Виробнича діяльність підприємства

Підприємство має право протягом звітного року віднести на витрати виробництва частину фактичних витрат на проведення усіх видів ремонтів, реконструкції, модернізації, технічного переоснащення у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості основних фондів на початок звітного року.

Виробнича потужність -- це максимально можливий випуск продукції підприємством за певний час (зміну, добу, місяць, рік) у встановленій номенклатурі і асортименті при повному завантаженні обладнання і виробничих площ.

Виробнича потужність визначається в натуральних одиницях при обмеженій номенклатурі виробів і у вартісному виразі при широкому асортименті.

Фактори впливу підприємства:

· кількість обладнання;

· потужність обладнання;

· режим роботи підприємства;

· кваліфікаційний рівень робітників;

· структура основних фондів.

Вихідна виробнича потужність у вартісному виразі, тобто потужність на кінець розрахункового періоду (року) (ВПвих), обчислюється:

ВПвих = ВПвх + ВПвв - ВПвив, грн.,

де ВПвх-- виробнича потужність на початок періоду, грн.;

ВПвв -- введена в плановому періоді виробнича потужність, грн.;

ВПвив -- виведена за плановий період виробнича потужність, грн.

Середньорічна виробнича потужність (ВПСЄр.р) підприємства, цеху, обчислюється за формулою:

ВПсер.р = ВПвх + ВПвв х -- - ВПвкв х .. грн.,

де к -- кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року.

Тема 4. Оплата праці

1. Заробітна плата

Заробітна плата, як основне джерело задоволення матеріальних і духовних потреб працівників та членів їх сімей, являється важливою економічною та юридичною категорією, оплата праці як юридична категорія, як важливий елемент трудових правовідносин характеризується наступними ознаками:

1) вона виплачується у відповідності з кількістю і якістю вкладеної праці, з врахуванням особистого трудового внеску працівника і кінцевих результатів праці підприємства;

2) вона виплачується на підставі централізованих і локальних норма, що встановлені попередньо;

3) вона виплачується в грошовій формі.

4) вона виплачується у відповідних джерел (прибутку підпр. з бюдж.).

5) вона виплачується в розмірі, що не обмежується максимальним.

Таким чином, оплата праці - це будь-який заробіток, обчислений, яка правило, в грошовому виразі, який за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги.

2. Регулювання оплати праці

Правове регулювання оплати праці здійснюється трьома способами:

· централізованим (або державним);

· локалізованим;

· договірним.

Держава здійснює регулювання оплати праці шляхом встановлення

а) мінімальної заробітної плати, інших державних б) норм і гарантій в оплаті праці, міжгалузевих співвідношень в оплаті праці, умов визначення частини прибутку, що спрямовується на оплату праці, умов і розмірів оплати праці в бюджетних організаціях, максимальних розмірів посадових окладів керівників державних підприємств і т.д.

Мінімальна заробітна плата - це встановлений державою розмір заробітної плати, нижче якого не може провадитися оплата за фактично виконану найманим працівником повну місячну норму праці. До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Мінімальна заробітна плата регулюється з урахуванням рівнів економічного розвитку, продуктивності праці, середньої заробітної плати та вартості величини мінімального споживчого бюджету. Вона встановлюється КМУ.

б) Норми оплати праці (за роботу в надурочний час - ст.106 КЗпП; у святкові. неробочі та вихідні дні - ст.107; в нічний час - ст.108; за час простою, який мав місце не з вини працівника - ст.113; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника - ст.112; неповнолітніх працівників і т.п.) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток, за час виконання державних обов'язків, для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу, для вагітних жінок і жінок, які мають дітей у віці до 3-х років і т.п.) встановлюються КЗпП та іншими нормативними актами.

в) Міжгалузеві співвідношення в розмірах оплати праці працівників державних підприємств, регулювання частини прибутку, що спрямовується на оплату праці, регулювання розмірів посадових окладів керівників державних підприємств, середня заробітна плата встановлюються КМУ.

Договірне регулювання оплати праці найманих працівників підприємств здійснюється на основі системи тарифних угод, що укладаються на міжгалузевому (генеральна тарифна угоду), галузевому (г. т.у.), виробничому (тарифна угода, як складова частина колективного договору) рівнях.

Тарифна угода - це договір між представниками сторін переговорів з питань оплати праці та соціальних гарантій.

Норми генеральної тарифної угоди обов'язкові для врахування на подальших рівнях колективних переговорів; норми галузевої, регіональної т.у. - на виробничому рівні, як мінімальні гарантії.

Оплата праці може визначатися контрактом, тобто угодою сторін трудового договору.

В даний час економічні, правові та організаційні засади оплати праці визначаються Декретом КМУ від 31 грудня 1992 року №23 “Про оплату праці” (ПіР України №2, 1993 р.).

Локальне регулювання. В сферу локального регулювання входять питання:

- формування фонду заробітної плати;

- встановлення фонду заробітної плати по окремим категоріям працівників;

- використання державних тарифних ставок та окладів для диференціації оплати праці в залежності від професії, кваліфікації працівників;

- вибір системи оплати праці;

- введення надбавок до заробітної плати;

- встановлення посадових окладів керівникам підрозділів, спеціалістам;

- затвердження положень про преміювання та інше.

Оплата праці складається з основної заробітної плати і додаткової оплати праці.

Основна заробітна плата працівника залежить від результатів його праці й визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також надбавками і доплатами в розмірах, встановлених законодавством. Додаткова оплата праці залежить від результатів господарської діяльності підприємства й встановлюється у вигляді премій, винагород, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, а також надбавок і доплат, які не передбачені законодавством, або понад розміри, встановлені законодавством.

3. Оплата праці в Україні

На Україні в даний час використовується тарифна система оплати праці - це сукупність взаємопов'язаних елементів: тарифної сітки, тарифних ставок, схем посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних характеристик.

Вона використовується для розподілу робіт і працівників залежно від їх, відповідно, складності та кваліфікації за розрядами тарифної сітки і є основою формування та регулювання заробітної плати.

При тарифній системі діють дві форми оплати праці: відрядна і годинна, які включають ряд систем для різних організаційно-технічних умов виробництва.

Відрядна форма оплати праці включає такі її системи: пряму відрядну, непряму відрядну, відрядно-преміальну, відрядно-прогресивну, акордну оплату. При відрядній формі оплата праці працівників провадиться за нормами і розцінками, встановленими виходячи з розряду виконуваних робіт. Присвоєний працівникові кваліфікаційний (тарифний) розряд є підставою для надання йому можливості виконувати роботу відповідної складності. (Віднесення робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння їх - власник + ПК у відповідності з тар.-кв. довідником).

Погодинна форма оплати праці включає такі її системи: просту погодинну, погодинно-преміальну. Погодинна оплата праці працівників проводиться за годинними (денними) ставками із застосуванням нормованих завдань або за місячними окладами. Погодинна оплата праці керівників, спеціалістів і службовців провадиться за місячними посадовими окладами (ставками), якщо інше не передбачено колективним договором.

