Правові форми й економічний зміст процесів концентрації промислового капіталу

Правові форми й економічний зміст процесів концентрації промислового капіталу

Микола Белопольський,

доктор економічних наук,

аспірант Приазовського державного

У статті запропонована класифікація процесів укрупнення й концентрації капіталу промислових підприємств за ознаками характеру угоди між підприємствами, їх національною приналежністю та видом діяльності, умовами і механізмом процесів концентрації та укрупнення. Показано, що напередодні вступу України у ВТО процес концентрації промислового капіталу є однією з небагатьох можливостей захисту українських виробників від експансії потужних закордонних конкурентів.

Останнім часом на сторінках відомих фінансово-економічних видань все частіше з'являється інформація про злиття, об'єднання, поглинання промислових компаній. За оцінкою професора Інституту стратегічних досліджень НАН України О. Гальчинського, у 2006 р. обсяг українських злиттів і поглинань наблизився до 10 млрд дол [1]. Ці процеси можна вважати закономірним наслідком тенденції поглиблення централізації й концентрації капіталу у світовій економічній системі. Сьогодні можна говорити про новий цикл укрупнення капіталу, що сформувався в останні роки. Основою цього процесу стали міжнародні злиття й поглинання корпоративного капіталу, здійснюваного за допомогою прямих іноземних інвестицій. Дана теза підтверджується наступними статистичними даними: у 2005 р. вартість відповідних операцій зросла на 35% і склала $827 млрд. Лідирують у цьому розвинені країни. Так, у США обсяг операцій злиття й поглинання виріс на 32%, у країнах Західної Європи - на 49%, Азіатсько-Тихоокеанського регіону - на 46%. У 2006 р. процес укрупнення капіталу прискорився. За даними The Economіst Іntellіgence Unіt, у першій половині 2006 року обсяги злиттів і поглинань збільшилися на 48%.

Наведені дані свідчать, що процеси укрупнення й концентрації капіталу являють собою одну з найважливіших складових зовнішнього бізнес-середовища, що справляє значний вплив на стратегічні аспекти розвитку фірми.

Процеси укрупнення й концентрації промислового капіталу можуть розглядатися не тільки в контексті стратегічного планування діяльності фірми, а і як альтернатива внутрішньому шляху розвитку бізнесу. Не менш важливим є (і це особливо актуально для України) аналіз процесів концентрації промислового капіталу з погляду підвищення якості управління окремими господарчими суб'єктами, а через них і всієї економіки в цілому.

Проблема неефективності управління й шляхи її усунення, пов'язана з переміщенням контролю до більш ефективних власників, особливо актуальна для українських промислових підприємств. Первинний переділ власності, початок якому поклала масова приватизація, не призвів, як планувалося, до появи скільки-небудь значної групи власників, здатних адаптувати українські промислові підприємства до ефективного функціонування в умовах ринкової економіки, здійснити модернізацію виробництва й підвищити конкурентноздатність керованого бізнесу. Все більшого поширення набуває точка зору, відповідно до якої сформована структура приватної власності і якість корпоративного управління на українських підприємствах є однією з головних причин кризового стану національної економіки. Одним з можливих шляхів вирішення цієї проблеми є зміна як власників, так і керуючих (найчастіше це ті самі особи) більшості українських промислових підприємств, тобто здійснення фактично другого переділу власності. Результатом такого переділу має стати поява на чолі українських компаній дійсно кваліфікованих фахівців, здатних ефективно управляти бізнесом в умовах ринкової економіки. Тому аналіз процесів концентрації капіталу в діяльності промислових компаній видається актуальною темою для проведення відповідних досліджень.

Метою статті є аналіз місця й ролі процесів укрупнення й концентрації капіталу в діяльності промислових підприємств, класифікація угод, спрямованих на концентрацію капіталу, і визначення їхніх мотивів.

Процеси укрупнення й концентрації капіталу здійснюються найчастіше за допомогою угод злиття й поглинання. Як у вітчизняній, так і у закордонній літературі існує чимала кількість підходів до визначення даних термінів. Це пов'язано у першу чергу з тим, що зазначені операції мають не тільки економічні, але й правові, бухгалтерські й податкові аспекти. Тому перш за все визначимо терміни "злиття" й "поглинання" стосовно до промислових компаній.

