Статистика ринку праці та міграції населення

Економічно неактивне населення утворює та частина населення (незалежно від віку), яка не належить до зайнятого і безробітного. Це такі категорії населення, як домогосподарки, непрацюючі інваліди, учні і студенти працездатного віку, які не працюють і не шукають роботу, а також пенсіонери, котрі не працюють.

Економічно активне населення складається з двох категорій:

зайнятого;

безробітного.

До зайнятого населення відносять всіх осіб, які працюють у державному секторі, кооперативах, на власних підприємствах, у фермерських господарствах, у власних підсобних підприємствах, осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність, а також військовослужбовців (як кадрових, так і строкової служби) і служителів церкви всіх конфесій.

Згідно зі стандартами Міжнародної організації праці (МОП) зайняті - це всі особи у віці від 16 років і старші, а також особи молодшого віку, які в період, що досліджується:

1) працювали за наймом за винагороду, незалежно від виду праці (постійна, тимчасова, сезонна, разова);

2) тимчасово були відсутні на роботі через хворобу чи травму, догляд за хворим, щорічну відпустку або вихідний день, додаткову відпустку або відгул, встановлену законом відпустку за вагітністю, пологами і доглядом за дитиною, відрядження та з інших таких причин;

3) виконували роботу без оплати на сімейному підприємстві.

За Законом України «Про зайнятість» до зайнятих належать:

громадяни, які виконують роботу за винагороду протягом повного або неповного робочого дня (тижня), а також такі, які мають оплачувану роботу, але тимчасово відсутні у зв'язку з хворобою, відпусткою, страйком, тимчасовим зупиненням виробництва;

громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, що приносить прибуток, включаючи зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, підприємництвом і іншими видами діяльності, а також ті, які працюють у власному підсобному і селянському господарстві;

військовослужбовці, які проходять службу у військових силах, прикордонних, внутрішніх і залізничних військах, органах державної охорони і внутрішніх справ;

учні шкіл, ПТУ, студенти середніх спеціальних і вищих навчальних закладів;

зайняті в домашньому господарстві вихованням дітей, доглядом за хворими, інвалідами та громадянами похилого віку.

Згідно з рекомендаціями МОП дві останні категорії до складу зайнятого населення не входять, вони належать до економічно неактивного населення.

Крім абсолютного показника, який характеризує чисельність зайнятих за певний період, використовують відносні характеристики. Зіставляючи чисельність зайнятого населення з чисельністю працездатного, визначають показники ступеня використання трудових ресурсів, тобто коефіцієнт використання (зайнятості) працездатного населення і трудових ресурсів:

Коефіцієнт використання (зайнятості) працездатності населення =

;

Коефіцієнт використання (зайнятості) трудових ресурсів =

.

Чим більше значення цих показників, тим повніше використовуються відповідно працездатне населення і трудові ресурси. Розраховані за кілька років, такі показники дають змогу оцінювати динаміку зайнятості працездатного населення і трудових ресурсів.

Особливість ринкового механізму розподілу і перерозподілу робочої сили полягає в тому, що він супроводжується процесом безробіття. Визначений її рівень (4-5%) вважається нормальним і називається природним рівнем безробіття.

Безробіття - це таке становище в економіці, коли частина працездатного населення стає відносно надлишковою, тобто виникає невідповідність між попитом на робочу силу і її пропозицією.

До безробітних відносять осіб працездатного віку, які в даний період не працюють, а шукають роботи й готові приступити до неї негайно (протягом двох тижнів).

Характеризуючи безробіття, розглядають показник рівня безробіття:

.

З 1 січня 1991 р. розраховується тривалість безробіття. Вона дорівнює проміжку часу, протягом якого особа шукає роботу.
З метою вивчення можливого росту або зменшення числа безробітних використовують показник рівня незайнятості:

.

Ним подається питома вага незайнятих у середньообліковому складі робітників і службовців.

Взаємозв'язки статистичних показників ринку праці ілюструє рис. 1.

Рис. 1. Система статистичних показників ринку праці

Показники пропозиції робочої сили використовуються для характеристики чисельності і складу осіб, які звернулися до служби зайнятості. Для аналізу пропозиції робочої сили застосовують абсолютні показники, які характеризують чисельність тих, хто звернувся до служби зайнятості, і відносні, що характеризують інтенсивність звертання і розраховуються як відношення загальної чисельності зареєстрованих до економічно активного населення працездатного віку або зайнятого, а також інтенсивність звертання в окремо взятих групах.

Для вивчення складу осіб, які звернулися до служби зайнятості, тобто для характеристики їх складу і розміщення, у статистиці ринку праці їх групують за різними ознаками:

статтю і віком;

професією та освітою;

причиною звертання;

причиною незайнятості.