Оплата праці працівників, які виконують роботи (надають послуги), не властиві основній діяльності галузі, провадиться за умовами, визначеними тарифними угодами по тих галузях, до яких ці підрозділи відносяться за характером виробництва.

Для найманих працівників загальних професій і посад державних підприємств застосовуються єдині тарифні умови оплати праці, порядок яких визначається КМУ.

Для робітників бюджетних організацій застосовуються тарифні умови оплати праці, визначені тарифними угодами по тих галузях, до яких ці працівники відносяться за характером виконуваної роботи.

Форма виплати заробітної плати може бути різною: в грошових знаках, банківськими чеками, частково натурою, крім спиртних напоїв та наркотичних речовин.

Заробітна плата грошовими знаками виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені УКД, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 к.д.

Окремим категоріям працівників, оплата праці яких установлена на основі місячного обчислення, актами законодавства, можуть бути встановлені інші строки виплати заробітної плати. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним або святковим днем, заробітна плата виплачується напередодні. За особистою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банку, поштовими переказами, з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок власника бо у.н.о. Утримання з заробітної плати при кожній виплаті заробітної плати не можуть перевищувати 20%, а у випадках, передбачених законодавством, - 50% заробітної плати, що належить до виплати (крім утримання при відбуванні покарання у вигляді виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей).

Тема 5. Модель виробничих можливостей країни

1. Види моделі відтворювального економічного процесу

Незважаючи на оголошений вектор євроінтеграції і спроби посісти достойне місце у спільноті високорозвинених економік світу, Україна, на жаль, поки що не може пишатися технічним, технологічним і структурним рівнями своєї національної економіки. Тож інтеграція нашої держави в світову ринкову систему прискореними темпами і без вирінювання технічних, технологічних і структурних розбіжностей може спровокувати численні негативні й незворотні наслідки, серед яких, наприклад, - надвисокий ризик України увійти до економічної групи країн так званого периферійного складу.

З огляду на такі ризики і глобальні виклики в державній економічній політиці невідкладного й першочергового значення набуває утвердження моделі інноваційного соціально-економічного розвитку України. В принципі існує три найтиповіші моделі відтворювального економічного процесу:

- (І) ресурсна модель без високотехнологічного виробництва (природні ресурси > виробництво > гроші);

- (ІІ) інноваційна модель (трансформація грошей на дослідження в знання > трансформація знань у майстерність працівників та інновації > перетворення інновацій у товар > гроші);

- (ІІІ) інтелектуально-донорська модель (скорочений варіант моделі (ІІ), з якого вилучена стадія виробництва).

Як свідчить практичний досвід світових країн з різним рівнем і ефективністю економічного розвитку, найбільш ефективною є друга модель економічного відтворення. Проте в Україні сьогодні домінують перша і третя моделі: ресурсна без високотехнологічного виробництва (І) та інтелектуально-донорська (ІІІ). Згадані моделі у стратегічній перспективі мають порівняно низький рівень ефективності, оскільки вони призводять до виснаження ресурсів країни, до витоку факторів виробництва національної економіки за кордон і унеможливлюють забезпечення високих показників рівня добробуту населення.

З огляду на економічні реалії, потенційні внутрішні можливості й зовнішні умови, в Україні необхідно у невідкладному порядку розпочати реалізацію стратегії випереджаючого розвитку економіки на основі активізації інноваційних чинників (ІІ модель). Проте, при цьому, не варто ідеалізувати стартові можливості України щодо таких радикальних перетворень, оскільки перетворення в рамках другої моделі пов'язані тісними причинно-наслідковими зв'язками із наявністю й ефективним залученням досить значних фінансових ресурсів. Наприклад, лише для зміни структури економіки на 1% необхідні капіталовкладення, еквівалентні 2-3% ВВП. Отже, це свідчить про те, що в наукоємні галузі необхідно залучати прямі іноземні інвестиції.

Сьогоднішній структурний розвиток національної економіки не відповідає сучасним викликам і найважливішим загальносвітовим тенденціям. До того ж, регуляторні механізми, що застосовуються у сфері зовнішньої економічної діяльності нашої держави, деформують економічне середовище, в якому доводиться працювати підприємствам, внаслідок чого стримується розвиток експортного потенціалу країни. Виправлення цих невідповідностей має стати одним із найголовніших пріоритетів економічної політики уряду.

Декларуючи своє прагнення інтегруватися до світового економічного простору, уряд України повинен забезпечувати реалізацію такої державної економічної політики, яка була б спрямована, передусім, на створення як державних, так і суто ринкових інститутів, що сприятимуть ефективному генеруванню і поширенню інновацій та формуванню визначального фактору сучасної конкурентоспроможності - експортного потенціалу.

2. Завдання підвищення сучасного рівня міжнародної конкурентоспроможності країни

Головним завданням підвищення сучасного рівня міжнародної конкурентоспроможності нашої держави стає забезпечення прискореного розвитку, передусім, у низці профільних науково- і техноємких галузей (аерокосмічна, виробництво нових матеріалів, окремі виробництва у фармацевтичній, електронній та електротехнічній промисловості), здатних ефективно конкурувати на міжнародних ринках і стати основою високотехнологічного зростання ( наприклад, сьогодні частка високотехнологічної продукції в українському експорті промислових товарів складає лише 5% , тоді як світовий середньостатистичний рівень становить 21%). Це демонструє нагальну необхідність удосконалення державної системи підтримки й стимулювання розвитку експортного потенціалу країни, яка повинна враховувати накопичений міжнародний досвід і бути орієнтованою на здешевлення доступу до ресурсів розвитку, забезпечення сучасної інфраструктури, що базується на новітніх інформаційних технологіях, утворенні бізнес-середовища, сприятливого для посилення експортної експансії національних виробників.

Україна зможе перетворитися на високотехнічну державу з інноваційною моделлю економічного зростання за умови адекватності промисловості науково-технічним досягненням постіндустріального суспільства. Подолати суттєве відставання України від розвинених країн щодо продуктивності праці в усіх сферах народного господарства, оновити основні фонди, впровадити енерго- і матеріалозберігаючі технології можна тільки на основі промислових інновацій. Створення цілісного промислово-науково-технологічного комплексу сприятиме повному задоволенню внутрішніх потреб країни та експорту наукоємкої продукції



Мал. Основні ознаки цілісного промислово-науково-технологічного комплексу

З огляду на незначну частку інноваційної продукції у загальному обсязі української промислової продукції, яка не перевищує за останні роки 5%, варто зазначити, що лише 12% від загальної кількості зареєстрованих підприємств брали участь в інноваційній діяльності (якість і ефективність якої , звичайно, є досить проблематичними ), що робить малоймовірними наші шанси, ресурси й можливості сталого економічного зростання. Як свідчить досвід економічно розвинених країн, національна влада повинна запроваджувати механізми створення розгалуженої корпоративної структури, яка здійснюватиме всебічне стимулювання й підтримку наукових досліджень та розробок шляхом їхньої комерціалізації. З метою поєднання й інтеграції ресурсів великих підприємств і малого бізнесу для досягнення інноваційного розвитку економіки можна використовувати технологію франчайзингу , яка набула значного поширення в країнах Західної Європи і США у вигляді системи контрактних відносин великих і малих фірм . Запровадження цієї технології господарської інтеграції малого і великого бізнесу забезпечує суттєвий економічний ефект, особливо у галузі торгівлі і сфері послуг.