Аналіз зарубіжної літератури приводить до висновку про те, що закордонні економісти не прагнуть дотримуватися твердої термінології. У більшості випадків "поглинання" визначається як об'єднання двох фірм в одну, при цьому фірма, що поглинає, зберігається, а та, що поглинається, як юридична особа припиняє своє існування. Нерідко терміном "поглинання" також позначається купівля лише контрольного пакета акцій без ліквідації бізнесу компанії, що поглинається, як юридичної особи. З економічної точки зору різниця несуттєва, однак у правовому аспекті розбіжності в зазначених видах поглинання набагато більш очевидні. Через це обидва види поглинання знайшли своє відбиття в українському законодавстві.

У першому випадку, коли суб'єкт господарювання припиняє своє існування як юридична особа, в українському законодавстві використовується термін "приєднання", при якому до суб'єкта, що приєднує до себе інших суб'єктів господарювання, "переходять всі майнові права й зобов'язання приєднаних суб'єктів" [2]. У другому випадку у ст. 126 ГК України використовується термін "вирішальна залежність асоційованих підприємств", де під асоційованими підприємствами розуміється "група суб'єктів господарювання - юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної й/або організаційної залежності у формі участі в статутному фонді й/або управлінні". У свою чергу, під "вирішальною залежністю" розуміється "залежність між асоційованими підприємствами, при якій між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважаючої участі контролюючого підприємства в статутному фонді й/або загальних зборах або інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства" [Там само]. Слід особливо підкреслити, що відносини вирішальної залежності можуть бути встановлені тільки за згодою Антимонопольного комітету України, а факт простої або вирішальної залежності відбитий у реєстраційних документах дочірнього підприємства й опублікований у відкритій пресі. При цьому "суб'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств), визнається холдинговою компанією" [2].

Необхідно також визначити, чим відрізняються терміни "поглинання" й "злиття". У закордонній економічній літературі дається трактування, яке припускає, що при злитті поєднуються компанії із приблизно однаковими економічними параметрами. Передбачається, що обидві сторони угоди виступають як рівноправні партнери, і відбувається не придбання (поглинання), а дійсне злиття двох рівноцінних бізнесів. Такого ж трактування дотримуються більшість вітчизняних економістів [3-5].

У юридичному аспекті ст. 59 Господарського кодексу України визначає злиття як дію суб'єктів господарювання, у результаті якої "всі майнові права й зобов'язання кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, створеного в результаті злиття" [2]. Тобто кожне підприємство припиняє своє існування, а об'єднане підприємство стає новою юридичною особою.

Зауважимо, що в кожному конкретному випадку досить важко визначити, яка форма концентрації капіталу має місце - злиття чи поглинання. У більшості випадків поза залежністю від юридичного оформлення угоди можна виділити домінуючу й залежну сторони, тобто в будь-якому разі відбувається придбання бізнесу. Тому в зарубіжній економічній літературі обидва терміни використовуються як синоніми на взаємозамінній основі, оскільки означають явища, що мають однакову економічну природу. Оскільки проведене дослідження має економічний характер, то вважаємо за можливе опиратися на економічне трактування й використовувати поняття "злиття" й "поглинання" як рівнозначні процедури, процеси, що достатньою мірою характеризують укрупнення й концентрацію капіталу.

Для більш точного розуміння економічного змісту сучасних процесів концентрації й укрупнення капіталу необхідна їх класифікація. Оскільки закордонні дослідники приділяють явно недостатньо уваги докладній класифікації різних економічних явищ, а вітчизняних робіт, присвячених цій проблематиці, вкрай мало, спробуємо провести економічну класифікацію цих процесів. Пропонована класифікація подана на рис. 1.

Як видно з рисунка, залежно від характеру угоди процеси концентрації й укрупнення капіталу розділяються на дружні й ворожі.

Дружнє поглинання (frіendly merger) - відбувається в тому випадку, коли топ-менеджери обох підприємств схвально ставляться до поглинання й радять своїм акціонерам також з ним погодитися.

Вороже поглинання (hostіle merger, hostіle takeover) - має місце, коли менеджмент цільової компанії (тієї, яку збираються поглинути) не погоджуються з поглинанням і докладає всі можливі зусилля для зриву домовленості.

Залежно від умов і механізму проведення угоди розділяють:

Злиття на паритетних умовах - "п'ятдесят на п'ятдесят" - підприємства, що беруть участь у злитті, вносять у статутний фонд нового суб'єкта господарювання однакові за вартістю активи. Господарська практика показує, що цей спосіб концентрації й укрупнення капіталу найважчий і найрідкісніший. Набагато частіше відбувається злиття не на паритетних умовах.

