МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. Ю. Кондратюка

Кафедра економічних наук

КУРСОВА РОБОТА

ТЕМА:

Створення та реєстрація підприємства

Виконала: студентка ІV курсу

Група 104-ЕП

Василенко Світлана

Полтава - 2009

Вступ

Будь-яке суспільство для забезпечення нормального (достатньо комфортного) рівня своєї життєдіяльності здійснює безліч видів конкретної праці. З цією метою люди створюють певні організації (трудові колективи), які спільно виконують ту чи іншу місію (реалізують програму або мету).

Головною діючою особою економічних відносин на ринку виступає підприємство, саме підприємство здійснює виробничу, науково-технічну, комерційну діяльність з метою одержання прибутку і задоволення суспільної потреби в товарах, роботах і послугах. Кожне підприємство займає подвійне становище в господарській структурі ринкової економіки. По-перше, воно є самостійним суб'єктом ринкових відносин, а, по-друге, кожне підприємство є елементом національної економіки. Ефективна діяльність підприємства веде до його успішного функціонування і розвитку надалі, а отже і до розвитку національної економіки в цілому.

Виробничо-господарська діяльність кожного підприємства ґрунтується на найбільш раціональному використанні матеріальних і грошових ресурсів, робочого часу в процесі виробництва. У сучасних умовах необхідною складовою ефективної діяльності підприємства є складання бізнес-плану, у якому вказується мета діяльності і шляхи її досягнення.

Бізнес-план використовується як основний документ для залучення інвесторів, одержання різних видів фінансування і наймання висококваліфікованого персоналу.

Для того, щоб правильно зробити вибір і успішно управляти діяльністю підприємства, необхідні знання основ економіки підприємства.

Виконання даного курсового проекту є найважливішою частиною вивчення економіки підприємства. У ході виконання проекту ми повинні закріпити отримані при вивченні курсу знання для того, щоб у майбутньому стати кваліфікованими фахівцями.

1. Документи і процес реєстрації підприємств

1.1 Підприємство: мета створення і принципи діяльності. Порядок створення та реєстрації підприємства

Підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу) .

Підприємство має самостійний баланс, розрахункові (поточні) та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг.

Підприємство - основна первинна ланка народного господарства здатна задовольнити потреби споживачів і приносити виробникам певні економічні вигоди. Підприємство здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

В Україні можуть діяти підприємства таких видів:

- приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

- колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;

- господарське товариство;

- підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян;

- комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;

– державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство. Особливості створення, ліквідації, реорганізації, управління та діяльності казенного підприємства встановлюються розділом 8 цього закону.

Відповідно до господарського кодексу України статті 62 підприємством називається самостійний суб'єкт господарювання створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково дослідної та іншої господарської діяльності.

Ознаки підприємства:

1.право самостійно, від свого імені вступати в господарські відносини з фізичними і юридичними особами

2.право захищати свої майнові інтереси в суді

3.майнова відповідальність перед контингентом

4.підприємство має свідоцтво про державну реєстрацію

5.підприємство має установчі документи

6.підприємство має відокремлене майно і не має в складі інших юридичних осіб.

Відповідно до обсягів господарського обороту підприємства і чисельності його працівників (незалежно від форм власності) воно може бути віднесено до категорії малих підприємств:

- у промисловості та будівництві - з чисельністю працюючих до 200 чоловік;

- в інших галузях виробничої сфери - з чисельністю працюючих до 50 чоловік;

- у науці і науковому обслуговуванні - з чисельністю працюючих до 100 чоловік;

- у галузях невиробничої сфери - з чисельністю працюючих до 25 чоловік;

- у роздрібній торгівлі - з чисельністю працюючих до 15 чоловік.

Особливості створення і діяльності малих підприємств встановлюються законодавством України.

У республіці можуть діяти інші види та категорії підприємств, у тому числі орендні, створення яких не суперечить законодавчим актам України.

Підприємство створюється згідно з рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ним (ними) органу, підприємства-засновника, організації або за рішенням трудового колективу у випадках і порядку, передбачених цим законом та іншими законами України. Рішення про створення підприємства у випадках, передбачених чинним законодавством, приймається за погодженням з антимонопольним комітетом України. Підприємство може бути створено внаслідок примусового поділу іншого підприємства відповідно до антимонопольного законодавства України.

Підприємство може бути створено в результаті виділення із складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об'єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу.

Створення підприємств шляхом виділення здійснюється із збереженням за новими підприємствами взаємо зобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами.

У випадках, коли для створення і діяльності підприємства потрібні природні ресурси, дозвіл на їх використання видається відповідною місцевою радою, а в передбачених законодавчими актами випадках - Верховною Радою України за поданням первинного природокористувача при наявності позитивного висновку державної екологічної експертизи або відповідної місцевої ради. Відмову у наданні природних ресурсів може бути оскаржено в порядку, передбаченому законодавством України.

Підприємству може бути передана у колективну власність або надана у користування, в тому числі на умовах оренди, земельна ділянка в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Підприємство набуває прав юридичної особи від дня його державної реєстрації.

Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи подаються такі документи:

рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом;

статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва; реєстраційна картка встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію;

документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом; документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію;

при створенні відкритих акціонерних товариств (крім відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та/або корпоратизації) подасться засвідчений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіт про наслідки підписки на акції.

