Україна на міжнародному ринку інвестицій та її привабливість для інвесторів

Україна на міжнародному ринку інвестицій та її привабливість для інвесторів

Стратегічною метою української зовнішньоекономічної політики є активне залучення країни до міжнародних інтеграційних процесів. Однак реалізація цього завдання потребує концентрації значних інтелектуальних, матеріальних, фінансових і природних ресурсів для розвитку стратегічних, «проривних» технологій як основних чинників конкурентоспроможності у світовій спільноті.

Для нашої країни, що стала на шлях інтеграції у світове господарство і прагне створити відкриту економічну систему, участь у процесах руху капіталу і як імпортера, і як експортера є питанням стратегічно важливим. Сьогодні ж участь України в цих процесах важко назвати активною, а з позицій залучення закордонних капіталовкладень їй доведеться конкурувати з країнами, ринки яких виявляються зараз більш привабливими для інвесторів.

Зокрема, щоб досягнути рівня, необхідного для вступу до ЄС, за оцінками деяких експертів Україні потрібен річний ВВП близько 300 млрд. дол., або 6 тис. дол. на душу населення. Економічні передумови вступу до ЄС базуються на тому, що такий достаток дозволяє країні в основному вирішити найнагальніші соціально-економічні проблеми. Так, ВВП на душу населення в Німеччині становить 25 тис. дол., Польщі - 4,5 тис. В Україні ж - щойно перевалив за 1,9 тис. дол. Ані в Європі, ані в Азії, ані в Північній Америці вже майже не залишилося країн із таким рівнем ВВП на душу населення і середньою зарплатою трохи менше 80 дол. на місяць. Простий математичний розрахунок свідчить: щоб 50 млрд. дол. ВВП перетворилися на 300 млрд. за щорічного зростання навіть на 10% знадобиться 20 років.

З іншого боку, формування нового глобального економічного порядку створює унікальні можливості. Міжнародна торгівля зростає в середньому на 6-8% за рік, що вдвічі більше, ніж зростання продукції у світовому масштабі. А зарубіжні інвестиції стабільно випереджають звичайну торгівлю. Через ці ринки капіталу обертається щодня не менше 1,5 трлн. дол. (400 трлн. дол. на рік). Саме фінансові ринки найяскравіше демонструють процеси економічної глобалізації.

Глобалізація світової економіки та європейська інтеграція ставлять перед Україною питання про власне геополітичне позиціонування. Понад те, сьогодні для нашої держави проблема визначення свого реального місця у світі стає критичною. Адже правильний вибір визначатиме успішний економічний розвиток країни та її здатність максимально ефективно інтегруватися до глобального простору. Сама ж реалізація інтеграційних планів залежить від того, чи зможе країна у певні терміни залучити критичну масу інвестицій. Таким чином, зараз перед Україною стоїть двоєдине завдання - визначення пріоритетів розвитку та побудова ефективної інвестиційної моделі, здатної забезпечити фінансування модернізації й нарощування виробничих потужностей.

Тому залучення іноземних інвестицій в українську економіку є одним з найважливіших завдань, яке має бути в найближчі роки вирішене економічним керівництвом України. Звертання до закордонних джерел капіталу необхідне нашій країні з кількох причин:

- економічна криза і різке скорочення внутрішніх інвестиційних ресурсів роблять необхідним звернення до закордонних джерел фінансування як конкретних проектів у сфері виробництва, так і у бюджетної сфері (через збільшення зовнішнього державного боргу);

- залучені іноземними інвесторами в українську економіку сучасні технології здатні істотно підвищити конкурентоспроможність вітчизняного виробництва (що особливо важливо для експортноорієнтованих галузей);

- підприємства з іноземними інвестиціями, створюючи нові робочі місця, сприяють підвищенню рівня зайнятості населення України і зниженню соціальної напруги;

- конкуренція підприємств з іноземними інвестиціями зі «старими» українськими підприємствами на внутрішньому ринку може мати істотне значення в боротьбі з монополізмом;

- у довгостроковій перспективі «вбудовування» України у світовий цикл руху капіталу сприятиме інтеграції країни у світове господарство і знаходженню оптимальної «ніші» у всесвітньому розподілі праці.

