Статистика трудових ресурсів

Зміст

Статистика трудових ресурсів

2. Задача

3. Задача

4. Задача

Список використаної літератури

1. Статистика трудових ресурсів

Становлення державної незалежності, радикальні зміни суспільно - політичного та економічного життя України, перехід до ринкової економіки - все це пов'язано із новим поглядом на трудові ресурси.

Новий погляд - зростання суті людського фактору в умовах технологічного етапу науково - технічної революції, коли результат виробництва прямо залежить від якості, мотивації та характеру використання трудових ресурсів в цілому та окремо кожного працівника. Мармоза А.Т. Практикум з теорії статистики. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. -с.205

Трудові ресурси - це частина населення, яка має фізичний розвиток, розумові здібності та знання, які необхідні для трудової діяльності. Трудові ресурси включають в себе, з однієї сторони тих людей, які зайняті в економіці та приносять прибуток, а з іншої - не зайняті, але спроможні до праці. Основними проблемами у сфері статистики трудових ресурсів є:

1) статистичне вивчення міжгалузевого переміщення трудових ресурсів (скорочення зайнятих у ряді галузей, ліквідація збиткових підприємств);

2) вивчення між територіальних міграційних течій. Ця проблема випливає з попередньої, враховуючи національний характер, поява біженців, еміграційні течії, а також виїзд робочої сили за кордон;

3) вивчення статистичних показників - коефіцієнт безробіття, коефіцієнт зайнятості економічно активного населення та коефіцієнт навантаження населення;

4) принципи управління трудовими ресурсами.

З підвищенням рівня життя населення України, з появою офіційного безробіття, інфляції, виникла необхідність в нових показниках соціально - економічної статистики трудових ресурсів:

1) коефіцієнт зайнятості економічно активного населення - це відношення зайнятого населення до економічно активного населення;

2) коефіцієнт безробіття - це відношення чисельності безробіття до чисельності економічно активного населення;

3) коефіцієнт економічного навантаження-це відношення чисельності економічно неактивного до економічно активного населення.

Приведемо дані за період 2003-2004рр. по місту та району, коефіцієнт зайнятості економічно активного населення становить:

За 2003р. місто - 92,8 % (Кек.акт.=26275:28305х100%)

район - 83,3% (Кек.акт.=9635:11564х100%)

За 2004р. місто - 92,5 % (Кек.акт.=26164:28285х100%)

район - 83,0 % (Кек.акт.=9468:11394х100%)

Відповідно до розрахованих даних, можна сказати, що за 2003-2004рр. по місту припадає в середньому 927 осіб зайнято економічно активного населення на 1000 мешканців або 92,7% (92,8+92,5):2, по району - 832 на 1000 мешканців або в середньому 83,2%(83,3+83,0):2.

За вище вказаний період, коефіцієнт безробіття по місту та району становить, а саме:

За 2003р. місто - 12,75% (Кб.=3611:28305х100%)

район-11,00% (Кб.=1275:11564х100%)

За 2004р. місто -12,69% (Кб.=3589:28285х100%)

район-10,88 % (Кб.=1240:11394х100%)

Отже, за досліджений період по місту припадає в середньому 127 осіб безробітних на 1000 мешканців або 12,7%(12,75+12,69):2, по району-109 осіб на 1000 мешканців або в середньому 10,9%(11+10,88):2.

Коефіцієнт економічного навантаження становить:

За 2003р. місто - 52,6% (Кнав.=14893:28305х100%)

район - 64,3% (Кнав.=7437:11564х100%)

За 2004р. місто - 51,6% (Кнав.=14604:28285х100%)

район - 65,0% (Кнав.=7417:11394х100%)

Можна стверджувати, що на кожні 1000 осіб працездатного населення припадає в середньому по місту - 521 непрацездатного віку або 52,1%(52,6+51,6):2, по району - 647 осіб непрацездатного віку або 64,7%(64,3+65):2.