Суб'єкт підприємницької діяльності має право відкривати свої філії (відділення), представництва без створення юридичної особи. Відкриття зазначених підрозділів не потребує їх державної реєстрації. Суб'єкт підприємницької діяльності повідомляє про відкриття філії (відділення), представництва орган державної реєстрації шляхом внесення додаткової інформації в свою реєстраційну картку.

Відповідальність за відповідність чинному законодавству установчих документів, що подаються для проведення реєстрації, несе власник (власники) або уповноважені ним органи, які подають документи для реєстрації суб'єкта підприємництва.

Скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності здійснюється органом державної реєстрації за наявності ліквідаційного балансу, складеного і затвердженого згідно з законодавством, та інших документів, що підтверджують проведення заходів щодо ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності як юридичної особи, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, шляхом виключення його з Реєстру суб'єкті підприємницької діяльності.

Товариство з обмеженою відповідальністю

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Правонаступники (спадкоємці) учасника товариства з обмеженою відповідальністю:

При реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.

При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного фонду товариства підлягає зменшенню.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у зборах учасників, сповістивши про це інших учасників.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства.

Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді.

Збори учасників товариства обирають голову товариства.

Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів, а з питань, які потребують одностайності, - всі учасники.

Брати участь у зборах з правом дорадчого голосу можуть члени виконавчих органів, які не є учасниками товариства. Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.

У випадках, передбачених установчими документами або затвердженими товариством правилами процедури, допускається прийняття рішення методом опитування. У цьому разі проект рішення або питання для голосування надсилається учасникам, які повинні у письмовій формі сповістити щодо нього свою думку. Протягом 10 днів з моменту одержання повідомлення від останнього учасника голосування всі вони повинні бути проінформовані головою про прийняте рішення. Рішення методом опитування вважається прийнятим при відсутності заперечень хоча б одного з учасників. 

Голова зборів товариства організує ведення протоколу. Книга протоколів має бути у будь-який час надана учасникам товариства. На їх вимогу повинні видаватися засвідчені витяги з книги протоколів.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників. Збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). 

Дирекція (директор) підзвітна зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства.

Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.

Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою зборів учасників товариства.

Перевірка діяльності дирекції (директора) товариства проводиться ревізійною комісією за дорученням зборів, з власної ініціативи або на вимогу учасників товариства. Ревізійна комісія вправі вимагати від посадових осіб товариства подання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських чи інших документів та особистих пояснень.

Ревізійна комісія доповідає результати проведених нею перевірок вищому органу товариства.

Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах. Без висновку ревізійної комісії збори учасників товариства не мають права затверджувати баланс товариства.

Ревізійна комісія має право ставити питання про скликання позачергових зборів учасників, якщо виникла загроза суттєвим інтересам товариства або виявлено зловживання посадовими особами товариства. 

2. Склад, структура, показники руху і використання персоналу

Персонал підприємства формується і змінюється під впливом внутрішніх факторів (характер продукції, технологія й організація виробництва) і зовнішніх факторів (демографічні процеси, характеристика праці і т.д.). Варто розрізняти трудові ресурси і персонал підприємства.

Трудові ресурси - це частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними і освітніми даними може виконувати роботу у тій чи іншій сфері економіки

Розрізняють трудові ресурси реальні (ті люди, які вже працюють) та потенційні (ті, що колись можуть бути залучені до конкретної праці).

Персонал підприємства - це сукупність фізичних осіб, які мають відносини з підприємством як з юридичною особою, які регулюються договором найму.

Персонал підприємства - це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та працюючи набувають певний практичний досвід.

З огляду на те, що багато підприємств поза основною діяльністю виконують функції, які не відповідають головному їхньому призначенню, усіх працівників поділяють на 2 групи:

· персонал основної діяльності

· персонал неосновної діяльності.

Зокрема у промисловості до першої групи - промислово-виробничого персоналу - відносять працівників основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних підрозділів та лабораторій, заводоуправління, складів, охорони - тобто всіх зайнятих у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні. До групи непромислового персоналу входять працівники структур, які хоч і перебувають на балансі підприємства, але не зв'язані безпосередньо з процесами промислового виробництва: житлово-комунальне господарство, дитячі садки та ясла, амбулаторії, навчальні заклади тощо.

Згідно з характером функцій, що виконуються, персонал підприємства поділяється здебільшого на 4 категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.

Керівники - це працівники, що займають посади керівників підприємств та їхніх структурних підрозділів. До них належать директори (генеральні директори), начальники, завідувачі, керуючі, виконроби, майстри на підприємствах, у структурних одиницях та підрозділах; головні спеціалісти (головний бухгалтер, головний інженер, головний механік тощо), а також заступники перелічених керівників.

Спеціалістами вважаються працівники, що виконують спеціальні інженерно-технічні, економічні та інші роботи: інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, адміністратори, юрисконсульти, соціологи тощо.

До службовців належать працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування (тобто виконують суто технічну роботу), зокрема - діловоди, обліковці, архіваріуси, агенти, креслярі, секретарі-друкарки, стенографісти тощо.

Робітники - це персонал, безпосередньо зайнятий у процесі створення матеріальних цінностей, а також зайнятий ремонтом, переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, наданням матеріальних послуг та ін. окрім того, до складу робітників включають двірників, прибиральниць, охоронців, кур'єрів, гардеробників.

Структура кадрів підприємства, цеху, підрозділу характеризується співвідношенням різних категорій працівників у їхній загальній чисельності. З метою аналізу структури кадрів визначається і порівнюється питома вага кожної категорії працівників із загальною середньосписковою чисельністю персоналу підприємства. Структура кадрів визначається й аналізується по кожному підрозділу.