В Україні, інвестиційна діяльність регламентується відповідними Законодавчими положеннями. Серед них слід насамперед відзначити Закон України "Про інвестиційну діяльність", Закон України "Про іноземні інвестиції", Закон України "Про режим іноземного інвестування", Закон України "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні", Закон України "Про цінні папери та фондову біржу", які створюють правову основу інвестиційної діяльності.

В умовах інвестиційної кризи в Україні залучення іноземних інвестицій стає завданням, від ефективності вирішення якого залежать хід, темпи і багато в чому результати проведених реформ. В умовах переходу від однієї господарської системи до іншої потрібна величезна кількість інвестицій для забезпечення такого переходу.

Маючи безліч альтернативних пропозицій з більш сприятливими, ніж в Україні, умовами, іноземний капітал не поспішає і не буде поспішати інвестувати в українську економіку. Готовність інвесторів вкладати капітал у економіку тієї чи іншої країни залежить від існуючого в ній інвестиційного клімату.

Криза на фондовому ринку в жовтні 1997 р. в Азії і Латинській Америці та світова фінансова криза 1998 р. негативно вплинули на фінансову систему і економіку України, а також показали, що Україна в значній мірі інтегрована в макроекономічні процеси. Зокрема, ми щороку відчуваємо прямий вплив світової цінової кон`юнктури, особливо по галузях, що є експортно-орієнтованими та складають значну частину валютних надходжень у державу. У зв'язку з цим найважливішим завданням у залученні іноземних інвестицій є оцінка інвестиційної привабливості України на міжнародному рівні. Такою оцінкою займаються спеціалізовані рейтингові агенції.

Рейтингові агенції вперше виникли на фондовому ринку США. Тому часто при аналізі організації їхньої діяльності звертаються до досвіду двох найбільших американських рейтингових агенцій, що працюють на світовому інвестиційному ринку - Moody's Investors Service (1900), Standard & Poor's Corporation (1941). Серед інших авторитетних організацій такого типу слід визначити: Duff & Pils, Fitch Investors Service, McCarty, Crisanti & Maffei (США), International Bank Credit Analisys (Великобританія), Agense d'Evalution Financiere (Франція), Japan Bond Research Institute, Nippon Investors Service (Японія), Canadian Bond Rating Service (CBRS), Dominion Bond Rating Service (DBRS) (Канада), Australian Ratings (Австралія).

Особливе місце в аналізі фінансових і виробничих структур в Україні рейтингові агенції приділяють двом факторам - політичному ризику і якості кредитного портфеля.

Перший кредитний рейтинг Україні-емітенту був присвоєний Японським рейтинговим агентством Nippon Investors Service в листопаді 1997 р. під випуск цінних паперів, що дістали назву «самурай-бондів». Опублікований рейтинг був достатньо високий ВВ+, проте фінансова криза в Азії стала основним фактором, який не дозволив здійснити заплановану угоду.

У січні 2005 р. міжнародне агентство Fitch Ratings підвищило довгостроковий кредитний рейтинг України з рівня В+ до ВВ-(стабільний). Це свідчило про позитивну динаміку розвитку української економіки і появу у вітчизняного бізнесу імунітету від політичних потрясінь.

Стимулами до зростання інтересу інвесторів до України мають стати вступ України до Світової організації торгівлі та можливе створення зони вільної торгівлі з ЄС (2007-2008 рр.), а також отримання країною інвестиційного кредитного рейтингу ВВВ-. У 2003 р. Російська Федерація мала інвестиційний рейтинг ВВ- (як Україна зараз), а 31 січня 2005 р. вона отримала рейтинг ВВВ- (рейтинг інвестиційного рівня агенції Standard & Poor's). За деякими експертними оцінками Україна планує отримати такий рейтинг за два роки.

