Аналіз конкурентоспроможності "Любомльського хлібзаводу"

В практиці проведення оцінки конкурентоспроможності, в основному, аналізуються технічні параметри (наприклад показники потужності, вантажопід'ємність, надійність і тип), менше уваги приділяється економічним показникам таким як ціна, витрати виробництва, вартість споживання, ефективність експорту, тощо. За однією з існуючих методик рівень конкурентоспроможності товару визначається як співвідношення продажної ціни товару до "еталонної ціни", або середньозваженої ціни аналогічного товару, який користується найбільшим попитом на даному ринку.

Наведені групи показників поділяють на два основних види: технічні та економічні. В свою чергу, вони відповідно поділяються на параметри ергоекономічноті, естетики, відповідності стандартам та законодавству, а також на параметри, які визначають рівні окремих елементів ціни попиту (рис.1.1).

Рис.1.1 Показники конкурентоспроможності

При оцінюванні конкурентоспроможності фірми необхідно враховувати стратегію основних конкурентів.

Як правило при оцінюванні стратегії відповідають на наступні питання:

Які головні фактори конкурентноздатності цих товарів?

Яка практика фірм-конкурентів в рекламі та стимулюванні збуту?

Яка практика фірм-конкурентів відносно найменувань (торгових марок) товарів?

В чому полягають притягуючі сторони упаковки товарів конкурентів?

Який рівень сервісу пропонують конкуренти в гарантійний і післягарантійний період?

Чи використовують конкуренти для збуту місцеву торгову мережу чи створюють власну?

Яка практика товароруху у фірм-конкурентів (види транспорту), об'єми запасів, розміщення складів, види складів та їх вартість?

Конкурентоспроможність продукції - це характеристика продукції, яка відображає її відмінність від товару - конкурента як по ступені відповідності конкретної суспільної потреби, так і по витратах на її задоволення.

Показник, який виражає таку відмінність, визначає конкурентоспроможність аналізованої продукції по відношенню до товару-конкуренту.

Конкурентоспроможність будь-якої продукції може бути визначена тільки в результаті порівняння, і тому являється відносним показником.

Конкурентоспроможність визначається сукупністю властивостей цієї продукції, які входять в склад її якості та важливих для споживача, визначають затрати споживача при купуванні, вживанні (експлуатації) та утилізації продукції. Загальна схема оцінки конкурентоспроможності представлена на схемі 1. 1.

Схема 1.1. Загальна схема оцінки конкурентоспроможності

1. Оцінка конкурентоспроможності починається з визначення мети дослідження:

якщо необхідно визначити положення даного товару серед аналогічних, буде достатньо провести їх пряме порівняння по найважливішим параметрам;

якщо метою дослідження являється оцінка перспектив збуту товару на конкретному ринку, то в аналізі повинна використовуватися інформація, яка включає відомості про вироби, які вийдуть на ринок в перспективі, а також відомості про зміни діючих в країні стандартів і законодавства, динаміки споживчого с просу. Незалежно від цілей дослідження, основою оцінки конкурентоспроможності являється вивчення ринкових умов, яке повинно проводиться постійно, як до початку розробки нової продукції, так і в ході її реалізації. Задача полягає в необхідності виділення тієї групи факторів, які впливають на формування попиту в певному секторі ринку:

розглядаються зміни у вимогах постійних заказників продукції;

аналізуються напрямки розвитку аналогічних розробок;

розглядаються сфери можливого використання продукції;

аналізується коло постійних покупців;

2. На основі вивчення ринку та вимог покупців обирається продукція, по якій буде проводитися аналіз чи формуватися вимоги до майбутнього виробу, а далі визначається номенклатура параметрів, які приймають участь в оцінюванні.

При аналізі повинні використовуватися ті ж самі критерії, якими оперує споживач, обираючи товар.

3. По кожній з груп параметрів проводиться порівняння, яке показує наскільки ці параметри близькі до відповідного параметру потреби.

Аналіз конкурентоспроможності починається з оцінки нормативних параметрів. Якщо хоча б один із них не відповідає рівню, який передбачений нормативними нормами та стандартами, то подальша оцінка конкурентоспроможності продукції не має сенсу, незалежно від результату порівняння по іншим параметрам.

4. На наступному етапі проводиться підрахунок групових показників, які в кількісній формі виражають відмінність між аналізованою продукцією та потребою по даній групі параметрів та дозволяє судити про ступінь задоволення потреби по цій групі.

Розраховується інтегральний показник, який використовується для оцінювання конкурентоспроможності аналізованої продукції по всіх групах параметрів, що розглядаються, в цілому.

В результаті оцінювання конкурентоспроможності використовуються для вироблення висновку про неї, а також - для вибору шляхів оптимального підвищення конкурентоспроможності продукції для вирішення ринкових задач.

Однак, факт високої конкурентоспроможності самого виробу являється лише необхідною умовою реалізації цього виробу на ринку в заданих об'ємах. Необхідно також враховувати форми та методи технічного обслуговування, наявність реклами, торгово-політичні відносини між країнами і т.д.