Спискова чисельність визначається шляхом підрахування працівників спискового складу, прийнятих на роботу на термін не менше одного дня.

Головним показником звітності підприємства по праці є середньоспискова чисельність працівників, що розраховується як відношення спискової сумарної чисельності за період часу до кількості днів періоду.

Явочна чисельність характеризує число працівників підприємства, що з'являлися на роботу в робочі дні. Зіставлення вищезгаданих показників чисельності дає можливість виявити резерви у використанні робочої сили. Забезпечення підприємства кадрами визначається діленням фактичної чисельності працівників на розрахункову величину чисельності працівників.

Використовуючи вихідні дані для визначення середньоспискової чисельності персоналу, розраховую середньоспискову чисельність робітників.

Середньоспискова чисельність персоналу (у тому числі робітників) базовий рік	Чисельність робітників на 1 січня звітного року, чоловік	Надійшло робітників протягом року, чоловік (чисельник - дата надходження , знаменник - чисельність робітників, які поступили)	Вибуло робітників протягом року	Чисельність керівників, спеціалістів та службовців, чоловік
			Усього	У тому числі з причин
				За власним бажанням	У зв'язку з виходом на пенсію	У зв'язку з призовом на дійсну військову службу	У зв'язку із вступом до ВНЗ	За порушення трудової дисципліни
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14
107 (100)	92	4.02/ 2	7.05 /2	3.07 / 2		9.11 /2	10	12.03 /5	10.06 /3	15.08 /1		20.09 /1	8

Для середньоспискової чисельності робітників застосовується формула:

, де

 - чисельність робітників на протязі і-го періоду, чол.

- період часу, днів.

Розрахунок середньорічної чисельності робітників за звітний період.

Порядковий № місяця	Кількість робітників на початок місяця, чол.	Рух протягом місяця, чол.	Підрахунок середньомісячної чисельності	Середньомісячна чисельність, чол..
		Надійшло	Вибуло
1	92			92*31/ 31	92
2	92	4.02 / 2		(92*3+94*25)/28	94
3	94		12.03 / 5	(94*11+89*20)/31	91
4	91			91*30/30	91
5	91	7.05 / 2		(91*6+93*25)/31	93
6	93		10.06 / 3	(93*9+90*21)/ 30	91
7	91	3.07 / 2		(91*2+93*29)/31	93
8	93		15.08 / 1	(93*14+92*17)/ 31	92
9	92		20.09 / 1	(92*19+91*11)/30	92
10	92			92*31/31	92
11	92	9.11 / 2		(92*10+94*20)/30	93
12	93			93*31/31	93

чол.

Склад і структура персоналу у базовому та звітному році.

Найменування показника	Наявність на початок року	Надійшло на протязі року	Вибуло на протязі року	Наявність на кінець року	Відхилення
					абсолютне	відносне
Всього персонал підприємства	100	8	10	98	-2	98%
В тому числі робітники	92	8	10	90	-2	98%
Адміністративно управлінський персонал (АУП)	8	-	-	8	-	100%

Висновок:

На кінець року чисельність персоналу зменшилась на дві особи, що показує нам абсолютне відхилення (-2), у відсотках - 98% за рахунок зменшення чисельності робітників і при незмінному АУП.

Знайдемо дольову частку робітників і службовців в загальній структурі персоналу (за звітний і базовий періоди).

Базовий рік		Звітний рік
115	Всього	108
100	З них робітників	98

Знайдемо дольову частку робітників в загальній структурі персоналу базовий період.

Дроб(баз)=100/115*100% = 87%

Знайдемо дольову частку робітників в загальній структурі персоналу за звітний період.

Дроб(зв)=98/108*100% = 91%

Знайдемо дольову частку службовців в загальній структурі персоналу за базовий період.

ДАУП(баз)=7/107*100% = 7%

Знайдемо дольову частку службовців в загальній структурі персоналу за звітний період.

ДАУП(зв)=8/100*100% = 8%

Визначимо показники, що характеризують рух персоналу за звітний рік.

Рух робочої сили представляє собою процес прибуття, вибуття і переміщення спискової чисельності робітників. Рух такого роду характеризується плинністю кадрів.

- коефіцієнт надходження або коефіцієнт прийняття визначається відношенням кількості робітників, прийнятих на роботу () до середньоспискової чисельності за той же період ()

- коефіцієнт вибуття визначається відношенням кількості робітників, звільнених по всім причинам за даний період () до середньоспискової чисельності за той же період ()

- коефіцієнт загального обороту кадрів дорівнює сумі коефіцієнтів обороту з прийому і вибуття кадрів

- коефіцієнт плинності кадрів визначається відношенням чисельності робітників, звільнених через порушення трудової дисципліни () і за власним бажанням за звітний період () до середньоспискової чисельності за той же період ()

Визначаємо продуктивність праці, яка характеризується таким показником як виробіток. Згідно вартісному методу виробіток визначається як відношення об'єму продукції до затрат часу, які виражені у середньосписковій чисельності робітників.

Виробіток робітників у базовому році дорівнює відношенню виконаного об'єму робіт до середньоспискової чисельності робітників.

(грн./чол.)

Виробіток працівників у базовому році дорівнює відношенню виконаного об'єму робіт до середньоспискової чисельності працівників у базовому році.

(грн./чол.)

Аналогічно розраховуємо виробіток робітників і працівників у звітному році, відповідно використовуючи дані звітного року.

(грн./чол.)

(грн./чол.)