Рейтинги, які надає Moody's, є визначниками, перш за все, державного ризику. Крім вказаних рейтингів існує ще цілий ряд додаткових рейтингів, які відображають можливість короткострокових інвестицій.

Всесвітньовідоме американське видання Wall Street Journal разом з американським фондом Heritage Foundation опублікували іще один дуже цікавий рейтинг - «індекс економічної свободи» (Додаток З). Рейтинг цікавий тим, що дає можливість довідатися, хто ми і де знаходимося у глобальній економіці. У рейтингу ми займаємо 32 місце з кінця або 125 з початку, при чому послідовно погіршуючи свою оцінку після значного прориву у 2004-2005 роках. Відповідно до результатів останнього дослідження Україна трохи втратила позиції порівняно з попереднім рейтингом. Кількість балів: 3,85 (у 1995 р. - 3,7; у 1996 - 3,8; у 1997 - 3,75; у 1998 - 3,8; у 1999 - 3,8; 2000 - 3,6; 2003 - 3,59; 2004 - 3,49; 2005 - 3,16; 2006 - 3,24). Економічні категорії оцінюються за п'ятибальною шкалою, і чим вище бал, тим гірше оцінка. Яскраво видно сплеск позитивних очікувань іноземних інвесторів щодо покращення економічного клімату в державі відразу після «Помаранчевої революції». Нажаль, також видно, що непродумана та недалекоглядна політика урядів Тимошенко та Януковича спричиняють подальше розчарування іноземних інвесторів щодо стрімкого входження нашої країни у світову економіку та змушують проводити обережну і вичікувальну політику в сфері інвестиційного співробітництва з Україною.

Названі проблеми переважують такі риси України, як могутній, хоча технічно застарілий виробничий апарат, наявність дешевої і кваліфікованої робочої сили, високий науково-технічний потенціал.

У цілому можна відзначити формування певних тенденцій, що у тій або іншій мірі якісно характеризують розвиток іноземного інвестування в Україні:

переважаюча кількість партнерів із країн, що розвиваються, (по кількості інвестицій) і партнерів із промислово розвинутих країн (по обсягу інвестицій);

поступове збільшення частки інвестицій із країн СНД;

реалізація спільних інвестиційних проектів, як правило, на двосторонній основі;

орієнтація підприємств з іноземними інвестиціями на виробництво товарів, якими світові ринки практично насичені і на сферу послуг;

обережність західних партнерів щодо збільшення інвестицій, що обумовлено відсутністю надійних гарантій по їхньому захисту, наявністю прямого і непрямого контролю за такими інвестиціями, невідпрацьованість стратегії і тактики виходу на практично невідомий і раніше закритий ринок;

активність малих закордонних фірм, що орієнтовані на швидке повернення невеликих інвестицій або вигоду від разових операцій, по суті, посередницьких або відверто спекулятивних;

нерівномірність розподілу інвестицій по галузях і регіонам України, їхня зосередженість у промислових центрах України, як-от у Києві;

переважання частка майнових внесків іноземних інвесторів у загальних обсягах інвестицій, слабке використання механізмів фінансового ринку для інвестування.

Це пов'язане з тим, що будь-якого конкретного року кількість іноземного капіталу, що його можливо вкласти в іноземні інвестиції, обмежена. Капітал вкладається туди, де умови інвестування прозорі й передбачувані, де інвестиції можуть принести гарний прибуток.

Не слід також забувати, що чим менше імідж країни відповідає очікуванням інвестора, тим нижче оцінюється інвестиційний клімат і тим на більші поступки й пільги мусить погоджуватися держава для залучення капіталів. І навпаки, поліпшення інвестиційного клімату дозволяє державі послідовно знижувати пільги, вирівнюючи їх до міжнародних стандартів, і створювати конкурентний інвестиційний ринок.

