Ресурси підприємства та їх класифікація

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

На тему: «Ресурси підприємства та їх класифікація»

Зміст

Вступ

1. Процесний підхід до класифікації ресурсів

1.1 Ресурси засобів праці (матеріальні й нематеріальні)

1.2 Ресурси предметів праці

1.3 Трудові ресурси

2. Класифікація ресурсів як активів підприємства

3. Класифікація джерел формування ресурсів

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Тема даного реферату є досить актуальною,тому що вона розкриває суть поняття „ресурси підприємства”,дає змогу навчитися класифікувати активи і пасиви підприємства, а також групувати ресурси за їх приналежністю до основних елементів процесу.

Мета даної теми: ознайомити з суттю поняття „ресурси підприємства”, підходами до класифікації ресурсів підприємства з позицій процесу, підходами до класифікації ресурсів та джерел їх утворення в бухгалтерському балансі підприємства, поняттям активів як сукупності економічних ресурсів підприємства, принципами розподілу активів на оборотні й необоротні та відмінностями зобов'язань і капіталу як пасивів бухгалтерського балансу підприємства.

1. Процесний підхід до класифікації ресурсів

Термін "ресурси" (від французького ressource - допоміжний засіб) тлумачиться як засоби, запаси, можливості, джерела доходів. Під засобами розуміють прийоми, способи дії для досягнення чого-небудь, а також предмети, пристосування (або їх сукупність), необхідні для здійснення будь-якої діяльності. Для ефективного функціонування підприємство повинно визначити й організувати численні взаємопов'язані види діяльності.

Процесом можна вважати діяльність, у якій використовуються ресурси та яка управляється для уможливлення перетворення входів на виходи. Часто вихід одного процесу безпосередньо служить входом іншого.

Перевагою такого підходу для підприємства є передбачуваний безперервний контроль сумісності окремих процесів у рамках системи, їх сполучення і взаємодії.

Процесний підхід передбачає:

Ш розуміння і виконання вимог (як входів);

Ш розгляд процесів з погляду додавання цінності;

Ш одержання результатів виконання (як виходів) й ефективності процесу (як залежності між одержаним результатом і використаними ресурсами);

Ш постійне вдосконалення процесів на підставі об'єктивних вимірювань.

Процеси за їх призначенням і значущістю можна характеризувати в двох аспектах: як процеси, придатні для створення цінностей, і як процеси, придатні для вирішення стратегічних завдань. Залежно від спроможності створювати цінності процеси поділяються на три категорії:

р процеси, що безпосередньо створюють цінності (як правило, пов'язані з основною спеціалізацією підприємства: процеси проектування продукції, її виробництва, сервісу тощо);

р процеси, що забезпечують можливості для створення цінностей (переважно процеси управління підприємством);

р підтримуючі процеси (інші процеси, що не віднесені до перших двох категорій, наприклад, процеси обліку, підвищення кваліфікації персоналу тощо).

До предметів праці належать матеріальні й нематеріальні об 'єкти, на які спрямований процес з метою їх видозмінювання. Внаслідок остаточного видозмінювання предметів праці утворюється продукт як результат (вихід) процесу. Продуктом процесу можуть бути матеріальна й нематеріальна продукція, роботи, послуги. До матеріальних предметів праці відносяться, наприклад, сировина, матеріали, комплектуючі вироби, а також матеріальні об'єкти, щодо яких виконуються роботи чи надаються послуги. До предметів праці, які не мають матеріальної форми, можна віднести об'єкти проектування, теоретичних досліджень, а також права користування природними ресурсами тощо.

Засоби праці включають матеріальні й нематеріальні знаряддя, а також умови праці.За допомогою знарядь праці відбувається безпосередній вплив на предмети праці, внаслідок якого предмети праці видозмінюються. До матеріальних знарядь праці належать машини, устаткування, прилади, інструменти та інше. До нематеріальних знарядь праці можна віднести програмні продукти, виробничі "ноу-хау"тощо. Прикладом засобів праці, що створюють необхідні матеріальніумови праці, є земля, будівлі, споруди, господарський інвентар та інше. До засобів праці як умов праці, що не мають матеріальної форми, відносяться право на провадження діяльності, права користування земельною ділянкою, будівлею тощо.

Праця людей полягає у виконанні трудових функцій, процедур й операцій, специфіка яких залежить від особливостей процесу, та зумовлюється складом і розподілом персоналу підприємства за категоріями, спеціальностями, посадами, рівнем кваліфікації, набутими навичками та досвідом тощо.