Аналізуючи динаміку продуктивності праці видно, що у звітному періоді продуктивність праці робітників і працівників в цілому зросла в порівнянні з базовим періодом, що безперечно є сприятливим для діяльності підприємства.

3. Склад, структура і показники використання основних виробничих фондів підприємства

3.1 Характеристика, склад і структура основних виробничих фондів; розрахунок технологічної структури

Виробничі фонди підприємства в залежності від тривалості функціонування у виробничому процесі, від зміни натурально-речовинної форми і від способу перенесення вартості на готову продукцію поділяються на:

- основні

- оборотні

У свою чергу основні фонди поділяються на виробничі і невиробничі основні фонди.

Виробничі основні фонди - це та частина виробничих фондів, що беруть участь у багатьох виробничих циклах, зберігають свою натурально-речовинну форму і передають свою вартість на вартість продукції, що виготовляється, частинами у виді амортизаційних відрахувань.

Невиробничі основні фонди - це житлові будинки, об'єкти охорони здоров'я, культурно-побутового призначення, що перебувають на балансі підприємства, зберігають свою натурально-речовинну форму, але не беруть участі у процесі виробництва, тому не переносять свою вартість на вартість продукції, що виготовляється; їхня вартість зникає в процесі споживання.

Склад виробничих основних фондів у залежності від їхніх функцій у процесі виробництва одно типовості технічних характеристик для цілей статистики, економічного аналізу і бух обліку поділяються на 9 груп:

1. Земельні ділянки.

2. Капітальні витрати на покращення земель.

3. Будинки, споруди, передавальні пристрої.

Будинки - це будівлі, у яких відбуваються процеси основних, підсобних і допоміжних виробництв, а також розміщується управлінський персонал (будівля цеху, майстерня, гараж, склад, адміністративно-господарська будівля). Споруди - це інженерно-будівельні об'єкти, нафтові і газові свердловини, тунелі, очисні споруди, мости, дороги.

Передавальні пристрої - це сукупність об'єктів для передачі електричної, теплової і інших видів енергії, а також переміщенні рідких і газоподібних речовин (водопроводи, тепломережі, лінії електропередач, радіо і телефонний зв'язок, нафтопроводи та ін.).

4. Машини й устаткування. В цій групі в залежності від особливості підприємства виділяють декілька підгруп:

- силові машини і устаткування (різного роду машини-генератори і машини-двигуни). Машини-генератори забезпечують виробництво теплової і електричної енергії. Машини-двигуни забезпечують виробництво енергії руху (шляхом перетворення енергії води, тепла в механічну енергію). До складу цієї групи виробничих фондів входять парові, газові, гідротурбіни, електродвигуни, парові котли, локомобілі, пересувні електростанції, електропоїзди, силові трансформатори і інше енергетичне обладнання.

робочі машини і обладнання - машини і механізми, які безпосередньо приймають участь у виробництві. Для промислових підприємств до них відносяться: верстати, преси та ін. Для будівельних підприємств - екскаватори, бульдозери, бетономішалки, катки, підйомні крани, лебідки та ін.

обчислювальна техніка та інформаційні системи.

вимірювальні і регулюючі пристрої.

5. Транспортні засоби - пересувні засоби залізничного транспорту, вагони, вантажний і легковий автотранспорт, автонавантажувачі, авто і електрокари.

6. Інструменти, приналежності, виробничий і господарський інвентар - механізовані і немеханізовані засоби ручної праці, термін служби яких більше 1 року (робочі столи, офісне обладнання, меблі, інструмент).

7. Робочий і продуктивний скот.

8. Багаторічні насадження.

9. Інші види основних фондів.

Крім наведеної класифікації основні виробничі фонди можна класифікувати і за іншими критеріями. По належності - це власні та орендовані основні фонди; по використанню у процесі виробництва - діючі; які знаходяться на консервації та які знаходяться у запасі, по тривалості терміна служби; по ролі у виробничому процесі: активна та пасивна частина основних фондів. Також важливою є класифікація, яка застосовується для цілей податкового обліку.

Для нарахування амортизації ОВФ поділяють на чотири групи:

Будівлі, споруди, їх структурні компоненти і передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки і їх частини, вартість капітального покращення земель.

Автомобільний транспорт і вузли (запасні частини до нього), Мемель, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади і інструменти, інше офісне обладнання.

Будь-які інші основні виробничі фонди, що не ввійшли в групи 1, 2 і 4.

Електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов`язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів і предметів.

Для цілей планування, аналізу по підприємству визначаються ряд показників, які дозволяють розрахувати наявність фондів на визначений момент часу, а також середні за певний період величини.

Існує багато як вартісних, так і натуральних показників, що відображають ефективність використання ОФ і виробничих площ.

Більшість з цих показників залежить від структури ОФ, їх віку та способу використання. Всі показники можуть бути поєднанні у такі групи:

· показники екстенсивного використання ОФ (вони відображають рівень використання ОФ в часі);

· показники інтенсивного використання ОФ (відображають використання ОФ по потужності, по продуктивності);

· інтегральні показники (враховують як інтенсивні, так і екстенсивні фактори використання ОФ).

Вихідні дані для визначення середньорічної вартості основних фондів та показників їх руху.