Світовий досвід свідчить, що країни з перехідною економікою не в змозі самостійно вийти з економічної кризи без притягнення й ефективного використання іноземних інвестицій, Акумулюючи капітал, забезпечуючи доступ до сучасних технологій і менеджменту, іноземні інвестиції не тільки сприяють формуванню національних інвестиційних ринків, але і роблять динамічними інші чинники в розвитку ринків товарів і послуг.

Галузева структура іноземних інвестицій формується в основному за рахунок внутрішньої торгівлі, харчової промисловості, машинобудування і металообробки, фінансових послуг. Серед інших галузей відносно вагомі наука, охорона здоров'я, побутове обслуговування, зовнішня торгівля, будівництво, хімічна промисловість.

Аналізуючи галузеву привабливість України можна зробити висновок, що в даний час найбільш інтенсивні інвестиційні процеси повинні спостерігатись у високорентабельних сферах, що не потребують значних вкладень капіталу при забезпеченні його швидкої віддачі. Це, насамперед, сфера внутрішньої торгівлі, переробка сільськогосподарської продукції, легка промисловості.

Структура іноземного інвестування по регіонах України характеризується традиційним залученням прямих інвестицій в економіку Києва, Дніпропетровських, Харківських, Донецьких, Одеських, Запорізької та інших областей (Рис. 1).

Рис. 1 Розподіл ПІІ за регіонами України (станом на 1 січня 2007 року)

Характеризуючи стан іноземного інвестування в економіку України в цілому, його можна визначити як кризовий в порівнянні з динамічними процесами, що відбуваються в міжнародній економіці.

Як кризову можна також охарактеризувати і внутрішню інвестиційну сферу. Найкращим показником привабливого інвестиційного клімату для іноземного інвестора є активні внутрішні інвестиції.

Огляд ринку ПФТС у січні 2006 р. показав зниження індексу ПФТС на 2,39 % - до 344,54 пунктів. Разом з тим в останній тиждень 2005 р. відбулося його зростання на 4,46 %. Зниження індексу ПФТС в січні 2006 р. було визвано падінням цін на акції основних гравців. Загальний обсяг торгів на ринку ПФТС за другий тиждень січня 2006 р. зменшився на 74,5 % - до 287 млн. грн. При цьому обсяг торгів акціями впав більше ніж у 34 рази - до 17,6 млн. грн. Тому рейтингове агентство Fitch Ratings, аналізуючи стан регіональних фінансових ринків, зробило висновок про погіршення прогнозів українських суверенних рейтингів з позитивних до стабільних, що сигналізує про підвищення політичних і економічних ризиків

Наразі в Україні відбувається абсолютне і відносне зменшення інвестиційних ресурсів, хоча, по оцінках спеціалістів, для стабільного економічного росту інвестиції повинні складати 20-25 % валового внутрішнього продукту. Так, розвинуті країни мають середньорічну питому вагу капіталовкладень (gross capital formation) 16-22 % і темп приросту валового внутрішнього продукту 2-3 %. В даний час інвестиції здійснюються в здебільшого в короткострокові проекти, знижена інвестиційна активність у базових галузях народного господарства, слабко завантажені будівельні комплекси. Питома вага довгострокових інвестиційних кредитів у ряді значних комерційних банків складає лічені відсотки, а то і частки відсотка. При цьому не можна не згадати проблему збалансованості внутрішніх і зовнішніх інвестицій.

Для України іноземний капітал сьогодні особливо необхідний у тих сферах економіки, активізація яких допоможе вивести її з кризового стану, зняти наростаюче соціальне напруження в суспільстві. Це насамперед виробництво продуктів харчування, товарів широкого попиту та послуг, ліків та іншої життєво важливої продукції. І справа тут не лише в тому, щоб забезпечити населення необхідними товарами та послугами, але й у тому, щоб здійснити їх імпортозаміщення, звільнивши валютні ресурси, що витрачаються зараз на імпорт товарів народного споживання або сировини для їх виробництва.