Інформація є мірою усунення невизначеності ситуації щодо стану та взаемозв 'язків між першими трьома основними елементами процесу. Під інформацією розуміють сукупність даних, які мають новизну й корисність.

Інформація може бути об'єктивною (уречевленою в будь-якому продукті: товарах, послугах, знаннях тощо) та суб'єктивною (віддзеркаленою, організованою людьми).

Процесний підхід до класифікації ресурсів базується на їх групуванні відповідно до основних елементів процесу.

Класифікація ресурсів за їх належністю до основних елементів процесу використовується при ресурсному забезпеченні підприємства. [1, с. 66-68]

1.1 Ресурси засобів праці (матеріальні й нематеріальні)

ресурс праця трудовий актив

Основні фонди - це засоби праці, які неодноразово беруть участь у виробничому процесі, не змінюючи при цьому своєї первинної форми. їх вартість переноситься на вартість готової продукції частинами в міру зношення шляхом амортизаційних відрахувань. Класифікацію основних фондів підприємства подано в табл. 3.

Таблиця 3

Основні фонди підприємства

Галузева ознака -- основні фонди	Функціональне призначення	Участь у процесі виробництва	Матеріальний склад	Належність	Використання
Промисловості Сільського господарства Інші	Виробничі Невиробничі	Активні Пасивні	Будівлі Споруди Передавальні пристрої Робочі машини і устаткування Інші	Власні Залучені	Ті, що перебувають в експлуатації Ті, що перебувають в резерві (законсервовані)

За функціональним призначенням основні фонди поділяються на виробничі й невиробничі. До виробничих належать основні фонди, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі або обслуговують його.

До невиробничих належать основні фонди, які не беруть участі у виробничому процесі, але перебувають на балансі промислового підприємства. Наприклад, це відомчі житлові будинки, дитячі садки, лікарні тощо. Оскільки невиробничі фонди не беруть участі у виробничому процесі, то їх вартість не переноситься на вартість готової продукції. їх зношення відшкодовується за рахунок бюджетних або інших асигнувань.

Залежно від участі у процесі виробництва, тобто від ступеня їх впливу на предмет праці, основні фонди поділяються на активну і пасивну частини. До активної частини належать: робочі машини й механізми, транспортні засоби, силові машини і устаткування, технологічні лінії, виробничий інструмент, інвентар тощо, до пасивної - будівлі, споруди, передавальні пристрої тощо.

Матеріальний склад основних фондів підприємства розглянемо через типове групування основних фондів.

Будівлі - будівельні об'єкти, призначені для створення необхідних умов праці. Тут розміщуються основні, допоміжні та обслуговуючі виробництва, лабораторії, управлінській апарат підприємства тощо.

Споруди - інженерно-будівельні об'єкти, призначені для здійснення технічних або технологічних функцій, пов'язаних з виробництвом. Це насосні станції, тунелі, мости, очисні споруди, естакади тощо.

Передавальні пристрої. За їх допомогою передається енергія різних видів: електрична, теплова, механічна, а також рідкі й газоподібні речовини. Це нафтопроводи, газопроводи тощо.

4.Машини та обладнання:

а)силові машини і устаткування, призначені для виробітку та перетворення енергії - генератори, двигуни тощо;

б)робочі машини та устаткування, які використовуються безпосередньо для роботи з предметом праці - верстати, преси, молоти тощо;

в)вимірювальні та регулюючі пристрої, лабораторне обладнання;

г)обчислювальна техніка;

д)інші машини й обладнання.

Транспортні засоби - для транспортування вантажів і людей у межах підприємства та поза ним.

Інструменти всіх видів та оснащення, що кріпиться до машин і призначене для обробки виробів.

Виробничий та господарський інвентар - для полегшення виробничих операцій: робочі столи, верстати, тара для зберігання сипких речовин; інвентар конторського призначення: шафи, столи, інші офісні меблі, комп'ютери, копіювальна техніка тощо.

8. Інші основні фонди - бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, тимчасові споруди, інвентарна тара, предмети прокату, природні ресурси.[3, с. 44-46]

Нематеріальні ресурси - це складова частина потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду. Відмінними рисами цих ресурсів є брак матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від їхнього використання.