Одним із напрямів залучення малих і середніх підприємств до реалізації ризикових науково-технологічних проектів є створення й організація ефективної роботи спеціалізованих установ і організацій зі сприяння впровадженню нових технологій, оновленню асортименту продукції й запровадженню прогресивних методів господарювання суб'єктами підприємницької діяльності. Приклад ом таких установ є технопарки, які, відповідно до своїх завдань, здійснюють експертизу й відбір інноваційних пропозицій, науково-технічних проектів і програм, спрямованих на створення і запровадження нової техніки і наукоємних технологій, а також оцінку ризиковості інноваційних пропозицій і проектів , сприяють у проведенні науково-дослідних робіт та впровадженні їхніх результатів у виробництво.

3. Активізація інноваційної діяльності

Доцільно активізувати й підвищити ефективність венчурних підприємств, які можуть оперативно розв'язувати проблеми розробки і доведення більшості нововведень до стадії промислового зразка. Існують оцінки , за якими малі фірми виконують такі завдання приблизно в 4 рази швидше , ніж великі підприємства. Отже, нам необхідно запозичувати позитивний досвід розвинених країн світу , де національні уряди виділяють на розвиток венчурних підприємств значні обсяги державних субсидій . Ефективна державна програма сприяння розвитку малого дослідницького підприємництва в Україні дала б можливість суттєво розширити простір діяльності малих фірм і сприяла б зміцненню системи державного фінансування науково-технічного прогресу та пожвавленню ризикового фінансування на стадіях комерційного освоєння продукції, значно зменшуючи інвестиційний ризик вкладників.

З метою активізації інноваційної діяльності в Україні необхідно зосередити зусилля на створенні її розгалуженої законодавчої і нормативно-правової бази, яка забезпечувала б широкі можливості для юридичних і фізичних осіб здійснювати і підтримувати інноваційну діяльність незалежно від базових державних замовлень. При цьому , система організації інноваційної діяльності на українських підприємствах не повинна обмежуватися їх власними науково-дослідними і дослідно-конструкторськими роботами , а, навпаки, - орієнтуватися на постійний зовнішній моніторинг і пошук інновацій у глобальному інформаційному просторі, на оцінку і придбання нових технологій , необхідних для їх інтенсивного розвитку.

На державному рівні має бути модернізована систем а прямої підтримки інноваційних процесів за допомогою механізмів податкової і грошово-кредитної політик и . Необхідно забезпечувати стабільність національної валютно-фінансової системи, що впливає на якість бізнес-середовища, а, отже, і на інвестиційну привабливість країни ; запровадження дієвого пільгового режиму здійснення інноваційної діяльності ; зростання рівня капіталізації банківського сектора і, врешті-решт, - послідовно переходити від економіки споживання до економіки розвитку.

Тема 6. Державне регулювання

1. Поняття державного регулювання

Державне регулювання -- це сукупність інструментів, за допомогою яких держава встановлює вимоги до підприємств і громадян. Воно включає закони, формальні і неформальні розпорядження і допоміжні правила, що встановлюються державою, а також недержавними організаціями або організаціями саморегулювання, яким держава делегувала регуляторні повноваження; -- це набір здійснюваних державними структурами заходів, направленими на контроль за поведінкою індивідів або груп, які потрапляють під контроль цих структур. Воно включає закони і допоміжні інструменти, що створюються державою, а також правила, що встановлюються державними і недержавними агентствами в рамках делегованих повноважень.

Можна виділити дві сфери державного регулювання:

· тарифне (цінове) регулювання, що охоплює економічні аспекти, які впливають безпосередньо на ринкові рішення;

· нетарифне (нецінове) регулювання, що охоплює соціальні та адміністративні аспекти.

Тарифне регулювання спрямовано на створення економічних механізмів, які застосовують переважно як реакцію на зовнішні фактори, що впливають на ринкову ситуацію. Ці механізми є засобом «інтернаціоналізації» пов'язаних з ними витрат, ураховуваних під час прийняття рішень із проблем виробництва і споживання. Метою тарифного регулювання є створення економічного механізму, що впливає на поведінку ринку за допомогою зміни співвідношення цін на продукцію. Тарифне регулювання реалізується через системи оподаткування і ціноутворення, через митні збори. Наприклад, воно може реалізовуватись через безпосереднє встановлення цін чи тарифів, максимальних і/або мінімальних цін.

Нетарифне регулювання спрямовано на захист життя, здоров'я, майна, охорону довкілля, а також на встановлення способів організації чи ведення діяльності, правил ліцензування, місця і часу здійснення діяльності, обсягу випуску продукції чи надання послуг тощо. Найважливішим елементом нетарифного регулювання є також контрольні та наглядові функції. У сфері технічного нормування нетарифне регулювання охоплює як аспекти встановлення обов'язкових вимог до продукції та процесів, так і правила здійснення, перевірок і вживання заходів у разі факту порушення.

Державне регулювання економіки покликане забезпечувати її рівновагу і сталий розвиток. Конкретні напрямки, форми та масштаби державного регулювання економіки визначаються характером і гостротою економічних, соціальних, екологічних та інших проблем у будь-якій країні певного періоду. Державне регулювання економіки в умовах ринкового господарства являє собою систему типових заходів законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру, які здійснюють правомочні державні установи та суспільні організації з метою стабілізації та адаптації існуючої соціально-економічної системи до умов, що змінилися. Процес регулювання економіки потребує виконання комплексу організаційних, економічних, фінансових і управлінських заходів як складових ефективної реалізації політики суспільного розвитку. Основною метою сучасного державного регулювання економіки є її переведення на інтенсивний шлях розвитку з послідовним скороченням видатків на екстенсивне зростання і вкладень в інтенсифікацію ефективного використання вже створеного господарського потенціалу. В Україні здійснюється економічна реформа. Тому сьогодні як ніколи потрібні зусилля для пожвавлення господарського життя з метою забезпечення стабілізації економіки та економічного розвитку. Орієнтація на такий результат передбачає використання певних засобів, механізмів та інструментарію державного регулювання економіки.

