоби у інших підприємств.

Для досягнення мети своєї статутної діяльності підприємство має право від свого імені здійснювати операції, набувати майнових і не майнових прав і нести зобов'язання, бути позивачем і відповідачем в суді.

Ресурсний потенціал включає:

- Основні фонди;

- Оборотні фонди;

- Трудові ресурси.

Основні фонди підприємства є засобами праці, які багато разів використовуються в господарському процесі, не змінюючи при цьому свою речовинний-натуральну форму. Їх вартість переноситься на вартість проведеної продукції частинами у вигляді амортизаційних відрахувань. Відповідно до класифікації основні фонди діляться на будівлі, споруди, машини, устаткування, передавальні пристрої.

Для характеристики ефективності використання основних засобів служать показники фондовіддачі і фондомісткості. Показник фондовіддачі розраховується як відношення вартості проведеної продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів. Показник фондомісткості виступає зворотною величиною фондовіддачі. Показник фондомісткості повинен знижуватися в ідеальних умовах роботи підприємства, а фондовіддача рости, оскільки вона показує, скільки продукції одержано з 1 гривни основних фондів.

Для вивчення забезпеченості підприємства основними фондами проведемо аналіз таблиці.

Показники забезпеченості підприємства основними фондами і ефективність їх використання

Проводячи аналіз даних таблиці видно, що показник фондовіддачі був найбільшим в 2002 році, що з'явилося результатом нарощування об'ємів виробництва, проте наступного року він значно знизився, що з'явилося результатом ряду чинників. У показника фондомісткості намічалася тенденція до збільшення з початку аналізованого періоду, проте в 2002 році значно знизився, що з'явилося позитивною тенденцією у використанні основних фондів підприємства. Норма прибули, як видно з таблиці, дещо знизилася за останні роки, хоч і знаходилася на відносно високому рівні. Та все ж за останній рік наголосилося її підвищення, що з'явилося позитивним результатом у виробничо-господарській діяльності підприємства.

Для підвищення ефективності використання основних фондів необхідно підвищувати ступінь їх завантаження, особливо їх активній частині, оновлення фондів, використання прогресивнішого устаткування, сучасної технології, кваліфікованих працівників.

Оборотні фонди є тією частиною виробничих фондів, яка повністю споживається в кожному виробничому циклі і переносить всю свою вартість на знов створену продукцію. Оборотні кошти підприємства можуть використовуватися для створення виробничих запасів, заділів незавершеного виробництва, запасів готової продукції, а так само засобів в розрахунках і залишків грошових коштів на розрахунковому рахунку в банці і касі підприємства.

Здійснити аналіз використання оборотних коштів на підприємстві, а так само здійснити розрахунок показників матеріаломісткості можна за допомогою наступної таблиці.

Аналіз використання оборотних коштів

Методика розрахунку показників рентабельності

А зараз на основі цих показників проаналізуємо динаміку рентабельності (табл. 2.3).

Динаміка рентабельності діяльності

Як видно з таблиці, за всі аналізовані роки підприємство одержувало прибуток, отже, воно є рентабельним. Так, рентабельність діяльності підприємства постійно збільшувалася, і за п'ять років зросла на 1,47%. Найбільший рівень рентабельності виробничої діяльності у підприємства був в 2001 році і склав 2,5%. Що стосується рентабельності продажів, то вона так само постійно зростала, хоч і меншими темпами. Так, з 0,2% у 1997 році вона збільшилася до 0,4% у 2002 році. Так само був відмічений темп в збільшенні рентабельності капіталу, що є ще одним свідоцтвом того, що підприємство ефективно організовує свою господарську діяльність. І все-таки, не дивлячись на те, що показники рентабельності на підприємстві є досить таки високими, глибшу оцінку можна дати лише після аналізу кредиторської і дебіторської заборгованості.

4. Шляхи підвищення рівня рентабельності підприємства

Для того, щоб збільшити рівень рентабельності необхідно зменшити собівартість продукції підприємства за рахунок зменшення витрат на матеріали, які є одним з головних елементів виробничих витрат. Ці витрати зазвичай складають близько половини вартості виробничих робіт, а з частини, що залишилася, близько 2/3 доводиться на витрати на робочу силу. Отже, економічність виробництва багато в чому залежить від вибору сировини і методів його використання, а це пов'язано з вартістю робочої сили і сировини, устаткуванням і організацією.