Поняття «нематеріальні ресурси» використовується для характеристики сукупності об'єктів інтелектуальної власності. Інтелектуальна власність у широкому розумінні - це юридична категорія, яка застосовується для:

- визначення результатів творчої праці людини (творів науки, техніки, мистецтва та інших видів діяльності);

- позначення належності таких результатів творчої праці відповідним суб'єктам творчої діяльності;

- закріплення за цими суб'єктами особистих немайнових і майнових прав, пов'язаних із розробкою та використанням створених ними інтелектуальних продуктів.

У складі об'єктів інтелектуальної власності виокремлюють:

1) об'єкти промислової власності. З-поміж об'єктів промислової власності окремо також виділяють так звані засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту і виготовлюваної ними продукції, робіт, послуг (знаки для товарів і послуг, фірмове найменування, зазначення походження товарів);

2) об'єкти, що охороняються авторськими та суміжними правами;

3) інші (нетрадиційні) об'єкти інтелектуальної власності [2, с. 135].

1.2 Ресурси предметів праці

Виробничі запаси - це предмети праці, які містяться на складі у вигляді запасів і призначені для переробки у виробничому процесі.

Виробничі запаси складаються із сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, допоміжних матеріалів, мастильних матеріалів, палива, тари, запасних частин, малоцінних і швидкозношуваних предметів праці.

Малоцінними та швидкозношуваними є предмети праці, які використовуються як засоби праці протягом року чи менше або вартість яких не перевищує 100-кратного (для бюджетних організацій 50-кратного) розміру мінімальної заробітної плати праці.

Незавершене виробництво - це продукція, яка ще не пройшла всі стадії обробки. У вартісному вираженні - це витрати на придбання матеріалів, запасних частин, сировини, на заробітну плату й інші кошти, необхідні для продовження процесу виробництва.

Витрати майбутніх періодів - це витрати на виконання науково-дослідних, раціоналізаторських робіт, освоєння нової техніки, орендну плату тощо, що здійснюються в поточному році, але на собівартість продукції списуватимуться в наступних періодах.

Фонди обігу - це частина засобів виробництва, яка не бере участі у виробничих циклах, але авансується підприємством для створення оборотних фондів. До фондів обігу належать:

готова продукція, що перебуває на складі підприємства і підготовлена до відправки споживачеві, а також та її частина, яка вже відправлена, але ще не оплачена;

товари на складі, що закуповуються з метою подальшої реалізації за вищими цінами. У бухгалтерському обліку окремо відображаються товари на складі й у дорозі, тобто товари, надіслані постачальником на адресу споживача[3,с.66]

1.3 Трудові ресурси

Трудові ресурси -- це частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає певній сфері діяльності. Слід відрізняти трудові ресурси реальні (ті люди. які вже працюють) та потенційні (ті, що колись можуть бути залучені до конкретної праці).

Для характеристики всієї сукупності працівників підприємства застосовуються терміни - персонал, кадри, трудовий коллектив.

Персонал підприємства - це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності.

Згідно з характером функцій, що виконуються, персонал підприємства поділяється здебільшого на чотири категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.

Керівники -- це працівники, що займають посади керівників підприємств та їхніх структурних підрозділів. До них належать директори (генеральні директори), начальники, завідувачі, керуючі, виконроби, майстри на підприємствах, у структурних одиницях та підрозділах; головні спеціалісти (головний бухгалтер, головний інженер, головний механік тощо), а також заступники перелічених керівників.

Спеціалістами вважаються працівники, що виконують спеціальні інженерно-технічні, економічні та інші роботи, інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, адміністратори, юрисконсульти. соціологи тощо.

До службовців належать працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування (тобто виконують суто технічну роботу), зокрема -- діловоди, обліковці, архіваріуси, агенти, креслярі, секретарі-друкарки, стенографісти тощо.

Робітники -- це персонал безпосередньо зайнятий у процесі створення матеріальних цінностей, а також зайнятий ремонтом, переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, наданням матеріальних послуг та ін. Окрім того, до складу робітників включають двірників, прибиральниць, охоронців, кур'єрів, гардеробників.

В аналітичних цілях усіх робітників можна поділити на основних -- тих, що безпосередньо беруть участь у процесі створення продукції, та допоміжних -- тих, які виконують функції обслуговування основного виробництва. Поступово, з розвитком виробництва, його механізації та автоматизації чіткі межі між основними та допоміжними робітниками зникають, а роль останніх(зокрема наладчиків, механіків) зростає.

Важливим напрямом класифікації персоналу підприємства є його розподіл за професіями та спеціальностями.