Аналіз поданих оцінних чинників дозволяє віднести Україну в цілому до категорії країн із середнім рівнем розвитку. Проте при всіх інших сприятливих обставинах невирішеність проблеми власності на землю різко знижує її привабливість як об'єкта довгострокових вкладень. Крім того, до чинників, що дестабілізують економіку України, можна віднести тягар податкового законодавства, обмеження, пов'язані з рухом капіталу, нерозвиненість фондового ринку, складне фінансове положення більшості підприємств. Проте Україна має потужний, промислово-розвинений виробничий потенціал, розвинену інфраструктуру, вигідне географічне положення. Позитивний вплив мали проведена грошова реформа, стабілізація національної валюти і керованість інфляційними процесами. За рівнем економічного потенціалу, як свідчать експертні оцінки, Україна входить у число перших п'ятьох країн Європи, а по ефективності його використання знаходиться в другій сотні країн світу.

У підходах до оцінки інвестиційної привабливості будь-якої держави пріоритетною є позиція іноземного інвестора. З цієї точки зору інвестиційну привабливість економіки держави слід розглядати як сукупність оцінок різних рівнів і складових привабливості та окупності інвестицій. Для цього необхідно дослідити такі основні складові частини загальної проблеми інвестиційної привабливості економіки:

1. Сформулювати напрями характеристики інвестиційної привабливості економіки.

2. Визначити рівні характеристики та оцінки інвестиційної привабливості економіки.

3. Визначити методи обчислення оцінок інвестиційної привабливості різних рівнів економіки.

4. Визначити систему показників оцінки інвестиційної привабливості різних рівнів економіки.

Загальна характеристика інвестиційної привабливості економіки включає п'ять основних складових, які одночасно характеризують відповідний напрям інвестиційної конкурентоспроможності економіки:

ресурсну;

інфраструктурну;

фіскальну;

регуляторну;

економічну.

Під ресурсною привабливістю економіки розуміється наявність, достатність і збалансованість природних, людських і матеріально-технічних ресурсів, їхні кількість і якість, ефективність, мобільність і ліквідність. Наявність достатніх ресурсів для початку успішної діяльності інвестора є однією з важливих умов прийняття рішення про вкладення капіталу в економіку конкретної країни. Нерідко рішення, що ґрунтуються на ресурсній привабливості, є визначальними і приймаються навіть стосовно слаборозвинутих країн, особливо, якщо йдеться про інвестування сировинного, напівфабрикатного або трудоємкого виробництва.

Під інфраструктурною привабливістю розуміється наявність достатньо розвинутої інфраструктури в країні або регіоні, куди намічається інвестування, яка забезпечувала б успішну реалізацію інвестиційного проекту, ліквідність створених у процесі інвестування основних фондів і продукції. При цьому слід розглядати виробничу, обслуговуючу (сервісну), ринкову та соціальну інфраструктури. Що стосується виробничої інфраструктури (а це масштаби і рівень розвитку підприємницької діяльності, кількість підприємств і підприємців), то її недостатній розвиток може мати позитивне значення для прийняття інвестором рішення про інвестування у сфери виробництва.

Під фіскальною привабливістю розуміється сукупність сприятливих умов оподаткування залученого капіталу, а також створеного в процесі інвестування бізнесу і його результатів. Причому для інвестора мають значення як рівень податкового тиску, кількість податків і зборів, так і складність (бюрократизація) податкових процедур.

Під регуляторною привабливістю економіки розуміється сукупність сприятливих умов для підприємницької та інвестиційної діяльності, помірна регуляторна політика держави та органів влади на всіх рівнях, достатня лібералізація господарських відносин підприємства з державою, її владними структурами на всіх рівнях та між суб'єктами підприємницької діяльності.