Варіант	Найменування показників	Основні фонди, у тому числі
		будівлі	споруди	передавальні пристрої	машини й устаткування	транспортні засоби	інструмент, виробничий, господарський інвентар	інші основні фонди	земля	капітальні витрати на поліпшення землі	Робоча і продуктивна худоба	Багаторічні насадження
15	наявність основних фондів на початок року, грн.	58000	42000	37000	164000	68000	2600	3900	21500	3000	-	4000
	надходження основних фондів протягом року (+) ; вибуття (-) ; грн.	-4950	+2760	-3200	+2890	+1450	+1840	-1200	-3430	+450	-	-600
	місяць надходження, вибуття	01	05	04	03	07	06	09	02	08	-	10

Розрахунок технологічної структури основних фондів на початок і на кінець звітного року.



Групи	на початок року	На кінець року
	вартість ОФ, грн	питома вага %	вартість ОФ, грн	питома вага %
земельні ділянки	21500	5,3	18070	4,5
капітальні витрати на поліпшення земель	3000	0,7	3450	0,9
будинки, споруди, передавальні пристрої	137000	33,9	131610	32,9
машини та обладнання	164000	40,6	166890	41,7
транспортні засоби	68000	16,8	69450	17,4
інструменти, прилади та інвентар	2600	0,6	4440	1,1
робоча і продуктивна худоба				0,0
багаторічні насаджання	4000	1,0	3400	0,8
інші основні засоби	3900	1,0	2700	0,7
всього по групам	404000	100	400010	100

Виробнича структура основних фондів відображає склад та співвідношення основних фондів за характером їх участі у виробничому процесі. Вона складається з таких частин:

1. Активна частина(безпосередньо бере участь у виробничому процесі: транспортні засоби; машини і устаткування; інструмент виробничий, господарський інвентар);

2. Пасивна частина (створює умови для здійснення процесу виробництва і функціонування активних фондів: земля; капітальні витрати на поліпшення землі; будівлі, споруди, передавальні пристрої; робоча і продуктивна худоба; багаторічні насадження; інші основні фонди ).

групи	на початок року	на кінець року
	вартість ОФ, грн	питома вага, %	вартість ОФ, грн	питома вага, %
Всього ОФ	404000	100	400010	100
Активна частина
І. Транспортні засоби	68000	16,8	69450	17,4
ІІ. Машини та устаткування	164000	40,6	166890	41,7
ІІІ. Інструмент виробничий, госпаодарський інвентар	2600	0,6	4440	1,1
Всього активна частина	234600	58,1	240780	60,2
Пасивна частина
І. Земля	21500	5,3	18070	4,5
ІІ. Капітальні витрати на поліпшення землі	3000	0,7	3450	0,9
ІІІ.Будівлі, споруди, передавальні пристрої	137000	33,9	131610	32,9
IV. Робоча і родуктивна худоба
V. Багаторічні насадження	4000	1,0	3400	0,8
VІ. Інші основні фонди	3900	1,0	2700	0,7
Всього пасивна частина	169400	41,9	159230	39,8



3.2 Показники руху основних фондів

Для характеристики руху основних виробничих фондів у звітному році визначаємо коефіцієнти надходження і вибуття:

1) Коефіцієнт надходження * 100 % , де

- вартість основних фондів, які надійшли протягом року, грн;

- вартість основних фондів на кінець року, грн.

Кнад=(2700+2890+1450+1840+450 / 400010)*100 % =0,023*100%=2,3%

2) коефіцієнт вибуття *100 % , де

- вартість вибувших протягом року основних фондів, грн;

- вартість основних фондів на початок року, грн.

Квит=(4950+3200+1200+3430+600 / 404000)*100 % =0,033*100%=3,3%

Отже, частина основних фондів, які надійшли в загальному об'ємі на кінець року, складає 2,3 %; вибуття основних фондів у загальному їх об'ємі - 3,3 %. Значить, основних фондів вибуло на 1 % більше, ніж надійшло.

Визначення середньорічної вартості основних виробничих фондів

Визначаємо середньорічну вартість основних виробничих фондів у звітному році.

Використовуємо вихідні дані і виконаємо розрахунок за балансовою формулою:

Фп.р. - вартість основних виробничих фондів на початок року;

Фн.і - вартість основних виробничих фондів, які надійшли протягом року.

Фв.і -вартість основних виробничих фондів, котрі вибули протягом року.

Мн.і - кількість місяців у році, протягом яких основні виробничі фонди, що надійшли, працювали, не враховуючи місяця надходження.

Мв.і - кількість місяців, які залишилися до кінця року з моменту вибуття основ - них виробничих фондів, не враховуючи місяця надходження.

Ф = 404000 + ( 2760*7 + 2890*9 + 1450*5 + 1840*6 + 450*4)/ 12 - (4950*11 + 3200*8 + 1200*3 + 3430*10 + 600*2)/ 12 = 404000 + 5452 - 9929 = =399523

Отже, середньорічна вартість основних виробничих фондів у звітному році склала: 399523 грн.

Показники використання основних виробничих фондів підприємства.

Обсяг виготовленої продукції (товарів, робіт та послуг)	Середньорічна вартість основних виробничих фондів	Собівартість продукції у звітному році	Структура собівартості виготовленої продукції
Базовий рік	Звітний рік			Матеріали	Основна З/П	Експлуатація машин і механізмів	Накладні витрати
980700	1007300	410250	684160	54.85	10.06	16.75	18.34

1)Фондовіддача

Ф^{зв.(баз.)}=обсяг виготовленої продукції / середньорічну вартість фондів

Ф^зв.=1007300 / 410250 =2,46

Ф^баз. =980700 /399523 = 2,45

2).Оберненим показником до фондовіддачі є фондоємкість. Фондоємкість - це вартість основних виробничих фондів, що припадає на 1 грн. продукції. Він визначається за формулою:

Ф^б_ємк=410250/980700=0,42[грн./грн]

Ф_ємк =399523/1007300=0,4 [грн./грн]

3)Іншим показником характеристики ефективності використання основних виробничих фондів є фондоозброєність праці. Він обчислюється за формулою:

Ч - середньоспискова чисельність виробничого персоналу.