Професія -- це вид трудової діяльності, здійснювання якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок. Спеціальність -- це більш-менш вузький різновид трудової діяльності в межах професії.

Відповідно до цих визначень, наприклад, професія токаря охоплює спеціальності токаря-карусельника, токаря-револьверника, токаря -- розточувальника тощо.

Професійний склад персоналу підприємства залежить від специфіки діяльності, характеру продукції чи послуг, що надаються рівня технічного розвитку. Кожна галузь має властиві лише їй професії та спеціальності. Водночас час існують загальні (наскрізні) професії робітників та службовців. Так, наприклад, у харчовій промисловості налічується 850 професій та спеціальностей, а з них тільки близько половини є специфічними для цієї галузі.

Класифікація працівників за кваліфікаційним рівнем базується на їхніх можливостях виконувати роботи відповідної складності.

Кваліфікація -- це сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій визначеної складності.[2, с. 79-81]

2. Класифікація ресурсів як активів підприємства

Ресурси можна кваліфікувати як економічні, якщо вони забезпечують майбутній економічний ефект підприємству. Це можливо:

Ш якщо ресурси є грошовими коштами або легко можуть бути перетворені в грошові кошти;

Ш якщо ресурси є товарами, які передбачається продати й отримати за них грошові кошти;

Ш якщо ресурси будуть використані в майбутній діяльності підприємства, яка призведе до надходження грошових коштів.

Економічні ресурси підприємства називають активами. В загальному випадку, для того, щоб ресурс вважався активом, необхідне виконання двох умов:

1)він повинен знаходитись у володінні підприємства (контролюватись підприємством);

2)він повинен мати достовірно визначену вартість у грошовому виразі.

Під контролем підприємства розуміється концепція бухгалтерського обліку, подібна до юридичної концепції власності. Так, якщо підприємство купує на виплату автомобіль, то юридично воно не може володіти автомобілем, поки не сплачений останній внесок. Однак, якщо підприємство несе відповідальність за утримання автомобіля, то автомобіль розглядається як такий, що повністю контролюється підприємством і є активом.

Згідно з визначенням, наведеним у чинному законодавстві України, активи - це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до надходження економічних вигід у майбутньому. Майбутня вигода, втілена в активі, є потенціалом, який може сприяти надходженню (прямо або опосередковано) грошових коштів чиїх еквівалентів на підприємство.

Класифікація ресурсів як активів підприємства використовується при веденні обліку та складанні звітності. Активи є одним з основних елементів звіту про фінансовий стан підприємства - бухгалтерського Балансу підприємства на певну дату. Бухгалтерський баланс відображає активи і пасиви (зобов'язання і капітал) підприємства на конкретний момент часу. Якщо активами балансу називають економічні ресурси підприємства, то пасивами балансу є вимоги різних осіб (юридичних чи фізичних) щодо цих активів. Зобов'язання, відображені в пасиві, є вимогами кредиторів. Кредитор - це особа, крім власника підприємства, перед якою підприємство має заборгованість щодо отриманих грошей, товарів тощо і яка має право вимагати від підприємства погасити цей борг. Капітал (власний), відображений у пасиві, є вимогою власників підприємства (в даному контексті поняття "вимога" є скорше юридичним і має сенс у випадках виходу власника зі складу підприємства, при ліквідації підприємства тощо). Оскільки загальна сума вимог (претензій) кредиторів і власників щодо активів не може перевищувати суму активів, то активи і пасиви на дату складання балансу дорівнюють одне одному. Це є основним бухгалтерським рівнянням, яке формально виражає концепцію подвійного запису на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку:

Активи = Зобов'язання + Капітал.

Нормами національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Баланс" передбачений поділ активів і пасивів балансу підприємства на окремі статті, які об'єднуються в однорідні групи за певними ознаками.

Відповідно до встановленого складу (таблиця 1) активи згрупованіза трьома розділами:

- необоротні активи;

- оборотні активи;

- витрати майбутніх періодів.

Суть відмінностей між необоротними й оборотними активами полягає в часі їх утримання (зберігання) підприємством з метою корисного використання. До необоротних активів належать довгострокові активи з відносно тривалим терміном корисного використання (понад рік).

Оборотні (короткострокові, поточні,), активи - це грошові кошти та інші активи, які, як обґрунтовано очікується, будуть продані, переведені в грошові кошти або витрачені протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Витратами майбутніх періодів є певні активи, як правило, нематеріального характеру, корисність яких закінчиться в найближчому майбутньому (авансовані орендні платежі, страхові поліси, передплата). [1, с. 68-70]

Актив балансу включає такі розділи:

I.Необоротні активи, який включає такі статті.