Підтримка високої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно опиняється більш прибутковим, чим його головні конкуренти. Це одночасно передбачає, що підприємство займає стабільне місце на ринку товарів та послуг , та його продукція користується постійним попитом. Однак в житті цей стан не являється незмінним. Тому керівництво підприємства повинно вміти відслідковувати зміни, що відбуваються в умовах господарювання, і проводити відповідні перетворення в політиці ведення виробництва та реалізації товарів. Такими перетвореннями можуть бути: зміна товарної політики, впровадження нових технологій, диверсифікація виробництва, зміна організаційно-правового статусу підприємства, модернізація форм збуту продукції, вихід на нові ринки, створення спільних виробництв і т. д.

Важливим моментом в проведенні перетворень по підвищенню конкурентоспроможності підприємства являється вибір їх здійснення. В ряді вітчизняних та зарубіжних робіт пропонується виходити із так званого циклу конкурентної переваги фірми - КПФ.

Зі схеми ми бачимо, що на кожному етапі стан конкурентоспроможності підприємства різний. Але коли вона переходить в так звану зрілість, тобто стає незмінною, то рахується , що настав момент для проведення перетворень. Але при такому підході може виникнути ситуація, при якій проведення перетворень нічого не дасть. Справа в тому, що в силу різночасності змін подій, які відбуваються в параметрах, що впливають на конкурентоспроможність підприємства в стадії загальної зрілості деякі з них будуть знаходитись в стані занепаду, і на їх зміни буде потрібно багато часу. Тому у відповідності з прийнятою стратегією розвитку підприємства необхідно відслідковувати зміни кожного фактора. Всі фактори, що впливають на конкурентоспроможність, можна розділити на дві великі групи: внутрішні та зовнішні.

Зовнішні фактори - це ті, на які підприємство впливати не може і в своєї політиці повинно сприймати їх як дещо незмінне. До них відносяться наступні:

1.Діяльність державних владних структур (фіскальна та кредитно-грошова політика, законодавство). Наприклад, в залежності від характеру податкової політики (розміри податкових ставок) підприємство буде отримувати високий прибуток чи, навпаки, зовсім його не отримувати.

2.Господарська кон'юнктура. Вона включає кон'юнктуру ринків сировинних та матеріальних ресурсів, ринків трудових ресурсів, ринків засобів виробництва, ринків фінансових ресурсів.

3.Розвиток родинних та підтримуючих галузей. В даному випадку мова йде про розвиток нових технологій (ресурсозберігаючих, технологій глибокої переробки), нових матеріалів та джерел енергії. Їх впровадження у виробництво підвищує науковий та виробничий потенціал підприємства.

4. Параметри попиту. Вони включають ріст попиту на товари, що виробляються підприємством, його стабільність і дозволяють підприємству отримувати високий прибуток , а також закріпити своє положення на ринку. Нестабільний попит, зміна вимог покупця до якості продукції підприємства, зниження покупної можливості населення, навпаки, не створюють умов для забезпечення певної конкурентоспроможності підприємства.

До внутрішніх факторів відносяться наступні:

1.Діяльність керівництва та апарату управління підприємства (організаційна та виробнича структури управління, професійний та кваліфікований рівень керуючих кадрів і т. д.).

2.Система технологічного оснащення. Обновлення устаткування та технологій, тобто заміна їх на більш прогресивні, забезпечує підвищення конкурентоспроможності підприємства, підсилює внутрішню гнучкість виробництва.

3.Сировина, матеріали і напівфабрикати. Якість сировини, комплектність її перероблення та величина відходів серйозно впливають на конкурентоспроможність підприємства. Зменшення виходу готової продукції із використовуваної сировини( це особливо характерно для харчової промисловості), не комплексна її переробка приводять до збільшення витрат виробництва, а значить, до зменшення прибутку, що, в свою чергу, не дозволяє розширити виробництво. В наслідок цього знижується конкурентоспроможність. І навпаки, покращення використання сировини, його комплексна переробка понижують витрати виробництва, а значить, підвищують конкурентоспроможність.

4.Збут продукції: його об'єм та витрати реалізації. Цей фактор серйозно впливає на підвищення конкурентоспроможності підприємства: можна добитися непоганих результатів в виробництві, випускаючи продукцію вищої якості і відносно невисокої собівартості, але все буде зведене нанівець із-за непродуманої збутової політиці. Тому підприємство намагається здійснити ефективний збут за рахунок продажі продукції, необхідної ринкові, стимулювання збільшення об'ємів продаж, завойовуючи нові ринки збуту. Все це робиться , з однієї сторони, на основі формування “свого” покупця, проведення ефективної цінової політики і т. п. , а з іншої - шляхом ефективного забезпечення сировиною, необхідними матеріалами та устаткуванням по доступним цінам.

Визначивши середовище, в якому воно буде працювати, підприємству необхідно перейти до установлення своєї ролі, положення на ринку. Тут важливо виходити із максималізації тих можливостей підприємства, які відрізняють його від конкурентів.

До форм та методів максималізації внутрішніх можливостей основі проведення технологічної політики, направленої, по-перше, на постійне внесення підприємства необхідно перш за все віднести гнучке їх використання на “ноу-хау” в технологію виробництва та образ своєї продукції, що дозволяє підприємству стати лідером у випуску даної продукції, по-друге, на забезпечення високої якості, по-третє, на поставку продукції в строк.

Прагнучи до гнучкого використання своїх внутрішніх можливостей, підприємство повинно забезпечити собі технологічну та економічну ефективність не нижче галузевої. Іншими словами, воно повинно найти спосіб оптимального поєднання бажаної технологічної та економічної ефективності, щоб забезпечити найкращі технологічні та економічні умови пропозиції.