2. Мета навчальної дисципліни „Державне регулювання економіки”

Мета навчальної дисципліни “Державне регулювання економіки” -- дати студентам знання про сутність, засоби, сфери, об'єкти та механізми державного регулювання економіки. Особливого значення набуває з'ясування ролі його інструментів, а саме: прогнозування, планування, програмування. В умовах ринкової трансформації економіки України підвищується необхідність усвідомленого впливу держави на формування сучасних цивілізованих соціально-економічних відносин. Виходячи з цього основні завдання розглядуваної дисципліни такі:

* ознайомити із сучасними проблемами державного регулювання економіки, а також світовим досвідом його здійснення в ринкових умовах;

* розкрити методологічні засади державного регулювання економіки -- мету, принципи, функції;

* розкрити засоби, сфери й об'єкти державного регулювання та його основний механізм;

* показати сутність і специфіку розмежування функцій державного регулювання за рівнями управління;

* звернути увагу на закон, законодавчі акти і концептуальні підходи до створення державної системи економічного прогнозування та планування;

* показати значення соціально-економічних і науково-технічних програм державного рівня у процесі регулювання економіки;

* сформувати навички самостійного аналізу та побудови логічних схем.

Вивчення дисципліни “Державне регулювання економіки” сприятиме підвищенню рівня загальноекономічної підготовки спеціалістів, формуванню в них навичок науково-аналітичного опрацювання проблем з позицій державних інтересів.

Матеріал посібника підготовлений відповідно до вимог державного стандарту навчання студентів економічних спеціальностей денної та очно-заочної форм навчання.Значущість цієї навчальної дисципліни визначається особливостями сучасного перехідного періоду. Програмою передбачається вивчення наукових основ, методів, об'єктів, засобів і механізмів державного регулювання економіки. Основна увага приділяється аналізу практики регулювання відносин власності, інвестицій, розвитку галузей матеріального виробництва, ринків праці й фінансів, зовнішньоекономічних зв'язків, охорони природи та раціонального природокористування.

ЗАВДАННЯ № 5

Задача 1. Обчислити показники обсягу виробництва і реалізації продукції фірмою за даними таблиці 1

Таблиця 1

Показники	Значення
1. Обсяг виробництва, шт. за 1 цикл	5000
2. Гуртова ціна виробу, гри.	1200
3. Обсяг незавершеного виробництва, грн. На початок року На кінець року	В Г
4. Собівартість одного виробу, грн.	Д
5. Тривалість виробничого циклу, днів	Е
6. Приріст залишків готової продукції на складах за рік, шт.	Ж
7. Кількість робочих днів в році	230.

Розв'язання:

1.Вартість ТП за 1 цикл:

ТП=5000 х 1200=6 млн.грн

2.Обсяг незавершеного виробництва(Он/з)

Он/з(В-Г) х 1200= (50610-37420)х1200= 15,828 млн. грн..

3.Вартість залишків на складі:

Зск =Ж х 1200 = 66 х 1200 = 79200 тис. грн..

4.Вартість товарної продукції за рік (ТПр):

ТПцх230 6 х 230

ТПр=----------+Он/з+3ск =--------+15,828+0,0792=130,67 грн.

Е 12

Задача 2. Обгрунтувати виробничу програму малого підприємства по виробництву метловиробів з точки зору забезпеченості металом, якщо на плановий період підприємством укладено договори на поставку металу в обсязі А тонн, а середня вага виробу Б кг. Коефіцієнт використання металу В. Можуть повторно використатися у виробництві Г % відходів металу. На плановий період МП має доставити споживачам Д шт. металовиробів.

Розв'язання:

1. Плановий випуск виробів з металу:

А х В 500 х 0,68

Впл = ------ = ---------- = 441,6 шт.

Б 0,77

2. Вихід виробів з відходів:

- вага відходів:

Ввод = Ах(1 -В) = 5000 x 0,32 = 1600шт.

- випуск виробів з відходів:

Ввід х В 1600 х 0,68

Ввід = -------- = ------------ = 1412,9шт.

Б 0,77

3. Планове виробництво (В_пл ³):

В_пл³ = Впл + Ввод = 441,6 +1412,9 = 1854,5шт

Висновок: 1. Програма повністю задовольняє споживачів.

2. Залишки на кінець року будуть становити (?З = Впл³ - Д) = 1854,5 - 7520 = - 5665,5 шт

Задача 3. Встановити доцільність інвестицій в будівництво нового заводу за показниками абсолютної ефективності. Дисконтна ставка 15%. Норма амортизації - 7,25.

Дані приведені в таблиці 3.

Таблиця 3.

Показники
1 .Обсяг випуску продукції в натуральних одиницях, тис. шт.	А
2. Гуртова ціна виробу, грн.	Б
3. Собівартість виробу, грн.	В
4. Обсяг капітальних вкладень, млн. грн..	Г
5. Вартість виробничих фондів, млн. грн..	Д

Розв'язання:

1. Обсяг товарної продукції:

ТП = АхБ.= 191x181 =34571 тис. грн.

Собівартість продукції:

СВ=ВхА= 161x191 = 30751 тис. грн.

Прибуток:

ПР = ТП-СВ = 20301 - 30751 = - 10450 тис. грн.

4. Сума амортизації:

?А1 = Д х На = 10100 х 0,072 = 727,2 тис. грн.

5. Грошовий потік (ГП1):

ГП1 = ПР + ?А1 = 10450 - 727,2 = 9722,8 тис. грн.

Амортизація врахована з капітальних вкладень

?А2 =Г х На = 12,2 х 0,072 = 87,84 тис. грн.

Загальний грошовий потік (ГПз):

ГПз = ГП1 + ?А2 = 9722,8 + 87,84 = 9810,6 тис. грн.

Розрахунок теперішньої вартості грошового потоку (дисконтна ставка 15%):

Роки	Грошовий потік, тис. грн.	Коефіцієнти дисконту	Теперішня вартість грошового потоку, тис. грн.
1	9810,6	0,87	8535,2
2	9810,6	0,444	4355,9
3	9810,6	0,387	3796,7
4	9810,6	0,336	3296,4
5	9810,6	0,292	2864,7

?ТВ= 22848,9 тис.грн.

1

К^п_{q =} --------

(1 + 0.15)^N

Розрахунок чистої теперішньої вартості грошового потоку:

ЧТВ =-?ТВ -?Г = 22848,9 - 12200 = 10648,9 тис. грн. < 1 .

10. Розрахунок індексу прибутковості капітальних вкладень:

?ТВ 2284,8

Inp = -------- = -------- = 0,187 . < 1

?Г 12200

Висновок. Проект доцільний при умові ЧТВ ? 0; Іпр ? 1

Даний проект не ефективний.

економічний виробничій інвестиція кадри праця фонд потужність

Задача 4. Визначити річний економічний ефект у виробника побутових кухонних комбайнів нової покращеної моделі та строк окупності додаткових капітальних вкладень за даними таблиці 4, 4.1

Таблиця 4.