Стаття "Нематеріальні активи" відображає вартість об'єктів, які віднесені до складу нематеріальних активів згідно з відповідними положеннями (стандартами). У цій статті наводяться окремо первісна та залишкова вартості нематеріальних активів, а також нарахована у встановленому порядку сума зносу. Залишкова вартість визначається як ріхниця між первісною вартістю і сумою зносу.

Стаття "Незавершене будівництво" показує вартість незавершеного будівництва (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва.

Стаття"Основні засоби" включає вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу Основних засобів згідно з відповідними Положеннями (стандартами). У цій статті також наводиться вартість інших необоротних матеріальних активів. Окремо у цій статті наводяться первісна (переоцінена) вартість, сума зносу основних засобів та їх залишкова вартість.

Стаття "Довгострокові фінансові інвестиції" відображає фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. У цій статті виділяються фінансові інвестиції, які згідно з відповідними положеннями (стандартами) обліковуються методом участі у капіталі.

Стаття "Довгострокова дебіторська заборгованість" показує заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після 12 місяців з дати складання Балансу.

Стаття "Відстрочені податкові активи" відображає суму податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідок тимчасовою різницею між обліковою та податковою базами оцінки.

Стаття "Інші необоротні активи" наводить суми необоротних активів, які не можуть бути включені до наведених вище статей розподілу "Необоротні активи".

II. "Оборотні активи",який включає такі статті:

Стаття "Виробничі запаси" показує вартість запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, куплених напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу.

Стаття "Незавершене виробництво" показуює витрати на незавершене незавершене виробництво і незавершені роботи.

Стаття "Векселі одержані" показує заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи та надані послуги,яка забезпечина векселями.

Стаття "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги" відображається заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем).

У групі статей "Дебіторська заборгованість за розрахунками" показуються: дебіторська заборгованість фінансових і податкових органів, суми переплати за податками, зборами та іншими платежами до бюджету; суми авансів, наданих іншим підприємствам; суми нарахованих дивідендів, процентів, роялті, що підлягають надходженню на підприємство; дебіторська заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків тощо.

Стаття "Інша поточна дебіторська заборгованість" показує заборгованість дебіторів, яка не може бути включена до інших статей дебіторської заборгованості та яка відображається у складі оборотних активів.

Стаття "Поточні фінансові інвестиції" відображає фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

III. "Витрати майбутніх періодів"(статті відсутні).

У складі витрат майбутніх періодів відображаються витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів.[4]

3. Класифікація джерел формування ресурсів

Як було визначено в частині 3.2 теми 3 підручника джерелами формування економічнихесурсів, відображених у бухгалтерському балансі підприємства, є пасиви (зобов'язання і капітал). Відповідно до встановленого складу пасиви згруповані за п'ятьма розділами:

Ш власний капітал;

Ш забезпечення наступних витрат та платежів;

Ш довгострокові зобов'язання;

Ш поточні зобов'язання;

Ш доходи майбутніх періодів.

Розглянемо зміст окремих статей за розділами пасиву балансу.[1, с. 74]

І. "Власний капітал",який включає такі статті:

Стаття "Статутний капітал" наводить зафіксовану в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Стаття "Пайовий капітал" показує суму пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами

Стаття "Додатковий вкладений капітал" акціонерні товариства показують суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.

Стаття "Інший додатковий капітал" відображає сума дооцінки необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Стаття "Резервний капітал" показує суму резервів, створених, відповідно до чинного законодавства або установчих документів, за рахунок нерозподіленого прибутку.

Стаття "Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)" відображається або сума прибутку, реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

Стаття "Неоплачений капітал" відображається сума заборгованості власників (учасників) за внесками до Статутного капіталу. Ця сума наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

Стаття "Вилучений капітал", господарські товариства відображають фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

II."Забезпечення наступних витрат і платежів" ,включає такі статті:

Стаття "Забезпечення виплат персоналу" відображає нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі (витрати на оплату майбутніх відпусток, гарантійні зобов'язання тощо), величина яких на дату складання Балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозованих) оцінок.

Стаття "Цільове фінансування" відображає залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень, отримані з бюджету та інших джерел.