Розділ 2. Аналіз та оцінка конкурентоспроможності підприємства на прикладі „Любомльського хлібзаводу”

2.1 Значення спільних підприємств для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників

Спільні підприємства (СП) -- одна з найпрогресивніших комплексних форм довготривалого економічного, науково-технічного та виробничого співробітництва, що спирається па об'єднання різнонаціональних капіталів і доповнює традиційні торговельно-економічні відносини. Формування зовнішнього капіталу і власності при створенні СП дає змогу враховувати інтереси всіх співзасновників, сприяє їх взаємодії з метою безперервного вдосконалення виробничої бази, застосування нових технологій, підвищення якості продукції, її оновлення задля поліпшення кінцевих результатів спільної діяльності.

Спільні підприємства створюються та управляються спільно іноземними інвесторами й місцевими партнерами. У ролі останніх виступають найчастіше приватні фірми, але такими можуть інколи бути й державні підприємства. Кілька іноземних інвесторів з різних країн можуть створити спільне підприємство в третій країні з метою зменшення стартових інвестиційних витрат. Спільні підприємства дають змогу зарубіжним інвесторам мати більшу нішу на місцевому ринку з меншим підприємницьким ризиком, ніж за прямої купівлі місцевої фірми на аукціоні або створення дочірнього підприємства (філії)

На сучасному етапі розвитку з усіх видів спільного підприємництва основним джерелом надходження іноземних інвестицій в нашій країні виступають спільні підприємства. Створення сприятливого інвестиційного клімату в державі, галузі, регіоні або в окремій фірмі зв'язане з чітким регулюванням інвестиційної діяльності.

2.2 Аналіз конкурентних переваг „Любомльського хлібзаводу„ в регіоні

Історична довідка

Перед проведенням аналізу функціонування ССГП «Любомльський хлібзавод» у конкурентному середовищі, подамо спочатку коротку характеристику підприємства.

Хлібзавод у м.Любомль збудований у 1922 році на базі електростанції, зроблена реконструкція. Потужність заводу склала 32 тонни за добу. Спочатку на хлібзаводі було 4 печі, після реконструкції добудували 5-ту піч, внаслідок чого потужність хлібзаводу зросла до 45 тонн продукції за добу.

В 2003 році було зупинено завод. Після 2-ох місяців простою його викупив ССГ «П`ятидні» і запустили виробництво.

Випуск хлібобулочних виробів в середньому на добу 5-6 тонн.

28 років завод працював на рідкому паливі, а з 2000 року запрацював на твердому паливі.

На даний час у інфраструктурі підприємства розвинута сітка торгових точок, своїх 6 магазинів.

На базі хлібзаводу є млин, який меле муку, з якої печуть хлібобулочні вироби.

Аналіз виробництва і реалізації продукції.

Обсяг виробництва і реалізації продукції залежить від рівня технічної забезпеченості підприємства та інтенсивного використання обладнання, забезпеченості підприємства сировиною та її якість, наявність на підприємстві кваліфікованих кадрів та рівня організації праці.

Роль маркетингу у підвищенні конкурентоспроможності підприємства:

Аналіз конкурентного середовища

Конкурентоспроможність підприємства безпосередньо залежить від знання рику та уміння правильно використовувати ту чи іншу ринкову ситуацію. Це змусило керівників багатьох підприємств розглядати використання маркетингової концепції при організації виробничої діяльності як гостру необхідність. Характерною рисою існуючого положення є, те що дана концепція використовується в різноманітних варіантах. Більшість керівників, проголосивши першорядність орієнтації ділової активності на потреби споживачів, фактично притримуються виробничої і збутової концепції маркетингу, в основі яких лежить, насамперед, прагнення до збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції.

Зараз неможливо на ринку України визначити тенденцію розвитку маркетингу вже тільки тому, що у своєму сучасному понятті маркетингу на вітчизняних підприємствах не існує. Існую лише окрема його ідея. Такий підхід втілюється в організації самої служби маркетингу. На підприємствах зроблені спроби створити відділи маркетингу, але як правило, ці відділи виконують лише деякі функції маркетингу (організації реклами, пошук нових клієнтів, участь у виставках, зв'язок із громадськістю). У більшості випадків не існує загальної стратегії маркетингу з чітким визначенням цілей і задач усієї маркетингової діяльності. Підприємства хлібопекарської промисловості не виняток.

При комплексному підході збутова діяльність є частиною маркетингової (однієї з чотирьох "Р" marketing mіх). І тому перед тим, як вжити заходів щодо удосконалення маркетингового керування збутовою діяльністю, варто вивчити загальні напрямки розвитку маркетингу в галузі хлібопечення і виробництва кондитерських виробів.

Вихідним моментом концепції маркетингу хлібопродуктів служить орієнтована на споживача, інтегрована цільова філософія підприємства. У цілому ж маркетинг хлібопродуктів можна представити як систему керування ринком хлібопродуктів, що включає в себе процес визначення, аналізу, прогнозування, створення і розвитку споживчих бажань, а також організацію всіх ресурсів для задоволення потреб покупців з оптимальним прибутком для виробника.

У той же час необхідно чітко розуміти, що концепція маркетингу дозволяє аналізувати, оптимізувати і задовольняти споживчий попит, але вона є лише керівництвом до планування, загальною стратегією діяльності. Підприємство повинно також враховувати свої сильні і слабкі сторони у виробництві, технології, фінансах, збуті. Плани маркетингу повинні погоджувати цілі, вимоги споживачів і ресурсні можливості. У противному випадку плани маркетингу будуть недосяжні. Крім того, необхідно оцінювати вплив конкуренції, державного регулювання та інші сили, стосовно даного підприємства.