Злиття не на паритетних умовах припускає різну участь на паях підприємств, що поєднуються, у статутному фонді нової фірми.

Поглинання одного підприємства іншим може бути повним і неповним.

Повне поглинання відбувається у випадку фактичного з'єднання промислових підприємств і злиття їхніх активів. Як приклад подібного виду поглинань можна навести поглинання ВАТ "Маркохім" (м. Маріуполь) потужним металургійним гігантом ВАТ "Азовсталь".

Часткове поглинання відбувається тоді, коли одне підприємство (компанія) купує такий пакет акцій (часток, паїв) іншої компанії, що дозволяє їй повністю контролювати діяльність останньої, тобто утворюється холдинг і підконтрольна компанія стає дочірньою. При цьому фактичного злиття активів не відбувається, або відбувається частково. Наприклад, поглинання корпорацією System Capіtal Management ВАТ "Азовсталь".

Залежно від виду діяльності учасників процесу концентрації виділяють горизонтальні, вертикальні, родинні й конгломератні поглинання.

Горизонтальне поглинання (horіzontal merger) - передбачає об'єднання фірм, які працюють в одній галузі, одному сегменті ринку. Яскравим прикладом горизонтального поглинання є придбання французькою компанією з виробництва продуктів харчування Danone американського виробника мінеральної води McKesson Water Products, що сталося на початку 2000 року.

Рис. 1. Класифікація процесів укрупнення й концентрації капіталу промислових підприємств

Вертикальне поглинання (vertіcal merger) має місце в тому випадку, коли поєднуються компанії, зайняті різними стадіями виробництва одного й того ж продукту. До такого роду поглинання можна віднести купівлю ВАТ "ММК ім. Ілліча" контрольного пакета акцій Комсомольського рудоуправління. У цей час даний вид поглинань є найпоширенішим в Україні - так триває процес структурування власності й утворення великих вертикально інтегрованих холдингів у базових галузях промисловості.

Споріднені злиття - об'єднання підприємств, що випускають взаємозалежні товари.

Конгломератне поглинання (conglomerate merger) - відбувається при об'єднанні компаній, що функціонують у зовсім різних галузях економіки. Наприклад, придбання металургійним підприємством ВАТ "ММК ім. Ілліча" цілого ряду великих об'єктів: аеропорту м. Маріуполь із утворенням авіакомпанії "Авіа", санаторію "Ай-Даниль" у Криму й ряду інших. Слід зазначити, що в цей час частка таких поглинань незначна.

Конгломератні поглинання, у свою чергу, поділяються на поглинання з ростом асортиментів, поглинання зі збільшенням частки ринку й чисті конгломератні поглинання.

Поглинання з ростом асортиментів припускає з'єднання неконкуруючих продуктів зі схожими процесами виробництва й каналами реалізації. Як приклад можна навести придбання компанією Procter & Gamble, що є виробником мийних засобів, фірми Clorox - виробника відбілюючих речовин для білизни.

Поглинання з розширенням частки ринку припускає одержання доступу до нових, раніше не використовуваних каналів реалізації, складів, збутових мереж.

Чисті конгломератні поглинання не припускають ніякої спільності.

Одним з основних питань при аналізі процесів концентрації й укрупнення капіталу є питання про мотиви подібних (досить складних) операцій.

Як головна мета операцій з концентрації й укрупнення капіталу виступає (або має виступати) підвищення рівня добробуту акціонерів. Аналізуючи й систематизуючи світовий досвід, можна виділити цілий ряд мотивів злиттів і поглинань промислових підприємств (рис. 2).

Рис. 2. Основні мотиви злиттів і поглинань промислових компаній

Головною метою, що переслідує або має переслідувати будь-яке злиття або поглинання, очевидно, є підвищення добробуту акціонерів. Відповідно до цього основну умову, обов'язкову для здійснення економічно ефективної концентрації капіталу, можна виразити у вигляді формули:

С(А)+С(В)<С(АВ)

де С(A) - вартість компанії А, С(B) - вартість компанії В, С(AB) - вартість об'єднаної компанії АВ.

Інакше кажучи, злиття або поглинання можна вважати ефективним, якщо вартість об'єднаної фірми стає більшою від суми вартостей обох фірм, узятих окремо до об'єднання. Даний ефект приросту вартості в результаті об'єднання двох бізнесів одержав назву синергії, або синергетичного ефекту (від грецьк. synergeіa - співробітництво, співдружність).