III. "Довгострокові зобов'язання" ,включає такі статті:

Стаття "Довгострокові кредити банків" показується сума заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка не є поточним зобов'язанням.

Стаття "Довгострокові фінансові зобов'язання" показує суму довгострокової заборгованості підприємства щодо зобов'язання із залучення позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки.

Стаття "Відстрочені податкові зобов'язання" показує суму податків на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки.

IV. "Поточні зобов'язання",включає такі статті:

Стаття "Короткострокові кредити банків" відображає суму поточних зобов'язань підприємства перед банками по отриманих від них позиках.

Стаття "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями" показує суму довгострокових зобов'язань, що підлягає погашенню протягом 12 місяців з дати складання Балансу.

Стаття "Векселі видані" показується сума заборгованості, на яку підприємство видало векселі на забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників, підрядчиків та інших кредиторів.

Стаття "Поточні зобов'язання за одержаними авансами" відображає суму авансів, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок токарів,виконання робіт(послуг).

Стаття "Поточні зобов'язання за розрахунками зі страхування" відображає суму заборгованості по відрахуваннях до Пенсійного фонду, на соціальне страхування, страхування майна підприємства та індивідуальне страхування його працівників.

Стаття "Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками" відображає заборгованість підприємства його учасникам (засновникам), пов'язана з розподілом прибутку (дивіденди тощо) і формуванням статутного капіталу.

Стаття "Інші поточні зобов'язання" відображає суму зобов'язань, які не можуть бути включені до інших статей, наведених у IV розділі "Поточні зобов'язання".[4]

Якщо виходити з основного бухгалтерського рівняння, суму капіталу підприємства можна визначити як суму активів, зменшену на суму зобов'язань. Тому власний капітал підприємства часто називають чистими активами або активами-нетто. Іноді для власного капіталу використовують термін "чиставартість"підприємства. Власний капітал називають також "залишковим інтересом", оскільки вимоги власників щодо активів підприємства виконуються в останню чергу, після задоволення вимог кредиторів.[1, с. 79]

Висновки

Для ефективного функціонування підприємство застосовує взаємопо- в'язані види діяльності як систему процесів, в яких використовуються ресурси та які управляються для уможливлення перетворення входів на виходи. За призначенням і значущістю розрізняють процеси створення цінностей і процеси реалізації стратегічних завдань. Процесний підхід до класифікації ресурсів базується на їх групуванні відповідно до основних елементів процесу. За цією ознакою виділяють ресурси засобів праці (матеріальні й нематеріальні), ресурси предметів праці, трудові та інформаційні ресурси. Економічні ресурси забезпечують майбутній економічний ефект підприємству, під яким розуміється надходження на підприємство грошових коштів. Економічні ресурси відображаються як активи в бухгалтерському балансі підприємства на певну дату, якщо їх вартість буде достовірно визначена в грошовому виразі. Бухгалтерський баланс включає активи і пасиви. Рівність активів і пасивів у балансі є основним бухгалтерським рівнянням. Класифікація ресурсів як активів здійснюється за нормативними розділами і статтями активу балансу. Основою класифікації є поділ активів на оборотні й необоротні за ознакою тривалості їх утримання підприємством з метою одержання економічних вигід в майбутньому. Поряд з інтерпретацією пасивів як вимог щодо активів, існує погляд на пасиви як джерела коштів для формування активів. Кожна гривня, вкладена в активи підприємства, фінансується кредиторами або власниками. Класифікація джерел формування ресурсів здійснюється за нормативними розділами і статтями пасиву балансу. Основою класифікації є поділ пасивів на власний капітал і зобов'язання. Власний капітал відображає оплачені внески власників у активи та нерозподілений прибуток (непокритий збиток) підприємства. Зобов'язання показують заборгованість підприємства перед кредиторами (крім власників) щодо отриманих грошей, товарів (робіт, послуг) тощо.

Список використаних джерел

1. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. Й. М. Петровича. - Львів: «Магнолія плюс», видавець В.М. Піча.-2004.-680 с. [1]

2. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С. Ф. Покропивного. - Видавництво 2-ге, перероблене та доповнене. - К.:КНЕУ,2001.-528 с.: іл. [2]

3. Макаровська Т. П., Бондар Н. М. Економіка підприємства: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. - К: МАУП, 2003.- 304 с.: іл. [3]

4.www.grinchuk.lviv.ua - Бібліотека Грінчука (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс») [5]

Размещено на Allbest.ru