Показники .	Стара модель	Покрашена модель
Річний випуск, тис. шт.	80	80
Додаткові капіталовкладення, пов'язані із освоєнням виробництва нової моделі, тис. грн..	__	400
Собівартість комбайна, грн.	Б	Е
Роздрібна ціна комбайна, грн..	В	Ж

Розв'язання:

Собівартість річного випуску по старій моделі:

180x80= 14400

2.Роздрібна ціна річного випуску старої моделі:

190x80= 15200

3.Прибуток від випуску старої моделі:

15200-14400 = 800, або

(190 - 180) х 80 = 800

Собівартість річного випуску по новій моделі:

215x80= 17200

Роздрібна ціна річного випуску по новій моделі:

235х80 = 18800

6.Прибуток від випуску нової моделі:

18800-17200 = 1600, або (235 - 215) х 80 =1600

7. Оптимальні дані заносить в таблиці:

Таблиця 4.1.

Варіанти	Загальна собівартість	Загальна роздрібна ціна	Прибуток
Інвестиції реалізовані	17200	18800	1600
Інвестиції не реалізовані	14400	15200	800
Зміна	2800	3600	800

Отже, виробництво нової моделі не ефективне. Термін окупності складає 4 роки (1600: 400). Необхідно скоротити цей термін за рахунок скорочення витрат і збільшення прибутку, розробки більш дешевої моделі.

Задача 5. За ціною 16 грн. (а). Фірма реалізувала 250 кг (Ь) ковбаси, а після збільшення ціни до 20 грн. (с) 200 кг (сі). Чи є еластичним за ціною попит на ковбасу?

Розв'язання:

Знаходимо коефіцієнт цінової еластичності попиту за формулою:

?Q ?P

e = ---- ? ----

Q₀ P₀

500 - 60 10 - 8

e = -------- / -------- = 0,6

60 6

якщо е > 1 - попит еластичний

е < 1 - попит не еластичний

Відповідь: оскільки коефіцієнт цінової еластичності по модулю менше 1, попит є нееластичним.

Задача 6. Попит і пропозиція на певний товар становлять: Q^D = Ь - аР та Q^S = - d+ сР (Q^D = 6000 - ЗР та Q^S = - 1200 + 7Р). Після введення податку для продавців у розмірі 400 гри. (е). За одиницю продукції чому дорівнювати рівноважний обсяг збуту на ринку?

Розв'язання:

Оскільки продавець намагається перекласти податок на споживача за рахунок відповідного підвищення ціни, функція попиту споживача матиме вигляд:

Q^D = 30000 - 15 (Р +2000),

Q^D = 24000 -3 Р

Знаходимо рівноважну ціну продажу:

Q^D = Q^S => 24000 - 3 Р = - 6000 +35 Р

P = 7500.

Звідси, рівноважний обсяг пропозиції:

Q⁹ = - 6000 + 35 х 7500 = 20250 шт.

Відповідь: 20250 шт.

Задача 7. Функція попиту задана: Q^D = Ь - аР (Q^D = 2500 - 2,5Р). Чому дорівнює нахил кривої зворотної функції попиту

Розв'язання:

Нахил кривої визначається коефіцієнтом "в" в функції у = а - вх. Оскільки зворотна функція попиту має вигляд:

30000-Q^D

p = --------, коефіцієнт "в" дорівнює: 15, тобто = 0,5

Задача 8. Функція корисності певної особи має вигляд: U(Х 1, Х2) = Х1 х Х2, де Х1- кількість продовольчих товарів, Х2 - кількість непродовольчих товарів. Ціна продовольчого товару становить 12 грн. (а), а непродовольчого - 15 грн. (с). Доход споживача дорівнює 600 грн. (і). Який споживчий набір є оптимальним для даної особи?

Розв'язання:

Виходячи з правила оптимального споживання, за даного бюджетного обмеження необхідна кількість продовольчого товару визначається за формулою:

І

Х1 = --------, де І - доход споживача.

2РІ

500грн.

Х1 = -------- = 16шт.

2х15грн.

Аналогічно знаходимо кількість непродовольчих товарів:

500грн.

Х2 = -------- = 7 шт.

2х35грн.

Відповідь: оптимальний набір складатиметься з 16 шт. Продовольчого 7 шт. 500 грн. непродовольчого товару.

Задача 9. На обробку деталі затрачалось А хв. Після перегляду норм часу на дану деталь була встановлена норма Б хв. Обчислити на скільки відсотків знизилась трудоємкість роботи і зросла продуктивність праці. Тривалість зміни В год. Дані для використання зведені в таблиці 9.

Розв'язання:

1. Визначаємо виробіток до перегляду і після перегляду норм часу. Для цього час зміни поділити на норму часу

480 : 21 = 22,9 дет. - виробіток до перегляду норм часу.

480 : 17 = 28,2 дет. - виробіток після перегляду норм часу.

2. Визначаємо ріст продуктивності праці шляхом ділення виробітку після перегляду норм часу на виробіток до перегляду, у відсотках.

(28,2 : 22,9) х 100% = 123%, отже продуктивність праці зросла на 23% (123%- -100%).

3. Визначаємо зменшення трудомісткості роботи. Для цього норму часу після перегляду ділимо на норму часу до перегляду, у відсотках.

(17хв. : 21хв.) х 100% = 80, 9%, тобто трудомісткість роботи зменшалася на 19,1% (100%-80,9%).

Задача 10. Визначити ріст продуктивності праці в умовно-натуральних вимірниках за даними, наведеними в таблиці 10.

Таблиця 10.

Виріб	Кількість виробів	Затрати праці на один виріб, н-год
	План	Факт
А	Г	ж	к
Б	Д	з	л
В	Е	и	м

Розв'язання:

Для визначення росту продуктивної праці в умовно натуральних вимірниках необхідно планові і фактичні обсяги виробництва продукції перемножити на затрати праці на один виріб. Таким чином ми дізнаємося про планову і фактичну трудомісткість виробничої програми (в нормогодинах). Потім віднімаючи від фактичної трудомісткості планову по кожному виробу дізнаємося абсолютне зростання продуктивності праці. В цілому ж по групі виробів ріст продуктивності праці можна визначити порівнявши сумарні фактичну і планову трудомісткості у відсотках. Рішення доцільно оформити у таблицю:

Виріб	Кількість виробів, шт.	Затрати праці на один виріб нормогодин	Трудомісткість, нормогодин
	План	Факт		План	Факт	Факт-план
1	2	3	4	5=2x4	6=3x4	7=6-5
А	105	130	17	1785	2210	425
Б	260	223	16	4160	3568	-592
В	768	830	7	5376	5810	434
Всього	-	-	-	11321	9875	267

Висновок: виробіток по даній групі товарів збільшився на 267 нормогодин

(11588 - 11321) або на 2% ((11588 : 11321) х 100% - 100%) = - 98,9

Задача 11. На підприємстві місячний фонд часу одного співробітника згідно з контракту 170 год. коефіцієнт затрат часу на додаткові роботи 1,3, коефіцієнт затрат-Часу на відпочинок співробітників - 1,12, коефіцієнт перерахунку чисельності 1,1, час, який виділяється на різні роботи невраховані в планових розрахунках - 200 год., фактична чисельність підрозділу - 30 осіб. Розрахувати чисельність адміністративно-управлінського персоналу за допомогою формули Розенкранца. Данні для розрахунку наведені в таблицях 11