Ринок хлібопродуктів характеризується найбільш тісною взаємодією попиту і пропозиції. Пропозиція хлібних товарів є під впливом таких чинників, як зміна суспільних потреб, попиту населення і прискорення НТП. Крім того, в умовах все більшого насичення ринку різноманітними продовольчими товарами, зростають вимоги споживачів до їхнього асортименту і якості; посилюється об`єктивна необхідність більш повного задоволення попиту не населення взагалі, а конкретних соціально-економічних груп споживачів, має використовуватися маркетинговий принцип сегментації ринку. І тоді пропозиція буде строго орієнтована на відповідність соціально-економічним, національним, віковим, психологічним і ін. характеристикам визначеного контингенту споживачів. Попит визначає об`ємність ринку - це є частина пропозиції, що може бути реалізована в обмін на платіжні засоби при даному рівні і співвідношенні роздрібних цін.

Таким чином, попит - це винесені на ринок конкретні платоспроможні потреби. Платоспроможність є найважливішою рисою й особливою властивістю попиту. Але в той же час попит на хлібопродукти - це і сукупність цілком визначених вимог до конкретних хлібопродуктів із відомими функціонально-споживчими і естетичними властивостями.

Натурально-речовинні характеристики попиту конкретизуються у вигляді споживчих оцінок асортименту і якості хлібопродуктів, що надходять на ринок. Споживчі оцінки асортименту і якості хлібопродуктів - це об'єктивне вираження підбадьорливого, нейтрального або негативного відношення покупців до даного виробу або його окремих функціональних і естетичних властивостей. У споживчих оцінках знаходить вираження ступінь відповідності хлібобулочних виробів, що надходять у продаж, сучасним уявленням різноманітних груп покупців про необхідність, доступності по ціні, смаку і подібним вимогам до складу пропозиції на ці вироби. Споживчі оцінки виявляються як у формі прямої преваги - через акт придбання або, навпаки, відмови від покупки конкретного виробу, так і у формі суджень про переваги того чи іншого виробу перед аналогічними йому по призначенню, або про дефекти, що знижують споживчу цінність, корисність хлібного товару. Вивчення споживчих оцінок є головною частиною маркетингового дослідження споживачів. При вивченні споживчих оцінок хлібобулочних і кондитерських виробів варто враховувати відносність цих оцінок, тому що вони виявляються через порівняння даного продукту з іншими, а їхнє конкретне утримання знаходиться в прямої залежності від Кількісного складу пропозиції хлібопродуктів відповідного виду. Тобто, споживач хлібобулочних виробів, як правило, порівнює лише з вже існуючим товаром, не висловлюючи припущень і побажань у порівнянні, з гіпотетично ідеальним товаром.

У цілому можна відзначити, що у формуванні попиту на хлібобулочні вироби беруть участь чотири елементи: конкретна потреба (задача маркетингу визначити, а іноді і створити її); платоспроможність споживачів, що залежить від загальної економічної ситуації і рівня прибутку населення; ціна (маркетинг має величезну кількість інструментів регулювання ринкової ціни) і пропозиція, обсяг, асортимент і якість якого залежить і самого виробника.

Таким чином, маркетингові зусилля безпосередньо впливають на більшість чинників формування попиту на хлібобулочні і кондитерські вироби. А так, як достатній попит лежить в основі ефективності збутової діяльності, а, отже, для організації економічно вигідного збуту варто активізувати маркетингову діяльність.

Основні конкуренти ССГП «Любомльський хлібзавод»

Основними конкурентами ССГП «Любомльський хлібзавод» є інші хлібокомбінати і хлібозаводи, які працюють на ринку хлібопродуктів у регіоні.

В наведеній нижче таблиці 2.1. можна побачити дані щодо становища ССГП «Любомльський хлібзавод».

Таблиця 2.1 Основні показники роботи ССГП «Любомльський хлібзавод»" та підприємств-конкурентів за 2008 рік

Підприємства	ТП вцінах 2004 року	Товарна продукція в порівн. цінах	ХлібобулочніВироби, тн	Кондитерськівироби,тн
		2007	2008	%	2007	2008	%	2007	2008	%
Ковельський хлібозавод	15360	16183	15363	94.9	27788	25978	93.5	27	20	74.1
Хлібокомб.№2	93861	24517	23448	95.6	38613	35872	92.8	747	787	105.0
ССГП «Любомльський хлібозавод»	25002	23071	24162	104.7	14159	14221	100.2	1440	1848	128.0
Хлібзавод №4	14561	14472	14576	100.7	29399	28569	97.2		17
Хлібозавод «Володимир-Волинський»	20824	18069	20866	115.4	28813	30698	106.5	2077	2831	136.0
Дослідний хлібозавод	19606	17807	19666	110.1	27873	30749	110.3
Буд-во 3 х/з-д	18708	13076	18777	143.6	25519	30437	135.2		5
Хлібозавод №11	23932	25179	24056	95.5	26627	25913	97.3	519	457	58.1
Овадишівський хлібозавод	25035	21014	24351	112.7	25571	26382	103.2	1084	1388	128.0
Рем.-монт. Комб	1900	1384	1796	129.6
Всього по регіону:	188789	175371	187001	106.6	241452	248818	103.1	5594	7353	124.7

З таблиці 2.1 можна зробити висновок, що в цілому по регіону випуск продукції збільшився на 12891 тис.тн. Це збільшення відбулось в основному за рахунок збільшення випуску продукції на хлібозаводі «Володимир-Волинський», дослідному хлібозаводі, будівництва 3-го хлібозаводу та Овадишівському хлібозаводі. На Ковельському хлібозаводі випуск продукції зменшився на 820 тис.тонн. В цілому по регіону випуск продукції зменшився на 12891 тис. грн.