Синергетичний ефект при злитті або поглинанні промислових підприємств може бути досягнутий за рахунок:

- економії на масштабах;

- комбінування взаємодоповнюючих ресурсів;

- економії на транзакційних витратах;

- монопольного становища на ринку;

- взаємодоповнюваності в галузі НДДКР.

Економія на масштабах досягається в тому випадку, коли середня величина витрат на виробництво одиниці продукції знижується з ростом обсягів виробництва. Основна ідея полягає в тому, щоб, використовуючи ті ж потужності, ту ж чисельність працівників, ту ж систему розподілу, випускати більший обсяг продукції. Крім того, з ростом обсягів виробництва знижуються постійні питомі витрати. Тобто при збільшенні обсягу виробництва передбачається більш ефективне використання всіх наявних ресурсів. Разом з тим, необхідно пам'ятати про граничні значення збільшення обсягів виробництва, при перевищенні яких спостерігається різке збільшення витрат і падіння рентабельності.

Економія на масштабах характерна насамперед для горизонтальних злиттів. Однак її досягнення можливе й при конгломератних злиттях. У цьому випадку економії досягають за рахунок усунення дублювання функцій окремих працівників, централізації ряду функцій (бухгалтерський облік, фінансовий контроль, діловодство, стратегічне управління). При цьому необхідно відзначити, що інтегрувати компанію, що поглинається, у діючу структуру надзвичайно складно. Тому ряд компаній навіть після об'єднання продовжують працювати як сукупність окремих підрозділів, а економія за рахунок централізації окремих функцій може виявитися недосяжною. Ускладнення організаційної структури управління, викликане злиттям або поглинанням, здатне, навпаки, привести до росту чисельності адміністративно-управлінського персоналу й збільшення витрат.

Економія на витратах є, як правило, основним джерелом синергії і може досягати досить значних сум. Так, у листопаді 1997 року навколо двох найбільших німецьких промислових груп - Кruрр AG й Thysssen AG - вибухнув великий скандал через те, що компанія Кruрр висунула пропозицію про вороже поглинання Thyssen AG. Необхідно відзначити, що угоди по ворожому поглинанню досить типові для США, але зовсім нечасті у Німеччині, оскільки мало відповідають німецькому стилю ведення бізнесу. Однак, після того як була підрахована передбачувана економія на витратах, що складала близько 1 млрд. марок на рік (річний обсяг продажів об'єднаної компанії прогнозувався на рівні 67 млрд. марок), поглинання було моментально схвалене [6].

Доцільно проводити злиття виробничих компаній при наявності в них взаємодоповнюючих ресурсів. Кожна з компаній має те, що необхідно іншій, і злиття може принести ефект. Вартість активів компаній після об'єднання зросте в порівнянні із сумою їх вартостей до злиття, тому що кожна з компаній отримує необхідні їй ресурси дешевше, ніж вони б коштували у випадку їхнього самостійного створення. Подібні злиття й поглинання характерні як для великих виробничих підприємств, так і для середнього й дрібного бізнесу. Часто великі фірми поглинають малі підприємства, здатні забезпечити відсутні компоненти для їхнього успішного функціонування, або ті, які виробляють унікальні продукти, але не мають достатніх ресурсів для розширення й розвитку виробництва. Великі виробничі компанії часто самі спроможні створити необхідні виробництва, але набагато швидше й дешевше одержати до них доступ, поглинувши або злившись із компанією, яка уже їх має.

Монопольне становище на ринку. Даний мотив часто (гласно або негласно) є одним з вирішальних при горизонтальних злиттях і поглинаннях. Кожне підприємство прагне домогтися монопольного становища у своєму сегменті ринку або його усталити. У цьому випадку об'єднання дозволяє компаніям уникнути цінової конкуренції, коли ціни знижуються до мінімально можливого порога прибутковості. Однак держава за допомогою антимонопольного законодавства обмежує об'єднання компаній, метою яких є монопольне підвищення цін.

Дослідження закордонних економістів не дають чіткої відповіді на питання, наскільки часто фірми, що беруть участь у поглинаннях, переслідують основною метою досягнення монопольного становища у своїй галузі. Зокрема в 1983 році американський учений Роберт Стілман у спробі відповісти на дане запитання проаналізував невелику вибірку з 11 фірм, поглинання яких стало предметом судового переслідування з боку антимонопольних органів [7]. Результати дослідження не підтвердили точку зору про те, що дані поглинання мали на меті досягнення контролю над ринком. До таких самих висновків дійшов і американський економіст Епсен Екбо на основі аналізу представницької вибірки з 126 поглинань, що мали місце в 80-х рр. ХХ ст. у видобувній і переробній промисловості США [8].