Таким чином, по місту та району за 2003 та 2004 роки динаміка розрахованих статистичних показників майже не змінилася. Але, встановлено, низький рівень показника - коефіцієнт навантаження населення (в середньому по місту - 52,1%, по району - 64,7%), а рівень показника по коефіцієнту безробіття, навпаки, достатньо високий (в середньому по місту - 12.7%, по району-10,9%).

В умовах ринкової економіки для запобігання зростання безробіття можна запропонувати наступні заходи:

- перерозподіл наявного попиту на працю шляхом стимулювання переходу підприємств на неповний робочий день, неповний робочий тиждень(такі підприємства повинні отримати додаткові пільги, щоб компенсувати витрати на прийом нових працівників);

- надання робочих місць, не орієнтованих на одержання прибутку, а пов'язаних з роботою в інтересах суспільства, наприклад, робота в області охорони навколишнього середовища;

- надання додаткових робочих місць по обслуговуванню та ремонту техніки, транспортуванню та реалізації врожаю, організація сезонної та тимчасової участі в сільськогосподарських роботах.

В сучасних умовах, люди є найбільш цінними ресурсами країни й підприємств, тому основою управління будь-якою економічною системою має бути управління трудовими ресурсами. Статистика підприємництва : Навч. посібник / П.Г. Вашків, П.І. Пастер, В.П. Сторожук та ін. - К.: Слобожанщина, 1999. -с.345 Велике значення набуває розвиток робочої сили - поглиблення знань, умінь, виробничих навичок, підвищення кваліфікації. Планувати ділову кар'єру необхідно з моменту прийняття працівника на роботу до його звільнення або вихід на пенсію.

Першим етапом управління трудовими ресурсами - є планування потреби в ньому, тобто визначення якісної та кількісної потреби в робочій силі, враховуючи при цьому кон'юнктуру ринку. Важливим напрямом під час залучення трудових ресурсів є управління трудовою адаптацією. Людина, яка вперше прийшла в колектив, приносить із собою раніше придбаний досвід, знання, погляди професійної діяльності, які можуть сприйматися або не сприйматися колективом. І тому, керівнику необхідно прикласти максимум активних зусиль для організації адаптації нових підлеглих( знайомство з колективом, робочим місцем, службовими обов'язками, тощо).

Крім того, важливим обов'язком керівника являється забезпечення взаєморозуміння тих працівників, за яких він відповідає, створення в колективі атмосферу оптимізму та ентузіазму. Меблі та техніку можна замінити, продукція, послуги та клієнти з часом змінюються під впливом кон'юнктури ринку, а в колективі необхідні трудові ресурси, які будуть працювати в гармонії для досягнення успіху та процвітання фірми.

Другим етапом - є визначення ступені ефективності праці, тобто оцінювання результатів діяльності кожного працівника. Керівник оцінює на скільки ефективно кожний працівник виконує свої обов'язки, раціонально використовує робочий час. Кулініч О.І. Теорія статистики: Підручник. - К.: Вища школа, 1992. с 113 Оцінювання результатів діяльності дає можливість виявити та уникнути недоліки в роботі, підвищити продуктивність праці, визначити найбільш кращих, найбільш досвідчених, з нестандартним мисленням працівників. Ковтун Н.В., Столяров Г.С. Загальна теорія статистики : Курс лекцій. - К.: Четверта хвиля, 1996. с78.

Крім того, оцінюючи діяльність своїх підлеглих, керівнику слід приймати рішення про їх підвищення, переводу чи звільнення із займаної посади. Це є третім етапом в сучасному управлінні робочої сили, тобто вплив на людей та їх продуктивність праці, не примусом, а мотивацією:

- просування по службі,

- підвищення заробітної праці,

- нагороди, подяка та подарунки, визначення та схвалення в колективі.