Аналізуючи дані таблиці робимо висновок, що ССГП «Любомльський хлібозавод» займає досить високий рівень у виробництві всіх видів продукції. Він є найбільшим виробником кондитерських виробів, тортів та тістечок. Так у 2004 році питома вага ССГП «Любомльський хлібозавод» у загальному випуску кондитерських виробів становила 24%; у загальному випуску тортів - 42,9%; у загальному випуску тістечок -57,6%. ССГП «Любомльський хлібозавод» небезпечно зменшувати обсяги виробництва по цих видах продукції, оскільки обсяги виробництва «Овадишівського хлібозаводу» майже досягають рівня досліджуваного хлібозаводу. Проте по суті це єдиний конкурент для заводу на ринку кондитерських виробів.

Що стосується обсягів виробництва хлібу та хлібобулочних виробів, то ССГП «Любомльський хлібозавод» ще не досяг бажаних результатів: так у 2004 році обсяг його виробництва був найменшим серед інших хлібокомбінатів. По випуску булочних та здобних виробів ССГП «Любомльський хлібозавод» знаходився на другому місці після хлібокомбінату №11 (булочні) та дослідного (здобні) і його питома вага у загальному обсязі виробництва становила по булочних видах - 14,3%, по здобних -7,3%. Найбільший обсяг дієтичних та діабетичних виробів було виготовлено хлібокомбінатом №2 (див. рис.2. 1).

Рис. 2.1. Обсяги виробництва хлібобулочних виробів підприємствами регіону

2.3 Аналіз формування можливої стратегії підвищення конкурентоспроможності „Любомльського хлібозаводу”

Проведена техніко-економічна характеристика ССГП «Любомльський хлібозавод» говорить про те, що використання потужності потокових ліній стало більш стабільним але не у повному обсязі. Резервами підвищення економічної ефективності використання потокових ліній у бараночному цеху є заміна фізично застарілого обладнання на лінії виготовлення баранок, що допоможе підвищити ефективність роботи, усунути простої обладнання із технічних причин, вести технологічний процес безперервно і максимально використовувати технічну потужність цеху. У вирішенні питання задоволення попиту населення у дрібно-фасованій продукції, а також ефективного використання потужності ліній, може стати встановлення пакувально-фасувального апарату.

Основними напрямками поліпшення роботи потокових ліній можуть бути:

зниження простоїв обладнання;

своєчасне подавання сировини і матеріалів;

раціоналізація робочих місць потоку;

поліпшення умов праці на робочих місцях;

синхронізація роботи потоку;

введення багатоверстатного обслуговування і суміщення професій.

Для підвищення конкурентоспроможності ССГП «Любомльський хлібозавод» пропонуємо такі заходи:

провести модернізацію лінії по виготовленню баранок.

встановити пакувально-фасувальний апарат для пакування бараночних виробів у пакети по 125 гр.

Розрахунок економічної ефективності модернізації лінії по виготовленню баранок.

З метою забезпечення безперебійної роботи лінії по виробництву баранок, поліпшення якості продукції пропонується провести модернізацію лінії: встановити ротаційну тістомісильну машину марки А2-ШЛК замість ланцюгової тістомісильної машини, що дозволить підвищити коефіцієнт використання потужності цієї лінії. У результаті заходу збільшиться обсяг виробництва, зросте продуктивність праці, знизиться собівартості продукції, що позитивно вплине на показники роботи підприємства та на конкурентоспроможність продукції та підприємства в цілому.

Конкурентоспроможність продукції визначається не лише показниками якості, але й у значній мірі залежить від, зовнішнього вигляду товару. У наш час, коли всі підприємства переходять до ринкових відносин, велике значенім мають не лише якість продукції, але ї зовнішній вигляд і зручна для покупця упаковка. Тому що операція по фасуванню і пакуванню бараночних виробів на ССГП «Любомльський хлібозавод» не здійснюється, пропонується у бараночному цеху встановити пакувально-фасувальний апарат для пакування виробів в пакети вагою по 125 гр.

Таблиця 2.2 Вихідні дані для розрахунку

Показники	Одиниці виміру	Значення
1.Обсяг виробництва баранок (Ов)	Т	500
2. Кількість днів роботи підприємства	Дні	235
3. Кількість робочих змін за добу	Зм.	1
4. Вартість обладнання	Грн.	3050
5. Транспортні витрати	%	4
б. Витрати на монтаж	%	8
7. Заготівельні витрати	%	1
8. Норми амортизацій- них відрахувань	%	15
9. Витрати на ремонт	%	5
10. Страхування майна	%	1
11. Вартість допоміжних матеріалів на 1 т баранок	Грн.	559,5
12. Вартість плівки на 1 т баранок	Грн.	26,5
13. Витрати електроенергії на 1 т баранок до впровадження міроприємства	Грн.	16,89
14. Потужність встановлюємого електродвигуна	КВт	6,04
15. Ціна 1 т баранок	Грн.	2000
16. Кількість робітників, обслуговуючих лінію.	Чол.	14
17. Часова тарифна ставка: робітника Пр робітника Шр	Грн. Грн.	0,95 1,12

1. Розраховуємо капітальні витрати

Розрахуємо капітальні витрати по встановленню пакувально-фасувального апарату для баранок.