Вибір сировини залежить як від цін на нього, так і від його властивостей. Відносні ціни міняються, а з ними міняється і рішення, яке повинне бути найбільш вигідним економічно. Оцінка витрат є дуже важкою справою в будь-якій формі виробництва, особливо в такій, як виробництво продукції громадського харчування, де продукти вельми різнорідні, а витрати залежать від багатьох чинників, дія яких може не контролюватися підрядчиком.

Для розрахунку оптимізації витрат візьмемо основний вид сировини, тобто молоко. У зв'язку з тим, що для виробництва своєї продукції підприємство постійно використовує молоко, йому потрібно максимально понизити витрати на його доставку, а це, у свою чергу, дозволить заощадити значні засоби.

Підприємство здійснює закупівлю молока безпосередньо у населення. Це обумовлено тим, що в Приазовському районі недостатньо молока і закупівля проводиться за завищеною ціною, а в Мелітопольському районі ця ціна може бути значно понижена залежно від об'єму молока, що купується. Так само відзначимо що молоко, що поставляється селами…… району, є сировиною високої якості, що є найважливішим чинником для даного підприємства.

Таким чином, навіть, не дивлячись на те, що відстань до міста складає близько 25 кілометрів, що значно збільшує частку транспортних витрат, підприємству вигідніше (з погляду ціни і якості) здійснювати закупівлю саме у даного виробника. І все-таки навіть в цьому випадку підприємство має можливість значно понизити свої витрати на молоко, якщо знайде ближчого постачальника.

Доставка молока на підприємство (2002 г.)

Виводи

рентабельність собівартість аналіз

Найважливішим для підприємства є фінансово - економічний аналіз, який включає і аналіз рентабельності продукції підприємства. Рентабельність - прибутковість, прибутковість підприємства; показник економічної ефективності виробництва промислового підприємства, який відображає кінцеві результати господарської діяльності.

Також важливе значення має собівартість продукції, робіт і послуг. Вона дозволяє з'ясувати тенденції зміни даного показника, виконання плану по його рівню, визначити вплив чинників на його приріст, встановити резерви і дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей зниження собівартості продукції.

У підвищенні рівня рентабельності величезну роль грають трудові ресурси. В першу чергу потрібно звернути увагу на професійні якості працівника, уміння його працювати з колективом, відношення до тієї роботи, яку він виконує. Потрібно удосконалити роботу відділу кадрів при прийомі людей на підприємство, щоб в майбутньому не виникали труднощі з персоналом. Тим самим ввести конкурс на заміщення тієї або іншої посади, можливість впровадження різного виду тестування, за наслідками якого можна надати робоче місце досвідченішій і перспективнішій людині.

Список літератури

1. Економіка підприємства: Підручник. / Під ред. Сафронова Н.А. - М.: видавництво Юрист, 1998. - 584 з.

2. Слуцкий Г.В. Управління соціальним розвитком персоналу підприємства. Навчальний посібник. - М.: ГАУ, 1994. - 267 з.

3. Кибанов А.Я., Захаров Д.К. Організація управління персоналом на підприємстві. - М.: ГАУ, 1995. - 314 з.

4. Віханській О.С., Наумов А.І. Менеджмент. - М.: Гардарки, 1999. - 528 с.

5. Нейлер В.А. Економіка підприємства: Курс лекцій. - Новосибірськ.: ИНФРА-М; 1997, - 132 с.

6. Рульев В.А., Гуткевіч С.А. Основи менеджменту. / Методична допомога / - Мелітополь.: Видавництво ТГАТА, 1995. - 110 з.

7. Дятлов В.А. Підвищення ефективності підприємства / М.: Наука, 1989. - 240 з.

8. Зайцев Г.Г. Фінанси підприємств. - Спб.: Вид-во Спуеіф, 1997. - 319 с.

9. Волгин А.П., Матірко В.І. і ін. Управління підприємством в умовах ринкової економіки. - М.: Справа, 1997. - 271 c.

Размещено на Allbest.ru