Показники попиту на робочу силу використовуються для вивчення чисельності і складу вільних робочих місць та вакантних посад, про які є інформація у службі зайнятості. Попит на робочу силу має такі абсолютні характеристики:

чисельність підприємств, які надали відомості про потребу в робочих місцях;

облікова чисельність робітників даних підприємств;

чисельність вільних робочих місць і вакантних посад;

чисельність новостворених робочих місць;

чисельність робочих місць, які заброньовані для 5%-них квот.

Для вивчення чисельності і складу вільних робочих місць та вакантних посад у статистиці ринку праці використовуються групування за галузями народного господарства і формами власності підприємств. Співвідношення показників попиту і пропозиції дає змогу відбити кон'юнктуру ринку праці, навантаження на вільні робочі місця і можливе працевлаштування незайнятого населення.

Показники працевлаштування громадян, які звернулися до служби зайнятості, використовуються для характеристики процесу працевлаштування громадян, що відбувається через службу зайнятості.

У статистиці ринку праці для вивчення процесу працевлаштування громадян, які звернулися до служби зайнятості, використовуються такі групування:

за статтю і віком;

за професією і освітою;

причинами звертання;

причинами незайнятості;

тривалістю перерви у праці;

галузями економіки;

формами власності підприємств.

Показники безробіття використовуються для вивчення кількісного та якісного складу безробітних.

Для аналізу безробіття використовують абсолютні показники, які характеризують чисельність безробітних, а також відносні показники, які характеризують середній строк безробіття і його рівень.

Для вивчення цього складного процесу у статистиці ринку праці використовуються такі статистичні групування:

за віком і статтю;

професією та освітою;

причинами незайнятості;

тривалістю пошуку роботи;

тривалістю безробіття.

Показники соціальної допомоги безробітним використовуються для характеристики її розміру та строків надання.

Для аналізу процесу соціальної допомоги використовують абсолютні показники, такі як загальна сума виплат з безробіття, і відносні показники, наприклад середній розмір допомоги через безробіття. Для характеристики процесу соціальної допомоги використовуються також групування:

за статтю і віком;

тривалістю перерви в роботі.

Показники використання незайнятого населення на громадських роботах застосовуються для вивчення характеристики чисельності незайнятих, залучених до громадських робіт, а також чисельності робочих місць, на які укладені договори (угоди).

Для аналізу використання незайнятого населення на громадських роботах статистика ринку праці застосовує такі групування:

за статтю і віком;

за галузями економіки;

за категоріями населення.

Показники професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації, що надаються через службу зайнятості, використовуються для характеристики чисельності громадян, які пройшли професійну підготовку, перепідготовку та підвищили свою кваліфікацію.

Статистика ринку праці для професійного навчання звільнених, працівників і незайнятого населення застосовує такі групування:

за статтю і віком;

за спеціальністю і професіями;

категоріями населення;

видами профорієнтаційних послуг;

видами навчання;

видами навчальної бази.

Невід'ємним процесом на ринку праці є рух робочої сили, тобто міграція. Вона виражається у переміщенні працездатного населення з одного населеного пункту в інший, пов'язане зі зміною місця проживання і місця праці.

Виокремлюють такі види міграції робочої сили:

1) постійна;

2) періодична;

3) маятникова.

Постійна міграція означає переселення працездатного населення зі зміною місця проживання. Періодична - це переміщення на певний строк і повернення до попереднього місця проживання. Маятникова міграція передбачає регулярні переміщення населення в інший населений пункт у зв'язку з навчанням або роботою.

Для вивчення міграції робочої сили використовують абсолютні і відносні показники. До абсолютних належать:

1) кількість прибулих;

2) кількість вибулих;

3) чиста міграція:

Чиста міграція = Кількість прибулих - Кількість вибулих;

4) валова міграція:

Валова міграція = Кількість прибулих + Кількість вибулих.

Швидкість міграції характеризується за допомогою відносних показників, які визначаються в розрахунку на 1000 осіб середньої чисельності населення:

1. Загальний коефіцієнт міграції:

.

Коефіцієнт міграції показує відносну зміну чисельності населення даної місцевості.

2. Коефіцієнт інтенсивності руху мігрантів:

.

Ці показники характеризують ступінь поширення руху населення в даній місцевості.

Розвиток ринку праці веде до інтенсивного руху трудових ресурсів, у тому числі до посилення міграційних процесів.

Особливо зростає маятникова міграція у зв'язку з невідповідністю розміщення робочих місць, навчальних закладів з місцем проживання населення.