1.1 Транспортні витрати складають:

Тв = 3050*0,04= 122 грн. (див. табл. 2.2)

1.2 Вартість монтажних робіт складає:

Вмр = 3050 * 0,08 = 244 грн. (див. табл. 2.2)

1.3 Заготівельні витрати складають:

Зв = 3050*0,01 =30,5 грн. (див. табл. 2.2)

1.4 Всього нові капітальні витрати складають:

Кн = 3050 + 122 + 244 + 30,5 = 3446,5 грн.

Оскільки ми встановлюємо нове обладнання, то витрати на демонтаж і ліквідацію дорівнюють нулю.

2. Розрахунок поточних витрат

2.1 Розрахунок незмінних поточних витрат. Незмінні поточні витрати у розрахунку на 1т баранок наведені у таблиці 2.3

Таблиця 2.3 Незмінні поточні витрати

Показники	Одиниця виміру	Величина
1. Витрати по сировині	Грн.	806,13
2. Витрати по тарі	Грн.	63,08
3. Вартість пару	Грн.	102,32
4.Вартість води	Грн.	8,1
5. Загальногосподарські витрати	Грн.	39,56

2.2 Розрахунок змінних поточних витрат.

2.2.1 Розрахунок вартості допоміжних матеріалів.

Вартість допоміжних матеріалів на 1т баранок заданими підприємства складають - 559,5 грн.

Тоді на весь випуск до модернізації:

500* 559,5 = 279750грн.

Так як до допоміжних витрат на 1т баранок додаються витрати на поліпропіленову плівку, які складають - 26,5 грн., то витрати по допоміжним матеріалам після встановлення апарату складають:

559,5 + 26,5 == 586 грн.

На весь випуск після модернізації:

586 * 500 = 293000 грн.

2.2.2 Розрахуємо вартість електроенергії

Вартість електроенергії на 1т баранок становить за даними підприємства -16,89 грн.

Тоді на весь випуск до модернізації:

16,89 * 500 = 8445 грн.

Додаткові витрати електроенергії на. весь випуск баранок після встановлення апарату розраховуємо за формулою:

Ве = 6,04* 7,5* 1 * 0,11 * 0,85* 235/0,8 =214,2 грн.

Тоді на весь випуск після модернізації:

8445+214,2 =8659,2 грн.

на 1т баранок:

8659,2/500 =17,3 грн.;

2.2.3 Розрахунок суми витрат по зарплатні виробничих робітників.

Витрати по зарплатні виробничих робітників на 1т баранок складають - 60,32 грн.

На весь випуск до модернізації:

60,32* 500 =30160 грн.

При введенні заходу, по плану, скорочуємо 3-х робітників ІІр, їх фонд заробітної плати складає:

II розряд: 3 * 8 * 235 * 0,95 = 5358 грн.

Таким чином фонд заробітної платні на весь випуск баранок після модернізації складає:

30160 - 5358 = 24802 грн.

на 1т баранок: 24802 / 500 = 49,6 грн.

2.2.4 Нарахування на зарплатню становлять -- 37,5 %.

Тоді на весь випуск:

До модернізації: 30160 * 0,375 = 11310 грн.

Після модернізації: 24802 * 0,375 = 9300,75 грн.

на 1т баранок:

До модернізації: 11310 / 500 = 22,62 грн.

Після модернізації: 9300,75 / 500 = 18,6 грн.

2.2.5 Витрати на утримання і експлуатацію обладнання на 1т баранок становлять - 19,48 грн.

Тоді на весь випуск до модернізації:

19,48 * 500= 9740 грн.

Збільшення витрат складає:

Амортизація:

А = Кн * Ав

Кн = 3446,5

3446,5 * 0,15 =516,98 грн.

Ремонт обладнання:

Роб = Кн * Вр

3446,5 * 0,05 = 172,3 грн.

Страхування майна:

С = Кн * См

3446,5 * 0,01 = 34,5 грн.

Загальне збільшення витрат складає:

Зв = А + Роб + С

516,98 + 172,3+34,5 =723,78 грн.

Таким чином витрати на утримання і експлуатацію обладнання після модернізації складають:

9740+723,78= 104663,78 грн.

на 1т баранок : 104663,78 / 500 = 20,93 грн.