а) у звітному році :

Ф_озбр^{зв роб}=399523/98=4076,8 [грн./чол]

Ф_озбр^{зв прац}=399523/10=39952,3 [грн./чол]

б) у базовому році:

Ф_озбр^{баз роб}=410250/100=4102,5 [грн./чол]

Ф_озбр^{баз прац}=410250/15=27350 [грн./чол]

3.3 Визначення амортизаційних відрахувань різними методами

В процесі експлуатації основні фонди підприємства втрачають частину своєї вартості, тобто відбувається зношення. Існує два вида зносу:

Фізичне зношення - це втрата основними фондами їх споживчих якостей.

Моральне зношення - являє собою передчасне (до закінчення строку фізичної служби) обезцінення основних фондів, викликане або здешевленням відтворення основних фондів (моральне зношення першого роду), або використання більш продуктивних засобів праці (моральне зношення другого роду).

Процес відшкодування зношення основних фондів здійснюється шляхом амортизації. Із амортизаційних сум, що включаються у склад витрат на виробництво продукції, формується амортизаційний фонд, який використовується для відтворення основних фондів.

Величина амортизаційних відрахувань виражається у нормі амортизаційних відрахувань - це річний або квартальний відсоток перенесення вартості основних фондів на вартість продукції (робіт, послуг).

Амортизація основних фондів - це поступове відшкодування затрат власника підприємства на придбання чи введення в експлуатацію ОФ у межах норм амортизаційних відрахувань, шляхом поступового віднесення амортизаційних відрахувань на затрати виробництва.

Для здійснення процесу нарахування амортизації у податковому обліку основні фонди підприємства поділяються на такі групи:

1) будівлі, споруди, їх структурні компоненти, передавальні пристрої, в т.ч. жилі будинки та їх частини, вартість капітального покращення землі;

2) автомобільний транспорт, його вузли (запасні частини), меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше офісне обладнання;

3) інші основні фонди, що не включені до груп 1, 2 і 3;

4) електронно обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у т.ч. стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів та предметів.

Річні норми амортизаційних відрахувань, затверджені “Положенням про порядок визначення амортизації та віднесення амортизаційних відрахувань на витрати виробництва”, встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної із груп основних фондів на початок звітного періоду у таких розмірах:

· група 1 - 2% (за квартал),

· група 2 - 10% (за кв.),

· група 3 - 6% (за кв.),

· група 4 - 15% (за кв.).

Існує декілька методів нарахування амортизації.

Прямолінійний (рівномірний) метод.

При рівномірному методі підприємства нараховують амортизацію рівними частинами на протязі всього строку служби об'єкту основних фондів. Цей метод доцільно використовувати для нарахування амортизації для будівель, споруд, передавальних пристроїв.

Назва ОФ	Первісна вартість	Ліквідаційна вартість	Строк служби, рік
Пневмоколісний ескаватор, 0,5 куб	22600	114	7

Річна сума амортизаційних відрахувань (АВ_річ) визначається діленням амортизаційної вартості (Ва) на очікуваний період часу (Т).

Амортизаційна вартість - це первинна (В^перв) або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості (В^лікв).

Річна сума амортизації визначається за формулою:

АВ_річ=(В^перв-В^лікв)/Т

На протязі всіх 7 років річна сума амортизаційних відрахувань однакова, накопичений знос збільшується рівномірно, залишкова вартість рівномірно зменшується, доки не досягне ліквідаційної вартості.

Термін служіння Т=7 років;

Первісна вартість В^перв = 11600грн;

Ліквідаційна вартість В^лікв = 7%.(812 грн)

АВ_річ=(11600-812)/7=1541,14

Н_а=100%/7=14,29%

Використавши метод рівномірного прямолінійного нарахування амортизації отримаємо результати наведені в таблиці:

Роки	Первинна вартість,грн	Норма амортиза- ції, %	Річна амортизація грн.	Накопичена амортизація грн.	Залишкова вартість, грн.
1	11600	14,29	1541,14	1541,14	10058,86
2	11600	14,29	1541,14	3082,28	8517,72
3	11600	14,29	1541,14	4623,42	6976,58
4	11600	14,29	1541,14	6164,56	5435,44
5	11600	14,29	1541,14	7705,70	3894,30
6	11600	14,29	1541,14	9246,84	2353,16
7	11600	14,29	1541,14	10787,98	812,00

Прямолінійний метод не враховує різниці у виробничих потужностях по рокам і тенденції до скорочення у останні роки їх служби і це є недоліком даного методу.

Метод зменшення залишкової вартості

Сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості (В^зал) об'єкта на початок звітного року або первинної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первинну вартість.

АВ_річ= В^зал*На

Норма амортизації визначається за формулою:

На=1-0,684=0,316

Розрахуємо суму амортизаційних відрахувань цим методом згідно вихідних даних.