Більш пізні дослідження, однак, виявили певні тенденції монополізації в окремих галузях, що розвинулися в результаті ряду злиттів і поглинань. Наприклад, дослідження І. Хан Кіма й Віджея Сінгала виявило, що злиття, які відбулися в галузі авіаперевезень США наприкінці 80-х - початку 90-х рр., привели до росту тарифів на перевезення на маршрутах, що обслуговують фірми-учасники угод [9].

Одним з важливих резервів одержання синергетичного ефекту є взаємодоповнюваність в галузі НДДКР, що дозволяє компаніям, які об'єдналися, заощаджувати значні ресурси при розробці нових технологій і створенні нових видів продукції. Завдяки злиттю або поглинанню можуть бути об'єднані передові наукові ідеї однієї компанії з фінансовими ресурсами, необхідними для їхньої реалізації, які є в наявності в іншої. Головним об'єктом для поглинань є молоді передові в технологічному відношенні галузі, пов'язані з виробництвом і використанням наукомісткої продукції, надскладної техніки, технологічних новинок тощо.

Крім описаних вище мотивів, здатних породити синергетичний ефект, існує ряд не менш важливих причин концентрації й укрупнення капіталу, які також часто є рушієм злиттів і поглинань. До них належать:

1. Усунення неефективності й підвищення якості управління.

Аналіз фактів злиття й поглинання компаній показує, що в більшості випадків управління однією з компаній було малоефективним, а основні економічні показники й фактичні норми прибутковості набагато нижчі середнього рівня по галузі. Передбачається, що після об'єднання активи нового виробничого підприємства стануть більш ефективно керованими. У ряді випадків під терміном "підвищення ефективності управління" прихована необхідність проведення хворобливої процедури скорочення персоналу й реорганізації діяльності компанії.

2. Податкові мотиви.

Високорентабельне підприємство, що несе істотне податкове навантаження, може придбати компанію з більшими податковими пільгами, які можуть бути використані для нової компанії в цілому.

3. Диверсифікованість виробництва, використання надлишкових ресурсів.

Даний мотив досить часто є причиною злиттів і поглинань, оскільки диверсифікованість дозволяє ефективно використати наявні великі потоки коштів, стабілізувати потік доходів і перенаправляти інвестиції в інші, більш прибуткові сфери бізнесу, що вигідно й акціонерам, і менеджерам, і постачальникам, і споживачам. Цей мотив пов'язаний із прогнозами зміни структури галузей, з орієнтацією на нові ринки, технології, стратегічні ресурси.

Наочним прикладом успішної диверсифікованості є найбільша американська компанія General Electrіc. Тільки за період з 1984 по 1997 рік General Electrіc здійснила 44 придбання, з них понад 20 придбаних фірм були мало пов'язані з основною діяльністю підприємства [10]. На цей момент General Electrіc являє собою конгломерат, що успішно діє, окрім свого основного сегмента, на ринку страхування, телевізійних послуг, пластикових карт, медичного устаткування тощо. Як ключовий елемент, що обумовив успішність стратегії диверсифікованості General Electrіc, можна виділити придбання компаній, які мають провідні позиції у своїх галузях. Інакше кажучи, General Electrіc прагне здобувати не тільки активи, але й керівників, що володіють необхідною підготовкою і, найголовніше, практичним досвідом успішного управління своїм бізнесом.

4. Продаж "врозкид".

Даний мотив характеризується принципом "дешево купити й дорого продати". Його реалізація можлива в тому випадку, якщо надалі майно поглиненої компанії може бути продане частинами іншим зацікавленим компаніям з одержанням значного доходу.

5. Різниця в ринковій ціні компанії й вартості її заміщення.

Мотив обумовлений тим, що часто простіше купити діюче підприємство, ніж будувати нове. Це має сенс у тому випадку, коли ринкова ціна майна компанії-мішені значно менша вартості придбання аналогічних активів. Така різниця може виникнути через розбіжність ринкової й балансової вартості підприємства. Ринкова вартість підприємства визначається його прибутковістю і часто буває значно нижчою за балансову.