Калькуляція бараночних виробів на весь випуск та на 1т наведені у таблиці 2.4

Таблиця 2.4 Калькуляція бараночних виробів

Показники	Одиниці виміру	На 1т баранок	На весь випуск
		До модерн.	Після модерн.	До модерн.	Після модерн.
1. Витрати по сировині	Грн.	806,13	806,13	403065	403065
2. Витрати на допоміжні матеріали	Грн.	559,5	568	279750	293000
3. Витрати по тарі	Грн.	63,08	63,08	31540	31540
4. Витрати пару	Грн.	102,32	102,32	51160	51160
5. Витрати води	Грн.	8,1	8,1	4050	4050
6. Витрати електроенергії	Грн.	16,89	17,3	8445	8659,2
7. Витрати по основній зарплатні	Грн.	60,32	49.6	30160	24802
8. Нарахування на зарплатню	Грн.	22,62	18.6	11310	9300,75
9. Витрати на утримання і експлуатацію обладнання	Грн.	19,48	20,93	9740	10466,3
10 .Загаль невиробничі витрати	Грн.	39,56	39,56	19780	19780
11 .Загальногосподарсь кі витрати	Грн.	189,4	189,4	94700	94700
12. Позавиробничі витрати	Грн.	10	10	5000	5000
13. Повна собівартість	Грн.	1897.4	1893.02	948700	946510

Визначимо зниження собівартості:,

З = С2 - С1 = 948700 - 9465 10 = 2190 грн.

На 1 тону баранок. 2190/500=4,38 грн.

3. Розрахунок показників економічної ефективності

3.1 Визначимо прибуток на весь випуск баранок:

П = (Оц - Сп) * Ов

П1 = (2000- 1897,4) * 500 - 51300 грн.

П2 = (2000 - 1893,02) * 500 = 53490 грн.

Визначимо додатковий прибуток.

Пдод = П2 - П1

Пдод = 53490 - 51300 =2190 грн.

Податок на додатковий прибуток складає 30%:

Пдод * 30% = 2190 * 0,3 = 657 грн.

Пдод = 2190-657 = 1533 грн.

Строк окупності капітальних витрат складає:

Ток = Кн / Пдод

Ток= 3446,5 / 1533 = 2,2 року

В результаті розрахунку запропонованих заходів нам вдалося знизити собівартість на 4,38 грн. на одну тону баранок і, таким чином, отримати додатковий прибуток у розмірі 1533 грн. (з урахуванням податку на прибуток, що складає 30%). Іншими словами можна зробити висновки, що заходи по модернізації лінії виробництва баранок є ефективними.

Для ССГП ”Любомльський хлібозавод” найбільш сприйнятлива механічна організаційна структура.

Оргацізаційні структури маркетингових підрозділів.

Маркетинг (маркетингове управління) - це процес планування і реалізації політики ціноутворення, просування і розподілу ідей, продуктів і послуг, спрямований на здійснення обмінів, що задовольняють як індивідів, так і організації.

Управління маркетингом спрямоване на вирішення задачі впливу на рівень, часові межі та структуру попиту таким чином, щоб організація досягла визначеної мети. По суті, маркетингове управління являє собою управління попитом.

Організація маркетингу на підприємстві має базуватися на відповідних організаційних структурах. Створення таких підрозділів вимагає дотримання певних принципів:

Цілеспрямованість. Організація маркетингу має відповідати сучасним цілям, філософії та політиці підприємства, бути чітко сформульованою, мати кількісні виміри.

Чіткість організаційної структури. Вона має бути розумно спеціалізованою, відповідати напрямкам діяльності підприємства, комплексно вирішувати проблеми виробництва і збуту, забезпечувати єдність керівництва маркетинговою діяльністю.

Структуризація стадій. В організації маркетингу треба поєднати перспективне (стратегічне), тактичне і оперативне управління підприємством.

Гнучкість. Організація маркетингу має оперативно реагувати на зміни в навколишньому середовищі.

Стимулювання активності і творчості працівників.

Скоординованість та узгодженість дій окремих підрозділів і виконавців.

Створення ефективної організації маркетингової діяльності потребує вирішення трьох основних завдань:

Як згрупувати працівників;

Хто для кого є керівником;

Хто які функції виконує.

Структура служби маркетингу визначається багатьма факторами. Підприємство повинно розробити таку структуру, яка зможе взяти на себе всю маркетингову роботу, включаючи планування.

За аналогією із загальними організаційними структурами управління існують варіанти організації і в службах маркетингу.

Організація управління за ринковим принципом передбачає продаж товарів на різних за своїм характером ринках; її застосовують у тих випадках, коли у різних ринків різні споживчі звички або товарні вимоги. ССГП ”Любомльський хлібозавод” продає продукцію торгівельним компаніям, підприємствам та кінцевим споживачам; тому модель організації маркетингової діяльності орієнтованої на споживачів та ринки є найбільш прийнятною.

Керівництво маркетинговою діяльністю.

Головне завдання керівництва маркетинговою діяльністю пов`язана із виконанням маркетингових планів і програм. Це дозволяє з позицій керівництва досягти наступних цілей:

Заохочення керівників постійно мислити на перспективу.

Чітка координація дій, що здійснюються підприємством.

Встановлення показників діяльності для наступного контролю.

Більш чітке формулювання організацією своїх завдань.

Підготовка організації до раптових змін.

Наочна демонстрація взаємозв`язків між обов`язками різних осіб.

Основні типи маркетингового контролю.

Контроль за виконанням різних планів - співставлення фахівцями з маркетингу поточних показників з контрольними цифрами річного плану і при необхідності вжиття заходів для виправлення становища.

Контроль прибутковості - визначення фактичної рентабельності різних товарів, територій, сегментів ринку і торговельних каналів.

Стратегічний контроль - регулярна перевірка вищим керівництвом відповідності вихідних стратегічних настанов підприємства з наявними ринковими можливостями.