Розрахунок річних амортизаційних відрахувань:

роки	первинна вартість	норма амортизації	річна амортизація, грн	накопичена амортизація, грн	залишкова вартість,грн
1	11600	0,3160663	3666,37	3666,37	7933,63
2	11600	0,3160663	2507,55	6173,92	5426,08
3	11600	0,3160663	1715,00	7888,92	3711,08
4	11600	0,3160663	1172,95	9061,87	2538,13
5	11600	0,3160663	802,22	9864,09	1735,91
6	11600	0,3160663	548,66	10412,75	1187,25
7	11600	0,3160663	375,25	10788,00	812,00

Переваги даного методу:

1. Найбільша інтенсивність використання приходиться на перші роки експлуатації, коли основні фонди ще нові;

2. Накопичуються кошти для заміни амортизаційного об'єкту у випадку його морального старіння й інфляції.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первинної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється виходячи зі строку корисного використання об'єкта і подвоюється.

роки	первинна вартість	норма амортизації, %	річна амортизація, грн	накопичена амортизація, грн	залишкова вартість,грн
1	11600	0,28571429	3314,29	3314,29	8285,71
2	11600	0,28571429	2367,35	5681,63	5918,37
3	11600	0,28571429	1690,96	7372,59	4227,41
4	11600	0,28571429	1207,83	8580,42	3019,58
5	11600	0,28571429	862,74	9443,16	2156,84
6	11600	0,28571429	616,24	10059,40	1540,60
7	11600	0,28571429	440,17	10499,57	1100,43
7'	11600	0,28571429	728,60	10788,00	812,00

Особливості цього методу:

Відсутність ліквідаційної вартості об'єкту основних засобів.

При розрахунку виконується правило: сума амортизаційних відрахувань останнього року розраховується таким чином, щоб залишкова вартість об'єкту в кінці періоду його експлуатації була не нижчою його ліквідаційної вартості.

Кумулятивний метод

Річна сума амортизації визначається як добуток амортизаційної вартості і кумулятивного коефіцієнта.

Кумулятивний коефіцієнт (Н_а) розраховується діленням числа років, які залишилися до кінця періоду експлуатації об'єкту на суму чисел років його корисного використання.

, де

- вартість, що амортизується;

- кумулятивний коефіцієнт (), де

n - кількість років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів;

р - сума числа років його корисного використання.

Метод прискореної амортизації (і кожний його різновид) справляє подвійну дію на економіку підприємства. По-перше, збільшуються засоби на відновлення основних фондів в перші роки експлуатації. По-друге, збільшуються затрати підприємства в перші роки експлуатації, а прибуток зменшується.

Згідно вихідних даних розраховуємо суму амортизаційних відрахувань:

Табл.

роки	первинна вартість	коефіціент кумулятивності, %	річна амортизація, грн	накопичена амортизація, грн	залишкова вартість,грн
1	11600	0,25	2697,00	2697,00	8091,00
2	11600	0,2142857	2311,71	5008,71	6591,29
3	11600	0,1785714	1926,43	6935,14	4664,86
4	11600	0,1428571	1541,14	8476,29	3123,71
5	11600	0,1071429	1155,86	9632,14	1967,86
6	11600	0,0714286	770,57	10402,71	1197,29
7	11600	0,0357143	385,29	10788,00	812,00

Особливістю даного методу є те, що він характеризується більш високими нормами амортизації в першій половині амортизаційного періоду і поступовим їх зниженням в другій половині.

На протязі всього строку експлуатації (7 років) щорічна сума амортизаційних відрахувань за прямолінійним методом одна й та ж. Рівномірно збільшується знос і рівномірно зменшується залишкова вартість, доки не досягне ліквідаційної. Прямолінійний метод не враховує різниці у виробничих потужностях по рокам і тенденції до скорочення у останні роки їх служби і це є недоліком даного методу.

При використанні методу зменшення залишкової вартості у перший рік нараховується найбільша сума амортизаційних відрахувань, яка поступово зменшується. Знос збільшується щорічно, а залишкова вартість щорічно зменшується, доки не досягне ліквідаційної вартості.

При використанні методу прискореного зменшення залишкової вартості на протязі всіх 7 років норма амортизаційних відрахувань застосовується до залишкової вартості попереднього року і річна сума амортизації поступово зменшується. У останньому році сума амортизаційних відрахувань обмежена сумою, необхідною для зменшення залишкової вартості до ліквідаційної.

При використанні кумулятивного методу нарахування амортизації у перший рік нараховується найбільша сума амортизації, яка поступово зменшується, залишкова вартість щорічно зменшується, доки не досягне ліквідаційної вартості.

При виборі оптимального методу нарахування амортизаційних відрахувань потрібно враховувати галузеву приналежність підприємства, мету його діяльності, структуру його виробництва і ще цілий ряд факторів мікро- і макросередовища підприємства.

Величезне значення основних фондів зумовлює необхідність їх детального вивчення, тобто об'єму і складу, технічного стану і динаміки використання основних фондів і озброєності ними, вивчення факторів і виявлення резервів підвищення їх ефективного використання.

В сучасних умовах підприємства можуть вибирати метод нарахування амортизації. Це можуть бути методи: рівномірного (прямолінійного) нарахування амортизації, метод зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод. Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Аналізуючи динаміку використання основних виробничих фондів, було виявлено, що ефективність використання основних виробничих фондів збільшилась, тому що збільшився показник фондовіддачі. Доля основних фондів на одного робітника зросла, що пояснюється зменшенням чисельності персоналу. Продуктивність праці робітників і працівників також зросла, а такі зміни є позитивними для діяльності підприємства.

4. Обороти засоби

4.1 Склад та структура оборотних засобів

Сукупність оборотних фондів і фондів обігу називається обіговими засобами підприємства.