Таблиця 11

Організаціино-управлінські види робіт	Кількість дій на виконання плану роботи	Час необхідний для виконання дії, год.
1	А	Г
2	Б	Д
3	В	Е

Розв'язання:

Формула Розенкранца має вигляд:

?ⁿ m _і х tі

і=1 t_p Кнрв

Ч = ---------- х Кнрв + ---- х ------

T T Кфрв

де Ч - чисельність адміністративно-управлінського персоналу певної професії і

т.і.;

n -- кількість видів організаційно-управлінських робіт, які визначають завантаження даної категорії спеціалістів;

mі - середня кількість дій (розрахунків, обробки замовлень, переговорів, тощо)

в межах і-го виду робіт за встановлений проміжок часу (на приклад , за рік);

tі- час необхідний для виконання одиниці в межах і-го виду робіт;

Т - робочий час спеціаліста згідно трудового договору (контракту) за відповідний проміжок календарного часу, прийнятий в розрахунках;

К_нрв - коефіцієнт необхідного розподілу часу;

Кфр_В - коефіцієнт фактичного розподілу часу;

tр - час на різні роботи, які неможливо врахувати в попередніх планових розрахунках.

Коефіцієнт необхідного розподілу часу (Кн_рв) розраховують за формулою:

К_{нрв =} Кдр х к_о х к_п

де Кдр - коефіцієнт, який враховує затрати на додаткові роботи, заздалегідь не

n - враховані у часі, необхідному для визначення процесу ( ? mі х tі) ); як правило і=1 знаходиться в межах 1,2 - 1,4;

Ко - коефіцієнт, який враховує затрати часу на відпочинок співробітників протягом робочого дня; як правило дорівнює 1,12;

Кп - коефіцієнт перерахунку явочної чисельності в спискову.

Коефіцієнт фактичного розподілу часу (Кф_рв) визначається відношенням загального фонду робочого часу підрозділу до часу, розрахованому як

 n

( ? m_і х t_і) );

і=1

Підставимо у формули значення першого варіанту.

Сумарний час виконання організаційно-управлінських робіт визначається як:

(480 х 0,5) + (280 х 1) + (280 х 2,9) = 3852 год.

Коефіцієнт необхідного розподілу часу:

К_нрв=1,4х 1,12 х 1,2 = 1,8.

Коефіцієнт фактичного розподілу часу:

170 х 30

Кфр_В = -------------------------------- = 1,32

480 х 0,5 + 280 х 1 + 280 х 2,9

Розрахунок необхідної чисельності підрозділу ведеться за формулою

3852 200 1,8

Ч = ------ х 1,8 + ------ х ---- = 57,7

170 170 1,32

Таким чином, фактична чисельність підрозділу дорівнює 30 осіб, а необхідна приблизно 58 осіб, тобто 28 співробітники є зайвимт (30 - 58).

Задача 12. Підприємство виготовляє вироби з пластмаси шляхом лиття. Річний обсяг виробництва виробів А тис. шт., а трудомісткість виробу - Б н-год. Тривалість робочої зміни В год при однозмінному режимі роботи. Внутрізмінні витрати часу з вини робітників - Г%, а на регламентовані простої - Д%. Процент виконання норм виробітку - Е%. Робітник відпрацював - 242 дні. (1849 год). Визначити необхідну чисельність робітників - відрядників.

Розв'язання:

1.Загальна трудомісткість робіт:

Т р = А х Б = 904 х 0,31 = 280,2 тис. н/год.

2.Ефективний час робочої зміни:

В х Г В х Д

Ф^р.з. = В - (------ + ------ ) = 8 - 0,3 = 7,72 год.

^е.ф. 100 100

3.Річний ефективний річний час:

Річ р.з.

Ф = Ф х Т = 7,72 х 280,2 = 21631,1 год.

еф. еф річ.

4. Чисельність робітників:

А х Б 904 х 0,3

Чр = ------ = ------------ = 100 робітників.

ф^річ х Е ^{21631х 1,2}

еф

Задача 13. Визначити середньорічну вартість основних фондів в плановому періоді та залишкову вартість на кінець планового періоду за даними таблиці 13.

Таблиця 13.

Показники	Звітний рік	Плановий рік
Вартість основних фондів на початок року, тис. грн. в тому числі	А	-
Групи 1	Б
Групи2	В
ГрупиЗ	Г
Введено обладнання в жовтні, тис. грн.	Д
Вибуло обладнання в жовтні, тис. грн.	Е	Ж
Придбано автомобіль для виробничих потреб у червні, тис. грн.		3
Введено в дію гараж в липні, тис. грн.		И

Розв'язання:

1. Вартість ВОФ на початку планового року:

Д х 3 Е х 3 30 25

ВОФ n=А+-------- - --------=1200+------ - ------=1200+2,5-2,1

12 12 12 12

= 1200,4 тис,грн.

2. Вартість фондів на кінець планового року ( ВОФ к):

Ж х 3 3х7 И х 6

ВОФ к =ВОФn - ------ + ------ + -------- = 1200,4 - 2,5 + 26,3 + 7,5

12 12 12

= 1231,7 тис.,грн

Задача 14. Мале підприємство використовує А швейних машин, які придбані Б років тому по ціні В грн. кожна. Нормативний строк служби такого класу обладнання 6 років. Теперішня ціна машин такого класу Д грн. Розрахувати загальний коефіцієнт зношення машин.

Розв'язання:

1. Розрахунок норми амортизації ( середньорічної - ?Зр)

- розрахунок суми річного зносу:

В х А 1200 х 5

? Зр = -------- = ---------- = 3000 грн.

Б 2

- розрахунок середньорічної норми амортизації:

? Зр 3000

N a = -------- х 100 = -------- х 100 = 50%

В х А 1200 х 5

2. Знос машин:

- знос у відсотках: 3%= N a х Б = 50 х 2 = 100%

100

- сума зносу у грн..:?З = В х А х ---- = 1200 х 5 х 1 = 6000%

100

2. Загальний коефіцієнт зносу машин:

? 3 х 100 600 х 100 6000

К з = ------------ = -------------------- = -------- = 53,5%

В х А х Д х А 1200 х 5 + 1050 х 5 11250

Задача 15. Визначити виробничу потужність пекарні та її виробничу програму, якщо середня тривалість випікання хлібобулочних виробів вагою А кг становить Б хв., тривалість зміни 8 год, режим роботи двозмінний. Номінальний фонд робочого часу 300 днів/ рік, а втрати робочого часу Д%. Виробнича потужність пекарні визначається потужність печей, яких встановлено Е одиниць. Коефіцієнт використання потужності Ж.

Розв'язання:

Розрахунок втрат робочого часу:

ДД = 300 х Д = 300 х 0,05 = 15 днів.

Розрахунок ефективного робочого часу:

Феф = 300 - ДД = 300 - 15 = 285 днів.