Висновки і додатки

Конкурентоспроможність, - як соціально-економічна категорія - це спроможність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальних переваг. Поняття конкурентоспроможності інтерпретується і аналізується в залежності від економічного об`єкту, який розглядається. У багатогранній практичній діяльності по досягненню конкурентоспроможності акценти повинні бути розставлені слідуючим чином:

конкурентоспроможність персоналу;

конкурентоспроможність підприємства;

конкурентоспроможність продукції (одержана як похідна перших двох).

Зрозуміло, що вся робота повинна проводитися паралельно, енергійно, відповідними службами, але пріоритет повинен належати персоналу.

В багатогранній роботі по досягненню конкурентоспроможності важливе місце належить показникам, які повинні характеризувати та давати змогу оцінювати конкурентоспроможність того чи іншого об`єкту.

Як показало проведене дослідження, нараховується близько 10 різноманітних параметрів, які повинні знаходитися в полі зору керівництва підприємства, як найважливіші об`єкти управління, Разом з тим, задаючись параметрами конкурентоспроможності для того або іншого об`єкту, необхідно постійно турбуватися про створення належних умов, які забезпечують досягнення потрібних параметрів конкурентоспроможності.

Умови (обставини, від яких будь-що залежить) виступають, таким чином, другою основоположною складовою категорією конкурентоспроможності. Вони охоплюють широкий спектр технічних, технологічних, організаційних, економічних, соціальних, кадрових, правових, ідеологічних відносин, які складаються в процесі функціонування господарського механізму підприємства. Створення всіх необхідних умов для досягнення конкурентоспроможності об`єктів - первинна турбота керівництва і всього персоналу підприємства.

В результаті вивчення теоретичних аспектів було виявлено, що конкурентоспроможність підприємства в період становлення ринкових відносин є особливо важливим показником, тому що її підвищення забезпечує найбільш високу покупну спроможність виробів харчової промисловості.

Прямуючи до гнучкого використання своїх внутрішніх можливостей підприємство повинно забезпечувати собі технічну та економічну ефективність. Іншими словами, воно повинно знайти спосіб оптимального сполучення технічної та економічної ефективності для забезпечення найкращих умов пропозиції.

В результаті ретельно проведеного аналізу виробничої та фінансової діяльності підприємства можна зробити висновок, що загальне та фінансове положення підприємства є стабільним і стійким, є можливість самофінансування.

Але при цьому був виявлений нереалізований потенціал підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства.

По-перше: не в повному обсязі використовуються потужності потокових ліній по виготовленню баранок. У зв`язку з цим було запропоновано замінити фізично застаріле обладнання на лінії виготовлення баранок, що допоможе підвищити ефективність роботи, усунути простої обладнання з технічних причин, вести технічний процес безперервно і максимально використовувати технічну потужність цеху.

По-друге: в процесі аналізу був виявлений незадоволений попит населення у дрібно-фасованій продукції. Вирішенням цього питання може стати встановлення пакувально-фасувального апарату.

Для ефективного використання виявлених резервів, реалізація яких призведе до підвищення рівня конкурентоспроможності БКК, нами були запропоновані такі заходи:

провести модернізацію лінії по виготовленню баранок;

встановити пакувально-фасувальний апарат для бараночних виробів.

В результаті реалізації запропонованих заходів зменшиться собівартість обсягу виготовлюваної за рік продукції на 10850 гривень, буде отриманий додатковий прибуток у розмірі 1533 гривні (з урахуванням податку на прибуток, що складає 30%), також буде вирішено питання незадоволеного попиту населення у дрібно-фасованій продукції.

Впровадження запропонованих заходів в комплексність і надасть можливість підвищити конкурентоспроможність продукції та підприємства в цілому, та зміцнити його становище серед конкурентів на ринку харчової промисловості.

Список використаної літератури

Азарян О.М. Маркетинг кондитерських товарів в Україні. Донецьк.: 1997.

Азоєв Г.Л. Конкуренція: аналіз, стратегія і практика. М.: 1996.

Альперин Л. Что нужно для успешной конкуренции с зарубужными фирмами. "Стандарты и качество". №2, 1991 г. с 12-16

Белоус О.П., Панченко Е.Г. Менеджмент: конкурентоспособность и эффективность. К., "Знание Украины",1992 г., 40с.

Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Шканова О.М. Менеджмент в організації: Навч. посіб, для студ. Екон. Спец. Вузів. - К.»КОНДОР» - 2002.

Ганс А и др. Конкурентноспособность глобальных предприятий\\ Проблемы теории и практики управления.- 1995.-№3-с.96-104

Герасимчук В.И. Розвиток підприємства. Діагностика, стратегія, ефективність. К., 1995 р., 268 с.

Герхард Шварц "Мягкие составляющие конкурентноспособности".\\Проблемы теории и практики управления.- 1995.- №4.= с. 96-100

Герчикова И.Н. Менеджмент : Учебник .- М.: Банки и биржи ЮНИТИ, 1994. 685 с. : ил.

Гончаров В.В. В поисках совершенства управления: Руководство для высшего управленческого персонала ( Опыт лучших промышленных фирм США, Японии, стран западной Европы)М., 1993 г.

Господарський кодекс. 2003.

Грузинов В.П. Экономика предприятия. М.: 1998.

Дикань В.Л. Управління якістю як фактор конкурентноспособності підприємств\\ Економіка України.- 1996.- №1.- с.43-48

Конституція України //Урядовий кур'єр. - 1996. - №129-130. - с. 5-10.