Кожний раз, коли керівник застосовує мотивацію до працівника (подяка, нагородження, підвищення заробітної плати), працівник з більш відповідальністю відноситься до своїх службових та професійних обов'язків, а значить і підвищення продуктивності праці. Схвалення та подяка за успіхи, спонукає працівника в досягненні більших успіхів в діяльності підприємства чи фірми. Нагороди та признання, отримані на зборах в колективі, мають величезний вплив із всіх мотивів на працівника для підвищення продуктивності праці. Люди можуть інтенсивніше працювати, щоб отримати підвищення заробітної плати, але вони також будуть інтенсивніше працювати і для отримання схвалення та признання в колективі.

Задача

Під час вибіркової перевірки було встановлено, що тривалість однієї покупки у відділі магазину становила, секунд: 77, 82, 81, 73, 82, 72, 70, 75, 89, 76, 69, 74, 82, 80, 75, 78, 61, 82, 81, 71, 67, 73, 66, 82, 81, 80, 78, 76, 84, 76.

Побудувати інтервальний ряд розподілу покупців за тривалістю однієї покупки, утворивши 4 групи з однаковими інтервалами. Зобразити його у вигляді гістограми. Зробити висновки

Рішення:

Величина інтервалу визначається за наступною формулою:

де x_max - максимальне значення, x_min - мінімальне значення, n - кількість груп сукупності.

Визначимо величину інтервалу розподілу покупців за тривалістю однієї покупки:

І група = х_min + 7 = 61 + 7 = 68 - граничне значення для першої групи;

ІІ група = 68 + 7 = 75 - граничне значення для другої групи;

ІІІ група = 75 + 7 = 82 - граничне значення для третьої групи;

ІV група = 82 + 7 = 89 - граничне значення для четвертої групи.

Ряд розподілу - ряд цифр, що характеризують розподіл елементів сукупності за значенням варіювальної ознаки прискорення (+) чи уповільнення (-) динаміки.

Мал. 1 - Гістограма інтервального ряду розподілу покупців

Задача

За даними таблиці визначити середній відсоток виконання договірних зобов'язань по обох галузях в цілому.

Таблиця 34

Рішення:

Відсоток виконання договірних зобов'язань:

- по металургійній галузі: (97,2 / 20,6) * 100 = 471,84%;

- по машинобудівній галузі: (98,2 / 19,5) * 100 = 503,6%.

Для обчислення середнього відсотку скористуємося формулою середньоарифметичної простої:

,

де n - кількість одиниць сукупності, x - окремі значення ознаки

Отже, середній відсоток виконання договірних зобов'язань по двом галузям дорівнює 487,72%.

Задача

Розрахувати частку плідних жінок у сукупності всіх жінок, якщо коефіцієнт фертильності - 120, народжуваності - 28,8 і частка жінок у сукупності всього населення - 0,6

Рішення:

Коефіцієнт фертильності - кількість дітей, що народжує жінка протягом життя. Тоді, коефіцієнт плідних жінок:

120 / 28,8 = 4,17 ‰

Коефіцієнт плідних жінок у відсотках:

(4,17 / 1000) * 100 = 0,417%

Частка плідних жінок у сукупності всіх жінок:

(0,6 / 0,417) * 100 = 70%

Список використаної літератури:

Ковтун Н.В., Столяров Г.С. Загальна теорія статистики : Курс лекцій. К.: Четверта хвиля, 1996.

Кулініч О.І. Теорія статистики: Підручник. - К.: Вища школа, 1992.

Мармоза А.Т. Практикум з теорії статистики. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. - 344 с.

Практикум по теории статистики: Учеб. пособие / Под ред. Р.А. Шмойловой. - М.: Финансы и статистика, 2002. - 416 с.

Cтатистика : Підручник / С.С. Герасименко, А.В. Головач, А.М. Єріна та ін. - К.: КНЕУ, 2000.

Статистика підприємництва : Навч. посібник / П.Г. Вашків, П.І. Пастер, В.П. Сторожук та ін. - К.: Слобожанщина, 1999. - 600 с.

Справочник по прикладной статистике / Пер. с англ.; Под ред. Э.Ллойда, У. Ледермана, С.А. Айвазяна, Ю.Н. Тюрина. - М.: Финансы и статистика, 1989. Т. 1.- 510с.