розрахунок виробничої потужності (Вп):

Е х Ж х А х Б х 8 х 2 х Феф 3 х 0,85 х 0,7 х 30 х 8 х 2 х 285

Вп = ---------------------------- = --------------------------

1000 1000

= 244,2

Задача 16. Визначити місячну потребу хлібозаводу в борошні, його середній і максимальний запас, якщо період поставки А днів, а період зриву поставки Б днів. Для забезпечення виконання денної програми слід використати В кг борошна, причому його втрати становлять Г %. Протягом місяця хлібозавод працює 25 робочих днів. Дані зведені в таблицю 16.

Таблиця 16.

Варіант	Значення показників
	А	Б	В	Г
5	8	2	870	2

Розв'язання:

Період поставки борошна - 8 днів.

Період зриву поставки - 2 дні.

На 1 день необхідно - 870 кг.

Витрати борошна в день - 2%.

З місяці 25 робочих днів.

Потреба борошна на місяць -.?

Мінімальний запас - ?

Максимальний запас - ?

Витрати на день = 2% або (870 х 2): 100 = 17,4 кг.

Потрібність у день - 870 + 17,4 = 887,4 кг.

Потреба на місяць - 887,4 х 25 = 22185 кг.

Максимальний запас - 887,4 х 8 = 70992

Мінімальний - (8 + 2): 2 = 5

887,4 х 5 = 4437

Задача 17. На дільниці зайнято А робітників, які працюють в нормальних умовах. 5 розряд з них мають В робітників, 4 розряд - В робітників, 3 розряд - Г робітників і 1 розряд - Д робітників.

Годинна тарифна ставка першого розряду 1.25 грн. Розрахувати середній тарифний коефіцієнт робітників дільниці та середню тарифну ставку.

Таблиця 17

Варіант	Значення показників
	А	Б	В	Г	Д
5	6	1	2	1	2

Розв'язання:

1. Визначаємо середній тарифний коефіцієнт, як середньоарифметичну тарифних коефіцієнтів працівників зважену на кількість працівників. Тарифні коефіцієнти працівників наведені в тарифній сітці (умови праці нормальні, розцінки для відрядників).

1x1.5 + 1x1.33 + 2x1.2 + 1.0

Кс = ------------------------------ = 1,25

5

1,25 - це середній тарифний коефіцієнт працівників.

2. Визначаємо середню тарифну ставку (Сс)працівників за формулою:

Сс = Ст1 х Кс,

де Сті - тарифна ставка першого розряду; Кс -середній тарифний коефіцієнт.

Сс = 1,25 x 1,25 = 1,56

Висновок: середній тарифний коефіцієнт працівників склав 1,25, середня тарифна ставка - 1,56 грн.

Задача 18. Встановити розцінок на виготовлення металовиробу, якщо відомі дані в таблиці 18 та 18.1. .

Таблиця 18.

Операції	Розряд	Норма часу, хв.
Ливарна	4	А
Токарна	5	Б
Шліфувальна	6	В
Зварювальна	3	Г

Таблиця 18.1.

Варіант	Значення показників
	А	Б	В	Г
5	5	2,4	1,6	1,3

Розв'язання:

Для розрахунку розцінки скористуємося тарифними ставками наведеними в тарифній ситці (нормальні умови праці, форма оплати - відрядники). Розцінок металовиробу розраховують шляхом сумування множень норми часу по кожній операції на годинну тарифну ставку відповідного розряду. Для зручності проведення розрахунків доцільно скористатися таблицею:

		Норма часу,	Годинна тарифна	Фонд оплати
Операція	Розряд	хв.	ставка	праці, грн.
			ВІДПОВІДНОГО
			розряду, грн.
1	2	3	4	5 = 3 х 4
Ливарна	4	5	1,6	8
Токарна	5	2,4	1,8	4,32
Шліфувальна	6	1,6	2,06	3,30
Зварювальна	3	1,3	1,44	1,87
Всього	-	-	-	17,50

Висновок: розцінок на виготовлення металовиробу дорівнює 17, 50 грн. за один металовиріб. 19.

Задача 19. Обчислити місячний заробіток швачки 3 розряду, за відрядно прогресивною системою оплати праці, якщо за місяць нею виготовлено А .виробів при завданні Б шт. Трудоємкість пошиття виробу В н-год. Вихідна база для нарахування доплат Г % від плану. Шкала для визначення проценту росту та вихідні дані наведені в таблицях 19 та 19.1.

Таблиця 19.

% перевиконання вихідної бази	1-20	21-40	41-60	61-80	81-100
% росту розцінки	20	40	60	80	100

Таблиця 19.1.

Варіант	Значення показників
	А	Б	В	Г
5	154	130	1,3	111

Розв'язання:

1. Встановлюємо фактичний і плановий виробіток швачки у нормо-годинах.

Для цього фактичну і планову кількість виробів множимо на трудомісткість пошиття одного виробу.

154 х 1,3 н-год = 200 н-год фактичний виробіток швачки.

130 х 1,3 н-год =169 н-год плановий виробіток швачки.

2. При відрядно-прогресивній формі оплати праці виробіток в межах норми оцінюється за діючими на підприємстві розцінками, а його надлишок за підвищеними розцінками. В даному випадку за звичайними розцінками буде оцінюватися 171 н-нод (154 н-год х 111 %), а за підвищеними розцінками оцінюватиметься тільки 31 н-год (200 н-год - 169 н-год).

3. Визначаємо місячний заробіток швачки. Для цього виробіток в межах норми множимо на годинну тарифну ставку 3 розряду і додаємо заробіток за підвищеною розцінкою.

171 х 1,44 = 246,24 грн. заробіток за продукцію вироблену в межах норми

31 х (1,44 х 1,2 ) = 53,57 грн. заробіток за продукцію вироблену понад норму.

246,24 + 53,57 = 299,81 грн. - місячний заробіток швачки

Задача 20. Підсобний робітник обслуговує трьох основних робітників. Його годинна тарифна ставка А грн. при 8-год робочому дні. Змінна норма виробітку кожного із основних робітників становить Б шт/зм, а фактичне виконання цієї норми за зміну становило: першим робітником-В %, другим - Г %, третім Д 5%. Визначити фактичний денний заробіток підсобника. Вихідні дані в таблиці 20.

Таблиця20.

Варіант	Значення показників
	А	Б	В	Г	Д
5	1,4	34	97,6	113	103

Розв'язання:

1. Для визначення заробітної плати підсобного робітника (Зпр) використовуємо формулу:

Зпр = S х t х Квн,

де S -годинна тарифна ставка підсобного робітника;

t - тривалість робочого дня, годин;

Квн - середній відсоток виконання норм виробітку основними робітниками.

2. Визначаємо середній відсоток виконання норм виробітку основними робітниками, як середньоарифметичний виробіток кожного працівника зважений на кількість працівників.

I робітник - 97,6 % х 34 шт. = 33,18 шт.

II робітник - 113 % х 34 шт. = 38,42 шт.