Як приклад реалізації подібних поглинань можна навести американські нафтові корпорації, які на початку 80-х років ХХ ст. зіштовхнулися з можливістю придбання запасів нафти більш дешевим способом, шляхом поглинання діючих підприємств, а не розробкою нових родовищ. Наприклад, компанія "Chevron" купила компанію "Gulf Oіl", щоб експлуатувати належні їй нафтові родовища. Аналогічно сталепрокатні компанії заявляли, що дешевше купити існуючий металургійний завод, ніж будувати новий, і в 1984 році корпорація LTV придбала фірму Republіc Steel за 700 млн доларів [11].

6. Особисті мотиви менеджменту.

Часто менеджери компаній планують проведення злиттів і поглинань не для підвищення вартості керованого ними бізнесу, а для задоволення особистих амбіцій. Рівень влади менеджменту й величина матеріальної винагороди багато в чому визначається розмірами корпорації. Американські дослідники стверджують, що величезна кількість угод, спрямованих на укрупнення й концентрацію капіталу, були обумовлені не стільки міркуваннями економічної ефективності, скільки амбіціями вищого менеджменту [12].Теорія, відповідно до якої особисті мотиви керівництва можуть відігравати істотну роль в ухваленні рішення про проведення поглинання, уперше отримала наукове обґрунтування й розробку у 1986 році в дослідженні відомого американського економіста Річарда Ролла. У своїй роботі [13] він припустив, що хоча далеко не всі поглинання можна пояснити особистими амбіціями керуючих, проте людський фактор у подібних угодах відіграє важливу роль. Ступінь впливу людського фактора може значно варіюватися від угоди до угоди, однак, за підсумками дослідження, основні висновки якого згодом підтверджувалися роботами інших економістів, можна однозначно стверджувати про істотність особистих мотивів керівників як фактора, що впливає на ухвалення рішення про злиття.

Крім вищеописаних мотивів злиттів і поглинань, можуть зустрічатися специфічні. Так, злиття для українських промислових підприємств являють собою один з деяких методів, за допомогою якого вітчизняні промисловці можуть боротися із проникаючими на український ринок потужними закордонними конкурентами.

Підводячи підсумки, можна зробити висновок про те, що процеси концентрації й укрупнення капіталу промислових підприємств є природною реакцією на динамічно мінливу ринкову ситуацію, а також одним з діючих механізмів прискорення темпів розвитку й досягнення синергетичного ефекту. Процес злиття й поглинання в промисловості протікає за різними алгоритмами, а в основі цього можуть лежати різні мотиви. Однак у сучасній економічній ситуації дана тенденція є позитивною, а процеси укрупнення й концентрації промислового капіталу напередодні вступу України у ВТО - однією з небагатьох можливостей захисту українських виробників від експансії потужних закордонних конкурентів.

Література

1. Гальчинский А. Концентрация капитала - место Украины в этом процессе // "Экономические известия", № 212 (517) от 07.12.2006 г.

2. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2003. - № 18, № 19-20, № 21-22, ст.144.

3. Бланк И. Инвестиционный менеджмент. - К.: Эльга-Н, Ника-Центр, 2001. - 448 с.

4. Грудницкая С. Хозяйственное общество и хозяйственное объединение // Юридический вестник. - 1998. - №3. - С. 115-118.

5. Кизим М.О. Механізми організації, стійкого функціонування і розвитку великомасштабних економіко-виробничих систем: Автореф. дис… д-ра екон. наук: 08.06.02 / Національна металургійна академія України. - Дніпропетровськ, 2001. - 35 с.

6. Кобяков А. Krupp и Thуsson сэкономили миллиард марок // Эксперт. - 1997. - №43. - С. 51.

7. Stilman R.S. Examining Antitrust Policy Towards Mergers // Jornal of Economics. - 1983. - № 11. - Р. 228.

8. Eckbo B.E. Horizontal Mergers, Collusion and Stockholder Wealth // Jornal of Economics. - 1983. - № 11. - Р. 245.

9. Kim E.N., Singal V. Mergers and Market Power: Evidence from the Airline Industry // American Economic Review. - 1993. - № 3. - Р. 558.

10. Gauphan P.A. Mergers, Acquisitions, and Corporate Restructurings. - John Wiley & Sons, Inc., New York, 1999. - Р. 231.

11. Бригхем Ю., Гапенски Л. Финансовый менеджмент. - С.-Пб.: Экономическая школа, 1997.

12. Weston J.F, Chung K.S., Hoag S.E. Mergers, Restructuring, and Corporate Control. - Prentice-Hall, Inc., New York,1990. - Р.279.

13. Roll R. The Hubris Hypothesis of Corporate Takeovers // Journal of Business. - 1986. - № 2. - Р. 215.