Під економічною привабливістю розуміється сукупність умов, процесів і результатів вкладення інвестицій та реалізації інвестиційних проектів підприємствами і компаніями. Економічна привабливість свідчить про ефективність інвестування капіталів на основі загальногалузевих або загальнореґіональних даних про умови і результати господарської діяльності підприємств до інвестування і незалежно від інвестування. На підставі оцінки економічної привабливості інвестор може з'ясувати, наскільки успішно функціонує той чи інший сектор економіки у конкретному регіоні незалежно від обсягів інвестування і, таким чином, прийняти рішення про доцільність та ефективність інвестування.

По кожному з цих п'яти напрямів інвестиційної привабливості для її кількісного виміру і оцінки необхідно сформулювати систему відповідних показників. При цьому за основу слід брати як об'єктивні статистичні дані, так і суб'єктивні вимоги інвесторів, забезпечення яких є важливою умовою високої іміджевої оцінки інвестиційного клімату та реального припливу іноземних інвестицій у конкретні галузі економіки і регіони.

В Україні на сьогодні напрацьовано велику кількість інвестиційних проектів. Вибрати з цього широкого загалу проектів, які подаються владними структурами держави як пріоритетні, успішні та інвестиційно привабливі, прийнятний для себе проект іноземному інвестору дуже непросто. Логічно, що навіть з-проміж мінімальної кількості проектів є більш та менш успішні. А у міру зростання кількості проектів розбіжність в оцінках їхньої успішності набагато більша. Тому для інвестора дуже важливе значення має оцінка інвестиційної привабливості цих проектів як бази для прийняття рішення щодо вибору конкретного з них.

Не меншу роль відіграють наявність відповідної матеріально-технічної бази, специфічних умов діяльності, а також традиції і менталітет місцевого населення, які можуть бути особливо прийнятними для реалізації конкретного інвестиційного проекту.

Наприклад, вдалий вибір шведською компанією об'єктом вкладення інвестицій у переробку томатів Каховського району Херсонської області (та створення компанії «Чумак») значною мірою був зумовлений тим, що місцеве населення, котре проживає навколо Каховського водосховища, традиційно успішно займалось вирощуванням томатів і відчувало гостру потребу в збуті й переробці продукції своїх підсобних господарств. Тому важливе значення має оцінка інвестиційної конкурентоспроможності конкретних регіонів, міст і районів у реалізації конкретного інвестиційного проекту.

Крім цього, на інвестиційний клімат держави суттєвий вплив мають:

приховане безробіття;

неможливість виконання державою своїх обов'язків щодо соціального захисту громадян;

відсутність ефективних процедур банкрутства, захисту прав власників;

високий рівень злочинності;

слабка дисципліна виконання законодавчих актів.

Основними причинами погіршення інвестиційного клімату в Україні є по-перше, заполітизованість економіки, а по-друге, негативні наслідки приватизації, до яких призвело збочення та заміна такої основної мети приватизації, як сприяння розвитку виробництва, на отримання прибутку в короткий термін.

Серед інших моментів слід зазначити, що іноземні інвестори навряд чи залишилися задоволеними скасуванням податкових пільг, що діяли у вільних економічних зонах, попри умови, закладені у інвестиційних договорах та норми спеціальних законів, що вже має наслідком розвиток гострих суперечок і назрівання "інвестиційних" скандалів.

З метою наповнення державного бюджету народовладці у новій редакції виклали положення Закону, що регулюють операції з передачі основних фондів до статутного фонду юридичної особи для формування цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів) або їх вивезенні за межі митної території України. Ці операції були включені до складу об'єкту оподаткування податком на додану вартість. І відтепер передача українському підприємству основних фондів в обмін на корпоративні права прирівнюється з метою оподаткування ПДВ до постачання або імпорту товарів, місце надання яких перебуває на митній території України і оподатковується за ставкою 20%.

Тому нові кроки влади, що спричинили погіршення податкових умов вкладення іноземних інвестицій в якості основних фондів дещо йдуть у розріз із загальною програмою держави по залученню і заохоченню інвестицій.