2) виходячи з отриманих результатів аналізу, виявити та розподілити резерви обігових коштів підприємства.

Щоб досягти цих цілей підприємство аналізує свою діяльність по різним системам техніко-економічних показників, які в сукупності дають загальну характеристику становища справ на даному етапі за аналітичний період.

Дана робота направлена на закріплення теоретичних знань студентів у цій сфері, економічного аналізу, отриманих на протязі учбового курсу по цьому предмету, а також дає можливість самостійно оцінити діяльність підприємства по конкретним фінансовим та інших показникам.

Оборотні кошти підприємства. Значення, задачі і джерела для їх аналізу

Поряд з перерахованими матеріальними елементами, які задіяні у виробничих запасах або незавершеній продукції, оборотні виробничі фонди представлені також витратами майбутніх періодів, необхідних для створення заділів, встановлення нового обладнання і т.п.

Виробничі фонди являються матеріальною базою виробництва. Вони необхідні для забезпечення процесу виробництва продукції, утворення вартості. Оборотні виробничі фонди обслуговують сферу виробництва, повністю переносять свою вартість на знову створений продукт, при цьому змінюючи свою початкову форму. І все це -- в процесі одного виробничого циклу і кругообігу.

Другий елемент оборотних коштів підприємства - фонди обігу. Вони безпосередньо не задіяні в процесі виробництва. Їх значення заключається в забезпеченні ресурсами процесу обігу, в обслуговуванні кругообігу засобів виробництва підприємства і досягнення поєднання виробництва і обігу. Фонди обігу складаються з готової продукції і грошових засобів.

Поєднання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в єдину категорію - оборотні кошти - пояснюється тим, що:

1. процес відтворення - це поєднання процесу виробництва та процесу реалізації продукції. Елементи оборотних коштів безперервно переходять із сфери виробництва в сферу обігу і знову повертаються у виробництво;

2. елементи оборотних фондів і фондів обігу мають однаковий характер руху, кругообігу, що складає безперервний процес повторення і відтворення, називається обігом засобів, а самі засоби, які залучені в ньому називаються оборотними.

Особливістю оборотних коштів є те, що вони не витрачаються, а авансуються в різні види поточних витрат господарчого суб'єкта. Ціллю авансування являється створення необхідних матеріальних запасів, заділів незавершеного виробництва, готової продукції і умов для її реалізації. Авансування означає, що використані грошові засоби повертаються підприємству після завершення кожного виробничого циклу або кругообігу, який включає:

виробництво продукції - її реалізацію - отримання виручки від реалізації продукції. Саме з виручки від реалізації проходить повернення авансових коштів. Авансована вартість різними частинами одночасно знаходиться у багатьох функціонуючих формах - грошовій, виробничій, товарній.

Таким чином, значення оборотних коштів полягає в забезпеченні безперервності процесу виробництва і реалізації продукції, можуть бути охарактеризовані як сукупність грошових засобів, авансованих для створення і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Виходячи з участі в процесі виробництва оборотні виробничі фонди підрозділяються на засоби у виробничих запасах і засоби у виробничому процесі (або у виробництві), а виходячи із реалізації вони включають готову продукцію на складі, відвантажені товари, грошові засоби і дебіторську заборгованість.

Оборотні кошти у виробничих запасах складають левову частину оборотних виробничих фондів. Вони включають матеріальні елементи виробництва, які використовуються в якості предметів праці і частково засобів праці у вигляді МШП, які не вступили у виробничий процес і знаходяться у вигляді складський запасів.

До складу предметів праці входять:

1. сировина і основні матеріали, із яких виготовляється продукт. Вони утворюють матеріальну основу продукту.;

2. допоміжні матеріали - паливо, тара і тарні матеріали для пакування та запасні частини. Вони використовуються для обслуговування, догляду за засобами праці, полегшення процесу виробництва або ж для впливу на основні матеріали, сировину з ціллю придання продукту певних якостей для кращого попиту;

3. покупні напівфабрикати та комплектуючі вироби. Напівфабрикати не являються готовою продукцією і разом з комплектуючими відіграють у виробничому процесі таку ж роль, як і основні матеріали.

В спеціальну групу оборотних коштів прийнято відокремлювати МШП, які по економічному призначенню являються засобами праці і повинні враховуватися в складі основних фондів, так як вони задіяні в процесі виробництва багато разів і не одразу втрачають свою матеріальну форму. Поряд з виробничими запасами в оборотні виробничі фонди входять засоби у виробництві, які включають незакінчену продукцію і витрати майбутніх періодів. Незакінчена продукція, або продукція часткової готовності, - це предмети праці, які вже вступили у виробничий процес але не пройшли всіх операцій обробки, передбачених технологічним процесом. Вони представлені незавершеним виробництвом і напівфабрикатами власного виробництва. Це речові елементи оборотних фондів.

Єдиним не речовим елементом оборотних виробничих фондів являються витрати майбутніх періодів. Вони включають витрати на підготовку та освоєння нової продукції, нової технології, які виробляються в даному році, але відносяться на продукцію майбутнього року.

- Фонди обігу, тобто оборотні засоби, які обслуговують процес обігу, формуються під впливом характеру діяльності підприємства, умов реалізації продукції, рівня організації системи збуту готової продукції, форм, які застосовуються для розрахунків. Основну частину складу фондів обігу складає готова продукція. Вона підрозділяється на готову продукцію на складі підприємства і товари відвантажені..

Інша складова частина фондів обігу - грошові засоби і дебіторська заборгованість. Грошові засоби можуть бути, по-перше, в фінансових інструментах - на рахунках в кредитно-банківських закладах, в цінних паперах, виставлених акредитивах, і, по-друге, у касі підприємства і у розрахунках (поштових перекладах і інших розрахунків, таких як нестачі, втрати, перевитрати). Грамотне управління грошовими засобами, яке веде до росту платоспроможності підприємства, отриманню додаткового прибутку - найважливіша задача фінансової роботи. Управління грошовими засобами включає визначення часу обігу грошових засобів і їх оптимального рівня, аналіз грошових потоків та їх прогнозування.

Дебіторська заборгованість включає заборгованість підзвітних осіб, постачальників по закінченню строків оплати, податкових органів при переплаті податків і інших обов'язкових платежів, які вносяться у вигляді авансів. Вона включає також дебіторів по боргам. Дебіторська заборгованість завжди відволікає засоби із обігу, визначає їх неефективне використання і веде до напруженого фінансового стану підприємства. В складі оборотних засобів можна виділити по ступеню їх ліквідності швидкореалізуємі та повільно реалізуємі засоби або активи.

Наявність у підприємства власних оборотних коштів, їх склад і структура, швидкість обороту і ефективність використання впливають на фінансовий стан підприємства і стійкість його положення на фінансовому ринку, а саме:

1. платоспроможність, тобто можливість виплачувати в строк свої боргові зобов'язання;

2. ліквідність - можливість у будь-який момент робити необхідні витрати;

3. можливість подальшої мобілізації фінансових ресурсів.

Ефективне використання оборотних коштів відіграє велику роль у забезпеченні нормалізації роботи підприємства, підвищення рівня рентабельності виробництва і залежить від багатьох факторів. В сучасних умовах великий негативний вплив на зміну ефективного використання оборотних коштів і уповільнення обороту роблять фактори кризового стану економіки:

зниження обсягу виробництва і споживчого попиту;

високі темпи інфляції;

розрив господарських зв'язків;

порушення договірної та розрахункової дисципліни;

високий рівень податків;

зниження доступу до кредитів в наслідок високих банківських відсотків. Всі перераховані фактори впливають на використання оборотних коштів не залежно від інтересів підприємства. Разом з тим підприємства мають внутрішні резерви підвищення ефективності використання оборотних коштів, на які воно маже активно впливати:

1. раціональна організація виробничих запасів (ресурсозбереження оптимальне нормування, використання прямих довгострокових господарських зв'язків;

2. скорочення перебування оборотних коштів у незавершеному виробництві (подолання тенденції до зниження фондовіддачі, застосування найновіших технологій, особливо безвідходних, поновлення виробничого апарату, застосування сучасних більш дешевих конструкційних матеріалів);

3. ефективна організація обігу (удосконалення системи розрахунків, раціональна організація збуту, приближення споживачів продукції до її виробника, систематичний контроль за оборотом засобів у розрахунках, виконання замовлень по прямим зв'язкам).

Узагальнюючим показником ефективності використання оборотних коштів являється показник їх рентабельності:

де Ппр - прибуток від реалізації продукції або інший фінансовий результат;

Сок - величина оборотних коштів.

Цей показник характеризує величину прибутку отриманого на кожну гривню оборотних коштів, та відображає фінансову ефективність роботи підприємства, так як саме оборотні кошти забезпечують обіг всіх ресурсів на підприємстві.

Оскільки критерієм оцінки ефективності управління оборотними засобами являється фактор часу, використовуються показники, які відображають, по-перше, загальний час обороту (одного обороту в днях), і, по-друге, швидкість обороту.

Термін обігу одного обороту складається з часу прибування оборотних коштів у сфер виробництва і сфері обігу, починаючи з моменту придбання виробничих запасів і закінчуючи отриманням виручки від реалізації продукції, яка була випущена підприємством.

Термін одного обороту (обіговість оборотних коштів) в днях визначається:

де Сок -оборотні кошти;

РП - обсяг реалізації;

Д - довжина періоду в днях;

Коб - кількість оборотів.

Чим менше термін одного обороту оборотних коштів, тим, при інших рівних умовах, підприємству необхідно менше оборотних засобів. Чим скоріше оборотні засоби виконують кругообіг, тим краще та ефективніше оборотні засоби вони використовуються. Таким чином, час обороту коштів впливає на необхідність у сукупних оборотних коштах. Скорочення цього часу - найважливіший напрямок фінансового управління, що веде до підвищення використання оборотних засобів і збільшення їх віддачі.

Швидкість обороту характеризує прямий коефіцієнт обіговості (кількість оборотів) за певний проміжок часу - рік, квартал. Цей показник відображає кількість кругооборотів, які виконують оборотні засоби підприємства, наприклад, за рік. Він розраховується так:

де Сок - середня сума оборотних засобів.

Прямий коефіцієнт обіговості вказує на величину реалізованої (товарної) продукції, що припадає на 1 гривню оборотних засобів і характеризує рівень виробничого споживання оборотних засобів. Зростання прямого коефіцієнта обіговості означає, що підприємство раціонально і ефективно використовує оборотні засоби. Зниження - погіршення фінансового стану підприємства.

Оборотний коефіцієнт обіговості або коефіцієнт завантаження (закріплення) оборотних засобів показує величину оборотних засобів, які були витрачені на кожну гривню реалізованої (товарної) продукції, і розраховується наступним чином:

де Кз - коефіцієнт завантаження

Показники обіговості можуть бути розраховані по всім оборотним засобам і по окремим їх елементам, таким як виробничі запаси, незавершене виробництво, готова і реалізована продукція, засоби в розрахунках і дебіторська заборгованість. Обіговість запасів розраховується як відношення витрат на виробництво до середньої величини запасів. Перераховані показники дають можливість провести поглиблений аналіз використання власних оборотних засобів (їх називають частинними показниками обіговості).

Обіговість оборотних засобів може прискорюватися або уповільнюватися. При уповільненні обіговості в обіг включаються додаткові засоби. Ефект прискорення обіговості відображається в скороченні споживання оборотних засобів у зв'язку з покращенням їх використання ,їх економії, що впливає на обсяг виробництва, і як наслідок - на фінансові результати. Прискорення обіговості веде до вивільнення частини оборотних засобів (матеріальних ресурсів, грошових засобів),які використовуються або для потреб виробництва, або для накопичення на розрахунковому рахунку. В результаті покращуються платоспроможність та фінансовий стан.

Вивільнення оборотних засобів у результаті прискорення їх обіговості може бути абсолютним і відносним. Абсолютне вивільнення - це пряме зменшення споживання оборотних засобів, яке відбувається у тих випадках, коли плановий обсяг виробництва продукції виконаної при меншому обсязі оборотних засобів у порівнянні з плановою необхідністю. Відносне вивільнення оборотних засобів відбувається у тих випадках, коли при наявності оборотних засобів у межах планової необхідності забезпечується перевиконання плану виробництва продукції. При цьому темпи зростання обсягів виробництва випереджають темпи росту залишків оборотних засобів.

Аналіз ефективності використання обігових коштів підприємства пропонується вести у двох напрямках: традиційного аналізу абсолютних і відносних показників; якісного, кількісного і факторного аналізу.

В основу якісного, кількісного і факторного аналізу й оцінки ефективності використання обігових коштів покладено критерії ефективності виробництва, який забезпечить систематизацію різноманітних підходів до розв'язання проблеми підвищення ефективності використання обігових коштів:

Де ОФ - вартість основних фондів підприємства;

ОК- вартість обігових коштів;

ТР - величина трудових ресурсів;

С - собівартість товарної продукції;

ТП - обсяг товарної продукції;

К1,К2,КЗ,К4, - коефіцієнти ефективності відповідно основних, обігових коштів, трудових ресурсів, собівартості продукції одночасно вони також є коефіцієнтами приведення основних фондів, обігових коштів, трудових ресурсів до собівартості продукції (у цьому зв'язку К4=1).

У свою чергу

де НВ,ОФ,ОК,ТР - середні значення відповідно розмірів : податків і виплат підприємства, що не включаються у собівартість продукції, вартості основних фондів обігових коштів, трудових ресурсів;

ФП - середнє значення фонду споживання підприємства.

Мета якісного аналізу й оцінки використання обігових коштів підприємства полягає і тому, щоб дати змогу користувачеві одержати відповідь на питання, як ефективно чи неефективно використовувалися обігові кошти підприємства (їх елементи) за проміжної часу, що підлягає аналізу, яким ефективним чи неефективним було виробництво в цілому,

Для якісного аналізу й оцінювання ефективності використання обігових коштів (як і цілому, так і кожного елемента окремо) обрано індексний метод. Вибір саме цього методу невипадковий, бо цей метод дає змогу порівняти між собою не завжди порівняні величини.

Як відомо індекс будь-якого показника (Ііп) розраховується таким способом:

де 1П[],1П¹ - відповідно величина розрахункового та базового показників. Алгоритм якісного аналізу й оцінювання ефективності використання обігових коштів при однокроковому аналізі, проведеному за допомогою абсолютних показників (1Е), рекомендується в такій редакції:

де Іок,Ітп - відповідно індекси обігових коштів і обсягу товарної продукції за інтервал часу, який аналізується (однокроковий).

Якщо 1Е> - обігові кошти підприємства (або окремі їх елементи) використовувалися неефективно. Тільки у разі, коли 1Е<1,можна позитивно оцінити використання обіговий коштів. При цьому кожна одиниця товарної продукції виробляється з меншим, ніж у базових умовах, засобами, які авансуються для створення запасів, що забезпечують , свою чергу, безперервність виробництва і реалізацію продукції.

Якщо необхідно провести якісний аналіз і здійснити оцінку ефективності використання обігових коштів підприємства за визначений проміжок часу при багатокроковому аналізі за допомогою абсолютних показників, пропонується скористатися відношенням

де []Іок, []Ітп - відповідно сума індексів обігових коштів (їх елементів),сума індексів товарної продукції за визначений період часу в ретроспективі;

Т - кількість показників у періоді(місяців, кварталів тощо),який аналізується.

У свою чергу

де Іок₁ : Іок_е - базисні (Іок₁=1) індекси обігових коштів (як у цілому, так і за елементами),які у свою чергу, обчислюються так:

Іок₂=ОК2/ОК¹Чт.д., [12]

де ОК1¹,ОК2 - відповідно розмір обігових коштів (у цілому й за елементами) у 1-му (базовому) і 2-му періодах.

При цьому оцінка ефективності використання така: якщо 2ЕокП1, то за період, що розглядається, обігові кошти використовувалися неефективно. Тільки у разі, коли 2Еок <1,можна зробити висновок, що за цей час вони використовувалися ефективно.

Особливу увагу привертає до себе якісний аналіз та оцінка ефективності використання обігових коштів при оперуванні не лише абсолютними показниками, а й відносними, місткісними вимірювачами.

Для цього рекомендується використовувати такі показники, як капіталомісткість продукції за обіговими коштами (ОКЕ) та їх складових, що визначаються виходячи із таких відношень:

Де ОКЕ, ОбФЕ, ОКвЕ, ФОЕ, ФОгЕ - капіталомісткість продукції відповідно за обіговими коштами, фондами обігу, витратами майбутніх періодів, фондами обороту, запасами коштів.

Зміна перелічених показників у часі вказує на ефективність використання обігових коштів, а також їх складових.

Алгоритм однокрокового якісного аналізу й оцінки ефективності використання обігових коштів, проведеного за допомогою відносних місткісних показників, рекомендується у вигляді

При ЗЕ[]1 робиться висновок, що за період (проти базового),який аналізується, обігові кошти (їх складові) використовувалися неефективно, бо кожна одиниця кінцевих результатів була отримана з більшими (чи з незмінними) їх величинами, що вкладалися в запаси, які забезпечували безперервність виробництва й реалізацію продукції. Тільки при ЗЕ<1 можна говорити про зростання ефективності використання обігових коштів (їх складових), бо в цьому разі спостерігається зниження (проти бази) капіталомісткості продукції за обіговими коштами.

При багатокроковому (ретроспективному) аналізі та оцінці ефективності використання обігових коштів, який виконується за допомогою відносних місткісних показників, алгоритм аналізу й оцінки ефективності використання обігових коштів (їх елементів) такий:

Якщо 4Е[]Т, робиться висновок про неефективне їх використання (або їх елементів).Тільки у разі, коли 4Е<Т,можна зробити висновок про те, що за аналізований проміжок часу обігові кошти (їх елементи) використовувалися ефективно.

Значення й сума індексів показників ОКЕ, а також їх елементів розраховується так само, як індекси абсолютних значень обігових коштів і їх елементів. Наприклад, для якісного оцінювання ефективності використання обігових коштів у і-му періоді (Іоке₁=1):

У свою чергу

Запропонований у цій роботі кількісний аналіз має дати відповідь на питання, наскільки ефективно (або неефективно) використовувалися за період аналізу обігові кошти підприємства (їх складові). При чому це "наскільки" виявляється у збільшенні чи зменшенні прибутку відповідно через скорочення чи зростання показника капітоломісткості продукції за обіговими коштами (як у цілому, так і за їх складовими).

Зростання (Еок) чи зниження (Пок) прибутку через скорочення, збільшення показника капіталомісткості продукції за обіговими коштами (чи їх елементами) рекомендується обчислювати за формулою:

де ОКЕ¹, ОКЕt - значення показника капіталомісткості продукції за обіговими коштами (у цілому або за їх складовими);

ТПt - розмір обсягу товарної продукції;

К2 - коефіцієнт ефективності обігових коштів.

Аналіз свідчить, що збільшення продукту (Еок) підприємства можливо у разі позитивного вирішення [22] .У свою чергу, позитивним результат [22] буде тільки тоді, коли будуть позитивними усі співмножники. Так, коефіцієнт ефективності обігових коштів К2 і обсяг товарної продукції (ТП) позитивні .А от позитивною різниця (ОКЕ¹ - ОКЕ) буде тільки тоді, коли ОКЕ¹ >ОКЕ.

Факторний аналіз покликаний допомогти керуючому персоналові одержати відповідь на питання, які фактори вплинули на ефективність використання обігових коштів (їх елементів) підприємства, які автори визначили факторами першого роду зміну обсягу виробництва товарної продукції та зміну обігових коштів у цілому чи їх елементів. До факторів другого роду віднесені умови (та відповідальні особи),що вплинули на зміну обігових коштів. Очевидно, чинники другого роду повинні виявити орган системи керування ефективністю виробництва (де встановлюється хто винен і що робити).

Вихідний матеріал для чинного аналізу, методика якого пропонується в цьому дослідженні, передбачає використовувати з якісного аналізу, проведеного за допомогою абсолютних показників. У основу запропонованого факторного аналізу покладено критерії ефективності обігових коштів, що являє собою їхнє відношення до обсягу товарної продукції.

Як алгоритм визначення факторів, що впливають на ефективність використання обігових коштів, ефективність виробництва в цілому, використано відношення:

де ІокДтп - відповідно індекси обігових коштів та індекси товарної продукції.

Далі обчислимо нормативи і ліміти обігових коштів (їх груп, елементів, статей), досягнення яких сприяє зростанню ефективного їх використання, ефективного виробництва в цілому як у абсолютному, так і у відносному (в чеканні розрахунку на одиницю товарної продукції) виражені. Вихідними даним для наміру є індекси абсолютних показників товарної продукції, індекси обігових коштів (їх груп, елементів, статей).

Алгоритм розрахунку нормативу обігових коштів на одиницю продукції (НЕок) і спільних планових розмірів обігових коштів (Лок) на певний обсяг виробництва товарної продукції визначився у спосіб, розрахунки якого проведені у 4 розділі даного курсового проекту.

Методика нормування й планування обігових коштів, яка базується на результатах аналізу, кардинально відрізняється від тієї, що застосовувалася раніше. У цілому вона спрямована на постійну мінімізацію обігових коштів, що припадають на одиницю кінцевих результатів виробництва.

Спочатку сформульовано вимоги, запропоновані до нормування й планування обігових коштів, які подаються у такій редакції.

По-перше, у нових умовах має бути насамперед змінена ідеологія нормування й планування обігових коштів: норма і план повинні створюватися для "себе", як інструмент зростання ефективності власного виробництва, тобто норма і план повинні відображати дійсний план ефективності використання обігових коштів (їхніх груп, елементів, статей),виробництва в цілому, з яким потім порівнюються досягнуті відповідні показники.

По-друге, норма і план мають бути реальними, здійсненними, різниця між дійсним і плановим розміром повинна бути мінімальна.

По-третє, у міру освоєння норми і плану остання мають обов'язково переглядатися у бік жорсткості.

По-четверте, фундаментом процесу нормування повинні стати результати факторного аналізу - документи, що інформують орган, у якому напрямку необхідно щось робити для досягнення ефективного використання обігових коштів (їх груп, статей, елементів).

По-п'яте, алгоритм проектування і планування має передбачати видачу гами варіантів кінцевих результатів, при яких забезпечується ефективне використання обігових коштів, ефективне виробництво в цілому, а особливо споживача.

У реальному аналізі вживаються індекси абсолютних показників виробничо-господарської діяльності підприємства: індекси товарної продукції, індекси ресурсів (їх груп, статей,),індекси витрат (їх груп, статей).

Управління обіговими коштами важливо при рішенні ключового питання фінансового стану : досягнення оптимального стану між зростанням рентабельності виробництва максимального прибутку на вкладений капітал) і забезпечення стійкості платоспроможності, яка являється зовнішнім проявом фінансової стійкості підприємства. Виключно важливим завданням являється забезпечення запасів і витрат підприємства засобами їх формування і підтримки раціонального стану між власними обіговими коштами та залученими ресурсами, які направляються на поповнення обігових коштів.

Важливу роль у організації кругообігу фондів підприємства відіграють власні обігові засоби. Вони забезпечують майнову та оперативну самостійність, визначають фінансову стійкість підприємства.

Першочергово формування власних коштів відбувається в момент створення підприємства. Воно забезпечується основними і оборотними засобами, необхідними для проведення комерційної діяльності в розмірах, які були визначені статутними документами під час заснування. У цих цілях в залежності від організаційно-правових форм формується статутний капітал. В подальшому поповнення оборотних засобів, які авансуються підприємством на поновлення виробничого циклу, можуть відбуватися за рахунок отриманого прибутку. Суми прибутку акумулюються в спеціальному фонді підприємства - фонді накопичення, який створюється з чистого прибутку.

Крім прибутку, як власного засобу поповнення обігових засобів, на кожному підприємстві маються засоби, прирівняні до власних. Це стійкі пасиви, які не належать підприємству, але постійно знаходяться в обігу і використовуються на законних засадах. До таких пасивів відносяться:

- мінімальна заборгованість по оплаті праці, відрахування до позабюджетних соціальних фондів, яка обумовлена природнім розходженням між строком нарахування і датою виплати заробітної плати, перерахування обов'язкових платежів;

мінімальна заборгованість по резервам на покриття витрат та платежів, що мають відбутися;

- заборгованість постачальникам по невідфактурованим поставкам і акцептованим розрахунковим документам, строк оплати яких не настав;

заборгованість замовникам по авансам і частковій оплаті (переплаті) продукції;

заборгованість бюджету по деяким видам податків, нарахування яких відбувається раніше строку платежу.

Стійкі пасиви являються засобами покриття власних обігових коштів тільки у сумі приросту, тобто різниці між їх розмірами на кінець та початок періоду. Сума стійких пасивів може змінюватися в сторону збільшення або зменшення. Приведений засіб являється по суті запланованою кредиторською заборгованістю.

В обігу підприємства можуть знаходитися інші власні засоби, а саме частково не використані залишки резервного фонду, фонду спеціального призначення - фонду споживання, соціального розвитку, а також преміального, доброчинного, ремонтного, фонду по відпусткам, рекламаціям. Засоби цих фондів мають цільове призначення. Порушенням принципу цільового використання являється також залучення до формування оборотних засобів амортизаційного фонду підприємства, призначення якого - поновлення основних фондів підприємства, фінансування довгострокових реальних інвестицій. Цей шлях в деякій мірі зменшує залежність підприємства від залучення засобів, а у кінцевому результаті веде до підвищення платоспроможності підприємства і рівня його ліквідності.

Специфічним засобом власних обігових коштів являються фінансові вкладення частково вільних фінансових ресурсів, (в акціонерному товаристві - додатковий випуск акцій та їх розміщення).

В обороті підприємства, крім власних фінансових ресурсів, знаходяться залучені засоби, основу яких складають короткострокові кредити банків, а також інших кредитів. Залучені засоби, для поповнення обігових коштів, традиційно включають банківські короткострокові кредити. В наш час його активно використовують лише у тих випадках, коли операція, яка кредитується, принесе доход, який перевищить витрати по оплаті банківських відсотків за користування позикою.

До залучених підприємством у господарський обіг засобів можна віднести кредиторську заборгованість, яка являється по суті безкоштовним кредитом, які надають інші підприємства, органи, окремі особи. Різниця між стійкими пасивами та кредиторською заборгованістю полягає в тому, що остання являється неплатоспроможним засобом формування обігових коштів.

Обіговим коштам належить особливе місце у структурі підприємства, бо переважно вони зумовлюють стійке фінансове становище, кредитоспроможність, інвестиційну принадність господарчого суб'єкта. Саме тому на стан їх аналізу мають звернути увагу як керівники, так і інші зацікавлені особи.

Внутрішній аналіз обігових коштів дає змогу розкрити можливі резерви поліпшення ефективності їх використання, показати найпривабливіші підрозділи для інвестиційних проектів. Результати аналізу є одним із головних засобів конкурентної боротьби між товаровиробниками.

Необхідна умова для підвищення ефективності використання обігових коштів - продумане економічне визначення потреби в них. Тобто визначення такого їх оптимального розміру, який би при мінімальному запасі забезпечив безперервне виробництво. У цьому полягає суть нормування обігових коштів, основною особливістю якого в умовах ринку є те, що воно має розглядатися не лише як економічний метод обчислення необхідного розміру обігових коштів, а переважно як спосіб виявлення й мобілізації на підприємстві внутрішніх резервів підвищення ефективності виробництва.

Джерела для аналізу обігових коштів приведені в балансі підприємства у другому та третьому розділах, а саме "Запаси і витрати" та "Грошові кошти, розрахунки та інші активи".

2. Економічна характеристика об'єкта дослідження стану аналітичної роботи. Аналіз фінансового стану підприємства