Схема обігових засобів підприємства

Для забезпечення неперервності виробничого процесу кожне підприємство повинне мати оборотні фонди, а також засоби, які обслуговують сферу обігу і збуту продукції, тобто фонди обігу.

Оборотні фонди - це частина виробничих фондів, які повністю витрачаються в кожному виробничому циклі, не зберігають натурально-речовинної форми і переносить вартість на продукцію, що виробляється, повністю і відразу.

Оборотні фонди функціонують у сфері виробництва і складаються з 2-х груп:

- виробничі запаси;

- засоби у виробництві.

Виробничі запаси - це сировина, основні матеріали, електроенергія, паливно-мастильні матеріали, тара і тарні матеріали, запасні частини для ремонту основних фондів, малоцінні і швидко зношувані предмети і інвентар.

Засоби у виробництві включають незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення і витрати майбутніх періодів.

Незавершене виробництво і напівфабрикати - запаси, які вступили в процес виробництва, зборки, будівництва, але ще не є закінченою продукцією.

Витрати майбутніх періодів - це затрати, які підприємство здійснює одноразово, але які відносяться на собівартість продукції частинами на протязі певного періоду часу (затрати на придбання ліцензії для здійснення окремих видів діяльності, затрати на підписку газет, на освоєння нових видів продукції тощо).

До фондів обігу відносять: готову продукцію на складах; продукція, відвантажена або здана покупцю, але ще не оплачена; грошові засоби підприємства (на поточних рахунках в касі в національній чи іноземній валюті); витрати на відрядження; інша дебіторська заборгованість; короткострокові фінансові вкладення (поточні фінансові інвестиції) - депозитні вклади, облігації.

Склад оборотних фондів - це сукупність елементів чи груп, які утворюють обігові засоби. Структура обігових засобів залежить від галузевої приналежності підприємства, тривалості виробничого циклу, а також умов реалізації і збуту продукції.

Обігові засоби підприємства здійснюють кругообіг. Вони послідовно проходять грошову форму, виробничу форму, товарну форму, і знову повертаються в грошову форму.

Внаслідок неперервності кругообігу обігових засобів підприємства, вони постійно знаходяться на всіх стадіях кругообігу, тобто знаходяться і у виробничих запасах, і у виробничому процесі, і в готовій продукції, і у грошових засобах.

Час, за який обігові засоби підприємства здійснюють повний оборот, називається тривалістю одного обороту обігових засобів (Д).

За джерелами формування і режимом використання обігові засоби підприємства поділяють на власні, позичені і залучені.

Власні обігові засоби відіграють основну роль і забезпечують майнову і оперативну самостійність підприємства.

Правильне співвідношення між власними, позиченими і залученими джерелами формування обігових засобів відіграє важливу роль в укріпленні фінансового стану підприємства.

Вихідні дані для визначення структури, середньорічної вартості і показників використання обігових засобів

Середньорічний залишок обігових засобів у базовому році, грн.	Звітна дата	Залишки обігових засобів за елементами, грн.
		сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати	паливо	незавершене ви-робниц-тво	готова про-дукція на складі	продукція відвантажена, але не сплачена у строк	грошові кошти	дебітор-ська заборгованість	допоміжні матеріали	розрахунки майбутніх періодів	запасні частини
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
595125	на початок звітного року	73400	33600	5670	107000	46600	18000	16000	15000	1420	34000
	на кінець І в.	59000	20000	6150	99100	38400	14800	10000	12000	1190	30000
	на кінець ІІкв.	40000	15000	7870	64800	26900	13000	11800	20000	1610	20000
	на кінець ІІІкв.	87780	28300	5000	90000	54000	19500	23000	20000	1370	10000
	на кінець ІVкв.	79120	21700	4640	87800	49300	18000	21380	18720	1220	16720

Розрахуємо структуру обігових засобів на початок і кінець року.

Доля і-го показника обігових засобів (у %) рівна відношенню обігових засобів по і-му елементу до суми обігових засобів, помноженому на 100 %, тобто:

Результати відображені у вигляді таблиці.

Структура обігових засобів за зв. Рік

Оборотні засоби	На початок року	На кінець року
	грн	%	грн	%
І. Оборотні фонди
-виробничі запаси:
&сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати	37400	11,9	79120	24,8
&паливо	33600	10,7	21700	6,8
&допоміжні матеріали	15000	4,8	18720	5,9
Всього виробничі запаси	86000	27,3	119540	37,4
-незавершене виробництво	5670	1,8	4640	1,5
-розрахунки майбутніх періодів	1420	0,5	1220	0,4
-запасні частини	34000	10,8	16720	5,2
Всього по розділу І.	127090	40,4	142120	44,5
ІІ. Фонди обігу:
-дебіторська заборгованість	16000	5,1	21380	6,7
-грошові кошти	18000	5,7	18700	5,9
-готова продукція	107000	34,0	87800	27,5
-продукція відвантажена але не сплачена у строк	46600	14,8	49300	15,4
Всього по розділу ІІ.	187600	59,6	177180	55,5
Всього оборотні засоби	314690	100	319300	100

4.2 Розрахунок середнього залишку обігових коштів за звітний рік

Наявність оборотних засобів в розпорядженні підприємства характеризують за допомогою моментних та інтервальних показників:

· моментні - характеризують наявність оборотних засобів на конкретну дату

· інтервальні - розраховуються як середні за певний період.

І моментні і інтервальні показники можуть розраховуватись як по всім оборотнім коштам підприємства в цілому так і по окремим їх групам.