IIІ робітник - 103 % х 34 шт. = 35,02 шт.

Всього 106,62 шт. : 3 роб. = 35,54 шт. (в середньому на одного працівника)

35,54 шт : 34 шт. X 100% = 104,5 % - середній відсоток виконання норм виробітку основними працівниками. Тоді Зпр = 1,40 грн. х 8 год. х 104,5% = 11,70 грн. -- денний заробіток підсобного робітника.

Задача 21. Місячний оклад економіста А грн. при тривалості робочого дня 8,2 год. За графіком ним має бути відпрацьовано 22 дні, Б з яких святкові, що не співпадає з вихідним, а фактично йому був наданий листок непрацездатності на В днів, листок непрацездатності оплачується в розмірі 100% денного заробітку. З фонду матеріального заохочення економісту нарахована премія в розмірі Г % фактичного заробітку. Обчислити місячну заробітну плату економіста. Вихідні в таблиці 21.

Таблиця 21.

Варіант	Значення показників
	А	Б	В	Г
5	165	1	5	10

Розв'язання:

1. Визначаємо плановий фонд робочого часу економіста.

22дн. х 8,2год. = 180,4 год. - плановий місячний фонд робочого часу економіста

Визначаємо годинну тарифну ставку економіста.

165 грн. : 180,4 год. = 0,91 грн.

Визначаємо зарплату за фактично відпрацьований робочий час.

22дн. - 1 дн. = 21 дн. х 8,2 год. = 172,2 год. х 0,91 грн. = 156,7 грн.

Визначаємо оплату за дні непрацездатності.

5 дн. х 8,2 год. = 41 год. х 0,91 грн. = 37,31 грн.

Оплата в святковий день.

їда. х 8,2 год. х 0,91 грн. = 7,46 грн.

Визначаємо фонд основної оплати праці.

156,70 грн. + 37,31 грн. + 7,46 грн. = 201,47 грн.

Визначаємо розмір премії.

201,47 грн. х 10 % = 20,15 грн.

Визначаємо місячну заробітну плату економіста.

201,47 грн. + 20,15 грн. = 221,62 грн.

Задача 22. В одній країні фермер може виробити А. Т. картоплі, або Б т. пшениці, а в другій альтернативна вартість вирощування В т пшениці дорівнює Г т. картоплі при максимальному вражаю, рівному Д т. Побудуйте криву виробничих можливостей фермерів в різних країнах. Вихідні данні в таблиці 22.

Таблиця 22.

Варіант	Значення показників
	А	Б	В	Г	Д
5	200	300	3	5	300

Розв'язання:

Побудова кривої виробничих можливостей будується за логікою перерахунку випуску товару А в одиницях товару Б. Якщо 50 т товару А рівнозначні 150 т

50 х 150

Товару Б. то це означає, що 50 т. товару А рівнозначне ------------ =

50

= 150 Б,а 100 т товару А 300 т товару Б.

Аналогічно визначається відповідні суми товарів для різних їх .значень і для різних країн. На осі координат в осях "товар А - товар Б" позначаються відповідні крапки і будується крива виробничих можливостей.

Задача 23. Зовнішня торгівля Росії характеризувалася слідуючи ми даними в млн. дол. США.

Таблиця 23.

Варіант	Країни	Країни СНД	Всього
	далекого
	зарубіжжя
Експорт
1	51626	15042	66668
2	52745	14089	66834

Подобные документы

• Виробнича програма підприємства та її обґрунтування

  Сутність і економічні показники виробничої програми. Ресурсне обґрунтування виробничої програми підприємства, розрахунок виробничих потужностей на плановий період. Фактори, що впливають на ефективне використання виробничої потужності підприємства.
  
  курсовая работа [71,1 K], добавлен 17.05.2011
  

• Розрахунок економічних показників діяльності підприємства

  Виробнича потужність підприємства - максимально можливий річний обсяг випуску продукції. Поняття виробничої програми і калькулювання собівартості. Показники операційної діяльності готелю: його капіталу, трудових показників, операційних витрат і доходів.
  
  курсовая работа [85,0 K], добавлен 01.12.2010
  

• Розрахунок основних економічних показників діяльності підприємства

  Облік тривалості одного обороту оборотних коштів підприємства. Первісна і залишкова вартість одиниці устаткування. Аналіз темпів росту фондовіддачі, виробнича потужність пекарні, ріст продуктивності праці. Тривалість технологічного циклу обробки деталей.
  
  контрольная работа [319,7 K], добавлен 31.10.2010
  

• Розробка виробничої програми підприємства

  Виробнича програма підприємства. Капітальні вкладення в основні фонди. Розрахунок амортизаційних відрахувань, величини кредиту, собівартості та експлуатаційних витрат. Річний фонд заробітної плати. Конкурентоспроможна ціна підприємства й тариф за послуги.
  
  курсовая работа [61,7 K], добавлен 11.08.2011
  

• Виробнича програма підприємства

  Зміст і порядок розроблення виробничої програми підприємства. Сутність та класифікація норм планування. Методика обчислення виробничої потужності у різних видах виробництва. Аналіз основних шляхів підвищення ефективності діяльності підприємства на ринку.
  
  курсовая работа [30,7 K], добавлен 15.12.2010
  

• Виробнича програма та її розробка

  Виробнича програма підприємства - план виробництва і реалізації продукції. Етапи формування і розробки виробничої програми. Планування діяльності підприємства на основі виробничої програми. Розробка виробничої програми та її ресурсне забезпечення.
  
  реферат [21,2 K], добавлен 25.03.2008
  

• Виробнича потужність підприємтсва

  Загальна характеристика виробничої потужності підприємства. Методики розрахунку виробничої потужності. Принципи обґрунтування максимально можливого випуску продукції при наявній потужності. Ефективне використання виробничої потужності.
  
  курсовая работа [129,4 K], добавлен 16.12.2006
  

• Економіка виробничо-господарської діяльності підприємства

  Виробнича програма підприємства та її виконання. Розрахунок чисельності персоналу та фонду заробітної плати. Вартісна оцінка основних виробничих фондів. Калькулювання собівартості продукції. Обчислення фінансово-економічних показників діяльності.
  
  курсовая работа [410,4 K], добавлен 21.07.2013
  

• Внутрішній економічний механізм підприємництва ЗАТ”Житомирпромспецбуд

  Організаційна та виробнича структура підприємства. Аналіз організаційної та виробничої структури підприємства. Планування діяльності підприємства. Виробнича програма та її обґрунтування. Планування виробничої собівартості. Визначення внутрішніх цін.
  
  дипломная работа [139,3 K], добавлен 08.12.2008
  

• Капітал і виробничі фонди

  Поняття і класифікація основних фондів підприємства, їх різновиди та напрямки за виробничим призначенням. Виробнича структура основних фондів, чинники, що впливають на неї, види і показники зношування. Виробнича потужність підприємства та її визначення.
  
  реферат [80,7 K], добавлен 19.02.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам