Аналіз трудомісткості продукції

4

СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

Розрахункова робота з курсу:

Економічного аналізу

На тему:

“Аналіз трудомісткості продукції”

Перехід України від адміністративно-командної економіки до ринкової, яка базується на широкому використанні економічних методів, активізує ряд соціально-економічних проблем. Зараз уже нікого не дивує безробіття, соціальна напруженість в суспільстві, які спричинились в Україні з переходом до ринкових відносин. За порівняно короткий період часу прийнято низку, хоч і не досить досконалих, законодавчих актів, які покликані регулювати відносини на ринку праці; в закладах освіти здійснюється підготовка спеціалістів за новими спеціальностями; у наукових журналах і збірниках усе частіше з'являються статті, присвячені трудовим відносинам, соціальному захисту, регулювання зайнятості населення, соціальному партнерству.

Практика господарювання на ринкових засадах підтверджу ту незаперечну істину, що результативність будь-якої виробничо-господарської та комерційної діяльності залежить передовсім від компетентності та творчої активності управлінських кадрів, достатньо глибокого знання ними конкретної економіки, законодавчої бази та соціальних аспектів господарювання.

На даному етапі продуктивність праці є важливим планово-економічним показником, що характеризує не тільки степінь використання трудових ресурсів на підприємстві, але й рівень ефективності всієї ринкової системи в цілому. А це означає, що фундаментальним направленням розвитку нової ринкової системи повинні стати стабілізація вітчизняного виробництва і ріст на цій основі продуктивності праці.

Мал. 1. Методи вимірювання та показники рівня продуктивності праці

Залежно від цілей аналізу розраховують трудомісткість окремих робіт, операцій, виробів.

Технологічна трудомісткість (Тт) - визначається затратами праці основних робітників відрядників і погодинників. Вона розраховується за виробничими операціями, деталями, вузлами, готовими виробами.

Трудомісткість обслуговування (То) - являє собою затрати праці допоміжних робітників основних цехів і всіх робітників допоміжних цехів і підрозділів, зайнятих обслуговуванням виробництва. Її розрахунок здійснюється за кожною операцією, виробом або пропорційно технологічною трудомісткістю виробів.

Виробнича трудомісткість (Тв) - складається з трудомісткості технологічної і трудомісткості обслуговування, тобто це затрати праці основних і допоміжних робітників на виконання одиниці робіт:

Тв = Тт + То.

Трудомісткість управління (Ту) - складається із затрат праці керівників, спеціалістів, службовців. Одна частина таких затрат, яка безпосередньо пов'язана з виготовленням виробів, належить до їх пропорційно виробничої трудомісткості.

Повна трудомісткість продукції (Тп) - відбиває всі затрати праці на виготовлення кожного виробу і всієї кількості виробів. Вона визначається за формулою:

Тп = Тт + То + Ту = Тв + Ту.

Розрізняють трудомісткість нормативну, планову і фактичну.

Нормативна трудомісткість - розраховується на підставі діючих норм праці: норм часу, норм виробітку, норм часу обслуговування, норм чисельності. Вона використовується для визначення загальної величини затрат праці, необхідних як для виготовлення окремих виробів, так і для виконання всієї виробничої програми.

Планова трудомісткість - відрізняється від нормативної на величину зниження працезатрат, запланованих у поточному періоді, за рахунок реалізації організаційно-технічних заходів.

Фактична трудомісткість - визначається як сума здійснених затрат праці на випущений обсяг продукції або виконаний обсяг робіт.

З точки зору дослідження праці розрізняють основну і додаткову трудомісткість та матеріаломісткість. Це по суті своїй теоретичне розділення в дійсності дозволяє визначити напрями досліджень, що мають за мету зниження непродуктивних затрат праці і втрат робочого часу, трудомісткості і матеріаломісткості, а завдяки цьому - досягнення росту продуктивності праці і покращення економічних результатів.

Основна трудомісткість - це трудомісткість, яка була б необхідною, якщо б ідеально сконструйований виріб вироблявся на правильно підібраних машинах із застосуванням найбільш досконалих методів праці і без втрат часу.

Основна трудомісткість

Додаткова трудомісткість:

- викликана неправильною конструкцією виробу;

- обумовлена недосконалими методами виробництва.

Час витрат:

- з організаційно технічних причин;

- з причин, що залежать від робітника.

Додаткова трудомісткість - це додатковий робочий час, витрачений на виробництво виробу при неправильних організаційно-технічних умовах. Він виражається різницею між фактичною і основною трудомісткістю, а також витрат робочого часу є основною метою дослідження і вдосконалення процесів праці.

Неправильна конструкція виробів, тобто недостатня технологічність конструкції; недостатній степінь типізації виробу або його частин; невідповідні технічні умови на матеріали; надто високі вимоги, що висуваються до якості продукції;

Недосконалі методи виробництва, а саме -неправильний підбір або використання машин та інструментів; неправильні параметри технологічного процесу; невідповідний розподіл робочого процесу на операції, що приводять до зайвих маніпуляцій з предметами праці і до зайвого руху виконавців; неправильне виконання робочих функцій, що приводить до зайвих рухів і зусиль робітника;

Час, витрачений з організаційно-технічних причин, тобто велика різнорідність виготовлюваних підприємством виробів і пов'язані з цим дрібні серії виготовлюваної продукції; зміни конструкції виробу в ході його виробництва; помилка планування виробництва і недогляд в роботі транспорту, що викликають затримку в забезпеченні засобами виробництва і матеріалами; поганий технічний стан або аварії машин і обладнання, обумовлені неплановим і недостатнім доглядом за ними і несвоєчасним ремонтом; нечітка робота відділу інструментального господарства, що приводить до простоїв на робочих місцях; невідповідні умови праці, що викликають зниження продуктивності праці; недостатній рівень безпечності гігієни праці;

Час витрачений з причин, що залежать від робітника, тобто запізнення, неявки на роботу, необґрунтовані перерви, низька інтенсивність праці; недостатня якість праці, що приводить до виникнення браку; недотримання правил техніки безпеки, що приводить до перерв в роботі або непрацездатності.

Все перераховане вище визначає напрями дослідження праці, його об'єм і предмет, а також задачі вдосконалення процесів праці.

Перелічені факти, які негативно впливають на трудомісткість в бік її зниження, і на виробничий процес в цілому, частково є нормованими. Розгляд з метою усунення непродуктивних її витрат вимагає по елементного аналізу, і, як результат, складається чітко визначені міроприємства по зниженню втрат. Заходи по усуненню ненормованих затрат праці тісно пов'язані з попередніми і носять організаційний характер.

Слід звернути належну увагу на наступні етапи системи управління техніко-організаційним розвитком:

Розвиток організації, планування і управління виробництвом.

Вдосконалення організації підготовки виробництва.

Підвищення рівня кооперації, спеціалізації і комбінування виробництва.

Раціоналізація основних виробничих процесів.

Організація технічного контролю якості.

Вдосконалення організації допоміжних і обслуговуючих процесів.

Покращення оперативного управління виробництвом.

Підвищення рівня механізації управлінської праці, вдосконалення обліку, звітності і діловодства.

Впровадження перелічених заходів прямим чином здійснюють глобальний вплив як на саму організаційну структуру, так і на окремі етапи виробництва.

Але конкретне значення для складання проекту заходів, які мають на меті усунення непродуктивних втрат має:

Вдосконалення організації праці.

Розділення і кооперація праці на основі впровадження колективних його форм, суміщення професій, розширення зон обслуговування.

Організація і обслуговування робочих місць на основі впровадження типових проектів.

Вивчення і поширення передових прийомів і методів праці.

Підвищення кваліфікації і перепідготовка кадрів.

Вдосконалення нормування праці.

Покращення умов праці.

Вище було сказано про розрахунок трудомісткості для підприємств, які виготовляють матеріальну продукцію. Набагато тяжче визначити обсяг трудомісткості для підприємств, які надають послуги, а особливо для сфери туризму. Основним продуктом туризму є тур. Затрати часу і праці для виготовлення одного туру є різними і залежать від кваліфікації працівників, відстані до країни, куди хоче поїхати турист, рівня маршруту та ін.

Таблиця трудомісткості створень турів по різним напрямкам

Виходячи з даних таблиці, у середньому, на створення туру:

- в межах України потрібно 1,8 днів;

- по Європі - 8,2 дні;

- на інші континенти - 13 днів.

Аналіз трудомісткості продукції

Трудомісткість визначається на одиницю продукції в натуральному вираженні по всій номенклатурі виробів. Показник трудомісткості можна розрахувати і по загальному випуску продукції, як відношення загальної кількості людино-годин, відпрацьованих усіма робітниками, до обсягу продукції. Цей показник обернено пропорційний показнику годинного виробітку одного робітника.

Рис.8. Порядок обчислення показників трудомісткості продукції

Зниження трудомісткості продукції - важливий фактор підвищення продуктивності праці. Зростання продуктивності праці здійснюється, у першу чергу, за рахунок зниження трудомісткості продукції, а точніше - за рахунок виконання плану оргтехзаходів (упровадження досягнень науки і техніки, механізація і автоматизація виробничих процесів, удосконалення організації виробництва і праці), збільшення питомої ваги покупних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, перегляду норм виробітку тощо.

Знизити трудомісткість - значить зменшити витрати на виготовлення продукції. Чим менше витрат при тому ж результаті, тим ефективніша праця, тим вища її продуктивність.

Ступінь зростання продуктивності праці (у %) за рахунок зниження трудомісткості виготовленої продукції визначається:

,

де Пn-% росту продуктивності праці; А-% зниження трудомісткості виготовленої продукції Між трудомісткістю і продуктивністю праці існує зворотна залежність, яка виражається наступною формулою:

(5.6.1.)

Провести аналіз фінансово-господарського стану підприємства ЗАТ ”Берегиня”. Основним джерелом інформації для здійснення його є форми річної фінансової звітності.

Показники фінансового-господарського стану, їх порядок розрахунків та орієнтовні значення до них наведені в таблицях 1-5.

Таблиця 1.

Показники фінансової незалежності та структури капіталу.

Висновок: Показники фінансової незалежності та структури капіталу цього підприємства абсолютно не стійкі.

Таблиця 2.

Показники ліквідності та платоспроможності

Висновок: Показники ліквідності та платоспроможності цього підприємства не стійкі.

Таблиця 3.

Показники стану основних засобів.

Висновок: Показники стану основних засобів цього підприємства не стійкі.

Таблиця 4.

Показники прибутковості підприємства.

Висновок: Показники прибутковості цього підприємства абсолютно не стійкі.

Таблиця 5.

Показники ділової активності підприємства.

Висновок: Показники ділової активності цього підприємства не стійкі.

Отже, з показників балансу та фінансових результатів видно, що ЗАТ ”Берегиня” має не стійкий фінансовий стан.

Список використаної літератури

1. Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбатюк; За ред. акад.. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка.- К.: КНЕУ, 2001.- 540 с.

2. Іващенко В.І., Болюх М.А. Економічний аналіз господарської діяльності. - К.: ЗАТ “Нічлава”, 1999.- 204 с.

3. Житна У. П., Нескреба А.М. Еконономічний аналіз госп. діяльності підприємств. Навчал. посібник: Пер. з рос. - Вища шк.,1992 - С. 77 - 97.

4. Мец В.О. Економічний аналіз (Збірник практичних завдань і тестів за даними П(С)БО): навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001.- 236 с.